Я лежав на вологій від дощу землі і дивився в похмуре небо. Боліло все починаючи від рук і закінчуючи кінчиками пальців на ногах. Дихання було як у загнаного коня.
— Пацан якщо так і далі піде ти точно отримаєш уміння Берсерк.
Певною мірою вона мала рацію. Під час тренування я знову ввійшов у свій транс і представив як переді мною не дівчина, а Раднійця. Новітні підсилюючі обладунки, на поясі кобура з пістолетом, але тримав він саме меч.
Ельза здається щось говорила може навіть кричала, але я віддався люті й рвонув вперед. Для мене перестала існувати біль втома стратегія чи тактика, світ звузився тільки до одного бажання пошматувати Раднійця на маленькі шматочки.
Я спробував перевернутись на бік, щоб кров з розбитого носа перестала затікати в горло, але не вийшло. Варто було ворухнутися як я застогнав і впав назад.
— Схоже я перестаралася, — Ельза трішки ніяково почесала потилиця після чого закинула мене на плече як мішок картоплі. — Пацан ти класна груша для биття.
— Щоб тебе, так ти просто розважалася?
— Звісно ні я прокачувала твої характеристики. Зараз тобі звісно боляче, але після того, як побачиш свій статус скажеш мені спасибі.
Ельза поклала мене на лавочку і з гордим видом задрала носик. В мене засіпалось око. Вона що справді думає що я буду дякувати за побої? Але сил сперечатись у мене банально не було.
— Це також непогане тренування твого стилю бою. Може ти й не чув мої слова, ігнорував біль, але щоб дістати мене тобі приходилось адаптуватись. Тренування таке собі, але у твоєму випадку це найефективніший спосіб стати сильніше.
— Ага.
— Ельза, я йду на патрулювання можеш подивитися за домом?
Рейчел стояла опершись на кам'яну стіну. Довгі ніжки в атласних панчохах як завжди змусили мене втратити зв'язок з реальністю. Наче відчувши мій погляд красуня відійшла від стіни, щоб плащ приховав скарб від моїх очей.
— Вибач, але в мене є плани. Ми з Руді плануємо піти в одне місце.
— Гаразд тоді нічого не поробиш, — ельфійка зітхнула, поправила пасмо білого волосся.
— Невже запрошуєш на побачення?
— Хіба ти погодишся піти на побачення з дівчиною з такими великими грудьми? — Ельза граючи на публіку почала м'яти свої величезні піки.
— Ну зате в тебе шикарна дупка.
Ельза ледь стримувала сміх і я розумів чому, адже спиною відчував цей крижаний погляд. Напевно саме через таку атмосферу навколо Рейчел боги дали їх титул Крижаний лотос.
— Ви огидні.
— Дитина.
— Та ні, просто в Рейчел ще не було хлопця ось вона й агриться, — амазонка нахилилася до мого вуха, але говорила як зазвичай голосно. — Впевнена у своїй кімнаті вона ховає щось хтивеньке. Ну ти ж розумієш вона в цьому віці.
— Якщо подумати, то після того випадку в ванній я щось чув через стіну. Здається це був стогін.
Я відчув як температура впала на кілька градусів. Кроки Рейчел були гучними, а крижаний погляд відчувався шкірою. Раптом її тендітна долоня лягла на моє плече і стиснула з такою силою що я ледь не за шипів.
— Руді ти маєш час на пусті балачки? Я нагадаю, але дехто винен нашій сім'ї п'ятнадцять мільйонів, — дівчина говорила тихо майже спокійно, але по спині пробіглися мурашки. — Ельза, я часто підміняю тебе на кухні по дружбі. Так ось не думаю що друзі жартують про таке правда?
Ельза декілька разів швидко кивнула. Рейчел м'яко посміхнулася і поплескала подругу по плечу. Мене вона нагородила тільки злим поглядом і пішла собі геть. Тільки після того, як силует дівчини зник я зміг сказати ще про що думав.
— Походу вгадав.
— Слухай пацан у тебе або сталеві яйця або ти з'їхав з глузду.
— По перше ми обговорювали твої груди і дупу, по друге те що вона незаймана це факт. І по третє майже всі мастурбують готов закластися Рейчел не являється виключенням. Я тобі це говорю як людина яка бачила дослідження на цю тему і повір дівчата активністю не поступаються хлопцям, — я невпевнено піднявсь кривлялись від болю в ногах і ребрах. — Іншими словами у Рейчел не було об'єктивних причин нам шкодити.
Ельза нагородила мене якимось дивним поглядом, але я був весь в болоті. Тому шкандибаючи відправився до ванни. Коли я завернув за кут то побачив ельфійку яка поглядом намагалася мене просто спалити. Мої кроки самі собою стали дерев'яними.
— Підслуховувати це погана звичка.
Рейчел не відповіла і просто багатозначно посміхнулася. Я згадав що власне вмирав тому боятися мені вже нічого. Зі скрипом мені вдалось продовжити рух.
Снідали ми втрьох, мовчки, проте через одну ельфійку розслабитись не вийшло. Я з Ельзою швидко покінчили з їжею вимили свої тарілки і звалили з дому.
— І довго вона буде так дутися?
— Поки не випустить пар, — Ельза стенула плечима і відійшла трошки в бік, щоб пропустити зграйку дітей різних рас. — Якось Вейн з'їла її улюблене тістечко. Щоб ти розумів ситуацію, в той день йшов дощ, Рейчел промокла до нитки вистояла довгу чергу, а результаті поки вона переодягалась Вейн з'їла її тістечко і навіть не призналась. Не знаю яким чином, але Рейчел виявила злодюжку і після цього два місяці купувала солодощі з вишневим джемом яке ненавидить Вейн.
— Дай вгадаю все закінчилось тоді коли Вейн призналася і перепросила?
— Саме так. Вейн навіть перевірку правдою у пані Немезиди пройшла!
— Ну якщо я правильно зрозумів характер Рейчел, тоді мені немає чого боятись. Не думаю що вона стане мене дубасити за декілька слів так позиркає побурчить та й все.
Ельза стенула плечима і через деякий ми нарешті опинилися перед трактиром, вивіскою кухлика з піною назвався заклад “Янтарний нектар”. Двоповерховий кам'яний будиночок був досить охайним на вигляд.
Не дивлячись на обідню пору в залі було досить багато народу. Більша частина столиків була зайнята всі про щось теревенили, а в залі був запах чогось смачненького. Ми сіли за барну стійку в дальньому куті.
— Тобі як завжди Ельзочка?
— Рей, ще раз мене так назвеш і я клянусь надеру твою худу ельфійську дупу.
— Ну тоді на знижки можеш не розраховувати, — напівельф, посміхнувся коли побачив як дівчина заскрипіла зубами.
— Рей, припини триндіти і тягни сюди два кухлики елю і мою улюблену закуску.
Ці двоє перекинулись ще парою фраз поки на кухні не вийшла офіціантка і не поклала перед нами велику тарілку з кусочками сушеного м'яса сирними кульками і підсмаженим беконом. Слідом на столі опинилися скляні кухлики з пінкою. Ельза відразу зробила кілька ковтків.
