Я лежав на вологій від дощу землі і дивився в похмуре небо. Боліло все починаючи від рук і закінчуючи кінчиками пальців на ногах. Дихання було як у загнаного коня.

— Пацан якщо так і далі піде ти точно отримаєш уміння Берсерк.

Певною мірою вона мала рацію. Під час тренування я знову ввійшов у свій транс і представив як переді мною не дівчина, а Раднійця. Новітні підсилюючі обладунки, на поясі кобура з пістолетом, але тримав він саме меч. 

Ельза здається щось говорила може навіть кричала, але я віддався люті й рвонув вперед. Для мене перестала існувати біль втома стратегія чи тактика, світ звузився тільки до одного бажання пошматувати Раднійця на маленькі шматочки.

Я спробував перевернутись на бік, щоб кров з розбитого носа перестала затікати в горло, але не вийшло. Варто було ворухнутися як я застогнав і впав назад.

 — Схоже я перестаралася, — Ельза трішки ніяково почесала потилиця після чого закинула мене на плече як мішок картоплі. — Пацан ти класна груша для биття.

— Щоб тебе, так ти просто розважалася?

— Звісно ні я прокачувала твої характеристики. Зараз тобі звісно боляче, але після того, як побачиш свій статус скажеш мені спасибі.

Ельза поклала мене на лавочку і з гордим видом задрала носик. В мене засіпалось око. Вона що справді думає що я буду дякувати за побої? Але сил сперечатись у мене банально не було.

— Це також непогане тренування твого стилю бою. Може ти й не чув мої слова, ігнорував біль, але щоб дістати мене тобі приходилось адаптуватись. Тренування таке собі, але у твоєму випадку це найефективніший спосіб стати сильніше.

— Ага.

— Ельза, я йду на патрулювання можеш подивитися за домом? 

Рейчел стояла опершись на кам'яну стіну. Довгі ніжки в атласних панчохах як завжди змусили мене втратити зв'язок з реальністю. Наче відчувши мій погляд красуня відійшла від стіни, щоб плащ приховав скарб від моїх очей. 

— Вибач, але в мене є плани. Ми з Руді плануємо піти в одне місце.

— Гаразд тоді нічого не поробиш, — ельфійка зітхнула, поправила пасмо білого волосся.

— Невже запрошуєш на побачення?

— Хіба ти погодишся піти на побачення з дівчиною з такими великими грудьми? — Ельза граючи на публіку почала м'яти свої величезні піки.

— Ну зате в тебе шикарна дупка. 

Ельза ледь стримувала сміх і я розумів чому, адже спиною відчував цей крижаний погляд. Напевно саме через таку атмосферу навколо Рейчел боги дали їх титул Крижаний лотос.

— Ви огидні.

— Дитина.

— Та ні, просто в Рейчел ще не було хлопця ось вона й агриться, — амазонка нахилилася до мого вуха, але говорила як зазвичай голосно. — Впевнена у своїй кімнаті вона ховає щось хтивеньке. Ну ти ж розумієш вона в цьому віці.

— Якщо подумати, то після того випадку в ванній я щось чув через стіну. Здається це був стогін. 

Я відчув як температура впала на кілька градусів. Кроки Рейчел були гучними, а крижаний погляд відчувався шкірою. Раптом її тендітна долоня лягла на моє плече і стиснула з такою силою що я ледь не за шипів. 

— Руді ти маєш час на пусті балачки? Я нагадаю, але дехто винен нашій сім'ї п'ятнадцять мільйонів, — дівчина говорила тихо майже спокійно, але по спині пробіглися мурашки. — Ельза, я часто підміняю тебе на кухні по дружбі. Так ось не думаю що друзі жартують про таке правда?

Ельза декілька разів швидко кивнула. Рейчел м'яко посміхнулася і поплескала подругу по плечу. Мене вона нагородила тільки злим поглядом і пішла собі геть. Тільки після того, як силует дівчини зник я зміг сказати ще про що думав. 

