Рейчел гучно хлопнула дверми. Нагла морда Руді викликала в неї злість, і бажання прибити цього покидька. Вона глибоко вдихнула й повільно видихнула.
Ельфійка повільно попрямувала до своїх речей аж раптом вона побачила своє відображення в дзеркалі. Скуйовджене волосся, тонка майка яка не приховувала її соски. Більше того вона відчула що поспішаючи не одягнула трусики.
Сором затопив її з головою біла наче сніг шкіра вмить забарвилася в червоний. Дівчина розгублено звалилася в ліжко сховавши своє палаюче лице в подушці.
Рейчел розуміла що Руді бачив як вона… Скільки він там взагалі стояв? Достатньо щоб розгледіти всю її в найдрібніших деталях. Сором новою хвилею затопив розум ельфійки. Вона хотіла провалитися крізь землю.
Дівчина ще довго була в полоні своїх думок і тільки через декілька годин коли далекий дзвін сповістив про восьму ранку вона взяла себе в руки. Рейчел одягнулася і прискіпливо оцінила себе в дзеркалі не знайшовши жодних недоліків впевнено кивнула.
Звісно можна було б уникати Руді й Ельзу, але вона не якась там боягузка. Краще вже зустрітися зі своїм ворогом віч-на-віч ніж постійно шарахатись будь-якої тіні.
У вітальні незвично можна було побачити майже всіх членів сім’ї. Очевидно це все завдяки старанням Ельзи. Рейчел привіталася з богинею і втомленою Вейн та присіла на своє місце старанно уникаючи дивитись на Руді. Хлопець також не приділяв їй більше уваги ніж зазвичай.
— Раночку Рейчел, — у вітальню увійшла Ельза. Широка усмішка сяяла наче ранішнє сонце і здавалося якби не таця зі стравами дівчина б пританцьовувала при ходьбі.
Ельфійка напружилась, але удала що їй байдуже. Вона дочекалася коли тарілка з їжею опиниться перед нею почала снідати. Проте дівчина відчувала як амазонка час від часу дивиться на неї.
Ельза інколи запитувала Рейчел всякі дрібниці. Типу як пройшло патрулювання чи все гаразд та інше. Кожен раз ельфійка напружувалася і чекала підстави, а Ельза наче спеціально перевіряла на міцність її нерви.
— Рейчел скажи, а ви з Руді випадково не зустрічаєтесь?
Ельфійка яка в той момент пила воду мало не поперхнулась. Але їй вистачило самоконтролю не закашлятись і повільно поставити стакан на стіл.
— Ні.
— Тоді це дуже дивно, адже сьогодні я застала Руді у твоїй кімнаті і ви, здається були дуже близькі.
Ельза не могла стримати широку посмішку, проте ельфійка ніяк не відреагувала. Більше того навіть Вейн продовжила їсти пропустивши повз вуха все сказане! Амазонка здивовано закліпала очима.
— Ти помиляєшся, — вдавано спокійно відповіла ельфійка.
— Ельза я вже пояснював що просто трогав її вушка, не більше. І саме щоб запобігти подібні розмови ми робили це за зачиненими дверима, — м’яко промовив Руді й зітхнув. — Але хто ж знав що ти настільки безсовісна, що увірвешся в чужу кімнату.
Рейчел ледь не запустила в цього покидька виделкою. Хто, хто, а він не мав права про це говорити! Ельфійка стримано опустила руку з виделкою трішки сильніше ніж потрібно. Стук об фарфорову поверхню змусив Руді інстинктивно здригнутися.
— Ельза, тобі не варто втручатися в особисте життя інших людей, адже це не красиво.
— Але пані Немезидо…
— Ельза ня, ти влаштувала всю цю виставу тільки заради такої дрібниці ня? — Вейн роздратовано заскрипіла зубами. Витягнуті зелені очі недобре блиснули. — Дякую за сніданок ня, я піду висипатися ня.
Дівчина-кішка забрала свою тарілку й подалась на кухню. Руді продовжив спокійно їсти щось запитав богиню тим самим остаточно змінивши тему розмови. Тільки одна Ельза шоковано дивиться на двері за якими зникла головна ненависниця чоловіків.
Після сніданку Рейчел направлялася до своєї кімнати як раптом побачила Руді. Хлопець припинив опиратися на стіну й підійшов до дівчини. Ельфійка напружилась у голові промайнули сцени ганьби.
— На цей раз Ельза відступила, але тобі не слід розслаблятися.
— Я знаю, — вдавано впевнено відповіла Рейчел і щоб не показатися слабкою глянула прямо у вічі співрозмовника. Однак зберігати спокій було складно тому щоб хоч якось зменшити напругу вона поставила питання: — Як ти це зробив?
— Ну все просто. Я просто домовився з Немезидою та Вейн. Мало не відгріб від кішки, але я повинен був взяти частину відповідальності на себе.
Рейчел почала повільно закипати. Руді говорив так наче робив їй послугу. Але насправді якби не він нічого б взагалі не сталося!
— Ясно.
— До речі Рейчел, нас перервали, а в мене залишилось майже дві хвилини.
Від такої наглості ельфійка ледь не зірвалась. Руді відступив на крок назад і миролюбиво підняв руки.
— Добре, добре вмовила я забуду про ці нещасні дві хвилини якщо ти не станеш мене принижувати на тренуваннях, — хлопець натягнуто посміхнувся. Рейчел не відповіла і продовжила стискати кулаки. — Буду вважати що домовились.
***
Знаходитись на одинці з Рейчел було ніяково, адже за холодною неприступною маскою ховається ще та збоченка. Кожен раз коли вона на мене злобно дивилася я мимоволі згадував як ця неприступна ельфійка мастурбувала перед дзеркалом.
— Пані Немезидо, пробачте за вторгнення!
Зі сторони вхідних дверей ми почули незнайомий голос тому ми з Рейчел послідували до коридору. Але незнайомець встиг пройти у вітальню і навіть коротко відзвітувати богині.
— Дякую за оперативність можеш йти, — тихо промовила Немезида.
Я впізнав чоловіка який уже бував у цьому домі, це співробітник Гільдії який раніше приходив здається його звуть Ліоріо. Правда на цей раз він був у звичайному одязі, щоб не привертати лишню увагу.
Наш інформатор чемно поклонився богині та кивком поздоровався чи то попрощався з Ельзою, Рейчел і навіть мною. Немезида вдавала що розмірковує, але коли за гостем зачинилися вхідні двері богиня почала роздавати вказівки:
— Ельза, займись поширенням чуток.
— Без проблем, тільки надіюсь що сім’я покриє мої фінансові витрати, — амазонка підморгнула богині й отримавши кивок відразу відправилась у справах.
