[10] Проникнення в USNA (3)

[10] Проникнення в USNA (3)

О другій годині ночі, двадцять восьмого травня, за японським часом.

Мінору з Мінамі спустилися до USNA. О десятій ранку, двадцять сьомого числа, за місцевим часом. Це гарний час, щоб почати огляд визначних пам’яток.

Мінору не забув про мету, розслідувати FAIR. Але він не відразу розбиратиметься з цим.

Чужа країна, країна, в якій важко побувати носіям магічних якостей.

Проте, ще важче, Мінору та Мінамі, було ступити на ґрунт рідної землі. Вони могли ледве приземлитися (чи називати це спуском?). Це було дозволено лише в одному районі, на острові Міякі, який займала родина Йотсуба.

Мінору вважав, що з його вини Мінамі не могла жити на Землі. Також він розумів, що це його власні припущення. Тому Мінору ніколи не збирався втрачати можливість для Мінамі насолодитися Землею.

Тацуя підготував, необхідний для огляду визначних пам’яток, паспорт і кредитну картку на ім’я іншої особи. Та з готовністю прийняв бажання Мінору, щоб Мінамі насолодилася містом Сан-Франциско, поки він проводитиме розслідування. Щоб висловити подяку за послугу, Мінору мав намір супроводжувати Мінамі якомога краще.

Він не знав, що сам був на побачені з Мінамі.

Як і позавчора, Мінору спустився з Такачіхо в безлюдному місці, на березі озера Сан-Андреас. Відмінність від позавчорашнього в тому, що його супроводжувала Мінамі.

Мінору викликав на місце роботаксі. Пунктом призначення був міжнародний аеропорт Сан-Франциско. Цілком природно, Мінамі здивовано запитала: «Навіщо в аеропорт?», враховуючи, що вони щойно прибули до Сан-Франциско.

Відповідь Мінору, на це, була проста.

– Хіба нормальна поїздка за кордон не починається з виходу з аеропорту.

Схоже Мінору хотів відтворити типовий для туризму шлях. Мінамі, з усмішкою, підтакнула «Вірно», тому що поведінка Мінору, хоч і видавалася дитячою, викликала у неї теплі почуття.

У Сан-Франциско добре збереглися пейзажі періоду до світової війни. Багато систем громадського транспорту з початку двадцять першого століття залишилися активними. Транспортний засіб, яким вони скористалися з аеропорту до центру міста, також був старомодною високошвидкісною залізницею, а не новітньою розподіленою транспортною системою для невеликих груп, як окремі поїзди. Однак це не означало, що Японія була більш просунутою, ніж USNA, з погляду громадського транспорту. В USNA були більш розвинені роботаксі, ніж індивідуальні поїзди, і їх було більше і вони були дешевші, ніж в Японії.

– Такі речі більш освіжають, ніж викликають ностальгію. Добре відчувається вітер.

Висловила своє враження Мінамі, на канатній дорозі. Це було не дуже приємно для Мінору, який не звик до даної ситуації, через великий натовп, але з іншими моментами він погодився.

Вирушивши з аеропорту, вони спершу попрямували до Рибацької пристані, основного туристичного центру Сан-Франциско, в північній частині набережної. Після того як вони насолодилися оглядом вітрин, настав обіду, тож вони купили у продуктовому кіоску знаменитий рулет з омарами та розділили його. З’ївши рулет з омарами, Мінору і Мінамі зрозуміли, що були голоднішими, ніж думали.

Замість того, щоб купити те саме, вони пішли до відомої пекарні, зазначеної в туристичній інформації.

Вони замовили чаудер із молюсків7. Після короткого очікування, були подані хліб на заквасці й наповнений до країв Чаудер із молюсків, власне навіть трохи пролили, на двох.

– Це не забагато?

Цього разу вони замовили на двох людей, а не на одну людину, але об’єм був більший ніж вони думали. Мінору схвилювався і запитав, але.

– Правда?

Запитала Мінамі, зі здивуванням на обличчі.

– Мі... Шановний брат Хікару, ви в порядку?

В результаті, саме Мінору виглядав дуже занепокоєним.

Крім того, «Хікару», який спочатку був названий «Мі» і поспішно перефразований, був псевдонімом Мінору, написаний у фальшивому паспорті. Ні, псевдонім може бути неправильним. Офіційно Мінору вважався мертвим. Тепер офіційне ім’я Мінору «Оудзіма Хікару».

