Його Всезнання божественне

"Сільвер..."

Цзі Чжисю несвідомо для себе почала повторювати це ім'я.

Як досвідчений мисливець і людина, що вже досить довго перебуває у світі незвичайних істот, Цзі Чжисю, звісно ж, чула про цю легенду.

У давнину, задовго до появи велетнів, ельфів і стародавніх драконів, у світі, який тоді ще був здебільшого безформною масою, існували чотири неймовірно могутні відьми.

Це були Чотири Первісні Відьми.

Сільвер, відьма, яка контролювала сніг.

Життя, відьма, яка контролювала вогонь.

Вальпургія, відьма, що керувала ніччю.

Фраксінус, відьма, що контролювала дерева.

Вони провели межу між світом снів і реальністю та звели Стіну Туману, яка огорнула весь Азір, захищаючи людей за стіною туману від вторгнення звірів сновидінь.

Вони були надто могутніми, настільки, що люди боялися їхньої сили.

Коли тим, хто покладався на Первісних Відьом, пощастило розплющити очі, вони злякалися, побачивши їхню іншу сторону, і почали один за одним виходити з-під крил Первісних Відьом.

Коли зникло королівство ельфів поступово віддалені Первісні Відьми по черзі переходили в царство сновидінь з метою вічного сну і це призвело до відхилення у віруваннях людей.

Наприклад, з часом Церква Моровиці, яка вірила в Стіну Туману, відлучила Первісних Відьом від своєї віри.

Тепер їхня доктрина проповідувала, що Стіна Туману була справді древнім і божественним існуванням, до створення якого відьми не мали жодного стосунку.

Навіть Помазаники Вальпургієвої ночі вже відійшли від початкових вірувань і тепер були організацією, яка захищала від лиходіїв, так само як вчені Союзу Правди та лицарі Таємної Вежі Обряду.

Тому Цзі Чжисю була дуже здивована, що ця ельфійка насправді прийшла шукати Первісну Відьму. Насупившись, вона запитала: "Чому саме тут? Норзін — це місто, яке було повністю розвинене. Ефірна мережа спостереження Союзу Правди всебічно охоплює місто, та й місто не зможе стримати царство мрій Споконвічної Відьми."

Наразі найбільшою тріщиною царства сновидінь було, мабуть, царство омріяного звіра, який ось-ось мав вилупитися з Чарівного Дзеркала Яйцеклітини.

Але це не могло бути царством сновидінь відьми. Первісна відьма могла покинути світи своїх снів однією лише думкою, і щось на кшталт Чарівного Дзеркала Яйцеклітини було їй абсолютно непотрібне.

"Ааа..." Доріс мала роздратований вираз обличчя. "Я теж не знаю. Саме так відбулося пророцтво мудреця. Вона отримала настанову, що велика Леді Сільвер, яка керує снігом і льодом, зійде зі свого царства снів у цьому залізному місті Норзін і з'явиться до благословенного зірками".

Потім вона простягнула палець і постукала себе по скронях. "Ви маєте знати, що всі ці пророцтва завжди розпливчасті й можуть бути повними нісенітницями".

Цзі Чжисю не могла не кивнути на знак згоди. "Дійсно."

Вона відкинула ковдру вбік і сіла на край ліжка, ворушачи м'язами свого тіла. "Як довго ти плануєш тут залишатися? Таке місце, як Норзін, де добро і зло змішані воєдино, небезпечне для ельфів."

"Мало того, ти, напевно, мала б відчути, що зараз тут ненормально", — пробурмотіла Цзі Чжисю, показуючи на вулицю.
Доріс підвелася, все ще посміхаючись. "Ви говорите про цей сильний дощ? Неважливо. У мене дуже висока адаптація до поганих умов. Все абсолютно нормально".

"Ні, я не про це..." - сказала Цзі Чжисю зі складним виразом обличчя. Вона не знала, як найкраще це пояснити.

Магічне Дзеркало Яйцеклітини було особливим тим, що мало сильну силу причаровувати чиєсь серце, а також здатність за особливих умов викликати потужного звіра сновидінь.

Це був надзвичайно небезпечний артефакт, який міг привернути небажану увагу, тому важливо було зберегти таємницю до того, як це станеться, щоб ситуація не вийшла з-під контролю.

Через аномальну погоду зовнішні проїзди Норзіна вже кілька днів тому були перекриті, а в'їзд транспортних засобів і людей ззовні був заборонений.

