Пробудження виявилось не таким хріновим як я очікував. Ні, мігрень нікуди не зникла, але похмілля не було. Зате із носа майже відразу кров пішла. Прийшлось напружуватись і йти до ванни. Там я і знайшов біловолосу ельфійку.

В роздягальні панував безлад, одна панчішка лежала відразу перед дверима інша разом з трусиками біля корзини для брудного одягу. Білий ліфчик звисав з шафи. Шортики разом з блузкою були звалені в кучу.

Винуватиця всього цього безладу мирно сопіла на лавці закутавшись в махровий халат. Тільки ось халат цей був точно не для її росту, занадто малий. Можливо якби вона стояла, тканина б прикрила все саме головне, а так я прекрасно бачив її довгі ніжки, гладенькі стегна, кругленьку дупцю і звісно дещо, що при звичайних умовах змусило б мене пускати слину.

А зараз я відчув тільки натяк на бажання, і заплатив за це приступом мігрені такої сили, що перед очима все потемніло. Обіпершись на шафу, стиснув ніс сильніше щоб кров з носа не потекла на підлогу.

Коли все розвиднілось я пішов у ванну, там роздягнувся, та прийняв крижаний душ. Стало легше, голова вже не так гуділа. Я увійшов в роздягальню і побачив Рейчел яка і не думала прокидатись. Тільки повернулась в іншу сторону.

Я навшпиньках пройшов кімнату і вже схопився за ручку дверей, як раптом зрозумів, наскільки розбитим став. Раніше я не стримуючись, пожираючи очима ельфійку грюкнув би дверима, а потім насолоджувався виставою. А зараз мені нічого не хочеться. Ні дивитись, ні дражнити.

Навіть не глянувши вдруге покинув роздягальню. Спустився на перший поверх і заглянув у вітальню. Перше що побачив це богиню, яка лежала на дивані некультурно пускаючи слину. Була одягнена. Вейн і Ельза обіймаючись розмістились на іншому дивані, причому кішка так взагалі зарилась головою в мякенькі груди амазонка. Виглядало це досить мило.

На ціпочках покинув вітальню. Після перекусу я взяв меч і вийшов на задній двір. Звичайні тренування в трансі уже не допомагають, адже мої параметри вже занадто великі. Тепер, щоб характеристики збільшились хоч трошки, приходиться покладатись на Іру.

Легко розбурхав гнів, дозволив чистині контролю зісковзнути. Прийшло неймовірне полегшення, мігрень відступила, м’язи наповнилися силою. Я знову відчував себе живим, а разом з тим злим.

Меч з сичанням покинув піхви й відразу почав зі свистом рубати повітря. Було важко дотримуватися техніки, знав що виконую погано, однак все одно рухався максимально швидко і вкладав в кожний удар всю свою силу. 

Не знаю скільки пройшло часу, година, дві, а може всього лише декілька хвилин, однак від поту футболка неприємно прилипла до тіла, тому я заглушив гнів. Тільки от трішки сили і ще менше гніву залишилось, що вказує на те, що мені вдалось подолати власні границі.

Я звалився на лавку, притулився до холодного каменя і просто застиг. Було приємно майже блаженно не відчувати цю кляту мігрень, не було і втоми в тілі. Для звичайної людини такий стан організму всього лише норма, а для мене – спокуса. 

Мені прийшлось напружити всю свою волю, щоб випити зілля зцілення. Пошкодженні під час тренування м’язи відновилися, і разом з цим прийшла мігрень, здається ще сильніша ніж була раніше.

Я стомився: морально, фізично, духовно. Здавалося, втома повільно вїдається в мої кістки і душу. Стає все важче опиратися туману в голові й вдавати що все гаразд. А завтра буде ще гірше. 

***

  Відсвяткували вони дійсно дуже добре. Настільки, що Немезида навіть не пам’ятала другу частину ночі. Тому весь наступний день вона висипалася і готувалася до нового робочого тижня.

Рівно в дев’ять вона вже була на роботі. Будівля суду зустріла її прохолодою і приглушеними розмовами, які лунали в коридорах. Пройшовши нехитрий лабіринт проходів вона опинилася на суддівських місцях.

Знизу, на сцені, стояло близько двадцяти людей. Потенційні новачки були різної вікової категорії, як авантюристи при повному параді, так і звичайні міщани. 

— Пані Немезидо, — промовила Рейчел яка помітила її однією із перших. Шум в залі затих, всі звернули свої погляди на високий постамент. — Тут зібралися всі, хто має намір вступити в нашу сім’ю.

Немезида ще раз обвела зал поглядом і внутрішньо зітхнула. Більшість претендентів були чоловіками, чиї наміри було не важко вгадати.

— Вітаю, ви напевно знаєте, але я все ж представлюсь. Мене звуть Немезида. Моя сім'я захищає закон і порядок в Ораріо. Для цієї роботи підходить не кожен, тому якщо ви прийшли сюди нечистими намірами, вам тут не місце.

Богиня замовкла її обличчя було холодний і беземоційним. Люди почувалися незручно під її поглядом, хтось перешіптувався, хтось оглядався.

— Під час наступного етапу вам прийдеться пройти співбесіду, під час якої ви розкажете мені: де, коли і скільки раз ви порушували закон. Можливо хтось навіть покине це місце в кайданах. Тому вийдіть із зали суду, ще раз поставте собі питання: Чи підходите ви для того, щоб захищати закон і порядок? Якщо відповідь буде позитивна, чекаю на вас тут через дві години. Вільні.

Немезида різко розвернулася і чітким кроком покинула постамент. Позаду наростав гул голосів. Не звертаючи увагу богиня пройшла у свій кабінет і прийнялася за роботу з документами, адже на завтра був запланований суд.

