[5] Порушники

[5] Порушники

П’ятниця, тридцяте квітня.

– Що, пані Кійоко?

Саме Фудзібаяші зустріла Маюмі, яка прийшла працювати до штаб-квартири компанії в Мачіді.

Фудзібаяші онука покійного Кудо Рецу, який був старійшиною Десяти головних кланів. Батько Маюмі, Саєгуса Коуічі, в дитинстві навчався у Кудо Рецу. Через це, ці двоє були знайомі, ще до того, як Маюмі вступила до старшої школи.

– Доброго ранку, пані Маюмі.

– ... Ви двоє знайомі?

Підозріло запитав Рьоусуке, який прийшов на роботу раніше. Фудзібаяші та Рьоусуке вже представилися.

– Так. Здається, минуло десять років, як ми познайомились.

– Ми вперше зустрілися з вами десять років тому, пані Кійоко.

– Але працюю я з вами вперше.

Маюмі лише цього року закінчила університет, тож це природно, що вони не працювали в одному місці, але Фудзібаяші не це мала на увазі. Фудзібаяші, яка була солдатом, і Маюмі, яка була активним членом Десяти головних кланів, до закінчення університету. Було б не погано співпрацювати в одному завданні, але чомусь у них не було такої можливості. Навіть коли в жовтні дві тисячі дев’яносто п’ятого року Йокогама була атакована армією Великого Азійського Союзу, вони не змогли битися пліч-о-пліч на полі бою.

– Пані Кійоко також працюватиме з нами в Маґіан компані?!

– Я не думаю, що це так дивно. Ви ж знали, що я пішла із Сил Самооборони?

– Так, я знала...

Як вже було сказано, Маюмі та Фудзібаяші були знайомі сім’ями. Кудо Рецу помер до того, як Фудзібаяші пішла у відставку, але це не порушило стосунків між родинами Кудо та Фудзібаяші, в яку одружилася дочка Кудо Рецу, та родиною Саєгуса. Дві сім’ї окремо не повідомили про те, що Фудзібаяші залишила армію, але й не тримали це в таємниці. Родина Саєгуса не пропустила цю інформацію.

– Звісно, треба ж десь працювати, вірно?

– Я просто думала, що ви повернулися додому...

– Це не по мені. Якщо я повернуся до батьківського дому, впевнена, що буду змушена вийти заміж. На відміну від пані Маюмі, у мене вже пристойний вік

Маюмі не могла заперечити самопринизливі слова Фудзібаяші. Не лише маги-номери були зобов’язані рано одружитися. Родина Фудзібаяші — це клан магів церемоніального стилю, але оскільки вони престижна родина з довгою історією, мають сильніший тиск традицій і схильність до них, ніж знамениті Десять головних кланів з короткою історією. Маюмі було легко уявити, що фраза «змушена вийти заміж» - це не жарт.

– На щастя, після залишення армії мене забрала родина Йотсуба.

– ...Тому потрапили до цієї асоціації?

– Саме так. Перш ніж я прийшла сюди, я в різній якості працювала з керуючим директором Шіба.

«Робота» Фудзібаяші не була пов’язана ні з FLT, ні з Зоряним реактором, і це було те, про що не можна було говорити відкрито, але Маюмі цього не знала.

– Давайте на цьому зупинимось. Пані Маюмі, пан Тоокамі, ви можете зараз же виходити? Сьогодні керуючий директор попросив мене супроводити вас до МПА, що будується.

Запитала Фудзібаяші Маюмі та Рьоусуке, змінивши тон другої половини слів на діловий.

– Так, все добре.

Рьоусуке першим відповів на запитання Фудзібаяші.

– Я теж в порядку.

Маюмі відразу ж підхопила за ним, але не просто кивнула.

– ... «М... П... А»? Це якийсь заклад?

Маюмі запитала про незнайому назву, що могло бути зайвим.

– Ви не чули від керуючого директора?

– Так... Я не думаю, що чули.

Невпевнена відповідаючи, Маюмі повернулася до Рьоусуке.

– Я теж не чув.

Погодився Рьоусуке, відреагувавши на її погляд.

– Вам розповіли про рід занять Маґіан компані, чи не так?

Цього разу обидва кивнули, на запитання Фудзібаяші.

– Магічна промислова академія, скорочено МПА, є навчальним закладом, для навчання виконання промислових прийомів за допомогою магії. Хоча це не професійно-технічне училище чи інший вид навчального закладу, це навчальний заклад без ліцензії, але освітнє середовище, включаючи приміщення та викладачів, не поступатиметься університетському. Багато компаній інвестували в оперативні фонди, тому ми в безпеці протягом наступних десяти років. Після його закінчення не отримати академічної освіти, але обіцяно, що кампанії-інвестори, активно прийматимуть випускників.

– Це спеціалізований навчальний заклад магічної інженерії, окремий від Магічного Університету?

– Ні.

Заперечила на запитання Маюмі Фудзібаяші.

– Вивчатиметься не магічна інженерія, а промислові технології, які використовують магію.

– ...Чим це відрізняється?

Цього разу запитав Рьоусуке, з виразом не розуміння. Насправді Рьоусуке не зрозумів цієї різниці, під час пояснення Тацуї.

– Магічна інженерія — це дисципліна, що вивчає магію з підходу до електронної інженерії та матеріалів. Магічна інженерія буде розглядатися на заняттях в МПА, але основним буде технологія застосування магії в промисловій сфері.

– Ви маєте на меті надавати практичну освіту?

На ще одне запитання Рьоусуке, Фудзібаяші злісно посміхнулася.

– Я б сказала, що це прагматична освіта. Метою компанії є сприяння працевлаштуванню Маґіанів.

– Зрозумів.

Витягнув спину Рьоусуке й вклонився.

Фудзібаяші, яка відчула ознаки солдата в цьому русі, на мить насторожилася, але Рьоусуке, нахилений до підлоги й повернутий до Маюмі обличчям, не помітив виразу.

Магічна промислова академія будується неподалік від краю півострова Ідзу.

Маюмі та Рьоусуке, які вийшовши з самохідного автомобіля, керованого Фудзібаяші, не змогли приховати свого здивування, від кращого закладу, ніж очікували.

МПА6 був побудований на пляжі. Територія прилягала до гавані. Порт не був достатньо великим, щоб приймати танкери та великі вантажні судна, але причал був добротний, а вода ймовірно глибокою. Були навіть великі крани. Зрозуміло, до місця повинен був бути доступ з моря.

Будівля не була схожа на приміщення школи. Це нагодувало фабрику і прибудовану до нього офісну будівлю.

– Коли планується відкриття?

