[2] Таємні маневри
Двадцять п’ятого листопада Тацуя і Міюкі відвідали родину Йотсуба.
Оскільки про зустріч було вже домовлено, їх одразу ж відвели до будинку Маї.
Коли Мая запитала, чого він хоче, Тацуя пояснив припущення, що випливало з білих скрижалей та «скрижального компасу» і попросив дозволу відвідати IPU.
– Ти хочеш піти шукати Шамбалу? Ти серйозно?
Почувши відповідь Тацуї, Мая показала рідкісний вираз приголомшення.
– Я не вірю, що Шамбала існує. Але вірю, не виключено, що залишки цивілізації, від якої походить ця легенда, будуть знайдені.
— ......Вважаєш, що є шанс знайти реліквію?
– Можливо, знайдеться щось більш цінне. До прикладу, не використана скрижаль гуру.
– Скрижаль на якій записана магія, ймовірно, доісторичної цивілізації?...
Мая була явно зацікавлена можливістю відкопати невідому магію.
Колишня Четверта науково-дослідна лабораторія мала на меті дослідження магії ментального втручання та водночас зміцнення самої Області магічних операцій. Родина Йотсуба, яка перебрала на себе ці дослідження, окрім свого позірного обов’язку зробити внесок у розвиток нації, за лаштунками зробила просування і вдосконалення самої магії своєю родинною місією.
Для глави родиною Йотсуба можливість відкриття магії доісторичних цивілізацій, яка явно перевершує сучасну магію, була чимось таким, що не можна було ігнорувати.
– Під яким приводом виїжджатимеш з країни?
Коли Маюмі відправляли до USNA, Тацуя використав дещо грубі методи, щоб вирвати слободу магам залишити країну. Однак, щоб покинути країну, потрібно мати мету. Привід туризму не спрацював би, і вони ніяк не могли чесно заявити, що збираються відкопати магічний артефакт.
– Я маю намір скористатися перевагами між Товариством Маґіан і FEHR.
– Як саме.?
– Зміню місце проведення церемонії підписання договору про приєднання з відкритого моря на Шрі-Ланку і покину країну, щоб бути присутнім на ній.
– Я думала, що будуть використані лише електронні підписи.
У сучасну епоху контракти часто не укладалися у вигляді матеріальних об’єктів, а лише в електронній формі. Як зазначила Мая, партнерство між Товариством та FEHR мало бути укладено саме в такій формі.
– Ми змінили його на письмову форму, за пропозицією юридичного радника FEHR.
– Це дійсно була пропозиція від іншої сторони?
З посмішкою запитала Мая у Тацуї, дражливим тоном.
– Так. Це був збіг обставин, але він виявився вдалим.
– Збіг, так...
Посмішка Маї поглибилася, коли Тацуя відповів з холодним обличчям.
– Що ж, добре. Шрі-Ланка нібито є нейтральною країною, тож це буде менш дратівливо, ніж звернення безпосередньо до IPU.
Об’єкти того що Мая назвала«дратування», могли бути різні. Серед них, японський уряд і Сили Самооборони, а також іноземні уряди, військові, розвідувальні служби та тіньові сили, відомі як «натхненники» або «сірі кардинали».
– То що, ти й цього разу візьмеш з собою пані Міюкі?
Запитала Мая, глядячи на Міюкі, яка мовчки чекала поруч з Тацуєю.
Вона тримала голову опущеною й не дивилася на Маю очима.
– Збираюся. Поруч зі мною найнебезпечніше місце у світі.
На легкістю сказане Тацуєю, Мая лише гірко посміхнулася і сказала, – Ой, ой...
– До того ж цього разу мене супроводжуватиме Ліна.
Тацуя щиро вірив, що найбезпечніше місце у світі для Міюкі - поруч з ним. Але він також усвідомлював, що не всі прогалини закриті.
У світі є місця, куди можуть потрапити лише жінки. Щоб заповнити цю прогалину, потрібен хтось тієї ж статі, принаймні такий же здібний, як сама Міюкі.
Наприклад, Ліна.
– Так. Тоді мені не має про що хвилюватися.
– Дякую.
– Я чекатиму на добрі новини від тебе.
Останні слова Мая вимовила з обличчям дитини, яка чекала на сувенір.
◇ ◇ ◇
Двадцять шостого липня, наступного дня після візиту до головного дому Йотсуби.
Тацуя відправився працювати в офіс компанії Маґіан у Мачіді.
