Аґраба (обіцянка)

Ґаммі‑Корабель летів крізь безкраї простори іншого неба.

― Тут стало комфортніше, правда? ― сказав Ґуфі.

Сора стояв на маленькому помості і дивився на Інше Небо. Почувши Ґуфі, він зістрибнув вниз.

― Ага. Тут куди більше місця.

До модернізації на борту Ґаммі‑Корабля було досить тісно. Але з удосконаленнями, зробленими Сідом, місця стало вдосталь.

― Кращим став не лише інтер'єр, ― сказав Дональд Дак. ― Навіть обладнання стало кращим!

З легким тремтінням з Ґаммі‑Корабля вилетіли ракети і пробили валун, що пролітав попереду.

― Ого! Ану, Дональде, дай мені покерувати…, ― стоячи за кріслом пілота, Сора невідривно дивився на руки Дональда, що лежали на кермі.

― Ні, ні, ні! Я відповідаю за політ! ― Дональд відмахнувся від нього і міцніше вхопився за штурвал. Поле зору з кабіни стало набагато ширшим, і керувати літаком стало легше.

― А Сід дуже добре розбирається в тому, що робить, ― зауважив Джиміні Крикет.

― Може, він навіть кращий за Чіпа та Дейла, ― погодився Ґуфі, згадуючи інженера та механіка з Замку Дісней. ― Куди ми вирушимо далі, Дональде?

― Кряк? Ми пролетимо повз Країну чудес!

― Повз Країну чудес…?

“Цікаво, що сталося з Алісою”, подумав Сора. “Вона десь там, в Іншому Небі? Або…”

― Дивись, ось він! ― Дональд показав на новий світ, що відкрився попереду.

Це був світ, вкритий золотистим піском – Аґраба.

― Ого… Цей пляж простягається нескінченно…, ― пробурмотів Сора, дивлячись вниз, коли Ґаммі‑Корабель завис у небі нового світу.

― О, це ніякий не пляж – це пустеля, ― поправив його Джиміні. ― Ти не знайдеш тут ніякого океану, що омиває ці піски.

― Там є пісок, але немає океану?!

― Саме так.

Вражений Сора знову подивився вниз на землю.

― Я бачу там місто, ― сказав Дональд.

Сора нахилився, щоб подивитися. По той бік пустельних пісків височів кам'яний вал.

― Ходімо, Дональде, Ґуфі! Вперед! ― Сорі вже не терпілося приземлитись в пустельному світі.

― Гей, зачекай! ― Ґуфі тільки почав збиратись, але Сора вже вибігав на пісок.

***

Посеред пустелі стояло кам'яне місто, оточене величезними кам'яними стінами майже такого ж кольору, як і пісок. Місто було власним великим королівством, куди приходили і йшли люди, що подорожували через пустелю, приносячи прибуток численним крамницям, що вишикувалися вздовж базару. Це мало бути жваве місце. Але місто було моторошно тихим.

Чоловік і жінка, обидва одягнені в чорні плащі, йшли вулицями.

― Де ж Замкова Щілина?

― Її вже шукають Безсердечні. Я впевнений, що ми знайдемо її досить скоро.

Та, що поставила запитання – темна відьма Малефісента.

Той, хто відповів їй – королівський візир цього світу Джафар.

― А як щодо іншої проблеми?

― А, так, про це…, ― перервавши його, на плече Джафара сів яскраво забарвлений папуга. ― Яґо! Ти знайшов принцесу Жасмін?

― Я шукав її скрізь. Вона зникла, як за помахом чарівної палички!

Малефісента похмуро глянула на папугу. Було очевидно, що Малефісента і Джафар шукають цю принцесу, на ім'я Жасмін.

― Ти казав, що у тебе тут все під контролем.

― В Аґрабі повно нір, в яких ховаються щури.

Це звучало так, ніби всі в місті були заточені згідно з якимось планом Джафара.

― Але… з принцесою чи без неї, безперечно, цей світ буде нашим, як тільки ми знайдемо Замкову Щілину, ― сказав він. ― Нащо нам Жасмін?

Цього разу Малефісента нахмурилась у відповідь на запитання Джафара.

― Нам потрібні всі сім принцес, щоб відкрити останні двері. Якщо їх буде менше, то це буде неможливо.

― Ах, двері, так? Якщо принцеса така важлива, ми знайдемо її… Ви там, знайдіть Жасмін і негайно приведіть її до мене!

Позаду Джафара з'явилися безсердечні, озброєні вигнутими мечами. На головах у них були тюрбани, як у воїнів пустелі, але, як і у всіх інших Безсердечних, у них не було облич.

― Ну що ж, вирушаймо! ― Яґо полетів углиб міста, ведучи за собою Безсердечних.

― Не занурюйся в темряву занадто глибоко, ― застерегла Малефісента. ― Безсердечні поглинають необережних.

Джафар засміявся напівзловісною посмішкою.

― Твоя турбота зворушлива, але навряд чи необхідна.

Один великий апельсин впав зі своєї купи на прилавку з фруктами, але ні Малефісента, ні Джафар цього не помітили.

Там, за прилавком, сиділа прекрасна темноволоса принцеса – Жасмін.

***

Трійця стояла перед величезними воротами.

― Цікаво, чи тут теж повно Безсердечних…, ― пробурмотів Ґуфі, хмурячись, наче йому не хотілося заходити всередину.

Дональд підстрибнув і змахнув чарівною паличкою.

― З нами все буде добре! Правда, Соро?

― Так. Залиш це нам!

― Боже, сподіваюся, що так…

Вони пройшли крізь ворота, і тут з‑під землі, наче із засідки, виринули Безсердечні, які тільки й чекали, щоб підстерегти трійцю.

