Хом'як без одягу долає тисячу миль (2)

Я виліз на долоню Сен і озирнувся.

 

Оскільки Кайл досі зайнятий пошуком, вона піде прямо до його кабінету. Раніше я не міг добре роздивитися маршрут, тому що поспішав втекти, тож я повинен скористатися цим шансом.

 

Таким чином, завтра я зможу використати «Перевтілення» в коморі й одягнутися в одяг Кайла, який сховав, а потім піти в протилежну від кабінета сторону.

 

Справа в тому, що я можу вказати місце для «Перевтілення» лише в радіусі 10 метрів. Звісно, мені треба взяти більше одягу. Тут так холодно, не дарма це називається Північчю.

 

— Сен, куди ти йдеш?

 

Покоївка, яка переносила кошик для білизни, покликала Сен. Місце, де я ховався, здавалося, було місцем, де слуги перуть білизну.

 

— Я знайшла його!

 

Сен гордо підняла мене, і я обережно вчепився всім тілом у її долоню, щоб не посковзнутися.  Гей, не піднімай мене так високо, я нічого не бачу.

 

— Гадаю, він не такий вже й полохливий. І такий милий. Так мило озирався навколо, коли ми йшли, наче намагався дізнатися дорогу назад.

 

Почувши це, служниці зібралися навколо неї й почали говорити: «Я заздрю тобі», «Він такий милий», «Я теж хочу виростити такого» і т.д. Якщо записати їхні слова й вишикувати в один рядок, то здавалося, що він дійде навіть до Пусана.

 

Я зарився обличчям у долоню Сен, відчуваючи сором.

 

«...Чи не занадто явно я озирався?»

 

Якщо ти виглядаєш, як егоїстичний щур, ти швидко втомлюєшся.

 

— Візьмеш мене з собою?

 

Покоївка, яка, схоже, була близька з Сен, підійшла до мене з сяючими очима. Як ти посміла покласти свою ложку в чужу миску. В жодному разі. Ой. Це рішення за Сереною?

 

― Писк (Зникни!)

 

Вона помітно зніяковіла, коли я почав пищати, напружуючи своє тіло, з долоні Сен.

 

— Ах! Що з ним? Зовсім недавно був дуже спокійним…

 

― Писк! Писк! (Дурна людина! Ти хочеш отримати чужу заслугу, яка жадібна!)

 

Хіба тобі судилося стати Сереною, найкращою жінкою імперії? Звичайно, я, мабуть, зіпсував цю долю, але однаково... Навіщо тобі прихильне враження Кайла!

 

І тут позаду нас пролунав тихий голос.

 

— Кеш'ю.

 

— Ваша Високосте, Великий герцогу!

 

Цей примарний виродок. Він так легко мене знайшов.

 

Червоні очі Кайла подивилися на мене, потім він злегка нахмурився... Ця дія змусила всіх відчути себе ще зляканішими. Серйозно, одного його вигляду достатньо, щоб виграти битву.

 

Гей! Чому ти не усміхаєшся? Ти ж уже мене знайшов. У мене на тілі жодної подряпини. Не нагнітай обстановку, невже тобі не шкода цих покоївок?

 

До речі, про них, з усіх служниць тільки Сен не тремтіла від страху, і навіть повернулася до Кайла.

 

— Ваша Високосте, я знайшла звіра, як ви й наказали.

 

Кайл спробував простягнути до мене руку, але зупинився, коли побачив, що я зручно вмостився на руці Сен і сердито дивлюся на нього.

 

— ...Гадаю, йому зручно з тобою.

 

— Але, Ваша Високосте...

 

— Підеш зі мною в кабінет?

 

Сен на мить опустила на мене очі, погладила великим пальцем по спині і кивнула. Інші служниці повернулися на свої місця й могли лише перезирнутися.

 

Прибувши до кабінету, Кайл спробував повернути мене в будиночок для хом'яків.

 

Звичайно, я з усіх сил намагався чинити опір. Ти казав, що ми сьогодні спатимемо разом! Як ти можеш дарувати мені свободу, а потім ось так її забирати, ти, зрадливий виродку!

 

На жаль, Кайл, схоже, неправильно зрозумів мої дії.

