Розділ 79

Розділ 79. Знайомство з батьками.

–А Тан, мій брат щойно сказав, що ти залишишся в нас на ніч? – запитав Хе Юнь Чень.

–Так... Старший брат Хе був дуже захоплений цим, – насправді, якби не бажання витрачати жодної хвилини на підготовку до банкету з нагоди дня народження Хе Юнь Ченя, Жвань Тан не хотів би так нав'язуватися: – Чи не буде це занадто нав'язливо?

–Ні!– твердо сказав Хе Юнь Чень. – Ти дуже подобаєшся моїм батькам.

Почувши це, посмішка на обличчі Жвань Тана не могла не розширитися. На його щоці ледь помітно з'явилася ямочка, схожа на ямочку його молодшого брата. Побачивши це, серце Хе Юнь Ченя засвербіло. Він не міг не простягнути руку і не потерти його голову.

–Ось ми і приїхали. Це воно, – Хе Юнь Чень припаркував підвішену машину перед будинком.

Сім'я Хе жила в дуже відомому елітному житловому районі Столичної зірки. Всі вони були односімейними віллами з невеликими садами ззаду. Вони були витримані в європейському стилі, а навколишнє середовище було тихим і спокійним, що відповідало вподобанням Жвань Тана.

–Я вчора запитував. Тут продаються два будинки. Я домовився онлайн про зустріч, щоб подивитися будинок і отримав доступ на дві години, – Хе Юнь Чень вийшов з машини і постукав своїм світловим мозком по розумному терміналу перед будинком. Двері відчинилися автоматично: – Заходь і подивися.

Жвань Тан увійшов слідом за Хе Юнь Ченєм. Цей будинок був невеликим блоком. Він був розділений на верхній і нижній поверхи. Загальна площа будинку становила понад 300 квадратних метрів. На першому поверсі були кухня і вітальня. На верхньому поверсі були дві спальні. Як на першому, так і на другому поверсі була ванна кімната. Кімнати були світлими і просторими, а вікна від підлоги до стелі на першому поверсі виходили прямо в сад. Хоча в будинку не було жодних прикрас чи меблів, Жвань Тан був цілком задоволений цим будинком. В усякому разі, сучасні технології були дуже розвинені. Він просто знайде компанію, що займається дизайном інтер'єру, зробить план оздоблення, а потім приїдуть роботи, що спеціалізуються на будівництві і якнайшвидше облаштують будинок меблями. Найдовше це займало лише один тиждень. Це було справді швидко і зручно.

–Скільки коштує цей будинок? – запитав Жвань Тан у Хе Юнь Ченя.

–4,35 мільйона, – зрештою, це був елітний житловий район «Столичної зірки» і ціна на будинки, безумовно, не буде дешевою.

Жвань Тан спокійно кивнув. Крім доходу від прямих трансляцій, він також мав частку від Академії наук і бонус від Асоціації шеф-кухарів.

Потім Хе Юнь Чень повів його подивитися на другий будинок, виставлений на продаж. Цей будинок був схожий на будинок Хе Юнь Ченя. Це була триповерхова будівля загальною площею понад 500 квадратних метрів. Так само вітальня і кухня були на першому поверсі. Дві спальні були на другому поверсі, а на третьому – велика головна спальня і кабінет. На кожному поверсі була окрема ванна кімната, що підходить для проживання більшої кількості членів сім'ї.

У цьому будинку вже жили раніше, тому він був обставлений у простому мінімалістичному стилі. Виглядав він досить добре.

–Чень Ґе, скільки коштує цей будинок?

–6,2 мільйона.

Співвідношення ціни та якості було досить вигідним, але будинок був занадто великим. Якби в ньому жили тільки він і Жвань Ю, це було б досить марнотратно.

Жвань Тан був дуже прямолінійною людиною. Оскільки він був задоволений навколишнім середовищем і будинком у цьому районі, а крім того, він міг бути сусідом зі своїми хорошими друзями, він не хотів витрачати час на поїздки в інші місця, щоб побачити інші будинки.

–Чень Ґе, я хотів би купити перший будинок.