Ця ельфійка перед Цзі Чжисю, безсумнівно, увійшла до міста туди до того, як почався дощ, і цілком зрозуміло, що вона нічого не знала про ситуацію, що склалася. Однак, ельфа, який прийшов у пошуках колишніх переконань, було нелегко вмовити піти геть.

Цзі Чжисю могла лише спробувати порадити якомога урочистіше: "У будь-якому випадку, краще не виходити на вулицю в ці дні. Нинішня ситуація дуже небезпечна".

"Так, так, так..." - Доріс кивнула, а потім хихикнула: "Ви, здається, перебуваєте в набагато небезпечніших обставинах, ніж я. Як так сталося, що ви натомість даєте мені поради?"

Цзі Чжисю на мить замислилася над своєю червоною сережкою, перш ніж в її сталево-сірих очах з'явився твердий погляд. "Це тому, що я мисливець, який дивиться в безодню і стає чудовиськом. Кожної ночі, коли запалюють багаття, я полюю на звірів, щоб захистити добрих і чесних. Це мій обов'язок."

"Сила мисливців ніколи не полягала в тому, щоб здобувати владу для себе."

Чим більше ми боремося, тим більше балансуємо між життям і смертю. Тепер вона починала розуміти все, про що розповідав їй власник книгарні.

Контроль над силою цієї несамовитої звірячої крові мав навчити її смирення.

Сталева рішучість мала наділити її незламною переконаністю.

Вона більше не відчувала розгубленості. Піти слідами пана Ліня було б її останнім бажанням.

Доріс була трохи налякана, але відповіла на це лагідною посмішкою. "Я бачу в тобі твоїх попередників. Це справді справжнє значення бути мисливцем, з давніх часів і дотепер".

Цзі Чжисю відчула, що ці слова і тон здалися їй дещо неправильними, і вираз її обличчя трохи змінився.

Доріс раптом понюхала повітря і зморщила брови. "О ні, моя юшка!"

Цзі Чжисю спостерігала, як ельфійка порається з каструлею й ополоником, наче схвильована молода дружина. Їй знову здалося, що вона щось не так зрозуміла.

"Можливо, я просто занадто виснажена", - подумала Цзі Чжисю.
Великі шматки вареного м'яса та духмяні спеції, змішані з легким перцевим ароматом юшки на кістках, що витав у повітрі, утворювали апетитне поєднання.

Доріс поставила на стіл велику миску гарячої юшки, зняла фартух і посміхнулася: "Скуштуйте! Свіжа юшка зі свіжого собачого м'яса, спеціально приготований для пацієнта."

Під фартухом була довга біла сукня в ельфійському стилі, яка робила її одночасно святою і граціозною. Її великі груди були схожі на символ ельфійської доброти. Їй не вистачало лише квіткової гірлянди, щоб перетворити цю грубу орендовану квартиру на чарівний ліс.

Але... собаче м'ясо?

Хоча ельфи не були вегетаріанцями й, як відомо, мали надзвичайні мисливські навички, собаче м'ясо все ж здавалося трохи перебором.

Цзі Чжисю з легким скептицизмом підійшла до столу і сіла за нього. Вона спробувала ложечку юшки, і її очі загорілися. "Дуже смачно!"

Доріс широко посміхнулася. "Я дуже впевнена у своїх кулінарних здібностях. Тим більше, що це свіжі продукти, які доставили сюди нещодавно.

"Але повернемося до теми... Зважаючи на те, що ви є мисливцем Норзіна, ви повинні добре знати це місце. Оскільки в цей період мені не дуже зручно вирушати в дорогу, я сподіваюся, що ви зможете мені відплатити якимись підказками."

Цзі Чжисю вже доїла миску юшки і кивнула головою. "Це було б дуже добре... Але, по правді кажучи, я зараз перебуваю у вкрай небезпечних обставинах і, можливо, не зможу вам нічим допомогти".

Вона зробила невелику паузу і продовжила: "Однак, коли дощ припиниться, ви можете піти до книгарні на 23-й авеню і розпитати її власника. Можливо, вам вдасться отримати відповідь, яка вас цікавить".

Доріс кілька разів моргнула. "А хто..."

"Той, кому я присягаюся у вірності. Велика істота, яка прийшла, щоб поширювати Євангеліє в нашому світі. Хоча я ще не до кінця розумію його ідеали, його Всезнання божественне".