 

— Здається, ти йому справді подобаєшся.

 

— Мабуть, так, Ваша Високосте.

 

Сен злегка всміхнулася, з натяком на збентеження та щастя. Однак вона однаково сильно штовхала мене в клітку.

 

— Ти мусиш зайти. Не можна так необачно залишати дім. Ти змусив Його Високість хвилюватися.

 

Але я й так планував повернутися через 30 хвилин. Я просто вийшов прогулятися.

 

— Я загладжу свою провину, – сказав Кайл, закривши стелю в будинку для хом'яка. Сен витріщилася на нього, тож він додав: — Я думав, що його буде важко знайти. У мене виникло таке передчуття після того, як маги сказали, що не можуть відстежити його ману. Але, завдяки тобі, Кеш'ю знайдено…

 

— ...

 

— Скажи мені, чого ти хочеш. Клянуся ім'ям Великого герцога Блейка, я дам тобі все, що ти забажаєш.

 

Очі Сен звернулися до мене, який спирався на колесо. Здавалося, вона була стурбована.

 

Її погляд був сповнений туги й покірності, потім на мить перетворився на меланхолію, але вона швидко повернулася до свого звичайного вигляду.

 

— Все гаразд, Ваша Високосте, в цьому немає потреби, – різким голосом відповіла Сен.

 

— Я хочу те, чого Ваша Високість не зможе мені дати, тож я впораюся з цим сама. Будь ласка, просто знайте, що я зробила все, що могла, і якщо в цьому замку настане день, коли я зіткнуся з несправедливістю, я сподіваюся, що Ваша Високість буде готовий простягнути мені руку допомоги.

 

— Цікаво.

 

Кайл відкинувся на спинку дивана й повільно заговорив.

 

— Чи є бажання на моїй території, яке я не можу виконати?

 

«Гей, не сперечайся з покоївкою та її бажанням» – пробурмотів я, миючи брудні лапи в тазику з водою.

 

«…До речі, а що б могла побажати Сен?»

 

Одружитись з Беліалом? Так чи інакше, я не пам'ятаю, чим закінчилася ця історія, але пам'ятаю, що ці двоє були закохані одне в одного. І хіба це не звичайний кінець для романів, коли герої живуть довго і щасливо? Такий фінал – це, по суті, національне правило.

 

Але... Неможливо закохатися в Беліала тут, на Півночі, далеко від Імперського міста. Можливо, вона хоче підвищити свій статус?

 

Потім з'явилося системне вікно.

 

[Помста.]

 

Помста?

 

Сен хоче помститися?

 

[Єдине бажання Серени – помста.]

 

Не Сени, а Серени.

 

Система все ще називала її Сереною, а не Сен.

 

Чи означає це, що їй все ще судилося стати Сереною.

 

Навіть якщо долю переселення змінили, її доля стати імператрицею, здається, не змінилася. Це змусило мене відчувати себе дивно. Я кліпнув і подивився на Сен.

 

«Що, чорт забирай, з тобою сталося?»

 

Це було справді дивне відчуття – думати, що роман, який я читав, – це чиєсь яскраве життя, а не просто кілька рядків, написаних на папері.

 

— До речі.

 

Кайл тихо привернув увагу Сен, і вона спокійно озирнулася на нього, анітрохи не боячись його аури. Здається, у неї велика печінка*.

 

*Велика печінка = смілива людина. (п.р.:ну так, алкоголіки геть страху не мають)

 

— Твоє обличчя виглядає знайомим.

 

Сен здригнулася, її плечі напружилися, а впевненість, здавалося, тут же розсипалася. Зелені очі, які були спокійні весь цей час, затремтіли, а нижня губа на мить зблідла.

 

Але вона швидко оговталася, повернула голову до мене й заплющила очі. Коли вона їх розплющила, усміхнулася, і це виглядало так природно, що я двічі прокліпався, щоб упевнитися, що той вираз, який я бачив раніше, не був ілюзією.

 

— Я навіть не служниця Вашої Високості, як я можу виглядати знайомою?

 

— Але... Здається, ми зустрічалися раніше?

 

Ваша Високосте, Великий герцогу, це такий старомодний коментар.

