Хом'як повинен спочатку зв'язати свої слова докупи, щоб отримати скарб (3)

І ось настав обіцяний день.

 

Ми сиділи обличчям один до одного в хиткій кареті, спостерігаючи за краєвидами, що швидко пропливали повз маленьке віконце.

 

Я збрехав би, якби сказав, що не хвилювався. Адже я не маю жодного уявлення про те, що буде далі.

 

— Можеш подрімати, якщо втомився. Нам однаково знадобиться ще цілий день у дорозі, перш ніж приїдемо. 

 

Я міцно заплющив очі, розмірковуючи, але здавалося, що Кайл неправильно мене зрозумів.

 

Я похитав головою.

 

— Ми можемо поспати всі разом пізніше. Немає сенсу робити це зараз.

 

— Гм.

 

— Швидше… – сказав я, дивлячись на документи, які він не міг відкласти навіть у кареті. — Маги.

 

Обличчя Кайла помітно похололо при згадці про них. Ця рефлекторна реакція показала, наскільки глибокою була прірва між зоною беззаконня та територією Блейків.

 

— Чому вони так націлилися на територію Блейків? Це тому, що їм потрібна та земля? Їх вигнали через якусь халепу?

 

— Ні. 

 

Кайл відповів холодним голосом, потім прочистив горло й, зітхнувши, подивився на мене з похмурим виразом обличчя.

 

— Вони просто не можуть пристосуватися до суспільства. Вони створюють проблеми, якщо їх залишити на самоті, але, на щастя, вони не мають бажання змішуватися з населенням. Вони не можуть бути обмежені жодним законом чи етикою та діють виключно на основі власної цікавості, правил і природного порядку, у який вони вірять. 

 

— Тоді, вони хочуть завоювати територію Блейків? Невже вони хочуть прибрати суспільство на Півночі й запанувати над тією землею?

 

Інакше який сенс їм співпрацювати з Лоренцом, щоб чинити тиск на Північ?

 

— Ну, я так не думаю. – Кайл на мить замислився, а потім сказав: — Вони божевільні й непередбачувані, тому важко сказати, але якби вони хотіли завоювати нас, то просто напали б. Замість усіх цих неприємних витівок, які вони влаштовують на території, вони б просто привели армію. 

 

— Неприємних витівок?

 

Почувши цю історію, я раптом дещо пригадав.

 

«Ваші випадкові «подарунки» вбили десятки й навіть сотні людей моєї землі. Невже ви думаєте, що я пробачив вам лише тому, бо досі не помстився?» 

 

Він, безумовно, сказав це магу.

 

«Подарунки», про які тоді говорив Кайл, можливо, були не такими вже й невинними, як можна було б подумати.

 

Тому що вираз його обличчя був жахливим. Це було обличчя людини, яка дивиться на найбільш богохульну та огидну річ у світі.

 

Я не хотів копатися в його спогадах, схожих на кошмари, але це було необхідно знати, оскільки існувала велика ймовірність зустрітися з тими магами під час полювання.

 

Я вибачливо й збентежено усміхнувся йому на мить, а потім запитав.

 

— То... це ті самі «подарунки», про які ти говорив раніше?..

 

— Так. 

 

Кайл зціпив зуби й пояснив.

 

— Це були демонічні звірі. Зміцнені та покращені магією, вони не вмирають так легко, а іноді навіть можуть пережити удар ножем у серце... Хоча я не знаю, чи можна це назвати серцем, бо всі, кого я заколов, були заморожені. Вони випускали їх одного за одним на мою територію, як якийсь тест, щоб удосконалити свою магію чи щось таке, і це «полювання», можливо, просто використовується як ще одне продовження їхніх досліджень.

 

Ошелешений, я не зміг утриматись і пробурмотів.

 

— ...Серце зими.

 

— Так. Так вони називають цих звірів... Шу, звідки ти це знаєш? Ти теж бачив їх уві сні?

 

— Ні, це не так...

 

Можливо, це пов'язано з тими частинами, які я не прочитав. Я похитав головою й звернувся до системи.

 

«Чому оригінальний твір називається "Серце зими"?» 

 

Згідно з тим, що сказав Кайл, було дивно, що роман, який я читав, називався «Серце зими».

 

Це мала бути історія про Серену та Беліала, а Кайл помер ще до того, як вона була написана наполовину. Маги були в конфлікті з Північчю, тож, здається, вони не мають нічого спільного з парою...

