Проводивши поглядом спини членів сім'ї Локі я підійшов до Вейн. Дівчина ретельно обшукала хлопця викладаючи все з карманів на світло. Декілька пустих пробірок, три колби з рожевою рідиною капшук з валісу, але ні одного зілля зцілення. І тут дівчина помітила уламки скла, з правого боку від тіла. Вона двома пальцями легенько пройшлась по поверхні брущатки та понюхала. 

— Зілля зцілення ня.

— Можливо я знаю хто вбив його.

— Га? — Вейн повільно розвернулась і вп'ялась очима в мене. — І ти говориш про це тільки зараз ня?

— Потім прочитаєш мені нотації. Пацана завів в провулок чоловік, високий майже два метри накачаний з голим торсом. Короткі коричневі волоси, і рваний шрам на правій щоці. 

— У нього випадково немає опіка на правому плечі отут ня?  

Я напружив память, не те щоб в тій ситуації у мене була можливість розглядати здорованя. Тим більше в темному провулку, але після того, як Вейн сказала на правому плечі і справді був якийсь слід.

— Точно такий продовгуватий.  

— Ясно ня, — промовила дівчина і ще раз глянула на труп після чого вийшла з провулок на ходу кинувши: — Стережи це місце поки я не повернусь ня.

— Окей

Кішка застрибнула на дах, і через декілька стрибків зникла в темряві. Я зітхнув і став біля входу в провулок. Перехожі не звертали на мене увагу і просто йшли по своїх справах. Я спостерігав як незнайомі люди, звіролюди й ельфи про щось весело гомонять інколи сміялися. Не знаю скільки так пройшло часу, але згодом повернулася Вейн разом зі співробітниками гільдії. Шестеро людей увійшли в провулок, а кішка махнула рукою мені та пішла в бік західної вулиці.

— Ти знаєш хто підозрюваний?

— Ізак Райтман ня. Член сім'ї Януса.

— Хіба для того, щоб втрутитись в справи сімей не потрібна офіційна заява однієї зі сторін?

— Ти постраждав ня, за це ми його і схопимо ня, — коротко відповіла дівчина. 

На жаль до дому Януса прийшлось досить довго перти, майже пів міста прийшлось пройти. Але це було не найгірше, підозрюваного не було дома тому нам прийшлось піти ні з чим. Ну майже, ми дізналися в яких барах може бути Ізак.

В першому здоров'яка не було, а ось на підступах до другого я ще з вулиці почув знайомий баритон. Цей покидьок ржав на весь трактир так, що його було чутно з вулиці. Я глянув у вікно і побачив саме того чоловіка який мало не прибив мене в провулку.

— Вейн, дозволь мені зайти першим. А ти поспостерігай за його реакцією.

— Навіщо ня?

— Ну просто на всякий випадок, додаткові докази не завадять, — промовив я вдаючи із себе великого детектива. 

Кішка підняла праву брову і кивнула. Я поділився своїм планом дій після чого нарешті увійшов в бар. На відміну від фільмів на мене ніхто уваги не звернув від слова зовсім. Тому я без жодних перешкод пройшов до столика Ізака і його друзів.

— Здоров.

— Га? — здивувався здоров'як і відклав свій кухоль розмірами з маленьку діжку. — Ти шо тут робиш сраний стерв'ятник?

— Я хотів обговорити ту справу з провулка.

— Га? Так звали нафіг, інакше… — він підвівся і виразно хруснув кулаками.

На його суворому лиці не було паніки, нервозності чи інших признаків які б видавали злочинця. Тут одне із двох або він геніальний актор або він не підозрює про смерть пацана.

— О тоді дозволь мені познайомити тебе з моєю подругою! — я підвищив голос, щоб перекричати гомін закладу. Навіть рукою в сторону дверей махнув, але Вейн не увійшла.

— Походу твоя подруга уже не твоя.