– Мі...на. Я в порядку.

І Мінамі була мертвою людиною, можна сказати, що вона мертва, як людина, тому що стала Паразитом, її офіційний статус — молодша сестра Мінору, Оудзіма Міна.

Статус брата і сестри був компромісом. Спочатку Тацуя збирався зробити фальшиві паспорти для сімейної пари. Однак Мінору заперечив, головним чином тому, що йому було соромно і він зазвичай наполягав на статусі просто друзів. Однак, з юридичного погляду, існував ризик виникнення перешкод при проходженні формальних процедур в готелі і аеропорту.

Крім того, Мінамі було зручніше використовувати звернення «брат» і «шановний», ніж називати Мінору «пан» або «кун». Навіть Мінору, називаючи її фальшивим ім’ям, не мав таких проблем, як з її справжнім. Також «Мінамі» і «Міна» були зручнішими для практики, на випадок, коли такі стосунки виникнуть в майбутньому.

Завдяки таким обставинам, Мінору і Мінамі офіційно стали братом і сестрою.

Обличчя, яке Мінору, який відчував важкість у животі, повернув до Мінамі, випромінювало спокій. Однак не можна сказати, що це йому добре вдалося. Однак Мінамі не була настільки нечуттєвою, щоб вказати на це.

Вона запросила Мінору: «чому б нам не піти поглянути на море?» Вона подумала, що невелика прогулянка полегшить відчуття ситості.

Це був би не Мінору, якби не зміг зрозуміти, шо Мінамі піклується про нього. Для нього, хто провів багато часу в ліжку, це була захоплююча пропозиція, до того ж навіть якщо вам погано, найкраще прогулятися в чужій країні по пляжу, на одинці з коханою дівчиною.

Мінору кивнув, у відповідь на запрошення Мінамі.

– Це міст Золота брама?.. Це не золото.

Враження, яке вийшло з вуст Мінамі, яка споглядала червоно-помаранчевий міст, мабуть, було звичайним непорозумінням мандрівників, які знають лише назву. Однак, навряд чи, сучасні туристи поїдуть до Сан-Франциско. Можливо, почувши слова Мінамі, деякі молоді жінки захихотіли. За кольором шкіри та рисами обличчя, вони не були схожі на японців, мабуть, вони випадково могли зрозуміти японську, через іншу сильну етнічну кров.

– Назва мосту, здається, походить від назви цієї протоки Золота брама.

– Невже.

Однак ні Мінору, ні Мінамі не звернули увагу на таку неввічливість.

– Схоже, що назву протоці дали незадовго до відкриття золотої копальні в Каліфорнії. Тож, здається, що назва «Золота брама» не означає протоку, через яку проходить золото.

– Це цікавий збіг.

– Цілком. Цікаво, може капітан Фремонт, який дав їй назву, мав талант до пророцтва.

Краєм ока вони помітили постаті, які незграбно підкрадалися. Це були ті, що сміятися з непорозуміння Мінамі.

Це була група молодих жінок. Мінору почув, як вони говорили: «Вона названа на честь золотої лихоманки».

– Це острів Алькатрас?

З іншого боку, схоже, що Мінамі було байдуже. Для неї це було «очі не бачать, серце не турбує».

– Вірно. Хочете сходити?

Це відоме місце, тому, чесно кажучи, мені цікаво. Але ми можемо піти?

– Зачекайте хвилинку...

Мінору провів пошук на своєму мобільному терміналі.

– ...До війни можна було висадитися на берег, а тепер, здається, можна лише обійти острів на човні. Здається, тому, що будівлі старі й заходити в середину небезпечно.

– Якщо так, то нічого не поробиш.

– Бажаєте подати заявку на квиток на екскурсійний катер? Найближчого рейсу не має, але можна сісти на вечірній катер.

– Дайте подумати.... Давайте просто подамо заявку.

– Зрозумів.

На відкритому терміналі, Мінору подав на бронювання, на сайту заявок.

Я подав заявку на туристичний катер, що відправляться о шостій годині. Результат надішлють близько четвертої.

– До оголошення результату залишилося більше двох годин. – Шановний брате Хікару, що робитимемо далі?

Ймовірно, вона відразу звикла, тому Мінамі без проблем називала Мінору псевдонімом.

