[10] Проникнення в USNA (3)

Том 2. Розділ 11 - [11] Битва за реліквії (3)

[11] Битва за реліквії (3) Ранок тридцятого травня, коли Тацуя та Міюкі розважали Мінору та Мінамі на острові Міякі. Молодий чоловік, на ім’я Фукамі Ясупіро відвідав Рьоусуке, який знаходився у будинку компанії у вихідний. Назвавши своє повне ім’я, він сказав Рьоусуке, – Я з позбавлених номера з Другої лабораторії. – То яка у вас справа? Обговорювати позбавлення номера, де могли почути сторонні, було не можна. Тож саме у своїй кімнаті Рьоусуке запитав чоловіка, який назвався Фукамі. В будинку компанії, де він мешкав один, не було вітальні. Двоє сиділи один напроти одного, за вузьким обіднім столом. – Вибачте, але пан Тоокамі Екстра числа «десять», вірно? – Правильно, але це, звичайно грубо. Відповівши, Рьоусуке не наважився приховати свого дискомфорту. Позбавлені номера — це своєрідне табу для японських магів. Це доказ нелюдського способу розвитку магів. Сам Рьоусуке ніколи не потрапляв у таку ситуацію. Від цього, безпосередньо, постраждали його батько та дід. Однак, навіть якщо прямої шкоди не було, він страждав від непрямих негативних наслідків. Отже, ця тема не могла бути спокійною для нього. – Вибачте. Фукамі негайно вибачився. Це боязке ставлення, підходило до його стрункого та непевного образу. Або це було через перебільшену стурбованість реакцією співрозмовника. Якби у нього була схильність до жорстокості, можливо, він захотів би його подражнити. Але Рьоусуке, навпаки, пошкодував його і не став давити сильніше. – І що? Однак не міг стриматися, щоб не ставитися до Фукамі зневажливо. – Чи задоволений пан Тоокамі вашим поточним життям? – Що? Інстинктивно запитав у відповідь Рьоусуке, бо не розумів значення питання. – Зараз, пан Тоокамі, ви працюєте в Маґіан компані, створеній родиною Йотсуба. З донькою родини Саєгуса. – …… І що – Родини Йотсуба і Саєгуса є центром Десяти головних кланів. Вони прислужники тих, хто відкинув нас, як неповноцінних. Чи задоволені ви тим, що вами користуються такі люди? Рьоусуке пошкодував, що пустив Фукамі до своєї кімнати. Він був настільки засмучений, що навіть не хотів спростувати аргументи Фукамі. Десять головних кланів — це не ті, хто позбавив їх номера. Вони теж діти й онуки тих, кого кинули в лабораторії розробки магів, в ім’я національної оборони країни. Можливо, вони ті, хто пройшов. Але чи хотіли вони цього. Після зустрічі з Леною, Рьоусуке почав обдумувати такі речі. На відміну від звичайних людей, Лена, маючи мутований ген, старіла повільно. Хоча вона була тридцятирічного віку, її тіло належало дівчині середнього підліткового віку. Справа не в тому, що вона робила себе молодшою, мала дитяче обличчя чи зберігала молодість за допомогою дієт, це була молодість на клітинному рівні. Вічність і довголіття, яким усі заздрять. Багато хто б так сказав. Але чи насправді це так? Наскільки було відомо Рьоусуке, ніхто в його оточені, не мав такої ж статури. І ніколи не чув про таке знайомство. Вона не могла старіти, так само як інші. Темп її життя відрізнявся від інших. Лише вона залишалася позаду. Рьоусуке не вважав це завидною перевагою. А як що до Десяти головних кланів. Звичайно, про них говорили як про приклад успіху. Їх признали можновладці. ...Ні вони стали зручними. Як інструмент. Рьоусуке зміг це помітити, полишивши Японію, отримавши можливість поглянути зовні. Принаймні, так він думав. Слова Фукамі ніби нагадали йому його старе «Я», яке опинилося в пастці одностороннього погляду на речі й Рьоусуке було неприємно. Тому на питання Фукамі. – Це не ваша справа. Відповів він. Почувши відповідь Рьоусуке, який не дав шляхів для подальшого обговорення, Фукамі просто пішов додому. Зрештою, Рьоусуке не знав, для чого він приходив, чи що насправді хотів сказати. ◊ ◊ ◊ Вважалося, що злочинець, який викрав реліквію періоду Кофун, з музею Ітоїґави, був з екстремістською групою за зверхність магів, під назвою «Фронт прогресивного людства». І, схоже, ця група була спільником FAIR, до якої належали маги-злочинці, які влізли до Зоряного реактора на острові Міякі та лабораторії FLT, прагнучи отримати штучні реліквії. Йотсуба Мая, голова родини Йотсуба, яка дійшла такого висновку, станом на двадцяте травня, наказала родині Куроба, гілці родини, яка відповідала в клані за розвідку, провести подальше розслідування. Тридцятого травня, о двадцять першій. До будинку Тацуї на верхньому поверсі будівлі штаб-квартири в Токіо, в Тьофу, прийшов гість. Куроба Фумія, наступний голова сім’ї Куроба, гілки родини Йотсуба. – Вибачте, що так пізно. – Ні, не проблема. Можливо, це тема, яку не можна обговорити телефоном. Тацуя посміхнувся й запросив, схожого на коротко стрижену хлопчачу дівчину, свого молодшого троюрідного брата, який вибачаючись вклонився у дверях. Йдучи за ним, Фумія трохи почервонів, тому що йому, мабуть, було соромно за непрошений пізній візит. ...