«Він не надто змінився».
Двадцять дев’яте квітня. Таким було враження Тоокамі Рьоусуке, який вийшов з аеропорту, повернувшись до Японії вперше за п’ять років.
Це не означало нічого поганого. Токіо виглядав таким же мирним, як п’ять років тому.
За останні п’ять років, країна загалом кілька разів опинялася під загрозою. Незадовго до того, як він відправився до Сполучних Штатів, Йокогама зазнала нападу озброєних партизанів поблизу Токіо. Після цього, Рьоусуке побачив новину, що в неї вторгались з півночі.
USNA, де він прожив п’ять років, не зазнавали вторгнення іноземних держав, але в різних частинах країни відбувалися заворушення, а колишня територія Мексики на межі громадянської війни. Причина конфлікту — раса, ні, це расовий конфлікт.
Конфлікт між більшістю, що не може користуватися магією та Маґіанами, які могли її використовувати. Наданий момент, «більшість» не означає «більшість, яка не може використовувати магію», а термін «Маґіан». Основному атакують Маґіанів. Контратака Маґіанів відбувається не лише через законні, а й ненасильницькі методи, але й починають спостерігатися тут і там насильницькі контратаки.
На вулицях Токіо, які Рьоусуке побачив вперше за п’ять років, не було жодних слідів вторгнення чи заворушень. І він не думав, що цей спокій триватиме вічно.
◊ ◊ ◊
Міюкі та Ліна відвідують в Магічному університеті ті самі лекції. За одним розкладом.
Щочетверга, опівдні, вони обидві мали вільний час.
Зараз вони були в їдальні, маючи ранній обід.
Меню було замале для студента хлопця. Але сьогодні Тацуї в університеті не було. У дні, коли його не було, Міюкі та Ліна користувалися кафе.
Міюкі зайняла стіл, а Ліна пішла забрати таці на двох. Ці ролі були не закріплені, а змінювались. Сьогодні була черга Міюкі чекати за столом.
– Міюкі-семпай!
До, залишеної на самоті, Міюкі долинув щасливий голос.
– Ідзумі-чан.
Голосний голос належав Ідзумі, яка вчора була змушена піти. ... До речі, хоча Аяко була «пані Аяко», Ідзумі, на її власне наполегливе прохання, була «Ідзумі-чан». Міюкі спробувала змінити звернення на «пані Ідзумі», коли вони знову зустрілися в університеті, але Ідзумі благала називати її так само як в старшій школі.
Поки що Ідзумі єдина студентка вищого навчального закладу, до якої Міюкі звертається «чан». у певному сенсі, вона стала «особливою» для Міюкі. Можливо, це і було метою Ідзумі.
– А можу я сьогодні до вас приєднатися?
Тон був неохочим, мабуть, тому, що відчувала тягар вчорашнього.
– Так, можна. Шановний Тацуя сьогодні знову відсутній.
Коли Міюкі з посмішкою кивнула, вираз обличчя Ідзумі посвітлішав.
– Так, пробачте за вторгнення.
Вклонилася Ідзумі, зі стрибками в голосі, наче наголошуючи на кінці слова і поставила сумку на порожнє місце.
– Міюкі-семпай. Бажаєте зробити замовлення?
– Все добре, я попросила Ліну.
– Зрозуміла. – Тоді, я піду візьму своє.
Втративши трохи часу, Ідзумі швидко попрямувала до прилавка замовлень.
Міюкі та Ліна приблизно щодня сиділи за одним столом. Проте вони не мали установки їсти лише у двох. У дні коли Тацуя відсутній, вони не рідко могли обідати, спілкуючись з іншими студентами. Швидше, було менше днів, коли вони були на самоті.
По правді кажучи, Ідзумі нерідко приєднувалося до них. Попри це, вона часто демонструвала радість виграшу в лотерею. Звісно, вона не забула штурхати й слухати Ліну.
Як тільки теми не закінчувались, після їх постійних розмов. Наприкінці обіду, Ідзумі запитала про Тацую.
– Шіба-семпай сьогодні працює?
– Шановний Тацуя піде до штаб-квартири в Мачіді для співбесіди з претендентом на працевлаштування.
– Якщо мова йде про Мачіду, то це Маґіан компані.
Ідзумі перевірила інформацію про Тацую.., ні, нареченого Міюкі.
– Хто може прийти сьогодні?
Міюкі та Ліна підозріло поглянули на Ідзумі після її запитання.
– Сч-що таке?
– Ідзумі, ти не знаєш?
Попри це, Ідзумі поняття не мала.
Ліна поглянула на Міюкі, Міюкі кивнула очима.
– Сьогодні в компанію на співбесіду прийде Маюмі.
– Старша сестра?!
Здавалося, здивування Ідзумі не видавалося награним.
– ...Ти справді не знала?
– До речі, батько розмовляв про це з сестрою... Але це було лише три дні тому. Яким би не був швидким мій батько...
Відповіла Ідзумі, перефразувавши «старшу сестру» на «сестру».
– Як слід було очікувати, голова родини Саєгуса працює швидко.
Наче сама собі, легким тоном сказала Міюкі.
– ... Ах, ви не сердитесь?
Боязко запитала Ідзумі Міюкі.
– Я не буду сердитися на Ідзумі-чан.
З ясною посмішкою відповіла Міюкі.
Те, що в цій посмішці не було жодної хмаринки, викликало тривогу Ідзумі.
– Ідзумі. Цікаво, коли говорив, чи не назвав твій батько причину?
– Причину?
Свідомість Ідзумі все ще займали наміри Міюкі, але коли її запитали, вона не могла цього ігнорувати.
– Так. Мету відправки Маюмі в компанію.
– ...Він сказав, що хоче знати, що намагається зробити Шіба-семпай.
Почувши відповідь Ідзумі, Ліна схилила голову.
– Чому б не запитати його особисто. До того ж якщо це мета компанії, Тацуя незабаром її оголосить. І було б безглуздо створювати компанію. Якщо є таємна мета, то організацію краще тримати її в таємниці. Якщо потрібне офіційне обличчя, у Тацуї воно вже є. Хіба людина з родини Саєгуса, що є її головою, не розуміє такого?
Якщо обдумати це ще раз, думка Ліни була виправдана. Ідзумі теж це відчувала.
– ...Цікаво, Маюмі це знає.
– Які наміри батька?
Ліна мовчки кивнула на рефлекторне запитання Ідзумі.
– Не думаю, що сестра нічого не знає...
Тон Ідзумі був невпевнений. Стосунки батьків і дітей в родині Саєгуса були холодні. Навіть Ідзумі, яку Коуічі любив найбільше, відчувала стіну з батьком. Ідзумі не здавалося, що її сестра буде співпрацювати в таємних схемах батька.
Однак, з іншого боку, не можливо було заперечити іншу можливість. Вони, Ідзумі та Касумі, не дуже цікавилися інтересами родини Саєгуса, чи обов’язками Десяти головних кланів. З іншого боку, якщо недоліки переважають переваги, вони легко поступляться позиції «дочки родини Саєгуса».
Але їх сестра інша. Ідзумі бачила, що не старший брат Томокадзу, та старша сестра, Маюмі, серед братів і сестер, найсильніше потрапили в пастку «обов’язків Десяти головних кланів». Навіть якщо вона не хоче працювати з батьком, її сестра може підкоритися, якщо візьме на себе обов’язки Десяти головних кланів. Ідзумі не могла заперечити такої можливості.
– Це бентежить... Міюкі, тобі так не здається?
– Вірно. Я не підозрюю Саєгусу-семпай, але...
Ні Ліна, ні Міюкі не думали, що Маюмі планує диверсійну роботу. Вони не відчували полегшення, бо не могли прочитати мету.
– ...Міюкі, чому б тобі не піти?
– Е-е, куди?
– До штаб-квартири компанії в Мачіді. Співбесіда почнеться о другій, тож ми ще можемо встигнути. Міюкі, керівник, а я одна з директорів, хоч і номінально, то ж присутність не буде дивною.
– А як же лекції після обіду?
– Один прогул не вплине на оцінку. Інші ж теж пропускають лекції через роботу.
Як і сказала Ліна, студенти Магічного Університету часто, особливо діти Номерів, пропускали лекції, тому що були змушені допомагати в сімейних справах. В університеті це розуміли та не піднімали шум, якщо це відбувалося не надто часто. ...На Тацую звернули увагу, бо він був відсутній надто часто.
– Але ж сьогодні в день буде проведено експеримент?
– Якщо тебе турбує звіт, ти можеш попросити Тацую допомогти.
– Я не можу дозволити шановному Тацуї турбуватися подібними проблемами...
– Студентський звіт для Тацуї навіть на мить не проблема. Я навіть не думаю, що це марна трата часу.
– ... Скажи дещо. Я не думаю, що це правда, але ти ж не хочеш просто розважитися, чи не так?
– Це не так!
Відповідаючи, Ліна не зам’ялася і не забарилося з відповіддю.
Однак не лише Міюкі, а й Ідзумі ні на мить не оминули її судоми на обличчі.
Однак. Міюкі не допитувалося про це.
– ...Звичайно, якщо залишити як є, ти можеш хвилюватися і буде не до уроків.
По правді кажучи, Міюкі хвилювалася більше, ніж Ліна.
– Ем, Міюкі-семпай. Наступна лекція у великій лабораторії, чи не так? Далі я буду вільна, тож, якщо це просто записи, будь ласка, залиште це мені.
Ідзумі негайно запропонувала допомогу. Лекції в магічному університеті не блокувалися, навіть якщо ви на них не зареєстровані. І скільки б їх не відвідували це просто не призведе до оцінок.
– Е, буде ж важко? Я не можу тобі цього дозволити, Ідзумі-чан.
Однак рівень занять в магічному університеті не такий простий. Було сумнівно, що Ідзумі, студентка другого року, встежить за лекцією третього року.
– Ні, все добре. Я все одно вільна.
– Справді?.. Не треба себе змушувати.
– Так.
Міюкі більше не вагалася. Вона розуміла почуття Ідзумі. ...Незалежно від того прийняла вона їх, чи ні.
◊ ◊ ◊
Рьоусуке було не важко знайти публічну інформацію про Маґіан компані. Його першим враженням було, що за п’ять років Токіо не змінився, проте інформаційна інфраструктура повільно, але впевнено розвивалася.
«Але вакансій не має...»
Як він і побоювався, Маґіан компані не набирала працівників. Хоча було оголошено про створення юридичної особи, це організація у створенні якої брали участь Шіба Тацуя та родина Йотсуба. Рьоусуке очікував що, людей, залучених в операції, оберуть з родини, до повернення до Японії.
«Все одно сходжу... Я не відступлю!»
Подумки вдарив себе Рьоусуке і наказав штучному інтелекту навігаційної системи мобільного терміналу прокласти маршрут до штаб-квартири компанії в Мачіді, зареєстрованої в Бюро з юридичних питань.
Сівши у безпілотне таксі на найближчій станції, Рьоусуке прибув до штаб-квартири Маґіан компані за п’ятдесят хвилин після першої дня.
Він вийшов з безпілотного таксі й завмер перед будівлею, зазначеною навігаційною системою. Вивіски на будівлі не було. Він не знав, на якому поверсі цієї семиповерхівки знаходився офіс Маґіан компані, чи вся ця будівля була зайнята компанією.
Від початку не записавшись на зустріч. Рьоусуке мав намір увірватися в офіс компанії. Але навіть так він не знав куди вриватися. Він не знав, чи зможе взагалі увірватися в будівлю, навіть з грубою силою з верхнього поверху.
Якби він був загартованим в боях торговцем, то без вагань увійшов би у двері. Навіть поліція могла розглядати це, як можливість зв’язатися з людьми в компанії, технічно не компанії, а некомерційної організації Маґіан компані. Проте Рьоусуке не був ні торговцем, ні бізнесменом.
Він усвідомлював це найкраще. Однак, кинувши університет, де навчався за кордоном, і, крім діяльності в FEHR, мав лише досвід роботи на не повний день прибиральника чи охоронця.
«Так нічого не поробиш.»
У всякому разі, треба увійти в середину. Маючи це на увазі, Рьоусуке збирався зробити крок вперед, перед автоматичними розсувними дверима, що розділяли вулицю й внутрішню частину будівлі.
У цей момент, обігнавши Рьоусуке перед дверима зупинилась молода жінка.
Автоматичні двері відчинилися розійшовшись в боки.
Під оптичним датчиком жінка зупинилась і повернулась до Рьоусуке.
Приблизно того ж віку, що й Рьоусуке. Красива жінка з мініатюрними, але жіночними пропорціями. І Рьоусуке було знайоме її обличчя.
«...Безсумнівно. Саєгуса Маюмі з Десяти головних кланів.»
Для Рьоусуке який, маючи практичний рівень магічних навичок в старшій школі, не пішов до школи магії, ровесниця (зокрема на рік молодша) була людиною, яка не могла не викликати ревнощі, що не були простим захопленням.
«Чому дівчина родини Саєгуса пов’язана з родиною Йотсуба?»
Рьоусуке, який про це думав.
– Ви не заходите?