— Походу вгадав.

— Слухай пацан у тебе або сталеві яйця або ти з'їхав з глузду.

— По перше ми обговорювали твої груди і дупу, по друге те що вона незаймана це факт. І по третє майже всі мастурбують готов закластися Рейчел не являється виключенням. Я тобі це говорю як людина яка бачила дослідження на цю тему і повір дівчата активністю не поступаються хлопцям, — я невпевнено піднявсь кривлялись від болю в ногах і ребрах. — Іншими словами у Рейчел не було об'єктивних причин нам шкодити. 

Ельза нагородила мене якимось дивним поглядом, але я був весь в болоті. Тому шкандибаючи відправився до ванни. Коли я завернув за кут то побачив ельфійку яка поглядом намагалася мене просто спалити. Мої кроки самі собою стали дерев'яними.

— Підслуховувати це погана звичка.

Рейчел не відповіла і просто багатозначно посміхнулася. Я згадав що власне вмирав тому боятися мені вже нічого. Зі скрипом мені вдалось продовжити рух.

Снідали ми втрьох, мовчки, проте через одну ельфійку розслабитись не вийшло. Я з Ельзою швидко покінчили з їжею вимили свої тарілки і звалили з дому. 

— І довго вона буде так дутися?

— Поки не випустить пар, — Ельза стенула плечима і відійшла трошки в бік, щоб пропустити зграйку дітей різних рас. — Якось Вейн з'їла її улюблене тістечко. Щоб ти розумів ситуацію, в той день йшов дощ, Рейчел промокла до нитки вистояла довгу чергу, а результаті поки вона переодягалась Вейн з'їла її тістечко і навіть не призналась. Не знаю яким чином, але Рейчел виявила злодюжку і після цього два місяці купувала солодощі з вишневим джемом яке ненавидить Вейн. 

— Дай вгадаю все закінчилось тоді коли Вейн призналася і перепросила?

— Саме так. Вейн навіть перевірку правдою у пані Немезиди пройшла!

— Ну якщо я правильно зрозумів характер Рейчел, тоді мені немає чого боятись. Не думаю що вона стане мене дубасити за декілька слів так позиркає побурчить та й все.

Ельза стенула плечима і через деякий ми нарешті опинилися перед трактиром, вивіскою кухлика з піною назвався заклад “Янтарний нектар”. Двоповерховий кам'яний будиночок був досить охайним на вигляд. 

Не дивлячись на обідню пору в залі було досить багато народу. Більша частина столиків була зайнята всі про щось теревенили, а в залі був запах чогось смачненького. Ми сіли за барну стійку в дальньому куті.

— Тобі як завжди Ельзочка?

— Рей, ще раз мене так назвеш і я клянусь надеру твою худу ельфійську дупу. 

— Ну тоді на знижки можеш не розраховувати, — напівельф, посміхнувся коли побачив як дівчина заскрипіла зубами. 

— Рей, припини триндіти і тягни сюди два кухлики елю і мою улюблену закуску.

Ці двоє перекинулись ще парою фраз поки на кухні не вийшла офіціантка і не поклала перед нами велику тарілку з кусочками сушеного м'яса сирними кульками і підсмаженим беконом. Слідом на столі опинилися скляні кухлики з пінкою. Ельза відразу зробила кілька ковтків.

— Ахх кайф, Руді спробуй.

— Ми ж на завданні, — трішки тихше промовив я коли побачив як Рей відійшов обслуговувати іншого клієнта. 

— Яке завдання? Сьогодні ми відпочиваємо, просто не парся і пий.

Амазонка схопила підсмажений бекон відкусила половину і запила елем повністю опустивши кухлик. Гадаю перевірити вплив алкоголю на стан організму буде не лишнім. 

Куски сушеного м'яса були пекучими варто було прожувати кусочок як в роті розгорілось пекло. Я швидко зробив пару ковтків елю. 

