[6] Незначні напад та захист

Том 1. Розділ 7 - [7] Переслідування

[7] Переслідування П’ятого травня (не національне свято в Японії, у цьому світі). Тацуя прийшов до університету, вперше за тиждень. Сам Тацуя був трохи стурбований тим, що продовжував ходити на навчання раз на тиждень. Однак погана новина полягала в тому, що заняття, вперше, були поспіхом скасовані. Для сучасних університетів це не звично. Це пов’язано з тим, що дотримувалися права студентів, а кількість занять, які скасували, для зручності викладачів, зменшилася, також, для неминучих обставин, налагоджена практика надсилання на індивідуальні термінали студентів сповіщень до попереднього дня. – Пан Тацуя. Міюкі та Ліна відвідують інші лекції. Прозвучало альтом позаду Тацуї, який безцільно блукав навколо. Тацуя озирнувся, і до нього підбігла красива жінка, з непомітними грудьми, схожа на хлопчика. – Фумія. Ні, ця людина була хлопцем, одягненим в стилі унісекс і короткою зачіскою, яка б не змусила жінку почуватися незручно. Двоюрідним братом Тацуї, Куробою Фумією. На жаль, Фумія виріс не так сильно, як очікувалося на третьому році старшої школи. Згодом зріст зупинився на ста шістдесяти п’яти сантиметрах. Можливо не варто було так сильно сумувати, тому що він лише близько на п’ять сантиметрів нижчий за середній зріст. Проте в роду Фумії було багато високих чоловіків. Тацуя був сто вісімдесят сантиметрів, а його батько, Міцуру — сто сімдесят сім. Далекий родич, Шибата Кацушіґе, мав сто вісімдесят вісім сантиметрів. Природно, Фумія очікував, що він теж зможе вирости. Зараз він маленький, але скоро виросте. Він завжди так думав, коли навчався в середній і протягом двох років старшій школі. Проте, коли навчався на третьому році старшої школи, він прийняв реальність. Визнавши той факт, що він більше не зможе вирости на свій вісімнадцятий день народження... Фумія знову відкрився. Результатом є нинішній образ нечіткої статі. Проте він не спотворив свої схильності і в нього не прокинулося захоплення до трансвестизму13. Він просто відмовився від одержимості «мужністю». Ні, точніше сказати, що він відмовився від одержимості «чоловічою зовнішністю». В основному, він прислухався до думки Аяко і почав одягатися для себе. Окрім емоційної причини Фумії, це мало прагматичне значення. Фумія, без макіяжу, — гарний хлопчик з рум’яними щоками, що має відтінок сексуальності. Хоча йому близька двадцяти, він «хлопчик». Він виділявся серед студентів університету. Однак, якщо нанести правильний макіяж, який роблять навіть чоловіки, він виглядає як звичайна красуня. Серед магів, як правило красиві, як чоловіки, так і жінки, й у магічному університеті багато красивих жінок. Навіть подейкували, що це найкрасивіший університет у столичному регіоні. Серед них, Фумія менш помітний, якщо його сприймають за жінку. Як члену родини Куроба, яка відповідала в клані Йотсуба за розвідку, було краще, щоб його сприймали за жінку, ніж бути занадто помітним. Навіть за межами університету, люди, одягнені в нейтральному стилі, вдаються слабшими. Він не міг проявляти свої здібності. Лише коли Фумія став студентом університету, він зміг скористатися такого роду перевагами. Однак потрібно бути обережним, щоб не помилитися. Тому, що Фумія перетворювався зі звичайної красуні в рідкісну, якщо макіяж буде старанним. ...Однак, Тацуя ніколи не сприймав стать Фумії не правильно. Коли він побачив, що до нього підбігає Фумія, то не розтягнув ніс, як це роблять студенти, що не знають правди. – Пан Тацуя, теж скасували? – Фумія? – Так. Фумія радісно кивну на відповідь Тацуї. Пан Тацуя, чому б нам не піти до зовнішньої кав’ярні. – Туди. – Так. У Тацуї не було закладу, який можна було б назвати «улюбленим», як Ейнебрізе у старшій школі, але у Фумії був приємний заклад. Тацую Фумія також кілька разів запрошував. Зараз, коли почався третій курс університету, він нарешті «побував кілька разів». – Хочете? Заклад