В цьому не повинно бути дивного значення. – Фумія-кун, ласкаво просимо. Фумію, якого вели до вітальні, звідти привітала Міюкі. – Хай, Фумія. Сьогодні теж мило. Ліна, яка з’явилася з-за спини Міюкі, легко помахала Фумії. – Пані Міюкі, вибачте, за те що потурбував вас. Ліна бачу теж тут. Фумія ввічливо привітався з Міюкі, а з Ліною, як завжди, недбалим тоном. Міюкі поставила перед Тацуєю і Фумією, які сіли один напроти одного, чашки з кавою. Без цукру і молока. Хоча він так не виглядав, але Фумія був любителем чорної кави. Так все ж це результат повтору за Тацуєю, а не власний смак. Слідом за Міюкі, Ліна поставила між ними миску з печивом, різної форми. Перед Фумією була лише маленька тарілка з варенням. Як підказував його образ, Фумія любив солодке. – Спекли сьогодні на обід. Прошу, насолоджуйся. Почувши слова Ліни, Фумія трохи здивувався. – Хе. Це Ліна пекла. Він узяв печиво і прошепотівши «поглянемо», скоштував без варення. – Несподівано... Звичайно смачно. – Гей! Я рада, що ти мене похвалив, але «несподівано» зайве. – Не спалила? – Я ні! Фумія, що ти про мене думаєш. – Що... Ні, не скажу. – Що ти маєш на увазі?! – Ліна, ходімо. Не заважатимемо Тацуї та Фумії. Заспокоїла схвильовану Ліну Міюкі. – Ні, я думаю, що вам обом краще послухати. Однак Фумія навпаки зупинив Міюкі зі супутницею. – Пан Тацуя, ви не проти? І запитав дозвіл у Тацуї. – Якщо ти так думаєш, Фумія, я не проти. – Якщо шановний Тацуя так кажуть... Почувши відповідь, Міюкі сіла поруч з Тацуєю. – Тоді я щось приготую для нас з Міюкі. Міюкі, тобі теж каву? Щось додати? – Дякую. Тільки молоко, будь ласка. – Окей. Ліна повернулася на кухню, щоб приготувати каву на двох людей. Тацуя та Фумія проводили час балакаючи, доки не повернулася Ліна, вона сама зайнялася напоями, а не довірила їх домашній автоматизації. – Ой, ви чекали? З цими словами, Ліна поставила чашки на низький столик, сідаючи поруч з Фумією. Перебуваючи на дивовижно близькій відстані, Фумія на мить поглянув на відстань між ним і Ліною і трохи занепокоївся, чи не варто йому збільшити дистанцію. Однак, в підсумку, не зсунувшись, він перейшов до основної теми. – Стосунки між Фронтом прогресивного людства та FAIR, здається, є діловими, а не ієрархічними або культовими зв’язками, як ми думали спочатку. – Фінансовий зв’язок? – Не обов’язково Фінансовий. Фумія наполовину погодився з питанням Ліни. – Вони також дають зброю? – Кажете, що їм дають її, як винагороду. Фумія, з усмішкою, кивнув на запитання Тацуї. – Здавалося, Фронт прогресивного людства отримує зброю через китайську мафію, в обмін на виконання запитів FAIR. – FAIR є каналом контрабанди зброї в Японію? Запитала Міюкі. – Схоже, на це. Кивнув Фумія, з серйозним обличчям. – Здавалося, ця мережа, створена залишками Дайкану, гілкою Чжоу Гонґцзіня. – До речі, Мінору казав, що FAIR спочатку була організацією створеною Ґу Дзіе. – Кудо Мінору? Фумія знав Мінору лише як ворога. Тож природно, що в його тоні не було доброзичливості. – Здається, Мінору в той час переховувався у схованці FAIR в Лос-Анджелесі. – Звідти він отримав інформацію... На обличчі Фумії відобразився переконаний вираз. Крім магічних навичок, чиста перевага в зборі інформації. Здається, Фумії було важко визнавати своє відставання. – Ви ще щось дізналися? Наприклад, найближча мета Фронту прогресивного людства. Повернувся до теми Тацуя. – Ах, так. Певно, що Фронт прогресивного людства отримали від FAIR нову роботу. – Однак, зміст, ще невідомий. Я не впевнений. Мабуть, це має якесь відношення до оригінальної реліквії. – Можливо, вони намагаються здійснити крадіжку з руїн, де була розкопана оригінальна реліквія. Тацуя висловив свої міркування так просто, ніби заздалегідь це обдумував. – Як я вже говорив раніше, FAIR відправив на гору Шаста в північній Каліфорнії, дослідницьку групу. – Так я пам’ятаю. Ви згадували, що мета полягає в тому, щоб знайти реліквію яка має ту саму функцію, що й, створений паном Тацуєю, «Маджістор»... Як ви думаєте, чи планують вони зробити те саме в Японії? – Метою FAIR, ймовірно, є розробка магічної зброї з реліквією, що може зберігати магічну послідовність. Не зрозуміло, думають вони використовувати її для створення власної території навколо Південної Америки, чи намагаються отримати прибуток, демонструючи свою силу. – Шановний Тацуя. Чи не закінчиться це використанням магів, як зброї? – Вірно. Кивнув, на думку Міюкі, Тацуя. – Це не можливо пробачити... Шановний Тацуя проклав шлях для звільнення магів від статусу зброї. Використовувати це нове знання, щоб зруйнувати прагнення шановного Тацуї. Тихо пробурмотіла Міюкі. – Міюкі, стримуйся. Повітря ось-ось замерзне. – Ой, вибачте. Три роки тому, перебуваючи в найбільшій скруті, Тацуя випустив свої справжні здібності, що були запечатані. Разом з цим, до Міюкі повернулася сила контролю магії, яка використовувалася для печаті. Від тоді, вона рідко випускала