Зимове село, кінець літа, щоденник покоївки молодшої сестри
Літо добігає кінця. Минуло вже пів року відтоді, як герой повернувся.
Моя пані, весь час у гарному настрої. Сестричка лицарка приходить щодня. Навіть у ті дні, коли немає тренувань з мечем, вона чомусь приходить щодня. Сестричка вирішила приготувати обід на шістьох, тож якщо піде дощ, або що і сестричка лицарка не прийде, будуть проблеми. Я буду такою повненькою!
Сестричка в окулярах донедавна була у від’їзді, а коли повернулася, то розсердилася. Повернувшись, вона розгнівалася на мене. Мені шкода, що я пропустила навчання. Але я не прогулювала прибирання! Крім того, цього року я вивчила багато назв квітів. А ще я навчилася пекти хліб. Сьогодні я ходила віднести обід старшому братику герою. Щодня старший братик герой кудись ходить, але зазвичай він повертається ввечері. Сьогодні ходив на полювання на вепра. Тушкований вепер. Ти зробив це старший братик.
Зимове село особняк королеви демонів, тренування на задньому дворі
Лицарка «Повільно! Руки вище!»
Молодий солдат «Хай!» Шух!
Молодий лицар «Хух!» Шух!
Лицарка «Ні, щитоносець. Не підставляй своє горло! Не втрать половину тіла! Швидко зміни центр ваги! Ти виставляєш своє слабке місце лише тоді, коли ми на тебе нападаємо!»
Молодий солдат «Т-так!» Шу-шух!
Юний лицар «Так точно!» (шух!)
Герой «Не так! Більше схоже...Уа, підійди та вдар мене! Є!»
Молодший син шляхтича «Хеі» (шух!)
Молодший син військового «Несподіванка!» (шух!)
Герой «Добре, відтягни задню ногу ще більше!»
Молодший син шляхтича (спокійно)«Т-так?»
Молодший син військового «Має бути ось так» (шух!)
Молодший син шляхтича «Зрозуміло, ось так?» (шу!)
Молодший син військового «О, так!» (шух!)
Герой «Ви можете зробити це, ще тири тисячі разів!»
Молодший син шляхтича «Геее?!»
Молодший син військового «Що за?!»
Лицарка «Тоді нумо закінчувати! П’ять кіл навколо ставка!»
Молодий солдат «Ха-ха!»
Молодий лицар «П’ять, п’ять кіл?»
Лицарка «Це марно, якщо ви не втомилися. Єдиний раз коли ти тікаєш з поля бою, це після того, як ти багато бився, чи не так? Іншими словами, від того, чи рухаються твої ноги коли ти втомився, залежить, житимеш ти чи помреш. Швидко йдіть!»
Молодий солдат/Молодий лицар ««Т-так!»»
Герой «Тож, ви теж йдете. Не програйте.»
Молодший син шляхтича «Гей!?»
Молодший син військового «Так!»
Герой «Зачекайте, ви ж понесете мішки з картоплею!»
Молодший син шляхтича «Ч-чому так?! О, це тиранія!»
Герой «Знайшовши дитину під час втечі, ти зможеш втекти з нею на спині, вірно? Так чинять герої.»
Молодший син шляхтича «Ууу»
Молодший син військового «З-зрозумів! Ходімо, так треба!»
Молодший син шляхтича «Г-гей!»
Герой «О~! Я добряче спітнів! Чудово почуваюся!»
Лицарка «Ти зовсім не тренувався.»
Герой «Це не правда, втомлює вчити інших.»
Лицарка «Половина того, що ти робиш — це знущання.»
Герой «Сумніваюся. Я можу стільки ж.»
Лицарка «Вони так помруть.»
Герой «Нічого страшного, нічого страшного. Краще вбити половину з них, аби вони виросли!»
Лицарка «Справді, цей хлопець...»
Герой (Гах-гах) «Ого, гаряче»
Лицарка «Не кидай свої обладунки. Це ганебно.»
Герой «Лицарка сувора. ...Боже. Так піде?»
Лицарка «Та, це зброя, що рятує життя. З нею треба поводитися обережно.»
Герой «Спекотно~. Піду краще скупчуся.»
Лицарка «Хм, справді?»
Туп-туп.
Туп-туп.
Герой «Хм?»
Лицарка «Що?»
Герой «Чому ти йдеш за мною?»
Лицарка «Мені теж спекотно. Хочу скупатися.»
Герой «Справді.»
Лицарка «Угу.»
Герой «Гаразд, нумо, накачаємо? Хоп-хоп-хоп.»
Лицарка «О. Гарна робота! Ця штука з насосом дуже зручна.»
Герой «Однозначно… Запаслися водою?»
За-а-а-а!
Лицарка «О. Як добре! Ще одну чашку.»
Герой «Гаразд, я тут... Хоп-хоп-хоп.»
За-а-а-а!
Лицарка «О, чудово! Освіжає! Ще чашечку!»
Герой «Не зупиняйся!...Хоп-хоп-хоп.»
Лицарка «Герой справді молодець.»
За-а-а-а!
Лицарка «Фух. Купання після тренування — це найкраще.»
Герой «Так, саме так!»
Лицарка «Ну ж бо, я просила ще випити.»
Герой «Залиш це мені... Я маю на увазі, що я все ще пітнію і гарячий!
Лицарка «Ти ж чоловік, ти розумієш, як бути чоловіком.»
Герой «Ополоснутися було моєю ідеєю!»
Лицарка «Ось, мокра ганчірка.»
Герой «Чіт-ті! Приємно! І що далі!» Хрясь.
Лицарка «Нічого не вдієш. Я покачаю. Підніму тебе.»
Герой «Добре!»
Лицарка «Уп-па.»
Герой (здригнувся) «..У.»
Лицарка «Що?»
Герой «О-о, ой-ой.»
Лицарка «Не застигай з обличчям, схожим на слиз.»
Герой «Боже, щ-що за.» Чому рушник на плечах?
Лицарка «Тому, що, приймала ванну? О, що це? Ей, герой. Чи це коментар про те, якого розміру мої груди, приховані рушником?! Ти втратив свою гідність, відтоді, як знову зустрівся зі старим! Я тебе поріжу!»
Герой «Чи-чисто білі, чи-чисто білі.»
Лицарка «Ей, просто опустись.»
Герой (невпевнено) «Ау-ау-ау.»
Лицарка «Боже. Ти також страждаєш від збентеження. Давай. Герою, я дам тобі води.»
Герой «Ау-ау-ау.»
Лицарка «Зробімо це!... Хі-ха-хі-ха.»
Герой «О-ось воно»
За-а-а-а!
Лицарка «Переконайся, що ти помив голову... І зробив це правильно.»
Герой «Я не дитина!»
За-а-а-а!
Лицарка (раптово) «Так герой.»
Герой Здригнувся.
Лицарка «Ось, дозволь мені позичити тобі це. Це мило, зроблене в монастирі.
Герой «О, о, ой»
Лицарка «Ти поводишся підозріло.»
За-а-а-а!
Герой «Ого. Це було освіжаючим!»
Лицарка «Це теж виглядає освіжаючи.»
Герой «...Ха! Ха! Скок-скок.
Лицарка «Що ти робиш? Ти одержимий?»
Герой «У мене вода у вухах.»
Лицарка «Ти що, дитина, герой. Ось тобі рушник.»
Герой «Ох. Дякую.»
Лицарка «Витрися гарненько.» Волосся у героя м’яке і пухке. Якщо триматимеш його вологим, то згодом спітнієш ще більше.»
Герой (незграбно)«Хм, я розумію.»
Лицарка «У тебе навіть гребінця не має?»
Герой «Немає, бо за мене ними займається Королева демонів.»
Лицарка «Зрозуміло...»
Герой «Ха-а!» Бам.
Лицарка «Що сталося?»
Герой «Відпочину на лавці.»
Лицарка «О. Приємний вітерець...»
Герой «Наприкінці літа в цій країні дуже гарно.»
Лицарка «О, відтепер будуть смачні каштани.»
Шелест....
Герой «...»
Лицарка «....»
Лицаря «Я б хотіла, щоб так було завжди.»
Герой «Так, звичайно.»
Лицарка «....»
Герой «...»
Шелест....
Лицарка «Не так швидко, так?».
Герой «Так.»
Лицаря «Навіть якщо ти живеш з дружиною і наложницею, ти все одно маєш вирішити, хто з них дружина...»
Герой «Я не знаю, як довго у світі демонів буде мирно і безпечно. Там вже має бути якийсь рух...»
Лицарка/Герой «Що?»
Лицарка «Ах, ах! Вірно! Битва наразі зайшла в глухий кут, але цей глухий кут, звичайно, не гарантований.»
Герой «Вірно.»
Лицарка «...У мене є питання, герою.»
Герой «Хм?»
Лицарка «Я думаю.»
Герой «Так.»
Лицарка «Зі старим лучником, мною, героєм, і... Сором’язливою, але пишногрудою королевою демонів. Якщо ми об’єднаємося і переможемо всіх головнокомандувачів демонічного племені, Хакі та його армію, ця війна, певно, легко закінчиться, як думаєш?»
Герой «Ага... Можливо.»
Лицарка «Не годиться?»
Герой «Це важко.»
Лицарка «Королева демонів на боці людей, чи не так?»
Герой «Це не так.»
Лицарка «Невже?»
Герой «Королева демонів прагне закінчення війни, «ні перемоги, ні поразки».» Тому я не думаю, що вона погодилася б, якби я запропонував щось на кшталт стратегії винищення.»
Лицарка «Розумію.»
Герой «Вона намагається врятувати плем’я демонів по-своєму.»
Лицарка «Чи...справді?»
Герой «Можливо.»
Лицарка «Не можна змінити свій шлях.»
Герой «Не зовсім. Я думаю, що це, можливо, на краще.»
Лицарка «Справді?»
Герой «Звичайно, я сильний, як і леді-лицар. Як і чарівник, що пішла до... «Зовнішньої бібліотеки». Я думаю, що ми можемо перемогти наших ворогів. Але перемогти ворога і захистити своїх союзників — це хоч і схоже, але різні речі. Ми можемо перемогти армію демонів, але поки що. Хто завадить армії демонів завдати удару у відповідь, за нашої відсутності?»
Лицарка «Їх захистять Експедиційні сили Святого ключа та інші людські армії.»
Герой «Ти справді думаєш, що це розв’яже проблему?»
Лицарка «Це можна зробити, я впевнена.»
Герой «І що ти збираєшся робити після того, як позбавишся від прихильників жорсткої лінії демонічного племені?»
Лицарка (приголомшена) «Що?»
Герой «Навіть якщо знищити фортецю і військо, все одно залишиться величезна кількість представників демонічного племені, розумієш? Існують також демонічні племена, які не брали безпосередньої участі у війні, і демонічні племена, які дотримуються нейтралітету. Люди знищили всі армії демонічного племені, демонічні племена беззахисні. Всі демонічні племена переможені.
І що далі?»
Лицарка «Це…»
Герой «Полювання на демонів? На рабів? Що з цього, запитала Королева демонів. ...Так. «Колонія».»
Лицарка «Що це?»
Герой «Це акт вторгнення та панування на чужій землі й викачування їхніх прибутків так, ніби це власна територія.»
Лицарка «Ось що це означає. Це те, що люди роблять.»
Герой «Я теж збирався це сказати.»
Лицарка «...У!»
Герой «Я не зміг дати хорошої відповіді.
Крім того, цікаво, наскільки б розгнівалося демонічне плем’я, якби їх поневолили та контролювали люди. Звичайно, це залежить від того, що люди будуть робить після цього, але я думаю, що це рознесе іскри ненависті в усі можливі куточки світу.»
Лицарка «Це…»
Герой «Демони знищили всі основні армії людства, увійшли. Прорвалися через південні королівства і завоювали Святе Королівське місто. Припустимо, що люди були переможені демонами до останньої людини. Світ, то тут, то там, сповнений людей, з якими поводяться, як з худобою. Обпалені влітку, заморожені взимку, вічно голодні й налякані батогом, з єдиним благанням про пощаду. І якщо це станеться, що зробить лицарка?»
Лицарка «Я буду вбивати демонів до кінця свого життя!»
Герой «Поглянь сюди. Хіба це не те саме!»
Лицарка «....»
Герой «Якщо це станеться, це буде все одно, що війна по всьому світі. Це не метушня, з якою може впоратися лише п’ятеро-шестеро з нас. Ненависть триватиме до кінця світу, чи не так? Королева демонів слабка. Це змушує мене сміятися, хоча вона володар демонів. Якщо битися з нею сам на сам, то вона буде нарівні з... королем Зимовий Смуток, чи не так? Ця королева така уперта щодо цього. Але це все. Думаю, що навіть старий або лицарка можуть перемогти її з великою кількістю часу в запасі.»
Лицарка «....»
Герой «Але вона з самого початку... Наступний момент, коли народилася, вона зрозуміла. Вона може загасити цю війну завдяки своїм дивовижним бойовим можливостям. Але вона не може загасити полум’я конфлікту.»
Лицарка зосередилась.
Герой «Вона дивовижна. Звичайно, її знання дивовижні, але її мислення неймовірне.»
Лицарка «Так ось чому...»
Герой «?»
Лицарка «Так ось чому герой думає про Королеву демонів...»
Герой «Так.»
Лицарка (Тобі подобається?..)
Герой «Так. Ми стали друзями.»
Лицарка «....»
Лицарка (Я підла...)
Шелест....
Герой «Крім того.»
Лицарка «....»
Герой «Лицарка теж класна.»
Лицарка «Що?»
Герой «Бо, повернувшись з демонічного світу, стала ігуменею монастиря. Говориш про підняття рівня життя селян. За рік до цього ти тренувалася нарізати м’ясо з дупи кабана-свинодемона, про три сантиметри за раз!»
Лицарка «Але ж це ти на це підсадив!»
Герой (широко посміхаючись)«Але ж це дивовижно.»
Герой «Цікаво, у вас є нюх, який підказує, коли ви маєте рацію? Ви люди всі дивовижні. Мені страшно. Я здивований. Так, можна бути добрим до близького, якщо у тебе щодня ситий живіт і тобі тепло і радісно... А ти не така.»
Лицарка «Просто так трапилося.»
Герой «Правда? Але якось... Хе-хе.»
Лицарка «....»
Шелест....
Герой «Я вмію тільки різати й рвати, тому ви обидві сліпучі...» Ні всі.... Сліпучі.»
Клац
Зимове село, особняк королеви демонів, кухня
Герой «Боже мій!»
Королева демонів «О, ти закінчив своє тренування?»
Герой «Закінчив, закінчив, все чудово.»
Королева демонів «Гарна робота.»
Герой «Королева демонів, теж відпочиваєш?
Королева демонів «Так, я закінчила оцінювати роботи.»
Покоївка молодша сестра «Старша сестричка голова дому з нетерпінням чекала, коли старший братик повернеться додому.»
Королева демонів (стискає) «Що каже цей рот.»
Покоївка молодша сестра «У-у-у. Ума-ума...Ума-ума...»
Герой «Дуже добре ладнаєте.»
Покоївка молодша сестра «У-у. Кахи, кахи. Муу..»
Королева демонів «Це тому, що ти говорила непотрібні речі.»
Покоївка молодша сестра «Так♪. Будь ласка, сідайте. Я подав вам апельсинової води.»
Королева демонів «Що це?»
Герой «О, вона трохи холодна.»
Покоївка молодша сестра «Я охолодила пляшку колодязною водою!»
Королева демонів «Боже милосердний.»
Герой «Як смачно! Хе.»
Покоївка молодша сестра «Хе-хе-хе♪.»
Королева демонів «Це… Вона газована?»
Покоївка молодша сестра «Я навчилася цього у старшої сестри глави сім’ї, тож намагаюся бути креативною!»
Королева демонів «Навіть броварі(※) позаздрять.»
Герой «Вона така м’яка і смачна. Солодкість меду теж хороша.»
(※)Броварство
Ферментація для виготовлення саке, або інших харчових продуктів. Процес пивоваріння особливо важливий для саке, пива, вина та інших алкогольних напоїв, оскільки будь-яка помилка зробить їх непридатними для вживання.
Покоївка молодша сестра «Хе-хе-хе♪.»
Королева демонів «З молодшої сестри може вийти гарний кухар.»
Герой «Га? Така гурманка?»
Королева демонів «Хороший кухар зазвичай ненажерливий.»
Герой «Справді?»
Покоївка молодша сестра «Кухар?»
Королева демонів «Ум, вони створюють і розробляють смачну їжу.»
Покоївка молодша сестра «Ого, це чудово!♪»
Герой «Ого, вона вся розквітла.»
Королева демонів «Це магія закоханої дівчини?»
Герой «Те, на що ти пускаєш слину зовсім інше.»
Покоївка молодша сестра «Розповім старшій сестрі!»
