Зараз, коли в моєму тілі ще була сила Іри моє самопочуття було чудовим. Я навіть почав думати про всілякі дурниці.
Мені, як і будь-якому гетеросексуальному чоловіку, подобається компанія дівчат. Ці прекрасні створіння мають гарний вигляд, мило поводяться і приємно пахнуть. Тому, коли я приєднався до сім’ї Немезиди, коли став жити під одним дахом з пятьма феями, я був, чесно кажучи, неймовірно щасливий. Здійснилася мрія телепня про гарем.
Тільки от прямо зараз була та сама ситуація, коли відсутність інших чоловіків в сім’ї була скоріше мінусом. Адже зараз Ельза тримала мене на руках наче принцесу. Мало того, що це було принизливо, так ще й не дуже приємно: руки амазонки були м’язистими та скоріше твердими, а пахло від неї залізом, шкірою та оливою. Єдиним плюсом було те, що при русі моє плече інколи торкалося її м’якенького кавунчика.
— Руді, мав би совість.
Ельза розчаровано похитала головою і кивнула вниз, на пах який я прикривав руками. Звісно це не через стояк, просто так мої руки менше торкалися її грудей. А те що вони опинилися в такому положенні – не більше ніж випадковість.
Цокнувши язиком я склав руки на грудях, але це було помилкою, адже таким чином моя рука торкнулася м’якенького зефірчика. В ту ж мить я, звісно, відвів свою лапу, але така поведінка ще більше потішила амазонку.
— Хех, пацан якщо не маєш куди руки покласти можеш мене обійняти, буде простіше тебе нести.
Я задумався. Серйозно задумався. Адже з однієї сторони, залишки моєї гордості, а з іншої... Краєм ока я глянув на її глибоке декольте обтягнуте легенькою маєчкою через яку ледь помітно просвічував чорний ліфчик. Мимохідь проковтнув повний рот слини представляючи як моя рука буде лежати між її м’ячиками.
— Кхм.
Зелені очі Вейн холодно блиснули. Я ще раз проковтнув, вже нервово. Тим часом кішка зістрибнула з будинку вслід за Ельзою і підійшовши близько до нас тихо, промовила:
— Руді ня, види себе належним чином ня.
Кішка зробила особливий акцент саме на слові “належним”, маючи на увазі не стільки мої хтиві зазіхання як те, що я повинен вдавати наче збезсилений і ні на що нездатний. Коротко кажучи, демонструю, що мій імбовий скіл має не менш жахливий відкат.
— Ага.
Вона ще раз блиснула своїми очиськами і пришвидшила крок. Я переглянувся з Ельзою і кивнувши один одному ми мовчки погодились не казитися. Ззаду приземлилася Рейчел навантажена сумками за спиною і богинею на руках.
Немезида ступила на землю, поправила свій піджак і спокійно, без будь-яких емоцій, подякувала Рейчел і пішла в сторону Борея. Однак на пів шляху її зупинила Феміда зі своєю свитою. Богині про щось стали тихенько перемовлятися, а Ельза тим часом підійшла до судді.
— Наш новачок, в досить кепському стані, тому, якщо можна, чи не могли б ми скористатися вашим возом, щоб дістатися до Ораріо?
— Так, звичайно, можете розмістити хворого і ваші речі, — чоловік рукою вказав до найближчого критого сірою парусиною воза. Троє авантюристів сім’ї Феміди запрягали коней і складали якісь речі всередину.
Ельза подякувала Анрі із роду Амонтикреїв і пішла до воза. Рейчел першою забралась всередину, поставила речі та простягнула руки до Ельзи, перехилившись через бортик.
Ну, так щоб не трясти “хворого” і не ускладнювати мої “поранення” не можна робити різких рухів. Тільки ось моя гордість вчергове зазнала серйозної наруги.
Амазонка винувато глянула на мене і передала мене на руки ельфійці. Рейчел мене дуже обережно прийняла, а потім поклала на підлогу, під голову дбайливо підсунула подушку із власної сумки.
— Нарешті все закінчилось, — розвіяла тишу що затягнулася Рубі. І, не звертаючи увагу на атмосферу що виникла, спокійно застрибнула на віз. — Важка була битва, чорт забирай, я ледь не програла! Якби не план Ельзи і його рани то…
— Рубінчик, я ні на що не натякаю, але твоє зілля від похмілля було б непоганим подарунком.
— Ха? Я теж ні на що не натякаю, але інгредієнти на деревах не ростуть.
— Ельза, бляха май трішки совісті, ти ж сама бачила скільки Рубі викинула своїх трунків в бою. Навіть представити боюсь скільки то все коштувало.
Дівчата перезирнулися.
— Пацан, ти вже понад місяць в нашій сім'ї, а досі нічого про нас не знаєш.
— Руді, — почала пояснювати ельфійка. — Наша сім’я компенсує всі витрати Рубі і тобі.
— Компенсація, це не головне, сьогодні ми знатно постарались тому заслуговуємо на жирний бонус. Якщо в тебе є якесь бажання можеш сміло говорити про це пані Немезиді, ти заслужив.
— Ем, справді? Тобто можу попросити навіть гроші?
— Звісно.
Амазонка стенула плечима, і разом з ельфійкою вони пішли до богині. Звісно мені б хотілося поскоріше позбутися боргу і готовий закластись, Немезида погодиться на таке прохання. Однак, вона тримає у своїй сім'ї бомбу уповільненої дії, яка поглинає зілля зцілення в промислових масштабах. Тому просити щось буде повним свинством. Але зараз чому б трішки не помріяти.
— Чуєш Рубі. Як думаєш, якщо я попрошу, богиня одягне чорні панчішки?
— Так ось значить що тобі подобається.
— Угу, панчохи, безперечно це найкраще що придумали розумні на обох планетах. В поєднанні з неземною красою і досконалістю богині її ніжки в панчішках, назавжди закарбуються в моїй пам’яті. А якщо я зможу ще й полежати на її ніжках…
— Отакої, — похитала головою Рубі. — Мені навіть цікаво, як на це відреагує пані Немезида.
— Ну от і дізнаємось.
Я поправив подушку і трішки вище підвівся, щоб бачити не тільки Рубі, а й те, що відбувається назовні. Немезида продовжувала про щось переговорюватись із Фемідою. Остання інколи кивала, але частіше щось спокійно говорила.
— Руді.
— Гм?
— А ти б не хотів полежати, ну на моїх колінах.
Я здивовано закліпав очима, а вона зовсім спокійно поплескала по своїй нозі ніби запрошуючи. Рубі не виглядала зніяковілою, чи хоч трішки схвильованою. Це був простий спосіб віддячити за допомогу з Едгаром, не більше, а отже і я можу дозволити собі трішки розслабитись.
— Звичайно, тільки зніми ці штуки зі своїх стегон.
— Угу.
Рубі підвелась, розшнурувала шкіряну портупею зі своїх стегон, вийняла залишки колбочок, які ще висіли по її тілу і все розсортовувавши поставили у свої сумки. Після чого підійшла. Я підвівся набагато швидше, ніж повинен був робити хворий. Вона усміхнулася, але нічого не сказала, присіла, а після м’яко потягнула моє плече до себе. Моя голова приземлилася на м’якенькі наче рай стегна, тім’ям я торкнувся її животика.
— Он воно, яке щастя на дотик.
— Ну, якщо ти будеш мені розповідати щось про хімію, то можеш так лежати хоч цілий день
— Домовились, — я вмостив голову краще на її маленьких ніжках і з блаженством розслабився.
— Чого? Тобто коли я пропонувала тобі свою цноту ти кривив носа, а коли ноги ти здаєшся? Де логіка?
Я ліниво стенув плечима та розплющив одне око. Рубі дивилася на мене не зводячи погляду. На її чолі вже стали утворюватись бусинки поту як власне і в мене, адже у возі було досить душно, однак я не мав наміру покидати свою подушку.
— В такому разі мені слід купити панчохи та короткі спідниці.
— Мене лякає твоя жага знань.
Ми б і надалі продовжили про щось таке ненав'язливе теревенити, однак в цей момент Немезида та Феміда нарешті дійшли згоди. Моя богиня пройшла повз групи в білому і зупинилася перед авантюристами сім’ї Борея.
— Не буду втрачати ваш час тому відразу перейду до справи. Олівію і її компашку хтось найняв вбити моїх дітей. Таке я не прощаю і з-під землі дістану цих виродків. Якщо ви володієте корисною інформацією, то будь-ласка поділіться з нами, звісно не безплатно.
Вейн кинула на землю пузатий капшук який з дзвоном розкрився. Декілька золотих монет покотилися по землі потрапивши в щілини між бруківками.
— Тут п’ять мільйонів валісу ня.
Запанувала тиша. Авантюристи жадібно пожирали золото очима, однак довгий час ніхто не наважувався промовити й слово.
— Я знав що Олівія займається чимось темним, тому тримався від неї якнайдалі. Нічого корисного я не знаю, — спокійно заявив Враєль, відійшовши від юрби.
— Зрадник, — виплюнув командир сім’ї Борея.
— Баррі, я не збираюся наживати собі ворогів на рівному місці.
Почались перешіптування, адже не найшлось дурня, який би не зрозумів настільки прозорого натяку. Хвостик Вейн на мить збився з ритму, а тим часом із натовпу вийшов ельф і повторив слово в слово те що сказав Враєль.
— Ви увірвалися в нашу домівку, вбили без суду і слідства наших людей, знищили нашу сім’ю, а тепер ви хочете, щоб ми вам допомогли? — в голосі командира звучала ледь стримувана лють. — Засунь ці гроші собі…
— Точно!
— Не треба нам ваших подачок.
Він стримався глибоко вдихнув закрив очі після чого видохнувши відійшов вбік. Юрба ствердно шумлячи послідувати за Баррі, але в цей момент подала голос Вейн:
— Це твій вибір ня, можливо інші не захочуть мати такого ворога як ми ня.
— Немезидо, це вже занадто! — підвищила свій мелодійний, але суровий голос Феміда.
— Ох пробач, але я не можу керувати емоціями своїх дітей, — моя богиня повернулася до Борея і його оточення. — Прошу, вибачте мою підопічну. Звісно це не позиція моєї сім’ї, і я її обов’язково покараю.
— Так мені збирати ці гроші? Адже якщо немає бажаючих чому добру пропадати? — подала голос Ельза.
— Ем, не знаю чи це корисна інформація.
Вперед виступив звіролюд, пес із довгими сірими вухами. Він м’явся оглядався навколо, але все ж продовжив розповідь:
— Олівія, Сем і Джо були досить відлюдькуватими. Жили вони в готелях, маєток відвідували тільки коли потрібно було заплатити щомісячний внесок чи відправитись в рейд.
— Або коли вони оновлювали статус, — додав хтось із натовпу.
— Так, ми рідко бачилися, ще рідше спілкувалися. І це все що я знаю.
— Звісно, це не те що ми б хотіли, але твоя інформація по своєму корисна. Тримай.
