Кімната з великими вікнами раніше була вітальнею, однак власники перетворили це місце на кімнату для брифінгу. Вся стіна навпроти вікон була вкрита детальними картами підземелля з різними маршрутами, діаграмами, позначками і незрозумілими символами. Окреме місце на стіні займали малюнки монстрів в повний зріст, а також їхні слабкі місця. Стояв тут також п-подібний стіл, який ломився від кількості книжок, різних записів, та нотаток, проте все це було в ідеальному порядку.

Зараз тут були шестеро: двоє розмістилися на єдиному дивані, решті прийшлось сидіти на стільцях з м’якою підкладкою. Всі вони уважно спостерігали за боєм на екрані в центрі кімнати.

Раптом в кімнату увійшов ельф з тацею попкорну і холодного елю. Тихо, щоб нікому не заважати він роздав кожному по тарілці і келиху, після чого взяв для себе стілець, розвернув його іншим боком і осідлав його, сперши руки на спинку.

— Не розумію, як ви можете дивитись на це варварство, — тихо промовив ельф.

— Це раціональний спосіб розв'язання проблем, до того ж безкровний, — пробасив здоровий чолов’яга закинувши собі в рот одним махом чверть тарілки. В цей самий момент Руді на екрані залишив на груді противника велику рану. — …Ну гаразд, майже безкровний.

— Я критикую не метод, а ставки. Переможець може забрати не тільки матеріальні багатства переможеної сім’ї, але її авантюристів. Наче люди це всього лише речі. — з відразою виплюнув ельф.

— Гей ви двоє! Якщо ви так хочете потеревенити валіть за двері!

Кричав пацан, на вигляд якому було від сили п’ятнадцять, а то і того менше. Проте двоє дорослих чоловіків покірно затихли. В кімнаті на декілька секунд були чутні тільки коментарі Гермеса і дзвін металу. Однак бог помітив що на витонченому обличчі ельфійки набігла тінь.

— Кейт щось трапилось? — тихо, з добротою в голосі промовив Род.

— Просто це ім’я, Руді Ешворд, я, здається, його знаю.

Весела атмосфера моментально випаровувалась, в кімнаті похололо на декілька градусів. Всі спрямували свої погляди на ельфійку тільки вона не відвертала погляду від екрана. 

— Я знав! Тоді все стає зрозуміло!

— Ґік, доповідай.

Хоббіт в пориві почуттів почав ходити по кімнаті туди-сюди. Зупинився і глянув на командира, ненавмисне він витягнувся по струнці рівно.

— Я бачив цього пацана місяць назад. Його побив простий цивільний, а зараз він другого рівня. Тобто він не тільки побив рекорд Айз Валенштайн, а й самого головного героя!

— Може це ефект метелика? Все ж ми тут досить давно і наші дії могли запросто змінити все.

— Занадто багато співпадінь. 

Командир одним поглядом змусив своїх підлеглих замовкнути. Після того як пройшла хвилина напруженої тиші він спокійно продовжив говорити. 

— Не має сенсу зараз обговорювати причини і наслідки. Руді Ешворд аномалія, яку ми повинні перевірити, — він глянув на Кейтелін що сиділа поруч з богом на дивані.. — Найт розкажи про цього хлопця все що знаєш. 

***

Бам! Едгар ледь заблокував сильний вертикальний замах жорстким блоком. Від удару його відкинуло на декілька метрів. Руки заніміли, а рана на грудях віддалась різким болем. Але відпочивати не було коли. Зціпивши зуби він виставив свої короткі клинки над головою.

Дзвін металу. Скрегіт. Бруківка під ногами тріснула. Едгар стримав натиск і глянув на лице пацана, спотворене в гримасі безумства. Руді жадав крові, його крові! По спині Едгара пройшовся табун мурашок.

— А-а-Ах! — з роту Едгара вирвався крик, на мить відтіснити меч супротивника і відступити.

Але перевести дихання навіть на коротку секунду не вийшло. Руді атакував без відпочинку, безумно, наче звір. Клеймор свистів у повітрі і Едгару знову прийшлось відступати.

Він відчував себе маленькою човником серед бурі. Єдина помилка, секундне зволікання і Едгар міг лишитися без руки, ноги, чи навіть життя. Страх смерті змушував його рухатись швидше ніж коли-небудь у своєму житті, реагувати миттєво, і не звертати увагу на слабкість в тілі чи болі в грудях.

Десяток чи навіть сотня ударів, Едгар пережив. Часу навіть на те, щоб подумати в нього не було. Авантюрист раптом помітив, що тепер Руді не виглядає непереборним штормом, ні тепер він бачив кожен рух, замах і удар.

