«Ви поширюватимете ненависть у цьому нескінченному світі...»

Експедиційні сили, дивна скеляста пустка, табір. Двадцять чотири милі до міста Відкритих воріт.

Головний капелан «Нам залишилося пройти майже двадцять чотири лі, чи не так?»

Капітан лицарів лілії «Так.»

Брат короля маршал «Навіть якщо не надто напружуватись, то за десть днів зможемо отаборитися перед містом.»

Сіро-блакитний король «Це так.»

Архієпископ «...Як того забажає Дух. Продовжуйте збільшувати швидкість і розпочніть одночасну атаку, як тільки прибудете! З повною силою Людей світла ми проб’ємо опір демонів, як керамічні черепки та піднімемо прапор церкви в цьому місті.»

Брат короля маршал «Якщо вже на те пішло.»

Головний капелан «Як тільки ми досягнемо міста Відкритих воріт, наші найсильніші сили святого ключа в найкоротші терміни здобудуть це місто. Всі згодні?»

Брат короля маршал «Будь ласка, зачекайте.»

Головний капелан «Є заперечення?»

Капітан лицарів лілії «Це оракул!»

Брат короля маршал «Будь ласка, зачекайте трохи. Я маю доповісти.»

Стратег «Так. Ми були в дорозі близько десяти днів з моменту вторгнення в Царство демонів. За цей час маршу, втома військ досягла свого піка. Він також зайняв більше часу, ніж очікувалося, і у нас залишилося провізії менше, ніж на два місяці. Тож у цій битві ми ні на хвилину не можемо забувати, що ми проникаємо якомога глибше на територію противника.» «Ми залишили кілька таборів уздовж маршруту до цієї точки, і вони використовуються для зберігання продовольства та забезпечення безпеки, щоб допомогти пересуванню військ, але лінії постачання нескінченно довгі, і важко реагувати на раптові переміщення, реальність така, що з цим важко впоратись. Звичайно, якщо ви можете вирішити битву з першого удару... Ні, я не маю на увазі одним ударом. Якщо ви можете вирішити долю бою за два тижні, не повинно бути жодних проблем. ...У тому місті має бути багато їжі. Однак, якщо це займе більше часу, думаю, що ми будемо загнані в глухий кут.»

Головний капелан «Хіба експедиційні сили не є найсильнішими?»

Брат короля маршал «Це лише за умови належної підготовки та ведення бою без недбалості ти зарозумілості. На полі бою заборонено бути наївним й вірити, що можна виграти дев’яносто дев’ять відсотків битв.»

Генерал святого королівства «Я хотів би, щоб з цього приводу, ви прислухалися до думки людей на місцях.»

Сіро-блакитний король «Хм...» (кинув погляд)

Архієпископ «Говоріть.»

Брат короля маршал «Ми висунемо основні сили до передової лінії міста Відкритих воріт і побудуємо повноцінний табір. Якщо можливо, ми хотіли б заготовити деревину і побудувати хоча б сторожову вежу. Ми обстежимо місцевість в околицях і створимо позицію, яка дозволить максимально використовувати силу гарматників, водночас давши військовим достатньо часу для відпочинку. Після кількох днів, через періодичні обстріли, оборона почне руйнуватися. Тим часом сто п’ятдесяти тисячне партизанське військо, яке складатиметься переважно з мушкетників і кавалерії, просунеться на захід. Вони штурмуватимуть колишню територію Синіх демонів.»

Головний капелан «...Колишню територію племені Синіх демонів?»

Капітан лицарів лілії «Навіщо?»

Брат короля маршал «Ви вже чули, що демони живуть кланами. Колишня територія племені Синіх демонів знаходиться приблизно в двадцяти днях шляху в обидва кінці від міста Відкритих воріт, і ми вдеремося на цю територію та завоюємо цю область. Згідно з інформацією, яку ми отримали своїми силами, цю територію зараз захищають невідомі змішані сили. Якщо обстріл міста Відкритих воріт буде використано як перевірка, то демонічне плем’я не зможе навіть координувати свої дії й буде змушене прийняти рішення про залишення колишньої території племені Синіх демонів. Армія Синіх демонів впала та злягла в землю перед нашими мушкетами, але кріпаки синіх демонів повинні залишитися на своїй території та будуть її обробляти. Там вони здобудуть собі силу. Крім того, у Синіх демонів є багато шахт, деякі з яких видобувають селітру.»

Капітан лицарів лілії «Селітру?..»

Стратег «Це сировина для пороху, який використовують стрільці Експедиційних сил Святого ключа.»

Сіро-блакитний король «Її потрібно здобути за будь-яку силу.»

Архієпископ «Пороху не вистачає?»

Стратег «Якщо триста тисячна експедиція Святого ключа буде битися в повну силу, нам вистачить пороху на вісім днів.»

Архієпископ «Не має жодних проблем. З такою кількістю можна зруйнувати місто Відкритих воріт.»

Головний капелан «За вісім днів ми зможемо зібрати все демонічне плем’я.»

Капітан лицарів лілії «Дійсно.»

Брат короля маршал «Але не зовсім.»

Головний капелан «Брудний. Це воля його святості. А отже воля Духа!»

Брат короля маршал «Але подумайте. Навіть якщо ми переможемо місто Відкритих воріт, це ще не кінець історії. Це все ще тільки ворота у Світ демонів. Після цього, щоб воювати по всьому Царстві демонів, нам знадобляться багаті мінеральні ресурси колишньої території Синіх демонів, зокрема, селітра.»

Сіро-блакитний король (почухавши скроню) «Хм.»

Капітан лицарів лілії «Хіба селітра настільки важлива? Ми воїни світла, які виконують волю Його Високопреосвященства. Втома війська? Нехай таку наївність розвіє чиста віра і благословення Вашої величності.»

Архієпископ «Хм-хм-хм. Це ви не розумієте. ...Перед вами місто Відкритих воріт. Вівтар “двері” та герой, який є “ключем”, в наших руках. Нема потреби битися по всьому світі демонів.»

Брат короля маршал «Що?»

Стратег «За повідомленнями розвідників, місто Відкритих воріт побудувало довгу оборонну стіну і залучило армії сусідніх кланів, і готується до зіткнення з нашою армією.»

Головний капелан «Це зручно. Якщо нам вдасться це зробити в жорстокій битві, ми зможемо набагато легше розтрощити серця демонів.»

Стратег «У.»

Генерал святого королівства «...Саме так.»

Головний капелан «Що?»

Генерал святого королівства «Ми, Експедиційні сили Святого ключа, безумовно, маємо потужну силу й армію, але вкрай важко поширити наші накази до хвоста армії. Одночасна атака, безумовно, мала б величезну наступальну силу, але в історії ніколи не було поля бою, на якому були розгорнуті війська чисельністю понад десять тисяч одиниць. Хаос буде неминучий. Ми навіть не знаємо як себе поведуть солдати з колишніх кріпаків. Найгірше те, що експедиційний корпус може розпастися.»

Головний капелан «...Тс.»

Капітан лицарів лілії «Шановний Сіро-блакитний король

Сіро-блакитний король «Так.

Капітан лицарів лілії «Стосовно військ, ви ж контролюєте їх, чи не так?»

Сіро-блакитний король «Для цього є польові командири.»

Генерал святого королівства «Ваша Величність Сіро-блакитний король!»

Капітан лицарів лілії «Ви ж вчора детально розповідали? Як користуватися мушкетом... Сподіваюся, ви не заперечуєте, якщо я очікую, що ви це зробите?» (різко)

Сіро-блакитний король «Що ж. Я можу лише сказати, довіртесь мені.»

Стратег (попався)

Архієпископ «Вас все ще це турбує, брата короля маршала.»

Брат короля маршал «Так. Я хвилююся.»

Архієпископ «Хм. Ах-ха-ха. Хіба це не боягузтво? Брат короля маршал.»

Брат короля маршал «Я вважаю, що моя місія полягає в тому, щоб підтримати інтереси Вашого високопреосвященства, Центрального континенту та його системи, і назавжди захищати її. З цією метою, думаю, краще бути боягузом?»

Стратег «...Ваша високість.»

Сіро-блакитний король «Ні, ні. Я також розумію, що нам потрібні скляні камені. По-перше, ми навіть не знаємо чисельність армії демонічного племені. Але, знаєте, об’єднані гарнізони в місті не будуть набагато більшими за п’ятдесят тисяч. І вже точно двісті тисяч — це занадто багато.»

Архієпископ «...»

Сіро-блакитний король «Давайте тут розділимо армію навпіл. Стратегія двох фронтів — погана ідея, але на щастя, Експедиційні сили Святого ключа мають достатньо сил, щоб втілити її. Навіть якщо відняти кількість військ, виділених на оборону гарнізонів і лінії постачання, все одно залишиться сто вісімдесят тисяч солдатів в резерві. Я хочу, щоб брат короля маршал очолив п’ятдесятитисячне військо, щоб захопити територію племені Синіх демонів. Навіть якщо територія така слабка, як сказав брат короля маршал, навіть п’ятдесяти тисяч солдатів має бути достатньо, чи не так? Тоді я поведу сто п’ятдесяти тисячну армію на битву за місто Відкритих воріт. Було б краще, якби ви могли залишити канони тут. Навіть тоді їх буде вчетверо більше, ніж демонів. У гіршому випадку, втричі більше. Їх не бракуватиме, для перемоги. ...Що скажете?»

Архієпископ купець «Дуже добре. Зруйнуйте місто Відкритих воріт і ви побачите світло.»

Головний капелан «...Добре.»

Капітан лицарів лілії «Я розраховую на вас. Шановний Сіро-блакитний король. Хі-хі-хі.»

