«“Половина” - це занадто мало»

Поле битви кінця світу на околиці міста Відкритих воріт

Дзеень! Дзеень!

Покоївка старша сестра «Холодно!»

Молодший син шляхтича «Звісно. Яка принцеса.»

Покоївка старша сестра «?»

Молодший син шляхтича «Так, так. Давай тебе супроводжу.

Покоївка старша сестра «Прошу. Зараз. ...Коли всі дивляться в небо, ми повинні дістатися до брата короля, маршала.»

Молодший син шляхтича «Якщо нам не вдасться, ми опинимося серед наших ворогів.»

Покоївка старша сестра «Не думаймо про це. Немає сенсу боятися, коли ми зайшли так далеко.»

Молодший син шляхтича «Так, так. Ну що ж, ходімо.»

Дзень!.. Дзеень! Дзеень!

Розвідник «Е?»

Мушкетник світла «Що...»

Списоносець світла «Що це за звук?»

Дзень!.. Дзеень! Дзеень!

Лицар залізної країни «Це звук...»

Молодший син військового «Звук надходить... буде..»

Дзень!.. Дзеень! Дзеень!..»

Кріпак солдат світла «Звідки...

Поранений солдат світла «Звучить, як соборні дзвони...»

Юний солдат світла «Який гарний звук.»

Учениця музика «Сонце світить.»

Дзень!.. Дзеень! Дзеень!

Солдат-звіролюд «Вітер дме...»

Робітник велетень «Ох... Стрілянина, припинилася....»

Лучник доброволець «Тихо... На полі бою.»

Учень будівельник (Хмари розходяться... Учениця музика…)

Дзень!.. Дзеень! Дзеень!

Брат короля маршал «Що це? Звук дзвонів? Армія шляхти досягла окупації? Цей звук цей вітер!»

Генерал святого королівства «Ваша ясновельможність маршале! Будь ласка, будьте обережні.»

Гомін натовпу

Молодший син шляхтича «...»

Брат короля маршал «...Прийшли сюди?»

Покоївка старша сестра «Я прийшла до вас. Ваша високість брат короля»(посміхається)

Центр тихого поля бою

Дзень!.. Дзеень! Дзеень!

Брат короля маршал «Як і обіцяла, бачу.»

Покоївка старша сестра «Так, як і обіцяла.»

Брат короля, маршал «І все ще не видно підкріплення?»

Покоївка старша сестра «Рано чи пізно прийде.»

Брат короля маршал «Це поле бою, а не місце для жінок та дітей.»

Покоївка старша сестра «Героїня. Я ж вам казала.»

Брат короля маршал «...Маєте на увазі, що не маєте наміру відступати.»

Покоївка старша сестра «Я прийшла, щоб домовитися з вами про відступ.»

Брат короля маршал «На даному етапі. На цьому полі бою, сповненому руйнування, люті запахом крові та пороху, ви говорите такі гарні слова? Це місце де свою волю чинять смерть і сталь. Я вже оголосив це. Наступного разу ми зустрінемося на полі бою. Я готовий нанизати на шампур твої кишки, дівчино моя, щоб виконати свою волю.»

Генерал святого королівства «Ваша високість, зараз такий...»

Покоївка старша сестра «Ваша високість брат короля, не вчинив в би так.»

Брат короля маршал «Як ви можете таке говорити.»

Покоївка старша сестра «Бо, жодна з армій, присутніх на цьому полі бою, не перебуває під моїм командуванням.» Отже, навіть якби ви вбили мене тут, це означало б лише одне, що Його високість брат короля змусив зі злості замовкнути маленьку дівчинку, яка підіймала шум та бубоніла, лише через те що йому мозолили очі. Це не вирішує жодної проблеми, яка наповнює поле бою. Це лише особисте відволікання. Ваша високість брат короля нічого подібного не робить.»

Брат короля маршал «Ви багато за це заплатили.»

Покоївка старша сестра «Замість того, щоб робити такі речі, ви б краще залишили мене в живих і намагалися вичавити з мене якомога більше інформації Або подумав би, чи можна мене використати як дипломатичну розмінну монету, проти якоїсь сили. Це більш розумно. З погляду розумності, я вважаю, що ви є найбільш розумною людиною в центральних державах.»

Брат короля маршал «.... Чи не розглядаєте ви можливість того, що вас можуть затримати, як ви самі сказали? Як молоду дівчину.»

Покоївка старша сестра «Якщо хочеш показати тут жалість до себе, то взагалі не маєш права перебувати на цьому полі бою. Ви так не думаєте?»

....Еень. Дзеень!

Брат короля маршал «Звуки цих дзвонів теж через вас?»

Покоївка старша сестра «Можливо.»

О, це та дівчина?... Що вона робить з Його високістю братом короля... Ця дівчина... Не може бути, не може бути... Не може бути, демонічне плем’я? Н-ні, вона схожа на людину, хто вона?

Гомін....

Брат короля маршал «Дуже добре. Я закінчив з попередніми питаннями. Ми не можемо гаяти часу. Послухаймо. Чого вимагає пані?»

Покоївка старша сестра «Закінчення війни. Виведення експедиційних сил.»

Брат короля маршал «Це не можливо.»

Покоївка старша сестра «Це місто має суверенітет міста держави. Крім того, маршрут, яким пройшли експедиційні сили, зазіхнув на сім областей контролю кланів, що живуть на цій землі. Якщо експедиційні сили продовжать свої злочинні дії, вони та держави до яких ті належать, будуть в боргу протягом ста років.»

Брат короля маршал «Як я вже згадував, ця експедиція є рухом за повернення мощей(※) вільного народу, який добровільно зібрався відповідно до релігійних приписів Церкви. Я не можу погодитися з аргументом, що в цьому русі винна держава.»

Молодший син шляхтича «Ви думаєте, що така відмовка пройде?»

Брат короля маршал «Якою б не була причина, потрібна певна сила, щоб її утримати.»

Молодший син шляхтича «Схоже, що в цьому світі прийнятна будь-яка нерозумність, якщо вона супроводжується насильством.»

Брат короля маршал «Мабуть, це правда.»

Молодший син шляхтича «...У.»

Покоївка старша сестра «Сила — це… Насильство завжди відносне. Ми не маємо наміру вести грубу дискусію на кшталт “є чи не має.” Абсолютні величини не мають сенсу, тому що значення мають лише відмінності, стосовно опонента.»

Брат короля маршал «Мудрі слова від мудрої людини. Але, що з того?

Зан-н!

Стратег «Ваша Високість маршал!»

Брат короля маршал «Що?»

Генерал святого королівства «Що сталося?»

Стратег «Т-це.» (кинув погляд)

Брат короля маршал «Кажи.»

Стратег «Т-так. Армія ще далеко, але за день ходу збираються десятки тисяч підкріплення демонічного племені.»

Покоївка старша сестра «...»

Брат короля маршал «Десятки тисяч...»

Стратег «Ні, це мінімум, ...Ознак зупинки не має. Такими темпами, за кілька днів може перевищити сто тисяч.»

Покоївка старша сестра «...»

Брат короля маршал «...Це ваше підкріплення?

Покоївка старша сестра «Можете вважати так, якщо хочете?»

Молодший син шляхтича (Добре сказано. ...Це число не армія. Це неозброєні демони, які зібралися на Курултай. Це лише клани, які зібралися, щоб побачити битву Володаря демонів. Число їх дійсно може розростися до ста тисяч, але це лише мильна бульбашка. Якщо в неї ткнути мушкетом, вона трісне.)

Покоївка старша сестра «...»

Брат короля маршал «...» (сердито блиснув)

Генерал святого королівства «Що думаєте?»

Покоївка старша сестра «...»

Брат короля маршал «...Блеф»

Молодший син шляхтича (Що?! Це не означає, що ти цього не помітив?!)

Покоївка старша сестра «Що саме?»

Брат короля маршал «Неможливо організувати стільки підкріплення за такий короткий проміжок часу. Як би це було можливо, вони б вже давно з’явилися і завдали б удару по нашій армії. Якщо це так, то армія — це або фантом, або якийсь трюк... Наприклад, це купа людей, переодягнених у бутафорську військову форму. Немає сенсу зберігати стільки сил.»

Покоївка старша сестра «Все-таки це не має значення, чи не так?»

Брат короля маршал «Чому.»

Покоївка старша сестра «Зараз важливий той факт, що експедиційному війську, яке оточило місто Відкритих воріт, не вдалося захопити місто навіть після двох тижнів.» Якщо ми додамо до цього той факт, що експедиційні сили, які повинні були тримати в облозі місто, зараз оточило сто тисячне військо демонів, то ми побачимо... Вважаю, що не суттєва різниця в тому, чи справжні облогові війська, чи фальшиві.»

Генерал святого королівства «Т-це...»

Туп-туп-туп!

Король Зимовий Смуток «Якщо ще нормально, проблем бути не повинно.»

Стратег «Ви, Король Зимовий Смуток?!»

Король Зимовий Смуток «Але добре це, чи погано, але справа експедиційних сил — це віра. І хаос, який зараз панує на полі бою, є наслідком того, що центр віри похитнувся. ...Чи це не так.»

Молодший син шляхтича (І тут з’являється король Зимовий Смуток. Я думав, що просто потрапити сюди було щасливим випадком, але отримати підкріплення.)

Брат короля маршал «Ви думаєте, що є проблеми з моєю здатністю захопити контроль?»

Король Зимовий Смуток «Навіть, якщо ваша здатність до захоплення знаходиться за межами людського пізнання, це не можливо. Ви не можете зупинити плин часу.»

Брат короля маршал «Не грайтеся в софістику, ніби вимоги півдня — це бажання духів!»

Молодший син шляхтича (Потік не такий вже й поганий, вірно ж... Але я не бачу, що попереду. Опонент поганий. Неважливо яка співучениця молодша сестра.)

Покоївка старша сестра «Що буде якщо ми продовжимо боротися за таких обставин?»

Генерал святого королівства «Це...»

Покоївка старша сестра «Незалежно від того, хто переможе, обом сторонам буде завдано нищівної шкоди. Хіба це не шкідливо, а не корисно?»

Брат короля маршал «Звичайно, є велика ймовірність, що так і буде. Але що станеться, якщо ми відступимо? Саме церква розпочала цю війну. Тож чи візьме церква на себе відповідальність. Ні. Вона не візьме на себе відповідальності. А оскільки ніхто не візьме на себе відповідальність, то пани які витратили стільки грошей та цю війну, перебувають у фінансовій скруті, і не зможуть підтримувати порядок. Якщо це станеться, не важко уявити собі нестримне мародерство і часті сутички серед групи держав центру. Доки в цьому демонічному світі не з’явиться багатство або хоча б перспектива багатства, роздуті бажання центральних держав будуть неконтрольованими. Це означає крах системи центру. Те що він назвав катастрофічною шкодою.»

