[5] Проникнення

[5] Проникнення

– Ситуація підтвердилася. Якщо не під’їжджати до кордону з Казахстаном, то здається, проблем не буде.

Сьомого серпня. Чандрасехар оголосила за сніданком. Здавалося, це була репліка, адресована виключно Евелін.

– То можна їхати в Самарканд?

Як і очікували всі в кімнаті, Евелін відреагувала першою.

– Так. Однак дозвольте мені надати вам гіда.

– Нас супроводжуватиме хтось з армійських?..

Запитала Лена.

– З вами буде Лейла. Вона пройшла військовий вишкіл, але вона не солдат.

– Хіба пані Шастрі не охоронниця доктора?

Запитавши Евелін, не приховувала своєї тривоги. Тацуя, спостерігаючи з боку, злегка здивувався: «Вона ще більш не зріла, ніж Ліна в Першій старшій школі».

– Айла моя учениця. В мене є інші офіційні охоронці.

– Невже?!

Евелін квапливо поглянула наліво і направо. Можливо вона шукала офіційну охорону.

Не хвилюйтеся. Вони чекають за дверима.

Евелін перестала метушитися зі зніяковілим обличчям.

Почувся приглушений шум. Вона обернулася і побачила Ліну, яка прикрила рукою рота. Ймовірно, вона намагалася стримати порив і в неї вирвалося дихання.

Евелін поглянула на Ліну.

У тієї був крутий вираз.

Він не чув, як саме Ліна розпитувала Евелін, але з погляду Тацуї, здавалося, між ними існувала емоційна ворожнеча. Це не сумісність чи не приязнь до схожої на себе людини?

Тацуя трохи хвилювався, що тут може зародитися нова ворожнеча.

– Найближчий рейс завтра, то що ви збираєтеся робити?

Запитала Чандрасехар у Лени.

– Тому, будь ласка!

Але саме Евелін, яка до цього часу дивилася на Лену, нічого не видавши.

Вона поспішала, наче боялася, що її відштовхнуть.

◇ ◇ ◇

Після сніданку Айла одразу прийшла до кімнати Лени.

– Дякую. Називайте мене, будь ласка, Айла.

– Дуже дякую, Айла.

Лена може й виглядала на шістнадцять сімнадцять років, але насправді їй тридцять, і була старша за Айлу Двадцяти восьми років. Лена, здавалося, не нервувала, але з толерантною усмішкою на обличчі запропонувала Айлі потиснути руки.

Айла не могла не захопитися святою усмішкою на обличчі Лени.

– ?...

Лена схилила голову на бік.

Айла опанувала себе і поспішно потиснула праву руку Лени.

– Як мені звертатися до вас, пані Фехр?

Запитала вона.

– До мене? Лена...

Вона вже збиралася відповісти, але тут у двері постукали.

– Міледі, можна увійти?

Потім прозвучав голос Луїса за дверима.

– Вибач, трохи пізніше, будь ласка.

Лена розірвала рукостискання і відповіла Луї за дверима.

Попри те що був гучний, голос Лени був приємним. Не чистий голос, як кришталевий дзвін, а тихий голос, як дерев’яний духовий інструмент.

– Прошу вибачення. ...Що?

Коли Лена повернула погляд на Айлу, вона виглядала так, ніби щось зрозуміла.

– Бачу, ви молода панна. Мені теж так називати?

Кивнула Айла у відповідь на запитання Лени.

– Лена, будь ласка!

Похитуючи головою, як маленька дівчинка, звернулася до Айли Лена.

◇ ◇ ◇

Наступного дня Лена та її супутники, включаючи Айлу, з ранку вирушили до Самарканда. Евелін була в чудовому настрої, і її бадьорий настрій був таким, що можна було майже повірити в те, що вона прийшла туди з метою огляду визначних пам’яток.

Рано вранці дівчата залишили особняк та попрямували в міжнародний аеропорт Гайдарабад. Провівши їх, Тацуя та інші одразу ж почали поспішно пакувати речі. Багаж, який вони спакували, складався не лише з речей які вони привезли з собою. Там були також дорожні речі, які Хійоґо купив у Гайдарабаді, так щоб Лена з іншими не дізналися.

За лаштунками організації квитків до Самарканда для Лени, чи то пак Евелін, Чандрасехар також готувалися відправити Тацую до Бухари.

Хоча Тацуя і його група збиралися летіти до Узбекистану літаком, вони їхали не до міжнародного аеропорту Гайдарабад для цивільних літаків, а в аеропорт Бегумпет, для військових. Не тому, що вони хотіли уникнути зустрічі з Леною та Евелін, атому, що летіли на авіабазу.

– Вибачте. Я б хотіла супроводжувати вас...

– Ні, все гаразд. Дякую, що забезпечили таку зручність.

Тацуя подякував Чандрасехар, що вийшла з воріт, щоб провести їх, і полишив її особняк.

У вечері того ж, дня транспортний літак з Тацуєю та іншими прибув на авіабазу Карші-Ханабад. Траспортний літак - це невеликий літак для високопоставлених офіцерів. Поїздка була набагато кращою, ніж літаком, який взяв їх до USNA минулого місяця.

Після прибуття, Тацую і його супутників відвезли о готелю, розташованого неподалік від бази. Це пояснили тим, що вони можуть бути залучені до військового нападу, якщо перебуватимуть поблизу бази, але їхніх справжній намір, не допускати на базу сторонніх, був очевидним.

Однак ніхто, в групі Тацуї, не образився на це.

Це було само собою зрозуміло.

Взагалі, було б дивно, якби іноземці залишалися на базі або біля неї, і їх це не турбувало. Навіть якщо Тацуя був представленою Чандрасехар, ВІП-персоною країни, факт залишався фактом, він іноземний бойовий маг. Природно, що вони були настороженими.

Крім того, готель далеко від бази був би більш зручним для Тацуї та його команди. До того ж цей готель організували не люди генерала Сінгха, а Чандрасехар. Це був високоповажний готель, яким часто користувалися заможні іноземці, які приїжджали сюди для огляду визначних пам’яток, і, власне, крім Тацуї та інших, там сьогодні зупинилося кілька таких іноземних туристів. Судячи з усього, військовий і поліційний нагляд був обмежений.

Тацуя та його друзі не зазнали жодного принизливого ставлення збоку військових. Через годину після реєстрації їх запросили на вечерю.

Це був ресторан неподалік від бази. Господарем був генерал Раас Сінгх.

Тацуя та Хійоґо були одягнені в темні костюми з краватками, в той час, як Міюкі та Ліна прийняли запрошення в сальвар каміз (жіночому етнічному вбранні, що складається з сорочки вільного крою і широких штанів) подарунок від Чандрасехар. Вони не носили дупатту (шаль).

Раас Сінгх, з іншого боку, був у формі федеральної армії IPU. Всі в обслузі були у військовій справі. Вони були в готовності вирушати в будь-який момент. Відсутність алкогольних напоїв на столі, ймовірно, пояснювалося готовністю до мобілізації. Закони Узбекистану щодо вживання алкоголю традиційно не такі суворі.

За обіднім столом не було жодної згадки про Тибет. Темою були виключно останні події в IPU і скарги на війкових колишнього Ірану. Тацуї також поставили кілька запитань про бій, що відбувся на острові Міякі три роки тому.

Битва на острові Міякі - це не те що зазвичай подавалося як гарнір до їжі. Однак Тацуя щедро повідав усю сагу.

Звичайно він не пояснив деталей магії, яку використовував. Він говорив в основному про те, як він керував своїм льотним бойовим костюмом. Він пояснив, як льотний бойовий костюм може бути корисним бойовим інструментом в умовах міської війни, використовуючи власний досвід, що викликало інтерес генерала Сінгха і його підлеглих.

Другий контакт з Раасом Сінгхом завершився на позитивній ноті, вони завершили вечерю домовившись про час зустрічі на завтра.

◇ ◇ ◇

Як тільки вони заселилися в готелі у Самарканді, Евелін почала віддалятися від Лени.

І її не можна було звинуватити в егоїзмі чи безсердечності. Від початку її рішення приєднатися до оточення Лени було прикриттям для в’їзду до IPU, і їй було доручено знайти й доставити артефакти Шамбали.

І тут було місце для сприйняття. За останні три дні вона пережила сильний стрес: Ліна розкрила її справжню особистість, і вона з ентузіазмом повідомила своєму командуванню «відволікаючу новину» почуту від Тацуї, а від неї відмахнулися, як від лайна.

Для Евелін, яка все життя була елітою в навчанні й ніколи не зазнала невдач, не було нічого дивного в тому, що у неї стався психічний зрив. Але для неї особисто.

Можливо, або скоріше точно, Евелін поспішала. Вона не повернулася до готелю після настання темряви. Через це Лена не змогла обговорити з Евелін план на майбутнє.

Що стосувалося Лени, вона не хотіла бути далеко від штаб-квартири у Ванкувері занадто довго, тим більше, що лідера FAIR ще не схопили. Але й самі вони не могли просто поїхати додому.

(Якби ж то старший лейтенант Тейлор дала нам дозвіл поїхати додому зараз...)

(Так вона могла б вільно пересуватися, і так було б краще для нас обох...)

– Лено. Бачу, що тебе щось турбує, ти хвилюєшся про міс Тейлор?

Ця думка, мабуть, була виражена на її обличчі як роздратування. Айла звернулася до неї стурбованим голосом.

Зрозуміло що вона стурбована. Але не можна було розповісти їй правду. Чандрасехар сказала про Айлу лише, що вона «пройшла військовий вишкіл», але ймовірно, вона солдат IPU. Вона ніяк не могла зізнатися в тому, що допомогла військовому магу USNA нелегально в’їхати в країну.

– Так, ну трохи...

Лена з фальшивою посмішкою неправильно інтерпретувала запитання Лейли.

Айла не знала, як це зрозуміти, але вона виглядала ще більш стурбованою за іншу людину.

– ...Лена. Не думаю, що тобі варто хвилюватися за міс Тейлор. Не знаю, чи вона... Офіційно військова чи ні, але вона бойовий маг з формальним військовим вишколом, чи не так?

На думку Айли, Евелін мала занадто багато прогалин, навіть враховуючи її молодість. Тому вона прийшла до висновку, не відомо, чи вона військова особа, але для Айли було очевидно, що Евелін була сильним бойовим магом.

– Я не питаю про професію або проходження мага, який хоче стати моїм компаньйоном. ...Як і слід було очікувати, я відмовляюся приймати активних злочинців.

На репліку Айли, яка прозвучала у вигляді запитання: «бойовий маг?», Лена відповіла повільно із чіткою вимовою, з архаїчною магією на обличчі.

По правді кажучи, за її посмішкою ховалося величезне засмучення. Це робило її посмішку менш виразною. Це призвело до того що «ласкава посмішка» перетворилася на «архаїчну посмішку.»

Крім того, через надмірну увагу до того, щоб не порушувати тон голосу хвилюванням, вона говорила більш спокійно і твердо, ніж потрібно.

В очах Айли це було вираженням її твердої волі до мученицької смерті за принцип «захисту людських прав магів».

Прямо кажучи, це було непорозуміння.

Але на той момент Айла не мала ані мотивації, ані, розуміння, щоб виправити це самостійно.