магічну силу з-під контролю, але неперевершена магічна сила все ще виходила з-під контролю поза її волею та переписувала реальність, пропускаючи регулярні кроки, через її емоційне хвилювання. Раніше зупинити це було завданням Тацуї, але тепер роль стопера виконувала й Ліна. ... Різниця з Тацуєю в тому, що іноді Міюкі зупиняла буйство Ліни. – Здається, що наступна мета Фронту прогресивного людства — місця розкопок реліквії на горі Норікура, добре простежується. – Але хіба вони не під охороною військових? Фумія намагався коротко підсумувати тему, але Ліна порушила питання. – Це реальніше, ніж вкрасти з центральної лабораторії. – Теж вірно. Але після контраргументу Міюкі відкликала своє заперечення. – А тепер треба відправити на місце розкопок людей. Я теж приєднаюся. – Зачекай, Фумія. Це погана ідея. Тацуя зупинив Фумію, який проявив вмотивованість. – Справою в Ітоїґаві займається родина Ічідзьо. Треба уникнути того, щоб родину Йотсуба вважали перепоною. – Ми ж не збираємося нічого робити, щоб нас помітили?... – Я тобі вірю. Однак замість того, щоб захистити місце розкопок, від крадіжки, Фумія, я хотів би попросити відстежити та схопити злодія, якщо її викрадуть. – Ми схопимо злочинця. Від цього буде користь? – Я не хочу постійно бути на крок позаду. Я хочу, щоб ви отримали інформацію про FAIR. – Зрозумів. Я вичавлю все що зможу. Кивнув Фумія з посмішкою лиходія. Розмова велася з передумовою, що Сили Самооборони та родину Ічідзьо вдасться обдурити, Тацуя нічого не сказав, що до цього. ◊ ◊ ◊ Тридцять першого травня. Тацуя, який прийшов до університету в понеділок, випадково зустрів Масакі, під час обідньої перерви. Міюкі та Ліна були поруч з Тацуєю. Крім Кічідзьодзі, Масакі супроводжувало кілька студенток. Схоже, вони збиралися пообідати на дворі, а не університетський їдальні. Можливо, Масакі подумав про партнерів, але Тацуя не вагаючись кликнув, – Ічідзьо. – Шиба. Відповідь була спрямована Тацуї, але очі Масакі дивилися на Міюкі. Однак його очі були затьмарені смутком, і наступної миті він знову повернувся до Тацуї. – Тобі щось потрібно? – Я хотів трохи поговорити про Ітоїґаву. Масакі підняв брови. Студентка, поруч з ним, також була злегка здивованою, почувши «Ітоїґава». Вона була поруч з Масакі, і, здається, певною мірою знала ситуацію. – Панянки, пан Масакі, схоже, має важливу розмову з паном Шібою. Ви не могли б піти далі? Здається, що ця студентка також була лідером поплічників Масакі, і лише з кількома голосами не вдоволення, на сцені залишилися лише Масакі і Кічідзьодзі. – Вибачте. Це ж була молодша двоюрідна сестра Ічідзьо та родичка з родини Ішікі? Будь ласка, вибачтеся перед нею, від нашого імені. – Троюрідна сестра. Вам не варто про це хвилюватися. Ця дівчина також розуміє ролі Десяти головних кланів і Вісімнадцяти сімей. З усмішкою відповів, на вибачливий тон Тацуї, Масакі. – Зрозуміло. Тоді ходімо. – Пан Ічідзьо, вибачте, що ми вас потурбували, але дякую за співпрацю. – З радістю. Масакі нахмурився перед Тацуєю, але щойно до нього звернулася Міюкі, він повернув освіжаючу посмішку. Кічідзьодзі, поряд з Масакі, приклав руку до чола й мовчки зітхнув. Тацуя, Міюкі та Масакі рушили у даному порядку. Коли Ліна, яка йшла за ними, поглянула на нього, сказавши: «Тобі доводиться важко», Кічідзьодзі зі співчуттям кивнув. Тацуя привів Масакі до університетської їдальні. Звісно, тут були й інші студенти. Однак, коли Тацуя поставив обідню тацю на порожній стіл, студенти, що сиділи навколо, добровільно почали залишати свої місця. Ті, хто вже закінчив їсти, відносили таці до вікна повернення, а студенти, які ще їли пересіли на відстань одного столу і далі. Звісно, ні Тацуя, ні Масакі їх не змушували. Їх точно охопила тривога. Вони, мабуть, подумали: «Якщо я почую, що не повинен чути, буду втягнутий. Міюкі та Ліна пішли за напоями. Масакі та Кічідзьодзі було ніяково, але вони були не з тих, хто неправильно розставляє свої пріоритети. Вони сіли пліч-о-пліч, навпроти Тацуї. Тацуя встановив звукоізоляційний бар’єр. Він не зміг помітити послідовність активації, але мало того, Масакі та інші були здивовані міцністю бар’єра. – Шіба... Коли в тебе з’явилася така магічна сила?.. Тацуя, якого знав Масакі та його друзі, не мав собі рівних у швидкості активації магії, але він повинен би мати невелику силу, за винятком певного типу магії. ...