— Скажи гарно зайшло, правда? — Ельза поплескала мене по спині і перед моїми очима почала жувати м'ясо із пекла.

— Як ти взагалі можеш це жерти? У мене язик мало не згорів.

— О, зате як кайфово коли холодний ель тушить пожежу в роті.

Спочатку я не розумів смаки амазонки, але коли хміль трішки вдарив в голову мені і самому сподобалось. Ельза пила багато поки я розправився з одним кухликом вона закінчувала з п'ятим. Розмови були ні про що, людей навколо ставало більше. 

 — Слухай пацан, а як тобі взагалі тут?

— Ну все пізнається в порівнянні. П'ять місяців тому я б побоявся тут навіть воду пити, а тепер. Пффф. Поживеш під землею півмісяця і багааато чого змінюється.

Язик заплітався, голова була як в тумані, але мені вистачило самоконтролю не руйнувати атмосферу. Під землею без можливості прийняти душ з трупами під боком і спітнілими людьми картина світу швидко змінюється. 

Я випив ще пів кружки одним махом і скуштував сирну кульку. На жаль вона вже встигла охолонути тому сирок не був розплавленим. Раптом Ельза обійняла мене рукою притиснувши моє лице до свого бюста. 

— Пацан, то вже позаду зараз нам просто потрібно залити в себе більше елю. Рей повтори!

П'янка продовжувалася ми пили говорили ні про що і просто весело проводили час. Ельза знала багато жартів цікавих історій і багато чого іншого. Навіть розповіла що раніше була тренером по бойовому мистецтву при Гільдії. 

Один раз навіть до Ельзи вирішив підкотити один мужик. Він обійняв її за талію щось почав триндіти, але в наступний момент він збирав зуби з землі. Народ сміявся над нездарою.

Ми продовжували пити до самої ночі, я встиг напитися в зюзю і навіть трішки протверезіти. Лице Ельзи було повністю червоним ходити вона прямо не могла, було таке враження що ще трішки і вона точно звалиться з ніг.

— Слухай Рей, а скільки з нас.

— О не хвилюйся Ельзочка вже розплатилася.

— Окей тоді я забираю її.

— Кого ти забираєш ми гуляємо до ранку, — вона обійняла мене і усучила кухлик елю розливши при цьому половину на мене.

— Давай, рухай булками.

З гори пополам мені вдалось вмовити цю п'яну амазонку піти зі мною. Шлях додому також був непростий район незнайомий тому частенько приходилось запитувати дорогу. Ельза все тільки ускладнювала висіла на шиї і рвалася за пригодами до нового трактиру. Добре що хоча б силу не використовувала.

Нарешті ми увійшли в дім, подолали сходи на другий поверх. Залишилось тільки віднести це тіло в її кімнату. Але якраз тут і була основна складність Ельза тулилася до мене всю дорогу. Я прекрасно відчував всю м'якість її грудей тонку талію та навіть пружність сідниць. Чорт забирай, це неймовірна спокуса.

Я ковтнув та підняв ліву руку вище на талію, а то ще трішки і… Нарешті ми дійшли до моєї кімнати і тільки тут до мене дійшло що кімната Ельзи взагалі то в протилежній стороні. 

— Пацан, мені жарко.

— Га?

Амазонка почала знімати майку. Звісно однією рукою це неможливо зате розстібнути ґудзик на штанах вийшло. Я ковтнув поки спостерігав за її діями. Прийшлось прикусити губу, щоб прийти до тями і підійти до кімнати Рейчел і постукати.

Через деякий час двері відчинилися. Рейчел не ввімкнула світло, в коридорі також було темно, але її сині очі здається сяяли. Будь я менш п'яним можливо навіть злякався, а зараз тільки скинув на неї амазонку. 

— Вона твоя.

— Пацан ти що мене кидаєш?

— Ага, я спати хочу.