Не зміг одразу зрозуміти значення слів Маюмі,
Маюмі нахилила голову перед Рьоусуке, який мовчки дивися на неї, і повернулася до нього спиною, не маючи наміру продовжувати.
Нарешті Рьоусуке прийшов в себе.
– О, ні, я входжу!
Поспіхом кинув він в слід Маюмі й швидким кроком пристроївся поряд з нею.
– О, ви Саєгуса Маюмі, вірно?
Цього разу Рьоусуке заговорив з нею.
– ...Так. Вірно.
Настороженість Маюмі була природною. Рьоусуке теж це розумів.
– Я Тоокамі Рьоусуке. Маг невдаха на рік старший від пані Саєгуси, який не зміг піти до старшої школи магії.
– Пан Тоокамі?
Маюмі вислухала самопредставлення Рьоусуке з виразом «що сталося?». Однак відразу після того, як прозвучало прізвище Рьоусуке, воно раптом перетворилося на обличчя, яке щось помітило.
З виразу обличчя Маюмі Рьоусуке прочитав саме те, що вона помітила.
– Як можна здогадатися, мої батьки — колишні номери «Тооґамі»?
Позбавлення номера відноситься до магів, які були вигнані, не досягнувши очікуваної продуктивності, коли були розроблені національним науково-дослідним інститутом розвитку магії.
Діючі інститути розвитку магії від першого по десятий, давали продуктам прізвища, які включали їх номери. Ічідзьо та Ішікі з Першої лабораторії, Футацуґі та Ніхей з Другої, Міцуя та Мікадзукі з Третьої.
Мага якого визнавали непрацездатним, називали позбавленим номера, тому що під час вигнання позбавляли прізвища з номером. «Позбавлений номера», бо цей маг випадав з групи магів, прізвища яких включали номера. «Екстра», тому що його виключали з елітної групи магів.
Магам, позначеним як дефективні, зазвичай давали прізвища, подібні до їх початкового. Подібно до того, як у Рьоусуке «Тоокамі» знижені з «Тооґамі».
Позбавлені номера — це свого роду табу для японських магів. Вони є доказом нелюдяності Інституту розвитку магів і доказом злочину відмови від своїх родичів заради Десяти головних кланів, які панують в японському магічному суспільстві. Це було порочне коло, в якому об’єкт дискримінації та уникнення існував, тому що це було існування, яке викликало неконтрольоване почуття провини, а історія посилювала це почуття.
У нинішній час відчуття дискримінації до позбавлених номера зменшилося, а почуття провини зазвичай глибоко заховане у свідомості.
Однак почуття провини просто сховане, а не зникло.
Воно мало глибоке коріння в глибинах їх свідомості й різко піднімало голову.
– Пан Тоокамі, чому ви тут?
Через цю провину, Маюмі не могла ігнорувати Рьоусуке. вона мала досвід, через який більше усвідомлювала проблему позбавлення номера, ніж інші Десять головних кланів. Ічіхара Сузуне, однорічка зі старшої школи, котра була співробітницею Маюмі в студентській раді Першої старшої, також була позбавлена номера.
Як зазначалося вище, відчуття дискримінації через позбавлення номера згасало. І досі не вирішене. Виключення з інституту — це не історія далекого предка, а подія недалекого минулого покоління батьків Маюмі.
Оскільки вони становлять невелику меншість, у них немає контрзаходів утворення кліки та відновлення своїх прав за допомогою сили. Проте нічого не залишалося, окрім, як затамувати подих в кутку світу, щоб не розчаровуватися, якщо ти позбавлений номера.
Маюмі вважала, що те що Сузуне не проявляла особливої самовпевненості та відступала у всіх питаннях, можливо, було пов’язано з її вродженим характером, але вплив її батьків Позбавлених номера був сильнішим.
Через їх дружбу, Маюмі не могла залишитися байдужою до позбавлених номера.
– Пані Саєгуса, ви маєте стосунок до Маґіан компані?
Рьоусуке. який розгубився, бо не зміг увійти в компанію, відчув, що намацав соломинку. Чутка проте, що клан Саєгуса конфліктує з кланом Йотсуба, настільки відома, що навіть Рьоусуке, котрий не мав японської ліцензії мага, чув про це. Малоймовірно, що дочка родини Саєгуса була причетною до Маґіан компані, філії Йотсуба.
– Ні, я ще не причетна...
– Ще?..
– Власне, я на спів бесіду.
Прогноз Рьоусуке виправдався. На цю мить не причетна до компанії. Але це був поворот, якого він не хотів.
– Чи можу я до вас приєднатися!
– Що?!
– Будь ласка! Я хочу тут працювати!
– Навіть якщо ви так кажете... Це мене опитуватимуть...
Рьоусуке усвідомлював, що перестарався. Проте проникнення в компанію з самого початку було нерозумним планом. І все-таки якщо «свята» каже, що це потрібно, необхідно докладати всіх зусиль. Це обов’язок членів FEHR.
– Прошу вигадайте щось!
Маюмі розгубилась. Зі свого боку, вона хотіла зламати гори, але не мала сили в компанії. Що не можливо, те неможливо.
Однак тоді Рьоусуке пощастило.
– Щось сталося?
З входу в будівлю пролунав голос. Рьоусуке й Маюмі обернулись й побачили двох красивих жінок, одну з чорним, а інша зі світлим волоссям.
Від краси з іншого виміру, Рьоусуке випустив повітря. Якби не вірність «святій», Лені Фехр, це захопило б не лише його свідомість, алей душу. ...Обидві мали настільки гарну зовнішність, що змусило Рьоусуке так думати. Без перебільшення можна сказати, що це тортура «красою».
Їх гарна зовнішність не завдала удар по Маюмі. Є елемент приналежності до тієї ж статі, але більший вплив мало те що вони були знайомі. І все-таки вона була не минуче здивована.
– Пані Міюкі, пані Шіелдс? Чому ви тут?..
Поставила питання приголомшена Маюмі, Міюкі, посміхнулась зразковою посмішкою леді. ... Виглядала бездоганною і привітною, але глибоко під нею була посмішка яку не можливо було прочитати.
– Давно не зустрічались, Саєгуса-семпай. – Для мене дивно тут бути?
– Що, ні.
Відчуваючи невимовний тиск від Міюкі, яка поглибила посмішку, Маюмі не могла дати гідної відповіді.
– Міюкі, те, як ти питаєш, неприємно.
Зупинила Міюкі Ліна, що стояла поруч.
– А. Якщо ти кажеш, мабуть, так і є.
Міюкі знову і знову кивнула. Відразу після цього, тиск, який йшов на Маюмі, зник.
Вона видихнула. Те, що йшло від Міюкі не було ні злобою, ні ворожістю, але вона не могла не нервувати.
– Саєгуса-семпай, хто це?
– Мене звуть Тоокамі Рьоусуке!
Запитання Міюкі було спрямоване Маюмі, але Рьоусуке, збоку, перехопив відповідь. Якраз перед цим, нарешті подумавши про природу Міюкі.
– Я б дуже хотів працювати в Маґіан компані, і повернувся з Канади!
Ліна нахмурилася від цих слів. Нинішні «американці» не називали колишню територію Канади та колишню мексиканську територію «Канадою» чи «Мексикою». Назви були відкинуті, оскільки це означає поділ USNA.
Але зараз Ліна не стала скаржитись. Серед іноземців, що перебували в USNA, було відносно поширеним, використовувати старі назви країн. Мало того, це Японія. Вона зважила що зараз не в USNA, тож стрималася, щоб не нахмуритись.
– ...Я хотіла б скористатися нагодою, щоб поговорити з вами. Будь ласка, йдіть за мною. Саєгуса-семпай, прошу.
Міюкі пройшла повз стійку реєстрації (звісно безлюдну) і попрямувала до ліфта, в глибині кімнати. За нею Ліна, потім Маюмі.
Рьоусуке пішов за ними останнім і прорвався в компанію.
У цій семиповерховій будівлі, офіси Маґіан компані займали лише шостий та сьомий поверхи. Проте інші поверхи також використовувалися компаніями, пов’язаними з родиною Йотсуба, наприклад, на п’ятому був офіс компанії з керування нерухомістю, якій належав острів Міякі.
Ліфт, в який увійшла Міюкі, зупинився на шостому поверсі.
Четверо людей вийшли у порядку зворотному входу.
Випередивши Маюмі та Рьоусуке, Міюкі знову очолила групу, а Ліна слідувала за нею.
Ідучи поруч з Маюмі, Рьоусуке у своїй голові думав про особу Ліни.
«Без шансів...»
Міюкі також не давала шансу, але Ліна (Рьоусуке ще не знав її імені), її спина не мала прогалин. Принаймні, Рьоусуке не міг нею скористатися.
«Колишній солдат? Наче зі Зірок.»
Він ніколи не зіштовхувався із Зірками. Проте йому доводилася бачити Зірок, яких відправили придушити заворушення на території колишньої Мексики. Заворушення в квітні дві тисячі дев’яносто сьомого року в Монтерей, колишній штат Мексики, були підняті групами антимагів, а Рьоусуке і FEHR не були стороною конфлікту. Проте існував ризик, що цілю натовпу стануть його побратими, тому він виїхав на місце, з наміром, у разі надзвичайної ситуації. втрутитися силою.
Спина цієї білявої красуні нагадувала йому рудоволосу жінку-офіцера в масці, яку він бачив в той час. Повернувшись до штаб-квартири FEHR, Рьоусуке дізнався, що рудою жінкою-офіцером в масці була Сіріус...
«...Ця жінка справді рівна Анджі Сіріус?»
Вона виглядала на два три роки молодшою за неї, але це не викликало у нього дискомфорту. Мабуть, ця жінка є супроводом Шіби Міюкі. Навіть якщо це для захисту важливої особи, яка є наступною головою, використовувати для цього мага, якого можна порівняти з Сіріусом із Зірок — це неймовірна розкіш.
«В цьому сила «недоторканих» родини Йотсуба?..»
Рьоусуке мав бути дуже усвідомленим, щоб не здригнутися від жаху.
Міюкі привела Маюмі та Рьоусуке до самої дальньої кімнати на шостому поверсі.
– Шановний Тацуя, перепрошую.
Самостійно відімкнувши замок, Міюкі ввічливо вклонилася перед дверима.
– Увійдіть. У двох, будь ласка.
Тацуя стояв біля входу. Він бачив стоячу людину через камеру спостереження чи відчув присутність Міюкі через двері. Обидва варіанти ймовірні.
Кабінет Тацуї був окремою кімнатою. Великий письмовий стіл і стілець, з підлокітниками й високою спинкою, позаду. Перед письмовим столом — приймальня. Він не такий великий. Маючи образ кабінету президента або керівника філії.
– Давно не бачилися, пані Саєгуса.
Тацуя звернувся «пані Саєгуса» замість «Саєгуса-семпай». Можливо, це було з огляду на посаду керуючого директора та претендента на робоче місце.
– До речі, Міюкі. Хто це?
Замість того, щоб звернутися безпосередньо до Рьоусуке, він запитав про його особу. Недивно, бо саме Міюкі привела його до офісу. Міюкі одразу відповіла на запитання Тацуї.
– Його звати пан Тоокамі Рьоусуке. Він дуже хоче приєднатися до Маґіан компані, тому я привела його поговорити з тобою.
Тацуя на мить нахмурився.
Але відразу стер зморшки між бровами й повернув до Рьоусуке непроникне обличчя.
– Ось як.. Першою пройде співбесіду пані Саєгуса, тож, пане Тоокамі, можете зачекати в окремій кімнаті?
– Так.
Рьоусуке, якому нічого не залишалося, як кивнути, прийняв вказівку Тацуї з виразом гідним похвали.
– Ліна. Вибач, але ти не могла б відвести пана Тоокамі до кімнати відпочинку?
– Добре.
Ліна кивнула на слова Тацуї, без образи на обличчі.
– Слідуйте за мною.
Після чого звернулась до Рьоусуке злегка різким тоном.
◊ ◊ ◊
– Будь ласка, сюди.
У кабінеті, який полишили Ліна та Рьоусуке, Тацуя запропонував диван у зоні приймальні.
– Мої вибачення...
Спостерігаючи, як Маюмі нерішуче сідає, Тацуя одночасно сів навпроти неї.
З миттєвою затримкою, Міюкі сіла поруч з Тацуєю. Однак вони не були досить близько. Вони просто сиділи на одномісних диванах, поставлених поруч. Між ними також був столик. Це ще один момент, що змінився після старшої школи.
– Минуло багато часу, чи не так? Минуло близько місяця з вечірки, якраз перед тим, як пані Саєгуса закінчила університет.
– Так, вірно.
Маюмі була трохи збентеженою, бо не звикла, щоб Тацуя називав її «пані Саєгуса», а не «Саєгуса-семпай».
– Пригадую, що після закінчення навчання ви планували влаштуватися на роботу в інвестиційну компанію.
– Ти правий.
Не дивно, що тон Маюмі був чітким. Минув місяць, як вона закінчила університет. Змінювати роботу ще рано.
– Чому ви вирішили змінити місце роботи на нашу команду?
