[4] Внутрішній розкол
Не всі представники Сил Самооборони були негативно налаштовані щодо поїздки Маюмі та Рьоусуке до Штатів. Навіть у межах однієї армії позиції розділилися.
Вівторок п’ятнадцятого червня. Приблизно в той самий час, коли Розвідувальне бюро, дізнавшись про підготовку Маюмі до виїзду в США, провело таємну нараду керівництва, обговоривши питання саботажу. В Окремому магічному полку на авіабазі Нарашіно спостерігався, рух протилежний тому, що обговорювали в Розвідувальному управлінні.
Окремий магічний полк раніше, був окремим магічним батальйоном підпорядкований бригаді один-нуль-один, який відокремили від бригади та реорганізували в окремий полк. На момент реорганізації, він займав приміщення першої повітряно-десантної бригади на авіабазі Нарашіно, але зараз нарешті отримав власний штаб на тій же авіабазі.
До кабінету командувача Окремого магічного полку був викликаний новопризначений старший сержант.
Сержант-майора звали Ватанабе Марі. Цього року вона закінчила Національну академію оборони й подала заяву на вступ до партизансько-піхотної дивізії, де служив її хлопець Чіба Наоцуґу, і яку було реорганізовано через перевищення чисельності взводу, широко відомого як «Загін мечників», але на жаль, всупереч її бажанню, її призначили до Окремого магічного полку.
Що ж, це не рідкість, і не лише в армії, коли підрозділ до якого тебе призначають не той, який ти хочеш бачити. А Марі, яку щойно призначили на посаду, останні два з половиною місяці перебувала під таким великим фізичним і моральним навантаженням, що не мала часу на невдоволення.
Навіть зараз її раптово викликали й людиною на іншому кінці дроту був командир полку. Марі стояла перед столом, все її тіло було напружене, чекаючи що скаже її командир, Полковник Казама.
– Старший сержант Ватанабе. Ви вже звикли до цього місця? Думаю наш полк багато в чому відрізняється від Національної академії оборони та інших частин.
– Так. Без проблем.
– Ну що ж. Мені шкода, що доводиться вам це говорити, але я змушений попросити вас залишити частину на деякий час, для виконання завдання.
– Поза службою?
– Саме так. Незвично призначати нову людину для такої роботи, але шеф вважає, що ви підходите.
– Це честь для мене. Зроблю все можливе, щоб виконати будь-який обов’язок, який від мене вимагається.
– Це гарна відповідь.
Казама лагідно посміхнувся Марі, яка відповіла різко, з напругою в плечах.
– Просто не будьте такою різкою. Це завдання не повинно бути надто складним для людини з вашими здібностями.
– Будь ласка, розкажіть деталі.
М’язи обличчя Марі не рухалися, але не було незворушним обличчям, її лице трохи почервоніло. Однак це було не тому, що вона була рада похвалі, атому, що їй довелося стримувати збентеження від усвідомлення того, що вона втратила самовладання.
– Супровід цивільної особи до Штатів.
На обличчі Марі блиснув допитливий погляд.
Якщо це настільки важлива персона, що охороняти поставили військового офіцера, а не SP, то чому обрали саме її, яка була лише новачком?
Перш за все, чому завдання супроводу лягло на це й Окремий магічний полк? Якщо це важлива особа, яку повинні захищати військові, хіба це не територія першої дивізії?
Подумки ставила запитання Марі.
Казама помітив миттєвий вираз на її обличчі, який відображав ці думки, але не вказав на це і нічого не запитав.
– Ціль ескорту - людина, яку ви дуже добре знаєте. Панна Саєгуса Маюмі.
Казама розумів, що питання вирішаться, коли та дізнається, кого охороняє.
– Маюмі?! О, ні, вибачте!
Як і очікувалося, на обличчі Марі з’явився вираз розуміння, коли вона попросила вибачення з напруженою поставою та виразом.
– Командире, можна поставити питання?
Однак незабаром, схоже, у неї з’явилося ще одне запитання.
– Дозволяю питання.
– Так, дякую. Я розумію, що місія цього старшого сержанта в супроводі цивільної особи до Сполучених Штатів, але чи дозволено магам високого рівня, таким як вона, залишати країну?
Казама поглянув в очі Марі. Несподівано сильний погляд ледь не змусив Марі відвернутися, але вона поборола це бажання.
– Старший сержант Ватанабе. У нашій країні немає законів чи правил, що обмежують виїзд магів.
– Так? Так!
Приголомшливий голос вирвався з її вуст від несподіваних слів, але Марі поспішила виправити ситуацію.
Це був невдалий обман, але Казамі, принаймні, на перший погляд, було байдуже.
– Оскільки немає законів, немає можливості схвалити чи заперечити. Однак існують ризики, які потрібно особливо враховувати, коли маги високого рівня виїжджають за кордон. Ви знаєте, що це, старший сержант?
– ...Викрадення нелегально організацією?
– Саме так.
Задоволено кивнув Казама, а Марі з полегшенням зітхнула.