Брат короля маршал «...»

Головний капелан «Дуже добре, Ваша Королівська високість, брат короля маршал.»

Брат короля маршал «Візьму до відома.»

Стратег «…»

Сіро-блакитний король «Завтра вранці?»

Архієпископ «Ми вирушаємо вранці. Нехай війська прискорять марш.»

Головний капелан «Бажання Духа.»

Капітан лицарів лілії «Все так, як бажає Дух!»

Країна Озер, столиця, оперативний штаб «Унії.»

Керівник штабу «Здається, що вугілля в секретній майстерні майже вичерпалося. Схоже, було надіслано петицію, на ім’я Його Високості Короля з проханням надіслати деревне вугілля з сусідньої країни.»

Молодий купець «Петицію?»

Керівник штабу «На вигляд це петиція, але зміст досить залякуючий і насправді більше схоже на лист-вимогу.»»

Молодий купець «Хм. Трохи запізно для цього, чи не так?»

Керівник штабу «Так. Це значно скоротить постачання для Експедиційних сил Святого ключа.»

Молодий купець «Але цього все одно.... недостатньо.»

Співробітниця унії «?..»

Керівник штабу «Що ще ми можемо зробити?»

Молодий купець «У скількох містах наразі працюють банки Унії?»

Співробітниця унії «У шістдесяти чотирьох.»

Молодий купець «Якщо ми збільшимо кількість банків, в основному в Конфедерації, то їх буде близько сотні?»

Керівник штабу «Що ви маєте на увазі?»

Молодий купець «Джерело сили Церкви Святого Світла — це кількість.»

Співробітник унії «Вірян?»

Молодий купець «І це теж, але кількість філій також має велике значення. Філія — це просто структура, але коли вони перевищують певну кількість, вона починає функціонувати більше, ніж як окрема одиниця. І це Мережевий механізм(※).»

Співробітник унії «Я не зовсім розумію.»

Молодий купець «Отже, чотири церковні храми — це більше ніж просто будівлі. Насправді вони мають у п’ять-шість разів більше значення, ніж один церковний храм.»

Співробітник унії «...Гм.»

Молодий купець «Найяскравішим прикладом цього є грошові перекази(※).»

Керівник штабу «Ви ж не маєте на увазі, що хочете займатися обміном валют?!»

Молодий купець «Так.»

Керівник штабу «Чи не занадто це ризиковано?..»

Молодий купець «Я їх розумію.»

Співробітник унії «Ризиковано?»

Керівник штабу «Як ви знаєте... Грошові перекази — це своєрідний механізм для відправлення грошей у віддалені райони. При прямому відправлені готівки існують такі ризики, як зміна клімату, бандитизм і нещасні випадки. Немає кращої здобичі для здичавілих, щоб пускати слину, ніж віз повний золотих монет. Тільки подумайте, скільки золота платять за супровід транспортних груп в нашій Унії. Велика кількість золота може зайняти навіть кілька возів.»

Співробітниця унії «Так.»

Керівник штабу «Існує багато способів використання іноземної валюти, до прикладу, в одному місті можна обміняти сто золотих монет на сертифікат. В іншому цей сертифікат можна конвертувати назад у сто золотих монет. ...На практиці знімається податок, але це і є обмін. Для того, щоб це працювало, потрібно, щоб у різних містах були філії тієї ж організації, з достатнім фінансуванням і кредитом довіри. ...І я можу сказати, що на сьогодні тільки Церква Святого Світла, за винятком не великих територій, здатна це забезпечити.»

Молодий купець «Церква Святого Світла використовує цей механізм обміну для отримання великих прибутків.» Це одне з джерел влади Церкви.»

Співробітник унії «Десята частина від суми є податком?»

Молодий купець «Саме так. При купівлі або продажу валюти, десята частина йде в кишеню Церкви, як податок. Це, звичайно, дешевше, ніж наймати велику кількість найманців для далекого конвою, але все одно це не маленька сума.»

Співробітниця унії «Я розуміла, що нам в Унії це не подобалося, тому ми створили власну банківську організацію.»

Керівник штабу «Безумовно в цьому є певний аспект.»

Молодий купець «Я вважаю що обмінна справа — це, по суті, функція банку. Я не думаю, що це побічний ефект роботи податкової служби, як стверджує Церква.»

Керівник штабу «Однак кількість філій Церкви Святого Світла величезна, і якщо ми вступимо з ними в лобовий конфлікт, це може привернути увагу до того, що ми використовуємо різних торговців і громадські рухи як прикриття.»

Молодий купець «Зважте максимально. Але подумайте. На континенті зараз відбуваються політичні, військові та культурні потрясіння, і різні сили пильно стежать за можливостями розширити свою територію. У розпал всього цього Церква Святого Світла має свого лідера, архієпископа, далеко від іграшкової дошки? Як гравець, ми не можемо дозволити собі втратити таку можливість.»

Керівник штабу «Ми маємо шанс виграти?»

Молодий купець «Звичайно, маємо.»

Країна Льоду, фіолетова вітальня.

Королева Лід і Сніг «Це був запаморочливо напружений час. Скільки листів!»

Радник «Так, але треба їх якось переглянути.»

Королева Лід і Сніг «Цей лист...“Наша територія переповнена хворими на віспу, і здається, що відкрилася брама чистилища. Я сподіваюся, що ви, в країні Льоду, сповнені таким же почуттям суспільної моралі й пожертвуєте ліки на нашу територію”.»

Радник «Ха... Пожертвувати?»

Королева Лід і Сніг «Це Мідна країна. Так дратує. Як вони можуть говорити про громадські чесноти, коли стріляли й вбивали з мушкетів людей з інших країн?»

Радник «Здається, там був портрет. Я наказав бардам дістати якомога більше портретів глав держав.»

Королева Лід і Сніг «Гаразд, не дивіться. Я згадала. Він схожий на жабу, але жаб’яча сторона його обличчя виглядала так, ніби хотіла відхреститися від нього.»

Дворецький «Погляньмо.»

Королева Лід і Сніг «Ха, цікаво, чи ці всі такі самі.»

Радник «Гадаю, що так.»

Королева Лід і Сніг «Я хотіла б вам допомогти, якщо зможу.»

Радник «Саме тому ми повинні розглядати лист.»

Королева Лід і Сніг «А як щодо цієї гори?»

Радник «Їх гори схожі, але це листи-клопотання від порівняно невеликого села.»

Королева Лід і Сніг «А чому конверти подвійні?»

Радник «Бо ті, були надіслані в країну Озер і країну Верхівок дерев, і були передані нам.»

Королева Лід і Сніг «Е?»

Радник «Така робота — сильна сторона королеви, тому молодший син шляхтича домовився про те, щоб інформація була централізована.»

Королева Лід і Сніг «Я хочу винести всю цю роботу на денне світло.»

Радник «Погляньмо.»

Королева Лід і Сніг (киваючи) «Погляньмо. “Доброго дня, шановна королева, усі дорослі у нашому селі лежать і вмирають, а їсти нічого, будь ласка, допоможіть нам. Будь ласка.”»

Радник «Хм. Це з віддаленого села в королівстві Припливів.»

Королева Лід і Сніг «Ми повинні негайно відправити туди вакцину і монахів.»

Радник «Ні, зачекайте хвилинку.»

Королева Лід і Сніг «Чому?»

Радник «Ми отримали багато листів, подібних до цього.»

Королева Лід і Сніг «Але в маленькому селі кількість щеплень була б не такою великою, перш за все ці маленькі діти невинні в будь-якому злочині або провині. Я хотіла б допомогти їм, якщо це можливо, і це відповідало б вченню абатства, чи не так?»

Радник «Ні, двадцять чотири подібних листи, всі в одному форматі, були відправлені через торгову пошту в порту Форелі країни Припливів.»

Королева Лід і Сніг «Е?..»

Радник «Торговий дім гавані Форелі — це багата аристократична купчиня, тітка короля країни Припливів, отримала величезні прибутки, користуючись безподатковими привілеями своєї королівської родини.»

Королева Лід і Сніг «...»

Радник «Що я можу для вас зробити?»

Королева Лід і Сніг «Відправте когось, щоб перевірив правду!»

Радник «Та... Думаю, що це досить темна ситуація.»

Королева Лід і Сніг «Ще один. Як що до цього?»

Радник «Хмхм, це з королівства Бичачої голови.»

Королева Лід і Сніг «Ом, “Це обурливо, що ви, варварські країни Конфедерації Півдня, монополізували цілющі ліки, благословенні духами. Якщо не хочете стати здобиччю вовчих зубів мільйона наших доблесних церковників, ви повинні негайно благати про милість, розкрити всі свої медичні секрети й присягнути на вірність моїй країні”.»

Радник «....Я не можу прочитати атмосферу. В якому квітнику грається мільйон солдатів.»

Королева Лід і Сніг «Викиньмо це.»

Королева Лід і Сніг «Ну, навіть так. Це майже все сміття.»

Радник «Так.»

Королева Лід і Сніг «Лише п’ять з них варті уваги.»

Радник «Не можу не думати, що вони не мають бажання займатися дипломатією.»

Королева Лід і Сніг «Цікаво, що відбувається?»

Радник «А як щодо гільдії Магії сороки?»

Королева Лід і Сніг «Я розглядала її як кандидата, але думаю що не пройде.»

Радник «І чому?»

Королева Лід і Сніг «Так. Вони просять продати її їм для дослідницьких цілей. Ми не маємо наміру заробляти на віспі, а їх наміри заробити грошей занадто прозорий.»

Радник «Так воно є... Це вільне торгове місто під підтримкою країни Рисового колосся.»