◇ ◇ ◇

У східній Мексиці (території від перешийка Теуантепек до пів острова Юкатан), яка до Великої війни була відома яка Центральна Америка, майже настав час обіду. Обід також подавали екіпажу і пасажирам на борту невеликого вантажного судна, що відпливло з Річмонда, штат Каліфорнія.

Причина, чому на борту були пасажири, хоча це вантажне судно, полягало в тому, що на ньому пливли зайцем. Лаура Саймон, заступник лідера FAIR, подорожувала на південь вздовж західного узбережжя континенту під керівництвом Люй Дунбіня, одного з Восьми безсмертних, мага Великого Азійського Союзу.

Їх лідер Роккі Дін досі переховувався в Річмонді. Фінансування схованки забезпечував Великий Азійський Союз, через Люй Дунбіня. Як кажуть, «пекло залежить від грошей», і з достатніми коштами можна впоратися з більшістю речей. Особливо в суспільствах де права громадян добре захищені.

Лаура перебувала на борту корабля, оскільки їй було важко подорожувати літаком, бо вона перебувала в розшуку. Навіть маючи владу Восьми безсмертних, було важко змусити розшукуваного злочинця покинути країну повітряним шляхом, не піднявши шуму.

Лаура планувала продовжити шлях через Теуантепекський канал - так званий «Другий Панамський канал», який був прорізаний через Теуантепексткий перешийок, а не через Нікарагуа, до Мексиканської затоки, потім до Карибського моря.

Пункт призначення - аеропорт Майкетія на карибському узбережжі старої Венесуели, офіційно відомий як Міжнародний аеропорт імені Симона Болівара, до Великої війни.

Регіональний уряд, який керував територією на північ від колишньої столиці Венесуели, Каракаса, і по той бік моря знаходився під впливом Великого Азійського Союзу. Не було можливості відправити туди війська, або розмістити, оскільки він лише «під впливом». Якби вони це зробили USNA не мовчала б.

Але землі знаходилися поза межами досяжності чиновників USNA. Була можливість посадити Лауру на літак з аеропорту Майкетія.

Пункт призначення, для початку, Сінгапур. Звіти вона б в’їхала до Японії за підробленим паспортом. Таким був план Люй Дунбіня, який супроводжував Лауру.

◇ ◇ ◇

Ранок дев’ятого серпня. Генерали Раас Сінгх запросив Тацую знову відвідати авіабазу Карші-Ханабад. Його супроводжував один Хійоґо. Міюкі та Ліна залишилися в готелі.

Наші співробітники, які відвідали Лхасу для огляду визначних пам’яток, виявили під пагорбом, де побудований палац Потала, багато об’єктів, що випромінюють хвилі, схожі на реліквії.

Тацуя пояснив, як він знайшов поховані об’єкти в Лхасі, таким чином.

– Японці в Лхасі?

Генерал Сінгх не намагався приховати свого здивування. Справа не в тому, що він не міг грати в почуття, а в тому, що це, ймовірно, переговорний трюк. Принаймні так вважав Тацуя.

– Це не японці.

– Тож рука Йотсуби простягнулася не лише в Японію. Вони справді просто оглядали визначні пам’ятки?

– Я визнаю, що був намір зібрати інформацію, але не заради реліквії.

– То це був збіг обставин?

– Саме так, Ваша Ясновельможність.

Сінгх не став розвідувати далі. Бо не зміг знайти брехні в словах Тацуї.

Насправді Тацуя не збрехав. Мінору втратив японське громадянство як померлий, а метою його спуску до Тибету були руїни Шамбали. Предмети, поховані там, можуть бути реліквіями, але вони не шукали саму реліквію.

Існували не виловлені припущення, але Тацуя не мав потреби говорити так багато. Ось так працював такий вид торгу.

– Наскільки вірогідним є те, що під палацом Потала поховані численні реліквії?

– Не знаю, чи вони поховані, чи зберігаються, але не сумніваюся в існуванні самих реліквій.

Тож, хто б не проникнув до Лхаси, він настільки вправний.

– Їх загальні магічні здібності безумовно перевершують мої.

Це також справжня думка Тацуї. Він вірив, що зміг перемогти Мінору, бо мав кращі бойові навички та бойовий досвід, включно з магією.

– Хм... Якщо ви так багато розповіли, то, мабуть, там є реліквії. Чи нормально, що ми матимемо монополію на них.

На запитання Рааса Сінгха Тацуя спантеличено посміхнувся, наче йому сказали щось несподіване.

– Це те, що я не маю жодних шансів їх отримати. Я думаю, що для вашої країни буде краще, якщо вона отримає їх, ніж Великий Азійський Союз.

– Хай буде так.

Старий генерал, який не проявляв жодних ознак фізичного занепаду, розпився в усмішці.

Але його посмішка швидко зникла, і він спрямував на Тацую проникливий погляд.

– Я б хотів, щоб ви відповіли мені на одне питання.

– Яке саме?

Звісно, Тацуя не злякався такого рівня. Він не був настільки малодушним.

Тацуя подивився прямо в очі Раасу Сінгху.

– Ви хочете, щоб ми та Великий Азійський Союз зіштовхнулися через Тибет, чи не так?

На обличчі Тацуї з’явилася розгубленість без посмішки.

– Я чув, що ваша країна і Великий Азійський Союз вже деякий час воюють за Тибет... Але чи ви вже вивели свої війська з Тибету?

– ...Це правда Прошу вибачення, я сказав це без зайвих думок.

Генерал Сінгх гірко посіявся на заперечення Тацуї.

◇ ◇ ◇

У готелі, де зупинилися Тацуя та його супутники, проживало багато заможних іноземців, і військові, схоже, були стурбовані захистом приватного життя гостей.

IPU називала себе ліберальним табором, який виступає проти Великого Азійського Союзу. Ймовірно вони хотіли уникнути звинувачення збоку іноземних держав, втому, що є суспільством стеження.

Завдяки цьому Тацуя зі своєю групою змогли покинути готель, як і планувалося.

Рано вранці наступного дня, після успішного завершення розмови з генералом Раасом Сінгхом, Тацуя, разом з Міюкі та іншими виїхали з міста Карші на автомобілі, який Чандрасехар підготувала у готелі. Вони їхали без перерви та ще до світанку дісталися Каґана, що перед Бухарою.

– Тацуя, що ти збираєшся робити тепер? Може зупинимося в готелі?

Запитала Ліна Тацую, який наказав Хійоґо, що сидів за кермом, зупинити машину на околиці Каґана.

Автономно керований автомобіль, який підготувала Чандрасехар, був кемпером фургонного типу, але замалий, щоб вмістити квартет з двох чоловіків і жінок. Не було значення, якби це були лише Тацуя та Міюкі, але були ще й Ліна та Хійоґо. Пропозиція зняти номер в готелі була слушною.

– Перед цим дістанемо те, що нам потрібно.

– Потрібно?

– Шановний Тацуя, навіть якщо ви кажете, що зможете, але де ви візьмете...

Ліна та Міюкі висловили свої сумніви.

Тацуя дістав з багажу пристрій розміром з невеликий комунікатор і вийшов з машини.

Усі вийшли за ним.

Поруч з дорогою, де Тацуя зупинив машину, була рівна галявина. Виглядало так, ніби її можна було використати для кемпінгу.

Звичайно, Тацуя не збирався таборитися.

Він швидко змахнув правою рукою, яка не тримала пристрій, горизонтально. Перед тим, як він це зробив, на долю секунди на його правому зап’ясті з’явилася послідовність активації. Це була лише доля секунди, але ні Міюкі, ні Ліна не пропустили її.

Тож коли побачили зміни, що сталися наступної миті, вони не здивувалися, просо подумавши, що Тацуя використав магію.

Одразу після того, як Тацуя змахнув рукою, земля перед ним вирівнялася в коло діаметром двадцять метрів.

Потім Тацуя взяв у ліву руку невеликий пристрій.

Було зрозуміло, що це CAD, тому що в нього були влиті мисленнєві частки й виведено послідовність активації. Якби це справді був комунікаційний пристрій, він був би маленьким, але як для CAD він був досить великим. Якщо для виведення послідовності активації потрібно було стільки обчислювальної потужності, Тацуя, схоже, збирався використати досить складну магію.

Магія негайно активувалася на очах у Міюкі та Ліни, які зацікавлено дивилися на неї.

Лінія світла пробігла по рівній, вирівняній землі.

Це не було фізичне світло. Це лінія сайонового світла.

Незліченні сайонові вогники перетиналися і малювали на землі складні геометричні візерунки.

– ....Це магічне коло?

У відповідь на запитання Міюкі Тацуя кивнув і сказав, – Так.

– Я не відчуваю, що воно робить щось особливе.... Індукція. Ні... Не вона.

Ліна пробурмотіла слова, які можна було сприйняти як запитання або монолог.

– Хороша фраза.

Тацуя також відповів на цей шепіт.

– Це магічне коло - магічний принцип. Маг, який застосовує магію на цьому магічному колі, відчуває «відстань» ближче, навіть якщо він перебуває в абсолютно незнайомому місці.

Успішність магії, а також сила втручання в подію, необхідна для неї, залежать не від фізичної відстані, а від інформаційної. Навіть якщо місце або об’єкт знаходяться настільки далеко, що їх неможливо побачити, шанс успіху магії зростає, якщо місце та об’єкт знайомі оператору, навіть якщо він досить близько, щоб ви могли до нього дістатися, важко вплинути магією, якщо не знайомі деталі.

Тацуя мав на увазі, що якщо магічне коло, яке він намалював, було цілеспрямованим, то магію можна використовувати на невідомих землях і будівлях так само як і у місцях знайомих оператору.

– Шановний Тацуя. Чи може це бути...

Міюкі не встигла закінчити свої міркування, як відповідь сама прийшла до неї.

Фігура, що стояла на магічному колі, намальованому Тацуєю. Нікого з присутніх не здивувало, що вона з’явилася в одну мить. І Міюкі, і Ліна одразу зрозуміли, що вона з’явилася за допомогою «Модельованого моментального руху». Питання «звідки» не виникло. Поглянувши на її обличчя, відповідь була зрозумілою.

– Доброго ранку, пані та панове.

Дівчина, в суцільній сукні з короткими рукавами та фартуху, ввічливо вклонилася Тацуї, що стояв перед нею.

– Мінамі прийшла до нас. Дякую за зусилля.

Це була Мінамі, яка спустилася з супутникової орбіти, націлившись на магічне коло.

– Оскільки це важливе доставлення, я попросила шановного Мінору допомогти на Такачіхо.

– Допомогти з чим?

Питання Ліни адресоване не Мінамі, а Міюкі, що стояла поруч з нею.

– Думаю, що Мінору-кун керував «Віртуальним супутниковим ліфтом» на Такачіхо й спустив Мінамі-чан на землю.

«Віртуальний супутниковий ліфт» - це магія Модельованого моментального руху, яка використовує вигравіюване магічне коло, щоб рухатися між землею й Такачіхо на супутниковій орбіті.

– Можливо, Мінору-кун підкине й на зворотному шляху.

Ліна злегка схилила голову на бік, від відповіді Міюкі.

– Але я думаю, що Мінамі може використовувати «Віртуальний супутниковий ліфт» сама.

– Чи не безпечніше самому розгорнути щит і попросити когось іншого, щоб запустив тебе?