Зал зірвався реготом я ж намагався зберегти спокій, але лице почало палати. Ізак реготав разом з усіма він навіть передумав битися і звалився назад на стілець. Коли регіт почав стихати двері відчинилися і увійшла Вейн.

Цього разу авантюристи відреагували на нового відвідувача. Не всі хтось не впізнав кішку, хтось навпаки насторожився. Однак атмосфера явно похолоднішала. Вейн у своїх мішкуватих штанах і кофті спокійно йшла в нашу сторону.  

— Ізак Райтман ня, ти напав на члена сім'ї Немезида ня…

— Чого?! Цей малий вишкребок?! — чоловік дивився на мене наче вперше побачив. Цокнув язиком після чого важко зітхнув. — Зараза, ти ж мене по любому здав. Штраф так? Добре, добре за двох скільки з мене?

— Ти підеш з нами ня, це не обговорюється ня.

— Га? 

Здоровило навис над мініатюрною Вейн і здавався просто гігантом. Гора мускулів проти тендітної дівчини, однак кішка не церемонилася. Роздався глухий удар, здоров'як моментально зігнувся навпіл.

Декілька стільців скрипнули по підлозі, авантюристи підскочили на ноги. Але ті хто знав Вейн швидко потягнули гарячі голови назад на місця. Дівчина окинула поглядом друзів Ізака що сиділи з ним за столом. Дорослі покриті шрамами чоловіки стидливо відвели погляд.

— Ти підеш з нами ня, хочеш ти того чи ні, ня, — не дочекавшись коли бугай прийде до тями Вейн схопила його за волоси та поволокла на вулицю.

— Е як.. якого біса, — прохрипів той.

Кішка не звернула на нього уваги і тільки прискорила крок. Я був в такому шоці що пару секунд просто стояв роззявивши рота. Але залишатися тут було уже небезпечно тому я поспішив на вулицю.

Вейн продовжувала тягти здорованя поки той повністю не очуняв. Ізак відкинув руку дівчини і нарешті підняв голову правда за живіт він ще тримався.

— Якого хріна ти робиш?

— Ти підозрюєшся в вбивстві ня, тому не рипайся ня, інакше я тебе буду всю дорогу волокти за волоси ня.

— Що?! Я млять нікого не вбивав! Побив, так, але не вбивав!

— Побачимо ня.

Ізак пробував виправдовуватись, але варто було Вейн стиснути кулак як здоров'як чемно заткнувся і пішов вперед. Додому ми повернулися приблизно через двадцять хвилин підозрюваного відправили в камеру де вже був якийсь мужичок в окулярах.

У вітальні нас очікувала Немезида, у своєму кріслі. Поруч була чашка чаю і крихти від печива, але людини яка тут недавно сиділа я не побачив. Ми встигли тільки привітатися як вхідні двері шумно відчинилися і в кімнату голосно тупаючи увійшла зла ельфійка.

— Ти вияснила де знаходяться підозрювані?

— Всі дома, крім Смога молодшого. Командир сім'ї Заніс про це знав і не відправив своїх людей за хлопцем! — Рейчел зробила глибокий вдих і повільно видихнула. — До речі Вейн, як пройшла твій похід?

— Невдало ня. Я знайшла мертвого Кейра Смога ня. 

Рейчел якось розгублено закліпала очима, а потім попросила розповісти більше деталей. Кішка коротко переповіла все що трапилось. На кімнату опустилася тиша.

Немезида зберігала спокій, але я помітив як вона інколи дивиться на ельфійку. І на це були причини, Рейчел відреагувала на новини стиснутими кулаками та опущеним поглядом.

— Думаєш це через наші статті? — я нахилився вперед і заглянув в сапфірові очі дівчини: — Навіть якщо вбивця дізнався про Кейра з газет він самостійно прийняв рішення і пішов на злочин.  

— Я розумію, але як мінімум частина відповідальності лежить на наших плечах.