Герой «Про що?»
Покоївка молодша сестра «Вона збирається стати кухарем! Вона казала, що буде щодня готувати і їсти смачну їжу!»
Герой «Ти впевнена, що нічого не переплутала?»
Покоївка молодша сестра «Я пішла.»
Бах! Топ-топ-топ-топ!
Королева демонів «Взагалі вона дуже шумна.»
Герой «Так. Але їй стало краще, чи не так?»
Королева демонів «Хм?»
Герой спочатку вона ледь не плакала за спиною своєї сестри.»
Королева демонів «Саме так. А потім вона почала огризатися.»
Герой «“Сестричка в окулярах зла”, чи не так?»
Королева демонів «Так, правильно. Головна покоївка була здивована, чи не так?»
Герой «Справді?»
Королева демонів «Ага. Після цього, знаєш. Вона сказала, “що навіть у людей бувають дівчата з великою відвагою”.
Герой «Я цього не знав.»
Королева демонів (незворушно)«Навіть так.»
Герой «?»
Королева демонів «Що це таке?»
Герой «Що таке?»
Королева демонів «Воно розпатлане.»
Герой «Що?»
Королева демонів «Не рухайся. Я розчешу його для тебе.»
Герой «А, волосся. Нормально. І так.»
Королева демонів «Це погано. Бережись.»
Герой «Гей-гей.»
Шурх, шух.
Королева демонів «Мм, пухке»
Герой «Я як слід витер.»
Королева демонів «Я розумію. Це захоплення.»
Герой «Цікаво… Хіба це не клопітно?»
Королева демонів «Усе добре. Однак здається, це затягнулося. Тебе це не бентежить?»
Герой «А... Якщо воно потрапить в око, будуть проблеми в бою.»
Королева демонів «Завтра, ця... Річ, так?»
Герой «Ага, координаційна рада міста Відкритих воріт.»
Королева демонів «Ти йдеш?»
Герой «Ага... Так би мовити. Чорний лицар виступає як представник Короля демонів, тож так чи інакше, але все набуває форми.»
Королева демонів «Це так, але.»
Герой «Що, щось не так?»
Шурх, шух.
Королевою демонів «Це непогано, але, знаєш Великий Князь Вогняних драконів.»
(※)Ярмарковий день
Особливий день, в який проводяться божественні свята. У наш час, це також день, коли розставляють ятки, щоб люди могли розважитися.
Герой «А... Той хлопець? Це правда, що коли я вперше зустрів його, він був упертим дядьком, який не слухав мене, але останнім часом він дуже зговірливий, розумієш? Він не скаржився, особливо відтоді, як його дочка стала членом координаційної ради, як представник навколишніх демонічних кланів і почала жити в місті Відкритих Воріт?
Королевою демонів «Що ж, це і є суть проблеми.»
Герой «?»
Королева демонів «О. Кахи. Кахи. Приходь одразу після зборів, добре?»
Герой «Ні, цього разу вони збираються провести ярмарковий день(※) на головній вулиці міста.»
Королева демонів «Ярмарковий день?»
Герой «Здається, це фестиваль на сході. За пропозицією генерала східної фортеці.»
Королева демонів «Хмм.»
Герой «Вони пропонують різні безкоштовні, недорогі, але рідкісні страви, а в ночі запалюють вогні. А ще вони грають музику, яка називається «Хаяші12».»
Королева демонів «Мета фестивалю — сприяти обміну?»
Герой «Так, відносини між людьми-купцями та демонічним племенем все ще дещо напружені. Але це набагато краще, ніж було нещодавно, коли спалили крамниці.»
Королева демонів «Ти розумієш, що таке окупація, і колонізація?»
Герой «А... Я вивчив це на пам’ять.»
Королева демонів «Але це прикрий випадок. Правління людської армії Святого Ключа було настільки поганим, що стало катастрофою.»
Герой «Добре, що купці не дуже погано ставляться до демонів і що генерал Східної фортеці не мав поганої репутації.»
Королева демонів «Сподіваюся, все трохи заспокоїлося.»
Герой «Що ж, я якось впораюся. Я там від імені Короля демонів. Я просто сиджу у верховному кріслі й дивлюся на нього, а він каже, що більшість сенаторів будуть хорошими.»
Королева демонів «Гм, зрозуміло… До речі, який порядок денний цієї зустрічі?»
Герой «Вони хочуть побудувати лікарню для лікування і захисту хворих і поранених.»
Королева демонів «Що ж це хороша позиція.»
Герой «Це була ідея принцеси Вогняних драконів. Це не благодійний проєкт(※), але до нас звернулося плем’я Вогняних драконів з пропозицією надати половину коштів і каміння для обробки. Для будівництва знадобиться велика кількість робітників, і я сподіваюся, що приплив бідних демонів з навколишніх районів матиме ефект “зменшення поганих настроїв”, за браком кращого слова.
Королева демонів «Громадське будівництво(※)? Це чудовий крок — зосередитися на економічних ефектах.»
Герой «Отже, вони всі теж збираються на ярмарок. Принцеса Вогняних драконів так сказала, вірно? А як що до цукрових яблук? Думаю, я затримаюся по дорозі додому.»
Королева демонів «Хех.»
Герой «Моя роль показати своє обличчя і розвіяти страх мешканців.»
Зимовий королівський палац, в кабінеті з купою документів.
Король Зимовий Смуток (стомлено)«Ц-цього я не очікував.»
Дворецький «Юначе, ви в порядку?»
Король Зимовий Смуток «Принеси міцного спиртного з льодом. ...Ні, цей напій — самогубство. Давай чай. Зроби його набагато міцнішим.»
Дворецький «Ха-ха.»
Генерал «Наступна група чекає в передпокої.»
Король Зимовий Смуток «Ох, гаразд. Дай мені п’ять хвилин, п’ять хвилин відпочинку.»
Дворецький «Юначе, ваш час.»
Король Зимовий Смуток «Тут пекельний безлад.»
Дворецький «Бачу. Це просто жахливо.»
Звук розштовхування безладу.
Король Зимовий Смуток «Це було поспішне рішення?»
Дворецький «Ні, ні саме рішення не було поспішним.»
Король Зимовий Смуток «Але в такому жалюгідному стані...»
Дворецький «Ну, нічого не вдієш.»
Король Зимовий Смуток «Я не очікував, що Тристоронній пакт призведе, що появи такої кількості документів, петицій, прохань та угод.»
Дворецький «Це було несподівано.»
Король Зимовий Смуток «По-перше, податки приносили на склад замку землевласники двічі на рік, навесні та восени, і на цьому все закінчувалося, чи не так?»
Дворецький «Так.»
Король Зимовий Смуток «Навіщо так багато роботи у внутрішньому управлінні, коли все що потрібно було робити, це видати повинність, коли руйнуються дамби, і годувати армію?!»
(※)Благодійний проєкт
Доброчинність. Проєкти, які приносять користь людям, здійснюються з любов’ю до інших.
(※)Громадське будівництво
Будівельні роботи, що проводяться урядами та місцевою громадою для покращення соціальної інфраструктури, наприклад доріг та мостів. У країнах з добре розвиненою соціальною інфраструктурою, таких як Японія це не так необхідно, але в таких країнах, як чарівний світ, це необхідно для того. щоб збагатити суспільство.
(※)Право користування
Це право користування чимось. У цьому прикладі це порт, але існує обмеження на кількість кораблів, які можуть користуватися портом. Тому, якщо право користування не отримано, порт не може використовуватися для торгівлі.
(※)Міграція
Сьогодні людей, які переїжджають в іншу країну, називають іммігрантами. Якщо забути про одиницю виміру країни, то імміграція існує ще з часів Середньовіччя. Легенда про Гамельнського щуролова 1284 року, як кажуть, стосується людей, які мігрували на Схід.
(※) Податківець
Посадова особа, яка виконує роботу, пов’язану з податками. Вони відповідають як за стягнення (визначення суми податку та забезпечення його сплати)так і за збір (власне, забезпечення його сплати). Зазвичай має більше повноважень для збору податків.
Дворецький «Морський шлях по дну Південного Льодового моря і право користування(※) гаванню. Плюс податкові надходження від купців та міграційні(※) заявки... Це занадто багато для короля, щоб впоратися з цим самотужки.»
Король Зимовий Смуток «Вірно. А як же наші державні службовці? У нас був ще й податківець(※).»
Дворецький «Він занедужав за тиждень, через таку важку роботу. Насамперед податкова інспекція — це робота для двох людей, батька та сина. Цікаво, чи в нашій країні будуть такі ж віддані своїй справі чиновники, як у великих центральних державах?»
Генерал «Гм.. Королю? Чи можемо перейти до наступного купця?»
Король Зимовий Смуток «Так, у нас не має вибору. Пропустіть його!»
Молодший син купця «Ми вперше зустрічаємося, мій король!»
Звук розштовхування безладу.
Король Зимовий Смуток «О, ласкаво просимо, молодий купче.»
Молодший син купця «Ах. Який чудовий кабінет!»
Дворецький «Сюди.»
Генерал «Перевірили цю гору. Сюди?»
Король Зимовий Смуток «Чи цю? Ні не ця!»
Молодший син купця «А що ви шукаєте?»
Король Зимовий Смуток «О вибачте. Я трохи зайнятий. Купець торгує оселедцем? Гадаю, ми отримали лист який, купець відправив заздалегідь, але, здається, його залишили тут... А також податковий звіт за цей місяць. Вибачте, я переплутав.
Молодший син купця «А, в такому разі.» (жваво)
Миттєво.
Молодший син купця «Ось він. Це рекомендаційний лист, який я вам надіслав. .....Тут коротко про податки.» (миттєво)
Молодший син купця (миттєво)«Можливо, нам варто скористатися цією книгою.»
Молодший син купця «Ось прохання. Виглядає так, що рахунки за цей місяць нанизані на мотузочку. Це скрупульозно, але безладно.
Король Зимовий Смуток «О! Врятований. Це заощадило мій час.»
Дворецький «Ну кожен день — це війна.»
Генерал «І це дика війна. Це може бути війна на виснаження.»
Король Зимовий Смуток «А ви вельмишановний купче. Це був оселедець?»
Молодший син купця «Зовсім ні. Я третій син у купецькій родині, другий син зайнявся торгівлею, в тому числі оселедцем, а старший син перебрав на себе торгову палату і лихварство, тому я не маю справи. Я той кого називають безробітний без наміру працювати.»
Король Зимовий Смуток «Хм-хм. Це важко. А що ви робите у нас в палаці?»
Молодший син купця «Це рекомендаційний лист...»
«Я втомилася його виховувати. Дайте йому якомога більше роботи, і нехай попрацює в полі.
Багряна.»
Король Зимовий Смуток «...»
Молодший син купця (шанобливо) «Якщо в цьому палаці мені позичать хоча б невеликий корабель, думаю, я зможу допомогти в бізнесі та зборі інформації. Зрештою, я дитина купецької сім’ї.»
Король Зимовий Смуток «Хм. Ні, ви прийшли в потрібне місце. Ха-ха-ха.» (шук-шук)
Дворецький «Ця країна вітає прекрасних юнаків і дівчат.» (шук-шук)
Молодший син купця «Га? Чого? Чому ви виглядаєте таким щасливим?»
Король Зимовий Смуток «Ха-ха-ха! Вам не треба турбуватися про деталі. Аха-ха-ха.»
Місто відкритих воріт, ярмарок на головній вулиці
〜♪〜〜♪
Герой «Ого, тут досить жваво.»
Командувач Східної Фортеці «Так, як для спонтанного проєкту, ми на правильному шляху.»
Герой «Пахне смачно.»
Командувач Східної Фортеці «Це смажене порося. Гей, я скучив за цим! Агов, чорний лицарю. Купім шматок.»
Герой «О, давайте, давайте!»
Генерал Східної фортеці «І холодного елю теж.»
〜♪〜〜♪
Людина-торговець «Ласкаво просимо!»
Герой «Дайте мені чотири шматочки, цієї добре приготовленої штуки!»
Людина-торговець «Ось, будь ласка! Лише два срібняки!»
Герой «Ви впевнені, що згодні на так мало?»
Людина-торговець «Міський комітет оплатить половину закупівель для ярмарку. Ось чому сьогодні пропонують таку чудову ціну!»
Герой «Я цього не знав〜. Ого, як смачно пахне.»
Людина-торговець «Саме так. Ця смажена свинина приправлена секретними спеціями країни Дюн. Брате, ти зробив гарну покупку!
〜♪〜〜♪
Командувач Східної фортеці «Дайте мені елю, два кухлі!»
Демон-торговець «Ось, ось, чи це не командувач Східної фортеці?»
Командувач Східної фортеці «О, вибач. Що завадив.»
Демон-торговець «Ні, ні, зовсім ні. Два кухлі, так? Я подам їх холодними, будь ласка, зачекайте.»
Командувач Східної фортеці «Як я і просив. …Як справи? Є які тенденції.»
Демон-торговець «Це великий успіх. Я не думаю, що групи підриву, сьогодні з’являтися. Це таке веселе свято.»
Командувач Східної фортеці «Сподіваюся»
Демон-торговець «У будь-якому випадку, найкраще, що немає ніяких боїв. Я не хочу більше воїн. Бути спаленим і переслідуваним — це дуже важко, чи не так?»
Командувач Східної фортеці «О, я обіцяю, що не дозволю цьому статися, присягаюся іменем свого батька.»
Демон-торговець «Ха-ха-ха! Людська обіцянка, еге ж... Але ж це командувача! Гадаю, в цьому місті це важливо. Ось два кухлі! Вони холодні!»
Командувач Східної фортеці «О, я залишу кухоль зі спиртним тут.»
〜♪〜〜♪
Герой «О. Командувачу, я купив!»
Командувач Східної фортеці «Я тут запасся елем.»
Герой «Поїмо, поїмо.»
Командувач Східної фортеці «Гаразд ось і ми. Ха-ха! Хм-хм!»
Герой «Відкусіть цю частину, яка виглядає так, ніби воно згоріла, це так круто!»
Командувач Східної фортеці «Запийте це холодним елем! Чудово, чи не так? Їжа має бути саме такою!»
〜♪〜〜♪
Принцеса вогняних драконів «Ось ти де.»
Демоничка «А, гм... Сюди, сюди, добрий вечір.»
Герой «А...»
Командувач Східної фортеці «О, ви прийшли.»
Принцеса Вогняних драконів «Що значить, вийшла. Хіба я не раз казала, що перевірки — це теж службова справа? Ви ж у двох робите це крадькома.»
Герой «Ну, не схоже, що ми робимо це крадькома.»
Командувач Східної фортеці «Хей? Я навіть розповів про це своїм людям.»
Герой «Я... У мене не має підлеглих, але я...»
Демоничка «Ме, ме, ме… Ау-ау-ау.»
Принцеса Вогняних драконів «Залишити наложницю і вийти — це вже доказ її непридатності. Шановний чорний лицар!»
Герой «Ха, ха-і-і?»
Принцеса Вогняних драконів «Наложниця — дружина Чорного лицаря. Яке у вас пихате ставлення? Навіть у клані Вогняних драконів сльози стали б великою рікою.»
Герой «Вона не моя дружина. Це фантазії старого великого князя...»
Принцеса Вогняних драконів «Навіть без таких хитрощів, розум і тіло вашої наложниці належить вам.» (бан!)
Герой «Не належить. Я не маю до цього ніякого стосунку.»
Демоничка «Ме, ме, мені. Мені шкода.»
Герой «Ні це не провина демонички.»
Демоничка «Ні, це... Шановний чорний лицар... пішов... Той... пішов, тож... тож. Мені дуже шкода.»
Герой «Так чи інакше, відразу дізналися. Так.»
Падіння.
〜♪〜〜♪
Командувач Східної фортеці «Все ж, ви одягнулися, чи не так?»
Принцеса Вогняних драконів «Звичайно... Зрештою хіба командувач Східної фортеці не казав, що коли справа доходить до ярмарків, то навіть простолюдини одягаються?»
Герой «Але трохи замало тканини, чи не так?»
Командувач Східної фортеці «Ха-ха-ха! Правильно саме так. Крім того, як на це не дивися, це виглядає як щось незвичне, схоже на вбрання Сходу...»
Принцеса Вогняних драконів «Я поспіхом провела дослідження. Довелося докласти багато зусиль, щоб пошити їх на замовлення.»
Герой «Я через..»
Демоничка «Е-е-е-е, я відчуваю, як усі.... Це... Так, ніби дивишся на...»
Командувач Східної фортеці «О, демоничці також дозволили красиво одягнутися.»
Принцеса Вогняних драконів «Мені знадобилося багато часу, щоб змусити цю дівчину переодягнутися. Ти дурепа, знаєш.»
Демоничка «П-п-п-перепрошую... Мені дуже шкода.»