— Рейчел, ти захищаєш дім, коли проснеться Вейн введи її в курс справ, вона знає як діяти, — Немезида перевела погляд на мене й задумалась.
— А я постараюсь стати сильніше щоб у майбутньому бути корисним.
— Руді не поспішай, все повинно бути вміру.
Тим часом Немезида захопила із собою теку з документами й також пішла з дому. Ми з Рейчел знову опинилися на одинці, на лиці дівчини не відобразились емоції мені ж знову було ніяково.
— Рейчел, а як давно ти знайома з богинею?
— Пані Немезида підібрала мене коли мені було всього сім, — сухо промовила ельфійка й сіла на диван дочитувати свою книгу.
Це капець. Сьогодні зранку, з наскоку, не добираючи слів, я розповів Немезиді як лапав вушка її доньки. Тепер зрозуміло чому богиня так дивно на мене косилася. І як тепер дивитись їй в очі?
Щоб не бентежити Рейчел я звалив у свою кімнату. На сьогодні в мене запланований відпочинок, а то башка болить капець. Хоча для початку потрібно записати свій стан у щоденнику.
***
В кімнаті на другому поверсі дешевого трактиру сидів молодий чоловік. Він їв стигле яблуко і кривився коли до його чутливих вух долинали звуки з різних кімнат. П’яні викрики, сміх авантюристів і навіть хтивий стогін із сусідньої кімнати.
Чоловік роздратовано дістав із внутрішнього кармана годинник прикрашений дорогоцінним камінням. Настільки дорога річ сильно контрастувала з потертим одягом і брудним взуттям. Однак він вправно завів годинник зробивши рівно чотири оберти.
Раптом серед гаму він почув м'який шелест одягу, Повернувшись він побачив як у відчинене вікно застрибнула дівчина. Нечутно вона спустилася з підвіконня на підлогу і відкинула каптур.
— Ти запізнилася на сім хвилин.
— Це не моя вина, клієнт цього разу попався занадто балакучим.
— Сподіваюсь усе вийшло? — чоловік нарешті повернувся.
Дівчина відкинула плащ за яким виднілося досить розпусне плаття. Коротка юбка в якій соромно навіть сісти і глибоке декольте яке тільки дивом стримувало великі груди. Проте чоловік залишився байдужим.
— Звісно, тепер у нас є нове замовлення, — вона дістала із поясної сумки мішечок і кинула чоловіку. — До речі, поки мене не було в Ораріо щось трапилось?
— Все спокійно, але це не надовго.
Чоловік протягнув дівчині газету, а сам зайнявся мішечком. Всередині було зовсім не золото, а дорогоцінні каміння оброблені майстрами дворфами. Один такий камінець міг вартувати не менше сотні тисяч валісу.
— Не бачу причин для хвилювання.
— Як ти думаєш яку ціль переслідує той хто опублікував цю справу в газетах?
— Ну напевно, зробити життя злочинців нестерпним в Ораріо, ну і на додачу зіпсувати репутацію сім'ї Соми.
— Хтось готує ґрунт для змін, можливо кінечна ціль — автономія сімей.
— Маячня, — дівчина викинула газету в бік. — Боги не стануть терпіти втручання у свої справи. До того ж більшість авантюристів ховають у своїх шафах не один скелет.
Чоловік задумався і навіть не помітив як від яблука залишився тоненький качан. Старі звички знову дались взнаки. Він ледь помітно скривився поклав огризок на стіл і шовковистою хустинкою витер руки й лице.
— Ти маєш рацію, але обережність не завадить.
— Впізнаю цей погляд ти вже щось придумав?
— Справа набирає оберти й зупинити її вже неможливо, але ніхто не завадить нам вставити кілька палок у колеса.
На лиці чоловіка не було усмішки, але очі були гострі як ніколи. Вона знала що її капітан зараз у доброму гуморі. Дівчина присіла на ліжко і спокусливо закинула ногу на ногу.
— Знаєш цей раз мені прийшлось терпіти хтиві погляди жирної свині, а це повір не просто.
— Припини на мене твої дешеві маніпуляції не подіють.
Чоловік піднявся, гострий мов у яструба погляд зник, тонкі губи розтягнулися в доброзичливій усмішці. У дівчини мороз пройшовся по спині, вона ніколи не звикне до цього перетворення. Капітан був вовком який майстерно вдавав із себе вівцю.
— Я надіюся що ти покинеш Ораріо вже сьогодні. Не хочу, щоб хтось побачив тебе.
— Добре, добре.
Чоловік натягнув каптур і виплигнув з вікна. Дівчина бачила як її командир легко приземлився на ноги і відразу подався на головну вулиця. Натовп легко проковтнув дивну людину, а через мить його уже не можливо було відслідкувати.
***
Наступного дня тренування в мене не було, Рейчел і Ельза були зайняті тому прийшлось справлятись самому. Правда тренування вийшло не таким інтенсивним як зазвичай, тому що енергії було не так і багато.
Прийшлось прикласти чимало зусиль, щоб після освіжючої ванни не прилягти. Адже заснути, я все одно не зможу, тому з горем пополам змусив себе ретельно записати свій стан в щоденник після чого зібрався в підземелля.
Причепив пояс з піхвами як вчила Ельза, поплескав себе по щоках, щоб хоч трішки збадьоритись, однак не допомогло. Подумки придушивши свою жадібність я випив одне зілля лікування. От тепер дійсно був ефект – сили зявилися, а клята лінь відступила.
Я вклав клеймором в піхви також закинув на спину сумку в якій було ще три пробірки на спину і відправився до Вейн що сьогодні залишилася вдома відпочивати. Дівчину вдалось відшукати на кухні.
— Вейн, я піду в підземелля.
— Дивись не здохни, — байдуже промовила дівчина роздратовано махнувши хвостом. На мене вона навіть не глянула і продовжувала працювати з ножем. Але раптом наче щось згадала різко розвернулася. — До речі, попереджаю, не трогай дівчат в цьому домі інакше...
— Ти справді думаєш що я авантюрист першого рівня можу нашкодити хоч одній із вас? — я закотив очі навіть не звернувши увагу на гострий ніж яким тільки но Вейн грозилася мене прирізати.
Дівчина-кішка продовжила свердлити мене своїми страшними зеленими очима, але хвіст видавав її роздратування. Через хвилину мовчання її тонкі губи знову ворухнулися:
— Якщо мені хтось поскаржиться на тебе… Тоді вже я візьмусь за твої тренування.
Від тону Вейн по спині пройшовся холодок було в її голосі щось таке, що не дозволяло просто проігнорувати погрозу. Я відігнав від себе пагубні думки і пішов геть. Адже необхідно постаратися, щоб завтра не перетворитися на овоч до того ж грошики не завадять.
