Хом’як у глиняному посуді (1)

Білосніжна зала була світлою та просторою, прикрашеною різнокольоровими квітами.

 

Загальна кількість придворних і запрошених вельмож значно перевищувала двозначну цифру, але, здавалося, що в центрі однаково залишилося достатньо місця, щоб усі могли вийти й потанцювати, навіть із довгими столами, розставленими по всьому залу, кожен із яких був переповнений різноманітними делікатесами.

 

Я пройшов по килиму, що тягнувся від входу до помісту, перш ніж швидко кинути погляд на найближчий столик. На ньому, як на шведському столі, стояла різноманітна їжа, а центральним елементом була жирна курятина.

 

Від одного погляду на неї у мене потекли сльози. Скажіть чесно, вечірка на честь заручин – це лише привід, чи не так? Я б точно повірив, якби всі стверджували, що прийшли сюди тільки для того, щоб скуштувати страву від імператорського шеф-кухаря.

 

«...Але сьогодні ми тут не для цього.»

 

Я підняв голову й подивилася на Беліала та Сен.

 

Стоячи пліч-о-пліч в однаково білих убраннях, вони здавалися парою, створеною на небесах.

 

А як щодо каблучки на надмізинному пальці Сен? Світло-зелений смарагд на ній віддзеркалював її очі так природно й красиво, ніби завжди належав їй.

 

«Таке відчуття, ніби я видаю заміж свою дитину.»

 

Я перевів погляд на синє вікно системи, відчуваючи дивну гіркувато-солодку насолоду.

 

[Поточна оцінка дива: 42,2%]

 

Можливо, завдяки моїй взаємодії з Лоренцом бали дива зросли. А також, можливо, були якісь незначні квести, про випадкове завершення яких я не отримував сповіщень, адже вони, якимось чином із кожним днем зростали.

 

[До передбачуваного часу смерті Кайла Джейн Мейнгардта залишилося приблизно 150 днів.]

 

Очікувана тривалість життя Кайла також значно збільшилася. Хоча зима вже закінчилася, залишилося ще близько півроку.

 

Це дуже хороша новина, але цього часу все ще не дуже багато. Думаю, це означає, що ми ще не усунули всі ризики.

 

— Мені потрібно дізнатися більше деталей, щоб краще підготуватись...

 

Те, що конфлікт між Кайлом і Беліалом перетворився на внутрішню ворожнечу в родині герцога Кляйна, – це звісно привід для радості.

 

Але обставини склалися так, що якщо тривалість життя когось одного збільшилася, це означало, що тривалість іншого, може, в свою чергу, зменшитись.

 

Проблема полягала в тому, що я не знаю, чи стосується це Беліала, Лоренца, чи, можливо, навіть Сен.

 

Особливо у випадку із Сен, оскільки вона тепер абсолютно новий персонаж. Я навіть не можу запитати систему, чи відбувається щось ненормальне. Як і у випадку з болотяною козою або селезнем, вона тепер стала сутністю, яка існує поза історією...

 

Коли я зітхнув від своїх складних думок, Кайл, який розмовляв з іншим дворянином, заговорив позаду мене.

 

— Про що ти так напружено думаєш?

 

— Про добробут Вашої Високості. 

 

Гаразд. Чому я взагалі турбуюся про це? Всі ці жертви заради тебе, Кайле. Все, щоб допомогти тобі.

 

Щойно я зібрався повернутися до своїх думок, як рука Кайла простяглася з-за моєї спини й ніжно схопила мене за зап'ястя, випрямляючи келих з вином, який небезпечно нахилився в моїй руці.

 

— Ухм...

 

— Хоча в тебе є ще два комплекти одягу, я все ж думаю, що тобі буде дуже клопітно переодягатися після того, як розіллєш на себе вино.

 

— ...Дякую. 

 

Він тихо засміявся й відпустив мене. Я прочистив горло, прикриваючи іншою долонею слід трохи прохолодної температури тіла Кайла на зап'ясті.

 

— До речі, що за людина принц Лоренц?

 

Кайл відповів не одразу. Замість цього він подивився на мене, ніби оцінюючи мої наміри й повільно відкрив рот.

 

— Ти можеш вірити в те, що бачиш. 

 

— У мене досить блюзнірські думки. 

