Проводивши поглядом спини членів сім'ї Локі я підійшов до Вейн. Дівчина ретельно обшукала хлопця викладаючи все з карманів на світло. Декілька пустих пробірок, три колби з рожевою рідиною капшук з валісу, але ні одного зілля зцілення. І тут дівчина помітила уламки скла, з правого боку від тіла. Вона двома пальцями легенько пройшлась по поверхні брущатки та понюхала.
— Зілля зцілення ня.
— Можливо я знаю хто вбив його.
— Га? — Вейн повільно розвернулась і вп'ялась очима в мене. — І ти говориш про це тільки зараз ня?
— Потім прочитаєш мені нотації. Пацана завів в провулок чоловік, високий майже два метри накачаний з голим торсом. Короткі коричневі волоси, і рваний шрам на правій щоці.
— У нього випадково немає опіка на правому плечі отут ня?
Я напружив память, не те щоб в тій ситуації у мене була можливість розглядати здорованя. Тим більше в темному провулку, але після того, як Вейн сказала на правому плечі і справді був якийсь слід.
— Точно такий продовгуватий.
— Ясно ня, — промовила дівчина і ще раз глянула на труп після чого вийшла з провулок на ходу кинувши: — Стережи це місце поки я не повернусь ня.
— Окей
Кішка застрибнула на дах, і через декілька стрибків зникла в темряві. Я зітхнув і став біля входу в провулок. Перехожі не звертали на мене увагу і просто йшли по своїх справах. Я спостерігав як незнайомі люди, звіролюди й ельфи про щось весело гомонять інколи сміялися. Не знаю скільки так пройшло часу, але згодом повернулася Вейн разом зі співробітниками гільдії. Шестеро людей увійшли в провулок, а кішка махнула рукою мені та пішла в бік західної вулиці.
— Ти знаєш хто підозрюваний?
— Ізак Райтман ня. Член сім'ї Януса.
— Хіба для того, щоб втрутитись в справи сімей не потрібна офіційна заява однієї зі сторін?
— Ти постраждав ня, за це ми його і схопимо ня, — коротко відповіла дівчина.
На жаль до дому Януса прийшлось досить довго перти, майже пів міста прийшлось пройти. Але це було не найгірше, підозрюваного не було дома тому нам прийшлось піти ні з чим. Ну майже, ми дізналися в яких барах може бути Ізак.
В першому здоров'яка не було, а ось на підступах до другого я ще з вулиці почув знайомий баритон. Цей покидьок ржав на весь трактир так, що його було чутно з вулиці. Я глянув у вікно і побачив саме того чоловіка який мало не прибив мене в провулку.
— Вейн, дозволь мені зайти першим. А ти поспостерігай за його реакцією.
— Навіщо ня?
— Ну просто на всякий випадок, додаткові докази не завадять, — промовив я вдаючи із себе великого детектива.
Кішка підняла праву брову і кивнула. Я поділився своїм планом дій після чого нарешті увійшов в бар. На відміну від фільмів на мене ніхто уваги не звернув від слова зовсім. Тому я без жодних перешкод пройшов до столика Ізака і його друзів.
— Здоров.
— Га? — здивувався здоров'як і відклав свій кухоль розмірами з маленьку діжку. — Ти шо тут робиш сраний стерв'ятник?
— Я хотів обговорити ту справу з провулка.
— Га? Так звали нафіг, інакше… — він підвівся і виразно хруснув кулаками.
На його суворому лиці не було паніки, нервозності чи інших признаків які б видавали злочинця. Тут одне із двох або він геніальний актор або він не підозрює про смерть пацана.
— О тоді дозволь мені познайомити тебе з моєю подругою! — я підвищив голос, щоб перекричати гомін закладу. Навіть рукою в сторону дверей махнув, але Вейн не увійшла.
— Походу твоя подруга уже не твоя.
Зал зірвався реготом я ж намагався зберегти спокій, але лице почало палати. Ізак реготав разом з усіма він навіть передумав битися і звалився назад на стілець. Коли регіт почав стихати двері відчинилися і увійшла Вейн.
Цього разу авантюристи відреагували на нового відвідувача. Не всі хтось не впізнав кішку, хтось навпаки насторожився. Однак атмосфера явно похолоднішала. Вейн у своїх мішкуватих штанах і кофті спокійно йшла в нашу сторону.
— Ізак Райтман ня, ти напав на члена сім'ї Немезида ня…
— Чого?! Цей малий вишкребок?! — чоловік дивився на мене наче вперше побачив. Цокнув язиком після чого важко зітхнув. — Зараза, ти ж мене по любому здав. Штраф так? Добре, добре за двох скільки з мене?
— Ти підеш з нами ня, це не обговорюється ня.
— Га?
Здоровило навис над мініатюрною Вейн і здавався просто гігантом. Гора мускулів проти тендітної дівчини, однак кішка не церемонилася. Роздався глухий удар, здоров'як моментально зігнувся навпіл.
Декілька стільців скрипнули по підлозі, авантюристи підскочили на ноги. Але ті хто знав Вейн швидко потягнули гарячі голови назад на місця. Дівчина окинула поглядом друзів Ізака що сиділи з ним за столом. Дорослі покриті шрамами чоловіки стидливо відвели погляд.
— Ти підеш з нами ня, хочеш ти того чи ні, ня, — не дочекавшись коли бугай прийде до тями Вейн схопила його за волоси та поволокла на вулицю.
— Е як.. якого біса, — прохрипів той.
Кішка не звернула на нього уваги і тільки прискорила крок. Я був в такому шоці що пару секунд просто стояв роззявивши рота. Але залишатися тут було уже небезпечно тому я поспішив на вулицю.
Вейн продовжувала тягти здорованя поки той повністю не очуняв. Ізак відкинув руку дівчини і нарешті підняв голову правда за живіт він ще тримався.
— Якого хріна ти робиш?
— Ти підозрюєшся в вбивстві ня, тому не рипайся ня, інакше я тебе буду всю дорогу волокти за волоси ня.
— Що?! Я млять нікого не вбивав! Побив, так, але не вбивав!
— Побачимо ня.
Ізак пробував виправдовуватись, але варто було Вейн стиснути кулак як здоров'як чемно заткнувся і пішов вперед. Додому ми повернулися приблизно через двадцять хвилин підозрюваного відправили в камеру де вже був якийсь мужичок в окулярах.
У вітальні нас очікувала Немезида, у своєму кріслі. Поруч була чашка чаю і крихти від печива, але людини яка тут недавно сиділа я не побачив. Ми встигли тільки привітатися як вхідні двері шумно відчинилися і в кімнату голосно тупаючи увійшла зла ельфійка.
— Ти вияснила де знаходяться підозрювані?
— Всі дома, крім Смога молодшого. Командир сім'ї Заніс про це знав і не відправив своїх людей за хлопцем! — Рейчел зробила глибокий вдих і повільно видихнула. — До речі Вейн, як пройшла твій похід?
— Невдало ня. Я знайшла мертвого Кейра Смога ня.
Рейчел якось розгублено закліпала очима, а потім попросила розповісти більше деталей. Кішка коротко переповіла все що трапилось. На кімнату опустилася тиша.
Немезида зберігала спокій, але я помітив як вона інколи дивиться на ельфійку. І на це були причини, Рейчел відреагувала на новини стиснутими кулаками та опущеним поглядом.
— Думаєш це через наші статті? — я нахилився вперед і заглянув в сапфірові очі дівчини: — Навіть якщо вбивця дізнався про Кейра з газет він самостійно прийняв рішення і пішов на злочин.
— Я розумію, але як мінімум частина відповідальності лежить на наших плечах.
— О тоді виходить що треба судити майже всіх ковалів, адже хоч одне їх творіння точна забрало життя іншої людини. Все ж логічно.