Запитала у Фудзібаяші Маюмі, споглядаючи, здавалося б, майже завершену будівлю.

– Заплановано на вересень. І пані Маюмі та пан Тоокамі мають тут працювати.

– Ви коли-небудь працювали в навчальному закладі?

Фудзібаяші пом’якшила тон, ніби заспокоюючи Маюмі, яка проявила настороженість.

– Вам не потрібно відразу братися за професійну роботу. Спочатку вам буде запропоновано створювати стандартні документи й обробляти внутрішні дані.

– Офлайн обробка даних?

Фудзібаяші відреагувала на слова Рьоусуке, сказані під ніс.

– Ви не задоволені?

– Ні, думаю, я впораюсь.

Спеціалізацією Рьоусуке в університеті була робототехніка, але, дізнавшись про FEHR і зустрівши Лену, він кинув його. Я не маю жодних фінансових знань, які були б корисні в корпоративному управлінні, але впевнений, що можу викладати інженерію, на якій спеціалізувався в університеті. У цьому відношенні, Рьоусуке вважав, що цілком може залишитися підлеглим, якщо мова йтиме про інформаційне обладнання.

– Тоді все добре. Пройдімо в середину.

Фудзібаяші провела двох людей до комплексу.

Маюмі та Рьоусуке послідували за нею.

Були не добудовані лише навчальні приміщення, а офіси та оргтехніка були готові негайно розпочати роботу.

– Ми б хотіли, щоб ви почали готуватися до відкриття навчального закладу, як тільки обоє будете готові, але як ви добиратиметесь на роботу?

Є житло компанії, якщо бажаєте.

– І справді. Можна попросити житло компанії.

Рішення Маюмі на запитання Фудзібаяші було швидким. З Токіо сюди їхати дві з половиною години, самохідним автомобілем, і більше години індивідуальною кабінкою. Це досить тривалий час на дорогу, в цю еру. Маюмі вирішило орендувати житло компанії.

Мабуть, у неї був мотив піти з дому. Маюмі ніколи не залишала батьків. Вона справжня леді, оточена великим числом слуг. Не дивно, що вона подумала: «оскільки це хороша можливість, я хочу пожити сама», бо була трохи впевнена у своїх здібностях роботи по дому.

– ... Чи можна в будинку припаркувати самохідний автомобіль.

Рьоусуке хотів знати чи передбачена планом місця проживання парковка.

– За бажанням, є спільний не критий паркінг. Я чула, що ви щойно повернулися з USNA, у вас є машина?

– Ні, зараз не має, але скоро думаю купити. Водіння моє захоплення.

– Ось як. Тоді пройдемо всі процедури разом. Потрібен попередній огляд кімнат? Я проведу. Звідси приблизно п’яти хвилин пішки.

На слова Фудзібаяші, Маюмі перебільшено, а Рьоусуке скромно кивнув.

Коли вони вдвох зазирнули в будинок компанії в стилі кондомініуму і повернулися на місце перед МПА, в гавані плавав літак.

– Підводне крило?

Запитав Рьоусуке у Фудзібаяші, побачивши його.

– Ви добре обізнаний,

Підводне крило. Більш поширена назва Екраноплан7. Внаслідок обмеження висоти польоту надзвичайно низьким рівнем, цей літак забезпечував велику вантажопідйомність.

– Цей транспортний літак використовується для польотів з і на острів Міякі, де розташований завод на Зоряному реакторі. Зараз, він використовується лише для перевезення вантажів, але після відкриття МПА, також буде використаний для перевезення студентів, які проходитимуть навчання на острові Міякі.

– Однак підводне крило призначене лише для спокійної води й не може використовуватися у відкритому морі?

– Проблема була вирішена технологічним вдосконаленням.

– Що за навчання?

Втрутилася в розмову Рьоусуке та Фудзібаяші, залишена осторонь, Маюмі.

– Учні, які досягнуть певного рівня досягнень, за бажанням зможуть пройти навчання на Зоряному реакторі. Це унікальна комерційна пропозиція Магічної промислової академії.

– Це точно... Точно привабить багатьох людей. Вступити може Маґіан з академічною підготовкою еквівалентного рівня випускника старшої школи, незалежно від віку. Передбачаю, що є багато людей, які хочуть пізнати секрет технології Зоряного реактора.

– Зрозуміло. Зараз, пані Маюмі, пан Тоокамі, будь ласка, подумайте разом, як надати перевагу молодим людям, які дійсно потребують навчання в МПА. Зробімо це вашою першою роботою.

Фудзібаяші в компанії обіймала посаду генерального секретаря. Начальника Маюмі.

– Е-е?!

Здивовано вигукнула Маюмі на раптове службове розпорядження.

– Хіба наша робота не полягає в офлайн обробці даних?

Скромним тоном висловив заперечення Рьоусуке.

– Це поширено не лише в компаніях, але й в японських організаціях.

Однак Фудзібаяші взагалі не опиралася протесту Рьоусуке.

Поглянувши на це, Маюмі потай злякалася: «може, це чорна компанія...».

◊ ◊ ◊

Після цього, Фудзібаяші, сівши на самохідне судно на підводному крилі, яке офіційні особи Міякі називали «Ідзу-шатил», і привезла Міякі та Рьоусуке на острів Міякі.

– Це завод на зоряному реакторі. Пані Маюмі тут не вперше, вірно?

– Так, я була раніше з двадцяти вісьмома сім’ями.

Двадцять вісім сімей — це двадцять вісім родин, які вийшли з Першої по Дев’яту лабораторії розвитку мага і були двадцятьма вісьмома родовідними кланами, що не втратили номер. З цих Двадцяти восьми сімей і обирали Десять головних кланів.

У квітні дві тисячі дев’яносто сьомого року, за ініціативи Дзюмондзі Катсуто, відбулася зустріч молоді з двадцяти восьми сімей для обговорення заходів проти антимагів. Сама зустріч відбулася лише раз, але зв’язки між молодими людьми з того часу тривали й часто проводилися такі заходи, як майстер-класи. Одним з таких майстер-класів була екскурсія на завод на зоряному реакторі.

Тацую і Міюкі ніколи не запрошували на ці зібрання молодих людей. Вважалося, що це сталося через конфлікт Тацуї з іншими учасниками зустрічі, у квітні дві тисячі дев’яносто сьомого року.

Ну, наданий момент, дана ситуація не мала значення. Якщо ви там були, то повинні були отримати загальне пояснення.

– Пане Тоокамі, чи є щось, на чому ви хотіли б зосередитися?

Якби була область, яка представляла особливий інтерес, необхідно було викликати експерта для консультацій.

