Перший контакт

За моїми підрахунками я переродився слизом дев'яносто днів тому. Якщо точніше — дев’яносто днів, сім годин, тридцять чотири хвилини та п'ятдесят секунд. Чому саме стільки? Що ж, можна сказати це було одним з багатьох ефектів пробудження навички [Великий мудрець].

Вона була до біса корисною. Наче найкращий друг. На будь-яке питання, що виникало в моїй голові, вона мала відповідь.

За її словами, асиміляція з моєю душею зайняла у неї дев’яносто днів. Взагалі, вона не повинна мати змогу відповідати у формі розмови, але вона реконструювала себе, шляхом симуляції [Мови Світу], щоб допомогти мені. Принаймні так вона мені це пояснила.

Цей корисний ефект просто так не з’являється. Як мені пояснили, [Мову Світу] чули лише коли у світі відбувались великі зміни, або при отриманні чи покращенні навички. Це доволі рідкісна подія, бо ти отримуєш навичку тільки тоді, коли світ визнає твій ріст у певному напрямку.

З еволюцією натомість більшість людей ніколи не стикались. Зрозумів я небагато, але якщо все так — я це прийму.

Тож Великий Мудрець говорив зі мною, та насправді він якийсь пасивний. Жодної віддачі. Він ніколи не заговорить зі мною, якщо я не спитаю. Це було єдиним його недоліком, та було насправді круто побалакати з кимось, хоч це і була одностороння розмова.

Однак, у мене вдома розмова зі своєю навичкою вважалася б дивною...

Тож, у цілковитій темряві, я тільки те й робив, що запитувався до усрачки.

Одна з відповідей підтвержувала, що я — слизслиз. Також я дізнався, чому я не хотів ані спати, ані їсти. У цьому світі слизу, як виявилось, не потрібно їсти, якщо є можливість поглинати з повітря магічні частки, або “магічастки”. У менш багатих на магію регіонах я був би змушений поглинати монстрів або маленьких істот.

Більша частина слизу уникала такі регіони, та індивіди, що йшли іншим шляхом були напрочуд сильними та злими. Частіше за все, однак, саме щільність магії довкола визначала силу монстрів. Іншими словами, я перебував на території де я можу поглинати магічастки у таких кількостях, що навіть їсти не потрібно.

Як щодо сну:

[Отримано. Тіло слизу складається з ідентичних клітин. Кожна клітина може бути використана як мозкова, нервова чи то м’язова. Вам не потрібно спати, оскільки клітини, що відповідають з думки постійно зміняють одна іншу.]

Постає питання: де зберігається моя пам’ять? Може це схоже на резервне копіювання на комп’ютері?

Дуже близько, — була відповідь. Доволі різка відповідь, якщо враховувати, що у мудреця немає особистості.

До речі про нього, навичка [Великий мудрець] має п’ять ефектів:

– Пришвидшення думок: пришвидшує швидкість сприйняття в тисячу разів.

– Аналіз та оцінка: аналізує та оцінює ціль.

– Паралельні операції: дозволяє думати про будь-яке питання, шляхом відокремлення від звичайного плину думок.

– Скасування підготовки чар: анулює час, необхідний для підготовки чар.

– Все з творіння: забезпечує знання про будь-яку матерію та явище у цьому світі.

[Все з творіння]? Тож я знаю про все, усюди, без необхідності старатись? 12 балів! Або так я думав. Виявилось, що мені доступна лише інформація пов’язана з речами, про які я вже чув. Себто, я маю розпізнати концепцію та розуміти її для подальшого [Аналізу].

А щодо чарування: значить я можу використовувати магію, просто вивчивши її? І в цьому світі, що, існує магія та таке інше?

Великий мудрець відповів великим Так.

Що ж, якщо так, тоді потрібно спробувати вивчити декілька заклинань. Я запитав у мудреця, чи може він допомогти мені з цим, та схоже — ні. Ех... Варто було спробувати.

Однак, є ще одна крута ідея: чи можу я зв’язати аналіз [Хижака] із паралельним мисленням [Великого Мудреця]?

[Отримано. Зв’язати аналіз [Хижака] із паралельним мисленням [Великого Мудреця] — можливо. Бажаєте зв’язати їх?]

[Так/ні]

Ем... Так? Хоча не маю, що аналізувати. Чи все ж маю? Є ж трава у череві. Річ, яку я поглинав, задля розваги. Що воно таке? Все одно не маю інших справ. Чому б не спробувати?

Роби свою справу, мудрецю.

....................

..........

...

[Аналіз завершений.