— “Він став повільнішим? Ні, це я став швидше рухатись. Так це і є сила третього рівня?”

Вперше за бій на лиці Едгара з’явилася усмішка. Ухилившись від розмашистого удару він знову відступив. А потім знову і знову поки не  пересвідчився що цей бій йде саме так, як Едгар того очікував. Противник використовує тільки найпростіші рухи: горизонтальні, вертикальні і косі удари, не більше. Тому заманити в пастку Руді було не складно.

Дочекавшись, коли противник підійме клеймор високо над головою він виставив кинжали хрест навхрест над головою. Однак в останній момент жорсткий блок перейшов в парирування. 

Клеймор ковзнув по правому кинжалу, а потім опустився на бруківку. Едгар наступив на лезо ще глибше втоплюючи клинок в землю, і контратакував. Кинжал увійшов між променевими кістками руки без супротиву. Крок вперед, напівоберт і лівий клинок розрізає артерії і сухожилля трішки нижче біцепса.

 — “Вийшло!” 

Це була мить тріумфу Едгар, знешкодив правицю противника. Тепер завершення бою всього лише питання часу. Особливо зараз коли він підлаштувався під цей бій.

Всього лише на мить Едгар дозволив собі послабити пильність. Рука Руді висіла безвольним батогом, тепер швидкість атак буде знижена. Але в наступну мить Едгар відчув наче його збив кінь на повному ходу.

Світ перед очима завертівся, але він моментально вигнув своє тіло наче кіт, перекинувся через голову і нарешті зупинився. Едгар побачив як Руді опустив ногу і піднявши меча лівицею абсолютно не зважаючи на сильну кровотечу.

— “Це що за херня? Він ніколи не атакував ногами!”

— Ед! Чорт забирай, кинжал!

Едгар не став повертатись на голос свого командира, а тільки скосив очі собі на спину. Туди куди прийшовся удар. За плащем у нього були піхви з зеленим магічним кинджалом. Вірніше раніше були, зараз друзки магічної зброї були розсипані по полю боя.

Авантюрист валявся про себе, але на більше в нього не вистачило часу. Руді рвонув вперед. Вже за мить противник був поряд, Едгар тільки й встиг виставити блок. Свист меча і удар!

Едгара, наче пушинку відкинуло вбік на п’ять метрів. Рук він майже не відчував, груди пекли нестерпним болем. Цей удар був навіть сильніше ніж раніше! 

Авантюрист більше не насмілився розривати дистанцію. Він тримався поруч з Руді, щоб той не міг як слід розмахнутися. Але вже за декілька обмінів ударів Едгар був змушений відстрибнути в сторону, ухиляючись від горизонтального замаху.

Руді став швидшим і сильнішим, наче біль від ран додавав йому сили. Едгар постійно відступав, не наважуючись прийняти навіть один удар. Це ще більше злило противника. Удари стали потужні з широким замахом, інколи Руді навіть не справлявся з інерцією клеймора і лезо врізалося в землю породжуючи міні вибух. 

Поруч з сичанням меча розчарованим ревом противника були і інші звуки, набагато тихіші ніж інші. Наче щось з хрустом ламається, рветься. Однак авантюрист не міг збагнути що це в біса така, і не було в нього часу, щоб проаналізувати все.

Едгар вирішив ризикнути, він дочекався коли Руді вчергове промахнеться відстрибнув на два метри. І ще в повітрі кинув свій кинжал, цілячись в очі противника. Не дочекавшись результату, як тільки його ноги торкнулися землі, він рвонув до Руді. На ходу він перекинув клинок з лівої в праву руку і підстрибнув.

Авантюрист знав що Руді не встигне відбити кинжал своїм клеймором, також він не ухилиться. Адже цей монстр не здатний на таке він іде тільки на пролом. Однак інстинкти нікуди не зникли, Руді захистився рукою, і максимально невдало.

Клинок вп'явся в лівицю перерізуючи сухожилля. Меч почав вислизати із неслухняної кінцівки. Не зважаючи на рани Руді підняв голову, однак сонячні промені змусили його заплющити очі.

В цей момент Едгар стиснувши кинжал обома руками завдав удар. Клинок порізав праве плече, на мить спинився перед ключицею, але перерізавши кістку продовжив свій рух вниз: груди, наче по сходинках пройшовся по ребрах, а потім різко увійшов по саму рукоятку в живіт. Спинився кинджал трішки нижче пояса.   

