Рейчел гучно хлопнула дверми. Нагла морда Руді викликала в неї злість, і бажання прибити цього покидька. Вона глибоко вдихнула й повільно видихнула.

Ельфійка повільно попрямувала до своїх речей аж раптом вона побачила своє відображення в дзеркалі. Скуйовджене волосся, тонка майка яка не приховувала її соски. Більше того вона відчула що поспішаючи не одягнула трусики.

Сором затопив її з головою біла наче сніг шкіра вмить забарвилася в червоний. Дівчина розгублено звалилася в ліжко сховавши своє палаюче лице в подушці.

Рейчел розуміла що Руді бачив як вона… Скільки він там взагалі стояв? Достатньо щоб розгледіти всю її в найдрібніших деталях. Сором новою хвилею затопив розум ельфійки. Вона хотіла провалитися крізь землю.

Дівчина ще довго була в полоні своїх думок і тільки через декілька годин коли далекий дзвін сповістив про восьму ранку вона взяла себе в руки. Рейчел одягнулася і прискіпливо оцінила себе в дзеркалі не знайшовши жодних недоліків впевнено кивнула.

Звісно можна було б уникати Руді й Ельзу, але вона не якась там боягузка. Краще вже зустрітися зі своїм ворогом віч-на-віч ніж постійно шарахатись будь-якої тіні.

У вітальні незвично можна було побачити майже всіх членів сім’ї. Очевидно це все завдяки старанням Ельзи. Рейчел привіталася з богинею і втомленою Вейн та присіла на своє місце старанно уникаючи дивитись на Руді. Хлопець також не приділяв їй більше уваги ніж зазвичай.

— Раночку Рейчел, — у вітальню увійшла Ельза. Широка усмішка сяяла наче ранішнє сонце і здавалося якби не таця зі стравами дівчина б пританцьовувала при ходьбі.

Ельфійка напружилась, але удала що їй байдуже. Вона дочекалася коли тарілка з їжею опиниться перед нею почала снідати. Проте дівчина відчувала як амазонка час від часу дивиться на неї.

Ельза інколи запитувала Рейчел всякі дрібниці. Типу як пройшло патрулювання чи все гаразд та інше. Кожен раз ельфійка напружувалася і чекала підстави, а Ельза наче спеціально перевіряла на міцність її нерви.

— Рейчел скажи, а ви з Руді випадково не зустрічаєтесь?

Ельфійка яка в той момент пила воду мало не поперхнулась. Але їй вистачило самоконтролю не закашлятись і повільно поставити стакан на стіл.

— Ні.

— Тоді це дуже дивно, адже сьогодні я застала Руді у твоїй кімнаті і ви, здається були дуже близькі.

Ельза не могла стримати широку посмішку, проте ельфійка ніяк не відреагувала. Більше того навіть Вейн продовжила їсти пропустивши повз вуха все сказане! Амазонка здивовано закліпала очима.

— Ти помиляєшся, — вдавано спокійно відповіла ельфійка.

— Ельза я вже пояснював що просто трогав її вушка, не більше. І саме щоб запобігти подібні розмови ми робили це за зачиненими дверима, — м’яко промовив Руді й зітхнув. — Але хто ж знав що ти настільки безсовісна, що увірвешся в чужу кімнату.

Рейчел ледь не запустила в цього покидька виделкою. Хто, хто, а він не мав права про це говорити! Ельфійка стримано опустила руку з виделкою трішки сильніше ніж потрібно. Стук об фарфорову поверхню змусив Руді інстинктивно здригнутися.

— Ельза, тобі не варто втручатися в особисте життя інших людей, адже це не красиво.

— Але пані Немезидо…

— Ельза ня, ти влаштувала всю цю виставу тільки заради такої дрібниці ня? — Вейн роздратовано заскрипіла зубами. Витягнуті зелені очі недобре блиснули. — Дякую за сніданок ня, я піду висипатися ня.

