Навіть хом’яку потрібна оригінальна робота, щоб насолоджуватись (4)

— Це гобліни! Тримайтеся подалі від скелі, щоб уникнути падіння каміння!

 

Не встигли ми озирнутися, як нас оточила орда демонічних звірів.

 

Вони ховалися за валунами, на гілках дерев і в ущелинах скель, моторошно посміхаючись. Навіть на перший погляд, їх було дуже багато.

 

Лицарі схвильовано забурмотіли.

 

— Здається, їх багато?

 

— Так, і це дивно. Цей вид не з тих, хто підходить так близько або погрожує без причин.

 

— Хіба це не звичайне явище, заступнику командира лицарів?

 

Я нервово озирнувся.

 

Десятки гоблінів, які заповнили каньйон, присіли навпочіпки, наче збиралися будь-якої миті вискочити.

 

Гоблін.

 

Маленький демонічний звір із темно-синьою шкірою втягував повітря своїм гачкуватим носом. Його чорні очі нагадували очі диявола.

 

«Я бачив їх лишень у фільмах і романах, і ніколи не думав, що побачу одного з них на власні очі...»

 

[(⊙﹏⊙);;;!]

 

Зараз не час сидіти на місці й трястися. Ми мусимо подолати їх так чи інакше.

 

Лицарі почали збиратись у новий стрій. Вони оточили некомбатантів, щоб захистити їх.

 

— Прикрийте дослідників! Тримайтеся ближче один до одного!

 

— Ви там! Вас зачеплять стріли, якщо залишитеся там. Відійдіть назад!

 

— ...Так!

 

— Хто боїться – геть з дороги!

 

Битва почалася без жодних сигналів. Лицарі витягли мечі, а гобліни, ревучи, кинулися в атаку.

 

Звідусіль лунав брязкіт клинків, крики демонічних звірів і звуки рухів тіл, через яких здіймався пил.

 

Посеред цієї метушні я подивився на спину Кайла.

 

[Кайл самотужки зробив роботу десяти, а то й двадцяти лицарів. За кожним змахом меча слідувало розбризкування чорної крові гоблінів, а тіла навколо нього нагромаджувалися так швидко, що не було зайвого місця, щоб ступити.]

 

Усе було саме так, як описано в романі. У цих реченнях не було ні слова перебільшення.

 

Кайл рухався так, ніби танцював повільний танець. Його тіло то злітало в повітря, ніби кидаючи виклик гравітації, то злегка кружляло, а то твердо стояло на місці й горизонтально рубало мечем.

 

Відчуття реальності зникало, ніби це була картина або фільм із важкою й прохолодною атмосферою.

 

Відверто кажучи, це було неймовірно. У ньому відчувалась атмосфера зовсім іншої людини.

 

Також виникло дивне відчуття. Як такий сильний чоловік загинув від рук Серени? Ніхто не повинен був бути в змозі вбити його.

 

[З одним мечем у руці він підкорив Північ своїм незламним бойовим духом і непереборною силою. Він назвав безплідну пустку «Блейк» і створив дім для тих, хто втратив свої домівки через демонічних звірів.]

 

Учинків і досягнень Кайла було так багато, що їх важко описати кількома рядками. Ця міцна спина, що витримала всі труднощі та випробування, здавалося, навряд чи зламається.

 

Напад гоблінів було відбито швидше, ніж очікувалося. Кілька дослідників зібрали награбоване з трупів у мішок, а лицарі знову сіли на своїх коней.

 

Після цього в каньйоні знову запанувала тиша. Люди відчули полегшення від тиші й знову почали перекидатися кількома словами між собою.

 

Лише я відчував занепокоєння від цієї тиші.

 

«...Це не здається правильним.»

 

Згідно зі змістом «Серця зими», Кайла поранили не демонічні звірі, а група невідомих солдатів, які переховувались у цьому регіоні.

