День пройшов у несамовитій напрузі.
За день нам удалося здобути п'ять ядер демонічних звірів.
Із точки зору жорстокості кожної з цих істот, це був важкий похід. Як доказ, Кайл був просякнутий такою кількістю крові, що його темне волосся на перший погляд здавалося майже червоним.
— Здається, це якась мутація. Це не просто демонічні звірі, Ваша Високосте. Я знайшов це.
Беліал, струшуючи липку кров зі свого меча, роздратовано запитав:
— Що це, в біса, за синюватий полин?
— Це… Це крижаний полин, який іноді зустрічається на півночі.
Почет Беліала насміхався.
— Що такого важливого в траві, яка росте на півночі?
— Ви всі сумуєте за домівкою чи що?
Кайл, який щойно закінчив витирати кров з обличчя, зробив крок уперед і застеріг тихим голосом.
— Не будемо вступати в безглузді суперечки. Хіба це справді та ситуація, коли варто затаювати образи?
Якби не поточна політична боротьба, замість того, щоби працювати разом, ці люди билися б один з одним до смерті.
Лицарі Беліала не дуже добре ладнають із Кайлом, оскільки саме вони були поруч із принцом із самого його дитинства, і, звичайно, вони не дружні з лицарями Блейка, які довіряють Кайлу й слідують за ним.
Утім, Кайл мав рацію. Виявляти такі емоції тут – однаково, що кричати й просити про швидку смерть.
Після того, як Кайл указав на це, його обладунки дзенькнули, коли шматки зіткнулися один з одним. Це не обов'язково було навмисно, але це було досить лячно, і лицарі, які збиралися сперечатися, швидко замовкли.
— Це ж незвичайна трава, чи не так? – запитала Сен, витягаючи з маленького мішечка мазь і наносячи її на рани лицарів.
Це була мазь, яку я їй дав. Напевно, її залишилося небагато, але оскільки вона така ефективна, схоже, Сен планувала використати її, не шкодуючи жодної краплі.
— Це мутантний вид, який росте поблизу території магів.
— Мутантний вид…
Істота, яка ігнорує і йде проти природного потоку й порядку світу. Це справді небезпечна річ, оскільки маги все більше й більше втягуються в цей політичний конфлікт, але…
«Кажуть, що криза також може стати можливістю.»
Людина не помирає просто так, як ніщо. Має бути якийсь вихід.
[Налаштування...]
Мені сказали, що влада магів, яка порушує природний порядок цього світу, схожа на «диво», як коли система допомагає мені втрутитись і змінити долю.
Так само, як втручання системи спричинило появу болотяної кози на півночі, так само зміна магами екосистеми та посилення демонічних звірів полегшило системі взаємодію зі мною.
[Ціни на товари в «Горіховій крамниці» тимчасово знижено!]
[У «Куточку кохання~❤️» з'явилися нові товари.]
[Вносяться нові цифри.]
[Щоб надати вам те, що найбільше потрібно...]
[ЗАВАНТАЖЕННЯ...]
Першою з'явилася Горіхова крамниця, до якої було найлегше дістатися. Частина з цінами тремтіла, даючи зрозуміти, що падіння цін було тимчасовим.
Не роздумуючи, я купив насамперед печиво з жолудями. Якщо моєму життю нічого не загрожувало, то краще залишатися людиною.
5 штук можна було придбати всього за 1%. Яка вигідна угода. Я негайно купив 10 наборів, використовуючи бали дива, які отримав за вбивство цих надприродних демонічних звірів.
Трохи почекавши, в Куточку кохання з'явився новий товар.
НОВИНКА! [Очі істини (для людей), споживає 800❤️ – Рекомендуємо!]
НОВИНКА! [Очі істини (для хом'яка), споживає 800❤️]
Річ у тім, що знання їхніх назв не дає зрозуміти, що вони собою являють.
«Повинна ж бути причина, чому їх рекомендують, так?»
Так чи інакше, мої серця накопичуються, навіть якщо я просто сиджу на місці, і, здається, немає ніякої шкоди в тому, щоб купити це.
