[3] Життя кампусу
Тацуя — студент Магічного Університету. Вже не можливо сказати, що його основним заняттям є навчання, але навіть якщо він стане заступником представника неурядової організації, керуючим директором загальної об’єднаної асоціації та буде призначений директором нової компанії, сам Тацуя не збирався залишати навчання.
На наступний день, після заснування Маґіан компані, Тацуя вперше, за тиждень, пішов на навчання. Вклонився професору за заподіяні клопоти, подав усі звіти по завданнях, які не дозволяли подавати онлайн, з-за меж університету, завантажив нові завдання, і встиг надолужити тижневе відставання за ранок.
Минув обід. Кампус був переповнений великою кількістю студентів. Тут навчалося близько трьох тисяч студентів. Було не настільки багатолюдно, щоб назвати це натовпом, але настільки тісно, що важко знайти безлюдне місце. Тацуя попрямував до місця зустрічі з Міюкі та іншими.
По дорозі він зустрів групу з великою часткою студенток. В центрі якої був Ічідзьо Масакі. На відміну від Тацуї, Масакі, здавалося, дуже насолоджувався своїм студентським життям. Однак є питання, чия буденність була повнішою, Тацуї, що мав наречену, чи Масакі, який був оточений багатьма представницями протилежної статі, але так і не мав романтичних стосунків в університеті. Якби запитали думку їх обох, вони б, напевно, погодилися б, що «у Тацуї більш повноцінне».
Масакі також помітив Тацую. Але вони не розмовляли один з одним. Просто злегка підняли руки, показавши, що не ігнорували один одного. Масакі, ймовірно, помітив, що Тацуя збирається приєднатися до Міюкі. Проте не міг не прочитавши атмосферу, ненадовго вийти з групи.
Але не всі читаючи атмосферу і сліпо слідують їй.
– О, пан Тацуя.
Принаймні вона була іншою.
Коли він пройшов перехрестя його зупинив знайомий голос.
– Аяко.
Куроба Аяко. Також, разом з братом близнюком, була зарахована до Магічного Університету.
– Давно не бачились, чи не так? Хоча й сусіди.
Аяко і Фумія мешкали у середньоповерховому кондомініумі, що знаходився за квартал від будівлі штаб-квартири Йотсуби в Токіо, де мешкали Тацуя Міюкі та Ліна. Власне, те житло також належало родині Йотсуба. Його придбали як штаб-квартиру, на випадок, якщо, з якоїсь причини, будівля штаб-квартири в Токіо стане не придатною.
Це дуже близько, тому буде зручно переміститися, якщо щось станеться. Але з погляду диверсифікації ризиків, він повинен знаходитися далі. Пріоритетність зручності над ризиком може бути ознакою впевненості, котра, здається, є надмірною самовпевненістю родини Йотсуба.
Слово «сусіди» Аяко викликало шум в групі позаду неї. Її супроводжувала велика кількість студентів, на відміну від Масакі, хлопці.
– Вірно. Хоча ми мешкаємо неподалік, у нас немає можливості для випадкових зустрічей.
Тацуя випадково підкреслив той факт що у них мало можливостей зустрітися. З метою позбутися ревнощів від групи чоловіків, яка слідувала за Аяко. В групі чоловіків, в основному її ж року, вона панувала як «принцеса».
Касумі та Ідзумі також навчалися на рік нижче від Тацуї, але цих двох більше полюбляла їхня ж стать. В протилежної статі, Аяко була попереду «близнючок родини Саєгуса».
Чесно кажучи, Касумі та Ідзумі не надто змінилися з часів старшої школи. Дві основні зміни, вони почали носити макіяж без зрізання кутів і припинили використовувати стрічки для зав’язування волосся.
З іншого боку, Аяко, як змінила довге волосся на середнє, змінивши макіяж і вбрання, складає більше враження маленького дияволятка. Якщо запитаєте, хто з них модніший, мушу сказати, що Аяко об’єктивно була кращою.
– Пан Тацуя, ви збираєтесь обідати, чи не так? Можна мені з вами?
Аяко підійшла до Тацуї й створила враження кокетства.
Але від подібного Тацуя не розгубиться. Аяко це знала і грала не з Тацуєю, а з хлопцями навколо неї. Вона справді маленьке дияволятко, дуже зла жінка.
– Я не проти...
Сказав Тацуя і поглянув на хлопців, яких тягала Аяко.
