[6] Запит з Америки
П’яте липня, шістнадцята тридцять. Ідзу, кабінет директора МПА.
У цій кімнаті, яку Тацуя використовував як свій кабінет, він зустрівся з чоловіком і жінкою.
Чоловіка звали Тоокамі Рьоусуке. Він був членом FEHER, правозахисної організації магів, що базувалася у Ванкувері (Америка) і співробітником компанії Маґіан.
Жінка - Лена Фехр. Представниця FEHER і мала особливу конституцію тіла, зовні вона виглядала як красива дівчина шістнадцяти років, але насправді їй було тридцяти.
Крім того, Лена не була тут фізично. Хоча її взагалі не можна було відрізнити від її фізичного тіла, якщо не мати «очей» як у Тацуї, взагалі не помітити різницю, але ця Лена астральне тіло, а вона сама перебувала у Ванкувері. Лише її свідомість була відправлена через Тихий океан в астральне тіло.
Точніше, вона візуалізувала сайонове інформаційне тіло, створене шляхом копіювання її власного фізичного тіла і розміщення в ньому її свідомості.
– ...Кам’яна плитка, яку витягнули з печери, це вона?
– Так. Було виявлено два типи кам’яних плит, чорна і біла. Чорну плиту забрали члени FAIR. Що стосується білої плити, то, здається, навіть після того, як ми її забрали, вони викопали ще кілька таких самих плит поспіль і досить швидко.
Астральне тіло Лени розповіло Тацуї про сутичку FEHER і FAIR через кам’яну табличку та горі Шаста і деталі того, що було після цього.
– Ця плита - реліквія?
Біла кам’яна табличка, яку ми забрали і яка зараз перебуває під вартою поліції, не була реліквією в тому сенсі, що містить магічну силу. Але це була магічна реліквія, це точно.
– Що ви маєте на увазі?
– Коли біла плита була насичена ахроматичними мисленнєвими частками, на її поверхні з’являвся візерунок з безлічі вигнутих ліній.
Ахроматичні мисленнєві частки це однорідний потік сайонів, якому не надали жодної форми чи якостей і який навіть не був хвилею. Його можна було б описати як образ нерухомої води, що стоїть в озері, поверхня якого схожа на дзеркало. Звичайно це не те, що можна було б знайти в природі, і для створення ахроматичних мисленнєвих часток необхідна складна техніка маніпуляції сайонами.
– Я думаю що це карта.
Почувши слова Лени Тацуя не намагався приховати свою цікавість і проявив її.
– Карта... Нового сховку реліквії?
– Я сама розглядала таку можливість... Але думаю, що це більш екстраординарне місце!
– Це місце, де поховано, щось, що, якщо буде виявлено, завдасть великої шкоди сучасному суспільству?
– Або це місце, де поховані речі, які можуть принести великі благословіння людству.
– Зрозуміло.
Тацуя не заперечував, що ідея Лени була слабо обґрунтованою.
– Та плитка, схожа на мапу, цікава, але мені цікавіша чорна плитка, яку забрали FAIR.
– Мені теж. Чорна скрижаль, здається, пов’язана з більшою загрозою.
Лена (астральне тіло) затремтіла.
Тацуя пильно поглянув на неї.
– Це передчуття?
– Що?.. Н-ні, ні.
Жінка, захоплена зненацька і на мить завмерла, поспішно похитала головою.
– Я не маю передчуття. Я просто відчуваю це.
Хіба це не передчуття, подумав Тацуя, але не сказав цього.
– ...Міс Фехр. Я розумію вашу стурбованість. То що саме ви від мене хочете?
Лена на мить завагалася, а потім звернулася до Тацуї з виразом обличчя, яке, здавалося, було втіленням ідіоми кинутися у вир з головою.
– Містер Шіба. Я знаю, що це важко, але чи не могли б ви приїхати до... Штатів, не на Гаваї, а на материк, на західному узбережжі?
– На материкову частину Американських штатів?.. Я не можу дати вам негайної відповіді.
Всупереч її очікуванням, Тацуя не відкинув прохання Лени, як неможливе.
