«Оберіть один з двох шляхів»

Том 1. Розділ 6 - «Я - «шлях, що веде за пагорб»»

Світ демонів, місто відкритих воріт, похмурий бар Герой «Пхи!» Шинкар «Що сталося, братику. Будь ласка, не розкидай свої брудні шмарклі всюди.» Герой «Хм. Агов. Це ж брудний бар, який ніколи не прибирають.» Шинкар «Ха-ха-ха.! Без сумнівно. Людський солдат «Хіяяя!» Людський солдат «Принеси мені ще випивки, демоне!» Людський солдат «Швидше, я вб’ю тебе, сука!» Солдат людина «Як ти можеш їсти це м’ясо?» Герой «...» Шинкар «Так, це простий безлад, ще погано для бізнесу.» Герой «Справді?… Господар теж людина, чи не так? Шинкар «Ну, так звичайно.» Герой «Хм.» Шинкар «Якщо просто хочеться випити, то можна купити та випити на вулиці. Це найдешевший спосіб. У шинку продають речі, які включають їжу та атмосферу. Мені не подобається вся ця метушня.» Людський солдат «Швидше!» Демоничка «Уааа!» Людський солдат «Ти покажеш мені, як танцюєш голяка?» Герой «...» Шинкар «Ні, нічого не поробиш.» Шинкар «Пане клієнт. Якщо вам хочеться чогось подібного, не могли б ви піти до корчми за квартал звідси.» Людський солдат «Що за чортівня, старий.» Людський солдат «Як ти думаєш, кому це місто завдячує своєму захисту та існуванню.» Герой «Ей. Ти в порядку?» Демоничка «Т-так. Ви-вибачте. Будь ласка, не бийте мене.» Герой «Я не буду цього робити.» Шинкар «Ні, не говоріть абсурд. Вона розуміє. Вона завжди дякує, майже так само, як зеленому сонцю.» Герой «Ти постійно так?» Демоничка «Т-так...» Герой «У цьому місті ще залишилося багато представників демонічного племені?» Демоничка «...Т-так.» Герой (і вони теж будуть насторожені...) Герой (наголошуючи)«Поглянь на це.» Демоничка «Це знак шановного Короля демонів.» (※)Калібр Узагальнена характеристика здібностей людини, її особистості та людських чеснот. Це також може стосуватися краси чи потворності обличчя людини. У першому випадку йдеться про те, чи має людина «добрий» або «поганий характер», а в другому про хороші та погані здібності. Тут звісно йдеться про перший. Герой «То як? Яка ситуація в цьому місті?» Демоничка «Це... Демон, шановного Короля демонів.» Герой «Називай мене чорний лицар.» Шинкар «О, Боже. Справи кепські.» Герой «То вирішено?» Шинкар «Ага. Вибачте за весь цей галас. Ох.» Демоничка підстрибнула. Шинкар «Ти її захистив.» Герой «Ми просто трохи поговоримо.» Шинкар «Хм.» Демоничка декілька раз здригнулася. Герой «...» Шинкар «Ну, гаразд. Дівчина не зможе виконувати свою роботу, коли вона така налякана. Агов! Ти митимеш посуд у підсобці.» Герой «Господар має калібр(※).» Шинкар «Незалежно від того, демони вони чи ні, усі вони важливі слуги, які їдять ту саму їжу. Я не можу дозволити знищувати їх без дозволу. У хуліганстві не має нічого хорошого.» Герой «...» Демоничка «Тоді, це...» Герой «Ей, господарю.» Чи можу я позичити цю дівчину? Шинкар «Га?» Герой (бах)«Я оплачу усім випивку. Як що до цього.» Шинкар «Хм...» Демоничка підстрибнула. Шинкар «Здається, їй теж подобається. А мені байдуже. Мені все одно це не принесе користі, а якщо я її випущу, хлопці, які щойно зайшли, ймовірно, будуть до неї чіплятися. Не примушуй її.» Герой «О, я просто хочу поставити кілька запитань.» Шинкар «Ха-ха-ха, поговорити. Ну, добре. Я щомісяця винаймаю цій дівчині кімнату в дешевому готелі. Якщо хочете «поговорити» йдіть туди.» Герой «А це зручно.» Шинкар «А де наш гість може переночувати?» Герой «Кімната? Залишусь тут.» Шинкар «Ага. Я розумію. Коли прийде час вечері, просто дайте мені поблажку. Я не хочу, щоб ти брав її з собою.» Герой «Ха? Ох. Я повернуся, коли зголоднію.» Шинкар «Аха-ха-ха. Ну, коли ти молодий, це краще за їжу! Ха-ха-ха.» Світ демонів, місто Відкритих воріт, бордель низького класу Клац. Герой «Ну, і.» Демоничка здригається. Герой «А... Що, не бійся.» Демоничка «В-вибачте. Не-не лякайте.» Герой «Не буду, не буду.» Демоничка «...Е-е, у.» Герой, «Якщо ти віддалишся від мене по діагоналі кімнати.» Демоничка (боязко) «П-перепрошую. У.» Герой «О, ні, все добре. Хочеш випити?» Демоничка «Ні... Я не можу пити...Ні я... Не п’ю...ю...» Герой «Не кажи це з таким обличчям, ніби ти помираєш.» Ти не мусиш пити.» Демоничка «Т-так...» Герой «Ну я повинен був принести тобі чаю.» Демоничка «О, я маю трохи...» Герой «Ну, дозволь сказати на перед.» Демоничка «Так.» Герой «Я тебе не скривджу, тож не хвилюйся.» Демоничка «Е, це все. ...Уу» Герой «Чому плачеш.» Демоничка «У, а-а.» Герой «Заспокойся.» Демоничка «Я, це... У, е-е-е.» Герой «Я не розумію.» Демоничка «Н-ну... Й-я не можу це зробити, ви-вибачте-е-е. Перепрошую, перепрошую.» Герой «??» Демоничка «Ой... Просто... і...» Не-мо, не можу... Ви-вибачте.... Герой «Хм?... А! А-а-а!» Світ демонів, місто Відкритих воріт, бордель низького класу Герой «Мені дуже шкода, заспокоїлася?» Демоничка «Т-так...» (※)Гарнізонні війська. Тимчасова присутність армії в якомусь місці називається дислокацією. Але гарнізонний підрозділ - це підрозділ, який має базу за межами своєї країни та діє з цієї бази протягом тривалого часу. (※)Військова дисципліна. Військова мораль і дисципліна. Іншими словами, етична і моральна поміркованість у війську, а також порядок і правила, яких військові повинні дотримуватися. Коли вони порушуються, зростає кількість військовослужбовців, які скоюють злочини, такі як мародерство і напади. Герой «Ні, справді. Мій щіпкометр зафіксував приблизно в тридцять разів більше, ніж коли я бився з Великим князем Вогняних драконів. Демоничка «Ме-мені шкода.» Герой «Д-давай припинимо просити вибачення, бо розмова ні до чого не приведе.» Демоничка «М-мені шкода.» Герой «...» Демоничка «...