― Вх‑вхоу! Я так і знав!

― Дональде, Ґуфі, давайте! ― Сора кинувся прямо в рій Безсердечних.

― У них смішні мечі! ― вигукнув Ґуфі, блокуючи атаку Безсердечного з великим вигнутим мечем.

― У цих є крила! ― Сора тільки й міг робити, що ухилятися від атак крилатих Безсердечних, що низько літали.

― Гаразд, моя магія… кряя! ― тільки‑но Дональд зібрався використати свою паличку, як літаючий Безсердечний у червоній мантії вистрілив у нього магією вогню. ― Вони знову стали сильнішими! ― закричав він, б'ючи капелюх, намагаючись загасити полум'я.

― Давайте просто втечемо звідси, Соро! ― Ґуфі забіг вперед у провулок.

Сора все ще хотів битися.

― Але ми можемо позбутись їх!

― Ходімо, Соро! ― Дональд схопив його за руку і потягнув за Ґуфі.

― Ой…, ― Сора копнув ногою камінчик у провулку.

― Ті Безсердечні виявилися досить сильними, ― сказав Ґуфі.

― Ми могли б перемогти їх усіх! ― заперечив Сора, скрививши обличчя в гримасі.

― Ті, що з мечами, були дуже сильні…, ― Ґуфі важко зітхнув.

Поруч з ними озирався Дональд.

― І взагалі… Куди поділися всі люди в цьому місті?

На ринку стояли торгові прилавки, створюючи враження дуже процвітаючого міста – але нікого не було видно.

― О‑о‑о, то це продається? ― Сора взяв апельсин з одного з прилавків. Він виглядав апетитно, але…

― Хто там? Агов?

― А‑а‑а! ― Сора аж підскочив через раптовий голос.

― Хто там? ― Ґуфі зазирнув у кіоск з‑за прилавка.

Це була вродлива молода дівчина з тонкими рисами обличчя і чорнявим волоссям. Здавалося, від кожного її руху віяло солодкими пахощами, а одяг був кольору джерельної води, немов оазис у спекотному пустельному місті.

― Я Жасмін, ― сказала вона. ― Мій батько – султан Аґраби.

― А, то… це робить тебе принцесою, ― відповів Ґуфі.

Жасмін похитала головою.

― …Мій батько був скинутий Джафаром, який зараз контролює місто, ― спокійно сказала вона їм, але здавалося, що їй було боляче це говорити.

― Джафар? ― перепитав Дональд.

― Ти не знаєш про нього? ― запитала Жасмін у відповідь.

― Ні… Ми щойно прибули сюди.

― То ви мандрівники… Джафар ув'язнив усіх в Аґрабі. Тут нікого немає…, ― Жасмін сумно опустила очі. Вона, мабуть, думала, що Сора та інші – місцеві жителі, які вирвалися з пазурів Джафара.

― Жасмін, я Сора. Можеш розповісти нам що‑небудь ще про те, що тут сталося?

― Джафар – королівський візир. Він отримав злі сили і захопив Аґрабу. Він спіймав мене, коли я намагалася втекти… але хтось допоміг мені…

― Хто тобі допоміг? ― запитав Сора, і вона глянула на нього.

― Його звуть Аладдін. Ми ховалися неподалік, але він недавно пішов у справах… Сподіваюся, з ним усе гаразд…, ― її погляд знову опустився вниз.

Сора, Дональд і Ґуфі невпевнено переглянулися.

― Ти ще щось чула? Думаю, ми можемо допомогти, ― сказав Сора.

Жасмін на мить задумалась і відповіла:

― Здається, Джафар щось шукає.

― Що саме? ― Дональд переглянувся з Ґуфі.

― Здається… він назвав це “замкова щілина”.

― Замкова Щілина! ― Дональд підскочив. ― Ми теж її шукаємо!

Вони нахилилися ближче, сподіваючись, що Жасмін розповість їм більше. Чи може Замкова Щілина мати якесь відношення до дивних подій, що відбуваються в цьому місті…?

Але тут – над їхніми головами пролунав гордовитий голос.

― Від вас більше клопоту, ніж ви того варті.

― Джафар! ― скрикнула Жасмін.

Чоловік зі змієподібним посохом дивився на них зверху вниз.

― Принцесо Жасмін, дозволь мені знайти тобі достойнішу компанію, ― сказав він, погладжуючи свою бороду. ― Ці дрібні щури не годяться…

― Жасмін, тікай! ― крикнув Сора, який вже стояв напоготові з Кі‑блейдом.

― Ах, малий, що володіє ключем, ― Джафар перевів погляд на Жасмін і з гидкою посмішкою дивився, як вона тікає, розуміючи, що далеко вона не втече. ― Мабуть, ми ще побачимо, на що ти здатен.

Потім Джафар змахнув своїм посохом, і з'явилися Безсердечні, і кинулися на трійцю.

― Вак! ― Дональд відскочив і ухилився від атаки.

Поглянувши вниз на цю сцену, Джафар обернувся, змахнувши плащем.

― Ти тікаєш?! ― закричав Сора. Джафар посміхнувся і неквапливо пішов геть.

― Стій, де стоїш!

― Соро, обережно! ― Ґуфі врізався в Безсердечного, що мчав на Сору, який намагався наздогнати Джафара.

― Уух! ― намагаючись відскочити, Сора впав на спину.

― Соро, ми повинні перемогти цих Безсердечних, перш ніж переслідувати Джафара, ― сказав Ґуфі.

― Ми повинні допомогти Жасмін! ― додав Дональд.

