Навіть хом’яку потрібна оригінальна робота, щоб насолоджуватись (3)

— Я відчуваю, що зараз помру...

 

Буквально. Мої ноги так боліли, що я більше не відчував їх. Мій зір затуманився, і все, що я міг бачити, – це землисто-коричневий колір землі повсюди.

 

Я навіть подумати не міг, що їзда верхи на коні буде такою виснажливою. Біжить кінь, але чому втомлююся я? Через нерівну поверхню землі, мене навіть нудило. Будь ласка, врятуйте мене.

 

— Потерпи ще трохи, – втішав мене Кайл, почувши мій стогін.

 

Звичайно, мене це не заспокоїло. Подумавши про те, скільки ще годин мені доведеться сьогодні їхати на коні, я відчув, що мені дуже хочеться скасувати «Перевтілення» й повернутися до будинку хом'яка, щоб відпочити.

 

Фух. Таке моє життя. Дивне, виснажливе життя.

 

Похмуро тримаючися за віжки, я почув над собою гучне каркання. В небі кружляли північні ворони, створюючи неприємне відчуття.

 

— Чого це вони так голосно каркають? До нещастя.

 

— ...Ти зазвичай кажеш «каркають»?

 

— Якщо вони нічого не кажуть, то, значить, каркають. 

 

Я похмуро відповів і опустив голову, зосередившись на дорозі.

 

Виїхавши із замку й перетнувши рівнину, ми заїхали в ліс, повний хвойних дерев. Тут і там було багато ярів, тому пересуватися по цій місцевості було нелегко. На стежці могли поміститися лише двоє коней, які їхали пліч-о-пліч.

 

— Не хвилюйся, – прямо сказав Кайл, мабуть, занепокоївшись, побачивши мій вираз обличчя. — Оскільки це розвідка з новими лицарями, ми лише ненадовго заїдемо в ліс, щоб оглянути його, а потім повернемося назад. Випадки, коли ми виходимо за межі невеликої гори, окрім як під час підкорення або розслідувань, рідкісні.

 

— Невеликої гори?..

 

Ви називаєте її невеликою?

 

Я клацнув язиком, дивлячися на скелю, що простяглась удалині.

 

— Що там, за цією скелею?

 

— Ти питаєш про демонічних звірів?

 

— О, ні. Не про них, а про... чи є там якісь села чи ще щось.

 

На це запитання Кайл розсміявся, ніби почуте ним було нісенітницею.

 

— Маєток Блейків – єдине місце на Півночі, де люди можуть вижити. Ну, я впевнений, що натомість є села, де збираються демонічні звірі.

 

— ...Це звучить не дуже смішно. Тоді що там географічно?

 

— За цією горою величезна кам'яниста рівнина зі шматками льоду й де-не-де каміння. За нею – велика гора, а за великою горою – море.

 

Він підняв рукав, щоб захистити моє обличчя від сильного вітру. Це було настільки природно, що я ніяк на це не відреагував.

 

Я нахилив голову й подивився на нього. Побачивши, що він навіть не кліпає повіками від сильного вітру, я прийшов до висновку, що він, схоже, звик до холоду.

 

— Я рідко виїжджаю за межі замерзлого моря. Там важко пересуватися, та й нічого хорошого не варто чекати.

 

Навіть якщо море замерзло, хіба це не звичайне море? Що в ньому такого особливого?

 

— Чому так? Це зона беззаконня чи що?

 

— Так. Це не те місце, з яким може впоратися імперія Мейнгардт. За тим морем навіть мені доведеться ризикувати життям.

 

А що саме там знаходиться?

 

Поки я думав про різні можливості, з'явилася система, яка досі мовчала, і допомогла пояснити.

 

[За Північним морем знаходиться територія, яка називається «Володіння чарівників».]

 

«Володіння чарівників, хах? Звучить не дуже небезпечно, коли чуєш саму лише назву...»

 

Але, судячи з виразу обличчя Кайла, це не так. Ну, я можу подумати про це пізніше. Я ж не збираюся йти туди сьогодні.

 

— Ваша Високосте. Чи варто нам повернути в північно-східному напрямку?