Старша сестра покоївка «Вірно.»

Брат короля маршал «Незалежно від того, чи відступимо ми, чи будемо битися, з нашого боку буде занадто катастрофічної шкоди. Тоді ми повинні битися тут і завдати шкоди племені демонів та Конфедерації півдня. Таким чином, в період відновлення ми не будемо піддаватися вторгненню зовні. Чи я не правий. Дочка вченого? Хіба не в цьому полягає національна безпека.»

Туп-туп-туп!

Командувач Східної фортеці «Хіба це погана ідея для вождя. Я не думаю, що таку стратегію, як супутня атака під час самознищення, можна назвати поганою.»

Молодий купець «Я думаю що це неминуче рішення, оскільки він не керує експедиційними силами.»

Генерал святого королівства «Хто ви такі?»

Командувач Східної фортеці «Вони питають, хто ми такі?»

Молодий купець «Я думав, що буду першим, але. Тому мене завжди дивує фамільярність того чоловіка.»

Командувач Східної фортеці «Хто ця панночка?»

Молодий купець «Я зустрічав її у неї вдома. Так?»

Покоївка старша сестра «Так, давно не бачилися.»

Молодший син шляхтича (Молодий купець!! Провідний купець Унії, один з Комітету десяти. Він став ще більш грізним, ніж тоді, коли я зустрічав його в минулому. Він сильний, як наставниця. Чому цей молодий купець тут? Що він робить тут, посеред поля бою... Що тут відбувається?)

Брат короля маршал «Хто ви такі? Що ви робите тут посеред бою?»

Командувач Східної фортеці «Ось що. А... Лідер клану цього міста Відкритих воріт.

Я мер, по-людськи. Звуть мене командувач Східної фортеці.»

Молодий купець «Я начальник оборонних сил того ж міста, або, краще сказати, його заступник. Мене звуть молодий купець.»

Генерал святого королівства «Що? Мушкетники! Взяти їх!»

Брат короля маршал «Стій!»

Генерал святого королівства «〜У!»

Командувач Східної фортеці «Хороше рішення. Якщо ви так зробите, нас усіх підірвуть.» (...швидкий рух.»

Брат короля маршал «Коли ви захопили канони?»

Командувач Східної фортеці «Ні, хіба що одну.»

Брат короля маршал «Що це означає, що ви всі прийшли сюди разом? Прийшли здатися? Хм-хм.»

Молодий купець «Не будьте дурнем. Ми тут щоб розвідати про вас.»

Брат короля маршал «Що?»

Молодий купець «Брат короля, маршал Святого королівства, відомий герой на Центральному континенті... Харизматичний, знаєте. Він солдати удачі(※) на полі бою, який рано прославився своїм раціональним мисленням і надто гострими стратегіями Один з найбільших талантів континенту, здатний приймати рішучі рішення, не лише в тактичній стратегії, а й у дипломатії та фінансах.»

Брат короля маршал «Ви багато знаєте про людські справи.»

Молодий купець «Я людина. Хіба дивно, що людина очолює армію демонів?»

Брат короля маршал «Ні… Зрозуміло. До мене дійшли чутки, що в Унії є купець-єретик. Кажуть що, він викрав усі золоті монети усього континенту на пшеничному ринку...»

Командувач Східної фортеці «Га?! Ви це зробили?»

Молодий купець «Щось ви не дуже відверті. Це ж не багато, чи не так?»

Генерал святого королівства «....“Купець — король пшениці”.» (схвилювався)

Покоївка старша сестра «Справді?»

Брат короля маршал «Чого ж хоче цей чоловік.»

Молодий купець «Так, розвідка. Підбір кадрів. А потів порада.»

Брат короля маршал «...Кожен з цих людей навіть не думає, що знаходиться на полі бою.»

Король Зимовий Смуток «Моя думка — рекомендувати капітуляцію.»

Брат короля маршал «Капітуляція?! Перед Конфедерацією? У мене не має голови, яка б схилилася перед руйнівниками порядку на центральному континенті.»

Король Зимовий Смуток «Я не прошу вас здатися Конфедерації. ...Ось лист. Він від Конфедерації.»

Генерал святого королівства «Від Конфедерації?..»

Брат короля маршал «Що?»

Молодший син шляхтича «Ось до чого дійшло. ...Дуже сміливо з вашого боку.»

Покоївка старша сестра «Шановний королю Зимовий смуток.»

Король Зимовий Смуток «Як справи? Шановна учениця бакалавра.»

Покоївка старша сестра «...Змилуйтесь з мене.»

Король Зимовий Смуток «...Розумію.»

Брат короля маршал «Про що ви говорите?»

Король Зимовий Смуток «Ну, знайдіть час прочитати його. Слова там прикрашені, але зміст наступний. Той хто вступає в чужу країну, для ведення війни, має бути відлучений від церкви, ось і все.»

Брат короля маршал «Відлучений..»

Генерал святого королівства «Це.»

Молодший син шляхтича «Звичайно, це не має прямого впливу на Святого королівство, яке підтримує Церкву Святого Світла. Як ви звісно помітили, значення цих слів.»

...Ми не допустимо, щоб вам зробили щеплення від віспи.

Генерал святого королівства «Тс!»

Молодший син шляхтича «Якщо це станеться, країна спорожніє впродовж п’ятдесяти років, а люди емігрують... Думаю, вони опиняться в жахливій ситуації, як сільське поселення, яке було відділено від торгових шляхів.»

Покоївка старша сестра «Я не підтримую метод переговорів шляхом залякування.»

Король Зимовий Смуток «Звісно. Але, бакалавр. По-перше, війна не є чимось бажаним. Я зроблю все, навіть залякування, щоб зупинити битву, яка робить життя крихкішим за пелюстку квітки. Якщо буде найменший шанс, я покінчу з нею будь-якими засобами. Не забуваймо, що це одна з небагатьох прогалин у переговорах, яку ми викупили життям наших солдат Конфедерації. Зрозумійте, на цьому етапі припинити війну якомога швидше це милосердя.»

Брат короля маршал «...То ви хочете, щоб я здався?»

Король Зимовий Смуток «Так.»

Брат короля маршал «Експедиційні сили — це не армія, яка може рухатися лише за моєю волею.» Це армія кількох народів і багатьох володарів, яка рухається за наказом Його Високопреосвященства архієпископа Якщо я єдиний звільнений від відлучення, я не можу взяти на себе жодної відповідальності.»

Молодий купець «Будь-ласка, припиніть виправдовуватися. Незалежно від того, як ви на це дивитеся, немає сумніву, що ви де-факто приймаєте рішення.»

Первосвященник капелан «Ваша Високість маршал...»

Генерал святого королівства «Шановний первосвященник? Що сталося?»

Первосвященник капелан «Архієпископ... На полі бою...»

Брат короля маршал «Серед вас не має нікого, хто б не розумів, як важко вивести армію, настільки поглинену хаосом і фанатизмом. Жереб кинуто. Хіба ви не бачите, що тепер у нас не має іншого вибору, окрім як вбити лань.»

Молодший син шляхтича (...Неможливо досягти?)

Брат короля маршал «...»

Молодий купець «Якщо я маю дати вам пораду, ваша Високість маршале.»

Брат короля маршал «Що ви хочете сказати. Купець з демонічного племені.»

Молодий купець «Брат його високості, я привів орден озерного монастиря.

Стратег «Це…»

Молодий купець «Ось Імператорський лист.»

Брат короля маршал «Ви люди...»

Король Зимовий Смуток «...»

Брат короля маршал «Чому ви, люди, не розумієте!! Плин часу висловив свою волю, обираючи або людей, або демонів. Як ви не бачите, що цей світ не достатньо великий, щоб вмістити тих та інших. Світ не такий щедрий.»

Покоївка старша сестра «Ви використали Духа як привід для початку конфлікту, а тепер використовуєте світ, як привід для його продовження? Ну, тоді так, можливо, вона зробила помилку.»

Командувач Східної фортеці «Що?»

Покоївка старша сестра «...Дійсно, вона могла помилитися. Причина чому ми такі, полягає в тому, що вона не навчила нас жару вогню. Можливо, ми виросли в колисці, так і не навчившись цього. Можливо, це її гріх. Але як довго ми будемо потурати їй і її гріхам?»

Генерал святого королівства «Що... Про що ти говориш?»

Покоївка старша сестра «Про “неї”... Я питаю, як довго ми будемо потурати Духові світла. Як довго ви будете використовувати “її” ім’я, щоб почати бійку? Як довго будемо продовжувати своє підле уникнення відповідальності, використовуючи “її” ім’я, щоб виправдати вбивство людей “Цей світ недостатньо великий, щоб вмістити їх обох”? Нам потрібен дозвіл світу?! Ми... Зараз! Якщо ми, ті, хто тут, не візьмемо на себе відповідальність в цей момент, то хто це зробить.

Люди справді можуть бути дурними. Але вони несуть за це відповідальність, хочуть вони цього чи ні. Голод, холод, бідність. війна. ...Врешті-решт, це приймає форму небажаної смерті. Ваша високість брат короля. Хіба ви не герой? Гадаю, що так. Ви один з тих, хто йде вузькою стежкою.»

Брат короля маршал «Чого ти хочеш. Герой. Якщо ти хочеш захистити світ... Якщо хочеш змінити світ, то покажи мені свою силу.»

Покоївка старша сестра «Все що я хочу — це мир. Лише кілька поступок. І трохи співчуття, і миттєвого дотику. Це все що ми хочемо. Це все, що нам потрібно, щоб зробити все добре. Після цього “всі” подбають про все інше. Я вірю в це. Бо якщо ви мені не відрите, я навіть не була людиною. Я б померла того дня, тієї ночі, в тій стайні, як комаха.»

Молодий купець «…»

Король Зимовий Смуток «...»

Брат короля маршал «Чи вистачить сил пропустити цю нісенітницю крізь себе?»

Покоївка старша сестра «Я не маю військової сили.»

Брат короля маршал «Ваше підкріплення ще не зібралося за десять днів.»

Покоївка старша сестра «Моє підкріплення це не вони.»

Генерал святого королівства «Що?!» (озирається)

Брат короля маршал «Нехай вона покаже. Нехай покаже свою силу, щоб здійснити свій наївний ідеалізм.»

Покоївка старша сестра «Так… Ваша Високість маршал, мені потрібна ваша рука.»

Хаааа!

Брат короля маршал «Це...Це воно...»

Покоївка старша сестра «...“Перлина світла”.» Це благодать, який вона залишили після себе. Незабутнє полум’я, яке залишив у цьому світі сам Дух Світла.»

