У лісі, біля рівнини пролісків, лицарі в мантіях
Найманець, що вижив «Наближається світло смолоскипів. Думають, що ми все ще у фортеці. Відстань приблизно чверть милі.»
Малий найманець помічник «Ми все ще можемо заманити їх всередину.»
Покоївка старша сестра «Ні, це марно. Стріляйте стрілами, будь ласка.»
Найманець, що вижив «Ти впевнена? Ми можемо їх зібрати.»
Молодший син шляхтича «...»
Покоївка старша сестра «У такому випадку, в живих залишиться не багато, і їх будуть детально розпитувати про ситуацію. Перевірка буде більш суворою, і це не послужить нашій меті. ...Крім того, ми не хочемо завдавати сильного удару, а знищення п’яти сотень чи тисячі людей не закінчить війну.»
Найманець, що вижив «...»
Покоївка старша сестра «Будь ласка.»
Найманець, що вижив «Гаразд зробимо це. Стрільці!
Шу-шу-шу
Найманець-лучник «Добре! Хуру, хуру, хуру... Спалах.
Найманець, що вижив «Підпал підтверджено!»
Малий найманець помічник «Ви готові?»
Молодший син шляхтича «Так, вирушаємо!».
Покоївка старша сестра «Так.»
Спритний хлопчик «Чому мені не потрібно йти подивитися?»
Молодший син шляхтича «Так, так. Хлопець пішов.»
Шелестіння.
Найманець, що вижив «Впевнена, що це безпечно?»
Покоївка старша сестра «Сірка, азот і деревне вугілля. Так.»
Найманець, що вижив «Сірка і вугілля — це так добре?»
Покоївка старша сестра «За словами господині, сімдесят п’ять відсотків від маси сировини — це селітра, і не те щоб ми шукали такої потужної атаки. Простіше кажучи, достатньо, якщо нам вдасться зчинити переполох і “витратити” нітрат.»
Малий найманець помічник «Але вже пізно. Воно вже згоріло»
Молодий найманець «Горить?»
Найманець-лучник «Я підтвердив, що Олія і солома загорілися?
Спритний хлопчик «Чому? Я думав, що це буде звучати гучно, як ворожа зброя.»
Покоївка старша сестра «Думаю, що так і є.»
Спритний хлопчик «Е?»
Покоївка старша сестра «Гадаю що так.» Забираємося звідси до дідька.»
Найманець що вижив «Коли я чую гучний звук, я одразу хочу його побачити.»
Малий найманець помічник «Ні, нам треба йти. Невеликий підрозділ експедиційних сил Святого ключа в центрі також затиснутий між нами. Якщо не діятимемо швидко, з нашою чисельністю нас виявлять.»
Молодий найманець киває.
Найманець-лучник «Так воно і є.»
Спритний хлопчик «Тц.»
Молодший син шляхтича «Не думаю, що ви будете надто розчаровані.»
Покоївка старша сестра (киває) «Так.»
Найманець, що вижив «?»
Гуо-гоооооо!
Малий найманець помічник «!»
Молодий найманець «У!»
Найманець-лучник «?!»
Спритний хлопчик «Що, що, що?»
Молодший син шляхтича «Ой. Боляче вухам.»
Покоївка старша сестра «Так.»(дзвін)
Спритний хлопчик «Якого біса! Так гучно, лайно!»
Молодший син шляхтича «Ти занадто галасуєш, хлопче.»
Найманець, що вижив «Господи, яка несподіванка.»
Малий найманець помічник «Я погано чую.»
Покоївка старша сестра «Тепер схвалюєте?»
Бам! Ба-бам
Найманець, що вижив «...»
Покоївка старша сестра «Ви признали мене як виконувача обов’язків? Є місце, куди я маю дійти своїми ногами. Є багато перешкод, які я повинна подолати, щоб дістатися туди.»
Найманець, що вижив «...»
Малий найманець помічник «...Ха.»
Молодий найманець «Я визнаю.»
Найманець-лучник «Немає вибору!»
Спритний хлопчик «Ей-ей.»
Найманець, що вижив «Почуття духу — важливий скарб, який ми успадкували, від нашого капітана. Що, ж, нічого не поробиш. Вона молода дівчина, яка вміє робити це з чуттям. Я впевнений, вона б була чудовим виконувачем обов’язків.»
Покоївка старша сестра (з рум’янцем) «Що ж.»
Найманець, що вижив. «Так.»
Малий найманець помічник «Нічого не поробиш. Гаразд, підірвімо обладнання світла! А потім ми проберемося в країну Опівнічного сонця. Хіба не так? Виконувачка обов’язків.»
Покоївка старша сестра «Так. Ми збиратимемо інформацію, а потім. ...Підемо і викрадемо човен.» (усміхається)
Місто Відкритих воріт, торговий дім «Унії»
Учень будівельник «Огооо!»
Шкряб-шкряб-шкряб!»
Учень будівельник «Не так. Скоріше так! Пуф і шаффл! Хо-хо! Ого!»
Шкряб-шкряб. Бадш!
Принцеса Вогняних драконів «...Що ти робиш?»
Учень будівельник «Такому прохолодному ставленню до майстра не має виправдання. Так не має бути.»
Шкряб-шкряб. Хлабись!!
Учень будівельник «?!»
Принцеса Вогняних драконів «Гей.. Це письмова кімната торгового дому Унії. Хто ти?»
Тук-тук.
Практичний рахівник «О. Пан учень будівельник.»
Принцеса Вогняних драконів «Учень будівельник.»
Учень будівельник «Так. Вибачте. Приємно з вами познайомитись, я учень будівельник.»
Практичний рахівник «Це принцеса Вогняних драконів. Вона принцеса племені Вогняних драконів, яка працює в цьому торговому домі. Вона також є провідною фігурою в комітеті міського самоврядування у місті Відкритих воріт.»
Учень будівельника «..Ка-ка-ка, плем’я вогняних драконів?!»
Принцеса Вогняних драконів «І що з тобою?»
Практичний рахівник «?»
Учень будівельник «Говорячи про плем’я вогняних драконів, це елітне плем’я драконів...Серед восьми основних кланів, і навіть серед них вони є чистокровною родиною. Я їх побоююся. Ого...»
Принцеса Вогняних драконів «Неприємно, коли тобі говорять такі сумні речі.»
Практичний рахівник «Га?»
Учень будівельник «Що?»
Принцеса Вогняних драконів «Наложниця тепер мешканка цього міста. Я членкиня комітету самоврядування, який керує цим містом Відкритих воріт, де всі раси живуть разом.»
Практичний рахівник «...Пані.»
Принцеса Вогняних драконів «А це що таке?»
Учень будівельник «Це креслення міста.»
Принцеса Вогняних драконів «Креслення...»
Практичний рахівник «Пан учень будівельник є експертом в архітектурі та інших галузях. Бачите, він побудував міст через Велику улоговину при підтримці купця середнього віку? Він був відповідальний за це.»
Принцеса Вогняних драконів «Це дуже добре! Він дуже добре попрацював!» (схилила голову)
Учень будівельник «Що. А. Н-ні. Підніміть голову, будь ласка.»
Принцеса Вогняних драконів «Ні. Подумай, наскільки легше буде імпортувати сіль завдяки цьому мосту.»
Практичний рахівник «Саме так.»
Учень будівельник «Ха-ха.»
Практичний рахівник «?.. Чому ви такий червоний?»
Учень будівельника «Та просто. ...Будівельна галузь — чоловіча, а я рогатий демон прикликання, і, ну.... Бачите, панна — дуже красива жінка.»
Принцеса Вогняних драконів «Хо-хо-хо-хо. Я чомусь щаслива.» (намагається стримати голос)
Практичний рахівник (Панна останнім часом теж не сидить склавши руки...)
Учень будівельника «Так чи інакше, пан купець середнього віку запросив мене трохи покреслити в цій кімнаті. Перепрошую, що потурбував.»
Принцеса Вогняних драконів «Ти щось казав про креслення міста? Це... ринок?»
Практичний рахівник «Хм.»
Учень будівельника «Так, це він. Це великий гуртовий ринок. У цьому місті на центральній вулиці, що йде від південних воріт прямо до північних, є чотири великі заїзди й група складів. Навколо цих складів формується комерційна зона. Найбільший з них є перший комерційний ринок, який перетинається з течією річки.»
Принцеса Вогняних драконів «Гм. Я теж туди ходжу щодня.»
Учень будівельника «Те, де будувати об’єкти і як їх об’єднувати, називається містобудуванням.»
Принцеса Вогняних драконів «Хіба це не те що народжується і росте, випадково?»
Учень будівельника «Звичайно, є багато міст, які народжуються і ростуть випадково. Точніше, так зазвичай більш природно. Але коли місто розвивається з певною метою, як це, то часто буває легше потім, якщо воно певною мірою спроєктований заздалегідь.»
Принцеса Вогняних драконів «?»
Практичний бухгалтер «Що ви маєте на увазі?»
Учень будівельника «Наприклад, цей третій комерційний район досить зручно розташований на тлі групи складів уздовж річки, а також близько до житлового району і Західного храму, тому він такий популярний...»
Принцеса Вогняних драконів «Так.»
Учень будівельник «Цей житловий район розташований таким чином і більше не має іншої землі, куди можна було б розширюватися. Іншими словами, зростання закінчується. Може бути якась внутрішня організація та інші речі, які потрібно зробити, але, грубо кажучи майбутнього не має. Тоді нам починати з самого початку, з ринку, де було більше вільної землі, або принаймні розширити житлову зону на південь.»
Практичний рахівник «Дійсно.»
Учень будівельник «А ця будівля для ради самоврядування.»
Принцеса Вогняних драконів «А що не так з ратушею?»
Учень будівельник «Це не урядова будівля, а командний центр оборони.»
Принцеса Вогняних драконів «Командний центр?..»
Учень будівельник «Ні, звичайно можна назвати її урядовою будівлею. Але це місто початково було укріпленим містом, чи не так? Тому цілком природно, що урядова будівля повинна була знаходитися в розташуванні його командного центру. Але зараз з напливом біженців і надмірною забудовою, необхідні вулиці були закриті або змінені, і лінії руху перетворилися на безлад.»
Практичний рахівник «За-зачекай, за-зачекай, хвилинку. Що ти маєш на увазі під лініями руху?»
Учень будівельник «Це лінії руху людей. Це як дорога, але йдеться про проходи, де люди рухаються з певною метою. Наприклад, лінія від ратуші до південних воріт виглядає так?.. Тут вона простягається дуже далеко. Це тому, що перший ринок розрісся.»
Принцеса Вогняних драконів «Схоже на те.»
Учень будівельник «Тож, порадившись з паном купцем середнього віку...Я прийшов сюди щоб провести ремонт стін. У нас не має грошей, і всередині великий хаос.»
Принцеса Вогняних драконів «У тебе претензії до цього міста?» (наближається)
Учень будівельник «Ні, ні, ні! Справа не в цьому. Не зовсім, але місто — це складний механізм.»
Практичний рахівник «?»
Учень будівельник «Іншими словами, це місце, де люди щось роблять, тому воно має бути зручним для людей.» Але те, що люди роблять, залежить від навколишнього середовища. Якщо воно зручне для комерції, вони почнуть справу, якщо воно зручне для транспортування, торгівля буде процвітати. Як люди хочуть рухатися і як вони рухаються? Це з’являється в місті, а міський дизайн, зрештою, залежить від того, яким ми хочемо бачити майбутнє... Отже, цивільне будівництво — це король технологій... погляньмо. Ви слухаєте?»
Принцеса Вогняних драконів «Я чую тебе. Будь ласка, продовжуйте.»
Учень будівельник «Це місто Відкритих воріт в основному має два аспекти: це торгове місто на перехресті великих річкових транспортних і торгових шляхів, і це укріплене місто, яке захищає свої торгові та транспортні пункти. Сьогодні це також своєрідне автономне місто-держава. Збалансувати ці три аспекти є досить складним завданням. Досить складно, а точніше, марнотратно, просто потроху відновлювати міські стіни.»
Принцеса Вогняних драконів усміхається.
Учень будівельник «Особисто я хотів би побудувати цю південну міську стіну вздовж цієї лінії.»
Принцеса Вогняних драконів «Чому?»
Учень будівельник «Одна з причин використання храмів як оборонних споруд. Інша підготуватися до надлишку населення.»
Принцеса Вогняних драконів «Цікаво.»
Учень будівельник «Справді?»
Принцеса Вогняних драконів «Я почула дещо цікаве.»
Учень будівельника «У нас тут не все так добре.»
Принцеса Вогняних драконів «Кошти?»
Практичний рахівник вірно «Я впевнений, що ви маєте рацію. Це такий великий будівельний проєкт. Нічий гаманець не зможе його витримати.»
Учень будівельник «Невже це лише нездійсненна мрія?»
Принцеса Вогняних драконів «Якщо це не під силу нічиєму гаманцю, то це не під силу жодному гаманцю взагалі. Що скажеш?»
Країна Опівнічного сонця, гавань
Покоївка старша сестра «Як я і думала, вони, здається, розслабилися. Не має хорошої охорони, і якщо тут зібралося стільки військ, чи не означає це, що ворог не повинен пройти?»
Найманець, що вижив «Незважаючи ні на що, спочатку вони були фермерами.
Вони жили таким життям, що лягали спати, коли сідало сонце. Страх перед ворогом, напевно не так глибоко в’ївся в їх кістки.»
Малий найманець помічник «Тссс!»
Топ, Топ, топ...
«Фух. Не можу дочекатися, коли повернуся спати до своєї кімнати.»
«Не базікай Я приніс тобі вино.»
«Добре, воно зігріє.»
... Топ, Топ, топ
Молодий найманець «Я думаю, вони пішли.»
Найманець-лучник «Добре».
Молодший син шляхтича «Я дуже нервую.»
Покоївка старша сестра «Так, я не бачила тебе з того часу, як ми пробралися в собор у столиці Святого королівства.»
Найманець що вижив «... Яке минуле у цієї дівчини?»
Молодший син шляхтича «Можливо, ці сміливість і відвага є більше вродженими, ніж від походження.»
Покоївка старша сестра «Це не правда.» (надулась)
Найманець, що вижив «То що ми збираємося робити.»
Покоївка старша сестра «Так. Молодший син шляхтича, будь ласка, очольте основний загін з вісімдесяти осіб, щоб захопити корабель, як ми домовлялися. Бажано, щоб це був корабель з їжею на борту до розвантаження. Ми не вміємо керувати кораблем, тому, будь ласка, оберіть корабель з моряками на борту, в тому числі з вахтовими.»