Хау.» Герой «Отже, якщо коротко, то... Цим містом керує Експедиційний загін Святого ключа, гарнізонний підрозділ(※). Вони контролюють все місто зі своєї казарми в центрі міста... Або, точніше біснуються.» Демоничка «Так...» Герой «Скільки їх там?» Демоничка «...Багато ...В-вибачте.» Герой «А війська за містом?» Демоничка «...За межами?» Герой «Спостереження по периметру, оборонні споруди та т.д.» Демоничка «Багато. Чотири легіони.» Герой «Хм.» Демоничка «Вони по черзі повертаються до міста. Повертаючись, вони стають жорстокими, вони лякають і... Роблять жахливі речі, багато жахливих речей.» Герой (Хм...тобто за межами міста. Ймовірно, це та фортеця з чотирма воротами, яку ми бачили по дорозі сюди. Саме там вони розмішують свої сили, щоб запобігти вторгненню демонічної армії. Отже, у них є сили безпеки в центрі міста Відкритих воріт. Ну це природно. Не можливо розмістити стільки людей лише цьому місті. Основні сили природно знаходяться ззовні. Здається, більшість демонів, що залишаються в місті, перебувають в статусі раба, тому, думаю, буде достатньо підрозділу правопорядку. Військова дисципліна(※) сил правопорядку, схоже, занепала. Чисельність у форті становить близько двох тисяч осіб і тисяча осіб сил правопорядку в середині міста. Крім того, близько тисячі солдатів перебуває у місті як резерв або у відпустці.) Герой «Хм.» Демоничка злякалася. Герой «Війська в місті й... Чим відрізняються солдати, які повертаються ззовні? В чому різниця?» Демоничка «Ну, гм, ем, різниця...» Герой «Не поспішай?» Демоничка «Ста-тус? Кажуть, що війська, які залишаються в місті, мають високий статус.» ...Вони родичі чи діти правителя я думаю. Герой (Вони переважно дворяни?.. Вони можуть робити з демонічним племенем все що завгодно, в безпеці міста.) Демоничка «Вони збирають гроші та... Алкоголь...в заїжджому дворі й зчиняють галас... Щоночі, і я чула, що багато демонів також потрапили в полон.» Герой (Це досить погана ситуація... Якби вони захотіли, то могли б знищити тисячу, чи дві, ідіотів синів розбещених вельмож, але тоді майже десятитисячне військо у навколишніх фортах прийшло б у безумство. Навіть якщо всі людські армії будуть розбиті, наступним кроком буде різанина мирного населення збоку демонічного племені. Не можливо захистити всіх людей...) Герой «У цьому місті є багато людей, які не є частиною армії, як, скажімо, старий у шинку, чи не так?» Демоничка киває. Герой «Вірно. І багато їх?» Демоничка «...Дуже багато. Шинки, м’ясо, одяг, овочі все це людські крамниці.... А демонське плем’я має становити лише близько половини населення.» Герой «Демонічне плем’я раби?» Демоничка «Ра-би... не знаю... Але вони роблять нам дуже боляче, змушують нас працювати й робити те, що ми не хочемо... робити...» Герой «Зрозуміло.» Демоничка «Ми програли тому...» Герой «...» Демоничка «Демони програли, вони програли, бо були злими.» Герой «Демони це пекло.» Демоничка «...Нічого не поробиш. Бо ми програли.» Герой «Це...» Демоничка «...» Герой «Це результат війни, яку виграв герой?.. Твердиня демонічного племені, місто Відкритих воріт, яке ми здобули, воюючи з Королем земляних драконів і принцесою гоблінів повинна була стати такою. Тобто, якщо люди переможуть, чи стане все Царство демонів таким. Якщо переможуть демони, чи буде таким людський світ!» Бах! Демоничка злякалася! Герой «Не так. Вибач. Демоничка (боязко) «Т-так.» Герой «...» Демоничка «А-але...» Герой «?» Демоничка «Люди у східній фортеці не такі жорстокі.... Я чула.» Натомість вони не дуже часто приходять до міста, проте... Якщо ти з демонічного племені, то, кажуть, якщо хочеш втекти, то тобі треба прямувати на схід...» Герой «Хм.» Демоничка «У шановний король демонів?» Герой «Хм?» Демоничка «Я не можу вам допомогти, тому...» Герой «О, ні, ні, ні. Нічого подібного. Це було корисно. Я вдячний за отриману інформацію.» Демоничка «Та-так. Це...» Герой «Навіть так... Це все.. Ні, якщо це Король демонів, слідкуй за потоком грошей... Не вистачає інформації... Можеш дослідити? Хоча б у місті...» Демоничка (показує)«Ц-це» Я бідна, але Ч-ч-чонний лицар... Якщо не заперечуєте.» Герой «Гроші, н-н-не показуй!» Демоничка «Так. В-ви-ви-вибачте!» Герой «Ого, навіщо я все це роблю?! Не мені про це думати!» Зимове село, особняк на околиці села. Молодший син шляхтича «...Ууу» Молодший син військового «...Уу.» Молодший син купця «...Вмираю. Вмираю. Помру прямо зараз.» Молодший син військового «Прошу, не кажи нічого жалюгідного.» Молодший син купця «Ти в порядку, молодший син військового.» Молодший син військового «Ха-ха-ха. Це просто маленька вправа, нічого особливого.» (лякаюче) «Хія-а-а-а-а.» Молодший син купця «Звісно.» Молодший син шляхтича «Прокляття. Я не прийму поразку від чогось подібного.» Молодший син військового «О, ти напрочуд наполегливий, молодший син шляхтича.» Молодший син купця «Так! Це дивовижно.» Молодший син шляхтича (впавши.) «Хоча б вмити обличчя. І волосся... І парфуми...» Молодший син військового «...» Молодший син купця «...