Сора підвівся, змахнувши Кі‑блейдом:

― Гаразд! Давайте кожен візьметься за одного!

― Зрозумів! ― підтвердив Ґуфі.

Дональд махнув паличкою:

― Цей мій!

І всі троє враз кинулися на Безсердечних, що ширяли в повітрі, як великі повітряні кулі.

***

Віддихавшись після перемоги над Безсердечними, вони всілися на землю.

― Вони дійсно сильніші…, ― сказав Сора, будучи трохи пораненим.

Дональд дав йому зілля.

― Що ж, ми повинні продовжувати битися!

― Та‑а‑ак. ― Сора повільно підвівся і озирнувся навколо. ― Нам тре' знайти Жасмін.

Трійця попрямувала в напрямку, куди втекла Жасмін.

― Хіба вона не казала, що ховалася в якомусь будинку неподалік? ― Дональд зупинився перед невеликим кам'яним будинком. ― Може, це він…

Вони відчинили дерев'яні двері і зайшли в дім, озираючись у пошуках Жасмін.

― Тут нікого немає…

Дональд заглянув у великий горщик.

― Хм… Цікаво, куди вона могла піти. Схоже, що цього Аладдіна тут теж немає.

Сора склав руки, задумавшись, і вони почули грюкіт з кута.

― Га? ― коли він обернувся, килим якимось чином сам собою розгорнувся.

― Цей… цей килим рухається! ― вигукнув Дональд.

― Боже, це не схоже на Безсердечного…, ― сказав Ґуфі, але все одно підняв свій щит.

Килим затрясся, і шафа, що стояла на ньому, загриміла.

― Здається, воно застрягло, ― сказав Сора.

― Обережно, Соро! ― Дональд витягнув чарівну паличку, але Сора підійшов ближче до килима, що тремтів, і відсунув шафу.

― Ось, тепер ти можеш рухатися, так?

Килим став на свій край і склався навпіл.

― Він… щойно вклонився, щоб подякувати нам? ― запитав Ґуфі.

Потім килим опустився вниз і ткнувся їм під ноги.

― Ти пропонуєш нам сісти? ― Сора стрибнув на килим, і він, здавалося, радісно задрижав. ― Дональде, Ґуфі, залазьте!

Дональд і Ґуфі подивилися один на одного і нервово ступили на килим.

І тут килим вилетів у вікно і полетів за межі міста.

― Вхоу!

За містом килим раптом прискорився, і вони помчали над пустелею.

― Ого… Літаючий килим! ― Сора подивився вниз на дюни.

Це було зовсім не схоже на Ґаммі‑Корабель – вони відчували вітер на своїх обличчях. Повітря пустелі було гаряче і сухе, але все одно відчувалося приємно. Сора ніколи не відчував нічого подібного.

― Цікаво, куди ми прямуємо…? ― пробурмотів Ґуфі, тріпочучи своїми довгими вухами.

― Туди!

Там, куди вказував Дональд, вони побачили одну маленьку фігурку, яка борсалася у піску.

***

Борючись за своє життя, Аладдін не чув нічого, крім м'якого шурхоту сипучого піску. Він був похований по коліна в білосніжних штанях, і з кожним рухом лише занурювався все глибше. Під жилетом його смагляве тіло було підтягнутим і міцним, але проти сипучих пісків він нічого не міг вдіяти.

― …Напевно, треба цим скористатися.

Коли Аладдін напружено дивився на лампу, яку тримав у руках, він почув другий голос.

― Гей, ти Аладдін?! ― крикнув Сора чоловікові у піску і зістрибнув з килима.

― Так, це я! А ти хто?

― Я Сора. Зараз ми тебе звідти витягнемо! ― він спустився на пісок і простягнув руку Аладдіну. Але тут…

― Вак! Безсердечні! ― закричав Дональд, підстрибнувши. З'явилася величезна кількість Безсердечних, які оточили їх.

― Ми маємо спершу перемогти їх, інакше ми мало чим зможемо допомогти! ― сказав Ґуфі.

―  Просто почекай – ми тобі допоможемо, обіцяю! ― сказав Сора Аладдіну, який тепер був похований по пояс, і піднявся, тримаючи Кі‑блейд напоготові. ― Яа‑а‑аргх!

Він підскочив і кинувся на літаючого Безсердечного, що летів на нього. Але на піску було важче пересуватися, і він встиг лише влучити йому в ногу, не завдавши особливої шкоди.

― Вогонь! ― Дональд прикрив його магією.

― Дякую, Дональде!

― Та без проблем!

Борючись разом, трійця знищувала Безсердечних одного за іншим, але скільки вони перемагали, стільки ж піднімалося з піску.

― Боже, тільки не знову! ― вигукнув Ґуфі.

― Але ми повинні перемогти їх, щоб допомогти Аладдіну! ― крикнув у відповідь Сора.

Занурюючись у пісок, Аладдін високо підняв лампу.

― Джине, позбудься тих істот!

І тут з отвору лампи вирвалася велика блакитна хмара – це був Джин із лампи, який вилетів і заревів.

― Бажання номер один, зараз здійсниться!

― Вхоу! ― Сора від несподіванки відступив назад.

Джин клацнув пальцями, і всі Безсердечні безслідно зникли.

― Ого…

― Легше легкого, простіше простого! ― Джин підморгнув і склав руки. Його велике широке тіло не мало ніг, і він ширяв у повітрі, як привид.

― Соро, ми повинні допомогти Аладдіну! ― сказав Ґуфі. Сора простягнув руку до Аладдіна, який все ще залишався в сипучих пісках. Зчепивши руки, Дональд і Ґуфі вхопилися за ноги Сори, і їм усім вдалося витягнути Аладдіна.