Проблема лише в тім, що...
[Поточний статус володіння: 780❤️.]
Мені трохи не вистачає. Справді, зовсім трохи.
Відтоді, як ми увійшли до лісу, цей показник майже не рухається. Звичайно, цього слід було очікувати, адже це не те місце, яке робить людину щасливою.
Але мені не хочеться здаватися, коли не вистачає всього 20❤️, щоб купити «Очі істини».
Що ж, тоді мені потрібно зібрати більше сердець...
— Вибачте, Ваша Високосте, але я...
Я вигукнув м'яким тоном, але Кайл одразу ж підійшов до мене.
— Якісь проблеми?
— Ну… ти не міг би нахилитися до мене вухом на секунду?
Кайл трохи нахилився й наблизив бік свого обличчя до мого.
Вони казали, що першим помирає той, хто втрачає пильність, але в цьому жесті не було ні краплі настороженості. Натомість у нього був м'який вираз обличчя, як у людини, яка зовсім забула про будь-яку підозру.
Я на мить завагався, а потім, поки ніхто не бачив, легенько й швидко поцілував його в щоку.
— Я не хотів робити щось подібне, враховуючи обставини, але вибач. Я маю на це вагому причину.
— ...Причину?
Кайл подивився на мене з дещо спантеличеним виразом обличчя, ніби він був приголомшений. Здається, навіть для нього це було цілковитою несподіванкою.
Він воює на передовій. Зазвичай я б ніколи не зробив нічого, щоб зняти напругу таким чином.
Але обставини склалися так, що якщо система вважає, що це достатньо корисна річ, щоб рекомендувати, то вона має бути достатньо корисною для мене, щоб стати трохи жадібним.
Тому....
— Я поясню пізніше.
Кайл усе ще виглядав збентеженим, але нічого не запитував. Він, мабуть, думав, що це була просто маленька розвага... Але, чесно кажучи, я був удячний за це.
[Поточний статус володіння: 793❤️.]
[Поточний статус володіння: 801❤️.]
Незважаючи на ситуацію, почуття Кайла до мене не похитнулися. Через деякий час я нарешті накопичив достатню кількість сердець.
А потім без вагань придбав «Очі істини».
Пуф.
— ...Га? Окуляри?
До моїх рук потрапили чорні окуляри в роговій оправі, трохи важчі за ті, які я іноді носив на роботу.
«Не схоже, що вони мають рецептурні лінзи.»
Подивившись деякий час на них спантеличеними очима, я приміряв окуляри.
— ...Га?
— Що сталося, Шу?
— ...Я бачу.
— Ти бачиш?
— Так, бачу.
Я підняв трохи тремтячий указівний палець і вказав на нього, а точніше, на крихітний блакитний вогник, що мерехтів навпроти нього.
— Ядро... Я бачу ядро демонічного звіра. Прямо через Вашу Високість.
До того, як я це сказав, я не розумів значення цих окулярів.
Але коли Кайл здивовано подивився на ядро, яке тримав його товариш, а потім повернувся до мене, я зрозумів величезну цінність моїх слів.
— Я можу сказати, де знаходиться ядро демонічного звіра!
***
— У лоб! Ні. Ближче до лівого ока. Так, там!
— Подивіться, будь ласка, і на це, пане спеціалісте!
— Над ліктем на правій лапі!
— Ядро сома занадто глибоко, так?
— Хвилинку, його слабке місце – це... Ага, в енциклопедії чітко написано! Спрямуй свій меч до зябер і проткни його!
Ми всі запекло билися. Щоб вижити, й щоби Беліал став імператором.
Укриті брудом, кров'ю, пилом і нечистотами, ми не переставали стискати мечі, натягувати тятиви, підтримувати один одного й передавати інформацію.
У цій боротьбі немає перемоги чи поразки.
Є лише смерть і виживання.
— А-а-а-а!
Пролунав пронизливий крик. Ніхто не звернув уваги на темно-червону кров, яка фонтаном вихлюпнулася на підлогу.
Ми всі знали. Якщо хтось відволічеться на щось подібне, наступна річ, яку ми побачимо, це буде не просто кров, що ллється по землі, а наші власні голови.
