Порожній бастіон (назустріч світлу)

Ґаммі-Корабель знову летів крізь Інше Небо.

― Цікаво, як там Ріку…, ― сказала Кайрі, дивлячись у вікно.

― Б'юся об заклад, з ним все гаразд. Він сильний, ― відповів Сора

― …Так, ти маєш рацію, ― Кайрі кивнула.

Сора стояв позаду неї, дивлячись у той самий бік.

― Слухай, Кайрі… Ти коли-небудь бачила щось подібне раніше? Коли я вперше опинився на цьому кораблі, я думав, як би я хотів, щоб ви з Ріку побачили це.

Кайрі піднесла руку до вікна. Чи то були зірки, чи то просто уламки дрейфуючого космічного каміння, все, що там було, блищало. Це був вид, якого вони ніколи не бачили раніше – саме його вона, Сора і Ріку хотіли побачити ще на Острові Долі.

― Тут так гарно…

Раптом Ґаммі-Корабель захитався.

― Кря!

― Що таке, Дональде?

Ґуфі підійшов до крісла пілота.

Джиміні Крікет теж виглядав неспокійно.

― Безсердечні, навіть тут!

Ґаммі-Корабель вистрілив своїми лазерами і знищив Безсердечного, що ширяв у космосі. На місці астероїдів чи загадкових брил, що стояли на шляху, з'явилися нові види Безсердечних. Вони наближалися до Ґаммі-Корабля з роззявленими ротами.

― Вак! Усі тримайтеся! ― крикнув Дональд.

― Повний вперед, Місто Перетин або кінець!

Ґаммі-Корабельі прискорився і понісся геть.

***

Вони знову приземлилися в Місті Перетину.

― Привіт, Аеріс, ми повернулися!

Ніби знаючи, що Сора та його супутники повернуться, Аеріс вийшла їм назустріч на міську площу Першого району.

― З поверненням… Соро. А ти, мабуть, Кайрі?

Кайрі кивнула.

― То ти знайшов її, ― Аеріс посміхнулася.

― Так. Але Ріку…, ― Сора опустив очі і прикусив губу.

― З ним все буде гаразд. Я впевнена.

― Гадаю, що так…, ― Сора замовк.

Ґуфі підійшов до них ззаду.

― О, так! Аеріс, той звіт Ансема, про який ти говорила, ми знайшли його!

― Справді? Це ж чудово!

― У Джиміні є всі сторінки! ― вигукнув Дональд.

― Джиміні? ― запитала Аеріс.

― О, певно, ми його не представили. Він теж наш друг!

У відповідь на це з кишені Дональда вискочив Джиміні.

― Вітаю, Аеріс!

― Приємно познайомитися… Джиміні.

Зійшовши на плече Ґуфі, Джиміні ввічливо зняв капелюха.

― Який чудовий друг! ― сказала Аеріс. Ґуфі і Дональд радісно кивнули.

Поруч з ними Кайрі тихо дивився на Сору.

***

Вони вирушили з Аеріс у Другий район до готелю. Леон і Юффі вже були в номері, чекаючи на Сору.

― З поверненням, Соро! ― посміхнулася Юффі.

― Привіт, Юффі. Як добре повернутися…

― То ти знайшов Кайрі, так?!

― Так.

Сора подивився на Леона, який стояв, притулившись до стіни, зі складеними руками.

― Привіт, Леоне.

― Розкажи мені, що сталося.

― Гаразд…

Сора та інші почали розповідати про все, що сталося в Порожньому бастіоні.

Леон зітхнув.

― Отже, темрява витікає з тієї Замкової Щілини…

― І скрізь з'являється все більше Безсердечних. Схоже, що саме через це, ― сказав Ґуфі

― І єдиний спосіб зупинити їх…, ― почала Аеріс, похмуро дивлячись на Сору.

Він підняв Кі‑блейд.

― Запечатати Замкову Щілину, так?

― Можливо. Але ніхто не знає, що станеться, якщо її запечатати, ― сказав Леон

― Ну, ми не можемо просто залишатися тут. Ми повинні щось зробити. Там мій друг! ― обурився Сора

Ріку все ще був там. Він повинен бути там.

― Це точно… І Кі‑блейд Ріку, мабуть, народився з сердець полонених принцес – так само як та Замкова Щілина, яку ти бачив, ― погодився Леон.

