«Звичайно, ні. Ніколи»

З висоти пташиного польоту, ратуша міста Відкритих воріт

Принцеса Вогняних драконів «Ви знайшли вельмишановного чорного лицаря?»

Командувач Східної фортеці «Так, здається, він впав на полі бою.»

Молодий купець «Вельмишановна бакалавр теж пропала.»

Король Зимовий Смуток «...Дворецький з лицаркою теж недоступні.»

Молодший син військового «Наставниця...»

Другий лейтенант залізної країни «Що сталося.»

Принцеса Вогняних драконів «Можливо. Але що...»

Молодий купець «Напевно... Був ворог.»

Король Зимовий Смуток «Ворог, який?»

Молодий купець «За логікою речей, повинен був існувати могутній ворог, якого можна було б перемогти лише силою групи героя. Цікаво, чи зникли вони, щоб боротися з цим ворогом?»

Король Залізна Рука «Хіба це не Володар демонів?»

Принцеса Вогняних драконів «Вельмишановний Володар демонів слабкий.»

Командувач Східної фортеці «Герой з королевою демонів ніколи не битимуться, ніколи.»

Молодий купець «Так. Це точно.»

Король Зимовий Смуток «Що ви маєте на увазі?»

Молодший син військового «Здається, я трохи розумію про що йдеться.»

Командувач Східної фортеці «...Хо.»

Молодий купець «Як це розуміти?»

Молодший син військового «Ті двоє, та їх друзі пішли битися проти чогось поза нашим контролем, ось що роблять.» З невидимим, недоторканним ворогом. Це напевно... Розпливчастий, але міцний, легкий, але абсолютний, що з’являється перед усіма, але не дає нікому перемогти...»

Другий лейтенант залізної країни «Що це?»

Молодший син військового «Це... жаль.»

Другий лейтенант залізної країни «?»

Принцеса Вогняних драконів «Жаль...Це?»

Молодий купець «…»

Король Зимовий Смуток «Хіба це не те саме, що й у нас. Ми повинні боротися зараз, щоб усунути майбутні жалі.»

Принцеса Вогняних драконів «Воістину.»

Молодий купець «...Прояснимо проблему, що стоїть перед нами. Перш за все ми повинні укласти мир. Складання мирного договору буде одним з найважливіших пунктів. Експедиційні сили розпочали одностороннє вторгнення проти світу демонів. Це незаперечний факт. Світ демоні не буде задоволений, якщо не вимагатиме відповідної компенсації. Однак, якщо ми будемо тиснути на них занадто сильно, передумова миру зруйнується.»

Король Зимовий Смуток «Вірно.»

Молодший син військового «Це занадто складно, коли йдеться про те, щоб подивитися в очі обом сторонам, так воно і є.»

Молодий купець «Насправді, у світі демонів є один клан, який схожий на клан біженців без постійного вождя. Територія і правителі змінюються.»

Принцеса Вогняних драконів «У?! Плем’я Синіх демонів? Ви збираєтеся використати його?!»

Молодий купець «Нехай людський світ подбає про зростання та утримування цього місця. Звичайно, людські ресурси та кошти будуть звідти. Це результат війни, тому відповідальність за відбудову лежить на них. Однак, навіть якщо це відповідальність за відбудову, людський світ також збагатиться завдяки торгівлі зі світом демонів. Для них це теж не втрата. Тепер все, що нам потрібно зробити, це поєднати вибачення і компенсацію та знайти спосіб закрити цю справу. У деяких випадках, на карту можна буде поставити острів Полярного сяйва.»

Король Зимовий Смуток «Я цього чекаю.»

Брязкіт!

Чиновник ратуші «П-панове! Вікно, у вікні!»

Король Залізна Рука «Що? Вікно?»

Молодший син військового «Що сталася, що там?»

Клац!

Принцеса Вогняних драконів «Що це?»

Командувач Східної фортеці «Що там таке?»

Король Зимовий Смуток «Як красиво. ...Це птах демонічного світу?»

Блиск-блиск, блиск-блиск...

Принцеса Вогняних драконів «Ні, я ніколи не бачила такого птаха у світі демонів.»

Командувач Східної фортеці «Наскільки він великий? Завбільшки з хату?»

Молодший син військового «Ні, він летить дуже високо.» Я б сказав, що він завбільшки в цю ратушу...»

Другий лейтенант залізної країни «Сяє золотом і веселковим кольором. Який гарний птах.»

Принцеса Вогняних драконів «...Вежа світла зникає.»

Командувач Східної фортеці «О-о...»

Молодий купець «І вежа, і птах. Або це якось пов’язано з місцезнаходженням героя.»

Король Зимовий Смуток «Можливо.»

Молодший син військового «Якщо це так, то це має бути щось, за що наставники боролися і перемогли, щось так.»

Принцеса Вогняних драконів «Невже?»

Молодший син військового «Щось таке величне і прекрасне не може бути результатом поганого.»

Принцеса Вогняних драконів «Гадаю, всі теж дивляться...»

Командувач Східної фортеці «Всі теж?»

Король Зимовий Смуток «О. Така чудова річ. Хотів би я, щоб усі народи могли це побачити...»