***
Рейчел роздратовано вдарила пусту пляшку від вина, та перевернулася кілька разів в повітрі та впала точно в смітник. Дівчина старалася не думати про Руді, адже ця тема табу. Однак її знову залишили за бортом.
Вейн і Ельза постійно виконують важливі доручення богині. Звісно вона здогадалася що причина втому, що ці справи знаходяться в сірій зоні, а то й взагалі порушують закон, але вона перший член сім'ї, а Немезида поводиться з нею як з дитиною.
Рейчел знову згадала хлопця і роздратування відобразилось на лиці. Дівчина яка йшла їй на зустріч зойкнула і перебігла на сусідню вулицю якомога далі від ельфійки.
Сьогодні цілий день вона зривається, то влаштує лекцію хлопчику який впустив свою їжу на землю і збирався втекти, то нагримала на крамаря який викинув сміття на землю біля урни. Зараз вона взагалі переслідувала двох чоловіків які встигли напитися до вечора. Поки в неї немає підстав їх зупиняти, але з'являтися в такому виді перед дітьми неприйнятно! Який приклад вони подають?
Чоловіки шкірою відчували холодний погляд Рейчел тому нерівною ходою поспішали додому. Вони поводитися чемно до перехожих не чіплялися нікому не заважали.
Раптом ельфійка помітила листівку на будинку з п'ятьма знайомими портретами. Вона різко зірвала з листок і ще раз уважно роздивилася малюнки. Помилки бути не може, це вбивці із сім'ї Сома!
Немезида точно попереджала що не можна згадувати точні імена і тим більше опублікувати портрети інакше це зробить із непокараних вбивць мішені. В гіршому випадку це може закінчитись дуже погано.
Ельфійка застрибнула на двоповерхівку і рвонула додому перестрибуючи з даху на дах. Інколи вона чула у свій адрес крики, але відволікатись не було часу.
— Вейн біда, — ельфійка увірвалася в будинок і не роззуваючись забігла у вітальню та відразу вручила листок командиру сім'ї.
— Кепські справи ня.
— Тоді чого ти така спокійна? Необхідно щось зробити!
— Витягни Рубі із її кімнати ня, навіть якщо вона зараз спить і накажи слідкувати за будинком ня, а потім відправляйся в суд ня, необхідно проінформувати пані Немезиду ня.
Вейн піднялася з крісла і покрокувала на другий поверх. А тим часом ельфійка яка йшла слідом встигаючи задати ще питання:
— А ти?
— Я спробую найти цих покидьків раніше ня. Прослідкую ня, щоб вони не здохли ня.
***
Я важко підіймався по гвинтових сходах на поверхню. Авантюристи які також поверталися з лабіринту на відміну від мене були бадьорими щось обговорювали та хизувалися. Декілька разів я навіть чув про справу сім'ї Сома.
Важко зітхнувши я продовжив переставляти ноги до яких здається були прикріплені гравітаційні обтяжувачі. Сьогодні полювання було абсолютно провальним. Зважаючи на свій стан я обмежив себе тільки першим поверхом тому монстрів приходилось дуже довго шукати, тому мій заробіток сьогодні – сльози.
Я піднявся на поверхню і разом з іншими авантюристами покинув Вавилонську вежу. Сонце розмалювало обрій в яскраво червоний колір, магічні ліхтарі поволі почали запалюватись. Чарівна атмосфера миру змусила мене слабко посміхнутись.
Повільно шкандибаючи додому я раптом краєм ока побачив фігуру в плащі. Він якраз хотів покинути головну вулицю, але завернувши за ріг він ніс до носа зіткнувся з високим мужиком з голим торсом. Незнайомець звалився на землю каптур злетів з голови. Це виявився пацан якого я штрикнув ножем.
Він почав просити вибачення, але мужик скривився підняв невдаху за шкірку, потім обійняв як друга за плече і поволік за собою. Ігнорувати таке свавілля я не збирався тому різко змінив курс.
Я поспішав, але все одно коли повернув за ріг побачив тільки як мужик звернув в якийсь темний провулок. Мені не хотілося йти слідом, але удати що нічого не бачив також не можу. А я так надіявся що вдасться влаштувати скандал серед дороги та відбити пацана.
Скрипнувши зубами я пішов слідом, але перед тим зняв свій клеймор з піхвами, а також невелику сумку з усім добром і сховав все це за дерев'яним ящиком. Все одно по комплекції і силі я йому не противник, аж занадто легко він тяг пацана однією рукою.
Звісно можна було вибігти і крикнути що я із сім'ї Немезиди, однак не відомо чи повірить мені злочинець. Все ж ніяких значків мені не дали. А навіть якщо повірить, важко сказати яка буде реакція, в гіршому випадку мене приб'ють. Тому глибоко вдихнувши я вирішив піти найбезпечнішим на мою думку шляхом. Провулок виявився зовсім не глибокий двадцять кроків від вулиці поворот і вполовину менший прохід. Тому мене відразу помітили:
— Ти хто млять такий?
— Я? Так просто перехожий вирішив вам допомогти, — я подарував йому свою кращу усмішку із всіх. В минулі часи вона допомагала мені налаштувати людей до себе, тільки схоже не в цей раз.
Мужик повернувся до мене і дивився так наче хоче розчавити. При чому він справді це може в нього біцепс ширше ніж моя талія.
— Гааа!?
— Ну дивись зараз ти його віддубасиш, зламаєте пару кісток..
— Г-гей в-врятуйте мене пане, — тонесеньким голоском який майже зривається на плач промовив пацан дивлячись на мене очима повних сліз, але я не звернув на це увагу.
— Може виб'єш йому зуби, але ти ж не хочеш, щоб він тут здох? Я готовий віднести його до лікаря, за символічну плату.
Я продовжував щиро посміхатися. Тим часом мужик почав роздумувати навіть бороду почісував. Але навіть в такій здавалось би невинній позиції його могутня статура лякала.
— Бабки хоч?
— Ага, я візьму все що не візьмеш ти, — я потер руки. — Перед тим як будеш лупасити його змусь пацана зняти з себе все.
— П-пане?!
— Хммм!
Головну ціль я вже виконав показав себе, став свідком, а значить шанс що він вб'є пацана зменшився. Не те щоб з самого початку бугай мав намір вбивати, але не варто відкидати гірший варіант, як і те що він банально може прикінчить мене за компанію. Однак це маловірогідно не стане ж він вбивати пацана за те що той випадково наштовхнувся на нього.