― Але мого серця… не було, ― Кайрі схрестила руки на грудях.

― Тоді вона, мабуть, залишалася незавершеною, і як тільки той Кі‑блейд був знищений, серця інших принцес повинні були звільнитися, ― продовжив Леон.

― Тоді Чудовисько і Белль повинні знову бути разом! ― трохи підбадьорився Дональд.

― Може, Жасмін і Аліса теж прокинулися? ― припустив Ґуфі.

― Але я думала… що Замкова Щілина зробить темряву сильнішою. Тобто, вона і так сильна, але все ж… зараз вона має бути ще сильнішою, ― додала Аеріс.

― Інші принцеси, мабуть, залишилися в замку, стримуючи темряву, ― сказав Леон.

Сора і Кайрі подивилися одне на одного. Принцеси залишилися в замку…?

― Ми повинні їм допомогти! ― сказав Дональд.

― Якщо хтось і може, то це ви, ― Леон кивнув їм.

― О, точно… Ми ще не читали звіт Ансема! ― згадала Аеріс.

Джиміні Крікет підхопився і передав їй сторінки.

― Ми щойно знайшли цю сторінку в Порожньому бастіоні, ― сказав Дональд, зазираючи через плече Аеріс.

― Я зачитаю.

Просто дивовижно! Сьогодні у мене був гість з іншого світу. Він – король, і його корабель побудований з матеріалу, з якого складаються метеорити.

― Це наш король! ― підскочив Дональд.

― Це ще не все, ― сказала Аеріс.

Йому було що розповісти, і ми проговорили багато годин, але одна історія особливо зацікавила мене – про ключ, який називається "Кі‑блейдом".
Кажуть, що він має феноменальну силу. За однією легендою, його власник врятував світ, за іншою – посіяв у ньому хаос і руїну. Я мушу знати, що це за "Кі‑блейд".
Ключ відчиняє двері.
Він має бути пов'язаний з дверима, які я відчинив.

― Отже, король зустрівся з Ансемом!

Звістка про короля Мікі підняла настрій Дональду та Ґуфі.

― І він дізнався про Кі‑блейд!

― Ми теж довідалися про це від короля, ― сказала Аеріс.

― Цікаво, куди ж він подівся, ― Ґуфі похитав головою.

Вони вже побували в кількох світах, але короля так і не знайшли. Чи можуть існувати інші світи, до яких вони просто не змогли дістатися?

― Питань стає все більше і більше, ― сказала Аеріс.

― Але є речі, які ми знаємо. Ми знаємо, що ми повинні робити, ― відповів Сора.

Він подивився на Кайрі і кивнув.

Юффі підійшла до нього.

― Ти маєш повернутися до Порожнього бастіону, Соро.

― Ми повернемося! ― рішуче сказав Сора.

― Але шлях заблокували Безсердечні – вони розтрощать наш корабель ще до того, як ми туди дістанемося! ― Дональд тупнув.

― І ми не знайшли нових Ґаммі-Блоків…, ― зітхнув Ґуфі.

― Поговори з Сідом, ― сказав Леон.

Вони кивнули один одному, вийшли з готелю і попрямували до крамниці Сіда.

― Порожній бастіон, хм…? ― пробурмотіла Юффі, дивлячись услід Сорі, а потім подивилася на Леона. ― Знаєш, я майже не пам'ятаю його.

Подумавши трохи, Леон зауважив:

― Ну, минуло вже дев'ять років.

― Цікаво, як вони всі поживають…, ― тихо промовила Аеріс, переводячи погляд у вікно на нічне небо.

***

― Ось ти де, Соро, ― сказав Сід, поклавши лікті на прилавок.

Сора стояв біля прилавка і дивився на нього.

― Нам треба повернутися до Порожнього бастіону.

― Але дорога схожа на затор з Безсердечних! Можеш з цим щось зробити, Сіде?! ― заверещав Дональд.

― Зробити щось з “безсердечною пробкою” – це ваша робота, хлопці, ― відповів Сід.

― Вак! Що ж нам робити?! ― Дональд тупнув своєю лапою.

― Це що, проблема "що було перше яйце або курка"?

Сід потер підборіддя.

― Давайте подивимось…

― Має ж бути якийсь вихід, ― сказав Сора.

― Простий. Треба обійти, а не пройти.