Могутній удар коліном вибив з його легенів все повітря. Едгар почув як з хрустом ламаються його власні ребра, перед очима все на мить потемніло, його тіло було підкинуто в повітря, секунда невагомості, а потім ще один удар. Знову цей жахливий хруст.

Едгар перекотився по землі декілька разів поки не зупинився. Він досі не міг зробити навіть вдих, його тіло палало від болю груди ребра і особливо нога. Авантюрист очікував що цей монстр зараз заб'є його ногами, але пройшла секунда, друга, третя і нічого не відбувалося.

Нарешті Ед зміг зробити вдих і пересилюючи себе спробував піднятись на руках. Але варто було ворухнутися як нога вибухнула болем, і він впав назад. Декілька секунд була тиша і якесь човгання, незрозуміле шуршання.

Зціпивши зуби Едгар перекотився на бік і нарешті побачив що відбувається. Руді повз до нього все з тим же пекельним вогнем ненависті в очах. На мить його серце скував страх, але згодом Едгар опанував себе і помітив що ноги Руді також були переломані. Поки він у безпеці.

— “Чорт забирай, це ж простий турнір! Якого хріна я так напрягаюсь?!”

— Суддя ми признаємо поразку! — суворо промовила Немезида.

Анрі із роду Амонтикреїв глянув на Феміду і дочекавшись її кивка оголосив перемогу сім'ї Борея. Однак ще навіть до його оголошення амазонка вже підскочила до Руді і не церемонячись схопила його в ліктьовий захват.

— Тримай Ед.

Едгар прийняв зілля лікування і одним махом спустошив флакон. По тіло розлилась приємна освіжаюча хвиля. Його компаньйони почали вправляти йому ногу, цілитель сім'ї промовляв заклинання. Однак вся увага Едгара була спрямована на Руді.

— “Це і називається: Виграв битву, але програв війну?”

Неймовірні кавунчики амазонки зараз притискалися до спини цього виродка, але цей йолоп тріпався наче навіжений. Коли Руді обвис на її руках, Ядовитий туман нарешті змогла надати першу допомогу. Ця дівчина стягнула з нього кофту, щоб облити рану зіллям після чого взялась за штани! Якби не ельфійка, дівчина напевно і їх стягнула!

У Едгара почалось сіпатись око. Щоб хоч якось заспокоїтись він глянув на дівчат, які не стали осторонь. Може хоч їхня байдужість покращить його настрій. Однак навіть Кривава валькірія і богиня хмурили брови і стискали кулаки! Чорт забирай, цей малий вишкребок чудово влаштувався! Цілий гарем завів!

— Може таки взяти пару уроків у нього, — пробурмотів Квін.

— Наволоч, зараза.

— І не кажи, розтрощив наш Магічний клинок, поламав тобі ногу… Ед зможеш перемогти Ядовитий туман?

Едгар стенув плечима. Його найсильніша зброя – мобільність тепер під питанням. Все-таки цілителі прекрасно справляються з порізами, кровотечами і синцями, але переломи — це вже зовсім інша проблема. Зростити кістку легко, однак не вийде відразу почати бігати, тут потрібний час на реабілітацію.

— Це був, не побоюсь цього слова, по справжньому кривавий бій, — Гермес махнув рукою на пошкоджену арену після чого продовжив грати на публіку: — Не часто можна побачити такий відчайдушний бій.

— До речі Борей, твоя дитина третього рівня, виходить ти не доповів Гільдії про підвищення. Якщо ти не знаєш, це проти правил.

— Ох Немезидо, — бог розправив свою тогу і спокійно промовив: — У тебе просто застаріла інформація. Сьогодні вранці наша сім'я подала заявку про підвищення. Вибач я забув попередити перед боєм. Хоча і твоя дитина здається також була досить сильною. Я б сказав що важко повірити в те що він всього лише другого рівня.

— Хочеш сказати що він третього рівня? — усміхнувшись промовила богиня і глянула на бога зверхньо.

— Боротьба продовжується, а значить король так і не був переможений. Зараз сім’я Немезиди ваша черга вибирати з ким битись.

Амазонка розминаючи плечі з серйозним виразом обличчя закрокувала на середину арени. Коли вона зупинилася вона втоком списа вдарила в бруківку. Пролунав міні вибух піднялася пилюка.

— Мені байдуже хто буде противником тільки швидше.

— Хлопці, єдина наша надія це Едгар, робіть все що завгодно щоб хоч трішки потягнути час, — суворо промовив командир сім’ї дивлячись на свою команду.

— Баррі, ти з глузду з'їхав? Спинити Зоряний блиск? Ти жартуєш так, чи просто хочеш нас грохнути?