Дівчина-кішка забрала свою тарілку й подалась на кухню. Руді продовжив спокійно їсти щось запитав богиню тим самим остаточно змінивши тему розмови. Тільки одна Ельза шоковано дивиться на двері за якими зникла головна ненависниця чоловіків.

Після сніданку Рейчел направлялася до своєї кімнати як раптом побачила Руді. Хлопець припинив опиратися на стіну й підійшов до дівчини. Ельфійка напружилась у голові промайнули сцени ганьби.

— На цей раз Ельза відступила, але тобі не слід розслаблятися.

— Я знаю, — вдавано впевнено відповіла Рейчел і щоб не показатися слабкою глянула прямо у вічі співрозмовника. Однак зберігати спокій було складно тому щоб хоч якось зменшити напругу вона поставила питання: — Як ти це зробив?

— Ну все просто. Я просто домовився з Немезидою та Вейн. Мало не відгріб від кішки, але я повинен був взяти частину відповідальності на себе.

Рейчел почала повільно закипати. Руді говорив так наче робив їй послугу. Але насправді якби не він нічого б взагалі не сталося!

— Ясно.

— До речі Рейчел, нас перервали, а в мене залишилось майже дві хвилини.

Від такої наглості ельфійка ледь не зірвалась. Руді відступив на крок назад і миролюбиво підняв руки.

— Добре, добре вмовила я забуду про ці нещасні дві хвилини якщо ти не станеш мене принижувати на тренуваннях, — хлопець натягнуто посміхнувся. Рейчел не відповіла і продовжила стискати кулаки. — Буду вважати що домовились.

***

Знаходитись на одинці з Рейчел було ніяково, адже за холодною неприступною маскою ховається ще та збоченка. Кожен раз коли вона на мене злобно дивилася я мимоволі згадував як ця неприступна ельфійка мастурбувала перед дзеркалом.

— Пані Немезидо, пробачте за вторгнення!

Зі сторони вхідних дверей ми почули незнайомий голос тому ми з Рейчел послідували до коридору. Але незнайомець встиг пройти у вітальню і навіть коротко відзвітувати богині.

— Дякую за оперативність можеш йти, — тихо промовила Немезида.

Я впізнав чоловіка який уже бував у цьому домі, це співробітник Гільдії який раніше приходив здається його звуть Ліоріо. Правда на цей раз він був у звичайному одязі, щоб не привертати лишню увагу.

Наш інформатор чемно поклонився богині та кивком поздоровався чи то попрощався з Ельзою, Рейчел і навіть мною. Немезида вдавала що розмірковує, але коли за гостем зачинилися вхідні двері богиня почала роздавати вказівки:

— Ельза, займись поширенням чуток.

— Без проблем, тільки надіюсь що сім’я покриє мої фінансові витрати, — амазонка підморгнула богині й отримавши кивок відразу відправилась у справах.

— Рейчел, ти захищаєш дім, коли проснеться Вейн введи її в курс справ, вона знає як діяти, — Немезида перевела погляд на мене й задумалась.

— А я постараюсь стати сильніше щоб у майбутньому бути корисним.

— Руді не поспішай, все повинно бути вміру.

Тим часом Немезида захопила із собою теку з документами й також пішла з дому. Ми з Рейчел знову опинилися на одинці, на лиці дівчини не відобразились емоції мені ж знову було ніяково.

— Рейчел, а як давно ти знайома з богинею?

— Пані Немезида підібрала мене коли мені було всього сім, — сухо промовила ельфійка й сіла на диван дочитувати свою книгу.

Це капець. Сьогодні зранку, з наскоку, не добираючи слів, я розповів Немезиді як лапав вушка її доньки. Тепер зрозуміло чому богиня так дивно на мене косилася. І як тепер дивитись їй в очі?

Щоб не бентежити Рейчел я звалив у свою кімнату. На сьогодні в мене запланований відпочинок, а то башка болить капець. Хоча для початку потрібно записати свій стан у щоденнику.

