Ентоні в турі - терпи

Тепер я розумію, чому мене попередили про них. Вони смокчуть. Нам знадобилось більше години, щоб піднятись до острову, рухаючись у приємному, контрольованому темпі, поки Магпеї налітали навколо нас і весь час кричали на нас.

Коли один з них втомлювався і відлітав назад, просто спускався ще один! Вони були сповнені рішучості гарантувати, що ми піддаємось постійній напрузі погроз, образ і неодноразових повторень фрази «підійди сюди!». Як їм взагалі досі вдалось вижити – просто диво!

Каармодо просто миряться з такою дурницею? Голгарі? ЛЕГІОН? Хоча вони не монстри, далеко не так, вони були тут до того, як відбувся Розрив, до того, як на поверхні з’явилась мана. Тож я вважаю, що Легіон скоріше всього не дбає про них.

Ми прибуваємо на сам острів, де нас зустрічає ще більше чепурних Магпеїв, а інші продовжують літати над нами, ображаючи нас.

Еран виступає вперед, щоб говорити за нас, і знову братіанський провидець Підземелля продовжує надавати постійний переклад. Хоча я б хотів, щоб він краще цього не робив.

[Як було домовлено під час наших дискусій кілька тижнів тому, ми тут як частина нашої торгової місії в наймогутніших і найквітучіших торгових центрах прошарку,] Еран заявляє.

Я точно знаю, що ми тут лише тому, що вони на шляху до Срібного міста. Тим не менш, я розумію бажання підлабузити цим птахам. З Магпеями, м’яко кажучи, складно ладнати.

З того, що я бачив, представник керівництва Мандрівного Острова, який прийшов нас привітати, здається досить типовим представником свого народу. Вони не носять багато одягу, в основному покриваючи лише найнеобхідніше, і вона, здається, дратується навіть бути тут і  зверхньо на нас всіх дивитись.

[Ми «вітаємо» вас на НАШОМУ острові,] каже вона, саркастично, і сердито. [Сподіваюсь, ви зможете завершити свій бізнес і швидко ЗАБРАТИСЬ звідси!]

Чомусь вона повертається, щоб зиркнути на мене.

[Ти думаєш, що ти весь такий? ГА? Такий великий? Ти не крутий!]

Що в біса?!

[Ентоні тут як представник свого народу, який приніс багато чудових і блискучих речей, які ви можете купити,] Еран намагається її заспокоїти.

Здається, лише одне слово привертає її увагу.

[Блискучий?!]

Її голова хитається, а очі звужуються.

[Наскільки блискуче ми говоримо? Якщо ти тягнеш мене за ногу, я дам тобі прямо в ніс!]

Лунає хор «ГА-ГА-ГА-ГА-ГА-ГА!» від другого Магпея. Я звертаюсь до мага, який перекладає для мене.

[Чи справді тобі потрібно перекладати мені все це?]

[Якщо я маю це слухати, то й ти теж], спокійно відповідає вона.

Боже.

Надувши груди та крокуючи навколо нас, Магпеї ведуть нас до найближчого поселення, прикордонного міста під назвою Маккоу, де, схоже, здійснюється імпорт та експорт. Час від часу новий Магпей пролітає над головою, викликаючи нас усіх на бій, а потім запитуючи, хто ми і що ми тут робимо. Зрештою наші гіди кажуть їм, що ми тут, щоб торгувати, і прямуємо до Маккас.

(Перекладач: мандрівний острів це один великий жарт з Автралії, наприклад «Maccas» це їхня локальна назва Макдольдсу, поміж інших речей)

Коли ми прибуваємо до меж міста, нас зустрічає голова місцевої торгової гільдії, який, на щастя, є людиною. Він низько та шанобливо вклоняється Еран, коли вона наближається, вітаючи її широкою посмішкою, на яку вона відповідає.

[Ловін, рада знову тебе бачити.]

[Ти надто добра, Еран. Як твій шановний чоловік, великий Сатрап Умізан?]