У тебе є мужність, так? Сміливість.» Молодший син військового «Ну, не більше, ніж на початку.» Молодший син купця «Хоча я вже звикаю.» Молодший син шляхтича «Ууу...» Молодший син військового «Нічого не поробиш, це так важко. Ось що таке елітна освіта.» Молодший син купця «Однак, ця лицарка. Не очікував зустріти її в цьому місці.» Молодший син шляхтича «Ууу. Це, тому що після повернення героїв з експедиції у світ демонів, троє героїв віддалилися від людських очей.» Молодший син військового «Ви помітили? Я не рухатимуся, якщо втрачу свідомість.» Молодший син шляхтича «Якщо я не витру хоча б обличчя, моя дворянська гордість буде знищена.» Молодший син військового (кидає) «Можеш скористатися цим.» Молодший син шляхтича «Дякую.» Молодший син купця «Як і шановна лицарка та шановний білий лицар.» Теорії шановного бакалавра, також дивовижні. Молодший син військового «Що? Невже?» Молодший син купця «Так, це правда. Моя сім’я купці, тому я з дитинства бачив цифри на грошових рахунках, але у пані бакалавра зовсім інша позиція. Ми дивимося на загальну картину.» Молодший син військового «Загальну картину? Не розумію. Чи існує така низька річ, як заробляння грошей?» Молодший син купця відчув злість! Молодший син шляхтича «Заробляти гроші — це підло, ось що сказав би солдат. У тебе що мізки в соку ріпи?» Молодший син військового «Що сказав?!» Молодший син шляхтича «Ти ж не проти залишитися без їжі? Військові не можуть вирощувати пшеницю і возити її з однієї країни в іншу.» Молодший син купця «Правильно. Торгівля та економіка — один з основ цього світу.» Молодший син військового «Мене переважають в кількості, два до одного. Але знову ж таки, навіть молодший син шляхтича не може вирощувати пшеницю і не торгує нею, то чому б ні. До того ж не має навіть сили взяти до рук меча.» Молодший син купця «Це...» Молодший син шляхтича «Тому я не добираю слова, щоб не втрапити в бійки. Це золотий вислів моєї бабусі.... Бабуся відправила мене до цього навчального закладу.» Молодший син військового «Ох..» Молодший син купця «Справді?» Молодший син шляхтича «Я чув, що ти закохався в шановну бакалавра. Цікаво, де ви познайомились.» Молодший син купця «Хех! Ну, я прийшов сюди не по своїй волі. У моїй родині старший і другий брати перебрали на себе сімейні справи, тож мені, третьому синові, насправді не було куди йти. Вигнати мене було б поганим тоном, тому мене закинули сюди. Гадаю, вони хотіли, щоб я завів зв’язки у Зимовій країні.» Молодший син шляхтича «Хм. У кожного свої обставини.» Молодший син військового «Це точно.» Молодший син купця «А як у молодшого сина військового?» Молодший син військового «Нічого не мою.» Молодший син купця «Га?» Молодший син військового «Наскільки мені відомо, таких обставин не має. Немає обставин, щоб зробили це таємничим чи значущим. Однак моя сім’я нижчого класу, ніж інші. Якщо все буде так і далі, вона не тільки не зможе сподіватися на славу, але й стане бідною лицарською родиною, яка, напевно, вимре. Тому я прийшов сюди тренуватися, що я і роблю.» Молодший син купця «...Сам?» Молодший син шляхтича «Неможливо, чи не так?» Молодший син військового «Так, правильно. Тут зручніше, ніж удома, хіба ні?» Молодший син купця «Чому з усіх місць ти обрав саме це?» Молодший син військового «Тому, що у нас не вистачає грошей, щоб поїхати до Святого королівства.» Молодший син шляхтича «О.» Молодший син військового «Результатом був великий успіх. Якщо отримати навички шановної лицарки, тебе помічатимуть, де б не служив, щоб не робив. Можна здобути військову посаду, яку захочеш.» Молодший син купця «...» Молодший син військового «Що не так?» Молодший син купця (тремтячи) «Це марна трата часу.» Молодший син військового «Що значить марна трата часу?» Молодший син купця «Це вчення шановної бакалавра. Вчення шановної бакалавра має ухил до економіки, бізнесу, історії та географії, але це не може бути все.» Молодший син військового «Га? » Молодший син шляхтича «Вона така обізнана. Як вона може нічого не знати про військову стратегію? Історія та військова справа не роздільні.» Молодший син військового «Невже?..» Молодший син купця «Так і є.» Молодший син шляхтича «...» Молодший син купця «Тут я перестаю бути третім сином.» Молодший син військового «?» Молодший син купця «Досі я був третім сином. Мій одяг ношений. Мій стіл вживаний. Моє письмове приладдя вживане. Мій дерев’яний меч для тренувань вживаний. Все було вживаним. Все, що мені дали, дісталося мені від моїх старших братів. Ось так бути третім хлопчиком серед братів. ....Але тут все інакше. Тут у мене не має немає нічого вживаного. Тож я піду за шановною бакалавр і куплю щось, що зовсім не використовувалося. Й тоді почну свою справу.» Молодший син військового «Незалежність, тобто?» Молодший син шляхтича «Справу? Ти не збираєшся повертатися додому.» Молодший син купця «Так не повернуся. Я не міг сказати те, що хотів сказати, але... Моїх братів більше не має поруч. Я не повернуся додому, бо в мене не залишилося грошей. Краще розпочати нову справу. У мене немає ні грошей, ні зв’язків, але я зроблю це. Тому зараз я повинен знайти хоча б маленький натяк на справу.» Молодший син шляхтича «Зрозуміло...» Молодший син військового «Ну...