Насправді візит Тацуї на материкову частину USNA не був такий складний як заведено вважати. Японський уряд не міг зупинити його. Ні, він мав владу, але не мав жодних виправдань, щоб нею скористатися. Самообмеження магів у виїзді з країни було значно послаблене, якщо не скасоване, виїздом Маюмі до Штатів.
З іншого боку, для тих хто займався національною обороною і дипломатією, було відкритою таємницею, що уряд USNA намагався залучити Тацую до їх країни у зв’язку зі співробітництвом у сфері технології Зоряного реактора. Чиновники USNA розуміли, що перебування Тацуї в USNA чи Японії не мало великого значення для рівня загрози. Пентагону було відомо, що він міг миттєво бомбардувати будь-яку точку світу.
Чимало посадовців Агентства Національної Безпеки USNA вважали, що перебування Тацуї в Штатах, де поширювалася їхня юрисдикція, скоріше зменшить загрозу, аніж усуне її. Якби він захотів в’їхати в країну, швидше за все, йому б це дозволили, незважаючи на заперечення деяких.
– Однак, якщо ми побачимо будь-які ознаки підриву миру у світі, як сказала міс Фехр, ми будемо раді прийти вам на допомогу, за будь-яку ціну.
– Мене заспокоїли ваші слова.
Лена приклала руку до грудей із розслабленим обличчям прикрила очі. Це був жест, ніби вона дбайливо зберігала слова Тацуї у власному серці. В очах Рьоусуке це виглядало саме так.
Він не міг не відчувати ревнощі до Тацуї.
◇ ◇ ◇
Тацуя не робив Лені пустих пропозицій.
– ...Шановний Тацуя, вас щось турбує?
Він серйозно обмірковував пропозицію Лени, то такої міри, що Міюкі поставила це питання в їх будинку в Тьофу.
– Міюкі, можеш послухати мене хвилинку? Є дещо, про що я хочу, щоб ти подумала разом зі мною.
Тацуя без вагань звернувся до Міюкі.
– Так, про що?
Міюкі принесла холодний трав’яний чай для Тацуї, який обмірковував щось у вітальні, поставила скляні чашки на низький столик і сіла напроти нього, все ще бувши у фартуху.
Сьогодні ввечері до мене в МПА завітала Лена Фехр.
– FEHR! ...Астральним тілом?
Хоча вона не могла приховати свого здивування, Міюкі одразу зрозуміла, що статися. Вона одразу ж пригадала історію про те, що Лена приходила до Рьоусуке в її астральному тілі, яку вона чула від Тацуї, під час попередньої крадіжки Фронту прогресивного людства в Ітоїґаві.
– Саме так. Це було приголомшливо, майже не відрізнити від тіла з плоті й корові.
– «Святу» FEHR. ...Не можна недооцінювати.
«Свята» був псевдонім Лени. В організації її називали «Міледі», але її прихильники, поза межами організації часто називали її «Свята Лена».
Ймовірно, це пов’язано з тим, що вона добре володіла «Ейфорією» та іншою магією психологічного втручання, яка змушувала людей забути про їхні страждання і забути біль їх сердець. Деякі люди знаходили тимчасовий комфорт, навіть якщо він лише тимчасовий, «полегшенням».
Ім’я «Лена Фехр» - це також був псевдонім. Ні, це радше сценічний псевдонім. Це не робочий псевдонім, оскільки вона називала себе «Лена Фехр» у приватному житті. Її справжнє ім’я, яке вона сама зараз рідко використовувала, «Лена Шевалле».
– Вона попросила мене приїхати до Америки.
– Приїхати шановному Тацуї в Америку? Що це за справа така?
Тацуя пояснив Міюкі про суперечку навколо кам’яної плитки, знайдених на горі Шаста.
– Ось як. Пан Тоокамі зробив таке в Америці...
Маюмі не особливо докоряла Рьоусуке за те, що той відмовився від доручення супроводжувати Маюмі, яке отримав від Тацуї.
– У Лени Фехр, вочевидь, з’явилося зловісне передчуття щодо кам’яної скрижалі в руках FAIR.
– Я розумію, що це може спричинити щось недобре, але...