Сила цієї особливої магії була настільки великою, що не багато магів її усвідомлювали. Але тепер магія звукоізоляційного бар’єра, яку використав Тацуя, мала силу, яка не поступається силі Масакі, коли він використовував ту ж магію. Відсутність сили була однією з небагатьох можливостей для перемоги над Тацуєю. Масакі не міг не насторожитися, коли Тацуя показав, що подолав цю слабкість. А Кічідзьодзі був вражений більше, ніж Масакі. – Я збираюся, опублікувати це в статті. Звісно я не збираюся викладати все. Тацуя натякнув, що має новітні знання про які просто не розповідають. Зайве згадувати, що підглядати за магічними навичками інших суперечить манерам магів. І Масакі, і Кічідзьодзі не мали іншого вибору, окрім як зараз задовольнитися цим. Однак, навіть якби це зараз пояснили, Масакі б цього не зрозумів. Чи міг би зрозуміти це навіть Кічідзьодзі, просто послухавши, Тацуя виявив, що справжня природа сили втручання є хвиля духовних часток. Про це вже було повідомлено в наукових магічних колах. Згідно з загальноприйнятою думкою, магічна послідовність та сила втручання в подію нероздільні, і неможливо було відділити лише одне з них. «Область контролю», яка діє лише на силу втручання в подію, не могла б усунути втручання, якби вона не була пов’язана з магічною послідовністю, визначенням, «як не зміна подія». Однак у міру того як він просувався у своїх дослідженнях феномену втручання, він знайшов спосіб і натренував виокремлювати саму силу втручання в подію. Мало того, він також розробив техніку, щоб відокремити силу втручання в подію від магічної послідовності та змусити її діяти окремо. Він міг додавати силу втручання після активації магії. Це дозволило йому подолати деякі недоліки, пов’язаний з відсутністю сили модифікації штучної Області магічних операцій. У результаті, Тацуя тепер міг вільно використовувати магію бойового рівня, хоча вона не така хороша, як магія, яку використовують першокласні маги. – Давайте швидше перейдемо до основної теми. – А, ага. Масакі все ж таки спромігся погодитися голосом, який не зміг приховати його здивування. У цей момент, повернулися Міюкі та Ліна. Тацуя, Масакі та Кічідзьодзі подякували їм за чай, і розмова поновилася. – Цей інцидент стосувався реліквії. На слова Тацуї, Масакі кивнув. – Що до цього, я також отримав цю інформацію. Наступна ціль злодіїв, ймовірно, місце де було розкопано оригінальну реліквію. – ...Що, вони спробують вкрасти звідти оригінал? На запитання Масакі, Тацуя кивнув: «Так». – Шіба, ти знаєш де місце розкопок оригінальної реліквії? Враховуючи завдання, яке йому, як магу родини Ічідзьо, доручив його батько, голова родини Ічідзьо, питання було природнім. – Можу лише сказати, що це підніжжя гори Норікару. Крім того, це порушує зобов’язання щодо конфіденційності між Силами Самооборони та FLT. Це правда, що Сили Самооборони тримали в таємниці місце розкопок реліквії, але FLT про це не повідомляли. Інформація була отримана Тацуєю, шляхом угоди з його особистими зв’язками. Отже, угода про конфіденційність була брехнею, але з іншого боку, було б погано, якщо Сили Самооборони дізнаються, що джерелом інформації був Тацуя. Для Тацуї, Масакі не був тим, кому він беззастережно довіряв. – Зрозуміло... Масакі був незадоволений недружньою відповіддю Тацуї. – Це все що потрібно знати. Масакі, дізнаймося інше самі. Заспокоїв і заперечив Масакі Кічідзьодзі. Після цього, настав час поспілкуватися, як студенти магічного університету під час обіду. Для Масакі, який не мав можливості спокійно поговорити з Міюкі, навіть у присутності Тацуї, це був рідкісний, приємний обідній час. ◊ ◊ ◊ Наступного дня Масакі відпросився в університеті та повернувся до рідного міста. Після того як зупинився в батьківському домі, він попрямував на базу Сил Самооборони Майдзуру. База Комацу знаходилася ближче до будинку батьків, але на базі Майдзуру був найбільший загін магів на узбережжі Японського моря. Магія, якою добре володів Масакі, демонструвала свою справжню цінність у морських битвах. За магічними характеристиками, він підходив для МВС. Через це Масакі отримав більшу прихильність і симпатію на базі ВПС Майдзуру, ніж на базі ВПС Комацу. Справа не лише в емоційних проблемах. Масакі був другим національно визнаним магом стратегічного класу в Японії. Співпраця з Масакі була важливою на випадок, якщо Новий Радянський Союз чи Великий Азійський Союз атакують Японію з моря, а для них це ніколи не було складним кроком. Позиція командувача бази Майдзуру була, що він має закрити очі, якщо це запити Масакі. – ...Місце де була розкопана реліквія з функцією збереження магічної послідовності? – Так командувач. Я хотів би знати місце розкопок оригінальної реліквії, яке Сили Самооборони тримають в таємниці. – Пане Ічідзьо. Скажіть, про всяк випадок, для чого це потрібно. Командувач відразу запитав навіщо. Не було ознак, що він не бажав відповідати. Коли він сказав: «про всяк випадок», було відчуття, що він впевнювався. – Це тому, що злочинна організація магів хоче отримати реліквію. Ми думаємо, що вони поцілять в місце розкопок, замість в Інституту дослідження зброї в Токіо, де безпека надзвичайно сувора. – Я розумію охорона там буде слабшою. Широко кивнув командувач. Його тон з презирством, дав зрозуміти наявність суперництва з сухопутними військами. – Будь ласка, зачекайте хвилинку. Командувач узяв слухавку біля себе і приклавши її до вуха, наказав терміново з’ясувати місце розкопок реліквії, яке армія зберігала в таємниці. Очікування зайняло п’ятнадцять хвилин у спілкуванні. Ад’ютант приніс папірець із запискою. Командувач з не змінним виразом обличчя прочитав записку, а потім запропонував її Масакі, сказавши «будь ласка». – ...