Генерал святого королівства «Не-не може бути.»

Щ-що це за світло?!

...Не може бути, шановний дух?!

Та дівчина була сповнена шановного Духа?! Без сумніву, це світло... Яке ніжне, прекрасне світло...

Здається, весь біль у моєму тілі зникає.

Це, мабуть, Діва Духа...

Покоївка старша сестра «Ваша Високість маршал. Ім’ям героя. Я оголошую, що це Свята реліквія. І я дарую цю реліквію... Дарую Вашій Високості маршалу.»

Командувач Східної фортеці «У?!»

Король Зимовий Смуток «Як... Ти серйозно?!»

Молодий купець «...Ха-ха! Ха-ха-ха-ха! Це дивовижно. Неймовірно!»

Брат короля маршал «Що?! Що ти робиш навіщо?!»

Покоївка старша сестра «Моє підкріплення — це ви.»

Брат короля маршал «!»

Покоївка старша сестра «Ваша Високість маршал — моє підкріплення. Не плем’я демонів людям. І не місто Відкритих воріт Церкві Святого Світла. Я вручаю вам особисто Святі мощі. Я даю їх вам особисто, бо вірю, що ви будете його берегти та використаєте належним чином. Я вірю, що ви зупините Експедиційні сили Святого ключа і розпочнете нову еру у двох світах, підземному і надземному. Моє найпотужніше підкріплення, Ваша Високість маршал. Ви самі.»

Командувач Східної фортеці «...Ця дівчина. Це несподівана атака.»

Стратег (Що в біса, думає ця дівчина?! Звичайно, якщо реліквія виноситься на публіку, коли стільки генералів дивиться на неї... Ми не можемо дозволити собі неповагу до нашої справи. Це справа нашої експедиції, заради якої ми пройшли весь цей шлях у пошуках цих “святих мощів”. Поки це мета організації, якщо її представити таким чином, причина для нападів і вторгнень у місто Відкритих воріт зникає сама собою. Напевно, найефективніше було б відкинути це як брехню, але це світло очищення не може бути фальшивкою. Принаймні, офіцерами та солдатами миттєво впевнилися в цьому. У певному сенсі, таке представлення “святих мощів”, навіть між окремими особами, рівнозначне тому, що місто Відкритих воріт схилилося перед нами в поклоні. Держава не може дозволити собі не відповісти на цю люб’язність. Підступність в тому, що навіть якщо ми змушені відповісти на ввічливість, ні місто Відкритих воріт, ні демонічне плем’я насправді не пішли на жодні компроміси чи поступки. Дівчина дала чітко зрозуміти, що це просто подарунок між окремими людьми. ...Багато солдатів і офіцерів отримують сатисфакцію, але обміну територіями та компенсації не відбудеться. Ця дівчина, вона це врахувала...)

Король Зимовий Смуток «Це важко. ...Вельмишановний брат короля.»

Стратег (Вірно. Саме так. Крім того, це подарунок, який вимагає неймовірно важкого рішення. Якщо ми отримаємо ці “святі мощі” у Святого Королівства, є приблизно три шляхи, яким воно може піти. Перша ідея — подарувати “святі мощі” Церкві Святого Світла. Церква Святого Світла хотіла б цього. Ця реліквія є твердинею їхньої віри. Але чи є якась політична перевага в об’єднанні з Церквою Святого світла? Вона все більше втручається в справи держави за межами своєї території. До того ж ця дівчина, бакалавр, запевнила нас, що вона “вірить що її правильно використають”. Іншими словами, можна сказати, що це погроза, що якщо зробите такі кроки, як передача цих “святих мощів” то повинні бути готові до відповідної відплати... Друга ідея полягає в тому, щоб Святе королівство саме розпоряджалося “святими мощами”. У такому випадку королівська родина Святого королівства, яка володіє “святими мощами”, мала б іншу легітимність, ніж чисельні королівські сім’ї центральних країн, як королівська родина, котра має родовід, пов’язаний з Духом Світла. Вона дійсно є обраною королівською сім’єю яка отримала право правити з небес. Ця легітимність може стати величезною перевагою в політиці Святого королівства, спрямованій на збереження старого порядку. Народ прийняв би це з розпростертими обоймами. Однак є два застереження, що до такого підходу. По перше подарунок залишається подарунком. Коли говорити про походження цих “святих мощів”, ми повинні згадати про сприятливість того, що вони є подарунком, з демонічного світу. Іншими словами, якщо цей метод прийнятний, то з цього моменту потрібно, якось налагодити дружні стосунки з демонічним світом. Інший момент полягає в тому, що якби святе королівство розряджалося “святими мощами” таким чином, воно не змогло б уникнути конфлікту з церквою. Як третій метод розпорядження можна припустити, що Святе королівство могло б звернутися до Конфедерації й довірити управління їй. У такому випадку, будуть такі переваги, як пільговий розподіл вакцини проти вісти. Це було б ефективно для підняття громадської думки в країні, але більш ніж можливо, що з боку релігійного ордену та Південної Конфедерації, яка стоїть за ним, виникне певний тиск на стару структуру влади, до якої прагне Святе Королівство. Крім того, другий спосіб управління, як і пряме управління Святим королівством, неминуче тягне за собою конфлікти з Церквою.

Кожен з трьох шляхів має свої недоліки. Але якби нам довелося обирати, то це був би другий... Але в будь-якому випадку ми повинні бути ввічливими з демонічним світом і закінчити цю війну за всяку ціну. Є тільки один спосіб продовжувати цю війну, але навіть він був би дуже поганим способом це зробити, оскільки “опонент дав нам святі уламки, а ми пішли на забій”, і моральний дух впав би до найвищого рівня...)

Молодий купець «Що ви збираєтеся робити?» Ваша Високість маршал.»

Командувач Східної фортеці «Це буде важко.»

Покоївка старша сестра «...»

Брат короля маршал «Мої... мої. Як ви в мене вірите?»

Король Зимовий Смуток «Це ж можливість.»

Генерал святого королівства «Це...»

Молодший син шляхтича «Ну, він найбільший герой на землі.»

Покоївка старша сестра «Невже? Я ж врахувала і його вдачу, вірно?»

Командувач Східної фортеці «В атмосфері балачок і в дуже невимушеній формі.»

Молодий купець «Ось такі вони клани, вони такі.»

Брат короля маршал «Це жарт. Такий фарс.»

Молодий купець «Дозвольте мені поставити вам питання, Ваша Високість маршал. Хіба це не Ваша Високість маршал є тим, хто робить з цього фарс?»

Брат короля маршал «Про що ви говорите?»

Молодий купець «Чому ви не вбиваєте свого некомпетентного брата кроля? Чому ви продовжуєте обіймати посаду маршала? Бажаний усіма вельможами, запропонований і підбурюваний ними знову і знову, чому ви все ще граєте фарс маршала, коли у вас репутація більша, ніж у короля?»

Генерал святого королівства «Це...»

Брат короля маршал «...У. Така річ.»

Молодий купець «Якщо це не фарс, то і її слова не є фарсом. І якщо ви збираєтеся дискредитувати її дії як фарс, то те, що ви робите, є нічим іншим, як фарсом. Вузький шлях ви обрали. Так вона сказала. Так само як ви дотримуєтесь власного кодексу і маєте об’єкт для захисту, так само і вона його має. І це не те що можна прикрити такими дешевими словами, як фарс.»

Командувач Східної фортеці «...Вірно.»

Молодий купець «Ну, і що ви збираєтеся робити? Проведете ще один штурм?»

Брат короля маршал «...Віддай.»

Генерал святого королівства «А...»

Брат короля маршал «...Я візьму цю перлину.»

Покоївка старша сестра «Дуже дякую!!»

Король Зимовий Смуток «...»

Брат короля маршал «Я обираю це, тому що це відповідає національним інтересам нашої країни і є методом, який може максимізувати мій вплив найбільше. Це точно не з доброї волі чи прихильності. ...Континент перебуває під занадто сильним впливом Церкви.»

Генерал святого королівства «...Ваша високість.»

Молодший син шляхтича (Не чесний, зовсім не чесний.)

Покоївка старша сестра «Це не має значення. Ні, саме тому. Саме тому є сенс взятися за руки. Не з раптової доброї волі чи прихильності, ми можемо мати сильні інтереси. Тому що це необхідна умова для того, щоб дві раси продовжити жити в цьому маленькому світі.»

Молодий купець «...Вірно. Ти ж завжди це казала.»

Паааа!

Командувач Східної фортеці «Який блискучий блиск!»

Покоївка старша сестра «Ця перлина також вітає свого нового власника.»

Порив вітру, шелестіння. Шурх

Капітан лицарів лілії «Не пробачу. Не пробачу. Це не прощення. Це не спасіння Духа. Це не спокута Я не погоджуюсь на такий результат. Так не можна врятуватися. Не можна. Зі мною такого не було. Ти не діва Духа. Це не можуть бути святі мощі. Демон. ...Посланець демонів. Демониця.»

Гоуууун!

Вежа світла, мандрівка

...Шагооон!.. он-он-он!..

Лицарка «У!.. Ха. ...Ха.»

Архієпископ «Твої плечі тремтять. Ах-ха-ха. Що таке? Молитва захисту? Це дивна техніка. ...Здається це дивне мистецтво ордену. Це похідна молитва стіни світла, так?»

Лицарка «...Ха-ха. ....Це молитва, щоб захистися від навколишніх ударів.»

Архієпископ «Але вона може захистити не лише від ударів та фізичного тиску, але від ураження електричним струмом... Це чудова техніка.»

Лицарка (Прокляття. Якщо так і далі піде...)

Архієпископ «Але як довго вона може підтримуватися? Скількох ти зможеш уникнути?»

Лицарка «Я ж сказала! Доки це триватиме.»

Архієпископ купець «Дуже добре! Ще раз! Двадцять чотири фонетичні знаки! Зберіться навколо і співайте! “Далекобійна блискавка найвищого діапазону!”

Лицарка «Якраз вчасно! “Молитва фортеці світла”!»

Тріск-тріск! Гюдун, Шушаааа

Дун! Крааа!

Лицарка «Кахи... Ха-ха..» (падіння)

Архієпископ «Здається, ти навіть не можеш звести нанівець потенційні збурення в просторі.»

Лицарка «Ось стільки... Гех... Кахи...»

Архієпископ «У тебе що, легені згоріли? Ха-ха-ха. Навіть кров, яку ти випльовуєш, прекрасна.»

Лицарка «Подібна рана....»

Топ.

Лицарка (Це… Чому це тут?!)

...Не дивись на мене таким поглядом. Герой. Ось поклади свій багаж. І обладунки теж зніми. Вони вже не мають значення.