З висоти пташиного польоту, околиці міста Відкритих воріт

Брат короля маршал «Хм, зрозумів.»

Стратег «Тоді я продовжу доповідь про підготовку табору. Двадцять вісім тисяч відступили на п’ять лі й таборяться. З продовольством наразі стабільно, завдяки пшениці, яку постачає Конфедерація. Також ми отримали запит на отримання м’яса шляхом полювання з навколишніх територій.»

Генерал святого королівства «Це.»

Брат короля маршал «Це чужа земля. Ми не знаємо, що там є. Надайте пріоритет закупівлі у місцевого демонічного племені.»

Стратег «Закупівлі?»

Генерал священного королівства «Це можна зробити? В такому місці?»

Брат короля маршал «Пошліть гінця до міста Відкритих воріт і попросіть прислати відповідального, який знає про це більше. Ми навіть не знаємо, який клан володіє навколишніми лісами, навіть якщо полюватимемо. Не хотілося б зайвих клопотів, у цей час.»

Найманець, що вижив «Ааа. Добре, добре Ми відправимо мисливців з племені Машинних монстрів і наймачів

Відправимо купців.»

Молодший син шляхтича «Правильно.»

Покоївка старша сестра «Так і зробимо.» (усміхнулась)

Стратег «Ваша високосте.»

Брат короля маршал «Що таке?»

Стратег «Чому ці лахмітники присутні на найвищій нараді, наших експедиційних сил?»

Спритний хлопчик «Вони кажуть, я бандит! Кажуть я бандит!»

Молодший син шляхтича «Ти піднявся з безпритульного хлопчика!»

Покоївка старша сестра «Просування по службі, ось що це таке.» (усміхається)

Стратег «Не будьте дурнями!»

Брат короля маршал «Терпіть.»

Стратег «Ух!»

Генерал святого королівства «Однак, це правда, що вони багато знають про світ демонів. У них також є зв’язки, які важко знайти. ...Я також не є прихильником перебування в одній кімнаті з такими людьми. Я б розлютився, опинившись з одним з них в одній кімнаті.»

Найманець, що вижив «Ми повинні пробити все, щоб вижити.»

Спритний хлопчик «...Називай мене живим мішком з лайном, старий!»

Молодший син шляхтича «Це не комплімент знаєш? Хлопче.»

Спритний хлопчик «Та-та-та-та! Вухо! Воно відірветься!»

Молодший син шляхтича «Все зроблено елегантно. Так і є.»

Старша сестра покоївка «Ху-ху-ху.»

Стратег «Присутність таких людей не може не вплинути на дисципліну в армії. Поганий вплив! По-перше, в такій ситуації не має спокою. Що з цими робитимемо, Ваша Високість!»

Покоївка старша сестра «Але ж, архієпископа немає вірно? Якщо це така, то чи не було б зручніше, якби діва посланниця Духа, яка принесла світі мощі залишилася на деякий час у Його Високості маршала?»

Стратег «Це...»

Брат короля маршал «Це політичне рішення.»

Покоївка старша сестра «Я дізналася що такі слова найкраще передати шановному брату королю маршалу.»

Найманець, що вижив «Сестра приголомшлива. Справді.»

Генерал святого королівства (Дійсно, все більше й більше Дітей світла надихаються цією дівчиною з кожним днем... Вона сліпуча дівчина. Не можу відвернути від неї очей.)

Молодший син шляхтича «Вона набагато сильніша, ніж виглядає.»

Покоївка старша сестра «Я покоївка за своєю природою. Вмію працювати з ранку до ночі. Готувати їжу, я доручаю сестрі, добре прибираю і перу білизну, доглядаю за пораненими. А ще я вмію працювати з документами.»

Брат короля маршал «Дуже добре. Гадаю з племені Машинних монстрів можуть надіслати когось головного?»

Стратег» «Ваша Високість...»

Брат короля маршал «Святе королівство і центральна група держав багато втратили під час цієї експедиції. Кошти, матеріали, час та персонал. Оскільки не можемо перемогти, ми повинні вистояти.»

Найманець, що вижив «Ти егоїст. Думаєш, країни на півдні та демонічні племена нічого не втратили? Мені не подобається, як ти дивишся на це с згори.»

Спритний хлопчик «Хочеш сказати, що втратили лише дворяни?»

Молодший син шляхтича «Ну-ну.»

Покоївка старша сестра «Так. Його високість маршал розуміє.»

Брат короля маршал «Піднімайте сій нікчемний вогонь. Ви повинні бути готові, що я скористався вами в будь-який момент.»

Покоївка старша сестра «Ми чекаємо, коли ви нас використаєте. Ми використовуємо вас і мені від того боляче. Ви завжди можете скористатися нами.» (усміхаючись)

Бадш!

Лицар святого королівства «Ваша Ясновельможність! У небі величезний птах!»

Брат короля маршал «Птах?»

Стратег «Що відбувається.»

Гомін натовпу…

Генерал святого королівства «Це...»

Солдати розвідник «Птах?»

Мушкетник світла «Так це птах?» Погляньте! Так виблискує.»