— Враєлю, маєш кращий план?

— У нас не було шансу з самого початку. Твоя ставка на те що королем може виявитись новачок або Ядовитий туман просто смішна. Зате у мене є надійний план, як не отримати по зубах — він стенув плечима ліниво поправив меч в піхвах і вийшов на арену. Суддя навіть не встиг щось сказати як Враєль підняв руку. — Здаюсь.

Баррі кипів від гніву, варто було Враєлю повернутися на місце як командир сім'ї не витримав і вдарив. Чоловік хитнувся ледь не впав, але витримав хук, сплюнув кров під ноги Баррі.

— Мусор.

— Називай мене як хочеш, але з тією амазонкою я справ мати не хочу.

Враєль несвідомо торкнувся плеча, яке йому роздробила дівчина не так давно і опустився на холодний камінь. Тим часом амазонка гордо зміряла їх поглядом та швидко покинула сцену не сказавши і слова.

— Битва закінчилась миттєво, — пробурмотів Гермес і краєм ока глянув на Феміду. Дівчина залишилась незворушною тому бог продовжив вести Військову гру: — І так настала черга сім'ї Борея кидати виклик. Хто буде наступним?

— Корі, ти виклич на дуель Ядовитий туман, адже зараз тільки в тебе є якісь шанси проти неї.

— Ага.

Корі взяв спис що був припертий до стіни і хмурячи брови пішов на ринг. На ходу він відкупорив флакон із фіолетовою рідиною і одним махом випив все. Звісно Корі і не надіявся що Універсальна протиотрута може знешкодити трунки Ядовитого туману, але, можливо подарує йому декілька додаткових секунд.   

Руді сховала свої руки в довгій туніці, і впевнено усміхнулася противнику, вставши у двадцяти метрах від нього.

— Ви готові? — поставив питання суддя, дивлячись все ж на дівчину, що не взяла з собою свій посох.

— Я? Так, готова, — бадьоро відповіла дівчина і показала пузату пробірку із насичено червоним кольором. — Тіль ось вам краще відійти якнайдалі. Вітер тут досить слабенький, тому ядовитий туман захопить велику територію.

— Ем-м-м, — суддя прокашлявся і глянув на сім’ю Немезиди яка відступила на дах будинку. — Так звичайно, почекайте декілька хвилин.

Вслід за Анрі із роду Амонтикреїв відступила сім’я Борея і Феміди. Площа опустіла і тільки після цього Рубі з усмішкою підняла великий палець верх.

— Увага! Приготуйтеся! І бій!

Як тільки рука судді опустилась Рубі миттєво кинула на землю пузатий флакон. В той же самий час, Корі взяв древко однією рукою і без замаху, без розбіжки кинув спис. Снаряд наче блискавка з шумом розсікла повітря, і увійшов в червоний туман.

Корі не став чекати результатів, кинувся вперед. Стук серця один раз два. Ледь чутні кроки, дзвін металу стук древка об камінь. Промах! 

Авантюрист цокнув, глибоко вдихнув і затримав дихання. Туман нарешті поглинув Корі, і перше що він відчув, це наче міріади тоненьких холодних голочок протикають його шкіру. 

Корі сильніше стис баселард в руці і ще швидше рвонув туди, де він чув кроки противника востаннє. Стук серця віддавався у скронях. Краєм свідомості він нарахував вісім ударів серця, а потім світ нахилився. Корі зробив ще один невпевнений крок, а потім не втримався на ногах і впав на землю, боляче подерши плече від удару.

Світ крутився наче він випив дві діжки елю. Важко було сказати де верх, а де низ. Тіло не слухалось, до горла підступила нудота. Корі спробував підвестись, однак стати навіть на коліна було вище його сил. Зціпивши зуби він на залишках повітря викрикнув одне слово:

— Здаюсь!

— Ми признаємо поразку, — неохоче продублював Борей.

— Бій закінчено перемагає Ядовитий туман.

Пролунав звук розбитого скла, а в наступну мить червоний туман, наче павутиння від вогню, спалахнув сірим і розвіявся за секунду. Рубі стояла всього лише в п’яти метрах від Корі. Вона здавалася спокійною тільки ось на плащі з’явилася одна дірка. 

— Це було близько, — пробурмотіла дівчина оглядаючи рваний край. — Що ж це був непоганий експеримент не думала що ця отрута виявиться настільки ефективною.

— Пані… Ядовитий туман вилікуйте мене, будь ласка.

— О так зараз, — Рубі стрепенулася і підійшовши до чоловіка вилила на нього щось із флакона. — Дихай глибоко скоріше ефект пройде.