Сід знову, як завжди, сперся ліктями на стійку і подивився прямо на Сору.

― Встановіть новий навігатор Ґаммі і йдіть новим маршрутом.

― Але ж у нас немає нових навігаторів! ― сказав Дональд.

― Знаю, знаю…, ― Сід знизав плечима Дональду і повернувся до Сори. ― Йди до таємного водного шляху, Соро. Там є навігатор Ґаммі.

Ґуфі підбадьорився.

― Справді?!

― Коли я приїхав сюди дев'ять років тому, я сховав його там на випадок, якщо він нам коли-небудь знадобиться.

― Дев'ять років тому…? ― Кайрі вперше заговорила.

― Тоді ми вибралися з Порожнього бастіону і опинилися тут.

― То це означає, що Порожнистий бастіон – це…, ― Ґуфі обмінявся поглядами з Дональдом.

― Це наш рідний світ.

Напівзаплющивши очі, Сід продовжив з серйозністю в голосі:

― Ніколи не думав, що такому малому, як ти, знадобиться навігатор Ґаммі.

― Я не дитина! ― надувся Сора.

― Ти маєш на увазі, що ти не просто дитина? ― Сід посміхнувся і підморгнув йому. ― Йди і принеси той Ґаммі. Я трохи полагоджу Ґаммі-Корабель, а люди короля можуть бути моїми помічниками.

― Так точно, сер! ― Дональд підскочив і віддав честь.

― А тепер іди. І візьми Кайрі.

― Окей! Ходімо, Кайрі, ― Сора взяв її за руку, і вони пішли до підземного водного каналу.

***

Захищаючи Кайрі, Сора прорвався крізь Безсердечних у Другому районі, і вони вийшли до таємного водного шляху.

Тут було безлюдно і тьмяно, але фрески на стінах відбивали м'яке сяйво.

― Такі місця завжди захоплюють, правда? ― сказала Кайрі, дивлячись на фрески.

― Це як та печера на нашому острові!

― Так… Поглянь на цей стінопис. Він ніби гіпнотизує, чи не так?

Здавалося, що зображення сонця дивиться на них з таємничим теплом. Коли Сора підійшов ближче, сонце почало світити.

― Ого… як гарно! ― Кайрі дивилася на нього широко розплющеними очима.

Промінь світла впав на руку Сори, і сонце перетворилося на півмісяць. Світло, що потрапило йому в руку, виявилося Ґаммі-Блоком.

― То це Ґаммі? ― запитала Кайрі.

― Так. Треба поспішати і віднести його назад Сіду.

Кайрі знову подивилася на місяць.

― Світло глибоко в темряві…

― О, казка твоєї бабусі, так?

― Сора, як…? Ах, так, вірно. Ми були разом весь цей час.

Він посміхнувся до неї.

― Знаєш, що найсмішніше? Я всюди тебе шукав, але ти весь час була зі мною. Але нарешті ми знову разом, Кайрі, ― потім його посмішка трохи померкла.

― Тепер прийшов час повернути Ріку.

― Ти думаєш, що у нас коли-небудь знову все буде як раніше? ― вона теж опустила очі, і її голос був тихим.

― Ріку втратив своє…

― З ним все буде гаразд! Я перетворився на Безсердечного, а ти врятувала мене, так?

“Загубившись у темряві… я не міг знайти дорогу. Я йшов, спотикаючись, і почав забувати речі… своїх друзів, хто я такий. Навіть у моїй голові була темрява. Темрява майже поглинула мене. Але потім я почув голос Кайрі… і він повернув мене назад.”

Сора дивився прямо на неї.

― І ось ми тут, завдяки тобі.

― Я не хотіла забути про тебе, Сора. Я не змогла!

― …Напевно, це і означає, що наші серця пов'язані між собою. Світло з наших сердець прорвалося крізь темряву… Я побачив це світло, і це мене врятувало.

Кайрі кивнула.

“Що б не сталося, куди б ми не пішли, наші серця пов'язані, Соро.”

Вона зачитала рядок з бабусиної історії:

― Якою б глибокою не була темрява, всередині завжди буде сяяти світло.

― Гадаю, це більше, ніж просто казка.

― Тоді ходімо і врятуємо Ріку! ― сказала вона, сповнена рішучості. Але Сора похитав головою.

― Ти не можеш піти.