В цілковитій тиші пройшло приблизно пів години як раптом у двері постукали. Немезида відклала ручку вбік, розім’яла шию і дозволила увійти.

— Пані Немезида, бог Род просить аудієнції.

— Род?

Боги які жили багато століть в текаї звісно, тою чи іншою мірою знали один одного. Однак вона ніколи не мала тісних зв’язків з Родом. Тому його візит здивував її.

— Нехай заходить.

Рейчел зачинила за собою двері, а через декілька хвилин повернулася з гостями. Род мав білі наче молоко волоси, скріплені чорною стрічкою на лобі і мішкуватий, дещо пошарпаний одяг.

— Давно не бачились, Немезидо.

— Дійсно давно. Якщо мене не підводить пам’ять це наша перша зустріч в Гекаї. 

— Ти маєш рацію, — він тепло з усією щирістю усміхнувся їй. — Не хочу віднімати твій дорогоцінний час тому перейду відразу до справи. Прошу тебе вислухати цю дитину.

Бог кивком голови вказав на хлопця поруч з собою. Він був досить високим і струнким, мав чорні, як у кота, вуха і хвіст, однак були вони більші, що свідчило що він із рідкого виду пантер. Стояв прямо, руки були за спиною. Але не було враження що він нервує чи боїться, навпаки, від нього віяло спокоєм і впевненістю.

— Пані Немезидо чи могли б ви засвідчити правдивість моїх слів? — дочекавшись слабкого кивка богині він, без лишніх зволікань заявив: — Мене звуть Джеф Оніл, і я Селестіанець, як власне і Руді Ешворд. 

На лиці Немезиди не ворухнувся навіть м’яз, вона миттєво подавила шок і почала раціонально розмірковувати. Очевидно що Джеф хотів дізнатись, наскільки Руді довіряє своїй богині. Немезиді імпонував підхід співбесідника, тому вона вирішила пограти за його правилами. Неостанню роль зіграла в цьому Рейчел яка своєю реакцією вже все розповіла гостям. 

— Ти й Руді, ви на одній стороні?

— Звісно. Я солдат і моя задача захищати цивільних, в тому числі й Руді Ешворда. 

— Як ви вичислили Руді?

Джеф відповів не відразу. Богиня помітила, як в чорних очах блиснув гнів і щось, що нагадувало сором. Однак на лиці не відобразились почуття. Відповідь була холодною:

— Він став дуже відомим на Еранталі.

— Руді? Такий як він? 

Рейчел підібрала не ті слова, не в той час і допустила більше несерйозних нот чим слід. Джеф не повернувся до неї, дивився на богиню чеканячи кожне слово:

— Він став відомим через те як він помер.

Слова Джефа були жахливими, але тиша, яка виникла після давила навіть більше. Уява малювала найрізноманітніші картини. Маска байдужості Рейчел потроху почала тріскатись, в її очах проступала паніка. 

— Якщо в цей світ потрапили Раднійці, то скоріш за все вони також могли впізнати Руді. Дякую що попередили.

— Ми хочемо взяти на себе його захист. Це наш обов’язок.

— Я не проти, — погодилась богиня склавши пальці в замок. — Руді буде щасливий дізнатися що він не один.

— Ми не будемо виходити з ним на контакт і я вас також попрошу не говорити про цю розмову йому.

— Чому?

Вперше за розмову Джеф показав признаки невпевненості, і схоже він нервував. Але прочистив горло та продовжив:

— Ми хочемо, щоб він вважав себе єдиний хто отримав другий шанс. Нехай залишить минуле позаду і живе своїм життям. 

— І ви справді готові довірити Руді нам?

— Так, адже це буде краще для нього.

Богиня скептично підняла брову. Джет незручно перевів погляд на вікно і тихше продовжив говорити.

— Переродження подарувало нам не тільки тіла які ми б хотіли, — він махнув своїм довгим чорним хвостом. — Але й виконує наші маленькі бажання. Хтось став надзвичайно привабливим, хтось отримує титул і багатство, дехто молодшого брата. А Руді…

— Гарем, — допомогла вийти з незручного становища співбесіднику, Немезида. — Він часто про це говорить, особливо коли хоче звести все в жарт, або коли хоче дистанціюватися.  

Джет незручно прочистив горло і глянув на свого бога. Род не приховував веселу усмішку. Рейчел виглядала наче кішка, на яку бризнули води.

— Пані Немезиди ви приймете нашу пропозицію?

— Як я вже сказала, ви можете його захищати, але замовчувати ваше існування вважаю недоцільним, — богиня на мить зробила паузу, важко зітхнула, а потім продовжила: — Ви плануєте зберегти мир і спокій Руді, однак це неможливо. Він не може забути про минуле, не здатний на це.

— Що… що ти маєш на увазі?

Немезида не звернула уваги на те, що хлопець перейшов ти. Вона опустила погляд на стіл.

— Прокляття – це перше що з’явилося в його статусі. Воно змушує Руді кожну ніч бачити жахи з вашого світу. Іншими словами – не існує того миру і спокою, який ви хочете захистити. 

— Чорт… — Джеф стиснув кулаки, заплющив очі. Через декілька хвилин його бліде обличчя розглядалось. — Це все змінює. Я обговорю це питання зі своїми підопічними. Ми можемо чимось допомогти?

— У вашій сім’ї є маг, який може зняти прокляття чи покращити якість сну? Можливо відновити витривалість?

— Ні, — промовив Джеф, з досадою.

— До кінця тижня Руді планує залишатись вдома, тому можете до нас завітати.

Джеф здається вперше глянув на Рейчел, ледь помітно кивнув і вийшов. Бог також не барився, гречно попрощався з Немезидою і в супроводі ельфійки також покинув кабінет.