знаходився в п’яти хвилин ходьби від університету. Їм не довелося б турбуватися про запізнення на наступну лекцію. ◊ ◊ ◊ Тацуя з компанією сиділи за столом, у задній частині кав’ярні. В закладі було багато студенток. На додачу до шикарного інтер’єру, який, схоже, був до вподоби жінкам, кожне місце було відділене старомодною перегородкою, щоб його не могли побачити інші клієнти. Фумія отримав біля прилавка дві великі чашки кави й сам, наче знаючи, що робить, без допомоги працівника, поніс їх на таці. Виглядаючи так, що буде не дивно, навіть якщо скажуть, що він офіціантка цього закладу. На ньому не було ні сукні, ні спідниці, а ні фартуха. Деякі відвідувачі дійсно зробили цю помилку, але Фумія повернувся на своє місце, не турбуючись про оманливий погляд і поставив чашку кави перед Тацуєю. – Пан Тацуя, сьогодні ви, здається ще більш зайняті. Звернувся до Тацуї, сівши, Фумія, залишивши тацю на столі. – А я додав вам клопотів. – Будь ласка, не хвилюйтесь. Бо це робота. Те, що Тацуя назвав «клопотами», а Фумія «роботою» було переслідуванням дуету магів-злочинців «Янус», які проникнули на завод на Зоряному реакторі та влаштували злам FLT. З огляду на те, що Зоряний реактор є важливим проєктом родини Йотсуба, завдання, захопити Януса, було передано від підрозділу найманців, під керівництвом дворецького Ханабіші, родині Куроба. – Коли стемніє, я приєднаюсь до пошуків. Фумія не долучився до переслідування в світлу пору, не через навчання в університеті. Він був занадто помітним, щоб діяти в день. Як і очікувалося, маскування під образ дівчини часів старшої школи, використовувати вже не можливо. Справа не в симпатіях і антипатіях, це був надто сексуально привабливий образ. Однак оскільки тіло належало стрункому чоловіку, воно не підходило для жіночих тенет спокуси. Йому й самому було важко з цим. – Прошу будь обережний. Я хотів би діяти сам... – Якщо пан Тацуя почне діяти, департамент розвідки підніме великий галас. З серйозним обличчям зауважив Фумія. Це не жарт, з того дня три роки тому, Департамент розвідки Сил Самооборони та служба громадської безпеки пильно стежили за кожним кроком Тацуї. Тацуя міг лише гірко посміхнутися, на зауваження Фумії. ◊ ◊ ◊ Організація, до якої належали Янус, не мали становища в Японії. Двоє людей, без підтримки, потрапили в біду. Лише вчора їх відслідкували через злам у зворотному порядку. Поточний час шістнадцята година. Не зважаючи на те, що пройшов лише повний день, і Бахадур, і Бахман відчували, що облога однозначно стискається. Ніхто з них не бачив переслідувачів. Однак інтуїція, вироблена виживанням в темному світі, підказувала їм. «Ворог не за горами.» Дует Янус мав ірраціональне відчуття, що їх загнали в глухий кут. Ніби через бездумну поведінку, вони залишили сліди в готелі. Більш переконливо було бути спійманими на місці. Вони змогли втекти з місця події, де їх виявили контратакою, тож чому за ними так ганяються. Зараз ці двоє їли в їдальні сімейних апартаментів. Це був невеликий будинок. В домі була господиня. Вона з беземоційним виразом дивилася телевізор у сусідній кімнаті. Розібравшись з сімейними справами, вона влаштувалася і розслаблялася, до того, як ці двоє вторгалися. Здавалося, це була не дуже заможна родина, і в них мінімум коштів. Попри це, кількість домашніх справ, порівняно з п’ятдесят років тому, значно скоротилася, але для сучасних японок, вона могла бути виснажливою. Янус обрали приватний будинок, тому що, за досвідом, рівень безпеки нижчий. Магія Бахадура відчинила вхідні двері, а магія Бахмана закрила свідомість господині. Цей стан тривав близько тридцяти хвилин, навіть проти звичайних людей, які не мають стійкості до магії, щоб втамувати голод і спрагу, часу було достатньо. Крім того, коли господиня отямиться, їй лише здаватиметься, що вона задрімає. – Бахман, гадаю... Бахадур, який прожував і проковтнув купку в соусі, звернувся до Бахмана, який їв піцу з