Амазонка підняла капшук, витягнула жменю блискучих монет і всучила їх хлопцю. Той від здивування аж охнув, а потім отямився і швиденько позасував все по карманах.
Приклад був досить заразний і натовп почав викрикувати нові й нові факти, але це були якісь незначні нюанси, які не допомагали розслідуванню.
Богиня подякувала всім і демонстративно, разом з дівчатами відійшла всередину однієї зі зруйнованих будівель, подалі від чужих поглядів. Напевно вона надіялась, що хтось все ж спокуситься на гроші. Борей сплюнув та увійшов до шатра і почав по одному викликати до себе авантюристів.
— А чому сім’я Немезиди, як переможець Військової гри не вимагає допиту?
— Тому, що ми можемо вимагати тільки одну річ. Вибір стояв між знищенням сім’ї та допитом.
— І чому не допит?
— Ну по перше нам потрібно підтримувати свою репутацію. Нас поважають за те, що ми підтримуємо порядок в місті, і бояться за те, що ми завжди жорстоко відповідаємо на агресію в нашу сторону. Ну а по друге, ризик має бути співставним з прибутком. Я б не хотіла ставити на кін існування нашої сім’ї заради банального допиту, — вона ненадовго замовчала. — Гадаю, у пані Немезиди були й інші причини влаштовувати цю гру.
Авантюристи сім’ї Борея один за одним входили в шатер, а потім, через декілька хвилин виходили, повільно, насторожено. Адже, без Фални та рівня вони знову стали звичайними людьми.
Саме тому члени сім’ї Феміди сиділи на кришах напіврозвалених будинків навколо площі. Щоб захистити беззахисних і примусити незадоволених виконувати свою частину угоди. Але все приходило спокійно, без зайвих скандалів.
— Руді, знаєш, така позиція виглядає романтично і все таке, але в мене вже ноги затерпли.
— А я ж тільки приліг.
Проте я не став зловживати добротою Рубі і підвівся. Дівчина швиденько завовтузилась, кудись відійшла, щось відсунула і через мить промовила:
— Лягай.
Я невпевнено обернувся. Заноза підтягнула сумку до стінки карети обіперлась на неї спиною і розсунула ніжки.
— Га?
— Ну лягай чого чекаєш.
Вона поплескала по своєму животику. Я мимоволі глянув на її живіт, потім на зону бікіні, тонкі стегна. Вона що не усвідомлює наскільки інтимну річ вона мені пропонує?
Я відвернувся, повільно видихнув і ліг. На дерев'яну підлогу. Спокуса була велика, але розум не втратив вміння розмірковувати та думати про наслідки.
— Ти намагаєшся мене звабити? Однак ти вибрала неправильне місце та час, — я ногою мазнув назовні де було повно людей. — А ще ти дуже поспішила, і пропустила декілька кроків. Будь-який чоловік запідозрить підставу.
— Хочеш вір хочеш ні, але я просто подумала, що так буде зручно нам обом.
Я відкрив очі, зверху все ще досі були її ніжки. Але трішки згодом вона підняла одну ногу і обережно, щоб не зачепити мене перекинула на іншу сторону. Деякий час нічого не відбувалося, але потім в її світлу голівоньку прийшла нова ідея. Знову якесь совання пихтіння потім вона змусила мене підвестись.
На цей раз вона відтягнула сумку до бічного бортика, сіла на підлогу, обпершись на м’яку спинку і, коли я підвівся, витягнула ноги. Знову поплескала по своїх стегнах. Що ж, поза не така інтимна, тому чутки будуть не такі жахливі.
— Я знову в раю.
Її стегна були маленькі, ледь вміщували мою макітру, проте м’якість і пружність була неперевершеною. Мене хилило в сон, шум назовні заколисував. Але раптом скрізь заплющені віки я помітив, як у візку потемніло.
— Оу, схоже тут зайнято, — ніяково промовив Гермес. — І все ж, ви не проти, якщо ми приєднаємось?
— Я категорично проти, але цей віз не мій тому, прошу.
Гермес не очікував такої відповіді, але швидко прийшов до тями і натягнуто усміхнувся. Він спритно застрибнув всередину і подав руку Асфі. Дівчина допомогу прийняла і також легко забралася всередину. Вони сіли біля протилежного бортика на продовгуватий ящик.
— Я розумію як це, коли хтось втручається у твоє побачення. Тому в якості, вибачення я буду винен тобі маленьку послугу. Ну як іде?
Це було не більше ніж проявом доброзичливості, але я прекрасно розумів, що це ще один спосіб дізнатися мене краще. Те що Гермес прийшов сюди не випадковість. Кожне слово, дія, спрямовані на те, щоб оцінити мене. Дізнатися, чи підхожу я для його планів.
Раптом в мою голову прийшла ідея. Він же інформатор, а значить дуже багато чого знає. Все моє тіло напружилось, стук серця віддавався в голові. Мене переповнювало нетерпіння, так наче я опинився перед дверима, за якими найбажаніша річ на землі, або кровний ворог.
Якби не ці бинти, які вкривали мої руки, ноги і взагалі все тіло, наче я та мумія, втриматись на місці було б неможливо. Але мені потрібно вдавати хворого.
— Наскільки я знаю, ви – мандрівник. Побували в багатьох місцях, бачили багато речей, знайомі з великою кількістю людей, — почав я із далеку, стримуючи свої бушуючі емоції. Навіть на ви перейшов.
— І що ж ти так жадаєш дізнатись?
Його голос змінився, втратив будь-які натяки на веселощі, жовті очі дивилися на мене зверху вниз. Бог бачив мене наскрізь і пішов назустріч та дозволив мені побачити іншу його сторону.
— Ви коли-небудь чули слово Раднія чи Раднієць? Можливо Селестія чи Селестіянець?
— Вперше чую, — промовив він через деякий час. Гермес не відводив погляду.
— Якщо ви почуєте ці назви, то скажіть мені і я буду винен вам велику, дуже велику послугу.
— Ловлю на слові, — Гермес усміхнувся, і вся важка атмосфера зникла, наче її вітром здуло. — Але мені було б простіше, якби я знав що шукати.
— Це назви двох кланів і їх учасників відповідно, із дуже, дуже далекої країни, яка називається Ерантал.
Він кивнув, а я повільно розслабився, знову відчувши, що лежу на м’яких дівочих стегнах. Так зараз я видав багацько інформації, але мені плювати. Головне – результат.
— До речі це був прекрасний бій Ядовитий Туман.
— Ааа еемм… так. Напевно. Хехе, — пробурмотіла Рубі.
Цим самим Гермес повністю перевів тему розмови і знову почав себе вести як доброзичливий бог. З часом вільних авантюристів ставало все більше, дехто навіть вирішив піти геть самостійно. І їх ніхто не зупиняв.
— Ед, я вже домовився, до Ораріо ти зможеш дістатися у возі.
— Ага, — коротко відповів хлопець спираючись на плече Баррі.
Якраз в цей момент вони підійшли достатньо близько щоб побачити, на чому я лежу. Едгар встав як вкопаний, його око засіпалось.
— Ой бля. Давай краще підемо в інший віз. Вибачте нам.
Баррі відбуксирував свого друга подалі, однак я бачив, з якою заздрістю вперемішку з ненавистю той дивився на мене. О так, це дійсно тішило моє его.
— Не дуже добре вийшло.
— Я б сказала, досить жорстоко з вашого боку, — прокоментувала слова Рубі мовчазна Асфі.
Досить скоро розпуск сім’ї Борея закінчився. Бог зібрав свою невеличку сумку, і разом зі Самуїлом подався в протилежну сторону від Ораріо.
Немезида проводила бога суровим поглядом, а потім разом із дівчатами підійшла до воза. Я зітхнув, уже готуючись до скандалу.
— Якого дідька ви робите? — холодним голосом, який був ладний заморозити озеро поцікавилась Рейчел.
— Ого пацан, а я бачу – ти часу не втрачав. Красунчик.
— Це неприпустима поведінка ня.
— Неважливо, — промовила богиня і забралася всередину.
Через декілька хвилин речі були зібрані і наш невеличкий караван рушив до міста. Мирний рух возу мене заколисував, хотілося спати. Однак я розумів, що в мене не вийде подрімати, тому слухав про що спілкуються боги. Але нічого корисного так і не почув.
Досить скоро ми доєдналися до інших караванів які йшли до міста і разом, навіть без перевірки, перетнули західні ворота. Тут я помітив, що колишні члени сім’ї Борея почали потроху розходитись, а до нашого воза навпаки додалось більше наглядачів в білій формі.
— Гадаю Феміда буде спостерігати за ситуацією, — підмітив Гермес, скоса глянувши назовні.
— Звісно, — спокійно відповіла богиня. — Вейн, якщо я не помиляюсь, в нас дома закінчились продукти.
— Тоді я прямо зараз повинна це виправити ня.
Кішка зіскочила із воза, якийсь пацан вирішив зупинити її, але колега поруч вчасно відтягнув його в сторону. Вейн без перешкод вийшла вбік і вже через пару секунд розчинилася в натовпі.
***
Дві темні постаті в плащах крокували по центру майже пустої вулиці вперед. Жебраки пообабіч дороги ховалися по своїх халупах, а крадії із найтемніших закутків обережно проводжали поглядом парочку.
Нетрі Ораріо майже нічим не відрізнялися від інших точно таких же районів у великих містах: розруха, безвихідь, бруд і сморід. Однак ці люди, навчені гірким досвідом зустрічі з авантюристами, боялися всіх “гостей” в цих місцях.
Водночас мовчазні постаті повільно заглибились в лабіринт нетрів, про які навіть жебраки мало що знали. Навколо були тільки зруйновані будівлі, тиша і дорога що проросла бур’яном, яка освітлювалася повним місяцем.
— За нами нікого, — тихо промовила Ельза уважно спостерігаючи за оточенням.
Немезида слабо кивнула, дві дівчини різко повернули на вузький провулок і сховалися у великих тінях сусідніх будівель. Вперед вийшла амазонка, яка бачила набагато краще, і відчинила старі бічні двері.
— У мене тут важлива зустріч почекай трішки назовні.
Ельза кивнула і зачинила за богинею двері, а сама сховалася в дірі зруйнованого храму таким чином, щоб тримати в полі зору вихід, а також вуличку.
Тим часом Немезида обережно спустилася по крутих сходах. Тількі вкінці коридору слабко світив каганець. Вона завернула вбік відчинила старі іржаві двері та увійшла в досить велику кімнату, уставленим тілами непритомних людей.
— Добрий вечір пані, — тихим, обережним тоном звернувся до неї лисий як коліно стариган.
— Я також тебе рада бачити.
Богиня тільки мимохідь глянула на помічника й огледіла закутки. На старому ящику висіла пуста сумка, які носять помічники. Достатньо велика тара, щоб сховати непритомне тіло.
Немезида ледь помітно усміхнулася винахідливості дітей Астрейї. Непритомне тіло в такій великій сумці не стане привертати уваги, тільки ось майже напевно процес викрадення хтось бачив. Досить незграбний метод, однак дієвий.
