Небагато вчених знаходять час, щоб дізнатись про унікальну культуру та властивості народу Магпеїв, що змушує їх різко недооцінювати їхні сили. Для мене, як для професора вивчення Магпеїв, джерелом вічного розчарування є те, що мої колеги, здається, вважають, що єдина риса цього цікавого і витривалого народу, яку вони повинні зрозуміти, це те, що вони «агресивні».
Так, вони агресивні, так, як відомо, їм бракує того, що дехто вважав би «соціальними граціями», але це лише поверхня. Як народ, Магпеї надзвичайно віддані, захищають свої сім’ї та прощають за відповідних обставин.
Завдяки своєму запальному характеру вони є одними з найкращих боксерів у світі, б’ючись майже виключно кулаками. Я бачив, як вони одним ударом розбивали черепи монстрів-риб п’ятого рангу навіть крізь метри води.
Якщо хтось здатний завоювати їхню довіру та дружбу, магпеї — чудовий народ, сповнений сміху, товариства та радості.
Проте з ними всеще необхідно боротись.
-Уривок з книги Пропентія «Народ світла».
[О! Це хороша чашка чаю!]
[О, як? Давай скуштувати!]
[Візьми собі свою!]
[Ось так значить, га? ГА? Підійди сюди і скажи це ще раз!]
[А я так і зроблю!]
І-і-і-і вони пропали. Інша пара підлітає, щоб взяти участь у тому, що, як я розумію, є більше схожим на веселу розвагу для Магпеїв, а не на серйозну бійку. Вони, здається, просто люблять бити один одного, і з якоїсь причини вони, здається, не надто страждають від ударів. Можливо, вони просто набагато міцніші, ніж здаються?
Поспостерігавши за розвитком ринку та послухавши взаємодію цього народу, я зрозумів, що саме тут відбувається. Спочатку я був збентежений, тому що вони не мають хутра, витрачають енергію на розмову та менш схильні до підйому пальців, але Магпеї — це, загалом, лише більш блискучі крихітні версії Крихітки.
Чи била б тупа мавпа кулаками усіх і в усе, що могла, якби я йому дозволив? Абсолютно! Не те щоб він був злим, він просто насолоджується цим, і він припускає, що всі інші теж. У мене таке відчуття, що погане ставлення та грубість, які демонструють Магреї, викликане їхнім бажанням якомога швидше пропустити якомога більше непотрібних речей і приступити до бійки.
[Хтось подивіться на це! Цей чай - чудовий!]
[Так? Кращий, ніж мій чай?]
[Звичайно, дурню!]
[ГА-А-А?]
[ГА-А-А!?]
І-і-і-і вони пропали. Їм справді подобається чай. Це не єдине, що привернуло їхню увагу. Як і раніше у випадку з Каармодо, невелика кількість ювелірних виробів та інших блискучих прикрас користується популярністю серед крилатих, що викликає багато бійок.
Що мені справді цікаво, так це інші мешканці Мандрівного Острова. Люди, Голгарі, Народ, навіть Каармодо з прислугою сецула, здається, що тут усім раді. Інша річ, яку слід зазначити, це те, що всі вони мають надзвичайний рівень терпіння.
Вони просто крокують, поки з неба падають птахи у бійці, або посміхаються та чемно кивають, коли хтось намагається з ними сваритись. Це виглядає майже магічно. Мені хотілось би мати такий рівень толерантності, тому що з будь-якої причини група Магпеїв вирішила, що не зважаючи ні на що, вони мене розсердять.
[Великий жук сидить там і сумно виглядає на землі. У тебе немає крил, га?]
[Давай, ЧУВАК. Підійди сюди і подивись на мене ось так крізь свої палаючі мультифокальні лінзи!]
І так далі. І далі. Незалежно від того, скільки я сиджу, не реагуючи, у центрі цього імпровізованого ринку, у них, здається, не закінчується енергія. Або образи.
Нарешті я більше не можу. Тут забруднюється честь Колонії. Справа не в тому, що мені набридли ці крилаті істоти, що мене ображають, а в тому, що моїм родичам-мурахам не проявляють належної поваги. Настав час показати цим птахам, хто справжній володар повітря.
Але як? У мене є два основні методи. Я міг би використати гравітаційний колодязь, щоб стягнути їх усіх на землю, або використати його, щоб підняти себе в повітря, кинувши їм виклик у їхньому власному просторі.
Або чому не обидва?
Гвехехех.
Зі злим сміхом я починаю витягувати зі своєї залози гравітаційну ману, спритно та обережно її сплітаючи, максимально маскуючи свою роботу. Вони не будуть підозрювати, що їх спіткає.
[Ти щось робиш, Ентоні?]
Дідько! Це братіанський маг, провидець Підземелля Олівіс! Вона зараз стежить за мною, як яструб!
[Я? Звичайно ні! Чому ти підозрюєш щось подібне?]
[Тому що мені здалось, що я відчула ворушіння мани. Ти ж не збираєшся щось робити Магпеям?]
[Чому б тобі взагалі підозрювали мене в- так, так, це я робив. Я дуже роздратований і збирався покарати їх за їхню гординю.]
[Я навіть більше не передаю їхні образи.]
[Вони знайшли власного мага, щоб переконатись, що я отримую повідомлення.]
[Кляті дурні,] вона зітхає, а потім сильно тикає мене в бік. [Ти ж пам’ятаєш, що щойно сталося в Грейстоуні? Ми не хочемо повторення цього інциденту, правильно? Тобі потрібно тримати свою химерну ману при собі і просто дозволити цій події закінчитись мирно.]
«Я згодна, Найстарший», — шепіт феромонів від Протектант торкається моїх вусиків. «Ми були б вдячні, якби ви не ставили собі на спину ще більшу мішень».
Але, але! Добре.
Я неохоче випускаю ману, і Олівіс киває, задоволена.
[Дякуємо за співпрацю. Я знаю, що тут може бути складно, але потрібно лише-]
[Ви, рибні братіани, думаєте тільки про гроші. Ви занадто налякані, щоб взяти участь у СПРАВЖНІЙ бійці? ГА?!]
[-трохи терпіння.]
[Ей! Маг там внизу. Занадто СЛАБКИЙ, щоб боротись, га? Занадто наляканий? Ти ДУРНЮ!]
[Я чув, що ваш Сатрап товстий, як морська корова! Навіть товстіший! Дурень!]
[Ей! Е-е-е-й! Ви чуєте нас там внизу? Вуха закладені лускою?]
Очі Олівії починають звужуватись, і я тихо починаю знову формувати свою гравітаційну ману.