До кінця місяця Міюкі мала скласти чергові іспити в Магічному Університеті. Під час вступу Тацуя був звільнений від іспитів за умови його внеску в університетські дослідження. Якби вона захотіла такий самий виняток, можна було б застосувати й до Міюкі, але вона не забажала бути звільненою з міркувань публічності. Сьогодні вона серйозно готувалася до іспиту.
Закінчивши підготовку документів, перед полуднем, Тацуя здійснив міжнародний дзвінок до Республіки Індія, що входила до складу IPU. На іншому кінці дроту була Чандрасехар, представник Товариства Маґіан.
– Зрозуміла. Я зовсім не заперечую.
Чандрасехар двома реченнями кивнула на прохання Тацуї змінити місце проведення церемонії підписання договору про приєднання до FEHR на штаб-квартиру Товариства в Шрі-Ланці.
– Дякую. Зараз я отримаю схвалення FEHR і повідомлю вам про графік, як тільки він буде остаточно затверджений.
– Я вільна приблизно до кінця наступного місяця, тож підійде будь-який час. До речі, містере.
Однак великодушної відповіді було недостатньо.
– Яка справжня мета вашого візиту сюди?
Схоже, те, що церемонія підписання була лише прикриттям, швидко розкрили.
Чандрасехар не просто академік, вона також була високопоставленою фігурою в IPU з впливовим голосом в оборонній політиці. Вона з самого початку не могла бути сліпою до подібних деталей.
– Ми хотіли б відвідати вашу країну.
– Не лише Шрі-Ланку, а нашу Федерацію?
Чандрасехар злегка показала здивування.
У її голосі був лише легкий відтінок здивування.
– Я хотів би обговорити деталі з вами особисто.
– ...Зрозуміла.
Чандрасехар недовго розмірковувала над короткою заявою Тацуї.
– Що ж, тоді після церемонії підписання, я хотіла б запросити вас до свого дому.
– ... Ви впевнені?
Насправді Тацуя замислився значно довше, перш ніж відповісти
– Так, звичайно. Якщо не заперечуєте, я також хотіла б розпитати вас про зоряний реактор та штучні реліквії.
– Гаразд. Якщо усе так.
Зрозумівши намір Чандрасехар впустити його в країну під виглядом обміну науковими думками, Тацуя вирішив прийняти її пропозицію.
◇ ◇ ◇
Наступного ранку Тацуя зателефонував Лені.
Наче чекала на це, Лена погодилася на зміну місця проведення церемонії підписання. На запитання, скільки днів їй потрібно для підготовки до виїзду з країни, вона відповіла, що готова їхати негайно.
Він подумав, що у Лени з’явилася причина поїхати до Шрі-Ланки або IPU.
Можливо, це була та сама причина, як у Тацуї та інших. Білі скрижалі, «скрижалі з мапою», залишилися в USNA. Він не думав, що FEHR, змогли б розгадати таємницю мапи, але, можливо, хтось, хотів, щоб вони дослідили Шамбалу.
Так розсудив Тацуя. Однак, він не видав своїх припущень і обговорив з Леною графік церемонії підписання. Зрештою, вони вирішили призначити її на друге серпня, одразу після літніх канікул, коли Міюкі матиме більше вільного часу.
◇ ◇ ◇
Повернемося трохи назад в часі. Дзвінок Тацуї надійшов о шістнадцятій за місцевим часом, але за дві години до цього Лену попросив про зустріч федеральний військовий офіцер USNA.
Це був зовсім незапланований і несподіваний візит. Зазвичай вона б відмовилася, але не тоді, коли мова йшла про федерального офіцера, який належав до Зірок. Лена запросила не запланованого гостя до свого кабінету.
– Приємно познайомитися з вами, міс Фехр. Я старший лейтенант Евелін Тейлор з Корпусу магів Сил спеціальних операцій Зірки.
Офіцерка, що увірвалася була одна. Молода жінка, трохи вища за середній зріст.
– Приємно познайомитися, старший лейтенант. Я Лена Фехр. Я представниця FEHR.
Ліна підвелася, щоб привітати її, і була вражена її розмірами. Зріст Лени трохи більше ніж сто шістдесят сантиметрів. Тому вона не відчувала себе пригніченою, її перевагою в зрості.
Старший лейтенант Евелін мала чудовий стиль. Коли та підійшла, щоб потиснути їй руку, то було відчуття, що її ніби стиснули груди тієї, які виступали поперед. Річ у тім, що Лена мала комплекс неповноцінності через свою по-дівочому худу, ненадійну статуру, що, можливо, ще більше посилювало її увагу до стилю Евелін.
– Будь ласка, сідайте. Чим я можу вам сьогодні допомогти?
Приховуючи своє потаємне відчуття поразки за посмішкою, Лена одразу ж запитала, в чому справа.