Списоносець світла «Він прекрасний…»

Командир загону канонірів «Це посланець вельмишановного Духа?..»

Канонір «Ого, я ніколи не думав, що побачу щось подібне.»

Спритний хлопчик «Дивовижно! Агов!»

Молодший син шляхтича «Як прекрасно...»

Покоївка старша сестра «...Пані.»

Брат короля маршал «Це птах світу демонів?»

Стратег «Я ніколи не бачив нічого подібного»

Покоївка старша сестра «Голова сім’ї, пані?... Герой, пане?» (Кап)

Брат короля маршал «Хм?»

Стратег «У чому справа?»

Спритний хлопчик «Г-гей! Пані старша сестро! Чому. У вас болить живіт, чого ви почали плакати? Не плачте.»

Молодший син шляхтича «Покоївка старша сестра...»

Покоївка старша сестра «Ні це не так. Це не так.»

Кап-кап

Брат короля маршал «...Бакалавр.»

Покоївка старша сестра «Чомусь моє серце переповнене. Не знаю чому. Я раптом згадала багато речей.»

Молодший син шляхтича «...»

Покоївка старша сестра «Я відчуваю ностальгію і смуток, радість і печаль.» ...Я ніби повернулася до рідних місць, хоча пройшла довгий шлях. Є так багато людей, яких я хочу зустріти, і так багато місць, де я хочу побувати. але... Я пишаюся тим, що я одна... Вчителько. ...Як справи, вчителько? Голова родини, герой... Сестро... Я тут, знаєте?»

З висоти пташиного польоту, міська брама міста Відкритих воріт

Юний солдат світла «Це воно?»

Демоничка «О так. Доведіть до кипіння.»

Робітник людина «Агов! Казан готовий.»

Робітник велетень «О....»

Солдат-доброволець «Ось. З’їж і ти, людський солдат.»

Списоносець світла «Але ж…»

Солдат-доброволець «Не соромся. Ми обидва під захистом. Цим оплотом.»

Бринь...♪ бринь...♪

Учень будівельник «З поверненням.»

Учениця музика «Й-я вдома.»

Учень будівельник «Відчуваю себе трохи! Не-нервово.»

Учениця музика«Так… Ха-ха-ха.»

Юний солдат світла «Га? По-іншому? Ось так..?»

Демоничка «Ні, не так. Поклади червоні ягоди.»

Робітник людина «Занадто гостро, так?

Робітник велетень «...Гаряче і смачно.»

Юний солдат світла «Готово!»

Учень будівельника «Я чув її, пісню.»

Учениця музика «Так. Чув? Ха-ха-ха.»

Учень будівельника «Ти в чомусь стаєш кращим.» Ні, можливо, не покращуєшся, але я нестримно плакав, коли її чув...»

Учениця музика «...Зрозуміло.»

Учень будівельник «Ти боролася?» Ти бачила світ?»

Учениця музика«Так. Бачила його! Чула його! І відчула це. Він дивовижний. Це великий світ, і в цьому великому світі багато родів. Люди й ми. Не відрізняємося. Ми сміємося, коли щасливі, плачемо, коли нам сумно. Є речі, які є важливими, а є нещастя, яких ми хочемо уникнути.»

Учень будівельник. «Так.»

Учениця музика «...Я бачила кремацію. Бачила, як люди помирають від голоду. Бачила людей, порубаних мечами. Бачила немовлят, які не вижили. ...Бачила смерть. Бачила щось дуже ірраціональне і непростиме. Але вони боролися за життя. І все ж, бачила так багато людей, які так сильно намагалися жити.»

Юний солдат світла «П-прошу...»

Робітник людина «О. Все добре.»

Юний солдат світла «Так...» (боязко.)

Воїн племені драконів «Тепле... Війна закінчилася.»

Учениця музика «Я також пройшла мостом! Повернулася змішавшись з людськими експедиційними силами. У світі людей голод. Вони прийшли не цей кінець світу, щоб отримати хоч трохи їжі.»

Учень будівельник «Чув. ...Це трохи сумно.»

Учениця музика «Я здивувалася, коли поверталася. Цей міст, ці оборонні споруди!»

Учень будівельника «Вони трохи побиті та в синцях.»

Учениця музика «Але вони були чудові. Без цієї перепони багато людей у демонічному світі було б вбито, багато людей загинуло б. Ця оборонна стіна запобігла найгіршому у війні. Хоча вона була повна таких дірок, як ця, але вона захистила.»

Учень будівельника «Ніяково.»

Учениця музика «Це було круто.»

Учень будівельник. «О, так... Дякую за це. Потім.»

Учениця музика «А!»

Учень будівельник «Га?»

Учениця музика «Пташка…»

Блиск-блиск, блиск-блиск...

Юний солдат світла «Е?» Круть-верть головою.

Демоничка «Прекрасно...»

Воїн племені драконів «Це фенікс!»

Учень будівельник «Дивовижний!..»

Учениця музика«Так. Світ — дивовижне місце. Можна йти далеко й широко і бачити дивовижні речі. Прекрасні речі. Жахливі речі. Я бачила так багато. Бачила все... Але це місце — моє улюблене.»