— Ахх кайф, Руді спробуй.
— Ми ж на завданні, — трішки тихше промовив я коли побачив як Рей відійшов обслуговувати іншого клієнта.
— Яке завдання? Сьогодні ми відпочиваємо, просто не парся і пий.
Амазонка схопила підсмажений бекон відкусила половину і запила елем повністю опустивши кухлик. Гадаю перевірити вплив алкоголю на стан організму буде не лишнім.
Куски сушеного м'яса були пекучими варто було прожувати кусочок як в роті розгорілось пекло. Я швидко зробив пару ковтків елю.
— Скажи гарно зайшло, правда? — Ельза поплескала мене по спині і перед моїми очима почала жувати м'ясо із пекла.
— Як ти взагалі можеш це жерти? У мене язик мало не згорів.
— О, зате як кайфово коли холодний ель тушить пожежу в роті.
Спочатку я не розумів смаки амазонки, але коли хміль трішки вдарив в голову мені і самому сподобалось. Ельза пила багато поки я розправився з одним кухликом вона закінчувала з п'ятим. Розмови були ні про що, людей навколо ставало більше.
— Слухай пацан, а як тобі взагалі тут?
— Ну все пізнається в порівнянні. П'ять місяців тому я б побоявся тут навіть воду пити, а тепер. Пффф. Поживеш під землею півмісяця і багааато чого змінюється.
Язик заплітався, голова була як в тумані, але мені вистачило самоконтролю не руйнувати атмосферу. Під землею без можливості прийняти душ з трупами під боком і спітнілими людьми картина світу швидко змінюється.
Я випив ще пів кружки одним махом і скуштував сирну кульку. На жаль вона вже встигла охолонути тому сирок не був розплавленим. Раптом Ельза обійняла мене рукою притиснувши моє лице до свого бюста.
— Пацан, то вже позаду зараз нам просто потрібно залити в себе більше елю. Рей повтори!
П'янка продовжувалася ми пили говорили ні про що і просто весело проводили час. Ельза знала багато жартів цікавих історій і багато чого іншого. Навіть розповіла що раніше була тренером по бойовому мистецтву при Гільдії.
Один раз навіть до Ельзи вирішив підкотити один мужик. Він обійняв її за талію щось почав триндіти, але в наступний момент він збирав зуби з землі. Народ сміявся над нездарою.
Ми продовжували пити до самої ночі, я встиг напитися в зюзю і навіть трішки протверезіти. Лице Ельзи було повністю червоним ходити вона прямо не могла, було таке враження що ще трішки і вона точно звалиться з ніг.
— Слухай Рей, а скільки з нас.
— О не хвилюйся Ельзочка вже розплатилася.
— Окей тоді я забираю її.
— Кого ти забираєш ми гуляємо до ранку, — вона обійняла мене і усучила кухлик елю розливши при цьому половину на мене.
— Давай, рухай булками.
З гори пополам мені вдалось вмовити цю п'яну амазонку піти зі мною. Шлях додому також був непростий район незнайомий тому частенько приходилось запитувати дорогу. Ельза все тільки ускладнювала висіла на шиї і рвалася за пригодами до нового трактиру. Добре що хоча б силу не використовувала.
Нарешті ми увійшли в дім, подолали сходи на другий поверх. Залишилось тільки віднести це тіло в її кімнату. Але якраз тут і була основна складність Ельза тулилася до мене всю дорогу. Я прекрасно відчував всю м'якість її грудей тонку талію та навіть пружність сідниць. Чорт забирай, це неймовірна спокуса.
Я ковтнув та підняв ліву руку вище на талію, а то ще трішки і… Нарешті ми дійшли до моєї кімнати і тільки тут до мене дійшло що кімната Ельзи взагалі то в протилежній стороні.
— Пацан, мені жарко.
— Га?
Амазонка почала знімати майку. Звісно однією рукою це неможливо зате розстібнути ґудзик на штанах вийшло. Я ковтнув поки спостерігав за її діями. Прийшлось прикусити губу, щоб прийти до тями і підійти до кімнати Рейчел і постукати.
Через деякий час двері відчинилися. Рейчел не ввімкнула світло, в коридорі також було темно, але її сині очі здається сяяли. Будь я менш п'яним можливо навіть злякався, а зараз тільки скинув на неї амазонку.
— Вона твоя.
— Пацан ти що мене кидаєш?
— Ага, я спати хочу.
Я звалив до себе і навіть не роздягаючись впав на ліжко. Не дивлячись на алкоголь мої жахи нікуди не ділися, а через чотири години було одне із самих жахливих пробуджень.
— Трясця, голова.
Гуділо так що капець, будь-який звук бісив, так ще й в роті пустеля. Але найгірше що було це нудота. Мені прийшлось докласти зусиль, щоб чемно відкрити двері, а не вибити їх ногою. На кухні я втамував спрагу і притулив до голови холодний стакан.
— Ох пацан ти чого в темноті сидиш?
Клацнув перемикач і спалахнуло яскраве світло від якого я скривився. Ельза не звернувши на мене уваги пройшла до раковини і без кружки почала пити воду. Дівчина нахилилася вперед ненавмисно демонструючи мені свою дупцю.
Довгі треновані ніжки, спокусливі стегна які так хочеться торкнутися. І те що змусило мене даватися слиною це її сідниці. Ідеальна форма неперевершена пружність, чорт забирай, це занадто сексуально.
Ельза закрила кран і сперлась на стіл поруч зі мною. Вона витерла рукою залишки вологи з підборіддя, але все одно декілька крапель впали на майку. І тут я помітив що Ельза не одягнула ліфчик тому тонка тканина не змогла приховати її піки.
— Пацан, а ти зараз не виглядаєш як божевільний.
— Просто після пробудження в мене дохера дурної енергії, куди я її спрямую вже залежить від мене.
Звісно це не пояснює чому я вхожу той дивний стан. Можливо в мене якісь психологічні відхилення, можливо, прокляття постаралось, але якщо чесно це не має значення.
— Ага, я бачу куди спрямована твоя енергія, — дівчина виразно глянула на мої штани.
— Цікаво від чого це? Хм можливо через одну напівоголену амазонку?
— Це неможливо, адже в цієї амазонки занадто великі цицьки.
В мене був занадто херойвий настрій, щоб грати в цю гру тому я використав трюк Рейчел і спробував відповісти зневажливим поглядом. Тільки у відповідь амазонка протяжно позіхнула і почесала живіт.
— Пацан ти як хочеш, а я піду досипати.
Ельза не спеціально, точно впевнений не спеціально спокусливо хитала своєю сексуальною дупкою, проте я проводжав її злобним погляд повним заздрості. Зараз вона йде спати мені ж прийдеться страждати від похмілля. Тренуватись у мене не було ніякого бажання, а від однієї думки про книги мене починає нудити тому я пішов до своєї кімнати, щоб прилягти. Заснути звісно не вийшло, але рівно в шість в мою кімнату увірвалася Рейчел.
— Вставай час тренуватись!
Я повністю одягнений, схрестивши руки під грудьми подивився на дівчину.