морепродуктами. – Що, Бахадур. Відповів Бахман, проковтнувши щось у своєму році. Піца просто зникла. – Ми залишили термінали у тому готелі. – Це була підказка для відстеження? Але, звісно ми не залишили жодної краплі поту, не кажучи вже про відбитки пальців. Поки не приєдналися до нинішньої організації, вони були простими злодіями. Не маючи підтримки, ці двоє, на додачу до магії, відточили навички злодіїв, щоб їх ніколи не піймали. Найголовніша з них — не залишати слідів. Крім відбитків пальців. ДНК, зібране з рідин організму, також є остаточним доказом. Навіть якщо цього не надто усвідомлювали, вони не пітніли й не плювали. – Ми весь час носили рукавички. Як і сказав Бахман, вони досі носили рукавички. Ці були новими, роздобутими у цьому будинку. Старі рукавички, якими вони користувалися досі, були спалені в печі. – Як ти й кажеш, речових доказів не залишилися. У цьому немає жодних сумнівів. Визнав заперечення Бахмана Бахадур. З цим зауваженням Бахман здогадався, що мав на увазі його партнер. – ...Нас відстежують психометрією, вірно? – Якщо подумати, це має сенс. Кивнув на слова Бахмана Бахадур. – Опонент — ті Йотсуба. Чи можуть вони отримати психометриста? Зітхнувши, сказав Бахман. – Бахман, про всяк випадок. Бахадуру не довелося продовжити. Зітхання передало його намір Бахману. – Ага. Я не знаю чи зможу я це зробити, але давай я використаю мою магію, щоб закрити шлях думок. Бахман зосередив свій розум на магії «Shut sesame», щоб нейтралізувати психометричне виявлення. ◊ ◊ ◊ Припущення Бахадура, що їх переслідували на основі залишкових думок, на залишених, в дешевому готелі, на терміналах. – ...Здається задіяли техніку блокування. – Це магія «Арабські ночі»? – Зможеш переслідувати? – Жодних проблем, нитка не обірвалася. Але ідея врятуватися від погоні магією «Арабських ночей» була помилкою. У родині Куроба, безумовно, було кілька користувачів системи психометрії. Проте цього разу, щоб переслідувати Януса, мобілізувати не психометристів. В родині Куроба не рідкісні випадки, коли люди вміли сприймати залишкові думки. Приблизно кожна п’ята людина, незалежно від їх сил, мала здатність «бачити» і відстежувати залишкові думки. Насправді навіть якщо придивитися до світу, не такий вже рідкий талант, якщо сприймають лише залишкові думки. Існувало багато прикладів детективів та слідчих, які, як кажуть, володіли гострою інтуїцією, заснованою на цій здібності, навіть не підозрюючи про це. Однак є лише кілька людей, які можуть прочитати образи та очистити семантичну інформацію із залишених думок. Тих, хто володіє рідкісною здібністю читати такі «образи та чітку семантичну інформацію», називають психометристами. Люди, які сприймали залишкові думки, могли лише переслідувати. Здатність психометристів також зчитує лише минулу інформацію, яка міститься в залишкових думок. Точне визначення поточного положення шуканого об’єкта належить до території «ворожки». Або територія трансцендентної людини, як Тацуя, який може пройти вперед і назад, між сьогоденням і минулим. Якщо шлях сприймається закритим, прослідкувати, за тими ж ознаками залишкових думок, на відстані, не вийде. Однак це не заважає вам гнатися за думками, що залишилися в місці куди ви прийшли. Підрозділ переслідування родини Куроба використовував метод, який можна назвати методом зворотного перетину напрямку, що спостерігає напрямок слідів, що відповідають залишковим думкам з трьох точок і визначає приблизне положення, і метод відслідковування залишкових думок по черзі. Першому методу заважала магія Бахмана, але метод відстеження, який відслідковував «пов’язані» підказки, не підлягав поняттю «закрити». Ефективність падала, оскільки не можна було скористатися методом перетину зворотних напрямків (попередня назва). Проте вже було відомо, що вони досить близько. Небезпеки, що звідси втечуть, не було. Настільки впевненою була команда переслідування, надіслана родиною Куроба. ◊ ◊ ◊ Після