«Візьміть меч, мій пане»

Зимове село, початок зими, щоденник покоївки молодшої сестри

Відколи сестричка господиня поїхала, братик перебуває в заціпенінні, тож я дозволила йому допомогти мені пекти пироги.

Це вже третя зима відтоді, як я переїхала до цього будинку. Це перший сніг цього року. Небо ставало все нижчим і нижчим, хмари рухалися по колу, і я думала, що буде сніг. Липкий і важкий сніг.

Я не люблю цей сніг.

У будинку тихо, бо старшої сестрички господині та старшої сестрички в окулярах не має. Ми зі старшою сестричкою по черзі готуємо їжу. Прибирати стало легше, тож ми можемо навчатися готувати багато смачних страв.

Сьогодні я вчилася готувати в шинку. Це райдужна форель на грилі з травами. Старша сестра шукала кулінарну книгу в кабінеті господині. Вона сказала, що якщо я її забрудню, вона більше ніколи зі мною не розмовлятиме, тож тепер я переписую її на папір. Я не усвідомлювала, наскільки це корисно, поки не навчилася писати! Пиріг звучить цікаво. Виглядає так, ніби в нього можна додати все, що завгодно і запекти в хлібній пічці. Я хочу спробувати приготувати цей пиріг.

Зимове село, особняк королеви демонів, гостьова кімната.

Покоївка молодша сестра «Сю-сюди, будь ласка.»

Молодий купець «О, добре. Дівчинко. Не нервуй так.

Покоївка молодша сестра «Я не нервую, пане.»

Молодий чоловік «Твої ж права нога і права рука синхронні?»

Покоївка молодша сестра «Все гаразд, все гаразд.»

Молодий купець «Ха-ха-ха.» Подбай про мене.»

Відкриття дверей.

Покоївка молодша сестра «Заходьте, заходьте.»

Молодий купець «Так, я сяду.»

Покоївка молодша сестра «Ну тоді, старшу сест... Це не те.» Я покличу господиню. Будь-будь ласка, почекайте.»

Молодий купець «Чекати?»

Покоївка молодша сестра (злякано) «А-аоу.»

Молодий купець (збентежено) «Не плач, не плач!»

Покоївка молодша сестра «Се-сестричка, що ж робити?»

Покоївка старша сестра «Нічого не поробиш. Я маю використати перстень, який дала мені господиня.»

Покоївка молодша сестра «Т-так...»

Покоївка старша сестра «Будь ласка, приготуй чай.»

Тук-тук...

Покоївка старша сестра «Вибачте, що змусила чекати.»

Молодий купець «Давно не бачилися, пані Бакалавр.»

Покоївка старша сестра «Давно не бачилися. Цікаво, чи все так само.»

Молодий купець «Так… Ми продовжуємо нашу справу без жодних проблем.»

Покоївка старша сестра «...»

Молодий купець «…»

Покоївка старша сестра «Ем, сьогодні.»

Молодий купець «Ми знову здаємо наші регулярні звіти, звіти про доходи й витрати, накладні та квитанції.» Зазвичай я користуюся морською поштою, але також я сумував за чарівністю Багряного бакалавра.» Цього разу я прийшов до вас. Ха-ха-ха, мені соромно.»

Покоївка старша сестра «Це все той...» У мене не має слів.»

Молодий купець «Так. Так. Таким чином, пані Бакалавр. Ви не проти змінити сукню?»

Покоївка старша сестра «Так?»

Молодий купець «Ні, ні. Відвоювання острова Полярного сяйва завершено. Розповсюдження через південно-західний торговий шлях зросло, збільшився і рух кораблів. До цієї Зимової країни почали надходити різноманітні товари, чи не так?»

Покоївка старша сестра «У-угу.»

Молодий купець «У цьому випадку купцям важливо мати добре око. Дехто навіть намагався збільшити вартість пшениці, змочивши її у воді під час торгівлі. Це призводить до швидкого псування і нижчої якості продукції. Той хто хапається за такі речі — це другосортний торговець. Коли я тільки починав, мій батько бив мене залізним кулаком. Мені соромно про це говорити. А-ха-ха-ха.»

Покоївка старша сестра «...Т-це.»

Молодий купець «Тоді.»

Клац.

Герой «Покоївка старша сестра досить.»

Покоївка старша сестра «Т-так. Ні, ще ні.»

Герой «Ні, можеш повертатися. Ця людина вже все зрозуміла.»

Покоївка старша сестра «...Та-так.»

Герой «Він справжній знавець. Ви справді такий гарний, як я про вас чув...»

Покоївка старша сестра «Вибачте.»

Звук відкриття дверей. Вглядаються....

Молодий купець «Так, це дивовижне вміння. Це ілюзорна магія?»

Герой «О. так.» Я не думав, що ти зрозумієш це з першого погляду.»

Молодий купець «Ні, ні все навпаки. Інтуїція зазвичай не підводить у таких справах. Не так часто її помічаєш після того, як подумаєш про неї.»

Герой «Я тебе боюся.»

Молодий купець «Аха-ха-ха. Не варто боятися. Але все ж таки, поглянь... Давно не бачилися, герою.

Герой «Так, давно. Три роки, чи чотири?»

Молодий купець «Так, саме так. Така ностальгія.»

Герой «О... Я починаю гніватися! Так я розлютився! Дідько, я починаю так сильно сумувати за заклинанням блискавичного знищення великої площі.

Молодий купець «Так? Щось не так?»

Герой «Ти мене тоді обманув!»

Молодий купець «Що? Звідки взялася ця історія? Це обурливо. Я тебе не обманював анітрохи.»

Герой «П’ятнадцять золотих монет, щоб заробити щонайменше кілька тисяч золотих!»

Молодий купець «Так, ця промова коштувала грошей. Дуже вам дякую.» (посміхнувся)

Герой «Ух, як я розлютився.»

Молодий купець «Тобі заплатили гроші згідно з договором.»

Герой «Мене бісить, що я був таким молодим, що задовільнився цим!»

Молодий купець «Це теж перемога або поразка в торзі.» (посміхається)

Герой «Ну, правильно. Хм...»