Королева Лід і Сніг «Щодо міст вільної торгівлі, запитаймо торговий дім Унії, чи можна їх включити в маршрут і чи ходять про них чорні чутки.»

Радник «Вас зрозумів.» (зітхає)

Королева Лід і Сніг «Мені важко самостійно прийняти рішення про підтримку країни Рисового колосся. Це буде обговорено на засіданні Коаліції. Відкладімо це на потім.».

Радник «Так, моя пані.»

Королева Лід і Сніг «Інформація про те, як боротися з віспою, схоже, справила неабиякий вплив на країни... Ми повинні бути обережними у поводженні з нею.»

Залізна країна, житло молодшого сина військового

Молодший син купця «Привіт. Давно не бачилися.»

Слуга «Вибачте, що потурбували.»

Молодший син військового «Ви добре зробили, що прийшли! Проходьте.»

Другий лейтенант залізної країни «Скоро буде гарячий пиріг і вино, але все ж прошу сюди.»

Молодший син купця «Не турбуйтеся.»

Слуга невдоволено скривився.

Молодший син військового «Твій маленький учень, схоже, голодний, так і є.»

Слуга «Це не так?»

Молодший син військового «Не соромся» Коли я був з моєю наставницею, теж був голодним щодня, тож я знаю.»

Другий лейтенант залізної країни «Хех. І таке було?»

Молодший син купця «Ну нас багато били. А ми були малі. Ми їли, їли та були голодні.»

Молодший син військового «Так, точно...» Ну, хлопцеві цього достатньо.»

Молодший син купця «Ну, хай там що. Як твої люди поживають?»

Молодший син військового «Так собі.»

Другий лейтенант залізної країни «Король воїн рудих коней, повелитель верхівок дерев та їх свита вже прибули. Очікується, що королева Озер і Лорди Вільних міст також прибудуть у найближчі кілька днів.»

Молодший син купця «Зрозуміло.»

Слуга «О, це велика зустріч.»

Молодший син військового «Так, вірно.»

Молодший син купця «Однак, зважаючи на зміст, це справжній головний біль.»

Слуга «?»

Другий лейтенант залізної країни «Царство демонів... Відправлення військ в підземний світ, так?»

Молодший син військового «Що думаєш про це? Ну враховуючи фінансове становище, ти, мабуть, був би проти, навіть не замислюючись про це.»

Молодший син купця «...»

Молодший син військового «Крім того, ця битва — це експедиція Експедиційних сил Святого ключа, меча людства, у світі демонів. Навіть якщо вони в певний час направили на нас мушкети, ми, також людський рід, не маємо прав нарікати на це...»

Молодший син купця «Ні.»

Молодший син військового «?»

Молодший син купця «Моя воля — йти на війну.»

Молодший син військового «Га? »

Другий Лейтенант залізної країни «Справді? Це консенсус Зимового королівства?!»

Молодший син купця «Це не так. Наш володар, Король Зимовий Смуток, лише сказав, що “подумає про це”. Особисто я вважаю, що ми повинні втрутитися в цю війну.»

Молодший син військового «Чому?»

Молодший син купця «У нас не має іншого виходу.»

Другий лейтенант залізної країни «І це?..»

Молодший син купця «Якщо цього разу експедиційний корпус здобуде перемогу і розширить свою владу, то могутність Церкви Святого світла буде нездоланною, не кажучи вже про центральні держави. Ми не повинні забувати, що нас, Конфедерацію Держав Півдня, оголосили єретиками. Для того, щоб ми вижили, повинен бути баланс між трьома силами — Центральними країнами, Світом демонів і нашою Конфедерацією держав.»

Молодший син військового «…… Правильно.»

Молодший син купця «Тому я згоден піти на війну. Але на дуже жорстких умовах.»

Молодший син військового «Яких? »

Молодший син купця «Причину цієї війни дуже важко пояснити людям. Це не самооборона. Якщо в цій ситуації попросити народ взяти на себе тягар, то не виключно, що спалахне протистояння протилежних сил. Для того, щоб цього не сталося, необхідно дати якусь аргументацію, з погляду причини. Крім того, хоча ми об’єднані як Конфедерація, наша військова сила не така велика, як у центральних країн. Нам потрібно вийти з ситуації з меншою кількістю військ.»

Слуга «Війна, все ж?»

Другий лейтенант залізної країни «Схоже, що так і є.»

Молодший син купця «Ні, я скоріше вважаю, що війна сама по собі — погана ідея. В ідеалі, остаточне врегулювання повинно відбутися у форматі бійки у шинку, де масштаби війни обмежені до певної міри.»

Молодший син військового «Це нездійснена мрія. Експедиційні сили Святого ключа вже вклали величезні кошти в перетин Південного льодовитого моря, що у них були. Не можна виграти кухоль у бійці в барі.»

Молодший син купця «Але ж у нас не має війська, щоб зустріти триста тисячне військо Експедиційних сил Святого ключа і стримати їх?»

Молодший син військового «Що правда, то правда...»

Молодший син купця «Ось чому це так важко. Так важко, що я боюся аби не здатися.»

Слуга «Хм. Молодший син не спав кілька днів.»

Молодший син військового «Я теж не спав кілька днів.»

Молодший син купця «Ну, це не означає, що я нічого не робив.»

Молодший син військового «І що ж?»

Молодший син купця «Ми розпоряджаємося національними запасами Зимової країни й окремо накопичуємо припаси для експедиції. Їжа, зимовий одяг, сосновий дьоготь, сани, вугілля, баранина... Все таке.»

Слуга «Кехе-кехе.»

Молодший син військового «Скільки є?»

Молодший син купця «Вистачить на п’ятдесят тисяч людей в піврічній експедиції. Три мільйони золотих монет.»

Молодший син військового «У!!»

Молодший син купця «Ми отримали невелику частку. З ігор Унії, але я не думаю, що вони будуть на нас сердитися.»

Молодший син військового «Якщо це все, що є.»

Молодший син купця «Там у вас буде більше свободи дій. Але я можу робити лише стільки, скільки можу, хоча це й ганебно. Я не можу командувати військами й не знаю, як стримати війну.»

Слуга засмучений

Молодший син військового «Нічого не поробиш. Є мій король. Є лицарка наставниця. Крім того, має бути наставниця бакалавр та вельмишановний мечник.»

Молодший син купця «Згоден. Я б теж хотів би поговорити про це з нашим королем.»

Молодший син військового «Я солдат, так. Я не можу піти в підземний світ, якщо мені не накажуть, не можу. Але думаю, що повинен...»

Молодший син купця «?»

Молодший син військового «Я відчуваю, що маю зробити щось важливе, що мушу це зробити. Моє серце слабшає, я знаю. Поспішай! Ми не поспіваємо! Я чую такі голоси, що звідкись доносяться, що я відчуваю.»

Молодший син купця «...»

Молодший син військового «Я буду на зборах, обов’язково буду.»

Молодший син купця «Звичайно, я теж прийду.»

Молодший син військового «Зроблю все можливе, що зможу.»

Молодший син купця «Хоча це не велике зусилля. Зрозуміло. Я тебе підтримаю.»

Молодший син військового «Дякую, за підтримку.»

Залізна країна, королівський двір, велика рада Конфедерації

Королева Лід і Сніг «...Як і раніше, у нас закінчилися аргументи?»

Король воїн рудого коня «Так.»

Старий король очерету «Мм.»

Королева Озер «Дуже добре.»

Монарх верхівок дерев «Домовилися.»

Лорд вільного міста «…Хоча. Уммм...»

Король Зимовий Смуток «Тоді нехай кожен скаже, що він думає. Експедиційний корпус, що вирушив у світ демонів. Налічує триста тисяч одиниць. Їх військова сила є могутньою і незрівнянною. Звичайно, не можна сказати, що перевага чи поразка в битві залежить виключно від чисельності, але, як страшне лихо, світ демонів буде охоплений бурею тиранії.»

Дворецький «Зрозуміло.»

Молодший син купця «...»(кинув погляд).

Молодший син військового «...»

Король воїн рудого коня «Але що ми можемо зробити, коли ми туди прийдемо?»

Монарх верхівок дерев Почнемо з того, що хоча зараз існує перемир’я і мирний договір(※), він не є ні оборонним договором, ні обіцянкою про спільний фронт. Для нас не має жодних підстав надавати будь-яку допомогу.»

Королева Озер «Це може бути правдою.»

Лорд вільного міста «Однак я вже повідомляв, що договір зі світом демонів явно пожвавив торгівлю.»

Королева Лід і Сніг «Це не можна ігнорувати.»

Монарх верхівок дерев «Перш за все, правдивість самого звіту викликає сумніви.»

Лорд вільного міста «Неприємно це чути. Статистика та опитування нашого Вільного міста ненадійні!»

Монарх верхівок дерев «Це не те що я сказав. Але як ви можете стверджувати, що збільшення податків від торгівлі не можна пояснити іншими факторами? Це правда, що збільшення податкових надходжень збігається з початком торгівлі з демонічним світом. Це підтверджено в нашій країні. Але також безумовно, що Експедиційні сили Святого ключа готувалися до вступу в бій одночасно. Цілком природно припустити, що це зростання податкових надходжень, тобто пожвавлення торгівлі, пов’язана з наслідками війни.»

Лорд вільного міста «Це...»

Старий король Очерету «Хм. З давніх-давен кажуть, що війна пожвавлює торгівлю. Теорія монарха з верхівок дерев дуже переконлива...»

Королева Озер «...»

Лорд вільного міста «Але між тим і цим.»