Цього разу, Ліна з розумінням кивнула на відповідь Міюкі.

Під час Модельованого моментального руху, людина або об’єкт, що переміщується, огорталася повітряним коконом Іншими словами, сам Модельований моментальний рух мав вбудовану функцію захисту об’єкта щитом, але він тільки для захисту від вакууму. Ніяких перешкод не передбачалося.

Якщо користувач рухався з розгорнутим Об’єктним бар’єром, Модельований моментальний рух та Об’єктний бар’єр активувалися разом, що збільшувало навантаження на оператора, порівняно зі звичайним переміщенням.

Враховуючи характеристики Мінамі, як паразита, не можна сказати що це сильне навантаження, але це слід міркувати з позиції Мінору. Ні, мабуть, доречно було б назвати це балуванням.

А ні Тацуя, а ні Мінамі не втручалися в розмову Міюкі та Ліни. З одного буку, тому що відповідь Міюкі була правильною, але головним чином тому, що вони приймали багаж, а це було головнішим.

Мінамі принесла велику валізу. Тацуя взяв її з її рук і передав Хійоґо, не перевіряючи вмісту. Хійоґо відніс її до фургона.

– Звісно, я отримав. Будь ласка, подякуй Мінору.

– Якщо будуть якісь незручності, я негайно зміню її.

– Гадаю, що все буде добре, але я зрозумів.

– Так. Що ж, шановний Тацуя. А також, шановна Міюкі та Шановна Ліна, з вашого дозволу.

Мінамі ввічливо вклонилася.

Мінамі, дякую тобі за старання.

– До зустрічі, Мінамі-чан. Наступного разу поговорімо за чашкою чаю, не поспішаючи.

Ліна подякувала Мінамі, що підняла голову, а Міюкі не охоче попрощалася.

Мінамі ще раз вклонилася і стала в центр магічного кола, яке все ще підтримувалося.

Витончено керована магічна послідовність підхопила Мінамі, і її тіло злетіло в небо та в космос із невидимою для ока швидкістю.

◇ ◇ ◇

– То що тобі принесли, Тацуя.

Побачивши, як Мінамі повернулася в космос, а Тацуя стирає магічне коло, Ліна випустила на волю стримувану цікавість. Міюкі тримала те саме питання в голові, тому вона не звинувачувала ту за поспіх.

– Швидше показати.

Сказав Тацуя, і здригнувшись попрямував до кемпера.

Ліна стримано пішла за ним.

І звичайно Міюкі.

У машині Міюкі та Ліна сіли пліч-о-пліч на двох сидіннях, перед ними стояв стіл. Тацуя сів навпроти них.

Хійоґо, виконавши вказівку Тацуї, дістав з валізи на підлозі предмет, схожий на тканину складену у квадрат. І великий предмет схожий на захисний щиток для обличчя і поклав їх на стіл.

– Це що?

– Скафандр обтислого типу.

Як можна судити з назви, обтислий одяг, це той тип вбрання, що щільно прилягає до тіла. Типовим приладом є обтисла сукня, яка підкреслює лінії тіла.

Обтислий скафандр має ту саму перевагу, що запобігає проникненню повітря в проміжок між скафандром і тілом, розширюючись у космічному вакуумі та не перешкоджаючи руху тіла.

– Скафандр? Це? Шолом?

Для захисту від шкідливих космічних променів та ультрафіолету, це не обов’язково має бути шолом з твердого матеріалу. Якщо він герметичний, достатньо капюшона або маски.

– Це те що потрібно?..

Вона не виглядала переконливою, але більше запитань від Ліни не було.

– Шановний Тацуя. Ви приготували скафандр, щоб використати Такачіхо для цієї місії?

Від імені Ліни, яка замовчала, питання поставила Міюкі.

– Так і задумано. Для Міюкі та Ліни, з використанням лише магічного щита, відсутність скафандра не перешкода, але я замовив їх про всяк випадок.

– Судячи з усього, їх тут лише на трьох?..

– Вибачте, пане Хійоґо, але вам доведеться залишитися на землі.

– У мене є робота на землі.

Додав з посмішкою Хійоґо у відповідь на слова Тацуї.

– А якщо це тільки я, то у мене є друзі тут і у сусідніх країнах, які можуть дати мені притулок.

– Правда...

Міюкі не могла не бути враженою заявою Хійоґо, яка перевершувала всі її очікування.

◇ ◇ ◇

Евелін успішно проникнула в Самарканд, але знайти руїни, про місце знаходження яких нічого не відомо, самотужки їй було не під силу. Ні Канопус, який відправив її сюди, ні сама Евелін, від самого початку не вважали це можливим.

Перше, що вона зробила в Самарканді, це встановила контакт з інформаторами USNA, які працювали в Узбекистані. Представництво USNA розташовувалося в колишній столиці Ташкенті, але Самарканд і Ташкент були з’єднані швидкісною залізницею. Для USNA не було складно відправити розвідника до Самарканда.

По правді кажучи, Канопус, головнокомандувач Зірок, не мав наміру серйозно займатися пошуком руїн Шамбали. Він реалістично вважав, що навіть якщо буде знайдена реліквія, або щось краще за неї, то не варто вести її в USNA, ціною тріщини в дружніх стосунках з IPU.

Крім того, Евелін не мала якихось особливих здібностей, придатних для пошуку археологічних пам’яток. Навпаки, вона навіть не дуже підходила для звичайних пошукових місій.

Вона володіла особливою магічною властивістю втручатися в мікросферу, але на противагу, не вміла здійснювати магічне сприйняття на великій території. Іншими словами, вона мало придатна для пошуку руїн.

Вона напевно образилася б, якби дізналася цю правду, але дослідження Шамбали - це скоріше «побічна поїздка». Головна мета цієї місії - дати Евелін досвід. Вона повинна була приймати найкращі рішення й діяти за відсутності начальства та старших. Це була, так би мовити, практична вправа.

Через це розвідники, з якими контактувала Евелін, не були першокласними фахівцями.

Компетентності їм не бракувало. Однак, не можна заперечувати, що вони були дещо недостатньо підготовлені до непередбачуваних ситуацій.

Можливо, на половину це було пов’язано саме з цим. Вдень, на третю добу перебування в Самарканді, Евелін опинилася в несподівано скрутному становищі.

Від самого приїзду до міста, вона була окремо від Лени. Провівши ранок, гуляючи історичними місцями міста у супроводі співробітника розвідки, переодягненого в туристичного гіда.

Багато історичних пам’яток Самарканду з’явилося після приходу ісламської культури. Евелін також подумала, що мало ймовірно, що в спорудах на поверхні землі залишилися якісь сліди Шамбали. Однак релігійні споруди, часто будуються, щоб затушувати язичницький, або попередній релігійний, авторитет. Вона подумала, що навіть якщо на поверхні землі не має ніяких доказів, вона зможе щось дізнатися, якщо постоїть на тому місці.

Вона усвідомлювала, що хапається за соломинку, але лише з білими скрижалями змогла визначити територію як «від Самарканда до Бухари». Вона не могла придумати жодного іншого способу дослідження.

Під час очікування обіду в ресторані, вона помітила дещо незвичайне.

– ...Що це, якісь погляди?

Пошепки запитала Евелін у співробітника розвідки, що сидів навпроти неї.

– Здається за нами стежать.

– Напевно, американці рідко тут, тому на нас дивляться…

У Евелін були шоколадно-каштанове волосся і темно-блакитні очі. Це поєднання, яке не таке вже й рідкісне в Середній Азії. Вона носила одяг, що приховував її фігуру, і захисну від пилу хустину на голові, тому навряд чи вона виділялася своєю зовнішністю або формою тіла. Співробітник розвідки, який виконував роль гіда - чоловік середнього віку, іранського походження, зовні не відрізнявся від місцевого жителя. З самого початку було малоймовірно, що він приверне до себе увагу, через свій зовнішній вигляд.

– Хто б це міг бути?

– Не думаю, що він з органів IPU.

На запитання Евелін, що той думає з цього приводу, розвідник відповів обережним тоном.

Правду кажучи, чоловік, співробітник розвідки не знав, що це був за погляд. Те, що це не стеження IPU, теж лише припущення. Але цей чоловік вкорінився у своєму помилковому припущені, що співробітник допоміжного персоналу не повинен турбувати бойовий персонал туманними звітами. Ні, він застосовував на практиці частину перекручених інструкцій.

– То це іноземний агент? Новий Радянський Союз? Великий Азійський Союз? Ні, не може бути, може Японії?

– Заспокойтеся, старший лейтенант. Не варто зчиняти тут галас.

Евелін замовкла після того, як їй пошепки докорили.

– У всякому разі, закінчімо нашу трапезу і підемо з цього ресторану, ніби нічого не сталося.

Евелін кивнула у відповідь, на слова чоловіка.

Вона доїла свій обід повільніше, ніж зазвичай, щоб створити враження, що нікуди не поспішає і вийшла з ресторану. За вказівками розвідника до незначного історичного місця, яке не було популярним.

– За нами слідкують.

Евелін запитала в агента розвідки чи за ними стежать.

– Там більше людей.

Відповідь була неприємною.

– Перехоплення. Місцеперебування.

Говорячи це, Евелін дістала зі свого наплічника плаский CAD, увімкнула його і поклала в потайну кишеню, яку вона зробила на лівому боці своєї сорочки вільного крою, як пончо. Крім того, вона перечепила сумку, яка висіла на одному боці, по діагоналі.

CAD, який вона дістала з сумки, був з повністю мисленнєвим контролем Не виникало жодних проблем з його використанням, коли він захований у кишеню.

– Можуть бути деякі упущення.

– Просто потрібно знати.

Евелін стримали своє роздратування через відповідальність офіцера розвідки, яка видає запах ухилення від відповідальності, і дала йому імунітет.

– За другою будівлею, праворуч ззаду, за третім пам’ятником ліворуч позаду.

Всього було четверо на хвості, на яких вказав розвідник.

Евелін вистрілила своєю магією одразу в усіх чотирьох.

◇ ◇ ◇

– Ваша Ясновельможність, я хотів би вам дещо сказати.

Генерал Раас Сінгх, якому початковий командир бази надав командну кімнату на авіабазі Карші-Ханабад, почув шепіт від одного зі своїх штабних офіцерів, сидячі в кріслі командувача.

– ...Чи є бойовий маг, якого можна негайно передислокувати.

Запитав генерал у свого заступника рішучим тоном, вислухавши штабного офіцера.

«Аліот» та «Фекда» з Сапта Ріші чекають на нашій базі.

«Сапта Ріші» це назва спеціального магічного підрозділу магів Федеральної армії IPU, але спочатку це були імена семи святих безсмертних з індуської міфології. Можна сказати, що система імен схожа на «Вісім Безсмертних» Великого Азійського Союзу.

Однак якщо «Вісім Безсмертних» використовували особисті імена, легендарних безсмертних, як кодові імена, то «Сапта Ріші» використовували для цього міжнародні назви зір, з сузір’я Великої Ведмедиці.

Частково це було пов’язано з тим, що в міфології Сапта Ріші спочатку ототожнювався з Великою Ведмедицею, а також з тим, що IPU була федеративною державою Індії та Ірану.