Один із лицарів Беліала впав на землю. Його плече простромив орел, в рази більший за людину. Хоча я кажу «простромив», насправді половина його плеча була розтрощена, наче його відірвало.
Беліал ясно бачив цю сцену перед своїми очима, але не зміг захистити свого лицаря. Він швидко заблокував дзьоб іншої летючої істоти своїм мечем. Сен стиснула кинджал у руці, притиснувшись спиною до мене, тримаючи оборону в усіх напрямках.
«Досить виснажливо просто мати справу з цими монстрами, що вже казати про кобольдів.»
Я клацнув язиком і відчинив Горіхову крамничку. Потім я купив мадлен і простягнув його Сен.
[Міні-бразильський горіх Мадлен, споживає 1% оцінки дива. Зменшує вас на 30 хвилин. Ви станете меншими за хом'яка!]
Спочатку він коштував 2%, але відколи з'явилися звірі-мутанти, також вдвічі здешевився.
Я міг би знову перетворитися на хом'яка, щоб сховатися, але Сен може постраждати, якщо залишиться на відкритому просторі. Безпечніше було б стати меншим, ніж бути трохи швидшим.
У будь-якому разі, він мені дістався задешево, тож дякую вам, кляті маги.
— З'їж це швидко!
Сен навіть не глянула на те, що я їй простягнув, і швидко запхала мадлен до рота. Схоже, що навіть якби це виявилося брудом або каменем, вона б однаково його проковтнула.
— Сен? – трохи здивовано запитав Беліал, який прикривав її поруч.
Сен відповіла приглушеним голосом:
— Усе гаразд, не звертай на мене уваги!
Я швидко пояснив.
— Я виведу нас у безпечне місце!
Вона негайно розвернулася й почала бігти, і незабаром її тіло стало менше, ніж у хом'яка. Я швидко скасував «Перевтілення» і схопив її за руку, ведучи за кут.
Рухи Кайла стали різкішими, коли він зрозумів, що немає необхідності захищати нас. Його меч, огорнутий яскравою червоною аурою, спалахнув, коли він замахнувся, розрубавши демонічного звіра навпіл одним ударом, після чого мертве тіло впало на землю.
Але коли він вкладав меч у піхви, орел з отруйним поглядом накинувся на Кайла ззаду з широко розкритим гачкуватим дзьобом.
Те, як він опускався зі складеними крилами, свідчило про його рішучість відкусити йому шию, навіть якщо це означало б смерть.
— ПИСК!!! (НІ!!!)
Хоча великий меч має сильну руйнівну силу, йому неминуче не вистачає швидкості. Він опинився в ситуації, коли не міг уникнути поранення, незалежно від того, наскільки швидко він повернув би своє тіло для блокування.
«Будь ласка, чи можу я зараз щось зробити?!»
Лук марний. Не кажучи вже про те, що відстань між цим клятим орлом і Кайлом занадто близька. Якщо я стрілятиму з моїми посередніми навичками, я швидше за все, влучу в Кайла, а не в птаха.
Звичайно, так було б, якби я був людиною. Але зараз я лише хом'як.
«Я повинен щось зробити!!! Але що?!»
Який же я безпорадний. Зрозуміло, що в бою я нічим не можу допомогти, але спостерігаючи, як його можуть поранити, мені здавалося, що мої нутрощі вишкрібують гострим предметом.
[Кайл Джейн Мейнгардт. До передбачуваного часу смерті залишилося приблизно 162 дні.]
[Кайл Джейн Мейнгардт. До передбачуваного часу смерті залишилося приблизно 2 дні.]
Його виживання все ще було непевним. Від одного лише усвідомлення цього факту в мене почало пекти в горлі.
«Я не можу просто сидіти й дивитися на це.»
Усе, що завгодно. Я хочу захистити його всіма силами, якими володію, чого б це не коштувало. Все, що завгодно, так що, будь ласка...
Раптом з'явилося системне вікно.
[Отримано нову оцінку «Удача»!]