***

В кімнаті на другому поверсі дешевого трактиру сидів молодий чоловік. Він їв стигле яблуко і кривився коли до його чутливих вух долинали звуки з різних кімнат. П’яні викрики, сміх  авантюристів і навіть хтивий стогін із сусідньої кімнати.

Чоловік роздратовано дістав із внутрішнього кармана годинник прикрашений дорогоцінним камінням. Настільки дорога річ сильно контрастувала з потертим одягом і брудним взуттям. Однак він вправно завів годинник зробивши рівно чотири оберти.

Раптом серед гаму він почув м'який шелест одягу, Повернувшись він побачив як у відчинене вікно застрибнула дівчина. Нечутно вона спустилася з підвіконня на підлогу і відкинула каптур. 

— Ти запізнилася на сім хвилин.

— Це не моя вина, клієнт цього разу попався занадто балакучим.

— Сподіваюсь усе вийшло? — чоловік нарешті повернувся.

Дівчина відкинула плащ за яким виднілося досить розпусне плаття. Коротка юбка в якій соромно навіть сісти і глибоке декольте яке тільки дивом стримувало великі груди. Проте чоловік залишився байдужим.

— Звісно, тепер у нас є нове замовлення, — вона дістала із поясної сумки мішечок і кинула чоловіку. — До речі, поки мене не було в Ораріо щось трапилось?

— Все спокійно, але це не надовго.

Чоловік протягнув дівчині газету, а сам зайнявся мішечком. Всередині було зовсім не золото, а дорогоцінні каміння оброблені майстрами дворфами. Один такий камінець міг вартувати не менше сотні тисяч валісу.

— Не бачу причин для хвилювання.

— Як ти думаєш яку ціль переслідує той хто опублікував цю справу в газетах?

— Ну напевно, зробити життя злочинців нестерпним в Ораріо, ну і на додачу зіпсувати репутацію сім'ї Соми.

— Хтось готує ґрунт для змін, можливо кінечна ціль — автономія сімей.

— Маячня, — дівчина викинула газету в бік. — Боги не стануть терпіти втручання у свої справи. До того ж більшість авантюристів ховають у своїх шафах не один скелет.

Чоловік задумався і навіть не помітив як від яблука залишився тоненький качан. Старі звички знову дались взнаки. Він ледь помітно скривився поклав огризок на стіл і шовковистою хустинкою витер руки й лице.

— Ти маєш рацію, але обережність не завадить.

— Впізнаю цей погляд ти вже щось придумав?

— Справа набирає оберти й зупинити її вже неможливо, але ніхто не завадить нам вставити кілька палок у колеса.

На лиці чоловіка не було усмішки, але очі були гострі як ніколи. Вона знала що її капітан зараз у доброму гуморі. Дівчина присіла на ліжко і спокусливо закинула ногу на ногу.

— Знаєш цей раз мені прийшлось терпіти хтиві погляди жирної свині, а це повір не просто.

— Припини на мене твої дешеві маніпуляції не подіють.

Чоловік піднявся, гострий мов у яструба погляд зник, тонкі губи розтягнулися в доброзичливій усмішці. У дівчини мороз пройшовся по спині, вона ніколи не звикне до цього перетворення. Капітан був вовком який майстерно вдавав із себе вівцю.

— Я надіюся що ти покинеш Ораріо вже сьогодні. Не хочу, щоб хтось побачив тебе.

— Добре, добре.

Чоловік натягнув каптур і виплигнув з вікна. Дівчина бачила як її командир легко приземлився на ноги і відразу подався на головну вулиця. Натовп легко проковтнув дивну людину, а через мить його уже не можливо було відслідкувати.

***

Наступного дня тренування в мене не було, Рейчел і Ельза були зайняті тому прийшлось справлятись самому. Правда тренування вийшло не таким інтенсивним як зазвичай, тому що енергії було не так і багато.

