Схоже, що хом'як, який женеться за герцогом, дивиться на дах (4)

Як і казав Кайл, ніч була довгою.

 

Цієї ночі, вся жвавість ринку зникла, і здавалося, що зимовий холод так нікуди й не подівся.

 

Свічки, які діти тримали в руках, тріпотіли від вітру. А з вуст людей, які витирали сльози в темряві, виривалися легкі схлипи.

 

Ніч була тихою. Вночі туга, що була похована вдень, піднялася під завісою темряви.

 

Я подивився прямо перед собою на Кайла, в якого були заплющені очі. Чому він мав сумніший вигляд, ніж ті, хто плакав?

 

Це була довга ніч, коли дві години здавалися цілим днем.

 

***

 

Я сидів у будиночку для хом'яка і з серйозним виразом обличчя дивився на системне вікно.

 

Під знайомою вивіскою [Куточок кохання~❤] були вишикувані товари. Тло, яке зазвичай було напівпрозорим синім, змінилося на рожеве.

 

«Оновили? Хоча я не бачу особливих змін.»

 

Поки я гортав сторінки, з'явилася система, наче вона щойно прокинулась.

 

[(ˉ﹃ˉ)]

 

Воу, воу. Досить спати. Ти що, всю ніч не спала?

 

Я вже думав про це деякий час, ця система дивним чином імітувала людей. Наприклад, утому, злість чи збентеженість.

 

«Хоча це приємно, бо я відчуваю, що поруч зі мною хтось є.»

 

Я засміявся. В цей час система замиготіла й показала мені інший каомоджі.

 

[(づ￣//￣)づ]

 

Він махав руками в одному конкретному напрямку.

 

Я подивився в той бік, куди він указував. Там був невеликий банер, а під ним – предмет.

 

«Ти зробила банер тільки для цього предмета?»

 

Навіщо так кричуще.

 

Я примружився й подивився на банер, на створення якого система витратила цілу ніч. Якби я цього не зробив, здавалося, що система розчарувалася б через свої марні зусилля.

 

Що ж, подивимося. Валент...

 

― Писк… (Ти серйозно?..)

 

[Сьогодні Валентинів день! Спробуйте поділитися своєю любов'ю зі своїм доленосним партнером!]

 

Гей, це...

 

Я втупився в системне вікно зі спантеличеним виразом обличчя. Якщо в тебе був час зробити щось подібне, то краще б ти зробила щось корисне! Я давав тобі бали дива не для цього!

 

Я схрестив лапки й ткнув пальцем у систему.

 

Як щодо того, щоб зробити печиво дешевшим! Ти ж знаєш, скільки я втратив, купивши цього разу!

 

[（＞人＜；）]

 

Система показала переляканий вираз.

 

...Я був занадто суворим?

 

Мені стало трохи не по собі, побачивши, що вона сильно спітніла.

 

Гаразд. Я вдячний, що ти доклала стільки зусиль заради мене. Хтозна. Можливо, це буде щось корисне. Схоже, цей предмет відноситься до тих, що потрапляють до інвентарю, тож я зможу взяти його з собою й використати в потрібний момент.

 

«Спочатку подивімося, що це.»

 

Я прочитав опис товару під назвою [Мигдальний шоколад].

 

Виготовлено з мигдалю найвищої якості та свіжовичавленого молока, а також з какао, вирощеного в найсонячнішому місці… гаразд, це не надто важливо. Добре, що смачно. Щодо його здатності... [Змусить людину, яка його їсть, почуватися краше!].

 

― Писк. (На біса!)

 

[ ε=ε=ε=┏(゜ロ゜;)┛]

 

Я люто вдарив ногою у системне вікно, коли воно почало тікати. Ти пропонуєш мені заплатити 43 серця за щось подібне?

 

Поки я бігав по колу по будинку для хом’яка, двері кабінету відчинились.

 

Звичайно, це був Кайл.

 

Він мав менш утомлений вигляд, ніж учора, але було видно, що він усе ще повністю не відновився. Проте начебто не було ніяких травм.

 

Я зупинився й викликав систему.

 

«Гей, системо.»

 

Система клікнула [(⊙_⊙)？]. Я глибоко вдихнув і перевірив решту Сердець, які в мене залишились.

 

60 сердечок.

 

«Я дам тобі ще десять, тому додай ще шоколаду для мене.»

 

Система відображала смайлик, який імітував, ніби хтось потирає підборіддя. Де вона цього навчилася? Ще не так давно вона відчинила крамницю, а вже стала справжньою бізнесвумен.

 

«Нічого особливого. Просто шоколад для зняття втоми. Я додам тобі додаткові сердечка за моє прохання.»

 

Я випучив системі цуценячі очі. На екрані з'явився смайлик, що киває, і напис [Завантаження...].

 

Кайл підійшов до мене. Я слухняно заліз йому на руку.

 

Ти, мабуть, дуже втомився.

 

Однак, як ватажок лицарів і Великий герцог Півночі, він не міг сказати жодного слова про те, наскільки це було важко й виснажливо.

 

Саме тому, саме в такі моменти, як цей, я повинен…

 

― …

 

О-ох. Гаразд. Цілуй мене скільки хочеш... І перестань їсти моє хутро.

 

— Ти й сьогодні миленький, Кеш’ю.

 

Цілувавши мене протягом цілих десяти хвилин, Кайл розгладив моє сплутане хутро.

 

Таке відчуття, наче з мене висмоктали всю енергію.