–Так, він більше підходить для вас, – Хе Юнь Чень кивнув, потім увімкнув свій світловий мозок і відправив Жвань Тану посилання на покупку будинку.

–Добре, – Хе Юнь Чень був дуже радий сусідству з Жван Таном. В майбутньому він зможе бачити його щодня.

Цей будинок знаходиться дуже близько до будинку Хе Юнь Ченя, лише через дві дороги. Двоє людей весело розмовляли і незабаром підійшли до будинку сім'ї Хе. Як тільки вони увійшли в двері, вони відчули запах чогось смаженого.

Почувши, що двері відчинилися, Жань Дзін, яка готувала їжу в фартусі, вийшла з кухні і одразу побачила Жвань Тана, який стояв поруч з її сином. Її очі відразу загорілися.

–Тітонько, добрий день, – побачивши цю красиву жінку середнього віку, чия аура якої з голови до ніг кричала «сильна кар'єристка», Жвань Тан зрозумів, що вона, мабуть, мати Хе Юнь Ченя.

–Привіт, привіт, ти Жвань Тан? – Жань Дзін з посмішкою подивилася на Жвань Тана. Ця дитина була ще красивішою, ніж він був в своїх прямих ефірах і він був таким милим і ввічливим. Він одразу їй сподобався.

–Так...– приїхавши в гості вперше, Жвань Тан зі зрозумілих причин був стриманий. Перед тим, як йти в гості до родичів і друзів, він зазвичай приносив якийсь невеликий подарунок, але рішення прийти сьогодні було прийнято поспіхом і у нього не було часу підготуватися. Подумавши про це, Жвань Тан запитав: – Тітонько, ви готуєте? Вам потрібна допомога?

–Добре! – Жань Дзін дуже зраділа і поспішила запросити його зайти. –Я часто дивлюся твої прямі ефіри і вчуся по них готувати страви. Мій чоловік і син ніколи не хотіли їсти їжу, яку я готувала, але тепер вони її приймають. Це все завдяки тобі.

–Тітонько, ви мене переоцінюєте. Це тому, що ви так швидко навчилася...– вони розмовляли, прямуючи до кухні, залишивши Хе Юнь Ченя, якого проігнорувала власна мати, непорушно стояти біля дверей.

З клацанням двері знову відчинилися і Хе Юнь Ї, який щойно вийшов з офісу, увійшов і зіткнувся з Хе Юнь Ченєм, який блокував двері.

–Ой!– відчуття було таке, ніби він вдарився об залізну плиту. Хе Юнь Ї зробив два кроки назад. Він обурено подивився на брата, який поводився як дверний бог. –Чого ти тупо стоїш тут?

–Нічого, я щойно зайшов, – Хе Юнь Чень зробив вигляд, що увійшов недбало.

–Гей! Не йди! А як же А'Тан? Хіба він не повернувся з тобою? – Хе Юнь Ї закінчив свою роботу і поспішив назад, без сумніву, щоб тихо проконсультуватися з Жван Таном щодо завтрашніх справ.

–Готує на кухні з мамою.

–А? Як ми можемо змусити гостя робити роботу? Але... Мама добре попрацювала, ха-ха-ха-ха. – Хе Юнь Ї був дуже радий, що зможе скуштувати їжу Жвань Тан.

До того, як вони повернулися, Жань Дзін приготувала Ді Сан Сянь і гостру смажену картоплю. Жвань Тан приготував дві страви і суп – курячі скибочки в олії з чилі та м'ясний пиріг, тушкований в яйцях, а також суп з редискою і реберцями. Всі страви були легкими та швидкими у приготуванні. Менш ніж за годину всі страви були готові.

Аромат, що доносився з кухні, змушував двох братів сидіти у вітальні, ковтаючи слину.

В цей час Хе Вей Є також повернувся додому. Побачивши двох братів, які сиділи у вітальні і з тугою дивилися на кухню, він злегка нахмурився.

–Що сталося?

–Тату, ти повернувся? Сьогодні Жвань Тан у нас в гостях! Він готує з мамою на кухні! – Хе Юнь Ї зрозумів, про що хотів запитати батько.

–Той ведучий, який вміє грати? – запитав Хе Вей Є.