Бажання повертатися до паперової роботи в богині не було. Думками вона поверталася до розмови з Джефом, оцінювала майбутні проблеми та небезпеки.

Непомітно прийшов час знову поговорити з новачками. Вона покинула кабінет спустилася до зали де вже зібралось дванадцять людей. З ними буде простіше працювати, хоча…

— Станьте в одну шеренгу, — богиня почекала декілька секунд поки її команда буде виконана і почала. — Відповідайте тільки так, або ні. Чи прийшли ви сюди залицятися до моїх дівчат?

— Ні. 

— Ні. 

Чоловіки почали один за одним відповідати, жінки також трішки збентежено повторили. Немезида уважно вислухала кожного після чого вона почергово вказала на трьох.

— Ти, ти і ти. Геть!

— Пані Немезидо я можу поясн…

— Геть! — на цей раз в її голосу звучав метал і сила, якій не можна було опиратися. Хлопці повільно покинули залу суду, не сказавши більше ні слова.

— Чи є у вас наміри нашкодити моїй сім’ї?

— Ні…

На цей раз кожен відповів правду, тому ніхто їх не покинув. Наступним етапом стали особисті співбесіди. На цей раз розмова не обмежувалась тільки так чи ні, адже богиня мала намір зрозуміти, хто перед нею.

— Тобто ти хочеш влаштуватися на роботу тільки через велику зарплатню?

— Так. На відміну від гільдії ви платите в декілька разів більше і у вас безпечніше, — хлопець поправив великі круглі окуляри. — У мене є деякий досвід роботи з паперами, також я відповідальний, педантичний і поки ви мені вчасно платите буду вірним.

Немезида потерла скроні і ще раз глянула на хлопця. 

— А якщо тобі запропонують взятку?

— Гадаю, я візьму гроші й відразу розповім вашій сім’ї. Ви зможете спіймати хабарника я залишу собі взятку як премію. Закон це не забороняє.

  Богиня на довго задумалась. Цей хлопчина хоче приєднатися до її сім’ї, але не як бойовий член, а як працівник суду. І це було вельми приваблива пропозиція, адже їй вже давно не вистачає вільних рук. Семеро найманих працівників не справляються з підготовкою документів, переговорами з позивачами та іншими дрібничками.

Вона не вперше вже роздумувала над тим, щоб розділити свою сім’ю на внутрішню і зовнішню. Основні члени будуть займатися розслідуваннями та походами в підземелля, а не бойові члени займуться судом. Однак вона не хотіла перетворювати свою сім’ю на організацію. 

— Ти можеш бути або найманим працівником, або повноцінним членом моєї сім’ї. Напівміри недопустимі. 

— Шкода, — він відкинувся на спинку стільця. — Я шукав безпечну високооплачувану роботу на сильну сім’ю… 

— Я не буду тебе вмовляти. Сам вирішуй безпека чи п’ятдесят тисяч валісу на місяць без урахування премій і понаднормових.

— Кхм, безпека це звісно чудово, але мені скоро одружуватись… Що ж, буду радий попрацювати.

Десь подібним чином пройшли й інші співбесіди. На жаль через ті чи інші причини кандидати не підходили. Пощастило, що ще одна дівчина була достатньо кваліфікована для роботи з документами.

Немезида, разом з Рейчел повернулася додому вже аж під вечір. Ельфійка відразу пішла приймати душ, а вона стомлено повісила жакет на вішалку і подалася на запах смачненького. На кухні працювала амазонка у рожевому фартушку.

— О, пані Немезидо, скоро все буде готове. Я поки розставлю все на стіл, а ви поки покличте всіх до столу, — дівчина якраз вимкнула плиту і почала діставати тарілки. — О, точно Рубінчик сказала що не буде їсти.

— Гаразд.

Богиня непомітно ковтнула слинку. Рейчел напевно зараз приймає душ, а Вейн попереджала, що сьогодні буде пізно, тому Немезида пішла шукати хлопця. У вітальні його не було тому вона піднялась до його кімнати. Постукала. 

— Я заходжу Руді.

Кімната була пустою. Машинально богиня, підмітила легкий бардак, і відсутність меча з піхвами. Вона закрила двері і подалась на задній двір. 

Руди сидів на лавці втупившись в землю пустими очима. Згорблений він сидів в темряві нерухомий мов статуя. Богиня не намагалася ходити тихо, а він не помітив її навіть після того, як вона встала прямо перед ним.  

— Руді.

— Га? — він повільно підняв голову наче тільки но прокинувся. Однак люди не сплять з відкритими очима. — Ой, похоже я завис.

— Відколи це почалось?

— Відразу після нашої перемоги.

— Чому ти не сказав мені?

— А що б це змінило?

Він підвівся, потягуючись, підняв меч в піхвах. Немезиди дивилася на нього мовчки, не мало що відповісти. 

— Руді…

— Не будемо розводити драму, це моє рішення і я не жалкую. Свій гарем я зберіг і дуже від цього тішуся.

Він нагло усміхнувся, але богиня бачила, що він себе змушує. Вдає наглість, пиху, щоб вона, богиня, не хвилювалася. Помилявся - вона бачила його наскрізь, підіграла, дозволила змінити тему. Це єдине, що Немезида могла для нього зробити.

— Ельза, приготувала вже вечерю, ходімо.

— Ага.

Ельфійка вже сиділа за столом, голодними очима поїдаючи страви. Волосся було замотане в рушник, а її алебастрова шкіра була рожева після душу. 

Руді слабко кивнув Рейчел і сів на своє місце, сперши підборіддя на руку. В цей момент зайшла Ельза з тацею в руках, і розставляючи на стіл решту страв, заговорила:

— Пригощайтеся, сьогодні я на славу постаралася. Шкода що Вейн затримується.