Молодий купець «Ти живий, чи не так?»

Герой «О? Так. Не дочекаєтеся.»

Молодий купець «Хм…»

Герой «Про що задумався?»

Молодий купець «Про те, чим закінчиться ця історія.»

Герой «Ти... Здається, трохи змінився, чи не так?»

Молодий купець «Хіба?»

Герой «Я пам’ятаю, що коли я зустрів тебе чотири роки тому, ти здавався набагато повнішим, бездоганним і нічим не примітним.»

Молодий купець «Ну, мабуть, за чотири роки я зовсім округлів. Можливо, мені варто поступитися місцем наступному поколінню і піти на пенсію. Аха-ха-ха-ха.»

Герой «Але зараз я не дуже хочу робити з тебе ворога.»

Молодий купець «Так, так, дивний збіг. Я щойно подумав про те ж саме.»

Герой «...Ти не здивувався, що бачиш мене тут?..»

Молодий купець «Ні, ні, я здивований. Проте я не тільки здивований, але й переконаний.»

Герой «...»

Молодий купець «Якщо я змінився, то, можливо, завдяки їй. Що мені робити, коли я можу зіштовхнутися з величезною сутністю, яку я не можу проковтнути зі своїм здоровим глуздом чи попереднім досвідом. Я відчуваю, що вона навчила мене, що означає бути голодним.»

Герой «Це вона?»

Молодий купець «Так»

Герой «Зрозуміло…»

Молодий купець «“Посередництво, компроміс і боротьба з несумісним світом і тінню”. З цим моє купецьке життя стало дороговказом. Це не замінні слова.»

Герой «Ця жінка?»

Молодий купець «Так, коли ми вперше зустрілися. І, герою, твоя поява тут переконала мене.»

Герой «...Сказала, що дотримується контракту?»

Молодий купець «Так?»

Герой «Промова, яку ти виголосив чотири роки тому.»

Молодий купець «Так, я говорив це, але....»

Герой «Це ж брехня, чи не так?.. Ти сказав, що влаштуєш мені бенкет, коли я повернуся.»

Молодий купець «О. Точно! Ти добре запам’ятав. Це саме те, що я сказав. Дуже добре. Договір повинен бути виконаний. Коли ти будеш готовий.»

Герой «Гаразд, це слово, тут не посперечаєшся.»

Молодий купець «Так звичайно.»

Герой «Тоді зараз.»

Шюх!

Світ демонів, місто Відкритих воріт, залиті веселкою пагорби на околицях міста.

Шюхвін!

Молодий купець «Т-це... Уух.»

Герой «Це хвороба перенесення. Просто глибоко подихай і все буде добре.»

Молодий купець «Це… Це заклинання перенесення?»

Герой «Так.»

Молодий купець «Це… Що це за місце!»

Герой «Тут вночі чомусь падає веселка. Вони пояснювали про магнетизм, але мені це було трохи складно зрозуміти.»

Молодий купець «Це дивовижно...»

Герой «Дрізд снів.»

Молодий купець «Мені трохи важко зрозуміти, що таке магнетизм.» (Шурхіт)

Герой «Мені трохи важко це пояснити. Це було б підходяще місце.»

Дрізд снів «Як забажаєте.»

Молодий купець «Демон?..»

Герой «Його називають демон-посланець. Він корисний для повідомлень.»

Молодий купець «Це не те місце.»

Герой «Так це світ демонів.»

Молодий купець «Що?!»

Герой «Я зрозумів з того, що ти сказав раніше. Ось чому я тебе привів.»

Молодий купець «Якщо вона...»

Герой «Вона демон.»

Молодий купець «Зрештою...»

Герой «...»

Молодий купець «Запах повітря також відрізняється.»

Герой «Хм. Може й так. Але портове місто має запах портового міста, місто має запах міста, так? І таке інше.»

Молодий купець «А як щодо тієї зовнішньої стіни?»

Герой «Це місто Відкритих воріт. ...Місто, яке донедавна було зайняте людьми.»

Молодий купець «А. Комендант утік, і демони знову стали правити ним.»

Герой «Це брехня. Якби це була правда, то тисячі купців-людей у місті були б вбиті.»

Молодий купець «Це не так?»

Герой «Вони все ще ведуть справи в тому місті.»

Молодий купець «Ха?»

Герой «Через охорону навколо воріт і навколишню пустелю, можливо, зараз трохи важко зв’язатися з людським світом, але там все ще є купці з Унії.»

Молодий купець «Це правда?!»

Герой «Я не брехатиму.»

Молодий купець «Такі...»

Герой «Гей, гей. Ти говорив з тією дівчиною, чи не так?»

Молодий купець «А... Так...»

Герой «Тоді ти знаєш. Ти знаєш про що вона мріє.»

Молодий купець «Герой...»

Герой «Вона купила тебе, чи не так?»

Молодий купець «...У»

Герой «Вона сказала, що навіть у людському світі є добрі вороги. Я не вона, тому не можу говорити про плани, як вона, і не можу переконати тебе прибутками та збитками. Але я все одно не хочу, щоб ти підвів мене зараз. О... Цікаво. Це відчуття... Так... Це самотньо. Повернутися до того, щоб бути просто героєм — це самотньо, чи не так.»

Молодий купець «…»

Герой «Гаразд, я покажу тобі. Це місто Відкритих воріт. Єдине місто в цьому світі, де співпрацюють демони та люди.

Звісно, є багато суперечок. Що дня відбуваються сутички. Між демонами та людьми відбуваються бійки й вбивства... З цим нічого не поробиш. Але звісно, є люди, що б’ються один з одним, а також є відносини, коли вони ведуть справи один з одним. Вірно. Якщо не співпрацювати разом, ми не зможемо вижити навіть у повсякденному житі.

Населення міста становить близько тридцять дві тисячі осіб. Це більше, ніж в столиці Озерного краю. Місто визнане Королем демонів нейтральною зоною. Як незалежне місто, воно керується міською радою. Третина членів ради — люди. Головна людина, колишній військовий. Членами ради також є нащадки могутніх кланів у світі демонів...»