Я відчував як під поглядом бугая пітнію, а моя впевненість тане наче роса на сонці. Але відступати вже пізно, краєм ока помічаю як по вулиці ще ходять перехожі що трішки заспокоює.
— Я тут подумав… — пробасив чоловік і посміхнувся самими губами, але його очі були холодні.
На моєму лиці заграла обнадійлива усмішка, але корпусом я вже подався в сторону вулиці. Однак не встиг зробити й кроку як його могутній кулак врізався мені в щелепу.
Світ перед очима здригнувся, ноги віднялись, на мить я відключився, але наступний сильний удар ногою відправив мене в недалекий політ. Моє тіло стукнулось об кам'яну кладку дому із грудей вибило все повітря. Я намагався вдихнути, але виходило і від цього паніка наростала.
Повільно моя свідомість згасала, але до мене доносились якісь нерозбірливі звуки мов з-під товщі води. Якісь крики шурхіт, а потім все надовго затихло, але раптом наді мною нависла якась тінь і мені різко полегшало.
— Ти як, скільки пальців бачиш? — поставив питання, звіролюд.
Пацан десь мого віку може трішки молодший смішно сіпнув каштановим вовчим вухом і захитав двома пальцями перед лицем. Я проковтнув відчувши знайомий смак зілля лікування.
— Двадцять два.
Я відкинув його лапу від лиця і підвівся. Це було помилкою все закрутилося завертілося, а до горла підступила нудота. Я ледь не впав, але незнайомець мене вчасно підхопив і повільно опустив на землю.
— Здається в тебе контузія, — пробурчав хлопець відходячи в сторону.
— Ти в порядку?
Це вже прозвучав інший голос більш приємний наче дзвін срібних дзвіночків. Я заторможено повернув голову і побачив Айз Валенштайн. Вона виглядала молодшою років на чотирнадцять, проте вона вже була досить красивою, як для соплячки.
— Жити буду, — я все ж підвівся спираючись на стіну і вже подякував пацану який ховав пусту пробірку в карман. — Дякую за допомогу.
— Без проблем.
Кармани були цілі, здається мене навіть ніхто не обшукував. Але сказати точно не можу, адже все цінне переклав в сумку заздалегідь. Зітхнувши я відсунув ящик за яким сховав свої пожитки й почепив клеймор на пояс, а також сумку.
Піймавши на собі здивовані погляди моїх знайомих я повернув за ріг де помітив жахливу картину. У слабкому світлі магічного ліхтаря я бачив бризки крові на стінах, поламані ящики і пацана. На лиці не було жодного живого місця, з прочиненого рота капала слина в перемішку з зубами і кров'ю. Обі ноги були вивернуті під неприроднім кутом.
Я різко рвонув з місця присів перед постраждалим і поклав руку на груди та ніс. Ознак дихання не було, наступним кроком була перевірка пульсу в середині шиї біля трахеї.
Від недостатку кисню незворотнє ураження мозку відбуваєте через 4-6 хвилини. Якщо взяти до уваги бліду шкіру і тіло яке вже встигло трішки охолонути без кисню він уже давно. Судячи з усього пролежав я там немало часу пацан встиг померти.
— Що тут у біса відбулось? — холодно поставив питання пацан. — Айз тобі краще цього не бачити.
Звіролюд схопив дівчину за плечі і виштовхав на головну вулицю подалі від трупа. Айз не чинила опір просто миленько нахилила голову в бік.
— Ви можете постерегти цей провулок поки я збігаю по допомогу?
— Втекти надумав? — холодно спитав пацан і потягнувся за пояс де висіли залізні кігті.
— Гаразд, тоді ти залишайся зі мною, а Айз нехай збігає по допомогу, — я перевів погляд на дівчину. — Я прошу, щоб сім'я Локі повідомила про цю ситуацію сім'ю Немезиди.
— Не потрібно, — м'яко промовила дівчина і кивнула в сторону протилежної вулиці.
Спочатку я не зрозумів куди вона вказує, перехожі не звертали на нас уваги, ну хіба може інколи дивилися на Айз. Але потім я глянув трішки вище і на даху побачив силует командира сім'ї Немезида.
— Вейн! Сюди!
На мій голосний крик звернули увагу перехожі, але кішка навіть не повернулася в нашу сторону і продовжила дивитись кудись вниз.
— Не чує?
— Пфф звісно вона все прекрасно чує, адже вона звіролюд. Можливо ти просто брешеш?
— Тоді підійдемо ближче.
— Щоб ти загубився серед натовпу?
Я закотив очі, вулиця була дійсно досить широкою, але людей було не так і багато. Можливо варто просто піти разом з кимось із них, але поки ми будемо вирішувати кішка може і піти.
— Вейн! — друга спроба також нічого не дала тому я вдався до останнього засобу: — Драна кішка я тут! Шуруй сюда хвостата!
Перехожі стали осудливо зиркати на мене декілька навіть спинилися в очікуванні вистави. Я ж зітхнув і повернувся до свого знайомого.
— Схоже ти переоцінюєш слух звіролюдей.
Він проковтнув і закліпав очима немов хотів мені щось сказати. Але це і не потрібно було я сам почув як дуже близько хруснули чиїсь кісточки пальців. Що ж якщо мені капець варто завдати перший удар.
— Значить перші два рази ти все прекрасно чула.
— Драна кішка значить? — сухим, холодним тоном промовила Вейн. — Руді, ня тобі варто написати заповіт ня. Так просто на всякий випадок ня.
— Чудова ідея, меч я поверну Ельзі, а тобі передам свій борг, — я бачив як зелені очі дівчини спалахнули, тендітні пальчики стиснулись в кулак. — Але зараз не про це, там труп пацана із сім'ї Сома…
Вейн кліпнула очима, а її тендітний носик скривився і вона стрімко чкурнула в провулок. Я прочистив горло привертаючи увагу моїх знайомих і дістав з сумки останнє зілля лікування:
— Дякую що врятували надіюсь цього вистачить, щоб відшкодувати ваші збитки.
— Ем, — звіролюд прийняв зілля і підняв на рівень очей, його усмішка стала якоюсь вимушеною. — Ну я віддав своє середнє зілля.
— Ой вибач, — настала вже моя черга червоніти я передав пацану всі свої магічні камені.
— Цього вистачить, більше не потрібно.
Хлопець сховав магічні камені, а потім розповів все що бачив. Як виявилось Айз випадково помітила мене, а потім вже і сам пацан який представився Свеном.
— Свен, останнє питання, наскільки я знаю звіролюди дуже чутливі до запахів чому ти не відчув кров?
На мить хлопець замер і якось здивовано закліпав очима, а потім винувато почухав потилицю.
— Ну в місті занадто багато бридких запахів тому я… як би сказати відключив свій нюх. Тим більше там.