Я нічого не розумію у веденні справ....» Молодший син купця «Так?» Молодший син військового «Сподіваюся все вдасться.» Молодший син купця «Так. Якось дам собі раду. Я вільна не одружена людина. Якщо я зможу заробити десять золотих монет на місяць, а решту часу проводити в кутку, ні про кого не турбуючись, я буду задоволений. Мої мрії не великі, тому я впевнений, що вони здійсняться.» Молодший син шляхтича «Я хочу увійти в суспільство центру і танцювати з прекрасними принцесами. Драма, вистава, поезія і танець. Існує незліченна кількість речей, якими я хотів би насолоджуватися.» Військового «Ти справді блудний, чи не так?» Купця «Ха-ха-ха.» Молодший син шляхтича «Блудний — це ще не все. Ми грішні метелики в забороненому дворі.» Молодший син військового «У мене голова болить, справді.» Молодший син купця «Ха-ха-ха.» Молодший син шляхтича приховує своє збентеження. Молодший син військового «Невже?» Молодший син шляхтича «Ду-ду. Не кажи дурниць. Нічого подібного. На світі є багато гарних дівчат, які чекають на мій візит!» Молодший син купця «Е... Це...» Молодший син військового «Аха-ха-ха.» Молодший син шляхтича «Так! Відчепіться від мене! У вас що, немає дівчини, яка вас зацікавила?! Ну ж бо розповідайте. Викладайте!!» Зал засідань, торгова палата міста Затоки Молодий купець «Хм.» Купець середнього віку «То як? Інженери Мідної країни пишаються підвищеною точністю в плані продуктивності.» Молодий купець «Ні, чудово. А як що до виробництва?» Купець середнього віку «Все йде за планом. З нами співпрацюють три майстерні. Можемо виробляти по десять штук на місяць.» Молодий купець «Хм-хм. Непогано.» Купець середнього віку «Це була важка робота. Вони дуже зацікавленні в нових технологіях, але дуже горді.» Молодий торговець «Скиньте ціну.» Купець середнього віку «Що?» Молодий купець «Скиньте ціну, хіба ви встигнете. П’ятнадцять на місяць.» Купець середнього віку «Ви серйозно?» Молодий купець «Так.» Купець середнього віку «Чому знову?» Бам. Молодий купець «Ось звіт з Південних королівств.» Купець середнього віку «Це... Війна?» Молодий купець «Схоже, на те. Вони хочуть відібрати острів Полярного сяйва.» Купець середнього віку «Столиця святого королівства?» Молодий купець «Столиця святого королівства і цього разу церква.» Купець середнього віку «…» Молодий купець «Припускаю, церква теж перебуває в центрі подій. Без боротьби з демонами об’єднуючи сила церкви занепала б. В цьому вся суть.» Купець середнього віку «Вони навіть не можуть зібрати гроші.» Молодий купець «Це буде пов’язано з виборами Папи.» Купець середнього віку «Морські баталії, так? Що ж це добре для справи.» Молодий купець «Звичайно.» Купець середнього віку «То ви збираєтеся збільшити виробництво компасів?» Молодий купець «І це теж, а ще ми почали збільшувати будівництво військових кораблів.» Ми утримуємо корабельні в країні Хвиль.» Купець середнього віку «І що з того вийде?» Молодий купець «Ну як буду щасливий, якщо ми переможемо.» Сміються. Купець середнього віку «Морські карти?» Молодий купець «Якщо ми здобудемо острів Полярного сяйва, то зможемо відкрити торговий шлях на захід. Це значно дешевше транспортування, ніж суходолом шляхом.» Купець середнього віку «Так і буде.» Молодий купець «Саме зараз виборниці потужності Південних королівств зростають.» Купець середнього віку «Це ж ваша територія так?» Молодий купець «Так» (киває) «Я не хочу порушувати цю тенденцію.» Купець середнього віку «Гм.» Молодий купець «А я маю замовлення від одного джерела на оселедець з Південного океану. Досить велике.» Купець середнього віку «Скільки? У вас ще ж залишився оселедець, хіба ні?» Молодий купець «Щонайменше у п’ять разів більше.» Купець середнього віку «Та ти з оселедців палац збудуєш?!» Молодий купець «Кажуть, що оселедець перетворюється на пшеницю за допомогою магії.» Купець середнього віку «А, це твоя грудаста принцеса» Молодий купець «Хе-хе. Моя зоря.» Купець середнього віку «Не очікував, що ти закохаєшся. Думав ти одружишся із золотою монетою.» Молодий купець «Є розповіді, що різні сни бачать в одному ліжку, але з нею можна бачити одні й ті ж сни у різних ліжках. Вона для мене дорожча за кохання чи романтику.» Купець середнього віку «Кохання, терпіти його не можу.» Молодий купець «Але з іншого боку, якщо буде програш, то це цілком...» Купець середнього віку «Хіба це погано.» Молодий купець «Якщо ми програємо, є певні переваги, наприклад, більше замовлень на нові військові кораблі або додаткові замовлення на зброю.» Купець середнього віку «Це все частина плану керівників центру. Все залежить від волі церкви, чи не так? Поки існує плем’я демонів, війну не зупинити, тому південні королівства одне за одним змінюють уряди. Ось так воно і є.» Молодий купець «Я не знаю що буде, далі.» Купець середнього віку «Все залежить від війни.» Док для військових кораблів, країни Опівнічного сонця Солдати «...