Гіпокутова трава: один з інгредієнтів цілинних препаратів. Росте тільки у місцях, благословенних великою кількістю магічних мас. Опроміненням соку гіпокутової трави магічастками отримують відновлювальні препарати. Розтовченням її листів та їх опроміненням магічастками отримують мазь, що закриває рани.]

Оце так перекус! Доволі несподіваний прибуток я отримав. Не довго зволікаючи, я почав створювати зілля. Все відбувалось всередині мене, тож не було схоже крафт.

Аналіз зайняв секунду, а ще через три я отримав моє перше зілля. За п’ять хвилин я міг зробити сотню. І, хоча я не мав із чим порівнювати, оцінка великого мудреця показала, що він високої якості.

Тож я продовжив. Хоча б це мене трохи розважило. До речі, це зайняло так мало часу. Я був спитався у мудреця, і він відповів, що, зазвичай, це займає більше часу. Схоже, зв’язування з [Паралельним мисленням] було правильним рішенням.

Щоб перевірити свою теорію я відв’язав їх ненадовго, щоб створити зілля. Це зайняло п'ятдесят секунд. Блін, надто повільно. Я був достатньо передбачуваний, щоб поєднати мегасумісні навички, хоч я і не тямив, що робив.

Подекуди тут росли і сорняки, та загалом, гіпокут ріс скрізь. Тож я вирішив для страховки [Вполювати] трохи травички, що росла на цій території, та перетворити моє черево у маленьку фабрику зі створення відновлювального зілля. Все одно у цій непроглядній темряві нема чого робити.

Жодних сумнівів — я знизив пильність. У мене був партнер, який давав мені навички та можливість брати участь у (начебто пасивній) розмові, і я дав цьому мене відволікти.

Напевно це просто мало статися, оскільки протягом 90 днів поспіль я не стикався з жодною істотою. Не було жодної небезпеки для мого життя. Однак, через це я знизив пильність.

Спочатку, я був такий, типу: “Га?”.

Я раптово відчув, ніби полегшав чи поважчав або, ніби... загубив опору.

Я... впав у воду?

За минулі дев’яносто днів на моє тіло і краплинки води не впало. Я припустив, що перебував у печері або в іншому притулку від дощу, тож навіть і не розглядав таку можливість.

Напевно, я зісковзнув у річку чи щось таке. У закритому просторі річок не буває, тож це певно якась підземна течія.

До цієї миті я був обережній на кожному кроці, щоб не впасти у цій темряві. Але в ході навчання навичкам я став самовпевненим, і, коли я [Полював] траву на пасовищі, я перестав турбуватися про те, що було піді мною.

Зі мною завжди так. Я стаю надто зухвалим, а потім все псую. Спочатку кажу клієнту: “Що ви, це зовсім не проблема”, а потім доводиться розгрібати це лайно. Все ще пам’ятаю злісні погляди, які кидала на мене моя команда за це.

Шкода, що я не додумувався вчасно зупинитися. Яким же йолопом треба бути, щоб бігати, як скажений, навіть без можливості щось бачити? Якщо я виживу, дам собі на горіхи. Однак, певен з моєю особистістю, я навряд чомусь навчуся.

Однак, було дивно, як спокійно я реагував не це. Не те щоб у мене були руки та ноги, якими можна розмахувати у паніці...

Тоді, гадаю, це кінець. Достатньо коротке життя — можливо, навіть для слизу. Я промовив останні молитви і просто чекав на задуху.

...........

.......

...

Я так і не задихнувся. Але чому? Може я не у воду впав? Мабуть, час спитати у мудреця.

[Прийнято. Тіло слизу залежить виключно від магічасток. Кисень не потрібен, а отже й дихання. Саме тому очікувана ситуація не сталась.]

Ой... Точно. Я не звертав не це уваги, але схоже я і не дихав взагалі. Має сенс. Навіть після дев’яноста днів дізнаюсь щось нове!

Але зараз не час святкувати. Я впав у воду, і, навіть якщо це мене не вбило, все одно це безвихідь. Що тепер? Я не міг точно сказати: тону я чи пливу. Я не мав рук, тож не мав змоги плавати. Певно я опинюсь на дні рано чи пізно та зможу проповзти назад до поверхні? Чи я приречений дрейфувати посеред течії без жодної надії кудись потрапити?

Однак, це все ж не схоже на бурхливий потік — скоріш, на м’яку колиску, яку ніжно гойдають. Дуже ніжно. Дуже приємно, навіть...