Принцеса Вогняних драконів «Ні. Все гаразд.
Демоничка підстрибнула.
Принцеса Вогняних драконів «Навіть якщо вона сьогодні лише служниця, поки вона служить моєму панові, вона повинна принаймні мати такий рівень манер і краси.» Який сенс у незамінній жінці з демонічного племені, якщо вона не виставляє напоказ своє тіло!»
Демоничка «Це з племені драконів. Ви-ви-ви...»
Принцеса Вогняних драконів «Це загальновідома річ серед демонів.»
Демоничка «Так, так... так!»
Герой «О. Це смажена картопля, аж тут.»
Командувач Східної фортеці «Це їжа цієї місцевості.»
Герой «О, я пригадую, що вона походить з демонічного світу. Може, з’їмо?»
(※)Кам’яна сіль
Сіль яку видобувають у вигляді мінералів. Сіль, що викристалізувалася на суходолі під час орогенних рухів того, що колись було морем у давнину. Вона зустрічається у великій кількості по всьому світу.
Командувач Східної фортеці «З’їмо, з’їмо! Вона смачна!»
Принцеса Вогняних драконів «Мій володарю?»
Герой «Смачно, вершкове масло найкраще!»
Командувач Східної фортеці «Правда? Це кам’яна сіль(※).»
Принцеса Вогняних драконів «Мій володарю!»
Герой «Так?!»
Принцеса Вогняних драконів (Крутиться) «Як вам?»
Герой «Подобається? Гарний ярмарок.»
Принцеса Вогняних драконів «Як вам подобається?» (М’яко кружляє.)
Демоничка «В-ви-ви вибачте, шановний чорний лицар?»
Герой «Смачно, хочеш картопельки?»
Принцеса Вогняних драконів «Так, так, як вам подобається?!» (кружляє)
Герой «Ем.»
Командувач Східної фортеці (пошепки) «Ей, це, це, вірно ж, це більше схоже на те.»
Герой (пошепки) «Га?»
Командувач Східної фортеці (пошепки) «Вона має на увазі комплімент її одягу.»
Принцеса Вогняних драконів Гоооо.
Герой «О, ага! Вам личить. У принцеси гарний стиль, тому вона має добрий вигляд в будь-якому одязі, але сьогодні вбрання має екзотичний відтінок! ...Я маю на вазі, що не можу позбутися відчуття, що це трохи занадто відверто, але це ж фестиваль!»
Командувач Східної фортеці «О, ти ідіот. Це занадто велика похвала, я не знав.»
Принцеса Вогняних драконів «Так, саме так, мій володарю! Воша наложниця. Ваша наложниця — найцінніша людина в трьох королівствах!»
Зимове село, особняк королеви демонів, кабінет.
Королева демонів «Хмм…»
Головна покоївка «Це сталося вже двічі, за цей місяць. Масштаб гуркоту також стає більшим.»
Королева демонів «Інтервали стають все коротшими й коротшими.»
Головна покоївка «Так, я думаю, що це межа...»
Королева демонів «Скільки у нас залишилося часу?»
Головна покоївка «Чим швидше, тим краще. Так... Близько тижня.»
Королева демонів «Дуже добре. Один тиждень.»
Головна покоївка «...Глибоко співчуваю вашій втраті.»
Королева демонів «Ні, що ти. Минуло майже два роки. Здивована, що протрималася так довго. Я знала, що цей день рано чи пізно настане.»
Головна покоївка «Так.»
Королева демонів «Перенесіть моє ліжко до підземного палацу.»
Головна покоївка «Слухають, моя пані.»
Королева демонів «Треба поспішити закінчити справи в людському світі.»
Головна покоївка «Так.»
Королева демонів «Ну, не дивись так.»
Головна покоївка «...»
Королева демонів «Я скоро повернуся. Скоро знову побачимось.»
Залізна країна, пагорб на околиці міста
Шуух!
Королева демонів «Вітер, повітря тут все ще вологе.»
Покоївка старша сестра «У мене гуде в голові...»
Герой «З тобою все гаразд?»
Покоївка старша сестра «Т-так…»
Королева демонів «Заспокойся, зроби глибокий вдих.»
Герой «Якщо подумати, це був твій перший раз, коли ти користувалася заклинанням перенесення.»
Покоївка старша сестра «Так. Відчуваю, що у мене поморочиться в голові... Але зараз я в порядку.»
Королева демонів «Хвороба перенесення, з цим нічого не поробиш.»
Герой «Якщо йтимеш повільно, то отямишся.»
Туп-туп -туп
Королевою демонів «До міста близько двадцяти хвилин.»
Герой «Невже.»
Покоївка старша сестра «Це столиця Залізної країни! Яка ж вона величезна!»
Королева демонів «Мм, бачиш, як клубочиться дим? На вулицях стоять численні майстерні.»
Герой «До речі, а що ви сьогодні робитимете?»
Королева демонів «О, я чула, що прототип машини, про, яку я просила, вже виготовлено.»
Герой «Ти збираєшся її подивитися? А покоївка старша сестра?»
Королева демонів «Останнім часом я навчаю її різних аспектів своєї роботи. Вона більш розумна, ніж шляхтич чи купець.»
Покоївка старша сестра «Це неправда.»
Королева демонів «Дивіться, ми входимо в центр міста.»
Правий брамник «Стій!»
Лівий брамник «Звідки прийшов, купче?»
Королева демонів «Я вчена із зимового краю. Ось моє посвідчення.»
Правий брамник «Королівська печатка Зимової країни! Справді?! Прошу!»
Королева демонів «Посвідчення теж корисне.»
Герой «Я дуже вдячний, що мені не довелося проходити через жодні клопоти.»
Покоївка старша сестра «Дивовижно, правда! Всі будинки зроблені з каменю?»
Королевою демонів «Ей, ей. Не дивися в гору, це не безпечно.»
Герой «То куди ми йдемо?
Покоївка старша сестра «Куди ми йдемо?»
Королева демонів «Ну, я не знаю.»
Герой «Що, ти не ненадійна. Покажи листа.»
Королева демонів «Це воно» (перегортає.)
Герой «А, це прирічкове ремісниче містечко.»
Покоївка старша сестра «Ви багато знаєте!»
Герой «Герой — вітрогон, він їздить по різних містах, щоб вирішити суперечки, тому він знає тільки географію.»
Покоївка старша сестра «Це чудове вміння.»
Королева демонів «Він мій. Він не буде цього робити? Хмм.»
Герой «Так, так.»
Королевою демонів «О це залізо? У цій майстерні це срібло.»
Герой «Цікаво?»
Королева демонів «Я вперше бачу його в дії.»
Герой «До якої майстерні ти сьогодні йдеш? Зброї чи сільськогосподарських знарядь?»
(※)Лиття
Метод, при якому метал розплавляється при високій температурі, вище температури правління і заливається у форму або подібний пристрій, для виготовлення виробу.
Королева демонів «Сама майстерня — це цех з лиття міді(※). Але це не зброя і не сільськогосподарські знаряддя. Ми з героєм вже говорили про освіту.»
Герой «Так було.»
Покоївка старша сестра «?»
Королева демонів «Я думаю, що освіта має набагато більшу силу в цьому світі.»
Герой «… Хм.»
Королева демонів «Справжній розмір світу настільки великий, що ніхто не може його усвідомити. Люди... З мудрістю застосовують до нього свій здоровий глузд і знання і думають, що знають його. Вони знають світ за власною міркою.»
Герой «Це я пам’ятаю. Вони думають, що їхній шлях — єдино правильний, або думають, що вони мають рацію.»
Покоївка старша сестра «Так…»
Королева демонів «Щоб розвіяти цю темряву, потрібні знання. Ну, на даному етапі це освіта. Мало того, причина, чому освіта важливіша, полягає в тому, що той факт, що освіта важлива, не можна зрозуміти без освіти.»
Герой «Хм? Це трохи складно.»
Покоївка старша сестра «Це правда.»
Герой «Ти розумієш? Покоївка старша сестра?»
Покоївка старша сестра «Так. Кріпаки, до прикладу, недуже освічені, тобто вони не мають багато знань і не розуміють, що є кращий світ. Тому вони бідні.»
Герой «Але ж землевласники живуть добре, чи не так? Вони ж це бачать?»
Покоївка старша сестра «Але вони не знають, як туди потрапити. Ні, якщо бути точною, я навіть не знаю, чи є спосіб туди дістатися.»
Герой «...»
Королева демонів «...»
Покоївка старша сестра «Це дуже прикро. Не знати хто ти є і ким ти можеш стати. ...Ні, хоча це може бути простіше. Я знаю про що говорить господар будинку, тому що я є господарем будинку.»
Герой «Зрозуміло....»
Королева демонів «Так, от, освіта — це дуже важливо, але вона має серйозний недолік, точніше, слабкість. Розумієш?»
Герой «Що таке? Що?»
Покоївка старша сестра «Я не розумію…….»
Королева демонів «Це те, що вона повільна. Потрібна велика кількість часу, щоб передати знання однієї людини іншій. Мало того, існує обмеження на кількість людей, яким воно може бути передане одночасно. Якщо один вчитель витрачає все життя, щоб навчити одного учня, рівного собі, то кількість людей, які володіють знаннями, не збільшується.»
Герой «А... Ну, як на мене, то це правда.»
Покоївка старша сестра «Але ж знання дорогоцінні, то хіба це не є також неминучим? Чим більше я вчуся у наставниці, тим більше мені здається, що я можу її наздогнати.»
Королева демонів «Це також обмеження, яке ти собі поставила. Хто сказав, що «знання дорогоцінні та що їх важко здобувати».»
Герой «Невже, справді?»
Залізна країна, ремісниче місто, велика майстерня.
Клац
Головний майстер «Здрастуйте. Це пані бакалавр! Ви, мабуть, стомилися від довгої дороги!»
Королева демонів «Ви мені дуже допомогли, головний ремісник.»
Головний ремісник «О, ні! У моєму віці ви ще даєте таку цікаву роботу, що у всіх піднімається настрій.»
Покоївка старша сестра «Це ж велика майстерня!»
Головний майстер «О, це небезпечно, багато ходити, панночко.»
Пшш!
Головний майстер «А ще є гаряча пара. Вона потрібна для охолодження розплавленого металу.»
(※) Молотарка
Обмолот - це процес видалення ядер зернових культур, таких як пшениця і рис, зі стебла. Випалення лушпиння і виймання плодів зсередини називається лущенням, яке іноді називають обмолотом разом з лущенням. Деякі молотарки також здатні обмолочувати.
(※) Рухома літера
Тип печатки зі свинцю з вигравіруваною однією літерою. Винайдений у Китаї приблизно в одинадцятому столітті. Перший тип був виготовлений з глини. У 14 столітті металеві печатки почали виготовляти в Кореї. У Європі вони вперше були виготовлені в п’ятнадцятому столітті.
(※)Типографський верстат рухомими літерами
У 1455 році Гутенберг побудував машину для друку свинцевим шрифтом. Невідомо чи було це зроблено з урахуванням знань про шрифтовий друк, винайдений у Китаї, чи це було вигадано окремо.
Покоївка старша сестра (здригнувшись) «Так»
Головний майстер «Ви, мабуть, стомилися. Зроблю вам чашечку чаю, і ви зможете піти в задню частину будівлі...»
Королева демонів «Ні, дякую. Перш за все, хотілося б побачити прототип.»
Головний майстер «Аха-ха-ха-ха-ха. Ви так само поспішаєте, як тоді, коли я розмовляв з вами в Зимовій країні! А тепер, будь ласка, ходімо зі мною. У нас є власний склад.»
Тук-тук, тук-тук, тук-тук...
Королева демонів «Це!»
Герой «Вона величезна!»
Покоївка старша сестра «Що це?... Схоже на молотарку(※), але більша...»
Головний майстер «Зовнішня частина — це тимчасова збірка, тому вона неминуче буде більшою. Основний корпус — невеликий. Те що виглядає величезним це якась полиця чи склад.»
Герой «Склад?»
Головний майстер «Ласкаво просимо.»
Туп-туп-туп...
Покоївка старша сестра «У вас багато шухляд і полиць.»
Головний майстер «Ось що там лежить.» (клац)
Сміливець «Це печатки?»
Покоївка старша сестра «Це штамп?»
Головний майстер «Так, ми називаємо їх «рухомою літерою(※)».»
Королева демонів «Це наша нова зброя.»
Головний майстер «Ми називаємо його типографський верстат з рухомими літерами(※).
Зимове село, в коридорі особняка Королеви демонів, опівночі.
Лицарка (зосереджено) «...»
Королева демонів (зосереджено) «...»
Лицарка «Ш-що т-ти тут робиш?»
Королева демонів «Це мої слова».
Лицарка «...Ні, я хотіла дізнатися, де тут вбиральня.»
Королева демонів «Вбиральня на іншому кінці коридору.»
Лицарка «А що тут робить Королева демонів?»
Королева демонів «В-вірно... Знаєш.»
Лицарка «Що?»
Королева демонів Гей, що це! Білі, удавані нічні шати лицарки! Хіба це не шовк?! Яка розкіш.
Лицарка «Яка різниця в що вдягнутися!»
Королева демонів «Це не добре. Така річ.»
Лицарка «Якщо так кажеш, то чому Королева демонів тримає в руках подушку?»
Королева демонів «...Це так.» (сіп-сіп)
Лицарка «Ось, не шарпай двері.»
Королева демонів «Я нічого такого не робила.»
Лицарка «Збираєшся йти до кімнати героя, так пізно вночі?»
Королева демонів «Ну, це не має значення. Це нічне чаювання.»
Лицарка «Тоді, ми теж влаштуємо нічне чаювання.»
Королева демонів «В якому світі існує чаювання, на яке ви приходите до чоловічої кімнати в шовковій нічній білизні? Ти Дурна!»
Лицарка «Я все одно краща дурепа, ніж дурепа, яка приносить подушку і називає це чаюванням.»
Королева демонів «Ум. А... Кахи. Лицарка.»
Лицарка «Що?»
Королева демонів (щиро)«Я вважаю лицарку чи не єдиною своєю подругою в людському світі...»
Лицарка (щиро) «....Так, вірно. Королева демонів.»
Королева демонів «Тож пропусти мене.»
Лицарка «Це неприйнятно.»
Королева демонів «Будь милосердною. Є обставини.»
Лицарка «У мене свої обставини.»
Королева демонів «Які саме обставини?»
Лицарка «Це.» (Бах!)
Королева демонів «Що, що? «Заприсягнутися у вічній вірності»? Хіба це не жіноча хустинка?.. Е? Що?!»
Лицарка «Так, Принцеса вогняних драконів. Думаючи, що ми зайняті, і занадто для сварки з тобою, щоб кидати пил або брикатися.» (наростання напруження.)
Королева демонів «Звичайно...» (наростання напруження.)
Лицарка «Ось чому я не можу відступити сьогодні. Мій улюблений меч, Божественна різанина, також кровожерливий.»
Королева демонів «За таких обставин!» Мені теж залишається кілька днів.»
Лицарка «Що?»
Королева демонів «Ні, нічого. Все одно не можу відступити.»
Головна покоївка «Тоді я піду.»
Королева демонів/Лицарка ««Е?»»
Королева демонів/Лицарка ««Що?»»
Королева демонів/Лицарка ««Гм?»»
Головна покоївка «Це входить в цілодобове обслуговування? Так соромно сваритися через таку річ. Я подбаю про це. Тоді не буде ніяких непорозумінь, так?»
Королева демонів «Як ти смієш так говорити, головна покоївка?!»
Лицаря «Абсолютно, як нахабно! Ганьба тобі!»
Головна покоївка «Ви маєте справу з недосвідченою людиною, навіщо ви так напружуєтеся?» У вас нічого не вийде. Тут треба бути терплячим і толерантним. Ви не можете бути повноцінною людиною, якщо не можете змусити добродія побалувати вас.»
Королева демонів «Це може мати сенс, але...»
Лицарка «Дійсно, мені мало б бути соромно, бути леді...»
Головна покоївка «Тоді я піду і зроблю кілька справ, будь ласка, зачекайте на мене там.»
Королева демонів «Не змішуй це з тим!»
Лицарка «Це не лицарська поведінка!»
Головна покоївка «Тоді не метушіться тут удвох в коридорі. Ні, будь ласка, нехай ви троє порозумієтеся!» (посміхається.) Звук відкриття дверей. Пух-пух!
Зимове село, особняк королеви демонів, кімната героя.
Гу-гу-гу, дзинь!
Королева демонів/Лицарка ««Ух!»»
Герой «...Що ви робите? Ви дівчата.»
Лицарка «Ні, це. Ц-це! Т-така ситуація.»
Королева демонів «Що ж, це довга історія, але на це є глибокі та вагомі причини, і, як ви знаєте, ситуація у світі перебуває у безладі, і наше становище в цей час також перебуває посеред глибокого кошмару.»