Це до біса багато людей.» Солдати «Хей...» Солдати «Рушаймо.» Туп-туп-туп! Король Опівнічне Сонце «Панове! Хоробрі воїни минулих війн! Ви, хто є щитом захисту людського світу! Час прийшов! Майже п’ятнадцять років минуло відтоді, як нерозумне демонічне плем’я простягнуло свої брудні руки, до нашої матері-землі, до нашого сповненого світла світу! Наші відчайдушні бої, наші війни за справедливість точилися знову і знову, поки нарешті, ми не втратили нашу територію світла, Острів Полярного сяйва. Коли ми захопили важливу базу демонів, місто Відкритих воріт, ми зробили велику помилку і втратили його, що було великою втратою.» (※)Перма Скорочення від перманентної завивки. Техніка, яка використовує хімічні речовини для формування волосся та збереження такого стану протягом тривалого часу. Кажуть, що її винайшли на початку двадцятого століття. Однак техніка створення хвиль у волоссі, за допомогою нагрітих паличок або кельми, існувала ще до нашої ери. Принц «Що це? Ти посварився з моїм батьком?! Ця перма(※) на голові.» Дворецький «Юначе, юначе! Я вас не чую.» Король Опівнічне Сонце «Але час настав! Слухайте, сміливці! Те, що ви бачите перед собою, це військові кораблі, зібрані з усього світу. Їх двісті! Коли ви, сміливці, підніметеся на борт, двісті військових кораблів стануть двома сотнями мечів, встромленими у серця демонів! Південне крижане море, острів Полярного сяйва, окупований злодієм, який прикидається генералом південного льоду. Боєздатність демонічного племені дійсно становить загрозу. Великі демонічні племена мають різні здібності. Вони мають різні можливості. Однак нас більше. Якщо ви всі довірите свою хоробрість мені, перемога буде абсолютною.» Принц «Гей-гей, серйозно? Цей старий. Число нічого не значить, коли ваші люди знаходяться на борту.» Король Опівнічне Сонце «Ну ж бо, підіймаймося на борт! Час відпливати. Сонце світить для нашої перемоги. Коли ми відіб’ємо острів Полярного сяйва у племені демонів, нам обіцяють велику нагороду. Кожен на борту корабля, який перший досягне острова Полярного сонця, отримає сотню золотих монет. Хоробрі люди, використовуйте свою силу заради світу людей!» Світ демонів, місто Відкритих воріт, розграбований храм. Дзень! Герой «Тут ще гірше...» Демоничка «Так… Це і є храм.» Герой «Вибач, я ж попросив тебе показати мені тут все.» Демоничка «Ні, це. Тому що я отримала багато грошей... Господар... Здається, був дуже цьому радий. Ем... Я теж.» Герой «Вірно. У демонічного племені багато богів, чи не так?» Демоничка «...Е-е-е-е, так.» Туп-туп. Герой «Справді. Люди мають лише одного шанованого духа. Було добре, якби їх було багато.» Демоничка «Невже?» Герой «Коли бог розгнівається на тебе, інші боги захистять, вірно? Людям тісно, бо є тільки одна церква шанованого духа. Демоничка «Так... Може бути.» Герой «Хм-хм... Уламки, ого...» Демоничка «Шановний чорний лицар, чому...» Герой «?» Демоничка «Чому ви лицар... Шановного Короля демонів, хоча людина?» Герой «А... Насправді я не лицар чи щось таке, але це важко пояснити... Іншими словами, я начебто належу Королю демонів. Так і є.» Демоничка «Королю демонів?» Герой (киває) «Так.» Демоничка «Ви його власність?» Герой «Так, так.» Демоничка «Тоді, шановний Король демонів... Ви програли?» Герой «Га?» Демоничка «Ні, пане?.. М-мені шкода. Демони... Серед демонів, ті хто перемагає роблять усе, що хочуть, з тим, хто програє.. Й-я помилилася?.. Злякалася. Герой «О-о. Так ось воно як.» Демоничка «Програли... Так і є?» Герой «Ні, це не так. ...Ні це наслідок? Але все має інший вигляд... Демоничка «?» Герой «Це трохи складні стосунки.» Демоничка «Ну, ясно…» Герой «А що це за статуя?» Демоничка «Старий бог, це... Бог... племені драконів. В нього вірять багато інших. ...Він сильний бог у світі демонів....» Герой «Ем, а що це за бог?» Демоничка «Я чула, що він... Бог, як... шановний Король демонів, мудрий і має сильний... спис.» Герой «Що сталося?» Демоничка «Демонам низького рангу, як я, не дозволяється входити до...» Герой «Аха-ха-ха-ха. Що можна робити в таких руїнах.» Демоничка «Ось це і це...» Герой «Вони розбиті вщент і лежать в руїнах.» Демоничка «Це статуя ворона... Можливо, так було колись... Це «пам’ять», а праворуч «мудрість»...» Герой «Так ось як їх називаєте? Ти багато знаєш.» Демоничка «З божою поміччю... Я тут і там чую якісь новини... І я розумна. Ворон — хороший хлопець... Сильні демони використовують птахів як гінців... Я чула.» Герой «Ха-ха-ха. Зрозуміло. Чи варто мені використати його як посланця. Що ж дуже схоже на Короля демонів. Хммм. Фамільяр.... Може, це псевдо форма життя. Їх роблять з атмосферної мани?..» Демоничка «?» Травмований демон «Помріть... Помріть, помріть люди.» Герой «Там хтось є?» Демоничка «А...гм... Там, ходімо.» Герой «Що це за голос?» Демоничка «Ну, в цих руїнах.... живуть.... демони, які були важко поранені в боях. В-вибачте... Я не хотіла приховувати... цього, але..» Герой «Так.» Демоничка «Ну, я думаю...... що людина Чорний лицар.... У поганому настрої. Хочете піти...Туди.» Травмований демон «Здохніть! Нахаби, що вкрали наше божественне місто! Диявольські загарбники! Прокляття вам тисячу разів, наше життя! Наш спокій! Ви, що напали, пограбували й вторглися, ви не заслуговуєте нічого, крім гнилих болотяних хробаків! Здохніть! Помріть і заплатіть за свої злочини! Будьте ви прокляті на три тисячі років!» Герой «Ні…» Демоничка «Але...» Герой «Все добре.» Травмований демон «Аха-ха-ха! Помріть, помріть, помріть! Ви більше ніколи не будете знати покою! Знате, що душі померлих, були вкрадені вами, ніколи не заспокоїться, і що людський світ буде оповитий вічною темрявою, поки не згасне вічність!» Демоничка «...» Герой «...» Туп-туп -туп... Демоничка «Ем, в-вибачте. О, оо.» Герой «...» Демоничка «Не всі люди такі. Я не така...» Герой «...