— Руді не біси мене.
— Гаразд, а ти не займай голову дурницями.
Рейчел стиснула кулаки та зло засопіла, але відповісти все ж не змогла. Я переможно усміхнувся, але помітивши погляди Немезиди і Вейн, аж закашлявся.
— Коротше що будемо робити далі?
— Ну для початку повечеряємо, а потім візьмемося за допит, — резюмувало Немезида.
— Пані Немезидо ня, я попрошу не відкладати справу ня. Ізак Райтман був щиро здивований коли почув про смерть Кейра ня. Можливо він не причетний до смерті хлопця ня.
— Добре, — погодилась богиня.
Я також вважав поведінку підозрюваного дивними. Але якщо чесно він може почекати, а ось мій живіт час від часу підвиває. Однак прийшлось йти разом з усіма.
Масивні сталеві двері зі скрипом прочинилися і ми увійшли в тюрму. Чоловік в окулярах відразу підбіг до ґрат навіть встиг набрати повітря в легені, однак варто було йому побачити Вейн як майбутній крик перетворився в ледь чутне скиглення.
— В-ви н-не маєте п-права я буду жалітися в Гільдію.
— Стули пельку ня, — промовила кішка і підійшла до камери здоров'яка. — Ти пів дороги скиглив що не винен ня, от зараз і доведеш ня.
— Я відповідаю за базар.
Вейн випустила чоловіка із камери і не одягаючи кайдани повела його до столу.
— Добрий вечір пані Немезидо.
— Опустимо люб'язності і перейдемо відразу до справи. Розповідай все, від початку і до кінця.
Ізак деякий час помовчав після чого почав розповідати. Здоров'як і справді дізнався про смерть свого друга завдяки плакату з портретами вбивць. Настрій в нього був до біса поганий і тут в нього врізається пацан от він і вирішив взяти справедливість у свої руки.
— Відвів я сопляка в провулок як раптом оцей заявився і давай лити мед у вуха. Коротше я подумав що він мене хоче наї… — тут Вейн виразно прочистила горло і стиснула кулак. Ізак натяк зрозумів. — Ем ну я не люблю стерв'ятників ось і вирубив, щоб не заважав. Ні, ну, якби він з самого початку сказав що належить до вашої сім'ї…
— Що було далі, — нетерпляче поквапила богиня.
— Так нічого. Сопляка того я побив добряче побив: лице як слід розфарбував, ноги поламав, тай усе. Клянусь він був живий і при тямі коли я пішов. Ви зрозумійте я вмію контролювати силу, не перший раз б’ю когось. Ой ну… — він винувато почесав потилицю. — Коротше я його не вбивав побив трохи тай усе. Ви ж знаєте що я говорю правду.
— Ти посилав когось добити пацана?
— Ні.
— Чи бачив ти когось хто заходив в провулок?
— Ні.
— Ти розповів все що знав стосовно цієї справи?
— Так, — аж закивав Ізак.
Немезида деякий час барабанила подушечками пальців по деревинному столу. Весь цей час підозрюваний нервово пітнів переступав з ноги на ногу. Рейчел закінчила писати і задумливо схилилася над записами.
— Ти підозрюєшся в ненавмисному вбивстві тому ми не можемо випустити тебе на волю.
— Але ж я його не вбивав!
— Однак це не скасовує того факту що Кейр Смог мертвий.
Здоров'як почав виправдовуватись, але Вейн силою заштовхала його в камеру. Ми повернулися у вітальню і мовчки розсілися на свої місця кожен думав про справу.
— На місці злочину не було нічого дивного ня. Виглядало так наче хлопець ня, помер від травм.
— Людське тіло досить крихке, один точний удар, невдале падіння може запросто забрати життя. Після таких побоїв можливо відбувся крововилив в мозок, пошкодження внутрішніх органів чи щось інше. Хотів Ізак вбити чи ні, це не має ніякого значення, факт в тому, що Кейр мертвий.
— Погоджуюсь ня.
— Не варто впускати з виду реакцію Ізака на затримання, а також свідчення. Він явно не мав наміру вбивати до того ж хлопець був живий коли підозрюваний покинув провулок. Можливо там був ще хтось, — не погодилась Рейчел навіть стукнула по підлокітнику дивана.
— Наразі в нас тільки непрямі докази вини, — тихо промовила Немезида. — До того ж мене турбує листівки з портретами занадто швидко вони з'явилися, наче хтось спеціально постарався.
Розмова повинна була піти на новий виток обговорень, але в цей момент мій живіт видав крик кита. Я ніяково відкашлявся, однак Вейн дивилась на мене як на комаху Рейчел закотила очі.
— Схоже вечерю відкладати далі не можна, — ледь помітно усміхнулася богиня.
Вейн помасажувала скроні після чого встала. Все ж сьогодні була її черга готувати. Я проковтнув повний рот слини вже представляючи як буду куштувати смаколики кішки.
— Вейн, відпочивай я тебе підміню все ж останнім часом ти постійно на завданнях.
— Дякую Рейчел, буду винна тобі, — дівчина-кішка вперше з весь час нашого знайомства тепло усміхнулася.
— Руді, а ти чого розсівся? Вставай допомагати будеш.
Варто було мені почати жалітися що в мене також день був тяжким як дівчина нагородила мене льодяним поглядом. Зазвичай це не діє на мене, але статус нахлібника давив.
На кухні ельфійка змусила мене робити те що я ненавидів найбільше: чистити цибулю, овочі та особливо рибу. Від одного тільки запаху риби мене вже почало нудити.
— Ой Руді, вибач я просто задумалась, цибулі забагато, але не хвилюйся лишні інгредієнти не пропадуть в холодильнику.
— Задумалась? Ти ж поставила відерко і сказала почистити!
— Так я не мала на увазі все, дві штучки достатньо.
Я дорізав цибулю відклав ніж і рукавом витер сльози. Мої червоні очі впились в спину цієї підлої ельфійки. В цей момент я придумав план помсти та стримано усміхнувся і продовжив чемно виконувати її розпорядження. Так тривало деякий час, але одна річ не давала спокою Рейчел.
— Щось не так Руді?
— Ні, все нормально.
— Тоді чого ти на мене витріщаєшся? І ця противна усмішка.
Я спробував приховати посмішку коли побачив як вона скривила носик. Але час від часу все ж глядів на дівчину яка була схожа на роздратовану кицьку.
— Я розумію чого ти добиваєшся, ти думаєш що зможеш скористатися цим дешевим трюком? Наївний навіть не думай що я дозволю тобі байдикувати.
Рейчел переможно задрала ніс, я ж відповів ще більш наглим поглядом і неприхованою усмішкою. Дівчина витримала мою атаку, однак вона не очікувала що мої очі маслянисто ковзнуть вниз. Маленькі груди, тонка талія і облягаючі шортики. Мені навіть не прийшлось уявляти її без одягу, адже я вже все бачив.
Ельфійка не витримали і прикрилася ручками. Лице палало від люті, ополоник в її руках тремтів. Але щоб звалити з кухні потрібно дотиснути.
— Ти чого Рейчел, злякалася дешевого трюку?
— Геть! Вимітайся виродок.
Я різко розвернувся і переможно стиснув кулаки. Мені не прийдеться чистити рибу! Перемога, повна перемога! Однак у дверях стояла Немезида від якої моя усмішка застигла. Бугай з провулка просто невинне чихуахуа в порівнянні з Немезидою.
— Ви схоже ладите.
— Не думаю що зможу знайти спільну мову з цим… — злобно промовила ельфійка, але так і не змогла підібрати слова. В цей момент щось зашкварчало на сковорідці тому Рейчел використала це як привід, щоб не закінчувати речення.