Ви впевнені? Масакі був не настільки нерозумний, щоб не знати, що там написано. Точне місце розкопок мало бути військовою таємницею. Тож Масакі вагався, розмірковуючи, чи можна було отримати інформацію в записці, усно чи письмово. – Це просто адреса тренувального табору армії. Зрозуміло, так ось де це має бути. ...Подумав Масакі. – Ось як. – Дякую. – Ні, все ж національно визнаний маг стратегічного класу поїде підбадьорити бійців, які проходять тренування. Тож співпраця природна. Схоже, це була позиція збоку командувача. ◊ ◊ ◊ Тієї ж ночі, Масакі, з представниками родини Ічідзьо, попрямував до Хіди-Такоями. Для поїздки, вони поділилися на невеликі групи, щоб не виділятися, і виглядати як в екскурсійній поїздці. Кічідзьодзі, який залишився в Токіо, прибув до Токаями слідом за Масакі та його групою. – ...Отже, що ти збираєшся робити сьогодні ввечері? Приємно було зустрітися, але Кічідзьодзі не був проінформований про майбутні плани. Це було перше, що він запитав, як тільки зустрів Масакі. – Двоє людей відправляться стежити за місцем розкопок. Якщо щось трапиться, вони повинні будуть негайно вийти на зв’язок. – Двоє... – Здається, що цього недостатньо, але враховуючи розміри нашої команди, нічого не поробиш. Кічідзьодзі відреагував на відповідь Масакі, на короткий час схиливши на бік голову, але потім переконав себе, що у них немає іншого вибору, окрім як так і вчинити. – Потрібно подумати про ротацію чергувань. Я хочу уникнути небажаної ситуації, такої як не можливість задіяти, під час основного виступу, через недосипання. – Це може тривати довго. Масакі та Кічідзьодзі мали намір залишатися тут до двох тижнів. Тож якщо злодії не з’являться, вони просто залишать нагляд й витягнуть їх. Але на щастя, їм не довелося чекати так довго. Інцидент стався в другу ніч, від дня, коли Масакі з рештою почали діяти на Хіди-Такоями. – ...Гаразд, висуваємось туди. Масакі вимкнув перемикач Уніфону (блок голосового зв’язку мобільного інформаційного термінала). Гарнітура досі залишалася на його вусі. – Від наглядачів? – Саме так. Схоже, охорона дала відсіч злодіям, які здійснили спробу вторгнення. Схоже, Сил Самооборони не опудала, яких можна обікрасти. – Зрозуміло. Але ми не можемо розслаблятися, чи не так. – Ага. Немає гарантії, що помічені злодії не були диверсією. Джордж, ми незабаром вирушаємо на місце події. – Звичайно, Масакі. ...Ця розмова сталася близько десяти хвилин тому. Прибувши на місце розкопок реліквії, Масакі та його колеги, стали свідками спалаху запеклого, але не яскравого партизанського бою. – Здається, перші кому дали відсіч були приманкою! – Поговорю з гарнізоном. Чекайте, поки не подам сигнал! – О, я теж піду. Масакі залишив своїх підлеглих і побіг до гарнізону лише з Кічідзьодзі. На щастя, начальник охорони знав про Масакі. Звання національно визнаного мага Стратегічного класу надавало велику значимість. Завдяки їй, служба охорони прийняла пропозицію Масакі, надати підтримку. Всього родину Ічідзьо представляло тридцять осіб. Група, еквівалентна одному взводу, за сигналом Масакі, поділилися на малі групи, по три людини. Як уже зазначалося, ворог розгорнув партизанський бій. Мета опонентів — викрасти оригінальну реліквію. Не було потреби викрадати реліквію, що зберігали військові. У процесі розкопок тут було багато помилок, і місць, де збиралися викопати реліквію, насправді було не одне і не два. Якщо серед зловмисників була людина зі здібностями до сприйняття, кращими, ніж у дослідників Сил Самооборони, то була загроза викрадення не виявленої реліквії. Оскільки цю можливість не можна ігнорувати, потрібно було відігнати всіх злодіїв, які вторгалися на цю територію. Це була ситуація, коли відбиття мало пріоритет над захопленням. Загальна кількість людей грабіжників не така вже й велика, але вони також поділилися на групи близько по п’ять осіб, і як тільки до них наближалися, вони тікали, тому їх загальна кількість невідома. Навіть зараз, Масакі був на крок позаду злодіїв, що втекли, коли отримав радіо повідомлення від Сил Самооборони. Ні це повідомлення отримав не лише Масакі, але й особи, які відповідали за кожну групу охорони. – Масакі, схоже, що злодії риють землю з північного боку! Голосно сказав Масакі Кічідзьодзі, який тримав радіо. – Північ? Вони увійшли так глибоко? Звідки!? Дехто з Фронту прогресивного людства, Масакі досі не знав назви, були вигнанцями з таємничої групи древніх магів, яка базувалася в цьому регіоні. Групу повідомили про існування проходу, що вів за територію розкопок, але Сили Самооборони не знали про його існування. Звичайно Масакі не знав про цей прохід. Однак він