— А Рубі тобі не шкода?

— Ні, нехай жує свої грибочки і запиває своїм варивом.

Дівчата про щось теревенили, богиня інколи приєднувалась до розмови. Тільки Руді мовчки длубався у своїй тарілці, без особливого апетиту. Вечеря пройшла тихше ніж зазвичай.

— З кожним днем він виглядає все гірше і гірше, — кивнула на спину Руді амазонка.

— Це важко не помітити. Є якісь зрушення у пошуках?

— Нічого конкретного, непевні плітки, не більше. Типу: друг мого кума, по маминій лінії, мав дівчину, яка мала брата який бачив чудо. Щось подібне.

— Мої знайомі також не знають дитини з необхідною магією.

Немезида побарабанила пальцями по м’якому підлокітнику крісла. Ельза хмурила брови дивлячись на стелю.

— А від Гільдії не було звісток?

— Ні, і це мене бентежить найбільше. Наші завдання висять уже більше місяця, і ні одної пропозиції. Гаразд, може маги які вміють знімати прокляття надзвичайно рідкісні, але невже немає заклинань для покращення сну чи проти кошмарів?

— Завтра підвищ винагороду в п’ять раз. 

— Мда, п'ятдесят мільйонів за одне чортове заклинання, здуріти можна.

***

Я спустився на кухню, очікуючи що там нікого не буде, але навпаки застав Рубі якаласувала  супчик, паралельно дивлячись на свої записи і Рейчел, що чистила картоплю.

— Добрий ранок.

— Обід уже, і давно, — буркнула ельфійка, не відриваючись від свого заняття. — До речі, думала сьогодні допомогти тобі в тренуванні, встала раніше, а ти навіть не прийшов. Дві години коту під хвіст.

— А хто тобі винен? Ти мене не попередила, от я і не прийшов.

— І після такого ще роби людям добро?

— Рейчел…  — я зробив глибокий вдих, стримав лайку і видихнув. Тільки от все одно роздратування прямо таки пронизувала мої слова. — Я тебе просив приходити? Так якого фіга зараз ти мене винним робиш?

— Руді, не заводься, я не мала такого наміру. 

Ельфійка зберігала спокій і це мене достобіса дратувало, але я спробував себе відволікти. Наклав собі трохи тепленького супу з каструлі та сім біля лолі. Рубі не звертала на нас уваги, продовжувала сліпо пхати в рот ложку, розливаючи половину на шляху. Дивилася на записи, інколи щось там писала.

— Рейчел, сьогодні я хочу прогулятися по місті, тобі щось потрібно купити?

— Ми можемо піти разом,— дівчина відклала картоплю і глянула на мене.

— Ні, я хочу сам пройтись, розвіятись, поблукати. 

— Гаразд, тільки візьми меч. Зараз ти популярний, тому варто бути готовим до всього. 

Я погодився, вислухав її список покупок і одягнувшись належним чином вийшов на вулицю. Але чомусь сьогодні мене дратувало все: гарна погода, цвірінькання пташок, двоє телепнів що ошивалися біля нашого будинку. Гірше стало в натовпі. Тому замість того щоб дослідити місто я банально сходив за покупками в район патрулювання Рейчел.

— А ти швидко, — промовила ельфійка відходячи від плити.

— Побачив людей і стало зле. 

Рейчел не ставила запитань, прийняла сумку і почала її розбирати. Раптом вона припинила в ній копирсатись і глянула на мене.

— Руді, а де хліб?

— Ти ж не казала що його треба купити.

— Неправда я казала, навіть порадила сходити до пекарні Джима. Хліб був взагалі основною покупкою, можна було забути про приправи, яйця, навіть помідори і салат, але точно не хліб.

— Рейчел, — спокійно промовив. — Я впевнений у своїй пам'яті, адже в силу своєї професії я звик тримати багато речей в голові. Запам'ятати список із шести позицій для мене як два пальці обісцяти.

— Поняття не маю, навіщо тобі сцяти на пальці. Але я говорила купити тобі хліб. Крапка.

— Брехня.

  Рейчел сплела руки під грудьми і дивилася на мене своїм фірмовим ельфійським зирком. Але я був абсолютно впевнений, що маю рацію. 

— Ем, Руді, я була тут коли Рейчел тобі диктувала список покупок. Там був хліб.

Я збезсилено звалився на табурет. Відсутність сну призводить до смерті і цей процес можна умовно розділити на два етапи. Перший психологічний: погіршення концентрації, уваги, проблеми з пам'яттю. Другий етап це фізичне: погіршення імунітету, загострення хронічних хвороб і проблеми з серцем. Я авантюрист, тому мій організм буде виражати фізичні проблеми по іншому до прикладу кровотечі з носа.

— Ти чого такий блідий? 

— Рубі, мені потрібна твоя допомога.

— Га? 

— Помниш, я планував розвинути Регенерацію? Так от, цей навик мені потрібно отримати негайно. 

Рубі відразу все збагнула, стала серйозною, як ніколи до цього. Ельфійка відчула зміну в атмосфері, тому тільки похмуро промовила:

— Невже ти не полишив той дурнуватий план? 

— Я придумав дещо краще. Ти можеш також послухати, але тобі це не сподобається.

Рейчел елегантно вигнула брову. 

— Все просто: я занурююсь в кислоту по саму шию, а потім у ванну з сумішшю, яка пришвидшує регенеративні здібності організму.

— Руді, ти випадково під час своєї прогулянки на голову не падав? Може сонечко напекло?

— Ванна кислоти це не раціонально, все ж шкіра людини у різних зонах відрізняється по своїх характеристиках.

— Слава богу, хочу у когось залишився здоровий глузд.