 

Почувши голос позаду, Кайл на мить зупинився й виміряв відстань.

 

Дорога попереду розгалужувалася на дві стежки. Одна з них піднімалася на пагорб на північний схід, а інша спускалася до каньйону на північному заході.

 

Почувши слово «північний схід», лицарі з полегшенням і тривогою почали перешіптуватися між собою.

 

Кайл сказав важким тоном.

 

— Місцевість, де гніздиться віверна, ще не вивчена. Крім того, зараз у них шлюбний період, тому ми повинні уникати північного сходу. Всі, об'їжджайте західний каньйон!

 

...Якщо ми підемо в обхід, чи означає це, що розвідка займе більше часу?

 

Я нервово перевірив час «Перевтілення».

 

[«Перевтілення» буде вимкнено через 20 хвилин.] 

 

Буде не дуже добре, якщо я раптом зникну посеред каньйону... Зітхання. От і настав день, коли я використаю всі свої бали дива.

 

Я швидко купив печиво в горіховій крамниці.

 

[Довговічне жолудеве печиво, споживає 1% оцінки дива. Придбання цього предмета дає відстрочку на 1 годину для навички «Перевтілення».]

 

[Поточна оцінка дива: 25%]

 

Сподіваюся, до кінця експедиції я зможу утримати свої бали вище 20%. Тож, Ваша Високосте, було б чудово повернутися до маєтку протягом шести годин.

 

Я тихо глянув на Кайла, дістав із кишені печиво й з'їв його. Хрускіт. Кайл озирнувся, почувши звук.

 

— Чому ти так ховаєшся?

 

У тебе досить гострий слух. Ти не міг би прикинутися, що нічого не чуєш?

 

— Випробовую на смак життя.

 

Це була стовідсоткова правда.

 

— Я дізнаюся від тебе багато цікавого.

 

Звісно, Кайл сприйняв це як жарт.

 

Я серйозно. Це жолудеве печиво я купив ціною власного життя. Хоча воно дуже смачне, але після нього залишається сухість у роті...

 

— У будь-якому випадку, я не збираюся ділитися з тобою.

 

Червоні очі Кайла дивилися на мене так, ніби він був здивований.

 

— Нічого страшного. Важливіше те, що…

 

Він ніжно стиснув моє підборіддя й повернув його вбік. Я пробурмотів:

 

— Що?

 

Я озирнувся в напрямку, який Кайл указав мені за допомогою мого обличчя.

 

— Он там. Бачиш ті кущі?

 

Мої очі, які колись безцільно блукали навколо, зупинилися на чомусь блискучому в кущах. Кілька пар круглих очей дивилися в наш бік.

 

Це були пухнасті тварини, яких можна було тримати на обох долонях. Менші за собаку, але трохи більші за мишу. На лобі між круглими вухами був короткий ріг.

 

Я ніколи раніше не бачив цих тварин, і все ж вони здавалися мені напрочуд знайомими...

 

— Це північні польові миші.

 

Що?

 

— Так вони виглядають після того, як виростять у своєму серці камінь мани. Щоправда, вони трохи менші за інших демонічних звірів Півночі.

 

Це не так. Зазвичай миша такого розміру вважається дуже великою.

 

— Вони відносно тихі, якщо не турбувати їх першими. Саме в цьому районі я вперше зустрів Кеш'ю.

 

Тон голосу Кайла миттєво став м'якшим. Вираз його обличчя також поступово пом'якшувався, коли він думав про милого демонічного звіра, який чекав на нього в замку...

 

Забудь про нього. Хіба ти не бачиш, що те миле демонічне звірятко страждає тут прямо зараз через болі в м'язах.

 

[Поточний статус володіння: 198❤️.]

 

Забудь про те, що я казав раніше.

 

Думай про мене більше. Ці два серця варті того.

 

— Може спробувати знайти йому пару?

 

...Гм. Зачекай, що ти щойно сказав?

 

Я поспішно заперечив, як тільки він почав щось бурмотіти.

 

— Ні!

 

— ...

 

— Безумовно, ні. Не треба навіть думати про злягання між демонічними звірами!

 

— Північні польові миші зазвичай досить активні.