закінчення занять в університеті, Тацуя попрямував в штаб-квартиру Маґіан компані, в Мачіді. – Пані Саєгуса. У вас є якісь плани на завтрашній вечір? Звернувся він із запитанням, підійшовши до свого столу. – Ні, жодних, але?.. – Тоді я хотів би попросити у вас допомогу в одній справі, завтра ввечері. Почувши його слова, Міюкі питально підняла брову. – Допомогти? Не понаднормові? – Це не по роботі компанії. Я хотів би попросити допомоги мага від пані Саєгуси. – Мага... О, маєш на увазі, як мага. Що за робота? Він щойно сказав, що це не робота, але Тацуя на це не вказав. – Ви знаєте, що днями на завод Зоряного реактора, на Міякі, вдерлися злодії. – Так, я щось чула. Слухаючи це, за своїм столом, у тій же кімнаті, Рьоусуке подумки кричав: «хіба історія не інша?». Коли Рьоусуке запропонував власноруч схопити злодія з тієї ночі, щоб зняти накладені на нього фальшиві звинувачення, Тацуя запропонував йому партнера. І саме Маюмі Тацуя обрав цим партнером Рьоусуке. Іншими словами, вона має бути супутником, щоб схопити злодія з тієї ночі. Однак, через те, що не були повідомлені деталі про вторгнення, історія виглядала по іншому. Попри образу Рьоусуке, можливо він її не помітив, Тацуя продовжив розмовляти з Маюмі з невимушеним обличчям. – Незабаром злодій може вторгнутися в наступну лабораторію. – В лабораторію FLT? Метою злодія є модель Сілвер? Штаб-квартира Маґіан компані знаходилася поруч з Третім відділом розробки FLT. Навіть після того, як Тацуя оголосив про розпуск «Тауруса Сілвера» на пресконференції в кінці травня дві тисячі дев’яносто сьомого року, Третій відділ розробки продовжував випускати CAD під брендом «Модель Сілвер». Третій відділ розробки, по сусідству, називався «Науково-дослідним закладом», але також він був виробничою установою. ...Англійське слово «laboratory» також означає «виробництво хімікатів тощо», тому це не дивно. У будь-якому випадку, коли справа стосується Третього відділу розробки FLT, для тих, хто займається магією, є нормальним асоціювати CAD з моделлю Сілвер. Здогадка Маюмі була не зовсім правильна. – Мабуть, ні. Однак Тацуя відповів «ні». – Метою злодія, ймовірно, є штучна реліквія «Маґістор», виготовлення якої замовлено Третьому відділу. – Штучна реліквія була виготовлена по сусідству?! Навіть якщо назва «Маґістор» не поширена, широко відомо, що штучна реліквія є серцем системи зоряних реакцій. – Я просто думала, що його було зроблено на заводі Зоряного реактора. Так думала не лише Маюмі. Багато, хто знав про зв’язок між штучною реліквією та Зоряним реактором, думали так само. – Маґісторів ще стільки не потрібно. Виробнича лінія може бути не великою. Для роботи Зоряного реактора необхідні шість магій: «контроль гравітації», «чотирьох фазний перехід», «нейтронний бар’єр», «Фільтр гамма-випромінювання», ще одна «контроль гравітації» і «контроль сили кулона». В одному Зоряному реакторі використовувалося дванадцять Маґістор, по два на магію. Наразі будувалося вісімнадцять Зоряних реакторів. Навіть якщо додати установки, що вже працюють, двісті вісімдесят Маґістор було достатньо. Штучна реліквія, Маґістор, — це не той продукт, який можна синтезувати за день-два, але ця кількість, яку доросла жінка може тримати однією рукою, при таких об’ємах, не має потреби у великому просторі для виробництва. – Тому я хотів би, щоб пані Саєгуса об’єдналася з паном Тоокамі й охороняла виробничу лінію Маґістор. Це не робота Маґіан компані, ви не могли б про це подбати? – Пані Саєгуса! Рьоусуке нарешті не витримав і встав. – Я також прошу! Будь ласка, позичте силу! Мабуть, Рьоусуке не міг виправити займенник першої особи14, коли збуджувався. Він, несподівано, міг виявитися пристрасною людиною. – ...