Знаючи це, ставити подібне питання, хоча й класичне, може виглядати неприємно.
– Бо мене зацікавила ваша справа.
– Зацікавила?
– Так. Що намагається зробити пан Шіба в Японії, який окремо від Магічної асоціації заснував міжнародне товариство магів, ні, Маґіан. Я хочу побачити це, як причетна, а не осторонь.
– Зрозуміло.
Різко кивнув Тацуя. Але, не виглядало, ніби він був переконаний.
– Саєгуса-семпай.
Вставила слово Міюкі. Використавши звернення зі старшої школи.
– Чому б нам не поговорити відверто, як раніше? Семпай прийшла сюди за вказівкою вашого батька, вельмишановного Саєгуси, так?
Міюкі використала звернення «вельмишановний Саєгуса» за звичаєм Десяти головних кланів. Серед Десяти головних кланів голову іншого роду називали, додаючи до прізвища «вельмишановний».
Маюмі, мабуть, також було не до вподоби намагатися розслідувати чужі наміри.
– Так. Як і сказала пані Міюкі.
Вона висловила готовність до відвертого обговорення, повернувши тон минулих шкільних днів.
– Батько сказав мені проникнути в Маґіан компані.
– Для чого?
Тихим тоном запитав Тацуя Маюмі.
– Щоб дізнатися, що планує Тацуя-кун.
Почувши відповідь Маюмі, Тацуя зітхнув.
– ...Пані Саєгуса.
Його тон перетворився на звинувачувальний.
У відповідь Маюмі здригнулася.
– Я не проти невимушеного формулювання, але ви не могли б припинити вживати «Тацуя-кун». Ви повинні назвати причину, чи не так?
– Вибачте, буду обережною.
Маюмі також відчувала: «Можливо це не правильно». Вона відразу вибачилася перед Тацуєю.
Тацуя мовчки кивнув, прийнявши її вибачення, й змінив тему.
– А що ми плануємо? Тільки тому, що я цього не оголосив, це не секрет, я можу відповісти зараз.
– Е-е?
Маюмі лише продемонструвала здивування, і не відповіла «слухаю» чи «не слухатиму». Проте, попри це, Тацуя продовжив говорити.
– Тоді як Товариство Маґіан має на меті самозахист людських прав магів, які мають магічні якості.
Тацуя наважився використовувати незнайомий вислів «самозахист людських прав» замість «захисту людських прав». Це відображало усвідомлення того, що він також є Маґіаном і бореться проти порушення прав людини зовні як причетний, а не захищає зовні. Маюмі зрозуміла це з цих слів.
– Маґіан компані — це некомерційна організація, що відкриває людям з магічними якостями шлях відігравати активну роль в суспільстві, навіть якщо вони не відповідають стандартам минулого. Зокрема, ми займемося не військовим професійним навчанням та не військовим працевлаштування магів.
– Бюро зайнятості з професійного навчання?
Маюмі несвідомо повернулась до ділового тону і мимоволі, з усмішкою запитала у відповідь.
«...Це все?»
Людина родини Йотсуба, яка, ігноруючи не лише Магічну асоціацію, а і японський уряд, у співпраці з ВІП персоною Індо-Перської Федерації, заснував міжнародну асоціацію, утворивши незалежну країну, просто створила нову компанію.
Чим більше вона про це думала, тим менше розуміла. Маюмі зовсім розгубилася.
– На щастя, як агентство з працевлаштування, можна запропонувати, як місце роботи, Стеллар генератор...
Однак після наступних слів Тацуї вона відчула, що заплутана нитка трохи розплуталась.
– Перш за все, я хотів би забезпечити місце, для отримання практичних знань та ноу-хау, достатніх для того, щоб стати інженером.
– ...Ти хочеш створити навчальний заклад?
– Так.
На запитання Маюмі, тоном, який, здавалося, виділяв кожне слово, Тацуя просто кивнув.
– Крім Магічного університету?
Цього разу тон нагадував пошук справжнього прихованого наміру.
– Вірно.
Тацуя відразу кивнув на запитання.
Проте я не маю наміру конкурувати з Магічним університетом. Рівень підготовки для вступу має бути приблизно такий же, як і для закінчення старшої школи, але ми не маємо наміру включати студентів Магічного університету. Думайте про це, як про навчальний заклад для випускників та студентів.
– А випускників цього закладу відправлятимуть до Стеллар генератор?
На впевнене питання Маюмі, Тацуя похитав головою. ...Не кивнув, а похитав.
– Я думаю про партнерство зі Стеллар генератор, але не збираюся форсувати шлях. Це суперечить свободі вибору професії.
Однак, Стеллар генератор може здатися найкращим місцем для роботи носіїв магічних якостей, недостатньо сильних, щоб бути магом. Особливо якщо мають технічну освіту. Створення навчального закладу, яким керує Маґіан компані, безпосередньо пов’язано зі забезпеченням великої кількості матеріалу для генераторів Стеллар генератор і зрештою вони зростатимуть під керівництвом товаришів Тацуї, ні, вірних підлеглих...
Маюмі нажахана планом Тацуї. Це не такий складний план, як схема глобальної омани. Однак чим складніший план, тим більше невизначеностей. Прості плани менше залежать від непередбачених ситуацій. Маюмі вважала, що цей план цілком реалістичний.
Однак на відміну від такого спокійного мислення, в Маюмі зародилась пристрасть.
– ...Пане Шіба, ні, керуючий директор Шіба. Дозвольте мені допомогти з навчальним закладом.
– Є ще якийсь план, крім того, який ви пояснили на цей момент?
Тому Тацуя з підозрою на обличчі пояснив, що не потрібно проникати в компанію.
– Я не сумніваюсь в цьому. Незалежно від бажання мого батька, я хотіла б брати участь в управлінні навчальним закладом для носіїв магічних якостей, які не змогли стати магами, ні Маґіанів.
Маюмі не розуміла, чому була такою піднесеною.
– Будь ласка!
Однак, будучи керованою бажанням, вона енергійно вклонилася Тацуї.
– ...Шановний Тацуя.
До Тацуї, який не міг приховати своєї розгубленості, пошепки звернулася Міюкі.
– Саєгуса-семпай ...Пані Саєгуса виглядає серйозною. Ми знаємо її високий рівень здібностей, і думаю, що вона зможе допомогти.
Тацуя помітив своє здивування. Однак зміна виразу обличчя була невелика і непомітна для тих, хто мало з ним спілкувався. І незабаром Тацуя повернув своє звичайне непроникне обличчя.
Керівником Маґіан компані є президент Міюкі. Якщо ти готова найняти, я прийму це рішення.
– Щиро дякую.
Міюкі вклонилась Тацуї й перевела погляд на Маюмі.
– Пані Саєгуса. Чи не могли б ви допомогти Маґіан компані?
Маюмі усміхнулась Міюкі повною, квітучою посмішкою й одразу повернула таємничий вираз обличчя.
Зроблю все, що від мене залежне, президент Шіба.
– ...Якщо звертатиметесь як зазвичай, буде нормально.
– Зрозуміла. З нетерпінням чекаю співпраці з вами.
Побачивши, що Міюкі та Мінамі почали обмінюватися новинами у дружній атмосфері, попри помірні формулювання, Тацуя підвівся зі свого місця і надіслав Ліні повідомлення з проханням привести Рьоусуке.
◊ ◊ ◊
В окремій кімнаті, з Рьоусуке, Ліна стояла біля вікна й дивилася назовні.
Поза говорила, що їй не хотілося говорити з Рьоусуке, який сидів не на дивані, а офісному кріслі для працівників.
Рьоусуке, здавалося, не образився від ставлення Ліни. Він розумів, що виглядав підозрілим, і насправді він намагається стежити за Маґіан компані. Підозра — це не правдиві звинувачення.
З іншого боку, Ліна зайняла таку позу не через злобу. Звичайно, вона не соромилась.
«Очі цього хлопця, деякий час тому, дивилися на мене... Думою, це була спроба оцінити силу противника.»
Коли Ліна прийшла до цієї кімнати, вона спиною відчула погляд, який оцінив її бойову силу. Не настільки однозначний, як ворожість, але важко сказати, що він дружній. Навіть якщо допущена помилка, це не те що спрямовують на тих, з ким намагаєшся стати друзями.
«Ні... Хіба ти не казав, що хочеш бути товаришем?»
Ліна пам’ятала слова, які Рьоусуке сказав біля входу. Молодий чоловік лише сказав: «Я хочу працювати в Маґіан компані». Він навіть не сказав «я хочу бути товаришем» або «я хочу працювати разом».
«Цікаво, у нього такий характер, що він в певному сенсі не вміє брехати?.. Але це не означає, що він хороша людина.»
Незалежно від його характеру, він, безумовно, людина за якою треба стежити. Розсудила Ліна, з погляду колишнього солдата.
Особливо не можна недооцінювати бойову силу.
Власні бойові здібності Ліни, без магії, не високі. Проте, на випадок ситуації коли не можливо було б використати магію, в Зірках також ретельно тренували рукопашний бій.
Тому вона розуміла. Ця людина, значною мірою, підготовлена.
Очевидно, Рьоусуке трохи нижчий за Тацую. Приблизно сто вісімдесят сантиметрів. Наскільки було видно через одяг, за винятком зросту, у нього була нормальна статура, і не здавалося, що його м’язи особливо добре розвинені. Однак він явно не був дилетантом.
«На жаль, я не знаю наскільки сильна я і настільки сильний він.»
Ліна усвідомлювала, що не може визначити, хто сильніший, Рьоусуке чи Тацуя, і хто переможе, якщо битимуться без магії. Але без магії він, мабуть, сильніший за неї. Таким був висновок Ліни. Тому Ліна не хотіла розслаблятись і відпускати його.
– Гм..
Ліна, до якої несподівано заговорив Рьоусуке, не могла не обернутися. Вона від початку не зводила з нього очей. Хоч з пози цього не скажеш. Насправді вона використовувала відображення в склі, щоб стежити за ним. Однак не природно зберігати позу, коли вас окликнули й дивляться. Крім того, це суперечило етикету.
В цьому, гадаю, Ліну слід охарактеризувати як хороша людина.
– Так?
Відповідь Ліни була більш стриманою, ніж вона очікувала. Але Рьоусуке не показав, що його це турбувало.
– Чи можу я запитати ваше ім’я?
Тепер Ліна усвідомила, що ще не представилася. В думках у неї промайнуло «ой!..», але вона цього не озвучила.
– Ангеліна Кудоу Шіелдс.
– Щиро дякую. Пані Шіелдс. Я...
– О, все гаразд. Ви ж пан Тоокамі Рьоусуке.
Ліна була збентежена своїм грубим тоном, але зараз вона відмовилася від виправдань. Можливо, несвідомо відобразивши настороженість до співрозмовника.
Це не добре, як для охорони Міюкі, але вона не думала, що варто бути обережною.
Ліна переконала себе в цьому.
– Вірно. Ем, пані Шіелдс.
– Що?
– Чи можу я поставити ще одне питання?
– Я не проти питання, але, можливо, я не зможу відповісти.
Незграбно відповіла Ліна.
Вираз обличчя Рьоусуке трохи напружився, можливо, тому що дратувався зарозумілістю жінки, яка виглядала молодшою за нього. Але не показав більше емоцій.
– Я не примушуватиму вас відповідати.
– Тоді, прошу!..
– Пані Шіелдс, ви найманець родини Йотсуба?
– Га?
Стогін, який мимоволі видала Ліна, не був награним.
«Про що каже цей хлопець...»
Можливо, можна було б оцінити здатність бачити, що вона не просто маленька дівчинка, а принаймні володіла більшою силою, ніж найманці, яких використовує родина Йотсуба. Але чи справді він очікував, що людина, з якою він щойно познайомився, відповість на нав’язливе питання.
– Відповідь — ні. Я член правління компанії. Я не маю права представника.
Хоча не була зобов’язана цього робити, Ліна відповіла чесно. Її здали в оренду Тацуї, а не родині Йотсуба, тому вона не найманець клану.
– Але чому ви питаєте?
Або Ліна дала чесну відповідь, щоб підсилити це питання
Насправді Рьоусуке розгубився, але відчуваючи несправедливість, що лише він не зміг відповісти, заговорив.
– Раніше в місці заворушень на колишній території Мексики я бачив командуючого Зірок.
«Колишня мексиканська територія... В той час!»
Подумки підвищила голос Ліна Вона не забула, як її відправили придушувати повстання, яке сталася на колишній території Мексики, в квітні дві тисячі дев’яносто сьомого року. В тій ситуації, Анджі Сіріус взяла на себе провідну роль і придушила співвітчизників-бунтарів, щоб заспокоїти ситуацію.
– Мені здалося, що пані Шіелдс така ж хороша, як і командувач тоді.
«Цей хлопець справді зрозумів, що я Сіріус?!»
Ліна ледве стримала своє хвилювання в середині. В очах Рьоусуке, вона лише, здавалося, відповіла підозрілим поглядом.
– Мені було цікаво, з якою метою родина Йотсуба найняла іноземного мага, рівного командувачу Зірок.