— Руді, я вже деякий час хочу обговорити з тобою одну тему. Давай не будемо заважати Рейчел і відійдемо у вітальню.
Вона посміхалася і здається тон був звичайним, але моя кофта промокла від поту. Однозначно вона хоче підняти тему стосовно мого перебування в кімнаті Рейчел. У вітальні богиня елегантно сіла на своє крісло, я ж не наважився тому стояв по стійки струнко. На жаль кішки поруч не було.
— Сідай Руді не соромся, — м'яко промовила богиня. Я підкорився, хоча напруга в тілі нікуди не зникла. — Не хвилюйся, я не збираюся забороняти ваші стосунки. Це ваша справа.
У мене просто відвисла щелепа, в прямому сенсі. З чого Немезида взяла що я залицяюся до Рейчел? Відверто кажучи, стосунки це останнє про що мені варто думати. Поки я тихо дивувався богиня поклала мені на плечу свою м'яку долоню.
— Напевно ти ще не знаєш, але Рейчел для мене як донька, яку я дуже люблю.
Варто було її словам затихнути як я відчув силу. Непереборну могутність наче стихія, тиранічна чиста і готова в будь-який момент розчавити. Я забув як дихати рухатись та навіть думати все що залишилось це червоні очі Немезиди та міць.
— Руді, якщо ти образиш Рейчел ти пожалкуєш що переродився в цьому світі.
Богиня забрала свою руку і відчуття сили зникло. Я нарешті вдихнув і витер холодний піт з чола. Тепер зрозуміло чому місцеві так поважають богів, порівняно з тією міццю ми всього лише пилинка. Однак я не збирався через свій жалюгідний страх змінювати своє відношення до Немезиди.
— Я проклятий прибулець з признаками ПТРС, романтичні стосунки зі мною приречені на занепад. Я це все прекрасно усвідомлюю, тому не збираюся комусь псувати життя. Тепер конкретніше, обіцяю ніяких романтичних і тим більше сексуальних стосунків з дівчатами із сім'ї.
— Ем Руді, не потрібно таке говорити, — зніяковіла богиня.
— Ні, якщо це тебе турбує, то варто з самого початку виставити рамки. І взагалі я дражнив Рейчел тільки з однією ціллю не чистити рибу. Ох як згадаю яка вона холодна і слизька на дотик. Бррр.
— Значить, ти просто звалити хотів?
Рейчел увійшла в кімнату з тарілками та чайником з чашками. Вона зберігала свій холодний вираз обличчя, але я готовий заклястися що ельфійка внутрішньо потирає руки. Ця клята дівка.
— Попереджаю Рейчел, якщо ти змусиш мене торкатися до риби я розціню це як об'явленням війни.
— Руді, ми не будемо відмовлятися від морепродуктів через твої забаганки, — спокійно промовила ельфійка і розставила тарілки на стіл, після чого знову пішла до кухні.
— Відкрию один секрет Рейчел також не любить рибу. Готувати може, а ось їсти ні за що, — підморгнула мені Немезида.
***
Заніс Люстра роздратовано стукав по своєму лакованому столі. Поруч була газета на головній шпальті якої була емблема його сім'ї. Заголовок змушував його скрипіти зубами: Сім'я Сома відпустила вбивць на волю. Чи безпечно тепер ходити вулицями Ораріо?
Члени його сім'ї досить часто створюють проблеми тому він вже звик до поганих чуток від яких легко позбутися якщо брязнути капшуком. Власники трактирів за хорошу знижку влаштують все в кращому виді. Але на цей раз вони зіткнулися з сім'єю Немезиди.
Більшість власників трактирів відразу відмовились співпрацювати. І Заніс прекрасно розумів чому. Побічний бізнес деяких трактирів і барів зовсім не випивка, а збір і розповсюдження інформації. Тому сім'я Немезиди має вплив на такі заклади. До того ж ця стаття.
Заніс зло зім'яв газету і викинув в дальній кут кімнати. Чоловік зняв окуляри і стомлено потер очі. Зараз йому необхідно прийняти рішення як діяти далі.
В той самий час троє авантюристів сиділи в камері. Високий чоловік ходив туди назад і виглядав тюремника. Невдовзі терпець увірвався і він стукнув кулаком по стальних ґратах.
— Гей випустіть нас! Заніс ми так не домовлялись!
— На що ти розраховуєш? Що цей очкастий почує тебе і таки: йой я помилився, пробачте мені, зараз випущу?
— Цей жадібний виродок витрусив з нас всі гроші і обіцяв відмазати, а тепер ми знову в камері! — чоловік ще раз стукнув ґрати та гляну на Білла який весь цей час мовчав. — Може щось скажеш га? Це ж була твоя ідея! Якби не ти зі своїм легким підробітком ми б не були тут!
— Закрий свою хрюкавку, інакше я тобі зараз зуби перерахую.
Наступні слова авантюриста застрягли в горлі. Це були не пусті слова, Річі розумів що може здорово відгребти. В цей момент двері від в'язниці відчинилися і в кімнаті увійшов тюремник. Біллі підвівся і подався до дверей камери відштовхнувши Річі в сторону.
— Білл у мене погані новини. Твій син він…
— Ну не тягни!
— Його забили на смерть...
Білл наче отримав удар під дих, перед очима потьмяніло повітря не вистачало. Він безвільно позадкував поки ногами не вперся об ліжко і не звалився назад. У світлі факела чоловік бачив як тюремник ще щось триндить як відкривається його рот, але звук не доносився до нього. Його син помер.
***
Після вечері я пішов мити свою тарілку, Вейн якраз виходила з кухні. Кішка не звернула на мене уваги просто махнула хвостиком. Я не зміг стриматись і проводив красуню поглядом. Зазвичай коли дівчина виходить на вулицю то одягає непримітний мішкуватий одяг і тільки дома дозволяє собі короткі сукні і колготки. Однак через мене сукні тепер до колін.
До речі, щоб хвостик не підіймав нижній край спідниці в сукні зроблено дірочку спеціально для хвостика. Це виглядало дуже мило я навіть задивився і стукнувся мізинчиком об стілець.
На щастя Вейн не помітила мого погляду тому я зміг вимити тарілку і побрів до своєї кімнати. Однак навпроти моїх дверей мене очікувала ельфійка схрестивши руки.
— Я довго думала стосовно справи Ізака і прийшла до висновку що необхідно обшукати місце злочину ше раз.
— І ти хочеш, щоб я тебе туди відвів? Окей.
— Руді, я розумію що ти не хочеш, але якщо ми нічого не зробимо невинна людина може сісти за ґрати, — не почувши мою згоду почала вмовляти дівчина як раптом запнулася на півслові. — Що?
— Ну, я погодився, бери ліхтарик.
— Угу, — ельфійка ніяково прочистила горло і пішла геть.
Я ж зітхнув і почимчикував до дверей. Сьогодні однозначно найскладніший день в цьому світі. Радує хоча б те, що зілля лікування дозволяє відновити витривалість, а то я б уже давно звалився з ніг.
Рейчел швидко знайшла все необхідне тому ми без затримки відправились на місце злочину. Йти виявилось далеченько, тим більше я був не знайомий з тією частиною міста тому прийшлось поплутати трішки, однак ми прийшли.
Ельфійка дістала із сумки лампу, бачив подібну штуку в книгах історії здається вона називалася керосиновою лампою. Рейчел відкрила скляну кришку і поставила магічний камінь, який завис над постаментом, з'явилися магічні написи і камінь засяяв. Вона повторила це саме із другою лампою і простягнула мені.
— Ти не зобов'язаний мені допомагати.
— Окей.
Я не прийняв лампу, а Рейчел так і застигла з протягнутою рукою. Вона цілу хвилину просто стояла не в змозі вимовити й слова. А потім дерев'яним кроком зайшла в провулок. Я беззвучно усміхнувся та притарабанив бак для сміття який стояв на головній вулиці.