Молодший син шляхтича «Ти груба з людьми.»
Покоївка старша сестра (схиливши голову) «Будь ласка.»
Молодший син шляхтича «Добре я зроблю це.»
Покоївка старша сестра «Отже, наш підрозділ пробереться в ту митницю. Згідно з нашою розвідкою, за останні кілька днів, в цей час у цій будівлі спить лише п’ять-вісім осіб. Нейтралізуйте їх максимально безкровно.»
Найманець, що вижив «Хм.»
Малий найманець помічник «Гаразд.»
Найманець, що вижив «Я піду, гаразд?»
Покоївка старша сестра «Так, будь ласка.»
Малий найманець помічник «Ну що ж почнемо?»
Молодий найманець «Ох.»
Країна Опівнічного сонця, гавань, митниця
Стук-стук.
Найманець, що вижив «Як і слід було очікувати, замкнено.»
Покоївка старша сестра «Твоя черга»
Спритний хлопчик «Я?!»
Покоївка старша сестра «Так, будь ласка.»
Спритний хлопчик «Чому я це роблю...»
Малий найманець помічник «Роби швидко!» (хлоп!)
Спритний хлопчик «Дідько. Який сенс в цьому ключі.»
Спритно!
Спритний хлопчик «Гей, готово!»
Покоївка старша сестра «Чудово. Молодець.» (усміхається)
Спритний хлопчик «Це як звичайна справа перед сніданком. Прокляття!»
Клац.
Найманець, що вижив «Заходьмо.»
Малий найманець помічник «Я візьму на себе тил.»
Молодий найманець «Займуся фронтом.»
Найманець-лучник «Прикрию вас.»
Спритний хлопчик «Ти в цьому профі.»
Вартовий світла «Угу!» Бам.
Найманець, що вижив «Фу.»
Малий найманець помічник «Я теж схопив, того, що був в цій кімнаті.»
Вартовий світла «Хто ти в біса такий?!»
Шух!
Вартовий світла «Кхи!»
Молодий найманець «Гаразд. Тут теж без проблем.»
Найманець-лучник «З навколишніх будівель, здається, не помітили. Яке у нас діло у цій митниці?»
Спритний хлопчик «Забираймося звідси до біса.»
Покоївка старша сестра «Будь ласка, зачекайте хвилинку. Потім ми збираємося позичити човен, але, на жаль, я не маю з собою багато грошей...»
Спритний хлопчик «Гаразд! Ви хочете пограбувати святе королівство!»
Покоївка старша сестра «У жодному разі. Це обурливо. Ну, це нагальна ситуація, і я готова піти на деякі злочинні методи, але я не можу бути настільки жорстокою. Красти — це погана ідея.»
Найманець, що вижив «Тоді чому ми тут?»
Покоївка старша сестра «Ми позичимо їх.»
Спритний хлопчик «Що?!»
Покоївка старша сестра «Ну, я вирішила позичити трохи грошей.»
Найманець, що вижив «...»
Малий найманець помічник «?..»
Спритний хлопчик «А яка різниця між цим і крадіжкою?»
Покоївка старша сестра «Я напишу боргову записку.»
Шук-шук-шук, шук-шук-шук.
Найманець, що вижив «...»
Молодий найманець «...»
Спритний хлопчик «Гей, ця сестричка серйозно?»
Вцілілий найманець «Мабуть, вона не жартує, коли шляхтич так каже.»
Малий найманець помічник «Цікаво, чи це можна. Не впевнений, що це хороша ідея.»
Молодий найманець «Це човен, на який ми збираємося сісти. У нас не має іншого вибору, окрім, як здатися.»
Шук-шук-шук, шук-шук-шук.
Старша сестра покоївка «Готово. Покладіть боргову розписку на стіл. Винесімо золоті монети. У нас не має часу їх рахувати, тому вистачить п’яти отих ящиків. Ну ж бо, зробимо їх важкими. Вони можуть бути легкими через використання, я не хочу турбуватися про це двічі.»
Найманець, що вижив «Ти досить смілива в тому, що робиш.»
Малий найманець помічник «Повністю.»
Покоївка старша сестра «Цими грошима ми заплатимо морякам, мінімум, як вибачення. А ще купимо їжі й поїдемо на полярний континент.»
Найманець, що вижив «Е? Полярний?!.
Покоївка старша сестра «Ходімо у світ демонів, поки там не стало надто людно. Там є чим зайнятися.»
Залізна країна, ремісниче місто, перед будівлею гільдії
Шюхвін!
Головна покоївка «У мене паморочиться в голові.»
Герой «Три переходи поспіль — це важко.»
Королева демонів «Ну, у мене трохи болить голова.»
Головна покоївка «У мене паморочиться в голові.»
Герой «Треба просто звикнути~.»
Королева демонів «Вибач. Пробач, що змусила тебе переносити мене і використовую як сходинку.»
Герой «Не турбуйся про це. Ти ж посміхаєшся так?»
Королева демонів «Цього разу я не маю наміру займатися масовим виробництвом. Можливо, якщо вдасться зробити лезо достатньої твердості, я зможу виготовити прототип за місяць...»
Герой «Про це теж потрібно буде поговорити з майстром, перш ніж можна буде почати.»
Королева демонів «А-ага. Я пішла. Ходімо, головна покоївка.»
Головна покоївка «Так, шановна Королева!»
Герой «Давай, давай!»
Королева демонів «О, герой!» Манить, манить.
Герой «Що таке?»
Королева демонів «Сьогодні у мене зустріч з майстрами в сталеливарній майстерні. До вечора вона закінчиться. Ти можеш поїсти в одному з тих шинків, або просто подивитися визначні пам’ятки. Я хочу повернутися до маєтку сьогодні ж.»
Герой «Зрозумів.»
Головна покоївка «Не їжте багато, гаразд? Шановний герой. Сьогодні я випробую свої вміння і приготую для вас бенкет. Це винагорода за перебування вдома та компенсація за те що доставили нас.»
Герой «Зрозумів! Хмхмхм!»
Королева демонів «Ну, я пішла. Зачекай на мене!»
Топ-топ-топ
Герой «Фу...»
Герой «Навіть так...»
“..Як тільки королева демонів повернеться, я хочу розділити ложе з героєм.”
Герой «Чи може бути... Це сьогодні ввечері?»
Герой «Я починаю дуже хвилюватися. О, ні. Я починаю пітніти. Я так не тремтів, коли чубився з міченим володарем. Ш-що мені робити. Що робити? ...Заспокоїтися? Так правильно? Саме так. Перш за все потрібно заспокоїтися...»
Чарівниця киває.
Залізна країна, ремісниче місто, провулок
Герой «По-позаду?!
Чарівниця «Хе-хе-хе.»
Герой «Де ти була?!»
Чарівниця «...Мені було чим зайнятися.»
Герой «А де ти була?»
Чарівниця «...Мені було чим зайнятися.»
Герой «Чим це?»
Чарівниця «...Передачею в друк?»
Герой «Я не розумію.»
Чарівниця «...Су... Уу.»
Герой «Не спи» (штурх-штурх)
Чарівниця «...Так.»
Герой «Ти не спиш?»
Чарівниця киває.
Герой «Цікаво.»
Чарівниця «...Герой.»
Герой «Так.»
Чарівниця «Як справи?»
Герой «Так собі.»
Чарівниця «...Хе-хе.»
Герой «У тебе гарний настрій, чарівниця?»
Чарівниця «... Звичайний.»
Герой «Зрозуміло. Сподіваюся, у тебе гарний настрій.»
Чарівниця «...»
Герой «?»
Чародійка (нудьгуючи) «...»
Герой «Чим ти зазвичай займаєшся, чарівниця?»
Жайворонок ранкової зірки «Пі-пі-пі!» Господиня вже давно наполегливо тренується! Піу-піу. Що ви робите господиня.»
Чарівниця «...Смажене курча» (бохюн)
Герой «Це твій напарник?»
Чарівниця «...Будильник.»
Герой «Ти б не прокинулася, навіть якби у тебе був будильник.»
Чарівниця «...Я можу виправдатися, що він не дзвонив.»
Герой «Ти розумна!»
Чарівниця киває.
Герой «...»
Чарівниця «...»
Герой «Щось сталося?»
Чарівниця киває.
Герой «У тебе неприємності?»
Чарівниця «...В деякому роді, так.»
Герой «Я слухаю.»
Чарівниця «...Для того, щоб створити стан економічної рівноваги та розвитку, має бути здоровий вплив з боку політичного й технологічного шарів на цей економічний шар. Також потрібен певний час для того, щоб цей здоровий вплив повністю проникнув в економічну систему. З іншого боку, коли політика і культура генерують нездорові впливи, напруження в навколишніх шарах, на які вони впливають проявляється у вигляді поштовхів, що зачіпають інші сектори й сфери. Ці поштовхи, якщо вони слабкі, з часом розсіюються, але якщо сильні, то вони намагаються вивільнити свою напругу, головним чином у військовому прошарку, використовуючи відхилення як репелент.»
Герой «?..»
Чарівниця «Військові конфлікти залишають значні сліди від кігтів на шарах. Технологічний шар поширюється відносно менше. Це пояснюється тим, що знання за своєю суттю є нематеріальним і незнищенним. Висновок про те, що технології розвиваються війною, випливає з дох моментів: технології розвиваються необхідністю і технології є незнищенними, тому вони з меншою ймовірністю можуть бути поглинуті війною. Однак військові конфлікти все одно можуть залишити глибоку шкоду на політичному та економічному рівнях. Ці військові конфлікти також суттєво уповільнюють перехід від політичного і технологічного рівня до економічного. Це відбувається тому, що рушійні сили накопичені у вигляді товарів, споживаються неефективно. Культурному шару навіть може бути завдано непоправної шкоди через етнічну депресію. Тому необхідно плавно розвивати навколишні шари, не змушуючи військовий шар вживати жодних заходів. ...Таку відповідь дала королева демонів.»
Герой «...Що ти маєш на увазі?»
Чарівниця «“Хороші питання краще, ніж хороші відповіді”.»
Герой «...»
Чарівниця «“Чому в цьому світі є один герой і один володар демонів?” Наприклад, є два володарі демонів і не має героя, або навпаки. А чому не буває так, що є троє героїв і двоє володарів демонів?»
Герой «Га?»
Чарівниця «Такого в історії ще не було.»
Герой «Чому?..»
Чарівниця «“Чому б’ються герої та володар демонів?”»
Герой «Ми не б’ємося.»
Чарівниця «...Ми вперше бачимо такий приклад, і до цього часу вони завжди билися. Цей раз слід вважати особливим винятком.»
Герой «Я не розумію, про що ти говориш.»
Чарівниця «...»
Герой «Ей, чарівниця!»
Чарівниця «Зближення героя і володаря демонів.»
Герой «Що?»
Чарівниця «Герой у світі демонів — це володар демонів. Володар демонів у світі людей — це герой. Хоча шлях створення імітаторів різний, вони, по суті, однакові. Два варіанти одного і того ж. Чому їх лише двоє? Чому вони однакові? Яка мета “єдиного існування”?»
Герой «Чи є відповідь на це?»
Чарівниця «Відповідь є завжди. Вона не завжди однакова для різних людей.»
Герой «Тоді чому?»
Чарівниця «...»
Герой «...Ні, я не думаю, що це гарна ідея питати.»
Чарівниця «Навчити.»
Герой «Зачекай.»
Чарівниця «Не чекатиму.»
Герой «Так.»
Чарівниця «Герой та володар демонів — це два кінці однієї історії, зріз.»
Герой «Точка відсікання?..»
Чарівниця «Так. Не може бути двох сингулярностей. Ймовірність того що їх може бути дві в цьому світі занадто мала. Це навіть не дві сингулярності. Одна сингулярність. У цьому світі вона лише з’являється як дві сутності.»
Герой «Я не розумію.»
Чарівниця «Струна. Правий кінець струни — це герой. Лівий кінець струни — володар демонів. ...Це відповідь. Це причина чому вони завжди існують як комплект, і чому вони не збільшуються до двох чи трьох, а одиноко стоять один напроти одного, як ніби вони розташовані в одній епосі. І це також причина, чому вони одночасно воюють. З моменту коли два кінці зіштовхуються, ця струна починає сходитися. Кінці з’єднуються між собою, струна стає кільцем і світ завершується. Нитка що зв’язує світ, стає меншою і разом зі світом “починається знову”.»
Герой «Що?!»
Чарівниця «Це справжня природа легенди, яка триває від часів Каліхтіса полум’яного.»
Герой «Моя голова не може цього витримати.»
Чарівниця «Володар демонів цього світу зовсім не використовував свою надмірну силу для битви. Я не знаю, що це за диво, але оскільки вона була вільною від системи наслідування володарів демонів, що змінювали один одного, вона мріяла про інший шлях. Можливо, вона вільна, бо мріяла. ...І присвятила свій потенціал розширенню світу. Так само, випадково чи через необхідність, герой не вбив Володаря демонів, а допоміг йому розширити світ.
Експансія почалася з технологій та економіки, але незабаром перекинеться на сусідні шари, впливаючи на політику, дипломатію, культуру і навіть фольклор. Тепер, коли кінці так чи інакше контактують один з одним, сили що зближуються, починають діяти. Не дивлячись на це, королева демонів і герой прагнуть розширити світ. Ця швидкість розширення врівноважується швидкістю стискання, і світ ось-ось зупиниться. Відповідь, яку дає королева демонів, не є неправильною. Але для того, щоб її здійснити, цей світ вражений фундаментальною патологією.»
Герой «Патологією?» Зупинка?»
Чарівниця «...Так. Це не гріх, але патологія. З цієї причини реальні події, ймовірно, стоять одна за одною. Створення надлишкової системи — одна з них.»
Герой «Що, це станеться?»
Чарівниця киває.
Герой «Це страшно?»
Чарівниця «Можливо, все загине.»
Герой «…… У!»
Чарівниця «...»
Герой «Брешеш, чи не так?»
Чарівниця «...»
Герой «Що ж мені робити? Чи є рішення?»
Чарівниця «...»
Герой «Ей, чарівниця.» (штовх-штовх)
Чарівниця стогне.
Герой «Агов.»
Чарівниця «Один з елементів механізму не може змінити механізм. Явище — це лише частина ситуації, яку допускає механізм. ... Це загально прийнята відповідь.»
Герой «Що?»
Чарівниця «...»
Герой «Я зроблю все, все що завгодно, тільки скажи!»