Від того, що його не називали справжнім ім’ям, Мінору почувався трохи самотнім.

– Згоден... Як щодо перетину мосту Золота брама на орендованому автомобілі. Це ніби безпечно, бо там є велодоріжка.

... Добре! Так і зробимо.

Однак посмішка, яку показала Мінамі, здула самотній настрій Мінору.

Перетнувши міст Золота брама та насолодившись краєвидом з мальовничого пагорба в Саусаліто, на протилежному березі, вони повернулися до Сан-Франциско та сіли на роботаксі до Бейкер-Біч на березі Тихого океану. Там вони насолодилися прогулянкою на пляжі.

Після майже трьох років сну, Мінору й Мінамі щойно столи коханцями, а не одружилися. Було неминуче, що вони випромінювали почуття ейфорії.

Позаду за ними двома стежив погляд. Проте в намірі та почуттях, що він випромінював, не було ні благословення, ні туги, ні ревнощів. Це був погляд прицілювання бандита, який затамувавши подих цілився в ціль, позаду.

– Я рада, що ми отримали квитки.

Весело сказала Мінамі, коли вони вдало виграли квиток на катер.

– Вірно. Ходімо швидше.

Зараз була сімнадцята година. До сутінку ще далеко, тому що цей був найдовший сезон року, літній час. Сонце в Сан-Франциско заходило після восьмої вечора. Марно залишати пляж поки він ще світлий, але було б ще більш марним, розтратити виграний квиток. Так розсудив Мінору і запропонував Мінамі переміситися.

Після того, як Мінамі кивнула, Мінору прямуючи до дороги, викликав зі свого мобільного терміналу роботаксі. Повідомлений час очікування становив п’ять хвилин або більше, і цього достатньо. Здавалося, це було трохи довше, ніж раніше. Можливо, тому, що вони трохи далеко від міста.

Через п’ять хвилин перед двома людьми, що чекали на узбіччі, зупинилося таксі. Це було не роботаксі, викликане Мінору. Це було рідкісне пілотоване таксі.

– ...Красунчик, чому б нам не покататися, ти ж не хочеш змушувати милу дівчину чекати на узбіччі.

Англійська мова, з пасажирського місця, була трохи незвична для вух Мінору. З туристичного довідника, який він прочитав заздалегідь, була примітка, що в Сан-Франциско не існує таксі, що шукають пасажирів.

Ймовірно, нелегальне таксі.

– Я вже викликав таксі, тож не братиму.

Рішуче відмовився Мінору, щоб не дати шансу наполягати.

– Гей, я пропоную доброзичливо.

Говорячи це, чоловік, на пасажирському сидінні, висунувся з вікна. Ліктем він сперся на вікно дверці, а в лівій руці тримав револьвер. Дуло було націлене на Мінору.

– Сідай.

Пригрозив чоловік.

Але, звичайно, Мінору не показав жодної ознаки, що злякався. Його тіло мало силу Паразита, супер зцілення. Навіть якщо вистрілять, рана відразу зникне. Крім того, до цього Мінору, який міг похвалитися швидкістю активації магії, рівною надприродній силі, не допустить пострілу без потреби.

– Шановний брат Хікару, хіба це не дивно?

Мінору був не єдиним, хто не злякався. Мінамі могла дозволити собі висловити підозру.

– Гей! Думаєш, я блефую?!

Зло закричав чоловік.

– Впертий?

Дратівливим голосом, відповів чоловіку Мінору.

Спустившись, він змінив свою зовнішність Парадом. Його нинішня зовнішність звичайний красунчик. І немала справжньої, нелюдської сили.

Не зважаючи на це, Мінору приголомшив іншого чоловіка лише голосом і поглядом. Мабуть, це можна назвати різницею в рівні магічної істоти. Фактично, чоловік був розлючений ставленням Мінору і намагався натиснути курок пістолета, але його напружені пальці не рухались. Несвідомий страх, перед Мінору, відмовлявся від команди свідомості, атакувати Мінору.

– Не схоже, що ти зовсім втратив волю... Це легкий натяк?

Пробурмотів сам до себе Мінору.

– Це щось схоже на гіпноз?

Репліка Мінамі була досить тихою, але Мінору не пропустив її.

– Це не просто гіпноз, а промивання мізків за допомогою ліків... Я не дуже знайомий з цим.