Старий король Очерету «Хоча ми утвердилися як Південь, сила нашого народу, яка є основою цього, ще не потужна. Чи не варто нам зараз зосередитися на нарощуванні нашої сили? Чи не є від’їзд експедиції Святого ключа доброю нагодою для цього? Це правда, що лунають такі голоси, особливо серед шляхти.»

Молодший син купця «Мій королю.» (схиляється.)

Король Зимовий Смуток «Хм. Здається у скарбника нашої країни є доповідь.»

Королева Лід і Сніг «Гм.»

Молодший син купця «Я можу сказати представникам країн, з погляду фінансового та комерційного експерта, що визначення “війна стимулює економіку” є оманливим. У загальній теорії такого явища не існує.»

Король воїн рудого коня «Не існує? Насправді про це говорять з давніх-давен.»

Старий король Очерету «Про що ти говориш?»

Молодший син купця «Звичайно, такі події відбуваються в обмежених і локалізованих місцях. Але подумайте спокійно. Війна вимагає всіляких припасів. Їжа, зброя, одяг, теплі речі, різні засоби для пресування, паливо, щоденні витратні матеріали, а тепер, з появою мушкета, навіть набої до нього. Мушкетні набої залізні. Для лиття потрібна залізна руда і вдвічі більше деревного вугілля. За нашими підрахунками, чотири кулі коштують одну срібну монету.»

Монарх верхівок дерев «Ось чому торгівля є настільки життєво важливою. Якщо потрібно стільки припасів, ми повинні їх постачати.»

Молодший син купця «Отже, це обмежене рішення. Якщо поглянути на ширшу картину, яке нове багатство створює війна, виснажуючи ці соціальні блага? Наприклад, якщо ви купите чотири свині, то наступного року у вас буде вісім свиней. Це буде збільшення багатства. Або, якщо п’ятеро людей вирощують пшеницю, можна нагодувати десятьох. Це можуть бути такі речі. Якщо порівняти з цими речами, чи вважаєте ви, що війна дійсно створює багатство? Такого бути не може. Війна вбиває свиней. Хіба мертві свині дають потомство? Солдати спалюють поля. Хіба на спалених полях росте пшениця? Війна це величезне споживання, але це також руйнування об’єктів і функцій для створення багатства.

Таким чином, не існує такого поняття, як війна, що створює багатство в сукупності. Навпаки, це величезне марнотратство. Це очевидно, якщо поміркувати, наскільки більше було б обіцяно в майбутньому, якби ті ж самі інвестиції були вкладені, наприклад у рільництво та скотарство. Війна ж призводить лише до локального перерозподілу багатства.»

Королева Лід і Сніг «Що це означає, наприклад?»

Молодший син купця «Перше, що спадає на думку, це „війна, яку веде суб’єкт, який здатний вести війну, але має можливість перекладати свої втрати на інших“. Метод нав’язування може бути за домовленістю, змовою, тиском або силою. Якщо ви можете перекласти всі витрати війни на інших, то війна, безумовно, є привабливою формою масового споживання. Якщо ведете війну самі, але можете перекласти витрати війни на гаманець інших, ви може в принципі навіть примножити своє багатство до нескінченності.

У стародавні часи так було з війнами, які велися з метою грабунку. Це була форма мародерства для покриття витрат на війну. Це існує і сьогодні у вигляді репарацій для сторони, що програла. Якщо розглядати репарацію в більш сучасній формі, то можна говорити про погрози та дипломатію шантажу. Іншими словами, гроші забирають в інших, під загрозою війни. Насправді це дуже ефективно, оскільки можна отримати лише прибуток, не витрачаючи при цьому ні куль, ні експедиційних витрат, ні продовольства. Зрозуміло, що для таких дій потрібна потужна військова сила, або, принаймні владна база, яка веде до військової могутності. А ми на разі не перебуваємо у стані війни не ведемо політики дипломатії залякування. Тому можливість отримання вигоди від такого підходу взагалі не варто розглядати.»

Кроль залізна рука «Хм.»

Король воїн рудого коня «Так і є.»

Молодший син купця «Наступна можлива ситуація, коли третя сторона, яка не є стороною війни або має до неї малий стосунок, продає товари своєї країни сторонам, що воюють. Це можна зрозуміти. Думаю, що про війну не може бути й мови як про економічну діяльність, але це першокласна споживча діяльність. Там споживаються всі види товарів. Тому вона може бути привабливим ринком, якщо є гарантія, що вашій країні не буде завдано шкоди. Це явище яке відповідає поняттю особливий попит(※).»

Монарх верхівок дерев «Хіба це не саме те місце, де сьогодні знаходься Конфедерація?»

Молодший син військового «...»

Монарх верхівок дерев «Через битви між центральними країнами та армією демонів, різні товари з Конфедерації були розпродані. Є навіть петиції з Мідної країни з проханням продати деревне вугілля, яке падає так швидко, як осінні дощі.»

Лорд вільного міста «...Однак.»

Молодший син купця «Так — це правда. Але не зовсім так....»

Молодший син військового «...»

Монарх верхівок дерев «З погляду економіки та податкових надходжень, я хотів би сказати, що це може бути варіантом відсидітися на узбіччі.»

Король Зимовий Смуток «Але..»

Бах.

Молодший син військового «Коли це ми в Коаліції Півдня стали аутсайдерами? Ви забули, що деякі з нас були вбиті вогнем експедиційних сил при рівнині пролісків, забули? Ні, ми не просимо вас про розгортання через образу. Вибачте, але. ...По-перше, хіба ми є третьою стороною? Хіба ми не є учасниками війни, в якій зараз беремо участь? Нам пощастило, що нас зараз не атакують. Тому ми можемо проводити ці зустрічі. Але хто гарантуватиме нашу безпеку, що на нас не нападуть?»

Король воїн рудого коня «Мм.»

Молодший син військового «Немає жодної причини, чому цей мушкет не був би спрямований на нас.» Ні, якщо бути точним, причина може і є, але це більше, ніж примхи Центральних держав і церкви. Сині демони були справді великим випробуванням для наших трьох країн. Тоді наші армії могли бути знищені, це правда. Однак нинішні Експедиційні сили Святого ключа у дванадцять разів перевищують чисельність армії синіх демонів. Це не військова криза. Це криза для всіх людей цієї Конфедерації, від старого, що чекає біля вогнища на Духа, що прийде за ним, до новонародженого немовляти, криза для всіх. Двадцяти п’яти тисячна армія Синіх демонів, можливо, і змогла б знищити нашу армію, але триста тисячна Експедиційна сила Святого ключа може стерти з лиця все наше королівство, вона може.

Я не хочу розігрівати почуття небезпеки, але я солдат, і я це знаю. Я не можу залишити осторонь небезпеку, небезпеку, яка може бути спрямована на нас в будь-який момент, і навіть не попередити її, я не можу. Я прошу кожного з вас переосмислити, прошу. Якщо можливо, я хотів би, щоб ви також пам’ятали про те, що деякі люди були врятовані, хоча б трохи, завдяки підтримці демонічно війська в той час, покірно прошу вас.»

Монарх верхівок дерев «...»

Молодший син купця «Ну, є ще одна річ, яку я хотів би додати з місця подій. Гей, фліпчарт(※).»

Слуга «Так!» Шу-бах

Молодший син купця «Експедиція святого ключа — одна з найбільших і найтриваліших експедицій, ніж будь-яка війна, яку ми, люди, коли-небудь переживали. Крім того, поява мушкетів принесла з собою такий вид витрат, якого ніколи раніше не було на війні. Мушкетники — це піхотна армія, ймовірно, сформована шляхом короткострокового навчання кріпаків. Ось чому таку велику кількість можна було набрати за набагато меншу ціну, ніж лицарів або найманців, але з іншого боку вони були постійним споживачем їжі впродовж всієї цієї війни, а коли настав час вести бій, вони були джерелом виснажування пороху і боєприпасів. Далі(※) прошу.

Слуга «Так!» Шу-бах

Королева Лід і Сніг «У!»

Монарх верхівок дерев «Що?!»

Молодший син купця «Це поточна кошторисна вартість утримання Експедиційних сил Святого ключа.»

Король воїн рудого коня «Це...»

Молодший син купця «Так. Це величезна сума. Це цифра, яку ми ніколи не бачили в жодній війні, в якій коли-небудь брали участь. Ми очікували, що вартість війни зросте. Три мільйони золотих, і це на місяць. Як же покрити ці військові витрати? Якщо війна закінчиться за дуже короткий час, скажімо протягом місяця, із загальною перемогою експедиційних сил, можливо, це можна буде компенсувати територіальними поступками від демонічного світу та репараціями. Однак, якщо війна затягнеться, навіть це обернеться марнотратством. Наступна можливість — запровадити “податок на війну”, як це робили західні династії вісім поколінь тому. Це б мало тимчасовий ефект. Однак тут слід врахувати той факт, що в кожній країні велика частка чоловіків у розквіті сил беруть участь в експедиційних військах, як мушкетники. Виробництво всіх видів сільського господарської продукції, чи то пшениці, чи то лісового господарства, чи то рибальства, чи то чогось іншого, скорочується. За цих обставин, підтримувати високі податки впродовж тривалого часу не є можливим, але це пов’язано з дуже важливим тягарем.»

Молодший син військового «...» (киває)

Молодший син купця «Звичайно, мертві не їдять, тому, коли війна затягнеться, витрати на війту поступово зменшаться, але борг — це не те що зникає. Іноді можуть знадобитися медичні засоби та викупи. Тоді для того, щоб підтримувати цю армію, необхідні “підтримувальні війни й перемоги”. Тому що армія — це засіб ведення війни, і, по суті, армія, яка не воює — це марна трапеза. У цьому випадку, згадана дипломатія залякування також призвела б до війни... У цьому світлі я думаю, що реальність, з якою ми стикаємося, далека від безпечної.»

