Тюрма під домом Немезиди була повністю під землею, тому єдиними джерелами світла були магічні кристали. Проте на таке велике приміщення ліхтарів була явно замалою, і в камерах та закутках стояли великі тіні.

Вейн впевнено ступала по кам’яній підлозі. Її обладунок під час руху не видав жодного звуку. Дівчина поставила дерев’яну коробку на стіл у дальній частині приміщення і підсунула стілець, на який елегантно присіла Немезида.

— Вітаю панове, ви потрапили в мою в’язницю і варіант у вас тільки один – співпрацювати. Питання тільки в тому буде це добровільно чи ні, — богиня мовчала цілу хвилину, ретельно вдивляючись в пітьму камер: — Ще нікому не вдавалося покинути ці стіни не видавши свої секрети, принаймні живим.

Від м’якої усмішки богині, навіть, я відчув як по спині пройшовся холодок. Вейн же підігруючи розглядала свої латні рукавиці. Хтось шумно проковтнув. Рейчел яка мала записувати кожне слово в’язнів зберегла спокій.

— Я чув, що сім’я Немезиди йде на все, щоб розкрити злочини, але не думав, що ви, справді, вибиватимете зізнання.

— Тільки якщо прийдеться. Ну що ж, а тепер перейдемо до справи. Прошу ватажка вашої шайки вийти вперед.

Біллі, цокнув язиком і вийшов на світло. Вейн без всякого страху відчинила клітку, дала змогу в’язню пройти в загальний коридор. Зі скрипом двері зачинилися і кішка закула чоловіка в кайдани та розмістила його напроти столу богині. Сама встала неподалік, схрестивши, руки під грудьми.

— Представся, розкажи, з якої ти сім’ї, і повідай свою історію. Попереджаю я не люблю марно витрачати час, збрешеш і Вейн застосує силу.

— Зрозумів, — чоловік глянув на підлогу, на якій залишилися сліди крові. — Мене звуть Біллі Смог я і всі мої друзі із сім’ї Сома. Якщо коротко, то нам потрібні були гроші тому ми пішли до Сліпа…

— Стривай, хто такий Сліп, яке його повне ім’я?, — перебила чоловіка Немезида, переплівши, пальці в замок.

— Я не знаю всі називають його Сліпом, тому що без своїх окулярів він сліпий наче кріт. Він кредитор, дає гроші під великі проценти, інколи наймає таких же як ми, щоб вибити гроші чи просто налякали когось. Цього разу було те саме, — чоловік стенув плечима, але скривився від болю. Судячи з його рухів Рейчел усе ж зламала йому ребра. — Нам потрібно було налякати жінку просто пригрозити, що якщо вона не поверне гроші, то Сліп продасть її в бордель на сході.

— Що було далі?

— Сліп розповів нам як виглядає, ціль і де її шукати. Ми прийшли до її дому і коли вона вийшла почали слідкувати, поки вона не спустилася в лабіринт. Ну ми вирішили налякати її коли вона закінчить полювання.

— Чому саме там?

Біллі не міг дивитися на богиню він опустив голову вниз проковтнув. Його друзі в клітках, мовчали, навіть не намагалися перервати розмову чи вставити слово.

— Ми хотіли відібрати в них трофеї як бонус за нашу роботу. Не більше, ми не планували нікого вбивати, клянусь.

— Не відволікайся, розповідай далі.

— Коли парочка підіймалася ми вийшли поговорити, але той хлопець вирішив у героя зіграти й напав на нас. Дерек і Річі, ну той лисий бугай і дилда вступили з ним у бій. Я, мій син і Саймон вирішили знешкодити ціль, щоб вона не заважала, — чоловік подався вперед, але рука Вейн його повернула на місце. — Все відбувалося занадто швидко, я почув хруст, а коли повернувся, то побачив розтрощену голову. Після того ми схопили жінку й щоб вона не виривалася і не кричала напоїли її зіллям.

— Що ви планували з нею зробити ня? — Вейн не витримала втрутилась у допит і зараз стискала плече чоловіка так що той мало не завив. Тільки погляд богині змусив дівчину відпустити невдаху.

— Відповідай Біллі Смог.

— Віддати, віддати Сліпу. Сказати йому що жінка хотіла втекти з Ораріо й тоді він би відправив її подалі.