Лицарка «Трохи заспокоює бачити розгубленість інших людей.»
Королева демонів «Іншими словами, чи не найважливіше зараз для нас — це відверта розмова з героєм, який повинен знайти світло в кінці своїх спекуляцій, заснованих на майбутніх перспективах і розвитку подій? Так, є ризик бути названим слабким, але я думаю, що настав час нам усім зробити наступний крок.»
Герой «Заспокойся.» Плюх!
Королева демонів «Хмм!»
Герой «Отже, в підсумку, що це означає.»
Королева демонів (зирк)«...»
(※)Зоровий контакт
Сигнали очима і зрозуміння один одного. Вид невербальної комунікації, який не використовує слова. За допомогою зорового контакту важко спілкуватися, якщо обидві сторони не розуміють одна одну.
Лицарка (зирк) «....».
Герой «Без зорового контакту(※).»
Королева демонів «Тоді час настав.»
Герой «Ха?»
Королева демонів «У нас буде стратегічна нарада, то чому питаєш?»
Герой «Га?»
Крадькома.
Лицарка «Яка ще стратегія.»
Королева демонів «Я все ще залишаюся Королевою демонів, повелителем дискусій. Переговори — це мої володіння. Вирішімо це шляхом обговорення.»
Лицарка «Як саме?»
Королева демонів «Як щодо того, щоб я була зверху, а лицарка — знизу?»
Лицарка «Що ти за збоченка? Що за збочена королева демонів?!»
Герой «Немає часу.»
Королева демонів «Що ти маєш на увазі під «збоченкою? Зверху і знизу ліжка.»
Лицарка «А, зрозуміло. Вибач, я не правильно зрозуміла.»
Королева демонів: «Гаразд?»
Лицарка «Хвилинку, а де тоді герой?
Королева демонів «На ліжку звісно.»
Лицарка «Я одна знизу, що ж ти за задирака така!»
Королева демонів «Ні? А як щодо того, щоб ми поділили час?»
Лицарка «Поділимо час? Що це?»
Королева демонів «Ми поділимо свої справи за часом.»
Лицарка «Звучить як гарна ідея.»
Королева демонів «Це базові знання для підвищення продуктивності.»
Лицарка «І як саме?»
Королева демонів «Лицарка користуватиметься ложем героя, коли світить сонце, а я після заходу сонця.»
Лицарка «Тільки Королева демонів супроводжуватиме героя?!»
Герой «Я трохи зголоднів. Не можу дочекатися закінчення цієї розмови.»
Зимове село, особняк королеви демонів, кімната героя.
Герой «Що це за ситуація. Що відбувається?!»
Королева демонів «Переговори — це також евфемізм для компромісу. Це сумна ілюстрація тієї реальності.
Лицарка «Я теж не хочу. Але в мене не має вибору. «Коли є тільки один буханець хліба, треба бути вдячною за половину», казала моя бабуся.»
Герой «Це погано стосовно мене.»
Королева демонів «Про що ти говориш! З жінкою в кожній руці! Нізащо, герой. ...Не-незадоволений?»
Лицарка «Ти ж не хочеш сказати, що принцеса вогняних драконів чимось краща!?»
Герой «Ні, це не те саме.»
Королева демонів «Воно не подобається, бо вони м’які, чи тому, що це погане м’ясо?! Герой — це моя контрактна власність.»
Стискає до тріску.
Лицарка «А груди обов’язково мають бути? Ти хочеш таке гниле м’ясо? Найвища якісь дівчини — це чистота! Чистота присвячена Богові, є кращою.» (тулиться)
Герой «У-у-у-у, чому. Чому так?»
Королева демонів «Хм. Головна покоївка мала рацію.»
Лицарка «...Це бісить, але так.»
Королева демонів «Оголосімо перемир’я.»
Лицарка «Зрозуміла.»
Герой «Переговори завжди закінчуються тим, що я не розумію, про що йдеться.»
Королева демонів «Я не буду діяти через твою голову, гаразд? Я ляжу біля твого вуха отак.»
Лицарка «Угу, я просто покладу голову на твоє плече.»
Герой (здригнувся) «...»
Королева демонів «Герой нервує?»
Лицарка «Це його ліжко, тому я так не думаю.»
Герой (Нервую! Як мені не нервувати?!)
Королева демонів «Заспокойся.»
Лицарка «Так, на полі бою спокій чинник між життям і смертю.»
Герой (Я на межі смерті!)
Королева демонів «Він теплий! Він такий пухнастий!»
Лицарка «Мм, тут напрочуд зручно спати.»
Герой «...М..»
Королева демонів «Ти спиш? Герой.»
Лицарка «Можливо. Мабуть, він втомився.»
Герой (Чи можна тут заснути. Якщо хоч один незайманець зможе заснути в таких умовах, я використаю магію блискавки, щоб посадити їх усіх на електричний стілець!)
Королева демонів «Волосся у героя пухке.»
Лицарка «Так, як у великого пса.»
Королева демонів «Я люблю торкатися цього волосся. Це ж я тримаю волосся героя на місці, пам’ятаєш?»
Лицарка «Я знаю його довше, ніж ти. Я знаю.»
Герой «....Умм. ....Умм.»
Герой (Ні, ні. Треба прикидати, що сплю. Заспокойся мій дух! Душе моя, послухайся мене сьогодні!)
Королева демонів «...»
Лицарка (погладжує)«....»
Королева демонів «Гей, лицарка.»
Лицарка «Що?»
Королева демонів «Наступного тижня я повертаюся у світ демонів.»
Лицарка «Га?»
Герой (Що?)
Королева демонів «Ні, нічого такого. Це наче продовження ліцензії Короля демонів.»
Лицарка «Ліцензії? Типу диплома?»
Королева демонів «Так.»
Лицарка «Розумію… Ти скоро повернешся?
Королева демонів «Ні, не знаю. Думаю, це займе кілька місяців, не раніше.»
Лицарка «Що таке? Королево демонів, вагаєшся?
Королева демонів «Ні, не вагаюся. Нічого не вдієш. Король демонів — це щось на кшталт... Є речі, які я не можу пояснити нікому, окрім Короля демонів. Там є могила Королів демонів, яка передається з покоління в покоління, і я маю віддати їй шану.»
Лицарка «....»
Королева демонів «Крім того, у світі демонів є багато кланів, і багато з них виступають за вторгнення в людський світ. Причина затишшя у війні полягає в тому, що я, Король демонів, зазнала поразки від хороброго воїна, і кажуть я одужую від поранень. Якщо я не зв’яжуся найближчим часом і не об’єднаю серця демонічних кланів, деякі з кланів, що вийшли з-під контролю, можуть відновити війну самостійно.»
Лицарка «Але тоді...»
Герой(...)
Королева демонів «Гм?»
Лицарка «А чи не опиниться королева демонів посеред табору прихильників війни у світі демонів? Звучить дуже небезпечно.»
Герой (Однозначно… Лицарко, продовжуй, скажи ще щось.)
Королева демонів «Моя спеціалізація — економіка, тобто переговори. Все буде не так страшно. До того ж жодна істота не може вести війну без грошей і їжі.»
Лицарка «Але ж тобі треба когось взяти з собою, чи не так?» Ну, знаєш... Або героя. Якщо хочеш, я можу піти з тобою.»
Королева демонів (погладжує) «Ні...»
Лицарка «....»
Королева демонів «Все гаразд. ...Гробниця Короля демонів називається палацом підземного світу, але ніхто крім мене, не може туди увійти. Мені не потрібно, щоб ти йшла за мною. Я піду сама.»
Лицарка «То… насправді…»
Королева демонів «Так, тож я просто хотіла трохи тепла тіла героя.»
Герой(...)
Королева демонів «Я була вередливою. Пробач мені.»
Лицарка «Ні....»
Королева демонів «Звичайно, я візьму з собою головну покоївку. Так ми зможемо впоратися з цим краще ніж просто захистити себе.»
Лицарка (зітхнула)«Розумію.»
Королева демонів «Я залишу документи про цей світ, а лицарка знається на картоплі та сільському господарстві.»
Лицарка «Так, я хочу, щоб Орден подбав про це.»
Королева демонів «Оселедець, про який я просила Унію, також прибуде. Гроші за вітряки та плата по контракту на новий компас повинні скоро надійти. Я також попросила Унію розпорядитися цими прибутками. Звертайтеся до них за потреби.»
Лицарка «Так, розумію.»
Королева демонів «Я розповіла всі деталі покоївці старшій сестрі. І... Подбай про героя.»
Лицарка «Гаразд. ...Я виконаю твоє прохання своїм мечем.»
Зимове село, особняк королеви демонів, кабінет.
Королева демонів «Що ж.»
Покоївка старша сестра «Так.»
Покоївка молодша сестра «Та-ак.»
Королева демонів «Ти вже майже все зрозуміла?»
Покоївка старша сестра «Зрозуміла...»
Покоївка молодша сестра «А я не розумію.»
Головна покоївка «Молодша сестра буде слухати старшу і робити те, що вона повинна робити кожен день, добре.»
Покоївка молодша сестра «Та-ак!»
Головна покоївка «Не розтягуй, без потреби, кінці слова.»
Покоївка Молодша сестра «Т-так.»
Королевою демонів «Немає чого хвилюватися.»
Герой «Це ще довго триватиме?»
Королева демонів «Я попрошу головну покоївку провести розслідування, але деякі лідери клану вперті. Дехто з них, напевно бачать в людському світі скарбницю. Не знаю про що вони думають... Це ж на сусідній галявині...»
Герой «Зрештою, чи не варто мені теж піти?»
Королева демонів «Я піду одна.»
Герой «...»
Королева демонів «Не дивись на мене так. У будь-якому разі, це робота Короля демонів. Я зроблю те, що може зробити тільки Король демонів. Обіцяю, я не буду перегинати палицю.»
Головна покоївка «Я захищу шановну королеву демонів.»
Королева демонів «Так, у мене є старша покоївка.»
Герой «...»
Королева демонів «Крім того, я також турбуюся про цей світ. Південні королівства стабілізувалися, і сільськогосподарські реформи йдуть добре, але, як я чула, Королівство Опівнічного сонця стає нестабільним.»
Герой «Я теж так чув.»
Королева демонів «Той, кому я найбільше довіряю в цьому світі — це герой. Зрештою, ти мій володар. Також заспокоює те, що я залишаю героя тут, у цьому місці. Минулого разу герой пішов у світ демонів, а я залишилася. Це тому, що я була єдиною, хто міг реформувати сільське господарство і забезпечити технічне керівництво. Але цього разу все інакше. Я знаю, що герой більше не є просто воїном завдяки місту Відкритих воріт. Це інший я. Ось чому я збираюся залишити це вам.»
Герой «… Зрозумів.»
Королева демонів «А тепер покоївка старша сестра.»
Покоївка старша сестра «Так.»
Королева демонів «Це я залишу тобі.»
Покоївка старша сестра «Перстень так?»
Королева демонів «...Так, його мені зробив відомий ельф. Він не великий, але в ньому є ілюзія, що змінює форму. Це ілюзія, тому ти не зможеш змінити свій голос чи жести, але зможеш прийняти мій образ.»
Покоївка старша сестра «Що ви маєте на увазі?»
Королева демонів «Можливо, доведеться отримати гроші у купців або зустріти гостей, які нас навідають, так? Здебільшого герой зможе з цим впоратися, але якщо це буде вкрай необхідно, з цим перснем ти зможеш виступити в ролі мого двійника.
Старша сестра покоївка «Гаразд. Ідіть і виконайте свою роботу без жодних турбот.»
Покоївка молодша сестра «Моя пані!»
Королева демонів «Хм, що таке?»
Покоївка молодша сестра (невинно посміхаючись) «Сувеніри.. Так♪.»
Головна покоївка «Ось!»
Королева демонів «Ха-ха-ха. Так, я піду і подивлюся, що зможу знайти для вас.»
Покоївка старша сестра «Я молюся за ваше благополучне повернення.»
Покоївка молодша сестра «Молюся за вас.»
Королева демонів «Ум. Найраніше — через три місяці, найпізніше — через пів року.»
Головна покоївка «Не спи з оголеним животом, добре?»
Покоївка старша сестра «Хай щастить.»
Покоївка молодша сестра «Хай щастить♪.»
Шюх!
Місто Відкритих воріт, околиці.
Шух!
Королева демонів «Зрештою, магія телепортації героя зручна.»
Герой «Довірте переміщення мені.»
Головна покоївка «У мене набагато менша хвороба переміщення, ніж у шановної Королеви демонів.»
Королева демонів «Так, давно я не була у світі демонів!»
Головна покоївка «Так, зелене сонце. Я так за ним сумувала.»
Королева демонів «Це місце, так. Я не помиляюся, це на південній околиці міста.
Герой «Так, якщо спуститися з пагорба, то вийдеш до південних воріт міста Відкритих воріт.»
Королева демонів «Гаразд, тут ми з тобою і попрощаємось.»
Герой «Ні, я відведу тебе назад до міста.»
Королева демонів «Ні, не можна. Герой повинен триматися подалі від міста.»
Герой «А?»
Королева демонів «І взагалі, це заборонено. ...О, ні, все вірно. Ти не повинен йти до доньки Вогняного Дракона....» (пробурмотіла)
Герой «?»
Королева демонів «Е-е-е. Герой!»
Герой «Так?»
Королева демонів «Розпушити!» Безладно!
Герой «Що за чортівня тут відбувається!»
Головна покоївка (хихикаючи) «Ох, ох, ох.»
Королева демонів «Що таке. Я заправляюсь.»
Герой «...Все добре?»
Королева демонів «Герой хвилюється. Що зруйнуєш свою мужність.»
Герой «Однак, знаєш»
Королева демонів «Все гаразд. У мене тепер є енергія. Не думаю, що я програю, навіть якщо мої попередники масово накинуться на мене.»
Герой «?»
Королева демонів «Крім того, я нарешті зайшла так далеко. Я також відчуваю яскраву атмосферу міста Відкритих воріт. Це місто, де люди й демони живуть разом. Я вже бачу вершину пагорба.»
Герой «О, так.»
Королева демонів «Тож я йду, мій герой.»
Герой «Так, йди. Моя королева демонів.»
Королева демонів/Герой ««Скоро побачимося.»»
Маленький селянин «Хо-хо! Гей!»
Селянин середнього віку «Агов, привіт.»
Вівчар «Вітаю!»
Маленький селянин «Ох, сьогодні ти багато надоїв.»
Вівчар «Ага, вже осінь. Треба готувати сир.»
Маленький селянин «О, так. Які плани на цей рік?»
Селянин середнього віку «А з мигдалем робиш?»
Вівчар «Добрі, надої хороші. Звісно робитимемо з мигдалем. Можливо це тому, що вони їли багато конюшини. Цього року молоко дуже солодке.»
Маленький селянин «Ну, я чув багато хорошого.»
Селянин середнього віку «Обміняєш мені на пшеницю чи картоплю?»
Вівчар звісно. Я не проти заплатити срібними монетами.»
Маленький селянин «Вірно, ми почали використовувати срібні монети, вірно.»
Селянин середнього віку «Так. Ми їх ховаємо і зберігаємо.
Вівчар «О. Боже. Так, ми повинні бути обережними.»
Маленький селянин «Ось тут ми розкидатимемо золу і рибні залишки(※) на картопляних полях.»
Селянин середнього віку «Будете розкидати?»
Вівчар «Що таке рибні залишки.»
Маленький селянин «Це добриво, я дізнався про нього в церкві. Схоже, добре його посипати, щоб не слабшали блага землі.»
Селянин середнього віку «Але воно коштує грошей.»
Вівчар «Так.»
Маленький селянин «Ну, але це невелика сума. Це гроші, зроблені з картоплі, якої нас навчили монахи. Не завадило б віддати їх назад до монастиря.»
Селянин середнього віку «Ну, можливо, й так.»
Маленький селянин «Крім того, кажуть, що картопля схильна до хвороб, якщо ними не сипати.» Ми зменшили посіви пшениці, тож якщо картопля захворіє, нам буде непереливки.»
Селянин середнього віку «Зрозуміло, зрозуміло. Цікаво, чи не посипати його і в себе.»
Вівчар «Хочу набити живіт оселедцем.»
Маленький селянин «Ха-ха-ха! Я наб’ю живіт вершковим маслом у шинку.»
Селянин середнього віку «О, було б добре!»
Вівчар «Я подумаю про це, коли продам багато сиру.»
Маленький селянин «Ти повинен це зробити!»
Святе місто, палата лордів, таємна зала суду
Гомін.
Шляхтич-воєначальник «....Полишили місто Відчинених воріт...»
Заможній шляхтич «Який... безсоромний... відступ.»
Єпископ «Покарання...також... духами.»