— Гаразд.

Корі почав вдихати повітря з присмаком чогось цитрусового і справді запаморочення швидко зійшло нанівець. Він подякував за бій і відійшов до своєї сім’ї. Правда Ядовитий туман він проводжав ненависним поглядом через заляпану кофту, яка досить сильно смерділа.

— Тепер нас чекає останній бій першого раунду. Не будемо тягнути кота за хвоста, запрошую на ринг останніх претендентів.

Рейчел зістрибнула з криші будинку і гордо закрокувала в центр рингу. Коли навпроти неї зупинився дворф з товстим стальним щитом і великою булавою вона залишилась спокійною і як завжди холодною. 

Суддя дав відмашку бою, Гермес у своїй манері почав коментувати. Рейчел спокійно дістала рапіру і дагу. Бо підняв щит вище і приготувався до глухої оборони.

— Покажи все на що здатен. Приготуйся я іду.

— Давай!

Першою атакувала Рейчел, її стрімкий випад був блискавичний. Удар прийшовся в центр щити. Скрегіт! Бризнули іскри. Бо був відтіснений назад проробивши в бруківці невеликі траншеї від ніг. 

Дворф не зміг стримати свого здивування. Але досвід взяв своє і він майже інстинктивно відвів руку зі зброєю вбік та хекнувши різко вдарив. Важка булава цілилась в тонку талію дівчини, однак була заблокована рапірою. Рейчел не відступила ні на крок, навіть не дивилася на зброю противника. Бо важко проковтнув і вдався до козиря.

— Кам’яна броня!

Низьке тіло дворфа засвітилося коричневим, руки, ноги, плечі, торс – все за мить обросло чорним камінням наче друга броня. Він і так раніше був одягнутий в повний стальний обладунок, але після активації заклинання він був схожий на неприступну крепость.

— О це так поворот, Бо використав досить рідкісне явище – миттєве заклинання. Судячи з усього, його захист вийшов на новий рівень тільки ось чи допоможе це проти Крижаного лотоса?

***       

   Ельза і Вейн встали плачем до плеча навпроти Рубі, щоб сім’я Борея не змогла прочитати щось по губах. А стосовно звуку перейматися не варто було бій Рейчел був настільки гучним що інколи навіть Гермеса було важко почути.

— Рубі ня, твоїм наступним противником стане Едгар ня. Якщо ти не зміниш тактику ня, ти програєш ня.

— Чому? — втрутився Руді що лежав на криші та вдавав що не може рухатись. 

— Тому, що Едгар третього рівня, на нього отрута подіє тільки через хвилину, чи навіть дві. За цей час він тричі зможе знайти Рубі в тумані і вирубити її. 

— Ну тоді я просто здамся. Не хочеться цього визнавати, але шансів на перемогу в мене мало.

— Тобі так лиш здається ня. Едгар сильно постраждав в минулому бою, перелом ноги кровотеча і саме головне Руді зламав Магічний клинок ня.

— Думаєш у них лиш один такий?

Ельза глянула через плече на сім’ю Борея. Особливо вона звертала увагу на рюкзаки авантюристів, пояси та інші речі, де можна було б приховати зброю. Однак всі авантюристи мали при собі невеличку сумку з речами, тому сказати щось напевно було складно.

— Судячи з реакції командира сім’ї один ня. 

— Що ж тоді будемо діяти таким чином, — Ельза гордо вип’ятила груди і почала розповідати свій план: — Перше що зробить Едгар це атакує тебе здалеку тому ти…

***

  Рейчел перенаправила важку атаку булави своєю дагою і зробила стрімкий випад. Швидко, наче удар блискавки, тонка рапіра обійшла щит і попала точно в щілини між пластинами броні. Однак знову ця атака не досягла тіла противника.

Бо спробував зворотнім рухом зачепити ельфійку, але та наче вітерець опинилася збоку біля противника. Швидкі випади наче град опустилися на тіло Бо, але жодна атака так і не досягла своєї цілі.

Дворф замахнувся щитом, щоб відігнати Рейчел. Ельфійка спритно ухилилися і знову встала в бойову стійку. Вона виглядала свіжо, наче бій тільки почався, а ось Бо важко дихав і скоріше за все під шаром обладунків і магії обливався потом. Хоча поєдинок тривав не більше трьох хвилин.

— Пане Бо ви неймовірні. Я признаю що не зможу пробити ваш захист грубою силою. Мені прийдеться скористатись магією.

— Я прийму твій удар, — стомлено і промовив дворф.

— Вінтерфрост.