Сімку Сапта Ріші складали маги з Індії. Їх головною метою була підготовка східного фронту, з Великим азійським союзом. Неминуче, зоною діяльності була також Індія та сусідні з нею регіони. Через це підрозділ отримав назву, що походила з індійської міфології, але фракція колишнього Ірану виступила проти індійських кодових імен для кожного члена підрозділу.

– Негайно відправте цих двох до Самарканду. Якийсь ідіот веде магічну війну в місті. Припиніть це, поки не постраждали мирні жителі.

– ...Слухаюсь!

Сапта Ріші, чия основна сфера діяльності знаходилася в індійському секторі, фактично перебували під командуванням Рааса Сінгха, який контролював колишню індійську армію. Але формально вони підпорядковувалися безпосередньо головнокомандувачу Федеральної армії. Тим часом це повинно було мати форму запиту на мобілізацію.

Причина чому заступник Ріші вибіг з кабінету коменданта була в тому, що б навести зовнішній порядок.

◇ ◇ ◇

Евелін випустила шквал численних куль чистого тиску у реактивно чорного чотирипалого звіра, який не мав тіні, наче був тривимірним тіньовим псом. Це була оригінальна магія «Куля тиску», яку вона створила сама на основі «Основного коду: Пріссур Тайп Плюс4» відкритого японцем, Йошімі Шінкуро.

Це, по суті, та сама магія, що й «Невидима куля» Кічідзьодзі Шінкуро, але різниця полягала в тому, що «Куля тиску» від самого початку була розроблена для швидких послідовних пострілів. Це не повністю автоматичне заклинання безперервного вогню, а скоріше напівавтоматичне заклинання безперервного вогню. Це свого роду техніка відкладеної активації, в якій кілька «куль» заздалегідь знаходиться в режим очікування і можуть бути випущені по будь-якій цілі, в будь-який момент часу.

Тіньовий звір, який отримав кулю тиску, розчинився і зник у повітрі. Однак, незабаром вона зазнала наступної атаки. Цього разу це був тривимірний силует ворона.

– Як довго я маю тікати!?

Скиглила Евелін, на бігу збиваючи тіньового ворона. Вона бігла вже понад тридцять хвилин. Якби це був телевізійний серіал чи фільм, вони б легко дістали транспортний засіб, але Евелін та її колега, навпаки втратили свій автономно керований автомобіль під час ворожої атаки. Фізичне визначення більше не можна було ігнорувати.

– Атака хімічною субстанцією. Ворог, без сумніву, агент Великого Азійського Союзу.

Співробітник розвідки, що залишив перехоплення на Евелін, пояснив зі досвідченим виглядом.

– Ми це знаємо! Важливіше, знаєте де ховається основна частина?!

– Вибачте. Ворог рухається так швидко, що за ним не поспіти.

– Це марний пристрій. Ворог на мотоциклі!? Сподіваюся він потрапить в аварію і загине.

Евелін лаялася на роботу портативного детектора сайонів і проклинала своїх ворогів, які на відміну від неї, легко справлялися з транспортним засобом.

З початку втечі вона використовувала лише менш потужну магію. Це було зумовлено характером цієї місії, який означав, що вона не могла дозволити собі завдати шкоди цивільним або будівлям.

Евелін не могла використовувати стратегічну магію, але її репертуар тактичної магії був більший, ніж пальців на обох руках. Серед них була вдосконалена «Активна повітряна міна», яка могла руйнувати тверді об’єкти в радіусі одного кілометра. Ця магія була ще потужнішою і далекобійнішою, ніж Активна повітряна міна, що використовувалася три роки тому в районі Гвінейської затоки, в Африці.

За її допомогою можна було знищити всіх магів, що переховувалися. Натомість місто та його мешканці стануть побічною шкодою.

Реальність того, що доводилося тікати, маючи засоби для перемоги, ще більше розчаровувала Евелін.

◇ ◇ ◇

Інформацію про сутички між магами в Самарканді почула й Лена, яка разом з Айлою переховувалися в готелі. Айла, яка перебувала в запасі федеральної армії, отримала електронного листа, із застереженням не втручатися в події.

Причина чому Айлі не наказали висуватися на завдання, полягало насамперед у тому, що вона не була офіційною військовою, а також у тому, що її магія була масштабною і потужною. Навіть якщо вона не була офіційно визнана магом стратегічного класу, більшість офіцерів, які могли наказувати магам, знали про чутки, що Айла може використовувати «Сходження Аґні»

– Лено, Можна тебе на хвилинку?

Наблизившись до Лени, прошепотіла Айла, у вітальні, де вони пили чай.

– Айло, що сталося?

– Я маю тобі дещо сказати наодинці? Ти не могла б повернутися до своєї кімнати?

– Гаразд.

Лену це не бентежило. Від початку вона попросила лише невелику кількість тістечок до чаю і з якими вже розібралася. Вона підвелася зі стільця, залишивши чайник, з третиною вмісту в ньому.

– Міська війна між магами, так?

Почувши розповідь Айли, виразом Лена говорила: «Уявлення не маю». Не те що вона була одержима миром, думаючи щось на кшталт: «Не можливо, щоб у місті почалися бойові дії». Навпаки, вона ставила собі питання, чи буде більше проблем, якщо почнеться міська війна.

– Міська війна, вона то війна, але шкода була обмежена. Я підозрюю, це тому, що обидві сторони обмежують магію, яку використовують, тією яка має вужчий ефект.

– Тобто вони воюють так, щоб цивільні не постраждали? Але ж...

Насупила брови Лена.

– ...Так. Не знаю, як довго це триватиме.

Айла також виглядала сумною, можливо, під впливом обставин. Але вона швидко опанувала себе і продовжила розмову. Ось що вона сказала.

– Насправді, здається, що однією зі сторін у сутичці є міс Тейлор.

– Е, справді!

Можливо, її здивування, переважало смуток, Лена підняла насуплені брови й глянула на Айлу, широко розширеними очима.

– Можливо, але.

– Але це дуже ймовірно, так?

– Так.

Почувши відповідь Айли, Лена рвучко підвелася з ліжка, на якому сиділа.

– Лено?

Айла теж підвелася зі стільця.

– Я повинна піти й знайти міс Тейлор.

– Ха? Ні, ми, звичайно, не можемо залишити її саму, але...

– Міська війна - це жахлива річ. Її треба негайно припинити! Айло, ти можеш мені допомогти?

Лена дуже природно сказала «Мені потрібна твоя допомога». Айлі це дуже сподобається.

– Так я вам допоможу.

Лена мала зовнішність дівчинки й, як дівчинка, прямолінійну віру у добрі наміри людей.

У цей момент Айлу зачепила дівочість Лени.

◇ ◇ ◇

Тацуя і його група знайшли житло в Бухарі вранці й почали свою діяльність після полудня.

Троє з них, окрім Хійоґо були під магією, що перешкоджала впізнанню, «Айдоніус», збережену в штучних реліквіях, і спершу оглянули центр міста.

Ходити пішки не ефективно, тому вони купили велосипеди на першому ліпшому базарі. Раніше казали, що велосипеди в Узбекистані не мають гальм, але це вже не так. Міюкі та Ліна одягли широкі штани в очікуванні їзди на велосипеді чи мотоциклі.

Проїхавши на велосипедах близько години, вони зробили перерву в кафе, під назвою «Чайхана». В процесі цього вони раптом опинилися без нагляду.

Вони всі знали, що були під наглядом, з того моменту як вийшли з готелю. Це не було спостереження, засноване на тому, що вони знали хто вони такі. Якби це було так, то нагляд мав би бути набагато жорстокішим.

«Айдоніус» - це магія, яка не дає бачити хто ви є, і не впливає на зміну вашої зовнішності. Вона не змінює обличчя чи форми тіла людини, але одяг можна впізнати. Тацуя та інші не наважилися одягатися, як місцеві жителі. Вони вважали, що будуть менш вразливими, якщо одягнуться туристами.

Вважалося, що постійна напруженість на кордоні з Казахстаном змусила їх більш обережно ставитися до іноземців.

– ...Що сталося?

Спостереження раптом зникло. Не дивно. Що Міюкі почувалася не спокійною.

– Мабуть, десь в іншому місці сталася велика біда.

Тихо відповів, на запитання Міюкі, Тацуя.

– Ти маєш на увазі, в іншому місті?

Цього разу Тацую запитала Ліна.

– Поблизу не має жодних ознак безладу.

Хоча Тацуя не робив ніяких висновків, його відповідь непрямо підтвердили слова Ліни.

– Перевірю. Будь ласка, зачекайте хвилинку.

Сказав Хійоґо і підвівся з терміналом супутникового зв’язку в руці.

Він повернувся до столу менше ніж за п’ять хвилин.

– Усе так, як думав шановний Тацуя.

Сівши на своє місце, почав доповідь Хійоґо.

– У Самарканді вже близько години триває невелика битва між магами. Ймовірно вони перекидають особовий склад для її придушення.

– Були виявлені іноземні агенти?

– Ні, шановна Міюкі. Це битва не між магами IPU та іноземними магами, а між іноземними магами.

Похитав головою Хійоґо, на запитання Міюкі.

– Сутичка між оперативниками?.. Як це могло залишитися дрібномасштабною битвою?

Дивувалася Ліна.

– Не можу бути впевненим, але здається, що Евелін Тейлор переслідують оперативники Великого Азійського Союзу.

– Що вона коїть?..

Роздратовано пробурмотіла Ліна на додану Хійоґо фразу.

– Для нас добре, що стеження знято.

– Так. Це полегшує наше розслідування.

Тацуя холодно вказав на втрати та здобутки, і Міюкі кивнула на знак згоди.

◇ ◇ ◇

Лена вийшла з готелю разом з Айлою та Луїсом Лу. За п’ять хвилин ходьби від готелю, був пункт прокату автомобілів, тож Айла взяла напрокат невелику машину.

Вона сіла за кермо. Самарканд досить урбаністичне місто, але централізованої автоматизованої транспортної системи ще не було. Потрібен був водій. Айла також не знала Узбекистану. Однак вона більш кваліфікована, ніж Луїс Лю, оскільки була знайома з правилами дорожнього руху IPU.

Луїс сів на пасажирське сидіння. Його хотіла зайняти Лена, але Айла і Луїс заперечили проти цього.

Вона сіла на заднє сидіння з напівопущеними повіками та склавши руки на стегнах. Її пальці переплелися, а долоні утворили молитовну позу.

– ...Спереду, прямуйте праворуч у напрямку приблизно шістдесяти градусів. Відстань близько одна миля.

Сказала вона з напівопущеними повіками.

Дотримуючись вказівок Лени, Айла натиснула на газ.

Лена тричі змінювала вказівки, і щоразу Айла змінювала маршрут. Приблизно через п’ять хвилин, після третьої зміни маршруту, маленька машина з трьома пасажирами в’їхала прямо в центр магічної битви.

З лівого боку до машини наблизилася зграя чорних собакоподібних істот.

Луїс, що сидів на пасажирському сидінні, побачив їх зблизька і подумки закричав: «Ми не встигнемо!».

Але зграя чорних звірів зникла в пилюці, коли з правого боку машини пролунав постріл.

– Ось вона, міс Тейлор!

Крикнула Лена, вказавши на кут будівлі, звідки була випущена магічна куля.

Айла побачила її в дзеркало заднього виду і різко повернула праворуч.

Одночасно вона огорнула автономно керований автомобіль областю контролю.

