«Хочеш піти зі мною?»
Королева демонів і герой
Поле бою, що стало яскраво червоним.
Молодший син військового «Ааааааа...»
Генерал залізної країни «...»
Молодший син військового «Ааааааа....»
Генерал залізної країни «...»
Молодший син військового «Вони мертві...»
Генерал залізної країни «...»
Молодший син військового «Вони всі мертві...»
Генерал залізної країни «...»
Молодший син військового «Багато, багато.»
Бах!
Генерал залізної країни «...»
Молодший син військового «Коли я увірвався, том було вже багато поселенців. І моїх людей. Вони всі кинулися під цей шквал куль. Вони захищали мене, захищали своїх товаришів. Ми так багато, так багато часу провели разом. Вони були моїми друзями!»
Генерал залізної країни «...»
Молодший син військового «У... Вони вже не будуть сміятися.»
Генерал залізної країни «...»
Молодший син військового «Вони більше не говоритимуть...»
Генерал залізної країни «...»
Молодший син військового «Не питимуть, не матимуть вульгарних балачок, широко не відкриватимуть на мене рота, не посміхатимуться як дурні, і не віддадуть мені честь...»
Генерал залізної країни «...Вельможний трибун.»
Молодший син військового «Я вас зовсім не захистив.»
Генерал залізної країни «...»
Молодший син військового «Ми їх не захистили.»
Генерал залізної країни «...»
Молодший син військового «...У.»
Генерал залізної країни «Ходімо додому»
Молодший син військового «...»
Генерал залізної країни «У Залізній країні є ще багато людей, яких повинен захистити вельмишановний трибун. ....Вельможний трибун. ...Всі в Залізній країні, кого наші брати та друзі тут захистили, чекають на нас.»
Молодший син військового «...»
Генерал залізної країни «...»
Молодший син військового «...Правда?»
Генерал залізної країни «Так»
Молодший син військового «Я показав свою ганьбу, як військовий.»
Генерал залізної країни «Зовсім ні. Ей, Вельможний трибун»
Молодший син військового «?»
Генерал залізної країни «Наступного разу, переможімо. Переможемо і посміємося.»
Континентальний тракт, по якому дме вітер
Хю-ху-ху-у-у-ху-ху~
Покоївка старша сестра «...»
Учениця музика «…»
Покоївка старша сестра «Ви бачили це, пані мисткиня.»
Учениця музика«…Так.»
Покоївка старша сестра «...»
Учениця музика «Бачила. Напевно. ...Я була собою, але відчувала себе і пані покоївку старшу сестру десь. Думаю на тому блакитному піщаному пляжі теж була я...»
Покоївка старша сестра «...»
Учениця музика «Це був крик, так?
Покоївка старша сестра «Так.»
Учениця музика«Це був гнівний голос.»
Покоївка старша сестра «Так.»
Учениця музика «Цікаво, чи цей гіркий плач також є частиною музики цього світу?»
Покоївка старша сестра «... Я не знаю. Не знаю, але це було.»
Учениця музика «…»
Покоївка старша сестра «Це була смерть.»
Учениця музика«Так.»
Покоївка старша сестра «Незліченна кількість. Смертей, завбільшки з піщинку на пляжі.»
Учениця музика «Гей, покоївка старша сестра. Ти помітила, чи не так?»
Покоївка старша сестра «Так?»
Фушу
Учениця музика(усміхнувшись.) «Цей тюрбан для тебе
Покоївка старша сестра «Пані мисткиня…»
Учениця музика «Поглянь на ці вуха. Хіба вони не відстовбурчені? Я з Лісового пісенного племені. Я співаю пісні, розповідаю історії, записую те, що бачу і чию. Зараз ми нащадки далеких Альвів3
. Плем’я, яке ніколи не забуває, навіть якщо тисяча років повториться тисячу разів. Угу. Ехе-хе... Ми демонічне плем’я
Покоївка старша сестра «Пані мисткиня є пані мисткиня.»