― Чому?

― Тому що це дуже небезпечно.

― Та годі тобі, Соро. Ми дійшли так далеко, тримаючись разом. Ти не можеш піти сам! ― заперечила Кайрі.

“Я просто хочу піти з тобою”, подумала вона.

― Кайрі, навіть якщо ми не разом, ми більше не самотні. Правда ж?

На серйозний погляд Сори, вона яскраво посміхнулася і знизала плечима.

― Я ніяк не можу допомогти?

― Ну, ти будеш заважати.

― Гаразд. Твоя взяла, ― поступилася вона і дістала щось з кишені. ― Візьми це.

Це був оберіг з раковин таласси, п'ять з яких були пов'язані між собою у формі зірки.

― Я роблю їх, щоб навіть якщо хтось із нас загубиться, ми повернулися сюди цілими й неушкодженими. …Тож ми втрьох завжди будемо разом.

― Це мій щасливий талісман. Тому ти повинен повернути його мені! ― злегка дражнячись, сказала вона, схилившись над талісманом у його руці.

― Не хвилюйся. Поверну, ― Сора стиснув його.

― Обіцяєш?

― Обіцяю, ― урочисто сказав він, дивлячись їй в очі.

― Ніколи не забувай, Соро. Куди б ти не пішов, я завжди буду з тобою.

― Я знаю.

Місяць на фресці освітлював їх.

***

Ґаммі-Корабель відправився в Інше Небо.

― Соро, ти попрощався з Кайрі? ― тихо запитав Ґуфі.

Сора дивився у вікно на Місто Перетин, що віддалявся за бортом корабля.

― Так. Я з усіма попрощався.

― Але ж Сід сказав: “До зустрічі!”… хіба ні? Може це означає, що він думає, що ми повернемося назад? ― зауважив Дональд, сидячи в кріслі пілота.

― Думаю, що так…

Тоді одна з лампочок приладів у кабіні почала блимати.

― Біля Міста Перетину нова кротовина!

Інженер із Замку Дісней зв'язався з ними.

― Чіпе! З вами все гаразд?

― Звісно, що так! З королевою Міні та Дейзі теж усе добре!

Бадьорий голос Чіпа пролунав у кабіні пілота.

― Але… нащо тоді ти зв'язався? ― запитав Дональд у комунікатор.

― Ти ж знаєш, що в усіх світах раптово з'являється все більше Безсердечних, так? Ну, ми з Дейлом подумали, що, можливо, в Іншому Небі відбувається щось дивне, і вирішили туди зазирнути. Ми сподівалися, що знайдемо щось, що допоможе вам!

― Ого, дякую! ― гукнув Ґуфі до комунікатора.

З динаміків почувся жіночий голос.

― Дональде, Ґуфі? Ви мене чуєте?

― Ваша Величносте!

Це була королева. Дональд і Ґуфі встали, як укопані.

― Все більше і більше зірок зникає з неба. Король, мабуть, теж страшенно хвилюється. Будь ласка, допоможіть королю і Хранителю Ключа врятувати світи…

― Ти можеш на нас розраховувати! ― сказав Ґуфі, і тут сигнал пропав.

― От чорт, ― буркнув Дональд. ― Нас відрізало…

― Що це було? ― запитав Сора.

― Надважливе повідомлення з нашого замку! ― відповів Ґуфі.

― А ми обіцяли, що коли знайдемо Кайрі, Ріку та короля, то приведемо всіх до замку, чи не так?

― Так! Ви маєте познайомитися з королевою Мінні та Дейзі! ― додав Дональд.

― Ми зробимо це, Соро!

― Ми зможемо повернутися назад і побачити всіх дуже скоро!

― Так…! ― погодився Сора, і Ґаммі-Корабель поринув у кротовину.

***

Порожній бастіон височів на тлі похмурого неба. Трійця подивилася на замок, а потім один на одного.

― Ходімо! ― сказав Сора.

― Так! ― Дональд і Ґуфі кивнули, і в ту ж мить з-під землі з'явилися Безсердечні.

― Кря! ― підскочив Дональд.

― Боже, їх справді дуже багато…

― Що ж, нам треба йти! ― Сора побіг, тримаючи Кі‑блейд напоготові.

― Гей, Соро…, ― сказав Ґуфі, навіть не встигнувши вдарити щитом Безсердечного.