— Рейчел, ти увірвалась в мою кімнату без стуку, невже так хотіла побачити мене без одягу? В принципі я розумію, ти в тому віці коли тебе починають цікавити хлопці але…
— Руді ти випадково не кіт?
— Пфф натякаєш на те, що в мене не дев'ять життів? — я встав з ліжка і підійшовши до дівчини зазирнув їй прямо в вічі. — Але я вже вмирав тому всякі страшні зирки і серйозні моськи мене не лякають.
— Який ти сміливий на словах, а слабо зараз вийти зі мною на бій?
— Бій? Може ти мала на увазі побиття? Хоча без різниці, ходімо.
Рейчел не сподобались мої слова вона нахмурила брови, я тим часом ще раз усміхнувся і обійшовши її попрямував до тренувального майданчика. Дівчина послідувала за мною.
— Тобі один меч чи два?
— Один.
Я дістав з діжки один тренувальний клинок собі і кинув ельфійці інший. Вона легко його спіймала крутнула в руках і якось невпевнено встала в стійку.
— Рейчел, якщо в тебе є якісь претензії до мене тоді краще один раз побий. Я не хочу чисто випадково почути як ти говориш про мене за спиною.
Дівчина здригнулася і повільно відвела погляд вбік. Я закинув меч на плече, крива усмішка сама собою вилізла.
— Рейчел ти ж розумієш що це на мене не подіє? Про що ти будеш говорити? Про мій одяг? Суму мого боргу? Чи можливо те що я не знаю як прати? — з кожним моїм словом дівчина все сильніше втягувала голову в плечі. — Звісно ти можеш вдати що чула якісь дивні звуки з моєї кімнати. Але проблема в, тому що я роблю це в ванній.
— Знаєш Руді я тут подумала, ти правий тебе краще побити.
Рейчел дочекалася поки я встану в стійку, а потім рвонула вперед. Дівчина не давала мені й мити, щоб розслабитись атакувала мов фурія. Мені нічого не залишалося тільки як постійно відступати.
Однак Рейчел на відміну від Ельзи билася на одному рівні зі мною. Якщо амазонка витягувала з мене всі соки і вимагала переступати через себе, щоб не отримати тумаків то ельфійка давала шанс.
Однак я все одно поступався в майстерності тому не міг зачепити навіть її тінь. Більше того ельфійка цілила по моїй сраці! Замість того щоб бити по відкритих ділянках тіла вона дубасила мене по п'ятій точці!
— У тебе що, фетиш на мою дупу?
Я сильніше стиснув клинок і відбив сильну атаку зверху вниз. Ельфійка стрімко відступила на крок, а потім ривком обійшла мене з флангу. Першу атаку я парирував другу ледь відбив, а ось третя знову попала по самому болючому.
— Ти щось сказав?
— Ага ти просто кайфуєш від моєї дупи ось і вирішили її помацати хоча б клинком.
Ельфійка щиро посміхнулася, а через декілька обмінів ударами вона знову атакувала мою сраку! А потім ще і ще поки одна половинка не стала вдвічі більшою ніж інша!
— Рейчел, я клянусь, що рано чи пізно помщусь. Твоя дупа буде страждати.
— Для таких речей тобі потрібно хоча б піднятись Руді.
Вона мала рацію я лежав на спині піднявши таз, щоб п'ята точка не торкалася землі. Це було найжалюгідніше становище в якому мені доводилось бувати.
— Ну думаю на сьогодні досить, — вона кинула за спину дерев'яний меч безпомилково влучивши в бочку. І пішла в дім наспівуючи якусь веселу пісеньку.
Рейчел була настільки ласкава що приготувала сніданок для всіх. М'яка підкладка на стільці ні капельки не допомагала зменшити біль тому час від часу я вовтузився. І кожен раз ельфійка яка сиділа навпроти невинно вигинала брови і турботливо запитувала чи все гаразд.
— Що відбувається? — нарешті запитала Немезида переводячи погляд з ельфійки на мене.
— Незначний конфлікт, який не вартий уваги.
Після моїх слів богиня повернулася до Рейчел, але дівчина зберігаючи нейтральний вираз обличчя легко кивнула. Що дійсно дивувало так це те що Ельза не пожартувала на цю тему. Судячи з усього амазонка ще страждає від похмілля.
— Гаразд, тоді Рейчел сьогодні ти покажеш Руді як патрулювати.
— Як скажете, — спокійно відповіла ельфійка.
На щастя Рейчел не потягнула мене на обхід відразу після сніданку. І в мене з'явився час, щоб прийти до тями, принаймні тепер я можу ходити спокійно і не кривитися.
Ми почали з сусідніх вулиць. Продавці і просто перехожі віталися з Рейчел, інколи пригощали її фруктами. Ельфійка зберігала свою холодну маску і завжди відмовлялася приймати що не будь. Смішно було тоді коли якісь бабуськи запитували хто я і в яких ми стосунках.
Рейчел холодно відповідала що я просто стажер. Під її пронизливим поглядом всі зацікавлені стискали голову в плечі і відразу переводили тему. Інколи ельфійка помічала як хтось викидає сміття на тротуар і тоді вона змушувала невдах прибирати за собою супроводжуючи все це довгими лекціями.
— Руді як по твоєму чим ми зайняті?
— Фігнею страждаємо? — ельфійка нагородила мене холодним поглядом, але поступатися я не збирався і продовжив: — Ну справді патрулювання абсолютно неефективно. Вірогідність зустріти правопорушника наближається до нуля, а запобігати якомусь злочинові щось з розряду фантастики.
— Сказала людина яку я врятувала завдяки цим неефективним патрулям, — Рейчел поправила пасмо волосся за довге вушко. — Коли люди бачать як ми патрулюємо то відчувають себе в безпеці. Ми даруємо людям надію, а злочинців попереджаємо.
Слова Рейчел спустили мене з небес на землю. Я досі думаю категоріями свого світу, тут немає: камер, рацій і іншого високотехнологічного обладнання. Тому навіть такі прогулянки приносять свою користь.
— Признаю, в цьому щось є, але це тільки декілька невеликих вулиць.
— А з чого ти взяв що патрулюванням займаємось тільки ми? Насправді за порядком слідкують багато сімей, для деяких авантюристів це навіть стало постійною роботою.
— Роботою?
— Звісно, адже не всі можуть заробляти полюванням у підземеллі. Є ті хто отримав значні травми, хтось не може залишити дитину або хворого самого надовго, дехто просто хоче деякий час відпочити від підземелля, а є ті хто просто вирішив не ризикувати зайвий раз. Сім'ї отримують прихильність звичайних людей, авантюристи працюють, порядок підтримується, всі у виграші.
Ельфійка бадьоро пішла вперед мені нічого не залишилось як піти слідом. Маневруючи серед натовпу прислухаючись до криків ми патрулювали певну область яка закріплена за нашою сім'єю. Рейчел відповідально ставилася до свого завдання мені ж за декілька спокійних годин набридло.
— Рейчел, я відійду в Гільдію здам магічні каміння.
— Добре, а я поки куплю нам поїсти, — ельфійка кивнула підборіддям на виїзну лавку в якій готувалися шашлики на шпажках.
