Плюнь на усміхненого хом'яка (3)

Насправді власник квітки був визначений з самого початку, тож не було потреби роздумувати. Я віддам її тобі, добре? Оскільки ти допоміг мені потрапити на банкет у обмін на неї. Зрештою, я законослухняний громадянин Кореї, я не порушую своїх обіцянок.

 

— Ось, Ваша Високосте.

 

Плата за вхід на цей банкет.

 

Я подарував Беліалу білу квітку з гірким виразом обличчям. Все ж таки він принц, якби він не отримав жодної квітки, було б досить соромно.

 

— Я дарую її вам, як і обіцяв.

 

Беліал подивився на мене м'яким поглядом, злегка усміхнувшись. Здавалося, це був граціозний погляд, який розтопив би будь-кого, на кого б він не подивився.

 

— Дякую.

 

Ей, не прикидайся надто зворушеним. Чому ти такий зворушений? Це ж не подарунок-сюрприз.

 

Беліал обламав стебло квітки й поклав її в передню кишеню свого піджака. Мені було цікаво, чому, незважаючи на його кричущий одяг, він не носив корсаж, але тепер зрозуміло чому. Цей покидьок планував це з самого початку.

 

— Отримати символ поваги від підданого замку Блейків, безумовно, досить освіжаюче.

 

Беліал злегка повернув голову до Кайла й запитав:

 

— А ти так не думаєш?

 

Здавалося, він був дуже схвильований можливістю бути поблажливим. Ти що, дитина? Ти справді збираєшся хвалитися квіткою?

 

Кайла, з іншого боку, не дуже цікавила його зловтіха, і він відповів прямо:

 

— Вітаю.

 

Це був зовсім не привітальний тон. Його червоні очі подивилися на мене, засуджуючи мої дії.

 

І що ж? А що я мав робити? Ти вже й так отримав багато білих квітів від жителів герцогства. Поглянь, твій кошик наповнений ущерть. Тож, будь ласка, пощади цю квітку, гаразд?

 

— Що ти збираєшся робити з цією?

 

Кайл вказав на мене, точніше, на червону квітку, що лежала в моїй руці.

 

Я стояв на місці, продовжуючи тримати червону квітку, в той час як всі інші дарували її іншим, запрошуючи на танець.

 

Сен казала, що ця квітка символізує любов. Але зараз у мене немає нікого, кого б я «любив». Навіть будучи людиною Бе Су Хьоном, я збудував навколо себе Велику стіну, відкидаючи будь-яку можливу прихильність.

 

— Я нікому її не віддам, – твердо сказав я.

 

Чому ти питаєш? Я не віддам її тобі. І нікому не віддам. Це моє.

 

Що ще гірше, Беліал також дивився на мене з очікуванням. Це тому, що Сен подарувала обидві свої квітки Кайлу.

 

Я вже дав тобі одну, а ти хочеш ще? У вас двох братів немає совісті! Ви що, діти? Припиніть змагатися за квітку!

 

— ...

 

Мені дуже не хотілося нікому її дарувати, але як я можу відмовити і Великому герцогу, і принцу.

 

А ви не можете прикинутися, що цього не було? Просто пропустімо це й позбудьмося цих змагальних поглядів. Я глибоко зітхнув, а потім поклав стебло до рота.

 

Я не віддам її! Вона моя!

 

— Яксло уи сплавді хоцете її, то вісіть її.

 

*він кусає стебло квітки, тому не може нормально говорити XD

«Якщо ви справді хочете її, то візьміть її.»

 

...Ну, я думаю, що з вимовою все гаразд.

 

Навіть якщо я сказав це так, це було зрозуміло, чи не так? Я відвернув голову, побачивши погляд з-під корони. Зникни! Йди й танцюй далі, чого ти так дивишся.

 

— Пфф-хахаха! 

 

Беліал розсміявся.

 

— Все, що ти робиш таке дивне. Я не знав, що на Півночі є такі цікаві люди.

 

Очі Кайла раптом заіскрилися, потім він став між мною й Беліалом, ніби затуляючи його, і простягнув мені червону квітку.

 

...Зачекай, що? Чому ти даєш її мені?

 

— Можна запросити тебе на перший танець?

 

Зачекай хвилинку!