Втручання в подію, з силою мага стратегічного класу, повернуло рій мух з тіней, у небуття.

Автономно керований автомобіль раптово зупинилася.

Поруч з ним, за будівлею, ховалася Евелін.

Вона була сама. Жодного з розвідників поруч не було. Вони розділилися під час втечі, чи свідомо пішли на роз’єднання? Чи її покинули?

– Міс Тейлор, сідайте!

Відчинивши дверцята, голосно гукнула Лена.

На обличчі Евелін з’явилося вагання.

Ворожий маг, який контролював хімічні субстанції, не втратив цієї можливості.

Замість тіні, Евелін атакував маленький орел з паперу.

Першою це помітила Лена.

Вона застосувала магію, що розсіює фокус свідомості проти хижака, який рухався завдяки магії.

Магія ментального втручання «Диффусер5».

Ціль людина. Магія яка розслабляла психічну напругу за допомогою об’єкта, на якому сфокусована свідомість.

Магія Лени, як правильно, добра до людей.

Однак доброта іноді може стати потужною перешкодою.

«Диффусер», застосований до фамільяра, на якому була сфокусована свідомість мага, змінив напругу мага і спричинив зрив магії.

Завжди добра і завжди сильна.

Не сильна, щоб робити боляче, а сильна, щоб не було боляче.

Ставши свідком цієї магії, Айла була зворушена.

Коли Аліот і Фекда, два члени «Сапта Ріші» відправлені з авіабази Карші-Ханабад, прибули до Самарканду, сутичка між магами вже закінчилася.

Обидві сторони сутички вже зникли, і їх особи були не відомі.

Побоюючись початку більш масштабного міського бою, Аліот і Фекда були змушені на деякий час залишитися в Самарканді.

◇ ◇ ◇

Перший день у Бахарі закінчився лише об’їздом центру міста.

Але відсутність результатів не викликала у Тацуї особливого розчарування чи нетерпіння.

Бухара - це місто в якому здавна мешкало багато людей, навіть якщо це віддалений і недосліджений район. Якби її було так легко знайти, сліди Шамбали вже були б знайдені.

Крім того, з самого початку метою було отримати приблизне уявлення про географію місцевості, оскільки вони тільки почали сьогодні у другій половині дня. Повномасштабне дослідження розпочнеться завтра.

В готелі вони зняли два двомісні номери. У кімнатах жили Тацуя, Хійоґо, Міюкі та Ліна. Міюкі не мала особливих нарікань, щодо розподілу кімнат.

Відразу після того, як вони повечеряли у ресторані готелю, і він повернулися до своєї кімнати йому зателефонували на його супутниковий телефон. Він залишив біля вікна ретранслятор, на випадок термінового дзвінка з Японії.

Це була Фудзібаяші.

– Схоже, що Лаура Саймон, з FAIR, сьогодні незаконно в’їхала до Японії.

Це було головною темою термінового повідомлення.

– Як ви її знайшли, якщо вона не перебуває в міжнародному розшуку?

Роккі Дін і Лаура Саймон, з FAIR, розшукувалися Національною службою національної безпеки USNA по всій країні. Але вони ще не перебували в міжнародному розшуку. Вона незаконно в’їхала в Японію, оскільки не пройшла звичайну процедуру в’їзду, але вони не повинні були перебувати на етапі, коли Японські правоохоронні органи докладали б зусиль, щоб знайти її.

– Про всяк випадок, я додала дані Лаури Саймон до системи пошуку людей і отримала збіг. Зображення було нечітким, том не можна бути впевненим, але відсоток збігу становить понад вісімдесят.

– Інша сторона вжила принаймні певних заходів обережності, тож якщо це понад вісімдесят відсотків, ми можемо бути впевненими.

Той факт, що зображення не чітке, означало, що воно розфокусоване. З сучасними відеотехнологіями це було не можливо. Якщо зображення все одно розмите, означало, що використовувався електронний пристрій для запобігання фільмуванню, або фарбу в макіяжі, яка виводила з ладу датчики зображення, або були якісь інші засоби, що заважали розпізнанню обличчя.

– То де її виявили?

– Міжнародний аеропорт Кансай, зона обслуговування швидкісної магістралі Томей, виїзд на Ацуґі.

Отже, це Ацуґі, а не Мачіда...

Якби це було Мачіда, то мета лабораторія FLT, яка виробляла штучні реліквії. Але якщо вона вийшла в Ацуґі, ми не можемо ігнорувати можливість, що вона націлилася на інститут магічної інженерії в Ідзу.

– Мабуть, намір потурбувати нас, прораховуючи можливість бути виявленим.

– Гадаю, що так,– погодився з міркуваннями Фудзібаяші Тацуя.

– З усім тим, я думаю, що метою є лабораторія третього відділу розробки FLT. Гадаю, треба сконцентрувати нашу безпеку там.

– Гадаю, це буде правильною відповіддю... Так, будь ласка, скажіть пану Хірото, щоб він подбав про особисту безпеку пана Такари.

– Зрозуміло».

Фудзібаяші Хірото особистий підлеглий Тацуї, а для Кійоко Фудзібаяші він був зведеним братом її покійного батька, Наґамаси Фудзібаяші. Іншими словами, вони дядько і племінниця, але Кійоко лише на два роки молодша за нього.

Три роки тому, Тацуя і Мінору ворогували через Мінамі. Переслідуючи Мінору, Наґамаса вчинив зраду проти Тацуї. Як спокута за це, тіло Хірото було запропоноване Тацуї.

Магічна академія, відкриття якої заплановано на наступний місяць, запросила Такару, молодшого брата глави, з родини Яшшіро з Десять головних кланів, як директора. Якщо щось «трапиться» з Такарою, відповідальність за це буде не лише на Тацуї. Існувала можливість, що це може призвести до тертя між родинами Йотсуба та Яшшіро. Оскільки існувала ймовірність того, що Академія Магічним Інженерії стане мішенню, необхідно було вжити заходи для забезпечення особистої безпеки Такари.

– Третій відділ розробки, додаймо пані Саєгусу і пана Тоокамі до команди охорони. Скажіть їм залишатися в офісі у Мачіді.

Штаб-квартира компанії Маґіан розташовувалася в Мачіді. Ця будівля була поруч з Третім відділом розробки FLT. Якщо вони перебиватимуть у штаб-квартирі, то зможуть швидко відреагувати у разі нападу на лабораторію третього відділу розробки.

Тацуя волів би доручити цю справу Фумії та Аяко. Але родина Куроба зараз займалася іншими важливими справами, і вони вдвох були залучені в них, з самого початку літніх канікул.

Тацуя вирішив використовувати Маюмі та Рьоусуке, які на весні мали справу з магами-злочинцями з FAIR, як посилення охорони. Звісно, він був високої думки про здібності Маюмі та Рьоусуке.

– Зрозуміла. Я попрошу їх двох допомогти з технічним обслуговуванням в штаб-квартирі..

У штаб-кварті компанії Маґіан, яка була створена у квітні, працювали місцеві клерки. Однак через те, що Тацуя і Міюкі рідко з’являлися, підтримка офісного середовища відійшла на другий план. Фудзібаяші досить наполегливо нагадувала Тацуї про це, але той ставив на перше місце власні дослідження і не сприймав питання надто серйозно.

– Прошу, зробіть це.

В голові Тацуї промайнула думка, чи це відчуття провини за свою недосконалість?

Або ж, це відчуття полегшення від того, що з нього зняли не розв’язане питання?

Напевно він і сам не міг цього зрозуміти.

◇ ◇ ◇

І Маюмі, і Рьоусуке - працівники компанії Маґіан. Мало того, вони приєдналися до компанії за власним бажанням. Це не «горе найманого працівника», але навіть якби вони сьогодні працювали в Ідзу і їм раптово сказали почати працювати в Мачіді завтра, у них не було іншого вибору, як підкоритися.

До того ж була вагома причина. Існувала велика ймовірність того, що банда магів-злочинців, які намагалися викрасти штучну реліквію у квітні, знову полюють на неї.

– ...Пане Тоокамі, ви знаєте людину, на ім’я Лаура Саймон з FAIR?

Звернулася Маюмі до Рьоусуке, по той бік низької перегородки, перераховуючи офісне приладдя, яке потрібно було поповнити.

– Я знаю її. Але не в сенсі, що ми друзі.

Рьоусуке відповів на запитання, працюючи в офісній програмі для верстки документів. Маюмі не знала, що він ходив на гору Шаста, щоб врятувати свого колегу з FEHR.

– Я чула, що вона в керівництві FAIR. Що ж вона за маг?

– Не просто в керівництві, а заступниця лідера. Кажуть, що вона коханка лідера, Роккі Діна.

Рьоусуке спочатку виправив деякі уявлення Маюмі.

– Коханка...

Маюмі не почервоніла, але злегка насупилася.

Ніяк не відреагувавши на це, Рьоусуке продовжив свою відповідь.

– Лаура Саймон - архаїчний маг, відома як відьма.

Подібно до того, як слово «маг» замінили на «маґіст», з’явилися нові назви для «архаїчного мага» та сучасного мага. Але англомовна версія трохи довга і незграбна і рідко використовувалася в японській мові.

– Говорячи про відьом... Наскільки я пам’ятаю, вони спеціалізуються на втручанні в «людські» події, так?

Маюмі пригадала знання про «відьом», які отримала в університеті. Вона вивчала типологію та характеристики магів в Магічному університеті.

– Я не знаю подробиць про здібності Лаури Саймон, але впевнений, що вона грізний супротивник

Голос Рьоусуке був сповнений усвідомлення, він відповів з похмурим виразом обличчя.

– Гм... Ви вже билися з нею раніше?

Мимоволі запитала Маюмі.

– О, ні... Все було не так. Вона добре відома серед спільноти магів Ванкувера...

Виправдання Рьоусуке навряд чи були гладкими.

Маюмі з підозрою поглянула на нього.

– ...Там теж є спільнота таких магів.

Пробурмотіла Маюмі, зрештою відвівши погляд.

◇ ◇ ◇

Тієї ночі на лабораторію FLT було скоєно напад.

Той факт, що вони вжили заходів на наступний день, після того, як їх помітили, дивувало у протилежному сенсі. Не лише Маюмі та Рьоусуке, але й Фудзібаяші й навіть Тацуя, який перебував в Узбекистані, очікували, що на підготовку знадобиться кілька днів.

З усім тим, їх не застали зненацька. Це був перший день, коли вони почали пильнувати. Хоча були моменти, коли виникала думка «не можу повірити, що це станеться сьогодні», не було ніякої розслабленості через втому або звикання. Маюмі зупинилася в сусідньому готелі, який організувала Фудзібаяші, а Рьоусуке чекав в кімнаті для сну, в штаб-квартирі компанії.

Тож щойно посеред ночі на термінал надійшов сигнал тривоги з лабораторії, Рьоусуке схопився з ліжка.

Він одягнув робочі штани, які висіли поруч з ліжком, обмотав свій CAD навколо зап’ясть, натягнув тактичний жилет поверх сорочки з довгими рукавами й взув черевики, щоб захисти ноги. Менше ніж за тири хвилини, коли все було готове, Рьоусуке вибіг з кімнати для сну.

Надворі йшов дощ. Він був не надто сильним, але це була така погода, коли зазвичай накривали голову парасолькою.