У відповівши Мінамі, Мінору повернув погляд на чоловіка. На відміну від теплого погляду, спрямованого на Мінамі, його очі випромінювали холод.

– Ей, ти.

Голос також відповідав погляду і він природно, зверхньо дивився на співрозмовника. Оскільки це Мінору, він не виглядав дивно чи огидно. Навіть без краси поза світом, Мінору мав ауру вищого дворянства, «принца».

– Хто вас попросив?

– ...Що, ти маєш на увазі?

Переривчастий голос чоловіка, на пасажирському сидінні, пояснювався тим, що йому було важко дихати. Справа була не лише в різниці тиску. По правді кажучи, Мінору використовував магію, яка завдавала постійної шкоди розуму. Не лише чоловіка на пасажирському сидінні, але й чоловіка на місці водія. Здатність, отримана шляхом перетворення на Паразита, дозволяла використовувати магію настільки швидко і без CAD.

Однак магія, яку зараз використовував Мінору полягала лише в застосуванні психологічного тиску. Вона не впливала на контроль свідомості, що змушувало б зізнатися. Це був трохи більший тиск, ніж той, який міг чинити не маг.

Звичайно, була причина використовувати таку пасивну магію. Контроль за несанкціонованим використанням магії в USNA суворіший, ніж у Японії. Навіть якщо підробка особистості була ідеальною, Мінору і Мінамі — люди, які не повинні тут бути.

Ні, строго кажучи, навіть не люди. Вони хотіли максимально уникнути поліції.

У цьому відношенні, навіть якщо це магія психічного втручання, магію, яка лише чинить тиск без модифікації явища, «розум», важко оцінити магію. В цій ситуації, її було легко використовувати.

– Запитаю ще раз. Хто вас попросив?

Однак прямий ефект все ще низький, оскільки він не перешкоджав волі та не змушує зізнатися. Мінору посилив тиск, щоб вимагати зізнання.

– Н-не знаю. Молоді... Ми позичили цю машину у пари... Ми отримаємо цю машину, якщо візьмемо вас з собою...

– Молода пара? Що за люди? Якої раси? Який колір очей і волосся? Який зріст?!

Поставив додаткові питання Мінору. Але відповіді не пролунало.

– Він втратив свідомість...

Байдуже пробурмотів Мінору. Для деяких людей, він міг здатися «негідником». На щастя, Мінамі вважала це «крутим», але це не обов’язково пов’язано з тим, що «любов сліпа».

Причина, чому Мінамі так відчула, мабуть, полягала в тому, що мала сильне враження від наступного вчинку.

– Міна!

Мінору кричав не «Міна», а «Мінамі», яке не зміг вимовити до кінця.

Одночасно з криком, він потягнувся до Мінамі й помінявся з нею місцями.

Наступної миті, з приглушеним вибуховим звуком, з правої ноги Мінору потекла кров.

Мінамі, яка пройшла гарну підготовку в родині Йотсуба, розчула, що тихий вибуховий звук був звуком автоматичного пістолета з глушником.

Мінамі кинулася, щоб підтримати Мінору, який похитнувся назад.

Але в цьому не було необхідності. Мінору миттєво, поштовхом уперся на праву ногу та відновив свою стійку. З вогнепальної рани, з кров’ю виплюнуло дрібний предмет. З його тіла випала куля.

Водночас самохідний автомобіль, що проїжджав повз, раптово пішов в занос. Це був не прокол. У автомобіля були безповітряні шини.

Це було не спущене колесо, воно злетіло з осі. Станом на дві тисячі сотий рік, подібні ситуації траплялись рідко, навіть при недбалому обслуговуванню і несправності транспортного засобу.

У цьому випадку, автомобіль не був несправним. І перш за все, це була не випадковість, у найсуворішому сенсі.

А магія Мінору. В мить, коли в нього влучили зі ствола та потекла кров, він миттєво побудував магію та вивільнив її.

Всі двері самохідного автомобіля, який, з тертям кузова-монококу об покриття дороги, зупинився на узбіччі, енергійно відчинилися. Їх відкрили не люди з середини, щоб втекти. Це також була магія Мінору.

Мінору гукнув Мінамі: «Не відходьте!» і підійшов до самохідного автомобіля типу SUV. Мінамі відразу рушила слідом.