— Вони під зараз під Симерією, тому розбудити їх буде не складно, — спокійно промовив старий і хитнув пробіркою з прозорою рідиною в руках.
— Тоді не будемо втрачати час.
Старий впевненим кроком підійшов до першого чоловіка з зав’язаними очима, підняв майже обережно і дав понюхати вміст флакона. Ефект був миттєвий, біляве лице скривилося, лайнулося.
— Ох, чорт забирай!
Він спробував відхитнутися, однак його тіло було зв'язане, а рука старого була досить сильна.
— Забери! Забери від мене цю гидоту!
— Гаразд. Тільки не рипайся прошу тебе, — тихо майже лагідно промовив старий і закрив флакон.
— Зніми з мене цю пов’язку! Чи ти думаєш що, я знаю що за цим стоїть сім’я Немезиди. Гадаєш тобі це зійде з рук? Як тільки я вий…
Він замовк миттєво відчувши на шиї холод сталі. Чоловік важко проковтнув, а старий без будь-якого виразу на обличчі промовив тихо, майже лагідно, тільки ось вся спина у в’язня промокла.
— Це при умові що ти вийдеш.
Старий легенько погладив чоловіка по плечі, але той ще більше затрусився від страху. Він розтиснув свої сухі губи швидко і тихо пробелькотів:
— Я.. я нікому не скажу. Клянусь!
— Пусті слова, — старий відтягнув в’язня трішки вбік щоб той обперся спиною об холодний камінь і відпустив його. — Ти знаєш хто найняв Олівію?
— Ні, ні клянусь.
Старий глянув на богиню і побачив, як вона ледь помітно хитає головою, продовжив ставити питання:
— Можливо ти щось бачив? Що завгодно. Людину в плащі чи може листа якого.
— Ні, нічого. Я нічого не бачив. Чесно.
— Тоді як вона вела справи?
— Не знаю, я жодного разу не бачив як їх наймають. Тільки чув, що Олівія займається якимись “замовленнями”: когось побити, когось налякати про більше я не знаю.
— Нічого не бачив, нічого не знаєш. Слухай якщо так і далі піде, який сенс залишати тебе в живих?
Старий говорив тихо, майже лагідно, але з його губ злітали жахливі слова. Чоловік затрусився, його зуби почали стукати. Немезида нахмурилась, але далі із в’язня поліз цілий потік слів.
— Говорили… говорили що Олівія розважається в шинку “Вістря списа”, там її частіше за все бачили. Це найгірший шинок на Східній вулиці, кажуть саме там збирається всякий непотріб. Б.. бачив ще пару раз Сема і Джо в кварталі Іштар. Більше нічого, клянусь більше нічого не знаю. Тільки не вбивайте я вас прошу.
Повисла тиша яку спробував заповнити в’язень розповідаючи все більше і більше всяких дрібниць, які, втім були абсолютно непотрібними. Немезида подала сигнал старому і той вилив трішки Симерію на рушник та приклав його до рота і носа в’язня.
Чоловік відчайдушно звивався наче змію пробував кричати тікати, але варто було зробити вдих як сили миттєво покинули його. Тіло обм’якло, дихання стало глибоким.
— Не обов’язково було бути таким жорстоким.
— Я постараюсь.
Старий підійшов до наступного і процедура повторилася. Знову, знову і знову поки всі в кімнаті не пройшли допит. Ніч завершувала своє панування і вже скоро мало зійти сонце.
— Ти добре постарався, розв’яжи їх і можеш йти.
— Як накажете.
Старий вклонився і діставши ножа почав різати нитки. Немезида декілька секунд дивилася на те з якою майстерністю він це робить після чого накинула каптур і покинула кімнату. На вулиці її зустріла амазонка яка відразу опинилася біля богині.
— Як все пройшло?
— Переговори провалилися.
Ельза більше не ставила питань, адже знала що не отримає відповідей. Вона бачила що Вейн мала доставити якесь послання, готова була заклястись що кішка не знала ні вмісту, ні адресату. Здогадувалась, що богиня написала імена людей, які скоріш за все були в підвалі. Але це все були здогадки.
Будь-який допит навіть в присутності бога не дасть ніяких результатів. Здогадки це не факти. Головне правильно вибрати слова і правда стане їхнім найсильнішим захистом.
***
— Блядство.
Слабо прохрипів я і прикрив рукою очі. Кожен ранок в цьому світі для мене жахливий. Однак сьогодні він особливо хріновий. Я розривався між двома відчуттями: бажанням піти виплеснути свій гнів на тренуванні та мігренню.
Це був не просто біль в голові, який можна було стерпіти, о ні це було щось набагато більше і сильніше. Відчуття було таке, наче по черепу луплять два титанічні молоти. Перед очима інколи навіть іскри виступали.
Була спокуса активувати Іру і втекти нарешті від цього жахливого болю. Однак, звісно, це не варіант. Я слабко похитав головою, від чого прийшло запаморочення і нудота.
Не знаю скільки я пролежав нерухомо, але мігрень поволі відступила. Не повністю, звісно, однак можна вже підвестись. Важко зітхаючи вмився, відмітивши що мій білок в очах став ще червонішим ніж був учора.
Проходячи повз вітальню помітив богиню і Рубі та Ельзу, які про щось розмовляли. Не хотілося говорити, однак мене помітили.
— Раночку Руді.
— Ага, — пробурмотів я глянувши на занозу, яка здавалась чомусь збудженою. Вона навіть Ельзу ліктем ударила, щоб привернути увагу.
— Руді, пам'ятаєш ми говорили що сім’я виконає твоє бажання. Пані Немезида тут тому ти можеш сміло говорити. І так що ти хочеш?
Богиня, яка займалася документами, елегантно вигнула брову, але відставила теку вбік і велично кивнула.
— Ти дійсно заслуговуєш на винагороду, тому я тебе слухаю.
— Ем, — я потер очі і спробував щось придумати, але конкретно зараз мені взагалі нічого не хотілося. — Може влаштуємо п’янку? Ну тобто, я мав на увазі свято.
— І це все?
— Що за?! — викрикнула Рубі. — Ти ж не це мені говорив!
— Я ж казала що йому забракне духу. Ну в будь-якому разі чекаю на свою мікстуру проти похмілля.
Амазонка широко всміхалася, а лоля надула щоки наче той хом’ячок і грізно на мене зиркала. Я ж примружив очі, переживаючи чергове загострення головного болю.
— Все зробила Вейн, я тільки свою тушу доставляв куди треба.
— М обидвоє знаємо що це не так.
Сперечатися зараз мені не хотілося взагалі, тому спершись на дверну раму, приклавши голову до холодненького сказав перше що спало на думку.
— Я стільки винен цій сім’ї, що ця одна послуга просто ні про що. Коротше я їсти, а то вже живіт до хребта прилип.
Богиня хмурила свої тонкі брови, стискала губи, однак через декілька секунд погодилась. Не слухаючи дівчат вона почала роздавати команди.
— Значить влаштуємо найкраще свято. Ельза дістань кращу випивку яку можеш знайти, не економ. Рубі знайди Рейчел і йдіть за покупками. Руді, а тебе я звільняю від будь-якої роботи. Приходи до тями, а то виглядаєш паршиво.
Стенувши плечима я пройшов на кухню і влаштував собі пізній сніданок. Однак не дивлячись на звіриний голод влізло в мене не так багато, а потім і взагалі кров з носа почала йти.
— Бляха…
Не дивлячись на бажання Немезиди влаштувати п’янку якнайшвидше все ж прийшлось трохи почекати. Справ у нашої сім’ї ціла купа і маленька лопата: тут і авантюристи які хочуть приєднатися до нас, і якісь дивні відвідини Феміди. Це вже не говорячи про майно Борея.
Дівчата були зайняті від ранку до самого вечора, мене ж цей кіпіш оминув стороною. Я ж “поранений” як-не-як. Однак сьогодні нарешті відсвяткуємо.
— Пацан ходи жерти!
— Не кричи дівко я тут. Вашу метушню чутно було вже давно, — пробурмотів я заходячи до зали і раптом завмер. Дівчата стояли рядочком, а атмосфера навколо була… урочиста?
— Щось трапилось?
— Стривай тобто ти прекрасно все чув, але навіть не подумав нам допомогти? — з прищуром втупилась в мене ельфійка. Руки вона при цьому схрестила під грудьми. Вона була як завжди прекрасна у своїй показній холодності.
— Потім один на одного будете бурчати, їжа стигне.
Вейн видихнула наче перед стрибком, поправила своє чорне плаття до колін і зробила декілька кроків до мене. Дівчина випрямила спину, хвостик нервово хитнувся і завмер.
— Ми не так часто приймаємо новачків ня, ще рідше вони здатні заслужити нашу довіру ня. Однак ти довів що на тебе можна покластись ня, — вона зробила ще крок вперед і швидко прикріпила до кофти з правого боку герб сім’ї. — Носи його з гордістю ня, і не здумай ганьбити нас ня.
— Гаразд. Ем дякую?
— О боги Вейн, чому ти така похмура… Хоча не важливо. Ну пацан ходімо їсти.
— Ельзо ня, пані Немезида ще не дозволяла ня.
Всі звернули погляд на богиню яка на секунду задумалась, а потім з легкою усмішкою промовила:
— Сьогодні ми святкуємо не тільки перемогу, а що більш важливо ми вітаємо нового члена нашої сім'ї. А тепер до столу дівчата… і хлопці.
Ельза обійняла мене за шию й усадила біля богині поряд з Рейчел, сама ж сіла біля Вейн. В мене потекла слинка від рум’яного шашличка, шинки і парочки салатиків. Не зволікаючи ми почали накладати собі побільше смаколиків.
— Пацан, — з набитим ротиком промовила Ельза протягуючи мені склянку пляшку. — У тебе сьогодні буде одна дуже важлива задача, потурбуйся, щоб бокал нашої богині не залишався порожнім. А я натомість обіцяю, що ти сьогодні побачиш пяненьку амазонку, дівчину-кішку і ельфійку.
— Гей чекай, а як же я?!
— О точно, ти ніби тоже вже величенька. Ну добре капну тобі трішки дивись не сп’яній відразу.
— Пф з чого б це?
Амазонка проковтнула після чого відкоркувала пляшку і почала розливати по бокалах, Рубі очікувано налила менше половини.
— А того, що це вино мого знайомого бармена Рейна. Він його робить спеціально для високорівневих авантюристів. Будеш необережною і вже від двох-трьох бокалів підеш спатоньки.
— Може і так, а може і ні.
Лоля взяла бокал і одним махом випила все. Шумно видихнула, а потім миттєво почервоніла.
— Справді хороша випивка, — пробелькотіла дівчина і почала в прискореному темпі жувати.
Усмішка сама собою вилізла на лице. Звісно я налив богині вино та собі, правда пити не хотілося тому тільки пригубив. Однак помітив підозрілий погляд Вейн. Знав що вона не стане розслаблятися, якщо я не буду пити, тому мій бокал опустів.