Тільки от Рубі не завершила говорити, повністю проігнорувавши ельфійку, стала ходити по кухні взад вперед розмірковуючи.

— Я приготую мазь, з кристала анхіменії і соку цибістіса, вийде непогана кислота. Регенеративну суміш також не важко зробити: листки Плантаго Алтісіма дешеві, можна знайти в кожній аптеці скільки захочеш. 

— З реагентами розібрались, лишилось тільки ванну купити.

— В теслярів завжди знайдеться купіль.

— Ви двоє, зїхали з глузду!

Рейчел, більше не стала нас слухати, різко розвернулась і подалась геть. Ми ж з Рубі обговорили всі деталі взяли гроші та пішли по покупках. Вона у квартал ремісників, я по хліб і Плантаго Алтісіма, на цей раз звісно все записав.

Вже до вечора в моїй кімнаті дерев'яна ванна з зеленою водою і приємним ненав’язливим запахом. Рубі, вийняла великий ополоник що притягла з кухні стряхнула воду і поклала його на стіл після чого підійшла до мене з круглою коробочкою для мазей. 

— Спробуй. 

Я розтер білу субстанцію на внутрішній стороні передпліччя. Шкіра моментально почервоніла, запекло наче від опіку, а через декілька секунд активувалась Іра.

— Щоб знешкодити кислоту варто всього лише прийняти холодний душ з милом.

— В такому разі я піду на тренування після чого розітру оцю заразу по всьому тілу. Гадаю, таким чином організм пройде максимальну стимуляцію.

Не втрачаючи часу звалив на задній двір, провів дуже інтенсивну практику, а потім весь спітнілий направився до ванни. Тільки от біля дверей мене чекала Рейчел і Рубі.

— Ви двоє божевільні, — відразу почала ельфійка не давши мені промовити і слова. — Тому я буду слідкувати, щоб ви не покалічилися.

— В душ зі мною також підеш?

Вона тільки очі закотила і руки сплела під грудьми. Ну я з гарним настроєм, підморгнув їй увійшов у роздягальню. Дівчата залишились перед дверми, тому прийом ванни пройшов спокійно. Я добряче витерся одягнув труси, та вигляну назовні.

— Можете заходити.

Вони увійшли та почали мене розглядати. Тільки от синій, фіолетовий і зелений не додавали привабливості. Рейчел опустила погляд, Рубі була більш стійкою, дивилась прямо на мене.

— Тільки не переборщи Руді.

— Окей.

Я прийняв коробку з її рук, почав розтирати мазь. Внутрішню сторону передпліччя, під пахвами та інші місця з тонкою шкірою втирав субстанцію тонким шаром, все інше досить грубим. 

— Як ти себе почуваєш Руді? — нарешті розірвала тишину ельфійка.

— А на що мені жалітися? Я в кімнаті з двома красунями майже без одягу. 

Рейчел обпекла мене поглядом, але її вистачило ненадовго і вона відвернулась. Так в цілковитій тиші ми і сиділи, просто дивлячись один на одного. А тим часом моя шкіра потроху забарвлювалась в червоний, майже бордовий колір.

— На перший раз цього достатньо.

— Окей.

У ванні я добряче намилив мочалку і ретельно, декілька разів вимив своє тіло. Обгорнув пояс рушником, взяв речі і вийшов до моїх наглядачок. 

— Що? Тут не далеко.

— Вейн, буде не в захваті.

А ось їй мені б не хотілося попадатись на очі, тому в пришвидшеному темпі погнав у свою кімнату. Заліз у ванну по саму шию і повісив рушник між бортиками, аби дещо не було видно. Наглядачки, завбачливо прийшли через декілька хвилин.

Рубі не могла довго сидіти в тиші, тому раптом, без будь-якого попередження і явних передумов почала теревенити про солодощі:

— Вам які смаколики до вподоби? От до прикладу я обожнюю кекси з родзинками, хоча пиріжки з вишневим повидлом тоже нічого.

— Я до прикладу люблю Тирамісу, — дівчата з зацікавленими моськами глянули на мене. — Поняття не маю з чого воно готується, але смачне що капець.

— …А ви пробували кекс з шоколадом? Так от, це краще, що я коли-небудь куштувала, категорично раджу. 

— А тоді чого ти на всіх не купила?

Рейчел, незручно відкашлялась і ніяково відвела очі вбік. При цьому на її щічках виступив рум’янець. Рубі прищурилась.

— Значить ти таки купила нам також, тільки тобі так сподобалось, що ти зжерла і наші порції. Безсовісна…

— Н…ні, все не так, — досить невпевнено пробелькотіла Рейчел, але раптом стрепенулася. — Пані Немезида прийшла, мені потрібно їй розповісти чим ви тут двоє займаєтесь.

— Ага тікай-тікай, ненажера. А я ще думала, чого тебе так рознесло в боки? А то все тістечка. 

Рейчел, чкурнула геть, а тим часом Рубі продовжувала безперестанку бурчати. Через деякий час в кімнату увійшла Немезида, яка навіть свого жакета не скинула. Підійшла близько і глянула на моє тіло, примружилась.

— Надіюсь в тебе є вагома причина так знущатись з власного тіла.

— Признаюсь, події що стались сьогодні мене злякали, саме тому так поспішаю.

 — Зрозуміло. А тепер я хочу, щоб ти одягнувся і спустився на перший поверх, там тебе чекає сильний цілитель. Він спробує тобі допомогти.

Більше вона нічого не сказала, розвернулась і вийшла, захопивши з собою Рубі. Я зробив як вона і попросила. Сильним цілителем виявився док, який збирав мої руки по кусочках. Привітався, і осяяв мене зеленим світлом. Шкіра, розірвані м’язи і решта пошкоджених тканин зникали на очах. Повернулась мігрень, та втома, і більше нічого. Я сидів в зеленому коконі ще хвилин п’ять, однак краще себе не став почувати.