Старий король Очерету «Якщо думати про довгострокову перспективу, як ти оцінюєш ймовірність того, що ми взагалі не будемо в це втручатися, молодший син купця?»

Молодший син купця «Нульові. Про це не може бути й мови. Пам’ятаєте. Ми оголошенні єретиками.»

Монарх верхівок дерев «...У»

Лорд вільного міста «Х-хіба це не знищення?»

Молодший син купця «Ні, це не так.» Ми не можемо не брати участь, але ми не обмежені лише військовими можливостями.»

Старий король Очерету «Тоді що ми маємо у військовому плані?»

Молодший син купця «Ну.»

Молодший син військового «Якщо не висовуватись, то думаю, що близько тридцяти відсотків.»

Старий король Очерету «Тридцять відсотків...»

Молодший син військового «Але це лише тридцять відсотків, тобто після сплати величезних щорічних внесків центральному Святому Королівству і Церкві та перетворення держави, подібно до рабів.»

Король воїн рудого коня «Думаю, що це дуже упереджена думка, але гадаю, що вона в цілому вірна. Ми кинулися в коаліцію насамперед тому, що нам не подобається тиранія центру та його зарозумілість. Якщо ми мали намір відступити, нам не варто було б вступити в коаліцію.»

Старий король Очерету «...»

Королева Озер «Так, вірно. Ми повинні знайти спосіб вижити.»

Зимовий Смуток «Що скажете мілорди?»

Молодший син купця «...»

Молодший син військового «...»

Старий король Очерету «Але ж триста тисяч. Триста тисяч? Мудрі царі, подумайте. Що можна зробити проти такої великої кількості. Ми не більше, ніж отара овець перед обличчям скаженого дракона.»

Король воїн рудого коня «Ми не вівці.»

Король Зимовий Смуток «Так, це правда. Ми люди. Ми не сліпі вівці Церкви.»

Король Залізна Рука «Ми, Залізна країна, вважаємо, що ми повинні відправити армію у світ демонів. Зараз можемо принаймні вести діалог з деякими з демонів. Якщо ми хочемо розв’язувати питання у військовому сенсі, я вважаю, що немає іншого часу, ніж зараз, і навіть якщо ми розв’яжемо це питання шляхом якоїсь дискусії, не думаю, що вони будуть нас слухати, якщо за нами не буде певної військової сили.

Крім того, ми, залізна країна, територія, якою пройшла експедиція, і яка зазнала атаки Експедиційного корпусу мушкетників. І хоча нашими супротивниками було демонічне плем’я, але й наша країна була врятована цим демонічним плем’ям. Не можна сказати, що ми не маємо образи. Але ми не хочемо стати країною, яка забуває про свій борг. Ми розуміємо, що цього хоче народ. Думка нашої країни — розгортання.»

Король воїн рудого коня «Думка нашої країни також полягає в тому, щоб розгорнути війська. Ми розуміємо загрозу Експедиційних сил Святого ключа. Також розуміємо, що якщо ми збираємося розв’язувати цю проблему, то чим швидше, тим краще.»

Королева Лід і Сніг «На жаль, наша країна не є прихильником розгортання військ. В першу чергу, у нас не має сил для розгортання. Однак, ми розуміємо загрозу, яку становить Експедиційні сили Святого ключа. Я пропоную розглянути інші варіанти.»

Лорд вільного міста «Ми теж, так би мовити, утримаємося. Ми, вільні міста, не маємо достатньої кількості війська, щоб називати їх армією. Однак не маємо жодного наміру відмовлятися від нашої нинішньої незалежності. Думаю, що ми повинні відреагувати на ситуацію конвоєм і деякою фінансовою та фінансово-матеріальною підтримкою.»

Королева Озер «Так, вірно. Ми також повинні розглянути можливість участі Королівської гвардії та Магічного корпусу. Звичайно, тільки після того, як вивчимо способи максимально уникнути війни.»

Старий король Очерету «Наша країна наразі не має достатньо сил для розгортання військ. Якщо Конфедерація захоче зібрати армію на основі консенсусу, тоді ми наберемо солдатів-добровольців. Але, що робити... Щоб мотивувати солдатів? Чи не буде це зайвою провокацією Експедиційних сил Святого ключа і ризиком для долі країни?!»

Король Зимовий Смуток «....Зрештою.»

Молодший син купця «...»

Король Зимовий Смуток «Світ, який ми, в Конфедерації Півдня, хочемо бачити. Ми повинні об’єднати наші уявлення про його форму. Ми хочемо миру і незалежності для цієї землі. На цій землі Півдня він повинен виходити від нас самих. ...Ми не можемо дозволити, щоб заради цього знищували інших. І, реалістично кажучи, зрозуміло, що немає ніякого процвітання для нас, яке можна отримати, знищуючи інших. Ми настільки слабкі й крихкі, що самі повинні загинути, якщо хочемо знищити інших. Розмовляючи з бакалавром, я завжди думав, яка причина існування Зимової країни, конфедерації Півдня, південних країн? Що має бути світлом і дороговказом для Зимової країни та Конфедерації. Це те, що це ніколи не закінчиться...»

Старий король Очерету «Це ніколи не закінчиться...»

Король Зимовий Смуток «Навіть якщо країна буде зруйнована, земля не загине. Поки існують гори й річки, поки існують чотири пори року, люди, які на ній живуть, будуть продовжувати жити. Ні, вони повинні продовжувати. ...Якщо країна зазнає поразки, вони стають людьми переможеної країни, якщо країна перемагає, вони стають людьми країни-переможниці. Якщо країна змінюється, вони будуть під владою нового правителя, якщо країна продовжуватиме існувати, вони будуть під владою наступного правителя. Світ продовжуватиметься у віках. Ніщо не закінчиться. Можемо трохи більше зосередитися на тому, що це ніколи не завершиться.»

Молодший син купця «Ніколи не закінчиться, так.»

Король Зимовий Смуток «Так. Немає зручного кінця. Як королі й лідери, ми повинні готуватися до нескінченності. Така моя рішучість. Водночас я вважаю це світлом, яке осяює шлях вперед для Конфедерації. Якщо цій землі не буде кінця, ми повинні принаймні припинити боротьбу за її майбутнє. Бо так само як не закінчимося ми, не закінчиться і центральні країни, і світ демонів. Немає нічого більш небезпечного для нас самих, ніж поширювати ненависть і війну у світі, який ніколи не закінчиться.

Війна це зло. Війна це зло, тому що вона не може покласти край світові. Це війна, тому що вона сіє ненависть у світі, який ніколи не закінчиться. Але окрім добра і зла ми повинні захищати нашу країну. Щоб захистити себе, нам може знадобитися використати її для добра чи зла. Щоб мінімізувати нашу шкоду, Зимова країна погоджується на розгортання. Але лише для того, щоб позбавити наше майбутнє від темних хмар. Це розгортання слід розглядати лише як засіб для політичного врегулювання.»

Королева Озер «Мабуть, ваша правда. Реальність така, що незалежно від того скільки сили ми докладемо для розгортання, ми ніяк не зможемо знищити триста тисячну експедицію.»

Король Зимовий Смуток «Тому ми повинні ретельно спланувати масштаб розгортання. У кожної країни будуть свої обставини щодо цього. Я хотів би, щоб кожна країна почала розглядати, яким чином і скільки військ вона може надати. Хотілося б отримати першу доповідь до сьогоднішнього вечора. Що стосується генерала армії, я рекомендую Короля залізна рука. Чи є у когось заперечення?»

Король воїн рудого коня «Я не заперечую, якщо ви дозволите мені рекомендувати деяких фронтових командирів. Думаю, що це буде доречно, враховуючи деталі, які були надані до цього часу.»

Старий король Очерету «Я не заперечую.»

Монарх верхівок дерев «Там де лунає твоя доблесть. Це доречно.»

Лорд вільного міста «Я не заперечую.»

Молодший син військового «Було вирішено розгорнути війська? З цим я теж можу відправитися в країну світу демонів.»

Молодший син купця «Ну, це не обов’язково означає, що ти будеш воювати. Насправді це найкраща політика — не воювати.»

Молодший син військового «До речі, про це, а де наставниця лицарка? Хіба вона не повинна бути на цій зустрічі?»

Молодший син купця «Вона може мати титул, але вона не є васалом. Вона не має такої стриманості.»

Молодший син військового «Га? »

Молодший син купця «Вона вже давно зібрала чернечий орден, добровольців і пішла.»

Вогняний хребет, підніжжя

Ігого, пфрр-пфрр

Найманець, що вижив «Тр-тр.»

Малий найманець помічник «Ну, як.»

Найманець-лучник «Так, схоже, що прямо попереду Вогняний хребет. На воротах було написано “Вогняне небесне царство”. Схоже, немає жодних сумнівів, що замок клану Вогняних драконів знаходиться в кінці цієї гірської стежки.»

Старша сестра покоївка «Слава богу. Його було відносно легко знайти.»

Найманець-лучник «Ні, проблеми починаються тут. Біля воріт було повно охоронців, але всі вони справляли враження могутніх воїнів. Це не те місце в яке можна прорватися з кількома десятками людей.»

Малий найманець помічник «Не можливо! Це абсурд! Якби ми проривалися, у нас не вистачало б життів.»

Найманець-лучник «Що ти збираєшся робити?»

Покоївка старша сестра «У мене є план для того, щоб обійти це місце.»

Найманець, що вижив «Хм. Це можливо?»