Лицарка (Ти залишив це тут. Цей дурень! Навіщо?! Неважливо, наскільки він важкий. Навіщо він взагалі... Дурник герой! Тоді. Він же беззбройний?!»

Архієпископ «В чому справа? Бліда. Відчай наздогнав тебе?... Гаразд. Дозволь мені запропонувати тобі древні слова.»

Лицарка «Що ти хочеш, монстре?»

Архієпископ «...Я дарую тобі пів світу. Схилися переді мною на коліна.»

Лицарка «…У.»

Архієпископ «Володіння мечем одне з найкращих у світі. Дуже зручно, що ти зраз тут. Щоб відродитися і правити “полем радості”, мені знадобляться “руки”, щоб замінити ці дві. ...Я дарую тобі пів світу. Покінчи з його болем і жахом та стань моєю служницею.»

Лицарка «Ха-ха.»

Архієпископ «?..»

Лицарка «Зрозуміла, зрозуміла. ...Це по суті, те що означали слова герою. Таким чином вона скромна і резонансна, справжня Якщо так… Зрештою, ця королева демонів... Диво. Звичайно, вона має найкраща подруга.»

Королева Архієпископ «Ти про що?»

Лицарка «Це пусте. Як порожньо це звучить. Твої слова порожні. Вони від самого початку не мають змісту. Я тобі зовсім не цікава. Просто хочеш одну корисну ляльку.»

Архієпископ «Що тут дивного?»

Лицарка «Ні це не дивно. Я розумію, про що ти просиш. Ви хотіли б мати такого ж фаворита, як і вона. Ви архідемон.»

Архієпископ «Ти нарешті це визнаєш?»

Лицарка «Так. Архікороль демонів. Не король демонів. Не Володар демонів. Не володар світу демонів. Це не нормальна сутність, яка зверхньою дивиться навіть на Володаря демонів. Найгірший монстр в історії, чия сила не поступається силі духів.»

Архієпископ «Ти знаєш своє місце?»

Лицарка «...Проте.» (звук витягування меча)

Архієпископ «...У.»

Лицарка «Мені більше подобається королева демонів. Ти можеш бути архікоролем демонів. Але не “король”. Ти самотній ляльковод, який не дбає про свій народ. Хаа! Хея!»

Кінц! Кууу! Джагін!

Архієпископ «Що ти робиш? Невже ти думаєш, що така атака проб’є “покрови темряви”.»

Лицарка «Ти лише і можеш, що гратися зі світом так, як вважаєш за потрібне “Наступний світ”? “Наступний виток реінкарнації”? “Поле радості”?! Це театр, де люди з порожніми очима вклонятимуться тобі. Тобі довподоби царювати в такому місці? У такому порожньому світі!»

Кіін!

Архієпископ «Навіщо це заперечувати? Це воно! Це саме той світ ідеальної гармонії, якого бажала дочка вогню, Дух світла! Якби ти була священнослужителем, ти б знала. Скільки там щастя. Ні болю, ні тривоги, панування миру та спокою. Чи може бути більше милосердя, ніж це? Ніхто не ненавидить, ніхто не воює, і так буде завжди. Ні, це не можливо. Якщо це не найвищий рай, то що це?

Лицарка «Не змішуй свої спотворені бажання з її молитвами!»

...Я візьму цю перлину.

Зашууц!

Архієпископ «Що це... Світло?!»

Лицарка «Хаа. Хаа.. Це воно, я можу.»

Архієпископ «Як. Чому?!»

Лицарка «Хааа! Пробивай!»

Шушах! Косий змах!

Архієпископ «Чому “покрови темряви” Це абсолютний захист. ...Ти дурна. Хто?! Хто знайшов “ку-лю світ-ла”? Втрачену реліквію. Хто її підняв?! Лише герой, міг доторкнутися до неї.»

Лицарка «Туман розсіюється... Каха, каха... ....Все ще худе. Це кістляве тіло, яке все ще... Співає сутри.»

Архієпископ «...У. Який вплив воно має. Я все ще маю нескінченну магію та здатність до регенерації. “Покрови темряви” - це лише одна зі здібностей Архіволодаря демонів.»

Лицарка «То що з того.»

Шух! Ляз! Лялязг!

Архієпископ “Молитва стіни світла”! “Молитва розрізу!” “Просунуте прокляття блискавки”! “Заклинання блискавки світлової хвилі”!

Лицарка «...У!» Бац! Хлюп

Бум-бум-бум-бум! Дзіш!

Архієпископ «Яка різниця, що темрява розвіялася? Ти ж лежиш там, я комаха. Визнай це! Визнай і здайся!»

Лицарка «Аха. ...Хахаха.»

Шурх.

Архієпископ «Чого ти смієшся Закривавлена, з розбитим щитом та обладунками.»

Лицарка «Щит... Напевно.» (нахабно)

Архієпископ «Здалася.»

Лицарка «Ні. Не думаю, що я відповіла на ваше питання...»

Архієпископ «...»

Лицарка «Півсвіту. Так було... Я відповім. Це, безумовно спокуслива пропозиція, але півсвіту — це занадто мало.»

Архієпископ «...Замало?»

Лицарка «О, я відмовляюся.»

Архієпископ «Ти...»

Цинь! Цинь! Джа-цинь! Шах!

Лицарка «Ти не розумієш. Мати кохану людину. Думати про когось, хто тобі не байдужий. Повага, вірність, щирість і клятва. Не розумієш всього того, що має лицар, так? І, перш за все, почуття, які розцвітають у моєму серці. Мені стає тепло, коли я поруч з героєм. Немов дрімаю на весняній галявині. Наче дрімота перед каміном у сніжний день. Приємно розмовляти з героєм. Наче дитина, яка прокидається вранці під Новий рік. Наче на лузі, куди втекла з друзями. Я щаслива, коли герой мені посміхається. Як дотик до чогось важливішого за все на світі.»

Архієпископ «Що?!»

Лицарка «У мене є “все на світі”! Бо я думаю про героя Бо він мені посміхається Просто коли я згадую його. Просто згадуючи його похмуру, дитячу посмішку! Просто згадуючи його кучеряве чорне волосся. Вітер дме мені в груди. Я відчуваю “все на світі” у своїй душі. Лише подумавши про героя, я можу легко отримати “все на світі”. Як лицар, навіть як жінка! Я не хочу, щоб такий бідний Архіволодар демонів, я ти, говорив про те, щоб нагородити мене лише “половиною”!»

Архієпископ «...У!»

Лицарка «Поки я не втрачу ці думки, “весь світ” буде на моєму боці. Згинь, чудовисько!»

Архієпископ «Проте. “Молитва шестисерійного розрізу”!»

Тинк! Блиск! Блиск! Блиск! Блиск! Тинк!

Лицарка «По! Подобається... Розріз.»

Архієпископ «Що б ти там не говорила, ти ледве стоїш на ногах.»

Доху!

Архієпископ «У? Вогняна куля?! Що це за магічна сила!»

Низ, підвал, підземної фортеці, підземне озеро

Бах!

Головна покоївка «У! Знову ця гравюра.»

Чарівниця «....Без проблем.»

Головна покоївка «Але.»

Чарівниця «Кожна з цих гравюр це Володар демонів, який ніколи не народжувався. Король демонічного племені, який успадкував сумну долю. Не боляче думати, що кожного разу, коли відбиток розбивається, король демонів піднімається на Небесну Вежу.»

Головна покоївка «Але! Якщо ви будете так продовжувати в тому ж дусі, ваше тіло зруйнується.»

Чарівниця «...Це дрібниці.»

Головна покоївка «Таке...»

...А знаєш Тобі не треба більше цього робити, розумієш, не треба так робити, це проєкт штучного героя. Це не твоя справа. Ти мила, коли поводишся нормально. Ти вмієш правильно сміятися. ...Ти дійсно справжня.

Чарівниця «У порівнянні з білим домом... Це нічого.»

Головна покоївка «Але ж.»

Бом!

Чарівниця «Бо..» (тик)!

Головна покоївка «А...»

Чарівниця «У цих грудях є герой. Профіль героя залишається в моїй пам’яті. ...Я відчуваю ніжність, коли дивлюся на нього. Наче місто в сутінках, коли всі розходяться по домівках. Наче мирна зустріч, коли хтось вперше гладить мене по голові. Я щаслива, коли чую голос героя Бо у нього є яскравість і сила, якої немає в мене. Бо я чую лагідність, яку не передати в голосі героя. Коли я дивлюся на погляд героя, моє серце стискається. Це ніби мені подарували мрію, про яку я думала, що не зможу мріяти.»

Головна покоївка (Чому... Чому ви так посміхаєтесь?..)

Чарівниця «Так.»

Бом!

Головна покоївка «…У?!»

Жайворонок ранкової зірки «Пі-пі-пі! Н-ні майстре! Якщо ви це зробите, ваша душа згорить!»

Чарівниця «Я не можу програти. Не можу програти! Як та мертва гілка, як той егоїстичний монстр. На віки вічні. Я не хочу, щоб про мене думали, що я невдача!»

Бах! Бах! Бац!

Головна покоївка (Яка магічна сила. Така, така сила!)

Чарівниця «Ти не розумієш? Я не думаю, що ти “нас” розумієш. Мені байдуже, чи житиму тисячу разів! Чим більше проживеш тисячі разів, тим менше розумієш! Я можу це сказати. “Це не просто король демонів”! Лише перший раз є істиною. Тисячі разів починати все спочатку було помилкою. “Спробуй ще раз”? Такого не буває! ...Я розумію що таке сумно. Знаю, що важко прощатися. Але це не означає, що ти можеш це, тому що розчарована. У цьому світі є речі які не можна повторити “ще раз”!»

Головна покоївка (Магічна сила... У. Навіть матеріалізована?!)

Чарівниця «Думки в моєму серці, тільки для мене. Ви, люди не розумієте. Я не дозволю вам доторкнутися. Ти заздриш? Ти напевно заздриш. Правді мого серця. Навіть якби довелося зробити це ще десятки тисяч разів, ви б не змогли б відчути її знову. Тому що. Тому що ці думки в мені. Герой завжди посміхається! Тож я зроблю перший раз останнім! Я покінчу з поганим сном. Я випущу чорну темряву з моїх грудей. Навіть якщо не зможу бути поруч з героєм!»

Вежа світла, мандрівка

Доху! Доху! Доху!

Лицарка (Відчула. Підтримка чарівниці.)

Архієпископ «Прямо з простору? Це дистанційна магія?! У стародавніх текстах церкви немає такої магічної формули.»

Лицарка «Навіть ця безвиразна дівчина каже, що не хоче цього.»

Архієпископа «”Стіна подвійних щитів світла!”»

Буц!

Архієпископ «Це все що можна зробити.»