Учень будівельник «...З поверненням. З довгої подорожі.»

Учениця музика «Повернувшись. Я відчуваю себе тут як вдома. Учень будівельник такий же, як завжди. ... Дякую тобі. Дякую, що чекав на мене.»

Обійнялися.

З висоти пташиного польоту, пустеля світу демонів.

Заступник «Зрозумів! Експедиційні сили оголосили перемир’я!»

Воєначальник звіролюд «Оо!»

Солдат звіролюд «П-перемогли?! Ми!»

Полонені з експедиційних сил «...»

Офіцер експедиційних сил «Не падайте духом. Нічого не поробиш.»

Заступник «Так. Війна закінчилася.»

Військовополонений з експедиції «Закінчилася?»

Офіцер експедиційних сил «Ми зрадники.»

Воєначальник звіролюд «Зрадники? Те, що думають люди, настільки складне, що я не розумію.»

Солдат звіролюд «Так. Якби ми не об’єдналися, демони вбили б нас. Якби ми допомогли один одному, війна б просто закінчилася.»

Заступник «Саме так.»

Воєначальник звіролюд «Навіть наш вождь пробачив би нам це.»

Солдат звіролюд «Лорд Срібний тигр... Слава душі нашого вождя!»

Військовополонений з експедиційних сил «Я знав, що це була не розважлива битва.»

Офіцер експедиційних сил «Вірно. Ми пройшли весь цей шлях. Що ми робили. Що ми шукали.»

Заступник «Що доповіли розвідники?»

Розвідник «Так! За чотири лі на захід немає жодних слідів великих монстрів!»

Воєначальник звіролюд «Вирушаймо, командире.»

Солдат звіролюд «О-о!»

Військовополонений з експедиції «Що з нами зроблять?»

Офіцер експедиційних сил «...Стратять?» Принаймні полонених.»

Заступник «Не будь дурним. Впевнений, що якщо пролити ще трохи крові.... Навіть мій командувач розсердиться. Якщо війна закінчилася, будь ласка, спробуйте повернутися додому живими.»

Військовополонений з експедиції «Повернутися... Живими?»

Офіцер експедиційних сил «Можемо повернутися додому... Ми?»

Заступник «Я не можу цього гарантувати, але підемо до міста Відкритих воріт. Припинення вогню означає, що ми, ймовірно, вступили в якісь переговори.»

Воєначальник звіролюд «Перш за все, ми повинні вижити. Військовий порядок — це вже потім. Справжні воїни не турбуються лише про свої військові досягнення. Так сказав генерал.»

Солдат звіролюд «Ризикувати життям можна лише заради гордості воїна і захисту свого пана... Оце так! О, так. Так помер наш генерал і це був прекрасний кінець, вірно?»

Полонені з експедиційних сил «...»

Офіцер експедиційних сил «Вибачте, дякую.»

Блиск, блиск...

Заступник «Е.»

Воєначальник звіролюд «А. То.»

Військовополонений з експедиції «Птах?»

Офіцер експедиційних сил «Як божественно...»

Заступник «...»

Воєначальник звіролюд «Генерал.»

Офіцер експедиційних сил «Як би я хотів додому...»

Військовополонений з експедиції «..Хочу повернутися додому і розповісти про це.»

Офіцер експедиційних сил «Ох... Дружині, дітям. Як би я хотів розповісти про цього прекрасного птаха...»

З висоти пташиного польоту, велика улоговина

Го-он... Го-он...

Подорожній демон прикликання «Ще один подих і ми будемо над перевалом.»

Людина купець «О, залиште це мені!»

Го-он... Го-он...

Подорожній демон прикликання «Але чи можете ви продати музичні інструменти?»

Людина купець «Ось цей чудовий. Це триструнна цитра, зроблена майстром у Святому місті? Звичайно продам. Я хочу її якось продати.»

Подорожній демон прикликання «Але ж ми воюємо, так?

Людина купець «Жодна війна не триває вічно. Через те, що ми воюємо, ми сумуємо за музикою. Так само як хочеться води, під час засухи. Тут ці речі не можуть вичерпатися. Без культури не може бути миру. Це те, чим я займаюся як торговець...»

Подорожній демон прикликання «Що сталося?»

Мах! Мах! Мах!

Людина купець «У?!»

Подорожній демон прикликання «Г-ге-ге-гей!»

Людина купець «Золоте пір’я!..»

Подорожній демон прикликання «Який чудовий птах!»

З висоти пташиного польоту, Зимова країна, Зимове село

Маленький селянин «Хо-хо! Хо-хо!»

Селянин середнього віку «Холодно.»

Лудник «І справді холодно.»

Маленький селянин «Ця зима ще може бути трохи легшою.»

Селянин середнього віку «Можливо. До нового року не знатиму. У нас багато картоплі, тож ми дуже задоволені.»

Лудник «Ви готові до зимового відпочинку?»

Маленький селянин «Так, цього року ми теж добре попрацювали.»

Селянин середнього віку «Бекон був дуже смачний. У нас багато ріпи. Тепер у наших поросят взимку з’являться дітки, і ми зможемо випустити їх назад у ліс навесні.»