Покоївка старша сестра «Можливо.»

Найманець, що вижив «Послухаємо.»

Покоївка старша сестра «Ні, це не той план, який я б вам розповіла, але...»

Найманець, що вижив «?»

Вогняний хребет, ворота

Дракон страж «Сій!»

Дракон страж «Хто ви? Назвіться!»

Покоївка старша сестра «Ох. Я. Це я.»

Дракон страж «Король?! Шановна королева демонів!»

Дракон страж «Що?»

Дракони страж «Без сумніву. Це володар демонів! Я зустрічав його на Курултай.»

Найманець-лучник «Він каже, що вона володар демонів.» Чи може вона дійсно перетворитися на володаря демонів? Вона виглядає зовсім інакше?!»

Найманець, що вижив «Гей... Що це, в біса, за форма?»

Малий найманець помічник «Ти була чарівницею?! Виконувачка обов’язків.»

Молодий найманець «Я не здивований. Я не здивований, щоб не сталося.»

Покоївка старша сестра «Чи не могли б ви зв’язатися з Великим Князем Вогняних драконів? Скажіть йому, що це конфіденційно і терміново.»

Дракон страж «Але ці люди?..»

Покоївка старша сестра «Це мої охоронці, які подорожували зі мною зі світу людей. Якщо можливо, чи могли б ви подбати про коней у прибудові? За довгу дорогу підкови зносилися. У нас попереду довгий шлях. Було б дуже корисно, якби ви догледіли за ними для нас.»

Дракон страж «Так. Зрозумів. Агов, якнайшвидше зв’яжіться з Великим князем. Крім того, ваші слуги матимуть зручності в палаці гвардійців, які забажаєте.»

Покоївка старша сестра «Будь ласка.»

Найманець, що вижив «Ви впевнені, юна панна... Шановний Володар демонів?»

Покоївка старша сестра «Не хвилюйтесь.»

Дракон страж «Що ж, тоді ваша обслуга — сюди.»

Покоївка старша сестра «Це буде вирішено шляхом обслуговування. Інакше не має сенсу боротися.»

Храм Червоного Нефриту, Вогняний хребет, приймальня

Дракон страж «Сюди, будь ласка.»

Покоївка старша сестра «Дякую.»

Дракон страж «Шановний Великий князь! Шановний Великий Князь Вогняних драконів! Я привів Володаря демонів.»

Великий Князь Вогняних драконів «Заходьте.»

Покоївка старша сестра «Це конфіденційна розмова. Будь ласка, залиштесь трохи далі.»

Дракон страж «Так. Зрозумів.»

Клац.

Покоївка старша сестра «...Фуу.»

Великий Князь Вогняних драконів (невдоволено) «Ну.»

Покоївка старша сестра (схиливши голову) «Ми зустрічаємося вперше.»

Великий Князь Вогняних драконів «Ти хто? Твоя зовнішність, безумовно, належить вельмишановній королеві демонів, але пахнеш ти, як людина...»

Покоївка старша сестра «Так. Я людина. Мене звуть Покоївка старша сестра.»

Блиск, блиск

Великий Князь Вогняних драконів «Це… Це чарівний перстень?»

Покоївка старша сестра «Так.» (Бшудн)

Великий Князь Вогняних драконів «Якого біса ти сюди вдерлася?»

Покоївка старша сестра (схиливши голову) «Перш за все, я прошу вибачення за те, що пробралася до вас таким чином.»

Великий Князь Вогняних драконів «Хм.»

Покоївка старша сестра «..Ви не дуже здивовані чи розгнівані.»

Великий Князь Вогняних драконів «За останні кілька років я звик до грубих відвідувачів. Починаючи з героя, всі вони — люди.» (незацікавлено.)

Покоївка старша «Прошу вибачення.»

Великий Князь Вогняних драконів «Ти навчилася бути ввічливою у головної покоївки?»

Покоївка старша сестра «Так. Вона моя наставниця.»

Великий Князь Вогняних драконів «Зрозуміло.»

Покоївка старша сестра «Я навчалася у шановної головної покоївки та у шановної королеви демонів. Учениця, а точніше... як учениця. Я не офіційна, а просто учениця королеви демонів, яка піклується про неї...»

Великий Князь Вогняних драконів «Хм.»

Покоївка старша сестра «Мені шкода це говорити, але я прийшла сюди не з наказом, посланням, чи листом від володаря демонів. Зараз я працюю далеко від королеви демонів.»

Великий Князь Вогняних драконів «Ти перебуваєш під керівництвом когось чи якоїсь організації?»

Покоївка старша сестра «Ні. Це моя воля.»

Великий князь Вогняних драконів «Тоді добре. Ха-ха.» (незацікавлено)

Покоївка старша сестра «?»

Великий князь Вогняних драконів «...Я Великий Князь Вогняних драконів, хоч і гнилий. Вождь великого клану світу демонів, на чолі з чотирма драконами. Я не маю права розпитувати й відповідати людям на побігеньках.»

Покоївка старша сестра «Дуже дякую.»

Великий Князь Вогняних драконів «Тобі не варто дякувати. Якщо ти процвірінькаєш щось, що мені не сподобається, я просто з’їм твою голому, тому я дозволю тобі говорити. Ти можеш розповісти мені, навіщо ти прийшла сюди, навіть позичивши образ володаря демонів.»

Покоївка старша сестра «Я прийшла, щоб позичити скарб, який належить племені драконів. Ні, є ймовірність, що я не зможу його повернути, тому я була б щаслива, якби ви могли мені його віддати...»

Великий князь вогняних драконів «Що ти хочеш? “Меч хуртовини”? Або це “Перстень богині”?»

Покоївка старша сестра «“Перлину світла”.»

Великий Князь Вогняних драконів «Що? Чому ти, людина, називаєш цю назву?»

Покоївка старша сестра «...»

Великий Князь Вогняних драконів «Відповідай мені. Про таємницю нашого драконячого племені. Якщо вже на те пішло, то це вічний скарб нашого драконячого племені. Це основа традиції, яка бере свій початок від першого договору з Володарем демонів. Чому ми, плем’я драконів, є найдавнішим, найвеличнішим та найважливішим серед племен демонів? Саме через передачу “Перлини світла”.

Легенда розповідає. Як король нашого роду збожеволів і спотворився, втративши в давнину Трон світла. Як він помер. Я навіть не міг би позичити тобі той скарб, тож що ти маєш на увазі, коли просиш мене дати його тобі!!»

Покоївка старша сестра «І все ж, благаю вас.»

Великий Князь Вогняних драконів «Відповідай, звідки ти знаєш цю назву?! Людина.»

Покоївка старша сестра «....Я бачила це уві сні.»

Великий Князь Вогняних драконів «Уві сні?»

Покоївка старша сестра «Можливо.»

Великий Князь Вогняних драконів «Хіба ж це не смішно.»

Покоївка старша сестра «Далеко в часі, в далекому минулому...»

Великий князь Вогняних драконів «...»

Покоївка старша сестра «Існувало п’ять кланів духів. П’ять великих домів у пізні часи. Кажуть, що всі демонічні клани можуть простежити свій родовід до духів. Духи були благословенними істотами, які жили в ідеальному світі без конфліктів. Як же вони зійшли на цю землю як демонічне плем’я? Це тому, що щось нечисте народилося в Домі Землі, одному з п’яти великих будинків, і вони люто боролися з Домом вогню Каліхтіса. Ця ненависть забруднила світ духів, і світ розлетівся на незліченну кількість уламків, як розбита кришталева куля.

Одна дочка, народжена в Домі вогню, присвячує своє життя порятунку бідних людей і піднялася на небо. Вона врятувала вцілілий народ духів, ставши духом світла, і світ був засіяний насінням людей.

...Перлина світла — одна з дарів, які вона залишила після себе. Але чому? Чому її так побожно шанують у світі людей і не знають у цьому демонічному світі? І чому в церкві на землі є сліди тієї ж історії, що і в демонічному світі? Вона навчила мене цього в тому блакитному океані. Я, як людина, знала її від самого початку. Ми люди, є нащадками земних народів, які зруйнували ідеальний світ. А плем’я демонів — нащадки ідеального світу, який намагається врятувати Дух світла. Ваші предки знали, що вона не була богом. Вони знали, що вона відважна, але далеко не всемогутня... Вони знали, що вона — лише один слабкий дух, який хоче врятувати людей. Саме тому демони не поклонися їй. Вони просто залишили її в легендах та... Історіях зі своєю безмежною вдячністю.

А от наші предки навпаки, не змогли змиритися з цим. Не змогли змиритися з тим, що стали каталізатором руйнування утопії, яку так палко любили. І не могли змиритися з тим, що дівчина, не всемогутня й не усезнавиця, врятувала їх, поклавши своє життя. Тому могли лише поклонятися їй, як богу.

Але час минав, і наприкінці нашої довгої подорожі ми забули про своє походження. Це засипало снігом і сліди були втрачені. Такі ж почуття жалю і спокути мали б бути й тут, але ми забуваємо біль, який не змогли витримати, забуваємо вічну вдячність. Ніхто не винен, ніхто не зробив нічого поганого, але все одно неправильні шляхи, над землею і під землею, проходять далеко-далеко один від одного.»

Великий Князь Вогняних драконів «Ніколи не чув про таку історію.»

Покоївка старша сестра «Так.»

Великий Князь Вогняних драконів «Ти хочеш, щоб я повірив у вигадки поета?»

Покоївка старша сестра «Якби ж то. Але повірте мені, це не тому, що я хочу, щоб ви позичили мені Перлину світла.»

Великий князь вогняних драконів «Тоді чому?»