– До речі, наприкінці останньої війни стався інцидент, до якого був причетний нинішній глава родини Саєгуса. Причиною, того що магам високого рівня не дозволяли виїжджати з країни, було також запобігання повторенню подібної трагедії.
Марі мовчки кивнула на слова Казами. Той згадав випадок з Маєю, нинішньою головою родини Йотсуба, яка була викрадена нелегальними агентами Дайкану на Тайвані, і Коуічі нинішнього глави родини Саєгуси, який втратив одне око, намагаючись зупинити їх. Цей інцидент був своєрідним табу, яке ніколи не обговорювалося зі студентами ні в Школи магії, ні в Магічному Університету. Але в Національній академії оборони його викладали як серйозний випадок, про який майбутні офіцери-маги повинні були знати.
– Військові не повинні були сприймати самообмеження магів як належне і перешкоджати їхньому виїзду з країни. Ми, військові, повинні захищати японський народ. Якщо маги високого рівня важливі для національної оборони, ми повинні вжити заходів безпеки відповідно до їхньої важливості.
Так, розумію!
– Старший сержант Ватанабе. Ми віримо, що ця місія стане тестом захисту японських магів за кордоном. Прошу вас підійти до цієї місії з урахуванням цього.
– Зроблю все можливе!
Віддавання честі Марі, з випростаною спиною, свідчило про ентузіазм, який аж ні як не був формальним.
◇ ◇ ◇
Маюмі не знала, що її власна поїздка до Сполучних штатів стала іскрою змови. Вона готувалася до своєї першої справжньої поїздки за кордон, хоч і по роботі, з великими сподіваннями.
Вона була звільнена від роботи наступного дня після того, як отримала наказ поїхати у відрядження, щоб зосередитися на підготовці. Наразі Маюмі повернулася зі службової квартири в Ідзу, до батьківського дому в Токіо.
Звісно, квитки на літак вже були куплені. Її виліт запланований на суботу, двадцять шостого червня.
Увечері дев’ятнадцятого, за тиждень до від’їзду в USNA. Вона отримала текстове повідомлення від своєї найкращої подруги, яку давно не бачила. Вона відкрила його без особливого здивування, думаючи як давно вони не бачилися, і прочитала, що та хоче зустрітися з нею завтра в день вдома у Маюмі.
Маюмі вирішила, що гарна можливість, хоча й несподівана. Відрядження заплановане на тиждень, включаючи час на дорогу туди й назад, але пункт призначення знаходиться по іншу сторону Тихого океану. Маюмі ніколи не думала про те, що не зможе повернутися до Японії, але це був би гарний момент, щоб зустрітися вперше за довгий час.
Подумавши про це, Маюмі надіслала відповідь зі згодою, не надто замислюючись над тим, чим займається Марі.
І ось, двадцятого числа, у неділю. Марі прийняла запрошення Маюмі пообідати з нею. Маюмі запросила Марі на обід, і рівно опівдні та завітала до резиденції Саєгуса.
– Ласкаво просимо, скільки часу минуло.
Схоже, будучи радою бачити свою найкращу подругу. Маюмі була в гарному настрої, коли зустріла її на порозі.
– Так. З нового року, значить, десь пів року.
Відповіла Марі з посмішкою, вручаючи Маюмі сувенір. Однак одразу після цього, її обличчя спохмурніло.
Ну... Випускний вечір не відбувся.
У березні минулого року Маюмі закінчила Університет, а Марі Національну академію оборони. Вечірка на честь цього мала відбутися наприкінці березня, але її скасували через відсутність Марі.
– Тобі все ще не байдуже? Це твоя робота, ти нічого не можеш вдіяти.
На відміну від випускників інших напрямків Академії Сил Самооборони, випускники факультету спеціальної військової підготовки, який готує офіцерів магів, не продовжували навчання в офіцерській школі. Це пов’язано з тим, що офіцерів-магів в абсолютній кількості не вистачає, і від них очікують, що вони зможуть стати силою, з якою рахуються на полі бою.
Однак, бути офіцером-магом не означало, що не потрібно вивчати матеріал, який вивчається в офіцерських школах. Щоб подолати розбіжність між цією системою і реальністю, офіцери-маги фактично були змушені проходити «навчання» за місцем служби, яке починалося ще до їх офіційного призначення.
Попри це, зазвичай мали від трьох до тижня вільного часу, після випускної церемонії, але в Окремому магічному полку, до якого була призначена Марі, попередня підготовка була організована з наступного дня після випускної церемонії в Національній академії оборони. Саме з цієї причини Марі не змогла бути присутньою на випускному вечорі Маюмі.
– Проходь, проходь. Стіл вже накритий.
Маюмі запросила її увійти й Марі роззулася на вході.
Її провели прямо до їдальні для гостей. Маюмі сказала, що стіл накритий, але на ньому були лише столове приладдя. Невже вони запропонують комплексне харчування, хоча це обід?
Здогадка Марі виявилася правильною, хоча вона більше ніж на шістдесят відсотків «сумнівалася», а не була напівсумнівною. Щойно вони сіли, офіціантка принесла закуски.
– Ще день.