― Фух…, ― Аладдін струсив з себе пісок, що прилип до нього, і привітно посміхнувся до них. ― Спасибі, Соро! І…

― Дональд Дак!

― А я Ґуфі!

Дональд і Ґуфі по черзі потиснули Аладдіну руку.

― Аладдіне, що ти робиш тут, у пустелі? ― запитав Сора.

― О, ну ти знаєш, просто шукаю легендарні скарби. Щойно відвідав Печеру Чудес, ― як тільки Аладдін сказав це, килим спустився на землю.

― Легендарний скарб?

― Я знайшов той літаючий килим, на якому ти прилетів сюди… і цю чарівну лампу, ― в руці Аладдіна була маленька металева настільна лампа.

― Чому вона чарівна? ― запитав Сора, пильно дивлячись на неї, і Джин зрівняв своє обличчя з обличчям Сори, і теж подивився на нього у відповідь. ― Воу!

― Залиш пояснення професіоналам! ― Джин виструнчився перед Сорою, прийнявши героїчну позу. ― Єдиний, неповторний, Джин із лампи! Потри‑три‑три лампу – і з'явиться Джин, щоб виконати ваші найпотаємніші бажання! І сьогоднішній переможець… Аладдін! Вітаємо!

Пританцьовуючи, Джин клацнув пальцями, і пролунали фанфари. На Аладдіна посипалося конфетті.

― Будь‑які побажання? ― запитав Дональд.

Джин помахав вказівним пальцем перед обличчям Дональда:

― Терпіння, мій пернатий друже! Ти отримаєш…, ― він злетів у повітря і потроївся – Джинів стало троє. Кожен з них підняв догори по три пальці. ― Будь‑які три бажання! Перше бажання, друге бажання…, ― двійники зникли. ― Три бажання – тоді я стану, як банан, і лусну!

І він полетів до Аладдіна.

― Наш щасливий переможець загадав своє перше бажання – значить, у нього залишилося ще два! Тож, хазяїне, яке буде твоє друге бажання?

Джин простягнув руку, і прожектор освітив Аладдіна.

― Хм, ― тихо протягнув Аладдін. ― Як щодо того, щоб зробити мене казково багатим принцом…?

― О‑о‑о! Гроші! Королівська влада! Слава! ― Джин зааплодував. ― Як я сам до цього не додумався?!

― Боже, серйозно…? ― пробурмотів Ґуфі, нахиливши голову.

― Гаразд, ти сам напросився. Сто слуг, сто верблюдів, навантажених золотом! Тільки скажи, доставка за тридцять хвилин, а то й менше, і їжа безкоштовна! Я навіть капучино безплатно наллю! ― потираючи руки, Джин наблизився до Аладдіна.

Але Аладдін похитав головою.

― Ні, дякую.

― Гаразд…

― Думаю, я відкладу це на потім, поки ми не доїдемо до Аґраби, ― сказав Аладдін, виглядаючи засмученим.

― А чому ти хочеш бути принцом? ― склавши руки, запитав Ґуфі.

― Розумієш, в Аґрабі є дівчина, на ім'я Жасмін. Але…, ― Аладдін сумно опустив очі. ― Вона принцеса, а я… Ох, вона ніколи не закохається в такого хлопця, як я.

― … Жасмін? ― Дональд задер голову. У цьому імені було дещо…

― О, точно! Вона в біді, Аладдіне! ― Сора швидко підбіг до нього, і колір обличчя Аладдіна потьмянів.

***

Килим злетів у повітря, несучи на собі Сору, Аладдіна, Дональда і Ґуфі.

― Ах, свіже повітря! Як чудово на свіжому повітрі! ― летячи за ними, Джин глибоко вдихнув і потягнувся.

― Мабуть, ти не часто виходиш на прогулянку, так? ― запитав Сора.

При цьому Джин виглядав трохи похмурим.

― Таке життя. Феноменальна космічна сила, крихітний життєвий простір. Завжди три бажання, а потім назад до своєї маленької переносної в'язниці. Так що мені пощастило, що я бачу світло дня раз на століття або два…

Джин понуро повісив голову.

“Якби мене замкнули в цій крихітній лампі…” Сора спробував уявити собі це і здригнувся. Це було б просто жахливо. Острів Долі був сповнений сонячного світла і друзів, і навіть там Сора хотів потрапити в інші світи.

Аладдін теж трохи поміркував.

― Скажи, Джине, а що як я використаю своє останнє бажання, щоб звільнити тебе від лампи? Що скажеш?

Очі Джина засяяли.

― Ти зробиш це?

― Я обіцяю, Джине. Після того, як ми допоможемо Жасмін!

Джин перекинувся у повітрі.

― Яху‑у‑у! ― він продовжував кружляти навколо них.

― То що ж задумав Джафар? ― запитав Аладдін у трійці, все ще спостерігаючи за радісним Джином.

― Ми теж не зовсім розуміємо, ― відповів Сора. ― Але Жасмін сказала, що Джафар шукає Замкову Щілину.

― Ми теж її шукаємо! ― додав Ґуфі.

Джин зробив паузу, склав руки і задумався.

― Замкова Щілина, значить? Можу заприсягтися, що я колись десь чув про це…

Дональд підхопився.

― Справді? Де?

― Де ж це було? Це було кілька століть тому…

― Ну ж бо, згадай!

― Хм… Не можу сказати, ― Джин нахилив голову до Дональда, який тупотів ногами по килиму.