Учениця музика «Я так і думала, що ти так скажеш.»
Хю-ху-ху-у-у-ху-ху~
Учениця музика «Я учениця музика. Я демон зі світу демонів, який шукає легенду про святі уламки. Але я розумію.. Це був спусковий гачок. Я розумію. ...Я хочу співати. Я хочу, щоб ти співала зі мною. Хоч трішки.»
Покоївка старша сестра «...»
Учениця музика «Не розумієш. Це очевидно.»
Покоївка старша сестра «Добре.»
Учениця музика «Мій шлях визначено. Він був визначений від самого початку. ... Я також йду. Я теж заплачу. Я не оплачуватиму кров’ю. Заплачу піснею.»
Покоївка старша сестра «Так.»
Учениця музика «Покоївка старша сестра теж... вчитель..
Покоївка старша сестра «Так?»
Учениця музика «Ні. ...Нічого такого.»
Хю-ху-ху-у-у-ху-ху~
Покоївка старша сестра «Так» (шморг)
Учениця музика «Ну ж бо, не плач.»
Покоївка старша сестра «Оскільки.»
Учениця музика «Я піду. Тому що, я розумію. Бо я дізналася. У мене теж є справи, які я маю зробити. Тож це прощання.»
Покоївка старша сестра «Так.»
Учениця музика «Тримай вуха відкритими. Якщо раптом піднімеш голову десь на розі вулиць, це точно буде мій голос. Моя пісня. Мої думки.»
Покоївка старша сестра киває.
Учениця музика «Я молюся, щоб ти знайшла свій шлях. Плем’я лісових пісень завжди буде твоїм другом.»
Королівство Опівнічного Сонця, балкон
Брат короля маршал «Нехай буде благословенне ім’я Духа світла! Ви, діти світла, ви, обрані воїни! Ми нарешті повернули собі королівство Опівнічного Сонця. Погляньте на це спустошене місто. Колись королівство Опівнічного сонця захищало землю, як щит цього континенту. Це був могутній і героїчний щит культурної сфери Церкви Святого світла! Але його славі прийшов кінець з несподіваним нападом підлого демонічного племені. Руїни, які ви бачите, справа рук трьох південних країн, відступників, які називають себе друзями, які не тільки не помітили тиранії демонічного племені, але навіть не простягнули руку допомоги.
Однак! Ми прийшли до цього міста. Нумо радіти! На кожне сонце, що заходить, є сонце, що сходить. Ми, духи світла, несемо перемогу своїм безсмертним і нетлінним циклом. О ви, діти світла, ви, обрані воїни. Своєю мандрівкою до кордонів континенту і своєю могутньою рукою ви перемогли демонів, і королівство Опівнічного сонця відвойоване!»
Ухааа! Ухааа!
Солдат світла «Дух бажає цього!»
Солдат світла «Дух бажає цього!»
Брат короля маршал «Дивіться. Це південний край континенту! Зараз перед вами море, і як тільки ви перетнете гребінь короткої хвилі, панове, перед вашими очима постануть полярні області. Настав час іти на полярний континент, перетнути там велику улоговину і завдати удару по демонічному племені! Демонічне угрупування було розгромлене, але Велика улоговина, шлях їхнього вторгнення, залишилася без нагляду. Якщо це не зупинити, така трагедія буде повторюватися знову і знову. Мушкети, які ви тримаєте в руках — це вогняний посох, даний вам Духом церкви Святого світла, провідником наших душ. Їх силу ви знаєте краще, ніж будь-хто інший. Це найбільша можливість, яку дало нам світло. Якщо ви, діти світла, не втомитеся у виконані свого обов’язку, і якщо будуть зроблені найкращі приготування, як це вже було, ми обов’язково доведемо наступне! Що ми здатні залишити свою батьківщину і подолати потрясіння війни, що навіть через багато років, навіть якщо ми будемо останніми з нашого роду, ми подолаємо тиранію демонічного світу, домівки злих демонів, і поширимо Благодать Світла по всьому цьому світу, не кажучи вже про землю!