 

[Бажаєте переглянути наступний вміст?]

 

Так. Мені потрібно це побачити. Мені потрібно знати, що сталося після смерті Кайла.

 

Звичайно, враховуючи, як сильно змінилася доля, інформація була б не дуже точною... Але, принаймні, це могло б допомогти мені зрозуміти більше про цю невідому групу магів.

 

— Здається, я можу побачити їх уві сні. Спробую перевірити.

 

Я визирнув у вікно.

 

У далечині виднілася в'їзна дорога до лісу. Оскільки ми вирішили розбити табір на ніч, я думаю, що ми скоро прибудемо.

 

— До речі, не хвилюйся, якщо я на деякий час перестану реагувати. Просто зачекай трохи, я повернуся, як тільки зможу.

 

Кайл із розумінням кивнув й усміхнувся.

 

— Коли ти так кажеш, здається, наче ти не спатимеш, а читатимеш книгу або щось подібне.

 

— … 

 

— Я просто пожартував. Я почекаю, тож не поспішай.

 

Відчувши, що до мене звертаються, я схрестив руки й поклав голову на жорстку спинку. Насправді, не було потреби заплющувати очі, але я сказав йому, що бачитиму все уві сні.

 

На щастя, я можу бачити систему навіть із заплющеними очима, ніби вона проєктується прямо в моїй голові.

 

[Ви можете отримати доступ до «Серця зими» негайно.]

 

Синє вікно системи мерехтіло блідим світлом. Ніби направляючи мене.

 

Незабаром переді мною з'явилося кілька рядків тексту, ймовірно, зміст оригінальної історії, а потім розмита сцена, наче уві сні.

 

***

 

[Великий герцог Блейк, Кайл Джейн Мейнгардт, помер.]

 

Одразу ж перед очима постала картина, як він падає. Він був трохи розмитий, але досить помітний.

 

Природно, мій шлунок здриґнувся.

 

«Ні, навіть якщо ти маєш це показати, навіщо показувати цю сцену із самого початку?» 

 

Навіть одяг на ньому був такий самий, як і зараз. Мені знову спало на думку, що він може загинути, а може й ні, під час цього полювання.

 

На щастя, сцена промайнула швидко.

 

Спалах.

 

З'явилося нове системне вікно.

 

[Беліал Серена Мейнгардт став імператором. Лоренца, який був безвольним, начебто відсунули вбік, бо він не зміг подолати владу брата, але насправді він просто не хотів ставати маріонетковим імператором і лише вдав, що відходить від справ, поки шукав можливості.]

 

Серена вийшла заміж за Беліала.

 

Одягнувши ту саму сукню, що й на їхніх заручинах, Серена з усмішкою зустріла Беліала, але її очі були холодними. Її погляд був пронизливим, ніби жінка шукала життєво важливу точку свого опонента.

 

Потім сцена знову змінилась.

 

Серце Серени закипіло від ненависті, коли вона дізналася правду про своїх біологічних батьків, барона та баронесу Ландес. Вона хотіла знищити й Беліала, й герцогство Кляйн. Хоча вона любила Беліала, вона просто не могла пробачити попередню Серену, біологічну матір Беліала.

 

[Серена заговорила, її серце здриґалося від болю: «Ти вбила моїх батьків. Тож цього разу я заберу твоїх дітей.»]

 

Бажання Серени майже здійснилось.

 

Лоренц привів групу магів із зони беззаконня, але вона змогла об'єднатися з ними й знищити герцогство Кляйн. Я не міг бачити весь процес, але Лоренц і попередня Серена точно загинули.

 

Однак Беліал не помер. Він просто впав у кому, і в той момент, коли він утратив свідомість, Серена зрозуміла, що справді кохає його.

 

Тепер, коли її помста була завершена, вона могла повернутися до свого початкового світу. Але Серена вирішила не робити цього. Її рішення, ймовірно, було прийняте не просто у відповідь на емоції справжньої «Серени».

 

[Вона взяла вмираючого Беліала на руки й попрямувала на північ, сповнена рішучості здобути «Серце зими», яке мало здатність відвертати смерть і дарувати вічне життя. Абсолютна сила, що перевершує навіть царство богів, те, що лежить в основі бажань кожного мага.]