Коваль «Кількість людей збільшилося, і збільшилося багато роботи, з ремонту сільськогосподарських інструментів. Я думаю про те, щоб зробити кілька нових за зиму і продати їх навесні.»

Маленький селянин «Це чудово! Дуже добре!»

Покоївка молодша сестра «Привіт!» (радісно)

Молодший син купця «Вітаю, ти дуже енергійна.»

Слуга «Привіт» (мах-мах)

Селянин середнього віку «О, хіба це не панночка з особняка?»

Лудник «І до того ж?..»

Молодший син купця «О, я чиновник, працюю в замку.»

Слуга «Так!»

Селянин середнього віку «Точно-точно! О, так-так-так! Ти не той хлопчина, що жив у тому будинку якийсь час?»

Лудник «Якщо подумати, мені здається, що я тебе десь бачив.»

Покоївка молодша сестра «Вірно. Цього разу ми прийшли дізнатися, чи зможемо ми створити робочі місця на зиму і цьому селі.»

Молодший син купця усміхається.

Селянин середнього віку «Взимку?»

Молодший син купця «Взимку першопоселенці не можуть працювати на фермі. Хотілося б дізнатися, чи є якась робота, яку ми могли б попросити їх виконувати у цей час.»

Маленький селянин «Що це за робота?»

Лудильник «Я лудильник. Це схоже на роботу майстерні?»

Покоївка молодша сестра «Хм. Що це?»

Молодший син купця «У мене є кілька ідей, і я обговорю деталі з сільським головою, перш ніж вирішити, але думаю про те, щоб шити та прясти одяг з пуху.»

Слуга «Так.♪»

Селянин середнього віку «Що за прядіння?»

Покоївка молодша сестра «Ви робите вовну?»

Молодший син купця «Так.»

Селянин середнього віку «О! Тоді це можна робити в хаті. Але це не займе багато часу. Моя мати зробить це сьогодні ввечері.»

Покоївка молодша сестра «Треба приготувати багато їжі.»

Молодший син купця «Так. Є й інші матеріали, крім овчини. Ми зробимо багато і продамо купцям.»

Селянин середнього віку «Зрозуміло. О-о! Мабуть, я погано вчинив. Холодно, правда? Я відведу вас до старости. Я мав доставити бочку слив.»

Лудильник «О, прошу. Я ще й мотику маю занести.»

Покоївка молодша сестра «Мм〜♪.»

Молодший син купця «Що таке?»

Селянин середнього віку «О, знаю.» (посміхнувся)

Покоївка молодша сестра «Пахне〜смачно♪. Це пиріг.»

Молодший син купця «Хо!»

Слуга «Ха-ха!»

Селянин середнього віку «Ми смажимо їх у шинку. Жирну форель загортають в пиріг, обсмажують до золотистої скоринки й подають порізаним кружальцями. Дуже смачно.»

Покоївка молодша сестра «Кружальцями? Ого. Я ще не чула про таку страву!»

Селянин середнього віку «Він сказав, що покращив її після того, як дізнався від панянки. Поливає вершковим соусом. Це трошки дорогувато, але це найкраща смакота для селян.»

Лудильник «Ммм.»

Покоївка молодша сестра «Хочу скуштувати! Хочу скуштувати〜» (метушиться)

Молодший син купця «Ха-ха-ха. Зрозуміло, прошу не дивися на мене так.»

Слуга «Хм-хм-хм. Я теж скуштую.»

Селянин середнього віку «Цієї зими був гарний врожай, тож шинки процвітають...Е, а. А-а-а!»

Лудильник «Який голосний крик...Аа!»

Блиск-блиск, блиск...

Покоївка Молодша сестра «Гарно!»

Молодший син купця «Це...»

Слуга «Це гарний птах! Дивовижно!»

Покоївка молодша сестра «Дивовижно, дивовижно, дивовижно! Гей, поглянь! Старша сестро...»

Молодший син купця «О...»

Покоївка молодша сестра «...Це. Е-хе-хе. Поруч не має сестри.»

Молодший син «Не хвилюйся.. Вона теж десь дивиться.»

Покоївка молодша сестра «Так. ...Дивовижно, красиво. Він наче посланець шановного Духа. Що це за птах. О, нехай старша сестра буде в безпеці.»

З висоти пташиного польоту, країна Рудих коней, торговельний ринок.

Блиск-блиск, блиск-блиск...

Торговець «Яка краса!...»

Першопоселенець «О, дивовижно...»

Кочівник «Посланець шановного Духа?..»

Пастушка «Шановного Духа?..»

Торговець «Відлітає. ...Не лити на північ.»

Першопоселенець «Я побачив щось величне, прекрасне і... дивовижне.»

Кочівники «...Ах.»

Вівця «Ме-е-е...»

Пастушка «А. Вибачте, вибачте! Було холодно, так?»

Торговець «Ха-ха! Нічого, побачив, щось надзвичайне. Ха-ха-ха! Більше ніяких справ на сьогодні! Піду вип’ю. Заходьте, заходьте, всі бажаючі! Ось оригінальна картопля із Зимового села! П’ять золотих за мішок! П’ять золотих монет в ці дні, коли пшениця коштує двадцять! Величезна знижка без жодної вигоди! Натомість лише один мішок на людину! Я бачив таку дивовижну річ. Ви, брат і сестра теж повинні купити. Ходімо, вип’ємо зі мною!»