Всередині Гільдії було дуже мало людей тому здати магічні камені було справою декількох хвилин, тим більше в мене їх було небагато. Сховавши свої перші зароблені гроші в карман я підійшов до інформаційної дошки.
Права сторона була відведена для різного виду завдань. Зібрати ресурси з відповідного поверху, принести трофеї з монстрів і звісно ж знайти тіла авантюристів.
На лівій стороні були листки з портретами людей які підвищили свій рівень. Багато дуже багато незнайомих портретів імен і сімей, але серед них я знайшов Айз Валенштайн. Вона підвищила свій рівень до четвертого.
Схоже до канону залишилось не так і багато часу. Хоча якщо чесно мені байдуже, адже це не має ніякого відношення до мене. Я вийшов на вулицю де взяв у Рейчел свій обід.
Патрулювання тривало до вечора і за весь цей час нам не трапилось щось серйозніше ніж проста бійка. Коротко кажучи, нудьга і годі, тільки ноги забив. З позитивного хіба що з містом познайомився, а так втрата часу.
Наступного дня я встав без чогось шість і відраз пішов на тренувальний майданчик. Рейчел не було. Енергія била ключем я не міг заспокоїтися і ходив туди сюди вже навіть думав починати без неї. Але, чорт забирай, йти на поводу в прокляття мені хотілося ще менше.
Я стримувався як міг, але мене вистачило всього-на-всього на пів години, а далі в мою голову прийшов план помсти. Мої губи розтягнулися в оскалі і я попрямував до кімнати дівчини. Цікаво що за дверима? Ельфійка яка ще солодко спить? Чи можливо ельфійка яка переодягається? Поки я був в полоні своїх думок двері безшумно відчинилися і перед моїми очима постала незабутня картина.
Абсолютно гола Рейчел сиділа на підлозі перед дзеркалом розсунувши ноги. Її тонкі пальчики гралися з рожевою кицькою. Біла шкіра була всипана бусинками поту, лице червоне, а з ротика вирвався солодкий стогін.
Ельфійка досягла піку і звалилася на спину важко дихаючи. Я не міг відірвати очей від її стрункого тіла, довгих ніжок плоского животика і маленьких грудей. Рейчел яка досі не помітила моєї присутності повільно підняла праву руку і глянула на любовні соки. Повільно її червоний язичок торкнувся мокрих пальчиків спочатку несміливо боязко, але згодом досить жадібно і хтиво.
Ліва рука яка ще стискала рожевий сосочок повільно почала спускатися вниз. Але раптом краєм ока вона помітила мене. Рейчел застигла наче кам'яна статуя, а я спробував відвернутися. Але єдине що в мене вийшло це позадкувати в коридор і тільки після цього зачинити двері.
Мені звісно капець, але чомусь усмішка на все лице не зникала. Щоб хоч якось вгамуватися я пішов на тренувальний майданчик. Краще вже там спускати пар.
Але я встиг тільки дійти на задній двір як одна біла фурія притисла мене до стіни. З грудей вирвалось все повітря на мить все потемніло, а потім я побачив по справжньому страшні очі ельфійки.
— Пропоную угоду ти забуваєш все що бачив, а я не покалічу тебе.
— Що?
— Ти мене погано розчув? — ельфійка сильніше придавила ліктем моє горло. — Ти забуваєш, я не калічу.
— Ага значить коли ти вриваєшся в мою кімнату, то тут навіть просити вибачення не потрібно, а коли я то відразу калічити, — не дивлячись на те що мої ноги ледь доставила до землі я нагнувся до ельфійки. — Спочатку я думав удати що нічого не бачив навіть просити вибачення. Але тепер хрін тобі.
— Руді, ти що безсмертний?
— А ти що покалічиш мене через те що, я побачив як ти дрочиш?
Рейчел продовжила свердлити мене своїм страшним поглядом я ж також їй не поступався. Через довгу хвилину дівчина нарешті відпустила мене.
— Будеш мовчати і твоя дупа не постраждає.
— О ні тепер ти так просто не відмажешся, — на цей раз я перегородив Рейчел дорогу і нагло посміхнувся. — Або ти виконуєш одне моє бажання або Ельза дасть тобі новий титул.
— Руді ти граєш з вогнем…
— Як тобі Дзеркальна леді? Міс пустотливі пальчики? Фонтанчик?
Не встиг я договорити як її маленький кулачок врізався в стіну позаду мене. Кам'яна кладка пішла тріщинами, а в місці удару виникла заглибина. Однак я не здригнувся. Довгу хвилину вона не зводила з мене очей, а потім стиснув кулак здалась.
— Що за бажання?
— Думаю, займатись цим тут буде незручно, пішли у твою кімнату.
Я почув як заскрипіли її зубки вона кілька разів стискала і розтискала кулаки та зрештою повільно видихнула. Рейчел зі скрипом впустила мне у свою кімнату де досі панував солодкуватий запах хіті. На килимку ще виднілися крапельки любовного соку.
Ельфійка побачила куди я дивлюсь і зашарілася. За цим було досить кумедно спостерігати як в ній бушує злість і сором'язливість. Але це було частиною розплати за погрози.
Кімната Рейчел була охайною і прибраною все стояло на своїх місцях. Над незаправленим ліжком була картина якогось великого дерева намальована олівцем, а так більше нічого цікавого.
— Говори що тобі потрібно.
— Я хочу помацати твої вушка. Всього лише п'ять хвилин зате мій рот буде на замку до кінця життя.
Рейчел здивовано закліпала очима, а потім ледь помітно нахиливши голову вбік легко погодилась!
— Добре, але якщо ти порушиш свої слова…
— В цьому випадку зробиш зі мною все що заманеться.
Рейчел склала руки під грудьми і зробила крок вперед. Вона напевно навіть не розуміє якою спокусливою зараз була. Розкуйовджене волосся, через поспіх вона не одягнула ліфчик тому видно її вишеньки і голі ніжки на яких ще виднівся блиск вологи.
Вона була вищою за мене, проте це ні капельки не заважало. Я повільно підійшов і легенько самими подушечками пальців ніжно торкнувся вушка. Повільно наче гладжу скарб провів від основи до гострого кінчика, а потім до мочки. По текстурі ельфійське вухо не відрізняється від людського, але зараз мене переповнювали неймовірні відчуття. Адже я торкався легенди, здійснював свою мрію ще з позаминулого життя.
Повільно лагідно я торкався її вушка насолоджуючись кожною миттю. Трішки згодом в хід пішла і ліва рука. Рейчел спочатку дивилася на мене, але згодом заплющила очі. Її щічки почервоніли потім вушка і навіть шия. Ельфійка старалася приховати, але її дихання прискорилось.
— Тобі подобається? — тихо прошепотів їй прямо в вушко. Від теплого повітря вона відчутно здригнулася всім тілом. Але її погляд був крижаним.
— Заткнись.
Я не став дражнити її ще більше і просто насолоджувався приємними відчуттями, а також її сором'язливістю. Раптом двері з гуркотом відчинилися і в кімнату увійшла амазонка:
— Рейчел ти не бачила Ру-ді, — Ельза широко усміхнулася. — Ой здається я вам завадила. Продовжуйте.