— Це що?
— Я подумав що якщо ми все одно будемо перевертати тут все догори дригом, то варто вже і прибратись. Так би мовити, знищимо дві цілі одним пострілом.
Сапфірові очі дівчини засяяли вона закріпила ліхтарі на проржавілому гачку над провулком. Місце злочину майже не змінилось, сліди крові досі були на стіні навіть друзки скла від пробірки валялися на землі тільки тіло і його речі пропали.
Ми розпочали пошук зачіпок, правда ми не знали що це може бути, але надіялись на те, що коли побачимо цю річ, то точно її впізнаємо. Ініціатива чудова, похвальна, але за півтори години нічого цікавого! Пусті пляшки з-під вина ящики гнилі яблука всяке незрозуміле сміття.
Тому ми змінили підхід і стали викидувати те що точно не стосується справи. Роботи було багато, але ельфійка без дорікань і не боячись забруднити руки працювала. Я не хотів їй поступатися тому також допомагав. Кинувши чергову пляшку в бак, яка з противним дзвоном розлетілася на друзки.
— Слухай Рейчел, а чому колби з зіллям скляні? — спитав я просто щоб розірвати тишину. Ельфійка раптом завмерла. — Просто хіба скло не крихке? Логічно було б робити пробірки із заліза, так вони б були більш надійні.
— Руді, ти геній! — раптом викрикнула дівчина і поплескала мене по плечах. Руки в неї були брудні тому похвала супроводжувалась неприємним запахом.
— Залізо не використовується з двох причин. По перше всі метали проводять магічну енергію тому зілля швидко псуються в таких колбах, а по друге, — дівчина дістала зілля лікування з підсумка на стегні. Вона підняла пробірку на рівень очей і відпустила. З дзвоном пробірка зіткнулася з кам'яною кладкою декілька разів відскочила, але не тріснула. — Це не звичайне скло, а Дворфійське. Воно майже невагоме і міцне, хіба що…
Ельфійка наступила на пробірку, але я не зміг стерпіти такі витрати.
— Стій! Якщо тобі не потрібне це зілля, то краще віддай мені.
— Кхм. Я щось захопилася, — ніяково пробурмотіла дівчина і піднявши пробірку сунула назад в підсумок. Після чого схилилася над друзками пробірки Кейра.
— Тобто розбита пробірка свідчить про те що в провулку хтось був. Залишається тільки довести що друзки з Дворфійського скла.
— Саме так. Якщо наша теорія підтвердиться, ми зможемо довести що Ізак не вбивав Кейра.
Дівчина розгорнула платочок і швиденько переставила туди всі кусочки. Після чого піднялася і з довольною моською попрямувала на вихід.
— Чекай ти дещо забула.
— А? Ти правий, давай скоріше закінчимо тут і відправимось додому.
Однак швидко все одно не вийшло занадто давно тут робилися порядки. Проте, натхненна ельфійка працювала за трьох тому ми впорались за годину. Ексцес стався тоді коли прийшов час виносити бак назад на головну вулицю. Я як хлопець повинен був взяти це на себе, але не те щоб підняти, навіть перетягнути не вийшло.
Тому мені прийшлось з червоним лицем дивитися як тендітна дівчина легко переносить бак який був в три рази тяжчим ніж вона. Моя чоловіча гордість знову отримала смачний удар під дих. Добре що хоч Рейчел не зловтішалася.
Далі
Розділ 9
Я хапав ротом повітря наче загнаний кінь. Ребра боліли нестерпно, але права рука просто палала від болю. Так валяючись на землі я повільно чекав коли біль стихне. — Схоже я трішки перестаралася, — ніяково пробурмотіла амазонка. — Ш-шу-ка. Ледь чутно прохрипів я та хотів розвернутися в бік амазонки, але варто було ворухнутися як нова порція болю паралізувала мене. Дівчина обережно перевернула мене на спину і приклала до губ пробірку із зіллям зцілення. Я зробив ковток освіжаючої рідини разом з кров'ю з розбитої губи і відразу відчув полегшення. По тілу прокотилася освіжаюча хвиля відновлення. Біль стихав. — Ну не дивись на мене так пацан. Ти ж сам мене попросив довести твоє тіло до межі. Хто ж знав що тебе не зупинить перелом. — Іди до біса. Звісно я хотів дослідити скільки ушкоджень я витримаю, але це уже занадто. Мені вже доводилось ламати руку, однак цей раз не іде ні в які ворота. Навіть з моїм підвищеним больовим порогом це було занадто. — Капець, стараєшся допомагаєш, а натомість: іди до біса. — Трясця, та я мало не здурів від болю. І ти хочеш, щоб після цього я тобі дякував? Ти ж авантюристка четвертого рівня хіба не могла акуратніше зламати руку? — Ну зате тепер ми знаємо що ти запросто зможеш битися зі зламаними кінцівками. Залишилось тільки Берсерка отримати і після цього тобі не буде рівних. У мене не залишилось цензурних слів. Я зціпив зуби підвівся і почимчикував до лавки. Амазонка встала поруч та закинула мою руку собі на плече при чому притиснула моє лице до свого бюста. Що я можу сказати подіяло, чорт забирай. Занадто вони м'якенькі та приємні на дотик. Дівчина обережно усадила мене на лавку і швиденько збігала до діжки з дерев'яною зброєю. Ельза використала поламані частини мечів, щоб наклала шину. — Давай так наступного разу я тебе пригощу випивкою. — Не потрібно. — Чого? Невже не сподобалось? — Ні, просто якщо я піду в відрив хто за тобою буде приглядати? Амазонка сіла поруч. Грайлива усмішка виникла на її обличчі і навіть красиві ямочки з'явилися на щоках. — Ти що переживаєш за мене? — Звісно. — Пхаха, — вона зірвалася сміхом. Навіть стукнула мене по плечу через що я зашипів. — Мало тобі Рейчел так ти й до мене шари підкочуєш. Не дурно не дурно, що ж підкат зараховую. — Це називається відповідальність, дурепо. — Круто звучить, але тобі не варто так запарюватись. Коли я буха чоловікам краще триматись від мене подалі інакше можна залишитись без яєць. Прецеденти уже були. Я криво посміхнувся, хоча внутрішньо полегшено видихнув. Все ж минулого разу мені ледь вистачило витримки. Ще б трішки і… Наче в підтвердження моїх побоювань рука почала пульсувати від болю. — Випий ще одне і стане краще, — дівчина протягнула мені середнє зілля лікування. — Ого, а ти, виявляється багата дамочка, раз можеш розкидуватись грошами направо і наліво. — Якби ж, — важко зітхнула амазонка і навіть шмигнула носом. — Просто наша Рубі алхімік тому ми можемо отримати зілля зі знижкою. Я стиснув губи, щоб не вилаятись, після чого забрав флакон і одним махом поза жодними сумнівами спустошив колбу. Та попросив Ельзу розповісти про алхіміка сім'ї. — А що тут розповідати? Рубі готує для нас зілля по собівартості. — О, он воно як, знав би я раніше не витрачався б останні гроші в якійсь лівій крамниці. — Ну пацан, всяке буває кожен робить помилки та взагалі минуле вже не повернути, — дівчина натягнуто усміхаючись і встала з лавки. — Коротше якщо хочеш отримати зілля іди до Рубі. За гроші не хвилюйся розкажи їй щось цікаве і вона тобі задарма все зробить. — Навіть так? — Угу. Іще один момент Рубі часто захоплюється своїми експериментами тому нічого не помічає навколо. В особливо запущених випадках вона може спати вдень, а працювати вночі. Коротше стукати не має сенсу просто заходиш і дієш по ситуації. Амазонка махнула рукою і спокусливо хитаючи стегнами пішла геть. Після ситного сніданку я пішов до дверей лабораторії та постукав, але мені не відповіли. Звісно вриватися в лабораторію Рубі