Прийшлось прикласти чимало зусиль, щоб після освіжючої ванни не прилягти. Адже заснути, я все одно не зможу, тому з горем пополам змусив себе ретельно записати свій стан в щоденник після чого зібрався в підземелля.

Причепив пояс з піхвами як вчила Ельза, поплескав себе по щоках, щоб хоч трішки збадьоритись, однак не допомогло. Подумки придушивши свою жадібність я випив одне зілля лікування. От тепер дійсно був ефект – сили зявилися, а клята лінь відступила.

Я вклав клеймором в піхви також закинув на спину сумку в якій було ще три пробірки на спину і відправився до Вейн що сьогодні залишилася вдома відпочивати. Дівчину вдалось відшукати на кухні.

— Вейн, я піду в підземелля.

— Дивись не здохни, — байдуже промовила дівчина роздратовано махнувши хвостом. На мене вона навіть не глянула і продовжувала працювати з ножем. Але раптом наче щось згадала різко розвернулася. — До речі, попереджаю, не трогай дівчат в цьому домі інакше...

— Ти справді думаєш що я авантюрист першого рівня можу нашкодити хоч одній із вас? — я закотив очі навіть не звернувши увагу на гострий ніж яким тільки но Вейн грозилася мене прирізати. 

Дівчина-кішка продовжила свердлити мене своїми страшними зеленими очима, але хвіст видавав її роздратування. Через хвилину мовчання її тонкі губи знову ворухнулися:

— Якщо мені хтось поскаржиться на тебе… Тоді вже я візьмусь за твої тренування.

Від тону Вейн по спині пройшовся холодок було в її голосі щось таке, що не дозволяло просто проігнорувати погрозу. Я відігнав від себе пагубні думки і пішов геть. Адже необхідно постаратися, щоб завтра не перетворитися на овоч до того ж грошики не завадять.

***

Рейчел роздратовано вдарила пусту пляшку від вина, та перевернулася кілька разів в повітрі та впала точно в смітник. Дівчина старалася не думати про Руді, адже ця тема табу. Однак її знову залишили за бортом. 

Вейн і Ельза постійно виконують важливі доручення богині. Звісно вона здогадалася що причина втому, що ці справи знаходяться в сірій зоні, а то й взагалі порушують закон, але вона перший член сім'ї, а Немезида поводиться з нею як з дитиною.

Рейчел знову згадала хлопця і роздратування відобразилось на лиці. Дівчина яка йшла їй на зустріч зойкнула і перебігла на сусідню вулицю якомога далі від ельфійки.

Сьогодні цілий день вона зривається, то влаштує лекцію хлопчику який впустив свою їжу на землю і збирався втекти, то нагримала на крамаря який викинув сміття на землю біля урни. Зараз вона взагалі переслідувала двох чоловіків які встигли напитися до вечора. Поки в неї немає підстав їх зупиняти, але з'являтися в такому виді перед дітьми неприйнятно! Який приклад вони подають? 

Чоловіки шкірою відчували холодний погляд Рейчел тому нерівною ходою поспішали додому. Вони поводитися чемно до перехожих не чіплялися нікому не заважали. 

Раптом ельфійка помітила листівку на будинку з п'ятьма знайомими портретами. Вона різко зірвала з листок і ще раз уважно роздивилася малюнки. Помилки бути не може, це вбивці із сім'ї Сома!

Немезида точно попереджала що не можна згадувати точні імена і тим більше опублікувати портрети інакше це зробить із непокараних вбивць мішені. В гіршому випадку це може закінчитись дуже погано.

Ельфійка застрибнула на двоповерхівку і рвонула додому перестрибуючи з даху на дах. Інколи вона чула у свій адрес крики, але відволікатись не було часу.

— Вейн біда, — ельфійка увірвалася в будинок і не роззуваючись забігла у вітальню та відразу вручила листок командиру сім'ї.  