Міюкі питально схилила голову.
– Що вона планує робити, запросивши шановного Тацую до Америки? Не розумію, який сенс простити, шановного Тацую про допомогу, коли ще не відомо що з цього вийде.
– Напевно, це просто ще одне передчуття. Що знадобиться моя допомога, щоб щось вирішити.
– ....Хіба це вже не передбачення?
– Я теж так думаю.
У вітальні запала коротка тиша.
– ...Шановний Тацуя, що ви збираєтеся робити?
— Ми не можемо вжити заходи щодо інциденту, який ще не стався, і не можемо дозволити собі чекати, поки щось станеться на місці.
– Тоді ви будете розбиратися з інцидентом, після того, як він станеться?
Міюкі не правильно зрозуміла відповідь Тацуї. Вона змогла прочитати навіть ті моменти, які він не озвучив.
– Я думаю про те, як дістався до Сполучених Штатів.
Тацуя також продовжував говорити про це з таким виглядом, ніби це було чимось само собою зрозумілим.
– Хіба ви не можете просто виїхати з країни, як пані Саєгуса?
Це можливо, але я не хочу робити надто агресивних кроків.
Офіційна процедура не могла зупинити виїзд Тацуї до Штатів. Але були б перешкоди. У результаті існувала ймовірність того, що відбулася незначна втрата часу, яку не можна ігнорувати.
З огляду на це, Тацуя вирішив, що для нього буде вигідніше виїхати з країни таємно, навіть якщо це буде протизаконно, щоб досягти позитивного балансу.
◇ ◇ ◇
Середа, сьоме липня дві тисячі сотого року.
Незважаючи на будній день, Тацуя не пішов ні на роботу, ні до університету.
З самого ранку, він відвідав родину Йотсуба.
– Що сталося? Це незвично, щоб ти приходив сюди без запрошення.
Зі здивуванням і дражливістю звернулася Мая до Тацуї, який прийшов її привітати.
Тацуя проігнорував дражливість і розповів про візит Лени.
– Чорна і біла плити... Цікава історія.
– Схоже, що це магічна реліквія.
– Може, це новий вид реліквії?
– Не можна робити висновків, не побачивши її особисто, але з того що я чув, це релікт іншої природи ніж Реліквія.
– Біла знаходиться в одному з поліційних відділів, так?
– Не включено, що її можна дістати...
– Так. Це на крайній випадок.
Ніхто з них не виглядав так, що мав труднощі з «крадіжкою в поліції».
– То для чого ти сьогодні тут? Ти ж не прийшов сюди звітувати переді мною, чи не так?
– Вважаю, що потрібно доповісти.
– Що буде далі?
– Я хотів би, щоб ви показали мені стан вашого дослідження «Примарного кроку.»
– Так, добре.
Після труднощів з розшуком Чжоу Гонґцзіня, в родині Йотсуба проводили дослідження примарного року. В основному це дослідження про те, як зламати «Примарний крок», але паралельно велася розробка техніки для досягнення такого ефекту, за допомогою сучасної магії.
– Пані Юка має бути в лабораторії, як зазвичай.
Людина, що стояла в центрі цих досліджень, Цукуба Юка, наступна глава родини Цукуба, однієї з родинних гілок родити Йотсуба. Родина Цукуба мала високі здібності до магії ментального втручання і Юка була особливо хорошим кандидатом, щоб виправдати свої ім’я, як наступний глава гілки родини.
– А тепер, прошу мене вибачити.
Тацуя підвівся, вклонився не лише Маї, а й Хаямі, що стояв за її спиною, і вийшов з кімнати.
На жаль Тацуя не зміг одразу побачити Юку.
– Вибачте, що змусила вас чекати.
Після тридцяти хвилин очікування в кав’ярні дослідницького центру, що був окремою будівлею від головного будинку, нарешті з’явилася Юка.
– Ні, це я несподівано увірвався.
Відповівши Юці, Тацуя сказав досліднику, який сидів з ним, що йде.
Тацуя вийшов з-за столу під незадоволеним поглядом дослідника, який здавалося не хотів, щоб той йшов.
Прямуючи разом до виходу з кав’ярні, Юка посміхнулася Тацуї.