Я звалив до себе і навіть не роздягаючись впав на ліжко. Не дивлячись на алкоголь мої жахи нікуди не ділися, а через чотири години  було одне із самих жахливих пробуджень. 

— Трясця, голова.

Гуділо так що капець, будь-який звук бісив, так ще й в роті пустеля. Але найгірше що було це нудота. Мені прийшлось докласти зусиль, щоб чемно відкрити двері, а не вибити їх ногою. На кухні я втамував спрагу і притулив до голови холодний стакан.

— Ох пацан ти чого в темноті сидиш?

Клацнув перемикач і спалахнуло яскраве світло від якого я скривився. Ельза не звернувши на мене уваги пройшла до раковини і без кружки почала пити воду. Дівчина нахилилася вперед ненавмисно демонструючи мені свою дупцю. 

Довгі треновані ніжки, спокусливі стегна які так хочеться торкнутися. І те що змусило мене даватися слиною це її сідниці. Ідеальна форма неперевершена пружність, чорт забирай, це занадто сексуально. 

Ельза закрила кран і сперлась на стіл поруч зі мною. Вона витерла рукою залишки вологи з підборіддя, але все одно декілька крапель впали на майку. І тут я помітив що Ельза не одягнула ліфчик тому тонка тканина не змогла приховати її піки.

— Пацан, а ти зараз не виглядаєш як божевільний.

— Просто після пробудження в мене дохера дурної енергії, куди я її спрямую вже залежить від мене.

Звісно це не пояснює чому я вхожу той дивний стан. Можливо в мене якісь психологічні відхилення, можливо, прокляття постаралось, але якщо чесно це не має значення. 

— Ага, я бачу куди спрямована твоя енергія, — дівчина виразно глянула на мої штани.

— Цікаво від чого це? Хм можливо через одну напівоголену амазонку?

— Це неможливо, адже в цієї амазонки занадто великі цицьки.

В мене був занадто херойвий настрій, щоб грати в цю гру тому я використав трюк Рейчел і спробував відповісти зневажливим поглядом. Тільки у відповідь амазонка протяжно позіхнула і почесала живіт.

— Пацан ти як хочеш, а я піду досипати.

Ельза не спеціально, точно впевнений не спеціально спокусливо хитала своєю сексуальною дупкою, проте я проводжав її злобним погляд повним заздрості. Зараз вона йде спати мені ж прийдеться страждати від похмілля. Тренуватись у мене не було ніякого бажання, а від однієї думки про книги мене починає нудити тому я пішов до своєї кімнати, щоб прилягти. Заснути звісно не вийшло, але рівно в шість в мою кімнату увірвалася Рейчел.

— Вставай час тренуватись!

Я повністю одягнений, схрестивши руки під грудьми подивився на дівчину.

— Рейчел, ти увірвалась в мою кімнату без стуку, невже так хотіла побачити мене без одягу? В принципі я розумію, ти в тому віці коли тебе починають цікавити хлопці але…

— Руді ти випадково не кіт?

— Пфф натякаєш на те, що в мене не дев'ять життів? — я встав з ліжка і підійшовши до дівчини зазирнув їй прямо в вічі. — Але я вже вмирав тому всякі страшні зирки і серйозні моськи мене не лякають.

— Який ти сміливий на словах, а слабо зараз вийти зі мною на бій?

— Бій? Може ти мала на увазі побиття? Хоча без різниці, ходімо.

Рейчел не сподобались мої слова вона нахмурила брови, я тим часом ще раз усміхнувся і обійшовши її попрямував до тренувального майданчика. Дівчина послідувала за мною.

— Тобі один меч чи два?

— Один.

Я дістав з діжки один тренувальний клинок собі і кинув ельфійці інший. Вона легко його спіймала крутнула в руках і якось невпевнено встала в стійку. 

— Рейчел, якщо в тебе є якісь претензії до мене тоді краще один раз побий. Я не хочу чисто випадково почути як ти говориш про мене за спиною.