Лицарка «Думаю, що так!»

Замах мечем!

Архієпископ «Що. Чому. Чому? Чому це?!»

Лицарка «Аха-ха-ха-ха.»

Архієпископ «Чому у тебе є захист... Може прослизнути крізь стіну світла. Ні... прослизнути?!.»

...Це техніка, коли меч розпливається і зникає в туманні. Техніка, де присутність також зникає. Це...

Лицарка «Аха-ха-ха-ха. ...Ти ніколи такого не бачив.»

Шух! Мах!

Лицарка «Безіменний палець лівої руки знімає напругу, щоб перенести центр ваги.» Поглинути магічну стихію з леза меча. Охопити навколишній простір...»

Архієпископ «Що. Про що ти говориш, простір?! Лицарка не може використовувати таку техніку.»

Лицарка «...Це не лицарська техніка.»

Архієпископ «У! Д-давай! “Молитва шестисерійної плетениці ударів і порізів”! “Прокляття блискавки”!»

Цинь! Цин-цин-цин-цин!

Лицарка «Це працює!»

Архієпископ «Що?!»

Лицарка «Хіба ви не бачите “чорні плями” на своєму тілі? Бачу, бачу... Слабкі місця твоїх рухів і ударів. Їх всі показав той старий. Він залишив сліди не лише на твоїх руках, але й на тілі. Ти б’єшся не лише зі мною!»

Ци-и-инь!

Архієпископ «У.»

Лицарка «“Стіна світла” більше не працює. Ця техніка. Я повторювала цей прийом тисячі й тисячі разів Твоя слабкість — моя колишня.»

...Чим сильніша техніка, тим більше ти намагаєшся зупинити її “молитвою стіни світла”. З’являється впевненість у своїй силі й здатності зупинити.

Архієпископ «Це марно, це мене не зупинить! “Стіна світла”! “Подвійний щит стіни світла”! “Світлова стіна чотири чуда”!»

Лицарка «Вона має слабкість!»

Лицарка «Хаааа! Про-бий!»

Заан-н!

Архієпископ «У! Кахи. ...Грай. ...Починай.»

Лицарка «Не дозволю.»

Архієпископ «...Ш-щ...о…»

Лицарка «Щит не розбився. Його відкинуло.»

Архієпископ «Два мечі?.. Т-ц-це... Кахе.»

Лицарка «Герой не просто так “його” кинув.» ...Залишив його тут. Повіривши мені, він піднявся без зброї. Не знаю, чи думав він, що він мені знадобиться. Але він вірив у мене. Я меч героя, тому навіть якщо у мене не буде “його” на талії все буде гаразд.»

Архієпископ «Це... Меч...Героя?..»

Лицарка «Це оріхальковий меч, який знищує демонів.»

Архієпископ «Його... Не можна витягти... Ні. Тільки герою... дозволено використовувати його...»

Лицарка «...Ха-ха. Обшарпаний.. Кахи... Я теж у жахливому стані. Але. Хто це вирішив? Сказав, що його може використовувати лише одна людина. Лише один герой?»

Архієпископ «Провидіння... Захист провидіння.»

Лицарка «Ха-ха-ха. Зрозуміла. Чому ти, архіволодар демон, говориш такі слова. Провидіння, або... Я віддам тобі півсвіту, га. Я знаю, хто ти такий.»

Архієпископ «Я, архієпископ. ...Людина й архіволодар демонів.»

Лицарка «Ти... Ти - “минуле”. Зрештою ти хочеш закінченого світу.

Ти хочеш світ, який складається з матеріалів, які ти можеш зрозуміти, де все передбачувано і все так, як обіцяно... Тобі комфортно в такому світі й ти не хочеш з нього виходити. Але мені тебе шкода.»

Архієпископ «Припини... т-це... Тобі це теж не зійде з рук... Ця... Володаря демонів... Енергія яка збирається в моєму тілі... Хіба... Ти не відчуваєш цієї сили?!.»

Лицарка «Скільки б ти мене не запрошував, скільки б не говорив, що віддаси мені пів світу, скільки б не стверджував, що наступний раз буде досконалим, все це мертві світи. У такому світі “завтрашній день” ніколи не настане. У світі де не має “завтрашнього дня” не може бути героя Він любить “завтрашній день” більше, ніж будь-хто інший. Скільки б ти не намагався створити свій власний зручний рай, він розвалиться, якщо ми зробимо хоча б одну добру справу. Просто поширивши інформацію про картоплю. Просто розповівши їм про чотири сівозміни. Щойно розгадавши віспу. Ми лише знайшли вітряк, компас, книгодрук, свободу і навігацію! Ні, це не так вже й важливо. Просто тому, що любиш когось і відчайдушно прагнеш зробити щось, що змусить його посміхнутися, твоя комірчина руйнується, звільняючись від закляття застою. Світ любить “завтрашній день”!»

Архієпископ «Гаха... Припини, припини...»

Будуу. Будуу-будуу-будуу-будуу... Шую.

Лицарка «Це... кінець!»

Шах!

Архієпископ «Ц!»

Лицарка «Повертайся у світ який ти любиш!»

Архієпископ «Гахаа! Гаф... ка-ха! Гахаа! Бути... Простим лицарем... Бути... переможеним. Але... Поки є світло, є і темрява... так... Якщо є надія на майбутнє, є також слабкість... Сподіватися на минуле... І спадщину Духа... Я бачу це... Колись знову.... з’явиться.... хтось з минулого... Коли це станеться, у світі не буде ні... Тебе, ні... Твого народу... Заради завтрашнього дня ви втратили свою вічність сьогодні...Ха-ха-ха-ха-ха....гафу!»

Оооооон... Оооон!

Лицарка «Хаа… Хаа...»

Лицарка (Крові, немає... Я трохи перестаралася... Але, мабуть, свою роль...Виконала. Меч героя. Мабуть, я змогла.... Ще... Мені треба піднятися...)

Лицарка «...Хаа...Герой....»

Лицарка(До героя. Королеви демонів, разом... До тієї людини... Іти... Мушу...)

Лязг, виснажено опускається.

Низ, підвал, підземної фортеці, підземне озеро

Оооон!

Головна покоївка «Тремтіння.!»

Чарівниця «...»

Жайворонок ранкової зірки «Перемога! Перемога майстре! Та людина, безгрудий стручок, перемогла!»

Головна покоївка «Перемогли... правда?»

Чарівниця «Ще ні.»

Жайворонок ранкової зірки «Пі-пі-пі!!»

....Ооооон!

Головна покоївка «Що?»

Чарівниця «...Тут. Я тут. Ось. Я тут, стріляй.»

Жайворонок ранкової зірки «Пі? Піі?!»

Головна покоївка «Що ви робите...»

Чарівниця «Я ось тут. Останній знак тут!»

Головна покоївка «У!»

Чарівниця «...Твій останній притулок тут.» Носій мітки, останній кандидат у володарі демонів, який залишився в цьому світі, тут. Давай! Покладись на цей знак.»

Головна покоївка «Що! Що ви кажете чарівниця?!»

Чарівниця «...Не можна?»

Жайворонок ранкової зірки «Це не правильно.»

Чарівниця «Але тут більше немає місця для міток. Хтось повинен це зробити.»

Ооооо!.. ооооо!

Покоївка Головна сестра «Просто тому!!»

Чарівниця «...Не жалійте мене. Я не хочу, щоб мене жаліли, головна покоївка.

Я заміню її.»

Головна покоївка «…У.»

Чарівниця «...Ей?» (боязко)

Головна покоївка «З самого початку... Ні... ...Так. Ось воно як... Га...»

Чарівниця «...М.»

Головна покоївка «...Шановна Чарівниця.»

Чарівниця «...Хм.»

Головна покоївка «Це ще не кінець, правда?»

Чарівниця «...Угу. Ще трохи посплю.»

Головна покоївка «...Міцного сну вам. Нехай все щастя світу охопить ваш сон. Нехай вся вдячність світу стереже ваш сон. Для нас було великою честю проводити з вами час. Ви, безсумнівну, член нашого клану. ...Ви були опорою героя.»

Чарівниця «Угу. Я завжди...»

Жайворонок ранкової зірки «Пі...»

Чарівниця «Завжди була щасливою.» (посміхається)

Поле битви кінця світу на околиці міста Відкритих воріт

...Догоооон!

Капітан лицарів лілії «А... Ааа.»

Сіро-блакитний король «Тихо. Ну ж бо, йди сюди.» (штовхає)

«Ти покинеш армію»

«Нічого не вдієш... Хаос триватиме. Викличте гінця! Відправте наказ про припинення вогню від імені брат короля маршала!»

«Другий лейтенант. Наші війська також відступають на один лі, вони це зробить.»

Капітан лицарів лілії «...Сіро-блакитний король.»

Сіро-блакитний король «Їм є куди йти. Залиште це.»

Капітан лицарів лілії «Чому ви втручаєтеся?!»

Сіро-блакитний король «Я шукав тебе... Каха.»

Хлоп

Капітан лицарів лілії «У?»

Сіро-блакитний король «О. А ти все ж таки гаряча дівчина...»

Капітан лицарів лілії «Що ви робите?! Закривавлений. Що ви думаєте?!»

Сіро-блакитний король «Ти ж казала, що любиш кров. Вона прекрасна, як троянда.»

Капітан лицарів лілії «...У.»

Сіро-блакитний король «“Якщо ти віддаси все, що маєш, то зможеш володіти моїм тіло і душею, як забажаєш”, це те що ти мені сказала, вірно? Не будь такою похмурою.»

Капітан лицарів лілії «Так і є!»

Сіро-блакитний король «Не здіймай галасу. Вони нас помітять. Там велика розбірка відбувається... Понад усе... Я дуже радий тебе бачити.»

Сплеск. Бульк. Бульк.

Капітан лицарів лілії«Кров... Кров. Мої руки пахнуть. Запах заліза, слизу... Спека... Холод, крики... Ридання... Він повертається, бруд... У-у-у. У-у-у-у-у-у.»

Сіро-блакитний король «Гей-гей.»

Капітан лицарів лілії «...А ...А. А-а. Залізо, мене. Темрява гнітить мене… У-у-у. У-а-а-а» (тремтить)

Сіро-блакитний король «Гей.»

Капітан лицарів лілії «А-а-а! А-а-а-а-у~у.»

Сіро-блакитний король «Я тобі сказав, що я тебе розумію.»

Кап. Кап.

Капітан лицарів лілії «Що... Ти... Ти серйозно сприймаєш дружбу в ліжку? Аха ...Ти що ідіот? Ти серйозно сприймаєш дурниці повії?»

Сіро-блакитний король «Я думав ти лицарка?»

Кап, кап.