Першопоселенець «Ха-ха-ха, це чудово!»

Пастушка «Ну, знаєте. Ем. Знаєте, можу я випити з цією малечею? Це дитя.»

Торговець «О, добре. Ну тоді беріть два мішки з собою.»

Кочівник «Дайте й мені мішок.»

Першопоселенець «Ви такий щедрий!»

Торговець «Ха-ха-ха, так. Роблю це на добру прикмету. Цей великий птах, мабуть, є духом-охоронцем справи! Ходіть, ходіть! Це картопля Зимового королівства! Солодка, смачна і соковита картопля! Купуйте! Сьогоднішня акція присвячена таємничому золотому птаху!»

З висоти пташиного польоту, країна Озер, монастир

Монах «Приберіть і витріть, будьте ласкаві.»

Помічник монаха «Так. Будь ласка, простягніть руки.»

Бідний селянин «Благаю вас. Благаю вас. Ця маленька дівчинка дуже тендітна, і я дуже не хочу, щоб вона захворіла...»

Дочка селянина «Емм...»

Монах «А. Це гроші? Нічого, це пожертва. Вам не треба платити.»

Помічник монаха «Не хвилюйтеся. Це королівський монастир. Це щеплення робиться під егідою королеви.»

Бідний селянин «Дуже дякую! Шановний Дух! Шановна королево!»

Дочка селянина «Хіяяцу.»

Монах «Холодно, але, будь ласка, потерпи. Буде трохи боляче. Я вколю тебе. Але якщо це зробити, то не захворієш на віспу.»

Дочка селянина «Терпіти, я буду...»

Монах «Тільки трішки.»

Дочка селянина «У!» (стиснулася)

Монах «Так, ось так.»

Дочка селянина «Кінець?»

Помічник монаха «Так. Тепер усе гаразд.»

Дочка селянина «Все було добре.»

Монах «Молодець.» (усміхається)

Помічник монаха «А тепер скажи мені своє ім’я, щоб я міг його записати.»

Бідний селянин «Те є, гаразд. Мені записати? Ім’я те, є.»

Помічник монаха «Якщо ви скажете його я зможу записати його для вас.»

Дочка селянина «Агов. Тато, тато?»

Бідний селянин «Що? Я хочу поговорити з монахом.»

Дочка селянина «Він же іскриться, правильно?»

Помічник монаха «Що це?!»

Бідний селянин «Га?»

Блиск, блиск...

Дочка селянина «Це ж птах.»

Монах «Хіба це не фенікс?»

Помічник монаха «Шановного Духа?»

Бідний селянин «Який він гарний.»

Дочка селянина «Він прекрасний! Дивовижний!» (Стриб-стриб!)

Монах «Дух.» (спустився на коліна)

Помічник монаша «Шановний монах.»

Монах «Помолимося.»

Помічник монаха «Т-так.» (спустився на коліна)

Бідний селянин «А, аа... Ну ж бо.»

Дочка селянина «О, так!»

Монах «Дух. Дай нам хвилинку спокою і день прожитку в нашій бідній долі. Нехай наші перемоги будуть нашою силою, наша сила — нашою добротою, а наша доброта — нашою підтримкою на завтра...»

Помічник монаха «Ми підносимо наші молитви з вдячністю...»

Бідний селянин «Я пропоную.»

Дочка селянина «Я приношу свою пожертву...»

З висоти пташиного польоту, Святе королівство, сад зимової троянди

Керівник штабу «Це звіт про доходи й витрати за цей місяць.»

Король святого королівства «Хо! Ми знову в плюсі?»

Державний міністр «Саме так!» (Самовдоволено посміхається)

Керівник штабу «Система вже була створена від початку.»

Король святого королівства «Але це. Це великий прибуток.»

Державний міністр «Так..»

Керівник штабу «Ха-ха-ха Наша Унія — це організація для отримання прибутку, на відміну від церкви. І тому у нас є новації та ґрунт, який не терпить шахрайства.»

Король святого королівства «Але якщо це так вигідно, Церква не буде мовчати.»

Керівник штабу «Справді?»

Король святого королівства «Це справа, яка покривається коштом податкових надходжень і грошових позик, які початково здійснювалися церквою. Чи не буде це прибутком, отриманим шляхом вилучення доходів Церкви?»

Державний міністр «Так, це було б...»

Керівник штабу «Ні, це не так.»

Король святого королівства «Тобто?»

Керівник штабу «Це лише перші дні, від коли ми почали цю справу, але кількість купців, які відвідують королівську столицю, зросла на сорок п’ять відсотків, порівняно з тим же місяцем минулого року. Приплив торговців зростає, оскільки вони шукають деякої фінансової експертизи, яку проводить наша Унія. Вони є потужними торговцями, тому ніколи не подорожують з порожніми руками. Королівська столиця природно приваблює товари та нові підприємства. Окрім купців, місто також приваблює ремісників та потенційних мешканців, і місто оживає. Власне, в цей період зростають і прибутки Церкви.»