Дівчина здригнулася і повільно відвела погляд вбік. Я закинув меч на плече, крива усмішка сама собою вилізла. 

— Рейчел ти ж розумієш що це на мене не подіє? Про що ти будеш говорити? Про мій одяг? Суму мого боргу? Чи можливо те що я не знаю як прати? — з кожним моїм словом дівчина все сильніше втягувала голову в плечі. — Звісно ти можеш вдати що чула якісь дивні звуки з моєї кімнати. Але проблема в, тому що я роблю це в ванній.

— Знаєш Руді я тут подумала, ти правий тебе краще побити.

Рейчел дочекалася поки я встану в стійку, а потім рвонула вперед. Дівчина не давала мені й мити, щоб розслабитись атакувала мов фурія. Мені нічого не залишалося тільки як постійно відступати.

Однак Рейчел на відміну від Ельзи билася на одному рівні зі мною. Якщо амазонка витягувала з мене всі соки і вимагала переступати через себе, щоб не отримати тумаків то ельфійка давала шанс.

Однак я все одно поступався в майстерності тому не міг зачепити навіть її тінь. Більше того ельфійка цілила по моїй сраці! Замість того щоб бити по відкритих ділянках тіла вона дубасила мене по п'ятій точці!

— У тебе що, фетиш на мою дупу? 

Я сильніше стиснув клинок і відбив сильну атаку зверху вниз. Ельфійка стрімко відступила на крок, а потім ривком обійшла мене з флангу. Першу атаку я парирував другу ледь відбив, а ось третя знову попала по самому болючому.

— Ти щось сказав?

— Ага ти просто кайфуєш від моєї дупи ось і вирішили її помацати хоча б клинком.

Ельфійка щиро посміхнулася, а через декілька обмінів ударами вона знову атакувала мою сраку! А потім ще і ще поки одна половинка не стала вдвічі більшою ніж інша! 

— Рейчел, я клянусь, що рано чи пізно помщусь. Твоя дупа буде страждати.

— Для таких речей тобі потрібно хоча б піднятись Руді.

Вона мала рацію я лежав на спині піднявши таз, щоб п'ята точка не торкалася землі. Це було найжалюгідніше становище в якому мені доводилось бувати.

— Ну думаю на сьогодні досить, — вона кинула за спину дерев'яний меч безпомилково влучивши в бочку. І пішла в дім наспівуючи якусь веселу пісеньку.

Рейчел була настільки ласкава що приготувала сніданок для всіх. М'яка підкладка на стільці ні капельки не допомагала зменшити біль тому час від часу я вовтузився. І кожен раз ельфійка яка сиділа навпроти невинно вигинала брови і турботливо запитувала чи все гаразд.

— Що відбувається? — нарешті запитала Немезида переводячи погляд з ельфійки на мене.

— Незначний конфлікт, який не вартий уваги.

Після моїх слів богиня повернулася до Рейчел, але дівчина зберігаючи нейтральний вираз обличчя легко кивнула. Що дійсно дивувало так це те що Ельза не пожартувала на цю тему. Судячи з усього амазонка ще страждає від похмілля.

— Гаразд, тоді Рейчел сьогодні ти покажеш Руді як патрулювати.

— Як скажете, — спокійно відповіла ельфійка.

На щастя Рейчел не потягнула мене на обхід відразу після сніданку. І в мене з'явився час, щоб прийти до тями, принаймні тепер я можу ходити спокійно і не кривитися.

Ми почали з сусідніх вулиць. Продавці і просто перехожі віталися з Рейчел, інколи пригощали її фруктами. Ельфійка зберігала свою холодну маску і завжди відмовлялася приймати що не будь. Смішно було тоді коли якісь бабуськи запитували хто я і в яких ми стосунках.