 

Холодна посмішка з’явилася на губах Кайла, що було досить різкою зміною температури від тієї, яку він мав до цього.

 

— Будемо сподіватися, що він не такий поганий, як ти думаєш.

 

— Справді?

 

Замість відповіді Кайл узяв вино з моєї руки й зробив ковток. Він не випив його одразу, а дав йому трохи побути в роті, ніби оцінюючи смак, перш ніж проковтнути й повернути келих мені.

 

— Зважаючи на те, як зазвичай поводиться Його Високість Лоренц, його вчорашня поведінка була досить екстремальною – він узяв справу в свої руки...

 

— Що, ймовірно, означає, що він готовий до повномасштабної війни з Його Високістю Беліалом. 

 

— Так. І зовсім скоро.

 

Я не розумію, чому перший принц іде на подібне, вбиваючи та переслідуючи людей. Подумати тільки, що він так вороже ставився до нехай і зведеного, але все ж брата, з яким виріс.

 

— Узагалі… це нормально, що брати шкодять один одному заради трону?

 

— Це відбувається частіше, ніж ти думаєш. Уся ця родовідна лінія була побудована на полюванні на власних родичів. 

 

Що за лайно.

 

Я вирішив не питати, як відбувалося це «полювання». У будь-якому разі, Кайл не мав жодного інтересу до трону, тож він не збирається в це втручатись.

 

Тим часом підготовка до весільних обітниць була нарешті завершена.

 

Священник, також одягнений у біле, з урочистим виразом обличчя піднявся на поміст і налив у два келихи поруч спеціальне вино, яке, за переказами, подавали лише на великих королівських заходах.

 

Кажуть, що в імперії Майнгардтів, хоча церемонії заручин були екстравагантними, весілля насправді відбувалися досить просто.

 

Під час цієї урочистої церемонії заручин, такої ж грандіозної, як і звичайне весілля, молодята ставали обличчям до обличчя, виголошували обітниці та пили вино. Після цього вони ставали чоловіком і дружиною, а церемонія закінчувалася благословенням перед архієпископом.

 

— Ваші Високості Беліал та Сен, будь ласка, зачитайте ваші обітниці вголос. 

 

На цих словах у залі запала тиша.

 

Люди, які зібралися навколо, дивилися на пару гарячими очима, а ми з Кайлом ходили навколо, щоб знайти місце, звідки можна було б краще розгледіти Сен.

 

— Я, Беліал Серена Мейнгардт, беру Сен Ландес за свою законну дружину та обіцяю їй наступне. По-перше, я буду ставитися до своєї супутниці життя з вірністю та повагою. 

 

Можливо, це через те, що шлюби за домовленістю трапляються у них досить часто, але його слова прозвучали явно більш по-діловому, ніж просте «я тебе кохаю».

 

— По-друге…

 

Беліал зробив павзу, заглибившись у роздуми. Потім, знову глянувши на Сен, а також на Лоренца, який стояв прямо за нею, він сказав: 

 

— Я прагнутиму зробити тебе найшляхетнішою жінкою в цій імперії. 

 

Зал миттєво заворушився, а обличчя деяких вельмож навіть зблідли.

 

— Що він має на увазі під найшляхетнішою жінкою?

 

— Він сказав це так відверто на цій церемонії заручин...

 

— Як я і думав.

 

— Хіба це не оголошення війни?

 

— Яке оголошення війни? Ви забули символ імперії? Лев символізує силу. Хіба така бравада не личить імператору?

 

Цей легкий хаос поширився по всій кімнаті. Деяким вельможам було дещо незручно, що було видно неозброєним оком, а інші були потай задоволені.

 

Я мовчки попросив у системи тлумачення.

 

«Що він мав на увазі?» 

 

[У Мейнгардті Серена стародавньою мовою означає «шляхетна жінка».]

 

А.

 

«Отже, він, по суті, тільки що розкрив свої амбіції зробити Сен Сереною.»

 

Сен витріщилася на Беліала, не виглядаючи анітрохи здивованою. Схоже, вони заздалегідь спланували це.

 

А Беліал продовжував, не звертаючи жодної уваги на хвилювання натовпу. 

 

— І по-третє, я присягаюся захищати тебе від будь-якої загрози.

 

Сен спокійним голосом відповіла:

 

— Я, Сен Ландес, беру собі за чоловіка Беліала Серену Майнгардта та обіцяю йому наступне. 

