Блискуча дедукція

«О, мені це не подобається. Мені це зовсім не подобається», — пробурмотіла Блискуча.

«В що ти нас втягуєш цього разу?» Експериментант застогнала, дивлячись поверх панцира свого лідера.

«Ц-ц-це… виглядає огидно», — погодилась Асистант.

Блискуча роздратовано клацнула щелепами.

«Я розслідую це не тому, що хочу», — сказала вона їм. «Найстарший попросив мене розібратись, що Церква Шляху робила у своїх вигадливих таємних ритуалах, ось що я і роблю!»

«Це попросив Найстарший? Експериментант сказала. «Тоді чому ти ще не закінчила?»

«Тому що це складно. Як ти думаєш, чи кожен може зібрати частини надзвичайно складного ритуалу, маючи лише кілька вицвілих клаптиків для роботи?»

Мураха скоса глянула на своїх двох надійних помічників.

«Є лише один тип мурахи, який це може…»

«Який тип?» — запитала Асистант, перш ніж Експериментант могла її зупинити.

«БЛИСКУЧИЙ тип!» маленька мураха зареготала, закидаючи голову та махаючи передніми лапами.

«О-о… я повинна була здогадатись…»

«Так, — гаркнула Експериментант, — повинна була».

Вона оглянула лабораторію, в якій вони зараз стояли. На даний момент вона була заповнена лише подряпинами Блискучої. Напівсформовані гравюри, шматки шифру з видряпаними на них малюнками, кілька магічних конструктів, призначення яких було зовсім незрозумілим.

«Чи є причина, чому ти забрала нас від проектів, якими ми керуємо?» Експериментант нарешті зітхнула. «Моя команда була на порозі прориву».

«Без мене? Сумніваюсь!» Блискуча знову зареготала, змусивши Експериментант зжати свої щелепи. «Я викликала вас сюди, тому що мені потрібна ваша допомога, і тому, що я не хочу, щоб інші члени команди працювали над цим».

Вона вказала на магічний конструкт, над яким працювала, одним вусиком.

«Як ви бачите, це потворна штука, і ще й потенційно небезпечна. Я не хочу, щоб будь-яка наша інша робота була заплямована цією… штукою».

Для обох послідовників це було вперше, коли їхній лідер зіткнулась зі знаннями, які їй, здавалось, були неприємні. Їхнє власне почуття неспокою ставало сильнішим.

«Лише ми втрьох будемо працювати над цим», — сказала вона їм. «Я хочу, щоб ви обоє були тут, весь робочий день, і допомагали протягом наступного тижня. Переконайтесь, що ваші команди знають, що робити під час вашої відсутності. Хоча вони ледве помітять».

Вони проігнорували цей жарт, продовжуючи дивитись на конструкт. На нього було… незручно дивитись з причин, які вони не могли зрозуміти.

«Що він взагалі робить?» — дивувалась Експериментант.

«О, я можу тобі це сказати», — невтомно сказала Блискуча.

«Якщо ти вже знаєш, що він робить, тоді для чого ми тобі взагалі потрібні?» — запитала Експериментант.

«Тому що мені потрібно знати, як він працює!» Блискуча відповіла, нехарактерно різко. «Недостатньо мати можливість сказати, що він робить, це не дає нам повного розуміння. Я мушу знати, ЯК! Він повідомляє нам так багато інформації, яку ми не можемо дозволити собі залишити на місці, і не залишимо! Це справа рук наших ворогів, чи ви хочете, щоб ми не знали їхніх методів?!»

«Н-ні. Ні, я б хотіла знати», — затинаючись, промовила Експериментант.

«Щ-щ-що він р-робить?» — нерішуче запитала Асистант.

«Це конструкт дистиляції монстрів. Помісти монстра в один кінець, а з іншого отримай дистильовану есенцію».