Я це знаю. Це не так. Зрозуміло. Тільки, що.» Демоничка «?» Герой «Я належу Королю демонів, але я не став власністю або програв. Якщо перемогти, отримаєш все, якщо перемогти, отримаєш справедливість. Можна робити все, що хочеш. Якщо програєш, станеш власністю. Якщо програю, байдуже, що зі мною зроблять. Це не так. Це не я. Я «шлях, що веде за пагорб».» Зимове село, будинок на околиці села Покоївка старша сестра «Ось бухгалтерський баланс за цей місяць.» Королева демонів «Мм.» Покоївка старша сестра «Грошовий потік нестабільний, але збільшується.» (※)Хеджування Формально - хеджування ризиків. Початкове значення - уникнення ризиків. Це означає вживання таких захотів, як страхування товарів або купівля ф’ючерсів (сплата грошей наперед для купівлі товарів, які ще не виготовлені), щоб підготувати до зростання цін. (※)Банки Функції банків включають прийом депозитів, кредитування (надання грошей у борг) і розрахунки (здійснення платежів за допомогою грошей, розміщених у банку). Перші банки з’явилися в Італії на початку п’ятнадцятого століття. (※)Ракета Мається на увазі стріла. Вона обмотується, просоченою олією, тканиною, щоб запобігти згасанню вогню під час польоту та при пронизанні наконечником. Крім того, під час вторгнення Хідейосі до Кореї, Сторона Часон використовувала ракетні феєрверки. (※)Лігроїн Різновид продуктів, виділених перегонкою сирої нафти, вона має низьку температуру кипіння від тридцяти п’яти до ста вісімдесяти градусів. Легко випаровується і добре горить. Його також використовують, як паливо для запальничок тощо. Із лігроїну, змішаного із загусниками для утворення желе, роблять напалм. (※)Тертя Погані стосунки один з одним. Суперечка між двома сторонами. «軋» описує звук скрипучого колеса, а «櫟» - автомобіля, що їде, і, між іншим, воно стало описувати ситуацію, коли виникає проблема між двома та видає неприємний шум. Королева демонів «Нічого не поробиш. Ми перебуваємо в стані безперервного розвитку нової справи.» Покоївка старша сестра «У звіті про прибутки та видатки не має жодних проблем.» Королева демонів «Фінансові можливості цього світу низькі. Існує також межа хеджування(※).» Покоївка старша сестра «Хеджування? …Що це?» Королева демонів «Страхування від ризику, розумієш. З погляду бухгалтерії.» Покоївка старша сестра «Так… Хм, це проблема.» Королева демонів «Я чула, що всередині Унії існує механізм кредитування, схожий на банківський. Гадаю, поняття банку(※) теж треба якось поширити...» Покоївка старша сестра «Вам бракує рук?» Королева демонів «Так.» Глухий удар. Покоївка старша сестра «Що це?» Королева демонів «О це. Вогняна стріла(※).» Покоївка старша сестра «Вогняна стріла?.. Королева демонів «...А, це різновид вогняної стріли з простим механізмом. Вона горить поки летить, а коли влучає, полум’я поширюється. Для цього використовує лігроїн і ефективна проти широкого спектра цілей.» Покоївка старша сестра «...Ліг-ро-їн?» Королева демонів «Було важко? Ну це зброя.» Покоївка старша сестра «...» Королева демонів «Що таке?» Покоївка старша сестра «Зрештою, ви теж робите зброю.» Королева демонів «…Так. Було б не розумно не бути готовим.» Покоївка старша сестра «Моя пані.» Королева демонів «Що таке?» Покоївка старша сестра «Ем...» Королева демонів «?» Покоївка старша сестра «Що таке війна? Чому вона відбувається? Чому вона ніколи не закінчується?» Королева демонів «Це дуже складне питання.» Покоївка старша сестра «Перепрошую.» Королева демонів «Ні, все добре. Це питання, над яким варто думати. Але.. Цікаво чому.» Покоївка старша сестра «Навіть моя пані не знає цього?!» Королева демонів «Я не знаю. За кого ти мене маєш?» Покоївка старша сестра «Я думала, що не має нічого в цьому світі, чого б ви не знали...» Королева демонів «Я багато чого не знаю.» Покоївка старша сестра «...» Королева демонів «Війна — одна з найбільших форм конфлікту.» Покоївка старша сестра «...» Королева демонів «Конфлікт це чвари. Це тертя(※), яке виникає, коли два протиріччя зіштовхуються один з одним. Те, що має відштовхувальний і реакційний ефект, і є конфліктом.» Покоївка старша сестра «Це складно.» Королева демонів «У селі зустрічаються двоє дітей. Вона не така як я. Я не така дитина. Ці двоє різні істоти. Дві різні істоти зустрічаються. Частиною того, що там відбувається, є конфлікт.» Покоївка старша сестра «Але! Те, що вони зустрілися, не означає, що це буде конфлікт. Є чудові речі, які відбуваються під час зустрічі. Ми допомагаємо один одному, вітаємося, дружимо, і граємося разом.» Королева демонів «Саме так. Отже, конфлікт є частиною цих чудових речей. Це по суті одне й те саме.» Покоївка старша сестра «Я не хочу в це вірити.» Королева демонів «Я теж.» Покоївка старша сестра «…У.» Королева демонів «Але згідно з тим, що я дізналася, це правда. На війні гине багато людей. На війні панують ненависть смуток, дурість і божевілля. З економічного погляду, це величезне споживання, а з історичної — втрати. Але такі страждання є частиною зустрічі. Це форма пізнання один одного.» Покоївка старша сестра «То це зустріч?» Королева демонів «Так.» Покоївка старша сестра «Хіба це не важко, сумно, в’язко і холодно?» Королева демонів «Так і є.» Покоївка старша сестра «...» Королева демонів «Зустріч — це доля, схожа на неминучість, або необхідність, яка наближається до долі. Але результат не буде визначений на перед. Тож принаймні... Я хочу боротися.» Покоївка старша сестра «…Так.» Королева демонів «Війна — це форма конфлікту, але не всякий конфлікт є війною. Ми можемо продемонструвати конфлікт й іншим способом. Коли сільські хлопці змагаються за те, щоб вручити квіти вродливій дівчині, це теж форма конфлікту. Крім того, конфлікт — це форма відносин, але не всі відносини є конфліктом. Це правда, що в цьому світі існують також дружні та підтримувальні стосунки.» Покоївка старша сестра «Тоді чому війна?» Королева демонів «Я про це не знаю, але вона існує.» Покоївка старша сестра «...