Покоївка старша сестра «Бо це сумна історія, яка не може вміститися в серці однієї людини.»

Великий Князь Вогняних драконів «Ти не боїшся, не боїшся за своє життя?»

Покоївка старша сестра «Боюся. Мені страшно. ...Я бідного походження. Багато разів я відчувала, як смерть лоскоче мою шию. Я проводила ночі на колінах у снігу, мільйон разів запитуючи, чи доживу до світанку. ...Але, все ж таки є щось більш жахливе, ніж смерть.»

Великий Князь Вогняних драконів «Що це?

Покоївка старша сестра «Щось гірше за смерть. Є. ...Якщо я нічого не зроблю, люди, які мені не байдужі, місця, які мені не байдужі, і навіть мої дорогоцінні спогади будуть розбиті й розтоптані, а я потону в небутті. Я в цьому впевнена. Зараз не час боятися.»

Великий князь Вогняних драконів «Тому, ти хочеш отримати скарб дракона?»

Покоївка старша сестра «.....Я вірю, що “Перлина світла” - це пам’ять, яку вона залишила по собі. Це скарб, довірений драконячому племені, але в той самий час, це лише частина цього ефемерного і мінливого світу. Він не вічний. Великий князь мали б це знати. Що не вічне, то не вічне. Вона була дана вам наперед, щоб перевірити, що ви з нею зробите. Тому віддайте його мені. Віддайте мені, щоб я нею скористалася. Я думаю, що мені потрібна Перлина світла для того, щоб всі на землі пам’ятали про неї. Щоб кожен пролив свою “частку крові”.»

Великий Князь Вогняних драконів «...Твої слова можуть бути правильними, а можуть і ні.»

Покоївка старша сестра «...»

Великий Князь Вогняних драконів «Але звідки мені знати, що ти маєш силу забезпечити правильність твоїх слів? Це царство демонів, а я Великий Князь Вогняних драконів, вождь племені Драконів. Як правитель древнього клану, я не можу довіряти тобі беззастережно. Як для племені демонів, у тебе не має жодних доказів.»

Покоївка старша сестра «...Але.»

Великий Князь Вогняних драконів «Зараз людські армії вдерлися у світ демонів. Ти знаєш про це?»

Покоївка старша сестра «Так.»

Великий Князь Вогняних драконів «Ти бажаєш миру зі своїми тонкими руками.»

Покоївка старша сестра «Так.»

Великий Князь Вогняних драконів «Кожен говорить про величезні мрії. »

Покоївка старша сестра «Це через цей безмовний голос, що проріс у моїх грудях.»

Великий Князь Вогняних драконів «Тоді доведи мені це.»

Покоївка старша сестра «Довести?..»

Великий Князь Вогняних драконів «Будь-кого з тієї армії. Змусь їх відступити. Ми, демони, судимо про доблесть когось за його вчинками та вирішуємо, чи можна йому довіряти, чи ні. По одному твоєму вчинку ми визначимо чи ти гідна володіти коштовністю. Зграя голодних вовків з налитими кров’ю, запаморочливими очима, гнаних жадібністю. Що ти можеш зробити, стоячи перед ними на одинці? Ти не можеш, бувши жінкою. Здатися.»

Покоївка старша сестра «Я зроблю це.»

Великий Князь Вогняних драконів «Хм! Це не моя справа, якщо ти помреш. Немає сенсу бути впертою.»

Покоївка старша сестра «Я запитаю вас ще раз, коли матиму докази.»

Великий Князь Вогняних драконів «Я не дам тобі війська. Ти маєш змусити армію відступити лише своєю силою та силу своїх товаришів.»

Покоївка старша сестра «Дякую за вашу турботу.»

Великий Князь Вогняних драконів «...» (зиркнув)

Покоївка старша сестра «За те, що сказали мені “піти”. Якби ви сказали “вбити”, навіть якби мені це вдалося, я б втратила слова, які могла б усім сказати.».

Великий Князь Вогняних драконів «Ти можеш говорити про такі речі тільки після того, яка виконаєш свою обіцянку.»

Покоївка старша сестра (усміхнувшись) «Так.»

Великий Князь Вогняних драконів «Чому ти посміхаєшся?»

Покоївка старша сестра «Бо так навчила мене наставниця.»

Великий Князь Вогняних драконів «Від розмови з такою дівчиною, як ти, в мене поморочиться в голові. Як Вельмишановна королева демонів не втомлюється заводити таких знайомих і друзів одного за іншим? Мої старі кістки, у мене від вас паморочиться в голові.»

Покоївка старша сестра «Інший наставник говорив. Стрибай, а потім подумаєш про це. Роздуми роблять вас ще більш наляканим і заважають, стрибнути, але якщо стрибнути, все зрозумієш. Моє серце сповнене скарбів. Я не дозволю, щоб вони припинили сяяти.»

Місто відкритих воріт, головна зала нарад тимчасових казарм, біля південних воріт

Заступник «Наразі Експедиційні сили Святого ключа знаходяться за вісімнадцять лі від міста Відкритих воріт і, як очікувалося, атакують вже післязавтра. Кількість військ наскільки велика, що неможливо знати напевно, але їхня армія наближається до двохсот тисяч воїнів.»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Двісті тисяч…»

Регент демонів прикликання «Трохи лячно чути це знову.»

Солдат-звіролюд «Однак, деякі розвідники повідомляють, що є рух до розділення війська навпіл. Розмір табору настільки великий, що може легко зрівнятися з розміром міста, що робить його важкодоступним для захоплення.»

Головний візерунок «Однак, ми не можемо просто сидіти склавши руки, чи не так?»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Саме так.»

Заступник «...Вибачте. Володарі.»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Це місто Відкритих воріт є найвищим скарбом світлу демонів. Ми не можемо віддячити вам достатньо.»

Головний візерунок «Після того, як це місто буде завойованими, все що потрібно буде зробити, це скинути кілька торгових міст вздовж річки й територія людського та демонічного світу буде захоплена. Для нас це також битва, в якій ми повинні захистити себе.»

Цивільний службовець «Ми щойно прийняли важкоозброєний підрозділ племені Драконів.»

Заступник «Гаразд. Відпочивайте.»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Але навіть якщо ми зібралися...»

Головний візерунок «Разом нас менш ніж шістдесят тисяч.»

Заступник «Я не думав що до нас приєднається скільки кланів звіролюдей, за відсутності вождя, але й так, нас все одно переважають числом.»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Це вже не питання. Принаймні, у нас є багато провізії та географічна перевага.»

Регент демонів прикликання «Так це правда.»

Головний візерунок «Я все ж таки думаю, що треба вдарити.»

Заступник «Хм...»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Так і буде. Я чула, що в цьому місті ось-ось завершиться будівництво нової оборонної стіни, але я не впевнена, наскільки можемо покладатися на стіну, яка ніколи не використовувалася в реальному бою. Крім того, згідно з повідомленнями, більшість людських експедиційних сил не є регулярними солдатами. Особливо на ранніх стадіях війни їхній бойовий дух, ймовірно, буде порушений. Ми скористаємося цим і скоротимо їх чисельність наскільки зможемо в польових умовах.»

Головний візерунок «Я зібрав тих, хто досяг успіху в магії в племені Візерунка і сформував магічний підрозділ.» Остання війна довела, що мешканці людського світу мають слабкий захист від магії. Ми скористаємося їхніми слабкостями, заплутаємо їх і зменшимо їхню кількість.»

Заступник «Однак, експедиційні сили мають мушкети, яких навіть Володар демонів боїться...»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Я не розумію ваших побоювань, але якими б загрозливими не були мушкети, це все ж таки нова зброя, яка все ще де до кінця відпрацьована. Перш за все, нас переважають числом, і нам потрібно здійснити раптовий напад, щоб зменшити чисельність ворога.»

Регент демонів прикликання «Так, саме так. Зменшити чисельність ворога на кілька тисяч. Це дасть нам найкращі шанси на перемогу.»

Солдат-звіролюд киває.

Головний візерунок «Що ви думаєте про пропозиції?»

Заступник «Згоден…»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Важко.»

Заступник «Ось східна фортеця, яку ми використовували раніше. Всередині фортеці не сховатися, але місцевість навколо легко захищати, і ми вирили кілька окопів. Фортеця є ядром нашої засідки. Ми хотіли б звернутися з проханням до племені Людино-демонів та їхніх магічних сил.»

Головний візерунок «Хмм.»

Заступник «Таким чином, головні сили, які вирушать з цих південних воріт, залишать центральну частину армії демонів, праве — племені Звіролюдів, а ліве — змішана армія кланів Драконів, людей, та велетнів. Вони розташуються в точці приблизно за півтора лі від міста та обережно блокуватимуть ворога.»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Обережно?»

Заступник «Відступаючи до центру міста. Слабкість ворога цього разу в тому, що вони занадто чисельні, як сила. Ними погано командувати, і якість їх військ завжди буде різною. Якщо сприймати армію ворога саме так, то вона буде розтягнута в довжину центральною частиною, на зовні. Саме тут можна вдарити магічними військами в тил лінії фронту і викликати плутанину. “Відкусити” розтягнуту лінію фронту противника. Таким чином зменшуючи чисельність ворога. Якщо трапиться якась неприємність або сили ворога будуть занадто великими, відступайте й заходьте у ворота замку. Пан Солдат-звіролюд.»

Солдат-звіролюд «Так.»

Заступник «Організуйте добровольчу армію, в основному з сил оборони міста, але також і з цивільних. Якщо буде відступ, вам також потрібно буде забезпечити вогонь прикриття з оборонних стін. І було б незручно відправляти на фронт солдатів-добровольців.»