– Ви дуже популярні, пан Тацуя.
– Для мене теж дискусії з тутешніми дослідниками мають більше значення, ніж в університеті.
– Будь ласка, будь м’якше. Останнім часом багато наукових співробітників просять переведення на острів Міякі, і я хвилююся.
Як впливовий член родини, Юка частково відповідала за управління дослідницькими об’єктами в цьому «поселені». Інститут мав горизонтальну організаційну структуру і не мав конкретної назви, але за посадою вона є другою після управління Шірабе Куребаяші, який відповідав за координаційний центр.
– Не те, що я їх набираю.
– Ну, так.
Юка також розуміла ситуацію. Дослідники хотіли працювати з Тацуєю лише з академічної цікавості. Попри це, вона не змогла приховати свого незадоволення, навіть виглядало так, ніби це само собою зрозуміло.
– До речі, я чув, що ти вирішила вийти заміж.
– Що?!
Несподіваний напад Тацуї призвів до того, що з рота Юки зірвався розладнаний голос.
– Вітаю.
– Ах, ха-ха-ха... Цього року мені виповнюється двадцять шістнадцять.
Очі Юки забігали й вона безглуздо засміялася. Їй явно не подобається ця тема. Огида на її обличчі свідчила про те, що оточення наполегливо підштовхувало її до шлюбу.
Тацуя підняв цю тему, хоча знав про це.
Хода Юки стала швидкою. Звісно не настільки швидкою, щоб він не встигав за нею.
Зайшовши до власної лабораторії, Юка швидко запитала Тацую, чого він хоче. Можливо вона вважала, що буде нестерпно знову порушувати тему шлюбу.
– Пані Юка, як далеко вам вдалося відтворити «Примарний крок»?
Тацуя теж був тут не для того, щоб вести світські бесіди, тож одразу перейшов до справи.
— А, про це.
Юка ледь помітно нахмурилася.
– Не має сенсу надто тужитися, тому скажу чесно. Наразі не має надії на відтворення.
– Ось як...
У мене є деякі нові можливості від Кудо Мінору, але методи занадто відрізняється від сучасної магії.
Для Тацуї і його оточення, Мінору був близьким, але родина Йотсуба в цілому сприймали його як того, проти кого, вони колись билися. Зокрема, маги, які спеціалізувалися на магії ментального втручання, такі як Юка, як правило, стримано ставилися до Мінору. Недружнє ставлення Фумії до Мінору могло бути пов’язане не лише з тим, що вони суперники однієї статі та одного віку, але й з тим, що він, як і Юка, є магом, який спеціалізується на магії ментального втручання. Однак оскільки Міюкі не мала такої схильності, не можна робити загальне твердження.
– Але вдалося розробити магію зі схожим ефектом. Але це не зовсім те, що робить «Примарний крок».
– Чудово.
Тацуя щиро відпустив їй комплімент.
Розвиток нової магії цінний сам по собі. І, до того ж вона була створена з метою відтворення магії з ефектами, яких ніколи раніше не було в сучасній магії. В цьому більше досягнення, ніж просто переробити древню магію в сучасну. Як в академічному, так і практичному плані.
Від похвали Тацуї у Юки навіть ніс не смикнувся.
– Я не проти похвали, але ми ще не закінчили. Якщо бути точним, ми знаходимося на етапі, коли відчуваємо, що нам потрібно зробити це один крок, перш ніж ми зможемо її розробити.
– Можу я побачити дані?
– Звісно. Зачекай трохи.
Відійшовши від довгого столу, що стояв навпроти Тацуї, до столу біля стіни, Юка повернулася з ноутбуком.
Пристроєм з двома екранами, сенсорним дисплеєм і сенсорною консоллю. Юка провела пальцем по секції консолі. Одразу після цього на стіні, на якій до цього був геометричний візерунок на білому тлі, з’явилися математичні формули, змішані з буквами та символами. Це були дані, що представляли структуру магічної формули. Коли її обробити вона стане послідовністю активації.
Тацуя поклав руку на стіну й прокрутив формулу. Це відбувалося досить швидко, але Юка не виразила жодного подиву чи здивування. Вона розуміла, що для Тацуї це природно.