— Іншими словами, ви не тільки скоїли вбивство, але й намагалися продати жінку в сексуальне рабство, — богиня говорила тихо, навіть спокійно, але її голос лякала Білла навіть більше, чим зла Вейн. Він відійшов на кілька кроків назад.

Рейчел продовжила записувати все сказане, не впустивши ні слова. Тільки сині очі холодно поблискували в напівтемряві тюрми. Немезида на мить перевела погляд на ельфійку, після чого поставила питання:

— Що ви збиралися зробити з Рейчел?

Я із цікавістю зустрів це питання. Лице Біллі стало білим, наче крейда, його губи затряслись.

— Н… Не знаю. Справді не знаю. В той момент я був злий, наляканий у мене просто не було часу подумати.

— Тепер у тебе є час, не поспішай, добре подумай, представ ситуацію і перерахуй варіанти.

— …Нічого, ми б зв’язали її і втекли. 

— Вейн.

Дівчина-кішка зреагувала моментально. Закований у метал кулак врізався в щелепу чоловіка. Бризнула кров на землю впали зуби, а згодом із глухим звуком тіло Білла. Кішка однією рукою знову поставила його на ноги й ще раз вдарила вже по іншій щоці. Знову бризнула кров впили зуби.

Для мене тортури були, неприйнятні, навіть над злочинцями. І це не змінилося, навіть після всього того, що мені довелося побачити під час війни. Я відвів погляд, але чув як Вейн, перетворює у відбивну чоловіка.

— Батьку! Ви… Ви не маєте права!

— Маємо ня, — посміхнулася Вейн, глянувши через плече на пацана. — Тому, що невинний не мовчить ня.

— Я… я скажу ска… жу. Скоріш за все ми б вбили її на місці, можливо взяли б з собою.

Рейчел не записувала відповіді на ці питання, але не відводила погляду від столу. Богиня витримала паузу, під час якої Біллі блід все сильніше. Однак, на його щастя, Немезида не стала розвивати тему.

— Можу я поставлю запитання? — звернувся я до богині й отримавши від неї кивок продовжив: — Скажи, ти відчуваєш вину за скоєне?

— Так.

— Брехня.

— Чекай! 

Вейн завмерла, повільно повернула голову до мене. А потім без розмаху вдарила Біллі в живіт. Той зігнувся як креветка і підставивши свою морду під удар. Кішка не впустила моменту заковане в залізо коліно врізалось прямо в ніс. Голова чоловіка смикнулась вгору, очі закотились і тіло звалилося на підлого. 

— Батько!

Кров з понівеченого писку лилась на підлогу. А тим часом Вейн спокійно пройшла повз, дістала із ящика флакон із зіллям зцілення відкоркувала і вилила йому на голову.

Я був шокований, навіть відчував провину, але Немезида і навіть Рейчел поводилися спокійно, не сказали ані словечка, навіть жестом чи рухом очей не виразили протест. 

Тим часом зілля зцілило рану на обличчі, і Вейн копняками змусила Біллі прокинутись та підвестись. Тільки після цього кішка нагадала правила цього місця:

— Будь-яка брехня карається болем ня. 

— Це занадто.

— Руді, не дозволяй емоціям затьмарювати свій розум, — суворо промовила богиня. — Ти не повинен відчувати провину через його рішення. Адже він знав які будуть наслідки, однак все одно збрехав.

— Але це особисті питання.  

— Які проте, розкривають суть людини, і її моральні орієнтири, що звісно впливає на вирок в суді.

Я відчував що це неправильно, але цей світ працює за своїми правилами і не мені вказувати що їм робити. 

— Зрозуміло, тоді останнє питання. Біллі як ти вважаєш, ти повинен понести покарання за те що твої люди вбили людину?  

— …Ні.

На цей раз він сказав правду, тому Вейн залишилась осторонь. Богиня продовжила ставити питання, а Біллі відповідати. Я притулившись до стіни уважно слухав продовження. 

Наступним пішов здоровань із сокирою він і розповів свою частину події. І на диво це, справді, був невдалий збіг обставин. Чоловік імені, якого ми так і не дізналися, тіснив Дерека тому той з усіх сил відбивався. Річі скористався обставинами, атакував зненацька й поранив противника в ногу. Незнайомець похитнувся і впав на коліно, здоров'як не очікував, такого не зміг зупинити атаку й роздробив череп бідоласі. Дерек відповів, що він відчуває вину, а ось Річі ні.