У це я глибоко вірю. Незважаючи ні на що, це те, що ми зробимо — воля Дух Світла, який дав нам ніші мушкети!
Уважно прислухайтеся позаду себе. Ви почуєте звук кроків героїчних чобіт на далекому горизонті. Саме в цю мить ваші земляки збираються один за одним, щоб відсвяткувати визволення королівств Опівнічного сонця. Вони прийдуть з новими мушкетами, ковдрами й возами, повними пшениці. Для них ви маєте побудувати кораблі. Це місто має бути підготовлене. Від сьогоднішнього вечора нове королівство Опівнічного сонця стане передовою базою вторгнення у світ демонів під безпосередньою юрисдикцією архієпископа.
Ну ж бо, відкоркуємо вино! Відсвяткуємо нашу перемогу! А на світанку, женіться за літом, половина якого вже минула, і будуйте кораблі! Інструменти вже готові. Сьогодні ми перемогли! Якщо ви добре підготуєтесь, уважно прислухайтеся до настанов духів і підкоритеся нашому командуванню, як головної опори Армії Святого Ключа, сьогоднішня перемога стане квіткою, яка ніколи не зав’яне! Зараз ми на шляху до Царства демонів! Там лежить святий скарб, який колись належав нам, а тепер втрачений і вкрадений у нас!»
Ухааа! Ухааа!
Солдат світла «Дух бажає цього!»
Солдат світла «Дух бажає цього!»
Солдат світла «Дух бажає цього!»
Брат короля маршал «Під знаменням Духа! За наш народ!»
Залізна країна, центральна площа
Король Залізна Рука «Мої піддані, які повернулися з Рівнини пролісків, мої хоробрі генерали. Дякую вам за вашу працю. Залізний король дуже задоволений вашим поверненням.
Ви билися як добрі друзі, добрі чоловіки, добрі сини й добрі кохані, під час битви на рівнині пролісків. Декого з вас тут не має. Але вони теж були вірними воїнами південних земель, зосереджених у наших трьох країнах.
...Якою була битва на рівнині пролісків? Плем’я Синіх демонів, яке окупувало сусідню країну, було угрупованням, що втекло з Царства демонів після того, як задумало там повстання. Це були, так би мовити, злочинці, які скоїли злочини у світі демонів. Однак, попри всі ці обставини, ми любимо цю землю й боролися, щоб захистити землю, яку наші предки й ми самі освоїли. Так, битва на Рівнині пролісків була битвою проти загарбників!
Я Король Залізна Рука, заявляю. Ми дещо втратили. Дві з гаком тисячі наших земляків, які полягли у цій битві, вже не повернуться. Та все ж я заявляю. Ми виграли битву при пролісках! Тому що загарбники були відбиті, і ми все ще стоїмо на землі наших батьків. Цією битвою закінчилася війна проти Синіх демонів. Нехай буде світло в їхніх душах. Наша батьківщина захищена.»
Оооо! Ува-а-а-а!
Король Зимовий Смуток «Брати Залізної! Я хотів би, аби ви мене вислухали. Однак під час битви при пролісках стався інцидент! Це була нерозбірлива різанина експедиційних сил Святого ключа, союзних сил центральних держав і Церкви Святого світла проти нас. Дійсно, наші три країни були звинувачені в єресі центральними країнами. Проте, ми віримо, що озерна громада також є школою та апостолом Духа світла. Лідери наших трьох країн не можуть стримати сліз, що ллються з їх очей від такого ставлення до нас, з боку центральних держав, яких ми вважаємо, так би мовити, своїми вчителями й братами.
