Навіть хом’яки звиваються, коли на них наступають (3)

Коли я знову перетворився на хом'яка, ситуація вже була вирішена. Ми вибрались із лісу і, на щастя, встигли приєднатися до лицарів Блейка, які чекали неподалік.

 

— Його Високість скоро помре.

 

У голосі Сен не було ані крихти надії. Здавалося, що її поглинула безмежна темрява.

 

— Він намагався захистити мене... Шу, якби мене там не було, чи було б інакше?

 

Її голос звучав нескінченно сумно.

 

— Він був просто ворогом. Він був сином ворога, і я думала, що зможу використати його, а потім викинути. Я вірила, що зможу. Якою ж я була зарозумілою, коли думала, що зможу...

 

Її погляд опустився нижче.

 

— Якби я знала, що кохання – це таке нещасливе почуття, я б ніколи не покохала його. Принц Лоренц має рацію. Кохання – просто слабкість. Воно робить людей нещасними, воно робить їх слабкими...

 

Я боягузливо подумав, що мені пощастило, що я зараз хом'як. Тому що так мені не треба було турбуватися про те, що їй сказати. Я боягузливо мовчав, сховавшись за своїм становищем.

 

Сен, здавалося, теж не чекала від мене відповіді, а просто низько опустила голову й нескінченно роздумувала над усім тим болем, який їй довелося пережити.

 

Я знаю.

 

Я некомпетентний і незрілий. Зрештою, я не зміг обрати між Беліалом і Лоренцом. Я вагався просто тому, що не хотів нести відповідальність за життя людини й був не в змозі запобігти заздалегідь визначеній смерті Беліала.

 

Тягар ще однієї відповідальності, покладеної на мене через те, що я відмовився взяти на себе першу, був важким.

 

[Кайл Джейн Мейнгардт. До передбачуваного часу смерті залишилося приблизно 170 днів.]

 

Перед моїми очима з'явилося лише одне системне вікно. За інших обставин я, можливо, був би трохи щасливішим від того, що тривалість життя Кайла не скоротилась.

 

Подумавши трохи, я спробував викликати системне вікно ще раз.

 

[Беліал Серена Мейнгардт. До передбачуваного часу смерті залишилося приблизно 0 днів.]

 

Життя Беліала хиталося, як свічка на вітрі. Його обличчя зблідло, а повільне здіймання та опускання грудей ставало дедалі слабшим.

 

Було б не дивно, якби він перестав дихати будь-якої миті.

 

— Я знайшов у кареті кровоспинний засіб, будь ласка, зачекайте...

 

Підійшов медик, який чекав біля лісу. Замість того, щоб сказати, що він може вилікувати Беліала, його тон свідчив про те, що він принаймні спробує дозволити йому протриматися ще деякий час.

 

Я повернув голову й зачаровано втупився. Сен, або, принаймні, видима частина її обличчя, яку було видно крізь розпатлане каштанове волосся, не плакала; але вона точно мала такий вигляд, ніби проливала сльози. Без жодного звуку.

 

Мені хотілося запитати когось, будь-кого, чому наше життя таке важке, таке сповнене нещасних моментів.

 

[Ви хочете використати «Перевтілення»?]

 

Це був перший ранок, коли ця фраза була настільки не бажаною.

 

***

 

Коли я знову зміг використовувати «Перевтілення», я повернувся до своєї людської форми й одягнув запасний одяг.

 

Я грівся біля вогнища, накинувши на плечі плащ, який дав мені Кайл, коли лицар, який раніше відділився від групи, повернувся з тілом свого загиблого товариша й почав обговорювати з іншими організацію похорону.

 

У похмурій атмосфері Кайл наклав ліки на рани та перев'язав їх. Я запропонував допомогти, але він ввічливо відмовився, сказавши, що це буде не дуже гарне видовище.

 

Хоча біль мав би бути неабияким, він справлявся з ним без жодного скиглення. Мені стало погано на душі, коли я побачив, наскільки він звик до такої ситуації.

 

— Ось ви де.

 

Саме тоді до нас підійшов Лоренц, який нарешті вийшов через вхід до лісу. Коли Кайл і його лицарі підвелись і схопилися за мечі, він збуджено замахав руками.

 

— Подивімось…

 

Очі Лоренца глянули через плече Кайла. Сен тримала вмираюче тіло Беліала й дивилася на Лоренца, її очі були переповнені гнівом і сумом.

 

Очі Лоренца звузилися, коли він побачив стан Беліала.

 

Уже не варто було навіть намагатися добити Беліала. Здавалося, ніби той помре, навіть якщо його просто залишити в спокої. Та й навіщо ризикувати, якщо лицарі Блейка отаборилися в цьому місці?

 

Лоренц ліниво посміхнувся й відкрив рота.

 

— Судячи зі стану принца Беліала, здається, переможець цього полювання вже визначений.

 

У нього був бадьорий тон голосу. Важко було повірити, що він належить людині, яка кілька хвилин тому зарізала власного молодшого брата.

 

Його голос, який не містив жодного сліду смутку, здавалося, тремтів від радості, ніби він чекав цього моменту вже дуже давно.

 

Я перевів погляд на Сен.

 

Її рука на холодному плечі Беліала несамовито тремтіла. Я навіть не можу уявити, що вона зараз відчуває.

 

— Це не так.

 

Я глибоко вдихнув і потягнув мішок, що лежав поруч зі мною, підійшовши до Лоренца.

 

Потім я перевернув важкий мішок догори дном.