— О тоді виходить що треба судити майже всіх ковалів, адже хоч одне їх творіння точна забрало життя іншої людини. Все ж логічно.

— Руді не біси мене.

— Гаразд, а ти не займай голову дурницями.  

Рейчел стиснула кулаки та зло засопіла, але відповісти все ж не змогла. Я переможно усміхнувся, але помітивши погляди Немезиди і Вейн, аж закашлявся.

— Коротше що будемо робити далі?

— Ну для початку повечеряємо, а потім візьмемося за допит, — резюмувало Немезида. 

— Пані Немезидо ня, я попрошу не відкладати справу ня. Ізак Райтман був щиро здивований коли почув про смерть Кейра ня. Можливо він не причетний до смерті хлопця ня.

— Добре, — погодилась богиня.

Я також вважав поведінку підозрюваного дивними. Але якщо чесно він може почекати, а ось мій живіт час від часу підвиває. Однак прийшлось йти разом з усіма.

Масивні сталеві двері зі скрипом прочинилися і ми увійшли в тюрму. Чоловік в окулярах відразу підбіг до ґрат навіть встиг набрати повітря в легені, однак варто було йому побачити Вейн як майбутній крик перетворився в ледь чутне скиглення.

— В-ви н-не маєте п-права я буду жалітися в Гільдію.

— Стули пельку ня, — промовила кішка і підійшла до камери здоров'яка. — Ти пів дороги скиглив що не винен ня, от зараз і доведеш ня.

— Я відповідаю за базар.

Вейн випустила чоловіка із камери і не одягаючи кайдани повела його до столу.

— Добрий вечір пані Немезидо.

— Опустимо люб'язності і перейдемо відразу до справи. Розповідай все, від початку і до кінця. 

Ізак деякий час помовчав після чого почав розповідати. Здоров'як і справді дізнався про смерть свого друга завдяки плакату з портретами вбивць. Настрій в нього був до біса поганий і тут в нього врізається пацан от він і вирішив взяти справедливість у свої руки.

— Відвів я сопляка в провулок як раптом оцей заявився і давай лити мед у вуха. Коротше я подумав що він мене хоче наї… — тут Вейн виразно прочистила горло і стиснула кулак. Ізак натяк зрозумів. — Ем ну я не люблю стерв'ятників ось і вирубив, щоб не заважав. Ні, ну, якби він з самого початку сказав що належить до вашої сім'ї…

— Що було далі, — нетерпляче поквапила богиня.

— Так нічого. Сопляка того я побив добряче побив: лице як слід розфарбував, ноги поламав, тай усе. Клянусь він був живий і при тямі коли я пішов. Ви зрозумійте я вмію контролювати силу, не перший раз б’ю когось. Ой ну… — він винувато почесав потилицю. — Коротше я його не вбивав побив трохи тай усе. Ви ж знаєте що я говорю правду.

— Ти посилав когось добити пацана? 

— Ні.

— Чи бачив ти когось хто заходив в провулок?

— Ні.

— Ти розповів все що знав стосовно цієї справи?

— Так, — аж закивав Ізак.

Немезида деякий час барабанила подушечками пальців по деревинному столу. Весь цей час підозрюваний нервово пітнів переступав з ноги на ногу. Рейчел закінчила писати і задумливо схилилася над записами.

— Ти підозрюєшся в ненавмисному вбивстві тому ми не можемо випустити тебе на волю.

— Але ж я його не вбивав!

— Однак це не скасовує того факту що Кейр Смог мертвий.

Здоров'як почав виправдовуватись, але Вейн силою заштовхала його в камеру. Ми повернулися у вітальню і мовчки розсілися на свої місця кожен думав про справу.

— На місці злочину не було нічого дивного ня. Виглядало так наче хлопець ня, помер від травм. 