– ...У цієї магії є назва?
– Га? ...Ні. Вона ще не закінчена.
– Дай їй назву. Здається, я бачу, де ти застрягла.
Дати назву - це все одно, що заявити патентні права на свою магію. На жаль системи збору роялті не існувало, але принаймні почуття честі задовольнялося.
– Не хочу. Я ж казала, що вона не закінчена. Я не хочу брати чужу роботу.
Коли Тацуя попросив Юку дати назву, він мав на увазі: «Я сам завершу цю магію, тож ти маєш зареєструватися як розробниця.» Юка зрозуміла це правильно і відстоювала свою гордість дослідниці.
– Тоді, чи не хотіла б ти разом придумати назву після її успішного завершення.
Тацуя міг зрозуміти таку гордість. Тому він запропонував компроміс.
– ...В такому випадку.
— Тоді дозволь трохи погратися з нею. Результат буде через три чотири дні.
– Чому тобі не взяти її з собою до Токіо, чи на острові Міякі. У будь-якому випадку, я застрягла і залишила її на деякий час.
– Ти впевнена?
– Так. Зараз я працюю над тим, як розбити «Примарний крок». Це ще займе місяць-два, і я планувала на цей час заморозити розробку нової магії. Якщо Тацуя готовий взятися за це завдання, то це чудово.
– Тоді я так і зроблю.
– Зачекай хвилинку. Я зараз запишу її на карту.
Юка знову повернулася до свого столу, цього разу, щоб керувати даними пультом.
Всього за десять секунд з-під краю столу на половину висунулася карткоподібний накопичувач. Юка витягла його, поклала в чохол і передала Тацуї.
– Я візьму її.
Тацуя поклав чохол з картковим накопичувачем до внутрішньої кишені літнього піджака і вийшов з лабораторії.
◇ ◇ ◇
Наступного дня після візиту до головного дому Йотсуби, Тацуя зосередився на розробці нової магічної техніки у лабораторії, на острові Міякі. Це було рідкісним явищем, але він буквально забув про їжу і сон, працюючи над цим.
До полудня дев’ятого липня минуло більше ніж цілий день, коли його осяяло натхнення.
– Шановний Тацуя, вибачте.
Вибачився перед ним його особистий дворецький, Ханабіші Хійоґо, по внутрішній лінії.
– Щось сталося?
Він сказав йому, щоб той зв’язувався з ним лише в разі виникнення термінової ситуації.
– Так.
У голосі Хійоґо з’явився рідкісний натяк на нервозність.
Тацуя перемкнув свою увагу на справу.
Ми отримали повідомлення від пана Джеффрі Джеймсом з USNA, що йому потрібно терміново з вами зустрітися.
Джеффрі Джеймсом - секретарем Ліама Спенсера, Міністра оборони USNA та головного кандидата на пост президента. Як представник Спенсера, він багато разів відвідував острів Міякі, щоб зустрітися з Тацуєю.
– Він на зв’язку?
– Так.
– Передай йому зачекати п’ять хвилин.
– Слухаюсь!
Тацуя відключив дзвінок і поспіхом привів себе до ладу.
Потім перейшов до телефонної кімнати та увімкнув відеофон, щоб зателефонувати Хійоґо. Минуло чотири хвилини й п’ятнадцять секунд, після того, як він відключився від внутрішнього номера.
– Будь ласка, з’єднай.
Хійоґо вклонився на дисплеї, на якому потім з’явилося обличчя доброзичливого білого чоловіка.
– Джей Джей, минув місяць.
Тацуя назива Джеффрі Джеймса «Джей Джеєм», бо той так хотів. Три роки тому, коли вони вперше зустрілися, Тацуї так сказали, і він чесно користувався цим прізвиськом.
– Так, Тацуя. Давно не бачилися.
– Мені сказали, що ви хотіли терміново зустрітися зі мною, де ви зараз?
Тацуя не запитав чи вистачить телефонного дзвінка. Він сказав: «Хочу з вами зустрітися». Міг бути запит, консультація, протест або щось таке, що не можна обговорити телефоном. Було б марною витратою часу запитувати, чи можна це зробити без зустрічі.