Немезида підтвердила, що вони двоє не намагалися навмисно вбити полеглого просто так вийшло. Почувши цю частину розмови я пішов нагору.

Махнувши Ельзі я пошкандибав додому. Спати було зарано тому я взяв першу ліпшу книгу з полички й почав читати, але зосередитися не виходило думки часто поверталися до побитих в’язнів.

— Добре що ти тут Руді, я якраз хотіла поставити тобі кілька питань, — Немезида сіла на своє улюблене крісло й закинувши одну ногу на іншу. — Як тобі наші методи?

— В моєму світі тортури законодавчо культурно і морально вважаються неприпустимими. Тільки виродки і дегенерати можуть опуститись до такого, — я зробив глибокий видих вгамував злість і через хвилину продовжив: — Але тут в присутності бога, застосування сили являється виправданим і раціональним рішенням. Тільки це означає що мені подобається.

— Хіба недавно ти не казав що влаштуєш різню на Еранталі. Виходить це була пуста бравада? — Рейчел сіла напроти й також закинула ногу на ногу. Щоправда, у неї вийшло не так елегантно і спокусливо, як у богині, але панчохи притягували мій погляд.

— Ні, все залишається в силі. Але є різниця між беззахисним полоненим і солдатом зі зброєю. І взагалі яке ми маємо право когось допитувати?

Дівчата якось здивовано глянули одну на одну. Навіть брови однаково підняли наче сестрички.

— Руді, я взагалі то казала що ми стежимо за порядком в Ораріо, — почала пояснювати ельфійка наче дитині: — Тобто ми не тільки ходимо по вулицях і розбороняємо бійки. Ми також розслідуємо вбивства, крадіжки, зґвалтування, та інші злочини. Тому, логічно що ми можемо затримувати, допитувати, а потім виносити вирок.

— …А яка процедура винесення вироку?

Богиня почала розповідати про суд, як він функціонує, де бере фінансування і яка процедура покарання. Чесно кажучи не очікував що Гільдія частково фінансує нашу сім’ю. 

А стосовно нашого випадку усі матеріали справи в нас на руках залишилося тільки дочекатися, коли потерпіла зможе дати свідчення і висунути офіційну скаргу.

Так, питання за питанням, я вияснив, що наша сім’я не дослідницького типу, як мені здавалося спочатку, а правового. Це не означає, що ми не ходимо в підземелля просто основна наша роль це підтримання порядку в місті. Тепер мені стало зрозуміло, де весь час пропадала Немезида, вона банально працювала суддею. Вейн і Ельза час від часу займаються розслідуванням і збором інформації.

Якою б не була цікава розмова, але втома брала своє. Попрощавшись я відразу пішов до себе й ліг. Як тільки голова торкнулася подушки відразу наступила пітьма. Перед очима з'явилася дорога на якій майже не було машин. Допоміжна індикація яка розділяла смуги і освітлювала маршрут відсутня, доми навколо були темними та здавались неживими. 

Мій найкращий друг і напарник який сидів поруч копирсався у своєму скайлінку. Чорні круги під очима свідчили що цей хлопець не висипався вже давно, як власне і я. Ми заїхали на підземну стоянку лікарні і поки мій друг керував розподілом гуманітарки мені довелось піднятися до Головного лікаря, щоб відзвітувати, а також запитати що ще необхідно. Однак я не встиг навіть постукати у двері як мене спинила медсестра. 

— Лікар Олдрін зараз проводить нараду почекайте декілька хвилин.

— Гаразд.

Жінка пішла далі комусь допомагати, а я роззирнувся навколо. Білий коридор був переповнений біженцями які сиділи біля стін укутані в ковдри були і ліжка на яких були хворі. Звісно про те, щоб десь присісти не було і мови.

— Тато, а де мама? Коли вона прийде? — заканючив маленький хлопчик сіпаючи чоловіка за руку.

— …Вона поїхала до бабусі.

— А чого вона поїхала без нас? Вона що образились на нас?

— Ні синку. Все добре… Все буде добре.

Чоловік міцно обійняв дитину яка ще нічого не зрозуміла. На обличчі був біль, але всього лише до тих пір поки син не бачив, потім на його обличчя повернеться вимушена усмішка.

Я не міг залишатися поруч, це ятрило мої власні нерви. Відступав невдало, перечепився через якусь коробку, але втримався за ліжко пацієнта. 