– Все гаразд. Минуло багато часу. Давай не будемо поспішати й насолодимося їжею.
Марі не злякалася, але їй стало шкода кухарів і слуг особняка Саєгуса за те, що вони змушують їх так важко працювати вдень. Вона також подумала про себе: «Якщо так, то мені слід було б зарезервувати столик у ресторані й зустрітися зовні». Але сьогоднішня справа не призначена для чужих вух. Це було не те що можна було б обговорити у звичайному ресторані, доступному для гаманця Марі.
Принаймні, треба переконатися, що це смачно. Так подумала Марі й вирішила обговорити страви після обіду.
Після обіду, який включав повноцінний десерт, Маюмі та Марі подали гарячий час. Був червень, але з самого ранку йшов дощ, і температура не дуже піднялася. Навіть якщо було б спекотно, це їх не турбувало.
– ...Маюмі. Можна з тобою серйозно поговорити?
– Що сталося?
Очі Маюмі розширилися, коли Марі повернула чашку на стіл і підвелася.
Марі сприйняла цю реакцію як схвалення.
– Пані Саєгуса. Цьому старшому сержанту наказано супроводжувати вас у вашій поїздці до Сполучених Штатів Можливо, ви вважаєте це зайвим, але я б дуже хотіла, щоб ви дозволили мені супроводжувати вас.
– Е-е? Супроводжувати?
Закліпала Маюмі.
Марі чекала на її відповідь у стрункому та нерухомому положенні.
– Що ж, я маю до тебе кілька запитань, тож чому б тобі спершу не присісти?
– Так точно.
Марі сіла перед Маюмі зі зміненим «обличчям», з подруги вона перетворилася на солдата.
– ...І, якщо можливо, я б хотіла, щоб ти говорила, як зазвичай.
Однак, схожа на чужинку Марі була, вочевидь, неприйнятною для Маюмі.
– ... Зрозуміла.
Вони давно знайомі. Зрозумівши, що Маюмі образиться, якщо не зробити, як їй сказали, Марі повернулася до свого звичайного тону та ставлення.
– Я не можу розповісти всього, але відповім наскільки зможу.
– Звичайно, стільки скільки зможеш відповісти. Я не проситиму розголошувати конфіденційну інформацію.
Сказавши це, Маюмі відпила чай, щоб заспокоїтися.
– ...Ну, по-перше, навіщо мені ескорт? Я цивільна особа без особливого статусу.
Маюмі спершу поставила фундаментальне питання.
– Бо Маюмі - маг високого рівня.
Відповідь Марі була простою і зрозумілою.
– Навіть без влади й фінансових ресурсів, лише те, що ти маг високого рівня, робить тебе мішенню для злочинних організацій та оперативників.
– Я не єдиний маг високого рівня. Якби до кожного з них приставляли ескорт, скоро б не вистачило людей, чи не так?
– У чужій країні все інакше, ніж удома. За винятком програми масового обміну чотири роки тому, за останні кілька десятиліть, жоден цивільний маг не залишив країну.
– ...Тобто ти кажеш, що оскільки я порушую звичай і їду за кордон, мені потрібен ескорт?
– Ну, як би це не звучало, так.
Коли Марі кивнула, вираз обличчя Маюмі затьмарилася. Вона очікувала, що військові та уряд перешкоджатимуть її поїздці до Штатів, але не очікувала, що військові завдадуть їх додаткових клопотів, які не були частиною її початкової місії.
– ...Як Сили Самооборони.
Приглушено бурмотіла Маюмі.
– Хм?
Її голос був невиразним, і Марі погано її чула.
Після запитання, Маюмі перефразувала репліку, яку вона зупинила на півдорозі.
– Чи не було б швидше, якби військові заборонили мені їхати до Штатів?
– Вони б цього не зробили.
Рішучим тоном заперечила Марі.
– Не існує закону, який забороняє магам залишити країну. Змушувати їх утримуватися від цього, суперечить принципу верховенства права. Відступ від верховенства права - це найбільше табу, яке не повинні порушувати військові демократичної держави.
Марі продовжувала говорити ще рішучіше.
Маюмі дивилася на неї із захопленням і подивом.
– Чудово! Ти не перевершена, Марі. Минуло лише два місяці, від тоді, як ти офіційно вступила до армії, а ти вже стала зразковим солдатом.
Відверто хвалила Марі Маюмі.
Можливо, більше не в змозі витримати блиску очей, які спрямовані на неї.
– ...Ні, це просто те, що я почула від старшого за званням офіцера.
Зніяковіло зізналася Марі.
– Зрозуміло. І все ж, це гідно захоплення. Мабуть, тобі пощастило з хорошим місцем роботи.
Позитивна оцінка Маюмі залишилася незмінною навіть після того, як була розкрита правда.
– Марі. Будь ласка, подбай про супровід. З таким рішенням старшим офіцера, думаю я можу тобі довіряти.
Вона також стала більш позитивно ставилася до супроводу.
– Ну що ж. Якщо ти згідна на це добровільно, то і для мене це буде добре.
Маюмі змінила своє рішення, і Марі відчула полегшення.