Через хвилину вийшла Вейн і не звертаючи увагу на мої пояснення ще раз допитала свідків, після чого відпустила їх. Я дивився на спини своїх нових знайомих, відчуваючи щось дивне. Не очікував що канон так раптово з'явився на моєму шляху.
Далі
Розділ 8
Проводивши поглядом спини членів сім'ї Локі я підійшов до Вейн. Дівчина ретельно обшукала хлопця викладаючи все з карманів на світло. Декілька пустих пробірок, три колби з рожевою рідиною капшук з валісу, але ні одного зілля зцілення. І тут дівчина помітила уламки скла, з правого боку від тіла. Вона двома пальцями легенько пройшлась по поверхні брущатки та понюхала. — Зілля зцілення ня. — Можливо я знаю хто вбив його. — Га? — Вейн повільно розвернулась і вп'ялась очима в мене. — І ти говориш про це тільки зараз ня? — Потім прочитаєш мені нотації. Пацана завів в провулок чоловік, високий майже два метри накачаний з голим торсом. Короткі коричневі волоси, і рваний шрам на правій щоці. — У нього випадково немає опіка на правому плечі отут ня? Я напружив память, не те щоб в тій ситуації у мене була можливість розглядати здорованя. Тим більше в темному провулку, але після того, як Вейн сказала на правому плечі і справді був якийсь слід. — Точно такий продовгуватий. — Ясно ня, — промовила дівчина і ще раз глянула на труп після чого вийшла з провулок на ходу кинувши: — Стережи це місце поки я не повернусь ня. — Окей Кішка застрибнула на дах, і через декілька стрибків зникла в темряві. Я зітхнув і став біля входу в провулок. Перехожі не звертали на мене увагу і просто йшли по своїх справах. Я спостерігав як незнайомі люди, звіролюди й ельфи про щось весело гомонять інколи сміялися. Не знаю скільки так пройшло часу, але згодом повернулася Вейн разом зі співробітниками гільдії. Шестеро людей увійшли в провулок, а кішка махнула рукою мені та пішла в бік західної вулиці. — Ти знаєш хто підозрюваний? — Ізак Райтман ня. Член сім'ї Януса. — Хіба для того, щоб втрутитись в справи сімей не потрібна офіційна заява однієї зі сторін? — Ти постраждав ня, за це ми його і схопимо ня, — коротко відповіла дівчина. На жаль до дому Януса прийшлось досить довго перти, майже пів міста прийшлось пройти. Але це було не найгірше, підозрюваного не було дома тому нам прийшлось піти ні з чим. Ну майже, ми дізналися в яких барах може бути Ізак. В першому здоров'яка не було, а ось на підступах до другого я ще з вулиці почув знайомий баритон. Цей покидьок ржав на весь трактир так, що його було чутно з вулиці. Я глянув у вікно і побачив саме того чоловіка який мало не прибив мене в провулку. — Вейн, дозволь мені зайти першим. А ти поспостерігай за його реакцією. — Навіщо ня? — Ну просто на всякий випадок, додаткові докази не завадять, — промовив я вдаючи із себе великого детектива. Кішка підняла праву брову і кивнула. Я поділився своїм планом дій після чого нарешті увійшов в бар. На відміну від фільмів на мене ніхто уваги не звернув від слова зовсім. Тому я без жодних перешкод пройшов до столика Ізака і його друзів. — Здоров. — Га? — здивувався здоров'як і відклав свій кухоль розмірами з маленьку діжку. — Ти шо тут робиш сраний стерв'ятник? — Я хотів обговорити ту справу з провулка. — Га? Так звали нафіг, інакше… — він підвівся і виразно хруснув кулаками. На його суворому лиці не було паніки, нервозності чи інших признаків які б видавали злочинця. Тут одне із двох або він геніальний актор або він не підозрює про смерть пацана. — О тоді дозволь мені познайомити тебе з моєю подругою! — я підвищив голос, щоб перекричати гомін закладу. Навіть рукою в сторону дверей махнув, але Вейн не увійшла. — Походу твоя подруга уже не твоя. Зал зірвався реготом я ж намагався зберегти спокій, але лице почало палати. Ізак реготав разом з усіма він навіть передумав битися і звалився назад на стілець. Коли регіт почав стихати двері відчинилися і увійшла Вейн. Цього разу авантюристи відреагували на нового відвідувача. Не всі хтось не впізнав кішку, хтось навпаки насторожився. Однак атмосфера явно похолоднішала. Вейн у своїх мішкуватих штанах і кофті спокійно йшла в нашу сторону. — Ізак Райтман ня, ти напав на члена сім'ї Немезида ня… — Чого?! Цей малий вишкребок?! — чоловік дивився на мене наче вперше побачив. Цокнув язиком після чого важко зітхнув. — Зараза, ти ж мене по любому здав. Штраф так? Добре, добре за двох скільки з мене? — Ти підеш з нами ня, це не обговорюється ня. — Га? Здоровило навис над мініатюрною Вейн і здавався просто гігантом. Гора мускулів проти тендітної дівчини, однак кішка не церемонилася. Роздався глухий удар, здоров'як моментально зігнувся навпіл. Декілька стільців скрипнули по підлозі, авантюристи підскочили на ноги. Але ті хто знав Вейн швидко потягнули гарячі голови назад на місця. Дівчина окинула поглядом друзів Ізака що сиділи з ним за столом. Дорослі покриті шрамами чоловіки стидливо відвели погляд. — Ти підеш з нами ня, хочеш ти того чи ні, ня, — не дочекавшись коли бугай прийде до тями Вейн схопила його за волоси та поволокла на вулицю. — Е як.. якого біса, — прохрипів той. Кішка не звернула на нього уваги і тільки прискорила крок. Я був в такому шоці що пару секунд просто стояв роззявивши рота. Але залишатися тут було уже небезпечно тому я поспішив на вулицю. Вейн продовжувала тягти здорованя поки той повністю не очуняв. Ізак відкинув руку дівчини і нарешті підняв голову правда за живіт він ще тримався. — Якого хріна ти робиш? — Ти підозрюєшся в вбивстві ня, тому не рипайся ня, інакше я тебе буду всю дорогу волокти за волоси ня. — Що?! Я млять нікого не вбивав! Побив, так, але не вбивав! — Побачимо ня. Ізак пробував виправдовуватись, але варто було Вейн стиснути кулак як здоров'як чемно заткнувся і пішов вперед. Додому ми повернулися приблизно через двадцять хвилин підозрюваного відправили в камеру де вже був якийсь мужичок в окулярах. У вітальні нас очікувала Немезида, у своєму кріслі. Поруч була чашка чаю і крихти від печива, але людини яка тут недавно сиділа я не побачив. Ми встигли тільки