Хом'як слухає вдень і вночі (1)

Я не маю жодного уявлення, як дарування Кайлу браслета вплинув на початковий сюжет, але це якимось чином підняло Оцінку дива вище 40%.

 

Тривалість «Перевтілення» навіть збільшилася до колосальних чотирьох годин! Це було настільки приголомшливо, що я ніяк не міг до цього звикнути.

 

Це диво, що, незважаючи на те, що я витрачаю їх на речі, коли в скрутному становищі, я все ще зміг стільки заробити! Можливо, одного дня я справді зможу накопичити до 100%.

 

Звісно, причина такого різкого стрибка в балах поки що незрозуміла. Мені потрібно з'ясувати всі деталі.

 

«Але ще трохи, і я зберу половину.» 

 

Звісно, бали дива необхідні для того, щоб я міг тут щось робити. Я не можу продовжувати вагатися тільки тому, що не знаю, що краще робити.

 

Тож я мушу використовувати їх економно та збирати, як божевільний.

 

— Ти це бачиш?

 

Поки я криво лежав на спині, оцінюючи оновлену тривалість «Перевтілення», Кайл підійшов до моєї клітки й простягнув зап'ястя, наче хизуючись.

 

— Хіба не гарно? Він подарував його мені. 

 

Він крутив зап'ястям, показуючи браслет у всіх можливих ракурсах. Коштовний камінь виблискував у тьмяному світлі.

 

Якби я знав, що він так йому сподобається, я б купив щось гарніше.

 

— Писк. (Так, звичайно, має чудовий вигляд…)

 

— Поглянь ближче! Я чув, що він дійсно містить ману. 

 

Він зміг це почути? У нього справді гарний слух.

 

— Він справді такий самий...

 

Кайл на мить замовк. Хоча у нього був звичайний безвиразний вираз обличчя, але виднілася якась м'якість.

 

Чому він такий щасливий?! 

 

— Писк, писк. (Гаразд, гаразд. Присягаюся, наступного разу я куплю тобі щось краще.)

 

— Але не хвилюйся. Ти однаково подобаєшся мені найбільше. 

 

— Писк. (Тьху.)

 

Навіть після того, як він приїхав сюди, в столицю, цей хом'ячий отаку все такий самий.

 

Я примружився й змирився з поцілунками, якими обсипав мене Кайл. Оскільки я в гарному настрої, я не проти дозволити йому зробити це приблизно 10 разів.

 

Але після того, як Кайл узяв мене в обидві руки й поцілував тричі, у двері постукали.

 

— Ваша Високосте Кайле, я привів до вас імператорського чарівника.

 

...Імператорського чарівника? Так несподівано?

 

— Прошу, заходьте.

 

А він, бува, не дослухався до моєї поради, щоб Кеш'ю перевірив спеціаліст із демонічних звірів? Але ж церемонія заручин ще навіть не відбулася! Він справді не гає часу.

 

Я надувся, відштовхнув його руку й сховався за гіркою. Попри те, що це було лише тимчасове житло для мене, воно все ще було наповнене досить великою кількістю різноманітних іграшок, тож місць, де можна було сховатися, було більше, ніж я думав. 

 

Звісно, це не мало жодного значення.

 

— Дайте мені хвилину.

 

Кайл із легкістю зміг відсунути гірку й вийняв мене.

 

— Писк! (Відпусти!)

 

— Це займе лише секунду. Мені здалося дивним, що минулого разу мана відбилася від тебе, тож перевірмо ще раз.

 

— Писк! (Ні! Я ненавиджу це!!!)

 

Я вкусив його за руку. Сильно.

 

[Будьмо гуманним хом'яком! (งㅠ▽ㅠ)ว]

 

Який гуманний хом'як? Цей хлопець не просто якийсь випадковий маг, він імперський чарівник! Що я буду робити, якщо мене викриють?!

 

Звісно, мій опір був марним. Кайл витягнув звідкись маленьку прозору кулю, схопив мене ззаду та запхав прямо в неї.

 

У пастці я відчайдушно бився об прозору стінку й навіть вистромив лапу через дихальний отвір.

 

— Писк! Писк! (Що це!? ВИПУСТІТЬ МЕНЕ!!!)

 

Мене тепер назавжди ув'язнять? Може, мені скористатися «Перевтіленням» і втекти?

 

— Поводиться досить люто. Ви казали, що це демонічний звір… 

 

Чарівник, який підійшов ближче, з підозрою насупився на мене.