 

— Це північні миші, а Кеш'ю – домашній демонічний звір. Він розвивається повільно й ще навіть не виростив каменя мани. Що, якщо ти принесеш йому пару, а вона з'їсть його?

 

Я не маю наміру ділитися своїм будинком, яким би великим він не був. Я категорично проти сусідів по кімнаті.

 

— Звісно, ти можеш взяти ще одного, якщо хочеш побачити Кеш'ю мертвим наступного ж дня.

 

Якщо цей день коли-небудь настане, я сам тебе вб'ю й утечу звідси. Ти зрозумів?

 

Кайл розчаровано кивнув під моїм пильним поглядом.

 

— ...Це має сенс. Я розумію. Як тільки я повернуся, я зустрінуся з чарівниками, щоб спланувати ін'єкцію енергії мани.

 

Сподіваюся, від цього не буде ніяких побічних ефектів.

 

Я нагадуватиму шахрая, якщо скажу, що немає потреби вводити ману? Я подивився на нього із задумливим виразом обличчя, а потім глянув на групу мишей.

 

«Хіба я не звичайний, типовий хом'як?»

 

Це тому що я не маю каменю мани в серці й не маю ніякого видимого росту. Підозрюю, що я ніколи не зможу вирости таким великим, як ті миші...

 

— Як і очікувалося, – промовив Кайл, дивлячись на польових мишей, — Немає жодної такої ж милої, як Кеш'ю.

 

Як і очікувалося від цього хом'ячого отаку.

 

[Поточний статус володіння: 200❤️.]

 

Утім, поки ти щасливий…

 

Завдяки цьому я зміг придбати «Енциклопедію демонічних звірів». Я вдав, що потягнувся, і тихо дістав енциклопедію.

 

— Добре, тепер подивимось...

 

— Що це?

 

— Необхідний підручник для фахівця з демонічних звірів, «Енциклопедія демонічних звірів». Цю книгу я викупив у мого старанного вчителя, який до того ж має трохи сварливий характер.

 

[┗|｀O′|┛]

 

Що? Це правда. Ти забрала всі мої серця, тож мовчи.

 

Кайл трохи пригальмував, щоб мені було зручніше читати книгу. Чим глибше ми заглиблювалися в каньйон, тим темнішим ставало навколо. Лицарі змінили стрій і запалили факели.

 

Що ж, подивимось...

 

— Гоблін, огр, віверна... ведмідь, єдиноріг? Який різноманітний набір звірів. Північна отруйна змія, лісовий вугор? Звідки в лісі вугор?

 

У цьому світі справді багато дивних речей. У порівнянні з ним, Корея цілком звичайне місце.

 

— О, ось вони. Північні польові миші.

 

Словосполучення «польові миші» привернуло увагу Кайла.

 

— Північні польові миші – один з найменш загрозливих видів, що може похвалитися посередніми фізичними здібностями… Вау, а це не занадто жорстко?

 

Системо, ти що, не можеш нормально виконувати свою роботу? Думаєш я не помітив?

 

Це явно помста.

 

[（￣︶￣）]

 

— І?

 

— Порівняно з іншими демонічними звірами, процес розвитку каменю мани в них складніший, але коли він розвинеться, звір зможе використовувати просту магію. Загалом магію землі...

 

Потім я замовк. У моїй голові промайнуло зловісне передчуття.

 

Ти ж не змушуватимеш мене потім вивчати якусь магію, правда? Мені вже й так не по собі від того, що я став хом'яком…

 

[(⊙ˍ⊙)]

 

«Ні, чому в тебе такий здивований вираз…»

 

Бац!

 

У цю мить приблизно за десять кроків перед нами впав величезний камінь, струснувши землю.

 

Не кажи мені...

 

— Зміна в оборонний стрій!

 

Кайл простягнув руку й закрив книгу в моїх руках.

 

— Шу. Відтепер все, що я скажу – наказ, непокора не допустима.

 

Я відчув, як на моєму тілі виступили сироти. Перш ніж я встиг відповісти «Так», Кайл швидко промовив:

 

— Що б не сталося, не злазь із коня.

 

З цими словами він зіскочив із коня й витягнув меча з піхов.