Чому. Чому?» Королева демонів «Я думаю, тому що це необхідно.» Покоївка старша сестра «Дивно, що є потреба в чомусь подібному.» Королева демонів «Вона потрібна, щоб врешті-решт навчитися. Як це не парадоксально, але таке явище може існувати. Не можливо народитися дорослим з самого початку.» Покоївка старша сестра «...» Королева демонів «Я теж не знаю. ...Є так багато речей, яких я не розумію.» Біля узбережжя острова Полярного сяйва, флот Південних королівств‣карта див. тут Солдат «Чисте небо! Напрямок вітру хороший!» Солдат «У мене руки гудуть.» Офіцер «З такою швидкістю, ми зійдемо на берег на світанку. Дивіться, демони, ми покажемо вам людську міць!» Солдат «Обережніше зі своєю сокирою.» Солдат «Так.» Офіцер «Відбите світло потрапляє в очі. Змішай вугілля з олією і замасти метал.» Солдат «Так точно!» Лу-ла-лі-ла~♪ Лу-ла-лі-ла~♪ Бульк-бульк-бульк-бульк. Солдат «Хм? Масивні бульбашки на північному сході.» Капітан «Що це? У такому місці, як це... Чуєте свист?» Бульк-бульк-бульк-бульк-бульк! Бульк! Буууульк! Солдат «Гей! Ворог атакує! Це гігантський кальмар!» Солдат «Стріляй! Стріляй!» Офіцер «Ш-що це.... за...» Солдат «Огооо! Небо, це в небі!» Солдат «Це пісня! Закрийте вуха!» Капітан «Загін самострілів(※)! Загін сокирників рубайте мацаки!» Солдат «Ого! ого.» Солдат «Йди геть! Відвали від нього!» Офіцер «Бийтеся хоробро! Ні кроку назад!» Пшу-пшух! Солдат «Ри-рибо-людина цілиться з води.» Солдат «Гіяаа?!» Солдат «Здохни! Покидьки, демони повертайтеся у свій світ демонів!» Солдат «Люди-риби розсікають, союзні кораблі!» Офіцери «Підкріплення! Розвертаймося! Розвертаймося, стерновий!» Стерновий «Штурвал(※) не рухається!» Солдат «Щупальця, капітане.» Пшу-пшух! Капітан «Цей звук доноситься з усього корабля?!» Солдат «Вісімнадцятий, тоне!» Солдат «Він горить! Чорт забирай, ці хлопці. Кислота.» Офіцер «Води! Воду на них!» Солдат «Сокира не годиться! Стріляйте стрілами!» Капітан «Ні! Припиніть! Горять дружні кораблі. Повертаються?!» (※)Самостріл Також називається арбалет - зброя, схожа на рушницю, яка використовується для стрільби стрілами. Вимагає меншої підготовки, ніж лук. Самостріл (※)Штурвал Штурвал на кораблі. Велике дерев’яне колесо, більше одного метра в діаметрі, яке увійшло у вжиток приблизно у 18 столітті. До цього кермом керували за допомогою довгого важеля, який називався румпель. Солдат «Флот попереду знищено!» Капітан «Розвертаємося! Не зупинятися!» Військова рада південних королівств. Король Опівнічне Сонце «...» Королева Лід і Сніг «З двох сотень військових кораблів лише п’ятнадцять змогли повернутися, і вижило менш як п’ятсот людей...» Зимовий принц «Велика поразка, чи не так?» Король Опівнічне Сонце «...У» Король Залізна Рука «Хм. Я був проти, чи не так. Я вважав, що було б самогубством намагатися тиснути на них у меншості, не маючи контрзаходів проти водяних демонів.» Король Опівнічне Сонце «Ой, такий галасливий!» Король Залізна Рука «Що ви маєте на увазі під «галасливим»! У вас же, як завжди довгий язик! Якщо у вас є мужність, ви ніколи не будете переможені. Що це за стан речей? Тільки полководець тікає назад.» Король Опівнічне Сонце «Я королівська особа, я зобов’язаний вижити.» Король Залізна Рука «Ми врятувалися завдяки військовим кораблям Зимової країни, які прикривали нас, поки ви керували флагманом!» Король Опівнічне Сонце «Я не просив цього!» Зимовий принц «...ц.» Король Залізна Рука «Співчуваю.» Королева Лід і Сніг «Зимовий Король був хороброю людиною.» Зимовий принц «Ні, це був батьківський кінець.» Король Опівнічне Сонце «Ха! Не має того поняття, як «подобається» чи не «подобається». Насамперед цей острів був захоплений тому, що Зимовий король не достатньо добре його захистив. Поразка короля не зникне лише тому, що він ризикнув своїм життям, щоб захистити його.» Король Залізна Рука «Ви. Куди поділася ваша гордість воїна з півдня?» Королева Лід і Сніг «Саме так. На той час, більшість наших воїнів з Південних Королівств покинули країни через експедицію Святого ключа. Це була операція тотального вторгнення. Саме це зробило людський світ таким незахищеним.» Король Опівнічне Сонце «Якщо ви так кажете, то ця операція також була запропонована Святим королівством і Церквою світла. Ви також повинні подумати, чи можуть Південні королівства, поклавши руку на серце, відмовитися від цієї пропозиції. Саме так! Ви маєте право! Маєш! І ти, хлопче! Якщо Зимовий король не винен, то я теж. Я командував флотом і був призначений генералом консенсусом. Прохання надійшло від Святого королівства і Церкви Світла. Яка різниця, що двісті кораблів було знищено. Тепер ми можемо отримати нові кораблі!» Король Залізна Рука «Нехай вони скажуть це...» Бац! Зимовий принц «Замовкни! Король Опівнічне Сонце замовк. Королева Лід і Сніг «...