Навіть хом'як може навчитися стріляти з лука за три місяці (1)

Я втупився у відкритий звіт, який прочитав учора, занурившись у роздуми.

 

«Розвідка нової шахти на півночі... Вони сказали, що там був випадок магічного отруєння, імовірно, “отруєння морозом”.»

 

Учора я не помітив, але Кайл прикріпив до цього звіту синю скріпку. Це був знак того, що він планує поїхати перевірити ситуацію.

 

«Тоді ми поїдемо на нову шахту, так? Де саме вона знаходиться?»

 

Я підійшов до книжкової полиці й витягнув з-поміж знайомих книг тоненьку книжку без назви. Потім я витягнув плаский ключ з-під обкладинки.

 

Це був ключ від шухляди столу Кайла.

 

Після того, як одного разу в його замок вдерся злодій, Кайл виробив звичку замикати шухляду з важливими речами, і, природно, лише жменька його найближчих довірених осіб знала, де лежить ключ.

 

«Він розповів мені про це швидше, ніж я думав.»

 

Це не тільки тому, що ми коханці, і не тому, що я його улюблений домашній демонічний звір.

 

Під час мого перебування на Півночі я відмовився бути просто звичайним громадянином, що живе під захистом Кайла. Хоча час, коли я міг залишатися людиною, був дуже обмеженим, я робив усе можливе, щоб допомогти Кайлу в його роботі, висловлював свою думку й ділився різними проблемами.

 

У результаті Кайл тепер довіряв мені приймати швидкі та раціональні рішення. Особливо в таких речах, як підрахунок грошей, я був набагато швидшим за інших. Це перемога державної освіти в Південній Кореї.

 

Я висунув верхню шухляду й дістав карту. ЇЇ намалював сам Кайл, і не буде перебільшенням сказати, що це був саме той предмет, який містив найдетальнішу інформацію про Північ.

 

Шурхіт. Розстеливши мапу на столі, я одразу побачив спустошену географію Півночі.

 

На північ від маєтку Блейків простягалася широка замерзла рівнина, а поперек неї – ліс, заповнений колючими ялинами, які нагадували шипи.

 

Глибоко під скелястими горами знаходяться печери, які дають цінні мінерали. Це одна з причин, чому мешканцям цієї пустельної землі вдалося вижити дотепер, не померши з голоду.

 

Однак люди вже видобули всі корисні копалини з неглибоких ділянок, і після налагодження офіційної торгівлі з купецькою групою Кестеньєта виникла потреба заглибитися більше.

 

Отже, найновішими напрямками розвідки є...

 

«Тут і тут. Дві області.»

 

Географічно це найпівнічніша частина лісу. Через нерівний рельєф місцевості можна було з упевненістю припустити, що ліву зону розвідки цілком можна вважати засніженою гірською місцевістю...

 

Звичайно, це не означає, що маги могли легко туди прийти й піти звідти. Принаймні, так не повинно бути. Якби ця територія була прорвана, це означало б, що вони підкорили засніжені гори.

 

— Зрештою, йдеться про те, хто першим захопить засніжені гори...

 

Це була одвічна таємниця Півночі.

 

Лицарі Блейка повинні захищати Північ і тримати цю землю під своїм контролем, щоб чаклуни не прорвалися на південь.

 

Це не зміниться в залежності від того, помре Кайл чи ні.

 

— Отже, якщо будуть неприємності, то вони будуть тут…

 

У такому випадку може статися те, чого ніколи раніше не було, і скоріше за все, мішеню тепер, імовірно, став Кайл.

 

Коли я про це подумав, я відчув, як холодний мороз пробіг по моєму хребту.

 

«Те, що має статися, станеться.»

 

Це було правило, яке я засвоїв, проживши в цьому світі досить довго.

 

Як би я не намагався цього уникнути, головні події в оригінальній історії неминуче відбудуться. Смерті деяких осіб або політична боротьба були тому прикладом.