Кров з ноги Мінору вже не йшла Рана, завдана зброєю, вже загоїлась.

Самохідний автомобіль зупинився передом водійського сидіння до Мінору та супутниці. На водійському сидінні сидів молодий чоловік, а на пасажирському — молода жінка. Чоловік, наче перекатом, вискочив з машини, і націлив свій пістолет на Мінору. Через те, що він зробив оберт і ще не відновив сприйняття, дуло залишалося нестабільним.

Попри це, чоловік натиснув на курок.

Між ним і Мінору було близько трьох метрів.

Куля зупинилася в повітрі за метр до Мінору і впала на дорогу. Прицілювання було не вдалим, але вона була зупинена магічним щитом, який про всяк випадок розгорнула Мінамі.

У жінки також був пістолет. Від початку, перший постріл, який пробив ногу Мінору, здійснила жінка. Але коли вона побачила, як кулю чоловіка заблокував щит, мабуть, зрозуміла, що пістолет марний. Вона наклала на Мінору та Мінамі магію.

«Що це? Я не можу рухатися?..»

Мінору відчув безпорадність. Він ніколи не відчував цього в минулому, але задумався, чи не «сонний параліч» змушував його так почуватися.

«Просто порушена рухливість всього тіла. Здається серце не зупинилося...»

Магія жінки просто сковувала і не вбивала їх на пряму. Так вирішив Мінору.

«Але я не можу пробачити тобі...»

Магія жінки скувала не лише Мінору, а й Мінамі.

«Напад на Мінамі вартий смерті!»

Коли був людиною, Мінору не відчував такого вбивчого наміру. Ця зміна ментальності, безсумнівно, була наслідком того, що він став Паразитом.

Мінору, який не міг поворухнути правою рукою, щоб вказати на жінку, зосередив свою волю на ній, лише поглядом.

Наступної миті...

Її тіло спалахнуло!

Викидаючи іскри з усього тіла, жінка відразу згоріла.

Це була особлива магія Мінору «Запалювання людського тіла».

Магія, яка змушувала електрони виходити з цільового об’єкта. Об’єкти, з якого були видалені електрони, втрачали силу молекулярних зв’язків і розпадались на молекулярному рівні. Дія не обмежувалася людським організмом, а поширювалася й на неорганічні речовини, однак її називали «Займання людського тіла», тому що магічний ефект відтворював «феномен спонтанного запалювання людського тіла».

Очевидна відмінність від «Розпаду» Тацуї полягала в тому, що вона поступово руйнує ззовні, розсіюючи іскри через випромінення електронів. Тому створюється враження, що воно піднімає полум’я і згорає. Якщо поблизу є легко займистий предмет, електроні іскри запалювали і його, що підсилювало враження що воно горить.

Жінка зникла менше ніж за десять секунд, залишивши невелику кількість попелу.

«...Що це?»

З попелу, ні, він побачив, як від місця, де стояла жінка, щось відлітає. Це не матеріальна істота.. Це сайонове інформаційне тіло, з дуже складною структурою.

«Фамільяр?..»

Це нагадувало «Фамільяра», яким користувалися древні маги. Однак структура набагато міцніша. Мінору, який поглинув залишкові думки Чжоу Гонґцзіня, які можна було описати лише як «привида», набагато більше знав про фамільярів. Однак жодне зі знань, успадкованих від Чжоу Гонґцзіня, не відповідало цій категорії.

«Стародавня... Минуло не менше тисячі років, з моменту їх створення!..»

Приглушений постріл повернув свідомість, спрямовану на інформаційний вимір, до реального світу. Через удар магічного щита, що пройняв кулю, Мінору рефлекторно відвів «погляд» від інформаційного тіла.

Він поспіхом спробував повернути свій «направлений потяг» на «фамільяра», але сайонове інформаційне тіло вже відлетіло.

Мінору здивовано глянув на чоловіка.

– Ти?..

Він помітив, що чоловік йому знайомий.

– Вірно, ти Бруно Річ?

Темно-каштанове волосся й очі того ж кольору. Кудлатий, а точніше дикий вигляд, мало чим відрізнявся від того, коли Мінору зустрівся з ним на базі FAIR у Лос-Анджелесі, три роки тому.

– Зрештою, ти Мінору Кудо!