— Людське тіло досить крихке, один точний удар, невдале падіння може запросто забрати життя. Після таких побоїв можливо відбувся крововилив в мозок, пошкодження внутрішніх органів чи щось інше. Хотів Ізак вбити чи ні, це не має ніякого значення, факт в тому, що Кейр мертвий.

— Погоджуюсь ня.

— Не варто впускати з виду реакцію Ізака на затримання, а також свідчення. Він явно не мав наміру вбивати до того ж хлопець був живий коли підозрюваний покинув провулок. Можливо там був ще хтось, — не погодилась Рейчел навіть стукнула по підлокітнику дивана.

— Наразі в нас тільки непрямі докази вини, — тихо промовила Немезида. — До того ж мене турбує листівки з портретами занадто швидко вони з'явилися, наче хтось спеціально постарався. 

Розмова повинна була піти на новий виток обговорень, але в цей момент мій живіт видав крик кита. Я ніяково відкашлявся, однак Вейн дивилась на мене як на комаху Рейчел закотила очі.

— Схоже вечерю відкладати далі не можна, — ледь помітно усміхнулася богиня. 

Вейн помасажувала скроні після чого встала. Все ж сьогодні була її черга готувати. Я проковтнув повний рот слини вже представляючи як буду куштувати смаколики кішки. 

— Вейн, відпочивай я тебе підміню все ж останнім часом ти постійно на завданнях.  

— Дякую Рейчел, буду винна тобі, — дівчина-кішка вперше з весь час нашого знайомства тепло усміхнулася.

— Руді, а ти чого розсівся? Вставай допомагати будеш.

Варто було мені почати жалітися що в мене також день був тяжким як дівчина нагородила мене льодяним поглядом. Зазвичай це не діє на мене, але статус нахлібника давив.

На кухні ельфійка змусила мене робити те що я ненавидів найбільше: чистити цибулю, овочі та особливо рибу. Від одного тільки запаху риби мене вже почало нудити.

— Ой Руді, вибач я просто задумалась, цибулі забагато, але не хвилюйся лишні інгредієнти не пропадуть в холодильнику.

— Задумалась? Ти ж поставила відерко і сказала почистити!

— Так я не мала на увазі все, дві штучки достатньо.

Я дорізав цибулю відклав ніж і рукавом витер сльози. Мої червоні очі впились в спину цієї підлої ельфійки. В цей момент я придумав план помсти та стримано усміхнувся і продовжив чемно виконувати її розпорядження. Так тривало деякий час, але одна річ не давала спокою Рейчел.

— Щось не так Руді?

— Ні, все нормально.

— Тоді чого ти на мене витріщаєшся? І ця противна усмішка.

Я спробував приховати посмішку коли побачив як вона скривила носик. Але час від часу все ж глядів на дівчину яка була схожа на роздратовану кицьку.

— Я розумію чого ти добиваєшся, ти думаєш що зможеш скористатися цим дешевим трюком? Наївний навіть не думай що я дозволю тобі байдикувати.

Рейчел переможно задрала ніс, я ж відповів ще більш наглим поглядом і неприхованою усмішкою. Дівчина витримала мою атаку, однак вона не очікувала що мої очі маслянисто ковзнуть вниз. Маленькі груди, тонка талія і облягаючі шортики. Мені навіть не прийшлось уявляти її без одягу, адже я вже все бачив.

Ельфійка не витримали і прикрилася ручками. Лице палало від люті, ополоник в її руках тремтів. Але щоб звалити з кухні потрібно дотиснути.

— Ти чого Рейчел, злякалася дешевого трюку?

— Геть! Вимітайся виродок.

Я різко розвернувся і переможно стиснув кулаки. Мені не прийдеться чистити рибу! Перемога, повна перемога! Однак у дверях стояла Немезида від якої моя усмішка застигла. Бугай з провулка просто невинне чихуахуа в порівнянні з Немезидою.  

— Ви схоже ладите.