[Удача може бути отримана при добуванні ядра демонічного звіра.]
[Поточний статус удачі: 33♣️]
Бам!
Тієї ж миті біля плеча Кайла спалахнуло синє світло, і орел вдарившись об нього, впав. Щитоподібний об'єкт утратив рівновагу й зник, а Беліал без жодних вагань рубонув по монстру.
Не може бути, це...
[Поточний статус удачі: 1♣️]
Балів удачі зменшилось.
«...Хочете сказати, що синє світло з'явилося через мене?»
І тут, ніби на підтвердження моїх підозр, з'явилося системне вікно.
[Хай щастить (ω`꒳´ω)]
Далі
Розділ 69 - Погладь хом'яка перед тим, як пройти (3)
Він думав, що повинен його захищати. Тому що він йому подобався; звичайно, це правда. Тому що він був слабким; це теж правда. Незалежно від того, звідки він прийшов і коли планує повернутися, це не змінює той факт, що тепер він був частиною маєтку Блейків і людиною, яка йому небайдужа. Тож навіть опинившись у ситуації, коли йому могли проткнути плече, Кайл Блейк не відійшов убік. Причина була проста. Тому що він не міг. Якби він просто відскочив із дороги, не змінюючи хватки меча, він все ж зміг би уникнути поранення в плече чи шию. Однак наслідки були б жахливими. Пряма траєкторія польоту демонічного звіра, який склав крила, коли пікірував униз, мала в кінці Шу та Сен. Ці двоє людей, які не звикли до бою, напевно, отримали б поранення. Кайл не міг просто стояти осторонь і спостерігати за цим. «Я можу взяти на себе відповідальність за твоє життя.» Ні, це він повинен був узяти на себе відповідальність. Кайл – людина, яка розуміє, що таке обов'язок. А Шу потрапив у цю смертельну ситуацію виключно через нього. Тож він мав його захистити. Він уже присвятив себе цій меті ще до того, як вони увійшли в ліс, і він відчував гордість за те, що взяв на себе цю відповідальність. Він міг підставити своє плече, щоб урятувати Шу життя. Кайл нахилив ліве плече вперед і злегка змістив центр ваги тіла в протилежний бік. Хоча він не міг блокувати мечем, такий підхід, принаймні, був досить вигідним компромісом. Однак травми, якої він очікував, не сталося. Його тіло залишилося неушкодженим. Скоріше, постраждав сам орел. Із землі вирвався спалах синього світла, і це сталося без попередження. Монстр різко відлетів, ніби у щось сильно врізавшись, він навіть не встиг як слід закричати, адже Беліал миттєво задушив його рукою. Ніж акуратно розрізав частину тіла від хвоста до серця, якраз там, де Шу сказав їм шукати ядро. Ух. Кайл раптом відчув, як по його зап'ястку пройшлася мана. Він підняв руку, яка не тримала меча. «Я не знаю, скільки в ньому мани, але нехай він буде твоїм талісманом, добре? Хіба він не схожий на мій?» Це був браслет, який Шу подарував йому. Маленький синій камінчик, що висів на грубому шкіряному ремінці, випромінював світло, ніби реагуючи на якесь явище. — ...Хах. Йому навіть не потрібно було запитувати. Це, мабуть, також зробив той хлопець. Так було завжди. За кожною дивовижною, обурливою, абсурдною та безглуздою річчю завжди стояв Шу. Так було й цього разу. Однієї хвилини він розповідає їм, де саме знаходяться ядра різних звірів, а наступної – блокує атаку на нього. І ніби цього було недостатньо, він навіть примудрився уникнути небезпеки та сховатись. Справді, це диво. — Куди ж він знову подівся? Що ж зробив розумний Шу? Кайл відчув потіху й почав здогадуватися, про що той думав. Шу, мабуть, зрозумів, що Кайл з усіх сил намагається його захистити. І не хотів стати його слабкістю. «У такому разі він перетворився на хом'яка.» Кайл опустив голову. Шу не став би необережно стріляти з лука, бо його союзники могли б постраждати під перехресним вогнем. Замість цього він заховався б як найслабша ланка, й просто