привітатися як вхідні двері шумно відчинилися і в кімнату голосно тупаючи увійшла зла ельфійка. — Ти вияснила де знаходяться підозрювані? — Всі дома, крім Смога молодшого. Командир сім'ї Заніс про це знав і не відправив своїх людей за хлопцем! — Рейчел зробила глибокий вдих і повільно видихнула. — До речі Вейн, як пройшла твій похід? — Невдало ня. Я знайшла мертвого Кейра Смога ня. Рейчел якось розгублено закліпала очима, а потім попросила розповісти більше деталей. Кішка коротко переповіла все що трапилось. На кімнату опустилася тиша. Немезида зберігала спокій, але я помітив як вона інколи дивиться на ельфійку. І на це були причини, Рейчел відреагувала на новини стиснутими кулаками та опущеним поглядом. — Думаєш це через наші статті? — я нахилився вперед і заглянув в сапфірові очі дівчини: — Навіть якщо вбивця дізнався про Кейра з газет він самостійно прийняв рішення і пішов на злочин. — Я розумію, але як мінімум частина відповідальності лежить на наших плечах. — О тоді виходить що треба судити майже всіх ковалів, адже хоч одне їх творіння точна забрало життя іншої людини. Все ж логічно. — Руді не біси мене. — Гаразд, а ти не займай голову дурницями. Рейчел стиснула кулаки та зло засопіла, але відповісти все ж не змогла. Я переможно усміхнувся, але помітивши погляди Немезиди і Вейн, аж закашлявся. — Коротше що будемо робити далі? — Ну для початку повечеряємо, а потім візьмемося за допит, — резюмувало Немезида. — Пані Немезидо ня, я попрошу не відкладати справу ня. Ізак Райтман був щиро здивований коли почув про смерть Кейра ня. Можливо він не причетний до смерті хлопця ня. — Добре, — погодилась богиня. Я також вважав поведінку підозрюваного дивними. Але якщо чесно він може почекати, а ось мій живіт час від часу підвиває. Однак прийшлось йти разом з усіма. Масивні сталеві двері зі скрипом прочинилися і ми увійшли в тюрму. Чоловік в окулярах відразу підбіг до ґрат навіть встиг набрати повітря в легені, однак варто було йому побачити Вейн як майбутній крик перетворився в ледь чутне скиглення. — В-ви н-не маєте п-права я буду жалітися в Гільдію. — Стули пельку ня, — промовила кішка і підійшла до камери здоров'яка. — Ти пів дороги скиглив що не винен ня, от зараз і доведеш ня. — Я відповідаю за базар. Вейн випустила чоловіка із камери і не одягаючи кайдани повела його до столу. — Добрий вечір пані Немезидо. — Опустимо люб'язності і перейдемо відразу до справи. Розповідай все, від початку і до кінця. Ізак деякий час помовчав після чого почав розповідати. Здоров'як і справді дізнався про смерть свого друга завдяки плакату з портретами вбивць. Настрій в нього був до біса поганий і тут в нього врізається пацан от він і вирішив взяти справедливість у свої руки. — Відвів я сопляка в провулок як раптом оцей заявився і давай лити мед у вуха. Коротше я подумав що він мене хоче наї… — тут Вейн виразно прочистила горло і стиснула кулак. Ізак натяк зрозумів. — Ем ну я не люблю стерв'ятників ось і вирубив, щоб не заважав. Ні, ну, якби він з самого початку сказав що належить до вашої сім'ї… — Що було далі, — нетерпляче поквапила богиня. — Так нічого. Сопляка того я побив добряче побив: лице як слід розфарбував, ноги поламав, тай усе. Клянусь він був живий і при тямі коли я пішов. Ви зрозумійте я вмію контролювати силу, не перший раз б’ю когось. Ой ну… — він винувато почесав потилицю. — Коротше я його не вбивав побив трохи тай усе. Ви ж знаєте що я говорю правду. — Ти посилав когось добити пацана? — Ні. — Чи бачив ти когось хто заходив в провулок? — Ні. — Ти розповів все що знав стосовно цієї справи? — Так, — аж закивав Ізак. Немезида деякий час барабанила подушечками пальців по деревинному столу. Весь цей час підозрюваний нервово пітнів переступав з ноги на ногу. Рейчел закінчила писати і задумливо схилилася над записами. — Ти підозрюєшся в ненавмисному вбивстві тому ми не можемо випустити тебе на волю. — Але ж я його не вбивав! — Однак це не скасовує того факту що Кейр Смог мертвий. Здоров'як почав виправдовуватись, але Вейн силою заштовхала його в камеру. Ми повернулися у вітальню і мовчки розсілися на свої місця кожен думав про справу. — На місці злочину не було нічого дивного ня. Виглядало так наче хлопець ня, помер від травм. — Людське тіло досить крихке, один точний удар, невдале падіння може запросто забрати життя. Після таких побоїв можливо відбувся крововилив в мозок, пошкодження внутрішніх органів чи щось інше. Хотів Ізак вбити чи ні, це не має ніякого значення, факт в тому, що Кейр мертвий. — Погоджуюсь ня. — Не варто впускати з виду реакцію Ізака на затримання, а також свідчення. Він явно не мав наміру вбивати до того ж хлопець був живий коли підозрюваний покинув провулок. Можливо там був ще хтось, — не погодилась Рейчел навіть стукнула по підлокітнику дивана. — Наразі в нас тільки непрямі докази вини, — тихо промовила Немезида. — До того ж мене турбує листівки з портретами занадто швидко вони з'явилися, наче хтось спеціально постарався. Розмова повинна була піти на новий виток обговорень, але в цей момент мій живіт видав крик кита. Я ніяково відкашлявся, однак Вейн дивилась на мене як на комаху Рейчел закотила очі. — Схоже вечерю відкладати далі не можна, — ледь помітно усміхнулася богиня. Вейн помасажувала скроні після чого встала. Все ж сьогодні була її черга готувати. Я проковтнув повний рот слини вже представляючи як буду куштувати смаколики кішки. — Вейн, відпочивай я тебе підміню все ж останнім часом ти постійно на завданнях. — Дякую Рейчел, буду винна тобі, — дівчина-кішка вперше з весь час нашого знайомства тепло усміхнулася. — Руді, а ти чого розсівся? Вставай допомагати будеш. Варто було мені почати жалітися що в мене також день був тяжким як дівчина нагородила мене льодяним поглядом. Зазвичай це не діє на мене, але статус нахлібника давив. На кухні ельфійка змусила мене робити те що я ненавидів найбільше: чистити цибулю, овочі та особливо рибу. Від одного тільки запаху риби мене вже почало нудити. — Ой