— Не думаю що зможу знайти спільну мову з цим… — злобно промовила ельфійка, але так і не змогла підібрати слова. В цей момент щось зашкварчало на сковорідці тому Рейчел використала це як привід, щоб не закінчувати речення.  

— Руді, я вже деякий час хочу обговорити з тобою одну тему. Давай не будемо заважати Рейчел і відійдемо у вітальню.

Вона посміхалася і здається тон був звичайним, але моя кофта промокла від поту. Однозначно вона хоче підняти тему стосовно мого перебування в кімнаті Рейчел. У вітальні богиня елегантно сіла на своє крісло, я ж не наважився тому стояв по стійки струнко. На жаль кішки поруч не було.

— Сідай Руді не соромся, — м'яко промовила богиня. Я підкорився, хоча напруга в тілі нікуди не зникла. — Не хвилюйся, я не збираюся забороняти ваші стосунки. Це ваша справа.

У мене просто відвисла щелепа, в прямому сенсі. З чого Немезида взяла що я залицяюся до Рейчел? Відверто кажучи, стосунки це останнє про що мені варто думати. Поки я тихо дивувався богиня поклала мені на плечу свою м'яку долоню. 

— Напевно ти ще не знаєш, але Рейчел для мене як донька, яку я дуже люблю.

Варто було її словам затихнути як я відчув силу. Непереборну могутність наче стихія, тиранічна чиста і готова в будь-який момент розчавити. Я забув як дихати рухатись та навіть думати все що залишилось це червоні очі Немезиди та міць.

— Руді, якщо ти образиш Рейчел ти пожалкуєш що переродився в цьому світі. 

Богиня забрала свою руку і відчуття сили зникло. Я нарешті вдихнув і витер холодний піт з чола. Тепер зрозуміло чому місцеві так поважають богів, порівняно з тією міццю ми всього лише пилинка. Однак я не збирався через свій жалюгідний страх змінювати своє відношення до Немезиди.

— Я проклятий прибулець з признаками ПТРС, романтичні стосунки зі мною приречені на занепад. Я це все прекрасно усвідомлюю, тому не збираюся комусь псувати життя. Тепер конкретніше, обіцяю ніяких романтичних і тим більше сексуальних стосунків з дівчатами із сім'ї.

— Ем Руді, не потрібно таке говорити, — зніяковіла богиня.

— Ні, якщо це тебе турбує, то варто з самого початку виставити рамки. І взагалі я дражнив Рейчел тільки з однією ціллю не чистити рибу. Ох як згадаю яка вона холодна і слизька на дотик. Бррр.

— Значить, ти просто звалити хотів?

Рейчел увійшла в кімнату з тарілками та чайником з чашками. Вона зберігала свій холодний вираз обличчя, але я готовий заклястися що ельфійка внутрішньо потирає руки. Ця клята дівка.

— Попереджаю Рейчел, якщо ти змусиш мене торкатися до риби я розціню це як об'явленням війни. 

— Руді, ми не будемо відмовлятися від морепродуктів через твої забаганки, — спокійно промовила ельфійка і розставила тарілки на стіл, після чого знову пішла до кухні.

— Відкрию один секрет Рейчел також не любить рибу. Готувати може, а ось їсти ні за що, — підморгнула мені Немезида.

***

Заніс Люстра роздратовано стукав по своєму лакованому столі. Поруч була газета на головній шпальті якої була емблема його сім'ї. Заголовок змушував його скрипіти зубами: Сім'я Сома відпустила вбивць на волю. Чи безпечно тепер ходити вулицями Ораріо?

Члени його сім'ї досить часто створюють проблеми тому він вже звик до поганих чуток від яких легко позбутися якщо брязнути капшуком. Власники трактирів за хорошу знижку влаштують все в кращому виді. Але на цей раз вони зіткнулися з сім'єю Немезиди. 