Вона швидко зачинила двері. Рейчел же відкинула мої руки і нагородила мене злобним поглядом.
— Да не парся просто зберігай покерфейс, а решту залиш на мене.
— Руді я тебе ненавиджу.
— Ну тепер ти знаєш як я себе почував вчора.
Від дівчини повіяло таким холодом що в той же момент звалив з її кімнати. В коридорі сиділа Ельза схрестивши руки під грудьми і посміхалася.
— Ого, а ви швидко закінчили.
— Що ти тут робиш? Хіба в тебе не було завдання на вчорашню ніч?
— Ну постачальник вина не прийшов скільки б я не чекала тому прийшлось повертатися ні з чим, — Ельза стомлено пожала плечима. — І не переводи тему що ви робили?
— Рівно те що ти бачила. Ельза, я не так часто щось прошу, але на цей раз, будь ласка, не дражни Рейчел. Вона в цій ситуації жертва.
— Жертва? — дівчина задумливо почесала потилицю.
— Так це я вмовив дівчину дозволити мені помацати її вушка. Все ж в моєму світі ельфів не було зате в книгах вони часто зустрічалися. Признаюсь чесно ще з першого дня я мріяв торкнутися цих витягнутих вух.
— І Рейчел просто взяла і дозволила?
— Вчора я набридав їй цим цілий день.
— Ну якщо ти так кажеш, — Ельза задумалась на хвилину, але потім раптом видала: — Ага зараз розбіглась! Руді ти не представляєш скільки раз ця міс ідеал зробила мені зауважень. А тепер вона облажалась! Настав час помсти.
Ельза голосно розсміялася і повільно відправилась до себе. Я ж відчув головний біль, а також пару очей які пропалювали в моїй спині діру.
— Ти-то, міс ідеал?
Я почув як дверна ручка жалібно заскрипіла. Ельфійка виглядала так наче вже готова вбивати. Довгу хвилину вона намагалася заморозити мене поглядом, а коли не вийшло гучно хлопнула дверми.
— В будь-якому разі не проявляй слабкість інакше гаплик. Удавай що тобі все одно, а я спробую зайти з іншої сторони.
Далі
Розділ 7
Рейчел гучно хлопнула дверми. Нагла морда Руді викликала в неї злість, і бажання прибити цього покидька. Вона глибоко вдихнула й повільно видихнула. Ельфійка повільно попрямувала до своїх речей аж раптом вона побачила своє відображення в дзеркалі. Скуйовджене волосся, тонка майка яка не приховувала її соски. Більше того вона відчула що поспішаючи не одягнула трусики. Сором затопив її з головою біла наче сніг шкіра вмить забарвилася в червоний. Дівчина розгублено звалилася в ліжко сховавши своє палаюче лице в подушці. Рейчел розуміла що Руді бачив як вона… Скільки він там взагалі стояв? Достатньо щоб розгледіти всю її в найдрібніших деталях. Сором новою хвилею затопив розум ельфійки. Вона хотіла провалитися крізь землю. Дівчина ще довго була в полоні своїх думок і тільки через декілька годин коли далекий дзвін сповістив про восьму ранку вона взяла себе в руки. Рейчел одягнулася і прискіпливо оцінила себе в дзеркалі не знайшовши жодних недоліків впевнено кивнула. Звісно можна було б уникати Руді й Ельзу, але вона не якась там боягузка. Краще вже зустрітися зі своїм ворогом віч-на-віч ніж постійно шарахатись будь-якої тіні. У вітальні незвично можна було побачити майже всіх членів сім’ї. Очевидно це все завдяки старанням Ельзи. Рейчел привіталася з богинею і втомленою Вейн та присіла на своє місце старанно уникаючи дивитись на Руді. Хлопець також не приділяв їй більше уваги ніж зазвичай. — Раночку Рейчел, — у вітальню увійшла Ельза. Широка усмішка сяяла наче ранішнє сонце і здавалося якби не таця зі стравами дівчина б пританцьовувала при ходьбі. Ельфійка напружилась, але удала що їй байдуже. Вона дочекалася коли тарілка з їжею опиниться перед нею почала снідати. Проте дівчина відчувала як амазонка час від часу дивиться на неї. Ельза інколи запитувала Рейчел всякі дрібниці. Типу як пройшло патрулювання чи все гаразд та інше. Кожен раз ельфійка напружувалася і чекала підстави, а Ельза наче спеціально перевіряла на міцність її нерви. — Рейчел скажи, а ви з Руді випадково не зустрічаєтесь? Ельфійка яка в той момент пила воду мало не поперхнулась. Але їй вистачило самоконтролю не закашлятись і повільно поставити стакан на стіл. — Ні. — Тоді це дуже дивно, адже сьогодні я застала Руді у твоїй кімнаті і ви, здається були дуже близькі. Ельза не могла стримати широку посмішку, проте ельфійка ніяк не відреагувала. Більше того навіть Вейн продовжила їсти пропустивши повз вуха все сказане! Амазонка здивовано закліпала очима. — Ти помиляєшся, — вдавано спокійно відповіла ельфійка. — Ельза я вже пояснював що просто трогав її вушка, не більше. І саме щоб запобігти подібні розмови ми робили це за зачиненими дверима, — м’яко промовив Руді й зітхнув. — Але хто ж знав що ти настільки безсовісна, що увірвешся в чужу кімнату. Рейчел ледь не запустила в цього покидька виделкою. Хто, хто, а він не мав права про це говорити! Ельфійка стримано опустила руку з виделкою трішки сильніше ніж потрібно. Стук об фарфорову поверхню змусив Руді інстинктивно здригнутися. — Ельза, тобі не варто втручатися в особисте життя інших людей, адже це не красиво. — Але пані Немезидо… — Ельза ня, ти влаштувала всю цю виставу тільки заради такої дрібниці ня? — Вейн роздратовано заскрипіла зубами. Витягнуті зелені очі недобре блиснули. — Дякую за сніданок ня, я піду висипатися ня. Дівчина-кішка забрала свою тарілку й подалась на кухню. Руді продовжив спокійно їсти щось запитав богиню тим самим остаточно змінивши тему розмови. Тільки одна Ельза шоковано дивиться на двері за якими зникла головна ненависниця чоловіків. Після сніданку Рейчел направлялася до своєї кімнати як раптом побачила Руді. Хлопець припинив опиратися на стіну й підійшов до дівчини. Ельфійка напружилась у голові промайнули сцени ганьби. — На цей раз Ельза відступила, але тобі не слід розслаблятися. — Я знаю, — вдавано впевнено відповіла Рейчел і щоб не показатися слабкою глянула прямо у вічі співрозмовника. Однак зберігати спокій було складно тому щоб хоч якось зменшити напругу вона поставила питання: — Як ти це зробив? — Ну все просто. Я просто домовився з Немезидою та Вейн. Мало не відгріб від кішки, але я повинен був взяти частину відповідальності на себе. Рейчел почала повільно закипати. Руді говорив так наче робив їй послугу. Але насправді якби не він нічого б взагалі не сталося! — Ясно. — До речі Рейчел, нас перервали, а в мене залишилось майже дві хвилини. Від такої наглості ельфійка ледь не зірвалась. Руді відступив на крок назад і миролюбиво підняв руки. — Добре, добре вмовила я забуду про ці нещасні дві хвилини якщо ти не станеш мене принижувати на тренуваннях, — хлопець натягнуто посміхнувся. Рейчел