Навіть Великий герцог Півночі може зрозуміти мову хом'яка за три місяці (2)

У порівнянні з пекельним літом у Південній Кореї, літо на території Блейка точно не було спекотним. Навпаки, атмосфера стала теплою, як пізня весна, коли сніг, що накопичувався всю зиму, повністю розтанув.

 

Висунувши голову з кишені Кайла, я неквапливо наспівував, спостерігаючи за літнім сонячним світлом, що струменіло у вікно.

 

Кайл гладив моє хутро вказівним пальцем, тож я пищав у такт його діям. Він продовжував, навіть коли я підняв голову й штовхнув його носом.

 

Гаразд. Я сьогодні в доброму гуморі, тож не сваритимусь.

 

[♪(´▽`)]

 

Я відсунув збуджену систему вбік і подивився на бали дива переді мною.

 

Колосальні 60 відсотків. Ураховуючи те, що раніше я використовував їх, як воду, під час політичного конфлікту, це було справді чудовим досягненням.

 

І ні хто інший, а Беліал урятував мої бали дива від нищівної втрати.

 

[Беліал Серена Мейнгардт. До передбачуваного часу смерті залишилося приблизно ? днів.]

 

Беліал не помер.

 

Згідно з листом Сен, було кілька небезпечно близьких випадків, але зараз його рани загоїлись, а дихання стабілізувалось. Однак він досі не прийшов до тями й тому лежить у ліжку, наче в глибокому сні.

 

У будь-якому разі, саме виживання Беліала було визнано своєрідним «дивом». І моя Оцінка Дива, яка певною мірою сприяла його виживанню, тепер також поступово зростала.

 

Звичайно, стан Беліала – таємниця, відома лише дуже вузькому колу людей, до якого входили я, Кайл, Сен і ті, хто жив у її будинку разом з ними. Для решти імперії Мейнгардт він вважається мертвим.

 

Це добре, оскільки дозволяє нам залишатися поза увагою Лоренца, але проблема в тому, що це вимагає від Сен таємно піклуватися про Беліала. Кайл відправив кількох людей на допомогу, але їх недостатньо.

 

Перш за все, серцю Сен, яке тримається за Беліала, навіть коли він засихає, як вирвана з корінням рослина, може здаватися, що воно перебуває в пеклі. І все ж вона все ще не відмовилася від нього. Приклад Сен для мене є істинним проявом величі кохання.

 

— Гаразд, ми на місці.

 

Прибувши до кабінету, Кайл посадив мене на стіл.

 

Ще один кут займала розкішна лежанка спеціально для хом'яка. Вона була оббита сапфірами та сріблом, і кожен стібок на ній був зроблений з абсолютною майстерністю. 

 

«Щоразу, коли я на неї дивлюся, вона здається неймовірно шикарною.» 

 

Коли я вперше побачив її, то подумав, що це якийсь трон.

 

Звісно, не все так погано, коли тебе балують. Опустившись на лежанку, я зустрівся поглядом з Кайлом і жестом указав йому на їжу.

 

— Писк. (Їж.)

 

Кайл тихо засміявся й почав їсти трохи остигле рагу з морепродуктів.

 

Шість годин на день. Саме стільки я міг прожити як людина. Достатньо довго, щоб відчувати цей період довгим, але достатньо коротко, щоб відчувати його коротким.

 

Ці шість годин не зробили мене дуже активним, але принаймні дали достатньо часу, щоби переконатися, що мій коханий не голодує.

 

Навіть зараз я зміг запхати щось до рота цього хлопця, оскільки він просто бере ложку, ковтає, переглядає свої звіти, потім знову бере ложку й знову дивиться на звіти.

 

«Мої руки все ще м'які...» 

 

Протягом останніх трьох місяців сталося ще одне нашестя звірів, але я все ще не міг зробити жодного суттєвого внеску. Я займався лише транспортуванням поранених і доставкою припасів.

 

Я щодня тренувався у стрільбі з лука, щоб хоч чимось допомогти, але цього однаково було недостатньо.

 

Тому що людина, поруч із якою я хотів стояти, – це Кайл Блейк, невдаха Півночі й володар цієї території. Найнадійніший стовп Півночі і... той, хто розділяє мою долю.