Принцеса Вогняних драконів «Мій володарю~.»

Герой «Запрошую вас приєднатися до нас...»

Принцеса Вогняних драконів «Мій володарю, я щойно прибула, відповідно до вашого наказу. Я чула, що ви хочете підготувати бенкет... Заради гордості Клану Вогняних драконів, ми не можемо терпіти зневажливу гостинність, тому організуймо бенкет зараз же!»

Герой «А... Немає потреби в грандіозних приготуваннях. Поки є спиртне, це все що потрібно.»

Молодий купець «Ні, я вже достатньо випив.»

Принцеса вогняних драконів (в зажурі) «Не будете.»

Герой «Так. Тобі краще випити. Якщо ти відмовишся від напою вогняного дракона, він відкусить тобі вухо. Це не зручно, коли у тебе одне вухо.»

Молодий купець «Що? Це ж обурливо!»

Герой «Це світ демонів, нічого не поробиш.»

Демоничка «Теє... Чорний лицар, прошу...»

Демонічний світ, місто Відкритих воріт, залиті веселкою пагорби, бенкетний стіл.

Принцеса Вогняних драконів «Вип’ємо гостю.»

Звук води.

Молодий купець «Досить. Будь ласка, припиніть.»

Принцеса Вогняних драконів «Як повноцінна особа, я не можу сказати, що налила спиртне, якщо воно не розливається по краю чашки.»

Молодий купець «Що за місце — світ демонів!»

Герой «Ей, купче!»

Молодий купець «Що, герою.»

Герой «Що таке.»

Молодий купець «Що сталося?»

Герой (пошепки) «Груди, цицьки!»

Молодий купець «Щоо?!»

Герой «Відправляючи мене у світ демонів, ти сказав помахати рукою, людям, яких зібрав і запланував вечірку повну цицьок!»

Молодий купець «А. Ха-ха-ха! Саме так, так і було. А-ха-ха-ха. Це жахливо, я це сказав. Попри те, що це був юнацький вчинок, він все одно був для мене огидним.»

Герой (зиркнувши) «Що про це думаєш?»

Молодий день (киває) «Так дуже добре.»

Герой (зиркнувши) «Яка з них краще?»

Молодий купець «Ну, якби мені довелося обирати, я вибрав шляхетну пані.»

Герой «Аха-ха-ха-ха.»

Молодий купець «А-ха-ха.» Ах, це смішно. Давно я так не сміявся.»

Герой «І напій теж хороший.»

Молодий купець «Так. Я купець. Пив вино з багатьох країн. Я відчуваю, що країна проявляється у випивці.»

Герой «Ей, купче!»

Молодий купець «Що, герою.»

Герой (розвернувшись) «Дивовижна веселка!»

Молодий купець (розвернувшись)«Справді.»

Принцеса Вогняних драконів «Ну, чоловіки — це діти.»

Демоничка «Але, насправді... Вітер такий приємний.»

Молодий купець «Веселка дивовижна, але ви ж не збираюся через неї зривати переговори? Вельмишановний герой.»

Герой «Вона так і сказала. «Купці проситимуть «дозволу»». Дозвіл на користування, дозвіл на прохід. Нові землі — це нові ринки й товари. Ви ведете справи з такими місцями.»

Молодий купець «Так.»

Герой «А як щодо цього в тому місті?»

Молодий купець «Так, вірно. Це як сад... Повний золотих монет.»

Герой «Давай продам його.»

Молодий купець «Ти впевнений?»

Герой «Я не проти.

Молодий купець «Що ти хочеш за нього?»

Герой «Я не вона, тому не знаю, яка ціна є прийнятною. Я прожив усе життя, не замислюючись над тим, що є і що не є відповідною компенсацією.»

Молодий купець «…»

Герой «Так, у мене проблеми з ціною. Але все одно, знаєш... Купці, вони думають про все з погляду втрат і вигод, чи не так?»

Молодий купець «Так.»

Герой «Як би це сказати?» Люди називають такого купця крутієм або чудовиськом, яке дбає лише прибуток, але бачачи його, я не думаю, що це правда.»

Молодий купець «…»

Герой «Купець, мудріший за інших і розуміє, що таке прибуток, який серйозніше за інших ставиться до прибутків і збитків, можливо, першим у світі знайде те, що не можна розділити на прибутки та збитки.»

Молодий купець «Герой...»

Герой «Можливо мені варто було б попросити скромнішу ціну. Вона може мене потім вбити. Але покажи мені “це”. ...“Щось, що не можна розділити на прибуток і збиток”.»

Молодий купець «Ха-ха-ха. Що мені з цим робити?»

Герой «Я думаю, що їй і мені потрібно те, що ти знайдеш.»

Молодий купець «Так, так. Це безглузде почуття! О, це смішно. Я, мабуть, дув смішним.»

Герой «...»

Молодий купець «Дуже добре, я дійсно приймаю договір. Я особисто візьму на себе ініціативу й очолю «Унію», і обов’язково придбаю “це” і покажу вам, як ним користуватися.»

Герой «Будь ласка.»

Молодий купець «Коли прийде час.»

Герой «?»

Молодий купець (посміхаючись)«Я впевнений, що він не відступить, коли почує про стосунки між вами та цією людиною. Гей, це й купець не настільки дурний, щоб битися в поганий час.»

Зимове село, стайня в особняку.

Кінь Фррр!

Лицарка «Гаразд, гаразд, гарне лоша. Зараз витру.»

Герой «Ти ж лицар, то ж вмієш поводитися з кіньми.»

Лицарка «Ти про що. Коні хороші.»

Герой «Швидше пересуватися самому...»

Лицарка «Це питання зовнішнього вигляду.»

Герой «Я розумію. Гаразд, я дам тобі яблуко.»

Кінь заржав.

Герой «Ш-що ти робиш?!»

Лицарка «Гей, не будь дитино.»

Герой «Він мене вдарив!»

Лицарка «Ти його розлютив, чи не так?»

