Запрошення на весілля (1)

— Тобі личить.

 

Кайл пишався собою. Він виглядав таким щасливим, що все його обличчя світилось.

 

Моє ж обличчя, навпаки, виглядало так, ніби я з'їв щось гниле.

 

Полуниці.

 

Полуниці! Ці кляті полуниці!

 

Це був в'язаний светр.

 

Я думав, що він відкинув цю ідею, через свої нарікання на погані навички, але ось я вдягнув його. З великими полуницями на спині та грудях.

 

Я вдарив себе кулаком у груди.

 

Мені дуже хотілося розірвати його на шматки, але, дивлячись на це усміхнене обличчя, я не міг змусити себе це зробити. Розмір був ідеальний, наче це був одяг, зроблений на замовлення.

 

Хіба в нього не було проблем із навичками?

 

Чи проблема була лише в його поганому смаку?

 

Не знаю чи Кайл знав, чи не знав, що я відчуваю, але його обличчя виглядало так, ніби він хотів похвалитися мною перед усіма. Будь ласка, не роби цього. Навіть хом'яки мають гордість.

 

[(￣u￣c)…….]

 

Я відмахнувся від системного вікна, яке заливалося сміхом, і спробував мислити позитивно. Хоча навіть моя п'ятирічна племінниця не вдягне чогось подібного, але це однаково одяг, що потрапить до мого інвентарю.

 

Я більше не з’являтимуся голим, коли використовуватиму «Перевтілення», крім того, в'язаний одяг – теплий. Якщо придивитися уважніше, на ньому також була опція [Функція обігріву], що також добре.

 

Єдиним мінусом була вишивка з полуницями.

 

[Поточний статус володіння: 15❤]

 

[Поточний статус володіння: 18❤]

 

[Поточний статус володіння: 22❤]

 

...Тобі так подобається?

 

Ну? Подобається? Б'юсь об заклад, що так!

 

Кількість сердечок зростала, наче сніговий ком. Як дивно. Чому вона зростає швидше, ніж коли я дав йому цукерки?

 

Справді, цей клятий хом'ячий отаку...

 

Тоді продовжуй дивитися на мене. Дозволь мені хоча б зібрати ще кілька сердечок.

 

— Спочатку я планував повідомити йому, але не зміг його ніде знайти. Тому я спершу розповім тобі. Ти теж маєш право почути, адже був близьким із Сен.

 

― Писк. Писк писк. (Про що ти? Сен?)

 

Кайл дістав із кишені листа.

 

Я виліз на лист, який він поклав, і почав уважно читати акуратно написані літери, одну за одною.

 

— Це запрошення на церемонію заручин.

 

— Писк писк писк. (Його правда. В імператорському палаці в сезон, коли все благословляється...)

 

— Сен і Беліала.

 

— Писк, писк. (Правильно. Сен і Беліала...)

 

...Що?

 

Я потер очі двома передніми лапками. Потім знову прочитав запрошення. Сен і Беліал. Між їхніми іменами було намальоване червоне серце.

 

«...І ось воно прийшло.»

 

Так і є. Я очікував цього.

 

Насправді не було чому дивуватися. Швидше, все розвивалося так само, як і в романі.

 

У «Серці зими» Сен стала Сереною після одруження з Беліалом. Звідти й почалась історія жорстокої помсти.

 

Я знав, що це станеться, але не очікував, що так скоро. Моє крихітне, як квасоля, серце сильно закалатало в грудях.

 

Думаю, я став більш чутливим після того, як став хом'яком. Моє серце калатало навіть через найменші дрібниці…

 

У будь-якому випадку, я думав про це, коли дізнався, що на Беліала напали, але що має статися, те станеться. Зокрема, головні герої «Серця зими» здавалися більш стійкими до змін у своїх долях.

 

Хоча Беліулу вдалось уникнути інциденту з люстрою, але на нього все ж здійснили напад. Окрім того, не дивлячись на те, що він і так був сильним, він якимось чином зв’язав свою долю із Сен і відправився з нею до палацу.

 

Звичайно, щодо Сен... я міг би зупинити її, якби захотів.

 

«Але все ж...»

 

Сказати людині, яка прожила все своє життя заради помсти, що це призведе лише до ще більшої помсти, щоб зупинити її, було безсердечним вчинком.

 

Я хотів захистити Кайла та Сен, і я хотів поважати її рішення. Зрештою, саме Сен вирішила піти до імператорського палацу з Беліалом.

 

— Церемонія відбудеться за тиждень. Оскільки потрібно їхати далеко, нам знадобиться багато часу, щоб дістатися туди. Мені боляче розлучатися з тобою, але я обов'язково привезу тобі смачненького. Дочекайся мене, добре?

 

Я здриґнувся, почувши слова Кайла.

 

«Що ти щойно сказав? Ти збираєшся залишити мене тут?»

 

Ні. Я цього не дозволю. Я піду за тобою, навіть якщо доведеться ховатися за твоєю спиною.

 

Хто знає, що станеться на церемонії? Я не можу відпустити тебе одного. Там будуть головні герої Сен і Беліал, а також Лоренц. Це буде справжнісіньке мінне поле для Кайла.

 

― Писк! Писк писк писк! (Гей! Візьми мене із собою! Не йди сам!)

 

Я вчепився в його руку й почав тертись об неї своїм тілом.

 

Кайл із любов'ю спостерігав за мною, думаючи, що я просто мило поводжусь: 

 

— Ну, ну. Я розумію твої почуття. 