я не збирався. Адже по перше, можна зіпсувати експеримент, а по друге, я можу побачити те що не повинен. А дратувати дівчину яка буде готувати для мене зілля не дуже розумно. Хто його знає які випадкові побічки можуть бути в тієї бурди раптом це якось вплине на моє лібідо. Рука не боліла, але відчувалося, що до тяжких навантажень я ще не готовий тому прийдеться вбити якось час. А з цим якраз серйозні проблеми. Голонету тут звісно немає тому про відосики, ігри, фільми, музику, аніме чи якісь лайтові новели можна забути. Залишається тільки нудна бібліотека, де навіть найцікавіше фентезі схоже більше на казку. Всі чимось зайняті Рейчел займається склом, Немезида готує якісь документи до суду, а амазонка і Вейн допомагають богині. Так провалявшись на дивані пару годин обійнявшись з книжкою я нарешті вирішив спробувати постукати ще раз. Не сильно на щось надіючись підійшов до дверей, але не встиг навіть руку підняти. — Привіт, — жваво поздоровалась дівчина позаду. — Ти новий член сім'ї? Як звати? — Руді, Руді Ешворд. — Рубі, називай мене просто Руб або Рубі коротше як хочеш. Забавно Рейчел Рубі і Руді три р в одній сім'ї. Коли я розвернувся то побачив хоббіта. Мініатюрну дівчину яка була всього лише метр з хвостиком. Короткі яскраво червоне волосся було наче бушуюче полум'я. Одягнена вона була в коротку плісировану спідницю і білу кофту. — Ну чого ти стоїш заходь, — не дочекавшись моєї реакції вона відкрила двері. — Так що ти хотів? — Десять флаконів слабкого зілля лікування і три середнього. — Дай мені десять хвилин, ні, сім буде достатньо. Дівчина підійшла до шафи яка займала всю ліву стіну і відкрила одну із багатьох маленьких шухляд з біркою Міроген та дістала звідти баночку. Мірною ложкою вона висипала сірий порошок на одну із вішок терезів і поставила гирьку на іншу. Вимірявши необхідну вагу дівчина пересипала в колбу з водою та поставила на магічний нагрівач. Після цього наступний інгредієнт вона почала перемелювати в суспензію з допомогою ступки. Рубі виглядала дуже зосередженою тому я не став її відволікати і присів на диван. Права частина кімнати була відведена під бібліотеку, а також тут була звичайна шафа. Зважаючи на те що інших дверей тут не було, то скоріш за все дівчина прямо тут і живе. Приблизно через десять хвилин Рубі закінчила створювати зілля. Тепер в спеціальних підставках стояли тринадцять флаконів, три з яких мали більш насичений колір. — Фух, закінчила непогана розминка, — дівчина витерла неіснуючий піт з чола. — Ох скільки ще роботи ще стільки потрібно за сьогодні зробити… Просто жах. — Ти можеш приготувати снодійне? Хоча можливо ти маєш можливість приготувати препарат який пригнічує дельта-фазу сну? Хоча, забудь я вимагаю неможливого. — Так, так, так, а ось це я взагалі не зрозуміла. Поясни. Дівчина перетягнула стілець та сіла прямо напроти мене, її карі очі сяяли від цікавості. Я внутрішньо усміхнувся рибка проковтнула наживку. Тепер головне вдало розіграти карти. — Якщо коротко, то згідно з дослідженнями Альфреда Луміса сон поділяється на чотири фази: дрімоту, поверхневий сон, сон помірної глибини і глибокий сон, саме під час останньої фази ми бачимо сни. Упродовж ночі ми декілька разів переходимо з однієї фази сну в іншу. — Вперше таке чую. І хто такий Альфред Луміс? — Було б дивно якби ти про це чула все ж це інформація з іншої планети. Рубі розгублено закліпала очима, потім скептично нахмурила брови. Я прочистив горло після чого розповів більш детально про Ерантал акцентуючи на розвитку науки. — Вау, це неймовірно! Мій мозок просто кипить! Інша планета, інший рівень розвитку! Стоп мова, звідки ти знаєш Коїн? — Ми можемо про це поговорити після того, як ти приготуєш снодійне. — Угу, скільки тобі флаконів? — Один, все ж я не знаю як себе поведе прокляття. — Прокляття? — Довго розповідати. Рубі смішно надула щоки як хом'ячок, але все ж взялась за виготовлення зілля. На цей раз процес зайняв більше часу, до того ж було використано не менше двох десятків інгредієнтів. — Тримай. — Ага, — я прийняв від неї флакон з яскраво рубіновою рідиною. — А як ви, алхіміки перевіряєте ефективність зілля? — Більшість рецептів пройшли випробування часом, а ось з новими все складніше. Але в основному перевіряється на тваринах, а потім на добровольцях інколи алхімік випробовує все на собі. — А конкретно це зілля? — я підняв рубіновий флакон, вже не впевнений що пити це хороша ідея. — Тут можеш не хвилюватися це зілля я випробовувала на собі. Я відсунув флакон трохи далі від себе. А потім розповів про сліпе подвійне тестування яке можна застосувати навіть в цьому світі. Суть підходу полягає в тому, що ні дослідник який записує результат, ні піддослідний який прийняв ліки не знає чи це плацебо, чи препарат. І тільки в кінці, коли зібрані результати неупереджена особа підбиває підсумки. — Упередження… Значить через те що я зацікавлена в вдалих результатах несвідомо впливає на мою оцінку? — Саме так. Карі очі Рубі сяяли від захвату дівчина підсунулась на стільці ще ближче. Наші коліна вже майже торкалися, але і цього їй було не достатньо вона витягнулась вперед наче це допоможе їй отримати більше інформації. Тепер я розумію вислів “зазирати в рота”. Така зацікавленість не могла не підкупати тому я почав розповідати про різні хімічні штуки що ще памятав зі школи. Рубі була просто в захваті вона навіть почала занотовувати кожне слово і репліку. Але витрачати цілий день на балачки не входило в мої плани. — Рубі, було приємно потеревенити, але підземелля не чекає. — Що? Але Руді навіщо? Тобі не вистачає грошей тоді я тобі дам, ні позичу! — зніяковіла дівчина. — Вибач, але щоб проводити експерименти необхідне фінансування. — Крім грошей мені потрібен іще досвід. — Ідея! — Рубі піднялась і стільця та гордо вип'ятила груди. — Я піду з тобою. Все це не обговорюється я чекаю тебе через п'ять хвилин біля виходу. Дівчина не дочекалася на мою відповідь, відчинила шафу і почала витягувати одяг. Я знизав плечима взяв свої зілля та подався до дверей, позаду був шурхіт одягу та якась метушня. Була спокуса глянути чим там займається лолька, але і показатися збоченцем не хотілося. Тому тільки коли зачиняв двері за собою я побачив як вона безсоромно зняла з себе кофту, демонструючи красивий бюстгальтер чорного кольору. Через п'ять хвилин Рубі в сукні до колін і з магічним посохом чекала мене в коридорі. Дівчина навіть встигла попередити богиню що ми йдемо. По дорозі до Вавилонської вежі я постійно щось розповідав, тому ми навіть не помітили як спустилися на третій поверх. Гобліни і кобольди вже не були мені противниками, навіть з двома трьома мені вдавалось з легкістю справлятись. — Руді вперед! Руді ти зможеш! Підбадьорювала мене лолька махаючи своїм посохом, а зелений смарагд вмонтований в дерево навіть сяяв при її рухах. Я ж в той час розпоров черево одному кобальду, другий кинувся на мене. Крок назад і наношу швидкий діагональний розріз. Монстр приймає його на довгі пазурі. Посипались іскри та мій клеймор відлітає в сторону, пальці