Руді, вибач я просто задумалась, цибулі забагато, але не хвилюйся лишні інгредієнти не пропадуть в холодильнику. — Задумалась? Ти ж поставила відерко і сказала почистити! — Так я не мала на увазі все, дві штучки достатньо. Я дорізав цибулю відклав ніж і рукавом витер сльози. Мої червоні очі впились в спину цієї підлої ельфійки. В цей момент я придумав план помсти та стримано усміхнувся і продовжив чемно виконувати її розпорядження. Так тривало деякий час, але одна річ не давала спокою Рейчел. — Щось не так Руді? — Ні, все нормально. — Тоді чого ти на мене витріщаєшся? І ця противна усмішка. Я спробував приховати посмішку коли побачив як вона скривила носик. Але час від часу все ж глядів на дівчину яка була схожа на роздратовану кицьку. — Я розумію чого ти добиваєшся, ти думаєш що зможеш скористатися цим дешевим трюком? Наївний навіть не думай що я дозволю тобі байдикувати. Рейчел переможно задрала ніс, я ж відповів ще більш наглим поглядом і неприхованою усмішкою. Дівчина витримала мою атаку, однак вона не очікувала що мої очі маслянисто ковзнуть вниз. Маленькі груди, тонка талія і облягаючі шортики. Мені навіть не прийшлось уявляти її без одягу, адже я вже все бачив. Ельфійка не витримали і прикрилася ручками. Лице палало від люті, ополоник в її руках тремтів. Але щоб звалити з кухні потрібно дотиснути. — Ти чого Рейчел, злякалася дешевого трюку? — Геть! Вимітайся виродок. Я різко розвернувся і переможно стиснув кулаки. Мені не прийдеться чистити рибу! Перемога, повна перемога! Однак у дверях стояла Немезида від якої моя усмішка застигла. Бугай з провулка просто невинне чихуахуа в порівнянні з Немезидою. — Ви схоже ладите. — Не думаю що зможу знайти спільну мову з цим… — злобно промовила ельфійка, але так і не змогла підібрати слова. В цей момент щось зашкварчало на сковорідці тому Рейчел використала це як привід, щоб не закінчувати речення. — Руді, я вже деякий час хочу обговорити з тобою одну тему. Давай не будемо заважати Рейчел і відійдемо у вітальню. Вона посміхалася і здається тон був звичайним, але моя кофта промокла від поту. Однозначно вона хоче підняти тему стосовно мого перебування в кімнаті Рейчел. У вітальні богиня елегантно сіла на своє крісло, я ж не наважився тому стояв по стійки струнко. На жаль кішки поруч не було. — Сідай Руді не соромся, — м'яко промовила богиня. Я підкорився, хоча напруга в тілі нікуди не зникла. — Не хвилюйся, я не збираюся забороняти ваші стосунки. Це ваша справа. У мене просто відвисла щелепа, в прямому сенсі. З чого Немезида взяла що я залицяюся до Рейчел? Відверто кажучи, стосунки це останнє про що мені варто думати. Поки я тихо дивувався богиня поклала мені на плечу свою м'яку долоню. — Напевно ти ще не знаєш, але Рейчел для мене як донька, яку я дуже люблю. Варто було її словам затихнути як я відчув силу. Непереборну могутність наче стихія, тиранічна чиста і готова в будь-який момент розчавити. Я забув як дихати рухатись та навіть думати все що залишилось це червоні очі Немезиди та міць. — Руді, якщо ти образиш Рейчел ти пожалкуєш що переродився в цьому світі. Богиня забрала свою руку і відчуття сили зникло. Я нарешті вдихнув і витер холодний піт з чола. Тепер зрозуміло чому місцеві так поважають богів, порівняно з тією міццю ми всього лише пилинка. Однак я не збирався через свій жалюгідний страх змінювати своє відношення до Немезиди. — Я проклятий прибулець з признаками ПТРС, романтичні стосунки зі мною приречені на занепад. Я це все прекрасно усвідомлюю, тому не збираюся комусь псувати життя. Тепер конкретніше, обіцяю ніяких романтичних і тим більше сексуальних стосунків з дівчатами із сім'ї. — Ем Руді, не потрібно таке говорити, — зніяковіла богиня. — Ні, якщо це тебе турбує, то варто з самого початку виставити рамки. І взагалі я дражнив Рейчел тільки з однією ціллю не чистити рибу. Ох як згадаю яка вона холодна і слизька на дотик. Бррр. — Значить, ти просто звалити хотів? Рейчел увійшла в кімнату з тарілками та чайником з чашками. Вона зберігала свій холодний вираз обличчя, але я готовий заклястися що ельфійка внутрішньо потирає руки. Ця клята дівка. — Попереджаю Рейчел, якщо ти змусиш мене торкатися до риби я розціню це як об'явленням війни. — Руді, ми не будемо відмовлятися від морепродуктів через твої забаганки, — спокійно промовила ельфійка і розставила тарілки на стіл, після чого знову пішла до кухні. — Відкрию один секрет Рейчел також не любить рибу. Готувати може, а ось їсти ні за що, — підморгнула мені Немезида. *** Заніс Люстра роздратовано стукав по своєму лакованому столі. Поруч була газета на головній шпальті якої була емблема його сім'ї. Заголовок змушував його скрипіти зубами: Сім'я Сома відпустила вбивць на волю. Чи безпечно тепер ходити вулицями Ораріо? Члени його сім'ї досить часто створюють проблеми тому він вже звик до поганих чуток від яких легко позбутися якщо брязнути капшуком. Власники трактирів за хорошу знижку влаштують все в кращому виді. Але на цей раз вони зіткнулися з сім'єю Немезиди. Більшість власників трактирів відразу відмовились співпрацювати. І Заніс прекрасно розумів чому. Побічний бізнес деяких трактирів і барів зовсім не випивка, а збір і розповсюдження інформації. Тому сім'я Немезиди має вплив на такі заклади. До того ж ця стаття. Заніс зло зім'яв газету і викинув в дальній кут кімнати. Чоловік зняв окуляри і стомлено потер очі. Зараз йому необхідно прийняти рішення як діяти далі. В той самий час троє авантюристів сиділи в камері. Високий чоловік ходив туди назад і виглядав тюремника. Невдовзі терпець увірвався і він стукнув кулаком по стальних ґратах. — Гей випустіть нас! Заніс ми так не домовлялись! — На що ти розраховуєш? Що цей очкастий почує тебе і таки: йой я помилився, пробачте мені, зараз випущу? — Цей жадібний виродок витрусив з нас всі гроші і обіцяв відмазати, а тепер ми знову в камері! — чоловік ще раз стукнув ґрати та гляну на Білла який весь цей час мовчав. — Може щось скажеш га? Це ж була твоя ідея! Якби не