― Що, як ці Безсердечні такі ж, як і ти, і всі вони звідкись прийшли, люди, які просто втратили свої серця і перетворилися на Безсердечних?

― Можливо… але зараз нам не можна зупинятися ні перед чим.

― Саме так! Ми не програємо! ― Дональд вистрілив у них заклинаннями, і тут вони почули рев.

― Чудовисько!

Він вирішив залишитися в Порожньому бастіоні, і тепер він з'явився над ними на високому узвишші.

― Вам може знадобитися моя сила, ― прогарчав він і кинувся на Безсердечного.

Все ще розмахуючи Кі‑блейдом, Сора запитав:

― Де Белль?

― Все ще в замку.

Чудовисько краєм ока глянув на замок і відкинув убік Безсердечного.

― Її схопили Безсердечні?! ― запитав Ґуфі, простягаючи Дональду чарівне зілля, що відновлює сили.

― Ні. Вона залишилася не просто так. З нею й інші принцеси.

Чудовисько присів біля воріт замку, переводячи подих.

― Цікаво, чому? ― запитав Дональд.

― Ходімо запитаємо їх.

Сора втупився у ворота.

Коли він заходив до цього замку раніше, Дональда і Ґуфі з ним не було. Але тепер вони всі були разом і з Чудовиськом теж.

З ними все буде гаразд. Вони не можуть зазнати невдачі.

Вони відчинили браму до Порожнього бастіону – замку пустоти.

***

Скільки б Безсердечних вони не перемагали, на їхнє місце повставали нові. Сора та інші боролися з усіх сил, щоб пройти крізь замок. Але принаймні вони не заблукали – адже вже бували тут раніше.

― Соро, сюди! ― гукнув Дональд, розмахуючи чарівною паличкою.

― Зачекай, Дональде!

― Але ж Чудовисько вже пішов вперед!

― Сам?!

Розкидаючи на ходу Безсердечних, трійця поспішила до дверей, за якими зник Чудовисько. Сора припустив, що вони ведуть до бібліотеки.

― Чудовиську!

Вони забігли всередину – і там побачили Чудовиська та Белль у теплих обіймах.

― Вак! ― Дональд заплющив очі, але дивився на них крізь пальці.

― Чудовиську…, ― Белль подивилася на нього, посміхаючись, а потім повернулася до інших. ― Ви прийшли, щоб запечатати Замкову Щілину, так?

Вона поволі відпустила Чудовиська і підійшла ближче до них.

― Белль… Тут дуже небезпечно. Чому ви залишаєтесь? ― сказав Сора, піднявши на неї очі.

― Ми стримували Замкову Щілину власною силою. Але… ми не зможемо довго протриматися.

― Ми подбаємо про це! ― рішуче сказав Сора.

― …Тоді ходімо до великої зали. Швидше. Інші принцеси наглядають за Замковою Щілиною.

Белль торкнулася плеча Сори.

― Соро, ходімо, ― сказав Ґуфі.

― Так! ― Сора кивнув, і вони попрямували назад у глиб Порожнього бастіону до великої зали.

***

Шість принцес зібралися у великій залі, стоячи навколо Замкової Щілини.

― Нарешті ти тут! Ми чекали на тебе, володарю Кі‑блейда.

Привітала їх жінка в прекрасній білій сукні.

― Я Попелюшка. Мій світ вже зник, ― Попелюшка сумно опустила очі.

― А де Ансем?

На запитання Сори принцеси перезирнулися, і жінка в синій сукні з глибоким вирізом зробила крок уперед.

― Мене звати Аврора. Ансема тут більше немає. Коли з'явилася Замкова Щілина, хлинула темрява… Вона поглинула Ансема, і він зник.

― Зник…?

Аврора виглядала похмурою.

Чорнява дівчина в жовтій спідниці підхопила пояснення.

― Ансем може і зник, але потік темряви не зупинився. Ми працюємо разом, щоб стримати його, ― вона подивилася на Замкову Щілину.

― А ти…?

― Ох, яка ж я дурна. Я Білосніжка. Мій світ теж зник…

― Я не можу забути вираз його обличчя… Коли темрява поглинала його, він посміхався, ― Аврора насупила брови.

― Сора! Будь ласка, поквапся! Темрява намагається вирватись із Замкової Щілини.