Герой «Це не правда. Хочеш яблуко? Хей, ти милий.»

Кінь заржав.

Герой «За-зачекай. Зрештою, я завалю тебе на землю!»

Кінь «Іі-гого?!Ііі-гого?!»

Туп- туп!

Зимове село, стайня в особняку.

Лицарка «Тьху, що це за людина, яка б’ється з конем?»

Герой «Тому…»

Лицарка «Що це за чоловік, який б’є свого коня на бігу? Поглянь навіть кінь втратив упевненість.»

Герой «Я не пишаюся цим.»

Кінь занепав духом.

Лицарка «Що ж нічого страшного. Я подбаю про коня.»

Герой «Хм...»

Лицарка «Яким би хорошим ти не був, настане час, коли тобі доведеться подорожувати верхи на коні. Якщо ти маєш взяти участь у параді чи ще десь, це буде виглядати не дуже гарно, якщо ти не вмітимеш їздити верхи на коні.»

Герой «Хоча це правда.»

Шкраб, шкраб, шкраб.

Лицарка «〜♪»

Герой «Зрештою, мир краще, ніж війна, чи не так?»

Лицарка «Це природно.»

Герой «Це природно, але мені цікаво, чому це так не працює.»

Лицарка «Цього я не знаю. Я ж дурна.»

Пиш.

Герой «А... Те, що болить, коли я з Королевою демонів, зцілюється, коли я з лицаркою.

Лицарка «Що ти маєш на увазі?»

Герой «Я хочу, щоб ти й далі була нерозумною.»

Лицарка «Ти, що хочеш побитися?»

Герой «Ні, не збираюся.»

Лицарка «Знаєш, коли я з тобою, я завжди жартую.»

Герой «Це добре.»

Лицарка «Га?»

Герой «Чи не краще так? Ти не розумієш.»

Лицарка «....»

Герой «Мені подобається так жартувати з лицаркою, а тобі?»

Лицарка «Е, о… Це»

Герой «?»

Лицарка «... Дякую.»

Герой «...Ого, аж свербить. Не відповідай нормально.»

Герой почухався.

Лицарка «Щось не так?»

Герой «Ні, це моє волосся. Воно потрапило в око.»

Лицарка «Так, воно стає довгим.»

Герой «Можеш його трохи обрізати?»

Лицарка «Що. Можна?»

Герой «Так. А що?

Лицарка «А. Ні... Нічого такого. Дрібниці, але давай не будемо його стригти.»

Герой «Чому?»

Лицарка «Нічого. Гаразд. Я зроблю тобі обруч(※) на лоб. Якщо заправлятимеш ним волосся, то воно не буде лізти в очі, коли відросте.

Герой «Здається, це буде незручно.»

Лицарка «Ні тобі личить.» Ти міг би стати більш скромним і популярним, чи не так? Герой.»

Герой «О! Правда? Це матиме добрий вигляд?!»

Лицарка «Хм, зробімо те, що тобі підходить!»

Лицарка видихнула.

Герой «Ні, якого?»

Лицарка «Ні, я про сто перевіряю твою зачіску. Мені подобається налобний обруч з міді та блакитними намистинами. Він тобі пасуватиме.»

Герой «Я так не думаю.»

Лицарка «Так. Ми не будемо стригти, але ти мене пробачиш, чи не так? Вона теж.»

Герой «Хм. Було б швидше, якби я його обрізав.»

Герой (Злегка почухався) «...»

Лицарка «...Хм.»

Лицарка «Ей, герой.»

Герой «Хм?»

Лицарка «Герой, належить Королеві демонів, чи не так?»

Герой «Що. А. …Угу. Саме так. Це договір власності.»

Лицарка «Зрозуміло...»

Герой «Ну, багато чого сталося. Щоб досягти цього.»

Лицарка «А Королева демонів належить герою?»

Герой «Так, ну. Просто так сталося.»

Лицарка «Що ж, якщо Королева демонів потрапить у якусь жахливу халепу, ми повинні будемо її захистити.»

Герой «Я це зроблю. Хіба я не герой? Я захищаю більшість людей, які потрапляють у біду, чи не так?»

Лицарка «Так, я це добре знаю.»

Герой «Чомусь у мене щемить серце.»

Лицарка «Невже?»

Герой «Дійсно. Моя інтуїція не дуже добре обґрунтована, але вона часто буває правою.»

Лицарка «Для твого оточення, було б корисно, якби ти навчився трохи краще читати атмосферу замість того, щоб покладатися на інтуїцію.»

Герой «Це як?»

Лицарка «Ні, не зважай. Я просто скаржуся. Але все одно засмучує те, що воно одностороннє.»

Герой «?»

Лицарка «Я маю на увазі, знаєш, я під захистом. Я вже страждаю від того, що мене захищають. Я теж хочу щось подарувати герою.»

Герой «Ти збираєшся подарувати мені обруч, чи не так? Популярності.»

Лицарка «Так, візьмеш?»

Герой «Звісно» Це ж річ популярності~. Я візьму все, що можу отримати від лицарки, так?»

Лицарка «Справді. ...Я рада, що ти так кажеш.»

Герой «Ти перебільшуєш. Це не схоже на лицарку.»

Лицарка «Герой.»

Клац.

Герой «Якого, лицарко?»

Лицарка «Замовкни та стій спокійно.»

Герой «Чому ти раптом стала на коліна?»

Лицарка «Я... Служителька світла, яка отримала життя і милість Духа на землі біля озера. Я, лицарка, присвячую цей меч, який так довго мандрував разом з героєм та іншими, герою.»

Герой «...»

Лицарка «Мої меч, сила і тіло. Вірність і чистота моєї душі належить герою. Герой — володар моєї душі й господар моєї надії.»

Герой «Зачекай, лицарко.»

Лицарка «Не чекатиму. Герой, цей меч належить тобі.»

Герой «Встань.»

Лицарка «Не встану. Я не зрушу з місця, доки ти його не приймеш.»

Герой «Що ти говориш, як дитина.»

Лицарка «Мені байдуже, навіть якщо стану дитиною і герой прийме його у мене.»