– Ні, нічого конкретного. Чи можна побачити всі об’єкти виробництва електроенергії?

– Зрозуміла.

Фудзібаяші відчула легке полегшення і кивнула на прохання Рьоусуке.

Під час екскурсії Тацуя був у диспетчерській основної частини Зоряного реактора.

– Генеральний директор, дякую за вашу роботу.

– Пані Фудзібаяші, дякую за екскурсію.

Навколо були техніки, котрі відповідали за диспетчерську. Тацуя і Фудзібаяші обмінювалися словами, одягнувши зовнішні маски.

– У вас якісь проблеми? Я думала, що ви планували сьогодні бути на північному заході.

Зараз острів Міякі, для зручності, розділяли на чотири райони.

Північно-східний район, де розташовувався завод на зоряному реакторі.

Південно-східний район, де розташовувався аеропорт.

Північно-західний район, де розташовані об’єкти родини Йотсуба.

І експериментальний майданчик (насправді віртуальний супутниковий ліфт, який з’єднував «Такачіхо», де живуть Мінору та Мінамі й Землю), розташований у південно-західному районі.

З них північно-західний та південно-західний райони закриті для будь-кого, крім тих, хто має стосунок до родини Йотсуба. Однак розділової огорожі в центрі острова, не було. Північно-східний і південно-східний райони займали сімдесят відсотків площі острова. Попри те, що тридцять відсотків суходолу були недоступними, мешканці сходу не відчували незручностей. І за розкладом, сьогодні Тацуя мав пробути добу в лабораторії в північно-західному районі, недоступному для сторонніх.

– Це не проблема, мене просто попросили провести перевірку власними очима на завтра.

– О, зрозуміло.

Не тільки Фудзібаяші, а й Маюмі мала переконаний вираз обличчя, але Рьоусуке, здавалося, не зрозумів ситуації.

Помітивши це, Маюмі сказала Рьоусуке пошепки.

– Завтра буде створено ТОВ Стеллар генератор, запрошена велика кількість гостей. Окрім вечірки зі шведським столом, в розклад також входить екскурсія.

На обличчі Рьоусуке з’явилися ознаки розуміння.

– Вірно, пані Маюмі.

В цей момент, до них озирнулася Фудзібаяші.

– Чи не могли б ви допомогти мені із завтрашньою вечіркою?

– ...Це також службове розпорядження?

– Ні, це прохання. Пані Маюмі, ви звикли до вечірок.

– Але...

– Нам не вистачає реєстраторів. Хіба ми можемо дозволити пані Міюкі розбиратися з дядечками, які не відразу розуміють? У цьому відношенні пані Маюмі сторічний воїн на вечірках родини Саєгуса.

– Я не настільки добра!

– Будь ласка, скажіть щось, керуючий директор. Це необхідно, щоб полегшити тягар пані Міюкі.

Фудзібаяші попросила у Тацуї підтримки, ймовірно, тому, що Маюмі не погоджувалася.

– Пані Саєгуса, не могли б ви, будь ласка?

Проти Тацуї, фраза «заради Міюкі» дуже дієва.

– Завтра будуть люди з Магічної асоціації, а я з ними не дуже ладнаю.

Насправді Маюмі — турботлива людина.

Крім того, з чуток близького оточення, вона знала, що Тацуя отримує необґрунтовану ворожість з боку японської Магічної асоціації.

– ... Дозвольте мені поговорити з батьком.

Однак вона також обіймала посаду старшої дочки родини Саєгуса. Природно, що вона не могла визначитися сама.

Екскурсія по заводу закінчилася аж ввечері, але Маюмі пішла додому, щоб обговорити вечірку з батьком.

Рьоусуке щойно повернувся до Японії і не винайняв квартиру, тому він вирішив залишити готельний номер, в якому зупинився, і сьогодні ввечері орендував кімнату в гуртожитку для персоналу острова Міякі.

◊ ◊ ◊

Після вечері, Коуічі, якого Маюмі запитала з приводу роботи реєстратора на вечірці заснування ТОВ Стеллар Генератор, дав дозвіл.

– Це хороша можливість. Ти також повинна зробити так, щоб бізнес світ запам’ятав твоє обличчя.

На завтрашній вечірці також будуть керівники компаній, які інвестували в Зоряний реактор. Родина Саєгуса також досить заможна, але, на жаль, має не так багато зв’язків з топовими компаніями, в прямому сенсі цього слова. Можливо, для глави родини було цілком природно скористатися цією можливістю, щоб використати свою дочку для зміцнення зв’язків зі своїм бізнесом.

– Маюмі, в тебе є сукня та аксесуари для вечірки? Придбай, якщо потрібно.

Досить великодушно сказав Коуічі, можливо вважаючи це дуже важливим, чи «для підрахунку шкірок єнотовидних собак, до того як їх спіймали».

– В такий час? Мені не потрібно. Досить того що є

Була восьма вечора. Магазини для звичайних покупців вже мали зачинятися, але універмаги міжнародних компаній та придорожні магазини все ще відчинені для покупців. Навіть в такий час, все: від суконь до прикрас, все ще можна було придбати.

Однак Маюмі перебувала в такому стані, коли бажання відпочити перевершувало бажання щось робити.

– Зрозуміло.... Тоді раніше відпочинь сьогодні ввечері, готуючись до завтрашнього дня.

– Так, так і зроблю.

Невимушено відповіла на слова батька Маюмі й вставши з місця залишила його кабінет.

◊ ◊ ◊

Гуртожиток для персоналу, де Рьоусуке орендував, розташовувався прямо перед установкою Зоряного реактора. Це позиція для швидкого виходу в перші ряди, у разі нештатної ситуації на заводі. ...До речі, готель для сторонніх відвідувачів, наприклад, ЗМІ, розташований поблизу аеропорту.

Опівночі, Рьоусуке, який вже думав лягати спати, раптом відчув дивні магічні ознаки від заводу.

Він змінив орендовану піжаму на повсякденний одяг і вийшов з кімнати. Гуртожиток — це триповерховий будинок з подобовими кімнатами, з обслуговуванням без фоє та стійки реєстрації. Можна вільно прийти й піти. Крім камер спостереження, не було жодної охоронної системи.

Навколо зоряного реактора не було ні парканів, ні огорож. Тому що сам острів був приватною власністю. З іншого боку, паркан був споруджений навколо аеропорту. Однак його було легко подолати, оскільки він не був колючим і не під напругою. Якщо проникнути без дозволу, це вже посягання на приватну територію. У сучасному національному законодавстві усунутий недолік, що проникнення не в будівлю не є злочином.

З огляду на ці обставини, проникнути на територію заводу легко. Але навіть якщо не зайти в будівлю, ви точно викличете підозру, якщо блукати в такий час.