Це була Жасмін, принцеса Аґраби.

― Все, що ми можемо робити, це стримувати її, ― злякано додала Аліса.

― Та довго нам не вдасться…, ― Білосніжка похитала головою.

― Гаразд. Ми вже йдемо, ― Сора кивнув

― Тим часом ми теж робитимемо все, що в наших силах, ― Білосніжка посміхнулася йому.

― Кажуть, що ця Замкова Щілина з'явилася завдяки нашій силі, але насправді мені все ще важко в це повірити, ― зауважила Попелюшка. ― Я ніколи не знала, що володію такою силою. Я думаю, що інші принцеси відчувають те ж саме.

― Я теж ніколи не думав, що буду володіти Кі‑блейдом.

― Гадаю, що так…, ― Попелюшка кивнула.

― Я така рада, що ми тут разом, ― сказала Аврора. ― Якби Замковій Щілині потрібна була лише одна принцеса, їй було б страшенно самотньо.

Принцеси подивилися одна на одну, кожна посміхнулася по-своєму.

― Ти допоміг мені під час того дурного суду, Соро, ― радісно сказала Аліса, підходячи до нього ближче. ― Тепер моя черга допомогти всім іншим!

― Так! Яким жахливим був той суд! ― додав Дональд, і Аліса розсміялася.

Потім заговорила Білосніжка.

― Соро… Є одна дуже дорога мені людина, але я просто не знаю, що з нею сталося. Тому я хочу захистити це місце. Я не хочу бачити, як зникають інші світи.

― Я теж, ― відповів Сора. ― Я не можу змиритися з думкою, що ще один світ зникне, або що ще хтось буде поглинутий.

Білосніжка посміхнулася, але в її очах стояли сльози.

― Зі мною тут Чудовисько, але ми хочемо повернутися додому, в наш світ…, ― Белль теж подивилася на нього. ― Будь ласка, Соро.

― Я хвилююся за Аґрабу… Але я впевнена, що з Аладдіном буде все гаразд, що б не сталося, ― Жасмін заплющила очі, ніби згадуючи пустельне місто.

― Ахьюк! Все буде добре!

― Вак!

Ґуфі та Дональд спробували підбадьорити Жасмін, а потім подивилися на Сору.

― Нам краще йти.

― Так!

Сора піднявся сходами і став перед воротами у формі серця. Принцеси Серця стояли перед нею і молилися. Він ступив у ворота…

― Це Замкова Щілина! ― Дональд вказав на дивну емблему у вигляді серця в кінці кімнати.

― Так…, ― тільки-но Сора підняв Кі‑блейд, як щось змусило Замкову Щілину сильно завібрувати.

― Оу! Там щось є! ― Ґуфі підскочив і вчепився в Сору.

З Замкової щілини витікала темрява, і з неї з'явився велетенський Безсердечний – Бегемот. Він був схожий на величезного, жахливого бика, з двома довгими рогами, і коли він заревів, то їх оточило фіолетове полум'я.

― Ну ось, починається!

― Так! ― Сора вхопився за Кі‑блейд. Він не дозволить нікому зупинити його – чи нічому.

Допоки знову не побачить Кайрі… і не поверне Ріку.

Поки всі не опиняться вдома у своїх світах… Поки вони не повернуться додому, на Острів Долі.

― Дональд! Ґуфі! ― крикнув Сора. Він боровся і за цих друзів теж. І він не міг програти.

Світло спалахнуло з Кі‑блейда і вдарило в Бегемота. Дональд вистрілив йому в пащу магією, а позаду нього Ґуфі як завжди подавав йому зілля – це була їхня безпрограшна стратегія.

― Попався!

Бегемот видав останній рев, повільно перетворився на світло і зник.

― А тепер давайте замкнемо ту Замкову Щілину! ― сказав Ґуфі.

Сора направив Кі‑блейд на Замкову Щілину у формі серця. З кінчика Кі‑блейда в неї вдарив промінь світла, і вони почули дзвінке клацання.

― У нас вийшло!

Емблема серця почала сяяти, а Замкова Щілина зникла. Трійця вирушила назад, щоб повідомити принцесам, що портал закрито.

― Га…? ― Дональд похитав головою.

Вони вийшли не до великої зали, а до якоїсь таємничої кімнати, якої вони ніколи раніше не бачили. Густий туман затуманював їхній зір.