У минулому ми дійсно були вигодувані центральними державами. Ми були прийомними дітьми цього континенту. Але це було для того, щоб захистити континент від загрози демонічних племен, які загрожують ці землі. Наших батьків зневажали як найманців, як варварів, які не знали нічого, крім війни, але вони захищали цю південну землю, як захисники. Наші душі завжди зі землею! Погляньте поруч біля вас, браття. Там ви побачите наших земляків, які колись були кріпаками! Покладіть руку на серце, браття. Ви побачите, що їхні серця б’ються в такт свободі! Як вільний народ, ми повинні зараз стояти ногами на землі. Ця свобода це незалежність. Ні, тепер незалежні наші душі. З того для як ми зорали землю й обробили пустку, наші душі мають незалежний характер, щоб відповідати на виклики.»
Оооо! Саме так!
Наша земля — це земля півдня!
Король Зимовий Смуток «Я хочу, щоб ви пам’ятали. Пам’ятайте за що ми проливали кров. Це все заради землі. Заради нашого народу, який ми повинні захищати. Ми боролися проти загарбників, які нам загрожують. Ми боролися лише за краще, заможніше життя, за маленьке щастя. Ми ніколи не намагалися розбагатіти, заздрячи іншим і забираючи їхнє добро.
Якщо відбудеться вторгнення на нашу землю, ми будемо відчайдушно боротися, щоб захистити нашу рідну землю, незалежно від того, чи є загарбниками демони, чи будь-яка інша держава або армія в людському світі! Але ми не кровожерливий народ, який знає лише війну. Ми хочемо миру і процвітання. Ми без вагань об’єднаємо зусилля з центральною державою або укладемо перемир’я з демонічним плем’ям з цього моменту, якщо це буде необхідно. Ми, вожді, хочемо, щоб ви знали, що ми готові пройти через будь-які труднощі, навіть нестерпні рішення, щоб захистити інтереси нашої землі й народу.»
Кроль Залізна рука! Кроль Залізна рука! Король Зимовий Смуток! Король Зимовий Смуток!
Королева Лід і Сніг «Але є і радісна новина. Я впевнена, що ви всі це знаєте. Можливо, вам вже зробили щеплення, але ми нарешті відкрили спосіб запобігти цій страшній хворобі, віспі, також відомій як вітряна, яка спричинила стільки смертей і загрожувала цим землям знову і знову, в масштабах, які не можна порівняти з війною!»
Го-о-го-о-го-о.... Правда? Правда! Мені вже зробили щеплення! Цього року жодна дитина в моєму селі не захворіла на фурункули!
Королева Лід і Сніг «Я не знаю волі Духа. Воля Духа настільки глибока, що я не думаю, що ми, люди, можемо здогадатися про все це. Але, будь ласка, пам’ятайте про це. І сьогодні я попрошу кожного з вас подумати про це у своєму серці. Церкві Святого світла Дух дав посох, який дихає вогнем і вбиває людей. Наш Озерний Орден отримав від Духа і його посланців ліки, щит, який захищає людей від віспи. Насправді ці ліки — це технологія, яку сім’я мудрих вчених відкрила під час своїх мандрівок демонічним світом. Я хочу, щоб ви поміркували над тим, чому різні технології були передані двом церквам.»
Метушня... метушня...
Король Зимовий Смуток «Сподіваюся, ви розумієте одну річ. Ми, лідери трьох країн, будемо продовжувати вживати всіх можливих заходів для досягнення миру і процвітання. Звичайно, ми нікому не дозволимо зруйнувати нашу батьківщину. І я маю повідомити вам найважливішу новину.»
Яку? Про що саме?
Король Зимовий Смуток «Ми, Торговий союз трьох королівств, від сьогоднішнього дня розпускаємось. Ми знайшли нових друзів, які поділяють ідеали нашого союзу!»
Справді? І що це означає?!
Що у нас стало більше друзів.
Вірно! Де ці друзі? Хіба це не Країна Озер?