Аяко, з вигуком «ой!», тихо кивнула і, озирнувшись, весело вклонилась.
– Прошу усіх вибачити. Я сьогодні обідатиму зі своїм двоюрідним братом.
Тацуя й Аяко троюрідні брат і сестра, але у багатьох випадках Аяко представляла Тацую як двоюрідного брата, коли мала проблеми. Коли Тацуя представляє Аяко і Фумію, як правило описує їх як кузенів (троюрідних родичів). Коли Фумія та Аяко стали студентами вищого навчального закладу, родина Йотсуба не могла приховати їх, як членів клану. Можливо в її оточені багато чоловіків, не лише, тому що Аяко красива дівчина, а й тому, що вони бажають налагодити зв’язки з родиною Йотсуба.
Оточення Аяко підняло невдоволений гомін. Проте ніхто не скаржився прямо, враховуючи, що вони хотіли хороших стосунків з родиною Йотсуба, не дивно що ніхто не кинувся на Тацую.
Навіть без такого мотиву, мабуть, не було нікого, хто б мав мужність виступити проти Тацуї. Крім знайомих зі старшої школи, студенти Магічного Університету уникали Тацую. Той виклик влітку три роки тому досі свіжий в пам’яті багатьох в спогадах про неймовірну магію.
...Четвертого серпня дві тисячі дев’яносто сьомого року. Того дня на новий острів архіпелагу Ідзу, острів Міякі, напали повстанці USNA та сили Нового Радянського Союзу.
«Я хочу мирного співіснування, як з магами, так і з не магами. Але я не вагатимусь, якщо знадобиться використати силу для самозахисту».
Таке повідомлення надіслав, через глобальну супутникову мережу, Тацуя, який, з елітою родини Йотсуба, відкинув вторгнення обох армій. І мав можливість зробити це можливим.
– Пане Тацуя, ходімо.
Обхопила правою ліву руку Тацуї Аяко. Від її ріжучого випаду, в натовпі піднялися скорботні крик і стогін. Однак Аяко навіть не озирнулася назад. Вона закликала Тацую діяти, що змусило багатьох хлопців відступити.
На ресторанному дворику, де було домовлено про зустріч, на Тацую чекали три студентки. Ні, за столиком було троє, але строго кажучи, на Тацую чекали двоє.
Зайве говорити, що на нього чекали Міюкі та Ліна. Водночас оголошуючи про свою появу, Аяко відпустила руку Тацуї.
Іншою студенткою за столом була Ідзумі. Касумі не було. На відміну від старшої школи, Ідзумі та Касумі часто діють окремо. Тим більше, що на початку цього навчального року курси розділені, була наче інша активність.
– О, пані Саєгуса.
– О, Боже, пані Куроба.
Аяко та Ідзумі здивувалися несподіваним присутнім. Вони вважали одна одну суперницями, з моменту зіткнення на Турнірі дев’яти шкіл, два роки тому,
Змагалися вони в Ілюзорній битві, і переможцем стала Аяко.
Просто Ідзумі не приймати поразку.
Аяко була в абсолютному вигідному положенні у цій конкуренції й змогла зробити крок далі.
Ці двоє не могли не знати одна одну.
– Я не думала, що пані Саєгуса тут.
– Для мене несподівано побачити пані Куробу.
Стіл Міюкі та інших був чотиримісним. Було лише одне вільне місце.
– Пані Куроба. Дякую, що привели Шібу-семпая.
– Ні, ні Я вдячна пані Саєгусі, за те, що склала компанію пані Міюкі,
Після слів Аяко, вони з Ідзумі промовили те саме. Кажучи, ми закінчили, тож можеш йти.
Ідзумі, що відмовилася встати, і Аяко холодно дивилися одна на одну.
Міюкі та Ліна відвернулися від них. Це відкрита демонстрація, «я не хочу вплутуватися». Або, можливо, «розбирайтесь самі».
Не тільки Аяко, а й Ідзумі, здавалося, не звертали увагу на холодне ставлення. Обидві, можливо, зараз дивилися лише на свою опонентку.
– ...Пані Куроба, на жаль, є ще один стілець, вірно? Ідзумі ввічливо озвучила очевидну правду.
– Так, вірно... Пані Саєгуса, бажаєте пообідати з паном Тацуєю? Слова Аяко супроводжувалися насмішкою і холодним тоном.
– Що!..