інтуїтивно зрозумів, що це більш вірогідно. – Джордж, скажи іншим йти на північну сторону! Масакі попросив Кічідзьодзі передати повідомлення, і як найшвидше пішов на північний бік місця розкопок. На пологому схилі, з північного боку, де ще не розпочалися власне земляні роботи, була велика яма діаметром близько десяти метрів, схоже, викопана магією. Це був жорсткий вандалізм, який ігнорує ввічливість та археологічну цінність старожитностей. Можна сказати, що це був звичайний спосіб подібних дій. Перед отвором лежало четверо людей. Ні, можна сказати, що лежало чотири тіла. Двоє людей були у військовій формі та двоє в темних комбінезонах. Останні двоє, ймовірно були одягнені для копання ям. Одне з тіл, в комбінезоні, було жіночим. В ямі чи навколо не було інших фігур окрім трупів. Та все ж, навколо було абсолютно темно. Вже майже настав сезон дощів, але сьогодні ввечері було хмарно і не було світла зірок. Можливо, він просто їх не бачить, а вони ще не далеко. Масакі підняв яскравість світла мобільного, крім того, активував магію системи випромінення, підсилення світлових хвиль і магію системи Виділення. Світло, схоже на факел, освітлило область перед Масакі. За сімдесят-вісімдесят метрів він знайшов ще одну приховану в темряві яму. Вона значно менша, за ту, що була перед ним. Мабуть, достатня, щоб двоє людей спустилися поруч. Він не міг добре розгледіти, що в середині, але вона виглядала як схил, а не викопаною рівно в низ. Магія Посилення та Виділення світлових хвиль припинилася. Масакі активував нову магію й одразу стрибнув до ями, з іншого боку. – Це... Вхід до печери? Зупинившись перед отвором, Масакі задумався. Він не дуже чітко «бачив», але в отворі був настільки чіткий слід проходження мисленнєвих часток, що навіть Масакі міг помітити його. Можливо, його недостатньо приховали, бо віддали перевагу на користь втечі. Те, що прохід не був закритий, свідчило, що Сили Самооборони, можливо, загнали злодіїв у глухий кут. Ця печера, мабуть, найкращий спосіб схопити злодіїв. Але він поняття не мав, що відбувається всередині. Він був впевнений, що зможе пройти, навіть якщо влаштована пастка, але вважав необережністю кидатися туди самому. Цей момент хвилював Масакі. Але його самотні думки тривали недовго. Чим довше він хвилюватиметься, тим важче буде схопити злодіїв. Це був найконкретніший факт у цій ситуації. ... Таким був висновок Масакі. Він ступив на схил, що вів під землю, і з’їхав до підвалу. Це був радше тунель, ніж печера. Стіни та стеля явно мали сліди людського втручання, а висота і ширина між стінами дозволяли Масакі легко стояти та рухатись. «Підлога» також була вирівняна нарівно. Спочатку Масакі обережно ступав ногами, але, після п’ятдесяти кроків, перейшов на спринтерський біг. Тунель був досить довгим. Незмінний закритий простір змушував відчувати плин часу швидшим, ніж є насправді. Пробігши близько двох кілометрів, що відчувалося утричі довшим, Масакі нарешті вловив ознаки людини попереду. На жаль, Масакі не звик діяти без фізичного світла. Не було нічого, що він не міг зробити, але неможливо отримати звичайну продуктивність у бою. – Я Ічідзьо Масакі, з Десяти головних кланів! Він знову прискорився і, не вимикаючи ліхтарик мобільного, гукнув в кінець тунелю. – Зупиніться, якщо ні в чому не винні! Відповідь повернулася бурею кам’яного гравію. Масакі захистився, підготовленим заздалегідь, магічним щитом, і випустив електрошокову сітку з тонких ниток. Рівень потужності був встановлений на параліч, оскільки не мав наміру вбивати. Вона могла бути смертельною, якщо в когось буде хворе серце, але він не міг дозволити собі так багато розмірковувати. До того ж можна сказати, в результаті, це було зайве хвилювання. Електричний удар, випущений Масакі, був блокований і зупинений магічним щитом. Попри те, що він придушив свою силу, для нього було несподівано, що його повністю заблокують. Завдяки світлу, яке супроводжувало електричний розряд, він зміг підтвердити топографію тунелі. Масакі наклав на себе магію Руху й одразу скоротив дистанцію. Його перестріли дві жінки. Позаду них, тікали двоє чоловіків. Масакі, який дотримувався традиційних цінностей, відчував огиду, від того, що чоловіки тікали, залишивши жінок. Якщо це маги, то раціонально розподіляти ролі, відповідно до магії, в якій вмілі, і Масакі розумів, що «тому що це чоловік» і «тому що це жінка» грубо не тільки щодо чоловіків, але й жінок. Але тут справа в емоціях, ні, чутливості. Це не відповідає логіці. Мабуть, саме тому Масакі явно вагався атакувати. Можливо, злодії все це прорахували й використали жіночий дует для патової ситуації. Для терористів і злочинних угруповань — використовувати жінок і дітей для вбивств інших звичайна практика. Однак, отримавши превентивний удар, Масакі оговтався. Швидко перейшовши в контратаку. Різниця в здібностях була очевидною. Однак, щоб вивести з ладу дует