Чарівниця «...Хай там що?»
Герой «Я зроблю все, що завгодно.»
Чарівниця «...»
Герой «Благаю тебе. Будь ласка. ...Заради бога.»
Чарівниця «...Герой, ти завжди обманюєш!»
Герой «Що?»
Чарівниця (стискає) «...»
Герой «Чарівниця?..»
Чарівниця «Коли прийде час не вагайся.»
Залізна країна, ремісниче місто, зал гільдії
Королева демонів «Гаразд. Готово!» (розвернувшись)
Головна покоївка «Ну, як? Які результати?»
Королева демонів «Завдяки цьому ми зможемо задовольнити прохання. Радіус дії збільшиться вдвічі. Якщо буде війна, я хотіла б запобігти їй, але якщо конфлікт відбудеться, я хотіла б відбутися мінімальними втратами.»
Головна покоївка «Гаразд.»
Королева демонів «А де ж герой? Немає. Тоді може, спочатку завітаємо до кравця, а потім шукатимемо героя?»
Головна покоївка «Ох, ох, ох, ну, ну, ну.»
Королева демонів «Ні. В цьому не має ніякого особливого сенсу, розумієш?» (Топ-топ-топ)
Головна покоївка «Залишимо це так.»
Чарівниця (захоплена)
Королева демонів «Ого. ...О, хіба це не чарівниця?»
Чарівниця (киває) «...»
Головна покоївка «Давно не бачились. З часів гостьового будинку старого замку.»
Чарівниця «... Бібліотечне плем’я, все в зборі.»
Головна покоївка «...»
Королева демонів «Де ти була?»
Чарівниця «...Гірське усамітнення..»
Головна покоївка «?»
Королева демонів «… Фу.»
Чарівниця киває.
Головна покоївка «Що таке?»
Королева демонів «Ми, бібліотечне плем’я рідко маємо можливість спілкуватися один з одним, у такий спосіб. По-перше, наше населення не велике, і рідко хто з нас виходить у світ сьогодні. Більшість з них ходять туди-сюди між лабораторією та книжковими полицями. Вони рідко взаємодіють один з одним. Я і головна покоївка — виняток. Тож.
Чарівниця «...»
Королева демонів «Що сталося?»
Чарівниця «..Є дві речі. По-перше, мені потрібно знати, де знаходиться «Небесна вежа.»
Головна покоївка «Не-бе-сна вежа?»
Королева демонів «... Це»
Чарівниця «Якщо Володар демонів, то маєш знати. Хоча я не знаю чи це усна традиція, чи переказ з пам’яті. Всі наступні володарі демонів знають де це місце. Доказів не має, але про це свідчать перекази. Як місце розташування вівтаря, на якому приносять в жертву голови героїв.»
Королева демонів «А інша?»
Чарівниця «Герой відправився у свою подорож. Щоб врятувати тебе і всіх інших. Прийшов час і тобі виконати свій обов’язок.»
Світ демонів, місто відкритих воріт, тимчасовий робітничий дім
«Хороша робота!»
«Нумо завершувати!»
Працівник людино-демон «Гей! Ще одну локшину.»
Технолог «Гаразд, залиште це!»
Робітник велетень «Гей... Гаразд, зробимо це!»
Глухий звук!
Купець середнього віку «Так, так, так!»
Учень будівельник «Привіт!» Пане купче.»
Купець середнього віку «Досить багато людей!»
Учень будівельник «Правильно.»
Купець середнього віку «Звідки вони у вас? Ви ж не отримали достатньо грошей, щоб зібрати стільки людей?»
Учень будівельник «Е-е, ну.»
Принцеса Вогняних драконів «Завдяки цій наложниці.»
Купець середнього віку «Принцеса.»
Принцеса Вогняних драконів «Не говоріть так.»
Купець середнього віку «Ха-ха-ха-ха! То як ви це зробили?»
Учень будівельник «Принцеса познайомила мене з деким у місті.»
Принцеса Вогняних драконів «Ні, ні. Розповідь учня будівельника була досить цікавою. Причина, купець середнього віку.... Полягає в тому, що він розуміє деякі причини. Однак скільки б грошей не було, їх не достатньо, щоб покрити будівельний проєкт такого масштабу. Саме тому ми звернулися до жителів міста з проханням допомогти нам у відбудові храмів.»
Купець середнього віку «Храмів?»
Принцеса Вогняних драконів «Спочатку в цьому місті було багато храмів і святилищ, в тому числі давніх і невідомих богів. Жителі міста, значною мірою, відвідують кожен храм, щоб помолитися за щоденний мир і процвітання справи. У ці часи економічного піднесення, коли храми відновлюються, пожертвувань дуже багато і багато людей готові допомогти в роботі.»
Учень будівельник «Храми в цьому місті побудовані настільки міцними, що їх можна назвати фортецями. На щастя є багато каміння з гори через яку повинна була пройти дорога. Спочатку треба відремонтувати храми.»
Купець середнього віку «Але хіба це не сприятиме ремонту оборонних мурів і впорядкуванню міста на довгий час?»
Учень будівельника «Погляньте на це креслення.»
Принцеса Вогняних драконів «Хм.»
Купець середнього віку «Це десь тут, вірно?»
Учень будівельника «Ці дев’ять храмів та їх території оточимо стіною, а стіни самого міста протягнемо так, щоб зв’язати їх між собою.» Так відстані будуть дещо довшими, і навантаження збільшиться, але загалом обсяг робіт зменшиться оскільки можна буде використати оригінальні стіни храмів. ...Знаєте, усі кошти, які ви нам надали, ми віддали на їжу. Ті, хто у нас працює, отримали не добові, а повноцінний обід. Ось як ми все це зробили.»
Принцеса Вогняних драконів «Здається, тим, які працюють, це подобається.»
Купець середнього віку «Отже, вам вдалося зрушити справу з мертвої точки.»
Учень будівельник «Так. Якось так. Я так пишаюся вами, принцесо, у вас є голова на плечах.
Принцеса Вогняних драконів «Ви не можете представити план, якщо не мати чіткої перспективи.»
Купець середнього віку «У будь-якому випадку, ця схема показує структуру, яка ніби охоплює храм.»
Учень будівельник «Храм буде використовуватися замість бастіону(※).»
(※)Бастіон.
Виступна частина бастіонної фортеці. Також може означати саму бастіонну фортецю з такою виступною частиною.
Детальніше див на сторінці 355. Див, коментар.
(※)Настільки товстими
Учень будівельник намагається побудувати укріплення нового покоління, підготовлені для бою з артилерією. Такі укріплення захищені низькими, товстими стінами, які не так легко руйнуються під вогнем гармат.
Принцеса Вогняних драконів «Хм. А як щодо цієї частини?»
Учень будівельник «Ми її розкопаємо.»
Принцеса Вогняних драконів «Навіщо?»
Учень будівельник «Це сухий рів.» Він для того, щоб збільшити висоту видимої перешкоди. Води в цьому регіоні не так багато.»
Купець середнього віку «А стіни не дуже товсті?»
Учень будівельник «Так.»
Купець середнього віку «Потрібно щоб вони були настільки товстими(※)? Думаю, що потрібно багато праці, щоб нагромадити стільки, чи то каміння, чи то ґрунт... У такій формі це більше схоже на пагорб з крутим ухилом, ніж на стіну.»
Учень будівельника «Це, ну. Так.»
Принцеса Вогняних драконів «?»
Учень будівельник «Це знадобиться. У цьому поколінні й в наступному. По-перше, опонент не демони, то чому б і ні?.. І якби це було так, ця стіна могла б мати певне значення. Наставниця казала. Цивільне будівництво не годиться, якщо ви створюєте лише те, що потрібно зараз, але з поверхневою перспективою. Планування на сто років — це правильний крок у правильному напрямку. ...Я тут, щоб показати вам свою найкращу роботу всім, хто називає це місце домом.»
Зимове село, особняк королеви демонів, гостьова кімната
Лицарка «Ванна — добре, волосся — добре, догляд за шкірою так чи інакше.
Лицарка «....»
Лицарка «Д-добре.
Сором’язливо!
Лицарка «Я збуджена.»
Лицарка «…Я в справі?»
Лицарка «Мм. ...Що це? Я хвилююся, коли доходиться до цього. Відчуваю слабкість потім... О, що зі мною не так, хто, ймовірно є головною зброєю Озерного монастиря?»
Лицарка «....»
Обережно. ...Погладила.
Лицарка (...Здається це все.)
Лицарка занепала духом.
Лицарка «Все це, мабуть... Навіть не чверть у королеви демонів. Ні, є. Не те що їх немає. Якщо їх не має, то їх точно не має. Іншими словами, це не нуль. Вони лише маленькі. Б-бачиш? Якщо їх погладити, то можна побачити, що вони набряклі. Вони є хіба ні!»
Лицарка «....»
Лицарка «Це так марно.»
Лицарка «Я б, мабуть, так не хвилювалася, якби суперниця була не такою....»
Лицарка (Ні, ні. Теж саме. Суперниця не проблема. Річ у тім, як ти себе відчуваєш.)
Лицарка (...До речі, що дав старий майстер? Операція з конем пройшла з великим успіхом.)
Шурхіт, шур-ур.
Лицарка «Трусики? ...Ну, я так і думала, що це буде. Навіть якщо його підвищити до старого майстра, збоченець все одно залишається збоченцем. ...Іншими словами, він корисний збоченець. Хм? Це шовкові панчохи? Виглядають дорого.»
Мляво їдять.
Лицарка (Га? Не вдається їх правильно вдягнути.)
Мляво їдять.
Лицарка «Що з ними, в біса, таке.»
Мляво їдять.
Лицарка (...Так має бути? Таке враження, що їх одягли лише на половину, або ніби спадають. Низький виріз ноги? Що це за пояснення. Здається, що вони прилипли... Ха-ха-ха…)
Клац.
Лицарка «Це не занадто!»
Королева демонів «...»
Лицарка «Хія?!»
Королева демонів «...»
Лицарка «Стривай. Королева демонів. Вибач що потурбувала, ви рано.»
Королева демонів «...Точно.»
Лицарка «Що?»
Королева демонів «Так.»
Лицарка «?..»
Королева демонів «Сьогодні все скасовується.»
Лицарка «Щось сталося?
Королева демонів «Герой пішов. ...Схоже є обмеження за часом.»
Лицарка «?»
Королева демонів «Схоже, він проґавив свій шанс.
Лицарка «Що ти маєш на увазі?»
Королева демонів «Я теж цього не розумію. Але для того, щоб змінити нинішню тенденцію, герой дещо знав і вирушив у подорож, щоб це зробити. ....Чарівниця сказала мені.»
Лицарка «....»
Королева демонів «...Тому героя тут не має.»
Лицарка «....»
Королева демонів «Він залишив мене позаду.»
Лицарка «....»
Королева демонів «Нас залишили позаду.»
Лицарка «....»
Королева демонів «...» (хник...)
Лицарка «Королева демонів» (обіймає)
Королева демонів «Лицарка?»
Лицарка «Не думай про погане. Королева демонів.»
Королева демонів «...»
Лицарка «Герой повернеться належним чином. Все повинно бути добре. Я... Ха-ха-ха. ...Я цим не пишаюся, але це вже вдруге, коли мене залишили по заду? Але не хвилюйся. Герой повернеться. Тому що герой добріший і сильніший, ні ж того разу.»
Королева демонів «...»
Лицарка «Якщо коли він повернеться, з ним буде більше жінок, то мені доведеться його катувати, але він повернеться... Належним чином..»
Королева демонів «...Правда?» (кап. Кап.)
Лицарка «Я впевнена, що так. Адже герой пішов туди, щоб захистити, чи не так? Він пішов, щоб повернутися, чи не так? Тож це відрізняється від того дня.»
Королева демонів «...»
Лицарка «Мало того, ми повинні допомогти герою.»
Королева демонів «Допомогти?»
Лицарка «Саме так. ...Напевно ж, щось має відбутися? Навіть якщо це не так, ми маємо стати на місце героя. Герой це той, хто, здається нічого не робить, але виникає біда, коли він зникає. Єдині люди, які можуть зайняти місце героя — це королева демонів і я, так?»
Королева демонів «...»
Лицарка «Я відчула полегшення, коли закінчилася битва на Рівнині пролісків, але... Я завжди десь це відчувала. Ах, це ще не кінець, навіть не трішки.»
Королева демонів «...»
Лицарка «Це кінець нашої війни. Можливо центральні країни вторгнуться у світ демонів і в цьому світі почнеться війна, але це для мене не має значення... Не те щоб я про це не думала, але не так. Герой ніколи не здасться в такий момент. Я не думаю, що герой мені сподобався б, якби міг здатися в подібні моменти.»
Королева демонів (кивнувши) «...»
Лицарка «Тож, можливо, Герой пішов щось зробити з усім цим і подібним. Поживемо побачимо. По правді кажучи, я б хотіла відчути це в той день, але... Я впевнена, що герой залишив це місце на нас з королевою демонів.»
Королева демонів «Так, справді…»
Лицарка «Дуже схоже на те.»
Королева демонів «У нас ще є справи, правда...»
Лицарка «Звичайно!»
Королева демонів «…Так.»
Лицарка «Ми мусимо це зробити!»
Королева демонів «А-ага. Гаразд.»
Лицарка «Гаразд. Що ж розходьмось на сьогодні.»
Королева демонів «А, лицарка.»
Лицарка «Що?» (розвернувшись)
Королева демонів «Все ж, знаєш. Мені б не треба про це говорити, але мені здається, що ці трусики трохи замалі, не думаєш?»
Торговий корабель «Крила моря», на борту.
Спокійні хвилі води.
«Ру-ха-йся!»
«Ру-ха-йся!»
Молодший син шляхтича «Холодно, так.»
Покоївка старша сестра «Так.»
Спритний хлопчик «Ого! Ого! Дивовижно! Братчику, я ще ніколи не плавав на кораблі!»
Молодший син шляхтича «Не називай мене “братчиком”, а “шановний молодший син” або “майстер”. Ти повинен називати мене так. Я хочу, щоб ти називав мене “майстром”. Я вирішив, що дозволю гарній дівчині називати мене так.»
Покоївка старша сестра «... Е.»
Спритний хлопчик «Гей, гей! Братчику! Що це було? Пташка?! Ого! Дивовижно! Вона пірнає в море, що вона робить!»
Відкриття дверей.
Найманець, що вижив «Йоу. Давайте, візьму на себе вахту.»
Малий найманець помічник «Дякую.»
Молодий найманець «Доброго ранку.»