Король святого королівства «Посеред війни?»

Начальник штабу «Не всі люди пішли у світ демонів. Для ефективного обробітку землі краще мати плину робочу силу.»

Державний міністр «До речі, є петиція про будівництво нового поселення в західній частині королівської столиці.»

Король святого королівства «Це правда?»

Державний міністр «Якщо це правда, нічого не може бути чудовішим за це.»

Керівник штабу «Як я писав у цьому лисі, моя поточна пропозиція стосується пільг на звільнення від податків і скасування податків на річкові судна.»

Король святого королівства «Хм.»

Державний міністр «Нонсенс! Це збанкрутує нашу скарбницю!»

Керівник штабу «Це припущення, засноване на стереотипах. Якщо ви поглянете на ці розрахунки, то зрозумієте. Навіть при тих самих обсягах імпорту та експорту, що й раніше, податкові надходження можуть бути покриті лише коштом податку на розвантаження. Насправді якщо скасувати податок на річкові судна, торгівля великими річками буде більш активною...»

Державний міністр «Це ж просто кабінетні розрахунки!»

Керівник штабу «Це софістика того, хто сміється над розрахунками.»

Король святого королівства «Боже. Це дуже серйозна річ. ...Але ці реформи. Цікаво, чи розсердився б він, якби дізнався, що я це зробив, коли його не було в країні. Ні, він би розсміявся. Якщо це він Якби це був він, який зневажав мене більше, ніж будь-хто інший, і захищав більше, ніж будь-хто інший, коли я тікав від усього, що міг...»

Державний міністр «Перш за все, скасування податку на річкові судна вимагає неформальної згоди Ради лордів... Е?»

Керівник штабу «А..»

Король святого королівства «Що таке?»

Державний міністр «Га, Ваша величносте! Погляньте на це!»

Король святого королівства «О!»

Блиск, блиск...

Керівник штабу «Що це? Який великий і красивий!»

Король святого королівства «Добрий знак або... Це ж сприятливий знак?»

Державний міністр «Як скажете.»

Король святого королівства «Гарно, як гарно. ...Це, мабуть, та сама річ, яка захищає цей світ. Погляньте на нього. Ха-ха-ха. Святе королівство і його традиції не йдуть ні в яке порівняння з красою цього птаха. Ха-ха-ха. Чудово. О, я відчуваю себе набагато краще. Хтось! Хтось! Вип’ємо за це!»

З висоти пташиного польоту, весь континент

...Яка краса.

...Впевнений, що це посланець Духа. Помолимося добре? ...Так, мамо. Я помолюся за тебе.

...Як гарно. Гаразд, я постараюся більше.

...Хой, хой! Зробимо перерву. Подивіться на цього птаха.

...Я здаюся. Не розумно тут битися. Ей, чому б тобі теж не припинити? Здається, мені більше підходить жити в рідному місті та вирощувати корів.

...Ого! Це птах! Це диво! Благословення! По-гляньте» У мене було осяяння! Я повинен записати це провидіння! Де пергамент?!

...Щиро дякую. У нас сьогодні багато картоплі.

...Ого піду додому і розкажу про це мамі. Дивовижно...

...Бабусю, я бачу щось дивовижне.

...Ні, ні, я теж бачу.

...Дякую тобі, шановний дух. Дякую, що подарував мені цю прекрасну річ.

...Дякую! Сестричко!

З висоти пташиного польоту, за межею світу, за блакитним небом

Дух світла «А... Так багато. Так багато... Подяки, молитви... Танцюючи по колу, переповнюючи та переливаючи...»

Герой «Що?»

Королева демонів «Мм.»(посміхається)

Дух світла «Так. ...Це не було брехнею. Це не було безглуздо... Не було. Можливо, це був гріх, можливо, це було помилкою, але це не було.. Це не було непотрібним, не було.»

Герой «Так.»

Королева демонів «Так. У цьому світі щось відбувається. Щастя і нещастя. Але ти зробила все що могла.»

Дух світла «Так..»

Герой «Як і ми.»

Королева демонів «Так.»

Дух світла «Мені шкода. ...Я не впоралася з цим завданням.»

Герой «Ні, ну. Це все переплетено. Я знав, що це станеться.»

Королева демонів «Ну, якщо ця вежа зникне, вона злетить на тисячу миль у повітря. Я готова померти. ...Я з героєм, і це не проблема. Ні, це погано для лицарки.»

Дух світла «Але це все!»

Герой «Ну-ну. Я не скаржитимусь на те, що зробив.»

Королева демонів «Саме так. Недобре бути надмірно стурбованою. Я зрозуміла це відтоді, як зустрілася з героєм. Їжа та увага найкраще діють, коли вони “правильні”»

Дух світла «...У.»

Герой« Крім того, подивіться!»

Королева демонів «Так, тебе ж теж забрали.»

Чорноволосий хлопчик «...»

Дух світла «Е А...»

Чорноволосий хлопчик «...» (посміхнувся)

Дух світла «Аааа! Подібне... Не можу в це повірити!»

Герой «Той хлопчик — це “він”?»