чекав би закінчення битви. Його невеликий розмір дозволив би йому легше сховати своє тіло, тож йому не довелося б зберігати людську подобу. Утім, далеко він би не пішов. Перш за все, він дбає про безпеку Кайла, як про власне життя. Він зміг заблокувати атаку магічного звіра, тож сховався десь, де було б добре видно. Тоді… — Шу, йди сюди. Кайл опустився на одне коліно перед клаптиком високої трави й простягнув долоню. Звісно, його супутник-звір, який ховався посеред трави, з'явився, дивлячись на нього блискучими блакиттю очима. — Писк. Кайл, звісно, не міг зрозуміти, що він каже. Однак у його відповіді не було жодних вагань. — Зараз усе гаразд. Сонце скоро зайде, тож підемо відпочинемо. І ось маленьке життя, за яке він із гордістю пообіцяв взяти на себе відповідальність, застрибнуло йому на долоню. *** Ось так і минув день у лісі. Унікальним було те, що цього разу Кайл вирішив розбити табір на дереві. Він не розпалив багаття й не розпакував спальний мішок. Замість цього він сказав мені, що це буде незручно й що для мене буде краще просто провести ніч у шкурі хом'яка. [Кайл Джейн Мейнгардт. До передбачуваного часу смерті залишилося приблизно 161 дні.] [Кайл Джейн Мейнгардт. До передбачуваного часу смерті залишився приблизно 1 день.] Він умостився на гілці дерева з мечем у руці і задрімав. Я міг би спати трохи міцніше, якби прив'язав себе до нього мотузкою, але це зробило б мене непідготовленим до нападу. Засунувши себе в його передню кишеню, я нахилив голову й запитав: — Писк? (Чи справді так безпечніше?) Він ніяк не міг зрозуміти моїх слів, але емоції, здається, були передані правильно, оскільки Кайл заговорив тихим голосом: — Лоренц точно нападе вночі. Він подумає, що ми втомилися від полювання на монстрів, тож знайшли гарне місце, щоб розташуватись і відпочити. Тим більше, що ви із Сен не звикли до битв. — Писк. (Зрозуміло.) — Згуртованість у такий час також не допоможе. Це нічим не відрізняється від того, щоб зробити себе більшою мішенню. Нам краще приєднатися до інших, коли настане день. Почувши це, я кивнув на знак розуміння, а Кайл криво посміхнувся, продовжуючи: — Немає кращого часу для нападу, ніж той, коли ворог приспаний. Починаючи з завтрашнього дня, він буде розставляти пастки по всьому лісі, чекаючи, поки ми на них натрапимо. — ... — Метод не має значення. Для нього найголовніше – вбити нас. Ці слова звучали трохи моторошно. Влада робить людей жорстокими. Ні, вона робить людей більш чесними зі своєю справжньою природою. Навіть рідні брати й сестри, які народилися від одних батьків і прожили разом усе життя, не є винятком. Невже краще померти з голоду, ніж спробувати проковтнути щось більше, ніж власне тіло, і померти від того, що шлунок розірветься? Люди все ще складні. Я навіть не хочу їх розуміти. Яка користь від розуміння ідеології негідника? Я не житиму згідно зі своїми інстинктами. Люди відрізняються від звірів тим, що вони дотримуються певних цінностей, які хочуть захистити або досягти, навіть якщо це означає придушення своїх інстинктів і бажань. Тож я сподіваюся, що переможе Кайл. Не Беліал чи Лоренц, я щиро сподіваюся, що Кайл зможе бути щасливим. Принаймні, він зробить усе можливе, щоб вижити, не забуваючи про те, що він повинен захищати як людина. — Писк... (Якось так...) Так. Я справді не знаю, як я так захопився цією історією. Він, мабуть, не так зрозумів мій писк, думаючи, що я скаржуся на втому. — Можеш заплющити очі. – тихо сказав Кайл. — Я захищу тебе. Це було дивовижно. Після цих слів гостре напруження, яке я тримав у собі, розсіялося, і я притулився до нього. Мене заспокоювало його повільне серцебиття, його тепле тіло й