Варто було цим словам зірватись з її губ як на площу окутав холод, наче це місце стало обителлю зими. Волоси Рейчел, які раніше були білими наче сніг, стали виблискувати на сонці мов крижинки. 

Вона зробила крок вперед і під її ногами все стало покриватися кіркою льоду. Бо підняв щит вище і приготувався до удару. Ельфійка почекала ще один стук серця, а потім змахнула рапірою.

Вітер завив, а потім крига покрила Бо і половина арени позаду. Дворф опинився в льодяній пастці, тільки голова стирчала. Бо сіпався ричав, пробував вирватись, однак лід залишився неушкодженим.

— Я признаю поразку, — незадоволено прогудів дворф. 

— Ось і підійшов до кінця останній бій першого раунду. Сім’я Немезиди отримали чотири перемоги і одну поразку. Також було розкрито особистість короля сім’ї Борея. 

Едгар скривився і сплюнув собі під ноги. Поки сім’я Феміди й Борея вибирала з крижаної пастки дворфа, Рейчел повернулася до своєї команди. Тільки ось кішка була незадоволена поведінкою ельфійки.

— І з чого б це стільки поваги до цих виродків ня? Ти мала законне право закінчити все миттєво ня.

— Я також збирала інформацію про наших супротивників. Не буду згадувати про всі хороші чутки які ходять навколо Бо Гартнера, зосереджусь тільки на одному факті. Він жертвує досить великі суми в дитячі будинки. Одного цього достатньо щоб виказати йому повагу, — Рейчел з викликом глянула прямо в зелені очі Вейн. — Я не збираюся оцінювати всю сім’ю тільки через дії декількох виродків.

— Хах. Якщо він такий добренький тоді чому не присік дії Олівії ня? Думаєш він не помічав ня? Вони жили під одним дахом ня, ходили в рейди разом ня і не помітити жодного дзвоника ня?

Не дочекавшись відповіді від ельфійки Вейн застрибнула на кришу до своєї сім'ї. Рейчел послідувала за подругою. 

***

— Ед, я знаю, ти не хочеш битися, але ти єдина наша надія. Не дай своїм старанням пропасти даремно.

Едгар навіть не звернув уваги на умовляння командира сім’ї, вся його увага була спрямована на Руді. Хоча скоріше на дівчат, які по черзі доглядали за хлопцем. Баррі також помітив його інтерес тому змінив тактику.

— Послухай невже ти думаєш що якщо визнаєш поразку без бою, то тебе будуть сприймати як джентельмена чи тупо того?

— Ха?

— Послухай, дівчата не люблять слабкодухих тюхтіїв. Амазонки сприймають тільки сильних і мужніх чоловіків, один раз проявиш слабкість і все, ти можеш забути про стосунки з амазонкою.

— Баррі, ти справді думаєш що я поведуся на таку дешеву провокацію? По твоєму я дибіл?

— Емм.

— Не парся я буду битись.

Командир сім’ї швиденько перепросив і подружньому поплескав по плечі свого друга. Виглядав Баррі гордо наче нарешті знайшов однодумця однак:

— Я.. Я не дозволю цьому покидьку насолоджуватись гаремом. Так, шанс на перемогу в Військовій грі мінімальний, але якщо трапиться чудо, цей покидьок опиниться на вулиці!

Така відповідь була наче ляпас. Жилка на лобі Баррі запульсувала, він розтис занесений над головою кулак і слабенько поплескав по плечу цього бабія.

  Едгар підвівся на ноги і декілька раз переніс вагу на пошкоджену ногу. Легкий біль в місці перелому виникав, але не критично. Він дістав зі своєї сумки портупею із метальними ножами та закріпив навскіс через груди. Едгар легенько торкнувся тонких рукояток і перевірив чи достатньо надійно вони лежать в піхвах.

— Враєль…

— Навіть не думай Баррі, я не збираюся брати участь у твоїх авантюрах.

— Послухай, — командир сім’ї впритул підійшов до Враєля і зашепотів: — Твій Магічний клинок може стати тим самим козирем…

— Допустимо Ед переможе Ядовитий туман, а що далі? 

Вряєль зробив крок назад наче обірвав тим самим довірливу атмосферу між ними двома.

— Можливо ти та Борей вірите в перемогу, але не я. Мені потрібно думати про свою дружину і сина. 

Едгар криво усміхнувся та глянув на інших членів сім’ї. Вони виглядали так, наче уже змирилися і пухкі сумки за плечима найкраще демонстрували віру в перемогу.