— Кепські справи ня. 

— Тоді чого ти така спокійна? Необхідно щось зробити!

— Витягни Рубі із її кімнати ня, навіть якщо вона зараз спить і накажи слідкувати за будинком ня, а потім відправляйся в суд ня, необхідно проінформувати пані Немезиду ня.

Вейн піднялася з крісла і покрокувала на другий поверх. А тим часом ельфійка яка йшла слідом встигаючи задати ще питання:

— А ти?

— Я спробую найти цих покидьків раніше ня. Прослідкую ня, щоб вони не здохли ня. 

***

 

Я важко підіймався по гвинтових сходах на поверхню. Авантюристи які також поверталися з лабіринту на відміну від мене були бадьорими щось обговорювали та хизувалися. Декілька разів я навіть чув про справу сім'ї Сома. 

Важко зітхнувши я продовжив переставляти ноги до яких здається були прикріплені гравітаційні обтяжувачі. Сьогодні полювання було абсолютно провальним. Зважаючи на свій стан я обмежив себе тільки першим поверхом тому монстрів приходилось дуже довго шукати, тому мій заробіток сьогодні – сльози.

Я піднявся на поверхню і разом з іншими авантюристами покинув Вавилонську вежу. Сонце розмалювало обрій в яскраво червоний колір, магічні ліхтарі поволі почали запалюватись. Чарівна атмосфера миру змусила мене слабко посміхнутись.

Повільно шкандибаючи додому я раптом краєм ока побачив фігуру в плащі. Він якраз хотів покинути головну вулицю, але завернувши за ріг він ніс до носа зіткнувся з високим мужиком з голим торсом. Незнайомець звалився на землю каптур злетів з голови. Це виявився пацан якого я штрикнув ножем.

Він почав просити вибачення, але мужик скривився підняв невдаху за шкірку, потім обійняв як друга за плече і поволік за собою. Ігнорувати таке свавілля я не збирався тому різко змінив курс. 

Я поспішав, але все одно коли повернув за ріг побачив тільки як мужик звернув в якийсь темний провулок. Мені не хотілося йти слідом, але удати що нічого не бачив також не можу. А я так надіявся що вдасться влаштувати скандал серед дороги та відбити пацана.

Скрипнувши зубами я пішов слідом, але перед тим зняв свій клеймор з піхвами, а також невелику сумку з усім добром і сховав все це за дерев'яним ящиком. Все одно по комплекції і силі я йому не противник, аж занадто легко він тяг пацана однією рукою. 

Звісно можна було вибігти і крикнути що я із сім'ї Немезиди, однак не відомо чи повірить мені злочинець. Все ж ніяких значків мені не дали. А навіть якщо повірить, важко сказати яка буде реакція, в гіршому випадку мене приб'ють. Тому глибоко вдихнувши я вирішив піти найбезпечнішим на мою думку шляхом. Провулок виявився зовсім не глибокий двадцять кроків від вулиці поворот і вполовину менший прохід. Тому мене відразу помітили:

— Ти хто млять такий?

— Я? Так просто перехожий вирішив вам допомогти, — я подарував йому свою кращу усмішку із всіх. В минулі часи вона допомагала мені налаштувати людей до себе, тільки схоже не в цей раз.

Мужик повернувся до мене і дивився так наче хоче розчавити. При чому він справді це може в нього біцепс ширше ніж моя талія.

— Гааа!?

— Ну дивись зараз ти його віддубасиш, зламаєте пару кісток..

— Г-гей в-врятуйте мене пане, — тонесеньким голоском який майже зривається на плач промовив пацан дивлячись на мене очима повних сліз, але я не звернув на це увагу.

— Може виб'єш йому зуби, але ти ж не хочеш, щоб він тут здох? Я готовий віднести його до лікаря, за символічну плату.

Я продовжував щиро посміхатися. Тим часом мужик почав роздумувати навіть бороду почісував. Але навіть в такій здавалось би невинній позиції його могутня статура лякала. 