― Де ми? ― прошепотів Сора. І його охопило дивне відчуття – ніби хтось сторонній пройшов крізь його тіло.

― А, здається, ти теж особливий.

Голос пролунав у нього за спиною. Сора обернувся.

― Хто там?!

Там стояв чоловік у чорному плащі з капюшоном, який приховував його обличчя. Сора навіть не міг зрозуміти, людина це була в плащі чи Безсердечний.

― Ансем…? ― Ґуфі підняв щит.

― Це ім'я звучить знайомо…

Трійця насторожено дивилася на дивну постать.

― Ти нагадуєш мені його, ― сказав він.

― Що це означає?! ― запитав Сора.

Чоловік спокійно подивився на нього з-під капюшона.

― Це означає, що ти не цілий. Ти неповноцінний. Дозволь мені… перевірити твою силу.

Здавалося, він не йшов, а радше ковзав по землі, коли наближався до Сори, і з його піднятої руки спалахнуло світло.

― Ах…! ― Сору сильно відкинуло назад.

― Соро! ― Ґуфі спробував підбігти до нього, але два мечі полетіли в нього і повалили його на землю.

― Пожежа! Гроза! Буран! ― Дональд сипав заклинаннями, але кожен шквал магії зникав, коли наближався до плаща загадкової особи.

― Вражаюче. Це буде весело…

― Про що ти говориш…?! ― закричав Сора, вставши.

― Це поки що поза межами твого розуміння. Ми ще зустрінемось.

― Хто ти?!

― Я лише порожня оболонка.

Чоловік розвіявся, наче дим, і зник без сліду.

Тоді, коли Сора все ще стояв готовий до бою, з-за його спини пролунав знайомий голос.

― Молодець, Соро.

Вони обернулися і побачили Леона, який стояв перед воротами у формі серця, тримаючи Мечестріл на плечі.

― Ми повернулися…? ― збентежено сказав Сора.

― Що трапилось? ― запитав Леон.

― Не зважай, нічого… Що ви, народ, тут робите?

― Ми прибули на кораблі Сіда! ― відповіла Юффі зі свого місця на поручнях.

― Це був дім нашого дитинства, ― сказала Аеріс. ― Ми хотіли побачити його знову.

Леон похмуро озирнувся.

― Він у гіршому стані, ніж я боявся. Колись це було таке мирне місце…, ― його погляд поник.

― Не хвилюйся. З перемогою над Ансемом все буде відновлено, ― Аеріс спробувала заспокоїти Леона, потім подивилася на Сору. ― І твій острів теж…

― Справді?

Аеріс кивнула, посміхаючись.

Юффі зістрибнула з поручнів і сумно сказала:

― Але… це також означає прощання.

― Коли світи відновляться, вони знову розділяться…, ― Аеріс опустила погляд.

― Тоді я просто відвідаю вас на Ґаммі-Кораблі!

Намагаючись бути веселим, Сора підбіг до Юффі.

― Це не так просто, ― сказав Леон.

Сора повернувся до нього.

― Чому?

― До цього ніхто не знав про інші світи, так? Кожен світ був ізольований, розділений невидимими стінами, ― Аеріс вичікувально подивилася на Леона.

Леон продовжив:

― Безсердечні зруйнували ці стіни, але якщо світи відновляться, то і стіни теж.

― Це означає, що ми не зможемо літати на Ґаммі-Кораблі?! ― вигукнув Дональд.

― Це буде неможливо.

Почувши різку відповідь Леона, Сора прикусив губу.

― То ти кажеш, що ми ніколи не…

Він не зміг закінчити речення. Його плечі опустилися.

Дональд і Ґуфі жалісно подивилися на Сору.

― Ви не зможете побувати в Замку Дісней…

― І ми не зможемо піти на пляж на Острові Долі…

― Можливо, ми більше ніколи не зустрінемося, ― сказав їм Леон, ― але ми ніколи не забудемо один одного.

― Де б ми не були, наші серця знову зведуть нас разом, ― Аеріс мило посміхнулася.

― Крім того, ― посміхнулася Юффі, ― я не зможу тебе забути, навіть якщо захочу.

― Гей, що це означає?!

Вона розсміялася і побігла в інший кінець зали, наче тікала від Сори.