Шляхтич-воєначальник «Як і очікувалося... від слабкого дворянина...»
Заможній шляхтич «...Позашлюбний...»
Єпископ «Мільйон... підданий королівства...»
Шляхтич-воєначальник «Покарання...»
Заможний шляхтич «Найвища міра покарання — розп’яття.»
Єпископ «Натерти сіллю... спалити...»
Гомін.
Шляхтич-воєначальник «Вирок...»
(※)Золота та рибні залишки
Золу, що залишилися після спалювання рослинності, можна використовувати як добриво, оскільки вона містить калій і вапно. Рибні залишки - це рибне борошно, що залишається після подрібнення риби та видалення риб’ячого жиру, містить фосфор і азот.
(※)Трибунал
Військовий судовий, проведений військовими за кримінальні дії всередині війська. Він розглядає різноманітні військові порушення, включаючи напад на цивільне населення, втечу перед ворогом і порушення наказів.
(※)Інквізиція
Судовий процес, у якому церква судить віруючих відповідно до церковного права. Зокрема, інквізиція (судить лжевчення) має тенденцію бути трагічною, із застосуванням тортур тощо.
Заможний аристократ «Ні, зараз час... для трибуналу(※)...»
Єпископ «Настав час.... для інквізиції(※)...»
Шляхтич-військовий «Дезертирство... перед ворогом, відмова від свого обов’язку...»
Заможний шляхтич «Зрада... королівства..»
Єпископ «Богохульство святості.»
Комендант «Це інше. Присутні тут перші особи королівства! Церкви Святого Духа Світла! Я ніколи, ніколи не зраджував королівство!»
Шляхтич-воєначальник «Що ви маєте на увазі?! Ви знаєте скільки крові було пролито, щоб захопити це місто Відкритих воріт!»
Заможний шляхтич «Витрачено два роки! Два роки та багато грошей на війну. Все, що витратили на ту другу експедицію, що було витрачено на війну, яка була проведена для того, щоб затиснути цей континент, було витрачено на вас даремно!»
Єпископ «Привести демонічний світ до вчення світла, було волею Духа. Ви образили бажання і надії дев’яноста п’яти мільйонів вірян Церкви.»
Комендант «Ні! Т-та-так! Ми не тікали. Так, так. Ми пішли на підкріплення! Я нікуди не тікав.»
Шляхтич-воєначальник «Замовкни, боягузе!»
Комендант «У той час місто Відкритих воріт зазнало страшної ворожої атаки. Стратегічне рішення є повноваженням командира.»
Шляхтич-воєначальник «Хм.»
Єпископ «А що це був за ворог.»
Комендант «Ну, це... Вода, вогонь... Тіні та демони смерті...»
Шляхтич-воєначальник «Ви їх бачили?»
Комендант «Це не той супротивник, якого можна побачити. Боягузливі засідки неодноразово здійснювалися в тіні ночі, і мої люди падали один за одним! Наша система безпеки розвалилася, моральний дух занепадав. І ми були не в змозі утримати контроль. Та-так! Це бунт! Були навіть повстання!»
Шляхтич-воєначальник «Розумію.»
Комендант «Плем’я демонів повстало. Наші десять тисяч воїнів билися на смерть. Ми билися, билися і билися! Наші мечі стали марними від плям крові та потоки! Це була справді крайня межа. Ми ледве уникнули смерті й повернулися додому. Я лише намагався повернути назад дорогоцінну силу Святого Королівства, довірену мені духом, не втративши її!»
Шляхтич-воєначальник «Аха-ха-ха-ха-ха.»
Заможний шляхтич «Ку-ку-ха-ха.»
Комендант «Не смійтеся! Ш-що тут смішного?!»
Шляхтич-воєначальник «Армія, що дислокувалася в місті Відкритих воріт налічувала близько десяти тисяч воїнів. Ці десять тисяч з’явилися біля берегів острова Полярного сяйва, не зменшившись ні на тисячу. Яка смертельна межа може зберегти таку кількість війська? Ви відступили не втративши й п’яти сотень чоловік?
Комендант «~у!»
Шляхтич-воєначальник «Як вам не соромно!»
Комендант «Але! Безсумнівно, що завдяки нашій появі, війна на острові Полярного сяйва закінчилася! З нашим підкріпленням вдалося відвоювати цей острів, який є територією людства. Першочергова заслуга у захопленні острова Полярного сяйва належить мені!»
Заможній шляхтич «Згідно з інформацією військової розвідки й церкви, на той момент битва вже була тимчасово завершена, а фортеця острова полярного сяйва була оточена арміями південних королівств. Я не смію... називати вас армією Святого Ключа. Ваша особиста армія з’явиться наприкінці битви та не знищила рештки сил племені демонів, а лише втратила воїнів і дозволила демонічному племені прорватися.
Єпископ «Ми втратили дві з половиною з восьми тисяч наших воїнів, і не можемо це компенсувати!»
Комендант «Ми були виснажені блуканням пустелею на кордоні величезного демонічного світу. Ми не як не могли завадити цьому жахливому нападу. Це було велике лихо!
Шляхтич-воєначальник «Досить, мені вже набридло це слухати.»
Заможній шляхтич «Хм. Здається, що гавкаючого пса не можна вилікувати утопленням.»
Комендант «Це командувач Східної фортеці! Той хлопець! Він змовився з демонічним племенем, обдурив мене! Змилуйтеся! Будь ласка, дайте мені ще один шанс! Жоден генерал не знає світ демонів так добре, як я ! Я неодмінно піднесу цю землю під владу Святого короля! Прошу, прошу!»
Шляхтич-воєначальник «Що скажете? Єпископе.»
Єпископ «Простити тут один гріх — значить вчинити злочин проти дев’яносто п’яти мільйонів членів Святої церкви. Моє серце розривається від скорботи. Хе-хе. Нехай розп’яття буде таким, на яке заслуговує цей хворий пес за свої злочини.»
Комендант «Зачекайте! Дайте мені хвилинку, хвилинку!»
Шляхтич-воєначальник «У світлі військового закону ваша страта неминуча.»
Комендант «Ти, командувач Східної фортеці! Ти низькорідний варвар! Брудний найманець! Я не пробачу тобі спілкування з демонічним племенем!»
Заможний шляхтич «Ти здурів?»
Єпископ «Це ти божевільний.»
Зимова країна, Королівський палац, кабінет бюджетного планування.
Молодший син купця «Ого, я зайнятий. Що відбувається?»
Генерал «З вами все гаразд?»
Слуга «Піду заварю чаю.»
Молодший син купця «Я не хочу чаю! Не тікай! Розберись з цим!»
Слуга «Хм-хм. В мене вже очі сліпнуть.»
Молодший син купця «Маленькі плакси більш популярні. Особливо такі хлопці як ти! Так сказав мій другий брат.»
Слуга «Уі-і-і-і!» Ху-хе-хе-е-е.»
Генерал «Ти невблаганний.»
Молодший син купця «Король Зимовий Смуток дав мені зрозуміти... Якщо я проявлю милосердя, я буду тим, хто постраждає.»
Генерал «Зрозуміло.»
Молодший син купця «Погляньте на цю купу паперів!»
Тудун!
Генерал «Але ж до того, як ти прийшов, молодший син купця, їх було в шість разів більше. Хіба це вже не битва, щоб добити залишки ворогів?»
Молодший син купця «Я можу лише думати, що не було бажання керувати королівством!»
Генерал «Ні, король Зимовий Смуток навіть так вважається великим монархом.»
Молодший син купця «Невже?.. Я думав, що він править на своєму ентузіазмі.
Слуга «Так, він крутий! Король крутий, правда?»
Молодший син купця «Хоча тут такий розгардіяш...»
Генерал «Ну, такого не було до підписання Тристоронньої торговельної угоди та успішного відвоювання острова Полярного сяйва. Відтоді кількість паперової роботи значно зросла.»
Молодший син купця «Хм-хм. ...Чи є якийсь натяк на розв’язання проблеми?»
Генерал «Справді?»
Молодший син купця «“Не думайте про проблему. Думайте про її вирішення”, цього навчала наставниця. Не могли б ви розповісти мені більше?»
Генерал «Звичайно, можу?»
Молодший син купця «Агов, слуго.» Принеси мені, будь ласка, чаю.»
Слуга «Ху! Можна і мені трохи?»
Молодший син купця «Так, добре. І одну для генерала.»
Слуга «Так! Зараз же піду і заварю!
Топ-топ-топ.
Молодший син купця «Він схожий на собачку.»
Генерал «Так мило.»
Молодший син купця «Переконайся, що ти добре приготував, інакше я помру.»
Генерал «Так, це гарна ідея...»
Звук розштовхування безладу.
Молодший син купця «То що ж це за історія?»
Генерал «Ну, з чого почати.... Хм, не знаю, чи буде це корисно.» Наприклад у південних королівствах немає шляхетних територій(※)»
Молодший син купця «Правда? Але в документах є різні імена, такі як барон і маркіз, вірно?»
Генерал «Ну, це складна частина. Ви знаєте, що таке бенефіцій(※)?
Молодший син купця «Я чув про це на уроці. Король надає землю своїм підлеглим вірно? Здається, її дають як нагороду.»
Генерал «Вірно. Коли ви все це розумієте, все піде швидше. Тож, бідні королівства бідні, через довгі зими. Це в основному бідна країна. Тож від самого початку вона не була придатна для життя людей. У минулому це було навіть більш ніж зараз. Було недостатньо опалення і тому подібного.»
Молодший син купця «Хм-хм.»
Генерал «Тож, хоча країна може здатися грандіозною, насправді вона не така вже й велика організаційно. У ній не так багато людей. Тож король, який лише за назвою був господарем, мусив сам дбати про кожен куточок своєї землі. І лише невелика частина земель потребує нагляду, в основному це дрімучі ліси, пустки та гори, непридатні для обробітку.»
Слуга «Я приготував чайник гарячого чаю.»
Молодший син купця «О, дякую.. Так, продовжуй.»
Генерал «Отже, хоча тут і дається титул «дворянство», він має інше значення, ніж на центральному континенті. На центральному континенті, дворянин — це людина, якій король надає землю в користування і часто це лорд з військовою силою.»
Молодший син купця «Хм-хм.»
Генерал «Природно, що земля, надана їм, є їхньою власністю, тому вони облаштовують і обробляють її та збирають врожай вільно. Шляхтичі також можуть вільно встановлювати й збирати мито та інші податки. Вони також вільно примушують кріпаків працювати. Тому шляхтичі, які мають у своїй вотчині великі ріки та порти, стають багатими.»
Молодший син купця «Хм-хм. Отже, мито на проїзд стягується кілька разів у межах однієї країни, і податки різняться залежно від місця.»
Генерал «Так... Збоку короля землі, що знаходяться під його безпосереднім контролем, управляються так само як би він був шляхтичем. Тобто король сам приймає рішення про обробіток, встановлення податків тощо. Крім того, король отримує внески від шляхти, які є його підлеглими. До того ж є пожертви від купців і церкви. Отже, джерел доходу більше, ніж одне, а процес оподаткування зазвичай складний. Ось чому в країні багато збирачів податків і багато державних службовців, які усім керують. У Південних королівствах менше землі й не має достатньо хороших земель, щоб надати їх шляхті в користування, як привілейовані землі. У Південних королівствах шляхта — це або почесний титул, або посада при дворі.»
Молодший син купця «Тому не вистачає державних службовців. Так, збільшення робочих місць є наслідком збільшення податкових надходжень і збільшення кількості населення. Але не вистачає аристократичної організації, щоб управляти цим збільшенням людей, ось що маєте на увазі.»
Генерал «Я б додав, що існує також велика різниця у призові до армії.»
Молодший син купця «Га? До чого тут податки?»
Генерал «Так. У центральному регіоні у короля, звичайно, є армія, але її кількість не велика. Ну... Навіть у такій великій країні, як королівство Туману, їх близько сімсот. Коли король йде на війну, він розсилає повістки шляхті. Шляхтичі зобов’язані відгукнутися на цей заклик в обмін на землю, яку їм дають. Шляхта, і собі, закликає своїх лицарів і воїнів до зброї. Так збирається армія. Чисельність війська майже завжди в десятки разів перевищує кількість безпосередніх підлеглих короля. Подібні скликання, як правило, займають багато часу, щоб зібратися. Також вони не можуть триматися дуже довго, тому що тягар лягає на плечі шляхти. Але перевага в тому, що вони коштують дуже мало в грошах.»
Молодший син купця «Чому? Щоб вести війну, потрібні гроші, чи не так?»
Генерал «Шляхтичі годують власну армію за свої гроші. “Я дбаю про своїх підлеглих.” Так працює механізм. Так що королю залишається лише забезпечувати годувати армію, яка знаходиться безпосередньо під його командуванням.»
Молодший син купця «Іншими словами, вони повинні висилати війська за наказом короля, і навіть виславши війська, повинні самі платити за припаси та оснащення. Це звучить як втрата для шляхти.»
Генерал «Ні, це не так. Бо якщо вони виграють війну, то отримають землю.»
Молодший син купця «О, так, от як воно. То ось як земля і борг працює в цьому циклі.»
Генерал «Так, вірно. Саме тому вторгнення до демонічного світу не може не привернути увагу багатьох вельмож.»
Молодший син купця «Іншими словами, вельможі грають в азарині ігри. Якщо їх монарх переможе, вони також отримають прибуток. Тож загарбання земель у ворога — це природна ціна війни.»
Генерал «Правильно. Світ демонів великий. До того ж багатий.»
Молодший син купця «Але ж він не завжди багатий, чи не так?»
Генерал «Ні, в цьому випадку, багатий значить, що він обжитий людьми, ну першопрохідцями. Навіть якщо це подаровано як територія, мало користі від того, що вам дали незалежну пустку або гору. Думаю, що краще щоб це була земля, на якійсь хтось живе, тобто землю, яка вже обробляється.»
Молодший син купця «Так ось воно як.»
Генерал «Хоч вони й демони, але живуть там, тож повинні мати місто чи два.»
Молодший син купця «Чим відрізняються Південні Королівства? Я маю на увазі, оскільки в Південних Королівствах немає шляхти, хіба у них не дуже мало армій?»
Генерал «На відміну від армії Центральних королівств, армії Південних королівств — це регулярна армія.»
Молодший син купця «О, я теж чув це на уроках. Я не дуже пам’ятаю про це, бо це військова тематика...»
Генерал «Головна мета армій Південних королівств — запобігти вторгненню демонів, так? Армія шляхти, яка збирається після заклику, рухається надто повільно, щоб бути корисною в обороні. Ми не знаємо коли прийдуть демонічні армії.»
Молодший син купця «Звісно.»
Генерал «Саме тому існує регулярне військо. Тобто нам потрібна армія, яка завжди напоготові. Вона вся перебуває під безпосереднім контролем короля, тренує та охороняє кожен день. Вони віддані своїй справі, тому завжди готові, навіть як що до них не звернуться. Вони не повертаються до своїх рідних міст, з наміром зібрати врожай на полях. Так само і я. Я член регулярної армії.»
Молодший син купця «Але є недолік, протилежний попередньому, чи не так? Через те, що вони є резидентами, збір надзвичайно швидкий. Навіть якщо їх затримують на тривалий час, скарг мало, тому що вони віддана армія. Але це також означає те ж саме, що і стан війни, тому потрібна велика кількість їжі, тобто коштів.»
Генерал «Так, вірно. Отже, цей недолік покривається коштом допомоги з центру.»
Молодший син купця «О, це те, що стирчить у бухгалтерських рахунках.»
Генерал «Вірно.»
Молодший син купця «...»
Генерал «Ти розумієш?»
Молодший син купця «Майже.»
Слуга «Трохи було важко, але я теж зрозумів!»
Молодший син купця (Але це означає...)
Слуга (посміхається)«Тобто наші воїни захищатимуть нас і не підуть у світ демонів, так?»
Генерал «Так, правильно, це чудово.»
Молодший син купця (Ось що мається на увазі. ...Війська для оборонних цілей. Звичайно за це платити з метою зупинити нашестя демонів, але... Можливо також, що вони не хочуть дозволити Південним Королівствам забрати ласу здобич, тобто територію Царства демонів...)
Генерал «Що сталося?»
Молодший син купця «Ні, я просто задумався про дещо.»
Генерал «Сподіваюся, це обговорення вам допоможе.»
Слуга «Дійсно?»
Молодший син купця «Досить.»
Генерал «Що? Справді? Це все?
Молодший син купця «Так моя наставниця багато чому мене навчила. Перш за все, хоча про це не було сказано, думаю, що у центральної аристократії є й інші проблеми.»
Генерал «Що скажеш?»