Королева демонів «Цей птах колись належав йому. Так свідчить легенда.»

Чорноволосий хлопчик «...» (киває)

Дух світла «Так! ...Так!» (кап-кап)

Герой «Про що вони говорять?»

Королева демонів «Про все, що завгодно. Не потрібно піклуватися про це. Якщо подивитися на їх обличчя, легко можна сказати, що це щаслива історія, чи не так?»

Герой «Саме так.»

Королева демонів «Так.»

Чорноволосий хлопчик «...?»

Дух світла «Так. ..Я дуже, дуже давно хотіла побачитися. Вибач. Вибач. Вибач. Навіть якщо я перепрошу тисячу разів, мене, можливо, ніколи не пробачать.»

Чорноволосий хлопчик «...» (щелбан!)

Дух світла «Гей?!»

Герой «О, вдарив її.»

Королева демонів «Схожі своєю нещадністю.»

Герой «Хто?»

Королева демонів «Не знаю.»

Чорноволосий хлопчик «...»

Дух світла «Так! Я піду з тобою. Ні, я піду куди завгодно! Хоч на край світу. Навіть за межі світу. Так. Так... Я люблю цей світ, хоч і дорожу.. ...Хоча сумно і самотньо, і важко прощатися. Але зовсім трішки... Просто... зовсім трішки.»

Чорноволосий хлопчик «...»

Дух світла «Ні» Це не так. Тому що всі були добрі. Зовсім, ні. Абсолютно. Це щасливий кінець.»

Герой «...»

Королева демонів «...» (обіймає)

Чорноволосий хлопчик «...»

Дух світла «Неважливо, якщо він не найкращий. Необов’язково бути найкращим, але можна бути щасливим. Втрачене не повернеш, а скоєні гріхи не зітреш, але вони не були марними. Це не означає, що я схвалюю свої помилки, але прийшов час прощати. Так мене вчили. Якщо ми збираємося йти, я теж не повинна стояти на місці.» Якщо я люблю “завтрашній день”, я повинна йти.»

Чорноволосий хлопчик «...» (махає, махає)

Герой «О! Я не знаю, що це, але зроби це як слід!»

Королева демонів «Ти знаєш про що він говорить?»

Герой «Ні, якось. Я відчуваю спорідненість.»

Переливи світла...

Герой «Що це за світло синього індиго?»

Королева демонів «Можливо, це прощання.»

Чорноволосий хлопчик «...»

Дух світла «Герой, королева демонів. ...Висловлюю вам свою безмежну вдячність.»

Герой «Не турбуйся. Я зробив лише те, що мене просили. Але. Я... Чи виконав я бажання Духа? Чи врятував я світ? Ні... Чи врятував я Духа?»

Дух світла «Так. Герой. Ти зробив більше, ніж моє бажання.»

Герой «Я радий.» (зітхнув)

Королева демонів «Чи відплатили ми за доброту до наших предків? Людські бажання, які принесли в жертву невинну дівчину, щоб викупити свої життя під час того лиха.»

Дух світла «Від початку не було ніякого боргу. Але так. Королева демонів. Якщо я можу запозичити твої слова, то це найкраще. Мені все повернули.»

Королева демонів «Я щаслива. Я сама собі дивуюся.» (усміхається)

Герой «Що ж, тоді ми нічого один одному не винні.»

Королева демонів «З цим світом все буде добре.»

Чорноволосий хлопчик «...»

Дух світла «Так. ...Так. ...Сліду не залишиться, але ми йдемо.»

Герой «Так.»

....Йо-хо-хо-хо! Герой, герой, будь здоровий! Шлях досяжності грудей все ще веселий!

Герой «Що? Що?!»

...Це ж була гарна битва! А Ха-ха-ха. Гордість у моєму серці сяятиме і стане зорями, щоб охороняти вельмишановну королеву демонів!

Королева демонів «Е? О! Це не можливо.»

Чорноволосий хлопчик «...»

Дух світла «Прощавайте. Герой, королева демонів. Дякую.»

Герой «Так... Так! Так.»

Королева демонів «Прощавайте. ...Дякую.»

Чорноволосий хлопчик «...»

Дух світла «Так. Завжди... Завжди... Разом... Завжди...»

Блиск-блиск... блиск-блиск...

Герой «...» (витирає чоло)

Королева демонів «...»

Блиск... блиск...

Герой «...Пішли»

Королева демонів «Так. Це було важко... Але весело.»

Герой «Було. ...Як довго проіснує це місце.»

Воно скоро зруйнується. Це, мабуть, псевдо простір або межа, створена магічною силою.»

Герой «Зрозуміло.»

Королева демонів «Герой. Тоді...»

Герой «?»

Королева демонів «Ну, у мене є... Прохання.»

Герой «Що таке?»

Тріск.

Королева демонів «Ем. Якщо це востаннє, хай буде так. Ну... Я думала попросити зробити це хоча б раз, але.... У мене не було нагоди. Тому я не змогла це зробити...»

Герой «Ну і що?»

Королева демонів «Е-е-е, будь хороброю! Я! Маю на увазі! ...Мій...

Цинь! Гогогого.

...Оооон!