«...Схоже, мою особу не розкрили.»
Після слів Рьоусуке, подумки зітхнула Ліна. Рьоусуке сказав «рівного Зіркам». Це означало, що він не вважав Ліну учасницею Зірок.
– І це не так.
– Що саме？..
– Я не іноземка. Я вже натуралізувалася в Японії.
Це була інформація, яку не було потреби розкривати, але Ліна, ймовірно, відчувши полегшення, закінчила послугою.
– О, ось воно як. Вибачте.
Як наслідок, це підкріпило відповідь «я не найманець», тож, мабуть, це не помилка.
«У всякому разі... Чому він був на території повстання?»
Швидше, можна сказати, що Ліна отримала більше інформації з цієї розмови.
Її підозри щодо Рьоусуке ставали все глибшими.
Тацуя зв’язався з нею до того, як тиша після короткої розмови стала нестерпною.
– Ми змусили вас чекати. Пішли.
Ліна більше навіть не намагалася виправити свій тон. Вона лише раз поглянула на Рьоусуке і попрямувала до виходу з кімнати.
Рьоусуке пішов за нею, щоб не відстати.
◊ ◊ ◊
Зараз зустрівшись з Тацуєю, Рьоусуке все ще нервував.
«Цей хлопець точно на три роки молодший за мене...»
Він не нервував через співбесіду. З огляду на це, Рьоусуке не мав відчайдушного бажання працювати в Маґіан компані.
Не від тиску звання найсильнішого мага, який перевершує мага стратегічного класу, чи геніального мага Тауруса Сілвера.
«Це брехня. Без шансів... Хіба він не сильніший за тих лайнячих майстрів?..»
Магія «Тооґамі», успадкована Рьоусуке, володіє захисною силою, про яку можна сказати, що після її активації, вона стає непереможною, але на жаль вона не підходить для тривалого розгортання. Як і будь-яка інша магія, вона не допоможе вам захистити себе, якщо ви ошелешені. І в таких випадках, дорогоцінний захист — це марний скарб.
Навчаючись в старшій школі, Рьоусуке зосередився на тренуваннях в бойових мистецтвах, а не на магії, намагаючись набути навичок справлятися з несподіваними ударами. На тому рівні, коли забув спати і їсти та занурювався в це.
На щастя, на Хоккайдо Рьоусуке зустрів кількох сильних майстрів, не хороших майстрів, і в молодому віці здобув здібності наближені до майстра.
Проте навіть очі Рьоусуке не змогли побачити глибини військової сили Тацуї.
Рьоусуке був у великому шоку. Він таємно пишався тим, що міг би перемогти навіть стратегічного мага, якщо дійде до рукопашного бою.
Через цю гордість, він й нервував і був шокований. Він ще не мав межі розчарування. Навіть перед Тацуєю, Рьоусуке вважав, що з рукопашним боєм впорається. Але засудження що до цього не було.
– Не потрібно так пригнічуватись. Давайте спочатку поговоримо і спробуємо порозумітися.
«...!»
Коли Тацуя вказав на його хвилювання, Рьоусуке стривожився. Він не усвідомлював, що несвідомо моделював у голові, як битиметься з Тацуєю.
Зараз вони не на тій стадії. Ні, FEHR взагалі не прийняли рішення зробити Тацую ворогом. Неприпустимо вдаватися до ворожих дій на власний розсуд.
Згадавши посмішку коханої Лени, Рьоусуке важко заспокоївся.
«Ця посмішка... Не може бути затьмарена через мене.»
Тихо і повільно кілька разів глибоко вдихнувши й видихнувши. Завдяки цьому, серце Рьоусуке відновило самовладання.
– Пан Тоокамі.
Помітивши це, Тацуя заговорив з Рьоусуке.
«...Він прочитав моє дихання?»
Рьоусуке не вважав, що це був збіг. Поки що він повністю контролює темп.
– Чому ви хочете приєднатися до Маґіан компані?
Рьоусуке тихо видихнув і вдихнув, залишивши хвилювання.
Він заспокоїв свій розум і витягнув з пам’яті заздалегідь підготовлені відповіді.
– У зв’язку зі зростанням небезпеки переслідування носіїв магічних якостей, я хотів би взяти участь у заходах із захисту прав своїх побратимів.
Це не була брехня, щоб пробратися до Маґіан компані. FEHR, до якої він належав, мав ту ж фундаментальну мету. Він сказав це не вагаючись,
– Я чув, що пан Тоокамі повернувся з колишньої канадської території USNA, але з якої колишньої території Канади?
Він очікував цього питання, але не відчував необхідність обманювати.
– Ванкувер.
– Здається, у Ванкувері існує політична організація FEHR, яка має на меті захистити права магів, ви не думали приєднатися до них.
Рьоусуке на мить затамував подих. Довелося зробити все можливе, щоб на його обличчі не з’явилися подальші рухи. Було зовсім несподівано, що Тацуя знав про FEHR.
– Я б хотів працювати у рідній країні, а не в USNA.
– Зрозуміло.
Тацуя, здавалося, не особливо скептично поставився до слів Рьоусуке. Однак Рьоусуке не заспокоївся. Справжні наміри Тацуї взагалі не можна було прочитати, і Рьоусуке знову почав нервувати.
– Однак Маґіан компані не є організацією, спрямованою на політичну діяльність. Вона може не відповідати очікуванням пана Тоокамі.
Це також було несподіваною атакою для Рьоусуке.
– Тоді, чим займається Маґіан компані?
Але цього разу він швидко впорався з поставленим питанням.
«Ви прийшли на співбесіду не дізнавшись про це...»
Тацуя цього не запитав.
Він дав те саме пояснення, яке дав Маюмі. Вона все ще залишалася в кімнаті. Можливо, їй зараз було більш не зручно сидіти на запасному стільці біля стіни, прийшовши на співбесіду, не дізнавшись рід занять компанії, в яку збиралась влаштуватися.
– ...Невже в цьому навчальному закладі викладатимуть лише магічну інженерію?
Запитав Рьоусуке, вислухавши пояснення Тацуї.
– Не магічну інженерію, а знання та методи використання магії в промислових технологіях. Ми готуємося створити відповідний курс з магічної інженерії, звичайних хімії та інженерії.
– Мають бути носії магічних якостей, які не підходять в інженери.
– Схоже що так. Однак неможливо охопити все відразу, до того ж існує межа того, що може зробити одна компанія Маґіан компані. Надалі ми будемо співпрацювати з іншими профільними навчальними закладами.
– Наприклад, з приватною військовою компанією?
Під час Третьої світової війни й деякий час після, присутність в армії бойових магів було світовим стандартом. Проте з певного часу, також існування бойових магів поза армією. Десять головних кланів є прикладом цього.
Поряд з цим, хоч і в невеликій кількості, з’явилися ПВК, що складається з магів. Типовими прикладами були «Ансін армс4» в Англії та «Солдерс де містеріо5» в Іспанії. В Японії відома як міжнародна охоронна компанія «Армія порятунку». PMSC, до якого належав Ханабіші Хійоґо, дворецький Тацуї, також був з цих Ансін армс.
Цим ЧВК також довіряли бойову підготовку магів. Якщо хтось готовий пройти підготовку найманця й охоронця, йому слід шукати партнерство з PMSC.
– Це не так..
Однак Тацуя відповів «ні».
– Маґіан компані не торкатиметься військової сторони. «Кампані» не несе цього сенсу. Я вживаю його в значені «зібрання людей».
Англійською мовою «компані» (company) означає «піхотна рота». Ось що означало «в значені» Тацуї.
Рьоусуке не сумнівався в його словах. В середині FEHR Тацую вважали надзвичайним в двох значеннях. З деструктивного боку, він був «королем демонів Хеллоуїну», що спричинив «Палаючий Хеллоуїн», а з творчого — геніальним магічним інженером, Таурусом Сілвером. На цьому етапі, Рьоусуке зробив висновок, що компанія Маґіан компані є організацією, яка, схоже, відображала творчий бік Шіби Тацуї.
Однак не було гарантії, що справа не тільки в сказаному. Навіть якщо це не був не Рьоусуке, не можливо було прийняти рішення лише вислухавши.
– Якщо це правда, направте мене працювати в цей навчальний заклад.
Енергійно вклонився Рьоусуке.
Він мав намір вклонитися, щоб виконати завдання, доручене лідером FEHR Леною.
Проте Рьоусуке не усвідомив, що назвав себе «дзібун».
Він не розумів, що був настільки схвильований, що забув виправити вживання займенника першої особи.
Метою FEHR, є захист носіїв магічного фактора. Проте вони не могли жити лише закликаючи до людських прав. Щоб жити, потрібна робота.
Своїм глуздом Рьоусуке також це усвідомлював.
Імпульс, який виник у його серці, був майже таким же, як емоційний порив Маюмі. Однак він не так усвідомлював себе справжнього, як Маюмі.
– Пан Тоокамі. Що до найму у вас є одна проблема.
– Яка?
Рьоусуке дивився на Тацую пристрасними, майже ненажерливими очима.
– Ви позбавлені числа десять. З огляду на ваш вік, це було покоління ваших батьків чи покоління до них.
– ...Номер втратив мій батько.
– Ось як.. Пане Тоокамі, якщо у вас є якісь вагання, пов’язані з колишньою Десятою лабораторією та людьми, пов’язаними з нею, будь ласка, не включайте їх в свою роботу. Компанія не надає прихильного ставлення чи дискримінує окремого Маґіана, незалежно від його минулого. Якщо хтось попросить особливого ставлення, тому що був жертвою в минулому, я не піду на це. Ви розумієте?
– Я розумію і думаю це природно.
Негайно відповів, кивнувши, Рьоусуке. Тут не було ні брехні, ні обману. У Рьоусуке від початку не було образи чи комплексу меншовартості щодо того, що він з родини позбавленої номера.
– Добре.
Після кількох питань та відповідей, Тацуя вирішив найняти його в кампанію Маґіан.
◊ ◊ ◊
Одинадцята тридцять вечора.
Ліна повернулася до своєї кімнати на верхньому поверсі штаб-квартири родини Йотсуба в Токіо й увімкнула пристрій шифрованого зв’язку.
– Хелло, це Канопус. Давно не бачились, Ліно.
Вона дзвонила Бенжаміну Канопусу, колишньому колезі, якому довіряла найбільше, серед колишніх довірених підлеглих часів Зірок, а не начальнику Зірок. Його нинішнє звання — полковник. Його підвищили від головнокомандувача бази Зірок до новоствореної посади генерального головнокомандувача, в підлеглі якого перейшов раніше окремий підрозділ Стар Дуст.
Наразі, місце головнокомандувача Зірок «Сіріуса» залишалося вакантним.
– Морнінг, Бен. Давно не бачилися... Ще ранній ранок.
В Нью-Мексико, де розташовувалася штаб-квартира Зірок, була восьма тридцять, за місцевим часом. Це був час, коли ще не потрібно з’являтися в комендатурі.
– Хіба у вас там не опівніч? Якісь проблеми?
– Не проблеми, але... Я хочу, щоб ти мені допоміг, Бен.
– Прошу, не соромся питай. Генеральний штаб також просив максимально підтримати Ліну.
Слова Канопуса не були ні обманом, ні лестощами. Пентагон визнавав родину Йотсуба і Шібу Тацую важливішим союзником, ніж Японія. Ліам Спенсер, який на той час все ще обіймав посаду міністра оборони, три роки тому, відправив до Тацуї свою праву руку, Джеффрі Джеймса, і через нього встановив особистий зв’язок з Тацуєю.
Спенсер також був основним кандидатом на президентських виборах, запланованих на цю осінь.
Для сучасної міжнародної політики, існування Тацуї є своєрідним жартом. Він майже не потребує підготовки й може завдати вирішального удару в будь-яку частину світу, не будучи зв’язаним жахливими бюджетними обмеженнями. Облога військ ефективна, тому що це не викликає страху відчаю, але це не те що можна ігнорувати. Особистий зв’язок з Тацуєю є потужною зброєю для політиків, навіть якщо він не відкритий широкій громадськості.
Ліна, м’яко кажучи, була інструментом Міністра оборони Спенсера, для підтримки зв’язку з Тацуєю. До того ж інструмент який найглибше проникнув до кишені Тацуї. Наказ генерального штабу, забезпечити підтримку Ліні, допоміг Спенсеру отримати перевагу над суперниками.
– Вибач, за мою розбещеність
– Усе добре. Це наші стосунки, чи не так?.. То яка у тебе справа?
– Будь ласка, проведіть розслідування великого актора.
– Хо, розслідування. Проникнув шпигун?
– Можливий шпигун. Я хочу, щоб ви перевірили.
– Зрозумів. Знаєш ім’я цілі?
– Звати Рьоусуке Тоокамі. Двадцяти трьох літній японець, який повернувся з Ванкувера сьогодні, за японським часом.
Зазвичай все відбувається в іншому порядку, але паспорт був перевірений одразу після того, як було вирішено найняти його в Маґіан компані. Ліна також поглянула дані як співробітник, не працівник, а співробітник, яка є акціонером ТОВ.