[Він здоровий, дякую, що запитав.]

[І це маленька Піріс? Така витонченість і краса. Очевидно, вона нагадує свою матір.]

Маленька дівчинка хихикає і посміхається.

[Чого смієшся, ГА?] Магпей неподалік кричить. [ГА? Ти маленький КАРЛИК?]

На щастя, ніхто не звертає на нього уваги, і він повільно видихається, перш ніж його відволікає щось інше.

Після обміну люб’язностями Еран береться за розробку торгових домовленостей, коли і де Колонія створить свій тимчасовий ринок і на який термін. Коли все сказано і зроблено, я прокладаю міст до неймовірно ввічливого чоловіка Ловіна, який привітав нас, просто щоб поставити кілька запитань.

[Гей, це я, велетенська мураха перед тобою, приємно познайомитись.]

Його очі трохи розширюються, коли він повертається до мене.

[Я теж радий з тобою познайомитись], тепло каже він. [Я сподіваюсь, що вам і вашому народу буде приємно відпочити тут, на Мандрівному Острові.]

[Про це я і хотів тебе запитати. Як ти тут живеш?]

Ловін ніжно посміхається.

[Я припускаю, що ви маєте на увазі Магпеїв?]

[Ні, я говорив про погоду. Так, очевидно, що я про Магпеїв!]

[Вони не настільки вже й погані, коли до них звикнеш,] запевняє він мене. [Хоча справді дійсно допомагає виховати в собі певний спокійний, рівний характер.]

Двоє Магпеїв падають на землю між нами двома, заплутавшись один навколо одного у лютому кулачною бою. Ловін навіть не кліпнув.

[Ваше перебування серед нас буде, на жаль, коротким, але я проведу вас до місця, призначеного для відпочинку вашого народу. Сподіваюсь, що воно буде вам зручним.]

Ця людина – святий.

Нас ведуть на відкриту галявину, де буде створено тимчасовий ринок, і ми починаємо осідати. З мого боку, це означає просто завалитись в бруд і дозволити всім іншим зайнятись своїми справами навколо мене. Братіанські намети починають підніматись, а новоприбулі мурахи починають складати свої ятки та кіоски.

[Ми нарешті тут у Макас, чи є тут щось смачне для їжі?] скаржиться Піріс.

[Не зовсім,] каже їй Марзбан. [Її нелегко вирощувати тут, на острові. На це просто не вистачає простору.]

[Що вони зазвичай їдять?] Питаю я з цікавістю.

[Рибу,] каже він мені. [Магпеї — чудові рибалки, здатні летіти вниз, спіймати напрочуд хороший улов, а потім піднятись назад. Їхня витривалість у повітрі справді надзвичайна.]

Га. Приємно знати, що в них є позитивні риси.

[Чи багато у Магпеїв поселень на поверхні?] Питаю я. [Вони були тут з самого початку, тож їх має бути чимало, правильно?]

[Так,] каже мені Еран, [хоча зазвичай там, де інші не хочуть жити, наприклад, високо в горах. І це не лише тому, що інші народи їх не люблять, вони також не люблять інші народи. Так найкраще для всіх. З точки зору Підземелля, у третьому шарі є кілька великих поселень, але більшість з них живуть у четвертому шарі, на цьому острові, кількох інших плавучих островах і в поселеннях високо вгорі, ближче до стелі над нами.]

Це високо.

[Враховуючи те, як вони ставляться до інших, я здивований, що вони взагалі дозволили нам торгувати. Які речі вони люблять?]

Еран посміхається.

[Вони напрочуд цікаві як народ і будуть дивитись майже на все. Вони люблять декоративні предмети, але не для себе, а для свого будинку. Їжа популярна зі зрозумілих причин, оскільки багато чого вони не можуть приготувати самі. Я очікую, що ваші тканини будуть дуже добре прийняті.]

[Чому? Вони не здається надто одягненими.]

[Це для їхніх гнізд.]