 

Найкраще, що я міг зробити в таких ситуаціях, – спробувати змінити об'єкт цієї долі або принаймні зменшити вплив події на нього.

 

Навіть якщо я знав оригінальну історію й мав підтримку системи, я не можу змінити все у цьому світі за власним бажанням.

 

Тож.

 

«Системо, ти тут?»

 

Немовби чекаючи на це, в повітрі з'явилося блакитне вікно.

 

[Я завжди тут! (≥▽≤)/]

 

«Тоді...»

 

Почав я, тицяючи кінчиком пальця в позначену хрестиком ділянку нової шахти.

 

«Мабуть, у “Серці зими” був інцидент, пов'язаний із цим, так? Подивімося. Мені потрібна інформація про розвідку нової шахти й знайдені там корисні копалини, а також про людей, які загинули в процесі.»

 

Після хвилини мовчання система відповіла.

 

[Ця частина не описана детально.]

 

Однак я не відступив. Оскільки на кону безпека Кайла, не було часу роздумувати над кожним кроком.

 

«Але все ж описана, чи не так?»

 

У романах зазвичай так і буває. Навіть якщо інформація не прописана детально в тексті, її все ж трохи є. Просто вона не пояснюється детально, адже історія зазвичай обертається навколо головного героя.

 

«Трохи заглибмося. Досить простого встановленого значення.»

 

Однак зворотня відповідь була не дуже позитивною.

 

[У підсумку ви втрутитеся в цей світ більше, ніж потрібно.]

 

[Це може призвести до зворотної реакції.]

 

[Ви все ще хочете переглянути?]

 

На це питання було важко відповісти.

 

«Зворотна реакція» означає... що мені доведеться заплатити ціну за те, що я порушив порядок і провидіння цього світу. Можливо, станеться щось на кшталт інциденту з болотяною козою, або, в найгіршому випадку, це може призвести до того, що маги отримають більшу владу.

 

Але навіть якщо так, я не можу просто гаяти час, не знаючи точно, що станеться.

 

Розуміння причини смерті дозволило б подумати про те, як із нею боротися. Справа не була такою простою, як рішення поїхати на північ, тому що там було небезпечно.

 

«Будь ласка, скажи мені так, щоб не викликати зайвої плутанини.»

 

Я благав систему.

 

«Або ти могла б дати мені це опосередковано, як, наприклад, “Енциклопедію демонічних звірів”?»

 

Система досить довго мовчала, очевидно, відчуваючи певні труднощі.

 

Не в силах подолати нервозність і розчарування, я підвівся зі свого місця й вийшов із кабінету. У будь-якому разі, оскільки це пов'язано з розвідкою нової шахти, буде правильно обговорити це питання з Кайлом.

 

Перед тим, як зайти до кабінету, Кайл, мабуть, востаннє огляне тренувальну залу. Якщо я піду західним коридором і спущуся сходами, то не проґавлю його.

 

У той момент, як я старанно тримав темп, переді мною з'явилося системне вікно.

 

[Після смерті Кайла Джейн Мейнгардта північний маєток Блейків переживав велике потрясіня. Однак мешканці території не бажали її занепаду, і згуртувалися навколо Джеймса Рассела, лідера лицарів Блейка, та спробували відбудувати все.]

 

Джеймс Рассел.

 

Я знав його. Як лідер лицарів Блейка, він і зараз жертвував своїм життям заради безпеки Півночі.

 

Хоча він і не володіє такими здібностями, як Кайл, він людина чесна, від народження щира й прямолінійна. У нього є лише один невеликий недолік – він не дуже любить мене, але... Я думаю, що це більше через ревнощі, адже через мене він утратив посаду помічника.

 

На людях він доброзичливий і прямолінійний.

 

[Джеймс вважав, що корисні копалини півночі треба продавати, щоб ніхто не залишався голодним. На щастя, Рассели й Кестеньєти були пов'язані між собою шлюбним пактом, і Джеймс зміг скористатися цим, щоб вирішити економічні проблеми.]