 

Кайл зітхнув, побачивши мою люту реакцію. 

 

— Зазвичай він не такий...

 

— Але ж він щойно вкусив Вашу Величність...

 

— Це тому, що я його розлютив. Ви можете його так оглянути? Але не відкривайте, краще, якщо ви зможете зробити це, не торкаючись його. 

 

— ...Я спробую.

 

Лікарі, ветеринари, маги, а тепер ще й чаклуни. Чарівник ретельно оглянув моє тіло, ніби оцінюючи коштовний камінь, перевіряючи, чи немає чогось незвичайного в цьому маленькому тілі.

 

Чому в цьому світі існує стільки ганебностей? Навіть під час повного медичного огляду лікар не став би дивитися на мою дупу!

 

Поки я покірно дивився в порожнечу, чарівник завершив свій огляд. Прозора куля, в яку мене помістив Кайл, напевно, змогла відфільтрувати шар магії, тому навіть коли чарівник доторкнувся до неї, його мана не відштовхнулася, як раніше.

 

— ...Я завершив обстеження. 

 

— Добре, і що ви виявили?

 

— ...Ну, здається, ваш домашній звір захищений незбагненним рівнем чужої і витонченої магії, яка знаходиться за межами нашого розуміння. Це... сила, яка не повинна втручатися в цей світ. Я можу заприсягтися в цьому своїм життям та ім'ям чарівника.

 

Він навіть зробив ставку на своє життя.

 

«Гаразд. Це сказав відомий в імперській столиці чарівник, тож цьому можна тільки повірити.» 

 

Але Кайл усе ще дивився на мене з розгубленим виразом обличчя. Його очі, здавалося, запитували, звідки така крихітна істота, навіть менша за його кулак, могла мати таку силу.

 

— Ваша Величносте... Якщо ви залишите його в мене на кілька днів, я зможу провести подальші дослідження. У нас у столиці накопичення знань про істот із Півночі йде досить повільно, тому я вважаю, що необхідно провести більш ретельне обстеження.

 

Очі чарівника заблищали. Його слова мали сенс, але, зрештою, він просто хотів зробити мене піддослідним.

 

Я різко відвернувся від допитливого погляду чарівника й ударив своїми короткими ніжками по прозорій кулі. Я витріщився на Кайла.

 

Ти мене не випустиш? Він сказав, що хоче мене забрати!

 

— Я відмовляюсь.

 

Кайл нарешті вийняв мене й поклав назад у клітку, засунувши в найглибшу схованку. Після того, як мене штовхнули по сідницях, я швидко розвернувся й висунув голову, щоб подивитися на них.

 

— О, ні, Ваша Високосте, це дуже важлива справа, яка може допомогти здійснити великий прорив у вивченні магії!

 

— Я не маю жодного наміру віддавати свого демонічного звіра куди б то не було.

 

Тон Кайла був твердим, без найменшого натяку на вагання.

 

У мене без причини почав свербіти кінчик носа, тому я потер його передніми лапами й щасливо подивився на Кайла. Кожного разу, коли він робить щось подібне, я ловлю себе на думці, що він виглядає ще красивішим, ніж зазвичай.

 

[(￣3￣)~]

 

...Що? Це ж правда, що він об'єктивно привабливий. 

 

У будь-якому разі, чарівник, який досить пристрасно продовжував свою тираду, раз у раз поглядаючи на мене, зрештою був змушений вийти із сумом в очах з кімнати під натиском Кайла.

 

Кажуть, що якщо людина стає одержимою певною сферою, вона стає безстрашною. Я й гадки не мав, що він наважиться зазіхнути на улюбленця великого герцога, демонічного звіра. От падлюка без моралі!

 

Щойно двері зачинилися, Кайл простягнув долоню перед моєю кліткою.

 

— Кеш'ю. Виходь. 

 

— Писк писк! (Чому я повинен?)

 

— Оскільки ти поводився добре, я вирішив дати тобі перекусити. Не хочеш? – сказав він, тримаючи в руці квадратний кубик. 

 

Судячи з кольору, це було схоже на в'ялене м'ясо, яке спресували, щоб його було зручно їсти. Коротше кажучи, з якого боку не подивись, на смак це не повинно бути краще за щурячий послід.

 

По-перше, хіба корм для домашніх тварин здебільшого не прісний? Причина, через яку я переїдаю, коли використовую «Перевтілення», полягає в тому, що те, що я зазвичай їм, не смакує.

 

[( ≖_≖ )]

 

До чого цей підозрілий смайлик? 