Рейчел холодно відповідала що я просто стажер. Під її пронизливим поглядом всі зацікавлені стискали голову в плечі і відразу переводили тему. Інколи ельфійка помічала як хтось викидає сміття на тротуар і тоді вона змушувала невдах прибирати за собою супроводжуючи все це довгими лекціями.

— Руді як по твоєму чим ми зайняті?

— Фігнею страждаємо? — ельфійка нагородила мене холодним поглядом, але поступатися я не збирався і продовжив: — Ну справді патрулювання абсолютно неефективно. Вірогідність зустріти правопорушника наближається до нуля, а запобігати якомусь злочинові щось з розряду фантастики.

— Сказала людина яку я врятувала завдяки цим неефективним патрулям, — Рейчел поправила пасмо волосся за довге вушко. — Коли люди бачать як ми патрулюємо то відчувають себе в безпеці. Ми даруємо людям надію, а злочинців попереджаємо.

Слова Рейчел спустили мене з небес на землю. Я досі думаю категоріями свого світу, тут немає: камер, рацій і іншого високотехнологічного обладнання. Тому навіть такі прогулянки приносять свою користь.

— Признаю, в цьому щось є, але це тільки декілька невеликих вулиць. 

— А з чого ти взяв що патрулюванням займаємось тільки ми? Насправді за порядком слідкують багато сімей, для деяких авантюристів це навіть стало постійною роботою.

— Роботою? 

— Звісно, адже не всі можуть заробляти полюванням у підземеллі. Є ті хто отримав значні травми, хтось не може залишити дитину або хворого самого надовго, дехто просто хоче деякий час відпочити від підземелля, а є ті хто просто вирішив не ризикувати зайвий раз. Сім'ї отримують прихильність звичайних людей, авантюристи працюють, порядок підтримується, всі у виграші.

Ельфійка бадьоро пішла вперед мені нічого не залишилось як піти слідом. Маневруючи серед натовпу прислухаючись до криків ми патрулювали певну область яка закріплена за нашою сім'єю. Рейчел відповідально ставилася до свого завдання мені ж за декілька спокійних годин набридло.

— Рейчел, я відійду в Гільдію здам магічні каміння.

— Добре, а я поки куплю нам поїсти, — ельфійка кивнула підборіддям на виїзну лавку в якій готувалися шашлики на шпажках.

Всередині Гільдії було дуже мало людей тому здати магічні камені було справою декількох хвилин, тим більше в мене їх було небагато. Сховавши свої перші зароблені гроші в карман я підійшов до інформаційної дошки.

Права сторона була відведена для різного виду завдань. Зібрати ресурси з відповідного поверху, принести трофеї з монстрів і звісно ж знайти тіла авантюристів.

На лівій стороні були листки з портретами людей які підвищили свій рівень. Багато дуже багато незнайомих портретів імен і сімей, але серед них я знайшов Айз Валенштайн. Вона підвищила свій рівень до четвертого.

Схоже до канону залишилось не так і багато часу. Хоча якщо чесно мені байдуже, адже це не має ніякого відношення до мене. Я вийшов на вулицю де взяв у Рейчел свій обід.

Патрулювання тривало до вечора і за весь цей час нам не трапилось щось серйозніше ніж проста бійка. Коротко кажучи, нудьга і годі, тільки ноги забив. З позитивного хіба що з містом познайомився, а так втрата часу.

Наступного дня я встав без чогось шість і відраз пішов на тренувальний майданчик. Рейчел не було. Енергія била ключем я не міг заспокоїтися і ходив туди сюди вже навіть думав починати без неї. Але, чорт забирай, йти на поводу в прокляття мені хотілося ще менше.

Я стримувався як міг, але мене вистачило всього-на-всього на пів години, а далі в мою голову прийшов план помсти. Мої губи розтягнулися в оскалі і я попрямував до кімнати дівчини. Цікаво що за дверима? Ельфійка яка ще солодко спить? Чи можливо ельфійка яка переодягається? Поки я був в полоні своїх думок двері безшумно відчинилися і перед моїми очима постала незабутня картина.