Саме Ідзумі першою порушила свій образ спокою.
– Ну, а як же пані Куроба?
– Я? Звичайно, я сподіваюся побути з паном Тацуєю.
Відповіла Аяко Ідзумі, з широкою посмішкою.
– ...Тоді, чому б тобі не сісти з Шібою-семпаєм?
Прохолодно контратакувала Ідзумі, яка, завдяки диханню, змогла повернути образ.
– Жахлива річ. Залишити шановну Міюкі, наступну главу родини Йотсуба і їсти з паном Тацуєю наодинці...
Сказала Аяко, приклавши руку до щоки.
– Будучи членом тієї ж родини Йотсуба, це справді честь приєднатися до пана Тацуї та пані Міюкі. Проте якщо ви дійсно хочете піти з паном Тацуєю, я дам вам це зробити?
– ……!
Обличчя Ідзумі злегка почервоніло. Якщо придивитися, її руки тремтіли.
Схоже, це стало вирішальним.
– ...Міюкі-семпай. Перепрошую!
Ідзумі встала і не зупиняючись швидко пішла.
Міюкі повернулась на стілець і повернула злегка звинувачувальний погляд на Аяко.
– ...Аяко насправді ж не сварилася з Ідзумі, хіба ні?
Тацуя не лише поглянув, але й докорив.
– Я не ненавиджу пані Саєгусу. Я вважаю її суперницею.
Сказавши це виправдання, Аяко під кутом, не дуже глибоко, вклонилась Міюкі.
– Вибачте за шум. Я без потреби зіпсувала атмосферу, тому сьогодні утримаюсь.
Здається, Аяко шкодувала, що перестаралася.
– …Розумію. Аяко, зустріньмося наступного разу.
Не зупинила Аяко Міюкі. Міюкі розуміла, що навіть якщо вона залишиться з ними, Аяко лише відчуватиме незручність або вину перед Ідзумі.
– Так, звісно.
Аяко посміхнулась, вклонилась і пішла від Тацуї та інших.
◊ ◊ ◊
Після обіду Тацуя відвідав семінар. Тай самий семінар, що й Міюкі та Ліна.
Тацуя, який часто працював за межами вищого навчального закладу, розумів, що не може навчатися так само серйозно, як інші студенти. Тому дуже гнучко обирав семінари. Зокрема одним була лабораторія до якої, до минулого року, належала Цукуба Юка, наступна глава родини Цукуба, однієї з гілок родини Йотсуба.
Професор Хігашіма Кадзутокі не був членом Йотсуби, але мав кровний зв’язок. Він онук прадіда Тацуї та Міюкі (діда, діда). Йому лише шістдесят. Хоч не мав яскравих досягнень, таких як розвиток магії стратегічного рівня, він стабільно накопичував дослідницькі досягнення і високо цінувався на міжнародному рівні світу магії.
Тацуя, який мав погане відвідування, звісно, був зарахований на семінар завдяки своїм зв’язкам. Професор Хігашіма отримав фінансування для досліджень від Тоудоу Аоби, спонсора родини Йотсуба та особисто Тацуї. ...Нагадую, що Юка не спілкувалася з Тоудоу. Тоудоу зробив це не тому, що він з родини Йотсуба, а, тому що це Тацуя.
Тацуя, який подає правильні звіти й допомагає з його дослідженнями, навіть якщо часто відсутній, з погляду професора, не поганий студент. Навіть сьогодні Хігашіма більше години ставив і відповідав на запитання Тацуї, залишивши інших учнів позаду. Особливістю цієї лабораторії Хігашіми було те, що студенти слухали їхні обговорення з гіркими посмішками.
◊ ◊ ◊
Таким чином Тацуя проводив час студента вищого навчального закладу в університеті, але коли він повертався додому, почав переважати не студент. Після повернення додому, на Тацую чекали електронні листи від Хійоґо та Фудзібаяші, в яких кожна сторона повідомляла про один вміст зі своїх аспектів.
Прочитавши їх, Тацуя мимоволі забув про вираз обличчя.
– Шановний Тацуя, щось сталося? Погані новини?..
Вираз обличчя був настільки гірким, що Міюкі запитуючи все більше хмурилася.
– Схоже, старша дочка родини Саєгуса бажає влаштуватися в компанію.
– А! Саєгуса-семпай?
Прикрила рот рукою, вражена відповіддю Тацуї, Міюкі.