 

Можливо, це тому, що я давно не отримував таких поцілунків. Мало того, що вони здавалися довшими, ніж зазвичай, я ще й задихався. Я лежав обличчям униз на його долоні, наче з мене висмоктали душу.

 

Тоді, ніби для того, щоб заспокоїти мене, він поділився несподіваною доброю новиною.

 

— Пам'ятаєш, як я одного разу намагався ввести тобі щось у тіло? Прошу вибачення за те, що тоді сталося. Це більше не повториться. Він сказав мені, що спроби насильно влити ману у твоє тіло можуть тобі зашкодити.

 

― Писк писк! (Саме так! Ти зробив правильний вибір!)

 

Я підстрибнув і сів прямо. Потім я поплескав його по великому пальцю своєю маленькою лапкою, наче хвалив його. Я так тобою пишаюся. Ти дивовижний. Ти так добре слухаєш мої слова!

 

— Ти такий щасливий? Крім того, що ти повільно ростеш, із твоїм організмом все гаразд. Почекаймо ще трохи й побачимо. Якщо щось трапиться, ми завжди зможемо відвезти тебе до фахівця з демонічних звірів. Що б не сталося, я тебе врятую.

 

Я хвилююся за твоє життя, а ти – за моє.

 

Я обернувся й перевірив системне вікно поруч із Кайлом.

 

До його смерті залишалося близько півтора місяця.

 

Я не мав жодного уявлення про те, які ще інциденти чекали на нього, але знав, що до кінця сезону відбудеться ще одна важлива подія.

 

***

 

— Гм.

 

Я стояв перед дверима Кайла й прочищав горло.

 

Як не дивно, але я нервував, стоячи перед цими дверима. Минулого разу, це було через те, що я припустився помилки, але сьогодні мені було просто трохи соромно.

 

Система спрацювала швидше, ніж очікувалося. За 10 хвилин, які Кайл витратив на поцілунки, в крамниці додали додаткову опцію й підняли ціну.

 

Чесно кажучи, я хотів би, щоб система забула про підвищення ціни, але там була червона лінія, поруч з якою було написано число 53.

 

В результаті у мене залишилося лише 7 сердечок. А колись у мене було більше 100...

 

Це все для Кайла. Для Кайла.

 

Я похитав головою й легенько постукав у двері. Зсередини почувся голос Кайла, який сказав мені зайти.

 

— Це ти.

 

Кайл зняв окуляри.

 

Я підійшов до його столу, міцно стискаючи шоколад за спиною. Він чекав на мене з м'якою усмішкою на обличчі.

 

Не усміхайся так. Це змушує мене почуватися дивно.

 

Я проігнорував жар, що підступав до моїх вух, і простягнув йому коробку цукерок. Він слухняно прийняв її зі спантеличеним виразом обличчя.

 

— Що це?

 

— Дізнаєшся, коли відкриєш.

 

Кайл розв'язав красиво загорнуту рожеву стрічку й відкрив коробку.

 

Насправді я не заглядав всередину, перед тим, як віддати їх Кайлу. Там були круглі рожеві, білі та чорні шоколадні цукерки, що заповнювали коробку, а в центрі...

 

— ...

 

— ...

 

Гей. Системо.

 

Гей. Припини ховатися від мене.

 

— Ти сам їх зробив?

 

— …А. Ух. Ну. Так. Просто так вийшло…

 

Зверху на великому шоколадному серці було дещо написано.

 

Його Високості моєму коханому Кайлу.

 

Мені захотілося кілька разів ударити свою пульсуючу голову.

 

Чому я не перевірив її заздалегідь? Навіщо я дав її йому? Я повинен був побачити, що всередині, перш ніж це робити!

 

Мій стиснутий кулак затремтів. Як тільки я повернуся, я обов'язково помщуся системі. Мені стане легше лише тоді, коли я або подарую їй передчасну смерть, або схоплю її за комір.

 

Я не був упевнений, що Кайл правильно зрозумів мої почуття, але після довгого споглядання на цукерки, він узяв круглий шматочок і поклав його до рота.

 

— Я й гадки не мав, що ти ще й десерти вмієш готувати.

 

— Так сталося, що я вправний у багатьох речах.

 

— Але чому раптом шоколад?

 

— ...Там, звідки я родом, сьогодні день, коли дарують шоколад тому, кого поважають або кому вдячні. Нічого особливого, я просто згадав про неї, коли побачив дату в календарі... ах. Це традиційна подія, яка передається з покоління в покоління, тож, будь ласка, прийми їх.

 

Ситуація була незручною, тож я намагався продовжити нашу розмову, нерозбірливо заговоривши.

 

Щойно я закінчив свою тарабарщину, він узяв ще одну круглу шоколадну цукерку й цього разу поклав її мені до рота.

 

— Тоді я мушу й тобі дати одну. Сьогодні 14 лютого? Я запам'ятаю.

 

— ...

 

Він засміявся.

 

Це була найприємніша усмішка, яку я бачив за останній час. Як він може так усміхатися, коли здається холоднішим, ніж будь-хто інший?

 

Я розслабив кулак і присів. Я почув звук відсунутого стільця, але не міг підняти голову.

 

Чи був у шоколаді якийсь додатковий ефект, що змушує ваше серце шалено битись? А може, я так зніяковів, що в мене почалась аритмія?

 

Я міцно заплющив очі, слухаючи, як калатає моє серце.

 

Шоколад, котрий він дав мені, танув у роті. Він був такий солодкий, що я почав відчувати себе дивно.

 

Звичайно, це просто шоколад.