У міру зменшення випивки атмосфера за столом ставала все веселішою. Дівчата почали розповідати кумедні історії сміятися і дражнитися.
— О, а памятаєте ту справу зі зникнення маминого синочка?
— Там де Рейчел ня..
— А ну стояти. Чого це ви про мене розповідаєте?! — обурилась ельфійка. — Може згадаємо як тебе переслідував якийсь ненормальний? Ох і які ж він серенади співав.
— Серенади?! Чорт забирай, я пам’ятаю те виття, через нього я два експерименти провалила!
Амазонка з наколотою на виделку сосискою вказала на Рейчел.
— А про що там говорити? Ну так був якийсь хворий говорив що кохає. Тільки я його бачила вперше в житті. Ходив хвостиком квіти дарував, а коли зрозумів що я зброю полюбляю все одно квіти дарував, бо був бідний як церковна миша.
— Ти не розмахуй цією сосискою, а то соус уже попав у два салати. Ну і як, ви сходили на побачення?
Ельфійка, яка якраз під час мого запитання смакувала вино не втрималась і засміялась. Вийшло вельми невдало – рідина попала не туди й дівчина закашлялась. Однак це не завадило їй додати свої п'ять кредитів.
— О, я також пропонувала сходити Ельзі на побачення. Пара з них вийшла б чудова.
— Що? Так він страшний наче Орк. А коли я йому казала ні, він все вишкірював зуби, і говорив: “Я не здамся поки не завоюю твоє серце крихітко.” Брр не хочу згадувати.
— Ну а як ти його випровадила?
— Ем не знаю він сам зник.
В цей момент ми почули слабкий смішок від Вейн. Кішка уважно слухала нашу розмову повільно смакуючи вино. Вона звісно помітила наші погляди тому вирішила завершити історію.
— Поверталася я якось із задання була стомлена ня, і тут бачу цього залицяльника недоробленого ня. На дворі ніч всі готуються до сну ня, а цей бовдур налаштовував свою лютню ня. Це стало останньою краплею ня, переламала я ту лютню об його хребет ня, копнула під сраку так щоб він аж паркан перелетів і наказала більше ніколи не повертатися ня.
І смішно і страшно, але пару келихів зробили своє тому мелодійний сміх заповнив вітальню. Навіть Вейн ледь помітно усміхнулась разом з усіма.
— Вейн, а в тебе були цікаві залицяльники? — спитала ельфійка.
— У мене ня? Мене не цікавлять стосунки ня. Я дохідливо пояснювала це словами ня, а якщо не виходило в хід ішли кулаки ня.
Кішка облизнула свої губки й із задоволенням пригубила бокал. Її щічки також почали червоніти. А тим часом Ельза знову наповнила її келих.
— О, настала моя черга, — бадьоро промовила Рубі.
— А ти коли вспіла заноза, ти ж постійно дома сидиш?
— Бо я ділом зайнята, не те що ти по барах шастаєш.
Ельза підняла руки, наче здається, і долила четвертинку лолці та Рейчел. Рубі незадоволено скривила носика, але вирішила продовжити свою історію.
— Це було десь два місяці тому. В мене закінчились інгредієнти тому я пішла за покупками до крамниці бабусі Неф. І раптом підходить до мене хлопчина, гарний такий в окулярах й починає розпитувати про трави і екстракти. Настрій в мене був хороший тому я із задоволенням почала розповідати. Так слово за слово обійшли ми всю крамничку закупили все що потрібно я розплатилася. І бачу рикша прямо біля входу стала думаю чого це ноги бити якщо можна проїхатись. Швидко попрощалася і застрибнула в рикшу.
Вона зробила невеличку паузу випила вино і шумно вдихнула продовжила:
— Він щось говорив, напевно пробував мене спинити, але де там ми вже далеко були. І тільки через тиждень я зрозуміла що він фліртував! І все ж було ясно як день, його ж питання були елементарні. Ну не знав він алхімію, і старався бути поблизу і питав що мені подобається.
— А ти йому про сірку ртуть і різну траву, — з розумінням закивала амазонка.
— Ну щось таке. Може й раніше хтось зі мною фліртував але… О Рейчел твоя черга. Ти ж часто патрулюєш впевнена у тебе багато шанувальників.
— Є таке, — ельфійка кинула пасмо білого волосся за довге гостре вушко. — До мене частенько підходять хлопці, ох і як же дістали ці їхні: “Гей як справи?” “Чудовий деньок чи не так?” Однак розмова ніколи не тривала понад п'ять хвилин. Навіть найсміливіші здавалось починали бекати мекати червоніти і потом взагалі звалювати геть.
— От того у вас двох досі не було стосунків. Одна нічого не бачить крім своєї кімнати, інша ходить з таким виразом на обличчі наче не зі світу цього.
— Говориш так, наче гуру, а я щось не бачила, щоб ти хоч раз на побачення ходила.
Розмова завернула в досить цікаву сторону я навіть відклав виделку і склав руки під грудьми, щоб продовжити дивитись за виставою.
— Ого яка колюча. А слабо сходити зі мною на подвійне побачення. Я зможу знайти хлопця хоч на завтра, а ти? Руді не рахується, знаю що ти зумієш його вмовити.
Амазонка хитро усміхнулася, Рейчел же на вигляд залишилась все такою ж холодною, але рум’янець чи то від вина, чи від згадки про минуле, виступив.
— Цього ще не вистачало, — втрутилась Немезида. — Хлопці на спір, а що далі? Поцілунки, стосунки чи відразу діти?
— Ми б не зробили цього.
— Справді? — вона глянула на Рейчел. — Що ж тоді настала моя черга. Колись давно коли я тільки спустилася в нижній світ, мене підібрав караван торговців. Там був один юнак якому доручили турбуватися про мої потреби. Він цього звісно не хотів, адже з охоронця його понизили до простого слуги. Але з часом його емоції змінилися і він зізнався мені в коханні.
Богиня заплющила очі, а на її губах заграла слабка усмішка. Тиша затягнулася, тому сама нетерпляча з нас вирішила заговорити:
— І що було далі?
— Я відмовила і в той же день покинула караван, адже була не готова до стосунків зі смертними. Потім через багато, багато років так вийшло що мені довелось завітати в його рідне місто. Коли я закінчила справи то приєдналася до іншого каравану, — вона слабко усміхнулася. — Прикріпили слугу який був як дві каплі води схожий на нього. Його син був таким же запальним нестриманим і шумним.
— І він вам також зізнався?
— Ні, не встиг, — богиня кивком подякувала мені за повний бокал і тонким пальцем торкнулася до кришталю. — Те що я йому сподобалась було зрозуміло відразу. Роззявлений рот, блиск в очах і рум’янець коли він зустрічався зі мною поглядом важко з чимось сплутати. Тому я поводилася як стерво і в його присутності підкупила голову каравану, щоб хлопця навіть не взяли з собою.
— Жорстоко.
Запала тиша неприємна, сумна. Я не хотів, щоб вечір зіпсувався тому вирішив розповісти про свій досвід.
— На жаль у мене не так багато історій.
— У тебе? — раптом поцікавилась ельфійка. — Вірю, вірю.
— Справа не в кількості дорогенька, а в якості. В мене були довготривалі стосунки тільки двічі.
— А не довготривалі? — амазонка відверто потішалася. — Пані Немезидо я прошу перевірити, чи не бреше він.
— Один раз, один клятий раз.
Як зараз пам’ятаю: випивка клуб вирішив когось зняти на одну ніч тільки ось вийшло навпаки… Дівчина була далека від моїх вподобань, дуже, дуже далека, скоріше повна протилежність. Брр.
— Правду сказав, що вперше, що вдруге.
— Пацан, всі тут ділилися своїми секретами так що давай розповідай, чого ти так скривився?
— От коли кожна з вас розповість про свій скелетик в шафі, от тоді й поговоримо, — я відкинувся на м’яку спинку стільця і продовжив: — А поки розповім про мої перші стосунки. Так ось, тоді я був дуже сором’язливим, одна тільки думка про те, щоб підійти до дівчини вже лякала мене. Однак мені пощастило, Сола перша заговорила зі мною. Ох боги як я тоді червонів, як заїкався, але саме це їй в мені і сподобалось. Коротко кажучи, вона взяла на себе ініціативу: попросила в мене ІD, перша написала, навіть на побачення запросила.
— І в ліжко вона тебе за руку відвела.
Коментар Ельзи змусив моє лице ще більше червоніти. Я вдав що мені байдуже і одним махом осушив бокал.
— У свій захист скажу, що оці ваші натяки розумієте тільки ви.
— А тобто ти хотів щось типу цього: “Руді мий свій качан і ходи до мене”?
— Ну це набагато краще ніж: “Руді в мене тут фільм є”. Чорт забирай, я дві години думав це воно чи ні. Може вона просто хотіла романтики, в обіймах полежати.
Щоб не сказати зайвого я почав накладати у свою тарілка салат з якимись кисленькими грибами. Чесно кажучи думав що на цьому моя історія завершилась, але продовження попросила неочікувана людина.
— Ну і що було далі?
— Рейчел, я від тебе такого не очікувала, — амазонка виразно поцокала язиком. — Погана дівчинка.
— Тільки не кажи що тобі не цікаво.
— Цікаво, але не настільки як тобі — амазонка стенула плечима і відкоркувала вже шосту чи сьому пляшку. Вона по черзі почала розливати.
— Немає про що розповідати. Поки я сумнівався пів фільму, то червонів то блід, у неї увірвався терпець. Вона залізла мені на коліна поставила мої руки де потрібно і у нас була ніч кохання.
— Ну прямо ціла ніч.
Я промовчав, не хотілось провокувати Ельзу. А потім богиня тактовно відвела розмову кудись в інше річище. Час непомітно йшов, вино лилось рікою, розмови ставали менш зв'язними, а сміх частішим.
Першою хто пав в нерівному бою з градусом стала Рубі. Крихітка в якийсь момент сперла свою голову на руку і так заснула. Рейчел викликалась віднести дівчину, однак стояти рівно вона не могла. При чому всім вона доводила що твереза на всі 100%.
Якось вдалось втихомирити ельфійку і Ельза, взявши на руки лольку, пішла вкладати ту спати. Другий хто пав був я, ще один би келих – і пішла б зворотня блювальна реакція.
Я взявся мити свій посуд, звісно Ельза не дозволила і мало не силою забрала мою тарілку і виделку. Вейн пригрозила що дасть під сраку якщо побачить що я шастаю десь біля кімнат дівчат. Голос в неї був невпевнений, малозв'язний, але суворий. А далі у свої обійми мене прийняв кошмар.