Абсолютно гола Рейчел сиділа на підлозі перед дзеркалом розсунувши ноги. Її тонкі пальчики гралися з рожевою кицькою. Біла шкіра була всипана бусинками поту, лице червоне, а з ротика вирвався солодкий стогін.

Ельфійка досягла піку і звалилася на спину важко дихаючи. Я не міг відірвати очей від її стрункого тіла, довгих ніжок плоского животика і маленьких грудей. Рейчел яка досі не помітила моєї присутності повільно підняла праву руку і глянула на любовні соки. Повільно її червоний язичок торкнувся мокрих пальчиків спочатку несміливо боязко, але згодом досить жадібно і хтиво.

Ліва рука яка ще стискала рожевий сосочок повільно почала спускатися вниз. Але раптом краєм ока вона помітила мене. Рейчел застигла наче кам'яна статуя, а я спробував відвернутися. Але єдине що в мене вийшло це позадкувати в коридор і тільки після цього зачинити двері. 

Мені звісно капець, але чомусь усмішка на все лице не зникала. Щоб хоч якось вгамуватися я пішов на тренувальний майданчик. Краще вже там спускати пар.

Але я встиг тільки дійти на задній двір як одна біла фурія притисла мене до стіни. З грудей вирвалось все повітря на мить все потемніло, а потім я побачив по справжньому страшні очі ельфійки. 

— Пропоную угоду ти забуваєш все що бачив, а я не покалічу тебе.

— Що?

— Ти мене погано розчув? — ельфійка сильніше придавила ліктем моє горло. — Ти забуваєш, я не калічу.

— Ага значить коли ти вриваєшся в мою кімнату, то тут навіть просити вибачення не потрібно, а коли я то відразу калічити, — не дивлячись на те що мої ноги ледь доставила до землі я нагнувся до ельфійки. — Спочатку я думав удати що нічого не бачив навіть просити вибачення. Але тепер хрін тобі.

— Руді, ти що безсмертний?

— А ти що покалічиш мене через те що, я побачив як ти дрочиш?

Рейчел продовжила свердлити мене своїм страшним поглядом я ж також їй не поступався. Через довгу хвилину дівчина нарешті відпустила мене.

— Будеш мовчати і твоя дупа не постраждає.

— О ні тепер ти так просто не відмажешся, — на цей раз я перегородив Рейчел дорогу і нагло посміхнувся. — Або ти виконуєш одне моє бажання або Ельза дасть тобі новий титул.

— Руді ти граєш з вогнем…

— Як тобі Дзеркальна леді? Міс пустотливі пальчики? Фонтанчик?

Не встиг я договорити як її маленький кулачок врізався в стіну позаду мене. Кам'яна кладка пішла тріщинами, а в місці удару виникла заглибина. Однак я не здригнувся. Довгу хвилину вона не зводила з мене очей, а потім стиснув кулак здалась.

— Що за бажання?

— Думаю, займатись цим тут буде незручно, пішли у твою кімнату.

Я почув як заскрипіли її зубки вона кілька разів стискала і розтискала кулаки та зрештою повільно видихнула. Рейчел зі скрипом впустила мне у свою кімнату де досі панував солодкуватий запах хіті. На килимку ще виднілися крапельки любовного соку.

Ельфійка побачила куди я дивлюсь і зашарілася. За цим було досить кумедно спостерігати як в ній бушує злість і сором'язливість. Але це було частиною розплати за погрози. 

Кімната Рейчел була охайною і прибраною все стояло на своїх місцях. Над незаправленим ліжком була картина якогось великого дерева намальована олівцем, а так більше нічого цікавого.

— Говори що тобі потрібно.

— Я хочу помацати твої вушка. Всього лише п'ять хвилин зате мій рот буде на замку до кінця життя. 