Більшість власників трактирів відразу відмовились співпрацювати. І Заніс прекрасно розумів чому. Побічний бізнес деяких трактирів і барів зовсім не випивка, а збір і розповсюдження інформації. Тому сім'я Немезиди має вплив на такі заклади. До того ж ця стаття.

Заніс зло зім'яв газету і викинув в дальній кут кімнати. Чоловік зняв окуляри і стомлено потер очі. Зараз йому необхідно прийняти рішення як діяти далі.
В той самий час троє авантюристів сиділи в камері. Високий чоловік ходив туди назад і виглядав тюремника. Невдовзі терпець увірвався і він стукнув кулаком по стальних ґратах.

— Гей випустіть нас! Заніс ми так не домовлялись!

— На що ти розраховуєш? Що цей очкастий почує тебе і таки: йой я помилився, пробачте мені, зараз випущу?

— Цей жадібний виродок витрусив з нас всі гроші і обіцяв відмазати, а тепер ми знову в камері! — чоловік ще раз стукнув ґрати та гляну на Білла який весь цей час мовчав. — Може щось скажеш га? Це ж була твоя ідея! Якби не ти зі своїм легким підробітком ми б не були тут!

— Закрий свою хрюкавку, інакше я тобі зараз зуби перерахую.

Наступні слова авантюриста застрягли в горлі. Це були не пусті слова, Річі розумів що може здорово відгребти. В цей момент двері від в'язниці відчинилися і в кімнаті увійшов тюремник. Біллі підвівся і подався до дверей камери відштовхнувши Річі в сторону.

— Білл у мене погані новини. Твій син він…

— Ну не тягни!

— Його забили на смерть... 

Білл наче отримав удар під дих, перед очима потьмяніло повітря не вистачало. Він безвільно позадкував поки ногами не вперся об ліжко і не звалився назад. У світлі факела чоловік бачив як тюремник ще щось триндить як відкривається його рот, але звук не доносився до нього. Його син помер.

***

Після вечері я пішов мити свою тарілку, Вейн якраз виходила з кухні. Кішка не звернула на мене уваги просто махнула хвостиком. Я не зміг стриматись і проводив красуню поглядом. Зазвичай коли дівчина виходить на вулицю то одягає непримітний мішкуватий одяг і тільки дома дозволяє собі короткі сукні і колготки. Однак через мене сукні тепер до колін. 

До речі, щоб хвостик не підіймав нижній край спідниці в сукні зроблено дірочку спеціально для хвостика. Це виглядало дуже мило я навіть задивився і стукнувся мізинчиком об стілець. 

На щастя Вейн не помітила мого погляду тому я зміг вимити тарілку і побрів до своєї кімнати. Однак навпроти моїх дверей мене очікувала ельфійка схрестивши руки.

— Я довго думала стосовно справи Ізака і прийшла до висновку що необхідно обшукати місце злочину ше раз.

— І ти хочеш, щоб я тебе туди відвів? Окей.

— Руді, я розумію що ти не хочеш, але якщо ми нічого не зробимо невинна людина може сісти за ґрати, — не почувши мою згоду почала вмовляти дівчина як раптом запнулася на півслові. — Що?

— Ну, я погодився, бери ліхтарик.

— Угу, — ельфійка ніяково прочистила горло і пішла геть.

Я ж зітхнув і почимчикував до дверей. Сьогодні однозначно найскладніший день в цьому світі. Радує хоча б те, що зілля лікування дозволяє відновити витривалість, а то я б уже давно звалився з ніг.

Рейчел швидко знайшла все необхідне тому ми без затримки відправились на місце злочину. Йти виявилось далеченько, тим більше я був не знайомий з тією частиною міста тому прийшлось поплутати трішки, однак ми прийшли. 

Ельфійка дістала із сумки лампу, бачив подібну штуку в книгах історії здається вона називалася керосиновою лампою. Рейчел відкрила скляну кришку і поставила магічний камінь, який завис над постаментом, з'явилися магічні написи і камінь засяяв. Вона повторила це саме із другою лампою і простягнула мені.