Рьоусуке проникнув в Маґіан компані за вказівкою лідера FEHR, Лени. З цієї позиції, слід було уникати підозрілої поведінки. Але чомусь він не міг проігнорувати цю магічну ознаку.

Рьоусуке не дуже добре відчував магію. Однак він добре розпізнавав ознаки. Це не магічна навичка, а навик, освоєний під час тренувань бойових мистецтв. Він пішов за цими ознаками.

Основна ознака знаходилася в центрі заводу, в середині будівлі Зоряного реактора, де і знаходився реактор. В тій же будівлі була диспетчерська, де Рьоусуке зустрів Тацую, в день.

Двері будівлі Зоряного реактора чомусь були відчинені.

Не те що зламані. Вхід для людей був відкритий.

«Чому не спрацювала сигналізація?.. Може охоронець забув закрити?»

Якщо його відкрили й ввійшли люди з допуском, природно, що сигналізація не спрацювала.

Рьоусуке вагався кілька секунд, перш ніж увійти в будівлю Зоряного реактора. Якщо увійти в такій ситуації, він виправдається: «двері були відчинені і я подумав, що слід перевірити.

Зі зали бака, де знаходився Зоряний реактор, відчувалися ознаки людей.

Якби ціль викрасти технологію Зоряного реактора, націлилися б на диспетчерську. В цій кімнаті знаходилася контролююча програма.

«Тож це охоронець?..»

Думати про зловмисників занадто надумано? Рьоусуке втратив впевненість, але не зупинився. Приховавши свої ознаки та сліди, він пішов за чиїмись ознаками.

Головні ознаки все ще були в залі бака.

Зала бака (container room) це назва зони виділеній баку реактора (reactor container). Термоядерні реактори, включаючи Зоряний реактор, і ядерний реактор (реактор поділу), мають принципово різні механізми, але входячи до однієї групи «ядерна енергетика», використовують схожі назви.

Двері зали бака також були відкриті.

«Можливо, їх тримають відкритими, щоб легко втекти?..»

Посиливши підозру, Рьоусуке заглянув в залу з-за дверей.

Двоє чоловіків в окулярах, що приховували їх міміку, стояли біля одного з шести зоряних реакторів і дзвеніли інструментом в руках.

«Ремонт... Ні, викрадення запчастин?»

Для ремонту не було причин не вмикати світло.

Існувала велика ймовірність того, що промислові шпигуни намагаються викрасти важливі деталі.

Доказів не було, але Рьоусуке саме так і вирішив. В момент, коли він намагався проникнути в зал бака, щоб схопити зловмисників.

– Що ви тут робите!

Голос і світло були спрямовані на Рьоусуке. Патрульний охоронець. Ні, він, мабуть, помітив, що щось не так, і замість того, щоб провести, патрулювання, кинувся на місце подій.

Від цього голосу зі зали бака вискочили зловмисники. Рьоусуке миттєво виставив ногу.

Один з пари перечепився.

Однак чоловік відразу встав і побіг до виходу на крок позаду свого партнера. На жаль, охорони там не було.

«Блокування відступу це основа.»

Подумки проклинаючи охорону, Рьоусуке наздоганяв зловмисників. Його ноги були швидшими.

Рьоусуке простягнув руку, щоб схопити відстаючого.

Але в той момент.

«Akhrus ya Samsam.»

Заклинання незнайомою мовою і зрозумілим значенням, відлунням пролунало в його голові, і водночас потемніло в очах.

Ще до цього, коридор не освітлювався, але від аварійного освітлення не був повністю темним. Було достатньо яскраво, щоб не було незручностей в погоні.

Через інстинкт самозбереження, Рьоусуке мимоволі зупинився.

Видимість повернулась за три секунди.

Одразу після цього, його великим замахом схопили заду.

Він миттєво відхилився назад і рефлекторно вдарив ліктем, відкинувши вивільнену руку, яка затискала його шию.

Світло коридору освітило фігуру охоронця.

«Прокляття, тс!..»

В момент приголомшення, Рьоусуке був міцно схоплений іншим охоронцем.

◊ ◊ ◊

Рьоусуке, якого відвели до кімнати охорони й прикували кайданками до стільця, чесно розповів про магічні ознаки, які він відчув, і про зловмисника в залі бака.

Але, мабуть, було неправильно діяти рефлекторно.

Він був визначений як товариш порушників.

Рьоусуке довелося залишитись зв’язаним, поки Тацуя, який отримав новину, не прибув до кімнати охорони.

За вказівкою Тацуї, з Рьоусуке нарешті зняли кайданки. Але його не звільнили. Тацуя мав його допитати.

– То два зловмисники використали магію, щоб проникнути в будівлю Зоряного реактора, відчинити кімнату бака та спробувати викрасти частини Зоряного реактора.

– ...Те, що проникнення було здійснене за допомогою магії, це лише здогадка, але я на власні очі бачив, як використовували інструмент на Зоряному реакторі.

– Зрозуміло. Звичайно, було б природно розглядати це як спробу викрасти деталі. Проте в цей час камера спостереження в залі бака чомусь не працювала.

Через несправність камер відео спостереження, поспіхом була відправлена охорона.

– Пан Тоокамі. На жаль, не має чим довести вашу невинність.

Рьоусуке затамував дихання.

Він також розумів, що, з об’єктивного погляду, його дії були вкрай підозрілими.

– ..Ви передасте мене органам.

– Ні, ми не звертатимемось до поліції. Скандал, який, мабуть, сподобається ЗМІ, такий як, щойно прийнятого на роботу співробітника спіймали на спробі крадіжки. Завтрашня, ні, сьогоднішня вечірка буде зіпсована.

Як було зрозуміло, зі слів Тацуї, час був уже близький до півночі.

І хоча немає доказів, що пан Тоокамі невинний, також немає доказів вини.

– ...

– Але маю сказати, що так вам буде важко працювати в компанії.

Рьоусуке нахилився і стиснув зуби.

Розслідування, яке доручила керівник FEHR, Лена, не завершене. Досі відома лише поверхнева мета Маґіан компані. Попри те, що йому вдалося проникнути в середину, якби він був змушений зараз відступити, то зрадив би довіру Лени.

– ...Щось вкрали?

– Ні, нічого.

Тацуя відповів на раптове запитання Рьоусуке, не змінюючи виразу обличчя. Тацуя не запитав «І що з того?». Взагалі жодної реакції. Можливо, Тацуя вже вирішив звільнити Рьоусуке.

Рьоусуке зумів зібрати свої розкидані думки й продовжив свої слова.