жінок магів знадобився деякий час, можливо, тому що він уникав їх вбивства. Це мало бути не тільки тому, що опоненти були жінками. Залишивши стогнучих жінок на підлозі тунелю, Масакі намагався переслідувати двох, що втекли. Але почувши гуркіт спереду, зупинився. Миттєво піднявши магічний щит, щоб підготуватися до обвалу. Однак тунель не обвалився. «Заблокували вихід?..» Про всяк випадок, він запустив активний ехолот вперед. Тунель був майже прямим, хіба що полого піднімався. Розрізнити перешкоди попереду, за відбитим звуком, було не так вже й складно. «Знову ж таки.» Масакі вирішив повернутися тунелем назад. Підлікував жінок-злочинців магією і забрав з собою. Не повернувши викрадену реліквію. Ні, він не зміг підтвердити, чи її взагалі викрали. Проте, те що вдалося залишити живими двох злочинців було певним досягненням. Можна було сказати, що він не був з порожніми руками. Так себе втішив Масакі. ◊ ◊ ◊ На цю місію було направлено більшість членів Фронту прогресивного людства. Однак, щоб уникнути знищення, лідер не брала участі. А субкерівник не брав участь у вторгненні на територію, щоб підтримати відступ. За іронією долі, саме завдяки позиції сублідера та його невеликої групи саме їм вдалося втекти. Усі інші учасники були захоплені до того, як приєдналися до групи сублідера. Реліквію, яку вдалося викрасти хтось повернув, або відібрав на шляху. Двоє чоловіків з Фронту прогресивного людства, які уникнули переслідування Масакі завдяки іншій жіночій парі, обваливши вихід з тунелю, який використовувався для проникнення, магією Обвал, відчули полегшення. Реліквія була в одного в кишені. Все, що потрібно було зробити, це втекти до схованки. ...Якби там був глядач, який міг чути голоси сердець персонажів, він міг би вказати «це прапор8». Одразу після того, як двоє спробували зрушити зупинені ноги та продовжити втечу, до місця об’єднання. Їх огорнула «темрява». Сьогодні небо було хмарним, без місячного та зоряного світла. Біля підніжжя гори було не багато приватних будинків. Проте, те, що не було видно навіть світла від найближчого міста, незвична справа. Явище на цьому не зупинилося. Навіть світло кишенькових ліхтариків, які вони носили, було перекрите темрявою і не освітлювало землю під їх ногами. – Ілюзія?.. Озвучив питання, яке не було не запитанням, ні монологом, один з чоловіків. Цей чоловік був колишнім працівником поліції. Під час виконання обов’язків, адвокат, який став законодавцем, звинуватив його в завданні серйозних тілесних ушкоджень підозрюваному, за допомогою магії, яку він використав, щоб схопити злочинця втікача, назвавши це «порушенням прав людини» та «надмірним застосуванням сили», і через шум він був змушений подати заяву про звільнення. – Ні це не ілюзія. Не має жодних ознак, що працюють над свідомістю. Відповів інший чоловік. Він був древнім магом, який належав до колишнього таємничого культу. Його відлучили від культу, звинувативши у використанні секретної техніки для порятунку людей, назвавши це «порушення заборони на використання, за межами організації». Тунель, за допомогою якого вони втекли, був тим про який він дізнався, коли був членом культу. – Але це точно неприродне явище! Рішуче ствердив колишній поліцейський. – Так, це магія. Але що і як могло статися?.. Крутив шиєю колишній член культу. Колишній поліцейський відкрив рота, щоб щось сказати. Можливо він хотів поділитися своїми міркуваннями. – ...Ох! Однак з його вуст вийшов приглушений крик. Тримаючись обома руками за сонячне сплетіння, колишній поліцейський впав на коліна. Не в змозі підтримувати своє тіло в такому стані, і нахилившись, впав у перед. – Агов, що сталося?! Колишній член культу поспішно опустився на одне коліно і поштурхав плече колишнього поліцейського. Проте. – Гох!.. Колишній член культу похитав головою, ніби його вдарили невидимою рукою по скроні, і впав на бік, від цього. Він намагався перевірити чи у свідомості його супутник, але не зміг і сам втратив свідомість. Темрява, що їх огортала, відступила. Ручні ліхтарики, що вони пустили, намалювали смугу світла на землі. До чоловіків, що впали й не рухались, підійшла нейтральна фігура, яка з’явилась не звідки, у темно-синьому костюмі, який природно зникав у темряві ночі. Мала для чоловіка і велика для жінки. Талія тонка, а грудна клітина плоска. Силует виглядав як ніжно чоловічим або жіночим, без грудей. Людина нахилилася і почергово обшукала кишені. Діставши з кишені колишнього члена культу «кульку», яку можна було охопити рукою, людина задоволено посміхнулася. – ... Фумія. З молодиком, який вирівнявся, заговорила модна красуня. Вона була вбрана стильно і б мала добрий вигляд в нічному мегаполісі. – Старша сестро. Молодик, що відповів їй, був Куроба Фумія. – Була там? Запитала з мінімумом слів старша сестра Фумії, Куроба Аяко. – Так, була. Фумія відповів так само коротко, розкриваючи ліву руку і показуючи «кульку». У