Проте Рьоусуке вибіг під темний дощ, не зважаючи на те, що змокне.

Згідно з інформацією, що надходила на термінал в режимі реального часу, злочинці застрягли на першому поверсі, біля захисних жалюзів. Кімнату охорони поки що не було захоплено. Навпаки, ніяких ознак нападу не спостерігалося.

(Прикриття?.. Чи...)

Якщо у зловмисників і був план, то Рьоусуке не мав жодного уявлення про нього. Після деяких вагань, він вирішив діяти за інструкцією.

Рішення про підтримку безпеки було несподівано прийнято вчора ввечері, але вже на ранок Фудзібаяші підготувала детальну інструкцію.

(З кімнати контролю на першому поверсі не надходило жодного запиту на допомогу. В такій ситуації...)

Рьоусуке попрямував до аварійного виходу, з боку будівлі. Це вхід, який зазвичай замкнений.

За цими дверима знаходилися пожежні сходи, які вели на другий поверх. А на другому поверсі лабораторії знаходилися приміщення для виготовлення штучних реліквій.

Щоб потрапити до приміщення з виробництва штучних реліквій, треба скористатися ключем, який зберігався в диспетчерській, на другому поверсі. Безпека була посилена таким чином, після того, як на початку травня туди вдерся дует магів-злочинців FAIR «Янус».

Згідно з інструкцією Фудзібаяші, процедура полягала в тому, щоб піднятися на гору аварійними сходами, не відчиняючи захисні жалюзі, і зміцнити оборону диспетчерської.

Права рука потягнулася до кишені тактичного жилета. Там він тримав карту-ключ від аварійного виходу. Однак, коли пальці Рьоусуке торкнулися картки-ключа, він перемістив праву руку до іншої внутрішньої кишені, не витягнувши її.

Витягнувши з внутрішньої кишені спеціальний кийок, Рьоусуке різко розвернувся.

Розвернувшись, він більше не перебував під атакою ззаду, і перехопив спеціальний кийок, яким замахнувся охоронець FLT, що атакував його спреду.

Палиці зіткнулися одна з одною, і обидві сильно зігнулися.

Рьоусуке сміливо відкинув кийок.

Охоронець підняв свій зігнутий.

Його очі зустрілися з очима охоронця. Тієї є миті Рьоусуке зрозумів, що тим маніпулюють.

Він схопив лівою рукою зап’ястя чоловіка, який замахнувся кийком і кинув його. Охоронець не впав, а тримався у випростаному положенні.

Рьоусуке поклав праву руку під підборіддя просунувши її під шийний захисний щиток і стиснув артерію пальцями.

Сила в тілі охоронця зникла. Це був синдром каротидного синуса, так звана «непритомність».

Чоловік впав спиною на мокру дорогу. Але Рьоусуке не встиг обережно покласти його на землю, щоб уникнути травм. Він був оточений охоронцями, які мали бути його друзями.

Кількість охоронців, що оточували Рьоусуке, становила чотири. На першому поверсі було розміщено шестеро охоронців.

Один з них відсиджувався в диспетчерській, а п’ятьох, які патрулювали, слід було вважати перетвореними на ляльок.

– Лаура Саймон, ти, зла відьма! Припини ховатися і покажись!

Розлючено вигукнув Рьоусуке. Він був переконаний, що Лаура маніпулювала охоронцями.

– Тоокамі, я знала, що твій щит неприємний.

Відповіла Лаура. Але її голос звучав так, ніби спускався з небес або вирвався з-під землі. Здавалося, що напрямок не можна було визначити.

Це був не просто голос.

Це поруч, він це відчував. Але він поняття не мав, де вона ховалася.

– Сила твого захищеного кулака міцніша за сталь. Чому б тобі не вдарити цим кулаком союзника, яким маніпулюють?

Глузлива провокація. Ці слова змусили Рьоусуке вагатися, чи використовувати «Реактів арм».

– Тоокамі, укладімо угоду. Відчини ті двері, і я відпущу цих людей.

– Думаєш, обдуриш такою прозорою брехнею!

– Здурів. Відьми не брешуть. На відміну від вас, сучасних магів, ми цінуємо слова.

Рьоусуке не був знайомий з архаїчною магією. Ні, він не знайомий з магією взагалі.

Він лише смутно розумів сенс репліки Лаури: «Ми цінуємо слова». Тому він не міг судити про правдивість слів: «Я не брешу».

– ....Досить просто відчинити?

Це зустрічне запитання справді виражало вагання Рьоусуке.

– Я не збираюся вимагати, щоб ти відійшов з дороги або пропустити нас.

Запевнила його Лаура, перериваючи слова, наче жувала їх. Незалежно від того, говорила вона правду чи брехала, в її репліці не було жодних вагань.

Наявність чи відсутність вагань визначали силу слів. Навіть якщо це брехня, слова, сказані без вагань, є сильними.

Серце Рьоусуке схилилося до того, щоб прийняти пропозицію Лаури.

Але потім.

– Дякую, що дочекалися!

З цими словами, на землю впала біла маса змішана з дощем. Було темно, тому Рьоусуке не міг розгледіти, що це було.

Чотири об’єкти розміром з м’ячі для гольфу. Це був сухий лід.

Шматки сухого льоду летіли в обличчя кожного з охоронців, яким маніпулювали. Перед тим як зіштовхнутися з охоронцями, вони зникли.

Наче маріонетки з обірваними нитками, охоронці, що оточували Рьоусуке, розляглися на вулиці.

– Пані Саєгуса, це?..

Підозріло запитав Рей, власницю нового голосу, Маюмі, на якій був плащ. Він не мав жодного уявлення чому впали охоронці.

Це не було наслідком удару чогось білого - шматків сухого льоду, що влучили в них. Рьоусуке звик бачити, як люди падають від ударів, тому він це розумів. Це було не таке падіння. Крім того, об’єкти, що впали з неба, взагалі не влучили в охоронців. Вони розчинилися в диму перед їх очима.

– Я розповім вам пізніше.

Маюмі, яка підбігла до Рьоусуке і повернулася спиною до аварійного виходу, утрималася від відповіді. Вона мала досить досвіду в цій галузі, щоб не розкривати карти перед ворогом.

Зайве говорити, що сухий лід, який впав з неба, був викликаний магією Маюмі.

Магія «Драй Метіа» - це її спеціалізація.

Вона зібрала невелику кількість вуглекислого газу, наявного в атмосфері, створила сухий лід і випарувала його перед обличчям опонента. Висока концентрація вуглекислого газу, що раптом утворилася прямо перед носом, могла легко викликати отруєння.

Причина, через яку опонент втрачав свідомість від «Драй Метіа», більше пов’язана з гіпоксією, ніж з отруєнням вуглекислим газом, але як отруєння вуглекислим газом, так і дефіцит кисню, могли призвести до смерті залежно від ступеня тяжкості.

Маюмі, звісно, підлаштувала і побудувала магію так, щоб цього не сталося. «Драй Метіа», яку вона випустила в охоронців, що були під впливом, також мала зменшити силу, щоб подбати, що вона не вб’є їх.

– Що важливіше, будь ласка, розкажіть ситуацію.

Коли Маюмі запитала його про це, Рьоусуке також нагадав собі, що зараз не час піддаватися цікавості.

– Як бачите, охоронці, які відповідали за перший поверх, потрапили до рук ворога, але диспетчерська в безпеці. На другому поверсі не має жодних ознак вторгнення. Тут я потрапив у засідку.

– Отже, ворог намагається проткнути через пожежний вхід. Чи міг витекти план будівлі?

Інформація про аварійні виходи лабораторії не були доступні для зовнішнього світу. Маюмі подумала, що якщо злочинці чекали тут, то ця інформація могла, якимось чином, просочитися.

– Думаю, вони отримали її від охоронців, яких використали як маріонеток.

Теорія Рьоусуке відрізнялася від Маюмі.

– Охоронцями керувала Лаура Саймон. На жаль, я не знаю, де вона переховується.

Однак він не став це обговорювати та продовжив голосом, в якому не міг приховати свого жалю.

– Я вас бачу. Здавайтеся і забирайтеся з дороги.

Лаура спробувала скористатися цією фразою. Це не був лише словесний трюк. Вона одночасно використала магію, яка позбавляла волі, а не свідомості.

– Хм... Щось на кшталт газової атаки, напевно.

Однак, «запах, що позбавляв волі», яким маніпулювала Лаура, був заблокований магічним щитом, який розгорнула Маюмі.

Навчена досвідом газової атаки напередодні, Маюмі розгорнула навколо себе магічний щит, який вибірково блокував гази, що не містяться у звичайному повітрі, ще до того, як втрутилася в бій.

Налетів порив вітру. «Аромат», посланий Лаурою, здуло дощовими краплями під дією магії низхідного потоку, яку Маюмі пов’язала з магією щита.

– ...Знайшла її.

Після бурмотіння Маюмі, дощова вода, що зібралася на поверхні дороги, перетворилася на бурульки й злетіла в повітря. У середовищі з великою кількістю води легше використати крижані кулі, ніж зібрати вуглекислий газ для отримання сухого льоду. Крім того, вуглекислий газ добре розчиняється у воді. З хімічного погляду, вуглекислий газ що міститься в дощових краплях, становить мізерну кількість, але уявлення про те, що вуглекислий газ розчиняється у воді, знижує ефективність магії.

Враховуючи призначення «Драй Метіа» яку вона використала на охоронцях раніше, зниження потужності було справді зручним. Але у випадку, коли вона використовувалася як засіб атаки, це ситуація, коли слід було використати замість сухого льоду, звичайний.

Магія «Хаілсторм6» запустила шквал градин.

Частинки льоду, що виросли до одного сантиметра в діаметрі, роєм злетіли в гору.

Придорожня Дзельква7 виросла більше ніж на двадцять метрів

Шквал граду затягнув верхівки дерев.

Град створював брижі, ніби падав на поверхню води.

Потім серпанок, що злився з чорними хмарами на нічному небі, розвіявся.

З-за верхівок дерев з’явилося дві постаті.

Чоловік і жінка.

– Лаура Саймон!

Вигукнув Рьоусуке, глядячи на жінку.

Це заступниця керівника FAIR...

Маюмі також зрозуміла хто ця жінка, бо Рьоусуке вигукнув її ім’я.

(Але хто цей чоловік...?)

Чоловік середнього віку плив поруч з Лаурою, обхопивши її за талію й тримаючи її. Звичайно він був би членом FAIR, лакеєм Лаури. Але з погляду Маюмі це виглядало недуже правдоподібно.

(Що це може бути?.. Думаю, ще можна назвати ознаками сильної людини...)

Звісно, від Лаури також було відчуття незбагненної моторошності. Однак інтуїція Маюмі підказувала, що цей чоловік більш загрозливим.

Те саме відчував і Рьоусуке. Коли чоловік і Лаура спустилися на дорогу, Рьоусуке закрив Маюмі спиною.

– ...Я розберуся з цим чоловіком. Лаура Саймон...

Коли Рьоусуке зиркнув на нього, чоловік відпустив руку, що тримала Лауру за талію. Лаура також зняла руки з шиї чоловіка і відійшла від нього.

– Молода панно, цікаво, чи ви, а не Тоокамі, будете мене розважати?