Хе Юнь Ї: –...

Ведучий, який вміє грати... що це за жахливий опис? Але Жвань Тан був кіноімператором, тож, здається, нічого поганого в цьому описі не було...

–Так.

Хе Вей Є злегка кивнув і передав своє пальто кмітливій економці. Він повернувся, щоб сісти за обідній стіл після миття рук у ванній.

Коли Жань Дзін і Жвань Тан вийшли з кухні, вони побачили трьох чоловіків сім'ї Хе, які сиділи за обіднім столом.

–Тан Тан! Це мій чоловік, – під час приготування їжі Жань Дзін відчула себе набагато ближчою до Жвань Тана.

–Добрий день, дядьку, – Жвань Тан швидко і ввічливо привітав його.

–Добрий день, – Хе Вей Є злегка кивнув і на його холодному обличчі з'явилася ледь помітна посмішка.

–Заходьте, заходьте. Давайте поїмо!

Незабаром їжу було подано. Оскільки чоловіки родини Хе мали великий апетит, Жань Дзін і Жвань Тан приготували дуже великі порції.

Хоча «Ді Сан Сянь» і «Гостре смажене м'ясо» Жань Дзін були непоганими, очевидно, що страви Жвань Тана користувалися більшою популярністю.

–А Тан, що це за дві страви? Ти їх раніше не готував, чи не так?– поки палички Хе Юнь Ї падали на страви, наче краплі дощу, він все ще не забував розмовляти з Жван Таном.

–Це курячі скибочки в олії чилі та м'ясний пиріг, тушкований в яйцях. Курячі скибочки в олії чилі – це шматочки вареної курячої грудки з додаванням маринованих огірків. Сіль, подрібнений часник, олія чилі та інші подібні приправи були змішані разом, щоб створити своєрідну заправку. На смак вона була пікантною та освіжаючою і дуже добре поєднувався з рисом. М'ясний пиріг, тушкований в яйцях – це страва, в якій м'ясний фарш приправлявся сіллю та соєвим соусом, а потім готувався на пару з яйцями. Смак м'яса та яєць доповнювали один одного і створювали смачну страву.

–Дуже смачно, А Тан, твоя майстерність просто дивовижна!

–Страви тітоньки теж дуже смачні...– Жвань Тан був трохи збентежений.

І господарі, і гості дуже насолоджувалися їжею. Хоча Хе Вей Є був постійно невиразним, було легко помітити, що він був більш розслабленим і невимушеним. Очевидно, він був не проти візиту Жвань Тана. Інші троє людей були дуже привітні.

Було лише трохи клопоту з розподілом кімнат на ніч. Сім'я Хе мала лише три спальні. Два брати Хе Юнь Чень і Хе Юнь Ї жили в двох спальнях на другому поверсі. Хе Вей Є і Жань Дзін жили в головній спальні на третьому поверсі. У кабінеті на третьому поверсі стояв розкладний диван, але він не підходив для того, щоб на ньому спав гість.

–Я спатиму в кабінеті. А Тан, ти можеш спати в моїй кімнаті, – запропонував Хе Юнь Чень.

–Ні, ні, ні, – Жвань Тан поспішно відмовився. Він і так завдавав їм клопоту, залишаючись у них ночувати. Як він міг бути настільки грубим, щоб змусити господаря кімнати спати в кабінеті?

–Можливо, було б краще просто спати разом. Ми обидва чоловіки, тож можемо просто втиснутися разом.

Спати, щоб... спати разом...?

Хе Юнь Ченю здалося, що перед ним вибухнув різнокольоровий феєрверк, а в голові раптом потемніло. Він навіть не міг зберегти пристойний вираз обличчя.

Так, вони обидва були хорошими братами і вони обидва були чоловіками. Це нормально, коли вони тісняться разом... але...

–Гаразд, в будь-якому випадку, ліжко А Ченя досить велике, – Хе Юнь Ї, не змигнувши оком, кинув погляд на свого дурного брата.

З посмішкою, яка ще не була посмішкою, він сказав: – Я думаю, А Чень теж дуже щасливий.

О, цей дурний брат. Схоже, його вже не можна було врятувати.