Найманець-лучник «Гарний день, так? Агов, капітан.»
Капітан «Що, за зграя бандитів.»
Покоївка старша сестра (покірно) «Вибачте, вибачте.»
Найманець що вижив «Що ж, вам треба зробити попуск у цьому питанні.»
Капітан «Ну, мені дали багато грошей. Я здався. Ви впевнені, що хочете залишитися на Полярному континенті?»
Покоївка старша сестра «Будь ласка.»
Капітан «Хмм.» Що ж, гадаю, мені доведеться це зробити один раз.»
Спритний хлопчик «Ти не дуже добрий.»
Найманець, що вижив «Нічого не вдієш.»
Покоївка старша сестра «Вони просто торговці за своєю природою. Не те що вони збираються атакувати нас, як експедиційні сили. Мені неприємно, що я їх втягнула в це, але, в цій ситуації, іншого виходу не було...»
Спритний хлопчик «Але ж вони обдерли нас так, що аж очі вилазять?»
Найманець, що вижив «А-ха-ха. Це не зовсім дитячі гроші, чи не так?»
Малий найманець помічник «Саме так.»
Спритний хлопчик «Але ж це марнотратство, чи не так.
Покоївка старша сестра «Гроші можна використовувати лише тоді, коли живий, вірно?»
Спритний хлопчик «...»
Найманець, що вижив «Агов. А-ха-ха-ха. Ви не боїтеся говорити репліки, які не зміг би сказати навіть повноцінний найманець.»
Молодий найманець «Так.»
Молодший син шляхтича «Що ж, це повинно доставити нас до Великої улоговини. Ми також купили вантаж корабля, тож маємо достатньо теплого одягу та їжі. Я був здивований, коли побачив, що у них навіть новий тип зброї.»
Покоївка старша сестра «Так, вірно.»
Спритний хлопчик «Це називається гвинтівка? Та трубка.»
Найманець, що вижив, «Якщо ми зможемо її використовувати, вона стане нам у пригоді?»
Малий найманець помічник «Не знаю.»
Найманець-лучник «Це схоже на арбалет.»
Молодший син шляхтича «Що важливіше, які у тебе плани на решту дня?»
Покоївка старша сестра «Так.»
Найманець, що вижив «Вірно.
Молодий найманець киває.
Найманець-лучник «А тепер хотілося б почути про мету виконувачки обов’язків і цієї експедиції. Навіть якщо ви стали найманкою, ми продовжимо воювати, чи не так? Мені стає неспокійно.»
Молодший син шляхтича «О, так саме так.»
Покоївка старша сестра «Так.»
Найманець, що вижив «Я розумію, що ви хочете піти з полярного континенту у світ демонів. Що ви збираєтеся там робити?»
Молодший син шляхтича «Наші цілі майже однакові.»
Молодий найманець «Я починаю розуміти.»
Найманець-лучник «Що саме?»
Молодий найманець «Як працювати з виконувачкою обов’язків.»
Найманець-лучник «Що ти збираєшся робити?»
Молодий найманець «...Ми збираємося виконати найбожевільніші фантазії, які тільки можна придумати.»
Молодший син шляхтича «Ми вирушимо до світу демонів і підготуємося до переговорів про перемир’я між Експедиційними силами Святого ключа та демонічним плем’ям.»
Покоївка старша сестра киває.
Найманець, що вижив «...»
Малий найманець помічник «Ха?!»
Молодий найманець «Ось. Бачите?»
Найманець-лучник «А-аа.»
Молодший син шляхтича «Ні, ну. Зачекайте.»
Найманець, що вижив «Про що ви говорите, у нас же не має й сотні людей?»
Молодший син шляхтича «Ну, ну. Послухайте мене. Я не думаю, що у нас може бути перемир’я. Не дивлячись на демонів, Експедиційні сили Святого ключа витрачають величезні гроші, і в них бере участь більша частина країн континенту. Більше не можна просто піти й повернутися, нічого не зробивши. Але зачекайте хвилинку. Але навіть, якщо доведеться воювати, виникає питання, як далеко ви готові зайти?»
Спритний хлопчик «Як далеко?»
Найманець, що вижив «Хм.»
Молодший син шляхтича «Я маю на увазі, чи дійсно є готовність воювати, поки не знищено іншу сторону.»
Спритний хлопчик «Невже? Адже так було раніше в експедиційних силах.»
Найманець, що вижив «Ну, так.»
Молодший син шляхтича «Але цьому є межі. Наприклад, країна Верхівок дерев і країна Міді в минулому воювали, але врешті-решт це була безболісна війна. Вони помирилися, заплативши гроші й поділивши землі. Країна Місячного піску програла війну, але її поглинула країна Піщаних дюн, і на цьому все закінчилося. Це не означає, що вони всі загинули.»
Найманець-лучник «Якщо подумати, то так.»
Молодший син шляхтича «Це нонсенс — вбивати звичайних цивільних, які не брали участь у війні. По-перше, це нереально з погляду чисельності. Навіть, якщо експедиційні сили переможуть чи програють, має бути досягнутий якийсь компроміс. Угода про припинення вогню, безумовно, була б корисною в такому випадку. Навіть якщо вона не буде укладена, то нею будуть створені засоби комунікації.»
Покоївка старша сестра «Я цілком серйозно налаштована на те, щоб укласти угоду про припинення вогню.» Але я також думаю, що це буде важко... Я думаю про дещо інше, ніж молодший син шляхтича, про небезпеку цієї війни й про розбіжності між усвідомленням її учасників.»
Найманець, що вижив «Що це?»
Покоївка старша сестра «Хіба війна не болюча і важка? Багато людей гине, і все це погано, холодно і боляче. Люди — вільні істоти, і країни також повинні бути вільними. Я особисто ненавиджу війну, але думаю, що саме факт війни не можна заперечувати. Вона невимовно болюча... Можливо, у цьому світі є речі, які можна вирішити лише за допомогою війни. Однак не схоже на те, що всі беруть участь у цій війні з власної волі. Я думаю, що ми повинні хоча б раз спробувати укласти угоду про припинення вогню, щоб дати шанси тим, хто “дійсно хоче зупинитися”.»
Спритний хлопчик «Ем.»
Малий найманець помічник «Мене переконали красиві слова, але це дуже зверхній погляд на речі, чи не так?» Те, що ви кажете, це майже як “я тебе зараз пробачу”.»
Молодий найманець «...а..»
Покоївка старша сестра «Так, саме це я й кажу.»
Спритний хлопчик «Ха.»
Найманець, що вижив «Га?!»
Покоївка старша сестра «Не дивуйтесь так... Хіба це не вузьколобо — не дати їм шанс виправдати ситуацію шляхом мирних переговорів?»
Найманець, що вижив «Ні, хоча, можливо, і так. Таку фразу, мабуть, сказала б та сторона, яка переважає військовою силою.»
Покоївка старша сестра «Якщо подумати, можливо і так. Але ж і Експедиційним силам Святого ключа, і демонічному племені загрожує небезпека бути знищеними, вірно?»
Молодший син шляхтича «Хм.»
Покоївка старша сестра «І Експедиційні сили Святого ключа, і демонічне плем’я перетинають міст, який з мого погляду, є моторошно небезпечним. ...Здається, що вони можуть перейти його один раз після того, як переходили його десятки разів. Розчаровує те, що немає можливості розповісти їм про це.» (опустила плечі)
Найманець, що вижив «Про що ви говорите?»
Покоївка старша сестра «Швидкість зносу. ...Напевно, не знайдеться й десяти людей у світі, які звернуть на це увагу.»
Молодий найманець «Зносу?»
Молодший син шляхтича «Це проте, скільки учасників гине в одному бою.»
Найманець, що вижив «Та якого. Хіба це не загально відомо? У битві з тисячі людей, які б’ються впродовж дня, двадцять або близько того загинуть або будуть важко поранені. П’ятдесят людей, а може й сотня, якщо не пощастить, не зможуть воювати. Їм знадобиться лише пів року, щоб вилікуватися.»
Малий найманець помічник «І це все, чи не так?»
Покоївка старша сестра «...Це не завжди так.»
Найманець, що вижив «Я не розумію.»
Покоївка старша сестра «Досі нічого не спадає на думку. Я не вивчала це детально, але якщо тисяча осіб з мушкетами билися б між собою пів дня, то кількість загиблих перевищила б сотню.»
Молодший син шляхтича «…Ви блідо виглядаєте.»
Найманець, що вижив «Сотню людей?!»
Малий найманець помічник «І все? Вона говорить про війну, яка раніше тривала тиждень, а тепер закінчується за день?!»
Покоївка старша сестра «Звичайно, є такий аспект.»
Найманець, що вижив «А які причини?»
Покоївка старша сестра «Причин багато. По-перше, мушкет має високу атакувальну силу. З близької відстані він може пробити навіть металеву броню. Однак мушкети не збільшують захист. На кораблі ймовірно знаходяться мушкети нового типу, з кремінними замками, які є вдосконаленою версією мушкета, з погляду зручності та швидкості стрільби. З погляду захисної сили, він теж саме, що й звичайний мушкет, тобто він може захистити вас, лише здолавши першим. ...Іншими словами, ця зброя має більш наступальну силу порівняно з оборонною.»
Молодший син шляхтича «Є й інші. З появою мушкетів, на полі бою з’явилася дуже велика кількість піхотинців. Ви це бачили так? Величезна кількість цього Експедиційного загону Святого ключа.»
Найманець-лучник киває.
Молодий син шляхтича «Це кріпаки, яких навчили стріляти з мушкетів. Ви були найманцями досить довго, щоб де розуміти, чи не так? Ви знаєте, як важливо вижити на полі бою і наскільки це складно. Якщо ви виживете, то врешті-решт отримаєте заслужену славу на полі бою. Шанси будуть приходити до вас, доки ви залишаєтеся живими. Але їх посилали туди, навчивши стріляти у ворога, але не виживати. Вони не навчені “виживати”».
Найманець, що вижив «...Це я розумію.»
Покоївка старша сестра «Раніше ви говорили, що війна, яка раніше тривала тиждень, може бути закінчена за день, але, звичайно, це лише один приклад. До прикладу, з тієї ж самої причини велика кількість солдатів може безповоротно загинути, коли командир на мить відверне від них очі. Мало того, під впливом, тимчасового гніву можуть вбити людей, яких зовсім не потрібно було вбивати. Наприклад, коли б’ються лицарі в обладунках і з мечами, їм важко перемогти, якщо вони рівні за силою. Вони також будуть втомлені. Якщо сьогодні вийде нічия, то, можливо, завтра у них буде шанс відігратися. Якщо ж ні, все одно можна уникнути зустрічі з супротивниками, які не подобаються. Але в битві з мушкетами все більш і більш ймовірно, що так не буде. ...Вбити супротивника, не встигнувши з ним помиритися. Це невимовно жахливо. До того ж... Навіть у демонів є мушкети.»
Найманець, що вижив «Невже?!»
Покоївка старша сестра «Навіть якби у них їх не було, вони безумовно, були б у змозі роздобути технологію. Ні, можливо навіть більше зброї. Господиня ніколи не любила битися. Все одно — це перетягування каната у якому надто небезпечно вбивати один одного.»
Малий найманець помічник «...Це занадто для найманця.»
Покоївка старша сестра «Можливо, кількість крові, яку вимагає час, більша, ніж уся кров демонічного племені та людства разом узятих. Якщо це так, то це кінець світу.»
Молодший син шляхтича «?»
Покоївка старша сестра «Ні. ...Ось про що я кажу.»
Найманець, що вижив «Отже, ви можете переконати обидві сторони цією історією про зношеність?»
Покоївка старша сестра «Я не думаю, що сторону демонів, потрібно багато переконувати.»
Молодший син шляхтича «Невже?»
Покоївка старша сестра «Так. Я знаю декого, хто знає їх. Я розумію.»
Молодший син шляхтича «Я ціную це. Знаєш, переговори — це передусім знайомство.»
Молодий найманець «Що ж, для цих переговорів нам просто потрібно захистити виконувачку обов’язків під час її подорожі світом демонів.»
Покоївка старша сестра «Так, для цього потрібно вжити певних заходів... У будь-якому випадку, не можливо, щоб я, яка не має імені зустрілася з лідерами святого королівства.»
Малий найманець помічник «Досить моторошно говорити щось таке, що не відповідає здоровому глузду.»
Покоївка старша сестра «Так чи інакше», необхідно дістатися до світу демонів.»
Зимова країна, Королівський палац, кабінет бюджетного планування.
Молодший син купця «Як тобі?»
Слуга «Тепло!»
Молодший син купця «Як пальці?»
Слуга «Вони не злазять, навіть коли стискаю! Чудово, це ж рукавички, вони такі м’які й пухнасті? Це дивовижно. Вони також відштовхують воду?»
Молодший син купця «Тільки якщо добре про них дбати.»
Суга «Вони такі м’які та пухнасті!»
Молодший син купця «Гей, гей, перестань гладити ними всюди.»
Слуга «Хе-хе-хе» (гладить-гладить)
Стук.
Генерал «Це я.»
Молодший син купця «А ти?»
Генерал «Я ще трохи не впевнений що до його теплоощадних властивостей, але в ньому тепліше, ніж у звичайному плащі. І набагато легший. Що це?»
Молодший син купця «Це більш хутряне пальто з подвійним шаром хутра всередині. Трохи дорожче, але хороше?»
Генерал «Так, вони чудові.»
Молодший син купця «Такий теплий одяг — особливість нашої зимової країни.»»
Слуга «Вони теплі.» (гладить)
Генерал «Чому ви раптом почали вдосконалювати наше зимове спорядження?»
Молодший син купця «Це не раптово. Я думав, що рано чи пізно це станеться. Демони не нападають на нас щороку, але щорічно приходить зима, чи не так? Якщо так, то в інтересах усього народу було б покращити зимовий одяг. Це завжди було в моїх планах.»
Слуга (посміхаючись) «Правильно»
Молодший син купця «У мене також є відчуття, що нам це знадобиться.»
Слуга «?»
Генерал «…?»
Молодший син купця «Крім того, нашій країні зараз же потрібні солдати? Якщо військовослужбовців забезпечили якісними шинелями та рукавичками, збільшилася б кількість охочих, піднявся б бойовий дух на полі бою, чи не так? Хоча зараз зима, патрулювання території триває.»
Генерал «Правильно, так.»
Молодший син купця «Тепер, коли у нас є банк, така робота стала набагато простішою.»
Генерал «Банк? Яка користь від того, що можна позичити гроші?»