 

— Писк. (Зітхання.)

 

Зрештою я повільно виліз на долоню Кайла.

 

Усе ж, це не обов'язково означає, що я не можу його з'їсти. Заради психічного здоров'я цього хом'ячого отаку я повинен добре харчуватись і добре гратись.

 

Я гриз м’ясний кубик, що дав мені Кайл, і спостерігав за ним. Принаймні зараз великий герцог Кайл Блейк може бути найщасливішою людиною в імперії Мейнгардт.

 

***

 

— Чаювання?

 

— Так, можна сказати, що це мінібенкет, який влаштовується на честь заручин. 

 

— Бенкет… 

 

Я насупився й глибоко замислився.

 

Навіть якщо він не є спадкоємним принцем, Беліал однаково є сином нинішньої «Сирени», яка носить титул імператриці. З наближенням церемонії заручин принца зрозуміло, що весь палац гудить від хвилювання…

 

З того, що я чув, говорили, що готується безпрецедентно екстравагантна церемонія заручин. Казали, що буде навіть вечірнє дійство, на яке запросили іноземних високопосадовців. Завдяки цьому навіть навколо замку весь тиждень панує святковий настрій.

 

І у такій ситуації планується ще один банкет? Чесно кажучи, мені здається, що це вже трохи занадто… 

 

— Так, я теж так думаю...

 

Кайл, який дивився на мій вираз обличчя, гірко посміхнувся.

 

— Вони стверджують, що це для того, щоб налагодити дружбу з вельможами, які приїхали здалеку, але насправді це лише відмовка.

 

— Хіба вони не хочуть просто показати, які вони багаті?

 

Кайл опустив очі й відповів трохи похмуро:

 

— Так воно і є.

 

— У цю саму мить хтось там, напевно, голодує, не маючи жодного шматка хліба…

 

Північне герцогство Блейк, де цілий рік дмуть холодні вітри й випадає мізерна кількість опадів, не має придатних для землеробства земель. Крім того, через обмежені можливості добування їжі, там поширене полювання на демонічних звірів.

 

Більше того, оскільки вони були економічно ізольовані, Кайл часто бачив, як люди на його території голодують. Для нього розкіш, запропонована в цьому палаці, який був настільки ж багатим, наскільки і безпечним, була досить незручною.

 

— Я теж місцевий шляхтич, тож отримав запрошення...

 

— Ти підеш? Ваша Високість Кайл не любить подібного. 

 

Кайл насупився. Це була його звичка, яку він проявляв, коли був у поганому настрої або коли був саркастичним.

 

— Це один із багатьох способів, якими Його Високість Беліал мучить мене.

 

Хоча на його обличчі був вираз огиди, він не сказав, що не піде. Він уже переодягнувся в охайний одяг і чекав часу, щоб відвідати чаювання.

 

Я подивився на запрошення на столі, а потім на похмуре обличчя Кайла. Чи відчуває він необхідність бути присутнім, тому що інакше його будуть критикувати за незнання світського етикету?

 

— Зазвичай я просто ігнорую й не ходжу на них…

 

Що ж, репутація, ймовірно, не була настільки важливою для Кайла. Єдине, що його турбує, – це безпека герцогства Блейк.

 

— Але цього разу я планую прислухатися до твоєї поради. 

 

— ...Га? 

 

— Оскільки це зібрання вельмож, хіба ти не казав раніше, що мені потрібно знайти союзників і взаємодіяти з людьми, які прихильні до мене?

 

А, точно.

 

З місцевою знаттю справді потрібно налагоджувати відповідні стосунки, особливо для обміну товарами або майбутніх союзів, адже потрібно бути готовими до протистояння з Беліалом. Кайл теж це усвідомлює і тепер намагається застосувати цей підхід.

 

— Шу...

 

Він раптом опустив голову до мене, поки я був занурений у роздуми.

 

— Я вирішив прислухатися до твоєї поради. 

 

— …Ага.

 

— Я вирішив уважно прислухатися до того, що ти сказав.

 

— Ага...

 

І чого ти очікуєш від мене, Ваша Високосте?

 

Нешанобливі слова хотіли злетіти з моїх вуст. Але, на щастя, я зумів їх стримати.

 

— Чи є щось, що ти хотів би мені сказати?

 

У цей момент я зрозумів, що він хотів почути.

 

Я безпорадно усміхнувся й подивився йому в очі.

 

— Молодець.

 

І саме тоді він усміхнувся у відповідь.