 

Він усе ще хом'ячий отаку. Щоразу, коли я бачу, як він шиє сорочки, штани й навіть нижню білизну для мене, коли я використовую «Перевтілення», я розумію, що він досі залишається хом'ячим отаку.

 

— Гм-м.

 

Пролунав тихий стогін. У цей момент я був занурений у роздуми з заплющеними очима, тож, почувши його, повільно розплющив одне око й подивився на Кайла. Він знову забув поїсти й зараз перебирав гору документів.

 

Документи є документами, громадська безпека – громадською безпекою. Через його характер, який полягав у бажанні розібратися в кожній дрібниці, якою б незначною вона не була, гора документів на його столі тільки зростала, без жодного наміру зменшуватись.

 

«Що ж, це все складні проблеми.»

 

Територія Блейків, хоч і багата на талановитих людей, коштовне каміння та мінерали, проте вона не має сприятливих умов для ведення сільського господарства, через що нам потрібно було звернути увагу на торгівлю. 

 

Досі нам вдавалося виживати за рахунок дрібних угод, але відтепер потрібно діяти в масштабах усієї території. А це означає прорватися крізь панування терору Лоренца.

 

Тож його легко зрозуміти. У голові Кайла зараз, напевно, повний безлад. Настільки, що він забув поїсти, вдивляючись у всі документи.

 

Звісно, я не можу просто так спустити йому це з рук.

 

— Писк! (Їж, коли їси, чоловіче.)

 

Коли їжа лежить прямо перед тобою, ти все ще наважуєшся дозволити своїм думкам блукати?

 

Я швидко зісковзнув із лежанки й ударив лапкою по краю тарілки, щоб висловити своє невдоволення. Кайл майже занурився носом у папери.

 

— Так, я розумію. Дозволь мені просто закінчити це.

 

— Писк! (Думаєш, я повірю?)

 

— Я серйозно. Повір мені.

 

Га? Він зрозумів? Що?

 

Кажуть, що навіть собака в сільській школі може розповісти вірш за три роки, а Великий герцог Півночі за три місяці почав розуміти хом'яка… 

 

— Писк. (Це дуже добре.)

 

— Так, мені теж подобається.

 

Він не розуміє. Не розуміє.

 

— Писк. Писк. (Припини говорити дурниці й просто їж уже.)

 

Коли я з несамовитою силою вдарив лапкою по мисці, із вуст Кайла вирвався смішок, і він нарешті почав їсти тушковане м'ясо. Напевно, воно вже не таке смачне, як тепле, але все ще їстівне.

 

Тільки тоді він прийшов до геніального висновку, що повинен доїсти, щоб уникнути моєї лайки.

 

Час від часу долинали легкі звуки брязкоту столового срібла об тарілку, стукіт кінчиків його пальців по столу або звук ковтання їжі в тиші, але, незважаючи на те, що він їв поспіхом, манери Кайла за столом були бездоганними.

 

— Це була смачна трапеза, Шу. Ще раз дякую тобі за сьогодні. 

 

Нарешті, я заплескав у долоні, коли побачив, що миска акуратно спорожніла, не залишивши жодної краплі.

 

Як вони зазвичай кажуть, трапеза закінчена. Так, добре. Він рідко марнує їжу, яку я йому даю, тому годувати його дуже приємно.

 

Кайл покликав когось прибрати посуд, а потім почав серйозно переглядати свої документи. Я вагався, приєднатися до нього чи ні, але вирішив ще трохи повалятися на лежанці.

 

Я трохи втомився від сьогоднішніх прогулянок, і я впевнений, що він дасть мені знати, якщо буде щось важливе.

 

[(⁠﹀▽⁠﹀)] 

 

Не знаю, як довго я насолоджувався цим лінивим відчуттям.

 

«Га? Чому так тихо?» 

 

Було тихо.

 

Не було чутно ні перегортання сторінок, ні занурення ручки в чорнило, ні дряпаючих звуків писання, ні звуків перетягування стільців, ні постукування кінчиків пальців по столу. Було просто тихо.

 

Холод тиші нарешті переміг, і я розплющив очі.

 

«Що таке?» 

 

Кайл завмер, наче картина.

 

Він дивився на аркуш паперу, схрестивши руки, ніби вирішив запам'ятати кожне слово в щільному тексті, не пропустивши жодного.