Принце.» Зимовий принц «Мій батько робив те, у що вірив, і загинув за це. За це, королю Опівнічне сонце. Я не звинувачую ні вас, ні будь-кого зі зимового народу.» Король Опівнічне Сонце «Розумієш, це не так.» (※)Повинність Вид податку, що сплачується працею, а не грошами або натурою. Часто сплачується кріпаками своїм панам. У цьому контексті, однак, мається на увазі не податок, а компенсація у формі праці. Зимовий принц «Але це не знімає з вас відповідальності за цю морську поразку.» Через вашу бездіяльність загинуло шість тисяч Воїнів. Вважаю, що королівські особи, які зібралися на цій зустрічі, не можуть не розуміти цього.» Король Опівнічне Сонце «З ким ти розмовляєш, жовтодзьобе пташеня?» Король Залізна Рука «Перебуваючи на цій конференції, ви є представником своєї родини. Ви повинні це розуміти, королю Опівнічного сонця.» Король Опівнічне Сонце «Так! Гаразд. Якщо ви так кажете, я візьму на себе будь-яку відповідальність. Хм? Що? Хочете мою голову? Думаєте моя голова переконає Центр і Церкву?» Кроль залізна рука «...» Королева Лід і Сніг «Здоровий глузд підказує, що вам треба відбути повинність(※) або фінансову допомогу.» Король Опівнічне Сонце «Дуже добре, давайте, заплачу. Але Зимовий. Ти чуєш?» Зимовий принц «Що?» Король Опівнічне Сонце «Я чув що останнім часом Зимове королівство монополізувало величезні прибутки, підлещуючись до Озерного монастиря та геніального вченого.» Я чув, що завдяки новим посівам і вітрякам до цього долучилася навіть Унія, і що вони накопичили величезний військовий фонд.» Зимовий принц «Це правда, що вони додали трохи винахідливості в сільське господарство.» Король Опівнічне Сонце «І ви все ще хочете фінансової допомоги від країни Опівнічного сонця? Тож, Зимове королівство втрачає гроші. Нащадки Короля Списів Південного моря будуть здивовані, коли почують це?» Король Залізна Рука «...Ти такий безтурботний.» Зимовий принц «...Час рухатися далі, так.» Королева Лід і Сніг «?» Зимовий принц «Ні, продовжмо нашу зустріч.» Король Залізна Рука «Так варто. У цій ситуації, ми повинні вжити заходів для її виправлення.» Королева Лід і Сніг «Однак ми не можемо тримати прохання центру без відповіді. Який тиск чинитиметься на наші фінанси, якщо ми нічого не зробимо?» Зимовий принц «А що посланець?» Королева Лід і Сніг «Він сказав, що якщо потрібна додаткова допомога, вона буде надана військовими кораблями.» Король Залізна Рука «Хм. Здається, вони не будуть задоволені, якщо ми дозволимо їм вести війну, незалежно від того, як ми це зробимо. Поки ховаються в безпеці, вони можуть віддавати будь-які накази, які їм заманеться.» Королева Лід і Сніг «Скільки жертв вони хочуть?» Зимовий принц «Послухайте мене. Учасники конфлікту. Намір центру і Церкви Світла полягає в тому, щоб збільшити військові зусилля. Якщо ми переможемо, це буде добре, а якщо програємо, ми можемо лише думати, що вони мають намір використовувати пошкодження, як важіль, щоб оголосити всьому світу про загрозу демонічного племені та запустити наступну експедиційну силу Святого ключа. У будь-якому випадку, у нас немає вибору.» Король Опівнічне Сонце «Погляньте на нього. Він не більше ніж, пес.» Кроль залізна рука «...» Королева Лід і Сніг «...» Зимовий принц «Я лише пес, і я покажу королю Опівнічного сонця, як пес показує свою силу волі.» Король Залізна Рука «У жодному разі.» Королева Лід і Сніг «Ви не можете.» Король Зимовий Смуток «Відтепер я успадкую ім’я Король Зимовий Смуток. Цієї зими я проведу другу операцію висадки на острів Полярного сяйва.» Король Залізна Рука «Ви це серйозно?!» Король Зимовий Смуток «Як молода людина, я досі не мала права голосу на цій зустрічі, але як член королівської сім’ї, я відчуваю вагу свого злочину і відповідальність у своїй душі. ..Це гріх нас чотирьох, тобто Конференції, що ми відпустили героя.. І що його поховали. Це гріх наших Південних королівств. Одна зірка зникла з цього світу, тому що ми поклали важку відповідальність, яку несе ця конференція, на одного героя.» Кроль залізна рука «...» Королева Лід і Сніг «...» Король Опівнічне Сонце «Герой, герой. Герой настільки важливий? Хіба він не просто один з трьох воїнів!» Король Зимовий Смуток «Ті, хто став підлабузникам центру, не розуміють. Королівська родина має свої принципи. Захист народу і захист країни. Ці два поняття не завжди збігаються, тому іноді бувають безжальними й... Іноді, як у випадку з моїм батьком, важкого рішення не уникнути. Але ця королівська родина буде нести провину за нього, до кінця свого існування.» Король Залізна Рука «Зимовий...» Король Зимовий Смуток «Я, як син колишнього короля, поверну собі Острів Полярного сяйва. Це наш обов’язок, після того, як герой пішов на смерть. Ми повинні принести в південні королівства, хоча б одну тисячну частку світла, яку мав принести герой.» Король Опівнічне Сонце «Зможеш це зробити, хлопчику?» Король Зимовий Смуток «Я продемонструю відповідь на полі бою. Бувайте.» Бах! Дворецький «Молодий пане...» Король Зимовий Смуток «Зустріч закінчена. ...Негайно відправте гінця до дами Лицарки.» Дворецький «До лицарки?» Король Зимовий Смуток «Нам потрібен головнокомандувач для цієї війни.»