Капітан лицарів лілії «Ти ж знаєш, чи не так? Що в цьому тілі робить мене лицарем? Де чистота і цнотливість? У моєму тілі, яке смердить тлінним. Що там є, так це прозорі солодкі розмови та витівки повії. ...А-ха. А-ха-ха-ха. Або у вас було серйозно? Чи справді в мені було так добре? Чи ви стали настільки блудливим, що не змогли забути? Слова повії покриті брехнею, фальшивою історією кохання. Хочете сказати, що ви не можете збути таку нісенітницю.»

Сіро-блакитний король «...Гей.»

Капітан лицарів лілії «Смішно правда. Спадкоємець країни туману!»

Сіро-блакитний король «Не кажи це з таким обличчям, ніби ти ось-ось заплачеш.»

Капітан лицарів лілії «У!».

Сіро-блакитний король «Немає жінки кращої за тебе. Чи пожалієш ти мене і підеш зі мною до кінця свого життя?»

Капітан лицарів лілії «Ви взагалі втратили свою гордість...»

Сіро-блакитний король «Для початку, у мене насправді було не багато. Або ти можеш бути самовдоволеною, що ти була занадто сліпучою, щоб спробувати отримати це, була готова віддати це все?»

Капітан лицарів лілії «Дурний король…Ти...»

Сіро-блакитний король «Не хвилюйся. ...Я можу дати тобі щось інше... Гей... Ось.»

Капітан лицарів лілії «...Чому? Чому? Аха. Що, що це? ...Ще жалість. Тому що стомлений. Бо виснажений Мені лише шкода тебе...»

Тинь. Шморг... шмор...шморг-шморг...

Сіро-блакитний король «Все гаразд. Все це брехня, це нормально. Я просто сам в тебе закоханий.»

Капітан лицарів лілії «Ага. ...Це. Це все лестощі. Але, я нічого не можу зробити. ...Смерть настільки сильно в’їлася в мене... Що я не можу... бачити Духа.»

Сіро-блакитний король «Дурень... Ну, мабуть, я нічого не можу зробити... Я думав, що якщо не візьму тебе з собою... Втрачу тебе через іншого чоловіка.»

Сплеск. Шморг-шморг...

Капітан лицарів лілії «....Попіклуйся. Тіло з кривавих троянд... Тільки для вас.. Я хочу зробити щось... тож...»

Сіро-блакитний король «...Кахи.»

Капітан лицарів лілії «Темна… Тож... Так, так, вір-но..... Це може закінчитися будь-коли. Такий собі... Але... нарешті»

...Отже, не холодно.

Місто Відкритих воріт, передмістя, головний табір експедиційних сил, центр

Командувач Східної фортеці «...Постріл, га?»

Молодий купець «Ні. Ви чули?»

Король Зимовий Смуток «Це, мабуть, галас.»

Сяйвооо!

Брат короля маршал «Моя країна візьме відповідальність за цей скарб. Навіть якщо це не можливо для мого брата.»

Стратег «...Ваша високість.»

Брат короля маршал «Більше нічого не кажіть.»

Покоївка старша сестра «Я прагну миру.» Якої б форми він не набув, душі, що зібралися на цій землі, не хочуть більше крові.»

Брат короля маршал «Хм. Будемо вважати, що це так?»

Покоївка старша сестра усміхнулася.

Брат короля маршал «Ви думаєте, що робите мені послугу?»

Молодший син шляхтича (Ну, насправді вельмишановний брат короля був загнаний в глухий кут. Чисельність людей демонічного племені, що зібралися, становить сто тисяч. Як бойова сила, вони, може, і лякливі ворони, але цифри є цифри. І з вогню видно, що експедиційні сили важко забезпечити. Немає ні, харчів, ні пороху. Якщо їх оточать демони, то загибель — лише питання часу. Єдиним шансом на перемогу було б зайняти місто і встановити контакт з поверхнею під час облоги, але це навряд чи було б легко. На додачу Конфедерація провела операцію, щоб відрізати козир, ополченців. Питання відлучення від церкви чернечим орденом. Крах приватних армій шляхти при чотирикратному збільшені церковних сил. Хоч мушкети та інші війська були на місці, внутрішньо, ймовірно були настільки побиті, наче їх поїли терміти. Насправді король Зимовий Смуток розробив стратегію переговорів, щоб використати їх слабкість і розгромити їх силою. Тим часом на бік шановного молодого купця стало навіть саме Святе королівство. За таких обставин, співучениця підготувала брату короля маршалу “точку відступу”.)

Покоївка старша сестра «Ні, я так не думаю. ...Безпосередній конфлікт, можливо, було відвернуто, але корінь конфлікту не був усунутий, ні на йоту.»

Король Зимовий Смуток «Так, це правда. Взаємне нерозуміння двох королівств. Відмінності в суспільстві, звичаях та економічних інститутах, що випливають з відмінностей в навколишньому середовищі.»

Молодий купець «Дійсно.»

Брат короля маршал «Хіба це не все одно, що сказати, «Я хочу тебе використати.»

Молодий купець «Ви двоє жахливі люди.»

Молодший син шляхтича (З погляду порочності, вельмишановний молодий купець був найбільш порочним.)

Король Зимовий Смуток «Я не дуже добре вмію вести обхідні переговори.»

Покоївка старша сестра «Я сама не вмію вести переговори.»

Стратег «…Що?»

Командувач Східної фортеці «Не намагайтеся його похитнути.»

Молодий купець «Так, так. ....Нумо поспіхом заспокоїмо цю метушню. Я повернуся до міста Відкритих воріт. Захисники міста вже мали б зайняти свої позиції, але потрібні додаткові інструкції.»

Брат короля маршал «Для того, щоб зупинити експедиційні сили та вивести наші війська. Я вважаю, що цього не буде, але не виключено, що ці переговори — виверт. Не можу погодитися на їх роззброєння.»

Король Зимовий Смуток «Я не заперечую.»

Покоївка старша сестра «Залишу це вам.»

Командувач Східної фортеці «Король Зимовий Смуток, і панна також. Ви маєте що сказати. У ратуші міста Відкритих воріт ми можемо надати вам принаймні невелике місце для ночівлі, а також є кімната для нарад, чому б вам не пройти туди?»

Молодий купець «І то правда.»

Покоївка старша сестра «Рада це чути. Я хотіла б деякий час утриматися від входу в місто Відкритих воріт... До речі, герой тут?»

Брат короля маршал «Герой? Хіба він не повинен був супроводжувати пані бакалавра?»

Стратег «…Хоча були повідомлення, що бачили його на мить на полі бою.»

Командувач Східної фортеці «Ні, я його не бачив і не отримував жодних повідомлень про нього.»

Молодий купець «Напевно, вельмишановний Володар демонів з ним.»

Король Зимовий Смуток «Володар демонів?»

Покоївка старша сестра «О... Так.»

Брат короля маршал «...Хм. Спробую зібрати інформацію.»

Стратег (Церква зрушила з місця. Є щось, від чого моє серце не спокійне.)

Молодий купець «Король Зимовий Смуток. У вас є їжа?»

Король Зимовий Смуток «Вона прибула. Ми її використали, але ще маємо трохи запасів.»

Молодий купець «Тоді віддайте частину Його Високості маршалу.»

Король Зимовий Смуток «Зрозумів.»

Генерал священного королівства «Нам можна трохи? Їжа. Це не дасть ополченцям померти з голоду.»

Молодий купець «Ні, ні. Не турбуйтеся про це. Ми вже отримали гроші від керівництва держави.»

Стратег «Що?»

Молодий купець «Ми обговоримо це на наступній зустрічі. Навіть якщо забути про армію, існує багато речей, які треба обговорити, такі як умови, договори, офіційні заяви тощо. Наразі нам просто потрібно припинити бойові дії.»

Вежа світла, біжать двоє людей

Біг підтюпцем... Біг підтюпцем.

Герой «Хаа… Хм...»

Королева демонів «У-у, боляче.»

Герой «Що сталося, королева демонів?»

Королева демонів «Бігла так швидко, що у мене болить бік.»

Герой «Якась ти не дуже.»

Королева демонів «Я кімнатний володар демонів.»

Герой «Хаа… Хаа...»

Королева демонів «Х-Х...»

Герой «Досить далеко...»

Королева демонів «Так.»

Герой «Хм...»

Королева демонів «Відчуваєш, якісь ознаки битви?»

Герой «Ні. Не вдається. Адже мої здібності знизилися. Я міг би осягнути лише за пів милі, але ми вже пробігли миль п’ять.»

Королева демонів «Ми так далеко.»

Герой «Це завдяки її “молитві миттєвості”.»

Королева демонів «Зрозуміло. ...Зрозуміло.»

Герой «Тобі не потрібно бігти, просто рухай ногами. Якщо стоятимеш на місці, то ще більше не зможеш ходити.»

Королева демонів «Зрозуміла.»

Гоооо...

Королева демонів «...»

Засмучено крокує...

Герой «Лицарка, здається, знала, що за нею щось йде.»

Королева демонів «...Угу. …Вірно.»

Герой «Королева демонів, ти знаєш?»

Королева демонів «...Щось на кшталт запасного варіанту.»

Герой «За-па-сний ва-рі-ант? Що це?»

Королева демонів «Це означає, щось на кшталт запасного варіанту, зміни. Спочатку, нашим з героєм призначенням була боротьба, так?»

Герой «Так. Ми уникнули цього.»

Королева демонів «Так, ми не билися. Отже, з погляду нашої початкової ролі, ми не досконалі. Така ситуація не є нормальною. Вона не нормальна. Ось чому існують герой і король демон замінник. Поки все не повернеться в нормальне русло, будуть і надалі з’являтися замінники. Я думаю, що це ті агенти, які нас переслідують.»

Герой «Чи може бути, що це теж мічений володар синіх демонів?»

Королева демонів «Тоді я не була впевнена. Однак з огляду на те, що сталося далі, я в цьому впевнена. Він теж був однією з резервних копій.. Ціллю резервної копії є конвергенція... Можливо, але вони намагаються відновити сюжет світу до його первісного стану. Якщо знову з’явився король демонів, то він погнався за нами, щоб убити героя, а якщо це з’явився ще один герой, то він женеться за нами, щоб вбити мене.»

Герой «...Дідько»

Королева демонів «Я можу припустити, що, ймовірно, існують різні фактори, пов’язані з появою резервної копії. І здається, що лицарка провернула якийсь трюк.»

Герой «Справді?»

Королева демонів «Хм. Виникнення резервних копій не означає, що ми в односторонньому порядку опинилися в невигідному становищі. Якщо новостворений король демонів стане нашими союзником, то ми маємо силу двох королів демонів і одного героя. ...Я знаю, що чарівниця провела якусь роботу, бо вважала, що нам двом не вистачає бойової сили. Тепер, коли я думаю про це резервне копіювання, було втручання в “цей механізм”, використовуючи резервування.»