– Я б хотіла попросити у вас пояснення і послугу щодо скрижалі, яку ви надіслали як доказ.
– Пояснення... І послугу?
– Так.
Евелін кивнула і розказала, що біла скрижаль, швидше за все, була мапою до Шамбали.
– Шамбали?.. Вибачте, але хіба це не просто легенда?
– Не вірите?
Евелін посміхнулася на здорову відповідь Лени.
– Чесно кажучи, не дуже.
Стримано кивнула Лена.
– Насправді, я теж.
Слова Евелін, які вона вимовила, не змінюючи посмішки, застали Лену зненацька.
Але на цьому слова Евелін не закінчилися.
– ...Але подумайте про це. Сто років тому магія була просто ще однією казкою.
— ......Думаєте, що Шамбала теж існувала?
– Я не вірю, що місто під назвою Шамбала існує донині.
– Думаєте, що воно існувало?
– Так, вірно.
Задоволено кивнула Евелін.
– Ми віримо, що білі скрижалі вказують на руїни Шамбали.
– Це як карта скарбів.
На скептичне зауваження Лени, Евелін голосно розсміялася.
– Карта скарбів. Влучно сказано.
Вираз обличчя Евелін раптом змінився. Куточки її вуст піднялися, але решта обличчя вирівнялося.
Ми готові допомогти вашій організації.
– Що ви маєте на увазі під допомогою?
Лена виглядала скоріше здивованою, ніж задоволеною.
– Не лише фінансово, а й усіляко.
– ...Маєте на увазі приведення FEHER під егіду Зірок?
– Це допомога. Ми не маємо наміру контролювати.
Лена звернула свій допитливий погляд на Евелін. Хоча вона й не усвідомлювала цього, але бурштинові очі Лени набували легко золотистого відтінку.
– ...Прошу, назвіть свої умови.
Лена в жодному разі не кричала. Однак її голос пролунав у кімнаті й заповнив «простір».
Вона не використовувала магію. Зміна кольору очей свідчила про те, що її «сила» була активована, але голос, який проникав у саме серце, урочиста атмосфера, що нагадувала проповідь доброчесного священнослужителя в соборі були частиною харизми Лени.
Обличчя Евеліни виражало захоплення. Але це все. Вона була вражена, але не захоплена.
– Так. Вирушайте на «полювання за скарбами», як ви самі це назвали.
– ...Маєте на увазі, що я повинна піти й знайти руїни Шамбали?
– Так!
Евелін кивнула з посмішкою, яка говорила: «правильно зрозуміла».
Якщо ми розшифрували правильно, то руїни Шамбали знаходяться в Узбекистані IPU.
– IPU, так?
Не думка про труднощі з виїздом з країни змусили Лену замислитися. USNA відносно толерантно ставилися до виїзду магів за кордон. Існували суворі обмеження на виїзд магів високого рівня, наприклад, кандидатів у Зірки, але маги низького рівня піддавалися лише суворій перевірці і їм не заборонялося залишати країну.
– Чи дозволить IPU розкопки руїн?
– Якщо бути чесним щодо своєї мети вони не впустять.
– Ви хочете, щоб я залишилася нелегально?
– Треба подумати над цим.
Від прямолінійної відповіді Евелін Лену не на жарт пересмикнуло.
– Старший лейтенант теж буде супроводжувати нас?
На перший погляд, не було нічого поганого в тому, що клієнт супроводжував розкопки.
Але тоді не було потреби просити Лену провести дослідження. Чи не намагалися військові USNA використати цивільну FEHR, тому що не могли вільно пересуватися в IPU. Про це подумала Лена.
– Тож ось моє друге прохання. Будь ласка, пустіть мене в FEHR.
– Хочете сказати, що бажаєте використовувати FEHR як прикриття?
– Так.
Евелін кивнула без жодного натяку на образу.
– О, звісно, це не є обов’язковим. Це прохання Федеральної армії.
В її усмішці не було жодного сліду провини. Вона чекала на відповідь Лени з поглядом, який можна було б назвати невинним.
Зрештою, Лена прийняла обидва «прохання» Евелін.
◇ ◇ ◇
Двадцять восьмого липня Тацуя перебував в офісі в Мачіді, третій день поспіль.
Згідно з його розкладом на початку тижня, сьогодні він мав бути на острові Міякі, щоб завершити роботу над Зоряним реактором. Проте вчора ввечері, після телефонної розмови з Леною з FEHR, йому зателефонував майор Санада з Незалежного магічного полку, і сказав, що хоче зустрітися й поговорити з ним. Той був тим, кого він би без проблем запросив на острів Міякі, але він вказав це місце для його зручності.