Щось підказало мені, що це не взагалі не потік. Можливо, озеро, а не ріка. Однак, я не відчував, що кудись пересуваюсь. Я просто дрейфував на поверхні, наче поліетиленовий пакетик, без жодної надії колись досягнути дна. Якщо все так і залишиться у мене проблеми.

Що ж тепер?

Саме тоді, мої мозкові клітини — хоча, напевно, тіло слизу — придумали геніальний план. Можливо я міг би використати [Хижака] на цій воді, а потім просто вивільнити її, як якийсь водометний двигун. Це спрацювало б? Є тільки один спосіб дізнатись. Все одно робити нічого.

Тож, я почав пити і заповнював шлунок мого [Хижака] до відмітки 10 відсотків. Потім я виштовхнув звідти воду, наче віджав свій шлунок.

Це захоплююче відчуття спустошення.

Раптом я почув голос у голові:

[Навичку “Рух під тиском води” отримано]

Це вперше я його впізнав. Певно це була так звана Мова Світу. Я не помиляюсь, оскільки Мудрець говорив тільки у відповідь, хоча їх голоси звучать абсолютно однаково.

Але я не мав і хвилинки, щоб розмірковувати над цим. Чим з більшим тиском я вивільняв воду, тим більше тиску відчував на собі. Я мчав вперед із неймовірною швидкістю, наче ось-ось злечу в небо. Прискорення було занадто сильним. Якщо чесно, може це і не так погано, що я нічого не бачу. Натомість я просто насолоджувався відчуттям, як моє тіло мчало скрізь темряву.

Ну, дозвольте пояснити. Якби я бачив, що мене оточує, певен страх був сильним... та ніц не бачити було так само жахливо.

Якщо колись були на американських гірках у парку розваг у повній темряві ви мене розумієте. Мій розум перенісся до мого попереднього життя, коли я завітав до певного раю під контролем певного гризуна. Принаймні його магічна країна мрій пропонувала ремені безпеки.

Тому я одразу хотів випробувати свою ідею. Одразу після того, як її придумав? Та годі! Як щодо, ну знаєш, перевірки безпеки?

Весь цей жах починав впливати на мій хід думок. Скільки ще я буду прискорюватись? Взагалі, скільки води я вже виплюнув?

У цю мить я відчув, як стрімголов врізався у щось та відскочив. Я приготувався до хвилі паралізуючого болю, та він не прийшов.

Га? Чи не повинно було це, знаєте, нашкодити мені? Або це нашкодило мені, та я не відчув болю чи щось таке?

[Отримано. Ви отримали навичку Скасування Болю, яка заважає створенню болю. Ваш Опір Атакам Ближнього Бою зменшив кількість пошкоджень. Кількість пошкоджень, які прийняло на себе ваше тіло складає десять відсотків. Також дає свій ефект вроджена навичка слизу Авторегенерація. Чи хочете ви підтримати її дію за допомогою унікальної навички Хижак?]

[Так/ні]

О, тож я все ж трохи поранився? Має сенс. Я був не певен гарна це навичка, чи ні, але, якщо я знаю, коли зі мною щось сталось, тоді, мабуть, мені й непотрібно відчувати біль. Це зробило б деякі речі простішими.

Однак, підтримка [Хижака], га? Не дуже зрозумів, але однозначно — “Так”.

Цієї миті я раптово відчув, як певна частка мого тіла зникла. Через деякий час я відчув, як вона повернулась. Мої пошкоджені частини були [Впольовані], пройшли через [Аналіз] та були відновлені. Яке ж зручне тіло. Пізніше треба дізнатись, скільки я можу загубити перед нокаутом. Було надто небезпечно визначати точне число, та думаю я можу дозволити собі загубити зовсім трохи.

Та все ж щось каже мені, що я занадто обережний. Я мав панацею у вигляді відновлювального зілля, яке мені навіть не потрібно використовувати. Раніше можна було б припустити, що втрата десятої частини тіла — доволі серйозна проблема, але зараз я знаю, що можу відновити її за десять секунд. Наступного разу спробую ці зілля.

Тож, цікаво — де я? Після того як запевнився, що моє тіло прийшло до норми, я перевірив оточення. Ніщо не вказувало, що поблизу були небезпечні монстри. Я виліз із води, та, можливо, по цей бік мене чекало щось велике та жахливе.

Повільно та обережно я почав рухатись.

Однак, здавалось, що будь-коли, як я роблю щось “обережно”, я обов’язково наражаю себе на небезпеку. Проте, я думаю, що це просто розум грає зі мною.

Думав я не дуже добре, бо-о...

Гей, малий, чуєш мене?

Я щось почув.