Герой «Покоївка старша сестра назвала себе героїнею...»

Королева демонів «О, це само по собі було просто ідеєю і заявою про рішучість. Однак я була здивована. Це заява, не зробити жодного кроку назад, кинути камінь у бік цього світу і взяти на себе відповідальність за наслідки цього. ...Однак у цьому контексті це має інше значення. Можливо “ім’я” покоївки старшої сестри було схвалене “механізмом”, і вона дійсно мала здатність бути героїнею. Можливо це просто збіг... Ні, це занадто схоже на збіг. Але і підступу теж не має. А може це і є диво.»

Герой «...Правда.»

Хлоп-хлоп

Королева демонів «Я припускаю, але наскільки я чула, це майже напевно правда. По-перше, саме після того, як вона залишила Зимове село, вона стала надзвичайно активною. Якщо подумати, це збігається з появою міченого володаря синіх демонів. Гадаю, її бажання бути героїнею зростало, і під час мандрів воно поступово набуло повного розквіту.»

Герой «А покоївка старша сестра теж набула бойових навичок, як і я?»

Королева демонів «Важко сказати. Насправді я і є королевою демонів, але не маю такого рівня бойових здібностей. Це може бути пов’язано з різницями в системах спадкоємності героїв і володарів демонів, а може бути просто з відмінностями в якостях кожної окремої людини. В першу чергу, ідея резервного копіювання була лише здогадкою з мого боку, і я не змогла підтвердити, правдива вона, чи ні. Так що все не підтверджено.»

Герой «Зрозуміло. Важко уявити, щоб покоївка старша сестра стала надзвичайно сильною. Що ж, не біда, навіть, якщо немає такої бойової сили.»

Королева демонів «Хе-хе. Саме так. Я була слабкою з самого початку.»

Хлоп-хлоп.

Герой «Цікаво, чи є інші?»

Королева демонів «Молодий купець назвав себе “королем демонів людського світу” Це ім’я, ймовірно, також було затверджено. Не виключно, що ця система вплинула і на багатьох інших. Якщо усе так, то ми не знаємо, хто має право називатися героєм, а хто — володарем демонів.»

Герой «Хороші новини.»

Королева демонів «Правда?»

Герой «Якщо замінники виникають випадково, то кількість союзників, має збільшитися. Якщо кількість ворогів зростає швидшими темпами, чи не означає це, що те, що ми намагаємося зробити, далеко не те, чого всі хочуть?»

Королева демонів «Можливо, так, але...»

Герой «В результаті зустрічі, можливо, є герої та володарі демонів, які схрещують мечі, але це врешті-решт їхня проблема. ...Якщо це зайде так далеко, ми нічого не зможемо зробити. Ми просто повинні залишити це їм. Будемо вважати це гарною новиною.»

Королева демонів «...Дивно.»

Герой «У чому справа?»

Королева демонів «Ні, мені просто цікаво, що таке король демонів та герой.»

Герой «...Чарівниця казала, що вони однакові. Говорила, що вони були створені бажанням Духа Світла і були “частиною механізму підтримки цього світу”.»

Королева демонів «Звичайно так. Але це був би концептуальний чи дефінітивний підтекст, чи не так?»

Герой «?..»

Королева демонів «Наприклад, без сонця, вітру чи моря цей світ був би сильно пошкоджений і виглядав би зовсім не так, як зараз. Якби не було винайдено монархії та сільського господарства, світ був би в хаосі. ...Іншими словами, в цьому сенсі всі вони є частиною механізму підтримки цього світу.»

Герой «До речі, ти маєш рацію.»

Королева демонів «Іншими словами, “частина механізму” - це лише термін, який може бути використаний, розглядаючи речі з погляду підтримки світу... Це просто слова. З погляду світу, або дослідників, таких, як чарівниця, ми є частиною механізму. Я розумію ...Але чи це все, що є? Звідки взялося це бажання в моєму серці “поглянути за пагорб”? Це теж частина механізму... Цікаво, чи відчуття, що я кохаю героя таке ж саме..»

Герой «...»

Хлоп-хлоп.

Королева демонів «Я не хочу так думати.»

Герой «Це правда.»

Королева демонів «Або...»

Герой «Або?»

Королева демонів «Що ми є на думку Духа?»

Герой «...Спасіння, я думаю.»

Королева демонів «Спасіння?»

Герой «Не знаю. Я так відчуваю. Дух Світла в моїх снах завжди здавалася розгубленою і дуже стурбованою. Думаю, вона робила це дуже, дуже довго, до того моменту, коли не змогла впоратися з цим сама.»

Королева демонів «Не впоралася... Так.»

Герой «Напевно, не можна було врятувати. Можливо, не можливо було уявити собі спасіння. А може вона думала, що її не треба рятувати.»

Королева демонів «Чому?»

Герой «Ну ж бо. Ми робимо припущення.»

Королева демонів«...Можна сказати так. Спостережливо.»

Герой «Ну.»

Королева демонів «Цікаво чи зможемо переконати такого Духа?»

Герой «Так, зможемо.»

Королева демонів «Це тому, що ми — королева демонів та герой?»

Герой «Ні, не тому. Ми не перші королева демонів та герой, які піднімалися на цю вежу.»

Королева демонів «Тоді це тому, що ми дует — королева демонів та герой?»

Герой «Це теж не так?»

Королева демонів «Тоді чому?»

Герой «Я не можу пояснити це словами. Але її можна переконати... Це має сенс... Для нас є сенс піднятися на цю вежу. Не тому, що я герой, не тому, що ти королева демонів. Тому що це я і королева демонів. Гадаю, ми зможемо її переконати.»

Королева демонів «Напевно, герой чогось очікує.»

Герой «Так. Ну, якось так.»

Королева демонів «І чого ж?»

Герой «Ну, я не можу добре сказати. Але світ дивовижний, чи не так? Згадай свою подорож. Королева демонів, пам’ятаєш те Зимове село?»

Королева демонів «Так.»

Герой «Все це і є сьогоднішній світ, викликаний з дива Духа Світла, розумієш? Не думаю, що нам не вдасться переконати такого доброго друга.»

Вежа світла, кімната Духа

Тпо-топ-топ... Тпо-топ...

Герой «Це... кінець.»

Королева демонів «За цими дверима знаходиться...»

Герой «Йдемо в середину?..»

Королева демонів «Мм.»

Гоооо...у!

Герой «Агов! Дух? Ти тут!»

Королева демонів «Гей-гей, ти впевнений, що можна бути таким безтурботним?!»

Герой «Я тут завсідник. Насправді я тут вперше, але уві сні бував тут багато разів.»

Королева демонів «Якщо подумати, то, мабуть, так.»

Герой «Ей. Агов.»

Дух світла «Герой...» (боязко)

Герой «Привіт!»

Дух світла «Королева демонів.»

Королева демонів «О. Приємно познайомитися.»

Дух світла «Нарешті, ви прийшли. Герой і королева демонів... Я дух світла.»

Герой «Не будь такою відверто зневіреною. Плани зірвалися.»

Дух світла «Мені шкода...»

Герой «Судячи з усього, ти знаєш багато з нинішньої ситуації, вірно?»

Дух світла «Так.»

Герой «Так, Хм. Що робити?»

Королева демонів «Довірся мені! Хіба вона не так поводилася?» (бурчачи)

Дух світла «Ге-герой, а ти не хочеш врятувати світ?»

Герой «Ха? А-а. Це питання схоже на обіцянку. Відповідь “NO”. Я врятую те, що можу врятувати. Якщо зможу, я допоможу. Але це те, що я роблю як я, а не як герой. Я думаю, що герой, як щось особливе, що рятує світ, більше не потрібен.»

Дух світла «Король демонів... Ось і все. Ти не поведеш світ демоні?»

Королева демонів «Відповідь “ні”. ...Преш за все я вважаю, що деспотичне правління є екстреним або перехідним механізмом. Початкова форма парламентського правління вже пошилася в демонічному світі Курултаєм. Я не думаю, що централізована влада Володаря демонів є настільки необхідною. Навпаки, негативні наслідки тиранічної монархії стають все більше помітними.»

Дух світла «Не годиться...»

Герой «У-у-у-у. Я відчуваю себе дуже винуватим, коли ти так плачеш.»

Королева демонів «Це дуже важко зробити.»

Дух світла «Герой...»

Герой «Н?»

Дух світла «...Ти не пам’ятаєш?»

Герой «Що?»

Королева демонів (...Пам’ятаєш?)

Дух світла «...» (Зи-зирк)

Герой «Ні, навіть якщо ви обидві витріщилися на мене. Ні. Це щось інше?! Який би я не був хороший, я ж інколи не мав справу з Духом?! До того ж ми вперше зустрілися віч-на-віч!»

Королева демонів «Підозріло.»

Герой «Я поганий хлопець?!»

Дух світла «...Ні, не це.»

Королева демонів «Гм?»

Дух світла «Це... Це старі часи...»

Герой «Я не розумію. Поняття не маю.»

Дух світла «Ось.... як...»

Герой «?»

Дух світла «Хіба не добре? Якщо так триватиме. Хіба це так погано, щоб світ залишався таки, яким він є? У цьому світі, безумовно є багато нещастя. Буде моровиця, буде голод, час від часу, будуть війни. Але їх не так багато. Я пам’ятаю. День лиха, коли земля здіймалася, як хвиля, гори дихали вогнем, ліси горіли, моря замерзали або кипіли. У порівнянні з цим, хіба земля не перебуває в спокої?»

Герой «А...»

Дух світла «Як заповідав пророк Мцхета, коли на землю прийде темрява, обов’язково з’явиться герой, який успадкує волю світла і знищить темряву світу. Світ доживе свої дні з цією легендою як надією в серці. Батьки передають легенду своїм дітям, а діти своїм дітям, і вічність живе вічно. Хіба це так погано? ...Хіба не добре? Хіба це зло... Уникати загибелі?»

Герой «...»

Королева демонів «...»

Дух світла «Я погана? Я помилилася?»

Герой «Так.»

Королева демонів «Герой. Я поговорю.»

Дух світла «...Ау.»

Королева демонів «Це зовсім не помилка. Це було необхідно.»

Дух світла «...Так.»

Королева демонів «Ми вдячні. У царстві демонів віра в духів занепала, але жоден клан не забув про свою вдячність блакитному сонцю. Історії злетів і падінь п’яти родів духів передавалися лише мудрим, але ті, хто має серце, ніколи не переставали бути вдячними.»

Дух світла «Це...»

Королева демонів «Ми любимо тебе.»

Дух світла «Дуже вам дякую.»