– Зоряний реактор — скарбниця революційних магічних прийомів. Не знаю, до чого прагнуть злодії, але не думаю, що вони відразу здадуться. Гадаю вони знову прийдуть красти.

Вираз Тацуї не ворухнувся. Він, мабуть, розумів це без нагадування.

– Можете дати мені шанс?

– Шанс?

Нарешті відповів Тацуя.

– Я власноруч схоплю злодіїв. І дозвольте мені довести свою невинність.

– Хочете допомогти з проникненням та втечею, прикидаючись, що переслідуєте грабіжників?

Ця заява прозвучала не від Тацуї. Вона належала Ханабіші Хійоґо, який увійшов до кімнати охорони слідом за Тацуєю і досі мовчки стояв за ним.

– Я не спільник злодіїв!

З виразом божевілля викрикнув Рьоусуке.

– Це теж можливо. Пан Тоокамі, ви ж самі розумієте?

Рьоусуке не знайшов що сказати. Безумовно, з огляду на нинішню позицію та ситуацію, яка до цього призвела припущення, висловлені Хійоґо, є слушними.

– Шановний Тацуя, як ви бажаєте вчинити?

Довірив рішення Тацуї Хійоґо. Він не виступив категорично проти пропозиції Рьоусуке. Правду кажучи, Хійоґо не серйозно підозрював Рьоусуке.

– Добре. Однак діяти самостійно заборонено. Партнер буде підібраний протягом дня двох. Сьогодні прошу повернутися до гуртожитку.

Те що йому сказали не діяти самостійно, було схоже на те, що йому говорили «ми тобі не довіряємо» і чесно кажучи це було не приємно. Однак, з погляду Тацуї, це рішення могло бути неминучим. Якби він беззастережно прийняв пропозицію Рьоусуке, його могли б звинуватити у фаворитизмі.

Рьоусуке, який міг це зрозуміти, не мав іншого вибору, як підкорятися розпорядженню Тацуї,

◊ ◊ ◊

Перше травня, четверта ранку.

На сьогодні запланована вечірка на честь створення компанії. При цьому ніяких перебільшених церемоній не планувалося. Сама справа розпочалася два роки тому і йшла добре. Створення компанії це просто зміна вивіски.

Вечірка — це просто велика вечірка.

Хоча можуть бути трохи особливі гості.

Та все-таки вона не була настільки важливою, щоб почати готуватися ще до початку світанку.

На світанку Рьоусуке покинув гуртожиток і попрямував до гавані. З відкриттям, в південно-східному районі, аеропорту, мало хто прибував і залишав острів морем. Однак активно підходили і відходили вантажні судна.

Підводний кабель, для передачі електроенергії, виробленої зоряним реактором, на Хонсю, все ще прокладали. Електрика зоряного реактора, вданий час, в основному використовувалась для виробництва водню. Видобутий водень, контейнеровозом, відправлявся на завод на острові Хонсю і перероблявся в зручне для використання паливо.

Очікувалося, що завдяки цьому, лише продажами водню, завод на Зоряному реакторі зможе повернути всі інвестиції наступного року. Переговори що до створення нової компанії для розширення справи мають йти гладко.

Однак у цьому порту, куди активно заходили та виходили контейнеровози, не було ні сліду судна, ні людей. Рьоусуке підійшов до краю пристані й дістав з внутрішньої кишені джемпера великий портативний термінал.

Ні, це слід описати, як мобільний термінал. Термінал супутникового зв’язку для голосових дзвінків. Попри те, що завдяки розвитку глобальної мережі (Global Area Network, GAN) він залишався на позиції другого методу зв’язку, технологічні вдосконалення безперервно тривали, і він залишався активним методом комунікації, навіть в останні роки двадцять першого століття. Однак не часто. Принаймні це було не те що застосовували б для особистого використання. Якщо є бажання просто здійснити міжнародний зв’язок, як правило, зручніше скористатися Global Net.

Станом не дві тисячі сотий рік, перевага використання супутникового зв’язку, замість глобальної мережі, в кращому випадку, полягає в тому, що він не проходить через базову станцію місця перебування.

– Хелло, міледі. Це Рьоусуке. Вибачте, що в час обіду...

Почав розмову англійською Рьоусуке.

Він не помітив погляд, що стежив за його спиною з тіні.

◊ ◊ ◊

FEHR - політична правозахисна асоціація магів.

Опівдні тридцятого квітня, за місцевим часом, представник, Лена Фехр прийняла дзвінок на супутниковий телефонний термінал в її приватному офісі штаб-квартири у Ванкувері.

Перевіривши абонента, який відображався на дисплеї.

Телефонував Тоокамі Рьоусуке, якого вона щойно відправила до Японії.

Лена натиснула на кнопку відповісти й наблизила динамік до вуха, а мікрофон до рота.

– Хе...

– Хелло, Міледі. Це Рьоусуке. Вибачте, що в час обіду. У мене є про що поговорити, вам зручно?

– ...

Втім, Лена не могла навіть вимовити, клішоване, «привіт».

– Міледі, якщо вам не зручно, я передзвоню?

Як лідеру, безумовно, краще, щоб вас поважали, ніж вважали легковажною, але Рьоусуке, здавалося, заходив трохи задалеко.

Лена подумала так і сьогодні.

– ...Ні, не важливо. Щось сталося?

– Взяли в Маґіан компані.

– Хіба це не добре?

Відповідаючи, Лена нахилила голову. Він зміг потрапити в організацію, як співробітник для збору інформації. Можна сказати, як для першого кроку це близько до кращого результату. Що ж не так.

– Але мене збираються звільнити, як тільки звинуватять в спробі крадіжки.

– Га? ...Це третій день, як ви повернулися до Японії, чи не так?

Що за швидкий розвиток?

...Це було справжнє враження Лени.

– ...Що сталося?

– Насправді...

Рьоусуке пояснив, що сталося минулої ночі.

– Я пам’ятаю, що десь бачив цих двох злодіїв, але вони ж не члени FEHR, правда?

Потім запитав він у Лени. Можливо, це була основна мета дзвінка.

– Принаймні, я не наказувала нікому, крім Рьоусуке, їхати до Японії.

– Ось як...

Лені здалося, що голос Рьоусуке видав його виснаження.

Друге ім’я Лени «свята», в основному походило від її особливої магії. Однак її серйозне ставлення: «я повинна щось зробити для нього», може бути однією з причин, чому її називають «святою».

– ...Вони не є членами FEHR, але, можливо, відчуття Рьоусуке, що їх бачив це.

– Міледі, ви маєте припущення?!

Голос, що прозвучав з динаміків, випромінював очікування.