– Ванкувер. Звісно, існує група прихильників верховності магічної раси.
Здається, чотири роки тому в Японію вже проникали «студенти за обміном».
У січні дві тисячі дев’яносто шостого року в Японію проникнула велика кількість співробітників розвідки USNA, в пошуках особи мага Стратегічного класу, що спричинив «Палаючий Хеллоуїн». У той час USNA запропонувала Японії програму масового обміну для навчання за кордоном, щоб відправляти магів, яким зазвичай заборонені в’їзд і виїзд з Японії і та погодилася.
– До повернення в Японії, це й чоловік був студентом?
– Згідно зі звітом університету, він кинув університет і працював охоронцем торгового центру, безпосередньо перед поверненням додому.
– Звичайна робота — прикриття підпільної діяльності. Зрозумів. Будь ласка, покладись на мене.
– Вишлю копію паспорта, як матеріал для розвідки.
Сказала Ліна і надіслала зображення паспорта з носія, вставленого в пристрій шифрованого зв’язку.
– Прийшло. Негайно розвідую.
– Будь ласка
– Вийду на зв’язок, як тільки щось з’ясую.
– Щиро дякую. До зустрічі.
Поговоривши з Канопусом, Ліна зняла одяг і прокралася до ліжка.
Далі
Том 1. Розділ 5 - [5] Порушники
[5] Порушники П’ятниця, тридцяте квітня. – Що, пані Кійоко? Саме Фудзібаяші зустріла Маюмі, яка прийшла працювати до штаб-квартири компанії в Мачіді. Фудзібаяші онука покійного Кудо Рецу, який був старійшиною Десяти головних кланів. Батько Маюмі, Саєгуса Коуічі, в дитинстві навчався у Кудо Рецу. Через це, ці двоє були знайомі, ще до того, як Маюмі вступила до старшої школи. – Доброго ранку, пані Маюмі. – ... Ви двоє знайомі? Підозріло запитав Рьоусуке, який прийшов на роботу раніше. Фудзібаяші та Рьоусуке вже представилися. – Так. Здається, минуло десять років, як ми познайомились. – Ми вперше зустрілися з вами десять років тому, пані Кійоко. – Але працюю я з вами вперше. Маюмі лише цього року закінчила університет, тож це природно, що вони не працювали в одному місці, але Фудзібаяші не це мала на увазі. Фудзібаяші, яка була солдатом, і Маюмі, яка була активним членом Десяти головних кланів, до закінчення університету. Було б не погано співпрацювати в одному завданні, але чомусь у них не було такої можливості. Навіть коли в жовтні дві тисячі дев’яносто п’ятого року Йокогама була атакована армією Великого Азійського Союзу, вони не змогли битися пліч-о-пліч на полі бою. – Пані Кійоко також працюватиме з нами в Маґіан компані?! – Я не думаю, що це так дивно. Ви ж знали, що я пішла із Сил Самооборони? – Так, я знала... Як вже було сказано, Маюмі та Фудзібаяші були знайомі сім’ями. Кудо Рецу помер до того, як Фудзібаяші пішла у відставку, але це не порушило стосунків між родинами Кудо та Фудзібаяші, в яку одружилася дочка Кудо Рецу, та родиною Саєгуса. Дві сім’ї окремо не повідомили про те, що Фудзібаяші залишила армію, але й не тримали це в таємниці. Родина Саєгуса не пропустила цю інформацію. – Звісно, треба ж десь працювати, вірно? – Я просто думала, що ви повернулися додому... – Це не по мені. Якщо я повернуся до батьківського дому, впевнена, що буду змушена вийти заміж. На відміну від пані Маюмі, у мене вже пристойний вік Маюмі не могла заперечити самопринизливі слова Фудзібаяші. Не лише маги-номери були зобов’язані рано одружитися. Родина Фудзібаяші — це клан магів церемоніального стилю, але оскільки вони престижна родина з довгою історією, мають сильніший тиск традицій і схильність до них, ніж знамениті Десять головних кланів з короткою історією. Маюмі було легко уявити, що фраза «змушена вийти заміж» - це не жарт. – На щастя, після залишення армії мене забрала родина Йотсуба. – ...Тому потрапили до цієї асоціації? – Саме так. Перш ніж я прийшла сюди, я в різній якості працювала з керуючим директором Шіба. «Робота» Фудзібаяші не була пов’язана ні з FLT, ні з Зоряним реактором, і це було те, про що не можна було говорити відкрито, але Маюмі цього не знала. – Давайте на цьому зупинимось. Пані Маюмі, пан Тоокамі, ви можете зараз же виходити? Сьогодні керуючий директор попросив мене супроводити вас до МПА, що будується. Запитала Фудзібаяші Маюмі та Рьоусуке, змінивши тон другої половини слів на діловий. – Так, все добре. Рьоусуке першим відповів на запитання Фудзібаяші. – Я теж в порядку. Маюмі відразу ж підхопила за ним, але не просто кивнула. – ... «М... П... А»? Це якийсь заклад? Маюмі запитала про незнайому назву, що могло бути зайвим. – Ви не чули від керуючого директора? – Так... Я не думаю, що чули. Невпевнена відповідаючи, Маюмі повернулася до Рьоусуке. – Я теж не чув. Погодився Рьоусуке, відреагувавши на її погляд. – Вам розповіли про рід занять Маґіан компані, чи не так? Цього разу обидва кивнули, на запитання Фудзібаяші. – Магічна промислова академія, скорочено МПА, є навчальним закладом, для навчання виконання промислових прийомів за допомогою магії. Хоча це не професійно-технічне училище чи інший вид навчального закладу, це навчальний заклад без ліцензії, але освітнє середовище, включаючи приміщення та викладачів, не поступатиметься університетському. Багато компаній інвестували в оперативні фонди, тому ми в безпеці протягом наступних десяти років. Після його закінчення не отримати академічної освіти, але обіцяно, що кампанії-інвестори, активно прийматимуть випускників. – Це спеціалізований навчальний заклад магічної інженерії, окремий від Магічного Університету? – Ні. Заперечила на запитання Маюмі Фудзібаяші. – Вивчатиметься не магічна інженерія, а промислові технології, які використовують магію. – ...Чим це відрізняється? Цього разу запитав Рьоусуке, з виразом не розуміння. Насправді Рьоусуке не зрозумів цієї різниці, під час пояснення Тацуї. – Магічна інженерія — це дисципліна, що вивчає магію з підходу до електронної інженерії та матеріалів. Магічна інженерія буде розглядатися на заняттях в МПА, але основним буде технологія застосування магії в промисловій сфері. – Ви маєте на меті надавати практичну освіту? На ще одне запитання Рьоусуке, Фудзібаяші злісно посміхнулася. – Я б сказала, що це прагматична освіта. Метою компанії є сприяння працевлаштуванню Маґіанів. – Зрозумів. Витягнув спину Рьоусуке й вклонився. Фудзібаяші, яка відчула ознаки солдата в цьому русі, на мить насторожилася, але Рьоусуке, нахилений до підлоги й повернутий до Маюмі обличчям, не помітив виразу. Магічна промислова академія будується неподалік від краю півострова Ідзу. Маюмі та Рьоусуке, які вийшовши з самохідного автомобіля, керованого Фудзібаяші, не змогли приховати свого здивування, від кращого закладу, ніж очікували. МПА6 був побудований на пляжі. Територія прилягала до гавані. Порт не був достатньо великим, щоб приймати танкери та великі вантажні судна, але причал був добротний, а вода ймовірно глибокою. Були навіть великі крани. Зрозуміло, до місця повинен був бути доступ з моря. Будівля не була схожа на приміщення школи. Це нагодувало фабрику і прибудовану до нього офісну будівлю. – Коли планується відкриття? Запитала у Фудзібаяші Маюмі, споглядаючи, здавалося б, майже завершену будівлю. – Заплановано на вересень. І пані Маюмі та пан Тоокамі мають тут працювати. – Ви коли-небудь працювали в навчальному закладі? Фудзібаяші пом’якшила тон, ніби заспокоюючи Маюмі, яка проявила настороженість. – Вам не потрібно відразу братися за професійну роботу. Спочатку вам буде запропоновано створювати стандартні документи й обробляти внутрішні дані. – Офлайн обробка даних? Фудзібаяші відреагувала на слова Рьоусуке, сказані під ніс. – Ви не задоволені? – Ні, думаю, я впораюсь. Спеціалізацією Рьоусуке в університеті була робототехніка, але, дізнавшись про FEHR і зустрівши Лену, він кинув його. Я не маю жодних фінансових знань, які були б корисні в корпоративному управлінні, але впевнений, що можу викладати інженерію, на якій спеціалізувався в університеті. У цьому відношенні, Рьоусуке вважав, що цілком може залишитися підлеглим, якщо мова йтиме про інформаційне обладнання. – Тоді все добре. Пройдімо в середину. Фудзібаяші провела двох людей до комплексу. Маюмі та Рьоусуке послідували за нею. Були не добудовані лише навчальні приміщення, а офіси та оргтехніка були готові негайно розпочати роботу. – Ми б хотіли, щоб ви почали готуватися до відкриття навчального закладу, як тільки обоє будете готові, але як ви добиратиметесь на роботу? Є житло компанії, якщо бажаєте. – І справді. Можна попросити житло компанії. Рішення Маюмі на запитання Фудзібаяші було швидким. З Токіо сюди їхати дві з половиною години, самохідним автомобілем, і більше години індивідуальною кабінкою. Це досить тривалий час на дорогу, в цю еру. Маюмі вирішило орендувати житло компанії. Мабуть, у неї був мотив піти з дому. Маюмі ніколи не залишала батьків. Вона справжня леді, оточена великим числом слуг. Не дивно, що вона подумала: «оскільки це хороша можливість, я хочу пожити сама», бо була трохи впевнена у своїх здібностях роботи по дому. – ... Чи можна в будинку припаркувати самохідний автомобіль. Рьоусуке хотів знати чи передбачена планом місця проживання парковка. – За бажанням, є спільний не критий паркінг. Я чула, що ви щойно повернулися з USNA, у вас є машина? – Ні, зараз не має, але скоро думаю купити. Водіння моє захоплення. – Ось як. Тоді пройдемо всі процедури разом. Потрібен попередній огляд кімнат? Я проведу. Звідси приблизно п’яти хвилин пішки. На слова Фудзібаяші, Маюмі перебільшено, а Рьоусуке скромно кивнув. Коли вони вдвох зазирнули в будинок компанії в стилі кондомініуму і повернулися на місце перед МПА, в гавані плавав літак. – Підводне крило? Запитав Рьоусуке у Фудзібаяші, побачивши його. – Ви добре обізнаний, Підводне крило. Більш поширена назва Екраноплан7. Внаслідок обмеження висоти польоту надзвичайно низьким рівнем, цей літак забезпечував велику вантажопідйомність. – Цей транспортний літак використовується для польотів з і на острів Міякі, де розташований завод на Зоряному реакторі. Зараз, він використовується лише для перевезення вантажів, але після відкриття МПА, також буде використаний для перевезення студентів, які проходитимуть навчання на острові Міякі. – Однак підводне крило призначене лише для спокійної води й не може використовуватися у відкритому морі? – Проблема була вирішена технологічним вдосконаленням. – Що за навчання? Втрутилася в розмову Рьоусуке та Фудзібаяші, залишена осторонь, Маюмі. – Учні, які досягнуть певного рівня досягнень, за бажанням зможуть пройти навчання на Зоряному реакторі. Це унікальна комерційна пропозиція Магічної промислової академії. – Це точно... Точно привабить багатьох людей. Вступити може Маґіан з академічною підготовкою еквівалентного рівня випускника старшої школи, незалежно від віку. Передбачаю, що є багато людей, які хочуть пізнати секрет технології Зоряного реактора. – Зрозуміло. Зараз, пані Маюмі, пан Тоокамі, будь ласка, подумайте разом, як надати перевагу молодим людям, які дійсно потребують навчання в МПА. Зробімо це вашою першою роботою. Фудзібаяші в компанії обіймала посаду генерального секретаря. Начальника Маюмі. – Е-е?! Здивовано вигукнула Маюмі на раптове службове розпорядження. – Хіба наша робота не полягає в офлайн обробці даних? Скромним тоном висловив заперечення Рьоусуке. – Це поширено не лише в компаніях, але й в японських організаціях. Однак Фудзібаяші взагалі не опиралася протесту Рьоусуке. Поглянувши на це, Маюмі потай злякалася: «може, це чорна компанія...». ◊ ◊ ◊ Після цього, Фудзібаяші, сівши на самохідне судно на підводному крилі, яке офіційні особи Міякі називали «Ідзу-шатил», і привезла Міякі та Рьоусуке на острів Міякі. – Це завод на зоряному реакторі. Пані Маюмі тут не вперше, вірно? – Так, я була раніше з двадцяти вісьмома сім’ями. Двадцять вісім сімей — це двадцять вісім родин, які вийшли з Першої по Дев’яту лабораторії розвитку мага і були двадцятьма вісьмома родовідними кланами, що не втратили номер. З цих Двадцяти восьми сімей і обирали Десять головних кланів. У квітні дві