Далі
Розділ 19
Пробудження виявилось не таким хріновим як я очікував. Ні, мігрень нікуди не зникла, але похмілля не було. Зате із носа майже відразу кров пішла. Прийшлось напружуватись і йти до ванни. Там я і знайшов біловолосу ельфійку. В роздягальні панував безлад, одна панчішка лежала відразу перед дверима інша разом з трусиками біля корзини для брудного одягу. Білий ліфчик звисав з шафи. Шортики разом з блузкою були звалені в кучу. Винуватиця всього цього безладу мирно сопіла на лавці закутавшись в махровий халат. Тільки ось халат цей був точно не для її росту, занадто малий. Можливо якби вона стояла, тканина б прикрила все саме головне, а так я прекрасно бачив її довгі ніжки, гладенькі стегна, кругленьку дупцю і звісно дещо, що при звичайних умовах змусило б мене пускати слину. А зараз я відчув тільки натяк на бажання, і заплатив за це приступом мігрені такої сили, що перед очима все потемніло. Обіпершись на шафу, стиснув ніс сильніше щоб кров з носа не потекла на підлогу. Коли все розвиднілось я пішов у ванну, там роздягнувся, та прийняв крижаний душ. Стало легше, голова вже не так гуділа. Я увійшов в роздягальню і побачив Рейчел яка і не думала прокидатись. Тільки повернулась в іншу сторону. Я навшпиньках пройшов кімнату і вже схопився за ручку дверей, як раптом зрозумів, наскільки розбитим став. Раніше я не стримуючись, пожираючи очима ельфійку грюкнув би дверима, а потім насолоджувався виставою. А зараз мені нічого не хочеться. Ні дивитись, ні дражнити. Навіть не глянувши вдруге покинув роздягальню. Спустився на перший поверх і заглянув у вітальню. Перше що побачив це богиню, яка лежала на дивані некультурно пускаючи слину. Була одягнена. Вейн і Ельза обіймаючись розмістились на іншому дивані, причому кішка так взагалі зарилась головою в мякенькі груди амазонка. Виглядало це досить мило. На ціпочках покинув вітальню. Після перекусу я взяв меч і вийшов на задній двір. Звичайні тренування в трансі уже не допомагають, адже мої параметри вже занадто великі. Тепер, щоб характеристики збільшились хоч трошки, приходиться покладатись на Іру. Легко розбурхав гнів, дозволив чистині контролю зісковзнути. Прийшло неймовірне полегшення, мігрень відступила, м’язи наповнилися силою. Я знову відчував себе живим, а разом з тим злим. Меч з сичанням покинув піхви й відразу почав зі свистом рубати повітря. Було важко дотримуватися техніки, знав що виконую погано, однак все одно рухався максимально швидко і вкладав в кожний удар всю свою силу. Не знаю скільки пройшло часу, година, дві, а може всього лише декілька хвилин, однак від поту футболка неприємно прилипла до тіла, тому я заглушив гнів. Тільки от трішки сили і ще менше гніву залишилось, що вказує на те, що мені вдалось подолати власні границі. Я звалився на лавку, притулився до холодного каменя і просто застиг. Було приємно майже блаженно не відчувати цю кляту мігрень, не було і втоми в тілі. Для звичайної людини такий стан організму всього лише норма, а для мене – спокуса. Мені прийшлось напружити всю свою волю, щоб випити зілля зцілення. Пошкодженні під час тренування м’язи відновилися, і разом з цим прийшла мігрень, здається ще сильніша ніж була раніше. Я стомився: морально, фізично, духовно. Здавалося, втома повільно вїдається в мої кістки і душу. Стає все важче опиратися туману в голові й вдавати що все гаразд. А завтра буде ще гірше. *** Відсвяткували вони дійсно дуже добре. Настільки, що Немезида навіть не пам’ятала другу частину ночі. Тому весь наступний день вона висипалася і готувалася до нового робочого тижня. Рівно в дев’ять вона вже була на роботі. Будівля суду зустріла її прохолодою і приглушеними розмовами, які лунали в коридорах. Пройшовши нехитрий лабіринт проходів вона опинилася на суддівських місцях. Знизу, на сцені, стояло близько двадцяти людей. Потенційні новачки були різної вікової категорії, як авантюристи при повному параді, так і звичайні міщани. — Пані Немезидо, — промовила Рейчел яка помітила її однією із перших. Шум в залі затих, всі звернули свої погляди на високий постамент. — Тут зібралися всі, хто має намір вступити в нашу сім’ю. Немезида ще раз обвела зал поглядом і внутрішньо зітхнула. Більшість претендентів були чоловіками, чиї наміри було не важко вгадати. — Вітаю, ви напевно знаєте, але я все ж представлюсь. Мене звуть Немезида. Моя сім'я захищає закон і порядок в Ораріо. Для цієї роботи підходить не кожен, тому якщо ви прийшли сюди нечистими намірами, вам тут не місце. Богиня замовкла її обличчя було холодний і беземоційним. Люди почувалися незручно під її поглядом, хтось перешіптувався, хтось оглядався. — Під час наступного етапу вам прийдеться пройти співбесіду, під час якої ви розкажете мені: де, коли і скільки раз ви порушували закон. Можливо хтось навіть покине це місце в кайданах. Тому вийдіть із зали суду, ще раз поставте собі питання: Чи підходите ви для того, щоб захищати закон і порядок? Якщо відповідь буде позитивна, чекаю на вас тут через дві години. Вільні. Немезида різко розвернулася і чітким кроком покинула постамент. Позаду наростав гул голосів. Не звертаючи увагу богиня пройшла у свій кабінет і прийнялася за роботу з документами, адже на завтра був запланований суд. В цілковитій тиші пройшло приблизно пів години як раптом у двері постукали. Немезида відклала ручку вбік, розім’яла шию і дозволила увійти. — Пані Немезида, бог Род просить аудієнції. — Род? Боги які жили багато століть в текаї звісно, тою чи іншою мірою знали один одного. Однак вона ніколи не мала тісних зв’язків з Родом. Тому його візит здивував її. — Нехай заходить. Рейчел зачинила за собою двері, а через декілька хвилин повернулася з гостями. Род мав білі наче молоко волоси, скріплені чорною стрічкою на лобі і мішкуватий, дещо пошарпаний одяг. — Давно не бачились, Немезидо. — Дійсно давно. Якщо мене не підводить пам’ять це наша перша зустріч в Гекаї. — Ти маєш рацію, — він тепло з усією щирістю усміхнувся їй. — Не хочу віднімати твій дорогоцінний час тому перейду відразу до справи. Прошу тебе вислухати цю дитину. Бог кивком голови вказав на хлопця поруч з собою. Він був досить високим і струнким, мав чорні, як у кота, вуха і хвіст, однак були вони більші, що свідчило що він із рідкого виду пантер. Стояв прямо, руки були за спиною. Але не було враження що він нервує чи боїться, навпаки, від нього віяло спокоєм і впевненістю. — Пані Немезидо чи могли б ви засвідчити правдивість моїх слів? — дочекавшись слабкого кивка богині він, без лишніх зволікань заявив: — Мене звуть Джеф Оніл, і я Селестіанець, як власне і Руді Ешворд. На лиці Немезиди не ворухнувся навіть м’яз, вона миттєво подавила шок і почала раціонально розмірковувати. Очевидно що Джеф хотів дізнатись, наскільки Руді довіряє своїй богині. Немезиді імпонував підхід співбесідника, тому вона вирішила пограти за його правилами. Неостанню роль зіграла в цьому Рейчел яка своєю реакцією вже все розповіла гостям. — Ти й Руді, ви на одній стороні? — Звісно. Я солдат і моя задача захищати цивільних, в тому числі й Руді Ешворда. — Як ви вичислили Руді? Джеф відповів не відразу. Богиня помітила, як в чорних очах блиснув гнів і щось, що нагадувало сором. Однак на лиці не відобразились почуття. Відповідь була холодною: — Він став дуже відомим на Еранталі. — Руді? Такий як він? Рейчел підібрала не ті слова, не в той час і допустила більше несерйозних нот чим слід. Джеф не повернувся до неї, дивився на богиню чеканячи кожне слово: — Він став відомим через те як він помер. Слова Джефа були жахливими, але тиша, яка виникла після давила навіть більше. Уява малювала найрізноманітніші картини. Маска байдужості Рейчел потроху почала тріскатись, в її очах проступала паніка. — Якщо в цей світ потрапили Раднійці, то скоріш за все вони також могли впізнати Руді. Дякую що попередили. — Ми хочемо взяти на себе його захист. Це наш обов’язок. — Я не проти, — погодилась богиня склавши пальці в замок. — Руді буде щасливий дізнатися що він не один. — Ми не будемо виходити з ним на контакт і я вас також попрошу не говорити про цю розмову йому. — Чому? Вперше за розмову Джеф показав признаки невпевненості, і схоже він нервував. Але прочистив горло та продовжив: — Ми хочемо, щоб він вважав себе єдиний хто отримав другий шанс. Нехай залишить минуле позаду і живе своїм життям. — І ви справді готові довірити Руді нам? — Так, адже це буде краще для нього. Богиня скептично підняла брову. Джет незручно перевів погляд на вікно і тихше продовжив говорити. — Переродження подарувало нам не тільки тіла які ми б хотіли, — він махнув своїм довгим чорним хвостом. — Але й виконує наші маленькі бажання. Хтось став надзвичайно привабливим, хтось отримує титул і багатство, дехто молодшого брата. А Руді… — Гарем, — допомогла вийти з незручного становища співбесіднику, Немезида. — Він часто про це говорить, особливо коли хоче звести все в жарт, або коли хоче дистанціюватися. Джет незручно прочистив горло і глянув на свого бога. Род не приховував веселу усмішку. Рейчел виглядала наче кішка, на яку бризнули води. — Пані Немезиди ви приймете нашу пропозицію? — Як я вже сказала, ви можете його захищати, але замовчувати ваше існування вважаю недоцільним, — богиня на мить зробила паузу, важко зітхнула, а потім продовжила: — Ви плануєте зберегти мир і спокій Руді, однак це неможливо. Він не може забути про минуле, не здатний на це. — Що… що ти маєш на увазі? Немезида не звернула уваги на те, що хлопець перейшов ти. Вона опустила погляд на стіл. — Прокляття – це перше що з’явилося в його статусі. Воно змушує Руді кожну ніч бачити жахи з вашого світу. Іншими словами – не існує того миру і спокою, який ви хочете захистити. — Чорт… — Джеф стиснув кулаки, заплющив очі. Через декілька хвилин його бліде обличчя розглядалось. — Це все змінює. Я обговорю це питання зі своїми підопічними. Ми можемо чимось допомогти? — У вашій сім’ї є маг, який може зняти прокляття чи покращити якість сну? Можливо відновити витривалість? — Ні, — промовив Джеф, з досадою. — До кінця тижня Руді планує залишатись вдома, тому можете до нас завітати. Джеф здається вперше глянув на Рейчел, ледь