Ентоні в турі, частина 8

[Незалежно від якості товарів, які виробляє ваша Колонія, потрібно буде знизити ціну через саму вашу природу], — каже мені зарозумілий братіанський купець.

Всередині бульбашки ці, я припускаю, надзвичайно багаті чоловіки та жінки не настільки вражаючі, як поза нею. Їхні плащі та вишуканий одяг прикрашені пухкою тканиною, яка танцює та кружляє у воді, поки вони рухаються крізь неї. У бульбашці він намагається зробити те ж саме, завдяки деяким зачаруванням, але зрештою це не настільки вражаюче.

[Ми монстри,] категорично відповідаю я, [хоча, гадаю, ви можете навести аргумент, що ми схожі на гілкастоподібних. Лише перша Королева фактично народилась з Підземелля, решта з нас є її дітьми, безпосередньо або трохи більш віддалено.]

[Гілкастоподібні не мають ядер.]

[О, ми, очевидно, більші монстри, ніж вони, я не маю на увазі це заперечувати. Ви щось говорили про нашу природу?]

[Монстри не дотримуються такого ж рівня чистоти чи гігієни, як цивілізовані раси], — заявляє торговець, наче заявляючи про очевидне. [Немає сумніву, що ваша продукція має більше забруднень, ніж це було б за інших умов.]

Не може бути, щоб вона це сказала. Я трохи зосереджуюсь, щоб побачити трохи чіткіше. Так, я майже впевнений, що вона, це вона. Уявіть собі нападати на Колонію, не на будь-кого, а на Колонію, через чистоту!

З усіма цими торговцями було те саме. Вони не обов’язково мають на увазі те, що говорять, усе, що вони хочуть, це знайти спосіб знизити ціну. Той факт, що вони взагалі розмовляють зі мною і намагаються торгуватись, означає, що вони зацікавлені в покупці.

[Ми очищаємось кислотою,] відповідаю я. [Кислота. Ви чистите себе кислотою?]

[Що? Звичайно ні!]

[Тоді, будь ласка, відійдіть, я не хочу, щоб мій панцир був забруднений. Подивіться, подивіться на цю мураху там, ви бачите, що вона робить?]

Я вказую вусиком, і торговець повертається, щоб побачити.

[Це.]

[Вона.]

[... Здається, вона натирає себе ногами.]

[Треба дивитись трохи уважніше. Подивіться на задні лапи, подивіться, як вони тягнуться до спини. Це швидко, але ви можете це побачити.]

[Так, так, я думаю, що розумію, що ви маєте на увазі.]

[Вона збирає розбавлену форму мурашиної кислоти на свої задні ноги, потім використовує її, щоб почистити ноги, а потім натирає ними панцир. Ви спостерігаєте за кислотною ванною в реальному часі. Ні цвілі, ні бруду, ні будь-чого іншого! Ми найчистіший вид на всій планеті. Ми чистимо кислотою стіни, інструменти, підлогу, усе.]

Це, здається, збентежило торговця.

[Основна причина, чому вона це робить, і багато інших членів моєї родини, полягає в тому, що ми не почуваємось чистими тут, у вашому місті. Ми живемо разом у гніздах, оточених землею та камінням, ми не можемо дозволити собі, щоб повітря ставало брудним або щоб накопичувалось щось неприємне.]

[Тоді чому ти цього не робиш?]

Господи, я хочу. Мої ноги практично підкошуються.

[Я не можу занадто багато рухатись, поки я тут, на кораблі. У будь-якому випадку, нам потрібно обговорити компенсацію від міста за те, що воно нав’язало нам погану гігієну, з ким мені про це поговорити?]

~~~

[Мене цікавлять ці злитки,] сказала Ковалянт. [Я відчуваю незвичайну ману всередині.]

[Так, я розумію, що ти маєш на увазі,] підтвердила Кобальт. [Метод плавлення здається досить незвичним, ти помітила складки в металі?]

[Звичайно.]

Два різьбярі звернулись до свого «агента». Острівний Конгломерат послав когось супроводжувати контингент різьбярів, що оглядали ринки.

[Нас цікавлять ці злитки. Чи можете ви запитати ціну?]

[Звичайно.]

Маг Ірісод звернулась до агента і передала прохання мурах. Власник цього конкретного кіоску посміхнувся, незважаючи на те, що нервово спостерігав за двома монстрами, і відповів.

[Він просить два п'ятдесят. Це принаймні на тридцять відсотків завищена ціна.]

Дві мурахи розчаровано відвернулись.

«Усюди, куди ми йдемо, просять значно вище вартості товарів», — роздратовано сказала Ковалянт.

«Сподіваюсь, незабаром ми знайдемо когось більш розумного».

Позаду них купець запротестував, коли мурахи почали віддалятись, і маг знову пішла за ними, сміючись.

[Він готовий знизити ціну. Він просить два двадцять п’ять.]

[Це все ще на двадцять відсотків забагато,] відповіла Кобальт, не потрудившись обернутися.

Вони зробили ще один крок.

Більше обговорень, більше терміновості, і Ірісод знову звернулась до них.

[Оскільки ви дуже вимогливі клієнти, продавець готовий знизити ще десять відсотків.]

Безумовно, по мосту розуму зростала радість, але двоє різьбярів цього не розуміли.

[Це все одно на десять відсотків занадто високо,] спростувала Кобальт, [чому б нам платити понад ринкову вартість?]

Це просто не мало сенсу. Якщо предмети коштували певну суму, вони б із задоволенням заплатили за них цю суму. Кожен торговець, з яким вони спілкувались, сподівався, що отримає від них набагато більше, ніж слід.

Ковалянт і Кобальт зробили ще один крок.

Купець, який у цей момент помітно спітнів, заговорив знову, і вони зупинились, чекаючи перекладу.

«Ми могли б дивитись на інші кіоски», — пробурчала Ковалянт.

«Бути ввічливим не завадить», — сказала Кобальт.

[Продавець вітає вас з твердою діловою хваткою та погоджується знизити ціну ще на п’ять відсотків,] сказала їм Ірісод, намагаючись приглушити свій сміх.

Ковалянт обернулась, а у різкому русі її вусиків проглядався натяк на роздратування.

[Ми заплатимо один сімдесят,] коротко сказала вона. [Було б один сімдесят п'ять, але наш час витрачено даремно. Це прийнятно?]

Після деякого бурчання та розмахування руками торговець зрештою погодився, і мурахи вийшли, на кілька ядер бідніші, але в них з’явились нові яскраві злитки.

[Я справді не можу зрозуміти,] сказала їм Ірісод, [чи ваш вид є найгіршими торговельниками, яких я коли-небудь бачила, чи найкращими.]

[Ми не розуміємо цього «торгу», — пояснила Кобальт. Ми просто хочемо обміняти ядра на товари за правильною вартістю.]

[Суть торгу полягає в тому, щоб спробувати отримати більше або заплатити менше, ніж правильна вартість,] Ірісод намагалась пояснити їм цю практику. [Для нас це як гра на кмітливість, де ми намагаємось перемогти іншу сторону.]

Для мурах все це тхнуло егоїзмом. Ти не мав права платити менше, ніж коштував товар, і не мав права просити більше. Так вигравала особа, але не колектив.

Егоїстично.