— Ч-ш-ш! — дівчинка приклала пальчик до губ, а потім тикнула на маму що відвернувшись до стіни спала поруч з нею.

— Вибач.

Я спинився навпроти неї між купами ящиків і уставився на свій скайлінг, читав останні новини. Тільки ось від цього настрій погіршувався ще сильніше. 

— Пс! Іди сюди, — дівчинка років дванадцяти тринадцяти помахала ручкою підзиваючи до себе. — А ти був на вулиці? Тобі не страшненько? Ну просто там все бухкає бахкає. 

— Страшно, — відповів я пошепки, як і вона. Однак в приміщенні стояв такий гул що можна було і не напружуватись.

А місто стало дійсно страшним місцем. Ми стараємось не їхати небезпечними вулицями, але доводилось нам бачити бомбардовані райони, хрести на ігрових майданчиках, собак та котів які їли трупи людей.

— А мені не страшно, коли я вилікуюсь то піду додому.

Я просто усміхнувся і якраз в цей момент побачив що з кабінету головного лікаря почали виходити. Людей було багатенько тому прийдеться почекати.

— А ти смілива дівчинка.

Вона мені усміхнулась широко, і навколо наче друге сонечко загорілось. Такий гарний настрій навіть мене зарядив. Я помахав їй рукою і підійшов ближче до кабінету. 

Медсестра відкинула ковдру вбік, дівчинка спохмурніла. Я також важко проковтнув. У неї не було обох ніг вище колін.    

Ця дитина мала зараз ходити в школу учитися гратися і заводити друзів. Але ці покидьки, ці виродки забрали в неї дитинство забрали в неї руку й ноги. 

Сон продовжився, показав мені весь день від ранку до ночі. Однак з усіх тих переживань які були: страх, жаль, співчуття і безвихідь домінував гнів. Він наче вогонь у грудях, розгорався. Ненависть, наче кислота, розповзлась по жилах і заповнила кожну частинку мого тіла. Я мушу рухатись, мушу повернутися назад, щоб таких дітей більше не було.

Я одягнувся взяв клеймор і попрямував до тренувальної площі. Надворі була цілковита темрява яку час від часу розганяла блискавка. Холодний дощ за декілька секунд намочив весь мій одяг, але він ні на краплю не притушив те полум’я в грудях.

Клеймор зі сичанням покинув піхви. Змах, крок уперед, трішки змінити хват і ще раз ударити. Меч зі свистом розрізав повітря, але це було повільно занадто повільно і слабко. Занадто слабко. Я відпрацьовував один удар за одним представляючи Раднійця, якого рублю на частини. Бризкає гаряча кров тіло розривається на шматки крики болю ще раз ще й ЩЕ!

Але раптом мій транс перервали. Сильна рука схопила мене за комір і ривком кинула назад. Нетривалий політ закінчився сильним ударом у кам’яну стіну під стріхою. Дихання перехопило. Ельза ступаючи по болоті, яке я витоптав, виглядала роздратованою.

— Знаєш пацан я хотіла побачити, де твоя межа, після якої ти скажеш: усе більше не можу. Я ігнорувала той факт, що ти по ночах тренуєшся, що руки травмуєш і просто чекала, коли ти відступиш, — вона нагнулася до мене й почала розв’язувати червоні від крові і води бинти. Коли вона побачила, що верхній шар епідермісу повністю стертий видні м’язові волокна, навіть, сухожилля вона заскрипіла зубами.

— Трясця. Якого біса?

— Відвали.

— Е ні так не піде пацан, — вона не дала змоги мені вирвати руку. Стиснувши моє зап’ястя сильніше дівчина однією рукою дістала зілля лікування і вилила на руку. — Від сьогодні я забороняю тобі тренуватися по ночах, побачу відмудохаю і більше тренувати не буду ти мене зрозумів?

— Ти думаєш, я хочу тут бути? Під цим холодним дощем? Звісно ж ні! Трясця, я також людина хочу спати, але бляха не можу! Тому що мене прокляли! Розумієш, прокляли!, — гнів який зазвичай вивітрюється на тренуваннях зараз знайшов вихід у словах. — Ти, хоч представляєш як це, спати по чотири години? І кожен раз, бачити ці кляті жахи?

— Пацан… — Ельза винувато опустила очі. — Але чому ти нам нічого не сказав?

— А навіщо? Що б ти мене пожаліла? Нахрен?