не відповіла і продовжила стискати кулаки. — Буду вважати що домовились. *** Знаходитись на одинці з Рейчел було ніяково, адже за холодною неприступною маскою ховається ще та збоченка. Кожен раз коли вона на мене злобно дивилася я мимоволі згадував як ця неприступна ельфійка мастурбувала перед дзеркалом. — Пані Немезидо, пробачте за вторгнення! Зі сторони вхідних дверей ми почули незнайомий голос тому ми з Рейчел послідували до коридору. Але незнайомець встиг пройти у вітальню і навіть коротко відзвітувати богині. — Дякую за оперативність можеш йти, — тихо промовила Немезида. Я впізнав чоловіка який уже бував у цьому домі, це співробітник Гільдії який раніше приходив здається його звуть Ліоріо. Правда на цей раз він був у звичайному одязі, щоб не привертати лишню увагу. Наш інформатор чемно поклонився богині та кивком поздоровався чи то попрощався з Ельзою, Рейчел і навіть мною. Немезида вдавала що розмірковує, але коли за гостем зачинилися вхідні двері богиня почала роздавати вказівки: — Ельза, займись поширенням чуток. — Без проблем, тільки надіюсь що сім’я покриє мої фінансові витрати, — амазонка підморгнула богині й отримавши кивок відразу відправилась у справах. — Рейчел, ти захищаєш дім, коли проснеться Вейн введи її в курс справ, вона знає як діяти, — Немезида перевела погляд на мене й задумалась. — А я постараюсь стати сильніше щоб у майбутньому бути корисним. — Руді не поспішай, все повинно бути вміру. Тим часом Немезида захопила із собою теку з документами й також пішла з дому. Ми з Рейчел знову опинилися на одинці, на лиці дівчини не відобразились емоції мені ж знову було ніяково. — Рейчел, а як давно ти знайома з богинею? — Пані Немезида підібрала мене коли мені було всього сім, — сухо промовила ельфійка й сіла на диван дочитувати свою книгу. Це капець. Сьогодні зранку, з наскоку, не добираючи слів, я розповів Немезиді як лапав вушка її доньки. Тепер зрозуміло чому богиня так дивно на мене косилася. І як тепер дивитись їй в очі? Щоб не бентежити Рейчел я звалив у свою кімнату. На сьогодні в мене запланований відпочинок, а то башка болить капець. Хоча для початку потрібно записати свій стан у щоденнику. *** В кімнаті на другому поверсі дешевого трактиру сидів молодий чоловік. Він їв стигле яблуко і кривився коли до його чутливих вух долинали звуки з різних кімнат. П’яні викрики, сміх авантюристів і навіть хтивий стогін із сусідньої кімнати. Чоловік роздратовано дістав із внутрішнього кармана годинник прикрашений дорогоцінним камінням. Настільки дорога річ сильно контрастувала з потертим одягом і брудним взуттям. Однак він вправно завів годинник зробивши рівно чотири оберти. Раптом серед гаму він почув м'який шелест одягу, Повернувшись він побачив як у відчинене вікно застрибнула дівчина. Нечутно вона спустилася з підвіконня на підлогу і відкинула каптур. — Ти запізнилася на сім хвилин. — Це не моя вина, клієнт цього разу попався занадто балакучим. — Сподіваюсь усе вийшло? — чоловік нарешті повернувся. Дівчина відкинула плащ за яким виднілося досить розпусне плаття. Коротка юбка в якій соромно навіть сісти і глибоке декольте яке тільки дивом стримувало великі груди. Проте чоловік залишився байдужим. — Звісно, тепер у нас є нове замовлення, — вона дістала із поясної сумки мішечок і кинула чоловіку. — До речі, поки мене не було в Ораріо щось трапилось? — Все спокійно, але це не надовго. Чоловік протягнув дівчині газету, а сам зайнявся мішечком. Всередині було зовсім не золото, а дорогоцінні каміння оброблені майстрами дворфами. Один такий камінець міг вартувати не менше сотні тисяч валісу. — Не бачу причин для хвилювання. — Як ти думаєш яку ціль переслідує той хто опублікував цю справу в газетах? — Ну напевно, зробити життя злочинців нестерпним в Ораріо, ну і на додачу зіпсувати репутацію сім'ї Соми. — Хтось готує ґрунт для змін, можливо кінечна ціль — автономія сімей. — Маячня, — дівчина викинула газету в бік. — Боги не стануть терпіти втручання у свої справи. До того ж більшість авантюристів ховають у своїх шафах не один скелет. Чоловік задумався і навіть не помітив як від яблука залишився тоненький качан. Старі звички знову дались взнаки. Він ледь помітно скривився поклав огризок на стіл і шовковистою хустинкою витер руки й лице. — Ти маєш рацію, але обережність не завадить. — Впізнаю цей погляд ти вже щось придумав? — Справа набирає оберти й зупинити її вже неможливо, але ніхто не завадить нам вставити кілька палок у колеса. На лиці чоловіка не було усмішки, але очі були гострі як ніколи. Вона знала що її капітан зараз у доброму гуморі. Дівчина присіла на ліжко і спокусливо закинула ногу на ногу. — Знаєш цей раз мені прийшлось терпіти хтиві погляди жирної свині, а це повір не просто. — Припини на мене твої дешеві маніпуляції не подіють. Чоловік піднявся, гострий мов у яструба погляд зник, тонкі губи розтягнулися в доброзичливій усмішці. У дівчини мороз пройшовся по спині, вона ніколи не звикне до цього перетворення. Капітан був вовком який майстерно вдавав із себе вівцю. — Я надіюся що ти покинеш Ораріо вже сьогодні. Не хочу, щоб хтось побачив тебе. — Добре, добре. Чоловік натягнув каптур і виплигнув з вікна. Дівчина бачила як її командир легко приземлився на ноги і відразу подався на головну вулиця. Натовп легко проковтнув дивну людину, а через мить його уже не можливо було відслідкувати. *** Наступного дня тренування в мене не було, Рейчел і Ельза були зайняті тому прийшлось справлятись самому. Правда тренування вийшло не таким інтенсивним як зазвичай, тому що енергії було не так і багато. Прийшлось прикласти чимало зусиль, щоб після освіжючої ванни не прилягти. Адже заснути, я все одно не зможу, тому з горем пополам змусив себе ретельно записати свій стан в щоденник після чого зібрався в підземелля. Причепив пояс з піхвами як вчила Ельза, поплескав себе по щоках, щоб хоч трішки збадьоритись, однак не допомогло. Подумки придушивши свою жадібність я випив одне зілля лікування. От тепер дійсно був ефект – сили зявилися, а клята лінь відступила. Я вклав клеймором в піхви також закинув на спину сумку в якій було ще три пробірки на спину і відправився до Вейн що сьогодні залишилася вдома відпочивати. Дівчину вдалось відшукати на кухні. — Вейн, я піду в підземелля. — Дивись не здохни, — байдуже промовила дівчина роздратовано махнувши хвостом. На мене вона навіть не глянула і продовжувала працювати з ножем. Але раптом наче щось згадала різко розвернулася. — До