 

Я схопився з лежанки й подивився на папір. Точніше, спробував подивитися. Єдиний недолік полягав у тому, що документ був просто завеликий для мого розміру, тож я не міг його нормально прочитати.

 

— Писк. (Ух.)

 

Я зітхнув і застрибнув на Кайла.

 

Скрегочучи й стогнучи, я піднявся по його тілу й умостився на його плечі, і нарешті зміг чітко розгледіти вміст документа.

 

<Робітники, які кілька днів тому пішли досліджувати нову північну шахту, перебувають у поганому стані. У восьми з десяти осіб з'явилися симптоми, троє з них перебувають у критичному стані. Дев'ять осіб зібрані в південному бараці, їх оглядає лікар, а одна людина відмовилася від лікування й перебуває в ізоляції. Навряд чи двері будуть відчинені, поки Великий герцог не дасть відповідного наказу.>

 

Тепер, коли я думаю про це, я чув, що вони потрапили під вибух блакитного світла, коли відкривали новий шлях у найбільшій шахті. Коли вони повернулися кілька днів тому, пригадую, я побачив, що серед лицарів Блейка, які служили супроводом, було багато поранених.

 

Із серйозним поглядом я швидко просканував медичний розділ унизу документа, а потім прочитав наступний абзац.

 

<Передбачається, що це схожий симптом на «Отруєння морозом», заборонену магію. Оскільки існує ймовірність магічного отруєння, я прошу лорда взяти це до уваги й надати підтримку постраждалим. Нам потрібна допомога мага, що належить до Блейка, а не звичайного лікаря.>

 

Магічне отруєння.

 

Мені ще рано повністю розуміти щільність цього слова, оскільки я тут лише менше року.

 

Однак я знаю, що це не є поширеним явищем. Принаймні, словосполучення «Отруєння морозом», здається, містить значення, яке викликає в Кайла вбивчий намір.

 

— ...Ха. 

 

Кайл коротко зітхнув і дістав ще один звіт.

 

Це було пов'язано з розвідкою північних копалень. Він почав вивчати інформацію та симптоми лицарів, які їх супроводжували, а також документи попередньої розвідки.

 

— Можливо, тіні, які я бачив, зовсім не були демонічними звірами... це могли бути вони.

 

Він скривився, наче від самої думки в нього боліла голова. Рука, повна шрамів, великих і малих, проводила по густих літерах і дійшла до...

 

Морозом.

 

Він зупинився на цьому слові й стиснув кулак. Наче від одного його вигляду його нудило.

 

«Звідки у нього стільки ворожнечі до магів?» 

 

Багато людей загинуло через мутантів, посланих магами зони беззаконня. На згадку про них на околиці маєтку Блейків збудували цвинтар, а околиці цілий рік були наповнені похмурою й сумною атмосферою.

 

Я знаю, тому що я теж там був. Жителі Блейка не забувають образ. Кайл вважає, що це якось пов'язано з північними магами, які мовчали всю весну.

 

«Це слушне припущення, але...» 

 

Підняття галасу зараз нічого не змінить. Нам потрібно більше інформації. Як мінімум, ми повинні спочатку зустрітися з пацієнтами, у яких з'явилися симптоми отруєння.

 

Отже.

 

— Писк. (Заспокойся.)

 

Я сперся своєю дупою йому на плече й ковзнув по руці. Моє тіло ковзало по його гладкій сорочці, наче на гірці.

 

Я став на тильну сторону руки Кайла й трохи переставив ноги, маючи намір злегка наступити на нього, але... оскільки він такий великий, це, напевно, здалося б простим постукуванням.

 

Але це не мало значення, мені потрібно було щоб він прокинувся й помітив мою присутність.

 

— Шу.

 

Так, чоловіче. Я тут.

 

Замість відповіді я витріщився на нього. Оскільки ми однаково не могли спілкуватися, не було сенсу метушитися. Тож я просто дивився на нього й чекав, поки він заспокоїться.

 

Незабаром його кам'яний вираз обличчя трохи пом'якшився, і з'явилася ледь помітна всмішка.

 

— Добре. Я заспокоївся.

 

Три місяці.

 

Нехай і не ідеально, але все ж цього часу достатньо для того, щоб він міг час від часу зрозуміти слова хом'яка.