нефільтрована доброта, яку він випромінював. «Що ж, мені однаково треба трохи відпочити.» Завтра мені потрібно буде допомогти йому. Можливість указати ворогу на його слабкі місця й захистити його, коли це буде потрібно, а не просто безпорадно спостерігати, була достатньою мотивацією для мене. Я більше не міг протистояти вазі своїх опущених повік і притулився до його обіймів. — Зачекай. В одну мить спокійна атмосфера порушилася. Кайл посадив мене на гілку й швидко прошепотів. — Нікуди не йди звідси. Потім, із мечем у руці, він зістрибнув із дерева. Кайл витягнув свій меч і покликав своїх лицарів, які чекали неподалік. Двоє людей, що з'явилися миттєво, також вихопили свої мечі й стали з лівого й правого боків від Кайла. Це було настільки яскраво, що у мене перехопило подих. Вони притиснулися один до одного так, ніби не хотіли пропустити жодної мурашки, і повільно почали наближатися до куща, де відчули чиюсь присутність. Я відчував їхню рішучість убити все, що може вискочити. Незабаром із темряви щось з'явилось. — ... Очі Кайла спалахнули, і він замахнувся мечем. Але в той самий час супротивник також замахнувся своїм довгим мечем, і в повітрі пролунав різкий звук зіткнення лез. Це був меч проти меча. Іншими словами, те, що з'явилося в темряві, не було ні монстром, ні звіром. — Виходь! – похмурим тоном промовив Кайл. Замість відповіді з темряви виринула постать. Той, хто купався в блідому місячному світлі, був... — Принц Беліал. Кайл не приховував своєї ворожості. Звук скреготу зубів було чути навіть сюди. Один за одним з'явилися Беліал, троє лицарів, яких він привів із собою, і Сен із кинджалом у руці. — Ти не міг дочекатися дня і прийшов, щоб встромити мені кинджал у спину? — ...Хех, мені лестить твоя зухвалість, адже ти перервав те, що я збирався сказати. Але сам подумай кому було б краще, якби ми з тобою загинули тут? Я залишив свою спину відкритою для звірів. – глузливо вигукнув Беліал, його голос сповнився гніву, а лицарі, що згуртувалися навколо нього, почали оживати, як і лицарі Блейка. В одну мить склалася ситуація, коли союзники тримали клинки біля горла один одного. Я подивився на Сен трохи здивованим поглядом, очікуючи, що вона їх зупинить, але замість цього... на її обличчі був найрішучіший вираз. — Чому ви намагалися напасти на нас? — Я не намагався. Кайл загарчав. — Ми ніколи не виходили за межі цієї території. Що я міг би отримати, зрадивши своїх союзників у цій ситуації? — Знищення. — Ти стверджуєш, що на вас напали, але ми всі в темряві. Тож, які є докази того, що на вас справді напали? — З цього боку полетів маленький ніж. Навіть семирічна дитина відчула б сильний убивчий намір. — І ви підозрюєте, що це були ми? — Ні, точніше було б сказати, що ми зустріли великого герцога, коли йшли протистояти нападнику. Погляд Кайла впав на Беліала, Сен і трьох лицарів, які оточували їх, наче варта. Кайл на мить зупинився, щоб оцінити ситуацію, підрахувавши кількість людей, і, усвідомивши щось, промовив похмурим голосом: — Такий дурень... — ... — Поранений, – Голосом, що кипів від гніву та відчаю, Кайл продовжував: — ... Де той лицар, який поранив плече в битві раніше?
Читати
Відгуки
Точно! Дяка-дяка за розділ❣❣❣
"Мені сказали, що влада магів, яка порушує природний порядок цього світу, схожа на «диво», як коли система допомагає мені втрутитись і змінити долю. Так само, як втручання системи спричинило появу болотяної кози на півночі, так само зміна магами екосистеми та посилення демонічних звірів полегшило системі взаємодію зі мною." ....я одна бачу це як "ймовірність"? А ще питаннячко... ядра то залишаються, а ця "удача" просто як сердечки, правильно ж?