― У будь‑якому випадку, ми повинні зупинити Джафара, поки не стало занадто пізно. У мене погане передчуття…, ― сказав Сора.

Аладдін кивнув.

― Треба поспішати!

Килим прискорився над пустелею.

***

Центральні вулиці Аґраби були повністю забарикадовані, але це не стало проблемою для чарівного килима. Коли літаючі Безсердечні злетілися, щоб перешкодити їм, магія Дональда стала в пригоді.

― Кря! ― Дональд вистрілив заклинанням. Сора кинув Кі‑блейд, який вихором пролетів по повітрю і добив Безсердечного, а потім повернувся в його руку.

― Ого! Нічого собі, Сора, це було круто! ― вигукнув Ґуфі.

Сора підняв догори великий палець і посміхнувся. Він все краще і краще вправлявся з Кі‑блейдом.

Вони побачили дві фігури внизу біля великих воріт палацу.

― Жасмін!

― Джафар теж там!

Аладдін зістрибнув з килима, а за ним і всі інші.

― Нарешті вуличний щур виліз зі своєї нори, ― сказав Джафар, презирливо пирхаючи.

― Відпусти Жасмін!

― Ти зависоко ставиш планку, хлопче. Ти більше не потурбуєш принцесу.

― Аладдіне! ― Жасмін спробувала підбігти до нього, але Джафар схопив її за руку.

― Джине… Допоможи Жасмін, будь ласка, ― прошепотів Аладдін, протираючи лампу.

― Залишилося одне бажання! Знаєш, ти легко з ними розтаєшся, ― Джин зник з‑за спини Аладдіна і з'явився за спиною Джафара, а потім підхопив Жасмін на руки.

― Мені так шкода, малий, ― посміхнувся Джафар. ― Боюся, твоє друге бажання не здійснилося.

Вони почули хлопання крил. Папуга Яґо тримав лампу в кігтях.

― Га?! ― Аладдін подивився на свої порожні руки.

― Вибач, Ал…, ― сумно прошепотів Джин.

Лампа випала з пазурів Яґо в руку Джафара, і в ту ж мить Джин зник.

Жасмін закричала. Джин зник і вона впала вниз, і приземлилася прямо у великий глиняний горщик.

― Жасмін! ― Аладдін побіг до неї, але у горщика виросли ноги – він перетворився на Безсердечного. І з величезною швидкістю помчав вулицями міста.

― Допоможіть!

Почувши крики Жасмін, Джафар посміхнувся.

― А тепер я прощаюся з вами, вуличні щури!

― Стій! ― вони вчотирьох спробували піти за ним, але декілька Безсердечних вже перегородили їм шлях.

― Геть з дороги! ― Сора розсік їх своїм Кі‑блейдом.

― Вони і тут теж! ― Ґуфі знищував Безсердечних, які продовжували з'являтися. Але тепер вони втратили Джафара з поля зору.

― Жасмін! Жасмі‑і‑і‑ін! ― закричав Аладдін, замахнувшись мечем на Безсердечного, і в ту ж мить килим опустився перед ним. ― Ти пропонуєш мені залізти?

― Вперед, Аладдіне! ― крикнув Соро. ― Впевнений, що килим доставить нас до Жасмін!

Він застрибнув, а за ним Аладдін, Дональд і Ґуфі.

― …Жасмін… ― опустивши голову, Аладдін вдарив кулаком по килиму.

***

Килим висадив їх біля величезної статуї з головою тигра.

― Паща тигрового бога закрита! ― вигукнув Аладдін, зістрибнувши з килима. Інші пішли за ним.

Ґуфі задер голову.

― Тигровий бог?

― У його пащі знаходиться Печера Чудес, ― відповів Аладдін, дивлячись на величезну кам'яну фігуру. Її очі світилися пурпуровим полум'ям, і здавалося, що вона дивиться на них.

― Що це за Печера Чудес? ― запитав Дональд.

― Це печера, де я знайшов цей килим і чарівну лампу.

Вони озирнулися навколо. Джафара ніде не було видно.

― Отже, це означає, що всередині багато скарбів, так?

― Ну, можна і так сказати.

Аладдін наблизився до голови тигра. Його очі світилися тьмяним, загрозливим світлом.

― Ух! ― Аладдін впав на землю, здійнявши хмару пилу. ― Я не розумію – тигровий бог впустив мене до Печери Чудес раніше, коли я знайшов лампу…

― Аладдіне! Пригнись!

Він хотів підвестися, але на застереження Сори пригнувся, і яскраві блискавки світла ледь не зачепили його голову. Тигровий бог привідкрив пащу, наче прокидаючись, і з неї щось вирвалося.

― Безсердечні! ― Ґуфі підняв щит і рушив на них.

― Чому він робить це?! ― запитав Аладдін.

― Щось керує ним! ― Сора підбіг до Аладдіна і допоміг йому встати. ― Щось у ньому виглядає інакше, ніж раніше?

― …Очі в нього іншого кольору. І ще ця його атака…

Вихопивши меча та Кі‑блейда, Аладдін і Сора підбігли до пащі тигрового бога.

― Хлопці, ви впораєтеся з цими Безсердечними? ― озвався Сора.

― Залиш їх нам! ― Дональд скочив, розмахуючи паличкою.

― Аладдіне, хапайся за очі! ― крикнув Сора. Він стрибнув на ніс тигрового бога і спрямував Кі‑блейд на праве його око. Пролунав дзенькіт, і величезна голова заревіла. І ще більше Безсердечних хлинуло з його пащі.

― Ва‑а‑ак! ― магія Дональда обрушилася на нових Безсердечних, і Ґуфі кинувся на них зі своїм щитом.