 

«...То коли ж після цього буде справжній напад? Коли?»

 

Існували обмеження для людини, яка смутно пам'ятає оригінальний сюжет. Будь ласка, розкажи мені більше про те, що сталось.

 

[(ㅠ×ㅠ )=( ㅠ×ㅠ)]

 

Здається, розповідь історії також мала свої межі.

 

Серед усього, що система згадала днями, було одне конкретне повідомлення, що стосувалося цієї події. Детальніша розповідь про історію може піти на компроміс з умовами отримання компенсації, зробивши моє завдання більш складним для виконання. Як би там не було, це, схоже, було питанням балансу.

 

Гаразд, гаразд. Я просто маю бути обережним.

 

— Будь ласка, будь обережним, – сказав я Кайлу, який повернувся на коня. 

 

Він запитав байдужим тоном, змахуючи кров і пил із подолу свого одягу.

 

— Ти про гоблінів? Ми їх усіх убили.

 

— Не про них. По-справжньому страшними можуть бути лише люди, чи не так?

 

Ті, хто вбили тебе, того, хто міг протистояти тисячам демонічних звірів.

 

Він притиснув указівний палець до моїх брів.

 

— Гаразд.

 

— …

 

— Я обіцяю, що буду обережним.

 

Стук. Він знову натиснув мені між брів. Тільки тоді я зрозумів, що насупився, і трохи розслабив вираз обличчя.

 

Гаразд. Оскільки я тут, то все має бути добре.

 

«Має бути добре.»

 

Ні, все буде добре.

 

***

 

І ось минуло три години.

За цей час я купив і з'їв три жолудевих печива. Після третього Кайл не втримався й запитав, чи не їв я заховані жолуді абощо.

 

...Ну, це було дещо схоже. Який кмітливий.

 

[Поточна оцінка дива: 22%]

 

Об'їхавши місце, де ми зустріли гоблінів, а також піднявшись на каньйон, ми злізли з коней і почати йти пішки. Дорога була крутою й могла легко призвести до нещасного випадку, якби кінь злякався чи втратив рівновагу.

 

— Може, повернемося назад?

 

— Так, Ваша Високосте. Нові лицарі, мабуть, багато чому навчилися під час цієї експедиції. Повернімося до заходу сонця.

 

Серед усього, сказаного сьогодні, це було найбільш приємним для вух. Так, поїхали додому. Я занепокоєно подивився на годинник.

 

[«Перевтілення» закінчиться через 30 хвилин.]

 

Оскільки для повернення необхідно ще трохи часу, я припустив, що мені доведеться з'їсти ще одне або два печива. Прибувши в безпечне місце, я просто скажу, що маю деякі справи, і попрямую туди, де мало людей. Якщо я добре сховаю свій одяг, то все буде добре.

 

На Кайла все ще не напали. Хоча ми зіткнулися з кількома демонічними звірами, такими як виверна та ведмідь, які відокремилися від групи, але нам удалося швидко їх позбутись.

 

Мої стосунки з іншими також покращились, особливо після того, як я повідомив їм, що колючки на лівому крилі виверни отруйні, що було написано в «Енциклопедії демонічних звірів».

 

«Що ще важливіше, зараз саме час для нападу.»

 

...Чи цього взагалі не станеться? Але ж не схоже, що щось сильно змінилося в порівнянні з оригінальним сюжетом? Хіба я змінив щось конкретне?..

 

«Люстра.»

 

Люстра не впала на Беліала. Тому стосунки між ними не так уже й погіршились.

 

Саме тому в Беліала наразі немає причин убивати Кайла. Як уже згадував сам Кайл, Беліал недолюблював його, але йому не було потреби позбуватися його.

 

«Отже, тривалість його життя збільшилась?»

 

Я з очікуванням подивився на Кайла.

 

[Кайл Джейн Майнгардт. До очікуваного часу смерті залишилося приблизно 15 днів.]