Король Зимовий Смуток «Країна Озер, країна Верхівок дерев, країна Очерету, Країна Рудих коней і сім незалежних міст вільної торгівлі погодилися з ідеалами нашого союзу і зробили крок у перед, як спільнота з метою врешті-решт звільнити кріпаків. Ми більше не є трійкою країн. Час, коли лише три країни виживали на самоті на далекому півдні закінчився. Ми боремося, щоб захистити землю. Ми прагнемо миру і процвітання, і ми визнаємо взаємне процвітання з усіма, до кого можемо достукатися.
Настав час пустити коріння в цьому світі й разом вирушити в нове завтра! Ми, люди глибокої любові до землі, яка є душею нашого Півдня, співчуття до наших ближніх, толерантності та самозречення, працьовитості, і, перш за все, свободи та незалежності, проголошуємо створення Конфедерації.»
...Конфедерація? Так, конфедерація?
Ми більше не єретики, у нас є компанія!
Тепер на нас не дивитимуться зверхньою ті, хто в центрі. Ми зможемо продавати наші залізні вироби набагато більшій кількості клієнтів! Ні, навпаки, всілякі товари будуть імпортуватись!
Кроль Залізна рука! Кроль Залізна рука! Ура Залізному королю!»
Король Зимовий Смуток! Король Зимовий Смуток! Ура королю Зимовий Смуток!
Королева Лід і Сніг! Ура королеві Лід і Сніг!
Конфедерація! Ура конфедерації!
Під освітленими місяцем деревами
Топ
Герой «...»
Топ
Королева демонів «Герой.»
Герой «Королева демонів.»
Королева демонів «...»
Герой «...»
Королева демонів «Можна я сяду поруч з тобою?»
Герой «Так» (ворушіння)
Королева демонів «...»
Герой «...»
Королева демонів «Ти в депресії.»
Герой «Так.»
Королева демонів «Я теж.»
Герой «...»
Королева демонів «...»
Герой «Я програв.»
Королева демонів «Я теж програла.»
Герой «Я не розумію.»
Королева демонів «Так.»
Герой «Чому я програв, чому ти програла?»
Королева демонів «Так.»
Герой «Королева демонів.»
Королева демонів «Хм?»
Герой «Ти шкодуєш про це?»
Королева демонів «...»
Герой «Я чув історію. Про чорний порошок.»
Королева демонів «…Так.»
Герой «...»
Королева демонів «Це моя провина.»
Герой «...»
Королева демонів «...»
Звук шарудіння.
Герой «А.»
Лицарка «Ти завдала мені багато клопоту.»
Королева демонів «Мені шкода...»
Лицарка «Але я теж була поганою. Я програла.» (бах)
Королева демонів «Це моя провина...»
Лицарка «Під час битви, у мене виникли сумніви. За що зараз проливалася кров? Чи отримаємо ми за цю кров ту ціну, на яку заслуговуємо? Іноді мені здається, що це незначна жертва.»
Королева демонів «Це були жертви, які не потрібно було приносити. Принаймні, сьогодні їх тисячі. Якби я ставилася до цього з більшою турботою, їх можна було б пощадити....»
Лицарка «....»
Королева демонів «...»
Герой «Ей.»
Лицарка «?»
Герой «Королева демонів, лицарка. ...Я маю сказати вам щось важливе.»
Лицарка «Що?»
Королева демонів «У такий час.»
Герой «Йдучи лугом, ступаючи на мокре від ранкової раси листя Під рожевим небом ранкового сяйва. Світ розширюється у всіх напрямках, але все, що я знаю, це шлях, яким я йшов досі. Можна йти куди завгодно, але вам нікуди не наказують йти.»
Лицарка «?..»
Королева демонів «...Це.»
Герой «Що за тими пагорбами? Ти ніколи не задумувався над цим?»
Лицарка «Про що ти говориш?»
Королева демонів (стискається) «...»