помітно кивнув і вийшов. Бог також не барився, гречно попрощався з Немезидою і в супроводі ельфійки також покинув кабінет. Бажання повертатися до паперової роботи в богині не було. Думками вона поверталася до розмови з Джефом, оцінювала майбутні проблеми та небезпеки. Непомітно прийшов час знову поговорити з новачками. Вона покинула кабінет спустилася до зали де вже зібралось дванадцять людей. З ними буде простіше працювати, хоча… — Станьте в одну шеренгу, — богиня почекала декілька секунд поки її команда буде виконана і почала. — Відповідайте тільки так, або ні. Чи прийшли ви сюди залицятися до моїх дівчат? — Ні. — Ні. Чоловіки почали один за одним відповідати, жінки також трішки збентежено повторили. Немезида уважно вислухала кожного після чого вона почергово вказала на трьох. — Ти, ти і ти. Геть! — Пані Немезидо я можу поясн… — Геть! — на цей раз в її голосу звучав метал і сила, якій не можна було опиратися. Хлопці повільно покинули залу суду, не сказавши більше ні слова. — Чи є у вас наміри нашкодити моїй сім’ї? — Ні… На цей раз кожен відповів правду, тому ніхто їх не покинув. Наступним етапом стали особисті співбесіди. На цей раз розмова не обмежувалась тільки так чи ні, адже богиня мала намір зрозуміти, хто перед нею. — Тобто ти хочеш влаштуватися на роботу тільки через велику зарплатню? — Так. На відміну від гільдії ви платите в декілька разів більше і у вас безпечніше, — хлопець поправив великі круглі окуляри. — У мене є деякий досвід роботи з паперами, також я відповідальний, педантичний і поки ви мені вчасно платите буду вірним. Немезида потерла скроні і ще раз глянула на хлопця. — А якщо тобі запропонують взятку? — Гадаю, я візьму гроші й відразу розповім вашій сім’ї. Ви зможете спіймати хабарника я залишу собі взятку як премію. Закон це не забороняє. Богиня на довго задумалась. Цей хлопчина хоче приєднатися до її сім’ї, але не як бойовий член, а як працівник суду. І це було вельми приваблива пропозиція, адже їй вже давно не вистачає вільних рук. Семеро найманих працівників не справляються з підготовкою документів, переговорами з позивачами та іншими дрібничками. Вона не вперше вже роздумувала над тим, щоб розділити свою сім’ю на внутрішню і зовнішню. Основні члени будуть займатися розслідуваннями та походами в підземелля, а не бойові члени займуться судом. Однак вона не хотіла перетворювати свою сім’ю на організацію. — Ти можеш бути або найманим працівником, або повноцінним членом моєї сім’ї. Напівміри недопустимі. — Шкода, — він відкинувся на спинку стільця. — Я шукав безпечну високооплачувану роботу на сильну сім’ю… — Я не буду тебе вмовляти. Сам вирішуй безпека чи п’ятдесят тисяч валісу на місяць без урахування премій і понаднормових. — Кхм, безпека це звісно чудово, але мені скоро одружуватись… Що ж, буду радий попрацювати. Десь подібним чином пройшли й інші співбесіди. На жаль через ті чи інші причини кандидати не підходили. Пощастило, що ще одна дівчина була достатньо кваліфікована для роботи з документами. Немезида, разом з Рейчел повернулася додому вже аж під вечір. Ельфійка відразу пішла приймати душ, а вона стомлено повісила жакет на вішалку і подалася на запах смачненького. На кухні працювала амазонка у рожевому фартушку. — О, пані Немезидо, скоро все буде готове. Я поки розставлю все на стіл, а ви поки покличте всіх до столу, — дівчина якраз вимкнула плиту і почала діставати тарілки. — О, точно Рубінчик сказала що не буде їсти. — Гаразд. Богиня непомітно ковтнула слинку. Рейчел напевно зараз приймає душ, а Вейн попереджала, що сьогодні буде пізно, тому Немезида пішла шукати хлопця. У вітальні його не було тому вона піднялась до його кімнати. Постукала. — Я заходжу Руді. Кімната була пустою. Машинально богиня, підмітила легкий бардак, і відсутність меча з піхвами. Вона закрила двері і подалась на задній двір. Руди сидів на лавці втупившись в землю пустими очима. Згорблений він сидів в темряві нерухомий мов статуя. Богиня не намагалася ходити тихо, а він не помітив її навіть після того, як вона встала прямо перед ним. — Руді. — Га? — він повільно підняв голову наче тільки но прокинувся. Однак люди не сплять з відкритими очима. — Ой, похоже я завис. — Відколи це почалось? — Відразу після нашої перемоги. — Чому ти не сказав мені? — А що б це змінило? Він підвівся, потягуючись, підняв меч в піхвах. Немезиди дивилася на нього мовчки, не мало що відповісти. — Руді… — Не будемо розводити драму, це моє рішення і я не жалкую. Свій гарем я зберіг і дуже від цього тішуся. Він нагло усміхнувся, але богиня бачила, що він себе змушує. Вдає наглість, пиху, щоб вона, богиня, не хвилювалася. Помилявся - вона бачила його наскрізь, підіграла, дозволила змінити тему. Це єдине, що Немезида могла для нього зробити. — Ельза, приготувала вже вечерю, ходімо. — Ага. Ельфійка вже сиділа за столом, голодними очима поїдаючи страви. Волосся було замотане в рушник, а її алебастрова шкіра була рожева після душу. Руді слабко кивнув Рейчел і сів на своє місце, сперши підборіддя на руку. В цей момент зайшла Ельза з тацею в руках, і розставляючи на стіл решту страв, заговорила: — Пригощайтеся, сьогодні я на славу постаралася. Шкода що Вейн затримується. — А Рубі тобі не шкода? — Ні, нехай жує свої грибочки і запиває своїм варивом. Дівчата про щось теревенили, богиня інколи приєднувалась до розмови. Тільки Руді мовчки длубався у своїй тарілці, без особливого апетиту. Вечеря пройшла тихше ніж зазвичай. — З кожним днем він виглядає все гірше і гірше, — кивнула на спину Руді амазонка. — Це важко не помітити. Є якісь зрушення у пошуках? — Нічого конкретного, непевні плітки, не більше. Типу: друг мого кума, по маминій лінії, мав дівчину, яка мала брата який бачив чудо. Щось подібне. — Мої знайомі також не знають дитини з необхідною магією. Немезида побарабанила пальцями по м’якому підлокітнику крісла. Ельза хмурила брови дивлячись на стелю. — А від Гільдії не було звісток? — Ні, і це мене бентежить найбільше. Наші завдання висять уже більше місяця, і ні одної пропозиції. Гаразд, може маги які вміють знімати прокляття надзвичайно рідкісні, але невже немає заклинань для покращення сну чи проти кошмарів? — Завтра підвищ винагороду в п’ять раз. — Мда, п'ятдесят мільйонів за одне чортове заклинання, здуріти можна. *** Я спустився на кухню, очікуючи що там нікого не буде, але навпаки застав Рубі якаласувала супчик, паралельно дивлячись на свої записи і Рейчел, що чистила картоплю. — Добрий ранок. — Обід уже, і давно, — буркнула ельфійка, не відриваючись від свого заняття. — До речі, думала сьогодні допомогти тобі в тренуванні, встала раніше, а ти навіть не прийшов. Дві години коту під хвіст. — А хто тобі винен? Ти мене не попередила, от я і не прийшов. — І після такого ще роби людям добро? — Рейчел… — я зробив глибокий вдих, стримав лайку і видихнув. Тільки от все одно роздратування прямо таки пронизувала мої слова. — Я тебе просив приходити? Так якого фіга зараз ти мене винним робиш? — Руді, не заводься, я не мала такого наміру. Ельфійка зберігала спокій і це мене достобіса дратувало, але я спробував себе відволікти. Наклав собі трохи тепленького супу з каструлі та сім біля лолі. Рубі не звертала на нас уваги, продовжувала сліпо пхати в рот ложку, розливаючи половину на шляху. Дивилася на записи, інколи щось там писала. — Рейчел, сьогодні я хочу прогулятися по місті, тобі щось потрібно купити? — Ми можемо піти разом,— дівчина відклала картоплю і глянула на мене. — Ні, я хочу сам пройтись, розвіятись, поблукати. — Гаразд, тільки візьми меч. Зараз ти популярний, тому варто бути готовим до всього. Я погодився, вислухав її список покупок і одягнувшись належним чином вийшов на вулицю. Але чомусь сьогодні мене дратувало все: гарна погода, цвірінькання пташок, двоє телепнів що ошивалися біля нашого будинку. Гірше стало в натовпі. Тому замість того щоб дослідити місто я банально сходив за покупками в район патрулювання Рейчел. — А ти швидко, — промовила ельфійка відходячи від плити. — Побачив людей і стало зле. Рейчел не ставила запитань, прийняла сумку і почала її розбирати. Раптом вона припинила в ній копирсатись і глянула на мене. — Руді, а де хліб? — Ти ж не казала що його треба купити. — Неправда я казала, навіть порадила сходити до пекарні Джима. Хліб був взагалі основною покупкою, можна було забути про приправи, яйця, навіть помідори і салат, але точно не хліб. — Рейчел, — спокійно промовив. — Я впевнений у своїй пам'яті, адже в силу своєї професії я звик тримати багато речей в голові. Запам'ятати список із шести позицій для мене як два пальці обісцяти. — Поняття не маю, навіщо тобі сцяти на пальці. Але я говорила купити тобі хліб. Крапка. — Брехня. Рейчел сплела руки під грудьми і дивилася на мене своїм фірмовим ельфійським зирком. Але я був абсолютно впевнений, що маю рацію. — Ем, Руді, я була тут коли Рейчел тобі диктувала список покупок. Там був хліб. Я збезсилено звалився на табурет. Відсутність сну призводить до смерті і цей процес можна умовно розділити на два етапи. Перший психологічний: погіршення концентрації, уваги, проблеми з пам'яттю. Другий етап це фізичне: погіршення імунітету, загострення хронічних хвороб і проблеми з серцем. Я авантюрист, тому мій організм буде виражати фізичні проблеми по іншому до прикладу кровотечі з носа. — Ти чого такий блідий? — Рубі, мені потрібна твоя допомога. — Га? — Помниш, я планував розвинути Регенерацію? Так от, цей навик мені потрібно отримати негайно. Рубі відразу все збагнула, стала серйозною, як ніколи до цього. Ельфійка відчула зміну в атмосфері, тому тільки похмуро промовила: — Невже ти не полишив той дурнуватий план? — Я придумав дещо краще. Ти можеш також послухати, але тобі це не сподобається. Рейчел елегантно вигнула брову. — Все просто: я занурююсь в кислоту по саму шию, а потім у ванну з сумішшю, яка пришвидшує регенеративні здібності організму. — Руді, ти випадково під час своєї прогулянки на голову не падав? Може сонечко напекло? — Ванна кислоти це не раціонально, все ж шкіра людини у різних зонах відрізняється по своїх характеристиках. — Слава богу, хочу у когось залишився здоровий