— Ти не зобов'язаний мені допомагати. 

— Окей.

Я не прийняв лампу, а Рейчел так і застигла з протягнутою рукою. Вона цілу хвилину просто стояла не в змозі вимовити й слова. А потім дерев'яним кроком зайшла в провулок. Я беззвучно усміхнувся та притарабанив бак для сміття який стояв на головній вулиці.

— Це що?

— Я подумав що якщо ми все одно будемо перевертати тут все догори дригом, то варто вже і прибратись. Так би мовити, знищимо дві цілі одним пострілом.

Сапфірові очі дівчини засяяли вона закріпила ліхтарі на проржавілому гачку над провулком. Місце злочину майже не змінилось, сліди крові досі були на стіні навіть друзки скла від пробірки валялися на землі тільки тіло і його речі пропали.

Ми розпочали пошук зачіпок, правда ми не знали що це може бути, але надіялись на те, що коли побачимо цю річ, то точно її впізнаємо. Ініціатива чудова, похвальна, але за півтори години нічого цікавого! Пусті пляшки з-під вина ящики гнилі яблука всяке незрозуміле сміття. 

Тому ми змінили підхід і стали викидувати те що точно не стосується справи. Роботи було багато, але ельфійка без дорікань і не боячись забруднити руки працювала. Я не хотів їй поступатися тому також допомагав. Кинувши чергову пляшку в бак, яка з противним дзвоном розлетілася на друзки.

— Слухай Рейчел, а чому колби з зіллям скляні? — спитав я просто щоб розірвати тишину. Ельфійка раптом завмерла. — Просто хіба скло не крихке? Логічно було б робити пробірки із заліза, так вони б були більш надійні.

— Руді, ти геній! — раптом викрикнула дівчина і поплескала мене по плечах. Руки в неї були брудні тому похвала супроводжувалась неприємним запахом. 

— Залізо не використовується з двох причин. По перше всі метали проводять магічну енергію тому зілля швидко псуються в таких колбах, а по друге, — дівчина дістала зілля лікування з підсумка на стегні. Вона підняла пробірку на рівень очей і відпустила. З дзвоном пробірка зіткнулася з кам'яною кладкою декілька разів відскочила, але не тріснула. — Це не звичайне скло, а Дворфійське. Воно майже невагоме і міцне, хіба що…

Ельфійка наступила на пробірку, але я не зміг стерпіти такі витрати. 

— Стій! Якщо тобі не потрібне це зілля, то краще віддай мені.

— Кхм. Я щось захопилася, — ніяково пробурмотіла дівчина і піднявши пробірку сунула назад в підсумок. Після чого схилилася над друзками пробірки Кейра. 

— Тобто розбита пробірка свідчить про те що в провулку хтось був. Залишається тільки довести що друзки з Дворфійського скла.

— Саме так. Якщо наша теорія підтвердиться, ми зможемо довести що Ізак не вбивав Кейра.

Дівчина розгорнула платочок і швиденько переставила туди всі кусочки. Після чого піднялася і з довольною моською попрямувала на вихід.

— Чекай ти дещо забула.

— А? Ти правий, давай скоріше закінчимо тут і відправимось додому.

Однак швидко все одно не вийшло занадто давно тут робилися порядки. Проте, натхненна ельфійка працювала за трьох тому ми впорались за годину. Ексцес стався тоді коли прийшов час виносити бак назад на головну вулицю. Я як хлопець повинен був взяти це на себе, але не те щоб підняти, навіть перетягнути не вийшло.  

Тому мені прийшлось з червоним лицем дивитися як тендітна дівчина легко переносить бак який був в три рази тяжчим ніж вона. Моя чоловіча гордість знову отримала смачний удар під дих. Добре що хоч Рейчел не зловтішалася.