Молодший син купця «Це може бути якийсь дворянин, наприклад землевласник, купець, тесля або загін найманців. Думаю, що це означає, що вони не можуть заборонити їм приєднатися до інших сил. Тому що шляхта має особливе оподаткування, так? Тому виникає така змова, і податки стають несправедливими. Моя сім’я — торговці, тому я це добре розумію. Сума хабарів, які сплачують щороку, є значною. Звичайно вони використовують хабарі, щоб отримати узурповане право на використання портів і каналів. Іноді вони просять їх втрутитися в діяльність конкуруючих купців.»
Генерал «О, таке іноді трапляється. Я чув, що коли ми, жителі півдня, їдемо в місто нас обдирають і навіть виривають волосся з дуп. Думаю, що ми південці, трохи дурні...»
Молодший син купця «І ще одна річ, яка схожа на хабарництво — це зв’язки й кумівство.»
Генерал «Зв’язки, так?»
Молодший син купця «Так. Те, що система працює таким чином, означає, що, наприклад, щоб стати чиновником або зайняти відповідальну посаду, важливо буди з кимось пов’язаним або можливість дати хабаря. Ставши державним службовцем, ви можна скористатися солодкими соками, тому природно діяти, не висовуючись, або, наприклад, використовувати родинні зв’язки для проникнення в систему.»
Генерал «Якщо я подумати, я теж про це чув. Цікаво, чи не звідси походить гордість міських жителів за своїх родичів? Ми, нащадки першопрохідців, завжди вважали, що “якщо ти чоловік, то повинен зробити собі ім’я однією рукою”.»
(※)Рекрутування чиновників з громадськості.
Бюрократія. У стародавні часи бюрократія була створена як раціональна організація, заснована на правилах і досвіті, а не як політика, заснована на зв’язках між людьми, таких як кровна спорідненість і земляцтво. Бюрократія має багато недоліків, але вона перевершує політику, засновану на регіональних і кровних зв’язках.
Молодший син купця «Хабар і монополізація позиції через зв’язки можуть здаватися схожими, але це зовсім різні речі. Хабар — це коли корумпований чиновник використовує своє становище для отримання незаконної винагороди. Як механізм — це дисфункція. Монополізація і спадковість посад є актом поширення цієї дисфункціональності в майбутнє. Це не тимчасова дисфункція, а ознака того, що сам механізм загниває.
Генерал «Хм. Я недуже про це думав, але коли ти це згадав, це має сенс.»
Слуга «Є різниця між тим, що не маєш що їсти та тим, що не можеш приготувати їжу.»
Молодший син купця «Ось і відповідь.»
Генерал «Га?»
Молодший син купця «Не розумієте? Іншими словами, в центрі континенту існує тенденція, що «навіть якщо мати здібності та мотивацію, не можливо піднятися по службі. Це відбувається тому, що високі посади та державні пости вже зайняті людьми зі зав’язками. Тоді для Південних Королівств є лише одна відповідь.»
Генерал «!»
Молодший син купця «Набирати чиновників з простолюду(※) і платити їм відповідно до їхніх здібностей і мотивації. Ми повинні попрощатися з хабарництвом і створити нову структуру.»
12 Хаяші — це група виконавців, які забезпечують музичний супровід японського театру но або кабукі, виступів ракуго в йосе або фестивалю.
Далі
Том 1. Розділ 10 - «Візьміть меч, мій пане»
Зимове село, початок зими, щоденник покоївки молодшої сестри Відколи сестричка господиня поїхала, братик перебуває в заціпенінні, тож я дозволила йому допомогти мені пекти пироги. Це вже третя зима відтоді, як я переїхала до цього будинку. Це перший сніг цього року. Небо ставало все нижчим і нижчим, хмари рухалися по колу, і я думала, що буде сніг. Липкий і важкий сніг. Я не люблю цей сніг. У будинку тихо, бо старшої сестрички господині та старшої сестрички в окулярах не має. Ми зі старшою сестричкою по черзі готуємо їжу. Прибирати стало легше, тож ми можемо навчатися готувати багато смачних страв. Сьогодні я вчилася готувати в шинку. Це райдужна форель на грилі з травами. Старша сестра шукала кулінарну книгу в кабінеті господині. Вона сказала, що якщо я її забрудню, вона більше ніколи зі мною не розмовлятиме, тож тепер я переписую її на папір. Я не усвідомлювала, наскільки це корисно, поки не навчилася писати! Пиріг звучить цікаво. Виглядає так, ніби в нього можна додати все, що завгодно і запекти в хлібній пічці. Я хочу спробувати приготувати цей пиріг. Зимове село, особняк королеви демонів, гостьова кімната. Покоївка молодша сестра «Сю-сюди, будь ласка.» Молодий купець «О, добре. Дівчинко. Не нервуй так. Покоївка молодша сестра «Я не нервую, пане.» Молодий чоловік «Твої ж права нога і права рука синхронні?» Покоївка молодша сестра «Все гаразд, все гаразд.» Молодий купець «Ха-ха-ха.» Подбай про мене.» Відкриття дверей. Покоївка молодша сестра «Заходьте, заходьте.» Молодий купець «Так, я сяду.» Покоївка молодша сестра «Ну тоді, старшу сест... Це не те.» Я покличу господиню. Будь-будь ласка, почекайте.» Молодий купець «Чекати?» Покоївка молодша сестра (злякано) «А-аоу.» Молодий купець (збентежено) «Не плач, не плач!» Покоївка молодша сестра «Се-сестричка, що ж робити?» Покоївка старша сестра «Нічого не поробиш. Я маю використати перстень, який дала мені господиня.» Покоївка молодша сестра «Т-так...» Покоївка старша сестра «Будь ласка, приготуй чай.» Тук-тук... Покоївка старша сестра «Вибачте, що змусила чекати.» Молодий купець «Давно не бачилися, пані Бакалавр.» Покоївка старша сестра «Давно не бачилися. Цікаво, чи все так само.» Молодий купець «Так… Ми продовжуємо нашу справу без жодних проблем.» Покоївка старша сестра «...» Молодий купець «…» Покоївка старша сестра «Ем, сьогодні.» Молодий купець «Ми знову здаємо наші регулярні звіти, звіти про доходи й витрати, накладні та квитанції.» Зазвичай я користуюся морською поштою, але також я сумував за чарівністю Багряного бакалавра.» Цього разу я прийшов до вас. Ха-ха-ха, мені соромно.» Покоївка старша сестра «Це все той...» У мене не має слів.» Молодий купець «Так. Так. Таким чином, пані Бакалавр. Ви не проти змінити сукню?» Покоївка старша сестра «Так?» Молодий купець «Ні, ні. Відвоювання острова Полярного сяйва завершено. Розповсюдження через південно-західний торговий шлях зросло, збільшився і рух кораблів. До цієї Зимової країни почали надходити різноманітні товари, чи не так?» Покоївка старша сестра «У-угу.» Молодий купець «У цьому випадку купцям важливо мати добре око. Дехто навіть намагався збільшити вартість пшениці, змочивши її у воді під час торгівлі. Це призводить до швидкого псування і нижчої якості продукції. Той хто хапається за такі речі — це другосортний торговець. Коли я тільки починав, мій батько бив мене залізним кулаком. Мені соромно про це говорити. А-ха-ха-ха.» Покоївка старша сестра «...Т-це.» Молодий купець «Тоді.» Клац. Герой «Покоївка старша сестра досить.» Покоївка старша сестра «Т-так. Ні, ще ні.» Герой «Ні, можеш повертатися. Ця людина вже все зрозуміла.» Покоївка старша сестра «...Та-так.» Герой «Він справжній знавець. Ви справді такий гарний, як я про вас чув...» Покоївка старша сестра «Вибачте.» Звук відкриття дверей. Вглядаються.... Молодий купець «Так, це дивовижне вміння. Це ілюзорна магія?» Герой «О. так.» Я не думав, що ти зрозумієш це з першого погляду.» Молодий купець «Ні, ні все навпаки. Інтуїція зазвичай не підводить у таких справах. Не так часто її помічаєш після того, як подумаєш про неї.» Герой «Я тебе боюся.» Молодий купець «Аха-ха-ха. Не варто боятися. Але все ж таки, поглянь... Давно не бачилися, герою. Герой «Так, давно. Три роки, чи чотири?» Молодий купець «Так, саме так. Така ностальгія.» Герой «О... Я починаю гніватися! Так я розлютився! Дідько, я починаю так сильно сумувати за заклинанням блискавичного знищення великої площі. Молодий купець «Так? Щось не так?» Герой «Ти мене тоді обманув!» Молодий купець «Що? Звідки взялася ця історія? Це обурливо. Я тебе не обманював анітрохи.» Герой «П’ятнадцять золотих монет, щоб заробити щонайменше кілька тисяч золотих!» Молодий купець «Так, ця промова коштувала грошей. Дуже вам дякую.» (посміхнувся) Герой «Ух, як я розлютився.» Молодий купець «Тобі заплатили гроші згідно з договором.» Герой «Мене бісить, що я був таким молодим, що задовільнився цим!» Молодий купець «Це теж перемога або поразка в торзі.» (посміхається) Герой «Ну, правильно. Хм...» Молодий купець «Ти живий, чи не так?» Герой «О? Так. Не дочекаєтеся.» Молодий купець «Хм…» Герой «Про що задумався?» Молодий купець «Про те, чим закінчиться ця історія.» Герой «Ти... Здається, трохи змінився, чи не так?» Молодий купець «Хіба?» Герой «Я пам’ятаю, що коли я зустрів тебе чотири роки тому, ти здавався набагато повнішим, бездоганним і нічим не примітним.» Молодий купець «Ну, мабуть, за чотири роки я зовсім округлів. Можливо, мені варто поступитися місцем наступному поколінню і піти на пенсію. Аха-ха-ха-ха.» Герой «Але зараз я не дуже хочу робити з тебе ворога.» Молодий купець «Так, так, дивний збіг. Я щойно подумав про те ж саме.» Герой «...Ти не здивувався, що бачиш мене тут?..» Молодий купець «Ні, ні, я здивований. Проте я не тільки здивований, але й переконаний.» Герой «...» Молодий купець «Якщо я змінився, то, можливо, завдяки їй. Що мені робити, коли я можу зіштовхнутися з величезною сутністю, яку я не можу проковтнути зі своїм здоровим глуздом чи попереднім досвідом. Я відчуваю, що вона навчила мене, що означає бути голодним.» Герой «Це вона?» Молодий купець «Так» Герой «Зрозуміло…» Молодий купець «“Посередництво, компроміс і боротьба з несумісним світом і тінню”. З цим моє купецьке життя стало дороговказом. Це не замінні слова.» Герой «Ця жінка?» Молодий купець «Так, коли ми вперше зустрілися. І, герою, твоя поява тут переконала мене.» Герой «...Сказала, що дотримується контракту?» Молодий купець «Так?» Герой «Промова, яку ти виголосив чотири роки тому.» Молодий купець «Так, я говорив це, але....» Герой «Це ж брехня, чи не так?.. Ти сказав, що влаштуєш мені бенкет, коли я повернуся.» Молодий купець «О. Точно! Ти добре запам’ятав. Це саме те, що я сказав. Дуже добре. Договір повинен бути виконаний. Коли ти будеш готовий.» Герой «Гаразд, це слово, тут не посперечаєшся.» Молодий купець «Так звичайно.» Герой «Тоді зараз.» Шюх! Світ демонів, місто Відкритих воріт, залиті веселкою пагорби на околицях міста. Шюхвін! Молодий купець «Т-це... Уух.» Герой «Це хвороба перенесення. Просто глибоко подихай і все буде добре.» Молодий купець «Це… Це заклинання перенесення?» Герой «Так.» Молодий купець «Це… Що це за місце!» Герой «Тут вночі чомусь падає веселка. Вони пояснювали про магнетизм, але мені це було трохи складно зрозуміти.» Молодий купець «Це дивовижно...» Герой «Дрізд снів.» Молодий купець «Мені трохи важко зрозуміти, що таке магнетизм.» (Шурхіт) Герой «Мені трохи важко це пояснити. Це було б підходяще місце.» Дрізд снів «Як забажаєте.» Молодий купець «Демон?..» Герой «Його називають демон-посланець. Він корисний для повідомлень.» Молодий купець «Це не те місце.» Герой «Так це світ демонів.» Молодий купець «Що?!» Герой «Я зрозумів з того, що ти сказав раніше. Ось чому я тебе привів.» Молодий купець «Якщо вона...» Герой «Вона демон.» Молодий купець «Зрештою...» Герой «...» Молодий купець «Запах повітря також відрізняється.» Герой «Хм. Може й так. Але портове місто має запах портового міста, місто має запах міста, так? І таке інше.» Молодий купець «А як щодо тієї зовнішньої стіни?» Герой «Це місто Відкритих воріт. ...Місто, яке донедавна було зайняте людьми.» Молодий купець «А. Комендант утік, і демони знову стали правити ним.» Герой «Це брехня. Якби це була правда, то тисячі купців-людей у місті були б вбиті.» Молодий купець «Це не так?» Герой «Вони все ще ведуть справи в тому місті.» Молодий купець «Ха?» Герой «Через охорону навколо воріт і навколишню пустелю, можливо, зараз трохи важко зв’язатися з людським світом, але там все ще є купці з Унії.» Молодий купець «Це правда?!» Герой «Я не брехатиму.» Молодий купець «Такі...» Герой «Гей, гей. Ти говорив з тією дівчиною, чи не так?» Молодий купець «А... Так...» Герой «Тоді ти знаєш. Ти знаєш про що вона мріє.» Молодий купець «Герой...» Герой «Вона купила тебе, чи не так?» Молодий купець «...У» Герой «Вона сказала, що навіть у людському світі є добрі вороги. Я не вона, тому не можу говорити про плани, як вона, і не можу переконати тебе прибутками та збитками. Але я все одно не хочу, щоб ти підвів мене зараз. О... Цікаво. Це відчуття... Так... Це самотньо. Повернутися до того, щоб бути просто героєм — це самотньо, чи не так.» Молодий купець «…» Герой «Гаразд, я покажу тобі. Це місто Відкритих воріт. Єдине місто в цьому світі, де співпрацюють демони та люди. Звісно, є багато суперечок. Що дня відбуваються сутички. Між демонами та людьми відбуваються бійки й вбивства... З цим нічого не поробиш. Але звісно, є люди, що б’ються один з одним, а також є відносини, коли вони ведуть справи один з одним. Вірно. Якщо не співпрацювати разом, ми не зможемо вижити навіть у повсякденному житі. Населення міста становить близько тридцять дві тисячі осіб. Це більше, ніж в столиці Озерного краю. Місто визнане Королем демонів нейтральною зоною. Як незалежне місто, воно керується міською радою. Третина членів ради — люди. Головна людина, колишній військовий. Членами ради також є нащадки могутніх кланів у світі демонів...» Принцеса Вогняних драконів «Мій володарю~.» Герой «Запрошую вас приєднатися до нас...» Принцеса Вогняних драконів «Мій володарю, я щойно прибула, відповідно до вашого наказу. Я чула, що ви хочете підготувати бенкет... Заради гордості Клану Вогняних драконів, ми не можемо терпіти зневажливу гостинність, тому організуймо бенкет зараз же!» Герой «А... Немає потреби в грандіозних приготуваннях. Поки є спиртне, це все що потрібно.» Молодий купець «Ні, я вже достатньо випив.» Принцеса вогняних драконів (в зажурі) «Не будете.» Герой «Так. Тобі краще випити. Якщо ти відмовишся від напою вогняного дракона, він відкусить тобі вухо. Це не зручно, коли у тебе одне вухо.» Молодий купець «Що? Це ж обурливо!» Герой «Це світ демонів, нічого не поробиш.» Демоничка «Теє... Чорний лицар, прошу...» Демонічний світ, місто Відкритих воріт, залиті веселкою пагорби, бенкетний стіл. Принцеса Вогняних драконів «Вип’ємо гостю.» Звук води. Молодий купець «Досить. Будь ласка, припиніть.» Принцеса Вогняних драконів «Як повноцінна особа, я не можу сказати, що налила спиртне, якщо воно не розливається по краю чашки.» Молодий купець «Що за місце — світ демонів!» Герой «Ей, купче!» Молодий купець «Що, герою.» Герой «Що таке.» Молодий купець «Що сталося?» Герой (пошепки) «Груди, цицьки!» Молодий купець «Щоо?!» Герой «Відправляючи мене у світ демонів, ти сказав помахати рукою, людям, яких зібрав і запланував вечірку повну цицьок!» Молодий купець «А. Ха-ха-ха! Саме так, так і було. А-ха-ха-ха. Це жахливо, я це сказав. Попри те, що це був юнацький вчинок, він все одно був для мене огидним.» Герой (зиркнувши) «Що про це думаєш?» Молодий день (киває) «Так дуже добре.» Герой (зиркнувши) «Яка з них краще?» Молодий купець «Ну, якби мені довелося обирати, я вибрав шляхетну пані.» Герой «Аха-ха-ха-ха.» Молодий купець «А-ха-ха.» Ах, це смішно. Давно я так не сміявся.» Герой «І напій теж хороший.» Молодий купець «Так. Я купець. Пив вино з багатьох країн. Я відчуваю, що країна проявляється у випивці.» Герой «Ей, купче!» Молодий купець «Що, герою.» Герой (розвернувшись) «Дивовижна веселка!» Молодий купець (розвернувшись)«Справді.» Принцеса Вогняних драконів «Ну, чоловіки — це діти.» Демоничка «Але, насправді... Вітер такий приємний.» Молодий купець «Веселка дивовижна, але ви ж не збираюся через неї зривати переговори? Вельмишановний герой.» Герой «Вона так і сказала. «Купці проситимуть «дозволу»». Дозвіл на користування, дозвіл на прохід. Нові землі — це нові ринки й товари. Ви ведете справи з такими місцями.» Молодий купець «Так.» Герой «А як щодо цього в тому місті?» Молодий купець «Так, вірно. Це як сад... Повний золотих монет.» Герой «Давай продам його.» Молодий купець «Ти впевнений?» Герой «Я не проти. Молодий купець «Що ти хочеш за нього?» Герой «Я не вона, тому не знаю, яка ціна є прийнятною. Я прожив усе життя, не замислюючись над тим, що є і що не є відповідною компенсацією.» Молодий купець «…» Герой «Так, у мене проблеми з ціною. Але все одно, знаєш... Купці, вони думають про все з погляду втрат і вигод, чи не так?» Молодий купець «Так.» Герой «Як би це сказати?» Люди називають такого купця крутієм або чудовиськом, яке дбає лише прибуток, але бачачи його, я не думаю, що це правда.» Молодий купець «…» Герой «Купець, мудріший за інших і розуміє, що таке прибуток, який серйозніше за інших ставиться до прибутків і збитків, можливо, першим у світі знайде те, що не можна розділити на прибутки та збитки.» Молодий купець «Герой...» Герой «Можливо мені варто було б попросити скромнішу ціну. Вона може мене потім вбити. Але покажи мені “це”. ...“Щось, що не можна розділити на прибуток і збиток”.» Молодий купець «Ха-ха-ха. Що мені з цим робити?» Герой «Я думаю, що їй і мені потрібно те, що ти знайдеш.» Молодий купець «Так, так. Це безглузде почуття! О, це смішно. Я, мабуть, дув смішним.» Герой «...» Молодий купець «Дуже добре, я дійсно приймаю договір. Я особисто візьму на себе ініціативу й очолю «Унію», і обов’язково придбаю “це” і покажу вам, як ним користуватися.» Герой «Будь ласка.» Молодий купець «Коли прийде час.» Герой «?» Молодий купець (посміхаючись)«Я впевнений, що він не відступить, коли почує про стосунки між вами та цією людиною. Гей, це й купець не настільки дурний, щоб битися в поганий час.» Зимове село, стайня в особняку. Кінь Фррр! Лицарка «Гаразд, гаразд, гарне лоша. Зараз витру.» Герой «Ти ж лицар, то ж вмієш поводитися з кіньми.» Лицарка «Ти про що. Коні хороші.» Герой «Швидше пересуватися самому...» Лицарка «Це питання зовнішнього вигляду.» Герой «Я розумію. Гаразд, я дам тобі яблуко.» Кінь заржав. Герой «Ш-що ти робиш?!» Лицарка «Гей, не будь дитино.» Герой «Він мене вдарив!» Лицарка «Ти його розлютив, чи не так?» Герой «Це не правда. Хочеш яблуко? Хей, ти милий.» Кінь заржав. Герой «За-зачекай. Зрештою, я завалю тебе на землю!» Кінь «Іі-гого?!Ііі-гого?!» Туп- туп! Зимове село, стайня в особняку. Лицарка «Тьху, що це за людина, яка б’ється з конем?» Герой «Тому…» Лицарка «Що це за чоловік, який б’є свого коня на бігу? Поглянь навіть кінь втратив упевненість.» Герой «Я не пишаюся цим.» Кінь занепав духом. Лицарка «Що ж нічого страшного. Я подбаю про коня.» Герой «Хм...» Лицарка «Яким би хорошим ти не був, настане час, коли тобі доведеться подорожувати верхи на коні. Якщо ти маєш взяти участь у параді чи ще десь, це буде виглядати не дуже гарно, якщо ти не вмітимеш їздити верхи на коні.» Герой «Хоча це правда.» Шкраб, шкраб, шкраб. Лицарка «〜♪» Герой «Зрештою, мир краще, ніж війна, чи не так?» Лицарка «Це природно.» Герой «Це природно, але мені цікаво, чому це так не працює.» Лицарка «Цього я не знаю. Я ж дурна.» Пиш. Герой «А... Те, що болить, коли я з Королевою демонів, зцілюється, коли я з лицаркою. Лицарка «Що ти маєш на увазі?» Герой «Я хочу, щоб ти й далі була нерозумною.» Лицарка «Ти, що хочеш побитися?» Герой «Ні, не збираюся.» Лицарка «Знаєш, коли я з тобою, я завжди жартую.» Герой «Це добре.» Лицарка «Га?» Герой «Чи не краще так? Ти не розумієш.» Лицарка «....» Герой «Мені подобається так жартувати з лицаркою, а тобі?» Лицарка «Е, о… Це» Герой «?» Лицарка «... Дякую.» Герой «...Ого, аж свербить. Не відповідай нормально.» Герой почухався. Лицарка «Щось не так?» Герой «Ні, це моє волосся. Воно потрапило в око.» Лицарка «Так, воно стає довгим.» Герой «Можеш його трохи обрізати?» Лицарка «Що. Можна?» Герой «Так. А що? Лицарка «А. Ні... Нічого такого. Дрібниці, але давай не будемо його стригти.» Герой «Чому?» (※)Налобний обруч Головний убір у формі кільця, який носять на голові. Злегка корисний для запобігання атак по голові. Лицарка «Нічого. Гаразд. Я зроблю тобі обруч(※) на лоб. Якщо заправлятимеш ним волосся, то воно не буде лізти в очі, коли відросте. Герой «Здається, це буде незручно.» Лицарка «Ні тобі личить.» Ти міг би стати більш скромним і популярним, чи не так? Герой.» Герой «О! Правда? Це матиме добрий вигляд?!» Лицарка «Хм, зробімо те, що тобі підходить!» Лицарка видихнула. Герой «Ні, якого?» Лицарка «Ні, я про сто перевіряю твою зачіску. Мені подобається налобний обруч з міді та блакитними намистинами. Він тобі пасуватиме.» Герой «Я так не думаю.» Лицарка «Так. Ми не будемо стригти, але ти мене пробачиш, чи не так? Вона теж.» Герой «Хм. Було б швидше, якби я його обрізав.» Герой (Злегка почухався) «...» Лицарка «...Хм.» Лицарка «Ей, герой.» Герой «Хм?» Лицарка «Герой, належить Королеві демонів, чи не так?» Герой «Що. А. …Угу. Саме так. Це договір власності.» Лицарка «Зрозуміло...» Герой «Ну, багато чого сталося. Щоб досягти цього.» Лицарка «А Королева демонів належить герою?» Герой «Так, ну. Просто так сталося.» Лицарка «Що ж, якщо Королева демонів потрапить у якусь жахливу халепу, ми повинні будемо її захистити.» Герой «Я це зроблю. Хіба я не герой? Я захищаю більшість людей, які потрапляють у біду, чи не так?» Лицарка «Так, я це добре знаю.» Герой «Чомусь у мене щемить серце.» Лицарка «Невже?» Герой «Дійсно. Моя інтуїція не дуже добре обґрунтована, але вона часто буває правою.» Лицарка «Для твого оточення, було б корисно, якби ти навчився трохи краще читати атмосферу замість того, щоб покладатися на інтуїцію.» Герой «Це як?» Лицарка «Ні, не зважай. Я просто скаржуся. Але все одно засмучує те, що воно одностороннє.» Герой «?» Лицарка «Я маю на увазі, знаєш, я під захистом. Я вже страждаю від того, що мене захищають. Я теж хочу щось подарувати герою.» Герой «Ти збираєшся подарувати мені обруч, чи не так? Популярності.» Лицарка «Так, візьмеш?» Герой «Звісно» Це ж річ популярності~. Я візьму все, що можу отримати від лицарки, так?» Лицарка «Справді. ...Я рада, що ти так кажеш.» Герой «Ти перебільшуєш. Це не схоже на лицарку.» Лицарка «Герой.» Клац. Герой «Якого, лицарко?» Лицарка «Замовкни та стій спокійно.» Герой «Чому ти раптом стала на коліна?» Лицарка «Я... Служителька світла, яка отримала життя і милість Духа на землі біля озера. Я, лицарка, присвячую цей меч, який так довго мандрував разом з героєм та іншими, герою.» Герой «...» Лицарка «Мої меч, сила і тіло. Вірність і чистота моєї душі належить герою. Герой — володар моєї душі й господар моєї надії.» Герой «Зачекай, лицарко.» Лицарка «Не чекатиму. Герой, цей меч належить тобі.» Герой «Встань.» Лицарка «Не встану. Я не зрушу з місця, доки ти його не приймеш.» Герой «Що ти говориш, як дитина.» Лицарка «Мені байдуже, навіть якщо стану дитиною і герой прийме його у мене.» Лицарка «Я розумію, що герой належить королеві демонів. З цим нічого не вдієш. ...Я запізнилася.» Герой «...» Лицарка «Королева демонів дивовижна. Вона мудра і в неї велике серце, у неї є мрії, і вона дивиться далеко вперед.» Герой «...» Лицарка «Отже, мені не потрібен герой. Він належить королеві демонів, тож якщо скажеш, що з чим нічого не зробити, нічого не поробиш. Звісно, якщо... Королева демонів не хоче його або якщо є можливість, я не маю наміру стримуватися. Але, попри це, я твоя. Принаймні, я хочу, щоб мене віддали герою. Я народилася лицарем і ніколи не пропонувала свого меча, я була на половину лицарем. Якщо комусь пропонувати меч, то краще щоб це був герой. Першим запропоную свого меча герою, і з того часу не зраджу свого господаря. Я хочу бути таким лицарем.» Герой «....Не знаю, чи таке нормально. Це таке випадкове місце. Я маю на увазі, хіба це не дуже важливо.» Лицарка «Це незмінно скрізь і завжди. Я теж хочу щось зробити. Якщо герой вирушає в майбутнє, я хочу, щоб моє місце було поруч з ним. Я-я... Більше не хочу, щоб мене залишили позаду.» Герой «Пробач. Але...» Лицарка «Ти візьмеш все, що я тобі там, чи не так?» Герой «А. Т-так...» Лицарка «Візьміть меч, мій пане. Не хвилюйтеся, я не ослухаюся вас.» Герой (кивнув) «...» Ш-ш-ш-ш. Лицарка «Добре. … Переверни іншим боком і віддай назад.» Герой «Ой. Шух! Шух-шух-шух! Шахін! Лицарка «З цим мій меч належить герою. Я віддала своє тіло і душу герою. Так, щось у цьому є, це надмірно захоплює!» Герой здригнувся. Лицарка «Що? Герой.» Герой «Я відчуваю озноб. Знаєш, знаєш. Лицарка.» Лицарка «Хм?» Герой «Ну, я можу його повернути, чи що? Або розірвати контракт?» Лицарка (усміхнулася) «Думаєш, що зможеш.» Герой «...» Лицарка «Не хвилюйся. Я розберуся з ознобом. Ми стали найкращими друзями.» Герой (Найкращі дру〜зі?!) Лицарка «Якщо говорити про це правильно і відверто, я впевнена, що вона зрозуміє.» Герой (Гей навіщо так сильно змагатися!) Лицарка «Я захищу героя.» Герой «Ні, серйозно, справді.» Лицарка «Хм?» Герой «Я скажу тобі одну річ, будь ласка, дай мені перерву.» Зимове село, центр поселення Худий селянин «Хо-хо! Вітаю!» Селянин середнього віку «Холодно, чи не так.» Сільський мисливець «Точно. О, це.» Покоївка молодша сестра (енергійно махає)«Привіт! Дядьки~.» Худий селянин «Привіт!» Покоївка старша сестра «Вітання всім.» Селянин середнього віку «Це з маєтку. Здрастуйте!» Сільський мисливець «Добридень. Як це? Вітаю, пані» Покоївка старша сестра «Можете говорити будь-як, як зручно.» Покоївка молодша сестра «Що? Так можна?» Покоївка старша сестра «Не сестрі.» Покоївка молодша сестра «Ух.» Худорлявий селянин «Що у вас сьогодні?» Покоївка старша сестра «Ем. Ми плануємо привітатися в монастирі й до сільського голови. У нас є кілька прохань до вас.» Покоївка молодша сестра неодноразово киває. Селянин середнього віку «Щось сталося?» Покоївка старша сестра «Ні, бочки з цибулею розсипалися. І оскільки це випадково сталося, я подумала взяти деякі продукти, які просила зберегти.» Покоївка молодша сестра «Угу-угу. І вся наливка з гірської суниці пішла коту під хвіст...» Худий селянин «Це ж катастрофа.» Сільський мисливець «Боюся, що нічим не можу вам допомогти.» Покоївка молодша сестра «Е.» Худий селянин «?» Покоївка молодша сестра метушиться. Сільський мисливець «Може це воно?» Покоївка молодша сестра «!» Сільський мисливець «Гаразд, гаразд. Молодша сестра завжди знавець. Це пердаур. Тобто це куріпка.» Покоївка старша сестра «Ого. Ви такий гурман.» Покоївка молодша сестра «Пердаур? А чим вона відрізняється від куріпки?» Сільський мисливець «Це ще молода куріпка. Дуже смачна. Забирай.» Покоївка молодша сестра «Ура!» Покоївка старша сестра «Ей ти! Вибачте. Ця дитина завжди, завжди!» Сільський мисливець «Нічого страшного! Ми в боргу перед господинею особняка і всіма іншими.» Худорлявий селянин «Так, так. Завдяки всім в особняку, це село може платити податки та спокійно жити взимку.» Покоївка старша сестра «Це не...» Худорлявий селянин «Так, це так. Вони привезли нам мило і дали теплий одяг.» Селянин середнього віку, «Вовняний одяг занадто важкий.» Сільський мисливець «Так, так. Всі першопоселенці й кріпаки вдячні.» Покоївка старша сестра «...» Покоївка молодша сестра «...Що сталося? Старша сестричка.» Худорлявий селянин «Що сталося?» Покоївка старша сестра «Ох. Ні, нічого.» Селянин середнього віку «Ми всі даємо свиням турнепс, як ви нас навчили! Кількість свиней взимку збільшилося, і це важка робота. Ми не відбудували хлів, тому, його заміняє наш будинок.» Сільський мисливець «Аха-ха-ха! Нічого не поробиш. Це моя вина.» Селянин середнього віку «Абсолютно.» Худий селянин «Але я дуже вдячний. Той кому днями головна покоївка зцілила рани, і його дитина теж були вдячні, вірно?» Сільський мисливець «Завдяки лікувальним ваннам, про які ми дізналися нині, цієї зими померло лише четверо людей.» Покоївка старша сестра «Старша покоївка...» Покоївка молодша сестра «Старша сестричка в окулярах?» Худий селянин «?» Покоївка молодша сестра «Старша сестричка в окулярах. Вона це зробила?» Покоївка старша сестра «Так. ...Так. Худий селянин «Що? Що не так? Щось сталося?» Покоївка старша сестра «Ні, нічого.» Сільський мисливець «Справді? Над тобою не знущалися?» Покоївка старша сестра «Ні це не так. Просто... Рада, що у вас у сіх здорова і тепла зима.» Худий селянин «Дуже дякую!» Селянин середнього віку «Так, так.» Покоївка старша сестра «Сестро. Ходімо тоді до монастиря.» Покоївка молодша сестра «Так.» Худий селянин «Давай, давай!» Селянин середнього віку «До зустрічі!» Сільський мисливець «Наступного разу, я принесу вам оленини!» Шик-шик-шик. Покоївка молодша сестра «Ла-ла-ла! Картопелька, цибуля, смакота♪» Покоївка старша сестра «Шановна головна покоївка....» Покоївка молодша сестра «Щось не так?» Покоївка старша сестра «Ні. ...