– Я не можу сказати напевно, тому що не була безпосереднім свідком.

– Це теж згодиться! Будь ласка, розкажіть!

Лена не була невихованою, щоб гратися.

З розповіді Рьоусуке, припускаю, що ця пара, швидше за все, «Янус8».

Вона легко поділилася своїми міркуваннями з Рьоусуке.

– Янус? Той дует магів-злочинців?

Дует злочинців, чиє ім’я почали шепотіти в темному світі USNA близько двох років тому. Експерти з крадіжки інформації, які проникали навіть в приміщення з суворою охороною та викрадали конфіденційні дані та технічні продукти.

Ім’я «Янус» не було кодовим ім’ям, присвоєне третьою стороною, як-то поліція чи ЗМІ. Воно прийшло в темний світ, як те яке вони самі використовували, під час торгівлі інформацією.

– Саме їхня особлива магія «Арабські ночі» позбавила Рьоусуке зору.

– Арабські ночі?

– Це особлива магія, яку, за чутками, використовують Янус, не належить ні до системної, ні позасистемної магії.

Кажуть що вона активується ключовими словами «Open Sesame9» та «Shut Sesame10» і викликає широкий спектр явищ, що стосуються понять «відкрити» і «закрити».

– Кунжут? Це з Алі-Баби?

– Так. Назва Арабські ночі, ймовірно походить від цього.

– Хіба історія «Алі-Баби» не була частиною оригінальної «Арабські ночі».

– ...Чи треба про це думати?

Лена несвідомо видала переляк в голосі, у відповідь на розсіяне зауваження Рьоусуке.

– Ні, вибачте.

Негайно вибачився Рьоусуке, можливо, тому, що це невимовлене зауваження. Однак, якщо Лена його звинувачує, він би вибачився, навіть якщо не помилився.

– Навіть так ви добре проінформовані.

– Справжньою перешкодою нашій діяльності є не радикальні антимаги, а маги, які використовують магію для злочинів і не справедливого насильства, що викликає страх і антипатію людей. Від імені FEHR, я не забуваю збирати інформацію про таких людей.

Нерідкі випадки, коли законну діяльність зруйнували бойовики з подібними претензіями.

– Ви праві.

Переконливо підтакнув Рьоусуке, оскільки також мав до цього стосунок.

– Очі Рьоусуке тимчасово не бачили, ймовірно, тому, що втрутилися в розум і заблокували зір.

– ...Вам відомі контрзаходи?

– І справді....

Задумалася Лена.

– ...

Рьоусуке мовчки чекав її відповіді.

– ... Інструмент, який обмежуються конкретним використанням, а не лише магію, добре працює у своїх спеціалізованих областях. І навпаки, вплив всеосяжної магії, як-от все що містить поняття «відкрити» і «закрити», є меншим, ніж позасистемної магії, яка заважає сприйняттю, наприклад «Нікс». Можливо, тому тривалість блокування зору була короткою.

– Зрозуміло. Якщо знаєш, що це триватиме лише кілька секунд, з цим можна впоратися.

– Це лише припущення. Краще не потрапляти під магію, ні, не дозволяти супротивнику активувати магію.

– Ударити на випередження — найкращий захист, вірно? Зрозумів. Щиро дякую.

– ...Не перестарайтесь.

Голос Рьоусуке був сповнений ентузіазму, і Лена стримала його несподівано сильним тоном.

◊ ◊ ◊

Першого травня о сімнадцятій тридцять.

Церемонія створення ТОВ Стеллар Генератор, була успішно завершена, і розпочалася вечірка.

Трохи зарано для вечірньої вечірки. Цього разу, беручи до уваги розташування острова в Тихому океані, майже за сто кілометрів від Хонсю, час початку було призначено, щоб це була одноденна подорож. Звичайно, не було причин змушувати себе повертатися сьогодні ввечері, номера були підготовлені належним чином. Об’єкти, які швидко виросли протягом останніх трьох років, не обмежувалися тими, що безпосередньо пов’язані з заводом на Зоряному реакторі.

Поруч з Тацуєю, який вітав запрошених гостей, стояла, вишукано вбрана, Міюкі. Позаду них, трималась як і Міюкі, гламурно вдягнена Ліна, з природнім виразом обличчя.

Інвестувавши в завод на Зоряному реакторі, американські компанії (насправді федеральний уряд USNA, через приватні компанії) також були акціонерами Стеллар генератор. Сьогодні ввечері, до запрошених гостей домішалося багато американців. Вони виглядали дуже схвильованими, коли розмовляли з ними.

І таку ж увагу, як Міюкі та Ліна, привертала Маюмі, в дорослій сукні.

У той час, як сукні Міюкі та Ліни хоч були майже без рукавів, але покривали плечі та груди, Маюмі одягла плаття без бретелей. Сміливо виставляючи плечі та груди з-під шалі. Довжина подолу спідниці була настільки довгою, щоб це не викликало кричущого враження, проте невеликі, але гламурні пропорції, робили її привабливою чоловічому оку.

Фудзібаяші, навпаки, брала участь у спідничному костюмі. Виділяючись серед гостей, що часто були в коктейльних сукнях, а ось старші жінки сприйняли це досить добре.

Рьоусуке на вечірці видно не було. Він був за лаштунками й відповідав за важку роботу, таку як розвантаження.

Вечірка проводилася не в північно-східному районі, де розташовувався завод, а в найбільшому готелі, з побудованих у південно-східному районі. На відміну від церемонії заснування компанії, де проходили різноманітні демонстрації, північно-східний район був тихим, але, звісно навколо не було людей.

Лише вчора була допущена спроба крадіжки. Мало того, сьогодні була запрошена велика кількість гостей. Безпека була суворішою, ніж будь-коли.

Вантажні судна, що перевозили газоподібний водень, більше не приймалися в порту. Оскільки їх попередили заздалегідь, не було суден, які б опротестували заборону на вхід в порт, але в результаті, були деякі вантажні судна, які не змогли встигнути вчасно. Такі судна стоятимуть на якорі на шельфі до завтрашнього ранку. На палубі одного з вантажних кораблів, двоє чоловіків, близькосхідного походження, направили біноклі на острів Міякі.

Обличчя цих двох людей і фізичні дані були дуже схожі. Вони могли бути рідними чи двоюрідними братами, а може близнюками.

Не дивно, що в екіпажах вантажних суден, що заходять і виходять з японських портів, є члени близькосхідної зовнішності. З чотирьох великих держав світу з Новим Радянським Союзом і Великим Азійським Союзом у Японії ворожі стосунки, а з USNA та IPU союзні. Відносини з Лігою арабських держав поки що непогані. Робітників з близького сходу несподівано можна було знайти не тільки на морі, а й у місті.

Проте розмова, якою обмінювалися чоловіки, вдивляючись в біноклі в ідентичній позі, не була «незвичною».

– …Якийсь час буде важко проникнути.

– Хм. Посилення безпеки не обмежиться сьогоднішньою ніччю. Я не хочу зустрічатися з бойовим магом Йотсуби, навіть якщо це просто охорона.

Ці двоє були злочинцями, які минулої ночі проникни до Зоряного реактора.

– Бахадур. Виробничі дані, як думаєш вони там? Як на мене, вони накопичуються в іншому місці.

– Згоден, Бахман. Та частина є серцем Зоряного реактора. Якщо подумати, є велика ймовірність, що виробнича лінія тримається в секреті, навіть від інвесторів.

– Як думаєш, де вони?

Немає підстав, але... хіба це не FLT? Що про це думаєш, Бахман?

– Згоден, Бахадур. Але тоді не має сенсу тут стирчати.

– Вірно. Однак переміщення судна викличе додаткову підозру. Треба почекати до ранку.

– Зрозумів. Тож наступні кроки плануємо на сьогоднішній день.

– Вірно… Так і зробимо.

Двоє прибрали біноклі від облич, відступили від перил на які опиралися і попрямували до каюти.

◊ ◊ ◊

Вечірка закінчилася до восьмої години. Причина, чому вона зайняла на годину більше, ніж планувалося, в тому, що було багато гостей бажаючих довше поговорити з Тацуєю та Міюкі.

Провівши гостей та потурбувавшись про Фудзібаяші та Маюмі, які не мали стосунку до організації (вони були співробітниками не Стеллар генератор, а Маґіан компані), Тацуя з Міюкі та Ліною повернувся до окремого будинку, у північно-західному районі. Це чотири LDK на верхньому поверсі житлового будинку реконструйованого з приміщення для персоналу, коли Міякі був в’язницею для магів. Коли на Міякі переїхала Ліна, вона повинна була залишатися в чотири LDK, якою користувалася Мінамі.

– Дякую вам обом за старання.

Звернувся до Міюкі та Ліни, послабивши комірець, Тацуя.

– Шановний Тацуя, дякую за ваші старання. Хочете щось з’їсти? Ви не дуже багато їли на вечірці.

– Ні, все нормально. Я достатньо перекусив.

– Тоді, хочете прийняти ванну?

– Міюкі з Ліною повинні першими прийняти ванну. Я можу почекати.

Сказав Тацуя і поплентав до своєї кімнати, переодягатися.

Коли він зняв краватку та піджак, у двері кімнати постукали.

– Прошу.

– Перепрошую.

Одразу після того, як Тацуя відповів, увійшла Міюкі, все ще у своїй сукні.

– Я вирішила попросити Ліну першою йти до ванної.

Виправдалась Міюкі, перш ніж Тацуя щось сказав.

– Зрозуміло.

Кивнув Тацуя і підійшов до Міюкі, що сором’язливо опустила голову.

І без жодних слів обійняв її.

– Ох...

З вуст Міюкі вирвалося зітхання. Вона не показала й натяку на протест.

Дзвінкий голос свідчив про очікування, а не відмову.

Тацуя приклав палець правої руки до її підборіддя.

Міюкі, не опираючись, підняла обличчя.

Вуста акуратно зійшлись.

В легкому поцілунку.

Губи розійшлись, і Міюкі сховала обличчя в грудях Тацуї.

Сором’язлива, але не зніяковіло.

Настільки просунулись їх стосунки за три роки.

Це було схоже на кохання молодших школярів, але для Тацуї та Міюкі це був великий крок в перед.

Міюкі пішла до ванної, змінивши Ліну, а Тацуя переодягнувся й змочив горло в їдальні.

І там з’явилася Ліна, після ванної.

– HAR, холодну каву з молоком, будь ласка.

Замість того, щоб попросити Тацую, Ліна наказала подати напій домашній автоматизації.

Потім сіла навпроти Тацуї й усміхнулась.

– Тацуя. Обличчя Міюкі, здається трохи червоне, що ти робив?

– Просто поцілував.

Обличчя Ліни одразу скривилося.

– Це все? Все ще від такого?

З вуст Ліни вийшло зітхання.

– ...Для недосвідчених, це трохи соромно. Але це настільки ж чисте, як у підлітковому віці?

– Не думаю, що я недосвідчений. Я не наївний.

– Хм... Тоді може «нікудишній». Думаю, це слово існує в японській мові.

– Гідність це слово, що першочергово підкреслює здатність заробляти на життя, економічну силу. Було б не зовсім правильно вживати його в тому ж сенсі, що й мужність.

– Боягуз.

Тацуя гірко посміхнувся.

– Більше не має про що поговорити.

– Зачекай хвилинку.

Якраз у цей час, керований HAR, самохідний візок привіз склянку холодної кави з молоком.

Ліна взяла свою склянку, щоб зволожити горло.

– Тепер давай серйозно.

– ... О. про що?

На прохання Ліни, вираз обличчя Тацуї став трохи серйознішим.

– Я попросила Зірок дізнатися про Тоокамі Рьоусуке. Як результат.

– Щось вийшло?

– Так. Він член FEHR.

– Хо. Те, що він повернувся з Ванкувера, було правдою. Я думав, що він застосував достатньо хитрощів, щоб змінити аеропорт вильоту.

– Ти знаєш про FEHR?

Запитала Ліна, з широко розплющеними очима.

Тацуя кивнув, наче нічого не сталося. Ліна, схоже забула, але Тацуя згадав назву FEHR, під час співбесіди з Рьоусуке.

FEHR. Політичне об’єднання, назва якого була абревіатурою, від «Fighters for the Evolution of Human Race» (Борці за еволюцію людства). Створена у грудні дві тисячі дев’яносто п’ятого року, у відповідь на активацію «гуманістів». Штаб-квартира розташовувалась у Ванкувері. Представник Лена・Фехр. Мета асоціації — захист магів від руху за виключення магів...

Тацуя коротко розповів, що знав про FEHR.

– О, ти як завжди добре обізнаний, Тацуя. Але ти не в курсі, що FEHR знаходиться під контролем FBI, як ймовірні терористи.

– Звісно, цього я не знав.

Слухняно, не засумувавши, кивнув Тацуя.

– Я думаю, конкретного насильства ще не було, чи просто про нього не повідомлялося?

– Ні, це все ще стадія потенційної підозри. Але це небезпечно.

– В чому небезпека?

– В харизмі гуру.

– Гуру?

З підозрою нахмурився Тацуя.