 

[Навіть якщо це неправильно.]

 

Вона вступила в змову з магами й удавала, що допомагає їм у дослідженнях, а потім, в останню мить, викрала Серце зими, яке вони створили, і використала його, щоб оживити Беліала.

 

Серце зими.

 

Застигле серце, зроблене з чистої магії, блискуче синє, з невимовним світлом, що вирує всередині.

 

[Але Серце зими не було дивом, яке дарувало вічне життя; це була просто синя мерзота, яка пожирала життя.]

 

Серена тримала серце в обох руках і пильно вдивлялася в нього, і її бачення чудово передалося мені.

 

Синє світло наближалося; здавалося, що мерехтливий ореол поглине мене цілком. Від одного погляду на нього паморочилося в голові...

 

Це було чиєсь життя.

 

Ні, воно містило у собі життя незліченної кількості людей, з'їдених заради «вічного життя». 

 

Гріховне світло штрикнуло мені в очі, й мене накрила хвиля нудоти.

 

— ...

 

Тож чи прийняла Серена це світло, чи відпустила його? Так само, як вона могла піти на все заради помсти, вона могла піти на все заради кохання?

 

Серце зими не було ні дивом, ні даром.

 

Воно було просто...

 

— ...Шу.

 

Трагедією.

 

Чому ця історія є трагедією для всіх? Чи можна все обернути на геппі енд силою дива? Чи маю я для цього силу?

 

— Шу!!!

 

Задихаючись, я різко втягнув повітря, наче мене щойно врятували після падіння у воду. Я нервово прочистив горло.

 

Велика рука схопила мене за плече й потрясла. У цьому дотику відчувалася тривога.

 

— Прокидайся!

 

Я ахнув і розплющив очі, перед очима все було розмито.

 

Стук.

 

Карета затряслася. І, звичайно ж, це було через Кайла, який схопив і почав трясти мене. Його верхня частина тіла притискалася до мене.

 

Він поклав палець мені під ніс, потім опустив руку й притиснув великий палець до моїх губ. Здається, я кусав їх, не усвідомлюючи цього.

 

— Дихай.

 

Моє серце, яке нестримно калатало, заспокоїлося. Я повільно кліпнув і нарешті подивився на Кайла.

 

Я зрозумів, що був схвильований. Я був такий наляканий, що волосся на моєму тілі стало дибки.

 

Але, як не дивно, в ту мить, коли я подивився в очі Кайлу, ця крижана тривога, що застрягла в моїх грудях, здавалося, розтанула.

 

— Вибач, що не міг почекати. Але...

 

— ...

 

— Ти здавався засмученим.

 

Кайл злегка нахмурився й потер мою щоку та лоб.

 

— Ти раптово спітнів, і я не міг просто дивитися на це. 

 

Ці слова змусили мене засміятись.

 

Так, тут нема чого боятись. У будь-якому разі, це було лише одне з багатьох майбутніх, які могли піти своїм шляхом. Але тепер я тут, щоб змінити цю історію.

 

— З тобою все гаразд?

 

Я не можу врятувати всіх. Я не бог. Але все ж я повинен мати можливість урятувати того, кого мені найбільше шкода, того, ким я найбільше дорожу, того, кого я найбільше люблю... тебе.

 

Тому що саме заради цього я потрапив сюди.

 

— Мені просто наснився поганий сон.

 

Якби я тільки міг довести, що це був лише поганий сон.

 

— Зі мною все гаразд.

 

Кайл ніжно притиснувся своїм чолом до мого, його м'яке дихання торкнулося кінчика мого носа.

 

— Гадаю, це правда.

 

— Думаєш, я брешу?

 

Карета сповільнила хід. Я коротко поцілував його й усміхнувся.

 

— Чому ти так хвилюєшся?

 

— Тому що я тебе кохаю.

 

— Дурень.

 

— Ха-ха.

 

Він опустив очі й усміхнувся, потім легенько потер мою щоку, де майже повністю загоїлася рана від інциденту з луком.

 

— То тобі не подобається?

 

Я відповів, усміхнувшись.

 

— Подобається. 

 

— Що?

 

— Подобається! Не вдавай, що ти мене не чув! 

 

Ми дивилися одне одному в обличчя й сміялися, поки карета не зупинилася. Наче ми обоє головні герої казки зі щасливим кінцем.