 

— Скоро почнеться музика, не хочеш потанцювати зі мною?

 

Стій!

 

Агов! Це не правильно! Чому з усіх присутніх ти запрошуєш на танець саме мене? Я навіть не можу відповісти, бо прикусив квітку!

 

Кайл схопив мене за руку, навіть не чекаючи моєї відповіді. Не встиг я й кліпнути, як ми опинилися на танцмайданчику, і нас охопили дивні погляди з різних сторін.

 

...Так, хіба не дивно, що герцог Блейк обрав собі в партнери для танцю невідомого чоловіка.

 

Я приречений.

 

— Я ніколі ланісе не танцюфаф.

 

Я ніколи раніше не танцював! Відпусти мене, виродку.

 

Звичайно, він ніяк не міг зрозуміти.

 

— Чолу тси хоцес танцюфати зі мною?

 

Чому ти хочеш танцювати зі мною? Тут є з кого вибирати!

 

Цього разу Кайл, здається, досконало все зрозумів, хоча я промовив це зі стиснутими зубами.

 

— Чому я хочу танцювати з тобою? Тому що з усіх присутніх тут людей, ти єдиний, хто....

 

Кайл нахилився й прошепотів мені на вухо.

 

— Що ти там казав? Про мого компаньйона?

 

Трясця. Ця клята ситуація...

 

Я хотів спростувати його твердження, але мені заважала квітка. Коли я поворухнув рукою, щоб прибрати її, він схопив мою руку й поклав її собі на талію. Моя друга рука також була затиснута в його руці, коли він повів мене до танцю.

 

Незабаром, під звуки музики, ми разом з іншими людьми на танцмайданчику почали кружляти, як ляльки в музичній скриньці.

 

Ми рухалися в ритмі веселого вальсу... І я продовжував наступати Кайлу на ноги. Я нічого не можу з цим вдіяти, я ніколи раніше не танцював. Від такого швидкого ритму я точно переламаю собі ноги.

 

Туп.

 

Я знову наступив йому на ногу, цього разу це було набагато сильніше, ніж раніше, але Кайлу, здається, не було боляче. Що ж йому ще залишається, окрім як терпіти?!

 

— Чому ти тоді це сказав?

 

— ...

 

Тому що я хотів зізнатися, що я твій улюбленець! Твій домашній хом'ячок! Проблема в моєму язиці. Навіщо ти це сказав, Бе Су Хьоне?

 

Цього разу я навмисне наступив йому на ногу, щоб помститися.

 

— Якщо подумати, то ти на диво схожий на одного мого знайомого.

 

Раптом Кайл злегка підняв мене й дозволив моїм ногам наступити на його. Ми продовжили танцювати так. Ну, скоріше він продовжував, бо рухався тільки він.

 

«Я не важкий?»

 

Так чи інакше, завдяки цьому я відчув себе більш комфортно. Тепер мені залишається тільки триматися за нього й можна не хвилюватися про те, щоб встигати за ритмом.

 

Звичайно, відстань між нами трохи турбувала мене. Його чубчик часто торкався мого чола, і від цього в мене свербіло серце.

 

До речі, що ти маєш на увазі, коли кажеш, що я на когось схожий? Куди б ти не подивився, навколо обличчя західних людей, де ж ти міг би знайти обличчя азіата, як я?

 

«...Тільки не кажи, що я схожий на твого хом'яка?»

 

Це неможливо, це інший вид. Гадаю, у замку Блейків справді є хтось схожий на мене.

 

— Хіба це не досить зухвале твердження з мого боку? – тихо пробурмотів Кайл.

 

...О, ти хитрун. Ти справді диявол.

 

Кайл промовив низьким тоном:

 

— То що ти думаєш?

 

Його голос був холодним і залякуючим. Я відчув сильний тиск, і моє тіло затремтіло так, ніби з мене викачували кров.

 

Я рефлекторно зіщулився.

 

Н-ні, але мені справді нічого сказати. Спочатку я хотів запитати, чи не вважаєш ти мене схожим на свого домашнього хом'яка, але тепер не думаю, що зможу.

 

І ця клята квітка. Ця клята квітка – мій ворог. Добре, що я не обслюнявив собі черевики. Правильно, не розмовляй зі мною, бо я можу пустити слину на твої черевики.