Можливо, підозра Річа підтвердилася, коли той назвав його ім’я. Він вгадав особу Мінору, перевтілену «Парадом».

Позаду Мінору зміг відчути здивовану реакцію Мінамі. Можливо, вона думала, що «Парад» Мінору виявити не можливо.

– Цей чоловік — винятковий талант, візуального сприйняття, FAIR. Він є володарем так званого «лихого ока». Має «зір», щоб розпізнати візерунок духовник часток.

Навіть мій «Парад» не має сили замаскувати псіонове інформаційне тіло.

З розбитим серцем, що зрадив її довіру, Мінору мимоволі вигадав виправдання.

Рядки були ніби визнанням самого себе, але він вже вбив напарника Річа.

У Мінору не було думки його відпускати.

– До речі, Річ. Це ви підбурили цих хлопців?

Сказав Мінору, показавши на автомобіль все ще непритомної парочки.

Кудо! Ти зробив це з Луїзою.

Розгнівався Річ, вказавши на Мінору не рухомим стволом. Схоже, Луїза — це ім’я жінки, яку спалив Мінору.

Були вони напарниками по роботі чи партнерами на особистому рівні. Навіть якщо у них просто робочі стосунки, цілком природно, розгніватись, якщо партнер раптово згорає до тла.

– Це ви підбурили цих хлопців?

– ...

Однак імпульс Річа швидко знизився, оскільки Мінору посилив тон, повторивши питання. Попри його магічну силу, Річ був подавлений Мінору. Закрити рот, певно, було найкращим способом опиратися.

– Сприйму мовчання за підтвердження. Що ви збиралися з нами зробити?

– ...

– Відповідай!

Голос Мінору пролунав сильним відлунням.

Він не кричав. Не використовував магію.

Він вклав у свій голос «містичну силу».

– ...Збираюся відвести вас до схованки.

Цю техніку він отримав від Чжоу Гонґцзіня. Сила примусу, в голосі Мінору, змусила Річа зізнатися проти волі.

– Для чого?

– Щоб запитати, для чого Паразит приїхав до Циско.

Річ назвав Мінору «Паразитом», а не «демоном». FAIR точно знали про Паразитів.

– Запитати? Для цього не потрібні такі труднощі. Чи не краще назвати це допитом?

Роздратовано запитав Мінору. Коливання цієї сили могло послабити кайдани сили прокляття.

– Це за смерть Луїзи! Помри, Кудо!

Річ натиснув курок пістолета. На кулю, цього разу, була нанесена магія «Посилення пробиття».

Однак їй, без жодних проблем, завадив магічний щит Мінамі й вона безсило впала на підлогу. Магічні навички Мінамі були покращені Паразитом, головним чином, з погляду стійкості. Нинішня Мінамі могла підтримувати магічний щит більше години, не напружуючись.

Зрозумівши, що щит — це магія Мінамі. Річ простягнув ліву руку, в якій не було пістолета. Можливо, він використовував CAD з повним мисленнєвим контролем. Послідовність активації розгорнулася без будь-яких процедур.

Однак магія Річа не згорнулася. Послідовність активації була знищена перед завантаженням.

– ...Хіба ти не зрозумів, з кінця жінки не ім’я Луїза?

З вуст Мінору вийшов холодний тон.

Тільки зараз Бруно Річ, зрозумів свою помилку. Він зрозумів, що сам підписав наказ про розстріл.

Можливо, був винесений сам смертельний вирок. Однак дата страти ще не встановлена. Можливо вона не буде виконана протягом кількох років і про це можна було просто забути.

Але він сам вирвав нездійснену надію. Керований інстинктом страху, Річ повернувся до Мінору спиною. Він намагався втекти від коси смерті.

Але в той же момент, як Бруно Річ зробив крок для втечі.

Його тіло розсипало іскри й згоріло в одну мить.

Мінору скасував замовлення на Роботаксі і «Парадом» змінив зовнішність на Бруно Річа, а Мінамі — на його партнерку. Потім він розбудив двох чоловіків, які втратили свідомість, і на машині повернувся на Рибацьку пристань.

Віддавши самохідний автомобіль і розлучившись з ними, Мінору повернув оригінальну зовнішність і вони придбали нові штани, в замін з діркою від кулі. Крім того, він також подарував одяг та аксесуари Мінамі. Потім вони насолодилися круїзом по затоці Сан-Франциско, і наче нічого не сталося, повечеряли та повернулися на Такачіхо, опівночі, за місцевим часом.