монстра переламані. Слабке скиглення майже миттєво змінюється на злобне гарчання і спробу вкусити. Але це було занадто повільно, моє коліно смачно врізається в нижню щелепу, а зворотним рухом клинка я перерізаю шию. — Вау просто вау, — промовила дівчина обережно переступаючи трупи і калюжі крові. — Ти ж ніби недавно приєднався до нашої сім'ї, а справився з трьома кобольдами майже миттєво. Ти однозначно готовий спускатися нижче. — А ти зі своїм посохом зможеш хоча б себе захистити? — Може я і маг, але ще я й алхімік, — гордо випнувши груди промовила дівчина обережно погладивши сумку через плече. — Давай закінчуй зі своєю брудною справою і продовжимо спуск. Я вийняв всі магічні камені, також мені пощастило і випали кігті кобольда який із задоволенням пообіцяла викупити Рубі. Через те, що на цьому рівні мені справді було легко, ми спустилися відразу на шостий. Проходи стали ширші, стеля також вищою хіба що флуоресцентного моху стало трішки менше тому потолок ховався в напівтемряві. — Ого, не думала що нам так відразу повезе. Перед нами стояла Войовнича тінь — найсильніший монстр на шостому рівні. Висока темна статура зіткана зі пітьми мала три гострі кігті і виглядало досить небезпечно. Побачивши нас монстр ринувся вперед. Перший удар я зустрів жорстким блоком. Скрегіт металу, іскри і мене відтісняють назад. Руки гудять від напруги, але тінь не дає і миті на відпочинок. Противник знову ринувся в атаку однією кінцівкою він зупинив мій меч, а іншою замахнувся. Я пригинаю голову і ледь встигаю ухилитися від атаки. Крок назад і пробую розрізати противника знизу вверх. Знову скрегіт металу і контратака, яка віддалася пекельним болем на передпліччі. Відчуваю як кров стікає по руці, пульсуючий біль, але все це відходить на другий план коли монстр знову атакує. Град ударів стрімких і одноманітних я зустрічаю жорсткою обороною постійно відступаючи, але варто було тіні розмахнутися як вже настала моя черга. Горизонтальний удар впивається в м'яку плоть, поки не стикається з чимось твердим. Всього лише мить і Войовнича тінь яка намагалася мене ударити раптом зникла з тихим хлопком залишивши по собі тільки невагомий пісок. — Я звісно переміг, але пішов в мінус, — пересвідчившись що навколо немає небезпеки я вклав меч в піхви та оцінив неглибоку рану. Кофті капець, а ось зілля лікування і справді шкода. — Ну зате ти отримав безцінний досвід, як на мене – непоганий обмін. Тим більше у нас ще є час. — Ага. Надіюсь ще зустріти парочку тіней. *** Вейн йшла темними вулицями Ораріо. Її думки були зайняті неприємними новинами. Як і передбачала Немезида, чутки про смерть хлопця дуже швидко почали розповсюджуватися вулицями міста. І основними ворогами в таких розмовах виступали газети, інколи сім'я Немезиди. На жаль Ельзі не вдалося вийти на першоджерело, але ясно одне, якась сила діяла проти них. Вейн не змогла стриматися і важко зітхнула. В майбутньому її чекає ще багато роботи. В цей момент дівчина вийшла на освітлену частину вулиці. Охоронці сім'ї Сома підпирали собою кам'яні ворота. Пики в цих ожирівших свиней вже були червоні. Тому вони до останнього моменту не помітили дівчину. — Еее стій! — Ти куди? У тебе є якесь діло? — Так я хочу побачити вашого командира, — холодно відповіла дівчина намагаючись не дихати, ато від самого перегару її нудило. — А ви домовлялися про зустріч? — Просто передай що я із сім'ї Немезида. Вейн зняла каптур, чоловіки аж закашлялись, поки один кліпав очима другий сказав щось про Заніса і звалив. Декілька хвилин бідний охоронець пітнів і боявся навіть слово сказати, тільки коли повернувся другий він зміг видихнути. — Можете заходити, тільки зброю залиште. Дівчина-кішка відкинула плащ демонструючи стальні тонфи які висіли у неї на поясі. Охоронець простягнув руку, але йому не вистачило сміливості забрати зброю. Повільно він глянув на Вейн і застиг мов кролик перед удавом. Дівчина виглядала спокійно, але зелені очі відверто лякали. Охоронець щось пробелькотів, що вона може проходити. Звісно йти на чужу територію озброєним вважається поганим тоном, що може призвести до війни між сім'ями. Однак Вейн отримала дозвіл від богині. Біля входу кішку зустрів інший чоловік який повів її на другий поверх. Звісно він також натякав, що тонфи варто залишити, але Вейн удала що не розуміє. Нарешті вона увійшла в кабінет командира сім'ї. — Добрий вечір чим зобов'язані таким раптовим візитом? — Опустимо ці безглузді формальності ня, та відразу перейдемо до справи ня. Викинь Біллі і його шайку із сім'ї, — промовила кішка схрестивши руки під грудьми. — Це внутрішні справи сім'ї, вас вони не стосуються. — Ваша репутація на дні і це не зміниться поки існують чутки. Але я можу запропонувати вихід. Заніс поклав підборіддя на переплетені пальці і надовго задумався. Згодом чоловік зняв окуляри протер їх шовковою хустинкою, та глянув на свого помічника що досі стояв у дверях. — Вийди, — дочекавшись коли двері зачиняться він продовжив: — Я тебе слухаю. — Репутація сім'ї Сома в будь-якому разі незворотньо постраждала ня, засадиш ти шайку Біллі ня, чи відпустиш ня, люди все одно будуть незадоволені ня. Однак ня, якщо ти признаєш помилку ня… — Вейн на кілька секунд замовчала, щоб випробувати нерви співрозмовника. — Признаєш ня, що ваша сім'я некомпетентна в питаннях розслідування ня, а потім пустиш чутки що ваш бог не допомагає ня… Заніс на мить втратив контроль над емоціями і його губи розтягнулися в кривій усмішці. Адже це справді була непогана ідея. Занісу навіть не обов’язково співпрацювати далі. Однак, Біллі розповів про вино, а значить не важко здогадатися чому єдиний свідок раптово вирішив мовчати. О, ні якщо хоча б частина чуток про сім’ю Немезиди правда, то вони вже не відчепляться. — І ти хочеш, щоб я передав шайку Білла вам? — Це вже вирішувати тобі ня, нам головне, щоб злочинці понесли покарання ня. Вейн підмітила як співрозмовник ледь помітно стиснув губи. Схоже він був роздратований, адже кішка відверто над ним знущалась. Проте, йому вистачило мізків, щоб здогадатися навіщо Вейн прийшла насправді. — Я не можу відпустити Біллі, проте ми готові співпрацювати. Ми офіційно попросимо допомоги сім'ї Немезида, вирок також буде на ваш розсуд. Всі лаври отримаєте ви, однак я надіюсь після цього ви відв'яжетесь від нашої сім'ї. — Неможливо ня. Ми не можемо ігнорувати те що ви зробили зі свідком ня. — Тоді те вино більше ніколи не вийде за межі сім'ї, більше того я готовий видавати будь-якого члена сім'ї який порушив закон навіть бути вашим інформатором. В обмін на те що ви не будете втручатися в мої справи. Вейн від здивування підняла брови. Вона не була настільки наївною, щоб думати про те що світ можна змінити тільки ідеалами та справедливістю. Якби богиня не знала про вино, то Вейн би не сумнівалася. — В такому разі ми готові співпрацювати. Дівчина-кішка нарешті сіла навпроти господаря кабінету поклавши тонфи собі на коліна. Два командири сім'ї почали обговорювати співпрацю, нюанси і способи взаємодії. Вейн також не забула про справу