Нічого.» Покоївка молодша сестра «Зрозуміло. Гірська куріпка♪» Покоївка старша сестра (Головна покоївка, ви ж так ненавиділи селян. Втім, все-таки.... Вона змінилася.) Покоївка молодша сестра «Киньте трохи масла в піч і воно шипить♪ Гей, старша сестричко. Так добре, правда?» Покоївка старша сестра «Вірно. Сестро... Якби ти могла дістати мені яйце, чи можеш яєчню? Ти ж любиш омлет?» Покоївка молодша сестра «Так! Дуже люблю. Старшу сестричку теж люблю!» Країна Опівнічного сонця, королівський палац, зимовий палац короля Опівнічного сонця‣карта див. тут Одноокий комендант «Е-е! Заткнись! Заткнись!» Шух Шух! Король Опівнічне Сонце «Хм. Жорстоко, чи не так?» Одноокий комендант «Хм. У мене болить око, і сіпається. Камергер! Випити! Тягніть вино!» Камергер (хвилюючись) «Т-так...» Король Опівнічне сонце «Не будь грубим з людьми мого палацу.» Одноокий комендант «Замовкни! Це око.» (Ковть-ковть-ковть). Король Опівнічне Сонце «Ха-ха-ха. Ненавидиш.» Одноокий комендант «Так, ненавиджу тебе.» Не-на-ви-джу.» Король Опівнічне Сонце «Ти ж розумієш, так?» Одноокий комендант «Так. Я вдячний тобі. За те, що врятував мене з того підземелля, де на мене чекала смерть, навіть використали двійника.» Король Опівнічне Сонце «Хм, так. З того брудного мулу... Це я врятував тебе з підвалу Палати лордів, з найнижчого рівня Башти тортур, з прірви, такої глибини, що веде до пекла.» Одноокий комендант (хихикає, хихикає, хихикає)«...» Король Опівнічне Сонце «Ти пам’ятаєш? Ту темряву.» Одноокий комендант «Щури. Щури повзали навколо і заглядали мені в очі. Мої очі, моє світло... Ууух. Поколює. Очі. Я бучу її, червоно-чорну темряву. Темрява поглинає мене. Мені боляче, все моє тіло болить. Вб’ю, вб’ю вас. Виродки зі Східної фортеці! Мерзенне демонічне плем’я! Ви оточили мене, ви знущалися наді мною!» Король Опівнічне Сонце «Так, вони насміхалися.» Одноокий комендант «…У.» Король Опівнічне Сонце «Зелений юнак із Зимової країни, мене. Ти образив мене. Що таке дрейфуюча крижина. Що таке аграрна реформа. Що таке продуктивність. Який сенс воювати, використовуючи філософію, як той хлопець. Дух не схвалив би його способу ведення справ.» Одноокий комендант «Так вони зрадники. Вони зрадники, зрадники, які продають цей світ темряві. Напівлюдям, від яких тхне гниллю.» Король Опівнічне Сонце «Як може розумний, зелений молодик отримувати величезні прибутки, використовуючи торгівлю на заході? Острів Полярного сяйва має бути спільною власністю наших Південних королівств. Ні, це наше Опівнічне сонце віддало найбільше крові за цей острів. Наше! Тоді чому цей зелений молодик висмоктує всі переваги? Він спекулянт.» Одноокий комендант «Хі-хі-хі--хі.» Король Опівнічне Сонце «Навіть Король Залізна рука і Королева Лід і Сніг вихваляють його, як героя і велику людину, і на довершення, навіть ті, хто брав участь у добровільній армії, тепер живуть у Зимовій країні. Поки наше Опівнічне сонце терпить суворість холодної зими й продовжують жити в бідності, маленькі виродки, які насміхаються наді мною, крадуть наші прибутки. Такого духи ніколи не дозволили б.» Одноокий комендант «А-ха-ха-ха-ха! Дозвольте мені. Залиште це мені. Мені більше не має чого втрачати. Як безсмертний мстивий дух, я зарубаю ту зелену істоту і викину геть. Ха-ха-ха. Дай мені свою армію! Дай мені кінцівки! Я вбиватиму, вбиватиму, вбиватиму!» Король Опівнічне Сонце «Зачекай ще трохи. Ху-ху-ху.» Одноокий комендант «Чому...» Король Опівнічне Сонце «Ми можемо вбити їх у будь-який момент. Краплею отрути в чашці або кинджалом, з яким пробралися в спальню.» Одноокий комендант (хихикає) «Гі-гі-гі.» Король Опівнічне Сонце «Але це пташеня не так легко вбити. Я дам йому в тисячі більше принижень, ніж зазнав, ні ж шляхетні почуття цього короля. Чи не так?» Одноокий комендант «Так!» Останнє приниження. Нехай зрадливі повстанці відчують пекло презирства і сорому!» Король Опівнічне Сонце «Погляньте на цього листа. Навіть Його преосвященство на нашому боці. З цим листом, Зимове королівство піде в пекло.» Одноокий комендант «..Хм? Ха-ха-ха. А-ха-ха-ха! Це добре! Так, ось, що! А-ха-ха-ха!» Король Опівнічне Сонце «Хм, так. Зимовий королю. Я дозволю твоїм скарбам розірвати твою землю на шматки. А-ха-ха-ха!» Одноокий комендант «Аха-ха-ха!» Зимове село, Приозерний монастир Монах «Та! Господи!» Монах «Що сталося?!» Монах «Боже мій, сталося щось жахливе. Я думав, що помру!» Монах «Випий води та поясни.» Монах «Не має на це часу. Де ігуменя? Покличте лицарку, ні, знайдіть її! Ми не можемо втрачати ні хвилини! Знайдіть лицарку швидко!» Місто Затоки, комерційний район, великий кабінет у торговій палаті Практичний рахівник «Терміновий звіт, член комітету!» Молодий купець «Куди поспішаєш. Практичний рахівник «Це дуже важливо. О, ось... Візьміть і розповсюдите цей звіт....» Звук шарудіння. Молодий купець «...Не може бути!? Це через вибори? Я був не уважний. Як я міг пропустити таку подію. Негайно вишліть корабель, щоб підтвердити!» Зимове село, кухня особняка Покоївка молодша сестра «Старший братику. Я буду більш серйозною.» Герой «О. О-о. ...Так. Так.» Покоївка старша сестра «Будьте м’якшим і обережним. Пане герою.» Покоївка молодша сестра «Хм-хм-хм-хм♪ маленькі шматочки масла, масло маленькими шматочками♪» Герой «Навіщо я мішу борошно?» Покоївка молодша сестра «Не пропускай, старший братику.» Покоївка старша сестра «Пахне молоком і смачно.» Покоївка молодша сестра «Хм-м. Це пшениця дрібного помолу.» Герой «Чим дрібніше мелена пшениця, тим вона дорожча. Вона була досить дорогою, чи не так? Ви впевнені, що хочете розщедритися.» (※)Пиріг Страва, в якій різні інгредієнти загорнуті в тісто, змішане з борошна і вершкового масла. Пироги з солодкими інгредієнтами, такими як яблука, їдять як випічку. Унікальна текстура обумовлена розширенням води в тісті, яка під час нагрівання блокується вершковим маслом та іншими жирами та оліями. (※)Гречка Однорічна трав’яна рослина, що належить до родини гречаних. Плоди розтираються в порошок і вживають в їжу. Можна вирощувати навіть на бідних ґрунтах і холодних регіонах, а період між посівом і збором врожаю короткий. Однак, залежно від сорту, можна очікувати лише близько тридцяти відсотків врожаю пшениці. Покоївка молодша сестра «Але для тіста для пирога(※), чим дрібніше, тим краще. Після того як звикнути, можна спробувати види помолу, ячмінь і гречку(※).» Герой «Пиріг? Не хліб?» Покоївка молодша сестра «Муу. Це зовсім інше.» Герой «Бо ти просто кладеш щось у пшеницю, місиш її. Місиш і печеш, вірно?» Покоївка молодша сестра «Б’юся об заклад, що ти жахливий кухар...» Герой «Ха. Не говори дурниць. У мене хороша, героїчна робота, розумієш? Принаймні, їжа...» Покоївка старша сестра заклякла. Покоївка молодша сестра заклякла. Герой «Вибачте.» Тріск-тріск... Покоївка старша сестра «Сестро? Здається перша порція спеклася.» Покоївка молодша сестра «Так♪ перевірю.» Герой «Це досить клопітно. Зазвичай тісто спочатку замішують, а потім випікають, чи не так?» Покоївка старша сестра «Ем, у випадку з пирогами, здається, що цей процес складання і розтягування є важливими.» Герой «Справді?» Покоївка старша сестра «Якщо вірити книзі, то так. Сестра знає про це більше, ніж я. ...Вона серйозно читає тільки ці книги.» Покоївка молодша сестра «Вах♪Ухяя-хуа♪» Герой «Що це за звук? Все добре? Вона вдарилася головою, чи що?» Покоївка старша сестра «Вона, мабуть, дуже щаслива.» (хихикаючи) Покоївка молодша сестра «Ось! Готово!» Герой «О, вдалося?» Покоївка старша сестра «Як він? Піднявся?» Покоївка молодша сестра «Дивовижний! Прекрасний! Золотистий і сяючий!» Герой «Який? О. Ого, він справді гарний.» Покоївка старша сестра «Справді. Схоже на соняшник.» Покоївка Молодша сестра «Так! Скуштуй.» Герой «Це. Гаряче-че-че.» Покоївка старша сестра «Тримайте його рушником, шановний герой.» Покоївка молодша сестра «Він свіжо спечений, тому гарячий.» Герой «Це, хм! Картопля з беконом?» Покоївка молодша сестра «Так, це пиріг з картоплею та беконом♪» Герой «Дуже смачно, трохи незвично, правда? Ще домашня страва, але така розкішна і пишна. Це дивовижно! Це не хліб!» Покоївка молодша сестра «Я ж сказала, що це не хліб.» Покоївка старша сестра «Смачно. Молодець сестро.» Покоївка молодша сестра (крутиться навколо) «У-ху♪ у-ху♪» Герой «Сестра така талановита. Хіба вона не класна?» Покоївка старша сестра (гладить по голові)«Так, ти отримала найвищий бал.» Покоївка молодша сестра (слабко всміхається)«Хе-хе-хе.» Герой «Можна мені ще один?» Покоївка молодша сестра «Звичайно!» Герой «Смачно. Смакота.» Покоївка старша сестра «Це могло б стати фірмовою стравою, якби ми могли контролювати вартість, знизивши сорт пшениці.» Герой «Вартість?» Покоївка старша сестра «Пшениця дрібного помолу коштує дорого. Крім того, ми використовуємо масло і молоко. Байдуже, що це придворна їжа, але щоб її їли всі, треба знизити її ціну.» Герой «Це важко.» Покоївка молодша сестра «Це погано?» Покоївка старша сестра (посміхаючись) «Ні, не погано. Це дуже смачна страва. Якщо трохи подумати, можна зробити її ще кращою.» Покоївка молодша сестра «Справді?» Герой «Так, серйозно. Можна змінити цей інгредієнт?» Покоївка молодша сестра «Так я думаю, що лосось, гриби чи навіть ягня буде добре. Крім того, я чула, що з ним гарно поєднуються солодкі смаки. Я думаю про сливу чи грушу~. І знаєте, солодкий і густий джем♪.» Герой «Ха-ха, може, вони захочуть подавати його в шинку.» Покоївка старша сестра «Так, якщо його спекти, то можна подавати, просто розігравши. Якщо покласти його в кінець кам’яної печі, щоб він спікся, багато часу не піде.» Покоївка молодша сестра «Агов, агов. Можна мені стати кухаркою?» Герой «Хм? Ти ж уже кухарка, чи не так?» Покоївка старша сестра (засміявшись) «Так.» Покоївка молодша сестра «Ура! Я кухар♪» (крутиться навколо.) Герой «Чому ти така щаслива?» Покоївка старша сестра «Ви ж знаєте, вона перебірлива в їжі.» Покоївка молодша сестра «Еге ж~. Це ж робота, вірно? Якщо я матиму роботу, мені не доведеться повертатися в село. Я тепер буду готувати, стану кращим кухарем і всіх нагодую♪.» Герой «Зрозуміло.» Покоївка старша сестра (гладить по голові) «...» Покоївка молодша сестра «Ей-ей? Смачно? Смачно?» Герой «Дуже смачно.» Покоївка старша сестра «Так, дуже смачно. Молодець.» Покоївка молодша сестра «Тут багато! Я багато приготувала!» Герой «Бачу. Сестричка — кухарка. Це добре.» (посміхається) Покоївка молодша сестра «Так.» Герой «Отже, ким буде твоя старша сестра?» Покоївка старша сестра «Що?» Герой «Ні, мені цікаво, ким будеш ти. ...Нареченою, чи що?» Покоївка старша сестра «О, ні. Я так...» Покоївка молодша сестра «Сподіваюся старша сестричка буде носити окуляри♪.» Покоївка старша сестра «Знову, тебе сваритимуть за такі слова?» Покоївка молодша сестра «У...» Дух-дух-дух! Герой «Що там? Хто це може бути?» Дух-дух-дух! «Вибачте, що пізно! Є хто вдома?! Хто-небудь є вдома?!» Зимова країна, зимовий палац, зал аудієнцій. Бабах! Король Зимовий Смуток «Що за чортівня?!» Посланець «Ви мене не чули? Тоді дозвольте повторити мені ще раз.» Король Зимовий Смуток (напружився до меж) «....» Посланець «Той, хто відкрив школу в Зимовій країні та називає себе «Багряним Бакалавром». Що до нього виникають сумніви. Просто. Картопля, яку він роздає невинним селянам, використовуючи Приозерний монастир, це плід диявола, вирощений демонічним племенем. Просто. Методи землеробства, навчання та внесення добрив, які він пропагує, не є тими, яких навчає дух. Є підозра, що вони містять злі язичницькі вчення.» Король Зимовий Смуток (Не розумію, чому ви називаєте злим... Вчення про спасіння народу!!) Посланець «Ще одне. У цій школі викладають його власні вчення. Вони нехтують і принижують авторитет Церкви. Просто. Немає жодного запису про те, що семінарія столиці Святого королівства коли-небудь випускала «Багряного Бакалавра», як він себе називає. На підставі цих звинувачень і наведених вище тверджень є достатні підстави вважати, що «Багряний Бакалавр» є єретиком. Він підлягає негайній екстрадиції. (※)Інквізиція Судовий процес над тими, кого підозрюють у протистоянні ортодоксальній вірі в релігії. Середньовічна інквізиція проти секти Катарів була фіктивною і призвела до загибелі багатьох християн через те, що вони відрізнялися від їхньої власної віри. (※)Єпископ Один з церковних чинів. Вище священника, нижче архієпископа. Має юрисдикцію над єпархіями, достатньо велику, щоб розділити країну на кілька частин. Може призначати священників і дияконів. У середньовічній Європі деякі єпископи мали єпископські території, як світські монархи. Єпископ(※). інквізиції(※) Центральної Святої Церкви Світла. Як бачите, всі підстави присутні.» Король Зимовий Смуток «Чи правильно це... Посланнику?» Посланець «Краще б ви притримували язика! Король Зимовий Смуток. Правда це чи ні — справа інквізиції. Але ви, звичайно, знаєте, як побожний віруючий, що єпископ, який отримав вчення Духа Світла, не може помилятися в тисячі й одній речі, чи не так?» Король Зимовий Смуток «...» Дворецький «Т-так, це...» Посланець «Звичайно, мудрий Єпископ також сказав. Можливо, Зимове королівство, приозерні монахи стали жертвами, так би мовити, підступів цього єретичного Бакалавра.» Король Зимовий Смуток (заскреготів зубами)«..У!» Дворецький «...» Король Зимовий Смуток (...Заздрість центру, еге ж. Настільки сильна. Невже південні королівства так ненавидять за те, що їх позбавили ярма центру. Святе королівство, Свята Церква Світла! Стільки ненависті до Південних королівств, що вириваються з бідності та матимуть власну волю. Вони навіть використовують такі брудні трюки, щоб спробувати зупинити нас.) Посланець «Яка ваша відповідь король Зимовий Смуток.» Король Зимовий Смуток «...» Дворецький «...» Посланець «Ви ж знаєте, що означає, нехтувати Церквою в цьому світі, чи не так? Юний королю. Віра це світло, Церква це світ. Йти проти неї — це стати відступниками, тобто ворогами всього людства.» Король Зимовий Смуток «...Уу.» Посланець «Архієпископ не промовив слова «відлучення». Він лише сказав, “мені, як віруючому, дуже сумно, що є люди, які беруть участь у єресі”. Ви намагаєтеся зруйнувати його добру волю, король Зимовий Смуток?» Король Зимовий Смуток «Ну, це ж...» Дворецький «Юначе...» Король Зимовий Смуток «Слова.... Посланця... болючі...» Посланець «Тоді, що?» Король Зимовий Смуток «Вишлімо... військо. Але Зимове село далеко. Це займе трохи... часу.» Посланець «Дуже добре. Але будьте обережні, король Зимовий Смуток. Якщо ви дозволите Багряному Бакалавру втекти, вам, цій країні та Озерному монастирю не уникнути звинувачення у віровідступництві!»
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!