― Гаразд, ще один! ― Сора і Аладдін знову вистрибнули на ніс тигрового бога і атакували його. Той видав жахливий рев, а потім, широко роззявивши пащу, перестав рухатися.

― У нас вийшло! ― вони зістрибнули вниз. Перемігши Безсердечних, до них приєдналися Дональд і Ґуфі.

Пурпурове світло згасло з очей тигрового бога, і вони мовчки попрямували до нього.

― Вперед! ― всі четверо побігли далі, прямо у величезну пащу тигра.

***

Усередині печери було абсолютно тихо. Джафар ішов по ній з лампою в руці. На його плечі, перебираючи пір'я, сидів Яґо.

― За допомогою цього я зможу її знайти…, ― Джафар потер лампу і крикнув: ― Моє перше бажання, Джине! Покажи мені Замкову Щілину!

Джин вилетів з лампи з похмурим виглядом. Він неохоче клацнув пальцями, і задня стіна розсипалася, відкриваючи Замкову Щілину.

Все ще повісивши голову, він полетів за Джафаром.

― Замкова Щілина, та ще й принцеса… Тепер Малефісента не матиме на що скаржитися, ― пробурмотів Джафар, і Яґо замахав крилами, погоджуючись з ним.

І тут за його спиною з'явилася та сама відьма в чорному плащі.

― Щось ти рано, Малефісенто…

Вона ніяк не відреагувала на привітання Джафара, лише глянула на непритомну на підлозі принцесу, а потім безшумно попрямувала до Замкової Щілини. Малефісента ніби навіть не помітила його. Губи Джафара скривилися від роздратування, але він глибоко вдихнув і сказав їй:

― Хлопець, який володіє “ключем”, вже йде сюди.

Після цього брови Малефісенти ледь помітно піднялися вгору.

― …Знову ця дитина?

― Він проникливіший, ніж я міг припустити. Чому б тобі не пояснити ситуацію тому іншому хлопцеві – Ріку? Він може виявитися корисним для нашої…

Відчувши ще одну присутність позаду себе, Джафар розвернувся. Четверо пар ніг наближалися.

― Вуличний щур…

Коли Малефісента обернулася, там стояли Сора та інші.

― Хто ти така?! ― запитав Сора.

Малефісента зникла, не сказавши ні слова.

― Джафаре! Відпусти Жасмін! ― крикнув Аладдін.

― Нізащо, ― незворушно відповів Джафар. ― Бачиш, вона принцеса – одна з семи, які якимось чином володіють ключем, щоб відчинити двері.

― Відчинити…

― …Двері?

Повторили по черзі Ґуфі і Дональд.

Вони чули про Замкові Щілини, але не чули про двері. Що б це могло означати…?

― Але ви, дурні, не доживете до того, щоб побачити, що за ними. Джине! Моє друге бажання. Знищ їх!

Джин ще трохи поплавав у повітрі, знемагаючи від страждань, а потім подивився прямо на Аладдіна.

― Джине! Ні!

― Вибач, Ал. Той, що з лампою, наказує. У мене немає вибору, ― безпорадно знизавши плечима, Джин почав атакувати Аладдіна і трійцю.

― Джине! ― Аладдін ухилився і продовжував дивитися на нього, не вірячи своїм очам.

― Чому б і мені не приєднатися до веселощів…? ― Джафар змахнув своїм змієголовим посохом, і в бік Сори вилетів великий струмінь полум'я.

Дональд не гаяв часу, використовуючи свою паличку.

― Заметіль! ― Уламки льоду полетіли і загасили полум'я.

― Вирішили поборотися, так? ― Джафар посміхнувся і злетів високо в повітря.

― Гей! ― Сора і Аладдін пішли за ним. Приземлившись, Джафар встромив свій посох у підлогу печери, залишивши його стояти самостійно.

― Обережно!

Ґуфі різко відскочив, коли блискавка від посоха Джафара відбилася від його щита.

― Ти не переможеш королівського мага за допомогою магії! ― змахнувши паличкою, Дональд випустив ще один шквал льоду. Коли Джафар ухилився від нього, Сора стрибком наблизився до нього і вдарив його. Аладдін також намагався підловити Джафара, але Джин відкинув його назад.

― Джине…?

― Вибач… Ал…, ― Джин метався навколо, його очі були щільно заплющені.

― Джине! ― покликав Сора. ― Що, як ми якось позбудемося Джафара?

― Ну… без того, хто віддає накази, мені не доведеться приймати жодних…

― То ми просто повинні перемогти Джафара! Аладдіне, тримайся подалі від Джина! Все, що нам потрібно зробити, це прибрати Джафара! ― Сора знову підняв Кі‑блейд і помчав прямо на Джафара.

Несамовито ревучи, Аладдін побіг за ним, і вони оточили його.

― А‑а‑а‑а‑а‑а!

― Прикрий нас, Ґуфі!

― Зрозумів!

Дональд вистрілив у Джафара величезною купою крижаних кристалів, а Ґуфі зі своїм щитом заступив йому дорогу і не дав магії Джафара влучити в Сору чи Аладдіна.

Сора скрикнув і високо підстрибнув, щоб обрушити на Джафара Кі‑блейд. Коли він спробував ухилитися, на нього вже чекав меч Аладдіна.

Меч хлопця і посох візира зіткнулися з величезною силою.

― Відпусти Жасмін!

― Ти ніколи її не отримаєш! ― Джафар ледь‑ледь взяв гору.

― Аладдіне! ― закричав Сора, і в ту ж мить Аладдін відскочив назад. Сора жбурнув у Джафара Кі‑блейд.