– Взагалі-то ми знаходимося за сто двадцять миль від вас... Близько двохсот кілометрів на схід, у відкритому морі.
– Ви перебуваєте на борту авіаносця?»
– Так. Ви правильно здогадалися.
Тацуя знав з новин, що великий авіаносець ВМС USNA «Індепенденс» перебував у західній частині Тихого океану, на спільних, з Японією, навчаннях.
Джей Джей особистий секретар Спенсера, зайнятий майбутніми президентськими виборами. Малоймовірно, що він прибув на борт авіаносця з Гаваїв. Передбачалося, що він прилетів на цей корабель в Тихому океані на невеликому транспортному літаку абощо.
– Отже, якщо у вас є час, я хотів би зустрітися з вами відтепер.
– Прямо зараз? Схоже, це дуже терміново.
– Мені потрібно обговорити з вами дещо термінове.
Це назвали обговоренням, але судячи з відчуття цього дзвінка, здавалося, що це прохання. Це також досить клопітно.
– Гаразд. Чекаю на вас.
Таке нетерпіння демонстрували працівники міністра оборони. Не можна заперечити можливість того, що може спалахнути велика пожежа і перекинутися на них. Так подумав Тацуя і погодився на візит і зустріч з Джей Джеєм.
Завдяки технічному обміну, пов’язаному із Зоряним реактором, персонал острова Міякі звик до візитів американців. Джей Джей, зокрема, часто повторював свої короткі перебування. У ці дні працівники аеропорту вже не відчували особливого хвилювання, зустрічаючи його.
Однак сьогодні, коли Джей Джей приземлився в аеропорту для членів родиною Йотсуба на північному сході, замість аеродрому на південному сході, відкритому для широкої громадськості, співробітники аеропорту трохи нервували, приймаючи його. На цьому етапі всі, окрім Тацуї, поділяли думку, що все було не так, як зазвичай.
Обмінявшись короткими привітаннями, Джей Джей одразу ж почав обговорювати свою справу.
– Насправді, у місті Окленд, на західному узбережжі, сталася низка незрозумілих інцидентів, коли люди раптом втрачали здатність говорити.
– Втратили здатність говорити? Маєте на увазі, що їхні горло і язик паралізовані?
Тацуя спочатку запідозрив вплив токсичного газу.
– Ні. Наскільки чув від третіх осіб, вони розмовляють. Швидше, це явище, коли люди, які раніше могли нормально спілкуватися, раптом стають нездатними розуміти значення слів.
– Чи можуть вони страждати на дисфункцію мозку?
– Безумовно, симптоми схожі на афазію Верніке.
Афазія Верніке - це афазія, при якій людина втрачає здатність розуміти значення слів через пошкодження мовного центру, в головному мозку, так званої зони Верніке. Людина не тільки не розуміє, що говорить інша людина, але й не може говорити осмисленими реченнями. Людина може нормально вимовляти слова, але через те, що вона втрачає значення слів, вона не в змозі правильно сприймати та вимовляти слова, в результаті чого утворюються незв’язні речення. Страждає не лише мовлення, але й навички читання та письма.
– ...Але скільки б не проводили обстежень, ніяких відхилень у головному мозку не виявляють. Мало того, були випадки, коли симптоми передавалися іншим, з часовим лагом, від кількох годин до доби або близько того.
– Чи може хворобу викликати невідомий вірус?
– Ми провели ретельне обстеження, але змогли виявити лише відомі віруси.
Тацуя очікував почути таку відповідь. – Якщо є спалах такої хвороби, як ця не могло бути, щоб вони не провели ретельне вірусне обстеження.
– А хворі - ми умовно називаємо їх «пацієнтами», вони не пов’язані конкретним місцем, і не було випадків, коли інші хворі з’являлися в той самий час поблизу місця де стався спалах.
– Отже, це не афазія, викликана токсичним газом чи вірусом?
– Так ми думаємо.
Що ж це, безумовно, загадковий випадок.
– ...Ви прийшли до мене за порадою, підозрюєте, що це явище могло бути викликане магією?