— Бабки хоч?

— Ага, я візьму все що не візьмеш ти, — я потер руки. — Перед тим як будеш лупасити його змусь пацана зняти з себе все.

— П-пане?!

— Хммм!

Головну ціль я вже виконав показав себе, став свідком, а значить шанс що він вб'є пацана зменшився. Не те щоб з самого початку бугай мав намір вбивати, але не варто відкидати гірший варіант, як і те що він банально може прикінчить мене за компанію. Однак це маловірогідно не стане ж він вбивати пацана за те що той випадково наштовхнувся на нього. 

Я відчував як під поглядом бугая пітнію, а моя впевненість тане наче роса на сонці. Але відступати вже пізно, краєм ока помічаю як по вулиці ще ходять перехожі що трішки заспокоює.

— Я тут подумав… — пробасив чоловік і посміхнувся самими губами, але його очі були холодні.

На моєму лиці заграла обнадійлива усмішка, але корпусом я вже подався в сторону вулиці. Однак не встиг зробити й кроку як його могутній кулак врізався мені в щелепу.

Світ перед очима здригнувся, ноги віднялись, на мить я відключився, але наступний сильний удар ногою відправив мене в недалекий політ. Моє тіло стукнулось об кам'яну кладку дому із грудей вибило все повітря. Я намагався вдихнути, але виходило і від цього паніка наростала.

Повільно моя свідомість згасала, але до мене доносились якісь нерозбірливі звуки мов з-під товщі води. Якісь крики шурхіт, а потім все надовго затихло, але раптом наді мною нависла якась тінь і мені різко полегшало. 

— Ти як, скільки пальців бачиш? — поставив питання, звіролюд. 

Пацан десь мого віку може трішки молодший смішно сіпнув каштановим вовчим вухом і захитав двома пальцями перед лицем. Я проковтнув відчувши знайомий смак зілля лікування.

— Двадцять два.

Я відкинув його лапу від лиця і підвівся. Це було помилкою все закрутилося завертілося, а до горла підступила нудота. Я ледь не впав, але незнайомець мене вчасно підхопив і повільно опустив на землю. 

— Здається в тебе контузія, — пробурчав хлопець відходячи в сторону.

— Ти в порядку? 

Це вже прозвучав інший голос більш приємний наче дзвін срібних дзвіночків. Я заторможено повернув голову і побачив Айз Валенштайн. Вона виглядала молодшою років на чотирнадцять, проте вона вже була досить красивою, як для соплячки.

 — Жити буду, — я все ж підвівся спираючись на стіну і вже подякував пацану який ховав пусту пробірку в карман. — Дякую за допомогу.

— Без проблем.

Кармани були цілі, здається мене навіть ніхто не обшукував. Але сказати точно не можу, адже все цінне переклав в сумку заздалегідь.  Зітхнувши я відсунув ящик за яким сховав свої пожитки й почепив клеймор на пояс, а також сумку.

Піймавши на собі здивовані погляди моїх знайомих я повернув за ріг де помітив жахливу картину. У слабкому світлі магічного ліхтаря я бачив бризки крові на стінах, поламані ящики і пацана. На лиці не було жодного живого місця, з прочиненого рота капала слина в перемішку з зубами і кров'ю. Обі ноги були вивернуті під неприроднім кутом.  

Я різко рвонув з місця присів перед постраждалим і поклав руку на груди та ніс. Ознак дихання не було, наступним кроком була перевірка пульсу в середині шиї біля трахеї. 

Від недостатку кисню незворотнє ураження мозку відбуваєте через 4-6 хвилини. Якщо взяти до уваги бліду шкіру і тіло яке вже встигло трішки охолонути без кисню він уже давно. Судячи з усього пролежав я там немало часу пацан встиг померти. 

— Що тут у біса відбулось? — холодно поставив питання пацан. — Айз тобі краще цього не бачити.