― …Сора! ― Дональд теж атакував своєю магією.

―  Вперед! ― Ґуфі підбіг і завдав Джафару сильного удару своїм щитом.

― Нг‑а‑а‑а‑а‑а‑а! ― Джафар зі жахливим криком скорчився, а потім його тіло огорнула темрява.

― Ми зробили це!

Вони вчотирьох побігли до Жасмін, яка все ще лежала непритомна на підлозі, але потім…

Вони думали, що Джафар зник. Вони помилялися – тепер він ширяв у повітрі. ― Джине! Моє останнє бажання! ― кричав він, високо тримаючи лампу. ― Я хочу, щоб ти зробив мене всемогутнім джином!

― …Твоє бажання – для мене закон, володарю…, ― Джин затулив обличчя руками, здригнувся, не дивлячись на Джафара він вказав на нього і боязко випустив свою магію з вказівного пальця.

Магічний промінь поглинув Джафара, він засяяв – і підлога печери тріснула. Джафар провалився всередину.

― Вперед! ― Сора та інші стрибнули в тріщину.

У печері внизу, в найнижчому місці Печери Чудес, повітря вирувало від жахливої спеки. Величезні квадратні валуни були вишикувані в центрі, як сходи. А повсюди з усіх боків булькотіла і бурлила вогненно‑червона лава.

― Джафаре! Де ти?! ― закричав Аладдін.

Тоді Джафар, тепер уже джин, піднявся, його тіло було все червоне, наче воно взяло свій колір з лави. На відміну від доброзичливого блакитного Джина, багряна форма Джафара мала жахливий вигляд.

З страшним гуркотом, схожим на землетрус, Джафар кидав у них кулі лави.

― Вхоу! ― Четвірка відскочила з дороги, але хвіст Дональда загорівся.

― Кря‑я‑я‑я‑як!

― Ха‑ха! Ідіоти! ― Яґо промайнув позаду Джафара, несучи лампу в пазурах.

― Лампа! ― гукнув Аладдін. ― Хапайте лампу Джафара!

У них не було жодного шансу перемогти Джафара в його новому втіленні – джина. Вони повинні були взяти лампу і спіймати його в пастку з її силою.

― Ха! Ніби я дозволю вам, придуркам, забрати її! ― Яґо відлетів від них.

― Аладдіне! Візьми на себе Джафара!

― Так!

Сора пішов за Яґо, піднімаючись вгору по квадратних валунах. Аладдін відволікав Джафара, ухиляючись від куль лави, які Джафар кидав у нього. Яскраво забарвлений папуга сидів далеко на найвищому місці в печері, шарудячи крилами. Сора підібрався до нього якомога ближче, кинув Кі‑блейдом у Яґо і побачив, що ніби той влучив у нього.

― У‑у‑у‑ух! ― скрикнув Яґо і знову підлетів ближче до Джафара.

― Він летить! ― сказав Сора Дональду.

― Попався! Вогонь! ― Дональд підстрибнув ближче до Яґо і випустив полум'я.

― Ай! Вода, де тут вода?! ― перната голова Яґо була охоплена полум'ям, але тут Джафар одним помахом величезної руки підняв водопровідну трубу, щоб загасити вогонь.

― Нічого не вийде – ми не можемо її дістати! ― крикнув Сора. Яґо старанно тримався від них подалі. Вони ніяк не могли відібрати у нього лампу.

― Що ж нам тоді робити? ― запитав Ґуфі.

― Ну…, ― Сора зібрав Ґуфі і Дональда, а потім і Аладдіна в круг і щось прошепотів їм.

― А це справді спрацює? ― занепокоївся Дональд.

― Спрацює! ― Сора ляснув його по спині і підбіг до самого краю валунів.

― Гей, Джафаре! Я тут! ― водночас Аладдін відправився на протилежний кінець. Величезна вогняна куля лави полетіла йому назустріч, але він легко ухилився від неї. ― Це все, на що ти здатен?! Ну, давай!

Джафар прийняв виклик і повернувся спиною до трьох інших. Він спробував обрушити кулак на Аладдіна, коли Яґо завис під стелею.

― Ґуфі, Дональде! Зараз! ― гукнув Сора з кута. Стоячи на найвищій точці, до якої він міг дотягнутися, Ґуфі підкинув Дональда в повітря.

― Поїхали!

― Кря!

Одночасно до них підбіг Сора. ― Раз, два, три! ― крикнув він і підлетів спершу за допомогою Ґуфі, а потім за допомогою Дональда, використовуючи його зад як точку опори, тому він злетів високо вгору.

Яґо заверещав, коли Кі‑блейд вдарив його по лапам, і лампа вилетіла з його хватки. Сора цілився в саму лампу, а не в папугу.

― Влучив! ― Сора приземлився, поки Яґо намагався повернути лампу. Але Сора встиг першим. Він тримав чорну лампу над головою. ― Повернись до своєї лампи, Джафаре!

Джафар завив, як буря, і з вихором червоного світла лампа втягнула його в себе.

― Ми зробили це!

Коли вони вчотирьох відступили назад, насолоджуючись перемогою, зверху до них спустився один‑єдиний папірець.

― Що це…? ― Сора підняв його. Папірець був списаний загадковими словами, які важко було прочитати.

― Можливо, Джиміні зможе прочитати його, ― сказав Дональд, заглядаючи в нього через плече Сори.

В цю мить печера загуркотіла, і зі стелі почали падати уламки скелі.

― Боже! Схоже, нам краще забиратися звідси…, ― Ґуфі підняв щит над головою і відчайдушно озирнувся навколо.