 

[Але в той самий час маги уже рухалися на південь, щоб узяти під контроль територію Блейків, яка втратила свою сферу впливу.]

 

[З демонічними звірами.]

 

Так було в оригінальній історії. Після втрати Кайла територія Блейків занепала, а демонічні звірі почали просуватися далі на південь, змушуючи людей у страху тікати з території.

 

Я не знав, що за цими кількома рядками ховається ціла історія. Навіть напади демонічних звірів були вивертом магів.

 

«Виродки.»

 

Я зціпив зуби й спустився сходами вниз.

 

Покинутий замок, у якому живуть морозні привиди? Ні в якому разі. Принаймні, я подбаю про те, щоб змінити цю долю.

 

Спалах.

 

Знову вискочило системне вікно.

 

[Зрештою, Джеймс був смертельно поранений мутованим гобліном.]

 

Гобліном?

 

Таке теж можливо?

 

Це важлива інформація. Я кивнув із серйозним виразом обличчя. Так чи інакше, однією з причин, що загрожують життю Кайла, є той гоблін.

 

Однак це лише смертельна травма.

 

Тоді що вбило пораненого Джеймса? Демонічний звір?

 

Відповідь на моє запитання прийшла трохи пізніше.

[□□]

 

Я не міг розгледіти ім'я, бо воно було заблюрене. Ймовірно, це було зроблено для того, щоб зменшити перешкоди, як я просив раніше.

 

Система намагалася якось повідомити мені ім'я.

 

[□□]

 

[ﾉ︿ヽ;;;;]

 

[□□]

 

[□□]

 

Незабаром слова, які могли б опосередковано описати його, почали заповнювати мій зір запаморочливим набором.

 

[Володар зони беззаконня.]

 

[Білий Привид.]

 

[Завойовник Чарівної Вежі Морозу.]

 

[Народжений на краю світу.]

 

[Той, хто порушує правила.]

 

Отже, північні маги. Гадаю, вони є членами «Чарівної Вежі Морозу». Серед тих, хто вступив у змову з Лоренцом… Можливо, він найсильніший.

 

Господар магічної вежі?

 

Потім, ніби наклавшись на це, система показала щось досить шокуюче.

 

[Ви вже знайомі з □□.]

 

Як тільки я прочитав вікно системи, невимовно неприємне відчуття пройшлося по моїй спині.

 

...Що?

 

Я з ним зустрічався? У сенсі? Коли? Як я міг зустрічатися з ним раніше, якщо він господар чарівної вежі?

 

Відтоді, як потрапив сюди, я провів більшу частину часу на території Блейків, а це означає, що чарівник мав би бути деякий час на території маєтку.

 

Дещо моторошно думати, що ті самі істоти, які, здається, прагнуть поглинути цю землю, могли проникнути до нас.

 

Коли?

 

Це все, що мені потрібно знати.

 

Отже, ще трохи...

 

[Читати далі небезпечно.]

 

Це тому, що я змусив систему переглянути інформацію, про яку вона мене попереджала? Раптом я відчув нудоту, голова почала боліти, а ноги заніміли.

 

Однак, на щастя, сильне передпліччя підтримало мене, перш ніж я встиг упасти.

 

— Шу! – Дихання Кайла було трохи уривчастим, наче він кинувся до мене відразу, як побачив. Він занепокоєно запитав, обіймаючи мене за талію. — Що з тобою? Де болить?

 

— ...Ваша Високосте.

 

— Так.

 

— Ти… Ти плануєш поїхати?.. На нову шахту. Особисто, чи не так?

 

— Так. Я щойно закінчив розмову з лицарями.

 

— Коли ти їдеш?

 

— Приблизно через десять днів.

 

— …

 

— Шу, у тебе блідий колір обличчя. Потерпи, спочатку дійдемо до спальні...

 

— Ваша Високосте, – Я обірвав його твердим тоном. — Через десять днів… я хочу, щоб ти взяв мене з собою на розвідку шахти.