Ізака, тому Біллі дозволять висунути обвинувачення. *** Після закінчення рейду ми з Рубі повернулися додому, де вона нарешті від мене відлипла і те тільки через те що я зібрався в ванну. На щастя при виході лолька мене не чекала, але відпочити все одно не вийшло. — О Руді, помниш ми зібрали друзки скла на місці злочину? Так от, чотири різних ремісники підтвердили що це саме Дворфійське скло. Тобто це доводить що Ізак не винен! Рейчел виглядала щасливою, губи ледь стримували усмішку сині очі сяяли мов справжні сапфіри. Однак після розслабляючої ванни мені було ліньки навіть порадіти. — Ага, молодець. Моя коротка відповідь і смачне позіхання зіпсувало їй настрій. Рейчел майже миттєво повернулася до свого холодного образу. — Руді я іду готувати, ти ж допоможеш мені? — звучало це як питання, але холодний погляд сапфірових очей не передбачав відмову. І знову через свій клятий борг я понуривши голову поплентався за ельфійкою. Дівчина змусила мене чистити овочі, а сама взяла на себе роботу з м'ясом. Трішки згодом в кухню завітала лолька. — Привіт Рейчел як справи? — Рубі? Що ти тут робиш? — Просто прийшла трішки побалакати з Руді, — промовила дівчина і дістала масивний нотатник з ручкою. — І чого ви мені раніше не розповіли про нього? Невже хотіла його собі забрати? — Ха? Що за маячня? — холодно відповіла Рейчел без капельки емоцій. Мене навіть трішки засмутила її байдужість. — Ну якщо він тобі не потрібен я заберу його собі. Руді ти згадував про… — вона зазирнула в нотатник, що брала з собою в підземелля. — Періодичну систему хімічних елементів, розкажи докладніше. — Слухай, а на скільки зіль зцілення я уже наговорив? — Багато… — ніяково промовила лолька і втиснула голову в плечі. — Прекрасно, поки не витрачу це “багато” лишній раз балакати не буду. — Це, це не справедливо ти закінчив на самому цікавому! Лолька схопила мене за кофту і жалібно глянула в мої вічі. Безперечно, мініатюрна красуня яка притискається до моїх грудей з такими очима зламає багатьох. Навіть Рейчел яка спочатку була розлючена зараз виглядала збитою з пантелику. Я поклав ніж на стіл і однією рукою відчепив цю маленьку маніпуляторшу. — Мені потрібні тільки дві речі: зілля і гроші. Зілля з часом псуються гроші ти дати не можеш тому будь чемною дівчинкою і відстань. — Але Руді. Хочеш я заміню тебе на кухні? Буду робити все по дому? — побачивши як я хитаю головою вона на деякий час затихла, а потім раптом змінила тактику. — Тоді що ти скажеш на це? Варто мені було знову повернути голову в її сторону як лолька сміливо задрала свою юбку догори. На ній були сексуальні чорні трусики які привабливо облягали кожну складку. Я навіть важко ковтнув, але відвернутися не встиг Рейчел зреагувала скоріше. Могутнім вертикальним ударом ребром долоні вона відправила лольку на підлогу. Дівчина ойкаючи від болю каталась по підлозі схопившись за голову. Ельфійка тим часом зиркнула на мене стискаючи кулак. Я вилаявся про себе і приготувався до удару, але дівчина не стала мене лупцювати. — Ну що скажеш сподобалось? Ох про що я запитую, ти ледь слиною не захлинувся. Коротше цей неймовірно сексуальний вигляд вартує трішки інформації. — Спиши її із твого “багато” дозволяю. — Але Руді! — заканючила як маленька дівчинка, лолька. Але побачивши що це також не працює впевнено вип'ятила свої груди і задрала носик. — Вмовив збоченець, можеш забрати мій перший раз. Я шкірою відчув холодний погляд ельфійки. Вона поклала ніж після чого повільно розвернулася до Рубі. Знову пролунав глухий удар, ойк, а потім щось упало мов мішок картоплі. — Руді навіть не думай. — А тобі яка різниця з ким я буду цілуватись?! І взагалі яке тобі діло чим займається Руді? — І справді. Рубі вже повнолітня, я також можу нести відповідальність за свої вчинки. Ельфійка завмерла, вся холодна аура зникла наче від подуву повітря. Рейчел розгублено переводила погляд з мене на лолю. — Я просто не можу терпіти вашу хтиві натури поруч. — Пробач, я здається, щось не правильно почув. Можеш повторити? Ельфійка старанно уникала мого погляду. Я ледь стримував себе, щоб не бовкнути: “хто б говорив”. Але угода є угода. Дівчина щось пробурчала собі під ніс і повернулася до плити. — Так що Руді? Як тобі пропозиція? Ти отримаєш мою невинність, а я всі твої знання, як на мене, непогана угода. — Ви хочете звести мене з розуму чи як? — Рейчел, ти досі не розумієш що тут відбувається? — я облишив всі справи і ткнув пальцем в лоб лолці. — Ця мала паскуда тупо маніпулює нами. Вона хоче показати що ця інфа для неї дуже важлива і вона готова піти заради цього на все. А я такий поганий не погоджуюсь. — Але я говорю правду! — Тоді знімай труси! Моя впевнена усмішка заклякла. Ця мала бестія справді запустила свої руки під юбку, схопила трусики і потягла вниз. В повній тишині я спостерігав як чорна тканина повільно ковзала по голих ніжках поки не впала на землю. Щось позаду брязнуло, похолодало, а потім почалось. — Ти що змушуєш її робити покидьок?! — Рейчел, облиш його! Задушиш ж! І ніби цього було мало, на кухню зазирнула Немезида. І що вона побачила? Як Рейчел душить мене ззаду, а Рубі, трусики якої телепалися на одній нозі, намагається звільнити мене. Чорт забирай, мені вже почало невистачати повітря, скільки б я не стукав об руку Рейчел вона не відпускала. Богиня починає злитися. І як вишенька на торті лолька у своїй короткій спідниці скорше за все світить своєю голою дупою. Перед тим як втратити свідомість я побачив як Немезида почала розминати кулаки. До тями я прийшов швидко, по відчуттях так взагалі миттєво. П'янкий запах квітів окутував мене, варто було відкрити очі то побачив миле лице ельфійки. Однак один малесенький нюанс псував все, Рейчел тримала мене на руки як принцесу. Моя чоловіча гордість отримала смачного ляпаса, але наразі важливіше уникнути злості богині. А то вона вже помітила що я прокинувся, ось як очі недобре примружила. — Я зараз все поясню! Коротше Рубі вимагала в мене інфу і вдалась до, як мені здавалось, дешевої маніпуляції, тому щоб зруйнувати її план я дав абсурдний наказ. Не думав що вона піде на таке. — Ти не брешеш, але мене турбує що саме такий наказ виник у твоїй голові. Я прослідкував за поглядом Немезиди та застав момент як Рубі закінчувала натягувати свої трусики догори. Богиня виразно прочистила горло і ельфійка, чий холодний погляд я відчував шкірою, майже кинула мене на підлогу. Ледь вдалось втримати рівновагу. — Ну нічого дивного, я дівчина красива, сексуальна от він і не втримався, — гордо промовила лолька і розгладила спідницю. — Так от Руді повернемось до періодичної системи хімічних елементів. — Для справедливості зазначу що Рубі пропонувала свою цноту Руді. — Ось воно як, — тепер богиня перевела свій суровий погляд на лольку. — Тоді я повинна провести виховну бесіду. Маленька заноза почала теревенити про свої дуже важливі експерименти і мала намір злиняти, та богиня схопила дівчину за шкірку і потягла геть. — А ти куди намилився? — суворо промовила ельфійка, яка вже деякий час працювала за