― Але ми повинні закрити Замкову Щілину і забрати Жасмін! ― сказав Сора, дивлячись на Аладдіна. Вони кивнули головами. Чарівний килим вже чекав на них.

***

Жахливий гуркіт розбудив Жасмін.

― Де я…?

Вона озирнулася і побачила поруч з собою величезну тріщину в підлозі печери.

Що ж це таке…? Вона спробувала зазирнути в неї.

― Принцесо, ― пролунав тихий голос з‑за її спини.

Вона обернулася, і той, хто говорив, торкнувся її плеча…

Перед тим, як знову втратити свідомість, вона побачила красивого юнака зі сріблястим волоссям.

***

Килим вилетів з тріщини в підлозі, яка, здавалося, ось‑ось обвалиться.

― Жасмін! ― покликав Аладдін. Але її ніде не було видно. ― Жасмін?! Жасмін!

Всі шукали її в печері, але безрезультатно. Аж раптом Замкова Щілина засяяла.

― Жасмін, де ти?! ― Аладдін все ще в паніці шукав її.

― Сора, ми знайдемо її! ― сказав Ґуфі. ― Займись Замковою Щілиною!

― Добре! ― Сора направив Кі‑блейд, і з його кінця в Замкову Щілину вистрілив промінь світла. Він почув клацання замка, а потім Замкова Щілина перетворилася на крихти світла і зникла.

Всю Печеру Чудес почало трясти ще сильніше.

― …Нам краще йти, Аладдіне!

― Але ми не знайшли її… Жасмін!

― Може, вона повернулася до Аґраби!

― Але…

З сильним землетрусом стіни і стеля почали обвалюватися.

― Треба тікати звідси, Соро! ― сказав Ґуфі. Вони силоміць затягли Аладдіна на чарівний килим, і він, мов ракета, помчав до входу.

― Жаааасмін! ― крик Аладдіна загубився в гуркоті печер, що обвалювалися.

***

У будинку, де вони знайшли чарівний килим, Аладдін сидів, згорбившись, на підлозі, не рухаючись. Лампа стояла біля нього.

― Пробач, Аладдіне…

― То Жасмін ніде немає в Аґрабі?

― Я не знаю, але…

Одна з семи принцес, як сказав Джафар. Йому для чогось потрібна була Жасмін. І поки що Сора знає про двох інших дівчат, які зникли зі своїх світів.

Аліса з Країни чудес… І Кайрі.

Тож, можливо, це означало…

― Аладдін, ми знайдемо Жасмін і повернемо її додому, в Аґрабу. Обіцяю. Ми врятуємо її, незважаючи ні на що.

“Хтось важливий для нього зник…”, подумав Сора. “Я теж хочу знайти Кайрі. Аладдін відчуває те саме.”

― Я можу піти з вами? ― запитав Аладдін.

Сора, Дональд і Ґуфі подивилися один на одного.

― Вибач. Ми не можемо тебе взяти, ― сумно відповів Сора.

Лампа брязнула поруч з Аладдіном, і з неї вилетів Джин.

― Ей, Земля – Алу, привіт! У тебе залишилося одне бажання. Слухай, тільки скажи одне слово. Попроси мене знайти для тебе Жасмін!

Аладдін повільно підняв голову, задумливо подивився на Джина і глибоко вдихнув.

― Я… я хотів би…

Джин склав руки і випнув груди, засяявши, чекаючи на бажання Аладдіна.

― …Твоєї свободи, Джине.

― Ал! ― здивовано вигукнув Джин. Сліпучі вихори світла поглинули його.

Сора та інші заплющили очі від яскравого світла, а коли знову подивилися, то побачили, що золоті наручники на його зап'ястях зникли. Замість примарного димового хвоста у Джина з'явилися ноги.

― Угода є угода, Джине, ― сказав Аладдін, дивлячись на нього. ― Тепер ти можеш іти, куди захочеш. Ти сам собі господар. Я ж обіцяв, що звільню тебе своїм останнім бажанням.

Джин озирнувся, виглядаючи трохи стурбованим.

― Але якщо ти можеш… Я був би дуже радий, якби ти пішов з ними і допоміг Сорі знайти Жасмін. А потім, коли знайдеш її, поверни її сюди…

Джин відвернувся від нього.

― Вибач, Ал. Мені набридло виконувати людські накази.

Аладдін відхилився, але не відводив погляду від спини Джина.

― Але послуга для друга… Це зовсім інша справа! ― Джин знову повернувся до Аладдіна і обійняв його за плечі. ― Зрештою, ми ж друзі, чи не так, Ал?

― Джине…

― Просто залиш це мені! ― Джин підморгнув.

― Але… хіба це не буде втручанням? ― прошепотів Ґуфі Дональду.

― Втручанням? Чому ж, немає нічого неможливого для єдиного і неповторного Джина, який колись жив у лампі! Поглянь на це, ― Джин стиснувся в клубок синього диму і сховався під капелюхом Дональда.

― Ва‑а‑а‑ак! ― Дональд підняв капелюх, і з нього визирнула верхня половина мініатюрного Джина.

― Зі мною твоя магія отримає турбопідсилення! Пропозиція обмежена в часі – ти не захочеш пропустити цю угоду!

― Ти не проти? ― Дональд невпевнено потер капелюх.

― Ну як? ― сказав Сора і простягнув руку до Аладдіна. ― Ми знайдемо Жасмін. Я обіцяю – так само як ти обіцяв Джину!

― Знайди її, Соро. Я покладаюся на тебе!

Аладдін і Сора міцно потиснули один одному руки.

---

Більше можна прочитати у нас на сайті

І ще, якщо хочеш заходи у мій телеграм