Молодший син купця «Поки можна зробити прототип, все, що потрібно, це позичити гроші в банку і заснувати “підприємство”.» У “підприємство”, в такому випадку, запрошуєте до участі зацікавлених торговців шкірою та майстрів з кравецької гільдії. Потім виробляєте товар. Попереду багато роботи. Перш за все, нам потрібно доставити якомога більше цих рукавичок і плащів армії. Після цього можна використовувати цю ж ідею для виробництва товарів і продавати їх усім охочим. Це полегшить створення нових робочих місць для різних людей, які мають хороші ідеї та продукти, але не мали шансу, бо не мали грошей або тому, що були молодшими в гільдії.»
Слуга «Наприклад, нову кондитерську♪.»
Генерал «Але... Тоді, що станеться, якщо позичити гроші в банку, а робота не вдасться? Хіба банк не втратить гроші?»
Молодший син купця «Ось чому важливий прототип. План — це теж добре. Банки приймають рішення про те, скільки грошей позичити, виходячи з цих матеріалів і особистості людини, яка хоче працювати. Кредитор не повинен бути чиновником, а банк не є державною установою. Якщо вже на те пішло, то вони мають бути колегами, з якими можна працювати. ...Я навчився цього у своєї наставниці. Коли я ставлю себе в таке становище, це справді вражає.»
Слуга «А можна нам теж місце для зберігання сиру?»
Генерал «Це важко, так?»
Молодший син купця «Ця країна благословенна. Люди тут прості, працьовиті, з широкими посмішками на обличчях. Якщо щось не піде не так, то розвиток триватиме ще довго. ...Так, “якщо щось піде не так”.»
Залізна країна, казарма, кабінет
Молодший син військового «Мені потрібен наступний пакет документів.»
Другий лейтенант залізної країни «Так.» (шурхіт паперу.)
Молодший син військового «Хм-хм... Добре.» (пам)
Другий лейтенант залізної країни «Ці перевірені, так?»
Молодший син військового «Так. Всі продовжують старанно охороняти, так і є.»
Другий лейтенант залізної країни «Вірно. Ми зрозуміли важливість охорони кордону в останній битві.»
Молодший син військового «Засоби зв’язку також важкі, так.»
Другий лейтенант залізної країни «Сподіваємося, що будівництво зв’язкових веж буде завершено найближчим часом.»
Молодший син військового «Це триватиме до наступного року. Восени завершиться груба геодезична розвідка, а будівництво розпочнеться наступного року, так і буде.»
Другий лейтенант залізної країни «Так.»
Хрум-хрум-хрум.
Молодший син військового «Хм… »
Другий лейтенант залізної країни «Що не так»
Молодший син військового «Це від шпигуна відправленого до колишнього королівства Опівнічного сонця.»
Другий лейтенант залізної країни «Хм.»
Молодший син військового «...Здається, що проблема з безпекою все ще існує. І вони постійно повторюють військові тренування, які вони проводять.»
Другий лейтенант залізної країни «Військові навчання так...»
Молодший син військового «Більше не має чим зайнятися.»
Молодший син військового «Далі.»
Другий лейтенант залізної країни «Ось.» (щух)
Молодший син військового «Я б хотів, щоб лорд побудував хвилеріз, щоб це змінити.»
Другий лейтенант залізної країни «Зрозумів.»
Молодший син військового «Я залишу командування і керівництво оглядом і маршовою підготовкою командиру першого батальйону, та і зроблю. Він вже має бути готовий, так?»
Другий лейтенант залізної країни «Так, повідомлю йому.»
Молодший син військового «А звіт про доходи й витрати поселень?»
Другий Лейтенант залізної країни «Ось він.»
Молодший син військового «Я хочу, щоб ви покликали бібліотекаря і зробили дві копії цього звіту, одну з яких я хочу відправити молодшому сину купця в Зимову країну. Я додам до нього листа, так і зроблю. Іншу надішлемо королю зі звітом, так і зробимо.»
Другий лейтенант залізної країни «У нас вже є копії.»»
Молодший син військового «Дуже дякую, так і роблю.»
Другий лейтенант залізної країни «...» (зирк)
Молодший син військового «А для другого лейтенанта — підготовка королівської гвардії.»
Другий лейтенант залізної країни «Я відмовляюся.»
Молодший син військового «Га? »
Другий лейтенант залізної країни «Що ви маєте на думці, коли розхитуєтеся між усіма цими справами?»
Молодший син військового «О, ні. Настав час, щоб кожен зробив свою роботу...»
Другий лейтенант залізної країни «Ні, це не так.»
Молодший син військового «...»
Другий лейтенант залізної країни «Я піду з вами» Хоч на край світу.»
Молодший син військового «Так, правда?..»
Другий лейтенант залізної країни «Так.»
Зимова країна, королівська площа, консульство
Король Зимовий Смуток «Це те місце?»
Слуга «Тут — я був тут багато разів.»
Генерал «Ого.»
Майстер-тесля «О, боже!»
Слуга «Привіт!»
Король Зимовий Смуток «Прошу, як ви?»
Майстер-тесля «Хіба це не король?! Це нормально?! Ви прийшли в таке місце без супроводу солдатів.»
Генерал «Вибачте. Я тут.»
Молодший син купця «Ну, це король, який вислизає, навіть якщо я його зупиняю.»
Король Зимовий Смуток «Ха-ха-ха! Нічого страшного. Це ж моя улюблена Зимова країна. Хіба це не її серце? Якщо я не можу безпечно ходити цим містом, то не гідний бути королем.»
Майстер-тесля «Ха-ха-ха. Я не дозволю вам так говорити.»
Молодший син купця «Ми прийшли проінспектувати хід будівельних робіт.»»
Майстер-тесля «Так, так. Ого?»
Крилата фея махає крилами й крутить головою.
Тесля «Ого!»
Робітник «Хі!~!»
Майстер-тесля «Невже ця істота?»
Король Зимовий Смуток «Не кажіть так.»
Крилата фея «Я крилата фея. Живу в цьому консульстві.»
Майстер-тесля «Воно розмовляє!»
Крилата фея «Я люблю поговорити, привіт!»
Тесля «Ого. Ти літаєш.»
Робітник «Я ніколи раніше не бачив їх раніше, це демони?»
Крилата фея покоївка «?» (Топ-топ-топ)
Тесля «Ха-ха.»
Молодший син купця «Листок?»
Майстер тесля «Хов а ю?»
Крилата фея «Я крилата фея з племені Фей, клану Крилатих фей. Дякую, що прийшли до консульства. Дякую вам від імені королеви.»
Майстер-тесля «Ти вієш говорити!»
Молодший син купця «Як я і сказав вам від самого початку.»
Слуга «Пане тесля. Ця особа крилата фея покоївка.» Це дивовижна особа, яка вміє розмовляти навіть з котами! Вона житиме в цьому консульстві.»
В галасі.
Житель Зимової країни «Це що демонічне плем’я?»
Король Зимовий Смуток «Як було оголошено, це результат угоди про припинення вогню з частиною демонічного світу. Можуть бути деякі розбіжності, але я хотів би попросити вас зробити мені послугу і залишити все як є.»
Молодший син купця (Яку реакцію це викличе...)
Крилата фея покоївка «...?» (зирк)
Майстер-тесля «...Хм. У тебе є крила? Панночка. То ти хочеш сказати, що тобі не потрібні сходи, щоб піднятися на третій поверх. Несподівано... Але це має сенс.»
В галасі.
Тесля «Ти така маленька.»
Робітник «Невже ми воювали проти такої маленької дівчинки?
Генерал «Ні, ні. Що до демонів, то їх є багато різновидів. До цього міста допускаються лише ті, хто пройшов належну перевірку і здатен жити дружно, займається зв’язком і торгівлею.»
Тесля «Правда?»
Жінка середнього віку «Справді! Навіть мій старий не буде щасливий, якщо програє такій дівчинці, як вона! А Ха-ха-ха.»
Міська дівчина «... Мах-мах, гарна.
Майстер-тесля «Я теж тесляр. Я не зациклююсь на деталях. Це робота, яку я прийняв, тож зроблю те що порадує людей, які тут живуть.»
Король Зимовий Смуток «Що ж дякую.»
Молодший син купця «...Вони спокійніші ніж я думав.»
Слуга «Вірно.»
Молодший син купця «Правда?»
Слуга «В озерному монастирі ми вивчаємо, що демони також є дітьми світла.»
Генерал «Як на мене, то це правда.»
Крилата фея покоївка «Невже?»
Житель Зимової країни «Так сказали монахи? На жаль, нам доводилося воювати, але це не рідкість і між людськими країнами.»
Стрункий солдат «Але ж демонам не можна довіряти. Хіба ми не повинні пильно за ними стежити?»
В галасі. Галас...
Жінка середнього віку «Існують різні демони. Старий не повертається, але це тому, що він ображений на мене...»
Літній чоловік «Що. Якщо вони знову нападуть на нас, ми зможемо битися з ними, як тоді, на острові Полярного сяйва! Хай живе генеральша лицарка!»
Король Зимовий Смуток «...»
Молодший син купця «Хм...»
Генерал «...Може якраз вчасно.»
Молодший син купця «Що ви маєте на увазі?»
Генерал «Дехто, якщо не всі, переконані, що це сталося через те, що острів Полярного сяйва повернувся назад. Крім того, здається, що Озерний монастир зробив багато розголосу навколо.»
Король Зимовий Смуток (...Саме так. Це повторне захоплення вже тут, прокладає нам шлях. Ніколи не знаєш, що станеться в цьому світі.)
Тесля «Саме так. Я чув що профілактика віспи знайдена у світі демонів.»
Робітник «Так, я теж чув.»
Житель зимової країни «Я вже отримав.»
Міська дівчина «Я теж!»
Король Зимовий Смуток «Чи є ті хто не отримав вакцинацію? Обов’язково поговоріть зі своїми сусідами. Якщо є хтось, хто не отримав її, але не є громадянином нашої країни, зверніться в палац, і вас проконсультують.»
Слуга «Це ліки проти сну.»
Тесля «Ти від нього не спиш?»
Слуга «Прокидаєшся від пощипування.»
Молодший син купця «Ха-ха-ха. Саме так. Це не матиме сенсу, якщо всі не отримують її. Будь ласка, прослідкуйте, щоб малі теж були щеплені.»
Слуга «Будь ласка, переконайтеся, що вся сім’я зробить щеплення!»
Крилата фея покоївка «Є?» (Мах-мах)
Тесля «Ха-ха, у вас гарний голос.»
Робітник «Дійсно.»
Крилата фея покоївка «Біда ж.»
Слуга «Проблема.»
Міська дівчина «Я теж, я теж!»
Тесля «Ви, народ, милі.»
Житель зимової країни «Ха-ха-ха-ха-ха.»
Майстер-тесля «Гаразд, тоді проведімо для цієї пані покоївки та короля екскурсію по консульству, яке ми будуємо.»
Король Зимовий Смуток (Це не означає, що все буде примирено. Все не так просто. Але це не означає, що ми не можемо зробити крок у перед. Це й крок раз — не сто років. Хотілося б у це вірити...)