Лицарка «Я розумію, що герой належить королеві демонів. З цим нічого не вдієш. ...Я запізнилася.»

Герой «...»

Лицарка «Королева демонів дивовижна. Вона мудра і в неї велике серце, у неї є мрії, і вона дивиться далеко вперед.»

Герой «...»

Лицарка «Отже, мені не потрібен герой. Він належить королеві демонів, тож якщо скажеш, що з чим нічого не зробити, нічого не поробиш. Звісно, якщо... Королева демонів не хоче його або якщо є можливість, я не маю наміру стримуватися.

Але, попри це, я твоя. Принаймні, я хочу, щоб мене віддали герою. Я народилася лицарем і ніколи не пропонувала свого меча, я була на половину лицарем. Якщо комусь пропонувати меч, то краще щоб це був герой. Першим запропоную свого меча герою, і з того часу не зраджу свого господаря. Я хочу бути таким лицарем.»

Герой «....Не знаю, чи таке нормально. Це таке випадкове місце. Я маю на увазі, хіба це не дуже важливо.»

Лицарка «Це незмінно скрізь і завжди. Я теж хочу щось зробити. Якщо герой вирушає в майбутнє, я хочу, щоб моє місце було поруч з ним. Я-я... Більше не хочу, щоб мене залишили позаду.»

Герой «Пробач. Але...»

Лицарка «Ти візьмеш все, що я тобі там, чи не так?»

Герой «А. Т-так...»

Лицарка «Візьміть меч, мій пане. Не хвилюйтеся, я не ослухаюся вас.»

Герой (кивнув) «...»

Ш-ш-ш-ш.

Лицарка «Добре. … Переверни іншим боком і віддай назад.»

Герой «Ой.

Шух! Шух-шух-шух! Шахін!

Лицарка «З цим мій меч належить герою. Я віддала своє тіло і душу герою. Так, щось у цьому є, це надмірно захоплює!»

Герой здригнувся.

Лицарка «Що? Герой.»

Герой «Я відчуваю озноб. Знаєш, знаєш. Лицарка.»

Лицарка «Хм?»

Герой «Ну, я можу його повернути, чи що? Або розірвати контракт?»

Лицарка (усміхнулася) «Думаєш, що зможеш.»

Герой «...»

Лицарка «Не хвилюйся. Я розберуся з ознобом. Ми стали найкращими друзями.»

Герой (Найкращі дру〜зі?!)

Лицарка «Якщо говорити про це правильно і відверто, я впевнена, що вона зрозуміє.»

Герой (Гей навіщо так сильно змагатися!)

Лицарка «Я захищу героя.»

Герой «Ні, серйозно, справді.»

Лицарка «Хм?»

Герой «Я скажу тобі одну річ, будь ласка, дай мені перерву.»

Зимове село, центр поселення

Худий селянин «Хо-хо! Вітаю!»

Селянин середнього віку «Холодно, чи не так.»

Сільський мисливець «Точно. О, це.»

Покоївка молодша сестра (енергійно махає)«Привіт! Дядьки~.»

Худий селянин «Привіт!»

Покоївка старша сестра «Вітання всім.»

Селянин середнього віку «Це з маєтку. Здрастуйте!»

Сільський мисливець «Добридень. Як це? Вітаю, пані»

Покоївка старша сестра «Можете говорити будь-як, як зручно.»

Покоївка молодша сестра «Що? Так можна?»

Покоївка старша сестра «Не сестрі.»

Покоївка молодша сестра «Ух.»

Худорлявий селянин «Що у вас сьогодні?»

Покоївка старша сестра «Ем. Ми плануємо привітатися в монастирі й до сільського голови. У нас є кілька прохань до вас.»

Покоївка молодша сестра неодноразово киває.

Селянин середнього віку «Щось сталося?»

Покоївка старша сестра «Ні, бочки з цибулею розсипалися. І оскільки це випадково сталося, я подумала взяти деякі продукти, які просила зберегти.»

Покоївка молодша сестра «Угу-угу. І вся наливка з гірської суниці пішла коту під хвіст...»

Худий селянин «Це ж катастрофа.»

Сільський мисливець «Боюся, що нічим не можу вам допомогти.»

Покоївка молодша сестра «Е.»

Худий селянин «?»

Покоївка молодша сестра метушиться.

Сільський мисливець «Може це воно?»

Покоївка молодша сестра «!»

Сільський мисливець «Гаразд, гаразд. Молодша сестра завжди знавець. Це пердаур. Тобто це куріпка.»

Покоївка старша сестра «Ого. Ви такий гурман.»

Покоївка молодша сестра «Пердаур? А чим вона відрізняється від куріпки?»

Сільський мисливець «Це ще молода куріпка. Дуже смачна. Забирай.»

Покоївка молодша сестра «Ура!»

Покоївка старша сестра «Ей ти! Вибачте. Ця дитина завжди, завжди!»

Сільський мисливець «Нічого страшного! Ми в боргу перед господинею особняка і всіма іншими.»

Худорлявий селянин «Так, так. Завдяки всім в особняку, це село може платити податки та спокійно жити взимку.»

Покоївка старша сестра «Це не...»

Худорлявий селянин «Так, це так. Вони привезли нам мило і дали теплий одяг.»

Селянин середнього віку, «Вовняний одяг занадто важкий.»

Сільський мисливець «Так, так. Всі першопоселенці й кріпаки вдячні.»

Покоївка старша сестра «...»

Покоївка молодша сестра «...Що сталося? Старша сестричка.»

Худорлявий селянин «Що сталося?»

Покоївка старша сестра «Ох. Ні, нічого.»

Селянин середнього віку «Ми всі даємо свиням турнепс, як ви нас навчили! Кількість свиней взимку збільшилося, і це важка робота. Ми не відбудували хлів, тому, його заміняє наш будинок.»

Сільський мисливець «Аха-ха-ха! Нічого не поробиш. Це моя вина.»

Селянин середнього віку «Абсолютно.»

Худий селянин «Але я дуже вдячний. Той кому днями головна покоївка зцілила рани, і його дитина теж були вдячні, вірно?»