ти зі своїм легким підробітком ми б не були тут! — Закрий свою хрюкавку, інакше я тобі зараз зуби перерахую. Наступні слова авантюриста застрягли в горлі. Це були не пусті слова, Річі розумів що може здорово відгребти. В цей момент двері від в'язниці відчинилися і в кімнаті увійшов тюремник. Біллі підвівся і подався до дверей камери відштовхнувши Річі в сторону. — Білл у мене погані новини. Твій син він… — Ну не тягни! — Його забили на смерть... Білл наче отримав удар під дих, перед очима потьмяніло повітря не вистачало. Він безвільно позадкував поки ногами не вперся об ліжко і не звалився назад. У світлі факела чоловік бачив як тюремник ще щось триндить як відкривається його рот, але звук не доносився до нього. Його син помер. *** Після вечері я пішов мити свою тарілку, Вейн якраз виходила з кухні. Кішка не звернула на мене уваги просто махнула хвостиком. Я не зміг стриматись і проводив красуню поглядом. Зазвичай коли дівчина виходить на вулицю то одягає непримітний мішкуватий одяг і тільки дома дозволяє собі короткі сукні і колготки. Однак через мене сукні тепер до колін. До речі, щоб хвостик не підіймав нижній край спідниці в сукні зроблено дірочку спеціально для хвостика. Це виглядало дуже мило я навіть задивився і стукнувся мізинчиком об стілець. На щастя Вейн не помітила мого погляду тому я зміг вимити тарілку і побрів до своєї кімнати. Однак навпроти моїх дверей мене очікувала ельфійка схрестивши руки. — Я довго думала стосовно справи Ізака і прийшла до висновку що необхідно обшукати місце злочину ше раз. — І ти хочеш, щоб я тебе туди відвів? Окей. — Руді, я розумію що ти не хочеш, але якщо ми нічого не зробимо невинна людина може сісти за ґрати, — не почувши мою згоду почала вмовляти дівчина як раптом запнулася на півслові. — Що? — Ну, я погодився, бери ліхтарик. — Угу, — ельфійка ніяково прочистила горло і пішла геть. Я ж зітхнув і почимчикував до дверей. Сьогодні однозначно найскладніший день в цьому світі. Радує хоча б те, що зілля лікування дозволяє відновити витривалість, а то я б уже давно звалився з ніг. Рейчел швидко знайшла все необхідне тому ми без затримки відправились на місце злочину. Йти виявилось далеченько, тим більше я був не знайомий з тією частиною міста тому прийшлось поплутати трішки, однак ми прийшли. Ельфійка дістала із сумки лампу, бачив подібну штуку в книгах історії здається вона називалася керосиновою лампою. Рейчел відкрила скляну кришку і поставила магічний камінь, який завис над постаментом, з'явилися магічні написи і камінь засяяв. Вона повторила це саме із другою лампою і простягнула мені. — Ти не зобов'язаний мені допомагати. — Окей. Я не прийняв лампу, а Рейчел так і застигла з протягнутою рукою. Вона цілу хвилину просто стояла не в змозі вимовити й слова. А потім дерев'яним кроком зайшла в провулок. Я беззвучно усміхнувся та притарабанив бак для сміття який стояв на головній вулиці. — Це що? — Я подумав що якщо ми все одно будемо перевертати тут все догори дригом, то варто вже і прибратись. Так би мовити, знищимо дві цілі одним пострілом. Сапфірові очі дівчини засяяли вона закріпила ліхтарі на проржавілому гачку над провулком. Місце злочину майже не змінилось, сліди крові досі були на стіні навіть друзки скла від пробірки валялися на землі тільки тіло і його речі пропали. Ми розпочали пошук зачіпок, правда ми не знали що це може бути, але надіялись на те, що коли побачимо цю річ, то точно її впізнаємо. Ініціатива чудова, похвальна, але за півтори години нічого цікавого! Пусті пляшки з-під вина ящики гнилі яблука всяке незрозуміле сміття. Тому ми змінили підхід і стали викидувати те що точно не стосується справи. Роботи було багато, але ельфійка без дорікань і не боячись забруднити руки працювала. Я не хотів їй поступатися тому також допомагав. Кинувши чергову пляшку в бак, яка з противним дзвоном розлетілася на друзки. — Слухай Рейчел, а чому колби з зіллям скляні? — спитав я просто щоб розірвати тишину. Ельфійка раптом завмерла. — Просто хіба скло не крихке? Логічно було б робити пробірки із заліза, так вони б були більш надійні. — Руді, ти геній! — раптом викрикнула дівчина і поплескала мене по плечах. Руки в неї були брудні тому похвала супроводжувалась неприємним запахом. — Залізо не використовується з двох причин. По перше всі метали проводять магічну енергію тому зілля швидко псуються в таких колбах, а по друге, — дівчина дістала зілля лікування з підсумка на стегні. Вона підняла пробірку на рівень очей і відпустила. З дзвоном пробірка зіткнулася з кам'яною кладкою декілька разів відскочила, але не тріснула. — Це не звичайне скло, а Дворфійське. Воно майже невагоме і міцне, хіба що… Ельфійка наступила на пробірку, але я не зміг стерпіти такі витрати. — Стій! Якщо тобі не потрібне це зілля, то краще віддай мені. — Кхм. Я щось захопилася, — ніяково пробурмотіла дівчина і піднявши пробірку сунула назад в підсумок. Після чого схилилася над друзками пробірки Кейра. — Тобто розбита пробірка свідчить про те що в провулку хтось був. Залишається тільки довести що друзки з Дворфійського скла. — Саме так. Якщо наша теорія підтвердиться, ми зможемо довести що Ізак не вбивав Кейра. Дівчина розгорнула платочок і швиденько переставила туди всі кусочки. Після чого піднялася і з довольною моською попрямувала на вихід. — Чекай ти дещо забула. — А? Ти правий, давай скоріше закінчимо тут і відправимось додому. Однак швидко все одно не вийшло занадто давно тут робилися порядки. Проте, натхненна ельфійка працювала за трьох тому ми впорались за годину. Ексцес стався тоді коли прийшов час виносити бак назад на головну вулицю. Я як хлопець повинен був взяти це на себе, але не те щоб підняти, навіть перетягнути не вийшло. Тому мені прийшлось з червоним лицем дивитися як тендітна дівчина легко переносить бак який був в три рази тяжчим ніж вона. Моя чоловіча гордість знову отримала смачний удар під дих. Добре що хоч Рейчел не зловтішалася.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!