— Це все, більше я нічого не можу зробити.

— Зрозуміла, дякую що прийшли. 

— Будь ласка.

В супроводі Ельзи чоловік покинув наш дім. Немезида оновила мій статус, однак навичка не з’явилася, ні через два дні, ні через три. Зате моє здоров’я суттєво погіршилось, мігрень стала нестерпною, а кров з носа стала йти по вісім-десять разів за добу. На четвертий день я вперше відчув біль у серці. Це стало останньою краплею.

Коли в черговий раз, оновлення статусу нічого не дало, я вдав що ліг спати. Дочекався глибокої ночі, пробрався на задній двір і провів надзвичайно інтенсивне тренування. Сині і зелені кольори вкривали моє тіло майже повністю, а потім я ще намазав себе тим клятим кремом, допоки кров не почала проступати майже по всьому тілу.

Мився обережно, але як би не старався все одно декілька раз застосував трішки більше сили ніж треба. На животі стегні і боку шкіра розірвалася так наче мене хтось ножем порізав. Виглядало це жахливо, але я бачив і страшніші речі.

Я тихцем увійшовши у свою кімнату і занурився в прохолодну ванну. Крізь вікно проступало місячне сяйво, трішки освітлюючи кімнату. Раптом краєм ока помітив як щось блиснуло, до столу було недалеко тому я схопив це щось. Ніж який подарувала мені Рейчел для вирізання магічного каміння монстрів, зараз слугувало для приготування відвару для ванни. Але мені в голову лізли досить небезпечні думки.

Покрутивши ніж в руці я підняв другу, червоно-синю руку. Легенько пройшовся лезом по долоні і якось байдуже дивився як жевріла кров. Потім була рана на передпліччях, ногах і плечах. 

Не знаю чи хотів я таким чином покласти край моїм стражданням, чи просто підвищити ефективність експерименту. Хоча був готовий до будь-якого результату, прощальний лист в моєму щоденнику написаний уже як два дні. Я відкинувся на спинку ванни і заплющив очі.

Те що побачив уві сні було коридором, темним, місцями пошарпаним і холодним. Я виліз зі спальника та пройшовся, щоб розім’ятись. Наверху вже не було місця, адже вони були зайняті пораненими. Тут спали здорові, на рівень нижче спали ті хто вже ніколи не прокинеться. Один раз я був там, бачив тіла і не рахував, але те видовище снилось мені кожну ніч. 

Я піднявся на парковку біля лікарні, щоб перевірити нашу машину. Помітив людей разом з медсестрою, вона вказувала на мене. Невеличка компанія незнайомців в цивільному одязі підійшла до мене, і показали свої документи військовослужбовців.

— Нам сказали що ти знаєш, де можна взяти ліки, — заговорила низенька дівчина. — Нам підійде все, від, жаропонижуючих і знеболювальних до кровозамінників. Дуже потрібно.

— У мене є доступ до складу в порті, але передати доступ не можу, не маю таких прав. Може якщо ви вийдете на зв’язок…

— Ми відрізані від іншого світу.

— Тоді ти підеш з нами, — втрутився високий чоловік.

— Охолонь, Боді, — вона глянула на мене, з темною рішучістю. — У мене там п’ятсот поранених, а медикаментів як кіт наплакав. Так що вибирай: або він тебе за яйця потягне, або сам підеш. 

Я звісно вибрав другий варіант. На цивільному автомобілі проїхати не всюди можна, але до вказаного місця дістались. Я відкрив високі броньовані ворота. Солдати відразу почали нагрібати все, що казала дівчина, я також допомагав.

Коли ми поверталися, то почули характерний свист, а через секунду надзвичайно потужний вибух. Ударна хвиля навіть нас, у двох кварталах від епіцентру ледь не знесла з дороги. Шибки в машині повилітали, але мені пощастило – здоровань мене закрив собою. Потім на рацію прийшла доповідь. Лікарню, в якій був всього лише дві години назад, Раднійці стерли з лиця землі.

Вона безцеремонно витягла мене на вулицю і стала оглядати. Боді перев’язували її підлеглі. 

— …Там, там же було стільки людей…

— Як тебе зовуть?

— Руді Ешворд.

— Будиш Хікі, бо худий наче трічка. Так от Хікі, раднійці – це дикі люди, для них не існує конвенцій, домовленостей і банальної людяності. Це просто мавпи зі зброєю. Не дивуйся.

Коли ми завершили то завели двигун і попрямували до їхнього місця дислокації. На жаль це була чисто військова точка, там не було цивільних, тому на один день мені прийшлось поселитись разом з усіма. Тієї ночі вона отримала ще одну звістку. Я чув як сказали, що її чоловік загинув, бачив як змінилось її лице, як вона вибігла кудись подалі поплакати. Повернулась вона через десять хвилин, очі були червоними, але погляд стійкий.

Вона не зламалася, не піддалась відчаю, а взялась допомагати пораненим. Уночі вона плакала в подушку, тихо щоб ніхто не почув, але я чув.

Мігрень навалилась миттєво, втома трішки пізніше, кров з носа пішла останньою. Я розліпив очі все ще переживаючи події сну. Адже зранку на цю дівчину чекала ще одна трагічна звістка про її брата. 

Поплескавши себе по щоках, підвівся, привів себе в порядок і відкрив вікно. Я оглядів сусідній будинок і газончик між парканом, після чого з допомогою тазика спорожнив ванну. Тільки от це не допомогло позбутись доказів. Це сталось під час сніданку.

— Добрий ранок. Спагетті ще залишились?