◊ ◊ ◊

Повернувшись додому, на Такачіхо, Мінору прийняв ванну і трохи подрімав, а потім, о сьомій п’ятдесят вечора двадцять восьмого числа, за японським часом, відкрив лінію зв’язку з островом Міякі.

Тацуя повернувся до свого дому на верхньому поверсі будівлі штаб-квартири родини Йотсуба в Токіо, у Чофу, але між штаб-квартирою в Токіо та філією на Міякі була окрема лінія. Використовуючи її, Мінору попросив Тацую встановити зв’язок.

– Мінору, а як пройшло в Сан-Франциско.

– Ти був з Мінамі на побаченні?

На моніторі Такачіхо, перед яким стояв Мінору, з’явився не тільки Тацуя, а й Міюкі.

Побачивши це, Мінору покликав встати перед камерою Мінамі.

Після потоку питань і відповідей, про огляд визначних пам’яток Сан-Франциско, між Мінамі та Міюкі, Мінору доповів Тацуї про битву з членами FAIR.

– ...Ти знаєш, яку магію використала жінка? На питання Тацуї, Мінору похитав головою.

– Це була невідома мені магія. Я не думаю, що вона належить до сучасної магії принаймні яка належить до чотирьох систем і восьми типів. Це може бути BS-магія або, можливо, чаклунство. Ні, це була жінка, то, мабуть, варто називати це відьомство.

– Чарівниця чи відьма. Якщо припустити, що це відьма, чи справді що інформаційне сайонове тіло, що піднялася з її попелу, було фамільяром?

У відповідь на запитання Тацуї, Мінору, сказавши «Ні», похитав головою.

– ...Дуже схоже на фамільяра, але я думаю, що це щось інше.

– В чомусь ти відчув схожість?

– Так. Я точно не знаю.

Сказав Мінору і трохи задумався.

– ...Я відчув, що інформаційне тіло мало вбудовану функцію підтримки побудови магічних послідовностей.

Озвучив він результат своїх роздумів.

– Підтримка побудови магічних послідовностей... . Мінору, думаєш, що сайонове інформаційне тіло використовувало відьму? Хіба не мислимо, що відьма не використовувала його, а відьма була одержима?

– Одержима, як Паразитом?

Запитав на припущення Тацуї, Мінору, округливши очі.

– Носій гине, і магічне тіло відлітає. Існує різниця між сайоновим і псіоновим інформаційними тілами, але я думаю, що це нагадує модель поведінки Паразита.

Мінору відповів не відразу, а подумавши секунд десять.

– ...Точно не знаю. Можливість є, але чи не замало даних, щоб зробити висновок?

– Вірно. Ти маєш рацію.

Кивнув Тацуя і змінив тему.

– Мінору, чи можливо, що члени FAIR, з яких ти прибрав, повідомили про вас друзям?

– Я не можу стверджувати що це не так. Я не знав, що за нами стежать, поки на нас не напали. Думаю, є ймовірність, що нас сфотографували.

– Ти змінив зовнішність «парадом». Не можу сказати, що ти був недбалим. Але треба переробити паспорти. Я займуся цим завтра, тож чому б вам з Мінамі не прийти післязавтра на Міякі. Я також приїду туди першим, зранку.

– Зрозумів. Вибачте, що потурбував вас.

Мінору не глибоко схилив голову на знак подяки.

Мінамі, поруч з ним, повторила за ним.

– Тоді... Це вирішено. Очікую вас о шості.

– Зрозумів. – Спустимось о шостій.

Домовившись на післязавтра, Мінору перервав зв’язок.

◊ ◊ ◊

Неділя, тридцяте травня Острів Міякі, шоста ранку.

Як і обіцяв, Тацуя чекав у безпосередній близькості від магічного кола віртуального супутникового ліфта.

Раптом, перед ним, ніби з повітря, виникли дві постаті.

– Пан Тацуя, доброго ранку.

– Доброго ранку, шановний Тацуя.

Тацуя відповів на привітання Мінору та Мінамі, які з’явилися, самостійно активувавши магію Модельованого моментального руху, і запросив їх проїхати на аеромобілі, який був припаркований поруч.