 

Сказавши цю фразу, він поклав мене назад у будинок хом'яка.

 

Ах.

 

Я можу померти від гніву, перш ніж знову стану людиною.

 

Я розпачливо схопився за груди й ліг на тирсу.

 

Прокляття! Невже тут немає жодної людини, яка б зрозуміла мову звірів? 

 

— Мені потрібно ще раз сходити до його кімнати. Будь чемним і поки пограйся сам.

 

— …

 

Точно!

 

Якщо я не можу слідувати за ним як Кеш'ю, я можу слідувати за ним як Шу.

 

Я знову підвівся й сховався всередині будинку для хом'яка. У той момент, коли Кайл схопився за дверну ручку, я застосував «Перевтілення».

 

Біле світло огорнуло моє тіло, і коли я розплющив очі, то опинився у своїй кімнаті.

 

— Ха-а-а… фух…

 

Звісно, разом з тим вязаним дивом з полуницями, який він зв'язав для мене.

 

***

 

Кайл, який збирався вийти з кабінету, відчув іскристе світло за спиною й призупинив кроки. Він подумав, що йому можливо просто здалось, але було б дивно просто відмахнутися від цього.

 

Таке траплялось і раніше. Світло, яке раптово спалахувало, як ліхтарик, а потім зникало.

 

— ...

 

Кайл примружився й обвів поглядом кімнату.

 

На перший погляд, нічого не змінилося. Якби тут ховався чарівник, він би вже знайшов його. Пам'ятаючи той випадок, коли кілька чоловіків сховалися в кабінеті, щоб викрасти Кеш'ю, Кайл не міг залишити цю справу без уваги.

 

— Наче це було десь тут.

 

Тут. Біля будинку для хом'яка.

 

Кайл почав обстежувати все по радіусу будинку для хом’яка.

 

Під столом, за шторами. Він навіть зазирнув під полиці та всередину, але не знайшов жодних слідів чарівника.

 

— Невже мені просто здалося?

 

Це було б полегшенням, якби виявилося правдою.

 

Він полегшено зітхнув і повернувся до будиночка для хом'яка. Прозорі стіни будиночка тепло сяяли під світлом.

 

— Кеш'ю.

 

Перебуваючи поруч, він захотів побачити його ще раз, перш ніж піти.

 

Кайл прочистив горло й просунув руку всередину. Побачивши, що він не вийшов, він подумав, що той, ймовірно, заховався у своїй хатинці. Хом'як полюбляв залишатися в темних, вузьких місцях.

 

Гірка, гойдалка, хом'яче колесо... він обійшов усі предмети в будиночку й розкрив долоню перед хатинкою. Зазвичай із неї стирчав хом’ячий зад, але він, схоже, схуд після того, як знову побігав на колесі.

 

Звичайно, було приємно бачити, що Кеш'ю не застряг на гірці, але спостерігаючи, як він худне з кожним днем, у нього щеміло серце.

 

Може, почати годувати його жирною їжею замість вареної курки?

 

Подумавши про це, він почав копатись у тирсі...

 

— Ваша Високосте!

 

Бах!

 

Двері кабінету відчинилися з гучним шумом.

 

***

 

Відчинивши ногою двері кабінету, навіть не перевівши подих, я побачив Кайла, який стояв перед будиночком для хом'яка.

 

— …Шу?

 

— Так! Це я!

 

Я відчував, що зараз зомлію, але зміг голосно відповісти.

 

Кайл витягнув руку з будиночка й підійшов до мене. Я на мить забув про втому й швидко схопив його за руку.

 

— Щось трапилось?

 

— Ху... ху-у. Ні, тьху. Мені просто здалося, кхм, мені здалося, що Ваша Високість, фух... шукає мене.

 

Через те, що я щосили біг до кабінету, мої слова виходили нерозбірливими. Крім того, я спіткнувся, тож Кайл, природно, міцно обняв мене за талію, щоб підтримати.

 

О Боже, я думав, що помру.

 

Я глибоко вдихнув і пробурмотів собі під ніс, сам того не усвідомлюючи. На щастя, після того, як я трохи відпочив, моє дихання почало заспокоюватись.

 

— Усе так. Я йшов до тебе.

 

— Так? Ах! Я так точно розрахував час!

 

[(¬_¬ )]

 

Як тільки я збрехав, переді мною з'явилося системне вікно. З явним виразом невдоволення.

 

Гаразд, гаразд. Це все завдяки тобі. Я прибіг сюди зараз тільки завдяки твоєму повідомленню.

 

Це сталося одразу після того, як я використав «Перевтілення» й став людиною. Я саме закінчив знімати в’язаний одяг, коли з'явилося системне вікно.

 

Переді мною була емоція сирени з повідомленням повним друкарських помилок: [Кай л див ться в буд нок для хом яків].

 

Через це повідомлення я швидко переодягнувся й помчав до кабінету.

 

Якби я хоч трохи запізнився, він би знову перевернув увесь замок... Справді, я не можу відірвати від тебе очей ні на секунду, чи не так?

 

— То навіщо ти мене шукав?

 

Я вже знав навіщо, але однаково вдавав незнання. Кайл відпустив мене й дістав запрошення на весілля.

 

— Це запрошення на церемонію заручин Сен і Беліала. Ти був досить близьким із Сен, тож я хотів запитати, чи не хочеш ти піти на церемонію разом зі мною.

 

— Звичайно, я піду! Проте…

 

Я схопив запрошення і промовив з усмішкою.

 

— Кеш'ю має піти з нами. Неодмінно!