— Почекай, спочатку займемось твоїми ранами.

Ельза м’яко поставила свою долоню мені на плече і змусила сісти назад. Після чого вона розв’язала бинти на другій руці і вилила ще одне зілля лікування. У світлі магічного ліхтаря я побачив, що зілля було досить темним, а запах м’яти сильним це означає, що Ельза використала Зілля лікування високого рівня. Якщо не помиляюся одна пробірка вартує приблизно двадцять тисяч валісу.

— Домовмось так, я буду вставати трішки раніше й допоможу тобі скинути пар, — амазонка спробувала пожартувати, але зараз було не місце і не час.

— Ага, я буду тут о шостій, — зважати на те, що я відключаюсь відразу, як падаю на ліжко, а встаю рівно через чотири години бути пунктуальним не складно.

— Чудово тоді, коли я буду зайнята тобі допоможе Рейчел.

— А, до чого, тут вона?

— Так одна ельфійка зараз нас нахабно підслуховує, отам, — Ельза кивнула в сторону проходу. 

— Так просто вийшло.

На світло ліхтаря вийшла Рейчел. На відміну від амазонки, яка була одягнена, як зазвичай, ельфійка була в піжамі. Шовкові шортики красиво підкреслювали довгі білосніжні ніжки дівчини. Я проковтнув повний рот слини й підняв очі трішки вгору. Легенька майка була мішкувата тому не демонструвала тонку талію красуні чи груди, але тендітні руки дівчини також були дуже спокусливі.

Раптом стало холодно, по спині пробігся табун мурах. Зі скрипом я підняв голову й зустрівся із синіми очима дівчини. На її лиці висіла беземоційна маска, проте мене гарантовано чекає жорстока відплата.

— Що ж, якщо така справа, я допоможу.

— Ага.

Очевидно, що після всього що вона почула, Рейчел і не могла відповісти інакше. Однак, приємного в цьому було мало. Я не хочу, щоб мені допомагали через жалість.

Не знаю, може вона щось побачила на моєму обличчі, може думки прочитала, а може все набагато простіше і вона банально розсердилась через те що я нагло роздягав її. В будь-якому разі наступні слова трішки покращили мій настрій.

— Руді, я не збираюсь відноситись до тебе по особливому, тому не розраховуй що уникнеш хатніх справ. 

— Рейчел, яка ж ти… Безсердечна.

— Ні, все правильно, я не хочу особливого відношення. Ельза, прошу стався до мене як і раніше.

— Та що з вами обома не так? — простогнала дівчина і кинула не мене погляд. Вона дивилась не більше ніж хвилину, а потім здалась. — Гаразд як скажеш.

Я тільки й міг, що облегшено усміхнутися. Рейчел, попрощалася солодко позіхнула і відправилась до себе. Ельза поплескала мене по плечу і відправила у ванну. Коли я закінчив, то попрямував на кухню, але проходячи повз вітальні, побачив дівчат і чоловіка у формі гільдії, поверх якої, був довгий плащ.

— Якого біса ня! Я сказала вам не спускати з неї очей, а ти ня!

— Прошу пробачення, але мої підопічні допустили помилку, — схиливши голову проговорив чоловік.

— Що трапилось? — тихо запитав я в Ельзи.

По словах амазонки виходило, що потерпіла прокинулась і почала плакати. Молоді ще співробітники розгубилися і в цей момент прийшла незнайомка, яка сказала, що вони з однієї сім’ї. Жінка почала заспокоювати її, потім попросила води, і їжі. І ці два йолопи послухались, пішли виконувати наказ! Що сталося далі невідомо, але коли вони повернулися жінки вже не було, а потерпіла заспокоїлась і сказала, що не буде висувати обвинувачення.

— Це має якесь значення? Труп є, свідки в наявності, злочинці у в’язниці.

— Не все так просто, пацан. Ми маємо право втручатися в справи сімей тільки тоді, коли одна зі сторін звертаються до нас по допомогу. Якщо в потерпілих претензій не має тоді сім’ї можуть вирішити свої суперечки між собою.

— Стоп, а тоді, навіщо ми відразу узятися до допиту?

— Ой тут усе просто. Схопивши одну нитку, можна розплутати цілий клубок, — дівчина грайливо підморгнула. — В крайньому разі нам прийдеться залагоджувати справу грошима.