У відділенні клану Йотсуба, на острові Міякі, розташованому у північно-західній частині острова, чекала Міюкі. Сьогодні неділя й університет був закритий. Можливо, причина, чому Мінору та його супутниця були запрошені сьогодні, а не вчора, полягала в тому, що Міюкі хотіла зустрітися з ними.

Ліна залишилася в Токіо. Вона випадково сказала, що хоче відпочити наодинці, але, напевно, не хотіла бути самотньою, між двома парами.

У той час, як Мінамі була обстріляна запитаннями Міюкі, Тацуя пояснив Мінору дії FAIR, про які почув від FEHR.

– ...Отже, пан Тацуя, думаєте, що FAIR намагається знайти реліквію на горі Шата?

На питання Мінору, Тацуя злегка кивнув: «Так».

– Мінору, тобі зайве нагадувати, що реліквія, яка здатна зберігати магічну послідовність, матиме велику цінність для бойового мага.

– Так, я розумію.

Цього разу Мінору погодився з Тацуєю.

– Якою б не була кінцева мета FAIR, навряд чи вони відмовляться від реліквії, якщо не цураються насильницьких методів. Якщо вони не можуть отримати штучну реліквію, природно подумати про отримання оригінальної.

– Звичайно, ви маєте рацію.

Мінору знову кивнув, але потім продовжив: «Але».

– Навіть якщо вдасться знайти реліквію, одна або дві не допоможуть, якщо їх збираються використовувати як зброю. Зрештою, технологія дублювання є незмінно?

Запитав Мінору.

Секрет очищення реліквії був похований у горі Норікура, де було розкопано оригінал. Не має даних, чи не має такого в горі Шата, і не має підстав припускати, що у FAIR немає нікого, хто зможе зробити те саме, що і я.

Відповів Тацуя.

– Так оригінал також був виготовлений?

– Я в цьому впевнений.

Іншими словами... Ви маєте на увазі, що в доісторичні часи існувала цивілізація, яка створювала та використовувала інструменти з магічним ефектом?

Лише з цієї інформації, Мінору дійшов висновку, що й Тацуя.

Цього дня Мінору та Мінамі залишилися на Міякі, приблизно до двадцятої години.

– Це ваші нові паспорти. Ми також підготували нові міжнародні права, щоб ви могли використовувати орендований автомобіль. Звичайно, ми використовували ту саму 3D модель, що й паспорт. Детальні дані тут.

Тацуя, який привіз їх до віртуального супутникового ліфта, передав Мінору паспорти, міжнародне водійське посвідчення і пристрій збереження карток.

– Зрозумів. Я використаю його як орієнтир для «Параду».

Мінору поклав отримане в сумку на плечі.

– Тоді, Мінору. Розраховую на тебе.

– Будь ласка, залиште це на мене. Я обов’язково з’ясую мету FAIR.

– Очікуватиму. Але не перестарайся. Ти теж не безсмертний. Май на увазі, що є жінка, що буде плакати, якщо з тобою, щось станеться, тож будь обережний.

Після цих слів Тацуї, Мінору поглянув на місце перед собою. Прийнявши рефлекторний погляд Мінору, Мінамі кивнула, не відводячи очей.

Мінору також кивнув Мінамі.

І звернувся до Тацуї.

– Я поверну ті ж слова пану Тацуї.

– Знаю. Я теж не безсмертний і ніколи не залишу Міюкі одну,

З серйозним обличчям відповів Тацуя.

Мінору не засоромився і не почервонів. Не тільки він, а й Міюкі та Мінамі не продемонстрували сорому. Швидше вони прийняли слова Тацуї з урочистим виразом облич.

З тим же виразом, Мінамі вийшла на крок в перед Мінору.

– Шановний Тацуя та шановна Міюкі. Дякую за вашу допомогу сьогодні.

Сказавши це, Мінамі трохи розслабилася й чемно вклонилася Міюкі й Тацуї.

– Будь ласка, приходьте знову в будь-який час. Буду рада.

Відповіла Міюкі зі щирою посмішкою.

– Так, дякую.

Знову схилилася Мінамі.

Відразу після цього, Мінору і Мінамі пішли до центру віртуального супутникового ліфта.

Дві фігури, які зупинилися та помахали Тацуї та Міюкі, миттєво зникли перед Тацуєю та Міюкі, злетівши в космос.