речі, попереджаю, не трогай дівчат в цьому домі інакше... — Ти справді думаєш що я авантюрист першого рівня можу нашкодити хоч одній із вас? — я закотив очі навіть не звернувши увагу на гострий ніж яким тільки но Вейн грозилася мене прирізати. Дівчина-кішка продовжила свердлити мене своїми страшними зеленими очима, але хвіст видавав її роздратування. Через хвилину мовчання її тонкі губи знову ворухнулися: — Якщо мені хтось поскаржиться на тебе… Тоді вже я візьмусь за твої тренування. Від тону Вейн по спині пройшовся холодок було в її голосі щось таке, що не дозволяло просто проігнорувати погрозу. Я відігнав від себе пагубні думки і пішов геть. Адже необхідно постаратися, щоб завтра не перетворитися на овоч до того ж грошики не завадять. *** Рейчел роздратовано вдарила пусту пляшку від вина, та перевернулася кілька разів в повітрі та впала точно в смітник. Дівчина старалася не думати про Руді, адже ця тема табу. Однак її знову залишили за бортом. Вейн і Ельза постійно виконують важливі доручення богині. Звісно вона здогадалася що причина втому, що ці справи знаходяться в сірій зоні, а то й взагалі порушують закон, але вона перший член сім'ї, а Немезида поводиться з нею як з дитиною. Рейчел знову згадала хлопця і роздратування відобразилось на лиці. Дівчина яка йшла їй на зустріч зойкнула і перебігла на сусідню вулицю якомога далі від ельфійки. Сьогодні цілий день вона зривається, то влаштує лекцію хлопчику який впустив свою їжу на землю і збирався втекти, то нагримала на крамаря який викинув сміття на землю біля урни. Зараз вона взагалі переслідувала двох чоловіків які встигли напитися до вечора. Поки в неї немає підстав їх зупиняти, але з'являтися в такому виді перед дітьми неприйнятно! Який приклад вони подають? Чоловіки шкірою відчували холодний погляд Рейчел тому нерівною ходою поспішали додому. Вони поводитися чемно до перехожих не чіплялися нікому не заважали. Раптом ельфійка помітила листівку на будинку з п'ятьма знайомими портретами. Вона різко зірвала з листок і ще раз уважно роздивилася малюнки. Помилки бути не може, це вбивці із сім'ї Сома! Немезида точно попереджала що не можна згадувати точні імена і тим більше опублікувати портрети інакше це зробить із непокараних вбивць мішені. В гіршому випадку це може закінчитись дуже погано. Ельфійка застрибнула на двоповерхівку і рвонула додому перестрибуючи з даху на дах. Інколи вона чула у свій адрес крики, але відволікатись не було часу. — Вейн біда, — ельфійка увірвалася в будинок і не роззуваючись забігла у вітальню та відразу вручила листок командиру сім'ї. — Кепські справи ня. — Тоді чого ти така спокійна? Необхідно щось зробити! — Витягни Рубі із її кімнати ня, навіть якщо вона зараз спить і накажи слідкувати за будинком ня, а потім відправляйся в суд ня, необхідно проінформувати пані Немезиду ня. Вейн піднялася з крісла і покрокувала на другий поверх. А тим часом ельфійка яка йшла слідом встигаючи задати ще питання: — А ти? — Я спробую найти цих покидьків раніше ня. Прослідкую ня, щоб вони не здохли ня. *** Я важко підіймався по гвинтових сходах на поверхню. Авантюристи які також поверталися з лабіринту на відміну від мене були бадьорими щось обговорювали та хизувалися. Декілька разів я навіть чув про справу сім'ї Сома. Важко зітхнувши я продовжив переставляти ноги до яких здається були прикріплені гравітаційні обтяжувачі. Сьогодні полювання було абсолютно провальним. Зважаючи на свій стан я обмежив себе тільки першим поверхом тому монстрів приходилось дуже довго шукати, тому мій заробіток сьогодні – сльози. Я піднявся на поверхню і разом з іншими авантюристами покинув Вавилонську вежу. Сонце розмалювало обрій в яскраво червоний колір, магічні ліхтарі поволі почали запалюватись. Чарівна атмосфера миру змусила мене слабко посміхнутись. Повільно шкандибаючи додому я раптом краєм ока побачив фігуру в плащі. Він якраз хотів покинути головну вулицю, але завернувши за ріг він ніс до носа зіткнувся з високим мужиком з голим торсом. Незнайомець звалився на землю каптур злетів з голови. Це виявився пацан якого я штрикнув ножем. Він почав просити вибачення, але мужик скривився підняв невдаху за шкірку, потім обійняв як друга за плече і поволік за собою. Ігнорувати таке свавілля я не збирався тому різко змінив курс. Я поспішав, але все одно коли повернув за ріг побачив тільки як мужик звернув в якийсь темний провулок. Мені не хотілося йти слідом, але удати що нічого не бачив також не можу. А я так надіявся що вдасться влаштувати скандал серед дороги та відбити пацана. Скрипнувши зубами я пішов слідом, але перед тим зняв свій клеймор з піхвами, а також невелику сумку з усім добром і сховав все це за дерев'яним ящиком. Все одно по комплекції і силі я йому не противник, аж занадто легко він тяг пацана однією рукою. Звісно можна було вибігти і крикнути що я із сім'ї Немезиди, однак не відомо чи повірить мені злочинець. Все ж ніяких значків мені не дали. А навіть якщо повірить, важко сказати яка буде реакція, в гіршому випадку мене приб'ють. Тому глибоко вдихнувши я вирішив піти найбезпечнішим на мою думку шляхом. Провулок виявився зовсім не глибокий двадцять кроків від вулиці поворот і вполовину менший прохід. Тому мене відразу помітили: — Ти хто млять такий? — Я? Так просто перехожий вирішив вам допомогти, — я подарував йому свою кращу усмішку із всіх. В минулі часи вона допомагала мені налаштувати людей до себе, тільки схоже не в цей раз. Мужик повернувся до мене і дивився так наче хоче розчавити. При чому він справді це може в нього біцепс ширше ніж моя талія. — Гааа!? — Ну дивись зараз ти його віддубасиш, зламаєте пару кісток.. — Г-гей в-врятуйте мене пане, — тонесеньким голоском який майже зривається на плач промовив пацан дивлячись на мене очима повних сліз, але я не звернув на це увагу. — Може виб'єш йому зуби, але ти ж не хочеш, щоб він тут здох? Я готовий віднести його до лікаря, за символічну плату. Я продовжував щиро посміхатися. Тим часом мужик почав роздумувати навіть бороду почісував. Але навіть в такій здавалось би невинній позиції його могутня статура лякала. — Бабки хоч? — Ага, я візьму все що не візьмеш ти, — я потер руки. — Перед тим як будеш лупасити його змусь пацана зняти з себе все. — П-пане?! — Хммм! Головну ціль я вже виконав показав себе, став свідком, а значить шанс що він вб'є пацана зменшився. Не те щоб з самого початку бугай мав намір вбивати, але не варто відкидати гірший варіант, як і те