 

У нього залишилося мало часу.

 

«Напад не відбувся, тож чому...»

 

Туп.

 

Земля здриґнулась, а коні стривожено заіржали. Лицарі знову витягли мечі й стали в стрій.

 

[o((⊙﹏⊙))o!]

 

[□□□□□ сталася! Тріщина □□□□ сталася□□□□□]

 

[Нерегулярна аномалія.]

 

[Небезпека.]

 

Наче це було цілком природно, Кайл ступив переді мною з піднятим мечем. Чотири системні вікна, що з'явилися одночасно, викликали сироти на шкірі.

 

— Це… Що це за?.....

 

— Що це?

Обличчя лицарів зблідли й вони нерішуче відступили назад.

 

Це був демонічний звір, якого ніколи раніше не бачили на Півночі.

 

Звір мав масивні роги й нагадував козу або вівцю. Він мав аномально довгу морду й був укритий хутром, але міцно вчепився в землю гострими кігтями.

 

Він видавав громоподібний рев і стояв на двох ногах.

 

— ...Я ніколи не бачив нічого подібного.

 

— Він не з Півночі.

 

Я був здивований, але з іншої причини, ніж лицарі.

 

— Це божевілля.

 

Чому він тут?

 

Я ніяк не міг не знати. Його дійсно не повинно було бути на Півночі. Це був звір, який жив глибоко в лісі, пив з боліт, і був відомий тим, що приносив лихо в околиці через свою войовничу натуру.

 

Болотяна коза.

 

Так його називали люди.

 

Ну, принаймні мої колеги по роботі в минулому житті так і називали...

 

«Гей, системо. Не поясниш, що відбувається? Чому монстр із гри, яку я розробив, потрапив сюди!»

 

[Плутанина.]

 

[Тимчасово зменшується здатність утручатись у світ.]

 

[При подальшому втручанні □ сила □□.]

 

Система коротко блимнула й зникла.

 

Куди вже вона зникла?

 

Я заціпенів. Думаю, ті пробіли в словах системи стосувалися «болотяної кози». Можливо, це була ціна за те, що я використовував систему для втручання в цей світ?

 

Я прицмокнув язиком і поклав енциклопедію демонічних звірів назад до інвентарю. Цей звір однаково був не з цього світу, тож книга не принесла б мені ніякої користі.

 

Однак у мене в голові була інформація.

 

— Неважливо, якщо ви не знаєте, що це таке.

 

Кайл простягнув перед собою меч. Хоча я не бачив його обличчя, але знав, що воно було сповнене рішучості.

 

Незалежно від того, чи це був невідомий звір, навіть якщо він був сильнішим за будь-якого монстра, з яким він зустрічався до цього часу, Кайл ніколи не вагався б стати перед ним.

 

Він також не відступав. Відступити для нього означало віддати цю землю.

 

— Усі, відступайте!

 

Потім вони зіткнулися. Кайл підскочив і двома руками замахнувся мечем.

 

Він замахнувся на демонічного звіра так, ніби намагався прорубати небо й землю. Бах! Почувся шум, гучніший за падіння валуна на землю, і навсібіч розлетівся пил.

 

— ...Неможливо.

 

З місця порізу на звірі сочилася чорна кров. Але невдовзі вона зникла й відросла нова рука.

 

Розлючена болотяна коза підняла верхню частину тіла й дико замахала лапами. Здійнявся сильний вітер, коли гострі кігті звіра розрізали дерево, наче папір.

 

Поки лицарі клацали язиками, Кайл не виглядав здивованим. Він мовчки поправив свій меч у руках, а потім знову атакував.

 

Червоний меч пролетів по діагоналі, залишивши шрам на потилиці звіра. Кайл перелетів через нього й приземлився з іншого боку.

 

Болотяна коза витягнула лапу назад і спробувала схопити Кайла. Хоча її круглі очі чітко дивилися в той бік, вона поводилася так, ніби могла бачити й позаду себе.