плитою. Навіть не обернувшись вона махнула ополоником на моє робоче місце. — Овочі самі себе не почистять. Мені нічого не залишилось, як знову взятися за ненависну роботу. Після вечері я нарешті дібрався до своєї кімнати і перед тим як лягти випив снодійне. Сон прийшов миттєво, а разом з ним і мої жахи. Запах пилу на майже пустих вулицях, сяйво палаючих високоповерхівок і далекі звуки вибуху. За шибкою тягача проминали знайомі вулиці де-не-де обабіч дороги були видні тіла і могили з саморобними хрестами. Це змушувало моргати частіше і стискувати зуби, але це вже стало моєю буденністю. За вікном була ще пітьма коли я прокинувся, очі злипалися, а сил не було навіть на те, щоб підняти з тумби годинника. Але і так було зрозуміло що зілля не справилось, сон тривав не більше чотирьох годин. Я повернувся на другий бік і спробував заснути знову, але провалитися в блаженну пітьму не вдалось. Ні через годину, ні через дві. Рейчел яку я попередив так і не зайшла зате свого цікавого носика в мою кімнату запхала Рубі. Вона тихенько прочинила двері і зазирнула всередину. Я стомлену подивився на дівчину, яка подарувала мені щиру усмішку. Вона швиденько подалась до мене, на ходу дістаючи свій записник. — Як ти себе почуваєш? Виспався? — Ні. Я капець як хочу спати, але заснути не можу. — Це дія прокляття? Тоді розкажи мені про нього, можливо я тобі допоможу. Мені не вистачало сил на розмови тому я просто кивнув на мій щоденник. Дівчина почала читати одночасно нахвалюючи за мій ретельний підхід до записів. — Кожна дрібничка, навіть графік малюєш. Чудово так ми можемо відслідковувати твій стан. — Радий за тебе, а тепер дай мені якесь зілля-стимулятор чи ще щось, бо я вже не можу. Лолька закрила мій щоденник і підійшла до ліжка з задоволеною мордочкою. Я наперед знав що її наступна ідея мені не сподобається. — Руді, судячи із твоїх записів виходить що ти ні дня як належить не відпочивав. — Був один день коли я відпочивав, так на наступний мене башка боліла і сил не було. — Саме тому нам і необхідно перевірити, це відображення твого морального стану чи ще один прояв прокляття, — дівчина підсунулась до мене ще ближче. — Тим більше ти вже чотири дні не оновлював статус тому це найкращий час. Я важко зітхнув, звісно після вчорашнього мені не хотілося залишатися з Немезидою наодинці. Все ж після її лекції навіть вічно жвава Рубі виглядала повністю вичавленою. — Окей. Тільки дай мені протиотруту. — Краще почекати поки ефект пройде сам, інакше наслідки тобі не сподобаються, — дівчина рухами смішно зобразила блювання і здається, діарею? Лолька не стала мені докучати та покинула мою кімнату. Я провалявся в ліжку до самого обіду поки ефект зілля не зник. Голова боліла нестерпно сил в тілі не було, але живіт потребував своє. У вітальні мене вже чекала Рубі яка, щоб я лишній раз не напружувався сама розігріла мені обід. Відверто кажучи така улеслива поведінка мене дратувала. Тому щоб припинити таке відношення я попросив її більше так не робити, а натомість розповів про все що памятав зі шкільного курсу хімії. Інформації було багато і якщо чесно я не розумів як вона може пригодитися у світі де навіть мікроскопу це не винайшли. — Розумієш Руді, зараз ми алхіміки працюємо навмання. Наче сліпі кошенята ми змішуємо різні інгредієнти та надіємося що отримаємо бажаний результат. Твої знання повністю перевертають моє сприйняття світу. Я також поки не знаю як це використати, але як мінімум я бачу правильний шлях. Так продовжуючи балакати й закінчився мій лінивий день. *** Рубі Браун стояла перед дверми до кімнати Руді рівно в шість ранку. Вона встигла навіть схопити дверну ручку, але раптом схаменулася і вичекала для надійності ще п'ятнадцять хвилин. Тільки після цього дівчина обережно увійшла в кімнату й увімкнула світло. Хлопець сидів на ліжку опустивши голову на руки. Рубі вже більш впевнено підійшла до нього і бадьоро поздоровалась. — Добрий ранок. Як спалось? — Мені хріново. Браун не сподобався цей тихий повний смертельної втоми голос. Вона обережно підійшла ближче і хлопець нарешті підняв лице. В ту ж мить дівчина злякано відсахнулася. Його обличчя було блідим наче в трупа, очі запали, губи потріскали від сухості. Але те, що лякало найбільше це ледь помітні чорні вени які виднілися через бліду шкіру. Рубі взяла себе в руки і дістала із карману середнє зілля зцілення. Вона припідняла голову хлопця і приклала пробірку до губ. — Ну ж бо пий! Він стомлено глянув на неї своїми пустими очима і повільно зробив ковток. Один другий третій. У нього навіть зявилися сили тримати пробірку самостійно. Рубі дочекалася поки він вип'є все до останньої краплі і швиденько вибігла з кімнати. Дівчина різко розбудила богиню і потягнула її в кімнату Руді. Стомлена Немезида навіть не розуміла що відбувається і просто дозволила себе кудись вести, тільки побачивши Руді вона остаточно прокинулась. — Що в біса відбувається? — Необхідно оновити його статус, негайно, — промовила Рубі та почала стягувати футболку з хлопця. Руді реагував заторможено, пробував сам зняти, але виходило кепсько, в його руках не було сили. На щастя лолька справилась з одягом і тепер вони бачили торс усіяний синцями та чорними венами. Богиня нарешті почала діяти, вона розвернула хлопця до себе спиною і прокусивши великий палець зубами почала оновлювати статус. Татуювання сім'ї ожило, засяяло, цифри стали змінюватись. Не відволікаючись богиня поставила питання: — Що відбувається Рубі? — Ми вирішили дослідити вплив прокляття на відпочинок. — Тоді чого він виглядає так наче скоро помре? — зло проговорила Немезида закінчуючи обновляти статус. — Тому, що прокляття витягнуло з мене всі сили. Бліда наче в мерця шкіра повільно поверталася до нормального відтінку чорні вени пропали. Хлопець одягнув назад свою футболку після чого ніяково прикрив богиню своїм одіялом. Все ж короткий пеньюар, який вразливо підкреслював спокусливу фігуру богині, був занадто сексуальним. Особливо якщо додати довгі ніжки і розпущене волосся. — Раніше я думав що прокляття не має прямого відношення до мого самопочуття, підозрював що це просто відчуття провини. Але тепер стало достеменно відомо що ця хрінь жере мене зсередини. — Виходило що чотири дні не оновлювати статус може обернутися для тебе… Рубі не стала закінчувати. Все ж уже ніхто не сумнівався що сьогодні Руді Ешворд мало не помер. Лолька відчувала провину, адже ще трішки і її експеримент міг призвести до непоправних наслідків. — Заєбісь, тепер мені до кінця життя необхідно підвищувати свій статус, інакше здохну. Він опустив голову і витріщився на підлогу пустим поглядом. Немезида спробувала покласти йому на голову руку, але він агресивно відкинув її. — Мені не потрібна твоя жалість. — Руді, я вже тобі казала у твого прокляття є слабке місце залишилось його тільки знайти. — Немає ніяких гарантій що в цієї херні взагалі є слабке місце. — Руді… — Не важливо, — він перервав Немезиду і підвівся. — Мені треба тренуватись, не заважайте.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!