Герой «Просто і зрозуміло. Що там відбувається? Просто запитується, чи готовий ти вирушити у подорож у такому настрої. Це може бути дуже важко, і ви можливо не досягнете пагорба... Але чи це так? Куди б ви не захотіли піти. Мені здається, що дорога звивається в долину. Щоб потрапити на пагорб, треба піднятися по цьому пагорбі, мокрому від ранкової роси. Пагорб крутий, а дорога далека. Але якщо піднятися на нього, то зможеш побачити те, чого нікого не бачив.»
Лицарка «...Це.»
Королева демонів «Це не ранкова роса, це може бути кров.»
Герой «Але все ж.»
Лицарка «...»
Герой «Адже нам нічого не залишається, як йти. Якби ви не намагалися не йти, ви просто дрейфуєте до пейзажу. ...Нічого не вдієш. Якщо це так, я хотів би побачити те, чого я ніколи раніше не бачив. Я все життя був руйнівником, тому хочу побачити те чого не бачив раніше.
Лицарка «Герой…»
Королева демонів «...Герой.»
Герой «Ей. Знаєте.»
Хю-ху-ху-у-у~
Герой «Не хочете піти зі мною?»
Лицарка «...»
Королева демонів «...»
Герой «Мені соромно про це говорити, але я боюся, що розпадуся на частини, якщо залишуся сам. Крім того, коли я стоятиму на вершину пагорба, я хочу, щоб хтось дивився разом зі мною на краєвид звідти. Я не можу зробити це сам.»
Лицарка дивиться на нього.
Королева демонів киває.
Герой «Що думаєте?»
Лицарка «Дуже добре. Ні, скоріше, якщо ти знову мене покинеш, я не прийму цього.»
Королева демонів «Герой належить мені. Якщо ти залишиш це позаду, то і я покину.. Герой сторож.»
Герой «Так. ...Так!»
Лицарка «Володар меча дуже тривожний. Він навіть сам у депресії.»
Королева демонів «Ось що хороше у героєві. Він упертий і чарівний.»
Лицарка «Чарівний?! Я змушу тебе припинити ці ігри, королева демонів!
Королева демонів «Мені байдуже, що ти кажеш про моє майно!» (гуу-гуу)
Лицарка «Яке майно? Монструозно грудаста.»(гуу-гуу)
Королева демонів «Мо-монсторо грудаста?! Який сенс у монстро-грудях, від фігури водоспаду?»
Лицарка «Водоспаду! Це означає, що ти такий плаский, що ось-ось впадеш?» (знітилася)
Королева демонів «Оптичне спостереження не може виявити помилку.»
Герой «У-у-у-у. Допоможіть.»
Лицарка «Герой. Перше, що потрібно зробити, це укласти зі мою договір різними способами. Так буде краще. Треба бути готовим до далекої подорожі. Одружімося! Одружімося негайно!»
Королева демонів «А як ти це назвеш, якщо не хитрість?»
Лицарка «Це релігійна церемонія Озерного ордену.»
Королева демонів «Як тобі не соромно змінювати вчення на догоду власним бажанням!»
Герой «Ні, це... Ми ж ладнаємо?»
Королівство Опівнічного сонця, найрозкішніша кімната в палаці.
Архієпископ «...Чорний лицар... Впустили.
Капітан лицарів лілії «Мені шкода. Якби не ті брудні найманці, що наскочили на нас, ми б його неодмінно спіймали....»
Архієпископ «...Гадаю... Що це добре. ...Думаю. Що... Сталося з тією... мухою?
Капітан лицарів лілії «Ми відрубали йому голову на місці.»
Архієпископ «Куху. Ви не знаєте свого.... Я маю на увазі.»
Дзенькіт
Головний капелан «Архієпископе.»
Архієпископ «...Як воно?»
Головний капелан «Це те що треба.»
Архієпископ «...Хм-хм, хм-хм-хм, хм-хм-хм.»