Далі
Том 4. Розділ 5 - «Це дуже важливо»
Пустка підземного світу, мандрівка лицарів-найманців Спритний хлопчик «Ого, нічого собі.» Найманець, що вижив «Там червона земля, скільки сягає око. Це... Чи ліс там?» Малий найманець помічник «Видимість дуже хороша.» Молодий найманець киває. Найманець-лучник «Добре, що ми вибралися з цієї великої улоговини.» Молодший син шляхтича «Це на північний захід...» Спритний хлопчик «Що. Братчик, теж багато знаєш про це місце?» Молодший син шляхтича «Не називай мене братчиком, гаразд? Навіть я, людина м’якої вдачі, починаю думати про те, як приготувати дитину, схильну до крадіжок, розумієш?» Спритний хлопчик «Ш-що. Ти ж не збираєшся це робити.» Найманець, що вижив «Не гнівайся. Ти лякаєш коня.» Малий найманець помічник «Тут ще холодно.» Молодий найманець «О.» Молодший син шляхтича «Ну, у нас є мапа.» Спритний хлопчик «Е?» Покоївка старша сестра «Це від того купця, що супроводжував нас нещодавно.» Спритний хлопчик «?» Молодший син шляхтича «Ти не помітив? Та людина — місцевий розвідник, присланий Зимовою країною. Йому дали карти, інформацію до певного рівня, про ситуацію в цьому районі й тому подібне.» Спритний хлопчик «Треба було сказати це раніше!» Молодший син шляхтича «І що б сталося, якби тобі сказали це раніше?» Спритний хлопчик «Було б, знаєш....» Молодший син шляхтича «Тоді ось що ми зробимо.» Спритний хлопчик «Не будь таким очевидним!» Найманець, що вижив «Думаю, настав час це обговорити.» Малий найманець помічник «Саме так. Тепер, коли ми прибули у світ демонів, поясніть нам це.» Молодий найманець киває. Спритний хлопчик «О! Ти мене ігноруєш!» Молодший син шляхтича «Так, так. Я уважно слухаю тебе, бо дітям-злодіям теж дозволено долучитися до розмови.» Покоївка старша сестра «Як я вже казала вам на початку, моя мета в цій подорожі — створити шанс на перемир’я, як з боку армії демонів, так і з боку експедиційного війська. ...Залишимо поки в спокої сторони армії демонів і людської експедиційної армії.» Найманець, що вижив «Чи є у нас шанси на перемогу?» Малий найманець помічник «У цьому й проблема.» Покоївка старша сестра «Є. Принаймні не нульові.» Найманець, що вижив «На приклад?» Покоївка старша сестра «Усунемо привід для бою експедиційних сил. ...Ту основу.» Малий найманець помічник «Як, це не можливо?!» Покоївка старша сестра «Для цього ми повинні досягти успіху в переговорах.» Найманець, що вижив «Хм...» Молодший син шляхтича «Тоді я поки що залишу вас тут.» Спритний хлопчик «Га? Що, куди ти, братчику, йдеш?» Молодший син шляхтича «Йду до найближчого торгового міста поблизу, міста Відкритих воріт. Потрібні інформація та припаси. Крім того, мені потрібно перевірити деякі речі.» Найманець, що вижив «Вам потрібна підтримка.» Спритний хлопчик «Що ти насправді думаєш?» Молодший син шляхтича «Мені потрібно прийняти ванну. Починаю сумувати за жінками та алкоголем.» Покоївка старша сестра «...» Найманець, що вижив «...» Малий найманець помічник «...» Молодший син шляхтича «Що ж, я добре виконую свій обов’язок. Не хвилюйтеся. Я вже обговорив це з нею.» Покоївка старша сестра «Так. Ми зустрінемося з ним у наступному пункті призначення.» Найманець-лучник «Ну, ми з виконувачкою обов’язків? Куди ми йдемо?» Покоївка старша сестра «До царства драконів. Це дім найсильнішого і найбагатшого племені в царстві демонів, племені Драконів, на Вогняному хребті.» Найманець, що вижив «Вогняний хребет?..» Покоївка старша сестра «Так. Нам потрібно позичити у племені драконів скарб, якому десять тисяч років.» Експедиційні сили Святого ключа, сили підкріплення, табір.. Бринь, бринь♪.. Учениця музика «Так, це все.» Списоносець світла «Ого.» Низько ранговий солдат світла «А що ж сталося з шановним героєм і шановним маршалом?» Учениця музика «Ну, звичайно ж вони зустрілися і проголосили один одному тости з великими кубками. » Списоносець світла «А, ясно, ясно.» Низько ранговий солдат світла «Адже герої бувають різними.» Учениця музика «Кажуть, герой признає героя. ...Тож, шановний маршал теж герой, вірно?» Списоносець світла «Його королівська високість брат короля — найбільший герой там, де ми живемо.» Низько ранговий солдат світла «Він має благословіння Церкви допомогти своєму фізично слабкому братові, Його Величності, командувати армією.» Списоносець світла «У ньому тече кров короля Святого Королівства, але він вирішив працювати заради нас усіх, а не тільки для своєї країни. Це добре відома історія серед нас.» Учениця музика «Тож... правда. Є різні речі.» Списоносець світла «Щось не так? Пані мисткиня.» Учениця музика «Ні. Нічого такого. ...Я не знаю, що таке герой.» Низько ранговий солдат світла «Це той хто б’ється на чолі зграї.» Учениця музика «?..» Списоносець світла «В атаку! Бігає він з криком. Наші пани, бачите, це все про м’ясо і випивку... Так?» Низько ранговий солдат світла «Дійсно. Вони тільки й роблять, що скаржаться у своїх наметах.» Учениця музика «Хм-хм-хм-хм-хм.» Списоносець світла «Не смійтеся, занадто голосно, а то вас спіймають солдати пана.» Низько ранговий солдат світла «...Тфу-тфу-тфу.» Учениця музика «Ну, що ж. Далі я прочитаю вірш про одного знайомого мені героя. Його звуть Лорд Чорний Лев... Генерал, який очолив чотири битви, щоб захистити свій народ.» Списоносець світла «Мені це подобається цей хлопець.» Низько ранговий солдат світла «Це вражаюче.» Бринь, бринь♪ Учениця музика «Далеко в луках — як сім островів, що пливуть в пишнім синім морі.» Нововідроджена територія Опівнічного сонця, кабінет королівського палацу Брат короля маршал «Це переломний момент.» Стратег «…» Генерал священного королівства «Схоже на те.» Сіро-блакитний король «Отже, ми досягли консенсусу. Дуже добре.» Генерал святого королівства «Кількість їжі, що залишилася, запаси куль, розподіл техніки. Якщо ми візьмемо більше часу, ймовірно, збільшимо нашу чисельність, але це призведе лише до більш небезпечного, не бойового збільшення в плані постачання.» Сіро-блакитний король «І навпаки, це число є поточною межею національної чисельності Центральної групи держав.» Головний капелан «Тоді ми повинні вирушати якнайшвидше, без вагань.» Брат короля маршал «Доповідайте про чисельність армії.» Стратег «Загальна чисельність армії становить понад двісті тисяч. Новосформована піхота з селян становитиме понад двісті тисяч. З них мушкетерів — сто тисяч. З них двісті п’ятдесят нових мушкетів з кремінним замком. Решта вісімнадцять тисяч — списоносці та війська з великими щитами. Дворянське військо становить тридцять тисяч і п’ять тисяч, з яких, десять тисяч кавалерія. На додаток, є вісімдесят тисяч невійськових учасників.» Генерал святого королівства «Мені не подобається ідея невійськових учасників.» Брат короля маршал «Не кажіть так. Це ремісники, кухарі, повії й торговці. Без них сама армія перестала б функціонувати, скільки не утримуй транспортних підрозділів.» Стратег «Зрештою, у нас змішані сили, з мушкетами та списоносцями приблизно в рівних пропорціях.» Сіро-блакитний король «Це буде оперативно і керовано.» Брат короля маршал «Двісті тисяч основної піхоти, так.» Стратег «Якщо ми залишимося тут ще довше, це призведе лише до того, що наші запаси продовольства зменшаться. Крім того, якщо ми чекатимемо, настане повноцінний сезон льоду і снігу.» Брат короля маршал «Дуже добре. ...Йдемо в бій.» Стратег «Так!» Генерал святого королівства «Так!» Сіро-блакитний король «У мене руки чешуться, хе-хе-хе.» Головний капелан «Дух наставник, мабуть, дуже задоволений вами.» Брат короля маршал «Ми залишимо п’ять тисяч як гарнізону.» Це й порт і місто є важливим пунктом постачання. Війська гарнізону залишаться у відданні адміністрації країни Опалого листя, але ви отримаєте чотири тисячі списоносців.» Стратег «Зрозумів.» Брат короля маршал «А як що до його Високопреосвященства архієпископа?» Головний капелан «Звичайно, супроводжуватиме вас. Його Високопреосвященство повністю довіряє Його високості брату маршалу. Навіть у дорозі його безпека на ні трохи не постраждає. Я правильно розумію?» Брат короля маршал «Звичайно.» Стратег «Я негайно почну інформувати війська.» Сіро-блакитний король «Прискоримо доставлення і зв’язок.» Брат короля маршал «Що ж ми нарешті відпливаємо. Звісно, я теж поведу свій флагманський корабель «Героїчний». Зимовий палац, зал аудієнцій Топ-топ-топ-топ-топ-топ Генерал «Король! Королю! Король Зимовий Смуток!» Король Зимовий Смуток «Що сталося?» Генерал «Експедиційні сили Святого ключа, що дислокуються в країні Опівнічного сонця, нарешті почали рухатися! Вони організували флот кораблів і відправляють війська одне за одним, до аванпостів на полярному континенті.» Дворецький «Почалося.» Король Зимовий Смуток «Бачу, вони все ж таки визначили пріоритетом вторгнення в Царство демонів.» Дворецький «Що ж, якщо вони нападуть сюди, вони повинні бути готові до значного виснаження.» По-перше, тепер, коли ми стали Конфедерацією півдня, цілком можливо, що країна Озер знищить центральну частину Святого королівства, поки вони знищуватимуть три країни на півдні.» Король Зимовий Смуток «Мм. Чи є тут хтось, кого можна відправити гінцем?» Гінець «Я тут!» Король Зимовий Смуток «Негайно повідомте консульство Ради кланів!» Генерал «Ситуація значно змінилася.» Дворецький «Ми не можемо дозволити собі бути пасивними...» Король Зимовий Смуток «Ми теж проведемо зібрання Конфедерації, щоб обговорити заходи для вирішення ситуації.» Експедиційні сили Святого ключа, гостьова кімната флагмана «Героїчний» Брат короля маршал «Ха-ха-ха-ха! Ти отримав неймовірний досвід.» Герой «Ага. Але вони добрі, знаєте! Кабани демонічного світу... У них такі жирні зади.» Брат короля маршал «Справді?» Герой «О-о. Хоча їх трохи важко схопити. Ці хлопці дуже агресивні, особливо біля брами. Зараз брами не має, тому це велика печера.» Брат короля маршал «Тобі про це відомо. Чи знаєш ти про це щось, герой?» Герой «Про що?» (жує) Брат короля маршал «Йдеться про деталі зникнення брами.» Герой «А. Стався один інцидент з нападом Синіх демонів.» Брат короля маршал «О. За часів королівства Опівнічного сонця?» Герой «Ні, це було задовго до того. Тоді виникла невелика потреба вирити яму за допомогою заклинання знищення великої площі. Копати яму важко, навіть за допомогою магії. Шкода, що брама зламалася, але в результаті відкрилася діра, яка веде до світу демонів, так що це те саме.» Брат короля маршал «Вірно. Я чув, що звідти відкривається дивовижний краєвид.» Герой «Угу, це видовище, на яке варто подивитися. ...Ому-ому. О, а це я можу з’їсти?» Брат короля маршал «О. Їж досхочу.» Герой «Дякую.» Штабний радник «…… Що відбувається.» Генерал святого королівства «...Я не знаю.» Герой «Що ж. Машині монстри загалом нагадують лицарів у пластинчастих обладунках, але також вони досить важкі, через свій щільний вміст. З погляду ваги, я думаю, що вони на п’ятдесят відсотків важчі за лицаря тих же габаритів. І ви повинні очікувати вдвічі більшого захисту.» Брат короля маршал «...О, я зрозумію. Я впевнений, що ти, герой. Знаєш все, що тільки можна знати про світ демонів.» Герой «Я вже давно подорожую.» Стратег «Ем.. ваша ясновельможність?» Генерал святого королівства «Це?..» Брат короля маршал «О, дозвольте мені представити вас. Це той самий герой, про якого ходили чутки, що він зник безвісти.» Герой «Вибачте, що потурбував. Я герой.» Стратег «Ні, цей... Я вже бачив тебе раніше.» Генерал святого королівства «Ти живий!» Брат короля маршал «Так, я чув, що ти все ж таки бився з Королем демонів.» Герой «Так, так. Нічия. Чесно кажучи, не можна покладатися на попередню репутацію. Навіть якщо кажуть, що він слабкий і немічний, він все одно залишається королем демонів. Ця непереборна (грудна) аура. З ним не вдалося впоратися.» Стратег «Невже... А Король демонів?» Генерал святого королівства «Тоді, за чутками.» Брат короля маршал «Так, я чув, що він вижив.» Герой «Насправді, я теж був важко поранений і перебував у комі. Я прокинувся лише нещодавно.» Брат короля маршал «До нього дійшли чутки про експедиційні сили Святого ключа і він прийшов сюди.» Герой «Так, я маю намір деякий час вас потурбувати, гаразд?» Стратег «Це…» Генерал святого королівства кинув погляд. Брат короля маршал «Звичайно, герою. Ти пам’ятаєш? Того дня, коли ти вирішив перемогти Короля демонів і вирушив у похід з благословіння Церкви, я разом з іншими королівськими особами, захоплено спостерігав за цим з балкона. Ти, хто вирушив у дорогу в осяяних сонцем обладунках, був портретом героя, портретом, який навіть у твоєму віці не може не пробуджувати в серцях людей дух благородного лицарства і пригод.» Герой «Коли ви так кажете, мені стає ніяково. Хе-хе-хе.» Стратег (Говорили, що бойові здібності одного лише героя, можуть змагатися з тисячами легкоозброєних лицарів. Його бойові можливості на рівні батальйону, навіть з мушкетами. Крім того, герой знає місцевість, культуру та демонічні племена завдяки своїм довгим пригодам у демонічному світі. Отже, є багато переваг у тому, щоб зробити слабку поступку...) Генерал святого королівства «Тоді ти побудеш з нами деякий час.» Брат короля маршал «О, так. У тебе буде досить значна кімната.» Герой «О, не турбуйтеся про це. Мені байдуже, чи вона не затоплена, чи на дні човна, чи в загальній кімнаті, чи ще десь. Доки їжа хороша, я щасливий.» Стратег «Розберімось з цим якнайшвидше.» Брат короля маршал «І по більше їжі! Герой одужує від хвороби. Йому потрібні хороша їжа і вино, щоб зцілити своє тіло.» Герой «Ні, дякую!» Експедиційні сили Святого ключа, кабінет на флагманському кораблі «Героїчний» Клац. Стратег «Я провів героя до його каюти.» Брат короля маршал «Хм…» Стратег «Які плани у героя?» Генерал святого королівства «Плани?» Брат короля маршал «Що ти ви маєте на увазі?» Генерал святого королівства «Перед тим як він вирушив в дорогу, тобто чотири чи п’ять років тому, я чув про героя, що він був авантюристом з дещо дитячим почуттям справедливості, який діяв відповідно до своїх могутніх бойових сил, хоча правильно було б сказати, що він був сміливим і відкритим серцем. Це те що я чув.» Брат короля маршал «Це те, що чув і я. Однак моє сьогоднішнє враження зовсім інше. Це правда, що я відчув пристрасть, яка, здавалося, рухається без роздумів, що у світі існують рахунки прибутків і збитків. Не можна сказати, що він прийшов сюди без думно.» Стратег «Яким було початкове твердження?» Брат короля маршал «Демони демонічного світу сильні. Існує не мало видів, які навіть лютіші за хижих звірів у людському світі, і багато з них мають унікальну природу та отруйні властивості. Коли така велика кількість людей переходять у світ демонів, буде багато жертв. Як герою, йому важко не помічати жертв, які приносять звичайні люди. Він прийшов сюди, щоб виступити в ролі провідника, але йому цікаво, чи не хотіли б ми найняти його, героя.» Стратег «Хм..» Генерал святого королівства «Якщо вірити в цю історію, то немає жодного способу уникнути його найму.» Брат короля маршал «Це правда. Боєздатність героя становить загрозу.» Стратег «І якщо вірити розповідям, то Король демонів також живий і здоровий. З ручно думати, що рани героя загоїлися, і тільки рани Короля демонів ні.» Генерал святого королівства «Згоден.» Брат короля маршал «Для протистояння Королю демонів необхідно тримати героя.» Стратег киває. Генерал святого королівства «Але хіба така загроза не є небезпечною?» Брат короля маршал «Загроза, яка відома, все ж краще, ніж загроза, місце перебування якої не відоме. Тому краще мати його під рукою. Я поки що розберуся з героєм. Хм. Не можна бути настільки вільним від себе. Зрештою, у нього з’явиться якийсь хвіст.» Стратег «Якщо ви так кажете, то мені не має чого сказати.» Генерал святого королівства «Так, як Ваша Королівська Високість бажає.» Брат короля маршал «За кілька днів ми досягнемо полярного континенту. Після цього ми підемо по снігу. Потрібно бути дуже пильними, щоб жоден корабель не сів на мілину.» Стратег «...