Сільський мисливець «Завдяки лікувальним ваннам, про які ми дізналися нині, цієї зими померло лише четверо людей.»

Покоївка старша сестра «Старша покоївка...»

Покоївка молодша сестра «Старша сестричка в окулярах?»

Худий селянин «?»

Покоївка молодша сестра «Старша сестричка в окулярах. Вона це зробила?»

Покоївка старша сестра «Так. ...Так.

Худий селянин «Що? Що не так? Щось сталося?»

Покоївка старша сестра «Ні, нічого.»

Сільський мисливець «Справді? Над тобою не знущалися?»

Покоївка старша сестра «Ні це не так. Просто... Рада, що у вас у сіх здорова і тепла зима.»

Худий селянин «Дуже дякую!»

Селянин середнього віку «Так, так.»

Покоївка старша сестра «Сестро. Ходімо тоді до монастиря.»

Покоївка молодша сестра «Так.»

Худий селянин «Давай, давай!»

Селянин середнього віку «До зустрічі!»

Сільський мисливець «Наступного разу, я принесу вам оленини!»

Шик-шик-шик.

Покоївка молодша сестра «Ла-ла-ла! Картопелька, цибуля, смакота♪»

Покоївка старша сестра «Шановна головна покоївка....»

Покоївка молодша сестра «Щось не так?»

Покоївка старша сестра «Ні. ...Нічого.»

Покоївка молодша сестра «Зрозуміло. Гірська куріпка♪»

Покоївка старша сестра (Головна покоївка, ви ж так ненавиділи селян. Втім, все-таки.... Вона змінилася.)

Покоївка молодша сестра «Киньте трохи масла в піч і воно шипить♪ Гей, старша сестричко. Так добре, правда?»

Покоївка старша сестра «Вірно. Сестро... Якби ти могла дістати мені яйце, чи можеш яєчню? Ти ж любиш омлет?»

Покоївка молодша сестра «Так! Дуже люблю. Старшу сестричку теж люблю!»

Країна Опівнічного сонця, королівський палац, зимовий палац короля Опівнічного сонця‣карта див. тут

Одноокий комендант «Е-е! Заткнись! Заткнись!»

Шух Шух!

Король Опівнічне Сонце «Хм. Жорстоко, чи не так?»

Одноокий комендант «Хм. У мене болить око, і сіпається. Камергер! Випити! Тягніть вино!»

Камергер (хвилюючись) «Т-так...»

Король Опівнічне сонце «Не будь грубим з людьми мого палацу.»

Одноокий комендант «Замовкни! Це око.» (Ковть-ковть-ковть).

Король Опівнічне Сонце «Ха-ха-ха. Ненавидиш.»

Одноокий комендант «Так, ненавиджу тебе.» Не-на-ви-джу.»

Король Опівнічне Сонце «Ти ж розумієш, так?»

Одноокий комендант «Так. Я вдячний тобі. За те, що врятував мене з того підземелля, де на мене чекала смерть, навіть використали двійника.»

Король Опівнічне Сонце «Хм, так. З того брудного мулу... Це я врятував тебе з підвалу Палати лордів, з найнижчого рівня Башти тортур, з прірви, такої глибини, що веде до пекла.»

Одноокий комендант (хихикає, хихикає, хихикає)«...»

Король Опівнічне Сонце «Ти пам’ятаєш? Ту темряву.»

Одноокий комендант «Щури. Щури повзали навколо і заглядали мені в очі. Мої очі, моє світло... Ууух. Поколює. Очі. Я бучу її, червоно-чорну темряву. Темрява поглинає мене. Мені боляче, все моє тіло болить. Вб’ю, вб’ю вас. Виродки зі Східної фортеці! Мерзенне демонічне плем’я! Ви оточили мене, ви знущалися наді мною!»

Король Опівнічне Сонце «Так, вони насміхалися.»

Одноокий комендант «…У.»

Король Опівнічне Сонце «Зелений юнак із Зимової країни, мене. Ти образив мене. Що таке дрейфуюча крижина. Що таке аграрна реформа. Що таке продуктивність. Який сенс воювати, використовуючи філософію, як той хлопець. Дух не схвалив би його способу ведення справ.»

Одноокий комендант «Так вони зрадники. Вони зрадники, зрадники, які продають цей світ темряві. Напівлюдям, від яких тхне гниллю.»

Король Опівнічне Сонце «Як може розумний, зелений молодик отримувати величезні прибутки, використовуючи торгівлю на заході? Острів Полярного сяйва має бути спільною власністю наших Південних королівств. Ні, це наше Опівнічне сонце віддало найбільше крові за цей острів. Наше! Тоді чому цей зелений молодик висмоктує всі переваги? Він спекулянт.»

Одноокий комендант «Хі-хі-хі--хі.»

Король Опівнічне Сонце «Навіть Король Залізна рука і Королева Лід і Сніг вихваляють його, як героя і велику людину, і на довершення, навіть ті, хто брав участь у добровільній армії, тепер живуть у Зимовій країні. Поки наше Опівнічне сонце терпить суворість холодної зими й продовжують жити в бідності, маленькі виродки, які насміхаються наді мною, крадуть наші прибутки. Такого духи ніколи не дозволили б.»

Одноокий комендант «А-ха-ха-ха-ха! Дозвольте мені. Залиште це мені. Мені більше не має чого втрачати. Як безсмертний мстивий дух, я зарубаю ту зелену істоту і викину геть. Ха-ха-ха. Дай мені свою армію! Дай мені кінцівки! Я вбиватиму, вбиватиму, вбиватиму!»

Король Опівнічне Сонце «Зачекай ще трохи. Ху-ху-ху.»

Одноокий комендант «Чому...»

Король Опівнічне Сонце «Ми можемо вбити їх у будь-який момент. Краплею отрути в чашці або кинджалом, з яким пробралися в спальню.»

Одноокий комендант (хихикає) «Гі-гі-гі.»

Король Опівнічне Сонце «Але це пташеня не так легко вбити. Я дам йому в тисячі більше принижень, ніж зазнав, ні ж шляхетні почуття цього короля. Чи не так?»