 

Сен відповіла багатозначною усмішкою.

 

— Я одна з ваших підданих. Крім того, я покоївка, яка працює в цьому замку, тож цілком природно, що моє обличчя вам знайоме.

 

— Так, мабуть.

 

Здавалося, Кайл не надто замислювався над цим питанням.

 

Якщо подумати, то в оригінальній версії роману Кайл був цілком одержимий Сереною. Але що було причиною? Має бути вагома причина, щоб бути одержимим кимось, кого ти навіть не можеш легко побачити на своїй території...

 

Було нелегко запам'ятати весь зміст роману, тому що там так багато всього відбувалося. Добре, що в більшості випадків система допомагає.

 

— Як тебе звати?

 

— Сен, Ваша Високосте.

 

— Гаразд, Сен.

 

Кайл про щось подумав, потім подивився на мене.

 

Ні, не виглядай таким привітним, зберігай гідність Великого герцога. Не треба раптово відчиняти кришку, піднімати мене на руки і й обсипати поцілунками.

 

— Я трохи скорочу твою роботу, тож можеш час від часу приходити й перевіряти, як тут Кеш'ю?

 

Сен була, безперечно, шокована таким несподіваним проханням.

 

— Кеш'ю, цим чарівним звіром?

 

— Так, здається, йому подобається бути поруч із тобою. Спочатку я був єдиним, кого він зустрічав тут, у кабінеті, і він, мабуть, почувався самотнім, бо я останнім часом готувався до фестивалю. Гадаю, він міг втекти від розчарування...

 

Ну, це не таке вже й погане рішення. Я прийму його.

 

Перша частина оригіналу історії оберталася навколо Серени, Беліала та Кайла. Зараз, коли Беліал перебуває в Імперському місті, я можу лише збільшити оцінку дива, змінивши долі Кайла та Серени.

 

На жаль, мені доводиться проводити більшу частину дня в ролі хом'яка, тому буде краще, якщо вони самі підійдуть до мене.

 

Сен знову повернулася до мене, а я повільно підійшов до стіни, що стояла біля неї, і поклав на неї лапки. Я не забув підморгнути. На цей фансервіс я витратив усю свою щирість.

 

— ...Я зроблю це!

 

Сен вигукнула, наче одержима.

 

— Я-я маю на увазі, я ніколи не доглядала за мишею, ні за хом'яком, але я раніше доглядала за собакою... Я буду старанно вчитися, щоб піклуватися про нього! Я…

 

— Це не просто хом'як, це чарівний звір.

 

Ось так Сен стала моїм другим опікуном.

 

Будь ласка, добре поладнайте. Не будьте занадто одержимими й не боріться одне з одним за мою прихильність, добре?

 

Після того, як Сен вийшла з кабінету, Кайл довго дивився на мене. Схоже, він дуже хотів вийняти мене, але не наважувався це зробити.

 

«Ти був настільки шокований, втративши мене одного разу?»

 

Але я теж нічого не міг вдіяти. Якби, коли він повернувся до кімнати, на його ліжку лежав незнайомий голий чоловік, а хом'яка ніде не було, ситуація була б набагато гіршою.

 

Тоді поповзли б чутки про те, що Його Високість, який досі не одружений, має потяг до чоловіків. Звісно, я не міг цього допустити.

 

У будь-якому випадку, це складна ситуація, я б теж не випустив хом'яка з клітки, якщо був би хоч один шанс, що він знову втече.

 

Чи варто мені прикинутися депресивним на деякий час? Ні, це не моя вина, це все через цю навичку «Перевтілення». Чому ти з самого початку не пояснила мені деталі цього вміння?!

 

[ (อิ_อี;;;) ]

 

«Так чи інакше... Завтра ж усе буде добре, так?»

 

Я добре заховав одяг, тож використаю «Перевтілення» у цій локації й подивлюся на ситуацію в замку. Вже однаково час фестивалю й це не має виглядати дивно, якщо хтось побачить незнайомця, який розгулює по місту.

 

«Але перед цим... Мені потрібно знайти штани і взуття.»

 

Якщо я весь час ходитиму босоніж на такому морозі, у мене точно відваляться всі пальці на ногах.