Капітан лицарів лілії «А що з ним?»
Головний капелан «Ці два — освячені... Коштовності, так би мовити.»
Капітан лицарів лілії ковтнула.
Архієпископ «Швидко... Швидко, мені в руки...
Головний капелан «Ха-ха-ха.» (поклав)
Архієпископ «Невже воно прийшло до мене... Хе-хе... Я не міг дочекатися цього блиску... Величезної чарівної сили, що наповнює його... Свіжий, безсмертний блиск...»
Капітан лицарів лілії брязк, брязк, брязк.
Архієпископ «Два очні яблука з міткою...»
Ворона зала
Не глибокий сон перервав пекучий біль у внутрішніх органах.
Червоні, як кров, холодні, як залізо, гіркі, як гнила плоть, залишки снів пливли в тумані. Навіть рух згортання в клубок викликав біль, наче в кінцівки встромляли кілки, розриваючи нерви. Вона дивувалася, як могла спати при такому сильному болі, але розуміла, що це помилка. На сам перед, вона обрала сон для того, щоб терпіти цей біль. Вона обрала сон нескінченого кошмару, щоб стримати сильний біль і страждання, які роздирали її плоть і втрату так багато, що вона більше не могла розрізнити одне від іншого.
Але народився герой.
Герой прийшов у цей світ.
Вона намагалася промовити це заборонене ім’я лише вустами.
Звісно героя з цим ім’я більше не має. Це ім’я стояло поруч з нею сотні й тисячі років тому, коли вона ще бігала по землі своїм теплим тілом.
(Проте...)
Навіть через сто років. Я хочу його побачити.
Навіть через тисячу років. Я хочу його побачити.
Пробурмотіла вона в липкій, гіркій темряві.
Єдина сльоза, пролита в перше за багато років, ковзнула по її щоці з такою теплотою, що вона сама була вражена.
Коли вона розплющила повіки, на землі панувала війна. Це була війна, подібної до якої вона не бачила за останні кілька десятків чи близько того раундів. Якщо з’явиться герой чи не закінчиться війна? Її пристрасний герой мав би панувати над усім, що є війною у війні, хаосом у хаосі та руїною в руїні.
Вона намагалася шукати героя серед тієї війни, але її розтягнута свідомість говорила їй про біль, ніби її торкнувся вогонь. Кожен звук брязкоту мечів об землю, кожен крик образи та недоброзичливості, що кидалися на неї, були для неї розпеченим залізним кілком.
Ця війна її злочин і покарання.
Крики відчаю її дітей, що розносилися по всьому світу, мучили її, як незліченні мечі, що пронизують тіло. Кавалеристи їдуть на конях по землі.
Піхотинець цілиться списом в шию.
Генерали ведуть їх далі.
Світ ось-ось поглине хаос. Вельможі та королі, збожеволілі від жадоби влади, прагнуть до панування, а серця людей, розбурхані, як полотно, нескінченно спустошені.
Вона шукала відважного чоловіка, який би виніс біль її темряви й рани. Тільки герой міг зупинити страждання цього спустошеного світу. Вона заперечувала, що робить це заради здійснення власних нездійснених мрій, але продовжувала кликати героя.
Врятуй нас. Герой.
Цей світ, сповнений болю.
Це коло наповнене брудом.
Дочка світла і вогню ніжно заплющила очі, сподіваючись на якнайшвидший порятунок. Знову полилися сльози, але вона навіть не помічала їх і просто продовжувала повторювати вкарбоване древнє вибачення.
Продовження в «Королева демонів та герой ④ Що можна зробити своїми руками.
3 А́льви (давньосканд. álfar,álfafólk; в однині: álf) — у скандинавській мітології нижчі природні духи, аналог ельфів з ґерманської мітології. Як окремий різновид істот згадуються в «Едді», в інших випадках вважаються тим самим, що й ельфи.
Коментарі
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Увійти, аби лишити коментар!