Одноокий комендант «Так!» Останнє приниження. Нехай зрадливі повстанці відчують пекло презирства і сорому!»

Король Опівнічне Сонце «Погляньте на цього листа. Навіть Його преосвященство на нашому боці. З цим листом, Зимове королівство піде в пекло.»

Одноокий комендант «..Хм? Ха-ха-ха. А-ха-ха-ха! Це добре! Так, ось, що! А-ха-ха-ха!»

Король Опівнічне Сонце «Хм, так. Зимовий королю. Я дозволю твоїм скарбам розірвати твою землю на шматки. А-ха-ха-ха!»

Одноокий комендант «Аха-ха-ха!»

Зимове село, Приозерний монастир

Монах «Та! Господи!»

Монах «Що сталося?!»

Монах «Боже мій, сталося щось жахливе. Я думав, що помру!»

Монах «Випий води та поясни.»

Монах «Не має на це часу. Де ігуменя? Покличте лицарку, ні, знайдіть її! Ми не можемо втрачати ні хвилини! Знайдіть лицарку швидко!»

Місто Затоки, комерційний район, великий кабінет у торговій палаті

Практичний рахівник «Терміновий звіт, член комітету!»

Молодий купець «Куди поспішаєш.

Практичний рахівник «Це дуже важливо. О, ось... Візьміть і розповсюдите цей звіт....»

Звук шарудіння.

Молодий купець «...Не може бути!? Це через вибори? Я був не уважний. Як я міг пропустити таку подію. Негайно вишліть корабель, щоб підтвердити!»

Зимове село, кухня особняка

Покоївка молодша сестра «Старший братику. Я буду більш серйозною.»

Герой «О. О-о. ...Так. Так.»

Покоївка старша сестра «Будьте м’якшим і обережним. Пане герою.»

Покоївка молодша сестра «Хм-хм-хм-хм♪ маленькі шматочки масла, масло маленькими шматочками♪»

Герой «Навіщо я мішу борошно?»

Покоївка молодша сестра «Не пропускай, старший братику.»

Покоївка старша сестра «Пахне молоком і смачно.»

Покоївка молодша сестра «Хм-м. Це пшениця дрібного помолу.»

Герой «Чим дрібніше мелена пшениця, тим вона дорожча. Вона була досить дорогою, чи не так? Ви впевнені, що хочете розщедритися.»

Покоївка молодша сестра «Але для тіста для пирога(※), чим дрібніше, тим краще. Після того як звикнути, можна спробувати види помолу, ячмінь і гречку(※).»

Герой «Пиріг? Не хліб?»

Покоївка молодша сестра «Муу. Це зовсім інше.»

Герой «Бо ти просто кладеш щось у пшеницю, місиш її. Місиш і печеш, вірно?»

Покоївка молодша сестра «Б’юся об заклад, що ти жахливий кухар...»

Герой «Ха. Не говори дурниць. У мене хороша, героїчна робота, розумієш? Принаймні, їжа...»

Покоївка старша сестра заклякла.

Покоївка молодша сестра заклякла.

Герой «Вибачте.»

Тріск-тріск...

Покоївка старша сестра «Сестро? Здається перша порція спеклася.»

Покоївка молодша сестра «Так♪ перевірю.»

Герой «Це досить клопітно. Зазвичай тісто спочатку замішують, а потім випікають, чи не так?»

Покоївка старша сестра «Ем, у випадку з пирогами, здається, що цей процес складання і розтягування є важливими.»

Герой «Справді?»

Покоївка старша сестра «Якщо вірити книзі, то так. Сестра знає про це більше, ніж я. ...Вона серйозно читає тільки ці книги.»

Покоївка молодша сестра «Вах♪Ухяя-хуа♪»

Герой «Що це за звук? Все добре? Вона вдарилася головою, чи що?»

Покоївка старша сестра «Вона, мабуть, дуже щаслива.» (хихикаючи)

Покоївка молодша сестра «Ось! Готово!»

Герой «О, вдалося?»

Покоївка старша сестра «Як він? Піднявся?»

Покоївка молодша сестра «Дивовижний! Прекрасний! Золотистий і сяючий!»

Герой «Який? О. Ого, він справді гарний.»

Покоївка старша сестра «Справді. Схоже на соняшник.»

Покоївка Молодша сестра «Так! Скуштуй.»

Герой «Це. Гаряче-че-че.»

Покоївка старша сестра «Тримайте його рушником, шановний герой.»

Покоївка молодша сестра «Він свіжо спечений, тому гарячий.»

Герой «Це, хм! Картопля з беконом?»

Покоївка молодша сестра «Так, це пиріг з картоплею та беконом♪»

Герой «Дуже смачно, трохи незвично, правда? Ще домашня страва, але така розкішна і пишна. Це дивовижно! Це не хліб!»

Покоївка молодша сестра «Я ж сказала, що це не хліб.»

Покоївка старша сестра «Смачно. Молодець сестро.»

Покоївка молодша сестра (крутиться навколо) «У-ху♪ у-ху♪»

Герой «Сестра така талановита. Хіба вона не класна?»

Покоївка старша сестра (гладить по голові)«Так, ти отримала найвищий бал.»

Покоївка молодша сестра (слабко всміхається)«Хе-хе-хе.»

Герой «Можна мені ще один?»

Покоївка молодша сестра «Звичайно!»

Герой «Смачно. Смакота.»

Покоївка старша сестра «Це могло б стати фірмовою стравою, якби ми могли контролювати вартість, знизивши сорт пшениці.»

Герой «Вартість?»

Покоївка старша сестра «Пшениця дрібного помолу коштує дорого. Крім того, ми використовуємо масло і молоко. Байдуже, що це придворна їжа, але щоб її їли всі, треба знизити її ціну.»

Герой «Це важко.»

Покоївка молодша сестра «Це погано?»

Покоївка старша сестра (посміхаючись) «Ні, не погано. Це дуже смачна страва. Якщо трохи подумати, можна зробити її ще кращою.»