Тут до Руді зігнулась амазонка у своїй тоненькій майці та подала йому бурдюк з водою. Її кавунчики спокусливо хитнулися прямо перед очима цього виродка. Едгар готову був заприсягтися, що на мить побачив, як той вишкірив зуби.

Едгар дістав із сумки ще два кинжали та закріпив їх на собі. Може перемога над Ядовитим туманом нічого не принесе, однак, у нього більше не було сил терпіти ці телячі ніжності. 

— Я знищу цей гарем.

— Ти щось сказав Ед? — поцікавився Бо, який був неподалік.

— Кажу що переможу за будь-яку ціну.

В цей момент сім’я Феміди закінчила топити залишки айсберга і води яка після нього залишилась. Гермес який до цього веселив публіку якимись відстороненими темами, перейшов до головного.

— Арена готова до другого раунду. І зараз черга сім'ї Борея вибирати свого супротивника.

— Ядовитий туман, — промовив Едгар ступаючи на середину площі.

Рубі підвелась і скинула плащ. Дівчина виявилась не в мантії мага, а в зручних штанах і кофті. На її стегнах, передпліччях і поясі була портупея з різнобарвними колбочками. Вона закинула свою сумку через плече і легко зістрибнула вниз.

— Я не хочу бити дівчину тому здайся.

— Не можу, — промовила Рубі і встала у двадцяти метрах від свого противника. — У мене є зустрічна пропозиція: якщо ти здасися, я влаштую тобі побачення з однією із моїх подруг, чи навіть зі мною.

— Га?

Едгар глянув на мініатюрну красуню яка йому мило усміхнулася і його руки застигли на рукоятках кинжалів. Це була дійсно спокуслива пропозиція. Однак в цей момент амазонка знову нахилилася до пацана демонструючи тому всю велич свого бюста. На цей раз Руді аж рот роззявив.

— Ні. Я повинен поставити край цій всесвітній несправедливості!

— Ох друже я тебе розумію, дівчата мов прекрасні квіти тому надзвичайно несправедливо бачити як цілий квітник… Ай Асфі, — бог потер руку де його ущипнула Персей, прокашлявся і продовжив мов нічого не відбулось: — Що ж, а зараз ми розпочнемо бій. Чи стане це п’ятою перемогою сім’ї Немезиди чи можливо станеться чудо?

— Увага! Приготуйтеся! — суддя відійшов на безпечну відстань. Едгар дістав із портупеї три метальних ножі, в руках Рубі опинилися два пузатих флакони різного кольору. Суддя зробив паузу наче даючи можливість приготуватися, а потім різко опустив руку. — Бій!

В ту саму мить Едгар без замаху кинув відразу три метальні ножі, і рвонув вперед. Сила кидка була слабкою, реальної шкоди зброя не завдасть, головне відвернути увагу.

Ядовитий туман діяла також миттєво без будь-яких сумнівів. Синій флакон пролетів тільки три метри врізався в землю і з голосним вибухом зірвався. Метальні ножі разом з щебенем розлетілися навсібіч, здійнявся чорний дим. 

Звук розбитого скла. Шипіння. Едгар затримав дихання і діставши з портупеї ще чотири ножі метнув їх, орієнтуючись на звуки кроків. Але всього лише через мить він зрозумів що все даремно. Вона різко зупинилася, мить тиші, стрибок і приземлення в протилежній стороні від кидка. Широке віяло метальних ножів пройшло повз не нашкодивши Рубі. 

Едгар був не на жарт шокований маг третього рівня не міг змагатися з ним у швидкості чи тим більше у гостроті почуттів. Однак його прочитали наче відкриту книгу, і тепер він втратив всі метальні ножі.

Але в наступну секунду Едгару було вже не до роздумів. Крізь дим стали вириватися дюжина маленьких флакончиків. Прийшлось петляти наче зайцю зі сторони в сторону.

Флакона падали на землю розбризкуючи рідини синього, фіолетового, червоного та інших кольорів. Дещо вивітрювалось, не залишаючи після себе нічого, інше пропалювало в камені діру.

Едгар проковтнув і з ще більшим завзяттям почав ухилятися, і навіть інколи відступати. Отрути почали клубитися над землею інколи змішуватись у химернім різнобарв'ї. Якщо він і далі буде втрачати час, то рано чи пізно один із цих трунків все ж подіє на нього.

Не зволікаючи він різко кинув свій кинджал. Мить і Едгар чує як Ядовитий туман тонко скрикнула, розбились декілька склянок. 

Він рвонув вперед різко, напролом, не зважаючи на різнобарвний туман. Фіолетове їдке марево яке він проскочив було пекучим, наче дихання дракона. Шкіра не прикрита одягом почала пекти, очі сльозитися.