Цинічно звернулася до Мінамі Лаура.

– О, я не маю права приймати непроханих гостей. Краще вам піти геть.

Маюмі не була настільки войовничою, щоб купитися на сварку, яку їй пропонували. Але, схоже, зверхній тон Лаури образив її, і Маюмі відповіла тоном, який добряче висміював співрозмовницю.

– ...Дівчинко, я попрошу тебе назвати своє ім’я. Для тебе має бути честю, що я запам’ятаю його.

– Я не настільки молода, щоб називатися дівчинкою. Чи ти досить стара?

– Померти. ....

З горла Лаури вирвався високий «звук», який не можна було назвати ні піснею, ні молитвою.

Характерною рисою давньої магії, «чаклунства», було втручання в людські явища. Магія відьом - це втручання в феномен «людських істот». «Звуки», який щойно видала Лаура, це скорочена техніка співу, розроблена відьмами в останні роки, щоб компенсувати недоліки співання заклинань, який вимагав певного часу, перш ніж ефект стане очевидним.

Змінюючи власне горло, вони вокалізували кілька «звуків» одночасно. Складні фонеми, що накладалися один на одного, ставали символами з магічним значенням, виконували ту саму функцію, що й послідовність активації, яку виводив CAD.

Основна частина «звуку», який вона вимовила, знову перетворилася на слова, – Прийди з Палацу Небесного скорпіона, о володарю Плутона. О інший Абсолют, чий гнів, плач і обурення написані свіжою кров’ю. Нехай ті, хто накликав презирство і ганьбу на слуг твоїх, будуть винагороджені силою Вартового».

Магія називалася «Ангел смерті (Азраель)». Її дія полягала в тому, щоб паралізувати серце одного опонента, який перебуває в радіусі дії звуку. Це заклинання, яке втручалася в у подію «людського тіла» і викликала сердечний напад.

Можливо, ця назва і заклинання були тарабарщиною для послідовників того що європейці називають «язичництвом». Нечестивість «відьом» проявлялася в тому, що вони не тільки не бентежилися, але й пишалися своїм святотатством перед іншими.

– Шкода. Занадто повільно.

Але навіть з такою винахідливістю вона не могла встигнути за швидкістю сучасної магії.

Маюмі одночасно активувала «Область контролю» та «Зміцнення інформації», разом з тим, як це пробурмотіла. Одночасна активація декількох видів магії була дослідницькою темою Третьої науково-дослідної лабораторії, яка досі працювала. А родини Саєгуса колишні «Саегуса8». Вони маги з номером, які перейшли з третьої лабораторії до сьомої. Здатність активувати дві протилежні магії так плавно і швидко, була зумовлена магічними навичками, які родина Саєгуса набула в третій лабораторії.

Навіть якщо це була магія відьми, принцип дії був однаковий. Магія - це тимчасове перезаписування Ейдосу, незалежно від того, чи це відбувалося за допомогою магічної послідовності, яку створювали, чи інформаційного тіла, яке використовували. Навіть якщо це магія «відьми», якщо «Область контролю» або «Зміцнення інформації», переважатимуть у втручанні в інформацію, магія не спрацює.

«Ангел смерті» Лаури не змогла пробити магічний захист Маюмі.

Маюмі знову вдарила Лауру «Хаілстормом».

Лаура відскочила назад більше ніж на десять метрів і пригнулася.

Але далі вона не змогла віддалитися. Позаду неї був стовбур Дзелькви.

Якби вона просто випустила крижані уламки в цей момент, перемога Маюмі була б забезпечена. Вона була відома як майстер магії точної стрільби з далекої відстані. Вона ніколи не промахувалася на такій відстані.

Але замість того, щоб випустити градини, вона вирішила згенерувати кулі сухого льоду. Навіть якби крижані гранули не влучили у життєво важливі точки та просто вивели б з ладу, вона не змогла б уникнути кровопролиття. За допомогою «Драй Метіа» вона спробувала підкорити Лауру, не проливаючи крові.

Сучасна магія мала чудову швидкість активації. Проте, час, необхідний для перемикання між магіями, та роздуми про тип магії, дав Лаурі шанс дати відсіч. Це призвело до того, що Лаура отримала час, необхідний для активації архаїчної магії, яка займала більше часу, ніж сучасна магія.

Тіло Лаури хитнулося, потьмяніло й злилося з корою Дзельква. Звісно, так воно виглядало лише завдяки магії.

Маюмі одразу це зрозуміла тож не здивувалася. Але не могла не засмутитися. Жаль, що перемога, яка була в її руках, вислизнула через її власну наївність, пронизували серце Маюмі.

Вона поспішила знайти Лауру. У неї також була своєрідна здатність віддаленого бачення, яка називалася «Мультисфера». Ця здатність, дозволяла бачити сцену в реальному часі з різних позицій, без перешкод. Навіть зараз вона намагалася з’ясувати місцеперебування Лаури за допомогою цієї здатності.

Однак «Мультисфера» - це можливість бачити сцени, які можливо побачити, якщо їх освітлювало світло, незалежно від відстані чи перешкод. Навіть якщо ви освітите це, ви не можете бачити те чого не видно.

Крім того, магія, яку використовувала Лаура, базувалася на тому ж принципі, що й «Примарний крок», який накладає на іншу людину натяк, «не бачу», коли дивиться на вас. Чим сильніше усвідомлення того, що ви хочете побачити, тим більше потрапляєте під закляття. Це дуже погана магія для «Мультисфери».

Маюмі відчула, як стіни Зміцнення інформації, які вона застосувала на собі, почали прогризати. Це було відчуття, ніби її атакували магією.

Зараз вона не відчувала, що її стіни були пробиті. Але якщо тільки захищатися, то це призведе до виснаження. Маюмі зрозуміла цю логіку.

Але якщо не можливо розпізнати свого супротивника, не можливо атакувати. Магія, яка передбачала не вибіркові атаки, такі як широкомасштабне бомбардування, була слабким місцем Маюмі. У всякому разі, вона зараз перебувала в обороні й чекала на слушну нагоду.

Маюмі притиснулася спиною в дощовику до стіни лабораторії, завдяки звуженню діапазону «Області контролю» збільшивши концентрацію і піднявши ще три стіни «Зміцнення інформації.»

Ворог, з яким зіштовхнувся Рьоусуке, виглядав молодшим, ніж здалося, на перший погляд. Здалеку здавалося, що йому було за тридцять чи сорок років, але тепер, коли вони стояли один на проти одного, здалося, що йому близько тридцяти.

Взагалі кажучи, молодість відображалася в його фізичній силі. Якщо фізична сила різна, той спосіб боротьби змінюється. Це був не стільки прорахунок, скільки різниця в розрахунках між тим, кому було близько тридцяти, і тим, кому було понад тридцять, але Рьоусуке був налаштований на перемогу.

Чоловік одягнений у сіру літню куртку. Витяг з під неї ніж.

– Люй Дунбінь.

Пробурмотів чоловік, витягнувши руку з ножем у перед. Рьоусуке не відразу зрозумів, що ще означало.

– Почуємо твоє ім’я.

Почувши звернення англійською, він зрозумів, що це було ім’я чоловіка. Причина, чому він не одразу пов’язав це з представленням, полягала в тому, що Рьоусуке не звик чути ханські прізвища.

Він не знав жодного ханьця коли був на Хоккайдо чи у Ванкувері, а ханьці та китайці у Ванкувері давали собі імена в англійському стилі.

Звісно, Рьоусуке не мав жодного уявлення про те, що «Люй Дунбінь» - це ім’я легендарного безсмертного Люй Дунбіня.

– Тоокамі Рьоусуке.

У відповіді Рьоусуке на прохання Люй Дунбіня не було ніякого сенсу. Він просто відповів, бо його запитали. Рьоусуке не знав, що ім’я могло бути засобом нападу, для деяких архаїчних магів.

Люй Дунбінь не дуже добре вмів проклинати, використовуючи імена. Вбивство прокляттям - це скоріше сильна сторона «Сапта Ріші» з IPU, проти яких виступали «Вісім Безсмертних». Однак, якщо знати ім’я, його легше використати як ключ до пошуку іншої сторони.

Однак у цьому випадку, коли опонент охороняє певне місце і не рухається, потреби в техніках пошуку прихованого ворога практично не було. Люй Дунбінь представився і попросив Рьоусуке представитися, бо це було його звичкою під, час ближнього бою.

Проти Люй Дунбіня, який тримав ніж, Рьоусуке прийняв напівправу стійку з піднятими перед собою кулаками. На жаль, єдиною зброєю, яку він приготував, був спеціальний кийок, який він щойно зламав.

Натомість на цьому етапі він активував «Реактів арм». Він шкірою відчував, що Люй Дунбінь супротивник, з яким не можна послабляти пильності, навіть на мить.

Рьоусуке та Люй Дунбінь витріщилися один на одного. Поруч з ними, на невеликій відстані, одна проти одної стояли Лаура та Маюмі.

Словесні леза, якими обмінювалися Маюмі та Лаура, змінили магічні атаки. Маюмі відбила прокльони Лаури, а крижані кулі Маюмі вдарили в асфальт.

Це був сигнал. Люй Дунбінь скоротив розрив і встромив свій ніж. Це було неймовірно швидко, але недостатньо швидко, щоб втратити його.

Схопивши ніж правою рукою, Рьоусуке намагався лівою відбитися від нього, зсередини на зовні.

Але ліва рука розсікла повітря. Перш ніж він це зробив, Люй Дунбінь відвів руку.

Відтягнутий ніж Люй Дунбінь тримав під кутом.

Удар був спрямований у живіт.

Рьоусуке вдарив правою долонею по внутрішній стороні правого передпліччя Люй Дунбіня і відхилив удар. Потім він зробив крок вперед правою ногою і штовхнув правим ліктем у груди супротивника.

Однак відповіді не було. Люй Дунбінь відвів назад ліву ногу і відкрив тіло, вбиваючи силу удару ліктем. І націлився на шию Рьоусуке з ножем у правій руці.

Рьоусуке розслабив правою коліно, повернув тіло вліво, самостійно падаючи, і схопив лівою праву рукою Люй Дунбіня. Через «Реактів арм» неможливо контролювати силу, але це ситуація, коли не було необхідності звернути на це увагу.

Рьоусуке простягнув руку з наміром стиснути руку, але вхопився за рукав куртки. Силою свого падіння, він закрутив Люй Дунбіня у власному оберті.

Рукав розірвався, і Люй Дунбінь злетів у повітря. Чи то його кинули, чи то він сам стрибнув, але він приземлився на вологе покриття, рухаючись як кіт.

Рьоусуке також плавно, без жодної затримки, підвівся.

Він і Люй Дунбінь знову подивилися один на одного.

Атаки Лаури потрапляли в Маюмі одна за одною. Маюмі, з іншого боку, не в змозі дізнатися, де знаходилася Лаура.

(Якщо вони продовжать в тому ж дусі...)

Маюмі опинилася в ментальній пастці.

Насправді не те щоб не було жодних варіантів дій. Навіть якщо не відомо де вона ховається, був спосіб її атакувати.

Те, що Маюмі не дуже добре володіла магією атаки по широкій площі не означало, що вона не могла цього зробити.

(...Чорт забирай! Тож...)