що він банально може прикінчить мене за компанію. Однак це маловірогідно не стане ж він вбивати пацана за те що той випадково наштовхнувся на нього. Я відчував як під поглядом бугая пітнію, а моя впевненість тане наче роса на сонці. Але відступати вже пізно, краєм ока помічаю як по вулиці ще ходять перехожі що трішки заспокоює. — Я тут подумав… — пробасив чоловік і посміхнувся самими губами, але його очі були холодні. На моєму лиці заграла обнадійлива усмішка, але корпусом я вже подався в сторону вулиці. Однак не встиг зробити й кроку як його могутній кулак врізався мені в щелепу. Світ перед очима здригнувся, ноги віднялись, на мить я відключився, але наступний сильний удар ногою відправив мене в недалекий політ. Моє тіло стукнулось об кам'яну кладку дому із грудей вибило все повітря. Я намагався вдихнути, але виходило і від цього паніка наростала. Повільно моя свідомість згасала, але до мене доносились якісь нерозбірливі звуки мов з-під товщі води. Якісь крики шурхіт, а потім все надовго затихло, але раптом наді мною нависла якась тінь і мені різко полегшало. — Ти як, скільки пальців бачиш? — поставив питання, звіролюд. Пацан десь мого віку може трішки молодший смішно сіпнув каштановим вовчим вухом і захитав двома пальцями перед лицем. Я проковтнув відчувши знайомий смак зілля лікування. — Двадцять два. Я відкинув його лапу від лиця і підвівся. Це було помилкою все закрутилося завертілося, а до горла підступила нудота. Я ледь не впав, але незнайомець мене вчасно підхопив і повільно опустив на землю. — Здається в тебе контузія, — пробурчав хлопець відходячи в сторону. — Ти в порядку? Це вже прозвучав інший голос більш приємний наче дзвін срібних дзвіночків. Я заторможено повернув голову і побачив Айз Валенштайн. Вона виглядала молодшою років на чотирнадцять, проте вона вже була досить красивою, як для соплячки. — Жити буду, — я все ж підвівся спираючись на стіну і вже подякував пацану який ховав пусту пробірку в карман. — Дякую за допомогу. — Без проблем. Кармани були цілі, здається мене навіть ніхто не обшукував. Але сказати точно не можу, адже все цінне переклав в сумку заздалегідь. Зітхнувши я відсунув ящик за яким сховав свої пожитки й почепив клеймор на пояс, а також сумку. Піймавши на собі здивовані погляди моїх знайомих я повернув за ріг де помітив жахливу картину. У слабкому світлі магічного ліхтаря я бачив бризки крові на стінах, поламані ящики і пацана. На лиці не було жодного живого місця, з прочиненого рота капала слина в перемішку з зубами і кров'ю. Обі ноги були вивернуті під неприроднім кутом. Я різко рвонув з місця присів перед постраждалим і поклав руку на груди та ніс. Ознак дихання не було, наступним кроком була перевірка пульсу в середині шиї біля трахеї. Від недостатку кисню незворотнє ураження мозку відбуваєте через 4-6 хвилини. Якщо взяти до уваги бліду шкіру і тіло яке вже встигло трішки охолонути без кисню він уже давно. Судячи з усього пролежав я там немало часу пацан встиг померти. — Що тут у біса відбулось? — холодно поставив питання пацан. — Айз тобі краще цього не бачити. Звіролюд схопив дівчину за плечі і виштовхав на головну вулицю подалі від трупа. Айз не чинила опір просто миленько нахилила голову в бік. — Ви можете постерегти цей провулок поки я збігаю по допомогу? — Втекти надумав? — холодно спитав пацан і потягнувся за пояс де висіли залізні кігті. — Гаразд, тоді ти залишайся зі мною, а Айз нехай збігає по допомогу, — я перевів погляд на дівчину. — Я прошу, щоб сім'я Локі повідомила про цю ситуацію сім'ю Немезиди. — Не потрібно, — м'яко промовила дівчина і кивнула в сторону протилежної вулиці. Спочатку я не зрозумів куди вона вказує, перехожі не звертали на нас уваги, ну хіба може інколи дивилися на Айз. Але потім я глянув трішки вище і на даху побачив силует командира сім'ї Немезида. — Вейн! Сюди! На мій голосний крик звернули увагу перехожі, але кішка навіть не повернулася в нашу сторону і продовжила дивитись кудись вниз. — Не чує? — Пфф звісно вона все прекрасно чує, адже вона звіролюд. Можливо ти просто брешеш? — Тоді підійдемо ближче. — Щоб ти загубився серед натовпу? Я закотив очі, вулиця була дійсно досить широкою, але людей було не так і багато. Можливо варто просто піти разом з кимось із них, але поки ми будемо вирішувати кішка може і піти. — Вейн! — друга спроба також нічого не дала тому я вдався до останнього засобу: — Драна кішка я тут! Шуруй сюда хвостата! Перехожі стали осудливо зиркати на мене декілька навіть спинилися в очікуванні вистави. Я ж зітхнув і повернувся до свого знайомого. — Схоже ти переоцінюєш слух звіролюдей. Він проковтнув і закліпав очима немов хотів мені щось сказати. Але це і не потрібно було я сам почув як дуже близько хруснули чиїсь кісточки пальців. Що ж якщо мені капець варто завдати перший удар. — Значить перші два рази ти все прекрасно чула. — Драна кішка значить? — сухим, холодним тоном промовила Вейн. — Руді, ня тобі варто написати заповіт ня. Так просто на всякий випадок ня. — Чудова ідея, меч я поверну Ельзі, а тобі передам свій борг, — я бачив як зелені очі дівчини спалахнули, тендітні пальчики стиснулись в кулак. — Але зараз не про це, там труп пацана із сім'ї Сома… Вейн кліпнула очима, а її тендітний носик скривився і вона стрімко чкурнула в провулок. Я прочистив горло привертаючи увагу моїх знайомих і дістав з сумки останнє зілля лікування: — Дякую що врятували надіюсь цього вистачить, щоб відшкодувати ваші збитки. — Ем, — звіролюд прийняв зілля і підняв на рівень очей, його усмішка стала якоюсь вимушеною. — Ну я віддав своє середнє зілля. — Ой вибач, — настала вже моя черга червоніти я передав пацану всі свої магічні камені. — Цього вистачить, більше не потрібно. Хлопець сховав магічні камені, а потім розповів все що бачив. Як виявилось Айз випадково помітила мене, а потім вже і сам пацан який представився Свеном. — Свен, останнє питання, наскільки я знаю звіролюди дуже чутливі до запахів чому ти не відчув кров? На мить хлопець замер і якось здивовано закліпав очима, а потім винувато почухав потилицю. — Ну в місті занадто багато бридких запахів тому я… як би сказати відключив свій нюх. Тим більше там. Через хвилину вийшла Вейн і не звертаючи увагу на мої пояснення ще раз допитала свідків, після чого відпустила їх. Я дивився на спини своїх нових знайомих, відчуваючи щось дивне. Не очікував що канон так раптово з'явився на моєму шляху.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!