тисячі дев’яносто сьомого року, за ініціативи Дзюмондзі Катсуто, відбулася зустріч молоді з двадцяти восьми сімей для обговорення заходів проти антимагів. Сама зустріч відбулася лише раз, але зв’язки між молодими людьми з того часу тривали й часто проводилися такі заходи, як майстер-класи. Одним з таких майстер-класів була екскурсія на завод на зоряному реакторі. Тацую і Міюкі ніколи не запрошували на ці зібрання молодих людей. Вважалося, що це сталося через конфлікт Тацуї з іншими учасниками зустрічі, у квітні дві тисячі дев’яносто сьомого року. Ну, наданий момент, дана ситуація не мала значення. Якщо ви там були, то повинні були отримати загальне пояснення. – Пане Тоокамі, чи є щось, на чому ви хотіли б зосередитися? Якби була область, яка представляла особливий інтерес, необхідно було викликати експерта для консультацій. – Ні, нічого конкретного. Чи можна побачити всі об’єкти виробництва електроенергії? – Зрозуміла. Фудзібаяші відчула легке полегшення і кивнула на прохання Рьоусуке. Під час екскурсії Тацуя був у диспетчерській основної частини Зоряного реактора. – Генеральний директор, дякую за вашу роботу. – Пані Фудзібаяші, дякую за екскурсію. Навколо були техніки, котрі відповідали за диспетчерську. Тацуя і Фудзібаяші обмінювалися словами, одягнувши зовнішні маски. – У вас якісь проблеми? Я думала, що ви планували сьогодні бути на північному заході. Зараз острів Міякі, для зручності, розділяли на чотири райони. Північно-східний район, де розташовувався завод на зоряному реакторі. Південно-східний район, де розташовувався аеропорт. Північно-західний район, де розташовані об’єкти родини Йотсуба. І експериментальний майданчик (насправді віртуальний супутниковий ліфт, який з’єднував «Такачіхо», де живуть Мінору та Мінамі й Землю), розташований у південно-західному районі. З них північно-західний та південно-західний райони закриті для будь-кого, крім тих, хто має стосунок до родини Йотсуба. Однак розділової огорожі в центрі острова, не було. Північно-східний і південно-східний райони займали сімдесят відсотків площі острова. Попри те, що тридцять відсотків суходолу були недоступними, мешканці сходу не відчували незручностей. І за розкладом, сьогодні Тацуя мав пробути добу в лабораторії в північно-західному районі, недоступному для сторонніх. – Це не проблема, мене просто попросили провести перевірку власними очима на завтра. – О, зрозуміло. Не тільки Фудзібаяші, а й Маюмі мала переконаний вираз обличчя, але Рьоусуке, здавалося, не зрозумів ситуації. Помітивши це, Маюмі сказала Рьоусуке пошепки. – Завтра буде створено ТОВ Стеллар генератор, запрошена велика кількість гостей. Окрім вечірки зі шведським столом, в розклад також входить екскурсія. На обличчі Рьоусуке з’явилися ознаки розуміння. – Вірно, пані Маюмі. В цей момент, до них озирнулася Фудзібаяші. – Чи не могли б ви допомогти мені із завтрашньою вечіркою? – ...Це також службове розпорядження? – Ні, це прохання. Пані Маюмі, ви звикли до вечірок. – Але... – Нам не вистачає реєстраторів. Хіба ми можемо дозволити пані Міюкі розбиратися з дядечками, які не відразу розуміють? У цьому відношенні пані Маюмі сторічний воїн на вечірках родини Саєгуса. – Я не настільки добра! – Будь ласка, скажіть щось, керуючий директор. Це необхідно, щоб полегшити тягар пані Міюкі. Фудзібаяші попросила у Тацуї підтримки, ймовірно, тому, що Маюмі не погоджувалася. – Пані Саєгуса, не могли б ви, будь ласка? Проти Тацуї, фраза «заради Міюкі» дуже дієва. – Завтра будуть люди з Магічної асоціації, а я з ними не дуже ладнаю. Насправді Маюмі — турботлива людина. Крім того, з чуток близького оточення, вона знала, що Тацуя отримує необґрунтовану ворожість з боку японської Магічної асоціації. – ... Дозвольте мені поговорити з батьком. Однак вона також обіймала посаду старшої дочки родини Саєгуса. Природно, що вона не могла визначитися сама. Екскурсія по заводу закінчилася аж ввечері, але Маюмі пішла додому, щоб обговорити вечірку з батьком. Рьоусуке щойно повернувся до Японії і не винайняв квартиру, тому він вирішив залишити готельний номер, в якому зупинився, і сьогодні ввечері орендував кімнату в гуртожитку для персоналу острова Міякі. ◊ ◊ ◊ Після вечері, Коуічі, якого Маюмі запитала з приводу роботи реєстратора на вечірці заснування ТОВ Стеллар Генератор, дав дозвіл. – Це хороша можливість. Ти також повинна зробити так, щоб бізнес світ запам’ятав твоє обличчя. На завтрашній вечірці також будуть керівники компаній, які інвестували в Зоряний реактор. Родина Саєгуса також досить заможна, але, на жаль, має не так багато зв’язків з топовими компаніями, в прямому сенсі цього слова. Можливо, для глави родини було цілком природно скористатися цією можливістю, щоб використати свою дочку для зміцнення зв’язків зі своїм бізнесом. – Маюмі, в тебе є сукня та аксесуари для вечірки? Придбай, якщо потрібно. Досить великодушно сказав Коуічі, можливо вважаючи це дуже важливим, чи «для підрахунку шкірок єнотовидних собак, до того як їх спіймали». – В такий час? Мені не потрібно. Досить того що є Була восьма вечора. Магазини для звичайних покупців вже мали зачинятися, але універмаги міжнародних компаній та придорожні магазини все ще відчинені для покупців. Навіть в такий час, все: від суконь до прикрас, все ще можна було придбати. Однак Маюмі перебувала в такому стані, коли бажання відпочити перевершувало бажання щось робити. – Зрозуміло.... Тоді раніше відпочинь сьогодні ввечері, готуючись до завтрашнього дня. – Так, так і зроблю. Невимушено відповіла на слова батька Маюмі й вставши з місця залишила його кабінет. ◊ ◊ ◊ Гуртожиток для персоналу, де Рьоусуке орендував, розташовувався прямо перед установкою Зоряного реактора. Це позиція для швидкого виходу в перші ряди, у разі нештатної ситуації на заводі. ...До речі, готель для сторонніх відвідувачів, наприклад, ЗМІ, розташований поблизу аеропорту. Опівночі, Рьоусуке, який вже думав лягати спати, раптом відчув дивні магічні ознаки від заводу. Він змінив орендовану піжаму на повсякденний одяг і вийшов з кімнати. Гуртожиток — це триповерховий будинок з подобовими кімнатами, з обслуговуванням без фоє та стійки реєстрації. Можна вільно прийти й піти. Крім камер спостереження, не було жодної охоронної системи. Навколо зоряного реактора не було ні парканів, ні огорож. Тому що сам острів був приватною власністю. З іншого боку, паркан був споруджений навколо аеропорту. Однак його було легко подолати, оскільки він не був колючим і не під напругою. Якщо проникнути без дозволу, це вже посягання на приватну територію. У сучасному національному законодавстві усунутий недолік, що проникнення не в будівлю не є злочином. З огляду на ці обставини, проникнути на територію заводу легко. Але навіть якщо не зайти в будівлю, ви точно викличете підозру, якщо блукати в такий час. Рьоусуке проникнув в Маґіан компані за вказівкою лідера FEHR, Лени. З цієї позиції, слід було уникати підозрілої поведінки. Але чомусь він не міг проігнорувати цю магічну ознаку. Рьоусуке не дуже добре відчував магію. Однак він добре розпізнавав ознаки. Це не магічна навичка, а навик, освоєний під час тренувань бойових мистецтв. Він пішов за цими ознаками. Основна ознака знаходилася в центрі заводу, в середині будівлі Зоряного реактора, де і знаходився реактор. В тій же будівлі була диспетчерська, де Рьоусуке зустрів Тацую, в день. Двері будівлі Зоряного реактора чомусь були відчинені. Не те що зламані. Вхід для людей був відкритий. «Чому не спрацювала сигналізація?.. Може охоронець забув закрити?» Якщо його відкрили й ввійшли люди з допуском, природно, що сигналізація не спрацювала. Рьоусуке вагався кілька секунд, перш ніж увійти в будівлю Зоряного реактора. Якщо увійти в такій ситуації, він виправдається: «двері були відчинені і я подумав, що слід перевірити. Зі зали бака, де знаходився Зоряний реактор, відчувалися ознаки людей. Якби ціль викрасти технологію Зоряного реактора, націлилися б на диспетчерську. В цій кімнаті знаходилася контролююча програма. «Тож це охоронець?..» Думати про зловмисників занадто надумано? Рьоусуке втратив впевненість, але не зупинився. Приховавши свої ознаки та сліди, він пішов за чиїмись ознаками. Головні ознаки все ще були в залі бака. Зала бака (container room) це назва зони виділеній баку реактора (reactor container). Термоядерні реактори, включаючи Зоряний реактор, і ядерний реактор (реактор поділу), мають принципово різні механізми, але входячи до однієї групи «ядерна енергетика», використовують схожі назви. Двері зали бака також були відкриті. «Можливо, їх тримають відкритими, щоб легко втекти?..» Посиливши підозру, Рьоусуке заглянув в залу з-за дверей. Двоє чоловіків в окулярах, що приховували їх міміку, стояли біля одного з шести зоряних реакторів і дзвеніли інструментом в руках. «Ремонт... Ні, викрадення запчастин?» Для ремонту не було причин не вмикати світло. Існувала велика ймовірність того, що промислові шпигуни намагаються викрасти важливі деталі. Доказів не було, але Рьоусуке саме так і вирішив. В момент, коли він намагався проникнути в зал бака, щоб схопити зловмисників. – Що ви тут робите! Голос і світло були спрямовані на Рьоусуке. Патрульний охоронець. Ні, він, мабуть, помітив, що щось не так, і замість того, щоб провести, патрулювання, кинувся на місце подій. Від цього голосу зі зали бака вискочили зловмисники. Рьоусуке миттєво виставив ногу. Один з пари перечепився. Однак чоловік відразу встав і побіг до виходу на крок позаду свого партнера. На жаль, охорони там не було. «Блокування відступу це основа.» Подумки проклинаючи охорону, Рьоусуке наздоганяв зловмисників. Його ноги були швидшими. Рьоусуке простягнув руку, щоб схопити відстаючого. Але в той момент. «Akhrus ya Samsam.» Заклинання незнайомою мовою і зрозумілим значенням, відлунням пролунало в його голові, і водночас потемніло в очах. Ще до цього, коридор не освітлювався, але від аварійного освітлення не був повністю темним. Було достатньо яскраво, щоб не було незручностей в погоні. Через інстинкт самозбереження, Рьоусуке мимоволі зупинився. Видимість повернулась за три секунди. Одразу після цього, його великим замахом схопили заду. Він миттєво відхилився назад і рефлекторно вдарив ліктем, відкинувши вивільнену руку, яка затискала його шию. Світло коридору освітило фігуру охоронця. «Прокляття, тс!..» В момент приголомшення, Рьоусуке був міцно схоплений іншим охоронцем. ◊ ◊ ◊ Рьоусуке, якого відвели до кімнати охорони й прикували кайданками до стільця, чесно розповів про магічні ознаки, які він відчув, і про зловмисника в залі бака. Але, мабуть, було неправильно діяти рефлекторно. Він був визначений як товариш порушників. Рьоусуке довелося залишитись зв’язаним, поки Тацуя, який отримав новину, не прибув до кімнати охорони. За вказівкою Тацуї, з Рьоусуке нарешті зняли кайданки. Але його не звільнили. Тацуя мав його допитати. – То два зловмисники використали магію, щоб проникнути в будівлю Зоряного реактора, відчинити кімнату бака та спробувати викрасти частини Зоряного реактора. – ...Те, що проникнення було здійснене за допомогою магії, це лише здогадка, але я на власні очі бачив, як використовували інструмент на Зоряному реакторі. – Зрозуміло. Звичайно, було б природно розглядати це як спробу викрасти деталі. Проте в цей час камера спостереження в залі бака чомусь не працювала. Через несправність камер відео спостереження, поспіхом була відправлена охорона. – Пан Тоокамі. На жаль, не має чим довести вашу невинність. Рьоусуке затамував дихання. Він також розумів, що, з об’єктивного погляду, його дії були вкрай підозрілими. – ..