Він і Санада мали відносно багато можливостей зустрітися. Хоча Тацуя більше не був соціальним офіцером, його зв’язки з Силами Самооборони не розірвані (в цьому випадку «спеціальний офіцер» - це не той, хто пройшов регулярну офіцерську підготовку і до нього ставляться як до офіцера за особливим винятком, а той, хто є цивільною особою, але отримали регулярний статус сторони що воює й офіцерський статус, який не є солдатом-добровольцем).
CAD та інші продукти магічної інженерії все ще мали найбільший попит у військових цілях. Хоча частка війкових у продажах FLT зменшилася, через збільшення постачання пов’язаних із Зоряним реактором, Сили Самооборони все ще залишалися ключовим клієнтом.
Навіть зараз, коли він відмовився від імені Таурус Сілвер, Тацуя все ще працював за сумісництвом як дослідник у FLT. Він зустрічався з Санадою, технічним співробітником, щонайменше раз на місяць, для обговорення продуктів, на які він отримав замовлення.
– Чим я можу допомогти вам сьогодні?
Тацуя не став витрачати багато часу на привітання, а одразу запитав Санаду, що йому потрібно.
Через командувача я привіз запит від начальника Акіями.
– Від начальника генштабу? Я слухаю.
Начальник штабу був одним з найбільших прихильних в Силах Самооборони, як у формі, так і в костюмах. Під час демонстрації підриву комети, минулого місяця він допоміг послабити обмеження на виїзд магів з Японії, хоч і на половину заляканий.
Тацуя відчував, що він у невеликому боргу перед Акіямою, за той інцидент. Він був готовий виконати роботу, щоб повернути борг.
– Пан Шіба.
Тепер Тацуя для Санади не колега, а діловий партнер. Природно, що він змінив своє звертання.
– Ми чули, що наступного тижня ви відвідуєте Шрі-Ланку.
– Ви вже знаєте?
Тацуя не дуже здивувався. На відміну від його попередньої поїздки до Штатів, його від’їзд до Шрі-Ланки не був таємним. Віза, необхідна для поїздки, також була оформлена належним чином, вчора, в новоствореному посольстві Шрі-Ланки, Шрі-Ланка відокремилася і стала незалежною від IPU у квітні цього року.
Тацую здивувало, як він сам висловився, одне «Ви вже знаєте?».
– Ми так розуміємо, ви плануєте відвідати церемонію Товариства Маґіан.
– Так. Товариство вирішило встановити офіційне партнерство з організацією FEHR зі Штатів, і я буду присутній на церемонії підписання.
І тут теж не було чого приховувати. Тацуя не лише кивнув, але й додав у своїй відповіді деталі церемонії.
– Якщо у вас є час у вашому графіку, чи не моли б вам завітати до IPU?
– IPU?
Тацуя лише здивовано ворухнув бровами, але якби це були Міюкі чи Ліна, він, мабуть, не зміг би приховати свого здивування. Зрозуміло, що на відміну від візиту до Шрі-Ланки, візит до IPU був таємним.
– Бо для в’їзду до IPU зі Шрі-Ланки не потрібна віза, і для пана Шіби не було б неприродним отримати особисте запрошення від доктора Чандрасехар.
– Ви маєте на увазі, що я повинен попросити доктора дозволити мені в’їхати в країну.
– О, ні, це не обов’язково.. Це прохання. Ми просимо вас передати повідомлення генералу Раасу Сінгху в IPU.
Раас Сінгх генерал, який в IPU відповідав за колишню індійську армію. Хоча за званням він генерал-лейтенант, у військових колах він мав репутацію людини, яка мала більше реальної влади, ніж верховний головнокомандувач армії Індо-Перської Федерації, генерал-полковник.
Ви хочете, щоб я передав лист особисто? Якщо так, то я б попросив доктора у Шрі-Ланці зробити це.
Раас Сінгх і Чандрасехар, за чутками, мали дуже близькі стосунки.
– Ні, усно
Похитав головою Санада.
Брови Тацуї піднялися, цього разу в маленькому жесті здивування. Санада просив Тацую передати повідомлення, яке не мало лишитися жодній формі даних чи у письмовому вигляді.
– Чи можу я почути наскільки конфіденційне повідомлення.
– Якщо не залишиться жодних доказів, то не буде жодних проблем. Повідомлення саме по собі нічого не означає.
– ...Іншими словам, проблема в самому факті того що це було повідомлення від штабу генералу Сінгху.
– Так і є.
Тацуя замислився секунд на десять, глядячи на обличчя Санади, на якому вже не було жодного натяку на серйозність.