Я просто не міг підібрати слів, це ж явне перевищення повноважень. Ніхто, навіть союзники, можуть просто не прийняти такий підхід, не говорячи, вже про ворогів. Наша сім’я точно кістка в горлі для багатьох. Однак, якщо ми досі на плаву, а отже в нас є підтримка, як простих людей, так і організацій.

— Ліоріо дякую, що попередив.

— Завжди до ваших послуг пані Немезидо, — м'яко проговорив чоловік і елегантно поклавши руку на серце схилив голову. — Мені вже час.

Він накинув каптур на голову запахнув плащ і швидко вийшов із кімнати. Чоловіка ніхто не проводжав всі дивилися на богиню. Через декілька хвилин вона, нарешті, заговорила.

— Вейн, відправляйся в місто і схопи Сліпа, поки той не втік. Рейчел ти охороняєш дім, якщо прийдуть члени сім’ї Сома віддай їм в’язнів, — Немезида перевела свій погляд на мене й амазонку. — Ельза ти підеш зі мною до сім’ї Януса, а ти Руді…

— Не думаю, що стану корисним у цій ситуації.

— Добре тоді залишайся вдома, — промовила богиня і піднялась.

***

Ранкове сонце повільно підіймалося із-за горизонту. Торговці авантюристи і звичайні жителі вже заповнили центральні вулиці своїм гомоном.

— Хіба є сенс йти до сім’ї Януса? Їхній бог…

— Необхідно, хоча, б спробувати, — перебила богиня повернувши на другорядну вулицю, де людей було набагато менше.

Із-за рогу ледь, тримаючись на ногах вийшов чоловік. Він похитувався і був готовий впасти в будь-який момент. Коли богиня зрівнялася з пияком той посковзнувся і мав впасти прямо на дівчину, але Ельза древком списа відкинула невдаху на стіну.

— Ой-ой гик, я мало не впав. Вибачте мені, будь ласка, о прекрасні німфи.

Амазонка й Немезида проігнорували пияка і продовжили йти. Деякий час вони мовчали, але до західного району було досить далеко тому богиня вирішила відволіктися розмовою.

— Ельза, як себе показує Руді?

— Пацан найбездарніший учень якого я коли не будь бачила. У нього абсолютно немає таланта. Перш ніж, він щось засвоїть його треба десять раз побити. Одні й ті ж самі помилки, чорт забирай. Ех тільки даремно подарувала свій клеймор, — Ельза, почесала голову, після чого, тихше продовжила. — Але він усе це компенсує своїм старанням. Коротше він божевільний! Ви знали, що пацан спить по чотири години? Так ось вночі він тренується сам, потім зі мною після обіду знову сам, і на додачу допомагає на кухні! Від такого розпорядку дня дворфи дохнуть.

— Все гірше ніж я думала.

— Може, ви двоє припините грати в секретність і просто розкажете, що трапилось у його світі?

— Він мені нічого не сказав, а витягати силою щось я не збираюсь — богиня глянула на Ельзу і продовжила: — Будь ласка, проконтролюй цього дурня, а то він зажене себе до смерті.

— Постараюсь.

Через деякий час дівчата дісталися західної частини міста, яка межувала з нетрями. Будинок сім’ї Януса був досить маленьким призначений не більше ніж на десять персон на воротах навіть стражників не стояло. Після стуку двері трішки згодом відчинив хлопець на вигляд якому було не більше чотирнадцяти.

— Ми можемо зустрітися з Янусом? Він вдома?

— Ем так вдома, — хлопець розгубився і не знав як вчинити, пустити в дім незнайомців чи просто змусити чекати на вулиці.

Але хлопцю не прийшлося вирішувати в коридор виглянув високий чоловік з акуратною борідкою яку вже торкнулася сивина. Янус ледь помітно зітхнув і застібнув верхній ґудзик чорної сорочки.

— Впусти їх.

— А, так, проходьте.

Немезида разом з Ельзою ввійшли в дім і пройшли за господарем до вітальні. Бог присів на диван перед чайним столиком і помахом руки запросив Немезиду сісти напроти. Ельза встала по праву руку за спиною богині, хлопець побачив дії старшої авантюристки повторив.

— Ти хочеш поговорити щодо смерті Дрейка?

— Так, адже твоя підопічна відмовилася висувати будь-які скарги. Тому злочинці можуть піти безкарними.

— Ти ж прекрасно знаєш, що я не втручаюся в справи дітей.