― Дякую, Соро. Я думаю, що темрява вже слабшає, ― сказала Аліса, розводячи руками.

― Але будь обережним…, ― Жасмін нервово озирнулася. ― Я відчуваю щось величезне і зловісне… Ансема…

― Це серце темряви, ― сказала Аврора. ― Мабуть, саме туди він і потрапив.

― Тоді ми відправимося туди на Ґаммі-Кораблі і розправимося з Ансемом і Безсердечними, ― рішуче сказав Сора.

― Відповідь, гідна володаря Кі‑блейда, ― Попелюшка посміхнулася.

― Соро… Є ще одна річ, яку я хочу тобі сказати, ― Аеріс виглядала надзвичайно серйозною.

― …Аеріс? ― занепокоєно сказав він.

― Остання сторінка звіту Ансема. Я знайшла її в бібліотеці.

― То ти знайшла все?

Сора взяв стопку сторінок, яку вона простягнула йому, все ще дивлячись на неї.

― Ансем зник, коли цей світ поринув у темряву. Ми всі думали, що він загинув, захищаючи людей від Безсердечних, але…

Ґуфі закінчив за неї.

― Але Ансем був тим, хто привів їх сюди, чи не так?!

― Правильно. Хоч він і був відомий як мудрець…, ― Аеріс занепокоєно опустила очі.

― Аеріс, можеш прочитати нам решту звіту?

― Так…

Вона взяла сторінки і почала.

Відкриття дверей до серця світу призводить до того, що його стіни руйнуються. Уламки сприймаються як падаючі зірки. Матеріал, відомий як Ґаммі-Блоки, насправді є уламками тих стін, що оточують світи.
Якщо припустити, що поява Безсердечних є причиною руйнування стін… тоді я не можу дозволити цьому ключу, який називається Кі‑блейдом, зачинити двері.
Я не зможу побачити серця світів.
Якщо принцеси і Кі‑блейд пов'язані, вони повинні резонувати. Я вибрав особливу дівчину, щоб відправити її в Інше Небо і спостерігати за нею.

― Це… про Кайрі? ― прошепотів Сора.

― Серця світів…? Боже, що це може бути? ― здивувався Ґуфі.

― Напевно, це ядро світу, до якого намагався дістатися Ансем, ― відповіла Аеріс.

― Але що там?

― Зачекай. Я продовжу читати.

Як люди мають серця, так і світи мають серця. Кожна з зірок, розкиданих на нічному небі, – це світ, і в глибині кожного світу лежать двері до його серця.
Безсердечні походять із людських сердець, як і темрява. І Безсердечні прагнуть повернутися до більшого серця.
Ядро серця світу – навіть я не можу знати, що можна знайти в такому місці. Я повинен це з'ясувати. Там я шукатиму відповіді на ці таємниці, таємниці серця. І коли я досягну серця світу, я стану всезнаючим.
Мій шлях визначений. Моє тіло занадто слабке для такої подорожі, але я повинен це зробити. Я відкину його і піднімуся… Я порину в глибини темряви.

― Ансем відмовився від власного тіла заради своїх досліджень…, ― прошепотіла Аеріc.

― Це дивно! ― промурмотів Сора. ― Він все це робив тільки для себе!

― Це правда… А потім він відчинив двері, ― Аеріс засмучено опустила погляд.

― Ми закриємо їх, Аеріс!

― Сподіваюся…, ― сказала вона, склавши руки, наче молилася.

― Будь ласка, Соро. Твоя сила може повернути наші світи, ― Білосніжка схилила голову.

― Як тільки темрява зникне… все повинно стати як раніше, ― додала Попелюшка.

Леон подивився на Сору.

― Так само, як ми змогли повернутися до Порожнього бастіону… Ви всі матимете свої світи, куди зможете повернутися.

― Тоді наш острів… Кайрі повернеться туди?

Синє море… синє небо. Він так сумував за Островом Долі.

― Звичайно! ― ласкаво сказала Попелюшка.

― Але… Ми не можемо повернутися додому, поки не знайдемо Ріку і короля. Правда, хлопці? ― Сора обернувся до Дональда та Ґуфі.

― Так! Ми повернемо їх додому!

― Авжеж!

Троє кивнули одне одному, а потім вирушили до центру світу.

---

Більше можна прочитати у нас на сайті

І ще, якщо хочеш заходи у мій телеграм