Вирок

Розділ 40. Вирок
 

Ройс примудрився спуститися по сходах десь пізно ввечері й ледве всівся на стілець. Боб попросив нову служницю принести йому тарілку з їжею і кухоль стандартного елю, знаючи, що бард заплатить за нього пізніше.
Монах балансував виделкою на одному пальці, а його супутник, ельфійський лучник, доїдав тушковане м'ясо, яке приготував Ліам. Вони обговорювали наступну місію — перемогу над тролем, якого вигнали всі орки та віверни, але чекали на решту своєї партії.
Боб підняв голову, коли Марта вбігла до корчми.
— Бобе, у мене погані новини! Примроуз померла вночі, і ми втратили частину немовлят. Ти не проти, якщо ми принесемо їх усіх сюди, доки їх не забере священник Діана? Це займе всього пару годин. Коли храм будували, він був повністю мебльований!
Боб кивнув, коли до заїжджого двору почали забігати жінки з немовлятами та малюками. Мандрівники припинили свої справи і здивовано та розгублено витріщилися на них.
— Труді, принеси молока і супу, щоб ці малюки могли поїсти, і попроси всіх дітей, які не зайняті роботою, допомогти нагодувати немовлят.
— О, Бобе! Ти не мусиш цього робити! — вигукнула Марта, допомагаючи жінці пересунути кілька додаткових стільців, щоб посадити дітей, які вміють повзати і ходити, так, щоб вони не підходили надто близько до вогню.
Він посміхнувся їй і сказав. — Ось чому я це роблю. А тепер іди знайди Діану.
Вона посміхнулася йому у відповідь і поспішила геть.
Монах відклав виделку, підійшов, взяв на руки одне з найменших немовлят і почав розмовляти з жінками. Ройс тримав виделку на півдорозі до рота і дивився на немовлят з сумішшю жаху і захоплення.
— Випивки, будь ласка, — сказав карлик, зайшовши до бару і сівши за столик. Він подивився на малюків і сказав, — Приводиш дітей на роботу? Чи ти відкриваєш дитячий садок?
— Я обслуговую тут людей різного віку, добре, гноме, — засміявся Боб, простягаючи йому великий кухоль гном'ячого елю, коли Труді вийшла з молоком і супом.
Поставивши келих ельфійського вина поруч з ельфом, гном сказав, — Я бачу, що ти також подаєш тут всілякі напої.
— Золото сяє незалежно від джерела, так само як і срібло та мідь.
Гном кивнув і взяв свій ель. 
Діана вбігла до корчми й, не звертаючи уваги на всіх шукачів пригод, попрямувала до групи немовлят.
— Бідолахи! Віднеси їх до храму! Я приготувала для них кімнату. Ви, жінки, всі про них дбаєте?
— Взагалі-то, ми лише принесли їх до вас. Нам треба повертатися до роботи, — вибачливо сказала одна з жінок, тримаючи на руках двох немовлят, і пішла слідом за Діаною.
— Дякую, що дозволив їм залишитися тут, Бобе, — сказала Діана, виводячи їх з бару.
— Боб? Мені треба випити. Я просто не знаю, що робити, — сказав чоловік, який сидів у кінці бару.
Боб простягнув йому кухоль стандартного елю і сказав. — У чому проблема?
— Моя дівчинка. Фестиваль у розпалі, а вона не хоче йти на нього. Каже, що ненавидить холод і хоче залишитися вдома.
Боб задумливо кивнув, намагаючись зрозуміти, як сказати хлопцеві, що його дівчина йому зраджує, коли він побачив, як вона заходить до бару зі своїм таємним хлопцем.
— Це вона? — запитав він, знаючи, що магія утримає їх від фізичної сутички, коли чоловік підвівся зі свого стільця, щоб поговорити з ними.
Чоловік у королівському вбранні увійшов до заїжджого двору і попрямував до бару.
— Пане Боб? Король вимагає вашої присутності в домі міського лорда протягом години.
Боб обережно кивнув головою і дивився, як чоловік розвернувся і пішов, не сказавши більше жодного слова. Він обережно поставив склянку, яку чистив, і зітхнув. Настав час випробувати одну з нових здібностей, які він отримав від Джо. Зосередившись на здібності, він струснув себе, і поруч з'явилася його копія. Нова копія була невидимою, коли він підійшов і зняв плащ з гачка, а потім попрямував до дверей. Оригінал залишився в барі, весело наливаючи карликові ель у кухоль і слухаючи, як заплаканий чоловік розповідає про зраду своєї коханої.
Вийшовши на вулицю, Боб завмер, побачивши будівлю на іншому боці дороги. Вона була повністю збудована з каменю, але він знав, що її побудували за допомогою магії. Це теж зробив Джо?
Підійшовши до дверей, він помітив пару, що виходила зсередини. Всередині він побачив два зали, що вели у протилежні боки, і двері прямо перед собою. Магія дозволяла чоловікам ходити наліво, а жінкам — направо, але ніяка магія не заважала нікому йти прямо. По інший бік дверей Боб побачив центральну зону, призначену для того, щоб люди могли прати білизну. Магія створювала воду, нагрівала її і знищувала після використання. Існувало багато запобіжних заходів, щоб захистити людей від шкоди, і навіть місце для сушіння білизни перед виходом.
