Ентоні в турі - час пити чай

Як представник Колонії, Найстарший з часом став безцінним надбанням. Завдяки своїй унікальній здатності розмовляти з ким завгодно залишаючи інтереси сім’ї на першому плані, Найстарший був грізним учасником переговорів.

У багатьох відношеннях вони стали зброєю для Колонії в наших дипломатичних зусиллях. Стабільна присутність, яка ніколи не втрачала головної мети, і яка могла приголомшити інших простою силою своєї жахливої присутності.

Звичайно, з плином часу їм стало майже неможливо піднятись достатньо високо в Підземеллі, щоб поговорити з іншими представниками, але Найстарший завжди був готовий служити родині, незважаючи на біль.

Тому ми відплачуємо їм тим же ж. Незважаючи на біль.

-З приватних записок Дипломанта.

[Ентоні?]

[Привіт, Енід. Я думав, що ти збираєшся подрімати?]

Стара жінка пихкає, тримаючи руки на стегнах, і пильно дивиться на мене.

[Те, що ти кажеш мені піти спати, не означає, що я це зроблю. Ти серйозно думаєш, що ти мені начальник?]

[Я б не наважився. Однак схоже, що тобі може знадобитись повне медичне обстеження.]

Вона з жахом відступає, поглядом кидаючись у темні куточки мого складу.

[Ти б не став!]

[Невже це настільки погано?] — питаю я, весело. Її кілька разів викрадали цілителі. Важливо, щоб ми переконались, що вона отримує найкращий догляд; після всього, що вона для нас зробила, це найменше, що ми можемо зробити для неї.

[Мені не подобається, коли до мене ставляться як до інваліда,] вона здригається. [Ті цілителі не дозволяли мені навіть ходити без сторонньої допомоги, поки я не почала бити їх палицею. Вони не заперечували, що я їх била, але вони вважали, що це продемонструвало, що я достатньо стійка, щоб пересуватись сама.]

Картина розлюченої Енід, що махає палицею на цілителів, настільки нехарактерна, що я не можу стримати сміх.

[Це справді сталось? Я не впевнений, що вірю в це.]

[О, це сталось. Я стара, Ентоні, а не мертва.]

[У цьому й суть, стара жінко. Ми хочемо, щоб ти була старою і не помирала.]

[У мене було хороше життя. Я досягнула більшого, ніж очікувала. Я з задоволенням піду, коли мій час закінчиться.]

[Пха. Я відмовляюсь вірити, що тобі не подобається ця торгова місія. Всі ці подорожі? Зізнайся, ти чудово проводиш час.]

[Так,] вона посміхнулась, [це було дуже приємно.]

[Тоді варто залишитись. Більше приємних речей обов’язково ще стануться в майбутньому.]

[Припини дошкуляти мені,] вона хмуриться, але я бачу, що вона не каже це серйозно. [Я прийшла сюди, щоб обговорити серйозну справу, а не щоб мене пестили ви, мурахи.]

[О? Серйозні справи, га? Ти знаєш, що я люблю тримати їх якнайдалі від себе. Я алергік.]

[Дуже смішно. Мене прислала Еран. Схоже, є деякі чиновники з міста, які хотіли прибути і зустрітись з тобою перед завтрашнім відкриттям ринку. Зважаючи на те, де ми знаходимось, вона не може їм відмовити. Тебе це не турбує?]

[Звучить так, наче не повинно, правильно?] Я зітхаю, підводячись. [Наскільки важливі ці люди? Це начальник пожежної частини? Лідер місцевого винного товариства «Друзі винограду»? Чи начальник війська, або щось подібне? Мені потрібно оцінити свій рівень легковажності.]

[Я не зовсім впевнена,] відповідає вона, виглядаючи трохи стурбовано, [і я не вважаю, що Еран знає також. Я б все одно сприймала б їх серйозно.]

[Добре. Тоді краще простелити червону доріжку.]

Перш ніж прибули наші гості, я звернувся за допомогою до Кобальт, щоб усе виглядало презентабельно. Поставлено гарний стіл, стільці, все таке. Пекарі беруться за роботу, і ми маємо чудовий вибір тістечок і, звісно, найкращий чай Колонії, що димить у самонагріваючому чайнику.

Природно, я отримую власну чашку та печиво, більшого розміру, зважаючи на моє тіло сьомого рангу. Чай дуже смачний, варто сказати. Я не був дуже пристрасним до чаю як людина, хіба що кип’ятіння листя та бур’янів теж вважається чаєм? Я думаю, що це мають бути саме листи.

З будь-якої причини, я вирішив змусити Джерна та Аліс залишитись по обидва боки від мене, одягнувши щось напівофіційне. Вони «охоронці святині» чи як там, тому вони також можуть бути поруч. Я також вдаюсь до незвичайного кроку, вимагаючи, щоб Протектант та її двадцять були присутні на зустрічі. Якщо хтось, хто з’явиться, зможе їх виявити, тоді це буде погано для нас, якщо вони будуть підозріло скрізь лазити.

Через дві години, коли вже починає спускатись вечір, прибувають наші гості.

Природно, вони не без супроводу, і прибуває досить вражаюче зібрання солдатів, кожен з яких носить вишукані обладунки, які, здається, сяють внутрішнім світлом. У поєднанні з охоронцями, яких вони вже розташували навколо мене, це починає здаватись надмірним.

Веред цього знаходиться офіційна група, оточена всім цим галасом, але від них виходить один-єдиний маг, чоловік у мантії офіційного вигляду, що тягнеться до мене за допомогою добре створеного розумового мосту.

Серйозно, після всього цього часу я знаю експерта за роботою, коли його бачу. Цей міст бездоганний і ще й створений з такою швидкістю. Очевидно, що це не звичайний маг.

[Вітаю. Я буду офіційним посередником на цій зустрічі. Я вірю, що це задовільно?]

[Звичайно, звичайно] Я махаю йому вусиком. [Приємно познайомитись. Я Ентоні. Можна зацікавити вас чаєм? Або тортом? Вони хороші.]

[Ентоні, так? Цікаве ім’я для монстра.]

[Справді?] запитую я, розгублено. [У нас, у Колонії, є всілякі імена. Є одна, що назвала себе Блискучою, якщо ви можете в це повірити.]

[Це звучить досить сміливо,] погоджується маг. [Я хотів би прийняти вашу пропозицію прохолодних напоїв, але спочатку їх потрібно перевірити на безпеку. Я впевнений, що ви розумієте.]

Серйозно? Ці люди надто обережні. Хто б серйозно намагався отруїти якихось випадкових чиновників посеред їхнього ж міста в оточенні солдатів?! Тим не менш, я погоджуюсь, тому що у мене немає вибору, і тому що мені все одно.

Хто ці люди, і чому вони хочуть зі мною поговорити?