— Так, але шуруй сам, а то я лиш сіла, — пробурчала Ельза. — Якби приходили всі разом проблем би не було, а так я вже задовбалася.

— Стривай ня, — спинила мене кішка. — Чому твоя кімната тхне кров’ю ня?

Безтурботна атмосфера випарувалась миттєво. Немезида, відклала виделку і уважно глянула на мене. Ельза завмерла з напханим ротом. Я прикусив губу до крові, щоб активувати Іру. Це подарувало стимул, повернуло мені життя і можливість хитрувати.

— Я просто провів ще один експеримент і зайшов трішки далі ніж зазвичай.

— Ти був сам? — поставила питання Немезида.

— Так.

— Чому?

— Мені б не дозволила Рубі, типу небезпечно і все таке. Тому я вирішив зробити все сам.

Це була чиста правда, адже я вже говорив з лолькою про це, і отримав відмову. Звісно було і друге дно, але на щастя богиня не стала розпитувати.

— Після сніданку глянемо на твій статус. Але, Руді, прошу, більше так не роби.

— Постараюсь.

Немезида поспішала тому оновила мій статус у вітальні. Проколола палець голкою, провела по моїй спині, засяяло. Зміну відчув відразу, наче сила всередині мене почала рухатись по всьому тілу.

— Вітаю, ти отримав нову навичку. Як ти і хотів - Регенерація.

— Ну хоч одна приємна новина за останній час.

— Йой Руді нарешті. Не даремно ти відмокав у ванні цілими днями! Однак то листя потрібно буде продати потім. Але це не важливо. Як твоє самопочуття?

Швидко тараторила лолька. Волосся мала скуйовджене, але очі палали щирим захопленням. Я також не міг стримати усмішку. Однак рана на внутрішній стороні щоки відновилась і повернулась втома, але навіть вона не змогла похитнути мій настрій.

— Рубі, навичка працює споживаючи ману і витриваліст,ь тому забезпеч його всіма необхідними зіллями.

— Без проблем.

Я одягнувся і швидко рушив до лабораторії Рубі. Дівчина всадила мене на диван, поставила поруч підставку з колбами двох кольорів і пояснила, яка відновлює фізичну силу, а яка духовну. 

— Що ж, настрій в мене на висоті, тому продовжимо нашу лекцію. Сьогодні я розповім тобі про один із найважливіших елементів у природі – Оксиген.

— Почекай хвильку, я дістану записник.

Я познайомив Рубі з базовим вступним курсом хімії, принаймні з тим, що пам’ятав. Не скажу що це багато, але слово за слово і розмова продовжувалась вже декілька годин. Половина колбочок були вже пустими, а моє самопочуття, здається, трішки покращилось.

У неї були питання звідки це взялось, яким чином відкрили і в чому полягає суть явища, але моїх знань банально не вистачало. Другу половину розмови я просто вивалював все що пам’ятав з хімії, фізики і суміжних наук. Напружував мозок на повну і навіть не помітив, коли провалився у пітьму.

Пробудження, здається, відбулось через мить, адже щось тепленьке покинуло мої обійми. З шумом відчинилися двері, крізь які увірвалося світло, хтось вийшов. Я солодко позіхнув і перевернувся на інший бік. Відчував себе стомленим, але не так, як раніше: це була іншого роду втома, наче тоді, коли сон перервав клятий будильник.

В цей момент до мене нарешті дійшло, що за вікном темно. Я спав. Спокійно, без кошмарів спав! Мігрень зникла! Тепер нема постійного гулу, є лише спокій.

Я повільно подався до дверей. Мене пробирали дрижаки, серце виривалось з грудей. Адже Рубі знайшла спосіб мені допомогти. Я вже ледь не біг поки не вийшов у вітальню де і застав лолю.

— О Руді, ти став капець сильним, я ледь не обпісялась.

— Що? Ні, стоп, чекай, це потім, що ти зі мною зробила?

— Кхм. Мені також цікаво що тут відбувається.

Тільки тут я помітив Немезиду яка пила чай з Рейчел. Ельфійка також смішно вигнула брови. Я спробував вгамуватись, глибоко вдихнув і видихнув. Рубі побачила печиво на столі і швиденько присіла поруч з ельфійкою на ходу закидуючи до рота одне печиво за іншим. 

— Гу, му с Ругу…

— Не говори з набитим ротом, — ельфійка подала лольці чашку чаю, яка вмить опустіла.

— Ну, ми з Руді балакали потім він раптом замовк і впустив голову мені на плече. Я відразу все зрозуміла і постаралась навіть не рухатись, — тут вона скривила носик і з докором зиркнула на мене. — Тільки от тобі було мало мого плеча ти поліз обійматись. Горнувся до мене так, наче на дворі не середи літа, а холодна зима. Хватка в тебе будь здоров, ледь вибралась.

— Тобто я заснув тому, що ти була поруч?

— Скоріш за все, але тут потрібно поекспериментувати. 

— Все потім, а зараз я просто хочу виспатись. Я у квартал Іштар буду через тиждень.

Звісно, поки що я навіть не знав куди це йти і скільки це буде вартувати, але зараз це не мало значення. Головне – це виспатись, і плювати на навик, він просто пусте місце в порівнянні з повноцінним сном! Я підірвався на ноги, однак наступна фраза богині змусила мене зупинитись.

— Не думала що прийдеться брати на себе відповідальність так швидко, — вона спокійно перевела на мене свій погляд. — Сьогодні ти спиш зі мною.

— Пані Немезидо! Як ви можете?!

— Ти впевнена? Я відмовлятись не буду.

— Руді, як ти смієш? 

Богиня не звернула увагу на роздратовану наче кішка ельфійку та кивнула. Рубі весь цей час поїдала печиво, навіть чашку Немезиди вже висьорбала.