глузд. Тільки от Рубі не завершила говорити, повністю проігнорувавши ельфійку, стала ходити по кухні взад вперед розмірковуючи. — Я приготую мазь, з кристала анхіменії і соку цибістіса, вийде непогана кислота. Регенеративну суміш також не важко зробити: листки Плантаго Алтісіма дешеві, можна знайти в кожній аптеці скільки захочеш. — З реагентами розібрались, лишилось тільки ванну купити. — В теслярів завжди знайдеться купіль. — Ви двоє, зїхали з глузду! Рейчел, більше не стала нас слухати, різко розвернулась і подалась геть. Ми ж з Рубі обговорили всі деталі взяли гроші та пішли по покупках. Вона у квартал ремісників, я по хліб і Плантаго Алтісіма, на цей раз звісно все записав. Вже до вечора в моїй кімнаті дерев'яна ванна з зеленою водою і приємним ненав’язливим запахом. Рубі, вийняла великий ополоник що притягла з кухні стряхнула воду і поклала його на стіл після чого підійшла до мене з круглою коробочкою для мазей. — Спробуй. Я розтер білу субстанцію на внутрішній стороні передпліччя. Шкіра моментально почервоніла, запекло наче від опіку, а через декілька секунд активувалась Іра. — Щоб знешкодити кислоту варто всього лише прийняти холодний душ з милом. — В такому разі я піду на тренування після чого розітру оцю заразу по всьому тілу. Гадаю, таким чином організм пройде максимальну стимуляцію. Не втрачаючи часу звалив на задній двір, провів дуже інтенсивну практику, а потім весь спітнілий направився до ванни. Тільки от біля дверей мене чекала Рейчел і Рубі. — Ви двоє божевільні, — відразу почала ельфійка не давши мені промовити і слова. — Тому я буду слідкувати, щоб ви не покалічилися. — В душ зі мною також підеш? Вона тільки очі закотила і руки сплела під грудьми. Ну я з гарним настроєм, підморгнув їй увійшов у роздягальню. Дівчата залишились перед дверми, тому прийом ванни пройшов спокійно. Я добряче витерся одягнув труси, та вигляну назовні. — Можете заходити. Вони увійшли та почали мене розглядати. Тільки от синій, фіолетовий і зелений не додавали привабливості. Рейчел опустила погляд, Рубі була більш стійкою, дивилась прямо на мене. — Тільки не переборщи Руді. — Окей. Я прийняв коробку з її рук, почав розтирати мазь. Внутрішню сторону передпліччя, під пахвами та інші місця з тонкою шкірою втирав субстанцію тонким шаром, все інше досить грубим. — Як ти себе почуваєш Руді? — нарешті розірвала тишину ельфійка. — А на що мені жалітися? Я в кімнаті з двома красунями майже без одягу. Рейчел обпекла мене поглядом, але її вистачило ненадовго і вона відвернулась. Так в цілковитій тиші ми і сиділи, просто дивлячись один на одного. А тим часом моя шкіра потроху забарвлювалась в червоний, майже бордовий колір. — На перший раз цього достатньо. — Окей. У ванні я добряче намилив мочалку і ретельно, декілька разів вимив своє тіло. Обгорнув пояс рушником, взяв речі і вийшов до моїх наглядачок. — Що? Тут не далеко. — Вейн, буде не в захваті. А ось їй мені б не хотілося попадатись на очі, тому в пришвидшеному темпі погнав у свою кімнату. Заліз у ванну по саму шию і повісив рушник між бортиками, аби дещо не було видно. Наглядачки, завбачливо прийшли через декілька хвилин. Рубі не могла довго сидіти в тиші, тому раптом, без будь-якого попередження і явних передумов почала теревенити про солодощі: — Вам які смаколики до вподоби? От до прикладу я обожнюю кекси з родзинками, хоча пиріжки з вишневим повидлом тоже нічого. — Я до прикладу люблю Тирамісу, — дівчата з зацікавленими моськами глянули на мене. — Поняття не маю з чого воно готується, але смачне що капець. — …А ви пробували кекс з шоколадом? Так от, це краще, що я коли-небудь куштувала, категорично раджу. — А тоді чого ти на всіх не купила? Рейчел, незручно відкашлялась і ніяково відвела очі вбік. При цьому на її щічках виступив рум’янець. Рубі прищурилась. — Значить ти таки купила нам також, тільки тобі так сподобалось, що ти зжерла і наші порції. Безсовісна… — Н…ні, все не так, — досить невпевнено пробелькотіла Рейчел, але раптом стрепенулася. — Пані Немезида прийшла, мені потрібно їй розповісти чим ви тут двоє займаєтесь. — Ага тікай-тікай, ненажера. А я ще думала, чого тебе так рознесло в боки? А то все тістечка. Рейчел, чкурнула геть, а тим часом Рубі продовжувала безперестанку бурчати. Через деякий час в кімнату увійшла Немезида, яка навіть свого жакета не скинула. Підійшла близько і глянула на моє тіло, примружилась. — Надіюсь в тебе є вагома причина так знущатись з власного тіла. — Признаюсь, події що стались сьогодні мене злякали, саме тому так поспішаю. — Зрозуміло. А тепер я хочу, щоб ти одягнувся і спустився на перший поверх, там тебе чекає сильний цілитель. Він спробує тобі допомогти. Більше вона нічого не сказала, розвернулась і вийшла, захопивши з собою Рубі. Я зробив як вона і попросила. Сильним цілителем виявився док, який збирав мої руки по кусочках. Привітався, і осяяв мене зеленим світлом. Шкіра, розірвані м’язи і решта пошкоджених тканин зникали на очах. Повернулась мігрень, та втома, і більше нічого. Я сидів в зеленому коконі ще хвилин п’ять, однак краще себе не став почувати. — Це все, більше я нічого не можу зробити. — Зрозуміла, дякую що прийшли. — Будь ласка. В супроводі Ельзи чоловік покинув наш дім. Немезида оновила мій статус, однак навичка не з’явилася, ні через два дні, ні через три. Зате моє здоров’я суттєво погіршилось, мігрень стала нестерпною, а кров з носа стала йти по вісім-десять разів за добу. На четвертий день я вперше відчув біль у серці. Це стало останньою краплею. Коли в черговий раз, оновлення статусу нічого не дало, я вдав що ліг спати. Дочекався глибокої ночі, пробрався на задній двір і провів надзвичайно інтенсивне тренування. Сині і зелені кольори вкривали моє тіло майже повністю, а потім я ще намазав себе тим клятим кремом, допоки кров не почала проступати майже по всьому тілу. Мився обережно, але як би не старався все одно декілька раз застосував трішки більше сили ніж треба. На животі стегні і боку шкіра розірвалася так наче мене хтось ножем порізав. Виглядало це жахливо, але я бачив і страшніші речі. Я тихцем увійшовши у свою кімнату і занурився в прохолодну ванну. Крізь вікно проступало місячне сяйво, трішки освітлюючи кімнату. Раптом краєм ока помітив як щось блиснуло, до столу було недалеко тому я схопив це щось. Ніж який подарувала мені Рейчел для вирізання магічного каміння монстрів, зараз слугувало для приготування відвару для ванни. Але мені в голову лізли досить небезпечні думки. Покрутивши ніж в руці я підняв другу, червоно-синю руку. Легенько пройшовся лезом по долоні і якось байдуже дивився як жевріла кров. Потім була рана на передпліччях, ногах і плечах. Не знаю чи хотів я таким чином покласти край моїм стражданням, чи просто підвищити ефективність експерименту. Хоча був готовий до будь-якого результату, прощальний лист в моєму щоденнику написаний уже як два дні. Я відкинувся на спинку ванни і заплющив очі. Те що побачив уві сні було коридором, темним, місцями пошарпаним і холодним. Я виліз зі спальника та пройшовся, щоб розім’ятись. Наверху вже не було місця, адже вони були зайняті пораненими. Тут спали здорові, на рівень нижче спали ті хто вже ніколи не прокинеться. Один раз я був там, бачив тіла і не рахував, але те видовище снилось мені кожну ніч. Я піднявся на парковку біля лікарні, щоб перевірити нашу машину. Помітив людей разом з медсестрою, вона вказувала на мене. Невеличка компанія незнайомців в цивільному одязі підійшла до мене, і показали свої документи військовослужбовців. — Нам сказали що ти знаєш, де можна взяти ліки, — заговорила низенька дівчина. — Нам підійде все, від, жаропонижуючих і знеболювальних до кровозамінників. Дуже потрібно. — У мене є доступ до складу в порті, але передати доступ не можу, не маю таких прав. Може якщо ви вийдете на зв’язок… — Ми відрізані від іншого світу. — Тоді ти підеш з нами, — втрутився високий чоловік. — Охолонь, Боді, — вона глянула на мене, з темною рішучістю. — У мене там п’ятсот поранених, а медикаментів як кіт наплакав. Так що вибирай: або він тебе за яйця потягне, або сам підеш. Я звісно вибрав другий варіант. На цивільному автомобілі проїхати не всюди можна, але до вказаного місця дістались. Я відкрив високі броньовані ворота. Солдати відразу почали нагрібати все, що казала дівчина, я також допомагав. Коли ми поверталися, то почули характерний свист, а через секунду надзвичайно потужний вибух. Ударна хвиля навіть нас, у двох кварталах від епіцентру ледь не знесла з дороги. Шибки в машині повилітали, але мені пощастило – здоровань мене закрив собою. Потім на рацію прийшла доповідь. Лікарню, в якій був всього лише дві години назад, Раднійці стерли з лиця землі. Вона безцеремонно витягла мене на вулицю і стала оглядати. Боді перев’язували її підлеглі. — …Там, там же було стільки людей… — Як тебе зовуть? — Руді Ешворд. — Будиш Хікі, бо худий наче трічка. Так от Хікі, раднійці – це дикі люди, для них не існує конвенцій, домовленостей і банальної людяності. Це просто мавпи зі зброєю. Не дивуйся. Коли ми завершили то завели двигун і попрямували до їхнього місця дислокації. На жаль це була чисто військова точка, там не було цивільних, тому на один день мені прийшлось поселитись разом з усіма. Тієї ночі вона отримала ще одну звістку. Я чув як сказали, що її чоловік загинув, бачив як змінилось її лице, як вона вибігла кудись подалі поплакати. Повернулась вона через десять хвилин, очі були червоними, але погляд стійкий. Вона не зламалася, не піддалась відчаю, а взялась допомагати пораненим. Уночі вона плакала в подушку, тихо щоб ніхто не почув, але я чув. Мігрень навалилась миттєво, втома трішки пізніше, кров з носа пішла останньою. Я розліпив очі все ще переживаючи події сну. Адже зранку на цю дівчину чекала ще одна трагічна звістка про її брата. Поплескавши себе по щоках, підвівся, привів себе в порядок і відкрив вікно. Я оглядів сусідній будинок і газончик між парканом, після чого з допомогою тазика спорожнив ванну. Тільки от це не допомогло позбутись доказів. Це сталось під час сніданку. — Добрий ранок. Спагетті ще залишились? — Так, але шуруй сам, а то я лиш