 

З нього висипалися «ядра». Ядра демонічних звірів. Синя руда, видобута з трупів демонічних звірів, яскраво світилася, наче містила в собі всі печалі.

 

— Хіба ти не казав, що переможе той, хто збере більше?

 

Ми зібрали багато ядер, що, ймовірно, означало, що ті кляті маги посилали нескінченну кількість вдосконалених демонічних звірів, щоб убити нас.

 

Вони, мабуть, просто чекали нагоди вбити Беліала, тому не могли полювати як слід.

 

Ні, навіть якби вони полювали належним чином, вони ніколи не були б у такому відчаї, як Кайл. Гнів і ненависть, які лицарі з території Блейків відчувають до цих вдосконалених демонічних звірів, не піддаються уяві.

 

Брязкіт.

 

Руда посипалася до ніг Лоренца з чітким звуком. Лоренц не рахував, скільки там було каміння. Ні, він просто дивився на мене, ніби в цьому не було потреби.

 

Він був схожий на мисливця, який терпляче чекає слушного моменту, або на змію, яка прицінюється до найапетитнішої здобичі, вирішуючи, коли завдати удару.

 

У будь-якому випадку, це не мало значення. Я не мав наміру тихо потрапити в його пастку або стати їжею в його череві.

 

— Гаразд. Тоді справжній переможець – ти. Ти чогось хочеш?

 

— ...

 

— Кайле Джейне Мейнгардте.

 

Потім Кайл ступив крок уперед, тримаючись за поранене плече.

 

— Кайл Блейк.

 

Ці слова несли в собі багато значень. Він ідентифікував себе не як «принц Мейнгардт», а як «великий герцог Блейк».

 

Холодний голос Кайла продовжував.

 

— Якщо я скажу тобі, що це так, ти послухаєш?

 

— Це правило полювання.

 

— Не зазіхай на мою територію. Ні в якому разі.

 

Кайл випустив низький рик. Від цього звірячого звуку лицарі, що стояли позаду Лоренца, здриґнулися й мали такий вигляд, ніби могли вихопити свої мечі будь-якої миті.

 

Однак Лоренц усе ще усміхався, дивлячись на Кайла.

 

— Ти кажеш мені не чіпати Північ?

 

— Не зв'язуйся з Північчю, її мешканцями та моїм народом. Якщо ти це зробиш, нічийна кров не стане у тебе на заваді, навіть якщо її буде лише половина...

 

— Гм.

 

Погляд Лоренца пройшов повз Кайла, до Сен, лицарів і нарешті зупинився на мені. Він дивився на мене деякий час, а потім кивнув.

 

— Гаразд. Я присягаюся. Я, Лоренц Серена Мейнгардт, не зазіхатиму на територію Кайла Блейка.

 

Останні слова Лоренца ледве встигли злетіти з його вуст, як Кайл повів мене геть. Лицарі, які впорядковували багаж, швидко перенесли поранених до карети, сіли на коней і схопили віжки.

 

— Ми повертаємось!

 

Слідуючи за Кайлом, я повернув голову й дивився на Лоренца, поки він не зник удалині. Жорстокий, безсоромний чоловік усе ще посміхався.

 

Ніби святкував ідеальну перемогу.

 

***

 

Через кілька днів після полювання, імператор, який увесь цей час був прикутий до ліжка, помер.

 

Природно, що його місце зайняв перший принц Лоренц Серена Мейнгардт. Усе це сталося в той час, коли ми перебували в імператорському палаці, пакували свої нечисленні речі й готувалися до повернення на Північ.

 

Церемонія коронації була грандіозною.

 

Кожна вулиця була екстравагантно прикрашена, а в імперському місті не бракувало алкоголю та їжі. Діти й дорослі вийшли зі своїх домівок, щоб відсвяткувати коронацію нового імператора й порадіти початку нової ери.

 

Це була справді святкова подія. Ніхто не відчував жалю, навіть якщо принц країни перетнув межу в битві з братом.

 

Більше того, імператор раптово помер. Не дивно, що він помер так раптово, але чи не занадто збіглись обставини?

 

Проте ніхто не ставив під сумнів його смерть. Оскільки за час відсутності імператора в країні тривалий час панувала нестабільність, людей, які відчували полегшення, було більше, ніж тих, хто жалкував за ним.

 

— Хіба народ не був більш прихильним до Беліала? Як так? – пробурмотів я, задумливо дивлячись на переповнені вулиці.

 

Кайл спокійно відповів:

 

— Тому що влада в руках сильних, а тих, хто безсилий, просто зносить за течією.

 

— І все ж...

 

— Вони теж шукають спосіб вижити. Хвилі вже розвернулися. Життя безправних людей зазвичай проходить саме так. Підлаштування та пристосування.

 

— ...

 

Я не намагався знайти сенс у поразці Беліала. Немає жодних гарантій, що імперії Мейнгардтів було б краще, якби саме він став імператором.

 

Але стерти того, кому ти колись довіряв, так, ніби його ніколи не існувало, – це вже занадто. Мабуть, так нещасно й самотньо бути забутим.

 

Я сів у приготовану карету.

 

Коли я залишив позаду панорамний вид на імперію, яка здавалася яскравішою і щасливішою, ніж будь-коли, мене зустріла похмура тиша. Сен і Кайл були майже поховані в непроглядній тіні.

 

Я негайно простягнув руку й закрив шторку карети, відокремивши наше існування від розкішного краєвиду.

 

Брязкіт, брязкіт.

 

Карета рушила з місця й виїхала з імператорського палацу. У ній їхало три нещасних обличчя, найбільш недоречних людей у світі в даний момент.