Воїнство демонів

Одін багато чого бачив у своєму першому житті. Проте навіть тиск, пов’язаний з життям професійного убивці, та купи тіл, які він залишав після себе, все це не підготували його до орди демонів, що зараз оточувала його. Вони простягались в усіх напрямках, живий килим маленьких, гризучих демонів, одним з яких він колись був, змінився грізним звіринцем чудовиськ, що височів над краєвидом.

Їх були тисячі, десятки тисяч. Кожен з них — створіння одержиме та бажаюче сили. Кожен з них був істотою одержимості та бажання, яка з моменту свого створення не знала нічого, крім відчайдушної боротьби за виживання.

Проте навіть цього жахливого зібрання було недостатньо, щоб затьмарити жахи, зібрані в їх центрі. Навіть після такої кількості часу задушлива аура, що виходила з трьох демонів, пригнічувала його, виганяючи думки з його голови та силу з кінцівок.

Торріфекс, маса вогню та насильства, стояв високо серед натовпу. Тепло, що випромінювалось від велетенського демона, було гнітючим навіть для такого мешканця третього шару, як Одін. Приховані за пеленою чорного диму, що постійно клубочився з його форми, очі Торріфекса сяяли зловмисною радістю, поки він дивився на сцену навколо себе.

Не менш страшними були і його сестри. Піріксан мала жахливий попелястий вигляд. Все, що наближалось до неї, було підвладне її страшній силі. Одін особисто бачив, як три демони розчинились нанівець та розпались просто від однієї її присутності.

Вона була першою. Торріфекс розбудив її від глибокого сну в рамках своєї божественної місії, переданої через Одіна самим Арконідемом. Бог демонів наказав підготувати цей шар Підземелля до його повернення, і Торріфекс не потерпить невдачі в цьому завданні.

З Піріксан поруч і Одіном, що йшов позаду, Торріфекс вирушив звільнити свого останнього спільника. Сомонакс спала під полем іржавої зброї, що застрягла в землі, наче кладовище зброї. Лише пізніше Одін зрозумів, що вони були покладені сюди, щоб запечатати те, що жило під ними.

Сомонакс піднялась з проклятої землі наче маса червоних клинків, що звивались від потреби до смерті. Концентрована сутність вбивства, демон восьмого рангу, на думку Одіна, була найстрашнішою з них трьох. Навіть більше, ніж сам Торріфлекс.

Зібравши трьох слуг Бога демонів, вони розпочали кампанію терору серед земель, збираючи могутніх представників свого роду під свій прапор. Куди б вони не йшли, личинки демонів, що вкривали землю, кипіли з силою, що перевищувала їх звичайну активність.

[Ти надто багато думаєш, мишенятко,] зауважив Торрифекс, дивлячись на колишнього вбивцю. [Від тебе не вимагається думати. Ти повинен служити.]

Великий демон часто нагадував йому про його… зобов’язання. Це завдання було покладено на нього самим Арконідемом, і Одін відтоді був його полоненим.

[Як мені розуміти, як служити, якщо я не думаю?] він заперечив у рідкісному прояві мужності.

Такі спалахи траплялися не часто, оскільки Торріфекс мав способи змусити його пошкодувати про них, але він все ще не був повністю наляканий. Одін був живучим у своїй суті. Він би не зламався так просто.

[Просто, мишенятко,] пролунала відповідь, [слухай. Арконідем говорив з тобою безпосередньо. Все, що тобі потрібно робити, це слідувати його вказівкам.]

[Я пробудив тебе,] сказав Одін, хоча його мужність падала під прямим поглядом трьох великих демонів. [Я зробив те, що він просив. Коли я буду... вільний?]

Останнє слово прозвучало ледве як шепіт думки, а жар Торріфекса став нестерпним, коли він нахилився ближче.

[Ти думаєш, але не слухаєш. Ми з сестрами знову зібрались, але робота ще не почалась. Згадай, що наказав Бог демонів. Ми маємо очистити землі демонів від слабких, вбити негідних і спалити чужинців. Наше завдання буде виконано лише тоді, коли весь цей шар Підземелля буде підпалено очисним вогнем. Лише тоді він буде гідним свого господаря.]

Одін замовкнув, а його страшне тіло демона, здається, вагалось перед обличчям настільки переважаючої сили. Він подумав про всі бійні, що стались до цього моменту, про тисячі смертей, які були необхідні, щоб зібрати цих трьох разом. І вони ще навіть не почали?

[Я не розумію, що це означає,] сказав він, [це місце вже горить, наче справжнє пекло. Скрізь, куди я дивлюсь, вогонь і лава. Усе це місце вкрите демонами, зверху і донизу. Які чужинці? Хто такі слабкі? Що робить когось негідним? Я не знаю, чому я тут.]

[Від тебе смердить смертю,] сказала Сомонакс, і він відсахнувся, коли її думки торкнулись його. Навіть її розум тхнув кров’ю. [Арконідем теж відчуває цей запах. Він покликав тебе не просто так. Не через те, ким ти є, слабким і жалюгідним, а через те, чим ти можеш стати. Його повернення стане сповіщенням про нове повстання, коли демони відкинуть свої нав’язливі ідеї та зосередяться на своїй справжній меті. Вбивати.]

[Усім, хто не є демоном, тут не місце,] вставила Піріксан. [Це місце наше, воно належить нам. Бог демонів дарував нам його ще давно, і тепер ми повинні вигнати тих, хто прийшов, щоб заразити його.]

З другою сестрою було настільки ж неприємно спілкуватись. Коли її думки торкнулись його власних, він відчув, як його власні відчуття почали слабшати, погризені краєм якогось примарного голоду.

Вони говорять про якусь священну війну. Вони хочуть знищити все, що не є демоном у всіх цих країнах?

Одін уже бачив безліч інших істот під час своєї подорожі цим знищеним ландшафтом. Тепер стало зрозуміло, Арконідем, а також Торріфекс і кожен демон, якого він залучив на свій бік, хотіли знищити їх усіх.

[Мишенятко. Ти все ще думаєш. Ти надто слабкий, щоб так багато думати. Бог демонів подумав за тебе.]

Він розвів руками.

[Нам потрібно лише вбивати. Нехай почнеться.]