Ви передасте мене органам. – Ні, ми не звертатимемось до поліції. Скандал, який, мабуть, сподобається ЗМІ, такий як, щойно прийнятого на роботу співробітника спіймали на спробі крадіжки. Завтрашня, ні, сьогоднішня вечірка буде зіпсована. Як було зрозуміло, зі слів Тацуї, час був уже близький до півночі. І хоча немає доказів, що пан Тоокамі невинний, також немає доказів вини. – ... – Але маю сказати, що так вам буде важко працювати в компанії. Рьоусуке нахилився і стиснув зуби. Розслідування, яке доручила керівник FEHR, Лена, не завершене. Досі відома лише поверхнева мета Маґіан компані. Попри те, що йому вдалося проникнути в середину, якби він був змушений зараз відступити, то зрадив би довіру Лени. – ...Щось вкрали? – Ні, нічого. Тацуя відповів на раптове запитання Рьоусуке, не змінюючи виразу обличчя. Тацуя не запитав «І що з того?». Взагалі жодної реакції. Можливо, Тацуя вже вирішив звільнити Рьоусуке. Рьоусуке зумів зібрати свої розкидані думки й продовжив свої слова. – Зоряний реактор — скарбниця революційних магічних прийомів. Не знаю, до чого прагнуть злодії, але не думаю, що вони відразу здадуться. Гадаю вони знову прийдуть красти. Вираз Тацуї не ворухнувся. Він, мабуть, розумів це без нагадування. – Можете дати мені шанс? – Шанс? Нарешті відповів Тацуя. – Я власноруч схоплю злодіїв. І дозвольте мені довести свою невинність. – Хочете допомогти з проникненням та втечею, прикидаючись, що переслідуєте грабіжників? Ця заява прозвучала не від Тацуї. Вона належала Ханабіші Хійоґо, який увійшов до кімнати охорони слідом за Тацуєю і досі мовчки стояв за ним. – Я не спільник злодіїв! З виразом божевілля викрикнув Рьоусуке. – Це теж можливо. Пан Тоокамі, ви ж самі розумієте? Рьоусуке не знайшов що сказати. Безумовно, з огляду на нинішню позицію та ситуацію, яка до цього призвела припущення, висловлені Хійоґо, є слушними. – Шановний Тацуя, як ви бажаєте вчинити? Довірив рішення Тацуї Хійоґо. Він не виступив категорично проти пропозиції Рьоусуке. Правду кажучи, Хійоґо не серйозно підозрював Рьоусуке. – Добре. Однак діяти самостійно заборонено. Партнер буде підібраний протягом дня двох. Сьогодні прошу повернутися до гуртожитку. Те що йому сказали не діяти самостійно, було схоже на те, що йому говорили «ми тобі не довіряємо» і чесно кажучи це було не приємно. Однак, з погляду Тацуї, це рішення могло бути неминучим. Якби він беззастережно прийняв пропозицію Рьоусуке, його могли б звинуватити у фаворитизмі. Рьоусуке, який міг це зрозуміти, не мав іншого вибору, як підкорятися розпорядженню Тацуї, ◊ ◊ ◊ Перше травня, четверта ранку. На сьогодні запланована вечірка на честь створення компанії. При цьому ніяких перебільшених церемоній не планувалося. Сама справа розпочалася два роки тому і йшла добре. Створення компанії це просто зміна вивіски. Вечірка — це просто велика вечірка. Хоча можуть бути трохи особливі гості. Та все-таки вона не була настільки важливою, щоб почати готуватися ще до початку світанку. На світанку Рьоусуке покинув гуртожиток і попрямував до гавані. З відкриттям, в південно-східному районі, аеропорту, мало хто прибував і залишав острів морем. Однак активно підходили і відходили вантажні судна. Підводний кабель, для передачі електроенергії, виробленої зоряним реактором, на Хонсю, все ще прокладали. Електрика зоряного реактора, вданий час, в основному використовувалась для виробництва водню. Видобутий водень, контейнеровозом, відправлявся на завод на острові Хонсю і перероблявся в зручне для використання паливо. Очікувалося, що завдяки цьому, лише продажами водню, завод на Зоряному реакторі зможе повернути всі інвестиції наступного року. Переговори що до створення нової компанії для розширення справи мають йти гладко. Однак у цьому порту, куди активно заходили та виходили контейнеровози, не було ні сліду судна, ні людей. Рьоусуке підійшов до краю пристані й дістав з внутрішньої кишені джемпера великий портативний термінал. Ні, це слід описати, як мобільний термінал. Термінал супутникового зв’язку для голосових дзвінків. Попри те, що завдяки розвитку глобальної мережі (Global Area Network, GAN) він залишався на позиції другого методу зв’язку, технологічні вдосконалення безперервно тривали, і він залишався активним методом комунікації, навіть в останні роки двадцять першого століття. Однак не часто. Принаймні це було не те що застосовували б для особистого використання. Якщо є бажання просто здійснити міжнародний зв’язок, як правило, зручніше скористатися Global Net. Станом не дві тисячі сотий рік, перевага використання супутникового зв’язку, замість глобальної мережі, в кращому випадку, полягає в тому, що він не проходить через базову станцію місця перебування. – Хелло, міледі. Це Рьоусуке. Вибачте, що в час обіду... Почав розмову англійською Рьоусуке. Він не помітив погляд, що стежив за його спиною з тіні. ◊ ◊ ◊ FEHR - політична правозахисна асоціація магів. Опівдні тридцятого квітня, за місцевим часом, представник, Лена Фехр прийняла дзвінок на супутниковий телефонний термінал в її приватному офісі штаб-квартири у Ванкувері. Перевіривши абонента, який відображався на дисплеї. Телефонував Тоокамі Рьоусуке, якого вона щойно відправила до Японії. Лена натиснула на кнопку відповісти й наблизила динамік до вуха, а мікрофон до рота. – Хе... – Хелло, Міледі. Це Рьоусуке. Вибачте, що в час обіду. У мене є про що поговорити, вам зручно? – ... Втім, Лена не могла навіть вимовити, клішоване, «привіт». – Міледі, якщо вам не зручно, я передзвоню? Як лідеру, безумовно, краще, щоб вас поважали, ніж вважали легковажною, але Рьоусуке, здавалося, заходив трохи задалеко. Лена подумала так і сьогодні. – ...Ні, не важливо. Щось сталося? – Взяли в Маґіан компані. – Хіба це не добре? Відповідаючи, Лена нахилила голову. Він зміг потрапити в організацію, як співробітник для збору інформації. Можна сказати, як для першого кроку це близько до кращого результату. Що ж не так. – Але мене збираються звільнити, як тільки звинуватять в спробі крадіжки. – Га? ...Це третій день, як ви повернулися до Японії, чи не так? Що за швидкий розвиток? ...Це було справжнє враження Лени. – ...Що сталося? – Насправді... Рьоусуке пояснив, що сталося минулої ночі. – Я пам’ятаю, що десь бачив цих двох злодіїв, але вони ж не члени FEHR, правда? Потім запитав він у Лени. Можливо, це була основна мета дзвінка. – Принаймні, я не наказувала нікому, крім Рьоусуке, їхати до Японії. – Ось як... Лені здалося, що голос Рьоусуке видав його виснаження. Друге ім’я Лени «свята», в основному походило від її особливої магії. Однак її серйозне ставлення: «я повинна щось зробити для нього», може бути однією з причин, чому її називають «святою». – ...Вони не є членами FEHR, але, можливо, відчуття Рьоусуке, що їх бачив це. – Міледі, ви маєте припущення?! Голос, що прозвучав з динаміків, випромінював очікування. – Я не можу сказати напевно, тому що не була безпосереднім свідком. – Це теж згодиться! Будь ласка, розкажіть! Лена не була невихованою, щоб гратися. З розповіді Рьоусуке, припускаю, що ця пара, швидше за все, «Янус8». Вона легко поділилася своїми міркуваннями з Рьоусуке. – Янус? Той дует магів-злочинців? Дует злочинців, чиє ім’я почали шепотіти в темному світі USNA близько двох років тому. Експерти з крадіжки інформації, які проникали навіть в приміщення з суворою охороною та викрадали конфіденційні дані та технічні продукти. Ім’я «Янус» не було кодовим ім’ям, присвоєне третьою стороною, як-то поліція чи ЗМІ. Воно прийшло в темний світ, як те яке вони самі використовували, під час торгівлі інформацією. – Саме їхня особлива магія «Арабські ночі» позбавила Рьоусуке зору. – Арабські ночі? – Це особлива магія, яку, за чутками, використовують Янус, не належить ні до системної, ні позасистемної магії. Кажуть що вона активується ключовими словами «Open Sesame9» та «Shut Sesame10» і викликає широкий спектр явищ, що стосуються понять «відкрити» і «закрити». – Кунжут? Це з Алі-Баби? – Так. Назва Арабські ночі, ймовірно походить від цього. – Хіба історія «Алі-Баби» не була частиною оригінальної «Арабські ночі». – ...Чи треба про це думати? Лена несвідомо видала переляк в голосі, у відповідь на розсіяне зауваження Рьоусуке. – Ні, вибачте. Негайно вибачився Рьоусуке, можливо, тому, що це невимовлене зауваження. Однак, якщо Лена його звинувачує, він би вибачився, навіть якщо не помилився. – Навіть так ви добре проінформовані. – Справжньою перешкодою нашій діяльності є не радикальні антимаги, а маги, які використовують магію для злочинів і не справедливого насильства, що викликає страх і антипатію людей. Від імені FEHR, я не забуваю збирати інформацію про таких людей. Нерідкі випадки, коли законну діяльність зруйнували бойовики з подібними претензіями. – Ви праві. Переконливо підтакнув Рьоусуке, оскільки також мав до цього стосунок. – Очі Рьоусуке тимчасово не бачили, ймовірно, тому, що втрутилися в розум і заблокували зір. – ...Вам відомі контрзаходи? – І справді.... Задумалася Лена. – ... Рьоусуке мовчки чекав її відповіді. – ... Інструмент, який обмежуються конкретним використанням, а не лише магію, добре працює у своїх спеціалізованих областях. І навпаки, вплив всеосяжної магії, як-от все що містить поняття «відкрити» і «закрити», є меншим, ніж позасистемної магії, яка заважає сприйняттю, наприклад «Нікс». Можливо, тому тривалість блокування зору була короткою. – Зрозуміло. Якщо знаєш, що це триватиме лише кілька секунд, з цим можна впоратися. – Це лише припущення. Краще не потрапляти під магію, ні, не дозволяти супротивнику активувати магію. – Ударити на випередження — найкращий захист, вірно? Зрозумів. Щиро дякую. – ...Не перестарайтесь. Голос Рьоусуке був сповнений ентузіазму, і Лена стримала його несподівано сильним тоном. ◊ ◊ ◊ Першого травня о сімнадцятій тридцять. Церемонія створення ТОВ Стеллар Генератор, була успішно завершена, і розпочалася вечірка. Трохи зарано для вечірньої вечірки. Цього разу, беручи до уваги розташування острова в Тихому океані, майже за сто кілометрів від Хонсю, час початку було призначено, щоб це була одноденна подорож. Звичайно, не було причин змушувати себе повертатися сьогодні ввечері, номера були підготовлені належним чином. Об’єкти, які швидко виросли протягом останніх трьох років, не обмежувалися тими, що безпосередньо пов’язані з заводом на Зоряному реакторі. Поруч з Тацуєю, який вітав запрошених гостей, стояла, вишукано вбрана, Міюкі. Позаду них, трималась як і Міюкі, гламурно вдягнена Ліна, з природнім виразом обличчя. Інвестувавши в завод на Зоряному реакторі, американські компанії (насправді федеральний уряд USNA, через приватні компанії) також були акціонерами Стеллар генератор. Сьогодні ввечері, до запрошених гостей домішалося багато американців. Вони виглядали дуже схвильованими, коли розмовляли з ними. І таку ж увагу, як Міюкі та Ліна, привертала Маюмі, в дорослій сукні. У той час, як сукні Міюкі та Ліни хоч були майже без рукавів, але покривали плечі та груди, Маюмі одягла плаття без бретелей. Сміливо виставляючи плечі та груди з-під шалі. Довжина подолу спідниці була настільки довгою, щоб це не викликало кричущого враження, проте невеликі, але гламурні пропорції, робили її привабливою чоловічому оку. Фудзібаяші, навпаки, брала участь у спідничному костюмі. Виділяючись серед гостей, що часто були в коктейльних сукнях, а ось старші жінки сприйняли це досить добре. Рьоусуке на вечірці видно не було. Він був за лаштунками й відповідав за важку роботу, таку як розвантаження. Вечірка проводилася не в північно-східному районі, де розташовувався завод, а в найбільшому готелі, з побудованих у південно-східному районі. На відміну від церемонії заснування компанії, де проходили різноманітні демонстрації, північно-східний район був тихим, але, звісно навколо не було людей. Лише вчора була допущена спроба крадіжки. Мало того, сьогодні була запрошена велика кількість гостей. Безпека була суворішою, ніж будь-коли. Вантажні судна, що перевозили газоподібний водень, більше не приймалися в порту. Оскільки їх попередили заздалегідь, не було суден, які б опротестували заборону на вхід в порт, але в результаті, були деякі вантажні судна, які не змогли встигнути вчасно. Такі судна стоятимуть