Звіролюд схопив дівчину за плечі і виштовхав на головну вулицю подалі від трупа. Айз не чинила опір просто миленько нахилила голову в бік. 

— Ви можете постерегти цей провулок поки я збігаю по допомогу?

— Втекти надумав? — холодно спитав пацан і потягнувся за пояс де висіли залізні кігті. 

— Гаразд, тоді ти залишайся зі мною, а Айз нехай збігає по допомогу, — я перевів погляд на дівчину. — Я прошу, щоб сім'я Локі повідомила про цю ситуацію сім'ю Немезиди.

— Не потрібно, — м'яко промовила дівчина і кивнула в сторону протилежної вулиці. 

Спочатку я не зрозумів куди вона вказує, перехожі не звертали на нас уваги, ну хіба може інколи дивилися на Айз. Але потім я глянув трішки вище і на даху побачив силует командира сім'ї Немезида. 

— Вейн! Сюди!

На мій голосний крик звернули увагу перехожі, але кішка навіть не повернулася в нашу сторону і продовжила дивитись кудись вниз.

— Не чує?

— Пфф звісно вона все прекрасно чує, адже вона звіролюд. Можливо ти просто брешеш?

— Тоді підійдемо ближче.

— Щоб ти загубився серед натовпу?

Я закотив очі, вулиця була дійсно досить широкою, але людей було не так і багато. Можливо варто просто піти разом з кимось із них, але поки ми будемо вирішувати кішка може і піти.

 — Вейн! — друга спроба також нічого не дала тому я вдався до останнього засобу: — Драна кішка я тут! Шуруй сюда хвостата!

Перехожі стали осудливо зиркати на мене декілька навіть спинилися в очікуванні вистави. Я ж зітхнув і повернувся до свого знайомого.

— Схоже ти переоцінюєш слух звіролюдей.

Він проковтнув і закліпав очима немов хотів мені щось сказати. Але це і не потрібно було я сам почув як дуже близько хруснули чиїсь кісточки пальців. Що ж якщо мені капець варто завдати перший удар. 

— Значить перші два рази ти все прекрасно чула. 

— Драна кішка значить? — сухим, холодним тоном промовила Вейн. — Руді, ня тобі варто написати заповіт ня. Так просто на всякий випадок ня.

— Чудова ідея, меч я поверну Ельзі, а тобі передам свій борг, — я бачив як зелені очі дівчини спалахнули, тендітні пальчики стиснулись в кулак. — Але зараз не про це, там труп пацана із сім'ї Сома…

Вейн кліпнула очима, а її тендітний носик скривився і вона стрімко чкурнула в провулок. Я прочистив горло привертаючи увагу моїх знайомих і дістав з сумки останнє зілля лікування:

— Дякую що врятували надіюсь цього вистачить, щоб відшкодувати ваші збитки.

— Ем, — звіролюд прийняв зілля і підняв на рівень очей, його усмішка стала якоюсь вимушеною. — Ну я віддав своє середнє зілля.

— Ой вибач, — настала вже моя черга червоніти я передав пацану всі свої магічні камені.

— Цього вистачить, більше не потрібно.

Хлопець сховав магічні камені, а потім розповів все що бачив. Як виявилось Айз випадково помітила мене, а потім вже і сам пацан який представився Свеном.

— Свен, останнє питання, наскільки я знаю звіролюди дуже чутливі до запахів чому ти не відчув кров?

На мить хлопець замер і якось здивовано закліпав очима, а потім винувато почухав потилицю.

— Ну в місті занадто багато бридких запахів тому я… як би сказати відключив свій нюх. Тим більше там.

Через хвилину вийшла Вейн і не звертаючи увагу на мої пояснення ще раз допитала свідків, після чого відпустила їх. Я дивився на спини своїх нових знайомих, відчуваючи щось дивне. Не очікував що канон так раптово з'явився на моєму шляху.