Рейчел здивовано закліпала очима, а потім ледь помітно нахиливши голову вбік легко погодилась!

— Добре, але якщо ти порушиш свої слова…

— В цьому випадку зробиш зі мною все що заманеться.

Рейчел склала руки під грудьми і зробила крок вперед. Вона напевно навіть не розуміє якою спокусливою зараз була. Розкуйовджене волосся, через поспіх вона не одягнула ліфчик тому видно її вишеньки і голі ніжки на яких ще виднівся блиск вологи.

Вона була вищою за мене, проте це ні капельки не заважало. Я повільно підійшов і легенько самими подушечками пальців ніжно торкнувся вушка. Повільно наче гладжу скарб провів від основи до гострого кінчика, а потім до мочки. По текстурі ельфійське вухо не відрізняється від людського, але зараз мене переповнювали неймовірні відчуття. Адже я торкався легенди, здійснював свою мрію ще з позаминулого життя.

Повільно лагідно я торкався її вушка насолоджуючись кожною миттю. Трішки згодом в хід пішла і ліва рука. Рейчел спочатку дивилася на мене, але згодом заплющила очі. Її щічки почервоніли потім вушка і навіть шия. Ельфійка старалася приховати, але її дихання прискорилось.

— Тобі подобається? — тихо прошепотів їй прямо в вушко. Від теплого повітря вона відчутно здригнулася всім тілом. Але її погляд був крижаним.

— Заткнись.

Я не став дражнити її ще більше і просто насолоджувався приємними відчуттями, а також її сором'язливістю. Раптом двері з гуркотом відчинилися і в кімнату увійшла амазонка:

— Рейчел ти не бачила Ру-ді, — Ельза широко усміхнулася. — Ой здається я вам завадила. Продовжуйте.

Вона швидко зачинила двері. Рейчел же відкинула мої руки і нагородила мене злобним поглядом. 

— Да не парся просто зберігай покерфейс, а решту залиш на мене.

— Руді я тебе ненавиджу.

— Ну тепер ти знаєш як я себе почував вчора. 

Від дівчини повіяло таким холодом що в той же момент звалив з її кімнати. В коридорі сиділа Ельза схрестивши руки під грудьми і посміхалася.

— Ого, а ви швидко закінчили.

— Що ти тут робиш? Хіба в тебе не було завдання на вчорашню ніч?

— Ну постачальник вина не прийшов скільки б я не чекала тому прийшлось повертатися ні з чим, — Ельза стомлено пожала плечима. — І не переводи тему що ви робили?

— Рівно те що ти бачила. Ельза, я не так часто щось прошу, але на цей раз, будь ласка, не дражни Рейчел. Вона в цій ситуації жертва.

— Жертва? — дівчина задумливо почесала потилицю.

— Так це я вмовив дівчину дозволити мені помацати її вушка. Все ж в моєму світі ельфів не було зате в книгах вони часто зустрічалися. Признаюсь чесно ще з першого дня я мріяв торкнутися цих витягнутих вух. 

— І Рейчел просто взяла і дозволила?

— Вчора я набридав їй цим цілий день.

— Ну якщо ти так кажеш, — Ельза задумалась на хвилину, але потім раптом видала: — Ага зараз розбіглась! Руді ти не представляєш скільки раз ця міс ідеал зробила мені зауважень. А тепер вона облажалась! Настав час помсти.  

Ельза голосно розсміялася і повільно відправилась до себе. Я ж відчув головний біль, а також пару очей які пропалювали в моїй спині діру.  

— Ти-то, міс ідеал? 

Я почув як дверна ручка жалібно заскрипіла. Ельфійка виглядала так наче вже готова вбивати. Довгу хвилину вона намагалася заморозити мене поглядом, а коли не вийшло гучно хлопнула дверми.

— В будь-якому разі не проявляй слабкість інакше гаплик. Удавай що тобі все одно, а я спробую зайти з іншої сторони.