 

На відміну від Беліала, який увесь цей час дивився на неї, Сен, яка почала читати власну обітницю, просто не відривала погляду від книги обітниць, як і передбачалось.

 

Це виглядало так, ніби сам шлюбний контракт був єдиною річчю, яка мала для неї значення, або принаймні так здавалось.

 

— Тепер ви двоє можете випити вина, призначеного лише для найблагородніших моментів імператорської родини.

 

Беліал підняв свій келих першим і випив вино. Подібно до того, як це робив Кайл, він зробив швидкий подих і потримав келих у роті на мить, щоб перевірити, чи немає отрути, а потім повільно проковтнув.

 

Натомість Сен, яка не мала імунітету до отрути, скористалася заздалегідь підготовленою паличкою для перемішування – вставила її під кутом у власний келих і зачекала хвилину, перш ніж витягти, щоб побачити, чи не змінився колір.

 

— ...Га... Що?..

 

— Колір...

 

У бенкетній залі вибухнув хаос, ще більш перебільшений, ніж попередній, і цілком очікуваний, оскільки паличка була забарвлена в чорний колір.

 

Навіть Сен, яка залишалася спокійною з моменту входу до бенкетної зали, витріщилася в невірі.

 

А потім...

 

— Як довго я чекав цієї миті.

 

Моторошна посмішка перетнула обличчя священника в білих мантіях, і незабаром він сягнув рукою до кишені піджака, витягнувши захований кинджал.

 

Його рухи були надто швидкими, щоб я встиг за ними простежити. Але Кайл, який стояв поруч зі мною, зреагував набагато швидше.

 

— Сен!

 

Щойно священник виставив кинджал уперед, Кайл смикнув Сен за руку й опинився перед нею. Все сталося так швидко, що я ледве встигав стежити за тим, що відбувалось.

 

Гостре лезо глибоко врізалося в руку Кайла, змусивши його зашипіти. Червона кров закапала на підлогу, а дворяни навколо закричали.

 

— Це... королівська гвардія! Покличте варту!

 

— Що роблять лицарі?!

 

Однак паніка вже почалась.

 

Священник багатозначно посміхався, на його обличчі не було ані крихти занепокоєння. У той же час кілька чоловіків, переодягнених у слуг, витягли з-за поясів ножі, виделки та навіть короткі мечі й почали наступати на аристократів.

 

Люди закричали й кинулися навтьоки, після чого пролунала серія різких ударів, коли тарілки з їжею і вином зі столів розбились об підлогу.

 

— Хтось намагається вбити принца!

 

— Швидше! Негайно захистіть принца Беліала та баронесу!!!

 

Але не слуги й не Беліал стали на захист Сен. Це був Кайл.

 

Холодний, безвиразний чоловік став перед Сен і втупився у священника своїми палаючими червоними очима.

 

— Не потрібно. Я розберусь із ним.

 

[Кайл подивився на свій живіт. З того місця, де був витягнутий кинджал, булькнула червона кров, забризкуючи струнку руку, що тримала лезо, і заплямувала білосніжну сукню власниці.]

 

[Сен подивилася на Кайла з таким виразом, що здавалося, ніби вона ось-ось заплаче. Однак її зелені очі були рішучими, без жодного сліду жалю за свої дії.]

 

...Я забув.

 

Як я міг забути?

 

Я настільки заспокоївся через те, що приблизний час смерті Кайла був подовжений, що забув про це. В оригінальній історії Сен напала на Кайла під час церемонії заручин, що призвело до смертельного поранення.

 

Я відчув, як щось заворушилось усередині мене.

 

«Чому ти нагадала мені про це тільки зараз?» 

 

Але, незважаючи на моє власне хвилювання, Кайл залишався спокійним.

 

— Як ти смієш намагатися завдати шкоди моїм людям у мене на очах?

 

Його руки були абсолютно беззбройні, але навіть якби його супротивник приніс у бій меч, він однаково здавався б слабшим у порівнянні з ним.

 

Очі Кайла Блейка звузилися в рішучості. Це був складний погляд.

 

Але ясно було одне: він ніколи не пошкодує про свій вибір. Навіть якщо це означало б померти на руках у Сен.

 

Доля закручувалась і перепліталась.