Інтенсивність атак Лаури поступово зростала. Інтервали між атаками ставали довшими, що також свідчило про те, що її супротивниця вирішила взяти час на підготовку.

Маюмі не володіла техніками щитів проти ментальної магії або прокльонів. Вона використовувала лише універсальні «Область контролю» та «Зміцнення інформації», щоб впоратися з цим. Можна назвати це грубою силою. Оскільки вона не використовувала оптимальні техніки, виснаження було інтенсивним.

Сила ворожої магії зростала, а вона виснажувалася. Якби так тривало й надалі, перемога чи поразка очевидні. Маюмі не мала наміру миритися з таким результатом.

– Пане Тоокамі, ви використовуєте щит, про який говорили?!

Підвищила голос Маюмі, не глядячи на Рьоусуке.

– Так!

Прозвучала лише ця коротка відповідь. Схоже, Рьоусуке також не мав часу.

Якщо йому важко, то їй шкода, подумала Маюмі. Але вона вже прийняла рішення.

– Для початку скажу. Вибач!

Тож Маюмі голосно вибачилася за те, що збиралася зробити.

Раптом Маюмі запитала чи використовує він щит, «Реактів арм», але у Рьоусуке не було часу обертатися. Він був надто зайнятий, відбиваючись від чорних лез, які випустив Люй Дунбінь. Він не міг відвести від нього очей на секунду.

Люй Дунбінь кинув кинджал. Він хитнув головою, щоб уникнути леза, яке летіло йому в обличчя.

Але Рьоусуке не зупинився. Він зробив крок назад, щоб уникнути ножа, який хитнувся горизонтально і стрибнув у бік ногою, на яку приземлився.

Кинджал, від якого він щойно ухилився, там де була його потилиця, коли він приземлився.

Ніби проходячи повз нього, інше лезо цілило Рьоусуке в груди. Він відмахнувся від нього лівою рукою, обгорнутою в індивідуальну броню. Перед тим, як лезо вдарилося об дорожнє покриття, воно злетіло і цілилося Рьоусуке в горло.

Магія Люй Дунбіня - це дистанційне керування ножами та клинками. Він не просто відправив лезо в пліт, а маніпулював ним у тандемі ножа, яким маніпулював власною рукою.

Рьоусуке знав, що це дистанційне керування здійснювалося через віртуальну нитку. Тактика Люй Дунбіня магічне застосування бойового мистецтва з мотузками та кинджалами. «Шен-бяо» це ерозійностійке бойове мистецтво, яке використовувало ножі у формі метальних знарядь, до яких прикріплена мотузка. Вона відтворювалася не за допомогою мотузки, а за допомогою магічної нитки.

Оскільки ця нитка не мала фізичної форми, неможливо було порушити траєкторію леза, намотуючи або розрізаючи мотузку, як це відбувалося у випадках зі справжнього шен-бяо. Той факт, що напрямок вістря можна було вільно змінити, також був унікальним для магії.

Ступінь свободи міг бути меншим, ніж у техніці відправлення ножів у політ за допомогою телекінезу, але можна сказати, що це, безумовно, більш клопітка атака, в поєднанні з технікою ножа.

На цю мить, випущені леза не мали сили пробити «Реактів арм».

Але не було гарантії, що, якщо влучить, не буде ніяких проблем. Не можна було ігнорувати можливість фінта, який застане зненацька.

Ось чому, зараз Рьоусуке не міг повернути голову, навіть якщо до нього зверталися. Він міг відповісти лише одним «так».

Мабуть, цієї відповіді було достатньо для Маюмі.

Відразу після того, як він відповів, разом з вибаченням, над головою розповсюдилася присутність потужної магії. Рьоусуке несподівано відвернутися, але, на щастя, так само як і Люй Дунбінь. Імпульс магічно керованого леза сповільнився.

Тоді з неба посипався град.

Слово, що пролунало у відповідь на запитання Маюмі, було дуже коротким, але це була чітка відповідь, яка не залишала місця для непорозумінь.

Спочатку Маюмі за допомогою магії руху зібрала п’ятьох полеглих, знешкоджених охоронців у коло радіусом два метри з центром навколо себе. Потім вона зібрала нову магічну послідовність «Хаілсторм».

Ціль знаходилася в колі радіусом двадцять метрів, за винятком зони у два метри від неї самої. Пончикоподібна, а точніше бубликоподібна ділянка з діркою в середині. Це був двомірний приціл з точкою огляду в небі над нею.

Маюмі не дуже добре володіла двомірним прицілом, тому що звикла використовувати тривимірні приціли з багатоточковим віддаленням спостереженням. Але знову ж таки, тільки тому, що вони «не вміють» або «погано вміють», не означає, що вони не можуть цього робити.

Дощ, що падав, волога в повітрі, вода, що змочувала тротуар.

Все це перетворилося на крижані кулі які вистрілили з повітря.

Градини не лише пробили дорожнє покриття, але й прострелили неглибокі ямки. Цей вид завданої шкоди - ще одна причина, чому Маюмі не наважувалася використовувати магію без розбору, на великій площі.

Все тіло Рьоусуке піддалося впливу граду. Проте він не проявив жодних ознак болю. Крижані кулі що, що вгризлися в дорожнє покриття, ймовірно, також не діяли на його «Реактів арм»

Чоловік, з яким бився Рьоусуке, Люй Дунбінь, сховався під дзельквою. Однак град потрапляв і в тінь дзеркальви.

Крижані кулі утворилися не лише в небі, але й з вологи біля землі. З крапель, що капали з листя дерев. Укриття від дощу марні проти «Хаілсторма»

Здалеку на Люй Дунбіні не було видно жодних ушкоджень. На його одязі були дірки, тож, можливо, він скористався якоюсь магією, що загартувала шкіру.

Тоді з-за дзелькви, під якою ховався Люй Дунбінь від опадів, пролунав крик.

Маюмі направила «Мультисферу» за дзелькву.

Там навпочіпки сиділа Лаура, прикриваючи голову обома руками. З обох її рук текла кров. Атака Маюмі завдала ефективного удару.

Коли Маюмі це зрозуміла, вона раптом відчула сильний білль в обох руках. Вона тихо застогнала і нахилилася вперед. Похитнулася від болю і ледве встояла, не впавши на коліна.

Своїми затуманеними сльозами очима вона не бачила ран. Був лише біль від порізів.

(Що... Це...)

У неї було припущення, що це, ймовірно, Лаура чинила опір. Але не знала як саме.

Це була магія відьом автоматичної відплати «Три богині помсти (Евменіди)». Ця магія відбивала назад біль, якого вона зазнавала, простежуючи шлях проєкція магічної послідовності, і класифікувалася як тип «повернення прокляття», якщо застосувати старі стандарти.

Зазвичай це спричинило б біль, який відбивався б на тілі, на рівні, фантомний біль справді спричиняв шрами, але цього разу пощастило, що «Хаілсторм» був не вибірковим на великій площі. Оскільки магія не була спрямована безпосередньо на Лауру, відбитий біль лише частково досяг Маюмі.

Однак цього болю було достатньо, щоб Маюмі не змогла продовжити переслідування.

Лаура, хитаючись, пішла геть.

Маюмі не мала сили простежити за її місцем знаходження за допомогою «Мультисфери».

Це були радше крижані кулі, ніж град. Це був скоріше крижаний шквал, ніж град.

Реальний час не перевищив десяти секунд.

Але Рьоусуке здалося, що постріли тривали більше ніж у сто разів довше.

Дорога була завалена гілками придорожніх дерев і численними дрібними ямами в дорожньому покритті. Ця ділянка, безумовно, потребувала повного перекриття.

Ймовірно, це було зумовлено вертикальним льодовим шквалом. Кора придорожніх дерев була зіскоблена, але жодне дерево не впало.

Сам Рьоусуке взагалі не постраждав. «Реактів арм» повністю заблокувала крижаний шквал. Він рефлекторно зупинився, але якби він захотів, то міг би безперешкодно рухатися навіть під час граду.

Усвідомлення усієї цієї ситуації викликало у Рьоусуке хвилювання.

Під градом він повністю відвернувся від ворога. Можливо, ворожий клинок міг досягти його навіть у цю мить, таке відчуття кризи промайнуло в голові Рьоусуке.

Він поспішно пошукав Люй Дунбіня. На щастя, градом було розбито менше половини вуличних ліхтарів. Світло було слабким, але він мав тьмяну видимість.

Люй Дунбінь знаходився в оборонній позі, притулившись спиною до придорожнього дерева, закривши обличчя руками й згорнувшись калачиком. Було надто темно, щоб розгледіти деталі, але, швидше за все, все виглядало саме так.

Як тільки він це зрозумів, його тіло ворухнулося. До дерева, до якого притулився спиною Люй Дунбінь, було сім чи вісім метрів, але Рьоусуке подолав цю відстань на одному диханні.

Можливо, відчувши його присутність, Люй Дунбінь також розтиснув совою оборонну позу і подивився вгору. Потім він кинув у Рьоусуке по черзі ніж і кинджал.

Рьоусуке не ухилився.

Магічний щит Рьоусуке відбив два леза, кинутих з близької відстані.

Люй Дунбінь, ймовірно, передбачав, що Рьоусуке буде ухилятися від кидків, як зазвичай. Коли Рьоусуке вступив у бій, і його реакція на мить забарилася.

Попри це, Люй Дунбінь спробував встромити ніж, який тримав у правій руці, у праву руку Рьоусуке, виконуючи послідовні поштовхи.

Рьоусуке перервав його удар, розтиснувши правий кулак, щоб змахнути праву руку Люй Дунбіня.

Той негайно розпочав атаку ножем лівою рукою.

Рьоусуке зробив сильніший крок вперед правою ногою, одночасно звернувши праву руку, щоб заблокувати ліву - Люй Дунбіня.

Потім він виставив лівий кулак.

Ціллю була життєва точка «енергетичного центру9» в центрі грудей.

Однак супротивник не дозволив йому легко влучити в життєво важливу точу.

В результаті ухилення Люй Дунбіня, який повернув верхню частину тулуба, кулак Рьоусуке приземлився трохи лівіше від його грудини, в правій частині грудної клітки супротивника.

Лівий кулак відчув зламані ребра.

Сильне відчуття дискомфорту зупинило рухи Рьоусуке.

Коли одягнений «Реактів арм» дотик зазвичай не відчувався. Через магічну броню можна було відчути опір тиск, але не можливо передати відчуття, що ви зламали кістки супротивника.

(«Реактів арм» була деактивована?!.)

Звісно Рьоусуке не став знімати її сам.

Попри те, що він був в бою, індивідуальна магія броні була вимкнена.

Броня не була зламана.

«Реактів арм» була роззброєна зовні, проти волі Рьоусуке!

Ліва рука Люй Дунбіня, що тримала ніж, ворухнулася.

Рьоусуке відреагував на це і спробував опустити блок правою рукою.

Але не встиг з цим вчасно.

Ніж пробив його правий бік.

Спроба заштовхнути його глибше була заблокована підставленою правою рукою

Люй Дунбінь відпустив ніж у лівій руці й, похитуючись вийшов з позиції між Рьоусуке і вуличним деревом.

В бік, прикриваючи рукою правий бік грудей.

Швидкість його бігу була не високою. Хода була не стійкою.

Але Рьоусуке, тримаючись за правий бік, не міг зрушити з місця.