Щось сталося? Маюмі озирнулася на Рьоусуке й запитала, звернувши увагу на погляд Тацуї. – Я був там тієї ночі, коли злодії вдерлися на завод Зоряного реактора. Я просто пішов подивитися, що сталося, але, коли злодії втекли, мене запідозрили в співучасті. Я маю позбутися цього помилкового звинувачення! Якщо це не вдасться, мені доведеться піти звідси. Я хочу продовжити працювати в Маґіан компані. Спочатку Маюмі мала здивований вигляд, але поступово відновила самовладання й набула спокійного й задумливого виразу. Це був вираз, який нагадував часи студентської ради в школі. – Зрозуміла. Маюмі кивнула Рьоусуке й обернулася до Тацуї. – Керуючий директор. Я подбаю про безпеку завтра ввечері. – Щиро дякую. Завтра вам не потрібно працювати в компанії. Звичайно я не беру вихідний чи відгул. – Прийнято. Коли треба з’явитися в лабораторії? – Я б хотів, щоб о вісімнадцятій. Пан Тоокамі, вас влаштує. – Так точно. Рьоусуке відповів гучним голосом і енергійно вклонився Тацуї. Коли Тацуя та Маюмі це побачили, у них виникло однакове враження: «Ой, він така особистість». ◊ ◊ ◊ Бахадур і Бахман, керовані ознаками наближення погоні, проскочили у квартал іноземців. Це одна з найбільших зон беззаконня у столичному регіоні, де латиноамериканська мафія все ще бореться за владу з місцевими бандами. Попри те, що це зовсім поруч із Токіо, поліція вдавала, що не помічала цього. ...Ні, можливо, проблемних людей зібрали разом і залишили без нагляду. Насправді говорили, що на цю територію «легко увійти, але важко вийти. Навіть зараз поблизу було чути постріли. Бахман, який мав упереджене уявлення про те, що Японія безпечна, був приголомшений «це справді Японія?». Знайшовши вільну кімнату, а не вільний будинок. В інших кімнатах лежать або сидять подібні порушники, вони видихнули й почали обговорювати свої майбутні плани. – ...Ми оточені. – Згоден. Здається, вони не увійшли в це місто, але я не думаю, що не зможуть. – Хм. Вони просто не бажають непримиренностей. Домовившись з мафією, вони відразу ж увійдуть. – Розслабитися можна, максимум до завтрашнього дня. – Якби так було. Навіть якщо лише тікати, нас просто піймають, до тих пір, поки ми залишатимемося в Японії. – Тоді зробимо це. Кивнув, на слова Бахадура, Бахман. – Але куди націлимось? І поставив питання без відповіді. – Я все ще думаю, що це FLT. Відповідь Бахадура була зрозумілою. – Вірно… – Бахман, нас загнали в глухий кут. В цій ситуації неминуче приймати рішучі рішення. – Зрозумів. Втечімо звідси із завтрашніми сутінками. – Було б добре. Я зв’яжуся з кораблем, для повернення. – Я дістану машину. – Сподіваюсь на тебе. – І я теж. Бахман підвівся, а Бахадур відкрив нещодавно викрадений інформаційний термінал. ◊ ◊ ◊ – Як ситуація!? Фумія озирнувся на голос, що прозвучав позаду. – Старша сестро... Приїжджати сюди небезпечно. На скаргу брата, Аяко легенько знизила плечима. Гей, навіть якщо ти так кажеш... Ти теж не виглядаєш в безпеці. Фумія вже не Ямі, не переодягався дівчиною. Він носив вузькі штани та тонке, коротке пальто. Однак через протектор, який захищав ключові точки, в промежині, вузькі штани, при тісному контакті, виглядали дивно. Для маскування він також носив макіяж. На перший погляд, він жінка-модель, більше двадцяти років. Навіть поруч з Аяко, яка поєднала елегантне болеро15 та довгу спідницю, він не був схожий на чоловіка. – Я залишу це тим, хто не правильно розуміє. На думку Аяко, Фумія знущався із зухвалим тоном. – Після заходу сонця ситуація не змінилася. Вони оточені так, щоб в жодному разі не втратити їх з поля зору, забезпечений один шлях відступу. – Це правда наказ пана Тацуї? Цікаво, пан Тацуя має намір заманити злодіїв у FLT. – Так.. Виключаючи острів Міякі, в безпосередній близькості від столиці, мало місць, де можна вільно розгулятися. – Дійсно. Зі згодою кивнула Аяко, на думку Фумії. – До того ж... – Ще щось? Закликала продовжити Фумію Аяко. – Мабуть, пан Тацуя має намір випробувати Тоокамі Рьоусуке. – Наскільки він надійний? – Наскільки він корисний. Споглядаючи профіль Фумії, який повернувся до центру району іноземців, Аяко подумала: «твоє мислення почало нагадувати пана Тацую».