Покоївка молодша сестра «Справді?»

Герой «Так, серйозно. Можна змінити цей інгредієнт?»

Покоївка молодша сестра «Так я думаю, що лосось, гриби чи навіть ягня буде добре. Крім того, я чула, що з ним гарно поєднуються солодкі смаки. Я думаю про сливу чи грушу~. І знаєте, солодкий і густий джем♪.»

Герой «Ха-ха, може, вони захочуть подавати його в шинку.»

Покоївка старша сестра «Так, якщо його спекти, то можна подавати, просто розігравши. Якщо покласти його в кінець кам’яної печі, щоб він спікся, багато часу не піде.»

Покоївка молодша сестра «Агов, агов. Можна мені стати кухаркою?»

Герой «Хм? Ти ж уже кухарка, чи не так?»

Покоївка старша сестра (засміявшись) «Так.»

Покоївка молодша сестра «Ура! Я кухар♪» (крутиться навколо.)

Герой «Чому ти така щаслива?»

Покоївка старша сестра «Ви ж знаєте, вона перебірлива в їжі.»

Покоївка молодша сестра «Еге ж~. Це ж робота, вірно? Якщо я матиму роботу, мені не доведеться повертатися в село. Я тепер буду готувати, стану кращим кухарем і всіх нагодую♪.»

Герой «Зрозуміло.»

Покоївка старша сестра (гладить по голові) «...»

Покоївка молодша сестра «Ей-ей? Смачно? Смачно?»

Герой «Дуже смачно.»

Покоївка старша сестра «Так, дуже смачно. Молодець.»

Покоївка молодша сестра «Тут багато! Я багато приготувала!»

Герой «Бачу. Сестричка — кухарка. Це добре.» (посміхається)

Покоївка молодша сестра «Так.»

Герой «Отже, ким буде твоя старша сестра?»

Покоївка старша сестра «Що?»

Герой «Ні, мені цікаво, ким будеш ти. ...Нареченою, чи що?»

Покоївка старша сестра «О, ні. Я так...»

Покоївка молодша сестра «Сподіваюся старша сестричка буде носити окуляри♪.»

Покоївка старша сестра «Знову, тебе сваритимуть за такі слова?»

Покоївка молодша сестра «У...»

Дух-дух-дух!

Герой «Що там? Хто це може бути?»

Дух-дух-дух!

«Вибачте, що пізно! Є хто вдома?! Хто-небудь є вдома?!»

Зимова країна, зимовий палац, зал аудієнцій.

Бабах!

Король Зимовий Смуток «Що за чортівня?!»

Посланець «Ви мене не чули? Тоді дозвольте повторити мені ще раз.»

Король Зимовий Смуток (напружився до меж) «....»

Посланець «Той, хто відкрив школу в Зимовій країні та називає себе «Багряним Бакалавром». Що до нього виникають сумніви.

Просто. Картопля, яку він роздає невинним селянам, використовуючи Приозерний монастир, це плід диявола, вирощений демонічним племенем. Просто. Методи землеробства, навчання та внесення добрив, які він пропагує, не є тими, яких навчає дух. Є підозра, що вони містять злі язичницькі вчення.»

Король Зимовий Смуток (Не розумію, чому ви називаєте злим... Вчення про спасіння народу!!)

Посланець «Ще одне. У цій школі викладають його власні вчення. Вони нехтують і принижують авторитет Церкви.

Просто. Немає жодного запису про те, що семінарія столиці Святого королівства коли-небудь випускала «Багряного Бакалавра», як він себе називає.

На підставі цих звинувачень і наведених вище тверджень є достатні підстави вважати, що «Багряний Бакалавр» є єретиком. Він підлягає негайній екстрадиції.

Єпископ(※). інквізиції(※) Центральної Святої Церкви Світла. Як бачите, всі підстави присутні.»

Король Зимовий Смуток «Чи правильно це... Посланнику?»

Посланець «Краще б ви притримували язика! Король Зимовий Смуток. Правда це чи ні — справа інквізиції. Але ви, звичайно, знаєте, як побожний віруючий, що єпископ, який отримав вчення Духа Світла, не може помилятися в тисячі й одній речі, чи не так?»

Король Зимовий Смуток «...»

Дворецький «Т-так, це...»

Посланець «Звичайно, мудрий Єпископ також сказав. Можливо, Зимове королівство, приозерні монахи стали жертвами, так би мовити, підступів цього єретичного Бакалавра.»

Король Зимовий Смуток (заскреготів зубами)«..У!»

Дворецький «...»

Король Зимовий Смуток (...Заздрість центру, еге ж. Настільки сильна. Невже південні королівства так ненавидять за те, що їх позбавили ярма центру. Святе королівство, Свята Церква Світла! Стільки ненависті до Південних королівств, що вириваються з бідності та матимуть власну волю. Вони навіть використовують такі брудні трюки, щоб спробувати зупинити нас.)

Посланець «Яка ваша відповідь король Зимовий Смуток.»

Король Зимовий Смуток «...»

Дворецький «...»

Посланець «Ви ж знаєте, що означає, нехтувати Церквою в цьому світі, чи не так? Юний королю. Віра це світло, Церква це світ. Йти проти неї — це стати відступниками, тобто ворогами всього людства.»

Король Зимовий Смуток «...Уу.»

Посланець «Архієпископ не промовив слова «відлучення». Він лише сказав, “мені, як віруючому, дуже сумно, що є люди, які беруть участь у єресі”. Ви намагаєтеся зруйнувати його добру волю, король Зимовий Смуток?»

Король Зимовий Смуток «Ну, це ж...»

Дворецький «Юначе...»

Король Зимовий Смуток «Слова.... Посланця... болючі...»

Посланець «Тоді, що?»

Король Зимовий Смуток «Вишлімо... військо. Але Зимове село далеко. Це займе трохи... часу.»

Посланець «Дуже добре. Але будьте обережні, король Зимовий Смуток. Якщо ви дозволите Багряному Бакалавру втекти, вам, цій країні та Озерному монастирю не уникнути звинувачення у віровідступництві!»