Попри те, що там не було мила, чи олій для купання, він одразу зрозумів, що це фантастичний подарунок на день народження, і йому стало цікаво, чи не зажадає Джо чогось натомість. Вирішивши, що зараз він нічого не може зробити, він пішов, щоб поспішити до маєтку градоначальника.
Йдучи вулицею, Боб тримав капюшон плаща опущеним, щоб приховати своє обличчя від учасників фестивалю. Менестрелі танцювали і співали в тонких колготках, часто переодягаючись, щоб зігрітися, а натовп юрмився навколо численних торговців, найнятих міським лордом, щоб роздавати безплатне пиво і смаженого кабана. Боб дізнався так багато нового, що був майже приголомшений.
Паладин впустив його до маєтку і тихо провів до великої зали. Його батько сидів і тихо розмовляв з королем, а міський лорд сидів і похмуро дивився на молоду дівчину, одягнену у все чорне. Бобу не потрібно було двічі дивитися на дівчину, щоб зрозуміти, що вона наскрізь просякнута злом, але він не був упевнений, наскільки це знання походить від його божественних здібностей. Він одразу зрозумів, що її ще не судили, і здивувався, навіщо його покликали.
— Бобе, як добре, що ти так швидко приєднався до нас. Будь ласка, сідай, — сказав король, показуючи на стілець поруч з батьком.
Сівши, Боб спостерігав, як кілька паладинів увійшли до кімнати, щоб приєднатися до того, що супроводжував його, а потім закружляли навколо дівчини. На підлозі вже було намальоване магічне коло, і Боб знав, що воно утримує її від втечі.
— Я подумав, що тобі буде цікаво бути присутнім на цьому суді, адже вона націлилася саме на тебе, і сьогодні твій день народження, — сказав його батько.
Боб кивнув, коли паладини почали молитися своєму богу. Він дивився, як їхні молитви утворюють кільце вздовж магічного кола, і думав, чи може король або хтось інший побачити, як воно починає світитися. Лілі загарчала на них, коли почала проявлятися як демон. Боб побачив чорноту її душі й здригнувся, коли чудовисько, що сиділо в ній, намагалося залишитися непоміченим.
Паладини кивнули, припинивши свій спів.
— Ми визнаємо людину винною у злих вчинках. Чи можемо ми винести вирок? — запитав найстарший паладин у короля.
— Ви святіші за мене. Вирішіть її долю, щоб ми могли продовжити наш вечір, — сказав король, махнувши рукою.
Боб зрозумів, що король не бачив злого монстра, і подивився на батька, який сидів дуже спокійно, з широко розплющеними від страху очима. Він завжди знав, що його зір у нього від батька, але це ще раз підтвердило це. Чи випромінював він тепер ауру, яку мав, власну божественність, яку міг бачити його батько? Подумавши про це, він вирішив, що ні, інакше його батько вже прокоментував би це.
— Ліллі Вінстон буде спалена на вогнищі, щоб усі стали свідками кінця такого зла, а потім її попіл буде змішаний з розчином для мосту, що будується на південь від міста, і решту часу по ній будуть топтатися, як додаткове покарання.
— Ого, — сказав король. — Вона, мабуть, була дуже зла.
Боб і його батько серйозно кивнули, коли паладини за допомогою магічних зв'язків вивели її з кімнати. Боб не міг стримати дрож, що пробігла по його спині. Він сподівався, що коли він зіткнеться з таким злом, то саме у своєму барі, де він буде в безпеці й під захистом. Насправді, він не міг дочекатися, коли повернеться туди, і, ймовірно, не залишить його ще дуже довго. Тепер він розумів, чому деякі боги ніколи не покидають свої небесні царства. Як Джо міг так насолоджуватися ним? Мабуть, це просто різниця в силі, вирішив він.
 
 
Авторка: Кіліан переміг! Він обирає наступне оповідання з тих, що я напишу:
- Генезис мисливця
- Охоронці Саду
- Король демонів та Герой Світла
Подивіться першу відповідь, щоб дізнатися, про що кожна історія, оскільки Авторська Думка допускає лише 50 слів.
 
Генезис мисливця — приквел до моєї історії «Повстання мисливців» з точки зору батька Мак.
Охоронці саду — весела і дитяча історія про садових павуків, які вважають своїм обов'язком захищати людський сад від злих коників.
Король демонів і Герой Світла — історія про демонів і людей, які ведуть віковічну битву. Головна героїня буде жінкою, і у неї будуть робочі стосунки з виконавцем головної ролі, що наштовхує на думку про майбутні стосунки. Я додам інформацію, якщо хтось захоче дізнатися більше.