– Так. Ми підозрюємо, що це міг бути терористичний акт з використанням магії.
Це була набагато серйозніша ситуація, ніж Тацуя передбачав перед зустріччю.
Терористичний акт за допомогою магії.
Навіть якщо це було неправдиве звинувачення, воно могло легко спровокувати «полювання на відьом». Полювання на відьом може поширитися не лише серед екстремістів на кшталт Гуманістів, але й в інститутах влади.
Якщо так, то існує ризик, що це може призвести до війни між тими хто має магічні якості, і тими у кого їх не має. Ні, якщо таке станеться, могло статися кровопролиття не лише між маґіанами та більшістю, але й між маґіанами.
Незалежно від того, чи брехливе звинувачення, чи факт, це потрібно було розв’язати якнайшвидше.
– Тацуя. Чи не могли б ви приїхати на західне узбережжя?
– До вашої країни?...
– Я хотів би, щоб ви побачили ситуацію та пацієнтів, і попрацювали над пошуком проблеми.
– ....
– У нас було кілька магів, які проводили розслідування, с поміж них члени Зірок, зіркового класу, але безрезультатно. Ви наша остання надія.
– Скажіть мені одну річ. Коли відбувся перший спалах?
– Перший випадок стався сім днів тому.
Тацуя інтуїтивно здогадався, що це сталося одразу після того, як розкопали чорну плиту на горі Шаста.
– ... Зрозумів. Я хотів би вам допомогти.
Ох!
Джей Джей нахилився вперед і схопив руку Тацуї, енергійно трясучи її вгору і вниз, повторював дякую.
◇ ◇ ◇
Будівля токійської штаб-квартири Йотсуба в районі Тьофу, Токіо, є багатоквартирним будинком, де квартири починаються з четвертого поверху, і вище.
Квартира, в якій мешкали Тацуя і Міюкі, знаходилася на останньому поверсі.
Після зустрічі з Джей Джеєм, Тацуя завершив нову магію раніше ніж планувалося і повернувся додому.
Була восьма вечора. Тацуя прибув на вертолітний майданчик на даху, використовуючи невеликий VLOT, і побачив Міюкі, яка чекала на нього.
– Я вдома, Міюкі. Дякую, що зустріла.
Тацуя подякував Міюкі за те, що вона чекала на нього на даху.
– Ласкаво просимо до дому, шановний Тацуя.
Міюкі відповіла Тацуї усмішкою, сповненою чистої любові.
У квартири, Ліна стояла на кухні. Побачивши, що Тацуя з супутницею увійшли, вона дістала тарілку з духовки. Замість того, щоб сказати, що вона готувала, правильніше було б сказати, що вона спостерігала за плитою. Це не було унікальною сценою Ліни, це звичайна кухонна сцена в сучасній Японії.
Вони, мабуть, чекали на Тацую. Вечеря почалася трохи запізно для цього помешкання.
Шановний Тацуя, здається, у вас була дуже термінова робота, я можу запитати про деталі?
– Тацуя, чим ти займався на Міякі?
Міюкі та Ліна послідовно продовжували розпитувати, чому він не повернувся додому минулої ночі. Хоча це не був питальний тон, жодна з них, здавалося, не могла придушити свої підозри.
– Розробляв нову магію.
– Це було прохання від головної сім’ї? Це через дзвінок звідти, ви позавчора відвідали головний дім?
У голосі Міюкі пролунали нотки докору на адресу головної родини.
– Ні, це не так.
Тацуя заперечив це без особливої паніки. Раніше могло статися так, що кімната вкривалася б інеєм, але зараз такого більше не траплялося, тож панікувати не було потреби.
– Ти ж пам’ятаєш прохання Лени Фехр?
– Так. Ви створили її для цього?..
Тацуя кивнув на слова Міюкі.
– Ти що створив магію, щоб пробратися в Штати?
Здивовано вигукнула Ліна. Тацуя розповів про прохання Лени приїхати до Сполучених Штатів.
– Ах. Окрім прохання Лени Фехр, мені потрібно поїхати на західне узбережжя USNA, у деякій іншій справі. Напевно, не буде перебільшенням сказати, що це надзвичайна ситуація. Візит Лени Фехр був дуже вчасним.
