Ентоні в турі - старі друзі, нові дрібнички

Отже тепер я сиджу в центрі павільйону, навколо мене охочі аркеші намагаються укласти угоди, а мурахи роблять усе можливе, щоб показати свої роботи та продемонструвати свої вміння.

Це доволі цікаво, це мій перший шанс добре роздивитись сецула за довгий-довгий час. Принаймні настільки зблизька. Вони справді трохи дивні, і я не можу не дивуватись, як, чорт візьми, вони з’явились. Вони здебільшого гуманоїди, дві ноги (фу), дві руки, одна голова, і все таке, але з характерними рисами рептилії. Здебільшого вони носять довгі мантії з капюшонами, аж до самих ніг, та з довгими рукавами. Навіть у таку спеку!

Тому що тут спекотніше, ніж повинно бути, спекотніше, ніж будь-де в цьому шарі, де я був. У мене починають виникати підозри, що Каармодо встановили на цьому острові якийсь еквівалент теплої підлоги, а це було б абсолютно абсурдно. Для цього знадобилась би неймовірна кількість енергії, і це буде магічний та інженерний подвиг, який, відверто кажучи, вражав би розум.

Але я починаю відчувати, що ящірки-маги справді настільки дбають про власний комфорт, щоб піти на це. Вони вже перетворили всю цю гору з пишного раю в джунглях на пустелю, заради бога.

Дивлячись на цих сецула аркеш, що рухаються між товарами, не складно зрозуміти, у чому їхні пріоритети. Будь-який кіоск з предметами розкоші оточений ордою фігур у мантіях, які чемно штовхають один одного ліктями. Найкращі тканини майже викликають бійку, коли вони з’являються, а дешевші речі просто ігноруються. Будь-що, зроблене з рідкісних і дорогоцінних матеріалів, є популярним товаром. Я не знаю, навіщо якась мураха зробила столик з наповненого маною води дерева, і не знаю, навіщо велетенській ящірці він потрібен, але ось я тут, і спостерігаю, як два аркеші майже шиплять один на одного від люті, намагаючись отримати його.

Вперше я, здається, нікого не цікавлю, що приємний сюрприз. Я нависаю над усім натовпом, але мені подобається, що мене ігнорують. Весело спостерігати за всім, що відбувається. Особливо щодо ювелірних виробів. Щойно сецула зрозуміли, що лише одна особа може розглядати предмети одночасно, вони вишикувались в чергу, як британці на розпродажі булочок.

Гвехехехех.

Поки я насолоджуюсь успіхом свого плану, я відчуваю, як мені тиснуть у свідомість, тому дивлюсь вниз і бачу єдиного аркеша, що стоїть переді мною і дивиться вгору. Я озираюсь навколо, але не бачу, щоб хтось інший міг йому перешкодити. Мурахи всі зайняті, і ніхто з сецул не зацікавлений. Чому ні, я думаю? Я дозволяю контакт.

[Привіт! Є якась конкретна причина, чому ти хочеш поговорити зі мною, а не розглядати всі ці дивовижні товари, створені мурахами, на виставці? Твій зв’язаний партнер не розсердиться, що він щось пропустив?]

Фігура в мантії трохи вклоняється мені.

[Мене звати Аммонсіл. Рассан'теп шле свої вітання.]

Рассан, Рассан, що це мені нагадує. Зачекай секундочку.

[Ах, дідько. Рассан'теп - це той, що любить рожеву чесність. Я правий?]

Очі Аммонсіла трохи розширюються, і він крадькома озирається навколо. Він хвилюється, що хтось побачив крізь мої хитрощі? Неможливо!

[Він справді є великим покровителем істини,] підтверджує Аммонсіл, трохи різко. [і він хотів привітати вас у пустельному басейні, хоча робити це особисто було б надто небезпечно. Однак наступний показ відбудеться в горі, і він сподівається поговорити з вами там.]

Вони все-таки пустять нас всередину? Я трохи шокований. Буде приємно зайти та подивитись. Мені цікаво, як там все.

[Чи дійсно необхідно йти на такий ризик? Я маю на увазі те, що у мене вже є кілька друзів любителів хробаків. Він може щось мені розповісти, чого я не можу дізнатись від них?]

[Завжди краще отримувати інформацію з кількох джерел,] каже Аммонсіл, примруживши очі. [І серед ваших прихильників є конкуренція. Хтось приховуватиме від вас речі на зло іншим. Ми знаємо, що ви наразі вже відчуваєте поклик. Вам сказали, хто відповідальний? Чи сказали вони, чому древні прагнуть завершити своє коло?]

Добре бути чесним.

[Ні, не сказали.]

Він мудро киває.

[Безсумнівно, вони вважають, що мають вагомі причини приховувати від вас такі знання. Однак ви, можливо, хочете вирішити для себе, чи варто вам знати. Рассан'теп обіцяє відповісти на ваші запитання, якщо ви погодитесь зустрітись.]

[Скажи йому, що я подумаю.]

Я помічаю, що Аммон'сіл прямує прямо до крайнього столу, зробивши ще один маленький погляд, залишаючи мене зі своїми думками.

Знання про древніх. Чи хочу я взагалі знати? Чи матиме якесь значення знати, хто встромив гачок у мої кишки? Або чому вони мене хочуть? Якби я мав нагоду поговорити з тими древніми монстрами, я б просто сказав їм, щоб вони відчепились. Залиште мене і мою родину в спокої! Мене не цікавлять їхні дурниці, їхні потреби та бажання.

У мене є сім'я! Все, що я хочу, це бачити, як вони виживають і процвітають, щоб я міг піти на пенсію і цілий день лоскотати личинок. Я хочу, щоб моя мати могла полювати та боротись досхочу в безпеці в межах території Колонії. Я хочу, щоб Жвава бігала, Блискуча експериментувала, а Солант планувала у безпеці.

Усе це було б набагато простіше досягти, якби древні взагалі не існували.