— Можливо, ти зміниш свою думку коли дізнаєшся що Сома зварив наркотичне вино. Думаю саме через нього твоя послідовниця погодилась мовчати.

Вперше за розмову бог втратив доброзичливий вигляд. Його сірі очі стало крижаними губи витягнулись у тонку лінію. Але це було всього лише на мить.

— Сома цікавиться виключно вином, його не турбує, що відбувається в зовнішньому світі. Не сперечаюся, можливо він справді зварив це вино, але використали його послідовники.

Немезида зціпила зуби. Якщо потерпіла не буде висувати звинувачення, а Янус її підтримає, сім’я Сома має шанс вийти сухою із води. Звісно, Немезида не лишить усе напризволяще, але в цій справі головне діяти оперативно інакше злочинці можуть залягти на дно.

— Немезидо я розумію, ти хочеш допомогти, але подивися на свої дії як богиня,— Янус нахилився трішки вперед і по доброму, наче на дитину, глянув на співрозмовницю. — Твій суд допомагає сьогодні, завтра, і ти можеш продовжувати судити століттями. Але ти фізично не можеш допомогти всім і кожному, навпаки, твоє втручання гальмує розвиток дітей Гекаю. Замість того, щоб вони самі розв'язувати свої проблеми вони почнуть покладатися на твою силу. Навіщо розвиватися, якщо й так усе гаразд.

— Янусе, це ти переоцінюєш вплив богів і дуже недооцінюєш дітей. Прогрес іде і його не спинити, ми боги, можливо, тільки трішки його сповільнюємо. 

— У нас занадто різні точки зору, скільки б ми не дискутували нам все одно не вдасться переконати опонента, — Янус важко зітхнув. — Жанна на другому поверсі у своїй кімнаті.

Немезида піднялася з дивану й не прощаючись вирушала за хлопчиком, який без слів повів гостей нагору. Після стуку у двері не пройшло й декількох секунд, як двері, трішки прочинилися.

— Чого вам?

— Я хочу з тобою поговорити, — м’яко промовила богиня.

— У мене немає часу, — різко промовила дівчина і спробувала зачинити двері, але Ельза схопила за ручку.

— Гей, наша сім’я тебе врятувала, невже ми не заслуговуємо на вдячність.

— Дякую, а тепер ідіть геть, у мене ще багато справ.

Двері зачинились із гучним стуком. Немезиді не залишилося нічого іншого як піти ні з чим. 

— Ви помітили, що в кімнаті був розгардіяш? Судячи з усього вона вирішила знайти гроші, щоб купити ще вина.

— Нам потрібно позбутися цієї зарази якнайшвидше, інакше, таких як вона може стати більше.

***

Коли всі розійшлися по своїх завданнях у вітальні залишилися тільки я і Рейчел. Дівчина взяла з полички якусь книгу і стала читати. Оскільки мені також потрібно було скоротати якось час прийшлося пошукати щось і для себе.

— Слухай Рейчел, а де книга законів чи щось подібне.

— Права поличка, по центру.

Я послухав ельфійку і став по черзі витягувати товстенні фоліанти: один, другий, третій, але знайти необхідне не вдалось.

— Або я осліп, або цієї книги тут немає.

Рейчел важко зітхнула поклала свою книгу на диван і підійшла до полички. Відразу без жодних сумнівів вона дістала книжечку і вручила її мені.

— Ем і це все? — я помахав маленькою брошурою, у якій від сили було не більше ніж, п’ятдесят сторінок. — Просто розумієш у нас інструкція до пилососа в п'ять раз більша.

— Пило… що?

— Це така кругла штука як тарілка, сама повзає по кімнаті і всмоктує пилюку. А коротше, елементарний прилад з яким справиться і дитина, на кнопку натиснув і все. 

Рейчел якось скептично вигнула брови, навіть на килим глянула. Але потім похитала головою і роздратовано промовила: 

— Це найновіше видання, іншого в нас не має.

Я стенув плечима й сів на диван та почав читати досить скупий текст. Але тутешні закони мене неприємно здивували. Вільних громадян має право судити тільки признані Гільдією сім'ї. Вчинив злочин, попався, твою вину довели посадили та ніяких проблем. А от з авантюристами все набагато складніше.