Так, пане.» Брат короля маршал (Герой, так? Ми дійсно отримали потужну карту, хоча і не по справжньому. Залежно від того, як її використати, ця карта, може навіть мати вплив порівняний з впливом церкви, яка перебере на себе віру людей. Це розуміє архієпископ? Хм-хм-хм.) Місто відкритих воріт, дев’ять пагорбів, місце будівництва оборонної стіни Майстер-будівельник «Ну, тоді все так, як я пояснював. Сьогодні почнемо з північної стіни. Працюємо в командах, тож, будь ласка, старайтеся якнайкраще.» Робітник середнього віку з племені Синіх демонів «Гаразд. Займімо позиції.» Працівники з племені Синіх демонів. ««««Так.»»»» Галас. Купець середнього віку «Як справи?» Учень будівельник «Пане купець. Ми робимо великий прогрес. Робота прискорюється.» Купець середнього віку «Це все ще вкладається в бюджет?» Учень будівельник «Хвала богу, у нас є бюджет. Ми мажемо платити робітникам. Якщо ми можемо виплатити добові, ми зможемо продовжити роботу.» Туп-туп Принцеса Вогняних драконів «Це було варте всього красномовства. Перш за все, заступник підтримав мене в тому, що оборонна стіна є найвищим пріоритетом.» Заступник «Так, це так — рано чи пізно вона нам знадобиться.» Учень будівельник «Принцеса.» Купець середнього віку «Принцеса теж тут була?» Принцеса Вогняних драконів «Принцеса просила вас не говорити так.» Заступник «Аха-ха-ха-ха.» Учень будівельника «До речі, чи нормально надавати такий бюджет?» Заступник«Так, нормально. Будівництво цих стін об’єднало людей. Якщо вони купуватимуть їжу і житимуть, то будуть завозити все більше і більше товарів, а це означає, що ми отримаємо більше податкових надходжень.» Учень будівельник «Це так працює?» Купець середнього віку «Ну, у нас з комітетом місцевого самоврядування різні позиції.» Заступник «Члени комітету самоврядування не є торговцями. Вони не мають отримувати прибуток. Навпаки, це погано, якщо ми заробляємо багато грошей. Я чув, що це називається громадськими роботами.» Принцеса Вогняних драконів «Я належу до обох.» Учень будівельник «Якщо подумати, я пам’ятаю, що мій наставник говорив щось подібне. Така річ теж потрібна.» Принцеса Вогняних драконів «Що ще важливіше, це плем’я Синіх демонів, яких ви бачите?» Учень будівельник «Так. Вони беруть участь з цього тижня. Близько трьохсот осіб. Вони прийшли сюди з рекомендаційним листом від Ради племен.» Заступник «Як вони?» Учень будівельник «Працьовиті. Схоже, вони дисципліновані. Вони дуже звикли робити все в групах, і навіть з простими інструкціями вони самі вирішують, як їм діяти, і виконують їх.» Купець середнього віку «Хм.» Заступник «О, я так і знав.» Учень будівельник «Але з іншого боку, вони все ще мають велику гордість. Про це вже давно говорять. Гордість племені Синіх демонів настільки висока, що перевершує гори Снігового барса. Вони не хочуть програвати іншим расам. Що ж, думаю, що я візьму це до уваги з наступного тижня і попрацюю над тим, щоб розбити їх на частини та зменшити це.» Купець середнього віку «Важко бути майстром на виробництві.» Учень будівельник «Дійсно, важко. Це занадто багато для звичайного архітектора.» Принцеса Вогняних драконів (безтурботно) «Це частина навчання.» Заступник «Було б добре, якби наш командувач повернувся якнайшвидше. У мене є відчуття, що поверхневий світ все більше занурюється у безлад.» Кордон підземного світу, червона пустеля Герой «Прошу сюди!» Бам! Солдат світла «Дивовижно!» Стрілець святого світла «Одним ударом носорога-монстра зі шкірою, схожою на залізо!» Носій вантажів «Дуже дякую!» Герой «Якого. Таких демонів тут багато. Краще йти, співаючи. Замість того, щоб діяти тихо. Інша сторона уникатиме вас.» Солдат світла «Справді?» Стрілець світла «Дякую, герой.» Герой «Ха-ха-ха. Я піду з вами на деякий час.» Пані старша сестра повій «Шановний герой такий милий.» Герой «Ну, такі речі роблять тільки в ночі. Я не думаю, що це правильно — бути неслухняною.» Пані старша сестра повій «Хм-хм-хм. Ти мене врятував, тож я тобі допоможу.» Військові капелани (незворушно) «...» Солдат світла «Як і належить шановному герою! На передовиці!» Герой «Ха-ха-ха. Я не борюся за такі бажання. Я борюся за мир у всьому світі.» Носій вантажів «Ха-ха-ха-ха! Ви виглядаєте надмірно красивим, шановний герой!» Брат короля маршал «Здається, він непогано пристосувався.» Генерал святого королівства «Так.» Стрілець світла «Ви не вмієте стріляти з рушниці шановний герой?» Герой «Нічого страшного. Я можу стріляти блискавками.» Стрілець світла «Справді? Сильна зброя.» Стратег «Правда, що Лицарі Святої Лілії вимагають передачі героя?» Брат короля маршал «Правда.» Генерал святого королівства «Що?» Брат короля маршал «Герой є апостолом Духа Світла. Якщо це так, то його існування є благословінням Духа, і він гідний того, щоб про нього піклувалася Церква.» Генерал святого королівства «Про що вони думають?» Стратег «Це сила як символ героя?» Брат короля маршал «Бачу, що церква знає про це.» Носій вантажів «Він важкий.» Герой «Що з конем?» Носій вантажів «Важко водити його по такому снігу.» Багато малих конячок загинуло.» Коваль «Всіх вцілілих коней забрали до кінноти шляхти.» Герой «Правда.» Генерал святого королівства «Що ви відповіли?» Брат короля маршал «Відповів, що це залежить від волі самого героя.» Генерал святого королівства «Тоді...» Брат короля маршал «Напевно десь на дурній вечері. На полі бою.» Стратег «Отже, ви прислухаєтесь до слів самого героя?» Брат короля маршал «Архієпископ хоче побачити героя.» Місто відкритих воріт, ратуша, комітет самоврядування Заступник «Сподіваюся, що ні, але людська армія все ближче.» Людина ремісник «Невже це правда?..» Купець людино-демон «Люди? Армія?» Солдат-звіролюд «Я доповім про ситуацію. Людська армія налічує близько трьохсот тисяч.» Людина-старійшина «Триста тисяч!» Демоничка «Ой. В-вибачте.» Принцеса Вогняних драконів «Це і те. За все вибачень не вистачить.» Демоничка «Я так злякалася, що сказала це в голос... Вибачте.» Людина-старійшина «Ні, це ти вибач.» Принцеса Вогняних драконів «Продовжуйте.» Солдат-звіролюд «Це армія чисельністю близько трьохсот тисяч одиниць. Це приблизно в п’ять-шість разів більше, ніж населення цього міста.» Людина-старійшина «Боже мій.» Заступник «Вони є експедиційними силами Святого ключа. Іншими словами, це та людська армія, яка колись завоювала це місто.» Купець людино-демон «Знову люди? Скільки разів їм потрібно вдиратися в це місто!» Демоничка «У-у-у-у.» Принцеса Вогняних драконів «Гадаю, ми повинні об’єднати наші думки тут.» Заступник «Так.» Керівник людських ремісників «Думки, що ви маєте на увазі?» Купець людино-демон «Гадаю про людську расу в місті.» Солдат-звіролюд «Так.» Демоничка «?..» Людина-старійшина «Дехто з людей беруть участь у цьому самоврядному комітеті. Близько третини населення міста-люди. Якщо ця інформація пошириться, деякі люди можуть подумати проте, щоб здатися Експедиційним силам Святого ключа, щоб уникнути полум’я війни.» Принцеса Вогняних драконів «Правильно.» Купець людино-демон «Іншими словами, зрадники» Солдат-звіролюд «...» Принцеса Вогняних драконів «Це місто знаходиться під прямим контролем Короля демонів. Перш за все, люди цього міста знаходяться тут не як раби демонічного племені, а за власним бажанням, чи не та?» Заступник «...» Купець людино-демон «...» Принцеса Вогняних драконів «Значить капітуляцію не можна називати зрадою, хіба ні?» Солдат-звіролюд «Але в результаті може статися витік інформації про нас» Заступник «Ви забігаєте на перед, зробімо крок назад. Насамперед яка позиція Експедиційних сил Святого ключа?» Солдат-звіролюд «Червона пустка, що тягнеться між Великою улоговиною і цим містом. Вони повільно просуваються через Дикі скелі.» Заступник «Яка швидкість пересування?» Солдат-звіролюд «Три милі на день, не більше.» Людина-старійшина «Двадцять чи тридцять днів, з такою швидкістю?» Принцеса Вогняних драконів «Якщо перед ними буде місто їх швидкість збільшиться.» Заступник «Але в нинішніх умовах ми не можемо говорити, що вони вже обрали цілю місто. Вони у місці, де можна змінити курс. По-перше, ми повинні попередити плем’я Візерункових, плем’я Драконів та плем’я Машинних монстрів на колишній території Синіх демонів. Є заперечення?» Керівник людських ремісників «...У мене не має заперечень.» Купець людино-демон «Воно повинно бути відправлено негайно.» Заступник «Тоді рішення прийнято. Будь ласка, запишіть його.» Демоничка «Т-так» (шух-шух) Принцеса Вогняних драконів «Але, зрештою, найімовірніше місце — це місто.» Заступник «Так. Якщо думати реалістично, іншого шляху не має. Це місто є найбільшим товарно-транспортним вузлом в регіоні. Зараз воно навіть більш квітуче, ніж під час Другої експедиції Святого ключа.» Керівник людських ремісників «...» Купець людино-демон «Ви маєте на увазі, плід перезрів.» Солдат-звіролюд «Війська в цьому місті не багато. Навіть у порівнянні з іншими містами того ж розміру, вони не великі. Щобільше, зараз для охорони громадського порядку залишилося лише півтори тисячі силовиків. Це не велика проблема, але опір не можливий.» Демоничка «У-у...» Заступник «...Зараз основних лицарів забрав наш командувач.» Керівник людських ремісників «...» Принцеса Вогняних драконів «Перш за все, вельмишановний старійшина людей. Хотілося б почути настрої громадян. Якої думки людські мешканці міста?» Людина-старійшина «Вірно. ...Хм. За винятком мандрівних купців, більшість з нас, людей, вже не думали, що зможуть повернутися до рідних місць. Ми не мали наміру ставати демонами, але принаймні усвідомлюємо, що є мешканцями цього міста. Чесно кажучи.... я твердо відчуваю, що вже занадто пізно. Якщо Експедиційні сили Святого ключа прийшли рятувати людей-військовополонених, то для цього вже запізно, і перш за все, з нами не поводяться так обурливо. Якщо вже хочуть рятувати, краще було просто не викидати.» Принцеса Вогняних драконів «...» Людина-старійшина «З іншого боку, якщо нас звинуватять у тому, що ми є зрадниками людської раси, це буде справжнім жахом. Мені неприємно про це говорити, але серед людей, які залишилися у цьому місті, обурення на того коменданта надзвичайно сильне. Коменданта, який пішов, не сказавши нам, мешканцям, жодного слова. Якщо нас, які залишилися за рішенням коменданта і не мають іншого вибору, окрім як жити в цьому місті, тепер звинувачуватимуть у зраді, то у нас більше не залишиться почуттів до людського світу. Так міркуватиме багато хто з нас.» Заступник «...» Керівник людських ремісників «Але з іншого боку, ми нарешті почали контактувати зі світом людей. Було б перебільшенням назвати це торгівлею, але також вірно, що невеликий рівень комунікації відновився. Поступово один-два торговці на місяць приїжджали та від’їжджали, і це був лише початок. Прийшов час писати сім’ям і дітям та запрошувати їх приїхати й поховати свої кістки в цьому місті, якщо воно їм так сподобається. Було багато ремісників і крамарів, які вирішили це зробити. Я перший, хто це зробив. У цьому місті, де живуть разом демони та люди, де вирує життя, процвітає навчання, було б добре поховати свої кістки й займатися справою. Так думало багато городян. По правді кажучи, ми не хочемо війни. Ми їх покинули, тож вони повинні дати нам спокій.» Купець людино-демон «Для нас усе так само. Минулого разу було так само. Це місто ніколи не думало про вторгнення в людський світ або про те, щоб щось у нього забрати. Колись квітуче місто-храм відроджується як торгове місто. Якщо нам дадуть спокій, немає більшої доброти, ніж ця.» Солдат-звіролюд «Але.» Принцеса Вогняних драконів «“Але” напевно тому. Є багато тих, кого приваблює багатство торгівлі, що піднялася таким чином. Так само як колись пролилася кров між демонічними племенами, цього разу до них потягнулися люди.» Демоничка «Ем, а.» Людина-старійшина «Що таке? Демоничка «М-мені шкода.» Принцеса Вогняних драконів «Ти повинна говорити чітко.» Демоничка «....