правій руці він все ще тримав спеціалізований CAD у формі кастета. Саме позасистемна магія «Дейрект пеін» оглушила парочку з Фронту прогресивного людства. Це магія, психічного втручання, яка безпосередньо викликала біль в розумі, а здатні використовувати цю магію настільки рідкісні, що буде не перебільшенням сказати, що вона властива Фумії. CAD, у формі кастета, був спеціалізованим пристроєм для атаки «Дейрект пейном». Причина, чому він міг тримати домінуючу руку закритою, полягала в тому, що він міг активувати іншу магію за допомогою CAD з повністю мисленнєвим контролем, а переваги цього нового стандарту пристрою, з контролем думками, також відображався в ньому. – Викрали лише цю? Запитав Фумія Аяко, що дивилася на його руку, й отримав кивок зі ствердним тоном. – Так. Мені повідомили спостерігачі. В клані Йотсуба, родина Куроба спеціалізувалася на розвідці. Маги під їх командуванням також підходили цій меті. Наприклад далекий зір. Сила, яка здатна бачити «простір», «місце» незалежно від світла та темряви, від швидкості та перешкоди. Троє, з цих талановитих підлеглих Аяко, спостерігали за місцем розкопок і знали чи є там проблемна реліквія, чи ні. Четверо чоловіків у чорному вийшли з темряви ночі та зв’язали людей, яких переміг Фумія. Спостерігаючи за цим, Фумія повернувся до Аяко й запитав, – Є ще злодії, яких досі не піймали? – Ми знешкодили усіх, хто вік з місця розкопок. На питання Фумії, Аяко відповіла з натяком, що були винятки. – Це означає, що залишилася група матеріально-технічної підтримки? – Так. Можливо, це слід описувати, як підтримку втечі. Кивнула Аяко Фумії, з виразом обличчя «молодець». – Ми знаємо їх місце знаходження. Ходімо. І простягнула руку до свого брата-близнюка. У той момент, коли Фумія взяв її руку, двійнята зникли наче фантом. ◊ ◊ ◊ Маги родини Куроба, які виявили групу матеріально-технічного забезпечення, дочекалися прибуття Фумії та Аяко, не чіпаючи їх. Троє людей не знали, що маленьку групу очолював сублідер Фронту прогресивного людства. Однак через силу магії, ознаки якої з’явилися, було вирішено, що не варто діяти самостійно. В результаті це, було промахом і влучанням в ціль. Промах в тому сенсі, що це допустило втечу, Однак можна було сказати, що це влучання, оскільки не призвело до жертв. «Модельований моментальний рух» що використовувалася у віртуальному супутниковому ліфті, який з’єднував острів Міякі й Такачіхо, був спеціалізацією Аяко. Аяко, можливо була однією з найкращих, у магічному світі, в активації на індивідуальному рівні. Принаймні, що стосується Модельованого моментального руху, Аяко перевершувала Міюкі та Ліну. За допомогою цієї магії, Аяко та Фумія з’явилися на гірській дорозі, де переховувалася група матеріально-технічної підтримки Фронту прогресивного людства, ні група підтримки втечі. – ...! Коли відбувається Модельований моментальний рух, він утворює повітряний кокон і поміщає туди ціль. Якщо ви рухаєтеся самі, повітря фокусуєте навколо себе, а якщо переміщаєте когось іншого, крім себе, повітря фокусується навколо нього, у сферичній або еліптичній формі. Цей «повітряний кокон» мав бути розвіяний, як тільки вони прибули, але Аяко відновила його. Тому що місце, куди вони прибули, було вкрите отруйним газом. – Шановна Аяко. – Шановний Фумія. До двох людей, які не знали ситуацію, мовчки кивнув слуга в чорному, також захистившись магією. – Мені шкода. Вони втекли. З жалем, повідомив лідер групи в чорному. – Через цю димову завісу? У голосі Фумії не було злості. Крім того, отруйний газ, що наповнював місцевість, не був безбарвним і прозорим, а майже навпаки, скоріше густо-червоним, і здавалося, що компоненти газу перекривали огляд і перешкоджали переслідуванню, а не завдавали шкоди ворогу. – Так, шановний Фумія. Близько три хвилини тому злодії, що причаїлися тут у великому фургоні, випустили газ з ефектом димової завіси й в цей момент втекли. Створений магією газ не смертельний, але має досить потужну галюциногенну дію. Будь ласка, будьте обережні. – Три хвилини тому... Це приблизно збігалося з часом, коли Фумія знешкодив злодія, у якого була реліквія. Виходить вони, якимось чином, стежили за своїми супутниками. Схоже, що створення цієї димової завіси — магія, розроблена у Другій лабораторії. Людина в чорному дала звіт, Фумії який розмірковував про це. Тема дослідження Другої науково-дослідної лабораторії — розробка магії, що впливає на неорганічні речовини. Зокрема, акцент робився на розробці та вдосконалені магії Поглинання. Генерація та нейтралізація отруйних газів — це спеціалізація магів «двійки». Чи означає це, що до Фронту прогресивного людства належить позбавлений номера з Другої науково-дослідної лабораторії. – Можливо. Чоловік в чорному погодився з міркуваннями Фумії. – Це може стати трохи складніше... – Так. Аяко підтакнула на думку Фумії, і цього разу чоловік в чорному мовчки вклонився.