– ...Що в біса відбувається в Штатах?
Не лише Ліна, а й Міюкі серйозно дивилася на Тацую.
– Насправді до мене завітав Джефрі Джеймс, чого не було в моєму графіку.
Тацуя розповів про інцидент, про який чув від Джей Джея.
– Таке трапилося в Окленді...
– Шановний Тацуя. Не думаю що цей інцидент з передбачуваною участю магії є...
– Ти теж так думаєш?
Тацуя та Міюкі кивнули одне одному поглядами.
– Чекайте!
У відповідь на цей вигук вони обернулися до Ліни.
– Не треба бути в розумінні лише у двох.
Тацуя та Міюкі ще раз подивилися одне на одного.
– Я розповідав тобі, що FAIR забрали кам’яні плитки, які вони відкопали на горі Шаста.
– Так, пам’ятаю.
Під час свого перебування в Штатах, Ліна не мала доступу до цієї інформації. Вона дізналася про це лише з вуст Тацуї.
– FAIR притягли кам’яну табличку, яку вважали магічною реліквією. Менш ніж через тиждень стався незвичний випадок з підозрою на магічне втручання.
– ...Ви думаєте, що причиною є скрижаль?
– Ми стурбовані тим, що це може бути хвороба, викликана FAIR за допомогою реліквії-скрижалі.
– ...Не можливо!
Ліна підвищила голос, бо їй теж спала на думку думка про «полювання на відьом.»
– Так. Потрібні термінові дії. Навіть якщо я перегинаю палицю і це даремна поїздка, в цьому є сенс.
– Виїжджаємо з країни негайно. Я приготуюся.
Ліна вже почала збиратися в дорогу, наче їй було байдуже, що означає останнє «сенс», яке додав Тацуя.
– Ні, Ліно, будь ласка, залишся в Японії.
– Чому?!
Цього разу подорож до Сполучених Штатів на прохання Джей Джея. Іншими словами, це запит Пентагону. Якщо ти поїдеш зі мною, вони можуть змусити тебе повернутися силою.
– Це... не можна сказати, що це не можливо.
Очі Ліни, які були прикуті до Тацуї, ніби зиркали на нього, безпорадно забігали збоку в бік.
– Крім того, я маю дещо попросити Ліну в Японії.
– Щось що маю зробити я?
– Я не можу попросити про це когось, якщо це не Ліна.
– Що ж, якщо ти так кажеш... Я розумію! Цього разу я залишуся вдома. Ти поїдеш на західне узбережжя сам, так Тацуя?
– Ні, я їду з Міюкі.
– З Міюкі?!
– Зі мною!
Міюкі та Ліна розширили очі.
– Якщо афазія, що трапилася в Окленді, справді спричинена магією, то найімовірніше пояснення - це стійка позасистемна магія. Лише магія Міюкі може впоратися з нею.
Зазвичай вважалося, що Міюкі вправна в магії холоду, але те в чому вона дійсно вправна - це позасистемна магія та магія психічного втручання. Її спеціалізація - магія яке не втручається у свідомість чи емоції, а радше пошкоджує розум (інформаційне тіло). Якщо здатність до мовлення порушена постійним втручанням у свідомість за допомогою магії ментального втручання, то ймовірність того, що магія Міюкі ефективніша за магію Тацуї «Розпад», була чималою.
– Але чи зможемо ми з шановним Тацуєю покинути країну?
– Я вмовлю тітку. Якщо це питання безпеки, я попрошу Мінору та інших про підтримку.
– ...А що подумає уряд?
Тацуя посміхнувся не дуже людською посмішкою, щоб підбадьорити похмуре обличчя Міюкі.
– Ось для чого потрібна нова Магія, і саме тому я попрошу Ліну спробувати її.
– ...Що ти задумав?
Ліна звузила очі й втупилася в Тацую.
– Перш за все, поїздку на Хоккайдо.
Тацуя посміхнувся, здавалося б, з нічим не пов’язаною фразою.
Це була повноцінно знеособлена посмішка.