Ми все одно програємо... так?» Солдат-звіролюд «Якщо подумати з думки здорового глузду, то тисяча п’ятсот проти трьохсот тисяч — це не те, про що варто говорити.» Демоничка (пригнічено) «Так, правильно...» Купець людино-демон «...Ви хочете наполягати на антивоєнних настроях?» Демоничка «Ох. Ні, ні. У мене не має власної думки. ...А-але.» Принцеса Вогняних драконів «...» Демоничка «Ну... Я просто. ...Я, розумієте, я навіть не знаю, якого я племені. У мене шкіра, як у Синіх демонів, але також є роги, як у Драконів, і очі, як у Котячих очей... Напевно, мене можна назвати безрідною дворнягою. Мабуть, можна сказати, що в мені тече багато різної корові.... Це.» Купець людино-демон «Що ти хочеш сказати?» Демоничка «Ні, вибачте. Мені шкода. Просто я була дуже рада почути про плем’я відкритих воріт, тож...» Людина-старійшина «...» Демоничка «Я відчуваю, що це моє рідне місто, точніше, мій рідний дім. Це місто... Чомусь дуже важливе для мене.» Людина-старійшина «Хм.» Солдат-звіролюд «Ми плем’я Відкритих воріт — плем’я, яке поважає свободу? Заступник «Згоден.» Керівник людських ремісників «Так воно і має бути.» Принцеса Вогняних драконів «Якщо це можливо, я б обрала трохи більш спокійний підхід, але без цього ніяк не обійтися.» Заступник (озирнувшись довкола) «Дуже добре панове.» Керівник людських ремісників «...» Купець людино-демон «...» Солдат-звіролюд «...» Людина-старійшина «...» Заступник «Тоді ми, Комітет самоврядування, хотіли б оголосити цей факт без приховування. Потім ми хотіли б запросити думки про те, чи повинні ми дати відсіч, здатися або піти на переговори. Термін обговорення — три дні, за цей час хтось може втекти, а хтось здатися в полон людській армії, але це нічим не змінити.» Солдат-звіролюд «Це не дуже розумно, але нічого не вдієш.» Купець людино-демон «Кожне плем’я демонів має свій власний стиль. Замість того, щоб втрачати свій власний стиль і бути мудрими, будемо дотримуватися стилю Відкритих воріт.» Людина-старійшина «Я не заперечую.» Принцеса Вогняних драконів киває. Заступник «Сподіваюся, що кожен з вас добре обговорить це питання з найближчим оточенням. Яким би не був результат, ми зможемо вважати його нашим вибором.» Керівник людських ремісників «Цього разу я не хочу сказати, що нас залишили без вибору. Чи залишимо його, чи захистимо — це наше рішення.» Принцеса Вогняних драконів «Бажаю блакитного світла на нашому шляху.» Експедиційні сили, дивна скеляста пустка, центральна частина табору, розкішний намет Брат короля маршал «А тепер, на честь участі героя в цій експедиції та його хоробрості! І за славну перемогу цієї експедиції та наше тріумфальне повернення, будьмо!» Стратег «Будьмо!» Генерал святого королівства «Будьмо!» Сіро-блакитний король «Будьмо!» Капітан лицарів лілії «Будьмо!» Архієпископ «...За милість Духа.» Головний капелан «Світла нам.» Герой «Це дуже смачно!» (жує) Брат короля маршал «Герой і справді здоровий відчайдух.» Сіро-блакитний король «Ну, таким і повинен бути герой.» Герой «Ні. Вибачте. Перепрошую, що я так багато з’їв. Думаю, що коли верхня межа твоєї магічної сили висока, ти починаєш їсти, щоб поповнити її.» Брат короля маршал «Хм, цікаво.» Стратег «Вельмишановний герой. Це вино з країни туману.» Герой «Смачного!» Генерал святого королівства «Батальйон, який охороняє герой, має на два порядки менше втрат застрягання в бездонному болоті або нападу демонів, ніж інші батальйони. Дуже вам дякую.» Герой «, Ні, ні. Роль героя — захищати всіх.» Архієпископ «...» Головний капелан «...Ваше Високопреосвященство, чи той юнак...» Архієпископ «...» Герой «Це саме собою зрозуміле.» (киває) Брат короля маршал кинув погляд. Архієпископ «...» Сіро-блакитний король «А ось те мене вразило.» Стратег «О!» Генерал святого королівства «Те.» Сіро-блакитний король «Хм. Як ви викликали такий великий табун диких коней? Це було схоже на магію, але я не думаю, що хтось знає таку техніку.» Герой «О. Це був Дрізд снів. Стратег «Дрізд снів?» Герой «Ні. А... Я випадково дізнався, що в тій місцевості був табун диких коней, а решта — героїчна магія. Коні там дикі й маленькі, тому вони не підходять для бойових коней, але досить гарні як в’ючні коні, хіба ні?» Брат короля маршал «Ну, лорди одразу ж висловили свою вдячність.» Стратег «Так, нам буде набагато легше перевозити вантаж.» Генерал святого королівства «Поранені та хворі також будуть перевезені.» Герой» Ха-ха-ха. Нічого страшного.» Брат короля маршал «Високопреосвященство архієпископ. Чи не хотів би його Високопреосвященство також сказати теплі слова підбадьорення цій дитині світла?» Архієпископ «...Лілія.» Капітан лицарів лілії «Так, Ваше Високопреосвященство.» Архієпископ «Нехай герой візьме чашу.» Капітан лицарів лілії Як забажаєте, Ваше високопреосвященство.» Капітан лицарів лілії «Вельмишановний герой, чаша від його Високопреосвященства.» (зітхнувши) Герой (спантеличено)«Ем.» Капітан лицарів лілії «Нумо.» Брат короля маршал «Ви соромитеся, герою?» Генерал святого королівства «Капітан лицарів Лілії — найвідоміша красуня на континенті.» Герой «Ні, це не так, зрозуміло?» Капітан лицарів лілії (усміхнувшись) «Ну ж бо.» Брат короля маршал «Хм. Не можна залишити поза увагою.» Герой «Ні, ні, тоді я візьму її. Ха-ха» Капітан лицарів лілії «Налиймо вам.» Архієпископ «...» Брат короля маршал (Що це за важкість...) Герой «Ні, це гарний колір! Звідки це вино?» Головний капелан «Це найкраще бурштинове вино, старанно зібране дівчатами на територіях, що перебувають під безпосередньою юрисдикцією Церкви.» Герой «Воно дуже дорогоцінне!» Капітан лицарів лілії «Бажання його Високопреосвященства, ну ж бо.» Брат короля маршал (..Що це?) Герой «Смачного!» (Тихе “Знезаражувальне прокляття”) Архієпископ (незворушно) «...» Герой (ковть-ковть-ковть) «Добре!» Глухий удар. Кухар «Ваша Ясновельможність, дозвольте подати?» Стратег «Мм, принесіть це мені.» Герой «О!» Гуркіт. Кухар «Нумо, несіть! Шановний герой! Це дуже смачно.» Герой «Дякую, кухарю!» І пастухам теж дякую.» Кухар «Ні, ні, не треба. Це честь для мене! Я цілий день готував цю смажену телятину. Я доклав багато зусиль, тож, будь ласка, насолоджуйтесь!» Брат короля маршал «Хм? Ви знаєте кухаря?» Герой «Ні, кілька днів тому.» (бурмоче) «Він сказав, що спеції промокли в річці, тож я йому допоміг.» Стратег «Справді. О-о! Були випадки, коли поверхня озера замерзла, і перехід через річку завершили дуже швидко.» Генерал святого королівства «Це говорить про масштаб можливостей вельмишановного героя.» Сіро-блакитний король «Хм» (посміхається) Архієпископ «...Герой.» Герой «Так?» Хрум-хрум Архієпископ «Дух Світла прихильний до тебе через твою доблесть і відданість.» Герой «...Гадаєте. Хіба вона не виглядає завжди так, ніби ось-ось заплаче? Ця людина.» Капітан лицарів лілії «...У!» Головний капелан «...У!» Герой «Ні, вибачте. І?» Архієпископ «А як щодо того, що я хотів би тебе висвятити?» Герой (пошепки) «Вибачте. А що таке висвячення?» Стратег (пошепки) «В такій ситуації, це означає, що вас хочуть прийняти як священнослужителя.» Герой «О. Неможливо.»(Відмахується) Головний капелан «...У!» Капітан лицарів лілії «Вельмишановний герой, вас запрошує його Високопреосвященство.» Герой «Ні, це, знаєте, я був би дуже вдячний. Ваше Високопреосвященство, якщо дозволите, знаєте. Я боюся, як би це сказати. Не те що я побожний і неприступний, або.... Власне я вже декому належу, так.» Головний капелан «Ну, а чому б вам не зробити так? Незалежно від того, висвячений ви чи ні, ви можете деякий час пожити в наметі Лицарів Святої Лілії. Я вірю, що життя з дівчинкою, чистою душею і тілом, очистить вас від плям світського світу.» Герой «Ого. Це запрошення до гарему.» Брат короля маршал (Як далеко збирається зайти? Церква.) Герой «Саме так. Це сліпуча спокуса. Е-е...» Капітан лицарів лілії «Ласкаво просимо?» (посміхається) Герой «Але ні, дякую.» Головний капелан «Чому ні?» Герой «Ні, розумієте. Це. ...Коли ти герой, ти по лікті в крові, хіба ні? Якщо це бруд світського світу, то все, що я коли-небудь робив — це бруд.» Головний капелан «Тому спокутайте себе в чистому світлі...» Герой «До того ж як би ви мене не переконували, всі тут присутні збираються піти й масово виробляти “бруд”, чи не так? Якщо очиститись, а потім знову покритися кров’ю, це вдвічі складніше, хіба ні. Навіть якщо з чистим устами сказати, що змив свої гріхи, це не зніме тягар з твого серця. Тож я подумав, що краще усвідомлювати ці теплі, слизькі, із запахом заліза жаль і біль, щоб я все ще міг стояти на двох ногах.» (невимушено, жує) Капітан лицарів лілії «…» Брат короля маршал(Хм. Трохи моторошно.) Герой «Крім того, бачте, цього разу я в гостях у Брата короля маршала. Я йому дуже вдячний, що він мене нагодував.» Брат короля маршал «Ні, ні.» Герой «Тому я не буду посвячуватись, але якщо брат короля маршал, захочуть, щоб я трохи скуштував церковного життя, то я до вас завітаю. Особливо, я волів би подорожувати в кареті, запряженій кіньми, з паном ремісником або кухарем. Щодо мого спального місця, то я не проти, якщо ви порадитеся з братом короля, маршалом.» Брат короля маршал «Ні, ні, ні, ви такий праведний. Як і належить за народними мірками.» Стратег (Чи праведний? ...Ні. Він лукавить. Це все одно, що зависнути між архієпископом і братом короля, маршалом і заявити: хто хоче, той візьме силою. ...Його високопреосвященство знає, про що говорить.) Сіро-блакитний король «Ха-ха. Капітан лицарів. Вас кинули.» Капітан лицарів лілії «Це все воля Духа. Нічого не поробиш.» Генерал святого королівства «Бути героєм — це гідність.» Герой «Ні... Я людина, яка буде працювати де завгодно, якщо там є хороша їжа. Мені дуже прикро, що я перебуваю в самому серці експедиційних сил Святого ключа, які борються за мир у всьому світі.» Брат короля маршал «Тоді давайте ми з вашим преосвященством обговоримо це питання. Що ж, такі справи тривіальні. Герой телятина остигає, так?» Герой «О. Так і знав. Брат короля маршал знає що робить!» Сіро-блакитний король «Ну що ж, чи можу я до вас приєднатися?» Герой «Так, з’їжмо його. Думаю, що шкірка дуже смачна!» Головний капелан «Архієпископе.» Залізна країна, столиця, ремісниче місто Торговець «Ого!» Чавунник «Гей, давно не бачились. Місяці пройшли.» Торговець «Так. Минуло пів року.» Чавунник «...О, дійсно, давно не бачилися.» Торговець бронею «Агов, агов. Ви, мабуть, пан торговець.» Торговець «Як справи?» Чавунник «Я тут зайнятий ще з часів рівнини пролісків.» Торговець «Це добре, чи не так?» Чавунник «Ну так. Однак, коли я думаю про героїв Долини пролісків, я не можу просто сидіти склавши руки. Наша робота — захищати життя солдатів за допомогою обладунків. Ми не можемо втрачати пильність.» Торговець бронею «Правильно. Нам теж потрібно поквапитись з постачанням бронепластин.» Торговець «Куди мені розвантажити зброю, яку я привіз з країни Рудих коней?» Чавунник «О, на склад позаду.» Торговець «Гаразд, зрозумів.» Туп-туп-туп Го-о-го-о-го-о.... Чавунник «О.» Торговець «Що це?» Чавунник «Схоже на бенкет Залізного короля.» Урааа! Урааа! Ура Залізному королю!» Торговець бронею «Ха-ха. Так багато людей на вулиці!» Торговець «Ей-Еей. Ти впевнений? Це ж король? Будеш так говорити, потрапиш до в’язниці?» Торговець бронею «Справді? У моїй країні завжди так. Я не боюся цього бородатого старого.» Торговець «Це чудово.» Торговець бронею «Я йду за ним не тому, що боюся. Я слідую за ним, бо він великий.» Торговець «Чудово, так?» Чавунник «Він п’яненний старий, але населення Залізної країни подвоїлося за останні п’ять років. Зараз у місті тридцять тисяч жителів. Він дбає про наше життя. Податки не назвеш легкими, але можна побачити, як вони витрачаються. Чути стукіт молота, що відлунням розноситься по всьому місту.» Торговець бронею «Так це правда. Залізна зброя та обладунки, які ми виготовляємо, найпростіші у використанні та найякісніші на континенті. А воїни Залізної країни хоробрі та відомі своєю відвагою. ...Це ми захищаємо Конфедерацію.» Чавунник «О, так. Ми не можемо більше просто ціпеніти перед Святим королівством. Нас більше не будуть називати простими людьми, що живуть на південному кордоні. Ми будемо орати власну землю і будувати власну країну.» Торговець бронею киває. Торговець «Що ж... Я вам заздрю.» Чавунник «Чому?» Торговець «Бо ми, торговці, кочуємо з країни в країну і не маємо власного дому. Звичайно, ми самі обрали це, і це набагато краще, ніж бути кріпаком. Але, я все одно заздрю тим хто має власну країну.» Чавунник «Правда?» Торговець бронею «Що? Якщо це так, то чому б тобі просто не податися в Залізну країну або Зимову?» Торговець «Га?» Торговець бронею «Ти ж торговець? Купець, який вже понад три роки займається торгівлею, повинен допомогти тобі відкрити власну крамницю.» Торговець «Справді?? Чавунник «Ти дізнаєшся, коли подаси заявку. Вони повинні позичати гроші торговцям, щоб вони відкривали свої крамниці, а в перші роки ти можеш навіть отримати звільнення від сплати податків. Але буде важко знайти клієнтів, якщо у вас не має зв’язків у місті.» Торговець бронею «Тобі, мабуть, доведеться вступити в якусь гільдію і виконувати якусь дрібну роботу, або вести невелику справу у сільській місцевості, їздити по селах якийсь час.» Торговець «Ні, але можна було б мати власну крамницю, так? Хіба ця країна дозволить людині, яка приїхала невідомо звідки, відкрити власну справу?!» Торговець бронею «Це не те що про тебе нічого не відомо. Ти вже три роки возиш вантажі в місто, так?» Чавунник «Ха-ха-ха! Саме так. Нам би дуже допомогло, якби ти зміг їздити туди й назад до країни Рудих коней після того, як відкриєш крамницю.» Торговець «Ні, ні. Я ще деякий час їздитиму туди-сюди та назбираю трохи грошей. Так мені буде легше.» Торговець бронею «Так і зроби. Ходімо до стайні. Я про тебе подбаю. До того ж як щодо обіду? У мене є холодний ель, якщо ти не проти розділити стіл з ремісниками.» Торговець «Дякую! Може, краще поговоримо про плітки з країни Рудих коней?»
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!