 

— ...Око!

 

Згадавши, закричав я.

 

— Ваша Високосте! Її око! Проткни їй лоба! Опуклість трохи вище брів!

 

Болотяна коза мала три ока. Магічне око, заховане в лобі, могло проникати під шкіру й бачити більше, ніж звичайні, тому коза була складною супротивницею, яка не мала сліпих плям у своєму баченні.

 

— Пускайте стріли! – закричав один зі стрільців лицарів Блейка. 

 

Лицар, який цілився, затамувавши подих, поцілив просто в лоб звірові.

 

Різкий крик потряс каньйон. Демонічний звір оскаженіло замахав лапою в цьому напрямку.

 

— Твій супротивник – я.

 

Перш ніж болотяна коза встигла усвідомити, що відбувається, Кайл стрибнув перед нею й відрізав їй витягнуту лапу. Чорна кров потекла на землю. Якби не цей неприємний запах, я б відчув полегшення від появи Кайла.

 

Рука відновилася так само, як і раніше. Але в цей момент я побачив невеликий блиск на її плечі.

 

— Плече!

 

— Що ти сказав?

 

Я підбіг ближче до Кайла й схопив його за підборіддя, повертаючи його трохи праворуч.

 

— Подивися туди. Трохи лівіше, з того боку, де тече кров. Над нею дуже маленька зелена точка, що світиться. Якщо придивитися, то вона буде схожа на риб'ячу луску.

 

— …

 

— Бачиш її?

 

Ця луска насправді була особливим предметом, який можна було розбити лише за певних умов. Це також була дорога річ, із якої можна було робити зброю та щити.

 

На нарадах планового відділу вирішили, що було б цікаво реалізувати подібну функцію, яка могла привабити геймерів, тож розробники відповідно помучилися, щоб зробити її в грі.

 

Подумати тільки, що я використовую цю інформацію про своє минуле тут…

 

— Тобі потрібно використати свою магічну силу, щоб знищити його. Ти вмієш користуватися зброєю подібною до списів?

 

Кайл тихо засміявся. В його голосі прозвучало захоплення мною та дух змагання.

 

— Наче є якась зброя, з якою я не зможу впоратись.

 

Він позичив списа в найближчого лицаря та вклав у нього свою магію.

 

Наконечник списа став яскраво-червоним, а потім усе червонішав і червонішав, аж поки не став чорним.

 

Спис пролетів у повітрі, як стріла, зачепивши плече болотяної кози. Вона скрикнула від болю.

 

На жаль, спис не зміг досягти слабкого місця з одного пострілу. Однак Кайл не здався. Навпаки, він ще лютіше кинувся вперед. Незважаючи на те, що його вдарили передньою лапою й відкинули назад, він підвівся, і хоча він трохи закашлявся, через те, що вдарився спиною об валун, він однаково знову підняв меча.

 

Кайл Джейн Майнгардт замахнувся мечем. Він знову метнув свій спис. Коли його плащ став важким від крові, він відкинув його й продовжив стояти на землі, підстрибувати, знову приземлятися, котитись...

 

Це не було чимось вражаючим чи крутим, як я собі уявляв, читаючи про це в романі.

 

Усе, що він робив, — це кидався в боротьбу за виживання. Це була відчайдушна, кривава битва, в якій він ризикував усім, що мав.

 

Бачачи таку серйозність і самовідданість, я не міг нічого не сказати. Він, який усе життя так жив, здавався таким сліпучим і героїчним.

 

— Кайле.

 

[Зараз небезпечно втручатись.]

 

Я проігнорував попередження в системному вікні й відкрив крамницю.

 

Це має статися прямо зараз. Я просто інстинктивно це знаю.

 

[Печиво з мигдальних пластівців, споживають 3% оцінки дива. Придбання цього предмета збільшує швидкість бігу.]