Але Едгар зумів обійти калюжі з рідинами і ще на пару метрів наблизитись до своєї цілі. Наступний туман, який він проскочив, був яскраво зеленого кольору. Всього лише на мить він закрив очі і стиснув зуби, однак цього було достатньо щоб зробити помилку.

Він став на калюжу яка миттю обернулася на лід, по саме коліно. Швидкість і інерція дозволили Едгару вирватись з полону тільки ось він не стримав крив болю. Поламана нога дала про себе знати різким болем, його швидкість впала ще нижче. Крик забрав залишки повітря з легень. 

Ядовитий туман бачила його, він її. Їх розділяло всього лише сім метрів. Едгар пішов далі, Рубі припинила підтримувати поранену руку і дістала із задньої сумки відразу п’ять флаконів та кинула.

Дистанція була мінімальна, один ривок, один удар це все що потрібно Едгару для перемоги. І він це зробив. Прикрившись лівою рукою він закрив оці та рвонув вперед. Два флакони пройшли повз три потрапили на його торс та лице. Кислота роз'їдала йому шкіру, але потрібна була ще мить. 

Він вже відчував присутність дівчини перед собою, звуки ширшання її одягу і те, як його клинок вже напівшляху до її плеча. Це перемог… 

Щось блиснуло, а в наступну мить його пройняв нестерпний біль. Невзмозі навіть крикнути, його відкинуло на декілька метрів назад. Едгар відкрив очі, щоб побачити розряди блискавки, що покривали Магічний кинжал в руках Ядовитого туману.

Будь він хоча б трішки швидшим, вона не встигла б відреагувати, а так... Перш ніж до його тіла повернувся контроль дівчина встигла розбити біля нього декілька флаконів із яких вирвалась синя смердюча жижа, яка оповила його тіло, після чого затверділа.  

— Добавки хочеш? — поцікавилась Рубі та з милою посмішкою дістала декілька флаконів з коричневою рідиною. — У мене ще багацько всякого добра в сумці.

— Здаюсь.

— Що-що? Ти просто бубониш собі під ніс, от я і не чую.

— Я признаю поразку! А тепер звільни мене з цієї смердячої херні. 

— Перемога на стороні сім’ї Немезида! — голосно викрикнув суддя.

Рубі трішки розслабилась і сховала пробірки. Із сумки вона дістала Зілля зцілення, зробила ковток після чого одним рухом кривлячи личко висмикнула кинжал Едгара із плеча та вилила половину рідини на рану. Тільки після цього дівчина звільнила свого противника і заплигнула на дах будинку до своєї сім’ї.

— Це був напружений бій з карколомним поворотом в кінці. Однак це протистояння було набагато важливішим ніж могло здатись, на перший погляд, адже на кону стояла доля двох сімей! Так, так ви правильно почули це був бій між двома королями!

Едгар, який також вже був на залишках будинку ледь не втратив рівновагу. Йому навіть прийшлось махати руками, щоб відновити баланс. Краєм ока він бачив як Ядовитий туман зблідла наче полотно. Тим часом Гермес продовжував розливатися солов'єм.

— Пані Ядовитий туман, чи не могли б ви знешкодити цей туман? — попрохав її суддя.

— Ну це неможливо. Занадто багато різних отрут змішалися в якусь какофонію, це буде вельми затратно.

Анрі із роду Амонтикреїв скосив погляд на вниз отруйні випари вже поглинули всю прощу розтеклись по прилеглих вуличках і вже навіть проковтнули перші високі будівлі що височіли навколо площі. 

— Але не хвилюйтеся зараз я з цим розберусь.

Рубі взяла посох що лежав біля сумок прочистила горло встала в зручну стійку. Вся несерйозність зникла з її обличчя, погляд став зосередженим.

— "Вітре з північних високих вітрогінних пасм, почуй мій клич та оживи свою силу. Стань торнадо, що здатен змінити курс історії та підняти мене на крилах висот."  

Кожне промовлене слово змушувало рухатись повітря. Спочатку слабо ледь помітно по периметру, а потім все швидше і вище. Поступово торнадо зменшувався в діаметрі та ріс у висоту. Згодом низ різнобарвного торнадо відділився від землі та почав підійматися вверх і зміщуватись на захід, поки воно повністю не зникло за десь над лісом.

— Борей твоя сім’я припинить своє існування тут і зараз. Ти забереш свою Фалну, а потім, більше ніколи не повернешся до Ораріо, — суворо, безжалісно промовила Немезида.