– Хіба FEHR це релігійна організація? Я думав, що це політична асоціація.

– За діяльністю — це політичне об’єднання. Але вірність лідеру, Лені, сліпа. Ні, правильніше сказати, фанатична. Якщо вона накаже, думаю, що учасники готові зробити все, навіть терористичну атаку смертника.

– І навіть так... Що за людина Лена? Вона маг?

– Зачекай хвилинку.

Ліна відпила холодної кави з молоком і встала.

– Візьму термінал.

Сказавши це, вона пішла до своєї кімнати.

Замість неї до їдальні увійшла Міюкі.

Ліна теж, але її шкіра після ванни була сексуальною. Вологе та мокре, чорне волосся створювало таємничу цнотливу чутливість, але це лякало. Можливо, це справа смаку, але саме Міюкі викликала завмирання серця Тацуї.

– Шановний Тацуя, як щодо ще однієї чашечки?

– Дякую. Але після того, як вийду з ванної.

– Зрозуміла. Тоді я візьму собі.

Сказавши це, Міюкі власними руками поклала в чайник заварку трав’яного чаю. Налила воду в металевий чайник, взяла CAD і миттєво перетворила її на киплячу.

Трав’яний чай, натягнутий заливанням окропу, перелили в порожній глечик і цього разу миттєво охолодили.

Сівши навпроти Тацуї, Міюкі злегка поглянула на трав’яний чай, у склянці. Прошепотівши причину, «зробила надто холодним», після того, як поставила склянку.

– До речі, про що ви говорили з Ліною?

Вона не нервувала. Вона пройшла стадію ревнощів до Ліни, яка майже весь день була з нею. Вона вже розуміла, що Ліна не має такого інтересу до Тацуї.

– Схоже, Ліна попросила Зірок розслідувати особу Тоокамі Рьоусуке. І повідомила мені результат.

– Знайшли щось підозріле?

– Він член FEHR.

Відповіла Ліна, яка знову з’явилася в їдальні.

– Фехр? Що це? Це було природне питання для Міюкі, що не знала про FEHR,

– FEHR нібито політична організація, що виступає за захист людських прав магів, але знаходиться під наглядом ФБР, у зв’язку з потенційним тероризмом.

Пояснення співпадало з попереднім поясненням, але Ліна не показала образи.

– Отже, це Лена Фехр, представник FEHR.

Ліна сіла поруч з Міюкі й увімкнула електронний папір.

Повела пером і вела пошукові слова.

Шукана інформація миттєво з’явилася і вона відклала ручку.

Лена Фехр, справжнє ім’я Лена Шевалле. Згідно з документами Федерального уряду, вона французького походження, народилася в Квебеку в червні дві тисячі сімдесятого. Підтверджено, що у Квебеку вона жила до дві тисячі вісімдесят першого. Вона переїхала до Ванкувера вісім років тому, але її місцезнаходження протягом одинадцяти років, із серпня дві тисячі вісімдесят першого по серпень дві тисячі дев’яносто другого року, невідоме. Можливо, перебувала за кордоном.

– Якщо уряд нічого не знає про місце знаходження, чи означає це, що існує ймовірність контрабандного виїзду з країни?

– Або її викрали, Лена Фехр має своєрідну конституцію тіла. Цього року їй мало б виповнитися тридцять, але зовні вона виглядає приблизно на шістнадцять років. У Квебеку є запис, що у віці одинадцяти років, вона виглядала лише на п’ять.

– ... Синдром анагерії11.

– Так, можливо.

Синдром анагерії — пізнє старіння. Саме так називалась хвороба, від якої страждав герой твору романіста Метта Хейга, «Як зупинити час». – Назву синдрому вигадав Метт Хейг, але її прийняли як умовну назву, оскільки були виявлені люди у яких насправді підозрювали цей синдром.

Підозрювали, тому що медично не було підтверджено, чи справді старіння відбудеться повільно. Ні, чи варто говорити, що медичні данні, які б підтвердили, не опубліковані.

Тож її могли викрасти?

– Саме так.

Кивнула Ліна. Тут Міюкі запитала Тацую.

– Шановний Тацуя, синдром анагерії — це хвороба, що повільно розвивається?

– Ми маємо називати це хворобою чи конституцією? Якщо ви просто повільно старієте, ви можете залишатися здоровим.

Тацуя відповів Міюкі, що схилила на бік голову, голосом з невеликим хвилюванням.

– Важко старіти... Отже, могли викрасти?

На здивоване запитання Міюкі, Тацуя відповів з трохи гірким обличчям.

Маючи трохи уяви, можна уявити. Конституція, що повільно старіє. Бажана для тих хто знаходиться при владі. Повинно існувати багато впливових людей, які б хотіли дізнатися таємницю будь-яким способом.

Можливо, не витримавши важкої атмосфери, Ліна почала повідомляти іншу частину звіту.

В часи її життя у Квебеку, ніяких магічних якостей у Лени виявлено не було. Це також може бути наслідком синдрому ангерії. Цікаво, зростання затримало ріст магії.

– Мабуть, тому вона не привернула увагу розвідок... Так якою ж магією володіє Лена Фехр?

– Боюся, цього ми не знаємо. Мабуть, це потужна магія психічного втручання. Не атакуючого типу, схоже, це система лікування розуму.

– Цілюща магія психічного втручання. Звісно, вона ідеально підходить для створення фанатиків.

– Магія психічного втручання, що приносить задоволення, є різновидом наркотиків. Однак, її важко контролювати. Важко спостерігати зовні, а слідів не залишиться. Вона дійсно дратівлива.

На перший погляд, вона просто лідер, який добре розуміє людей.

– Саме так.

Звучно зітхнула Ліна.

– Ліна, думаєш, що пан Тоокамі також може бути в полоні пані Лени?

Міюкі, а не Тацуя, поставила Ліні питання, що висловило занепокоєння.

– Можливо, не зовсім. Я впевнена, що так і є. Я знаю, що підстав не достатньо... Але він принаймні має високу бойову силу. Така людина не може не знати жаху Тацуї. Але він намагається зачепитися в компанії, тому впевнена, що має бути вагома причина. Наприклад, гуру доручила місію, яка має пріоритет над його власним життям.

– Яку місію?

Запитала Міюкі Ліну, яка, здавалося, ставилася до ситуації дуже серйозно.

– Не знаю... Він все одно небезпечний. Фанатики не знають, що роблять. За ним неодмінно потрібно стежити.

– Думаю, Ліна, ти забагато думаєш...

Поставила під сумнів, здавалося б, недалекоглядний висновок Ліни Міюкі.

Однак Тацуя не спростував думку Ліни.