– Гаразд. Я передам, коли у мене буде можливість.
– Зрозумів. Дякую.
Сказавши це, Санада підвівся зі стільця, обійшов стіл, що розділяв їх і наблизив вуста до вуха Тацуї.
◇ ◇ ◇
Після втечі від поліційного рейду керівник FAIR, Дін і заступниця керівника Лаура переїхали зі своєї штаб-квартири в Сан-Франциско, яка потрапила в руки правоохоронних органів, до конспіративного будинку в Річмонді.
Тиждень по тому. Дін все ще застряг у підвішеному стані.
Хоча саме поліція Сан-Франциско провела обшук у штаб-квартирі, Дін і Лаура тепер розшукувалися поліцією штату по всій країні. Розслідування було дуже суворе.
Лаура почула від інформатора, що Діна та інших розшукують як терористів через експеримент з «Вавилоном» в Окленді. Поліція нічого не знала про «Вавилон», але федеральні сили повідомили їм, що була спроба терористичної атаки та що Дін був її натхненником.
Суворість переслідування терористів незрівнянна з переслідуванням звичайних злочинців. Якщо це ватажок, то можуть застрелити лише за те, що він виявить ознаки втечі. Саме з цієї причини Дін не міг вийти з дому.
Через вісім днів після того, як він почав переховуватися. До Діна прийшов чоловік.
Попри те, що зовнішність Роккі Діна цілком відповідала білому італійцю, він мав китайське походження. Причина чому він досі міг таким чином переховуватися, полягала в допомозі мережі, яку китайці закордону побудували як всередині, так і за межами Америки.
Чоловік який відвідав схованку в Річмонді, був представлений йому китайською мережею за океаном.
Чоловік представився як Люй Дунбінь,
– Якщо я не помиляюся...
Лаура, яка була присутня при цьому, втрутилася зі сторони приглушеним, але чітким тоном.
– Хіба Люй Дунбінь це ім’я з Восьми Безсмертних?
Люй Дунбінь або Лой Дунпін. В Японії його називали Люй Дунбінем, одним з легендарних відлюдників, що представляють континент східної Азії.
Чоловік, якому на вигляд було близько тридцяти років, тонко посміхнувся у відповідь на запитання Лаури.
– Я один з Восьми Безсмертних. Але це сучасні Вісім Безсмертних.
– Як це.
Запитав Дін грубим голосом. Принаймні імена легендарних Безсмертних йому були відомі. Але термін «сучасні вісім Безсмертних» не викликав у нього жодних асоціацій.
– У нашій армії є організація з такою назвою.
Звичним тоном відповів Люй Дунбінь. Але Дін не міг не помітити, що в цій відповіді містилася важлива інформація.
– У нашій армії? Ти маг Великого Азійського Союзу?
Люй Дунбінь не відповів ні «так», ні «ні», на його обличчі застригла слабка посмішка.
– Ми готові сприяти вам.
Замість відповіді запропонував він.
– Ви маєте на увазі, що готові нас фінансувати?
– Ми надамо вам стільки грошей, скільки вам потрібно. Але чи тільки грошей?
– Ви пропонуєте ще й війська відправити?
Здивовано запитав Дін.
– Для початку вам можу допомогти я.
– Ви?..
У допитливому погляді Діна не було презирства до Люй Дунбіня чи сумніву в його здібностях. Люй Дунбінь не приховував своєї сили з того моменту, як увійшов до цієї кімнати. Будь-якому магу з першого погляду було зрозуміло, що цей чоловік - людина неабиякої майстерності.
Питання Діна було «Чому хтось такий досвідчений».
– Зачекайте хвилинку. Для чого вам нам допомагати?
Лаура сформувала те саме питання.
– Бо пан Дін - наш земляк.
Відповідь Люй Дунбінь була ненав’язливою, ніби її підготували заздалегідь.
– Так... Щоб довести, що ми налаштовані серйозно, давайте спочатку знайдемо вкрадену поліцією скрижаль і покажемо вам?
Він запропонував подібне.
Лаура подивилася на Діна і запитала, чи готовий він на це піти.
– Подивімось, що ви можете зробити.
Ставлення і мова Діна змінилися, коли він кинув на пропозицію.
◇ ◇ ◇
Після розшифрування, «білі скрипалі» були повернуті на зберігання до Департаменту поліції Сан-Франциско.
Наприкінці липня шістнадцять з них були викрадені. Поліція дізналася про цей факт лише через три дні, в день огляду доказів.
Камери спостереження були встановлені по всій станції, але жодна з них не зафіксувала злочинців.