— Рейчел, знаю мої слова тебе не заспокоять, однак, я не збираюсь піддаватись інстинктам. Ніч з богинею звучить привабливо, але для мене це ніщо в порівнянні зі сном. 

— Він сказав правду.

— Не зрозумій неправильно, ти красива і інколи я мрію про…

— Руді, помовч.

Я моментально закрив рота, і в цей момент живіт проричав. Трішки сконфужено чкурнув на кухню та став розігрівати залишки, Рубі приєдналась. Зжер все максимально швидко і повернувся до вітальні, та став очікувати коли нарешті богиня піде спати. Вона зітхнула.

— Іди прийми ванну і можеш іти в мою кімнату.

— Гаразд.

Ельфійка нагородила мене особливо колючим і холодним поглядом. Навіть щось беззвучно промовила та провела пальцем по шиї, але це мене вже не хвилювало.

Я був занадто збуджений перспективою поспати, тому швиденько помився. Однак тонкої піжами в мене не було, а спати в одних трусах з богинею в одному ліжку я не наважився тому одів свій звичний мішкуватий одяг. І от після стуку у двері мене нарешті запросили.

— А ти швидко.

Вона ставила якісь магічні камені в інструмент в кутку кімнати, від якого повіяло холодом. Я звісно був здивований, але не стільки технологією, а її виглядом. Немезида була одягнута в чорний пеньюар з глибоким декольте і спідницею, яка до країв ставала напівпрозорою. Звісно він був досить закритий, але богиня в ньому виглядала достобіса сексуальною. Особливо її довгі бездоганні ніжки.

— А у тебе немає чогось більш закритого? 

— Якби було, я б одягнула. 

— Ну тоді ти мене будеш обіймати, а то зараз я не в тому стані.

Богиня стенула плечиками, ніяк не відреагувавши, закрила апарат і направилась до свого двоспального ліжка. Я відвернувся, щоб не дивитись на неї, дочекався, коли шурхотіння ковдри завершиться і тільки після цього вимкнув світло.

Запанувала цілковита темрява. Я на пам’ять обійшов ліжко з протилежного від Немезиди боку і влігся поруч. Серце билося шалено, наполовину через дівчину, наполовину через можливість поспати.

Богиня підсунулась достатньо близько, закинула свою ручку мені на живіт, торкнулась ніжками моїх ніг, притиснулась тазом і грудьми. Я проковтнув повний рот слини. Не очікував від неї настільки рішучих дій, але не відсторонився.

Однак знав, що це не прояв емоцій чи натяк, а суто прагматичне рішення. Рубі ясно описала мої дії, я полізу обійматись тому богиня зробила це перша, щоб зранку вона могла спокійно встати.   

— Ще трішки і я подумаю…

— Знаю я що ти хочеш сказати, і навіщо. Тільки ось не потрібно, в мене не виникне та емоція, яку ти так боїшся. Я богиня, прожила тисячі років, мала безліч стосунків, тривалих і не дуже, але мої партнери ніколи не отримували чогось більше, ніж моє тіло. Здогадуюсь я також, що це могло прозвучати як виклик. Але повір, прибулець з іншої планети не може змагатися з богами, які століттями відточували свою майстерність в ліжку і амурних справах. 

— Гм це справді не дуже приємно.

Я заплющив очі, і від цього здається загострились інші відчуття. Ї Тепло, запах, м'якість тіла і дихання, все це збуджувало мене, змушувало фантазувати. Однак, разом з тим, присутність богині розслабляла і заколисувала. 

Сон без сновидінь наступив раптово без попередження. На цей раз спокій тривав більше, і пробудження було іншим. Мене хтось тряс за плече, не дуже наполегливо, скоріш ніжно.

— Руді, прокидайся.

Я відсторонився від теплого тіла, розуміючи, що раніше притискав своє лице до її боку. Мої руки обвивали талію Немезиди міцним кільцем, наші ноги були сплутані.

— Вже обід, потрібно поїсти і можна назад в ліжко.

— Ти взяла вихідний?

— Звісно. А тепер, будь ласка, відпусти мене.

Ще не повністю при тямі, я виконав її прохання, відкинувся на свою половину ліжка і солодко потягнувся. Немезида продовжила сидіти в напівлежачому положенні.

— Мені вийти, щоб ти переодягнулась?

— Ні.

Не соромлячись Немезида встала, поправила пеньюар, і спокійно вийшла з кімнати. Я ущипнув себе, щоб не пожирати її очима і також пішов снідати. На щастя внизу нікого не було ми спокійно пообідали. Вона піднялась назад, а я зробив усе, щоб мої обійми не створювали лишніх проблем.

Немезида лежала з книгою в руках. Я заліз під ковдру і трохи сором’язливо знову обійняв її за талію, сплів наші ноги і притулився до її боку. Вона не сказала ні слова, не ворухнулась, щоб завадити.

На цей раз сон прийшов не відразу, але прийшов. І відпочивав я довше, набагато довше ніж раніше. Наступний раз, коли мене розбудила Немезида, був ранок.

— Добрий ранок, Руді, сьогодні я планую повернутись на роботу тому вийди, будь ласка.

— Окей. 

Я швиденько зібрався і майже підтанцьовуючи направився до дверей. Неможливо описати словами який тягар покинув мої плечі, світ здавався яскравішим, повітря смачнішим і життя… нарешті не тягар. Я знову відчув щастя.

— Немезидо, дякую...

— Будь ласка, — богиня підійшла до своєї шафи і вже почала в ній копирсатись. Не відволікаючись вона додала. — Руді, не забудь сьогодні купити нормальний одяг. Це наказ.

Опустивши очі я побачив палатку у всій її красі. Обізвавши себе із минулого ідіотом поправив штани і звалив до себе.