 

Я не можу змінити того, що вже сталось, але можу спробувати змінити те, що ще не сталось. І саме для цього я прийшов у цей світ.

 

Однак доля – це як інерція. Спочатку може здатися, що зміна вплинула на майбутнє, але доля завжди намагатиметься повернутися до початкового потоку, який вона для себе визначила.

 

Як зараз.

 

— Ха, серйозно... Я використав 3% заради тебе.

 

3% оцінки дива, отриманих за прихований квест «Колективна доля». Я не шкодую про те, що віддав бали, отримані в якості ціни за те, що увійшов у твоє життя, щоб розділити твою долю.

 

Я запхав печиво до рота й грубо розжував його, перш ніж проковтнути. Відчуття грудочок борошна, що дряпали горло, було неприємним.

 

Але в мене не було часу з цим розбиратися. Я миттєво підбіг до нього.

 

Болотяна коза з відрізаною лапою присіла, охопивши іншу, і кинулася на Кайла, який був загнаний на край скелі. Здавалося, вона збиралася зіштовхнути його.

 

Але я б ніколи не дозволив цьому статись.

 

Я швидко перехопив козу. Через що та, мчачи, втратила орієнтацію й упала зі скелі.

 

Але ми не змогли уникнути удару й покотилися по скелі. Кайл рефлекторно спробував прикрити мене своїм тілом, але, можливо, через поранення, втратив мене з поля зору, коли я послизнувся.

 

Потім моє тіло впало, ледь тримаючись за край скелі.

 

— Шу!

 

Кайл швидко простягнув праву руку й схопив мене за зап'ястя. Його рука була вологою від крові, що стікала з поранень.

 

— Не хвилюйся. Я незабаром підніму тебе.

 

Позаду Кайла почувся звук лицарів, які наближалися. В той же час скеля, на якій ми з ним знаходилися, почала сильно трястись.

 

— Не підходьте ближче! – швидко крикнув Кайл у спину. 

 

Здавалося, що земля ослабла від наслідків битви.

 

— Я дійсно на межі.

 

Я зітхнув і підняв голову.

 

Нелегко було підняти людину, яка висить. А оскільки Кайл ще й поранений, це ще важче. Втім, травма, мабуть, не надто серйозна, враховуючи, як довго він мене тримає.

 

Яке полегшення. Він принаймні не помре безпорадною смертю.

 

— Зі мною все буде гаразд, відпусти.

 

— Не кажи таких дурниць.

 

— Будеш упертим, і ми обидва тут помремо.

 

Я можу вижити. Все, що мені потрібно зробити, – вимкнути «Перевтілення».

 

Однак для Кайла все було інакше. Не було ніякого способу його врятувати, якщо він упаде. Я думав про використання предметів, але використовувати їх перед ним без попереднього пояснення було не найкращою ідеєю. До того ж, це забрало б багато балів дива.

 

Поки я був зайнятий розрахунками, рука Кайла почала тремтіти. Здавалося, він не мав наміру відпускати мене першим.

 

Я заговорив з ним дружнім тоном, наче це була звичайна розмова в будній день.

 

— Я обов'язково повернуся, тож не хвилюйся про це.

 

— ...Як?

 

— За допомогою дива.

 

Я впевнено всміхнувся й порахував до трьох. Шойно Кайл відкрив рота, щоб заговорити, я відпустив його руку.

 

Моє тіло падало вниз. Дивлячись, як він стає все меншим і меншим. У кінці я перестав усміхатись.

 

Кайл дивився, як я падаю, навіть не відводячи своєї простягнутої руки. Його бліде обличчя змусило моє серце завмерти.

 

З неба одна за одною падали сніжинки.

 

Туман затуманив мій зір, а чисте, біле світло огорнуло моє тіло.

 

[«Перевтілення» вимкнуто!]

 

Не роби такого обличчя, Кайле.

 

Я повернусь.