на якорі на шельфі до завтрашнього ранку. На палубі одного з вантажних кораблів, двоє чоловіків, близькосхідного походження, направили біноклі на острів Міякі. Обличчя цих двох людей і фізичні дані були дуже схожі. Вони могли бути рідними чи двоюрідними братами, а може близнюками. Не дивно, що в екіпажах вантажних суден, що заходять і виходять з японських портів, є члени близькосхідної зовнішності. З чотирьох великих держав світу з Новим Радянським Союзом і Великим Азійським Союзом у Японії ворожі стосунки, а з USNA та IPU союзні. Відносини з Лігою арабських держав поки що непогані. Робітників з близького сходу несподівано можна було знайти не тільки на морі, а й у місті. Проте розмова, якою обмінювалися чоловіки, вдивляючись в біноклі в ідентичній позі, не була «незвичною». – …Якийсь час буде важко проникнути. – Хм. Посилення безпеки не обмежиться сьогоднішньою ніччю. Я не хочу зустрічатися з бойовим магом Йотсуби, навіть якщо це просто охорона. Ці двоє були злочинцями, які минулої ночі проникни до Зоряного реактора. – Бахадур. Виробничі дані, як думаєш вони там? Як на мене, вони накопичуються в іншому місці. – Згоден, Бахман. Та частина є серцем Зоряного реактора. Якщо подумати, є велика ймовірність, що виробнича лінія тримається в секреті, навіть від інвесторів. – Як думаєш, де вони? Немає підстав, але... хіба це не FLT? Що про це думаєш, Бахман? – Згоден, Бахадур. Але тоді не має сенсу тут стирчати. – Вірно. Однак переміщення судна викличе додаткову підозру. Треба почекати до ранку. – Зрозумів. Тож наступні кроки плануємо на сьогоднішній день. – Вірно… Так і зробимо. Двоє прибрали біноклі від облич, відступили від перил на які опиралися і попрямували до каюти. ◊ ◊ ◊ Вечірка закінчилася до восьмої години. Причина, чому вона зайняла на годину більше, ніж планувалося, в тому, що було багато гостей бажаючих довше поговорити з Тацуєю та Міюкі. Провівши гостей та потурбувавшись про Фудзібаяші та Маюмі, які не мали стосунку до організації (вони були співробітниками не Стеллар генератор, а Маґіан компані), Тацуя з Міюкі та Ліною повернувся до окремого будинку, у північно-західному районі. Це чотири LDK на верхньому поверсі житлового будинку реконструйованого з приміщення для персоналу, коли Міякі був в’язницею для магів. Коли на Міякі переїхала Ліна, вона повинна була залишатися в чотири LDK, якою користувалася Мінамі. – Дякую вам обом за старання. Звернувся до Міюкі та Ліни, послабивши комірець, Тацуя. – Шановний Тацуя, дякую за ваші старання. Хочете щось з’їсти? Ви не дуже багато їли на вечірці. – Ні, все нормально. Я достатньо перекусив. – Тоді, хочете прийняти ванну? – Міюкі з Ліною повинні першими прийняти ванну. Я можу почекати. Сказав Тацуя і поплентав до своєї кімнати, переодягатися. Коли він зняв краватку та піджак, у двері кімнати постукали. – Прошу. – Перепрошую. Одразу після того, як Тацуя відповів, увійшла Міюкі, все ще у своїй сукні. – Я вирішила попросити Ліну першою йти до ванної. Виправдалась Міюкі, перш ніж Тацуя щось сказав. – Зрозуміло. Кивнув Тацуя і підійшов до Міюкі, що сором’язливо опустила голову. І без жодних слів обійняв її. – Ох... З вуст Міюкі вирвалося зітхання. Вона не показала й натяку на протест. Дзвінкий голос свідчив про очікування, а не відмову. Тацуя приклав палець правої руки до її підборіддя. Міюкі, не опираючись, підняла обличчя. Вуста акуратно зійшлись. В легкому поцілунку. Губи розійшлись, і Міюкі сховала обличчя в грудях Тацуї. Сором’язлива, але не зніяковіло. Настільки просунулись їх стосунки за три роки. Це було схоже на кохання молодших школярів, але для Тацуї та Міюкі це був великий крок в перед. Міюкі пішла до ванної, змінивши Ліну, а Тацуя переодягнувся й змочив горло в їдальні. І там з’явилася Ліна, після ванної. – HAR, холодну каву з молоком, будь ласка. Замість того, щоб попросити Тацую, Ліна наказала подати напій домашній автоматизації. Потім сіла навпроти Тацуї й усміхнулась. – Тацуя. Обличчя Міюкі, здається трохи червоне, що ти робив? – Просто поцілував. Обличчя Ліни одразу скривилося. – Це все? Все ще від такого? З вуст Ліни вийшло зітхання. – ...Для недосвідчених, це трохи соромно. Але це настільки ж чисте, як у підлітковому віці? – Не думаю, що я недосвідчений. Я не наївний. – Хм... Тоді може «нікудишній». Думаю, це слово існує в японській мові. – Гідність це слово, що першочергово підкреслює здатність заробляти на життя, економічну силу. Було б не зовсім правильно вживати його в тому ж сенсі, що й мужність. – Боягуз. Тацуя гірко посміхнувся. – Більше не має про що поговорити. – Зачекай хвилинку. Якраз у цей час, керований HAR, самохідний візок привіз склянку холодної кави з молоком. Ліна взяла свою склянку, щоб зволожити горло. – Тепер давай серйозно. – ... О. про що? На прохання Ліни, вираз обличчя Тацуї став трохи серйознішим. – Я попросила Зірок дізнатися про Тоокамі Рьоусуке. Як результат. – Щось вийшло? – Так. Він член FEHR. – Хо. Те, що він повернувся з Ванкувера, було правдою. Я думав, що він застосував достатньо хитрощів, щоб змінити аеропорт вильоту. – Ти знаєш про FEHR? Запитала Ліна, з широко розплющеними очима. Тацуя кивнув, наче нічого не сталося. Ліна, схоже забула, але Тацуя згадав назву FEHR, під час співбесіди з Рьоусуке. FEHR. Політичне об’єднання, назва якого була абревіатурою, від «Fighters for the Evolution of Human Race» (Борці за еволюцію людства). Створена у грудні дві тисячі дев’яносто п’ятого року, у відповідь на активацію «гуманістів». Штаб-квартира розташовувалась у Ванкувері. Представник Лена・Фехр. Мета асоціації — захист магів від руху за виключення магів... Тацуя коротко розповів, що знав про FEHR. – О, ти як завжди добре обізнаний, Тацуя. Але ти не в курсі, що FEHR знаходиться під контролем FBI, як ймовірні терористи. – Звісно, цього я не знав. Слухняно, не засумувавши, кивнув Тацуя. – Я думаю, конкретного насильства ще не було, чи просто про нього не повідомлялося? – Ні, це все ще стадія потенційної підозри. Але це небезпечно. – В чому небезпека? – В харизмі гуру. – Гуру? З підозрою нахмурився Тацуя. – Хіба FEHR це релігійна організація? Я думав, що це політична асоціація. – За діяльністю — це політичне об’єднання. Але вірність лідеру, Лені, сліпа. Ні, правильніше сказати, фанатична. Якщо вона накаже, думаю, що учасники готові зробити все, навіть терористичну атаку смертника. – І навіть так... Що за людина Лена? Вона маг? – Зачекай хвилинку. Ліна відпила холодної кави з молоком і встала. – Візьму термінал. Сказавши це, вона пішла до своєї кімнати. Замість неї до їдальні увійшла Міюкі. Ліна теж, але її шкіра після ванни була сексуальною. Вологе та мокре, чорне волосся створювало таємничу цнотливу чутливість, але це лякало. Можливо, це справа смаку, але саме Міюкі викликала завмирання серця Тацуї. – Шановний Тацуя, як щодо ще однієї чашечки? – Дякую. Але після того, як вийду з ванної. – Зрозуміла. Тоді я візьму собі. Сказавши це, Міюкі власними руками поклала в чайник заварку трав’яного чаю. Налила воду в металевий чайник, взяла CAD і миттєво перетворила її на киплячу. Трав’яний чай, натягнутий заливанням окропу, перелили в порожній глечик і цього разу миттєво охолодили. Сівши навпроти Тацуї, Міюкі злегка поглянула на трав’яний чай, у склянці. Прошепотівши причину, «зробила надто холодним», після того, як поставила склянку. – До речі, про що ви говорили з Ліною? Вона не нервувала. Вона пройшла стадію ревнощів до Ліни, яка майже весь день була з нею. Вона вже розуміла, що Ліна не має такого інтересу до Тацуї. – Схоже, Ліна попросила Зірок розслідувати особу Тоокамі Рьоусуке. І повідомила мені результат. – Знайшли щось підозріле? – Він член FEHR. Відповіла Ліна, яка знову з’явилася в їдальні. – Фехр? Що це? Це було природне питання для Міюкі, що не знала про FEHR, – FEHR нібито політична організація, що виступає за захист людських прав магів, але знаходиться під наглядом ФБР, у зв’язку з потенційним тероризмом. Пояснення співпадало з попереднім поясненням, але Ліна не показала образи. – Отже, це Лена Фехр, представник FEHR. Ліна сіла поруч з Міюкі й увімкнула електронний папір. Повела пером і вела пошукові слова. Шукана інформація миттєво з’явилася і вона відклала ручку. Лена Фехр, справжнє ім’я Лена Шевалле. Згідно з документами Федерального уряду, вона французького походження, народилася в Квебеку в червні дві тисячі сімдесятого. Підтверджено, що у Квебеку вона жила до дві тисячі вісімдесят першого. Вона переїхала до Ванкувера вісім років тому, але її місцезнаходження протягом одинадцяти років, із серпня дві тисячі вісімдесят першого по серпень дві тисячі дев’яносто другого року, невідоме. Можливо, перебувала за кордоном. – Якщо уряд нічого не знає про місце знаходження, чи означає це, що існує ймовірність контрабандного виїзду з країни? – Або її викрали, Лена Фехр має своєрідну конституцію тіла. Цього року їй мало б виповнитися тридцять, але зовні вона виглядає приблизно на шістнадцять років. У Квебеку є запис, що у віці одинадцяти років, вона виглядала лише на п’ять. – ... Синдром анагерії11. – Так, можливо. Синдром анагерії — пізнє старіння. Саме так називалась хвороба, від якої страждав герой твору романіста Метта Хейга, «Як зупинити час». – Назву синдрому вигадав Метт Хейг, але її прийняли як умовну назву, оскільки були виявлені люди у яких насправді підозрювали цей синдром. Підозрювали, тому що медично не було підтверджено, чи справді старіння відбудеться повільно. Ні, чи варто говорити, що медичні данні, які б підтвердили, не опубліковані. Тож її могли викрасти? – Саме так. Кивнула Ліна. Тут Міюкі запитала Тацую. – Шановний Тацуя, синдром анагерії — це хвороба, що повільно розвивається? – Ми маємо називати це хворобою чи конституцією? Якщо ви просто повільно старієте, ви можете залишатися здоровим. Тацуя відповів Міюкі, що схилила на бік голову, голосом з невеликим хвилюванням. – Важко старіти... Отже, могли викрасти? На здивоване запитання Міюкі, Тацуя відповів з трохи гірким обличчям. Маючи трохи уяви, можна уявити. Конституція, що повільно старіє. Бажана для тих хто знаходиться при владі. Повинно існувати багато впливових людей, які б хотіли дізнатися таємницю будь-яким способом. Можливо, не витримавши важкої атмосфери, Ліна почала повідомляти іншу частину звіту. В часи її життя у Квебеку, ніяких магічних якостей у Лени виявлено не було. Це також може бути наслідком синдрому ангерії. Цікаво, зростання затримало ріст магії. – Мабуть, тому вона не привернула увагу розвідок... Так якою ж магією володіє Лена Фехр? – Боюся, цього ми не знаємо. Мабуть, це потужна магія психічного втручання. Не атакуючого типу, схоже, це система лікування розуму. – Цілюща магія психічного втручання. Звісно, вона ідеально підходить для створення фанатиків. – Магія психічного втручання, що приносить задоволення, є різновидом наркотиків. Однак, її важко контролювати. Важко спостерігати зовні, а слідів не залишиться. Вона дійсно дратівлива. На перший погляд, вона просто лідер, який добре розуміє людей. – Саме так. Звучно зітхнула Ліна. – Ліна, думаєш, що пан Тоокамі також може бути в полоні пані Лени? Міюкі, а не Тацуя, поставила Ліні питання, що висловило занепокоєння. – Можливо, не зовсім. Я впевнена, що так і є. Я знаю, що підстав не достатньо... Але він принаймні має високу бойову силу. Така людина не може не знати жаху Тацуї. Але він намагається зачепитися в компанії, тому впевнена, що має бути вагома причина. Наприклад, гуру доручила місію, яка має пріоритет над його власним життям. – Яку місію? Запитала Міюкі Ліну, яка, здавалося, ставилася до ситуації дуже серйозно. – Не знаю... Він все одно небезпечний. Фанатики не знають, що роблять. За ним неодмінно потрібно стежити. – Думаю, Ліна, ти забагато думаєш... Поставила під сумнів, здавалося б, недалекоглядний висновок Ліни Міюкі. Однак Тацуя не спростував думку Ліни.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!