Якщо коротко, то в сімей занадто багато автономії, тому, цими папірцями можна підтертися. Припустимо авантюрист нашкодив вільному громадянину, то на сім'ю натиснуть і вона буде змушена покарати свого підлеглого. Але коли задіяні дві і більше сім'ї починається найвеселіше.

Здебільшого все вирішується між сім'ями якщо діалог не дав результатів тоді проводять так звані “Військові ігри”. Як пояснила, Рейчел це змагання де переможець моє право вирішувати долю того, хто програв. Тобто розвага для народу.

Але Військові ігри це крайня міра, яка не завжди доречна. Все ж через одного-двох невдах боги не стануть розпалювати конфлікт. До того ж коли є прямі докази злочину, щоб зберегти свою репутацію і залучають сім'ї які слідкують за порядком. Як пояснила Рейчел частіше все ж відбувається суд, адже ніхто не хоче жити поруч з вбивцями чи іншою потолоччю.

— Рейчел, а хто такий Янус? І чого Ельза так скривилася, коли почула його ім’я?

— Авантюристка яку ми врятували із сім’ї Януса, — промовила ельфійка поклавши закладку і відставила книгу вбік. — Ми часто з ним стикаємось, але проблема в тому, що цей бог не втручається в справи людей. Адже він вважає, що жителям Гекая потрібно дати Фалну для виживання. А вже як використовують свою силу смертні повинні вирішувати самостійно. 

— Що за маячня? Така сім'я стане манною небесною для всякої наволочі.

— Не зовсім, Янус не приймає в сім'ю злочинців і завжди перш ніж дати Фалну проводить співбесіду. Не знаю які конкретно він ставить питання, але це дієво. Однак, без нагляду, з часом, його підопічні звертають не на ту дорогу.

— Він що, дибіл? Безкарність, сила і зона, де відсутні будь-які закони, це готовий рецепт для злочину. Такі обставини будь-кого зможуть схилити не на ту сторону. Не бачити настільки очевидних речей… 

Ельфійка прикрила очі, помасажувала скроні і глянула на мене так наче вперше побачила.

— Руді, ти зараз говориш про бога.

— І що?

В цей момент ми почули, як вхідні двері відчинилися і Ельза крикнула, що вони прийшли. Богиня пройшла в кімнату і впала на крісло. Від звичайної елегантності й шарму не залишилося і сліду зараз вона виглядала як проста, втомлена дівчина.

— Схоже у вас нічого не вийшло. Що буде далі?

— Усе будуть вирішуватися між сім’єю Януса й Соми, а оскільки, претензій у постраждалої немає… — Ельза цокнула язиком і скривилася. — А далі сім’я Сома карає вбивць, щоб зберегти свою репутацію. Готова закластися, що вину скинуть на когось одного, а решта причетних обійдуться суворим попередженням, може навіть, штрафом.

— Очманіти, вбивця ще й може вийти сухим із води. Ваші закони просто якась хрінь.

— Ми цього не допустимо, — суворо промовила богиня. — Дочекаємося офіційної заяви сім’ї Сома, і якщо результат буде незадовільним, ми пустимо чутки та звернемось в газети.

— І це щось змінить? 

Я був скептично налаштований. Це в моєму світі за такі витівки компанію можуть закенсилити в соціальних мережах, а то й взагалі люди можуть вийти на мітинги. В Ораріо я таке навіть представити не можу, ну не вірю що через чутки може постраждати їхній бізнес. Про мітинги можна взагалі забути, прості громадяни важать занадто мало, а авантюристи слухняно виконають прохання своїх богів.

— Пацан, не став дурних питань. От скажи, ти б купив їхнє вино? Чи може приєднався до такої сім’ї?

— Я ні.

— От і купу людей також так думають.

— Але це не основна причина, — втрутилась серйозна ельфійка. — Знайдуться люди які спробують взяти правосуддя у свої руки. Інколи це може закінчитись ще одним злочином. 

— Саме тому ми не будемо публікувати імена і тим більше портрети в’язнів. Це дасть сім’ї Сома час на усвідомлення становища та реакцію.

— Тобто ми змусимо сім’ю Соми, або переглянути вирок, або ці гаврики втечуть з міста.      

Обговорення тривали ще деякий час і були перервані приходом представника сім'ї Сома. Пузатий чолов'яга разом з підопічними забрали в'язнів запевнивши що не мають до нас ніяких претензій і взагалі ми можемо не хвилюватись винуватий буде покараний. На цьому коротка зустріч і закінчилася.