Це не мало сенсу жодній з двох інших мурах. Вони глянули один на одну, щоб підтвердити взаємне нерозуміння, а потім знову повернулись до Блискучої.

«Чи можеш ти… уточнити?» запитала Експериментант.

«Якщо мені доведеться», — зітхнула Блискуча. «Що відбувається, коли монстра вбивають?»

«Вони… помирають?»

«Очевидно, що вони помирають! Але є ще щось, чи не так?»

«Д-досвід надається особі, яка завдала завершального удару».

«Точно!» Блискуча вигукнула. «Іншими словами, у монстра щось забирають і дають вбивці. Правильно?»

«Ми це знаємо?» — вставила Експериментант. «Чи може досвід не походити від самої системи? Чи є досвід взагалі відчутною річчю, а не просто числом, яке відстежує Система?»

«І те, і інше, — нетерпляче заявила Блискуча. «Це число, яке відстежує система, але кожна людина на цій планеті, до якої торкається система, містить весь досвід, який вони отримали за своє життя».

Вона розвернулась і штовхнула обох членів своєї команди вусиками в голови.

«Це важливо. Коли монстр гине, чи отримує його вбивця весь його досвід?»

Це було просте запитання.

«Ні».

«Тож куди йде решта?»

Запитання витало в повітрі, але ні Експериментант, ні Асистант не могли його правильно зрозуміти.

«Перш ніж ми зможемо навіть спробувати відповісти на це питання, нам потрібно краще зрозуміти, що таке насправді досвід», — сказала Експериментант, дещо роздратовано.

Від керівника власної дослідницької групи знову до безпосередньої роботи під керівництвом Блискучої. Вона так швидко перейшла від вчителя до учня, що її вусики закрутились.

«Пха! Добре! Слухайте, система — це не те, що є з нами лише тоді, коли ми отримуємо до неї доступ, правильно? Вона з нами весь час, з’єднана з нами на фундаментальному рівні».

«М-м-ми точно з-з-знаємо це?» — здивувалась Асистант.

«Звичайно, що ми це знаємо. Я довела це… десь там», — вона невиразно вказала на стос матеріалів, конструктів, дощечок і паперу.

«Коли?»

«Три дні тому. Не має значення. Зосередьтесь. Отже, досвід є частиною системи, а тому також і нас самих. Це як інформація, написана на дощечці, а потім дошка вплітається в наші тіла, наші розум і наші душі та стає частиною нас».

«М-м-ми це знаємо?!» Асистант видихнула з трохи враженими очима.

«Так», — відповіла Блискуча, втомлено. «Я довела це два дні тому! Десь там».

Вона знову вказала на іншу, цілком окрему купу матеріалів.

«Що ж, більша частина досвіду, який ми накопичуємо, який, пам’ятайте, є частиною нас, повертається в Підземелля, коли ми помираємо, приблизно так само, як біомаса пропадає, якщо її залишити. Просто процес відбувається набагато швидше. Фактично миттєво».

«Коли ти це довела?» — запитала Експериментант.

Вона вже навіть не дивувалась, а просто була втомлена.

«Вчора!» Заявила Блискуча. «Нарешті ми підійшли до важливого. Те, що цей конструкт прагне зробити, — це витягнути весь цей досвід або, принаймні, набагато більше цього досвіду з монстра. Помістивши монстра в конструкт, вони очищують його, відсіюють ці інформаційні таблиці, перетворюють їх в іншу форму, а потім споживають».

Вона висловила все це настільки по спокійно, але… жахливий характер того, що було описано, не оминув жодного з її двох колег.

«Отже ти хочеш сказати, що вони… розплавляють монстра та витягують з нього досвід?» Це було настільки комічно злим, що Експериментант майже не хотіла у це вірити. «Як би це взагалі працювало?»

«Повільно», — сказала Блискуча, раптово ставши сумною. Вона подивилась на своїх двох найближчих послідовників, а весь її звичайний ентузіазм пропав. «Повільно… і боляче».