Солдат-звіролюд «Зрозуміло.»

Заступник «Як щодо цього?»

Регент демонів прикликання «Гадаю ми впораємося.»

Головний візерунок «Якщо ми відкусимо десять тисяч або близько того, людські експедиційні сили охолонуть.»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Незалежно від того, чи буде все так просто, чи ні.»

Солдат-звіролюд «...»

Головний візерунок «Але відступати не можна.»

Заступник «Так.»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Мм.»

Заступник «Вирішальна битва, ймовірно, відбудеться післязавтра. Навіть зараз по всьому демонічному світу повинні бігати гінці. Не може бути, щоб Володар демонів, Лорд Срібний тигр та наш брудний командувач, які перейшли у світ людей і сиділи склавши руки.»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Саме так.»

Головний візерунок киває.

Заступник «Тепер подумаймо про те, як вижити в битві, що наближається.»

Принцеса-жриця демонів прикликання «Залиште це нам.»

Головний візерунок «Місто Відкритих воріт буде захищене племенами Демонів прикликання та Людино-демонами.»

Місто відкритих воріт, Експедиційні сили Святого ключа оточують стіни міста.

Учениця музика (Я нарешті тут. Я повернулася.)

Учениця музика (Ми також перейшли міст учня будівельника. Тепер ми знаходимося всього в одному або двох днях від того, щоб місто відкрило свої ворота. ...Якщо залишити табір, не виключено, що під прикриттям ночі можна повернутися назад. Це вже світ демонів. Це земля нашого племені Фей, де є захист духів.)

Учениця музика(Але...)

«Агов, як справи?!»

«Давно пора. Давно пора почати війну...»

«Ми покажемо цим виродками у демонічному світі, які втратили благословення Духа, на що здатні.»

«Ми можемо повернутися додому...»

«Ох. ...Хоч би наїстися досхочу.»

Учениця музика (…)

Списоносець світла «Пані мисткиня, все добре?»

Учениця музика «Га?»

Списоносець світла «Щось не так? Просто ви плачете.»

Учениця музика «Хм. Ні. Я не плачу.»

Списоносець світла «Якщо так, то добре.»

Низько ранговий солдат світла «Ви не солдат, тому, якщо буде битва, ви повинні бігти ззаду.»

Списоносець світла «Вірно, вірно. Пані мисткиня нас підбадьорювала, тому ми попросили піти з нами сюди, але правда в тому, що якщо ви залишитесь тут, то постраждаєте.»

Низько ранговий солдат світла «Саме так.»

Учениця музика «Ні... Це.»

«Що сьогодні на вечерю?»

«Квасолевий суп і чорний хліб.»

«Так, я б хотів хліба без піску.»

«Наберіться терпіння.»

«Хочу каші на молоці.»

«Не скаржся, я теж хочу.»

Списоносець світла «Гаразд. Я поділюся сиром, який приберіг.»

Низько ранговий солдат світла «Так! У мене теж є трохи пшениці.»

Учениця музика «Ні, можу!»

Списоносець світла «Ні, так, так. Ми будемо наконечниками списів. Ми не знаємо що попереду.»

Низько ранговий солдат світла «Так. Крім того, якщо ви залишитеся тут, то принаймні будете забезпечені їжею.»

Учениця музика «Але навіть так.»

Списоносець світла «Ви розповіли нам багато гарних речей, чи не так?»

Низько ранговий солдат світла «Так. Я вже отримав багато винагород.»

Учениця музика «...Ах, ах.»

Списоносець світла «?»

Учениця музика(Вони всі помруть. ...Як показав блакитний піщаний пляж, ми помремо в морі крові. Чому моя пісня має досягти так... Багатьох, ніхто не...)

Списоносець світла «Що сталося?»

Учениця музика «…Неважливо.»

Списоносець світла «Не плачте, мисткиня!»

Низько ранговий солдат світла «Саме так. Не плачте.»

Учениця музика (Так. Так близько, але так далеко. Чому? Чому... Не можемо доторкнутися один до одного?)

Списоносець світла «Пані мисткиня?» (В розгубленості)

Низько ранговий солдат світла (схвильовано)«Послухайте, вам треба швидко йти.»

Учениця музика «...Ні. Щиро дякую вам... Я.»

Списоносець світла «Угу...»

Учениця музика «Я не можу битися, але. Буду спостерігати за вами.»

Низько ранговий солдат світла «Спостерігати за мною?»

Учениця музика «Я завжди буду спостерігати за вами. Постійно...»

Світ демонів, південна частина, вітряна пустка, намет табору.

Брат короля маршал «Хм.»

Стратег «Чим можу допомогти? Ваша Високість.»

Брат короля маршал «Ні. Я думаю, що головній армії вже час закінчити оточення міста.»

Стратег «Гм. Та, вірно.»

Генерал святого королівства «І що тепер буде?»

Брат короля маршал «Хм.»

Стратег «?»

Генерал святого королівства «У чому справа?»

Брат короля маршал «Н-ні. Вирішальна битва там пройде добре чи погано, це не матиме великого впливу на ситуацію.»

Генерал святого королівства «Невже?»

Брат короля маршал «Звичайно, якщо ми зазнаємо поразки, вторгнення в Царство демонів зазнає серйозної невдачі, але що мається на увазі під невдачею у цьому випадку? Це правда, що якщо ми втратимо всі сто п’ятдесят тисяч, які у нас залишаються, це буде поразкою, але якщо у нас залишиться сімдесят тисяч, ми зможемо надолужити згаяне.»

Стратег «Неможливо завоювати все Царство Демонів з сімдесятьма тисячами.»

Брат короля маршал «Але що з того? Сімдесяти тисяч і тридцяти тисяч еліти під нашим командуванням, більше ніж достатньо, щоб знищити місто Відкритих воріт. Ми знищимо місто Відкритих воріт, залишимо там гарнізон і повернемося на континент.. ...Ми нічого не втратимо. Цього достатньо.»

Генерал святого королівства «Нічого не втратимо?»

Брат короля маршал «Звичайно, це чужа земля Це не наш континент. Навіть якщо ми втратимо солдатів, ми не втратимо свою територію. Ми можемо створити плацдарм у цьому демонічному світі й розрізати його територію як пиріг. Це може зайняти час, але це не має значення.»

Стратег «Напевно.»

Брат короля маршал «Перш за все, наше завдання-мінімум захищати до смерті людський континент на землі й встановити там тисячолітнє царство. Встановлення політичної системи з центром у нашому Святому королівству, в центрі континенту. Існувало плем’я демонів, як відгалуження цього плану і була битва. В результаті вона мала ефект зміцнення нашої єдності, і можна сказати, що ця битва не була марною. І тепер, коли існування демонічного світу стало очевидним і існує як спільна загроза, можна сказати, що доцентрова сила Святого королівства на нашому континенті зростає, незалежно від того, чи відбувається фактична битва, чи ні. У цьому сенсі немає потреби завойовувати будь-яку територію демонічного племені. Ні, якщо завоювання та управління ними віддалить Святе королівство від центру світу, то їх слід залишити позаду. Спочатку пріоритетом було розібратися з Конфедерацією. Але для того, щоб розібратися з Конфедерацією, потрібно було лише завдати удару по демонічному світу і консолідувати підтримку Церкви.»

Стратег «Церква, так?»

Генерал святого королівства «Їх нещодавній обхід став справжнім відкриттям.»

Брат короля маршал «Дійсно.»

Генерал святого королівства «Що ви думаєте, маршале?»

Брат короля маршал «Хм. ....Ми жителі Святого королівства, Центральних країн і взагалі всього нашого континенту, єдині в нашій вірі в Духа Світла. Значною мірою, завдяки цьому ми маємо нашу здатність до єдності. Це стосується й Експедиційних сил Святого ключа. Сила мушкетів, швидкість їх освоєння і низька вартість кріпаків, як солдатів, змінили поле бою, але це також завдяки вірі в церкву. Якби єдине вчення не було настільки глибоко вкорінене, такі насильницькі заходи, як міжнаціональне “добровільне”захоплення пагорбів, не спрацювали б. Церква є незамінною і необхідною для нашого життя.»

Генерал священного королівства «Чи справедлива Церква?»

Брат короля маршал «Справедлива? Вона не має нічого спільного з цим. Вона як камінь.»

Генерал святого королівства «Камінь?»

Брат короля маршал «Навіть придорожній камінь може стати божеством, якщо ми всі вклонимося йому. Якщо його відполірувати, він засяє, а якщо його вирізьбити, він набуде форми людини. Віра нічим не відрізняється від полірування каменю. Такі речі можна побачити навіть у дитячих іграх. ...Сутність церкви — це час.»

Стратег «Що таке час?»

Брат короля маршал «Це тривалість молитви. Накопичена історія, є сутністю і передісторією церкви. Історія, яка налічує понад тисячу років, дає Церкві легітимність і авторитет. Справедливість — це, так би мовити, легітимність, якщо не брати до уваги поверхневу бойовитість і результат подій. Вона дає кожному відчути, що причини для того, щоб щось зробити, є виправданими та обґрунтованими. Це і є справедливість. ...Звідки ж тоді береться це виправдання? Якщо ви запитаєте мене, то це “час”. Можна назвати це історією. З погляду сьогодення, виправданням є те, що було раніше. Те, що проіснувало довгий час є правильним. Тому що воно старе, воно легітимне. І в інтересах і легітимності нашого Святого королівства — захищати цю легітимність. Тисячоліття — це не туга за ідеальним світом. Це надзвичайно прагматична політика, спрямована на те, щоб одного дня взяти легітимність у свої руки.»