Королева демонів «Але. Ми все одно хочемо йти далі.»

Дух світла «Е? Тому що треба...»

Королева демонів «Це було необхідно. Але тепер прийшов час рухатися далі. Прийшла пора для цього світу, який зупинив час, рухатися далі.»

Дух світла «О, е... Це...»

Королева демонів «Тепер, я скажу тобі ці слова ще раз. “Це була одна з форм зустрічей”. І що у світі є речі, які “потрібні для того, щоб одного дня стати не потрібними”. ...Це дитячий плащ. Без нього ми б не могли вирости. Ми були лише кволими істотами, які гинули від зимових снігів, і провели своє життя під захистом цього плаща. Але прийде день, коли нам доведеться скинути цей плащ, навіть сьогодні.»

Дух світла «..Не потрібно?»

Королева демонів «Це не недобре. Це не марно. Як я можу не бути вдячною? Ти наш Спаситель. Але час минув. Це повинно пройти.»

Дух світла «А... У...»

Королева демонів «Я не така, як чарівниця. Я не думаю, що ти помилилася. Я не маю наміру засуджувати тебе за твої гріхи. Ти врятувала наших предків від великого лиха, і мільярда слів вдячності тобі ніколи не вистачить. ...Але.»

Обіймає.

Дух світла «А.»

Королева демонів «Кінець настав.»

Дух світла «Уу...» Уу...»

Герой «Вибач. Ем... Я не знаю про що йшлося, але я не зміг згадати.»

Королева демонів (Це, мабуть...)

Дух світла «Ні, все гаразд...»

Королева демонів (Пам’ять про першого героя. Хлопчик, народжений між духом землі та людською дочкою, який.... Закохався в дочку полум’я. Спогади про хлопчину з чорним волоссям і вільним духом, який їхав верхи на феніксі.)

Дух світла «Якщо подумати. Це було не добре... Ні цар багряного дракона, ні бог руйнування. Навіть у часи лорда демонів пов’язаного з темрявою. Зрештою він не згадав. Проте усе добре. Оскільки я його зрадила, я не маю права нічого від вас вимагати...»

Герой «Гадаєш...»

Королева демонів «Це не правда.»

Духа світла «Е?»

Герой «Ти не зрадила мене.»

Королева демонів «Безумовно.»

Дух світла «Е? Га?»

Герой «Ну. Дух світла трохи повільна.»

Королева демонів «Щось на кшталт цього. Та й то, це занадто довге непорозуміння.»

Дух світла «Тому що, як то... Він мені запропонував, але в підсумку я не змогла його обрати. ...Щоб захистити свою родину, яка так сильно переслідувала мене, пожертвувала себе обов’язкам жриці... Мене так тягнуло до вітру свободи, яким він володів, що я мріяла сісти на спину фенікса і долетіти до кінця світу, та все ж я не змогла взяти його заруку. Я відкинула її та стала духом світла. Бо зрадила його запрошення.... Тому що обрала світ. Я нічого не могла вдіяти окрім як продовжувати захищати світ. ...Це єдина причина мого існування.»

Королева демонів: «То ти все ще чекаєш... На реінкарнацію цього “його”? Це не важко зрозуміти, як дівоче серце. Найголовніше, щоб ти не боялася людей, яких захищаєш. Це все ще досить поширене непорозуміння.»

Герой «Саме так, саме так. Якщо Дух так захоплюється, то він, мабуть, був крутим хлопцем, так? Зрада, обов’язок і тому подібне, це не ті речі, на яких варто зациклюватися.»

Королева демонів(Ти що спиш, герой. “Він” виглядає точнісінько як ти, герой. Зрозумій це, дурню.)

Дух світла «...Уу.»

Герой «Вам просто треба було розійтися.»

Королева демонів «Ти думаєш, перший герой вагався коли йшов рятувати світ?»

Герой «Чи він був настільки підлим, що не зробив би все можливе перед обличчям світової кризи? Чи він був настільки обмежений, що вважав, що вони повинні померти за те, що погано з ним поводилися?»

Королева демонів «Важко повірити, що Дух закохалася у людину, яка не наважується простягнути руку допомоги іншим. Якби він був такою, людиною, хіба ти страждала б так сильно?»

Духа світла «Е?..»

Герой «Впевнений, що він думав так. “Ох, жінка, в яку я закохався, класна людина”.»

Королева демонів «Я не дуже щаслива коли мене називають класною, це трохи дивно для дівчини, але все одно це набагато краще, ніж бути людиною, яка не робить того що повинна робити.»

Дух світла «А... А...»

Герой «Коли все закінчилося і ви залишилися б наодинці, він сказав би “Ти тоді дуже старанно працювала. Я знову закохався”, ось що я думаю він би сказав. О так… Просто ще не було шансу.»

Королева демонів «Я впевнена, що навіть “він” зі спини фенікса і власними руками врятував не одну людину. Коли дівчина, яку ти кохаєш, бореться за світ, ризикуючи своїм життям, як можна не надихнутися?»

Герой «Правильно, правильно!» Королева демонів має рацію!»

Королева демонів «Що? Герой. Правда?»

Герой «Звичайно, я герой. Герой, бо хочу рятувати світ, вірно? Бути героєм не означає рятувати світ, а рятувати світ не означає бути героєм. Якщо ти хочеш врятувати світ, то ти герой. Твій хлопець був героєм.»

Королева демонів «...Саме так. Принаймні так каже його душа, так?»

Дух світла «....А. Угу...»

Герой «?»

Королева демонів «Тоді “твоя душа” скаже приблизно таке. “Я більше не відчуватиму провини”. Ти перестанеш сіяти темряву і війну у світі, щоб знову зустріти героя. Ти перестанеш лити сльози, як дитина, за душею героя, бо не можеш витримати докорів сумління за те, що зрадила його. ...Я можу сказати це. Бо я перша взяла героя за руку. Твої страждання спотворили душу Володаря демонів, але навіть ці спотворення можна подолати.»

Герой «Га?»

Королева демонів «Обіцяю. Я хочу, щоб ти витерла сльози. Я щаслива. ...Я перша королева демонів, яка щаслива, як твоя дочка.»

Дух світла «...Так.»

Герой «Я не розумію, але. Навіть у нас з королевою демонів було багато проблем, коли ми зустрілися, але ми змогли перестати сваритися і подорожувати разом. Якби це був Дух та її хлопець, які були коханцями з самого початку, я не думаю, що вони б зраджували одне одного, вірно ж.»

Королева демонів (Оскільки це я і герой, ми можемо її переконати?.. Хоча він нічого не розуміє логіку, логічний розвиток чи обґрунтування. Герой знає лише правильну відповідь.)

Дух світла «...Так.»

Герой «Ого. Добре, що ти розумієш.»

Королева демонів «Тут є над чим подумати. Герой занадто дволикий. Тоді супротивники з усіх боків не будуть винагороджені.»

Дух світла «Бажання...»

Герой «Н?»

Дух світла «Маєш бажання? Герой. І королева демонів. Свобода від цього вічного циклу. Для мене це все ще велике джерело тривоги та самотності, ніж радості, але все ж, як дочка полум’я, я хочу благословити вас усіх. Як майбутнє для тих із нас, хто не був колись пов’язаний. З надією і заздрістю. Як знак хоча б того, що моя власна карма не була безглуздою.»

Герой «А. ...Правда. Хм.»

Королева демонів «Ти ж вже прийняв рішення, так герой?»

Герой «Так. Ти не проти?»

Королева демонів «Так, якщо ти цього не зробиш, це, мабуть, ніколи не закінчиться. Крім того, світ вже змінився. Що б ми не робили, в цьому світі є багато героїв і володарів демонів.»

Дух світла «Багато?»

Герой «Чи не було це спочатку чимось, що народилося з бажанням Духа?»

Королева демонів «Люди та демони у світі — це діти Духа. Не давно, що серед них з’явилася незліченна кількість героїв і володарів демонів. ...Так мало бути з самого початку. ...Будь-хто може стати сміливцем або володарем демонів, якщо захоче. Вони можуть не володіти непереможними бойовими здібностями або необмеженою магічною силою. Але це не важливо. Важливо, те що кожен має силу змінити світ. Якщо люди й демони справді вирішать це зробити, у них буде нескінченне завтра.»

Дух світла «...Коли.»

Герой «Дух. Тому що народилася у відомій родині, тому що була дочкою полум’я, тому що була жрицею... Чи не тому ти стала жертвою заради порятунку світу? Я впевнений, що якби в той момент був ще хтось, хто вирішив “абсолютно врятувати”, це якось би вийшло.»

Королева демонів «Наше бажання здійснилося.»

Герой «Так. Ми побачили краєвид, який хотіли побачити. Світ якого ми хотіли, вже не за горами.»

Королева демонів «У світі, навіть без нас, є герої та королі демонів, які думають, “я обов’язково врятую цей світ”, і такі ж хоробрі будуть народжуватися в майбутньому. Світ став вільним світом, де кожен може стати героєм.»

Герой «Напевно, з’являться герої, які відкриють нові сільськогосподарські культури, придумають нові способи виробництва заліза та оброблятимуть землю в поселеннях першопоселенців?» (посміхається)

Королева демонів «А ще будуть королі демонів, які розбагатіють, продаючи та купуючи пшеницю, сіль, королі демонів, які записуватимуть рух зірок і вгадуватимуть способи подорожувати на великі відстані.» (посміхається)

Герой «Звичайно, може з’явитися сміливець, який скаже, що обов’язково знищить цей світ, але...»

Королева демонів «Ймовірно, йому завадить праведний володар демонів. Доки бажати такого світу, доти він буде таким.

Герой «Називаєш себе вченою, хіба слова королеви демонів не є лише оптимістичною надією? Хоча ти називаєш людей дурнями.»

Королева демонів «Економікою керують надії та прогнози людей. Подібно до того, як економіка насправді покращується, коли більшість людей вірить, що “економіка покращується”, мирний світ настане, коли багато людей сильно бажатимуть миру.»

Дух світла «Ви двоє сильні...»

Королева демонів «Це не так. Якщо й так... Я думаю, це означає, що Дух була сильною.»

Дух світла «Це...»

Герой «Наші бажання виконуються.»

Королева демонів «Так.»

Герой «Отже, наше бажання... Порятунок Духа. Дух світла завжди виглядала схвильованою і трохи заплаканою. Досі вона мені дуже допомагала. Дякую.»

Королева демонів «Так. Хочемо, щоб ти була врятованою. Не плач більше.»

Дух світла «Е...»

Герой «Бачиш.»

Королева демонів «Так.»

Дух світла «Е? Е?»

Герой «Я бачу його. Ось такий великий.»

Королева демонів «Фенікс наближається.»