 

— Лумаю, тли плосфо жалфуєс.

 

Думаю, що ти просто жартуєш.

 

Так? Мабуть. Не лізьте до мене більше, щоб нічого не здогадатися.

 

— Точно, я пожартував, – Очі Кайла звузилися, я не знав, усміхається він чи погрожує. — Гадаю, настав час забрати квітку.

 

Його голова наблизилася, і в цей момент я забув, що перебуваю на танцполі. Коли його обличчя заповнило весь мій зір, я вже навіть не чув музики, яка спочатку була дуже гучною.

 

Здавалося, що ми були єдиними, хто існував у світі в той момент.

 

— ...

 

Рухи Кайла здавалися повільними. Його обличчя наблизилося настільки близько, що ми торкнулися лобами, а його вії обвіяли мої щоки. Він злегка нахилив голову й взяв червону квітку, що була у мене в роті, наша поза виглядала так, ніби ми цілувалися.

 

— Це... Що...

 

Я заплющив очі й відчув, як наші носи торкаються один одного. Згодом я розплющив їх і зрозумів, що втратив квітку. Якого біса?

 

Перш ніж я встиг заперечити, він злегка відштовхнув мене й закрутив навколо себе. Поки я обертався під звук скрипки, він зламав стебло квітки й поклав її до своєї передньої кишені, так само, як це зробив раніше Беліал.

 

Кайл вправно впорався з цим завданням за одне коло повороту, потім схопив мене за руку й знову потягнув назад. Як тільки моє тіло нахилилося, я спіткнувся й знову наступив йому на ногу. Він такий чудовий танцюрист, а тим часом я...

 

— Що ти робитимеш, якщо пошириться чутка, що Великий герцог Півночі любить чоловіків?

 

Здається, що Північ порине в хаос, як тільки про це дізнаються.

 

Кайл відповів на моє запитання так, ніби це була дрібниця.

 

— Я можу дозволити собі не мати дітей і сім'ї, на відміну від деяких людей.

 

— Але хіба ти не лорд?

 

— Північ не покладається на родовід при виборі володарів. Тут править лише найсильніший.

 

— Ах, он як… – незграбно відповів я. 

 

Ні, краще просто помовчати.

 

— Як тебе звати?

 

— ...Шу, – сухо відповів я й відвернувся, боячись, що він може щось помітити.

 

Перша пісня добігла кінця, і натовп, здавалося, трохи пожвавішав, шукаючи партнерів для наступного танцю. Між ними я побачив, як Беліал і Сен рухаються до танцполу.

 

«Гей, Системо, скільки часу мені залишилося?»

 

[«Перевтілення» закінчиться приблизно через 10 хвилин.]

 

— …Що?!

 

10 хвилин – замало, навіть якщо я відштовхну Кайла й утечу!

 

[Бажаєте придбати товар у «Горіховій крамниці»? ( -̀ .̫ -́ )✧]

 

Немає вибору. Мені все ще не вдалося запобігти інциденту з люстрою. Я глибоко зітхнув і придбав те, що бачив раніше.

 

[Довговічне жолудеве печиво, споживає 1% оцінки дива. Придбання цього предмета дає відстрочку на 1 годину для навички «Перевтілення».]

 

Невеличкий перекус опинився прямо в моїй кишені.

 

— Воно дійсно схоже на жолудь.

 

Я розгорнув пакунок і без вагань поклав його до рота.

 

...Смак як у жолудя, але трохи прісний.

 

— Ну, гадаю, потанцювати під одну пісню було б непогано. Але, як я вже казала, я не дуже добре танцюю.

 

— Не хвилюйся, все гаразд. Я поведу.

 

Беліал нахилився й простягнув до Сен руку. Здавалося, цього разу вони вдвох збиралися на танцмайданчик.

 

«...Не треба.»

 

Мій тривожний погляд перевівся на люстру.

 

«Там не можна танцювати.»

 

«У цьому клятому житті дійсно немає вибору!» – подумав я, простягаючи руку Кайлу.

 

— Будь ласка, станцюйте зі мною ще один танець, Ваша Високосте.

 

Чуваче, зіграймо ще один раунд.