сіла, — пробурчала Ельза. — Якби приходили всі разом проблем би не було, а так я вже задовбалася. — Стривай ня, — спинила мене кішка. — Чому твоя кімната тхне кров’ю ня? Безтурботна атмосфера випарувалась миттєво. Немезида, відклала виделку і уважно глянула на мене. Ельза завмерла з напханим ротом. Я прикусив губу до крові, щоб активувати Іру. Це подарувало стимул, повернуло мені життя і можливість хитрувати. — Я просто провів ще один експеримент і зайшов трішки далі ніж зазвичай. — Ти був сам? — поставила питання Немезида. — Так. — Чому? — Мені б не дозволила Рубі, типу небезпечно і все таке. Тому я вирішив зробити все сам. Це була чиста правда, адже я вже говорив з лолькою про це, і отримав відмову. Звісно було і друге дно, але на щастя богиня не стала розпитувати. — Після сніданку глянемо на твій статус. Але, Руді, прошу, більше так не роби. — Постараюсь. Немезида поспішала тому оновила мій статус у вітальні. Проколола палець голкою, провела по моїй спині, засяяло. Зміну відчув відразу, наче сила всередині мене почала рухатись по всьому тілу. — Вітаю, ти отримав нову навичку. Як ти і хотів - Регенерація. — Ну хоч одна приємна новина за останній час. — Йой Руді нарешті. Не даремно ти відмокав у ванні цілими днями! Однак то листя потрібно буде продати потім. Але це не важливо. Як твоє самопочуття? Швидко тараторила лолька. Волосся мала скуйовджене, але очі палали щирим захопленням. Я також не міг стримати усмішку. Однак рана на внутрішній стороні щоки відновилась і повернулась втома, але навіть вона не змогла похитнути мій настрій. — Рубі, навичка працює споживаючи ману і витриваліст,ь тому забезпеч його всіма необхідними зіллями. — Без проблем. Я одягнувся і швидко рушив до лабораторії Рубі. Дівчина всадила мене на диван, поставила поруч підставку з колбами двох кольорів і пояснила, яка відновлює фізичну силу, а яка духовну. — Що ж, настрій в мене на висоті, тому продовжимо нашу лекцію. Сьогодні я розповім тобі про один із найважливіших елементів у природі – Оксиген. — Почекай хвильку, я дістану записник. Я познайомив Рубі з базовим вступним курсом хімії, принаймні з тим, що пам’ятав. Не скажу що це багато, але слово за слово і розмова продовжувалась вже декілька годин. Половина колбочок були вже пустими, а моє самопочуття, здається, трішки покращилось. У неї були питання звідки це взялось, яким чином відкрили і в чому полягає суть явища, але моїх знань банально не вистачало. Другу половину розмови я просто вивалював все що пам’ятав з хімії, фізики і суміжних наук. Напружував мозок на повну і навіть не помітив, коли провалився у пітьму. Пробудження, здається, відбулось через мить, адже щось тепленьке покинуло мої обійми. З шумом відчинилися двері, крізь які увірвалося світло, хтось вийшов. Я солодко позіхнув і перевернувся на інший бік. Відчував себе стомленим, але не так, як раніше: це була іншого роду втома, наче тоді, коли сон перервав клятий будильник. В цей момент до мене нарешті дійшло, що за вікном темно. Я спав. Спокійно, без кошмарів спав! Мігрень зникла! Тепер нема постійного гулу, є лише спокій. Я повільно подався до дверей. Мене пробирали дрижаки, серце виривалось з грудей. Адже Рубі знайшла спосіб мені допомогти. Я вже ледь не біг поки не вийшов у вітальню де і застав лолю. — О Руді, ти став капець сильним, я ледь не обпісялась. — Що? Ні, стоп, чекай, це потім, що ти зі мною зробила? — Кхм. Мені також цікаво що тут відбувається. Тільки тут я помітив Немезиду яка пила чай з Рейчел. Ельфійка також смішно вигнула брови. Я спробував вгамуватись, глибоко вдихнув і видихнув. Рубі побачила печиво на столі і швиденько присіла поруч з ельфійкою на ходу закидуючи до рота одне печиво за іншим. — Гу, му с Ругу… — Не говори з набитим ротом, — ельфійка подала лольці чашку чаю, яка вмить опустіла. — Ну, ми з Руді балакали потім він раптом замовк і впустив голову мені на плече. Я відразу все зрозуміла і постаралась навіть не рухатись, — тут вона скривила носик і з докором зиркнула на мене. — Тільки от тобі було мало мого плеча ти поліз обійматись. Горнувся до мене так, наче на дворі не середи літа, а холодна зима. Хватка в тебе будь здоров, ледь вибралась. — Тобто я заснув тому, що ти була поруч? — Скоріш за все, але тут потрібно поекспериментувати. — Все потім, а зараз я просто хочу виспатись. Я у квартал Іштар буду через тиждень. Звісно, поки що я навіть не знав куди це йти і скільки це буде вартувати, але зараз це не мало значення. Головне – це виспатись, і плювати на навик, він просто пусте місце в порівнянні з повноцінним сном! Я підірвався на ноги, однак наступна фраза богині змусила мене зупинитись. — Не думала що прийдеться брати на себе відповідальність так швидко, — вона спокійно перевела на мене свій погляд. — Сьогодні ти спиш зі мною. — Пані Немезидо! Як ви можете?! — Ти впевнена? Я відмовлятись не буду. — Руді, як ти смієш? Богиня не звернула увагу на роздратовану наче кішка ельфійку та кивнула. Рубі весь цей час поїдала печиво, навіть чашку Немезиди вже висьорбала. — Рейчел, знаю мої слова тебе не заспокоять, однак, я не збираюсь піддаватись інстинктам. Ніч з богинею звучить привабливо, але для мене це ніщо в порівнянні зі сном. — Він сказав правду. — Не зрозумій неправильно, ти красива і інколи я мрію про… — Руді, помовч. Я моментально закрив рота, і в цей момент живіт проричав. Трішки сконфужено чкурнув на кухню та став розігрівати залишки, Рубі приєдналась. Зжер все максимально швидко і повернувся до вітальні, та став очікувати коли нарешті богиня піде спати. Вона зітхнула. — Іди прийми ванну і можеш іти в мою кімнату. — Гаразд. Ельфійка нагородила мене особливо колючим і холодним поглядом. Навіть щось беззвучно промовила та провела пальцем по шиї, але це мене вже не хвилювало. Я був занадто збуджений перспективою поспати, тому швиденько помився. Однак тонкої піжами в мене не було, а спати в одних трусах з богинею в одному ліжку я не наважився тому одів свій звичний мішкуватий одяг. І от після стуку у двері мене нарешті запросили. — А ти швидко. Вона ставила якісь магічні камені в інструмент в кутку кімнати, від якого повіяло холодом. Я звісно був здивований, але не стільки технологією, а її виглядом. Немезида була одягнута в чорний пеньюар з глибоким декольте і спідницею, яка до країв ставала напівпрозорою. Звісно він був досить закритий, але богиня в ньому виглядала достобіса сексуальною. Особливо її довгі бездоганні ніжки. — А у тебе немає чогось більш закритого? — Якби було, я б одягнула. — Ну тоді ти мене будеш обіймати, а то зараз я не в тому стані. Богиня стенула плечиками, ніяк не відреагувавши, закрила апарат і направилась до свого двоспального ліжка. Я відвернувся, щоб не дивитись на неї, дочекався, коли шурхотіння ковдри завершиться і тільки після цього вимкнув світло. Запанувала цілковита темрява. Я на пам’ять обійшов ліжко з протилежного від Немезиди боку і влігся поруч. Серце билося шалено, наполовину через дівчину, наполовину через можливість поспати. Богиня підсунулась достатньо близько, закинула свою ручку мені на живіт, торкнулась ніжками моїх ніг, притиснулась тазом і грудьми. Я проковтнув повний рот слини. Не очікував від неї настільки рішучих дій, але не відсторонився. Однак знав, що це не прояв емоцій чи натяк, а суто прагматичне рішення. Рубі ясно описала мої дії, я полізу обійматись тому богиня зробила це перша, щоб зранку вона могла спокійно встати. — Ще трішки і я подумаю… — Знаю я що ти хочеш сказати, і навіщо. Тільки ось не потрібно, в мене не виникне та емоція, яку ти так боїшся. Я богиня, прожила тисячі років, мала безліч стосунків, тривалих і не дуже, але мої партнери ніколи не отримували чогось більше, ніж моє тіло. Здогадуюсь я також, що це могло прозвучати як виклик. Але повір, прибулець з іншої планети не може змагатися з богами, які століттями відточували свою майстерність в ліжку і амурних справах. — Гм це справді не дуже приємно. Я заплющив очі, і від цього здається загострились інші відчуття. Ї Тепло, запах, м'якість тіла і дихання, все це збуджувало мене, змушувало фантазувати. Однак, разом з тим, присутність богині розслабляла і заколисувала. Сон без сновидінь наступив раптово без попередження. На цей раз спокій тривав більше, і пробудження було іншим. Мене хтось тряс за плече, не дуже наполегливо, скоріш ніжно. — Руді, прокидайся. Я відсторонився від теплого тіла, розуміючи, що раніше притискав своє лице до її боку. Мої руки обвивали талію Немезиди міцним кільцем, наші ноги були сплутані. — Вже обід, потрібно поїсти і можна назад в ліжко. — Ти взяла вихідний? — Звісно. А тепер, будь ласка, відпусти мене. Ще не повністю при тямі, я виконав її прохання, відкинувся на свою половину ліжка і солодко потягнувся. Немезида продовжила сидіти в напівлежачому положенні. — Мені вийти, щоб ти переодягнулась? — Ні. Не соромлячись Немезида встала, поправила пеньюар, і спокійно вийшла з кімнати. Я ущипнув себе, щоб не пожирати її очима і також пішов снідати. На щастя внизу нікого не було ми спокійно пообідали. Вона піднялась назад, а я зробив усе, щоб мої обійми не створювали лишніх проблем. Немезида лежала з книгою в руках. Я заліз під ковдру і трохи сором’язливо знову обійняв її за талію, сплів наші ноги і притулився до її боку. Вона не сказала ні слова, не ворухнулась, щоб завадити. На цей раз сон прийшов не відразу, але прийшов. І відпочивав я довше, набагато довше ніж раніше. Наступний раз, коли мене розбудила Немезида, був ранок. — Добрий ранок, Руді, сьогодні я планую повернутись на роботу тому вийди, будь ласка. — Окей. Я швиденько зібрався і майже підтанцьовуючи направився до дверей. Неможливо описати словами який тягар покинув мої плечі, світ здавався яскравішим, повітря смачнішим і життя… нарешті не тягар. Я знову відчув щастя. — Немезидо, дякую... — Будь ласка, — богиня підійшла до своєї шафи і вже почала в ній копирсатись. Не відволікаючись вона додала. — Руді, не забудь сьогодні купити нормальний одяг. Це наказ. Опустивши очі я побачив палатку у всій її красі. Обізвавши себе із минулого ідіотом поправив штани і звалив до себе.
Читати
Відгуки
Довгоочікуване продовження)